Реферат: Психологія як наука
З М І С Т
Вступ………………………………………………………..….…… стор.3
1. Психологіяяк наука…………………………………….….… стор. 4
Предмет психології……………………………………….…………стор. 4
Місце науки «психології» всистемі наук………………..…..…… стор. 7
2. Розвитокпсихіки…………………………………………..… стор. 9
Мозок, психіка та свідомість……………………………....………стор. 9
Розвиток психіки………………………………………….….……стор. 11
Розходження психіки тварин ілюдини…..……………..……..… стор. 12
3. Основніпроцеси та направлення в психології……….…… стор. 16
Пізнавальні процеси………………...………………………..……стор. 16
Основні направлення в психології…………………………..……стор. 20
Висновок……….………………………………………………...… стор.23
Використана література………………………………………...…стор. 24
ВСТУП
В історії психології вивчається несама психічна реальність, але подання про неї, якими вони були на різних етапахпоступального розвитку науки.
Джерелами історії психології є всіматеріали, які відбивають історичний процес нагромадження психологічних знань,і насамперед праці психологів минулого, а також філософів, у яких досліджуютьсяпсихологічні проблеми.
Важливими джерелами розвиткупсихологічних знань є медицина, навчання й виховання, юридична практика.
Джерелами психологічних знань є такожінші науки — природознавство, етнографія.
В даному рефераті перелічимо головнізавдання історії психології як особливої галузі знання:
Вивчимо закономірності розвитку знаньпро психіку.
Розкриємо взаємозв'язок психології зіншими науками, від яких залежать її досягнення.
З'ясуємо залежність зародження йсприйняття знань від соціокультурного контексту, від ідеологічних впливів,тобто від запитів суспільства.
Вивчимо роль особистості, їїіндивідуального шляху в становленні самої науки.
Знаючи основи психології, я зможукраще зрозуміти себе, своїх учнів, своїх близьких, пізнати людські відносини,пояснити вчинки людей. Ці знання допоможуть мені впоратися з життєвимипроблемами.
Психологія як наука має особливіякості, які відрізняють її від інших дисциплін. Як система життєвих явищпсихологія знайома кожній людині. Вона представлена йому у вигляді власнихвідчуттів, образів, подань, явищ пам'яті, мислення, мови, волі, уяви,інтересів, мотивів, потреб, емоцій, почуттів і багато чого іншого. Основніпсихічні явища ми безпосередньо можемо виявити в самих себе й побічноспостерігати в інших людей.
1. ПСИХОЛОГІЯЯК НАУКА
Предмет психології
Психологія, як наука вивчає факти,закономірності й механізми психіки.
Сам термін «Психічне» походить відгрецького слова «псюхе», що значить «душу».
Предметом психології є фактипсихічного життя, механізми й закономірності психіки людини й формування психологічнихособливостей його особистості як свідомого суб'єкта діяльності й активногодіяча соціально-історичного розвитку суспільства.
Сучасна психологія являє собою ряднаукових дисциплін, що перебувають на різних ступенях формування, пов'язаних зрізними областями практики.
Психологіяпраці вивчає психологічні особливості трудової діяльності людини, психологічніаспекти наукової організації праці.
Педагогічна психологія має своїмпредметом вивчення психологічних закономірностей навчання й виховання людини..
Медична психологія – вивчаєпсихологічні аспекти діяльності лікаря й поводження хворого. Вонапідрозділяється на нейропсихологію, що вивчає співвідношення психічних явищ ізфізіологічними мозковими структурами; психофармакологію, що вивчає вплив лікарськихречовин на психічну діяльність людини; психотерапію, що вивчає й використовуєзасобу психічного впливу для лікування хворого; психопрофілактику йпсихогигиену, що розробляють систему заходів для забезпечення психічногоздоров'я людей.
Юридична психологія – розглядаєпсихологічні питання, пов'язані з реалізацією системи права. Вонапідрозділяється на судову психологію, що досліджує психічні особливостіповодження учасників карного процесу; кримінальну психологію, що займаєтьсяпсихологічними проблемами поводження й формування особистості злочинця,мотивами злочину; пенітенціарну або виправно-трудову психологію, що вивчаєпсихологію ув'язненого у виправно-трудовій колонії, психологічні проблемивиховання методами переконання й примуси.
Військова психологія досліджуєповодження людини в умовах бойових дій психологічні сторони взаємин начальниківі підлеглих, методи психологічної пропаганди, контрпропаганди, психологічніпроблеми керування бойовою технікою.
Психологія спорту розглядаєпсихологічні особливості особистості й діяльності спортсменів, умови й засобиїхньої психологічної підготовки, психологічні параметри тренованості ймобілізаційної готовності спортсмена, психологічні фактори, пов'язані зорганізацією й проведенням змагань.
Психологія торгівлі – з'ясовуєпсихологічні умови впливу реклами, індивідуальні, вікові й інші особливостіпопиту, психологічні фактори обслуговування клієнтів, досліджує питанняпсихології моди.
Вікова психологія досліджує віковіособливості психічних процесів, вікові можливості засвоєння знань, факторирозвитку особистості.
Психологія аномального розвитку абоспеціальна психологія, розгалужується на патопсихологію, що досліджуєвідхилення в процесі розвитку психіки, розпад психіки при різних формахмозкової патології: олигофренопсихологию — науку про патологію психічногорозвитку, пов'язану з уродженими дефектами мозку; сурдопсихологию – психологіюформування дитини при серйозних дефектах слуху, аж до повної глухоти;тифлопсихологию – психологію розвитку невидющих.
Порівняльна психологія – галузьпсихології, що досліджує філогенетичні форми психічного життя. В областіпорівняльної психології здійснюється зіставлення психіки тварин і людини,установлюється характер і причини існуючих подібностей і розходжень у їхньомуповодженні.
Соціальна психологія – вивчаєпсихічні явища, які виникають у процесі взаємодії людей у різних організовані йнеорганізованих суспільних групах.
У цей час спостерігається бурхливийрозвиток психологічної науки, обумовлене різноманіттям теоретичних і практичнихзавдань, що встають перед нею. Основним завданням психології є навчання законівпсихічної діяльності в її розвитку. Протягом останніх десятиліть значнорозширився фронт психологічних досліджень, з'явилися нові наукові напрямки йдисципліни.
Область явищ, досліджуванихпсихологією, величезна. Вона охоплює процеси, стани й властивості людини, щомають різний ступінь складності — від елементарного розрізнення окремих ознакоб'єкта, що впливає на органи почуттів, до боротьби мотивів особистості. Однііз цих явищ уже досить добре вивчені, а опис інших зводиться лише до простоїфіксації спостережень.
У пізнанні сутності психічних явищнайважливіша роль належить категоріям діалектичного матеріалізму.
Дослідження практично всієї системипсихічних явищ — від елементарних відчуттів і до психічних властивостейособистості, — спрямоване на розкриття об'єктивних законів, яким вонипідкоряються, має першорядне значення для створення наукової бази, рішеннясуспільного завдання, удосконалювання організації навчання й виховання.
Усвідомлення суспільством роліприкладних завдань, розв'язуваних психологічною наукою, привело до ідеїстворення розгалуженої психологічної служби в органах народного утворення. Уцей час така служба перебуває в стадії її оформлення й розвитку й покликанастати сполучною ланкою між наукою й практичним застосуванням її результатів.
Місце психології в системінаук
Від того, яке місце приділяєтьсяпсихології в системі наук, багато в чому залежить розуміння можливостейвикористання психологічних даних в інших науках і, навпаки, розуміння того,якою мірою правочинна психологія використовувати їхні результати. Місце, щовідводиться психології в системі наук у той або інший історичний період, наочносвідчило й про рівень розвитку психологічних знань, і про загально філософськуспрямованість самої класифікаційної схеми. В історії духовного розвиткусуспільства жодна галузь знання не міняла свого місця в системі наук так часто,як психологія. Найважливіша функція психології в загальній системі науковогознання полягає в тому, що вона, синтезуючи в певнім відношенні досягнення рядуінших областей наукового знання є інтегратором всіх наукових дисциплін,об'єктом дослідження якої є людина.
Основним завданням психології євивчення законів психічної діяльності в її розвитку. Ці закони розкривають, якоб'єктивний мир відбивається в мозку людини, як у силу цього регулюються йогодії, розвивається психічна діяльність і формуються психічні властивостіособистості. Психіка, як відомо, є відбиття об'єктивної дійсності, і томувивчення психологічних законів означає насамперед установлення залежностіпсихічних явищ від об'єктивних умов життя й діяльності людини.
Установлюючи закономірні залежностіпсихічних явищ від об'єктивних умов життя й діяльності людини, психологіяповинна розкрити й фізіологічні механізми відбиття цих впливів. Психологіяповинна зберігати самий тісний зв'язок з фізіологією, і зокрема, з фізіологієювищої нервової діяльності.
Фізіологія, як відомо, займаєтьсямеханізмами, що здійснюють тої або іншої функції організму, а фізіологія вищоїнервової діяльності — механізмами роботи нервової системи, що забезпечують«зрівноважування» організму із середовищем.
Величезний вплив на розробку основнихпроблем сучасної психології «показували еволюційні ідеї Ч.Дарвіна. Вонидозволили виявити роль психіки в пристосуванні живих істот до умов, щозмінюються, середовища, зрозуміти походження вищих форм психічної діяльності знижчих.
Психолог повинен досить чіткопредставляти розходження в існуванні рослин і тварин. При цьому треба завждипам'ятати, що факти, що становлять предмет психологічної науки, жодною мірою неможуть бути зведені до фактів біології.
Вирішальне значення для психологіїмає її зв'язок із суспільними науками. Дослідження процесів і явищ, досліджуванихісторією, економікою, етнографією, соціологією, мистецтвознавством, юридичної йіншими суспільними науками, приводить до постановки психологічних проблем.Основні форми психічної діяльності людини виникають в умовах суспільноїісторії, протікають в умовах сформованої в історії предметної діяльності,опираються на ті засоби, які сформувалися в умовах праці, уживання знарядь імови.
Якщо вирішальну роль у формуванніповодження тварини грають біологічні умови існування, то таку ж роль уформуванні поводження людини грають умови суспільної історії. Сучаснапсихологічна наука, що вивчає специфічно людські форми психічної діяльності, неможе зробити жодного кроку без обліку даних, отриманих від суспільних наук — історичного матеріалізму, що узагальнює основні закони розвитку суспільства.Тільки ретельний облік суспільних умов, що формують психічну діяльність людини,дозволяє психології знайти міцну наукову основу.
Саме психологія повинна визначити,які можливості й резерви психічного розвитку людини на різних вікових щаблях іде їхньої границі.
Не менш гостро потреба в психологіївиявляється, коли педагогіка звертається до проблем виховання. Метою вихованняє формування особистості, що відповідає вимогам суспільства, що розвивається. Адосягнення цієї мети припускає вивчення закономірностей формування особистості:її спрямованості, здатностей, потреб, світогляду. Все сказане свідчить про те,що сучасна психологія перебуває на стику наук. Вона займає проміжне положенняміж філософськими науками, з одного боку, природними, з інший, і соціальними,із третьої.
2. РОЗВИТОК ПСИХІКИ
2.1. Мозок, психіка та свідомість
Психіка є властивістю мозку.“Відчуття, думка, свідомість є вищий продукт особливим образом організованоїматерії”.
Психічна діяльність організму здійснюєтьсяза допомогою безлічі спеціальних тілесних пристроїв. Одні з них сприймаютьвпливу, інші — перетворять їх у сигнали, будують план поводження й контролюютьйого, треті — надають поводженню енергію й стрімкість, четверті — надають рухум'яза. Вся ця робота забезпечує активну орієнтацію організму в середовищі йрішення життєвих завдань.
Протягом тривалої еволюціїорганічного миру — від амеби до людини — фізіологічні механізми поводженнябезупинно ускладнювалися, диференціювалися, стаючи завдяки цьому усе більшегнучкими й оперативними.
Психіка як відбиття дійсності в мозкулюдини характеризується різними рівнями.
Вищий рівень психіки, властивийлюдині утворить свідомість. Свідомість є вища, інтегруюча форма психіки,результат суспільно-історичних умов формування людини в трудовій діяльності,при постійному спілкуванні з іншими людьми.
Людська свідомість містить у собісукупність знань про навколишньому нас світі. У структуру свідомості входятьнайважливіші пізнавальні процеси, за допомогою яких людина постійно збагачуєсвої знання. До числа цих процесів можуть бути віднесені відчуття й сприйняття,пам'ять, уява й мислення. За допомогою відчуттів і сприйняттів прибезпосереднім відбитті подразників, що впливають на мозок, у свідомостіскладається почуттєва картина миру, яким він представляється людині в цеймомент.
Пам'ять дозволяє відновити усвідомості образи минулого, уява — будувати образні моделі того, що є об'єктомпотреб, але відсутній у цей час. Мислення забезпечує рішення завдань шляхомвикористання узагальнених знань. Порушення, розлад, не говорячи вже про повнийрозпад кожного із зазначених психічних пізнавальних процесів, неминуче стаютьрозладом свідомості.
У функції свідомості входитьформування цілей діяльності, при цьому складаються й зважуються її мотиви,приймаються вольові рішення, ураховується хід виконання дій і вносяться в ньогонеобхідні корективи. Усяке порушення в результаті хвороби або по якихось іншихпричинах можливості здійснювати діяльність, її координацію й спрямованість розглядаєтьсяяк порушення свідомості.
У свідомість людини неминуче входитьмир почуттів, де знаходять висвітлення складні об'єктивні й насампередсуспільні відносини, у які включений людина. У свідомості людини представленіемоційні оцінки міжособистісних відносин. В багатьох випадках, патологіядопомагає краще зрозуміти сутність нормальної свідомості. При деякихщиросердечних захворюваннях порушення свідомості характеризується саме розладому сфері почуттів і відносин: хворий ненавидить матір, що до цього гаряче любив,зі злістю говорить про близьких людей.
Нижчий рівень психіки утворитьнесвідоме. Несвідоме — це сукупність психічних процесів, актів і станів,обумовлених впливами, у впливі яких людина не дає собі відліку. Залишаючисьпсихічним, несвідоме являє собою таку форму відбиття дійсності, при якійвтрачається повнота орієнтування в часі й місці дії, порушується мовнерегулювання поводження. У несвідомому, у відмінності від свідомості, неможливийцілеспрямований контроль людиною тих дій, які він робить, неможлива й оцінкаїхнього результату.
Несвідоме — це настільки жспецифічно людський психічний прояв, як і свідомість, вона детермінованесуспільними умовами існування людини, виступаючи як часткове, недостатньоадекватне відбиття миру в мозку людини.
2.2. Розвиток психіки
Виникнення й розвиток психіки людиниє однієї із самих складних проблем, що вставали коли-або перед дослідженнями, мализа мету осмислити закони природи. Учені матеріалістичного напрямку пояснюютьвиникнення психіки тривалим розвитком матерії. Досліджуючи природу матерії,вони вивчають різні форми руху матерії, тому що рух є спосіб існування матерії,невід'ємна її властивість, внутрішньо їй властиве. Матерії нерухливої, щонезмінно прибуває в абсолютному спокої, взагалі не існує. У стані руху, зміни йрозвитку перебуває вся матерія у вселеної, вся неорганічна й органічна природа.
Вся матерія, починаючи від неживий,неорганічної, і кінчаючи самою вищою й складною матерією — людським мозком, маєзагальну якість матеріального світу — якістю відбиття, тобто здатністювідповідати на впливи. Форми відбиття залежать від форм існування матерії:відбиття проявляється в здатності відповідати на зовнішні впливи відповідно дохарактеру впливу й формою існування матерії.
У неживій природі рух може виступатиу вигляді механічної, фізичної або хімічної взаємодії тіл або речовин.Найпростіші приклади руху в неорганічній природі: скеля, омивана морем, робитьвпливу води певний опір — хвилі розбиваються об скелю, але й скеля поступоворуйнується; сонячний промінь, відбиваний від поверхні води; озон, що з'явився врезультаті електричних зарядів. При переході до живої матерії якісно змінюютьсяй форми її руху. Живої матерії властиві біологічні форми відбиття, а напевному етапі живої матерії виникає психіка як якісно нова форма відбиття.
Біологічна форма руху матерії — життя- якісно новий щабель розвитку природи.
2.3.Розходження психіки тварин і людини
Якби середовище перебування живихістот було всюди зовсім однакової, те Земля, цілком ймовірно, була б населенаодним видом живих організмів. Оскільки в дійсності середовище надзвичайнорізноманітне як відносно клімату, так і відносно умов перебування, те цевикликало диференціацію організмів. Землю населяє більше мільйона різних видівтварин. При всьому різноманітті явищ на землі існують їхні циклічні зміни — річні цикли, зміна дня й ночі, зміна температур. Все живе пристосовується доіснуючих умов.
Саморегулювання, починаючись ізелементарної подразливості, знаходить свій вищий розвиток у творчому розумі людини.
Чим вище способи відбиття, тим більшезвільняється даний вид тварин від безпосереднього впливу середовища.Одноклітинний організм, що реагує на зміни середовища тропізмами, цілком іповністю безпосередньо залежить від умов середовища.
Наприклад, при зміні температурисередовища міняється швидкість хімічних реакцій в організмі: при підвищеннітемператури швидкість реакції збільшується, при зниженні — зменшується, а привеликому підвищенні або зниженні температури одноклітинний організм гине. Тежсаме відбудеться з будь-яким живим організмом, якщо його помістити в умови здуже низькою температурою. Однак є істотна різниця в поводженні вищих тварин уподібних умовах.
Різка зміна умов перебування спонукуєтварина до переміщення. Ці рухи тварин можуть бути більше адекватними й меншадекватними. Степові черепахи й дрібні гризуни до періоду жари й зимовиххолодів закопуються глибоко в землю, де температура більше відповідає умовамїхнього нормального існування. Тут діють інстинкти. Слон буде обливатися водою,ховатися в густій тіні, мавпа так само буде підготовляти місце, що дозволяє їйкраще перенести жару. Крім інстинктів, тут діють умовні зв'язки — придбаний віндивідуальному житті досвід тварин.
Таким чином, тваринні організмипоступово звільняються від безпосередньої залежності середовища. Однак набудь-якому рівні розвитку живі істоти до кінця ніколи не звільняться від цієїзалежності. Середовище — умова існування живого організму, головний фактор, щовизначає життя живих істот.
Немає сумніву, що існує величезнарізниця між психікою людини й психікою тварини.
У той час як тварина може лише податисигнал своїм побратимам із приводу явищ, обмежених даною, безпосередньоюситуацією, людина може за допомогою мови інформувати інших людей про минуле,сьогодення й майбутнє, передавати їм соціальний досвід.
В історії людства завдяки мовівідбулася перебудова відбивних можливостей: відбиття миру в мозку людининайбільше адекватно. Кожна окрема людина завдяки мові користується досвідом,виробленим у багатовіковій практиці суспільства, він може одержати знання протакі явища, з якими він особисто ні коли не зустрічався. Крім того, мова даєможливість людині усвідомлювати зміст більшості почуттєвих вражень.
Різниця в „мові“ тваринах імові людини визначає розходження й у мисленні. Це пояснюється тим, що кожнаокрема психічна функція розвивається у взаємодії з іншими функціями.
Багатьма експериментами дослідниківбуло показано, що вищою твариною властиво лише практичне мислення. Тільки впроцесі орієнтовного маніпулювання мавпа здатна дозволити те або іншеситуативне завдання. Абстрактні способи мислення ще не спостерігав у мавп жодендослідник.
Тварина може діяти тільки в межахнаочно сприйманої ситуації, воно не може вийти за її межі, абстрагуватися відїї й засвоїти відвернений принцип. Тварина — раб безпосередньо сприйманоїситуації.
Поводження людини характеризуєтьсяздатністю абстрагуватися від даної конкретної ситуації й передбачати наслідки,які можуть виникнути у зв'язку із цією ситуацією.
Конкретне, практичне мислення тваринпідкоряє їхньому безпосередньому враженню від даної ситуації, здатність людинидо абстрактного мислення усуває його безпосередню залежність від даноїситуації. Людина здатна відбивати не тільки безпосередні впливи середовища, алей ті, які його очікують. Людина здатна надходити відповідно до пізнанійнеобхідності — свідомо. Це перша істотна відмінність психіки людини від психікитварини.
Друга відмінність людини від твариниполягає в його здатності створювати й зберігати знаряддя. Тварина створюєзнаряддя в конкретній ситуації. Поза конкретною ситуацією. Тварина ніколи невиділить знаряддя як знаряддя, не зберігає його взапас. Як тільки знаряддязіграло свою роль у даній ситуації, воно відразу перестане існувати як знаряддядля мавпи. У такий спосіб тварини не живуть у світі постійних речей. Гарматнадіяльність тварин ніколи не відбувається колективно — у найкращому разі мавпиможуть спостерігати діяльність свого побратима.
У відмінності від тварини людинистворює знаряддя по заздалегідь продуманому плані, використовує його попризначенню й зберігає його. Людина живе у світі щодо постійних речей. Людинакористується знаряддям спільно з іншими людьми, він запозичить досвідвикористання знаряддя в одних і передає його іншим людям.
Третя відмітна риса психічноїдіяльності людини — передача суспільного досвіду. І тварина й людина мають усвоєму арсеналі відомий досвід поколінь у вигляді інстинктивних дій на певноготипу подразник. І той і іншої здобувають особистий досвід у всіляких ситуаціях,які пропонує їм життя. Але тільки людина привласнює суспільний досвід. Вінзаймає домінуюче місце в поводженні окремої людини. Психіку людини розвиваєпереданий йому суспільний досвід. З моменту народження дитина опановуєспособами вживання знарядь, способами спілкування. Психічні функції людиниякісно міняються завдяки оволодінню окремим суб'єктом знаряддями культурногорозвитку людини. У людини розвиваються вищі властиво людські функції.
У розвитку почуттів, як і в розвиткуабстрактного мислення, укладений спосіб найбільш адекватного відбиттядійсності. Тому четвертим, досить істотним розходженням між тваринами й людиноює розходження в почуттях. Звичайно, і людина й тварина не залишаютьсябайдужними до того, що відбувається навколо. Предмети і явища дійсності можутьвикликати у тварин і в людини певні види відносини до того, що впливає — позитивні або негативні емоції. Однак тільки в людині може бути укладенарозвинена здатність співпереживати горе й радість іншої людини.
Найважливіші відмінності психікилюдини від психіки тварини полягають в умовах їхнього розвитку. Якщо протягомрозвитку тваринного миру розвиток психіки йшло за законами біологічноїеволюції, то розвиток властиво людської психіки, людської свідомостіпідкоряється законам суспільно-історичного розвитку. Без засвоєння досвідулюдства, без спілкування із собі подібними не буде розвинених, властиволюдських почуттів, не розів'ється здатність до довільної уваги й пам'яті,здатність до абстрактного мислення, не сформується людська особистість. Про цесвідчать випадки виховання людський дітей серед тварин.
Всі діти-маугли проявляли примітивнітваринні реакції і в них не можна було виявити ті особливості, які відрізняютьлюдину від тварини. У той час як маленька мавпочка, волею випадково, щозалишилася одна, однаково буде проявляти себе як мавпочка, людина тільки тодістане людиною, якщо його розвиток проходить серед людей.
Однак не можна вивести свідомістьбезпосередньо з еволюції тварин: людина — продукт суспільних відносин.Біологічною передумовою суспільних відносин була череда. Предки людини жиличередами, що дозволяло всім особинам щонайкраще захищатися від ворогів, робитивзаємодопомога один одному.
Фактором, що впливає на перетвореннімавпи в людину, череди — у суспільство, була трудова діяльність тобто такадіяльність, що відбувається людьми при спільному виготовленні й уживаннізнарядь.
3.ОСНОВНІ ПРОЦЕСИ ТА НАПРАВЛЕННЯ В ПСИХОЛОГІЇ
3.1.Пізнавальні процеси
Відчуття — відбиття властивостейреальності, що виникає в результаті впливу їх на органи почуттів і порушеннянервових центрів головного мозку. Види відчуттів різноманітна: дотикальні,зорові, вібраційні, нюхові. Якісна особливість тих або інших відчуттівназивається їхньою модальністю
Відчуття- найпростіше із всіх психічних явищ, що являє собою усвідомлюваний абонеусвідомлюваний, але діючий на поводження людини, продукт переробки йогоцентральною нервовою системою значимих подразників, що виникають у зовнішнімабо внутрішнім середовищі.
Відчуттяє найпростішими із всіх психічних явищ. Здатність до відчуттів є у всіх живихістот, що володіють нервовою системою. Здатністю же сприймати мир у виглядіобразів наділені тільки людина й вищі тварини.
Відчуттяу своїй якості й різноманітті відбивають розмаїтість значимих для людинивластивостей навколишнього середовища. Життєва роль відчуттів полягає в тому,щоб вчасно й швидко доводити до центральної нервової системи відомості про станзовнішнього й внутрішнього навколишнього середовища наявність у ній значимихбіологічних факторів.
Цейпроцес здійснюється за допомогою органів почуттів, або аналізаторів людини, якіз народження пристосовані для сприйняття й переробки різних видів енергії уформі стимулів-подразників.
Відчуттяпіддаються тренуванню. Рухові відчуття розвиваються за допомогою фізкультури йспорту. Розходження близьких звуків може поліпшити слухові відчуття.
Сприйняття — складний процес прийомуй перетворення інформації, що забезпечує відбиття об'єктивної реальності йорієнтування в навколишньому світі. Як форма почуттєвого відбиття предметавключає виявлення об'єкта як цілого, розрізнення окремих ознак в об'єкті,виділення в ньому інформативного змісту, адекватного мети дії, формуванняпочуттєвого образа.
Сприйняття- осмислений і зазначений (пов'язаний з мовою) синтез різноманітних відчуттів,одержуваний від цілісних предметів і явищ, що виступає у вигляді образа даногопредмета або явища й складається в ході активного їхнього відбиття.
Образ,що складається в результаті процесу сприйняття припускає взаємодію йскоординовану роботу відразу декількох аналізаторів. Аналізатор — сукупністьнервових структур, що беруть участь у сприйнятті й реагуванні на подразники.
Розвиток сприйняття обумовлюєвдосконалюванням роботи органів почуттів, розширенням досвіду, знань,посиленням його зв'язків з пам'яттю, уявою, мисленням, увагою, почуттями йволею.
Мислення — це вищий пізнавальнийпроцес; це рух ідей, що розкриває суть речей. Його підсумком є не образ, адеяка думка, ідея.
Мислення — вищий щабель людськогопізнання. Дозволяє одержувати знання про такі об'єкти, властивості й відносиниреального миру, які не можуть бути безпосередньо сприйняті на почуттєвому щабліпізнання. Форми й закони мислення вивчаються логікою, механізми його протіканняпсихологією й нейрофізіологією. Кібернетика аналізує мислення у зв'язку іззавданнями моделювання деяких розумових функцій.
Мислення являє собою породженнянового знання, активну форму творчого відбиття й перетворення людиноюдійсності. Мислення породжує такий результат, якого ні в самій дійсності, ні всуб'єкта на даний момент часу не існує. Відмінність мислення від іншихпсихологічних процесів складається також у тім, що воно майже завжди пов'язанез наявністю проблемної ситуації, завдання, яку потрібно вирішити, і активноюзміною умов, у яких це завдання задане.
Мислення у відмінності від іншихпроцесів відбувається відповідно до певної логіки.
Мислення піднімається на більшевисокий рівень разом з розвитком його наукового світогляду, почуттявідповідальності, вольових якостей, професійної спрямованості особистості,нагромадженням досвіду діяльності в умовах, максимально наближених до реальних- трудовим.
Увага — це зосередженість іспрямованість психічної діяльності на певний об'єкт. Характеристики уваги:стійкість, обсяг, розподіленність, можливість перемикання.
Увага — один з тих пізнавальнихпроцесів, відносно сутності й права на самостійний розгляд яких середпсихологів дотепер немає згоди.
Увагу можна визначити якпсихофізіологічний процес, стан, що характеризує динамічні особливостіпізнавальної діяльності. Це процес свідомого або несвідомого відбору однієїінформації, що надходить через органи почуттів.
Увага в людини формується знародження, і в процесі формування його відбувається взаємозалежний розвитокпам'яті, мови.
Пам’ять — це здатність до відтворенняминулого досвіду, одне з основних властивостей нервової системи, що виражаєтьсяв здатності довгостроково зберігати інформацію й багаторазово вводити її всферу свідомості й поводження. Виділяють процеси запам'ятовування, збереження йвідтворення, що включає дізнавання, спогад, властиво пригадування. Враження,які людина одержує про навколишній світ, залишають певний слід, зберігаються,закріплюються, а при необхідності й можливості — відтворюються. Ці процесиназиваються пам'яттю.
Розвиток пам'яті залежить від людини,від сфери його діяльності.
І напряму залежить від нормального функціонування й розвитку інших «пізнавальних»процесів. Працюючи над тим або іншим процесом людина не замислюючись, розвиваєй тренує пам'ять.
Уява- особлива форма людської психіки, що займає проміжне положення міжсприйняттям, мисленням і пам'яттю.
Уява — це психічна діяльність, щоскладається в створенні подань і уявних ситуацій, ніколи в цілому несприймалися людиною в дійсності.
Первинною базою для уяви завждизалишається реальність — життя.
Нарощуючи свою потенційну базулюдина, втілює свої уявлювані «проекти» у життя. Уява тісно пов'язане з такимипроцесами як пам'ять, мислення, без взаємозв'язку з ними неможливий процесздійснення своєї ідеї.
Мова — сукупність вимовних абосприйманих звуків, що мають той же зміст, і те ж значення, що й відповідна їмсистема письмових знаків.
Мова — один з видів комунікативноїдіяльності людини використання засобів мови для спілкування з іншими членамиязикового колективу.
Завдяки мові як засобу спілкуванняіндивідуальна свідомість людини, не обмежуючись особистим досвідом,узагальнюється досвідом інших людей, причому в набагато більшому ступені, чимце може дозволити спостереження й інші процеси немовного, безпосередньогопізнання, здійснюваного через органи почуттів: сприйняття, увага, уява, пам'ятьі мислення.
Через мову психологія й досвід однієїлюдини стають доступними іншим людям, збагачують їх, сприяють їхньому розвитку.
Першеслово дитини за своїм значенням як ціла фраза. Те, що доросла людина виразила брозгорнутою пропозицією, дитина передає одним словом. З розвитком мисленнявідбувається розвиток всіх форм мови людини.
Задопомогою мови ті, яких навчають, вивчають навчальний матеріал, спілкуються,впливають один на одного й впливають на себе в процесі самонавіяння.
Ніжактивніше ті, яких навчають, удосконалюють усний, письмову й інший види мови.Поповнюють свій словник, тим вище рівень їхніх пізнавальних можливостей ікультури.
3.2.Основні направлення в психології
Структуралізм. Представники: ЭдварТитченер. Предмет вивчення: Експериментальне дослідження структури свідомості.
Основнітеоретичні положення: Психологія — наука про досвід, що залежить від йогосуб'єкта, що випробовує.
Внесок:Внесок у розвиток психології можна назвати мінусовим, тому що діяльністьбудувалася на канонах піввікової давнини. Що привело до повної не підтримкипсихологів.
Функціоналізм.Представники: Вільям Джеймс ( 1842-1910), Джон Дьюи (1859-1952)
Предметвивчення: Вивчити за допомогою, яких психічних функцій індивід пристосовуєтьсядо мінливого середовища, знайти способи більше ефективного пристосування.
Основнітеоретичні положення: Психологія — природна, біологічна наука, предмет якоїпсихічні явища і їх «умови».
Внесок:Запропонував всупереч незаперечним поданням про те, що емоція служить джереломфізіологічних змін у різних системах розглядати її не як першопричину, а якрезультат цих змін.
Біхевіоризм.Представники: Эдвар Торндайк ( 1874-1949), Джон Брадуас Уотсон ( 1878-1958)
Предметвивчення: Вивчати не свідомість, а поводження людини.
Особистість- всі те чим володіє індивід. Людина в концепції біхевіоризму розуміється,насамперед, як реагуюче, що навчається істота, запрограмоване на ті або іншіреакції, дії, поводження.
Основнітеоретичні положення: Завдяки маніпуляціями зовнішніми стимулами можнаформувати в людини різні риси поводження. Сфера психології — взаємодія міжорганізмом і середовищем.
Внесок:Підняти експеримент на високий щабель дослідження.
Урезультаті проробленої роботи було виявлено 16 типів поводження (перцептивнеповодження, захисне, індуктивне, звичне, утилітарне, рольове, сценарне,моделююче, що врівноважує, звільняюче, атрибутивне, експресивне, автономне,стверджуюче, дослідницьке, емпатичне).
Фрейдизм.Представники: Зиґмунд Фрейд (1856-1939)
Предметвивчення: Несвідомі психічні процеси.
Основнітеоретичні положення: Психічне життя складається із трьох рівнів: несвідомого, підсвідомогой свідомого.
Внесок:Недоліком Фрейдизму є перебільшення ролі сексуальної сфери в житті й психіцілюдини, людина розуміється в основному як біологічна сексуальна істота, щоперебуває в стані безперервної таємної війни із суспільством, що змушуєпридушувати сексуальні потяги.
Гештальтпсихологія. Представники: МаксВертгеймер ( 1880-1943), Вольфганг Келер ( 1887-1967), Курт Коффка ( 1886-1941)
Предметвивчення: Вчення про цілісність психічних явищ.
Основнітеоретичні положення: Первинними даними психології є цілісні структури(гельштаты), у принципі не виведені з утворюючих їхніх компонентів. Гельштатамвластиві власні характеристики й закони.
Внесок:Гештальтпсихологія вважала, що ціле визначається властивостями й функції йогочастин. Гештальтпсихологія змінила колишній погляд на свідомість, доводячи, щойого аналіз покликаний мати справу не з окремими елементами, а із ціліснимипсихічними образами. Гештальтпсихологія виступала проти асоціативноїпсихології, що розчленовує свідомість на елементи.
Вітчизняна психологія. Представники: И.П.Павлов, В.М. Бехтерев, В.А. Вагнер, Н.Н. Ланге, А.Ф. Лазурский, П.Ф. Лесгафт.
Предметвивчення: Психічні процеси — це властивість високоорганізованої матерії.
Внесок:Розвиток науки дозволило в багатьох містах організувати й запустити в роботупсихотехнічні лабораторії. Було створено Всесоюзне суспільство по психотехніці.У вітчизняній психології міцно затверджується принцип розвитку: психіка тварині свідомість людини можуть одержати адекватне пояснення лише в тому випадку,якщо вони розглядаються в розвитку.
Аналітична психологія. Представники: Карл-густавЮнг
Предметвивчення: Вчення про колективне несвідоме (образи бога, вождя, матері — Архетипи). Архетип — момент самого життя, цілісно пов'язаний з живиміндивідуумом емоційними зв'язками.
Основнітеоретичні положення: Щиросердечне життя виступає як нескінченне відбиттяусередині себе відкритих потаєних несвідомим структур. Душу — не фізичнареальність, наповнена енергією, що переміщається у зв'язку із внутрішнімиконфліктами.
Внесок:Висунув гіпотезу, що сітківка ока містить три види волокон, кожний з яких, реагуєна свій світловий промінь.
Індивідуальна психологія. Представники:А.Адлер, З.Фрейд.
Предметвивчення: Реалізація цілей, закладених у глибинах особистості, структура якоїзаставляється в раннім дитинстві у вигляді особливого «стилю життя», що визначаємайбутнє поводження. Вивчення окремих особистостей з метою виявлення окремихознак розходження.
Внесок:Перші успішні спроби використання математичних методів у психології.
Когнітивнапсихологія. Представники: Жан Пиаже.
Предметвивчення: Залежність поводження суб'єкта від пізнавальних процесів.
Завданнямкогнітивної психології було дослідження переробки інформації від моменту їївлучення на рецепторні поверхні до одержання відповіді.
Внесок:Введення понять короткочасної й довгострокової пам'яті.
Існуєвнутрішня мінливість у конкретних ситуаціях схем інтерпретації, що є причиноюнеточного пророкування людьми свого власного майбутнього поводження.
ВИСНОВОК
У своїй роботі я спробувалапростежити історію становлення й розвитку психології, однієї із сама складна йзагадкових наук. Ця наука — привабливий мир явищ, що викликають особливий,винятковий інтерес протягом багатьох століть.
Знання основ психології необхіднокожній людині, це дозволяє людям добре розуміти один одного, діяти спільно.
Значення знань і вмінь поступовозростало, особливо велике стало воно в наші дні. Не випадково існує прямийзв'язок між інтересом до психології й рівнем соціально-економічного розвиткукраїн. Самі цивілізовані країни мають у своєму розпорядженні більше числопрекрасно підготовлених психологів.
Предметом вивчення психологіїнасамперед є психіка людини й тварин, що включає в себе багато суб'єктивнихявищ. За допомогою одних, таких, наприклад, як відчуття й сприйняття, увагу йпам'ять, уяву, мислення й мову, людина пізнає мир. Тому їх часто називаютьпізнавальними процесами. Інші явища регулюють його спілкування з людьми,безпосередньо управляють діями й учинками. Їх називають психічнимивластивостями й станами особистості, включають у їхнє число потреби, мотиви,мети, інтереси, волю, почуття й емоції, схильності й здатності, знання йсвідомість. Психологія вивчає людські спілкування й поводження, їхня залежністьвід психічних явищ і, у свою чергу, залежність формування й розвитку психічнихявищ від них.
Людина не просто проникає в мир задопомогою своїх пізнавальних процесів. Він живе й діє в цьому світі, творячийого для себе з метою задоволення своїх матеріальних, духовних і інших потреб,робить певні вчинки. Для того щоб зрозуміти й пояснити людські вчинки, мизвертаємося до такого поняття, як особистість.
Психічні процеси, властивості й станилюдини, його спілкування й діяльність розділяються й досліджуються окремо, хочав дійсності вони тісно пов’язані один з одним і становлять єдине ціле — життєдіяльність людини.
Література
1. Орлів Ю.М. «Сходження доіндивідуальності», Київ,2001р. – 15с.
2. Ждан А.Н. Історія психології. Від античності до наших днів. Харків, 2005
3.Немов Р.С.Психологія. М., 1995
4.Рогів Е.И.Настільна книга практичного психолога. М., 1995
5.Ярошевский М.Г.Історія психології. Київ, 2000. – 263с.
6. Історія психології / М. Г. Ярошенко — М.: Думка. 1976.
7. Психологія Словник довідник / М. И. Дяченко,- Мн.: Хэлсон. 1998.
8. Основи психології / Л. Д. Столяренко- Ростов — на Дону. 1997.