Реферат: Психологія - особлива наука

Зміст

1.        Психологія- особлива наука

2.        Основнірозділи психології

3.        Методи тапринципи психології

Висновок

Література

1. Психологія — особлива наука.

Психологія — наука про загальні психічні закономірності взаємодії людини із середовищем.

Психологіявивчає, яким образом зовнішній вплив переходить до внутрішнього, психічноговідображення і стає регулятором нашої діяльності. А також вона вивчає загальнізакономірності психічних процесів і своєрідність їхнього протікання взалежності від умов діяльності і від індивідуально-типологічних особливостейлюдини.

Наукапройшла довгий шлях розвитку, відбувалася зміна розуміння об’єкту, предмету тацілей психології.

Психікута поведінку людини неможливо зрозуміти без знання природної та соціальноїсутності. Особливість психології як науки полягає у взаємодії цієї науки зтакими науками як біологія людини, фізіологія вищої нервової діяльності,історія суспільства, соціологія, педагогіка та філософія. Розглянемо детальнішеаспекти цієї співпраці.

Отже,біологія надає знання про будову та функціонування центральної нервової системилюдини.

Фізіологіявищої нервової діяльності розглядає зв’язок між психічними явищами тадіяльністю центральної нервової системи.

Історіясуспільства та його культури надає знання про те, як у формуванні вищихпсихічних функцій людини вирішальну роль відіграють головні історичнідосягнення цивілізації – засоби праці та знакові системи.

Соціологіясприяє глибокому розумінню психіки людини, тому що людина – істотабіосоціальна. Тільки життя в суспільстві формує психіку людини, тому специфікаконкретного суспільства, в якому живе людина, взаємо визначає особливості їїпсихіки, поведінки, соціальних взаємодій з іншими людьми.

Свідомість,мислення та багато інших психічних явищ не має людина при народженні, вониформуються в індивідуальному розвитку, під час процесу її виховання та освіти.

Орієнтуючисьна філософію, виділяють психологічне «вимірювання» особистості.

Сучаснапсихологія являє собою дуже розгалужену систему наукових дисциплін, щоперебувають на різних щаблях формування, пов'язаних з різноманітними сферамипрактики.

Як жекласифікувати ці численні галузі психологічних знань?

Психологічнепізнання – це пізнання психічного, опосередкованого багатогранними істотнимиконкретними зв'язками, у які включене життя людини, його природи, конкретногозмісту, механізмів і закономірностей розвитку. Дане пізнання відбувається нарізних рівнях узагальнення – від практичного до теоретичного і, навпаки, шляхомз'ясування особливостей ситуативних, мотиваційних. Дійових і після дійовихпсихічних феноменів.

Становлення ірозвиток психологічної науки, структури і взаємодії її різноманітних галузей,що на сьогодні перевищують сотню, уже неможливо подати в лінійному абодвомірному плані. Як слушно зауважує відомий психолог К.К. Платонов, мова може йти лише про“дерево” психологічної науки.

2. Основнірозділи психології як науки

1.   Загальна психологія – галузь психологічної науки, якавивчає психіку людини, її загальні закономірності, розробляє системупсихологічних знань, виявляє її логічний осередок, з’ясовує методологічніоснови психологічної дисципліни, відповідно тлумачить психологічні феномени.

2.   Психологія особистості – галузь науки, яка вивчаєзакономірності формування людини як суб’єкта життєтворчості; механізми, форми іметоди інтегрування всіх психічних процесів, станів, властивостей індивіда усистемну якість, що опосередковує його взаємодію із соціумом через предметнудіяльність, соціально-значущі взаємини, процес соціалізації.

3.   Вікова психологія – галузь психологічної науки, щовивчає специфічні властивості індивіда, особистості, громадянина, його психікив процесі зміни вікових стадій розвитку.

4.   Акмеологія – галузь психологічної науки, що виникла наперехресті природничих, суспільних і гуманітарних дисциплін. Вона вивчаєфеноменологію, закономірності та механізми розвитку людини на щаблі зрілості,особливо за досягнення нею високого рівня в цьому розвитку.

5.   Геронтопсихологія – галузь психологічної науки, якавивчає явища і процеси, пов’язані зі старінням організму, властивими йомуінволюційними тенденціями (притупленням окремих психічних функцій, затуханнямокремих процесів, спадом активності особи). Предметом геронтопсихології єз’ясування психологічних аспектів старості і психологічної підготовкиособистості до неї.

6.   Психологія творчості (самотворчості) – галузь науки, якавивчає обдарованість, креативність або творчу діяльність як базовіхарактеристики особистості і процес продукування творчого результату. Творчість– це відкриття себе, самовираження власного “Я”, самореалізація. Предметомпсихології творчості як науки є творча діяльність у контексті культури,тенденції формування національно-культурної еліти, творчість як форма діалогукультурних традицій.

7.   Диференціальна психологія – це галузь психології, щовивчає психічні відмінності між окремими індивідами та групами, зокрема види тапрояви цих відмінностей, їхні кількісні характеристики, причини та наслідки.

8.   Психофізіологія – галузь науки, що вивчає закономірностіспіввідношення психічного й фізіологічного для встановлення психофізіологічнихзакономірностей та механізмів життєдіяльності, розвитку, навчання та працілюдини.

9.   Історія психології – галузь психологічних знань, щовивчає розвиток психіки і знань про неї в історичному і логічному аспектах закцентом на першому із них. Вона показує історичне становлення психологічнихзнань, відшуковуючи зв’язок з духовною і матеріальною культурою народів світу,визначає пріоритетні напрями досліджень у зв’язку з “духом часу”.

10.  Історичнапсихологія – психологічні особливості становлення пізнання, світосприйманняособистості, засвоєння людьми звичаїв та ритуалів у різні епохи (В.Вундт);специфіка етнічних стереотипів в умовах монокультури окремих регіонів;закономірності соціогенезу вищих психічних функцій у їхньому загальномуісторичному розвитку; специфіка побудови свідомості в різнихсуспільно-економічних формаціях.

11.  Етнопсихологія– міждисциплінарна галузь знання, що вивчає етнічні особливості психіки людей,національний характер, закономірності формування і функції національноїсамосвідомості, етнічних стереотипів, механізми групової психології всерединіетнічних спільнот, а також у стосунках між ними (народності, нації).

12.  Психологіякультури – галузь науки, яка вивчає механізми процесів психічного відображеннята створення людиною культурних цінностей, особливостей прояву та формуванняособистісних якостей людини в процесі інкультурації та має за мету розглянутикультуру з позиції суб’єкта культуротворчої діяльності, його потреб, цінностей,родових відмінностей.

13.  Соціальнапсихологія – галузь психології, що вивчає закономірності поведінки і діяльностілюдей в умовах їх включення в соціальні групи, а також психологічніхарактеристики самих цих груп.

14.  Психологіяпраці – галузь науки, що вивчає психологічні особливості трудової діяльностілюдини, психологічні аспекти наукової організації праці (НОП).

15.  Економічнапсихологія – галузь психології, що вивчає психологічні явища, пов’язані звиробничими відносинами людей. Виникла вона на перехресті соціальноїпсихології, психології управління, психології праці з економічною наукою.

16.  Політичнапсихологія – галузь психологічної науки, що вивчає закономірності засвоєннянорм демократичного суспільства, стимуляції активного ставлення до своїхполітичних і громадянських прав, участі в розвитку культури законодавчоїдіяльності.

17.  Психологіярелігії – галузь психологічної науки, яка вивчає релігію як психологічний тасоціально-культурний феномен, механізм процесів творення релігійних цінностей,соціально-психологічні умови формування релігійних уявлень, світосприймання,світорозуміння.

18.  Юридичнапсихологія – галузь психологічної науки, що вивчає психологію державно-правовихявищ як цілісність, в якій органічно поєднується психологічне і юридичне івиділяються юридична й психологічна підсистеми, що перебувають у русі, розвиткуй нерозривному зв’язку.

19.  Психологіяуправління – галузь науки, яка вивчає психологічні закономірності управлінськоїдіяльності, психологічні основи добору та навчання управлінських кадрів.

20.  Психологіянаукової творчості – галузь психології людської діяльності, що вивчає науковоїдіяльності з метою підвищення її ефективності.

21.  Педагогічнапсихологія – вивчає психологічні закономірності виховного та навчальногопроцесів, становлення і розвиток індивідуальності, особистості й громадянина у педагогічному процесі.

22.  Психологіяобдарованості – це аналіз ресурсів особистості, її креативного потенціалу.

23.  Медичнапсихологія (патопсихологія, психотерапія, психогігієна) вивчає психологічніаспекти діяльності лікаря і поведінки хворого на різних етапах перебігупаталогічного процесу, психологічні фактори етіології та патогенезу хвороби;клінічні, реабілітаційні, профілактичні аспекти, що пов’язані з психологієюлікувальних впливів. 

24.  Психологіяаномального розвитку – галузь психології, яка вивчає психологічні особливостіаномальних дітей, дефект яких зумовлений дифузним ураженням кори головногомозку (розумово відсталі), порушенням діяльності аналізаторів (глухі,слабкозорі, сліпі), недорозвиненістю мови при збереженні слуху (алаліки,афазики).

25.  Радіоекологічнапсихологія – галузь науки, що вивчає вплив радіоекологічного забруднення таособливостей соцієтальної психіки в забруднених регіонах на сприйняттяіндивідом “Я – образу”, його фізичного, психічного, соціального та духовногокомпонентів; а також вплив змін у навколишньому середовищі на проектуваннялюдиною майбутнього життєвого шляху. 

26.  Психологіядіяльності в особливих умовах – галузь науки, яка вивчає психологічнізакономірності поведінки людей в організаційних та антропотехнічних системах вумовах підвищеної відповідальності за людські життя і збереження технікиспеціального призначення.

27.  Психологіяспорту – галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності психічноїдіяльності індивідів і груп в умовах спортивної діяльності (тренування,змагання, відновлення).

28.  Психологіясоціальної роботи – галузь науки, яка вивчає психологічні особливостіпрофесійної діяльності, яка полягає у допомозі окремим особам, групам чиспільнотам і спрямована на розвиток чи відновлення здатності до соціальногофункціонування, а також на створення належно соціальних умов, які сприялидосягненню ними (тобто особами, групами, спільнотами) своїх цілей.

29.  Консультативнапсихологія – це розділ знань, що містить систематичний опис процесу наданняпсихологічної допомоги населенню, організаціям, установам, окремим людям. 

30.  Психодіагностикаі прогнозування – це галузь психологічної науки, що розробляє методи виявленняі виміру індивідуально психологічних особливостей людини.

31.  Психологічнареабілітація – це система медико-психологічних, педагогічних, соціальнихзаходів, спрямованих на відновлення, корекцію або компенсацію порушенихпсихічних функцій, станів, особистісного й соціально-трудового статусу хворихта інвалідів, а також осіб, які перенесли захворювання, зазнали психічноїтравми в результаті ризької зміни соціальних відносин, умов життя і т.п.

32.  Психофармакологія– галузь психології, що склалася на перехресті фармакології, медичноїпсихології, патопсихології та нейрофізіології. Завдання фармакології – розробкаі провадження ефективних лікарських засобів для лікування нервових психічнихрозладів, галюцинацій, психомоторного збудження, порушень пам’яті, депресіїтощо.

3. Методи та принципи психології

Методи вивчення психології:

1) природний і лабораторний експеримент;

2) спостереження;

3) дослідження продуктів діяльності людини;

4) метод тестів і анкетування.

Для дослідження тієї чи іншої психологічної проблеми використовуєтьсявідповідна система прийомів і правил дослідження — методика конкретногодослідження (висування гіпотези, вибір експериментального прийому івідповідного матеріалу, виділення контрольних і експериментальних групвипробування, визначення змісту серій експерименту, статистична і теоретичнаобробка експериментального матеріалу та ін.).

Основні теоретичні принципи психології:

1) визнання детермінірованності психічних явищ матеріальної дійсності;

2) генетичний підхід до психічних явищ, дослідження їх у розвитку;

3) вивчення психіки людини у взаємозв'язку біологічних і соціальнихфакторів;

4) визнання нерозривного взаємозв'язку психіки і діяльності.

Наукове розуміння психіки людини можливо лише при цілісному розглядісукупності психічних явищ. Абсолютизація окремих сторін психіки приведе допомилкових концепцій і теорій.

Психологія вивчає властивість мозку, що полягає в психічному відображенніматеріальної дійсності, у результаті якого формуються ідеальні образи реальноїдійсності, необхідні для регуляції взаємодії організму з навколишнімсередовищем.

Основним поняттям психології є поняття психічного образа.

Психічний образ — цілісне, інтеграційне відображення відносносамостійної, дискретної частини дійсності; це інформаційна модель дійсності,яка використовується вищими тваринами і людиною для регуляції своєїжиттєдіяльності.

Психічні образи забезпечують досягнення визначених цілей, і їх змістобумовлюється цими цілями. Найбільш загальною властивістю психічних образів єїхня адекватність дійсності, а загальною функцією — регуляція діяльності.

Психічне відображення світу людини зв'язано з його суспільною природою,воно опосередковується суспільно виробленими знаннями. Психіка, як здатність єй у тварин. Але вищою формою психіки є свідомість людини, що виникла в процесісуспільно-трудової практики. Свідомість нерозривна з мовою. Завдяки свідомостілюдина довільно регулює свою поведінку. Свідомість не фотографічно відбиваєявища дійсності. Вона розкриває об'єктивні внутрішні зв'язки між явищами.

Змістом психіки є ідеальні образи об'єктивно існуючих явищ. Але ці образивиникають у різних людей по різному. Вони залежать від минулого досвіду, знань,потреб, інтересів, психічного стану і т. ін. Інакше кажучи, психіка — цесуб'єктивне відображення об'єктивного світу. Однак суб'єктивний характервідображення не означає, що це відображення неправильне; перевіркасуспільно-історичної й особистої практики забезпечує об'єктивне відображенняоточуючого світу.

Отже, психіка — це суб'єктивне відображення об'єктивної дійсності відеальних образах, на основі яких регулюється взаємодія людини з зовнішнімсередовищем.

Зміст психіки містить у собі не тільки психічні образи, але і необразнікомпоненти — загальні ціннісні орієнтації особистості, змісти і значення явищрозумової дії.

Однак психіка людини, як вища форма, позначається ще і поняттям«свідомість». Але поняття психіки ширше, ніж поняття свідомості, томущо психіка включає в себе сферу підсвідомості і надсвідомості(«Поверх-Я»).

Усі психічні явища, які підлягають вивченню психології, поділяються натри групи:

1) психічні процеси;

2) психічні стани;

3) психічні властивості особистості.

Психічний процес — це акт психічної діяльності, що має свій об'єктвідображення і свою регульовану функцію.

Психічне відображення — це формування образа тих умов, у якихздійснюється дана діяльність.

Психічні процеси — це орієнтовно-регулюючі компоненти діяльності. Вонипідрозділяються на пізнавальні (відчуття, сприйняття, мислення, пам'ять іуява), емоційні і вольові.

Уся психічна діяльність людини — це сукупність пізнавальних, вольових іемоційних процесів.

Психічний стан — це тимчасова своєрідність психічної діяльності,обумовлена її змістом і відношенням людини до цього змісту.

Пізнаючи таперетворюючи світ засобами науки, духовної культури, індивідуальної тасуспільної практики, людина в усі часи намагалася з'ясувати свою власнуприроду, розкрити тайни свого внутрішнього світу, визначити рушійні сили свогорозвитку, закони поведінки, заподій і спонуки актів, які здійснюються, сенссвого існування і своє призначення у світі.

Людське життясуперечливе у своїй сутності. Кожна людська істота  так чи інакшесамовизначається і самоутверджується в просторі й часі, відміряному їй нажиття, знаходить собі на перетині біологічного й соціального, фізичного йпсихічного, індивідуального й універсального, внутрішнього й зовнішнього,суб'єктивного та об'єктивного, матеріального й духовного вимірів існування.

Психологіявзагалі має давню історію, але як самостійна наукова дисципліна є доситьмолодою. Її вік налічує лише близько ста років. За цей короткий історичнийперіод вона затвердилася як відносно автономна галузь наукового знання, щовирізняється тільки їй властивою теорією, методологією, методами дослідження.

Значенняпсихології серед інших наук постійно зростає. Водночас і світ у своємудинамічному русі стає дедалі складнішим і загадковішим. Виникають нові проблемилюдського існування, що вимагають нових наукових підходів, теорій, концепцій,нової методології  і нових методів дослідження психічних явищ. Проте це неозначає, що все надбане раніше психологією як наукою має бути відкинуто якзастаріле і непотрібне. Адже існують одвічні проблеми людського буття,глобальні питання, відповідь на які сучасна наука не може дати без урахуванняпопереднього досвіду.

Вітчизнянапсихологічна наука має свою історію, свої традиції, які формувалися не остороньсвітової психології. Отже, важливим критерієм її сучасності й розвиненості євідповідність світовим досягненням, бачення свого місця серед психологічнихнапрямів, які визначають світовий рівень наукових досліджень у цій галузі.

У психології якнауки висвітлюються принципові, загальнонаукові теоретико-методологічніположення, які характеризують психологію як самостійну галузь наукового знання.Як відомо, предмет  і метод визначають специфіку будь-якої науки, а такожокреслюють змістові та формальні межі, перспективи розвитку конкретногонаукового знання. Історія психологічної  думки та сучасний її стан демонструють“життєздатність” і перспективність психології як частки загальнолюдськоїкультури та змістової складової суспільного життя в конкретний історичнийпроміжок години – сьогодення.

А такожрозкривається можливий осередок у побудові системи психологічних знань таосновний принцип – вчинковий – у тлумаченні змісту психічного. Цей принцип даєзмогу поєднати в розкритті змісту психічного не тільки власне загально-психологічні, а й вікові та інші характеристики тих чи іншихпсихологічних феноменів. Використана пояснювальна модель не пропагується якєдино можлива, вона подається як варіант, що не виключає побудову інших –споріднених чи принципово відмінних, але спрямованих до більш глибокого ідетального висвітлення змісту психологічних феноменів.

Отже, коріння цього дерева – філософські проблеми психології з такимирозгалуженнями, як теорія відображення, рефлекторна теорія психіки, вчення пропринципи психології, її методологія.

Основу системи психологічної науки становлять історія психології тазагальна психологія. Кожна психологічна теорія або психологічний експериментзавжди ґрунтуються на певній філософській концепції людини,суспільно-політичній ідеології або етичній системі, які у психологічнихпобудовах знаходять свою конкретизацію та збагачення.

Висновок

Отже, для чого вивчають психологію?Усі ми живемо серед людей та маємо розуміти психологію інших. Усі ми так чиінше є психологами, та якщо доповнити життєве надбання психологічними знаннями,ми тільки виграємо.

Усім важливо зрозуміти, якорієнтуватися в особливостях особистості, мотивах поведінки, пам’яті тамислення, характеру та темпераменті. Якщо не мати таких орієнтирів в складнихпроцесах взаємодії між особистостями та спілкуванні, можна припуститисябагатьох хибних кроків та помилок. Також важливо вірно оцінювати особистіможливості, недоліки, вміти психологічно охарактеризувати самого себе якособистість.

Всім вищезазначеним задачамвідповідає система знань психології. Вона корисна просто людині для особистихцілей, щоб розуміти стан своєї власної душі, при необхідності вносити в ньогозміни (аутотренінг, нейролінгвістичне програмування, медитація); вона необхіднабатькам та педагогам, щоб розуміти, що відбувається в душах дітей, надавати їмпершу психологічну допомогу, корегувати їхній психічний стан та розвиток; вонанеобхідна діловій людині, щоб приймати відповідальні рішення з урахуваннямпсихологічного стану партнерів, вміння впливу на їх симпатії та антипатії,впевненість та смак; без неї також не обійтись інженерові, що вирішує завданнянадійності дій операторів.

1.   Киричук О.В., Роменець В.А.: Основи психології (підручник), К-1997;

2.  БогословскийВ.В., Ковалёва А.Г., Степанова А.А.: Общая психология, М-1981

3.   НемовР.С.: Психологія (учебник): Кн.1. М-1994, разд.1

4.  Психология:Словарь. – М-1990