Реферат: Невербальные средства коммуникации

                   Київськийнаціональний університет

іменіТараса Шевченка

Інститут журналістикиРЕФЕРАТ

з курсу “Теорія масової комунікації”

на тему:

“НЕВЕРБАЛЬНІЗАСОБИ

 КОМУНІКАЦІЇ”

Виконала:

студентка 1 курсу

факультетужурналістики

заочної форми навчання

Воробйова М.С.

Викладач: Нестеряк Ю.М.

Київ 2002ПЛАН

1.   Вступ

2.   Невербальні засоби спілкування:

2.1.       Кінесичні особливостіневербального спілкування

2.1.1. Жести і пози

2.1.2. Міміка

2.2.       Проксемічні особливостіневербального спілкування

2.2.1. Зони та території

2.2.2. Особиста територія

2.2.3. Зональні простори та йогопрактичне використання

2.2.4. Зональні простори у різнихнацій

2.3.       Візуальний контакт

3.   Висновки

4.   Список використаної літератури

1.       ВСТУП

Спілкуванняяк особливого роду діяльність – це творча гра інтелектуальних та емоційних силспівбесідників, це, надалі, взаємне навчання партнерів, досягнення ними новихзнань під час обсудження предмета розмови, це, нарешті, досягнення встановленихкожною стороною мети переговорів (обмін думками, враженнями).

            Люди можуть обмінюватись різними типами інформації нарізних рівнях. Відомо, що спілкування не вичерпується усними або письмовимиповідомленнями. В цьому процесі важливу роль грають емоції, манери партнерів,жести. Психологами встановлено, що в процесі взаємодії людей від 60 до 80%комунікацій здійснюється за рахунок невбальних засобів вираження і лише 20-40%інформації передається за допомогою вербальних. Ці дані заставляють насзамислитись над значенням невербального спілкування для взаємопорозуміннялюдей, звернути особливу увагу на значення жестів і міміки людини, а такожпороджують бажання оволодіти мистецтвом тлумачення цієї особливої мови, якою миусі розмовляємо, навіть не усвідомлюючи цього.

            Особливістю невербальної мови є те, що її виявлення обумовленеімпульсами нашої підсвідомості, і відсутність можливості підробити ці імпульсидозволяє нам довіряти цій мові більше, ніж звичайному вербальному каналуспілкування.

            Успіх будь-якого контакту в значній мірі залежить відуміння встановлювати довірливий контакт зі співбесідником, а такий контактзалежить не стільки від того, що ви говорите, скільки від того, як витримаєтесь. Саме тому особливу увагу слід звертати на манеру, позу і мімікуспівбесідника, а також на те, як він жестикулює.

            Розуміння мови міміки та жестів дозволяє більш точновизначити позицію співбесідника. Читаючи жести, ви здійснюєте зворотну дію,котра грає визначну роль в цілісному процесі ділової взаємодії, а сукупністьжестів є важливою складовою такого зв’язку. Ви можете зрозуміти, як сприйнятоте, що ви говорите, -  зі схваленням чивороже, розкутий співбесідник чи ні, зайнятий самоконтролем чи нудьгує…

            Знання мови жестів і рухів дозволяє не лише кращерозуміти співбесідника, а й (що найважливіше) передбачити, яке враження справилона нього почуте ще до того, як він висловиться з цього приводу. Іншими словами,така безслівна мова може попередити вас про те, чи слід змінити свою поведінкучи зробити щось інше, щоб досягти потрібного результату.

2. НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ

Хоча вербальні символи(слова) — основний наш засіб для кодування ідей, призначених до передачі, мивикористовуємо і невербальні символи для трансляції повідомлень. У невербальнійкомунікації використовуються будь-які символи, крім слів. Найчастіше невербальнапередача відбувається одночасно з вербальної і може чи підсилювати чи змінюватизміст слів. Обмін поглядами, вираження обличчя, наприклад, посмішки і вираженнянесхвалення, підняті в здивуванні брови, живий чи зупинений погляд, погляд звираженням, схвалення чи несхвалення — усе це приклади невербальноїкомунікації. Використання пальця щоб вказати на предмет, прикривання ротарукою, дотик, млява поза також відносяться до невербальних способів передачізначення (змісту).

На думку антрополога Едуарда Т.Хола, лідер ООП Ясір Арафат носить темні окуляри, щоб люди не моглиспостерігати за його реакціями по розширенню його зіниць. Учені недавноустановили, що зіниці розширюються, коли вас щось зацікавлює. За Холом, прореакцію зіниць в арабському світі знають уже сотні років.

Ще один різновид невербальноїкомунікації формується тим, як ми вимовляємо слова. Мається на увазі інтонація,модуляція голосу, плавність мови і т.п. Як відомо з досвіду, те, як мивимовляємо слова, може істотно змінювати їхній зміст. Питання: «У вас єякі-небудь ідеї?» — на папері означає очевидний запит про пропозиції.Вимовлений різким авторитарним тоном з роздратуванням у погляді це ж питанняможе бути витлумачений у такий спосіб: «Якщо ви знаєте, що для вас добре, а щопогано, не пропонуйте ніяких ідей,що суперечать моїм».

Відповідно до досліджень, значначастина мовної інформації при обміні сприймається через мову поз і жестів ізвучання голосу. 55% повідомлень сприймається через вираження обличчя, пози іжести, а 38% — через інтонації і модуляції голосу. Звідси випливає, що всего 7%залишається словам, сприйнятим одержувачем, коли ми говоримо. Це має принциповезначення. Іншими словами, у багатьох випадках те, як ми говоримо, важливішеслів, які ми вимовляємо. Подібним чином, якщо хтось говорить: «Добре… я дамдоручення» — те пауза після слова «добре» може служити ознакою того, щокерівник не хоче цього робити, зараз занадто зайнятий, не хоче давати  доручення чи не знає, що саме варто почати.

Уявіть сцену, що ілюструє, якневербальні символи можуть створювати поміхи у процесі обміну інформацією. Вивходите в кабінет вашого керівника, щоб одержати визначену інформацію пропроект, над яким ви працюєте. Ви ввійшли, а він кілька секунд продовжуєрозглядати папери в себе на столі. Потім дивиться на годинник і говоритьвідчуженим невиразним голосом: «Чим можу бути вам корисний?»

Хоча його слова самі по собіне мають негативного змісту, мова поз і жестів ясно вказує, що ви — небажаневідволікання від його роботи. З яким почуттям ви будете задавати питання? Якідумки прийдуть вам у голову швидше за все, коли наступного разу у вас виникнепитання до керівника? Можна думати, вони в жодному разі не будуть позитивними.Уявіть тепер, як з вашою появою в кабінеті керівник, навпаки, відразу піднімаєна вас погляд, привітно посміхається і бадьорим тоном звертається до вас: «Якпросувається проект? Чим можу бути вам корисний?»

Керівник, що використовувавнегативні символи мови поз і жестів, може бути, насправді хоче допомогтипідлеглим так само, як той, чиї невербальні символи випромінюють тепло. Аджеслова  в обох випадках вимовляються тісамі. Однак у даному випадку, як часто буває в розмовах людей, невербальнісимволи цілком придушують вербальні. Важливий висновок з цього прикладу такий:потрібно домагатися, щоб використовувані вами для передачі інформаціїневербальні символи відповідали ідеї, що ви маєте намір повідомити. Упротилежному випадку невербальні символи створюють такий шум, що реципієнтимайже напевно неправильно сприймуть повідомлення.

Як і семантичні бар'єри, культурнірозходження при обміні невербальною інформацією можуть створювати значніперешкоди для розуміння. Так, прийнявши від японця візитну картку, вартовідразу ж прочитати її і засвоїти. Якщо ви покладете її в кишеню, ви тим самимповідомите японцю, що його вважають несуттєвою людиною. Ще один прикладкультурних розходжень у невербальній комунікації — схильність американців зіздивуванням реагувати на «кам'яне вираження» обличчя в співрозмовників, у тойчас як посмішка не часто гостює на обличчях росіян і німців.

Отже, через невербальні проявиспівбесідник демонструє своє дійсне ставлення до того, що відбувається. Вашазадача – ці прояви побачити і зрозуміти, що за ними криється. Крім того,усвдомлюючи і керуючи власною невербальною поведінкою, ви отримуєте вкористування дуже дієвий інструмент поєднання зі співбесідником і впливу нанього.

2.1. КІНЕСИЧНІОСОБЛИВОСТІ НЕВЕРБАЛЬНОГО

       СПІЛКУВАННЯ

Незважаючина те, що обличчя залишається головним джерелом розуміння природи емоційнихреакцій, тіло, кінцівки і зап”ястки рук також відіграють важливу роль укомунікації. Кінесика — це спосіб комунікації за допомогою рухів тіла і жестів.Вона являє собою культурно обумовлені системи поводження, що засвоюються шляхомімітації рольових моделей. Оскільки таке поводження засвоюється, головнимчином, несвідомо, більшість людей не усвідомлюють, що активно користуютьсяскладною системою жестів і рухів.

Учисло невербальних фізичних способів комунікації входять жести і пози. ЗгідноРуешу і Кесу, жести використовуються з метою ілюстрації, підкреслення,указівки, чи пояснення переривання, а виходить, вони не можуть бути ізольованівід вербальної комунікації. Жести детерміновані побудовою людського тіла, однакрозвиваються і конкретизуються вони в міжособистісних і соціальних відносинах.З одного боку, вираження подиву, розпачу, гніву, тривоги, задоволення іпрезирства приблизно однакові у всіх країнах світу і у всіх культурах. З іншогобоку, розуміння їхнього змісту залежить від знайомства з комунікативноюсистемою даної конкретної культури. Жести необхідні в тих випадках, колинеможлива вербалізація (наприклад, через мовний бар'єр і проблеми зі слухом).Крім того, жести часто використовуються тоді, коли вербальні вираженнявважались би соціально неприйнятними. І, нарешті, зовсім інше враження роблять“жести” тих людей, що страждають від захворювань, що супроводжуютьсямимовільними рухами і жестами.

Людині,що відчуває тривогу, властиві швидкі, неспокійні рухи рук і ніг, тремтіння вкистях рук. Подавлена людина рухається дуже повільно, немов кожен рух даєтьсяїй надзвичайно складно. Ще один важливий фактор — фізична дистанція, яку людинапідтримує між собою й іншими людьми. Замкнута людина звичайно не відводить рукдалеко від свого тіла і не піднімає голови. Вчені Ган і Маклин з цього приводузауважують: “Тілесні пози, напруга і розслаблення мускульних систем, рухуголови, рук і ніг, — усе це має в нашій культурі загальноприйняту символічнуцінність як способи комунікації” (1955 p. ).

2.1.1. ЖЕСТИ І ПОЗИ

   У практиці взаємодії виділяють кілька основних жестів, що відображують внутрішнійстан людини. Рух рук і тіла передають багато зведень про людину.

По-перше,в них відображається стан організму і безпосередні емоційні реакції. Цедозволяє судити про темперамент людини (сильні чи слабкі в нього реакції,швидкі чи уповільнені, інертні чи рухливі).

По-друге,пози і рухи тіла виражають риси характеру людини, ступінь її впевненості всобі, скутість чи розкутість, обережність чи поривчастість. У позі і рухах  виявляється і соціальний статус людини. Таківираження, як «йти з високо піднятою головою», «розправити плечі» чи, навпаки,«стояти на напівзігнутих», являють собою не тільки опис пози, але і виражаютьвизначений психологічний стан людини.

По-третє,у позі і жестах виявляються культурні норми, засвоєні людиною. Наприклад,вихований чоловік ніколи не буде розмовляти сидячи поруч з жінкою, що стоїть,незалежно від того, як він оцінює її особисті якості.

По-четверте,жестам і позі приписуються чисто умовні символічні значення. Таким чином, вониздатні передати точну інформацію.

Жести відкритості свідчать про щирість ібажання говорити відверто. До цієї групи знаків відносяться жести «розкритіруки» і «розстібання піджака».

Жест «розкриті руки»полягає в тому, що співрозмовник протягає вперед у вашу сторону свої руки долонями вверх. Цей жестособливо часто спостерігається в дітей. Коли діти пишаються своїмидосягненнями, вони відкрито показують свої руки. Коли ж діти почувають своюпровину, вони ховають руки або за спину, або в кишені.

Жест «розстібанняпіджака» також є знаком відкритості. Відкриті люди, які дружньо до насставляться, часто розстібають і навіть знімають піджак  у нашій присутності. Досвід показує, що згодаміж співрозмовниками в розстібнутих піджаках досягається частіше, ніж між тими,хто залишався в застебнутих піджаках. Той, хто змінює своє рішення в сприятливусторону, звичайно розтискає руки й автоматично розстібає піджак. Цей   жест  демонструє   бажання   піти   на   зустріч  і  установити   контакт.

Коли стає ясно, щоугода з позитивним рішенням щодо обговорюваного питання можлива, а також у томувипадку, коли створюється позитивневраження від спільної роботи, люди, що сидять, розстібають піджаки,розпрямляють ноги і пересуваються на край стільця, ближче до столу, щовідокремлює їх від сидячих навпроти них співрозмовників (найчастіше партнерівпо переговорам).

Жести підозрілості і скритності свідчать про недовіру до вас, сумнівів у вашій правоті, про бажання щосьприховати від вас. У цих випадках співрозмовник машинально потирає чоло,скроні, підборіддя, прагне прикрити обличчя руками. Але найчастіше віннамагається не дивитися на вас, відводячи погляд убік. Інший показникскритності – непогодженість жестів. Якщо ворожий стосовно вас чи людина, щозахищається, посміхається, то це означає, що він за штучною посмішкоюнамагається навмисне сховати свою нещирість.

Жести і пози захисту є знаком того, що співрозмовник почуває небезпеку або погрозу. Найбільшрозповсюдженим жестом цієї групи знаків є руки, схрещені на грудях. Руки тутможуть займати три характерних положення.

Простесхрещування рук є універсальним жестом, що позначає оборонний чи негативнийстан співрозмовника. У цьому випадку варто переглянути те, що ви  робите чи говорите, тому що співрозмовникпочне уходити від обговорення. Потрібно також врахувати і те, що цей жествпливає на поводження інших людей. Якщо в групі з чотирьох чи більше людей  ви схрестили руки в захисній позі, то незабаромможна чекати, що й інші члени групи піде за вашому прикладом. Правда, цей жестможе означати просто спокій і впевненість, але це буває тоді, коли атмосферабесіди не носить конфліктного характеру.

Якщокрім схрещених на грудях рук співрозмовник ще стискає пальці в кулак, то цесвідчить про його  ворожість чинаступальну позицію. У цьому випадку варто сповільнити свою мову і рухи, як бипропонуючи співрозмовнику піти вашому прикладу. Якщо це не допомагає, то слідпостаратися перемінити тему розмови.

Жест,коли кисті схрещених рук обхоплюють плечі (іноді кисті рук впиваються в плечітак міцно, що пальці стають білими), позначає стримування негативної реакціїспіврозмовника на вашу позицію по обговорюваному питанню. Цей прийомвикористовується, коли співрозмовники полемізують, прагнучи будь-що переконатиодин одного в правильності своєї позиції, причому нерідко супроводжуєтьсяхолодним, ледве прищуленим поглядом і штучною посмішкою. Таке вираження обличчяозначає, що ваш співрозмовник на межі, і якщо не прийняти оперативних мір, щознижують напруженість, то може відбутися зрив.

Жест,коли руки схрещені на грудях, але з вертикально виставленими великими пальцямирук, є досить популярним серед ділових людей. Він передає подвійний сигнал: перший – про негативне відношення(схрещені руки), другий – про почуття переваги, вираженому великими пальцямирук. Співрозмовник, що застосовує цей жест, звичайно підграє одним чи обомапальцями, а при положенні стоячи характерно погойдується на підборах. Жест ізвикористанням великого пальця виражає також глузування читнеповажне відношення до людини, на яку вказують великимпальцем як би через плече.

Жести міркування й оцінки  відбивають стан замисленості іпрагнення знайти рішення проблеми. Замислене вираження обличчя супроводжуєтьсяжестом «рука біля   щоки». Цей жестсвідчить про те, що вашого співрозмовника щось зацікавило. Залишаєтьсяз'ясувати, що ж спонукало його зосередитися на проблемі.

Жест«пощипування перенісся», що звичайно сполучається з закритими очима, говоритьпро глибоку зосередженість і напружені міркування. Коли співрозмовник перебуваєв стадії ухвалення рішення, він почухує підборіддя. Цей жест звичайносупроводжується прищуриванием око – співрозмовник як би розглядає щось удалині,як би намагаючись знайти там відповідь на своє питання.

Коли співрозмовникпідносить руку до обличчя, спираючи підборіддям на долоню, а вказівний палецьвитягає уздовж щоки (інші пальці знаходяться нижче рота) – це є красномовнимсвідченням того, що він критично сприймає ваші доводи.

Жести сумніву і непевності найчастіше зв'язані з почісуванням вказівним пальцем правої руки підмочкою чи вуха ж бічної частини шиї (звичайно робиться п'ять рухів, щопочухують,).

Дотикдо носа чи його легке потирання – також знак сумніву. Коли вашомуспіврозмовнику буває важко відповісти на ваше питання, воно часто вказівнимпальцем починає чи торкати потирати ніс. Правда, тут варто зробитизастереження: іноді люди потирають ніс тому, що він просто чешеться. Однак ті,хто чеше ніс, звичайно роблять це енергійно, а ті, для кого це служить жестом,лише злегка його потирають.

Жести і пози, що свідчать пронебажання слухати і прагнення закінчити бесіду доситькрасномовні. Якщо під час бесіди ваш співрозмовник опускає повіки, то це сигналпро те, що ви для нього стали нецікаві чи просто набридли, чи ж він почуваєсвою перевагу над вами. Якщо ви помітили подібний погляд у свогоспіврозмовника,  то врахуйте наступне:необхідно щось змінити, якщо ви зацікавлені в успішному завершенні розмови.

Жест«почісування вуха» свідчить про бажання співрозмовника відгородитися від слів,що він чує. Інший жест, зв'язаний з дотиком до вуха, — потягування мочки вуха –говорить про те, що співрозмовник наслухався вдосталь і хоче висловитися сам.

У томувипадку, коли співрозмовник явно хоче швидше закінчити бесіду, він непомітно (ічасом неусвідомлено) чи пересувається повертається убік дверей, при цьому йогоноги звертаються до виходу. Поворот тіла і положення ніг указують на те, щойому дуже хочеться піти. Показником такого бажання є також жест, колиспіврозмовник знімає окуляри і демонстративно відкладає їх убік. У цій ситуаціївін прагне чимось зацікавити співрозмовника або дати йому можливість піти. Якщови будете продовжувати розмову в тім же ключі, то навряд чи доможетеся бажаногорезультату.

Жести, що свідчать про бажаннянавмисно затягти час, зазвичай повязані зокулярами. Для того, щоб затягти час з метою обміркувати остаточне рішення,співрозмовник робить наступні жести: постійно знімає і надягає окуляри, а такожпротирає лінзи. Якщо ви спостерігаєте один з цих жестів відразу ж після того,як запитали людини про його рішення, то найкраще буде помовчати в чеканні. Якщопартнер знову надягає окуляри, то це означає, що він хоче ще раз «поглянути нафакти».

Жест«ходіня» служить знаком того, що не слід поспішати.  Багато співрозмовників прибігають до цьогожесту, намагаючись «розтягнути час», щоб розв'язати складну проблему чиприйняти важке рішення. Це дуже позитивний жест. Але з тим, хто розхожує,розмовляти не слід. Це може порушити хід його думок і перешкодити прийняттю нимрішення.

Жести впевнених у собі людей зпочуттям переваги над іншими. До них відноситься жест«закладання рук за спину з захопленням зап'ястя». Від цього жесту вартовідрізняти жест «руки за спиною в замок». Він говорить про те, що людина розстроєнаі намагається взяти себе в руки. Цікаво, що чим більше сердить людину, тим вищепересувається її рука по спині. Саме від цього жесту пішло вираження «візьмисебе в руки». Це поганий жест, бо він використовується для того, щоб сховатисвою нервозність, і спостережливий партнер по переговорам напевно відчуєце.  

    Жестом упевнених у собі людей з почуттямпереваги над іншими є і жест «закладання рук за голову». Багато співрозмовниківдратуються, коли хто-небудь демонструє його перед ними.

 

Жести незгоди можнаназвати жестами витиснення, оскільки вони виявляються внаслідок стримуваннясвоєї думки. Збирання неіснуючих ворсинок з костюма є одним з таких жестів.Співрозмовник, що збирає ворсинки, звичайно сидить, відвернувши від інших, ідивиться в підлогу. Це найбільш популярний жест несхвалення. Коли співрозмовникпостійно збирає ворсинки з одягу, це є ознакою того, що йому не подобаєтьсяусе, що тут говориться, навіть якщо на словах він з усім згодний.

Жести готовності сигналізують про бажання закінчити розмова чизустріч і виражаються в подачі корпуса вперед, при цьому обидві руки лежать наколінах чи тримаються за бічні краї стільця. Якщо кожної з цих жестіввиявляється під час розмови, то варто брати ініціативу у свої руки і першимзапропонувати закінчити бесіду. Це дозволить вам зберегти психологічну перевагуі контролювати ситуацію.

Крім розглянутих ранішепоз і жестів існують і інші, котрі не менш красномовно передають той чи іншийвнутрішній стан співрозмовників. Так, за допомогою потирання долоньвідгадуються позитивні чекання. Зчеплені пальці рук позначають розчарування ібажання співрозмовника сховати своє негативне відношення до почутого.

Сукупність жестів. Однією з найбільш серйозних помилок, що можуть допустити новачки в справівивчення мови тіла, є прагнення виділити один жест і розглядати його ізольовановід інших жестів і обставин. Наприклад, почісування потилиці може означатитисячу речей — лупа, блохи, виділення поту, непевність, чи безпам'ятністьпроголошення неправди — у залежності від того, які інші жести супроводжують цепочісування, тому для правильної інтерпретації ми повинні враховувати веськомплекс супровідних жестів.

Як і будь-яка інша мова, мова тіла складається зі слів,пропозицій і знаків пунктуації. Кожен жест подібний одному слову, а слово можемати кілька різних значень. Цілком зрозуміти значення цього слова ви можететільки тоді, коли вставите це слово в пропозицію поряд з іншими словами. Жестинадходять у формі «пропозицій» і точно говорять про дійсний стан,настрій і ставлення людини. Спостережлива людина може прочитати ці невербальніпропозиції і порівняти їх зі словесними пропозиціями що говорить.

 Мал. 1 показуєсукупність жестів, що позначають критично оцінне ставлення, головним тут є жест«підпирання щоки вказівним пальцем», у той час як інший палецьприкриває рот, а великий палець лежить під підборіддям. Наступнимпідтвердженням того, що слухаючий відноситься до вас критично, є те, що ногийого міцно схрещені, а друга рука лежить поперек тіла, як би захищаючи його, аголова і підборіддя нахилені (вороже). Ця невербальна пропозиція говорить вамприблизно наступне: «Мені не подобається те, що ви говорите, і я з вами незгодний».

<img src="/cache/referats/11532/image002.gif" v:shapes="_x0000_i1025">   Мал.1 Типова поза критичної оцінки

Збіг слів і жестів. Якби ви були співрозмовником людини, показаного на мал.1, і попросили йоговиразити свою думку щодо того, що ви тільки що сказали, на що він би відповів,що з вами не згодний, то його невербальні сигнали були б конгруентними, тобтовідповідали б його словесним висловленням. Якщо ж він скаже, що йому дужеподобається усе, що ви говорите, він буде брехати, тому що його слова і жестибудуть неконгруентними. Дослідження доводять, що невербальні сигнали несуть у 5разів більше інформації, чим вербальні, і у випадку, якщо сигнали неконгруентні,люди покладаються на невербальну інформацію, віддаючи перевагу її, а несловесній.

Часто можна спостерігати, як який-небудь політик стоїтьна трибуні, міцно схрестивши руки на груди (захисна поза ) з опущенимпідборіддям (критична чи ворожа поза), і говорить аудиторії про те, яксприйнятливо і дружелюбно він ставиться до ідей молоді. Він може спробуватипереконати аудиторію у своєму теплом, гуманнм ставленням, роблячи швидкі, різкіудари по трибуні. Зиґмунд Фрейд один раз помітив, що коли одна пацієнткасловесно переконувала його в тім, що вона щаслива в шлюбі, вона несвідомознімала з пальця і надягала обручку. Фрейд зрозумів значення цього мимовільногожесту і не здивувався, коли стали позначатися сімейні проблеми цієї пацієнтки.

Ключем до правильної інтерпретації жестів є врахуваннявсієї сукупності жестів і конгруентність вербальних і невербальних сигналів.

Положення в суспільствіта багатство жестикуляції. Наукові дослідження в галузілінгвістики показали, що існує пряма залежність між соціальним статусом,владою, престижем людини і її словниковим запасом. Іншими словами, чим вищесоціальне чи професійне положення людини, тим вище його здатність спілкуватисяна рівні слів і фраз. Дослідження в області невербалики виявили залежність міжкрасномовністю людини і ступенем жестикуляції, використовуваної людиною дляпередачі змісту своїх повідомлень. Це означає, що існує пряма залежність міжсоціальним станом людини, його престижем і кількістю жестів і рухів, якими вонакористується. Людина, що знаходиться на вершині соціальних чи сходівпрофесійної кар'єри, може користуватися багатством свого словникового запасу впроцесі комунікації, у той же час як людина менш реалізована професійно будечастіше покладатися на жести, а не на слова в процесі спілкування.

Швидкість деяких жестів і їхня очевидність для оказалежить від віку людини. Наприклад, якщо 5-літня дитина скаже неправду своїмбатькам, то відразу ж після цього вона прикриє однією чи обома своїми рукамирот (мал.2, а). Цей жест«прикривання рота рукою» підкаже батькам про те, що дитина збрехала,але

 

<img src="/cache/referats/11532/image004.gif" v:shapes="_x0000_i1026">         <img src="/cache/referats/11532/image006.gif" v:shapes="_x0000_i1027">

Мал.2      а) Дитина обманює                   б) Підліток обманює   в) Дорослий обманює  

протягом усього свого життя людина використовує цей жест, коли бреше, але,зазвичай змінюється тільки швидкість здійснення цього жесту. Коли підлітокговорить неправду, рука прикриває рот майже так само, як і в п'ятилітньоїдитини, але тільки пальці злегка обводять лінію губ (мал.2, б). Це жест прикривання рукою рота стає більш витонченим удорослому віці. Коли доросла людина бреше, його мозок посилає йому імпульсприкрити рот, у спробі затримати слова обману, як це робиться п'ятилітньою чидитиною підлітком, але в останній момент рука ухиляється від рота інароджується інший жест-дотик до носа (мал.2,в). Такий жест є ні що інше, як удосконалений дорослий варіант того ж жеступрикривання рота рукою, що був присутній у дитинстві. Це приклад того, що звіком жести людей стають менш помітними і більш завуальованими, тому завжди складнішезчитати інформацію 50-річної людини, ніж молодої.

Можливість підробитимову рухів. Найбільш типовим питанням є «Чи можливапідробка у власній мові тіла?» Зазвичай відповідь на це питання –негативна, тому що вас видасть відсутність конгруентності між жестами,мікросигналами організму і сказаними словами. Наприклад, розкриті долоніасоціюються з чесністю, але, коли ошуканець розкриває вам свої обійми іпосміхаються вам, одночасно говорячи неправду, мікросигнали його організмувидадуть його потаємні думки. Це можуть бути звужені зіниці, піднята брова чискривлення куточка рота, і всі ці сигнали будуть суперечити розкритим обіймам іширокій посмішці. У результаті реципієнт схильний не вірити тому, що він чує.Здається, начебто в людському мозку є запобіжний прилад, що«зашкалює» щоразу, як тільки він реєструє неконгруентні невербальнісигнали.

Існують, однак, випадки, коли мові тіла спеціальнонавчають для досягнення сприятливого враження. Візьміть, наприклад, конкурсикраси Міс чи Америка Міс Всесвіт, на яких кожна конкурсантка навчається такимрухам тіла, що випромінюють теплоту і щирість. Чим з більшою майстерністюучасниця конкурсу буде передавати ці сигнали, тим більше балів вона одержитьвід суддів.

Але навіть досвідчені фахівці можуть імітувати потрібнірухи тільки протягом короткого періоду часу, оскільки незабаром організммимоволі передасть сигнали, що суперечать його свідомим діям. Багато політиківє досвідченими фахівцями в області копіювання мови тіла і використовують це длятого, щоб домогтися розташування своїх виборців і змусити їх повірити своїмсловам. Про тих політичних діячів, які успішно це проробляють, говорять, що вних є " божий дарунок". Обличчя частіше, ніж будь-яка інша частиналюдського тіла використовується для приховання помилкових висловлень. Мипосміхаємося, киваємо головою і підморгуємо в спробі сховати неправду, але, нажаль, для нас, наше тіло своїми знаками говорить щиру правду, і спостерігаєтьсяневідповідність між сигналами, що зчитуються з обличчя і з тіла, і словами.Вивчення вираження обличчя є мистецтвом саме по собі.

Важко наслідувати і підробляти мову тіла протягом довгогоперіоду часу, але корисно навчитися використовувати позитивні, відкриті жестидля успішного спілкування з іншими людьми і позбутися від жестів, що несутьнегативне забарвлення? Це дозволить почувати себе більш впевнено з людьми ізробить вас більш привабливим для них.

Проблема з неправдою полягає в тім, що наша підсвідомістьпрацює автоматично і незалежно від нас, тому наша мова рухів видає нас зголовою. От чому відразу помітно, коли брешуть люди, що рідко говорятьнеправду, незалежно від того, наскільки переконливо вони це підносять. У тойсамий момент, коли він починають брехати, їхнє тіло починає давати зовсімпротилежні сигнали, що дає вам відчуття, що вам брешуть Під час обману нашапідсвідомість викидає пучок нервової енергії, що виявляється в жестах, щосуперечать тому, що сказала людина. Деякі люди, чиї професії безпосередньопов'язані з обманом у різних формах, такі як політичні діячі, адвокати, акторидо такого ступеня натренували свої рухи, що важко помітити, що вони говорятьнеправду, і люди потрапляють на їхню вудку, довіряючи їм.

Вони тренують свої жести двома шляхами. По-перше,відпрацьовують ті жести, які додають правдоподібність сказаному, але це можливолише в тому випадку, якщо практикуватися в неправді протягом довгого періодучасу. По-друге, вони майже цілком усувають у себе жестикуляцію, щоб не булиприсутні ні позитивні, ні негативні жести в той момент, коли вони брешуть, алеце теж дуже важко зробити.

Спробуйте при нагоді провести такий простий експеримент.Навмисно скажіть неправду своєму знайомому і зробіть усвідомлену спробупридушити всякі телодвижения, причому знаходитеся в повному огляді свогоспіврозмовника. Навіть якщо ви свідомо стримуєте яскраві, помітні жести, вашимтілом буде передана безліч дрібних мікросигналів. Це може чи бути скривленнялицевих м'язів,  розширення чи звуженнязіниць, піт на чолі, рум'янець на щоках, прискорене моргання і безліч іншихдрібних жестів, що сигналізують про обман. Дослідження з використаннямуповільнених зйомок показали, що ці мікрожести виявляються лише частку секунди,і помітити їх можуть лише такі люди, як професійні інтерв'юери під час бесіди,досвідчені бізнесмени під час переговорів, і ті люди, у яких, як ми говоримо,розвинена інтуїція. Найкращими інтерв'юерами і фахівцями з продажу є люди, щорозвили в себе здатність зчитувати значення мікрожестів свого партнера під часблизького, обличчя-до-обличчя, контакту.

На думкуА.Піза, проблема з неправдою полягає саме в тому, що наша підсвідомість працюєавтоматично і незалежно від нас. Саме тому наші несвідомі жести і телодвиженияможуть видати нас, коли ми намагаємося брехати. Під час обману нашапідсвідомість викидає пучок нервової енергії, що виявляється в  жестах, що суперечать тому, що ми говоримо.

Актори йадвокати, професії яких безпосередньо зв'язані з обманом у різних формах йогопрояву, до такого ступеня відробили свої жести, що важко помітити, коли вониговорять неправду. Для цього вони, по-перше, відпрацьовують ті жести, щододають правдоподібність сказаному, по-друге, майже цілком відмовляються віджестикуляції, щоб не були присутні ні позитивні, ні негативні жести.

Що жстосується інших людей, їм часто сутужніше дається підробка в мові міміки іжестів. Психологи вважають, що брехуна, як би він ні намагався сховати своюнеправду, усе рівно можна розпізнати, тому що його видає невідповідність міжмікросигналами підсвідомості, що виражені жестами, і сказаними словами.

Які ж жестиможуть видати співрозмовника, якщо він бреше?

Наприклад, коли ми чуємо, що інші говорять чинеправду брешемо самі, ми робимо спробу закрити рот, чи очі вуха руками. Захистрота рукою – один з деяких жестів, що явно свідчать про неправду. У той час як мозокна рівні підсвідомості посилає сигнали стримувати вимовні слова, деякі людинамагаються удавано покахикувати, щоб замаскувати цей жест.

Якщоподібний жест використовується співрозмовником у момент його мовлення, то цесвідчить про те, що він говорити неправду. Однак якщо він прикриває рот рукою втой момент, коли ви говорите, а він слухає, те це означає наступне: вінпочуває, що ви брешете.

Жест,коли співрозмовник торкається свого носа, є витонченим, замаскованим варіантомпопереднього жесту. Він може виражатися в декількох легких дотиках до ямочкипід чи носом швидкому, майже непомітному дотику до носа. Поясненням цього жестуможе бути те, що під час неправди з'являються лоскітливі позиви на нервовихзакінченнях носа і його дуже хочеться почухати, щоб позбутися  неприємних відчуттів.

Жест,зв'язаний з потиранням повіка, викликаний тим, що з'являється бажання сховатисявід  обману чи підозри й уникнути поглядув очі  співрозмовнику, якому говорятьнеправду.

Якщо вибачите, що співрозмовник бреше, то ви можете попросити його чи повторитиуточнити сказане, і це змусить ошуканця відмовитися від продовження своєїхитрої гри.

Найкращий спосіб дізнатися, чи відвертий і чесний з вами в даний момент співрозмовник – це поспостерігати заположенням його долонь. Коли люди відверті з вами, вони протягають вам одну чиобидві долоні і говорять щось типу: «Я буду з вами цілком відвертий». Колилюдина починає откровенничать, він звичайно розкриває перед співрозмовникомдолоні чи цілком частково. Як і інші жести, цей жест абсолютно несвідомий іпідказує, що співрозмовник говорить у даний момент правду.

Зовсім очевидно, що для того, щоб не видати себе в моментпроголошення неправди, вам потрібно зробити так, щоб не було повного оглядувашої пози. От чому під час поліцейського допиту підозрюваного поміщають настілець у  добре освітленому місцікімнати, щоб його було видно тому, хто допитує і легше було б зрозуміти, коливін говорить неправду. Природно, що ваша неправда буде менш помітна, якщо ви вцей момент будете сидіти за столом і тіло ваше буде частково сховано, чи стоятиза чи забором закритими дверима. Легше всего брехати по телефону!

2.1.2. МІМІКА

Дослідженнямімічного вираження емоцій почалися ще більш 100 років тому. Однієї з першихбула робота Ч. Дарвіна «Вираження емоцій у людини й у тварини» (1872). ГіпотезаДарвіна полягала в тому, що мімічні рухи утворилися з корисних дій, тобто те,що зараз є мімічним вираженням емоцій раніше було реакцією з визначенимпристосув

еще рефераты
Еще работы по психологии, общению, человеку