Реферат: Особистість моряка
Особист і сть моряка
Зміст. 2
1. Структура психіки особистості 3
2. Темперамент: сутність, значения для професійноїдіяльності 9
3. Розкрити взаємозв’язок між високим рівнем професіоналізму моряка та рівнем його психічної культури. 17
Список використаної літератури. 24
1. Структура псих і ки особистості
Від народження людина має всі необхідні для існування якості, які взаємопов’язані між собою і мають свої характеристики. Ці якості називаються психічними ознаками. Кожна психічна ознака є часткою структури психіки, визначаючи суть людини, і дозволяє їй бути органічно зв’язаною з природою, дієздатною для виживання у будь-яких умовах і вирішувати поставлені перед нею завдання. Психіка має сильні сторони – основні, і слабкі – допоміжні.
Найважливішимі у структурі психіки особистості вважають такі ознаки, як раціональність та іраціональність. Це два різних способи дій і дві різні реакції на зміни в навколишньому середовищі.
Раціональність притаманна людині, що створює послідовний, розмірений ритм життя. Підпорядковує все визначеній послідовності, розкладає “по-полицях”. В кожній ситуації діє за схемою і планом. Завчасно готує свій план та продумано і послідовно працює за ним. Але якщо умови і обставини змінюються і необхідно перебудуватися, напружується, прикладаючи багато зусиль, бо порушується розміреність дій в ситуації. Одночасно не буде робити кілька справ — працює, не змінюючи наміченого плану, нову роботу починає тільки після завершення попередньої, бо інакше це вибиває з колії. Стоїть на своєму, не поступається своїми позиціями, прагне бути господарем положення. Притримується принципів, встановлених правил, норм. Поважає традиції та звичаї. У всьому слідує своєму розумінню, якщо вже має думку про людину, то сприймає її саме так, а не за її поведінкою. “Людина у футлярі” — це про раціональних.Встановлює інструкції, не шукає нових способів, варіантів, не обтяжує новими ситуаціями, надає перевагу старим випробуваним шляхам, бо дещо консервативна. Має свій стиль, який характеризується планомірністю та розміреністю.
Ірраціональність притаманна людині, що швидко приймає й оцінює ситуацію. Якщо приймає ситуацію, легко в ній знаходить своє місце. Невимушено пристосовується до мінливих обставин. Вважає, що розвиток подій сам все розставить на свої місця. У безвихідній ситуації показує інші варіанти, етапи розвитку подій. Може тримати декілька ситуацій під контролем. Вибирає на данний момент найдієвішу, найоптимальнішу, і за необхідності змінює одні плани іншими. Розпочинає одночасно декілька справ, паралельно робить їх, переключаючись з однієї справи на іншу, успішно завершуючи. Діє за ситуацією й не переобтяжує себе планами й термінами виконання робіт. До будь-якої справи заздалегідь не готується. Діє експромтом, в роботі не повторюється. Може зволікати зі справами, відкладати їх до останньої хвилини. Покладається на своє натхнення, вміння імпровізувати, щасливий випадок. Вишукує нові, незвичайні методи, старими не користується.Поважає порядок, але перевагу надає перетворенню кожної роботи в забаву, якщо робота нецікава — вона втрачає сенс.
Стимулом для плідного життя є все те, що може принести новизну і різноманітність. Раптові непередбачені зміни протягом дня сприяють працездатності, бо потребує вибору дій, можливих альтернатив поведінки, взаємовідносин між людьми, предметами, речами. Екстремальні ситуації надихають, якщо потрібно, охоче працює і в позаурочний час.
Дуже важливі психологічні ознаки – екстравертність та інтровертність
Екстраверт — людина товариська, уважна, спокійно спілкується. Вільно, легко почуває себе серед будь-якого оточення. Має велику кількість знайомих, і чим з більшою кількістю людей знайомиться, тим краще себе почуває. При знайомстві схильна першою починати розмову. Але не з усіма. В деякій мірі домінує в розмові, ведучи власну лінію, запалюючи інших. Не нав’язує себе, не приховує своїх думок, відверто й правдиво говорить про те, що думає, а не те, що хочуть почути інші. Постійно у пошуку нового, рушій прогресу. Не обмежує себе й інших у творчих поривах, у започатковуванні нового. Показує оптимальний варіант у вирішенні завдань, позбавляє проблем. Енергійна людина. Мобільна у будь-якій ситуації. Найнуднішу роботу може зробити цікавою.Відчуває прилив енергії від присутності людей. Чим більше людей, тим простіше й вільніше себе почуває. Приділяє більше уваги самій людині, а не стосункам з нею. Не вагаючись надає допомогу, навіть залюбки проявляє власну ініціативу. Сильна підтримувати тих, хто потребує цього, піклується й відповідає за них. Особисті проблеми вирішує самостійно, не перекладаючи ні на кого. У всьому бере на себе відповідальність. За своєю природою — лідер, ватажок. Ефективно діє в екстремальних умовах. Талановито залучає інших до роботи.Рішуча та смілива у відстоюванні та захисті своїх інтересів, ідей, схильна до прямого й відвертого висловлювання власних поглядів. Вміє виводити людей із безтурботного спокою, вигадувати різні витівки і втягувати в них інших.
Людина — інтроверт з обережністю ставиться до різних змін, тобто нових починань, знайомств тощо. Намагається їх уникати, тяжіє до стабільності. Зазвичай це тиха, дружелюбна людина. Врівноважена, спокійна, незворушна. Свої думки і почуття майже завжди приховує. Підлаштовує свій внутрішній світ до навколишнього середовища, пропонуючи — “ось я, візьміть, оцініть, надайте мені значимості”. В спілкуванні більш мовчазна і сором’язлива, товариською буває лише в тісному колі своїх друзів. Легко витримує роботу насамоті та на одному місці. Має сильно розвинуте почуття обов’язку, яке дозволяє добре працювати згідно до інструкції, вказівці, виконує роботу чітко, не кваплячись, вникаючи в суть, і намагається виконати якнайкраще. Не проявляє себе як лідер і не може ним бути, тому що боїться відповідальності.
Наступні ознаки створюють каркас психічної структури людини, являються індивідуальними характерними якостями, результатом прояву яких є настрій, особливості мислення (усвідомлення):
1. Логічність.
Людина, маючи таку ознаку, розглядає всі явища через причинно-наслідкові зв’язки — в усьому віднаходить причини, які призводять до тих чи інших наслідків, відчуває взаємозв’язки. Аналізуючи, ставить перед собою питання “Чому?” й шукає на них відповіді.
Абстрагуючись, показує події у їх взаємозв’язку. Тягнеться до знань. Відстежує розвиток мислення людини, чіткість формулювання думки, вміння робити висновки. Якщо хтось помиляється, пояснює істинний стан речей, не зважаючи на те, що це може не сподобатись. Вміє стверджувати, доводити, наполягати на своєму в предметності розмови, шукаючи істину. Відстоює свої погляди, точку зору, не змінюючи міркувань. Вміло логічно аргументує свою правоту, вважає, що в усьому права, віддана внутрішній справедливості. Розуміє закономірність поєднання речей й порівнює це з власним поняттям правильності. Не залишає справи незакінченими.
Збити її з думки неможливо. Залишається спокійною і стриманою в емоційно бурхливих ситуаціях, при внутрішніх переживаннях зберігаючи зовнішню холодність. Не впевнена в почуттях інших, тому відчуває труднощі в налагодженні міжособових стосунків. Не розуміє чужих конфліктів, не розбирається у внутрішньому світі людини.Цінує компетентність і знання і прагне до них. Розглядає можливості шляхом об'єктивного аналізу.
2. Етичність
Людина, маючи таку ознаку, відчуває емоційний стан оточуючих, їх душевні переживання, почуття, хвилювання, радість або біль. В усьому надає перевагу людині, тягнеться до неї, не відмовляє у проханні, прагне не зашкодити їй, відводить від суперечок, сварок, намагається все владнати. Віддає перевагу властивостям людини, її можливостям, має до неї дипломатичний підхід і цінує це в інших.Гостро реагує на зневагу, образи, аморальність, приниження, хамське ставлення, не терпить цього.
Оберігаючи мораль, виявляє й оцінює при цьому поведінку кожного. Характеризує поведінку людини з точки зору правил етики, тобто за її думками, вчинками, поривами, звичками, манерами. Вміє розташувати до себе, переконати, вмовити, ввійти в довіру, сподобатися, а також розкрити різні задуми, почуття, фальш, неправду, ошукування, шахрайство, підлабузництво.
Такій людині властиві м’якість, дружелюбність, чуйність, лагідність, розсудливість. Намагається задоволити потреби людини, навіть ціною власного благополуччя. Вчинки інших оцінює в категоріях добре чи погано, потрібно чи непотрібно, гуманно чи негуманно, чесно чи нечесно.
У роботі заохочує інших своєю приємністю й турботливістю, а не критикою та зауваженнями. Бере на себе вирішення етичних проблем. Зберігає взаємини. Створює комфортний клімат в колективі, сприяє укріпленню робочого духу. Причини недоліків вбачає не в недосконалості техніки та в її недоробках, а в непрофесіоналізмі людини, яка не дуже добре знає своє діло.Не ображає і не любить робити зауваження. Не витримує напружених психологічних ситуацій. Нервові обставини в діяльності заважають проявити свої здібності.
3. Сенсорність
Людина за такою ознакою сприймає оточуюче середовище через свої психічні й фізичні відчуття, живе нібито одним організмом з природою. Самопочуття залежне від змін в погоді. Відчуває гармонію природи — квітів, полів, лісів, річок, тварин тощо.
Загострено реагує на дотики, тембр голосу, смакові якості, має розвинуті тактильні відчуття. А також зорові – витончено вирізняє кольори. Розподіляє сили, застерігає від утоми, спеки, холоду, можливої хвороби, піклується про здоров’я. Виявляє недуги як свої, так й інших.
Відчуває користь своєї роботи й користь, яку надають інші в практичних речах. Не буде чекати, поки хтось, колись, щось дасть. Якщо бажає щось мати, то саме “зараз і тепер”. Вже сьогодні знає, де можна взяти необхідне, щоб ним користуватися. Має девіз “ближче до справи”. Концентрується на тому, що робить в даний момент, не турбуючись, що за цим буде, більш того скоріше щось робить, ніж думає про це. Вибирає діяльність, там де є конструктивність і швидкий видимий результат. Володіє фактами і цифрами, а не ідеями та абстрактними теоріями.
Приймає будь-яке повідомлення буквально. Розповідає все чітко, конкретно, просто, подетально. Зосереджується на своєму завданні, якщо ніщо не обтяжує.
4. Інтуїтивність
Людина з такою ознакою має звичку думати одразу про кілька речей, яких тепер може ще й не бути, які будуть згодом, пізніше. Планує і передбачає перспективи розвитку подій, бо заглиблюється саме в суть явищ. Надає перевагу творчим вигадкам, уяві. Неусвідомлене відчуття дає можливості відшукувати нові ідеї, які наштовхують на правильні дії. Може несподівано зробити винахід, якого ще не існувало. Знаходить відповіді на питання способом здогадування, при цьому не володіючи грунтовними, достатніми фактичними даними. Гостро реагує та розрізняє відтінки запахів, тобто має розвинуті нюхові відчуття. А також слухові, реагує та розрізняє звукові ефекти, гучність.
Така людина часто відволікається, задумується. Вона часто має відсторонений погляд, й рідко дивиться людині прямо у вічі, їй важко зосереджено утримувати свій погляд на конкретному предметі. Взагалі, більше акцентує увагу не на зовнішньому вигляді, а схоплює суть, потенційні можливості, внутрішні якості. Розвинуте абстрактне мислення, уява.
Відзначається допитливістю. Цікавиться, як що влаштовано і як працює. Постійно імпровізує, винаходить нові прийоми, не повторюється. Намагається знайти взаємозв’язок між речами.Прагне уникати дрібних деталей. Звертає увагу на масштабні картини: вплив ситуації на людей і на справи. Вміє вирішувати питання, показує доступні варіанти для досягнення результатів в майбутньому. Всі інтуїтивні – творці нового, здатні побачити перспективу в ситуаціях, які іншим можуть здатися безнадійними.
Набір певних психічних ознак визначає в людині соціонічний тип.
Соціотип (соціонічний тип) — центральне поняття соціоніки, що позначає вроджену і незмінну впродовж життя структуру психіки, яка визначає спосіб взаємодії психіки з інформацією. Соціоніка — гіпотеза про інформаційний обіг в психіці людини та в людському суспільстві (у вужчому значенні — теорія психологічної сумісності між різними психічними типами). Ключовим терміном соціоніки є так званий «тип інформаційного метаболізму» (соціотип).
Невід’ємною частиною кожного соціонічного типу є темперамент і самооцінка, які також природжені і незмінні. Такі психічні процеси, як емоційні, вольові, пізнавальні (сприйняття, уява, спосіб запам’ятовування), формуються залежно від соціонічного типу. Психічний стан (активність, пасивність, втомлюваність, збудженість, роздратованість, гнів, злість, радість тощо) залежать від середовища, в якому знаходиться людина.
Відображена психікою інформація про внутрішній стан і зовнішній світ обробляється мозком через процес мислення завдяки розумінню, поняттю, судженню, висновку. Мозок сприймає, розшифровує інформацію із зовнішнього середовища, співпоставляє з внутрішньою програмою психіки залежно від соціонічного типу. Отриманий результат повертається до психіки. Таким чином відбувається процес, який можна порівняти з роботою оператора на комп’ютері: психіка — оператор, мозок — комп’ютер.
Потрібно знати свій соціонічний тип, щоб орієнтуватися, які психічні ознаки є основними, а які лише допоміжними, і правильно реагувати в усіх життєвих ситуаціях, задіюючи лише сильні свої сторони, а до слабких ставитися уважно, накопичувати необхідну інформацію для формування нормативу поведінки.
2. Темперамент: сутн і сть, значения для професійної д і яльност і
Спостерігаючи за людьми, неважко помітити їх неповторну індивідуальну своєрідність у загальній рухливості, швидкості мовлення, виявлені почуттів. Одні з них запальні, рухливі й веселі, інші-повільні, спокійні й холодні, ще інші – дуже переживають, але свої почуття, кволі й пасивні.Ці індивідуальні відмінності зумовлені їх темпераментом.
Темперамент (лат. temperamentum — устрій, узгодженість) – це сукупність індивідуально-психологічних якостей, яка характеризує динамічний та емоційний аспекти поведінки людини і виявляється в її діяльності і спілкуванні.
Щоб відрізнити індивідуальні особливості поведінки, зумовлені темпераментом, від тих, які породжені мотивами і психічними станами, треба врахувати такі чинники:
— властивості темпераменту виявляються в однієї людини в різних видах діяльності – грі, навчанні, праці, спорті, роботі;
— властивості темпераменту є стійкими і постійними протягом тривалого відрізка часу або навіть усього життя;
— різні властивості темпераменту в людини поєднується між собою не випадково, а закономірно і утворюють стійку структуру, що характеризує його тип.
Темперамент забарвлює всі психічні прояви індивіда, впливаючи на темп рухів і мови, перебігу емоцій та мислення. Однак від нього не залежать ні інтереси, ні соціальні установки, ні моральна вихованість особистості. Він обумовлює характер перебігу психічної діяльності, а саме: швидкість виникнення і стійкість психічних процесів, їх психічний темп ритм, інтенсивність психічних процесів і спрямованість психічної діяльності на певні об’єкти.
Уперше науковий підхід до з’ясування фізіологічних основ темпераменту застосував І. Павлов у своєму вченні про типи вищої нервової діяльності у тварин і людини. Ці основи він вбачав у особливостях функціонування кори великих півкуль головного мозку, її умовнорефлекторній діяльності. Спираючись на експериментальні дані, він показав, що нервові процеси у корі головного мозку характеризується певними властивостями, які у своєму поєднанні утворюють типи вищої нервової діяльності (типи нервової системи). Такими властивостями є сила, врівноваженість і рухливість процесів збудження і гальмування. Сила нервової системи виявляється в її здатності витримувати сильні тривалі або часто повторювані збудження, не переходячи в стан гальмування. Урівноваженість нервових процесів – це рівень балансу між процесами збудження і гальмування. Не завжди ці процеси відповідають один одному. Ступінь урівноваженості може бути різним. Рухливість нервових процесів визначається легкістю переходу від збудження до гальмування і навпаки.
Певне поєднання цих властивостей утворює тип нервової системи. Академік Павлов виділив чотири їх види:
— сильний, неврівноважений;
— сильний, урівноважений, рухливий;
— сильний, урівноважений, інертний;
— слабкий.
На його думку, ці типи вищої нервової діяльності відповідають чотирьом типам темпераментів: холеричному, сангвінічному, флегматичному і меланхолійному. Він вважав темперамент найзагальнішою характеристикою кожної людини, яка накладає відбиток на всю її діяльність.
Кожен тип темпераменту характеризується різним рівнем вираження окремих властивостей і їх своєрідним поєднанням.
1. Холеричний тип.
У холерика висока реактивність і активність, причому реактивність переважає над активністю. Неврівноваженість процесів збудження і гальмування в корі великих півкуль може призводити до зриву нервової системи з боку гальмування. Його підвищена емоційна збудливість і неврівноваженість поведінки по-різному проявляються в житті. В одних людей ці якості можуть реалізовуватися через неабияку наполегливість й енергійність при виконанні завдань. В інших – спричинювати цілком бурхливі афекти, конфліктність, нестриманість та агресивність.
Для холерика характерна циклічність у роботі. Він може цілком віддаватися справі, енергійно долати труднощі на шляху до його мети – і раптом припинити роботу. Так буває тоді, коли вичерпуються сили, втрачається віра у свої можливості. Це є наслідком неврівноваженості нервової системи. Менша пластичність створює певні труднощі у пристосуванні до нових умов життя, у налагодженні спілкування з новими людьми. Постійне намагання нав’язати свою думку співрозмовнику, категоричність у судженнях, нетерпимість до думки партнера звужують коло його спілкування. Значна ригідність (психічна ригідність — рухливість, пристосовуваність мислення до змінних вимог середовища) сприяє стійкості інтересів і прагнень, підвищує наполегливість у роботі. Разом із тим ригідність створює труднощі при переключенні уваги і при переході з одного виду діяльності на інший. Високий психічний темп виявляється у швидких, іноді імпульсивних реакціях на подразники, різких поривчастих рухах, швидкій і пристрасній мові. Холерик – екстраверт. Його поведінка переважно зумовлена впливом зовнішніх обставин.
2. Сангвіністичний тип
Для сангвініка характерна підвищена реактивність. Він бурхливо сміється навіть із незначного приводу або може дуже розсердитися через дрібницю. Емоції виникають швидко, є сильними, але нетривалими, легко змінюються на протилежні. Радість може швидко перетворитися на гнів, чи навпаки. Цьому сприяє висока лабільність нервової системи. Тому почуття, інтереси, настрої і прагнення дуже мінливі. У колі друзів сангвінік завжди рухливий, веселий та життєрадісний. Переважає у нього оптимістичний настрій. Має добре розвинуту міміку й виразні рухи. По обличчю легко вгадується його настрій, ставлення до людей і речей. Жваво відгукується на все, що привертає його увагу.
Знижена сенситивність характеризується високими порогами чутливості. Він дуже ініціативний, енергійний і працьовитий. Його цікавить усе нове. Тому з великим бажанням береться за нову справу, віддається їй і може зробити багато, якщо справа виявилась для нього цікавою. Якщо ж йому стало нецікаво, він починає нудьгувати і залишає розпочату роботу.
Активність і реактивність збалансовані. Урівноваженість і рухливість процесів збудження і гальмування в корі головного мозку сприяють легкому утворенню тимчасових нервових зв’язків, їх варіативності. Тому сангвініки легко пристосовуються до будь-яких обставин, легко зав’язують знайомства і вступають у спілкування з новими людьми, швидко схоплюють усе нове, засвоюють нові знання, навички і вміння. Їм властива висока кмітливість і гнучкий розум. Енергійні, веселі й комунікабельні сангвініки швидко привертають увагу інших людей і стають організаторами різних цікавих справ, лідерами різних компаній. Сангвінік – екстраверт. У більшості випадків його поведінку зумовлюють зовнішні впливи, а не внутрішні переживання.
3. Флегматичний тип
Флегматику властиві мала сенситивність та реактивність і висока активність. Емоції виникають у нього повільно, але відзначаються значною силою, тривалістю, і стриманістю у зовнішніх проявах. Його важко розсмішити чи розгнівити. Це емоційно стійкий тип. Урівноваженість і часткова інертність нервових процесів дають йому змогу залишатися спокійним за будь яких умов, стримувати свої пориви, завжди слідувати встановленому розпорядку життя. За висловом І. Павлова, флегматик – це спокійний, врівноважений, завжди рівний, упертий і наполегливий працівник. Йому властиві велика зосередженість і працездатність. Через малу рухливість нервових процесів має низький темп реакцій, йому важко переключати увагу, а тому має значні труднощі при оволодінні новими видами діяльності. Високу продуктивність праці виявляє при виконанні добре освоєної (нерідко монотонної) роботи.За своєю природою флегматик інтроверт, а тому мало комунікабельний.
4. Меланхолійний тип
Для цього типу темпераменту характерна слабкість нервових процесів збудження і гальмування. Умовні рефлекси у нього утворюються повільно і легко гальмуються. Висока сенситивність зумовлена низькими порогами чутливості. Меланхолік дуже вразливий, сором’язливий, легко ображається навіть із незначного приводу, плаксивий, замикається в собі. Потрапляючи в нові умови, розгублюється, не знає, як себе поводити, червоніє, і мовчить. У нього виникає позамежне гальмування.
У чистому вигляді ці типи темпераменту рідко зустрічаються в житті. У більшості людей поєднуються властивості різних типів, а тому найчастіше говорять про змішаний тип темпераменту. Немає хороших чи поганих темпераментів. Кожен тип має свої позитивні аспекти і недоліки.
Будь-яка діяльність передбачає певні вимоги до психічних якостей людини. Одні професії вимагають від виконавця неабиякої уважності, інші – швидкої реакції на зміну обставин або гнучкого мислення тощо. Ці вимоги не можна змінити за бажанням, вони зумовлені змістом самої діяльності.
В умовах певної професійної діяльності від типу темпераменту залежить стратегія підготовки людини до роботи і динамічний аспект її виконання, але аж ніяк не успішність досягнення кінцевого результату. Дослідженнями було встановлено, що в масових професіях властивості темпераменту, впливаючи на діяльність, не визначають її продуктивності, оскільки одні властивості можуть бути компенсовані іншими.
Існують спеціальності, якими не можна успішно оволодіти лише завдяки компенсації одних властивостей іншими. Такі професії: льотчик-випробувач, моряк, військовослужбовець, диспетчер аеропорту, операторшвидкоплинних технологічних процесів тощо пов’язані з перебуванням в екстремальних умовах, з небезпекою, великою відповідальністю, вимоги до психіки дуже великі. В цих випадках властивості темпераменту визначають професійну придатність. Психологічні характеристики і умови діяльності моряків визначаються високою відповідальністю за виконання поставлених завдань, тривалим перебуванням у стані емоційної напруги, гіподинамією, недостатністю сенсорної інформації, відірваністю від соціального середовища, сім'ї, дефіцитом часу, наявністю перешкод, ризиком для життя. Треба враховувати, що на сучасних кораблях робота членів екіпажів стала переважно операторською. Операторська діяльність корабельних спеціалістів розглядається як складна і напружена аналітико-синтетична робота головного мозку, яка потребує високої стійкості уваги, напруги функцій аналізаторів. Поряд з цим у моряків, особливо у тривалих плаваннях, відзначають зміни показників, які характеризують силу процесів збудження і гальмування, їх рухомість, точність реагування на подразники, величину порогових сприймань, а також пам'яті, уваги і мислення.В умовах плавання відбуваються різнобічні зміни функцій організму, які є інтегральною характеристикою впливу на корабельних спеціалістів умов життєдіяльності, інтенсивності професійної діяльності та її специфічних особливостей.
Залежно від організаційного та психологічного змісту виділяють три режими праці, які характеризуються постійною, швидкою або раптовою їх зміною для екіпажу.
1. Праця у повсякденних умовах, переважно у готовності до екстремальних дій.
2. В умовах підвищеної готовності, коли значно зростає відповідальність корабельних спеціалістів за виконання службових обов'язків (вузький прохід, зближення та розходження з іншими кораблями). Робота характеризується значною напругою, здійснюється у примусовому темпі з дефіцитом часу.
3. В аварійних ситуаціях, коли на членів екіпажу діють екстремальні фактори аварії та зовнішнього середовища.
До особливостей професійної діяльності корабельних спеціалістів належить виражена психічна напруга, яка діє постійно: висока відповідальність за роботу, що виконується, дефіцит часу й інформації (або їх надлишок) для прийняття рішення, дія перешкод, вплив несприятливих умов життєдіяльності, міжособистісна несумісність, соціально-психологічна й сенсорна ізоляція.
Суттєвий вплив на успішність професійної діяльності корабельних спеціалістів чинять соціально-психологічні чинники. Передусім — це міжособистісні відносини, які залежать від спільності інтересів в екіпажі, від індивідуально-психологічних особливостей особового складу. Великого значення набувають проблеми, пов'язані з відривом від сім'ї, рідних, знайомих, відчуттям небезпеки, обмеженням можливості зняття емоційної напруги, ризиком тощо.
Відомо, що ефективність професійної діяльності на кораблі визначається рівнем працездатності корабельних спеціалістів. Щоб установити, чи відповідають властивості темпераменту вимогам професії, здійснюють професійний відбір. Це спеціальна процедура визначення професійної придатності, яку проводять на підставі психологічної діагностики властивостей темпераменту.Найпоширенішим способом пристосування темпераменту до вимог діяльності є формування її індивідуального стилю.
Індивідуальний стиль діяльності не з’являється стихійно, а поступово виробляється протягом усього життя. Тобто людина вибирає й удосконалює такі прийоми і способи виконання дій, які найбільше відповідають її темпераменту. Важливою умовою формування індивідуального стилю діяльності є зацікавлене, свідоме і творче ставлення до своєї роботи. Тому найяскравіше він виявляється у творчих людей, майстрів своєї справи.
Оволодіння властивостями власного темпераменту і їх компенсація, формування індивідуального стилю діяльності розпочинається ще в дитячі роки, відбувається під впливом навчання і виховання і завершується в умовах трудової діяльності людини.
Прагнення людини до збереження і зміцнення індивідуального здоров'я як багатокомпонентного явища, звичайно ж, залежить від загальної культури і знань про свій організм, про особливості будови і функцій різних органів і систем, про свої індивідуально-психологічні особливості, про способи і методи корекції свого стану, своєї фізичної і розумової працездатності.
В процесі розвитку особистості формується сукупність психічних процесів, за допомогою яких індивід здатний усвідомлювати себе як суб'єкта діяльності, а його уявлення про себе поступово складаються в образ «Я».І образ «Я», і ставлення до власного здоров'я змінюється з віком. Формування здоров'я сьогодні є однією з найактуальніших проблем нашого суспільства, у вирішенні якої повинні брати участь не тільки лікарі, педагоги, соціальні працівники, але й кожна окрема людина.
Формування психічної культури, культури здоров'я щонайменше містить у собі три основних моменти. По-перше, виховання і перевиховання людини, перехід їх життєвих цінностей з егоцентричної площини в альтруїстичну.
Як відомо, негативні емоції викликають психічний стрес, який чинить могутню руйнівну дію не тільки на психіку, але й на тіло. Механізм соматичних ушкоджень при цьому нейроендокринно-імунний. Крім того, негативні емоції, які через взаємозв'язок підсвідомості із соматичними структурами, приводять до напруги м'язів. Тривалі локальні м'язові скорочення (м'язові блоки) заважають проходженню потоків енергії, що негативно впливає на функціонування відповідних органів і систем. Недарма на Сході говорять: «Тікай від людини агресивної, як від чуми». Агресія заразлива і патогенна так само, як і чума.
Добра, відкрита, доброзичлива, справедлива людина, навпаки, створює навколо себе позитивний настрій, що оздоровлює життєвий простір, її слова і психоенергетичний стан, який передається співрозмовнику, дає гармонізуючий та зміцнюючий ефект. Такі позитивні чинники вкрай необхідні в професії, яка пов’язана з неабиякими випробуваннями. Практично усі сучасні морські професії пов'язані з особливими умовами праці, що зумовлені впливом соціально-психологічних, технічних, природних та біологічних чинників, які пред'являють до моряків підвищені вимоги. Під час професійної діяльності на всіх членів екіпажу діє складний комплекс факторів зовнішнього середовища, які є загальними для багатьох професій, однак істотно впливають на функціональний стан і професійну діяльність корабельних спеціалістів і мають свою специфіку. За визначенням А.В. Петровського, М.Г. Ярошевського, функціональний стан — фонова активність нервової системи, в умовах якої реалізуються ті чи інші поведінкові акти людей, і є загальною, інтегральною характеристикою роботи мозку, яка визначає загальний стан багатьох його структур. Функціональний стан залежить від особливостей праці, значимості мотивів, які збуджують до виконання конкретної діяльності; величини сенсорного навантаження, яке може досягати великого значення в умовах сенсорної депривації; індивідуальних особливостей нервової системи тощо.
У дослідженнях щодо вивчення праці корабельних спеціалістів підтверджено, що об'єктивною особливістю діяльності моряків надводних кораблів виступає утома і перевтомлення як негативні психічні стани, що характеризуються зниженням її ефективності під час плавання. Психологічними ознаками перевтомлення, поряд зі зміною працездатності для корабельних спеціалістів, можуть бути:
— зміни суб'єктивного стану та звичайної поведінки особистості;
— підвищена конфліктність, роздратованість;
— замкненість (відлюдність);
— неадекватна реакція на жарти;
— бурхлива реакція на будь-яке зауваження (зовнішня або внутрішня);
— безсоння або сонливість.
За даними досліджень, саме ці ознаки підтверджували у корабельних спеціалістів стан перевтомлення. Таким чином, перші ознаки утоми і перевтомлення з'являються в залежності від функціональних резервів організму, фізичного розвитку, рівня психічної культури індивіда, психологічної витривалості, професійної та психологічної підготовки і режиму експлуатації техніки.
Багато вчених вважають, що зниження ефективності професійної діяльності знаходиться в залежності з монотонією. Психічний стан переживання монотонії визначається однорідністю роботи, що виконується. Ця однорідність реальна або ж уявна для людини. Під впливом монотонії людина, яка не вміє стримувати цей психічний стан, стає в'ялою, неохочою до роботи. Окрім цього, стан монотонії негативно впливає на організм працюючих і призводить їх до передчасної утоми.
Відомо, що ефективність професійної діяльності спеціалістів залежить від згуртованості екіпажу. Під згуртованістю розуміють сумісну діяльність людей, спрямовану на виконання загальних завдань. Вона тісно пов'язана зі структурною організацією гурту, раціональним розподілом функціональних обов'язків, професійною підготовкою спеціалістів, підпорядкуванням особистих інтересів та потреб колективним завданням. Але стосунки між членами екіпажу, їх спрямованість і активність залежать, з одного боку, від широти та спільності інтересів, а з іншого — від їхніх індивідуальних психологічних особливостей та рівня психічної культури, які, в основному, визначають характер внутрішньогрупової атмосфери.
В основі згуртованості полягає психологічна сумісність. Під груповою сумісністю спеціалісти розуміють поєднання таких індивідуальних особливостей, які за своїми соціально-психологічними властивостями та якостями забезпечують максимально можливий результат при мінімальній психологічній ціні діяльності взаємодіючих людей. Порушення цих затверджень призводить до підвищення конфліктності, емоційної напруги, роздратованості та інших психічних станів, які, у свою чергу, значно впливають на професійну діяльність.
На ефективність професійної діяльності істотний вплив чинить також недостаток інформації. У звичайних умовах людина постійно переробляє, передає і поглинає великий обсяг інформації. У плаванні єдиним джерелом поповнення інформації про близьких людей, події у світі та на батьківщині, досягнення у науці, спорті є радіо. Така інформація, як правило, коротка, лаконічна. Із збільшенням тривалості походу у корабельних спеціалістів при відсутності інформації виникають тривожність, депресія, невротичні стани, порушення сну.
Наявність у екіпажі корабля, підрозділі десятків сотень людей не знімає проблеми самотності. Численні дослідження, проведені вченими, виявили, що умови життєдіяльності, пов'язані з несенням вахт на окремих постах, істотно діють на психічний стан особистості. Самотність викликає зміни у психічній діяльності, почуття дискомфорту, страху, страждань, депресію.
Крім того, в умовах корабельного життя спеціалісти несуть вахту за змінами, які постійно переміщуються по осі часу. Періодичні переміщення у розкладі вахт призводять до десинхронізації ритму сну і праці, що посилює сонливість, відчуття тривоги, погіршення самопочуття, настрою, утоми.
Життєдіяльність на сучасних кораблях визначається автономністю, тобто здатністю тривалий час виконувати завдання самостійно. У свою чергу, певна частина екіпажу на кораблі попадає в умови групової ізоляції, особливо в аварійних ситуаціях. Як правило, перед загрозою життю, в аварійних ситуаціях окремі групи моряків згуртовуються ще сильніше, при цьому у взаєминах зберігаються досить дружні стосунки. Але можливі і протилежні наслідки ізоляції, коли у звичайних повсякденних умовах спілкування особового складу виникає роздратованість, недовіра один до одного, конфліктність. Досвід показує, що через дефіцит спеціалістів для сучасних кораблів підбір екіпажів здійснюють за технічним і функціональним призначенням і майже не приділяється увага рівню психічної культури, тобто здатності індивіда контролювати негативні прояви власного темпераменту і проявляти позитивні емоції у будь-якій ситуації.
Професійна діяльність корабельних спеціалістів здійснюється в умовах достатньо високого ризику для життя. Вченими доказано, що кожний вид діяльності має певну ступінь ризику і веде за собою вірогідність аварій і катастроф. Загроза життю певним чином впливає на психічні стани людей, що викликає стенічні емоції, проявлення мужності і героїзму. Однак у багатьох випадках виникає психічна напруга, яка породжує невпевненість у матеріальній частині, у безпеці плавання. У більшості випадків загроза для життя викликає постійний стан тривожності. Очікування небезпеки є суб'єктивним станом, який виникає у моряка у відповідь на небезпеку плавання. Тому така адекватна реакція на небезпеку є необхідною умовою попередження катастроф, оскільки призводить до обережності. Однак ця ж тривога може перерости у постійну проблему боягузтва. Значної шкоди у процесі тривалого плавання на якість виконання службових обов'язків корабельними спеціалістами створює емоційна напруга. У відповідності з перевершенням процесів збудження або гальмування стан емоційної напруги може виявлятися у формах: гіперактивності, яка характеризується підвищеними руховими реакціями, метушливістю, говірливістю та ін., а також гальмування, для якого характерні пригнічення, сповільнені реакції, реагування на різні подразники.
Таким чином, в умовах плавання на ефективність професійної діяльності корабельних спеціалістів впливають такі соціально-психологічні фактори, як емоційна напруга, монотонія, гіподинамія, режим праці та відпочинку, режим сну та бадьорості, дефіцит інформації, обмеження потоку подразників природного та соціального середовища; характер внутрішньогрупових взаємовідносин, тривале перебування в ізольованому середовищі, згуртованість та сумісність екіпажу; самотність тощо. В таких умовах високого рівня професіоналізму можна досягти, лише за допомогою високої психічної культури, позитивного ставлення до життя.
Позитивні, альтруїстичні переживання сприяють розслабленню тіла та відновлюють рух енергетичних потоків у ньому. Тому вищі стани свідомості (з їх осмисленням) дають не тільки унікальний психічний досвід, але й загальногармонізуючий, інтегруючий ефект, який супроводжується оптимізацією біопольової структури. Звідси — оздоровлююче значення високих почуттів, добрих думок, позитивних установок. Крім того, розгляд власних проблем з високих рівнів свідомості, які відрізняються від звичайної («повсякденної») свідомості, де ці проблеми формуються, сприяє розмиванню їх контурів, усвідомленню, прийняттю й вирішенню. На принципі високої психічної культури, гармонізації альтруїзмом, любов'ю, прощенням засновано багато методів трансперсональної психології, психотерапії, духовного оздоровлення.
По-друге, визнання ролі високої, доброї, розвиваючої, творчої цілі в житті людини як фактора гармонізації її психіки, а отже, і тіла.
Висока ціль начебто нанизує на єдиний стрижень діяльність усіх субособистостей, встановлюючи між ними ієрархію і гармонізуючи їхні взаємини. В такій структурі немає місця «розброду і хитанням». Отже, енергія не розтрачується на безглузду боротьбу з собою — зберігається бадьорість і людина стає більш цілісною і здоровою. Активна позиція в житті, вибір «своїх шляхів», постановка і досягнення мети, що реалізує людину, завжди призводить до збільшення енергії, мобілізації ресурсів і забезпечення більш високого рівня здоров'я. Варто пам'ятати, що штучне прискорення темпів розвитку свідомості, або недостатня підготовленість людини до особистісного росту загрожує виникненням асинхронозу, а в деяких випадках — і хворобою.
Процес збереження та зміцнення здоров'я підлягає управлінню. Воля, намір — це усвідомлене бажання (яке часто вступає в протиріччя зі стихійними енергіями). Саме воля є головним важелем в управлінні здоров'ям. Коли людина хвора і їй необхідно відновлювати здоров'я, на перше місце постає віра в успіх справи. Світові відомо безліч героїчних людей, які повернули здоров'я і піднялися до вершин життя за допомогою віри в себе та повсякденної духовної роботи над собою.
Список використаної літератури
1. ЛоуэнА. Психология тела. (Телесноориентированный биоэнергетический психоанализ): Пер. С.В.Коледа. — М.: Издательство «Независимая ассоциация психологов-практиков», 2007
2. МаслоуА. Психология бытия: Пер. с англ. — Москва: Рефл-бук; Київ: Ваклер, 1999
3. Медико-біологічні основи валеології. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Під ред. П.Д. Плахтія. — Кам'янець-Подільский. Кам'янець-Подільский державний педагогічний університет, інформаційно-видавничий відділ, 2003
4. Цветков Э.А. Мастер самопознания или погружение в «Я». — СПб: Лань, 2005
5. Белоус Б.Б. Темперамент и деятельность. – Пятигорск, 2000
6. Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы. – Казань, 2003
7. Криворучко П.П. Психологічне забезпечення професійної діяльності корабельних спеціалістів у тривалому плаванні. Дис. канд.психол.наук.: 20.02.02. — Київ: КВГІ, 2002