Реферат: Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5 проектні технології як засіб актуалізації пізнавальної активності

ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 5


ПРОЕКТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

ЯК ЗАСІБ АКТУАЛІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ


Підготувала

КАЛІМАНОВА О.О.

учитель української мови

і літератури


СНІЖНЕ 2011


МЕТОД ПРОЕКТІВ У КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ

ОСВІТИ


Що може бути кращим для становлення особистості, ніж відчуття успіху й власної значущості від результатів своєї праці. Проектні технології спрямовані на стимулювання інтересу учнів до нових знань, розвиток дитини через розв'язання проблем і застосування їх у конкретній діяльності. Спрямування сучасної освіти на профільне навчання робить знання і застосування методу проектів надзвичайно актуальним.

Сутність проектної технології - у функціонуванні цілісноЇ системи дидактичних засобів (змісту, методів, прийомів тощо), що адаптує навчально-виховний процес до структурних і організаційних вимог навчального проектування. Воно, в свою чергу, передбачає системне і послідовне моделювання тренувального вирішення проблемних ситуацій, які потребують від учасників освітнього процесу пошукових зусиль, спрямованих на дослідження і розробку оптимальних шляхів вирішення проектів, їх неодмінний публічний захист і аналіз підсумків упровадження.

^ Проектна технологія розглядається як особливий вид пізнавальної активності, мотивований проблемним протиставленням відомого невідомого, що має на меті активізацію процесу пізнання й осмислення нового.

^ Формування інтелектуального і пошукового досвіду є логічним наслідком, а не стратегічною метою такого підходу. Одночасно, на противагу цьому, навчальне проектування не тільки акцентоване збуджувати потребу в розвитку аналітичних, дослідницьких, комунікативних, організаційних, рефлексивних та інших життєво важливих умінь і навичок, а й обов'язково передбачає їх системне застосування, цілеспрямовано перевіряє ступінь їхньої надійності й ефективності набутих учнями знань, умінь та навичок. Проектна технологія, таким чином, принципово відповідає за встановлення міцного зворотного зв'язку між теорією і практикою в процесі навчання, виховання і розвитку особистості учня.

Зростання популярності „методу проектів” у різних країнах протягом останнього часу веде до збільшення кількості різних підходів до тлумачення його сутності. Тому крім загального визначення сутності проектної технології запропоновано ряд обов'язкових критеріальних вимог до її сучасного тлумачення:

наявність освітньої проблеми, складність і актуальність якої відповідає навчальним запитам і життєвим потребам учнів;

дослідницький характер пошуку шляхів вирішення проблеми;

структурування діяльності відповідно до класичних етапів проектування;

моделювання умов для виявлення учнями навчальної проблеми:

її постановка;

дослідження;

пошук шляхів вирішення;

експертиза й апробація версій;

конструювання підсумкового проекту (чи його варіантів);

його захист;

корекція і впровадження;

самодіяльний характер творчої активності учнів;

практичне або теоретичне (але в будь-якому разі прикладне) значення результату діяльності (проекту) і готовність до застосування (впровадження):

- педагогічна цінність діяльності(учні здобувають знання, розвивають особисті якості, опановують необхідні способи мислення і дії)..


Сутність, критеріальні вимоги і класифікація проектних технологій.

З огляду на різні підходи до класифікації проектів у педагогічній літературі, учитель Каліманова О.О. використовує проекти, що розрізняються за цілим рядом параметрів:

• складом учасників проектної діяльності:

індивідуальні

колективні (парні, групові);

• характером партнерських взаємодій між учасниками проектної діяльності:

кооперативні;

змагальні;

конкурсні;

• рівнем реалізації міжпредметних зв'язків:

монопредметні;

міжпредметні;

надпредметні.

характером координації проекту;
безпосередній (твердий чи гнучкий);
прихований;

тривалістю:

короткі,

середньої тривалості;

тривалі:

• метою і характером проектної діяльності:

інформаційні

ознайомлювальні;

пригодницькі;

науково- пошукові;

конструкційні тощо.

Найперспективнішими видами проектної діяльності, з огляду на її потенціальні психолого-педагогічні можливості, вважає міжпредметні чи надпредметні проекти, що не тільки виступають як інтегруючий фактор і фактор сучасної освіти, що не тільки систематизують знання, а й забезпечують максимальне його наближення до реальних потреб життя, творчої самореалізації, природновідповідального розвитку і конструктивної соціалізації особистості учнів.

Психолого-педагогічні можливості проектних технологій дуже високі. Проектна діяльність максимально спрямована на суб'єктне пробудження і розвиток особистості старшокласників, оскільки цілком відповідає її віковим потребам і особливостям.

На думку академіка І.Бела, спрямованість особистості, головна її установка в ранній юності полягає в діяльнісному самовизна­ченні, виборі власного життєвого шляху і пошуку більш рівноправ­них взаємин із дорослими.

Традиційна школа значною мірою не задовольняє потреби стар­шокласника в діяльнісній самореалізації, тому в цьому віці істотно розширюється сфера вільного позашкільного спілкування. З іншо­го боку, природне зростання прагнення до самостійності і демократизму в спілкуванні з дорослими відштовхує учнів від учителів, які не бачать психологічних змін в особистостям вихованців або про­фесійно не готові відновитися від традицій авторитарного спілкування з ними.

Проектне навчання не тільки спонукає до розумно вмотивованої доцільної діяльності, відповідно до вікових і навчальних інтересів старшокласників, а й істотно трансформує роль педагога в керів­ництві нею. Вчитель при такому підході неодмінно перетворюється на консультанта, порадника, координатора, який переконує у власні її правоті силою досвіду, мудрості, аргументу, але не наказу. Тому сфера контролювання вчителем процесу становлення особис­тості не звужується, а навпаки — розширюється. До того ж проект­на діяльність опосередковано виводить різновікових учасників спільної діяльності на пошуки спільної мови і розуміння багатьох побутових цінностей та оцінок.

Наступна особливість юнацького віку, яку мало враховують у традиційній школі, - „романтизм” і „максималізм” старшоклас­ників. Цьому вікові притаманне прагнення по усвідомлення і ви­значення не тільки власного місця в соціумі, а й ідеальних прин­ципів спілкування між людьми, позитивних якостей особистості тощо.

Неадекватність оцінки власних можливостей, уявлень про риси характеру товариша або об'єкта симпатії нерідко веде до психіч­них зривів, криз і відхилень у розвитку.

Різнопланова колективна проектна діяльність дозволяє широ­ко практикувати принципи змінності, кооперації і вільного вибору у функціонуванні цільових учнівських мікрогруп. Це дає змогу розширювати сферу спілкування учня та актуалізувати потребу в придбанні соціально корисних, до конструктивних психологічних якостей.

Такий підхід до прийняття особистістю (іноді підсвідомо) колективу як „еталонної групи”, що «продукує визначальні для неї цінності, погляди і норми”. З одного боку, це підсилює можливості контролю й координації процесу її становлення і розвитку силами компетентного педагога, а з іншого, — нейтралізує переважно нейтралізує переважно негативний вплив позашкільних „тусовок”.

Підготовка і захист колективних проектів у більшості випадків спрямовують у русло позитивної міжособистісної взаємодії агресивну енергію юнаків, що з різних причин (фізичні недоліки, недоліки характеру тощо) незадоволені своїм становищем у класі й прагнутьякимись чином виявити себе. Проектна діяльність надає їм шанс розбудити, розвинути й реалізувати в колективі ті особливі якості, що нарешті матимуть суспільну цінність і визнання. Колективне про­ектування, таким чином, максимально індивідуальний процес конструктивної соціалізації особистості і природо відповідної самореалізації.

^ Колективне проектування виступає стабілізуючим фактором і посилює інтерес старшокласників до власного психологічного життя та психіки інших людей. Добре структуроване співробітництво, що вимагає постійного дослідження ситуації, аналізу шляхів вирішення проблеми, їх вибору, і відповідального ставлення кожного учас­ника до своїх обов'язків, привчає до тверезого, критичного оці­нювання своїх і чужих можливостей.

Досить розповсюджену в цьому віці гіпертрофовану рефлективність особистості нейтралізують постійне відновлення видів діяльності, проблематики, зміна складу творчих мікро груп, їхньої функціональної орієнтації. Реальна перспектива змінити несприятливе до себе ставлення в колективі на краще чи самоствердитися у власних очах не тільки ефективно знімає цей небезпечний стан осо­бистості, а й мотивує її прагнення творчого злету і соціально цінних ініціатив.

І нарешті, підготовка та захист проектів є формою діяльності, що ідеально відповідає потребам сполучення „близької” і „далекої” перспектив(за А.Макаренком). Це практичний шлях придбання навчального і соціального досвіду, активного включення й реал­ізації життєвих планів особистості. Не випадково один із провідників американського методу проектів є Е. Коллінз наполягав: „Дитинство – це не прохідна кімната – вестибуль, через який ми проходимо до існування дорослого. Це самостійна внутрішня кімната у садибі життя”.

Педагог сьогодні не тільки той, хто розуміє і відчуває, як дитина вчиться. У цьому завдання особистісно зорієнтованої педагогіки, становлення якої відбувається нині.

Андреас Папандреус (Інститут освіти, Кіпр) вказує, що проектне навчання є непрямим і тут цінні не тільки результати, а й ще більшою мірою сам процес, у якому відбувається особистісне зростання учасника проекту. Проект може бути індивідуальним, але, як правило, він – це результат скоординованих спільних дій групи учнів.

У повній формі робота над проектом проходить шість етапів, представлених у таблиці:

Таблиця 1


Етапи роботи

над проектом

Зміст роботи на цій стадії

Діяльність учнів

Діяльність вчителя

Підготовка

Визначення теми і завдань проекту

Обговорюють проект з учителем і отримують за необхідності додаткову інформацію.

Встановлюють мету

Дає характеристику методу проектів. Знайомить зі змістом конкретного проекту і мотивує учнів. Допомагає в постановці мети.

Планування

визначення джерел інформації;

визначення способів збору й аналізу інформації;

формування уявлень про бажані результати (форми звіту);

встановлення процедур та критеріїв оцінки результатів і процесу;

розподіл завдань (обов’язків) між членами команди

Розробляють план дій. Формулюють завдання

Пропонує ідеї, висловлює припущення

Дослідження

Збір інформації, вирішення проміжних завдань. Основні інструменти: інтерв’ю, опитування, спостереження, експерименти

Виконують дослідження, вирішують проміжні завдання

Спостерігає, радить, побічно керує діяльністю

Результати

Аналіз інформації. Формулювання висновків

Аналізують інформацію

Спостерігає, радить

Оформлення звіту

Можливі форми показу результатів (звіту): усний звіт, усний звіт із демонстрацією матеріалів, письмовий звіт

Звітують, обговорюють

Слухає, ставить доцільні запитання в ролі рядового учасника

Оцінка результатів і процесу




Беруть участь в оцінці шляхом колективного обговорення і самооцінок

Оцінює зусилля учнів, креативність, якість виконання джерел, невиконані можливості, потенціал продовження, якість звіту

У цілому під час роботи над проектом учитель виконує наступні функції:

- допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їх для роботи

над проектом;

- сам є джерелом інформації;

- координує весь процес;

- підтримує і заохочує учнів;

- підтримує зворотній зв'язок, щоб допомагати учням просуватися в роботі над проектом.

Проектне навчання заохочує і підсилює щире прагнення до навчання з боку учнів, тому що воно:

- особистісно зорієнтоване;

- використовує безліч дидактичних підходів, навчання у справі,
незалежні заняття, спільне навчання, мозковий штурм, рольову гру,
евристичне і проблемне навчання, дискусію, командне навчання;

- має високу мотивацію, що означає; зростання інтересу і вклю­чення в роботу в міру її виконання:

- підтримує педагогічні завдання в когнітивній, афективний і психомоторній сферах на всіх рівнях – знання, розуміння, застосування аналізу, синтезу;

- дозволяє вчитися на власному досвіді й досвіді інших у конк­ретній справі, а не вдавати навчальну діяльність.

Проектне навчання — корисна альтернатива класно-урочній системі, але воно аж ніяк не повинно витісняти її і ставити певною панацеєю. Фахівці з країн, які мають великий досвід у цій справі, вважають, що проектне навчання варто використовувати як доповнення до інших видів прямого чи непрямого навчання, як засіб прискорення росту і в особистісному вимірі, і академічному.


^ ЕТАПИ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ НА УРОЦІ В КОНТЕКСТІ ПРОЕКТНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ

Дана технологія представляє один із можливих способів реалізації проблемного методу навчання. Коли вчитель ставить завдання, він тим самим окреслює плановані результати навчання і вихідні данні. Все інше мають робити учні: намічати проміжні завдання, шукати шлях їх вирішення, діяти, порівнювати отримане з необхідним, коректувати діяльність.

На уроках учителя Каліманової можна простежити відповідність етапів засвоєння учнем нової інформації і стадій роботи над проектом. Кожна стадія забирає визначений час і має логічно закінчений зміст, тому цілком можна встановити відповідність цих стадій з „уроками” і розглянути організаційні форми цих „уроків”(див. таблицю 2)

Таблиця 2

Етап присвоєння нової інформації

Стадія роботи над проектом

Організаційні форми „уроків”

Мотивація, вивчення мети

Постановка мети

Розповідь, бесіда, лекція

Планування

Обговорення варіантів

Бесіда

Побудова орієнтованої схеми дій

Самоосвіта, продумування ходу діяльності

Самостійна робота, семінар („мозковий штурм”), практикум

Діяльність

Дослідження

Самостійна робота, практикум, екскурсія, практична робота, лабораторна робота

Рефлексія

Узагальнення і висновки

Семінар, консультація

Оцінка

Аналіз успіхів і помилок

Бесіда, консультація

Корекція

Корекція

…………..



^ ВИХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ, АБО ЧОМУ САМЕ ПРОЕКТУВАННЯ?

Слід визначити, що одним із недоліків традиційної педагогіки є ескалація інформаційного навчання, котре базується на постулаті – для осмисленої дії потрібні знання. При цьому допущено, що чим більше обсяг знань, тим результативнішою буде дії

Саме тому шкільні курс перенавантажені навчальною інформацією, що, зокрема, проізводить до помітного розриву між теорією і практикою, діяльністю та її інформаційним забезпеченням.

На уроках Каліманової О.О. що знання добуваються у процесі використання інформації під час вирішення практичних завдань, у процесі оцінювання результативності цього використання. Таким чином, можна стверджувати, що, з одного боку, знання способів дії (тобто вміння) необхідне не до вирішення прак­тичних завдань, а під час вирішення, з іншого боку, пошук вирішен­ня практичних завдань актуалізує необхідність здобування знань, пізнавальну діяльність.

^ Суттю проектного навчання стає виконання різних навчальних, творчих проектних завдань і проектів, тематику яких розроблено з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів. А зміст навчального курсу цілеспрямовано підпорядковано меті інформаційного забезпечення проектної діяльності.

Учитель ставить перед собою і учнями запитання, викликані кризою освіти в сучасній цивілізації: чого і як має навчатися в школі конкретна людина? Які реальні шляхи подолання школоцентризму та освітньої схоластики кожним конкретним учнем?

^ ЯК ЗАЦІКАВИТИ ШКОЛЯРІВ ПРОЕКТУВАННЯМ?

У такій постановці питання вже закладено твердження, що ядром мотивації проектної діяльності визнано спектр інтересів, кон­центрований для кожної вікової групи:

Молодша група

Характеристика: малий обсяг знань; невміння оцінювати свої можливості; оперування очевидним,, а не сутнісним; мала вольова підготовленість; мала здатність до доопрацювання; готовність прийняти допомогу; прийняття робота в групі; відносна легкість у виборі об'єкта, обмеженість функціональної освіченості, слабка залежність від консолідації групи, надання переваги ручній роботі.

Спектр інтересів: репродукування об’єкта, що викликав інтерес; апологетика; вияв сміливості у виборі об'єкта; наслідування; спро­би і навіть помилки; підміна видів діяльності, оволодіння новими вміннями; очікування особистісного успіху.

Середня група

Характеристика: малий обсяг знань; занижена оцінка своїх мож­ливостей; невміння шукати і знаходити необхідну інформацію; різка критика постановки завдання, відмова від допомоги; небажання і невміння працювати в груп, боязнь неуспіху; обережність у виборі об'єкта; помітна залежність від консолідації групи; надання пере­ваги ручній роботі під контролем голови.

Спектр інтересів: вибір знайомого або дійсно „потрібного” об'єк­та; спроби оригінальності; бажання досягнути успіху; спрямо­ваність на результат; цікавість.

Старша група

Характеристика: достатній обсяг знань і практичного досвіду; прагнення до максимальної економи часу і сил на виконання; боязнь дефіциту інформації; утруднення у виборі об'єкт;. достатня во­льова підготовленість; можливе саботування завдання; надання переваги виконанню роботи головою з перевіркою руками.

Спектр інтересів: прагнення осягнути процес; бажання випро­бувати свої можливості; прагматична цінність; очікування особистого успіху; передчуття творчості;, виконання завдання без про­блем.

Можна використати деякі процедури формування інтересу до проектних завдань, процесу проектування:

а) пояснення суті проектного методу — введення розширюваль­ного поняття проект;

б) демонстрація варіантів виконаних проектів — ознайомлення
зі змістом та обсягом проекту, вимогами до оформлення; акцентування уваги на елементах творчості (досягнення новизни, генеру­вання варіантів, формування банків ідей); сильні і слабкі сторони представлених проектів; повідомлення критерій оцінювання вико­наних проектів; розрізняння проектів за складністю (вибір об'єкта, обсяг розробок, трудомісткість виконання тощо);

в) анотування переліку можливих тем проектів — демонстра­ція переліку тем (не менш як 10); коментування можливих результатів; очікувані проектні рішенн; проведення уявленого експерименту піл гаслом «А я б зробив о так...»;

г) ознайомлення з процедурою оцінювання проектів публіч­ний захист проектів; оцінювання проекту та його захисту; критерії
оцінювання проекту та захисту.

^ Стартовий етап проектування дуже важливий. Викладач му­сить домогтися, щоб кожен учень обрав тему проекту; щоб у кожного школяра

з’явилася головна ідея проекту (не слід її критикувати і навіть удосконалювати!), бажання у більшості учнів присту­пити до виконання проекту; щоб учні зрозуміли умови взаємодії між собою і з викладачем. Можливо, якась частина учнів не впо­рається зі стартовим етапом в перші два-три тижні занять. Можливо, їм буде легше „сидіти на спині" тих, хто успішно впо­рався, - слід дати їм таку можливість, однак не знижуючи вимоги «наздогнати» основну групу. Іноді може виникнути потреба в індивідуальних консультаціях.

^ МЕТА ПРОЕКТУВАННЯ, АБО НАВІЩО

УЧНІ МАЮТЬ ЦИМ ЗАЙМАТИСЯ?

Під час проектування на уроках Каліманової О.О. учні набувають досвіду у вирішенні так званих некоректних завдань, коли наявний дефіцит або надлишок даних, коли немає готового відомого рішення. Таким чином, є можливість набути досвіду творчості, тобто комбіну­ванням модернізації відомих рішень для досягнення нового резуль­тату, якого вимагають мінливі зовнішні умови.

Проектування дає змогу досягати підвищення рівня комунікабельності, тобто розширення кола конструктивного і цілеспрямованого спілкування, актуалізованого однотипністю діяльності.

Повноцінне конструктивне спілкування слід вважати найважливішим параметрам функціональної освіченості дітей і підлітків, певною мірою запорукою можливості користування сво­бодою слова, вкрай необхідній людині вільній, яка відрізняється саме сформованою потребою в конструктивному спілкуванні.

Працюючи над впровадженням проектних технологій, учитель Каліманова застосовує діагностику, котра дає змогу оцінювати результати як динаміку розвитку кожного школяра. Спостереженні за виконанням проектної діяльності дозволяє одержати дані про формування життєвого й професійного самовизначення учнів.

Ефек­тивність педагогічних зусиль викладача і освітньо - виховного процесу можна оцінити за динамікою зростання показників, зафіксованих у навчальній групі та (або) у кожного учня:

інформаційної забезпеченості (знайомства., уявлення, знання, тезаурус, розуміння);

функціональної освіченості (сприймання настанов і пояснень учи­теля, письмових текстів, );

інтелектуальної підготовленості ( достатність вмісту пам'яті, здатність , поступове сприйнятій нової інформації, вміння користуватися навчальною літературою тощо, для раціонального планування діяльності, зокрема, спільної з іншими людьми);

вольової підготовленості (прагнення виконувати поставлені навчальні завдання, уважне ставлення до мови вчителя і до педагогічної ситуації, підтриманий культури праці, дружня взаємодія з іншими учнями, бажання виконати завдання (роботу) з високою якістю, толерантне ставлення до зауважень і порад; вибір темпу виконання завдання; успішне подолання психологічних пізнавальних перешкод; здатність просити і приймати допомогу тощо).

Під проектною працею в шкільні роки Каліманова О.О. розуміє таку взає­модію і такі взаємини школярів між собою, і дорослими, за яких для досягнення мети особистість реалізує свої зусилля, не лише одер­жує спланований результат, а й відбувається розвиток внутріш­нього світу зростаючої людини.

^ ЗАВДАННЯ ПРОЕКТУВАННЯ ЗА ТЕХНОЛОГІЄЮ, АБО ЧОГО ШКОЛЯРІ НАВЧАЮТЬСЯ?

У процесі виконання проектних завдань учні набувають різно­манітних умінь (котрі, звичайно, мають різні рівні успішності, залежно від статево-вікових та індивідуальних особливостей). До таких умінь належить усвідомлене виконання наступних розумових та практичних дій:

розуміння поставленого завдання, суті навчального завдання, характеру взаємодій з однолітками і викладачем, вимог до пред­ставлення виконаної роботи або її частин;

планування остаточного результату і повідомлення його у вер­бальній формі. Тобто без обмеження фантазії школярі мають дати собі й іншим розгорнуту відповідь за схемою „Я хотів би…”;

виконання узагальненого алгоритму проектування;

внесення коректив у раніше прийняті рішення;

конструктивне обговорення результатів і проблем кожного етапу проектування. Формулювання конструктивних запитань і запитів про допомогу (порада, додаткова інформація, оснащення тощо);

вираження задумів конструктивних рішень за допомогою малюнків, схем, ескізів, креслень, макетів;

пошук і знаходження необхідної інформації самостійно;

оцінювання результатів з досягнення запланованого, за обсягом і якістю виконаного, за новизною;

оцінювання проектів, виконаних іншими;

розуміння критеріїв оцінювання проектів і захисту, процедури публічного захисту проектів;

конструювання уявлень про проектну діяльність, про індивідуальність проектувальника (проектанта), яка виявляється в результаті


^ ПСИХОЛОГІЧНІ БАР'ЄРИ, АБО ЩО ЗАВАЖАЄ УСПІШНОМУ ПРОЕКТУВАННЮ?

У практиці вчителя бувають випадки, коли дехто із школярів під час проектування змушений вийти із звичного дидактичного середовища, в яко­му, як правило, спочатку відбувається пояснення-інструкція, потім показ прикладу дії, далі - дія за прикладом на рінні простого відтво­рення. Разом з тим уперше школярі стикаються із завданнями, які не мають єдиного правильного розв’язання.

Зрозуміло, що школярів має лякати проектування, котре за суттю дуже нагадує відоме „піди туди – не знаю куди, знайди те – не знаю що”, тобто під час виконання проектів школярі вперше знайомляться з можливими рішеннями завдань, коли критерій правильності не пов'язаний з відповідністю певному еталонові, а визначається відсут­ністю внутрішнього протиріччя відповідністю функції меті.

На жаль, пропозиції учням подумати, здогадатися чи поміркувати призводять до зустрічного запитання. Як це? При цьому учні часто очікують або потребують пояснення вчителя, тобто надають перевагу репродукуванню, яке обмежує зростання інтелектуальних умінь.

Для зняття такої перешкоди учитель Каліманова використовує метод вільної дискусії, „мозковий штурм”, імітаційні діяльні ігри.

Учитель майстерно вміє подолати боязнь учнів зробити щось не так. У молодших школярів ця боязнь посилюється страхом перед зниженням оцінки, покарання оцінкою.

Для зняття такої перешкоди учитель підкреслює, що правильність знайденого або пропонованого рішення визначається, по-перше, кількістю запропонованих варіантів, по-друге, повною обґрунтованістю їхнього приймання або відкидання, переконливістю аргументації.

Більше того, вихованці Каліманової О.О. усвідомлюють, що необхідно роби­ти спроби знайти рішення, що навіть слабке рішення набагато краще, ніж його відсутність, що прагнення результату завжди дасть рішення, яке може бути слабким або сильним, але високу оцінку має авторське обґрунтування, чіткість авторської позиції і точки зору.

Саме в проектуванні школярі і вчаться частіше вико­ристовувати вислови, які починаються зі слів: „Я так вважаю”, „Я пропоную, тому що…” і навіть „Мені здається, що…”.

Школярі часто побоюються звертатися по допомогу, відкрито повідомляти про проблеми, які виникають, - викладач стимулює звернення по конструктивну допомогу, правильне складання такого запиту. При цьому школярі вчаться рефлектувати свою діяльність, аналізувати, що саме не вдається і чому. Позитивний момент роботи вчителя і у тому, що школярі здатні виносити на суд викладача і товаришів альтернативні пропозиції.

Як велике досягнення у роботі вчителя Каліманової, слід відмітити, що учні 11класу, що п`ять років займаються проектуванням, відрізняються образністю мовлення, аргументованістю суджень, які, на жаль не властиві,як правило, учням даної вікової категорії

Звичайно, проектування відбувається за дефіциту ресурсів (часових, матеріальних, інформаційних, фінансових тощо).Тому школярі до виконання проектів мають ставитися як до гри, в якій не може бути ідеальних рішень, а можуть бути лише прийняті, оптимальні для конкретних умов.



^ КЕРІВНИЦТВО ПРОЕКТУВАННЯМ,

АБО ЯК НЕ ЗАВАЖАТИ ШКОЛЯРАМ?

Учитель усвідомлює, що надмір навчальної інформації (особливо у вигляді інструкцій, вказівок), очевидно , заважатиме школярам під час проектування навіть більше, ніж дефіцит інформації.

Необхідно покреслити ще раз: проектний метод передбачає сти­мулювання активності учнів у формуванні запитів - інформації, вмінь, консультації, допомоги, оцінки тощо.

Заняття, на яких реалізується програма , включають виконання школярами міні проектів, спеціальних завдань, які можна використати в процесі проектування.(див.додатки)

Керівництво проектуванням передбачає проведення тренінгів з елементами публічного захисту проектів (повідомлення, формулювання запитань й конструктування відповідей на них, користування експертними анкетами тощо ).

Коли учні набувають певного досвіду у роботі над проектами, учитель на уроці займає роль фариситатора, даючи змогу учням реалізувати себе в повній мірі.

^ ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ПРОЕКТУВАННЯ,

АБО ЯК УНИКНУТИ КОНФЛІКТІВ?

Оцінювання результатів творчості завжди драматичне й супе­речливе. В будь-якому разі учитель не намагається абсолютизувати правильність оцінювання, використовуючи різні форми.

Але форма оцінювання обов`язково обговорюється разом з учнями, як оцінювати успішність кожного учня на кожному уроці (інформаційному, практичному, з виконання проекту тощо). Наприклад, використовуються такі критерії оцінювання:

1. Рівень розуміння, засвоєння завдання, запитань.

2. Рівень якості виконання (обсяг, точність, ретельність).

3. Рівень розуміння суті справи, аргументованість прийнятих рішень і відповідей на запитання, самокритичність.

4. Рівень творчості, потенціал, індивідуальність, стійкість мотивації

Оцінка за чверть (семестр) містить інтегральну оцінку якості виконання завдань і є оцінювання діяльності:

Навчальна дисципліна.

Якість виконання завдань, проектів.

Академічна активність.

Ділові й вольові якості, особисті досягнення.

Таким чином, це спроби гуманізації освіти в шляхом відмови від репродуктивних методів надання і набуття знань, відмови експлуатації пам’яті на користь стимулювання , міркування, самостійного набуття й використання практичній діяльності знань з .

У середній та старшій групах учнів успішність освоєння знань та універсальних умінь оцінюється за результатами проектування, які виявляються під час публі­чного захисту проектів.

Подані на публічний захист повністю вико­нані проекти учнів рецензуються.

Бажано отримати щонайменше дві рецензії. Одну від когось із товаришів по групі (класу, потоку), другу – від будь-якої людини, готової і здатної оцінити творчу роботу учня, увесь проект загалом. (у рецензіях відзначають сильні й слабкі сторони опрацьовування питань, висловлюють згоду чи незгоду з рішеннями та аргументацією в проекті).

Мабуть, найбільш психологічно напружений етап проектування - підготовка та вихід на публічний захист творчої роботи, де команда експертів (шестеро учнів даної або сусідньої групи, класу), авторів таких самих творчих проектів (хоча й різної тематики), і викладач оцінюватимуть виконані проекти і захист (до­повідь на 6 - 7 хв, відповіді на запитання, оцінювання за експерт­ною анкетою).

Оцінювання проекту та захисту відбувається за десятьма критеріями на чотирьох ріннях.


^ Критерії оцінювання виконаного проекту

Аргументованість вибору теми, обґрунтування потреби, практичне спрямування проекту й значущість виконаної роботи.

Обсяг і повнота розробок, виконання ухвалених етапів проек­тування самостійність, закінченість, підготовленість до сприйняття проекту іншими людьми, матеріальне вирішення проекту.

Аргументованість пропонованих рішень, підходів, висновків,
повноти бібліографії, цитування.

Рівень творчості, оригінальність теми, підходів, знайдених рішень, пропонованих аргументів, оригінальність матеріального втілення й представлення проекту.

Якість записки: оформлення, відповідність стандартним вимо­гам, рубрикація й структура тексту, якість ескізів, схем, рисунків; якість і повнота рецензій.

Усього балів за виконаний проект….(див.додатки)

Критерії оцінювання захисту виконаного проекту

Якість доповіді: композиція, повнота представлення роботи, підходів, результатів; аргументованість, обсяг тезарусу, переконливість і переконаність.

Обсяг і глибина знань з теми (або предмета), ерудиція, предметні зв’язки.

Педагогічна орієнтація: культура мови, манера, використання наочних засобів, відчуття часу, імпровізаційний початок, утримання уваги аудиторії.

Відповіді на запитання: повнота, аргументованість, переконливість і переконаність, дружелюбність, прагнення використати відповіді для успішного розкриття теми та сильних сторін проекту.

Ділові і вольові якості доповідача: відповідальне ставлення, прагнення досягнути високих результатів, готовність до дискусії, здатність працювати з перенавантаженням, доброзичливість, контактність.

^ Усього балів за захист виконаного проекту…

Загальна оцінка проекту та його захисту…

Для переходу до традиційної систем оцінок можна скористатися перевіреним ключем: відмінно – 10 -12 балів, добре – 7 – 9 балів, задовільно – 4 - 6 балів.

Звичайно, оголошувати можна тільки структуру рейтингової оцінки, тобто бали середньої колективної оцінки, самооцінки, самооцінки, оцінки керівника (викладача) . Ніяких висновків про завищені чи занижені самооцінки авторів творчих робіт робити не можна