Реферат: Програма обласного науково-методичного дослідження "Запровадження інноваційних педагогічних технологій у навчально-виховний процес"

В.Уруський. Програма обласного науково-методичного дослідження

Програма
обласного науково-методичного дослідження
”Запровадження інноваційних педагогічних технологій
у навчально-виховний процес”

Оновлення змісту освіти, визначення державних вимог щодо її якості та обсягу на рівні досягнень науки, техніки, технології та світового досвіду активізували проблему інноватики – істотної складової гуманістичної парадигми учіння як неперервного протягом усього життя людини процесу.

Нормативна база інноваційного шляху розвитку українського суспільства визначається Законами України “Про інноваційну діяльність”, “Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності”, Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів”. Названі та інші нормативні документи визначають правові та організаційні засади функціонування, розвитку і державного регулювання інноваційної, наукової та науково-технічної діяльності в Україні, встановлюють форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямовані на підтримку розвитку усіх сфер суспільного буття інноваційним шляхом.

У контексті зазначених стратегічних напрямів трансформації українського суспільства постає завдання переведення освітньої галузі на інноваційний шлях розвитку, актуалізується проблема педагогічної інноватики як істотної складової гуманістичної парадигми учіння. Інноваційна діяльність стає предметом різносторонніх наукових досліджень як науковців, так і педагогів-практиків.

Модернізація системи освіти сьогодні пов’язується перш за все із введенням в освітнє середовище інноваційних концепцій, в основу яких будуть покладені цілісні моделі навчально-виховного процесу, засновані на діалектичній єдності методології та засобів їх здійснення, тобто такі, які не лише на рівні ідей, а й на рівні інтерактивних технологій втілюють ідею гуманізації як у цілому щодо системи освіти, так і стосовно конкретних сторін навчально-виховного процесу.

Принципово нові концептуальні ідеї і положення щодо модернізації освіти вимагають переорієнтації методичної роботи на пошук та розробку нових, інноваційних шляхів розвитку регіональної системи освіти, формування в педагогічному середовищі справді нового педагогічного мислення на всіх рівнях педагогічної діяльності. Це надасть мобільності освітній сфері, прискорить її самооновлення, позбавить інертності, що властива централізовано керованим системам. Водночас, для запобігання деструктивно-руйнівного впливу інновацій важливо активізувати їх осмислення, моделювання, соціальний відбір та прискорити апробацію, перевірку і селекцію педагогічних нововведень.

Інноваційний шлях розвитку системи освіти як на державному, так і на регіональному рівнях обумовлюється такими загальними тенденціями:

активізація суспільних і державних зусиль для виведення загальноосвітніх навчальних закладів на рівень міжнародних стандартів і досягнень;

перехід до принципів інноваційної педагогіки;

прагнення керівників опанувати технології професійного менеджменту і реалізувати їх в управлінській діяльності;

орієнтація на самофінансування, підприємницьку діяльність, залучення інвестицій (фінансових, ресурсних, інформаційних тощо);

прагнення керівників та педагогів підвищувати конкурентоспроможність навчального закладу.

З огляду на перераховані вище завдання потребує свого практичного вирішення комплексна проблема розкриття змістових та функціональних компонентів інноваційної діяльності вчителя; створення механізмів підготовки педагогів до інноваційної діяльності в системі неперервної педагогічної освіти; формування методології та технології запровадження педагогічних інновацій у практику функціонування регіональної системи освіти на науковій основі.

Актуальність інноваційної політики в освітній сфері, переведення системи освіти на інноваційний шлях розвитку обумовили вибір теми обласного науково-методичного дослідження: “Запровадження інноваційних педагогічних технологій у навчально-виховний процес”.

Гіпотеза дослідження: Запровадження інноваційних педагогічних технологій у навчально-виховний процес сприятиме переведенню закладів освіти з режиму функціонування в режим постійного розвитку; забезпечуватиме суттєвий приріст професійної майстерності педагогічних працівників; підвищуватиме якість засвоєння учнями знань, практичних умінь та навичок.

^ Мета дослідження: Модернізація регіональної системи освіти − змісту початкової та загальної середньої освіти, впровадження профільної освіти в старшій школі, створення нових форм організації освіти в сільській місцевості тощо − шляхом запровадження інноваційних педагогічних технологій в освітній процес.

^ Завдання дослідження:

На основі аналізу існуючої передової педагогічної практики в закладах освіти регіону виявити інноваційну ініціативу окремих учителів та педагогічних колективів.

Провести діагностику інноваційних ідей на предмет їх новизни, своєчасності, можливості реалізації (технологічності) та актуальності.

Створити соціальні, науково-методичні та організаційно-педагогічні передумови для ініціювання, організації та координування інноваційної освітньої діяльності в масштабах регіону.

Сформувати мотиваційну, теоретичну та практичну готовність педагогічних працівників до інноваційної діяльності в рамках функціонування системи неперервної післядипломної освіти педагогічних працівників на регіональному та локальному рівнях.

Створити інформаційно-координуючий центр інноваційної діяльності на базі обласного інституту післядипломної педагогічної освіти для забезпечення доступу до наукового потенціалу та взаємоузгодженості дій районних методичних кабінетів, окремих закладів освіти під час реалізації дослідницьких програм.

Сформувати єдину регіональну систему розробки, пошуку, освоєння, експериментальної апробації та впровадження освітніх інновацій у навчально-виховний процес, об’єднану спільними пріоритетами, плануванням та інформаційною мережею.

Забезпечити науково-методичний супровід інноваційної діяльності в рамках функціонування експериментальних майданчиків, пілотних шкіл, авторських творчих майстерень, окремих інноваційних проектів тощо.

Організаційно об’єднати всі експериментальні програми з апробації педагогічних інновацій у масштабах регіону з метою дієвої координації їх діяльності та усунення дублювання досліджень.

Провести експертизу апробованих інновацій з метою оцінки їх ефективності, технологічності та придатності до розповсюдження й освоєння.

Забезпечити оприлюднення, доведення до широкого загалу та масового використання в педагогічній практиці узагальнених результатів інноваційної діяльності.

Упорядкування системи впровадження в практику закладів освіти регіону педагогічних інновацій вимагає чіткого визначення функцій всіх структурних ланок інноваційного процесу (загальноосвітній навчальний заклад − районний методичний кабінет − обласний інститут післядипломної педагогічної освіти).

^ Обласний інститут післядипломної педагогічної освіти:

виявляє потребу регіональної системи освіти в модернізації на основі запровадження педагогічних інновацій;

здійснює збір інформації про педагогічні ініціативи на регіональному та локальному рівнях;

проводить експертизу інноваційних проектів на предмет їх оцінки, діагностики та прогнозування результативності та конкурентоспроможності;

на основі рішення експертної ради рекомендує управлінню освіти і науки обласної державної адміністрації відкрити експериментальні педагогічні майданчики з апробації та реалізації педагогічних інновацій;

розробляє регіональну модель інноваційної діяльності закладів освіти;

формує банк даних про педагогічні ініціативи локального рівня;

проводить діагностику рівня готовності педагогічних працівників до інноваційної діяльності;

розробляє та реалізує систему заходів щодо підвищення рівня готовності педагогічних працівників до інноваційної та пошуково-експериментальної діяльності у курсовий період;

спільно з управлінням освіти і науки обласної державної адміністрації забезпечує регіональний рівень управління інноваційними педагогічними процесами;

узгоджує роботу районних методичних кабінетів, експериментальних загальноосвітніх навчальних закладів з реалізації обласної програми щодо запровадження інноваційних педагогічних технологій у навчально-виховний процес;

здійснює науково-методичний супровід процесу запровадження педагогічних інновацій в освітню практику;

створює ефективні механізми наукового керівництва експериментальною роботою педагогів;

встановлює тісну співпрацю з вищими навчальними закладами та науково-дослідними інститутами;

забезпечує активну участь регіональних закладів освіти у загальнодержавних та міжнародних освітніх дослідницьких проектах;

консультує педагогів-новаторів з питань пошуково-дослідницької роботи та реалізації інноваційних педагогічних технологій;

здійснює загальне керівництво пошуково-експериментальними дослідженнями з апробації педагогічних інновацій у рамках роботи експериментальних загальноосвітніх навчальних закладів;

Контролює, оцінює та коригує інноваційні процеси в школах.

Формує базу даних про результати апробації та реалізації інноваційних проектів.

готує наукові звіти про результати виконання обласної програми науково-методичного дослідження;

доводить до широкого загалу результати інноваційної діяльності.

Районні методичні кабінети:

аналізують стан навчально-виховного процесу в закладах освіти району, рівень професійної підготовки педагогічних кадрів на предмет виявлення та реалізації педагогічних проблем з метою модернізації регіональної системи освіти;

організовують роботу з педагогічними кадрами над пошуком інноваційних шляхів вирішення завдань вдосконалення навчально-виховного процесу;

проводять моніторинг професійної компетентності та рівня готовності педагогічних працівників до інноваційної діяльності;

розробляють та реалізують систему заходів щодо формування готовності педагогічних працівників до інноваційної та пошуково-експериментальної діяльності у міжкурсовий період;

планують та проводять індивідуальні та колективні форми методичної роботи з педагогічними кадрами з метою ініціювання педагогічних інновацій та розробки інноваційних проектів;

спільно з відділами освіти районних державних адміністрацій контролюють, координують та коригують роботу закладів освіти з апробації та запровадження педагогічних інновацій у навчально-виховний процес;

забезпечують зв’язок із обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти, іншими навчальними закладами, науковими установами;

проводять аналіз результативності апробації та впровадження інноваційних педагогічних технологій у навчально-виховний процес;

вивчають та розповсюджують досвід запровадження педагогічних інновацій у закладах освіти;

готують наукові звіти про результати інноваційної діяльності педагогів-новаторів, експериментальних загальноосвітніх навчальних закладів;

оприлюднюють результати інноваційної педагогічної діяльності, рекламують інноваційний продукт;

розробляють та здійснюють заходи зі стимулювання педагогів-новаторів та педагогічних колективів, які активно впроваджують в освітню практику інноваційні педагогічні технології.

Загальноосвітні навчальні заклади:

виявляють існуючі суперечності в навчальному закладі, здійснюють пошук та актуалізацію нових ідей, обговорюють їх у шкільному колективі та з науковцями;

орієнтують педагогічний колектив на постійне переведення системи (загальноосвітнього навчального закладу) у якісно новий стан;

формують інноваційну культуру навчального закладу;

забезпечують навчання педагогічних працівників з питань інноваційної та пошуково-експериментальної діяльності в рамках внутрішньошкільної методичної роботи;

формують педагогічну ініціативу, готують індивідуальні та колективні проекти нововведень;

забезпечують внутрішньошкільне управління інноваційною педагогічною діяльністю;

підтримують педагогів-інноваторів (соціально, матеріально, психологічно), реалізують систему заходів щодо подолання опору та психологічного дискомфорту в шкільному колективі;

створюють умови (правові, організаційні, психологічні) для здійснення експериментальної діяльності з освоєння (апробації) нових педагогічних ідей;

забезпечують участь школи у реалізації інноваційних освітніх проектів районного, обласного, всеукраїнського та міжнародного рівнів;

залучають інвесторів для ресурсного забезпечення інноваційної діяльності;

презентують педагогічну ідею, налагоджують зовнішню комунікацію;

оцінюють і контролюють проміжні результати;

готують звіти за результатами дослідно-експериментальної роботи з реалізації інноваційних педагогічних проектів;

оприлюднюють результати інноваційної педагогічної діяльності;

створюють конкурентоспроможне освітнє середовище, готують конкурентоспроможних випускників, адаптованих до швидкозмінюваного суспільства.

^ Очікувані результати на рівні регіональної системи освіти:

Модернізація регіональної системи освіти, розвиток закладів освіти на основі пошуку, розробки, освоєння та реалізації інноваційних педагогічних та управлінських технологій.

Приріст педагогічної майстерності та фахової компетентності педагогічних колективів − учасників інноваційних процесів, ріст якісних показників навчальних досягнень учнів.

Підготовка конкурентоспроможних випускників, здатних адаптуватися до змін у соціально-економічному середовищі, конкурувати на вітчизняному та європейському ринках праці.

Ефективна система гнучкого реагування на інновації, яка дозволить узагальнювати передовий досвід, своєчасно визначати проблеми, що виникають, та вибирати інноваційні шляхи їх подолання.

Інформаційний банк даних про результати досліджень та досвід запровадження інноваційних педагогічних технологій у навчально-виховний процес на загальнодержавному та регіональному рівнях.

Сформований механізм координації інноваційної діяльності в межах регіональної системи освіти.

Узгодження діяльності всіх учасників процесу підвищення кваліфікації та фахового зростання педагогічних працівників, більш доцільний розподіл функцій між суб’єктами неперервної педагогічної освіти.

Структурно-функціональні зміни в межах діяльності обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, обласної методичної служби.

Впровадження нових форм роботи з педагогічними працівниками на курсах підвищення кваліфікації та у міжкурсовий період; запровадження дистанційного навчання як більш гнучкої і мобільної освітньої технології.

^ Очікувані результати на рівні особистості фахівця:

Зростання рівня психолого-педагогічної та методичної компетентності, підвищення рівня професійної майстерності, освоєння суміжних фахів.

Поєднання, взаємозв’язок, взаємодоповнення професійного і особистісного зростання, мотивація неперервного саморозвитку.

Сформована мотиваційна, теоретична та функціональна готовність до інноваційної, пошуково-експериментальної діяльності.

Розширення ступеня усвідомлення фахівцем глобальних процесів, що відбуваються в освітній сфері, на всіх рівнях та напрямах взаємодії освітньої галузі із світом, проникнення в їх глибинний зміст та значення.

Сучасний стиль мислення з його характерними ознаками: креативність, системність, гнучкість, динамізм. перспективність, об’єктивність, концептуальність тощо.

Підвищення толерантності, неупередженого ставлення до інших людей та їх дій, прагнення до конструктивізму, співробітництва, відмова від конфронтації.

Опредмечування теоретичних знань та узагальнення (теоретизація) власного педагогічного досвіду.

Засвоєння ефективних стратегій та технологій вдосконалення навчально-виховного процесу, самореалізації, життєтворчості в провідних сферах життя (професійній діяльності, соціальному середовищі тощо).

Доопрацювання тих складових професійної діяльності, які за різних обставин не були засвоєні раніше, подальший розвиток або компенсація недостатньо сформованих якостей.

Створення власної системи діяльності, в якій органічно поєднуються індивідуальні якості та нормативні вимоги.

Учасники дослідження:

педагоги-новатори, керівники закладів освіти, які усвідомлюють потребу введення педагогічних інновацій на рівні власної педагогічної та управлінської практики;

працівники обласної методичної служби;

науково-педагогічні працівники педагогічних та наукових закладів регіону та України;

широка педагогічна та батьківська громадськість.

Методологічні основи дослідження

Інноваційний шлях розвитку регіональної системи освіти розглядається на основі синергетичної методології, яка орієнтує на пошук універсальних законів еволюції і самоорганізації складних відкритих систем, до яких відносяться педагогічні системи.

Виходячи з даної методології, педагогічні системи слід розглядати як відкриті, складно організовані та нестабільні системи, що самоорганізуються й розвиваються відповідно до їх внутрішніх тенденцій.

Загальною методологією виступає також системно-структурне моделювання складних об’єктів у психолого-педагогічних дослідженнях.

Ефективність інноваційних процесів у загальноосвітніх навчальних закладах залежить від сприйняття школи як складної соціально-педагогічної системи, від цілісного осмислення її проблемного поля, від точного визначення її ключових проблем, що вимагають нетрадиційного вирішення.

^ Педагогічна система − це сукупність взаємопов’язаних структурних і функціональних компонентів, підпорядкованих загальним цілям навчання і виховання. Їй притаманні такі ознаки:

цілісність − неможливість зведення системи до суми утворюючих її частин, розгляд її як єдиного цілого;

структурність − зв’язки і відношення елементів системи упорядковуються в деяку структуру, яка визначає поведінку системи в цілому;

взаємозв’язок системи із зовнішнім середовищем;

ієрархічність − кожний компонент може розглядатися як система, в яку входить інша;

багатоваріативність описування − кожна система, що є складним об’єктом, у принципі, може бути зведена до одного зображення, а може бути описана багатьма способами.

Разом із загальними принципами побудови системних педагогічних об’єктів та визначенням їх властивостей у процесі дослідження будуть братися до уваги такі аспекти системного підходу до інноваційних процесів:

системно-елементний, що дає відповідь на питання, з яких складових (елементів та компонентів) складається система;

системно-структурний, який розкриває внутрішню організацію системи, способи взаємодії її елементів між собою та із зовнішнім середовищем;

системно-функціональний, що виявляє функції, які реалізує система та її компоненти;

системно-інтегративний, який розкриває джерела, фактори збереження, удосконалення і розвитку системи;

системно-процесуальний, що вказує на процеси (операції, процедури), які відбуваються у системі з метою збереження її цілісності, удосконалення і розвитку;

системно-комунікативний, який розкриває взаємозв’язок даної системи з іншими системами як за горизонталлю, так і за вертикаллю;

системно-історичний, який розглядає питання виникнення системи, етапи її розвитку й історичну перспективу.

^ Провідною ознакою педагогічної системи є наявність певної структури, тобто складових компонентів та зв’язків між ними.

Розрізняють склад і структуру системи.^ Склад − це множина, набір елементів, блоків, які утворюють ціле. Під структуроРівнева структура відображає у взаємозв’язку інноваційну діяльність на міжнародному, державному, регіональному, районному (міському) і шкільному рівнях.

Передбачає цілеспрямовану діяльність керівників з узгодження змісту інновацій, інноваційної політики на кожному рівні.

Змістова структура передбачає розробку та засвоєння нововведень у навчанні, вихованні, організації та управлінні навчально-виховним процесом, закладом освіти. У свою чергу, кожен компонент такої структури має свою складну будову.

Структура життєвого циклу передбачає послідовність етапів, які проходить будь-яке нововведення: виникнення − швидкий ріст − зрілість − освоєння − поширення − проникнення в усі ланки навчально-виховного процесу − тривале використання − вичерпання можливостей застосування в нових сферах − фініш.

Структура генезису передбачає етапи розробки інноваційного продукту: виникнення − розробка ідеї − експериментальна апробація − освоєння в практичній роботі − використання.

Управлінська структура передбачає взаємодію чотирьох видів управлінських дій: планування − організація − керівництво − контроль.

Як правило, інноваційний процес у школі планується у вигляді концепції розвитку школи, програми її розвитку чи інноваційного проекту, а пізніше організується діяльність колективу навчального закладу з реалізації цієї програми (концепції, проекту) і контроль за її результатами.

Організаційна структура включає наступні етапи: діагностичний − прогностичний − власне організаційний − практичний − узагальнюючий − впроваджувальний.

Кожна освітня новація може бути розглянута з трьох сторін:

Мотиваційна сторона. Потреба педагогів-практиків у даному нововведенні визначається новизною, необхідністю та можливістю реалізації нововведення.

Змістова сторона відповідає за цілісність змісту нововведення і характеризується його переконливістю, внутрішньою цілісністю та мобільністю.

Операційна сторона визначає надійність, результативність та економічність нововведення.

Дослідження будь-якого педагогічного об’єкта на системному рівні потребує визначення складу (елементів і компонентів), ієрархії цих складових, засобів зв’язку між ними, пошуку системоутворюючого фактора тощо.

^ Системоутрюючим компонентом педагогічних систем вважають технологію навчально-виховного процесу.

Технологія педагогічного процесу – сукупність необхідної і відтворюваної послідовності педагогічних дій вчителя і учнів їхніми засобами, що “запускає” механізм засвоєння змісту освіти і веде до запланованої мети і успішності навчання учнів.

^ Технологія навчання – певний порядок, логічність і послідовність викладу змісту навчання відповідно до поставленої мети; певною мірою алгоритмізація спільної діяльності вчителя та учнів у процесі навчання, узгодженість їхніх дій та взаємовідносин.

Отже, технологічність − внутрішня якість будь-якої педагогічної системи, що визначає її можливості і організаційну (управлінську) логіку.

Технологія відрізняється від методики відтворюваністю результатів і проектується, виходячи з конкретних умов та орієнтуючись на заданий результат.

^ Теоретичні основи дослідження складають надбання сучасної інноваційної педагогіки як науки про нововведення, об’єктом дослідження якої є інноваційна освітня діяльність, а предметом − освітні інновації.

^ Теоретичну базу інноваційної педагогіки складають закони перебігу інноваційних процесів (Н.Р. Юсуфбекова); основи інноваційного менеджменту (Р.А. Фатхудінов); модернізовані функції керівника школи (Л.І. Даниленко); основи діагностики та експертизи інноваційних проектів
(С.І. Архангельський, Б.С. Гершунський, І.П. Підласий, В.М. Полянський, Г.І. Щукіна та ін.); організаційно-педагогічні умови діяльності шкіл-лабораторій (Н.Ф. Федорова, Л.І. Даниленко, Т.М. Ковальова); наукові основи діяльності авторських шкіл (Н.М. Островерхова); науково-організаційні засади діяльності гімназій та ліцеїв (В.Ф. Паламарчук та ін.).

Виконання програми обласного науково-методичного дослідження ґрунтується на реалізації учасниками освітнього процесу принципу інноваційності, який характеризується наявністю в учасників освітнього процесу (в т.ч. у керівників загальноосвітніх навчальних закладів) чітких переконань щодо потреби постійного оновлення освітнього процесу, як реакція на швидкі зміни, що відбуваються у суспільстві і державі.

Учасники дослідження повинні враховувати в своїй діяльності такі основні принципи інноваційних процесів у системі освіти:

Принцип управління інноваційними змінами стану системи освіти, який орієнтує педагогів на необхідність свідомої діяльності при переході від одного стану системи освіти до іншого.

Центральною проблемою інноваційного процесу в нашому випадку виступатиме зміна стану регіональної системи освіти загалом і зміна станів освітніх систем на рівні експериментальних навчальних закладів зокрема.

Принцип переходу від стихійних механізмів до свідомо керованих, тобто принцип модернізації регіональної системи освіти. Реалізація даного принципу передбачає розробку, відбір та апробацію психолого-педагогічних інновацій як ефективного механізму свідомого управління розвитком регіональної системи освіти.

Організаційним оформленням такого механізму виступатиме створення авторських творчих майстерень, експериментальних педагогічних майданчиків, експериментальних загальноосвітніх навчальних закладів, шкіл-лабораторій з метою залучення до інноваційної та пошуково-експериментальної діяльності широкого кола педагогічних працівників.

Принцип інформаційного, матеріально-технічного і кадрового забезпечення інноваційних процесів. Дотримання даного принципу передбачає відповідне ресурсне забезпечення інноваційних процесів при створенні, апробації та впровадженні педагогічних нововведень.

Принцип прогнозування і незворотних структурних змін в інноваційному соціально-педагогічному середовищі. Цей принцип вказує на незворотну дестабілізацію в інноваційному середовищі, а також на цілісність інноваційного соціально-педагогічного середовища і його адаптивні можливості.

Принцип посилення стійкості інноваційних процесів. Стійкість інноваційних процесів залежить від ефективності організації і вибраних механізмів реалізації інноваційних процесів.

Реалізація програми дослідження має здійснюватися із врахуванням законів і закономірностей, яким підпорядковані інноваційні процеси.

До основних законів, що діють в інноваційній педагогічній системі будь-якого рівня, відносять:

Закон обов’язкового впливу інновації на кінцевий результат освітньої діяльності − здійснення будь-якої освітньої інновації обов’язково привносить якісну зміну кінцевого результату освітнього процесу.

Закон обов’язкового впливу інновації на інтелектуальні, моральні і часові витрати учасників освітнього процесу − здійснення будь-якої інновації обов’язково передбачає застосування додаткових інтелектуальних, матеріальних та часових витрат учасників освітнього процесу.

Характер результату запровадження освітніх інновацій може бути різним і підпорядковується відповідним закономірностям:

прямо пропорційної залежності між здійсненням інноваційної діяльності загальноосвітнім навчальним закладом і підвищенням якості освітнього процесу. Здійснення інноваційної діяльності:

забезпечує зростання професійної майстерності педагогічних працівників (учителів, керівників);

забезпечує створення творчих груп учителів;

підвищує рівень навчальних досягнень учнів та їх творчого потенціалу;

збільшує кількість структурних компонентів у загальноосвітньому навчальному закладі;

передбачає виконання керівником додаткових модернізованих функцій (прогностичної, політико-дипломатичної, консультативної, менеджерської, представницької);

збільшує матеріальні та інтелектуальні витрати учасників навчально-виховного та управлінського процесів;

обернено пропорційної залежності між здійсненням інноваційної діяльності загальноосвітнім навчальним закладом і збільшенням інтелектуальних і матеріальних витрат його учасників. Здійснення інноваційної діяльності зменшує час:

витрачений на засвоєння учнями теоретичних знань, практичних умінь і навичок;

витрачений педагогічним працівником загальноосвітнього навчального закладу на виконання основних функцій, операцій і дій;

витрачений керівником загальноосвітнього навчального закладу на виконання управлінських функцій, операцій і дій.

У даному дослідженні під освітніми інноваціями розуміють новизну, що істотно змінює результати освітнього процесу, створюючи при цьому удосконалені чи нові:

освітні, дидактичні, виховні системи;

зміст освіти;

освітні, педагогічні технології;

методи, форми, засоби розвитку особистості, організацію навчання і виховання;

технології управління навчальним закладом, системою освіти.

Дослідники поділяють освітні інновації на психолого-педагогічні, науково-виробничі та соціально-економічні.

^ Психолого-педагогічні інновації − нововведення у навчальний, виховний та управлінський процеси.

Науково-виробничі інновації − комп’ютерні та мультимедійні технології, сучасне матеріально-технічне обладнання.

^ Соціально-економічні інновації − юридичні, правові та економічні нововведення.

Предметом даного дослідження виступають насамперед психолого-педагогічні інновації як новостворені (застосовані) чи вдосконалені технології (чи проекти), які істотно змінюють обсяги, структуру та якість педагогічного процесу.

Вітчизняною наукою та передовою педагогічною практикою описані та освоєні технології: інтеграційної природничої освіти (В. Ільченко), розвивального навчання Ельконіна-Давидова (О. Дусавицький), особистісно орієнтованого навчання (О. Савченко, С. Подмазін), колективного навчання (Л. Кочина, Н. Бібік), модульно-розвивального навчання (А. Фурман), життєтворчості (І. Єрмаков), особистісно орієнтованого виховання (І. Бех), психологічного управління (Л. Карамушка, Н. Коломінський), адаптивного управління (Г. Єльникова) тощо.

Загалом, освітні інновації, що здійснюються на сучасному етапі розвитку у вітчизняній системі загальної середньої освіти, спрямовані на внесення нововведень у:

зміст навчання й виховання учнів;

форми, методи і технології навчання та виховання учнів;

зміст, структуру, форми і методи управління закладом освіти.

Інновації у змісті навчання і виховання учнів:

введення державних стандартів початкової освіти, розробка проектів державних стандартів загальної середньої освіти, вищої та післядипломної освіти;

розробка загальнодержавних концепцій виховання дітей та молоді на засадах національних, родинних, громадських, індивідуальних цінностей особистості;

створення авторських навчальних планів і програм, підручників, навчальних посібників, виховних систем;

розробка нової системи оцінювання навчальних досягнень у загальноосвітній школі тощо.

Інновації у формах, методах і технологіях навчання та виховання:

впровадження дистанційної форми навчання;

пріоритетність діалогових, діагностичних, активних та інтерактивних методів навчання і виховання;

запровадження альтернативних навчально-виховних технологій (розвивальна, модульно-розвивальна, диференційована, індивідуально-орієтована, алгоритмізована, проектна, рейтингова тощо).

Інновації у формах і методах управління закладом освіти:

запровадження модернізованих управлінських функцій керівника (прогностична, політико-дипломатична, менеджерська, представницька, консультативна);

освоєння громадсько-державних форм управління;

запровадження моніторингу;

використання економічних методів управління.

Інновації в організаційній структурі закладів освіти: створення варіативних організаційних освітніх структур (ліцеї, гімназії, коледжі, колегіуми, школи-дитячі установи, школи-комплекси тощо).

Перераховані вище та інші інновації, як правило, представлені своїми технологіями. Тому предметом практичного освоєння в дослідженні виступають не освітні інновації як такі, а інноваційні педагогічні технології − сукупність форм, методів і засобів навчання, виховання та управління, об’єднаних єдиною метою.

Педагогічна технологія передбачає досягнення чітко визначених цілей за допомогою певного інструментарію (сукупності методів і прийомів, змісту, послідовності дій і операцій, способів керування тощо).

У психолого-педагогічній літературі виділяють такі основні критерії педагогічної технології:

наукова база, концепція;

системність;

керованість процесу навчання;

передбачуваність результатів;

ефективність.

Відповідно до навчальних інноваційних технологій слід відносити такий добір методів, прийомів, операційних дій педагога з учнем, у результаті яких суттєво покращується мотивація учнів до навчального процесу. До таких можуть бути віднесені технології:

особистісно орієнтовані;

інтеграційні;

колективної дії;

інформаційні;

дистанційні;

розвивальні;

модульно-розвивальні тощо.

До виховних інноваційних технологій слід відносити мистецькі засоби і прийоми впливу педагога на свідомість особистості учня з метою формування в нього особистісних цінностей у контексті із загальнолюдськими. До таких належать:

рання соціалізація учнів;

національна спрямованість навчально-виховного процесу;

наскрізний підхід до громадянського виховання школярів;

духовний розвиток учнів тощо.

До управлінських інноваційних технологій віднесені сучасні економічні, психологічні, діагностичні, інформаційні технології, що створюють умови для оперативного й ефективного прийняття керівником управлінського рішення.

На сучасному етапі розвитку системи загальної середньої освіти в Україні на кінець 2002 року на загальнодержавному рівні експериментування було зареєстровано десять педагогічних інновацій; на регіональному − 108.

Процесу освоєння вже розроблених чи ініціювання власних педагогічних нововведень має передувати експертиза психолого-педагогічних інновацій, під якою розуміють проведення у галузі педагогіки і психології таких операцій і дій, як:

оцінювання психолого-педагогічних інновацій;

діагностика результатів їх здійснення;

прогнозування їх життєздатності та конкурентоспроможності.

Оцінка психолого-педагогічної інновації − сукупність позитивних параметрів і показників, що характеризують її новизну та педагогічну доцільність (потребу).

^ Діагностика результатів здійснення психолого-педагогічної інновації − виявлення якісних і кількісних показників покращення результатів освітньої діяльності, зокрема:

підвищення рівня навчальних досягнень учнів, їх творчого розвитку;

підвищення рівня професійної майстерності педагогів;

підвищення рівня фінансово-економічного та матеріально-технічного стану закладу освіти та педагогів.

^ Прогнозування життєдіяльності та конкурентоспроможності психолого-педагогічної інновації − аналіз і порівняння найбільш ефективних психолого-педагогічних інновацій, що ді