Реферат: Проектування виробничих процесів
ЗМІСТ
1. ТИПИ ПРОЕКТІВ
2. ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ПРОЕКТУ
3. СТРУКТУРИЗАЦІЯ ПРОЕКТУ
4. УЧАСНИКИ ПРОЕКТУ
ЛІТЕРАТУРА
1. ТИПИ ПРОЕКТІВ
Класифікаційні ознаки (основні фактори), що визначають кожен конкретний проект:
· масштаб (розмір ) проекту;
· терміни реалізації;
· якість;
· обмеженість ресурсів;
· місце й умови реалізації проекту.
Інвестиційний проект:
1. Діяльність, що припускає здійснення комплексу яких-небудь дій, що забезпечують досягнення визначених цілей.
2. Як система організаційно-правових і розрахунково-фінансових документів, необхідних для здійснення яких-небудь чи дій такі дії, що описують.
Інвестиції можуть охоплювати як повний науково-технічний і виробничий цикл створення продукції (ресурсу, послуги ), так і його елементи (стадії ).
Масштабність: малі проекти і мегапроекти.
Малі проекти не великі по масштабу, прості й обмежені обсягами (наприклад, дослідно-промислові установки, невеликі промислові підприємства, модернізація діючих виробництв ).
Капіталовкладення в даний проект складає до 10-15 млн.$, трудозатрати- до 40-50 тис. людино-годин.
Важкість виправлення допущених помилок вимагає дуже ретельного визначення об'ємних характеристик проекту, графіка проекту, форм звіту, а також умов проекту.
Мегапроекти — це цільові програми, що містять безліч взаємозалежних проектів, об'єднаних загальною метою, виділеними ресурсами і відпущеним на їхнє виконання часом (наприклад, міжнародні, державні, національні і регіональні програми).
* висока вартість ( 1 млрд.$ і більш);
* капіталомісткість ( потреба у фінансових засобах);
* трудомісткість — 2 млн. людино-годин на проектування, 15-20 млн.чіл.-годин на будівництво;
* тривалість реалізації — 5-7 і більш років;
* необхідність участі інших країн;
віддаленість районів реалізації, а отже додаткові витрати на інфраструктуру;
* вплив на соціальне й економічне середовище регіону і навіть країни в цілому.
По терміну реалізації: короткострокові (швидкісні) проекти.
Звичайно реалізуються на підприємстві з виробництва новинок різного роду, досвідчених установках, відбудовних роботах. На таких об'єктах замовник звичайно йде на збільшення остаточної (фактичної ) вартості проекту проти первісної, оскільки найбільше він зацікавлений у якнайшвидшому його завершенні.
Бездефектні проекти як домінуючий фактор використовують підвищену якість ( Звичайно вартість проекту дуже висока. Наприклад, атомні електростанції.)
Мультіпроекти використовуються коли задум замовника проекту відноситься до декількох взаємозалежних проектів. Мультіпроективключають зміна існуючих чи створення нових організацій і фірм.
Мультіпроектом вважається виконання безлічі замовлень (проектів) і послуг у рамках виробничої програми фірми, обмеженої її виробничими, фінансовими, тимчасовими можливостями і вимогами замовників.
У якості альтернативних мультіпроектам виступають монопроекти, що мають чітко обкреслені ресурсні, тимчасові й інші рамки, реалізовані єдиною проектною командою і що представляють собою окремі інвестиційні, соціальні й ін. проекти.
Модульне будівництво — відносно новий спосіб рішення ряду задач керування проектами (у вітчизняній термінології метод називається комплектно-блоковий).
Суть даного проекту полягає в тому, що велика частина майбутнього об'єкта ( іноді до 95% його вартості) виготовляється не на місці майбутньої експлуатації.
Після виготовлення великі модулі транспортуються і встановлюються на місці майбутньої експлуатації.
Метод ефективний для промислових об'єктів, що споруджуються у важкодоступних, віддалених районах з нерозвиненою виробничою і соціальною інфраструктурою.
Міжнародні проекти звичайно відрізняються значною складністю і вартістю. Їх відрізняє також важлива роль в економіці і політику тих країн, для яких вони розробляються. Проекти звичайно засновані на взаємодоповнюючих відносинах і можливостях партнерів.
2.ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ПРОЕКТУ
ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ПРОЕКТУ ( проектний цикл) — проміжок часу між моментом появи проекту і моментом його ліквідації.
ЖЦП — вихідне поняття для дослідження проблем фінансування робіт із проекту і прийняття відповідних рішень.
Відповідно до сформованої практики, стану, через які проходить проект, називають фазами (етапами, стадіями). Кожна виділена фаза може тривати на підфази, підетапи і т.д.
Для зручності розгляду роботи з реалізації проекту можна згрупувати:
· основна діяльність по проекту;
· забезпечення проекту.
Такий поділ робіт не збігається з розбівкою проектів на фази й етапи, оскільки й основна, і діяльність, що забезпечує, можуть сполучатися в часі.
До основної діяльності по проекту відносяться:
* передінвестиційні дослідження
* планування проекту
* розробка проектно-кошторисної документації
* проведення торгів і висновок контрактів
* будівельно-монтажні роботи
* виконання пуско-наладочних робіт
* здача проекту
* експлуатація проекту, випуск продукції
* ремонт устаткування і розвиток проекту
* демонтаж устаткування (закриття проекту)
Види діяльності, що забезпечує, по проекту:
· організаційна
· кадрова
· матеріально-технічна
· комерційна (маркетинг)
· фінансова
· інформаційна
· правова
Кожна фаза розробки проекту має свої мети і задачі. Розглянемо їхній зміст стосовно до класифікації, прийнятої в країнах із традиційно ринковою економікою. Принципова схема чергування фаз реалізації проекту показана на мал.1. Схема запропонована Всесвітнім банком і Організацією ООН по промисловому розвитку ЮНІДО .
ФАЗИ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ПРОЕКТУ:
1. Розробка концепції проекту (визначаються кінцеві цілі проекту і виконуються шляхи їхнього досягнення);
2. Оцінка життєздатності проекту (проводиться попереднє ТЕО;
3. Планування проекту (план робіт);
4. Розробка технічних вимог (Вибір експлуатаційних характеристик майбутніх об'єктів проекту);
5. Вибір і оформлення земельної ділянки (Оцінюється обсяг засобів, що будуть потрібні на реалізацію проекту. Оцінка проекту одержала назву факторної і відповідає самому початку робіт зі створення проектно-кошторисної документації (ступінь готовності не перевищує 1%). Неточність оцінки досягає 15-25%).
6. Ескізне проектування (Затверджується склад робіт з робочого проектування і починається проектно-конструкторська діяльність. Формується нова оцінка витрат. Неточність оцінки складає 10-15%).
7. Контрактна фаза (Кваліфікаційні вимоги, добір потенційних виконавців проекту — оформлення контракту з обраною проектною організацією. І як наслідок, залучення підрядних будівельних фірм, а також постачальників устаткування і матеріалів.
8. Фаза реалізації проекту: (включає 2 підфази)
· детальне, робоче проектування і постачання;
· будівництво.
Великі будівельні фірми часто беруться за виконання обох підфаз. Інші спеціалізуються тільки по одній з них. Піддається ризику найбільша сума грошей.
Будівельна фаза припускає::
· закупівлю будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;
· наймання робітників;
· оренди будівельного устаткування;
· виконання будівельних, монтажних і пусконалагоджувальних робіт;
· здавання-прийняття готових об'єктів в експлуатацію.
Рис. 1. Передінвестиційна, інвестиційна й експлуатаційна фази проектного циклу
Тривалість окремих етапів процесу виконання проекту може застосовуватися в широкому діапазоні (від піл року і до десяти років) у залежності від складності проекту й умов його реалізації.
3. СТРУКТУРИЗАЦІЯ ПРОЕКТУ
Для того щоб проектом керувати, його варто розбити ієрархічні підсистеми і компоненти.
Структура проекту — схема орієнтованих на продукт компонентів, представлених устаткуванням, роботами, послугами й інформацією, отриманими в результаті реалізації проекту.
Властивості проекту:
1. Проект виникає, існує і розвивається у визначеному оточенні (зовнішнє середовище).
2. Склад проекту змінюється в процесі його реалізації і розвитку.
3. Проект, як і всяка система, може бути розділений на елементи.
4. Проект не є твердим стабільним утворенням.
5. Ряд елементів проекту може використовуватися як у його складі,
так і поза ним.
4. УЧАСНИКИ ПРОЕКТУ
1. Головний учасник проекту — ЗАМОВНИК — майбутній власник і користувач результатів проекту. Замовник — фізична чи юридична особа, одна чи кілька організацій, чи інвестори уповноважені ними люди.
2. ІНВЕСТОР — сторона, що вкладає засоби в проект.
3. ПРОЕКТУВАЛЬНИК - спеціалізована проектна організація розробляюча проектно-кошторисну документацію. При цьому відповідальна за виконання всього комплексу цих робіт звичайно є одна організація, названая ГЕНЕРАЛЬНИМ ПРОЕКТУВАЛЬНИКОМ (Ген проектувальник).За рубежем посадові обов'язки проектувальника найчастіше представляють АРХІТЕКТОР чи ІНЖЕНЕР.
4. ПОСТАЧАЛЬНИК – організація що забезпечує матеріально-технічне забезпечення проекту (закупівлі і постачання). За комплекс даних робіт відповідальність несе ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПОСТАЧАЛЬНИК.
5. ПІДРЯДЧИК (ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПІДРЯДЧИК, СУБПІДРЯДНИК) — юридична особа, що несе відповідальність за виконання робіт відповідно до контракту.
6. КОНСУЛЬТАНТ — фірми і фахівці, приваблювані на контрактних умовах для надання консультаційних послуг іншим учасникам проекту з усіх питань його реалізації.
7. КЕРІВНИК ПРОЕКТУ- (Проект — менеджер чи Менеджер проекту) — юридична особа, якій замовник делегує повноваження по керівництву роботами по проекті: плануванню, координації робіт учасників проекту і контролю за ходом проекту .
8. КОМАНДА ПРОЕКТУ- специфічна організаційна структура, очолювана керівником проекту і створювана на період здійснення проекту з метою ефективного досягнення його цілей. Команда проекту працює під керівництвом Керівника проекту.
9. ЛІЦЕНЗІАР — юридична чи фізична особа — власники ліцензій і “ноу-хау”, використовуваних у проекті. Звичайно на комерційних умовах надають право використання в проекті необхідних науково-технічних досягнень.
10. БАНК - один з основних інвесторів, що забезпечують фінансування проекту.
Обов'язками банку є безупинне забезпечення проекту коштами, а також кредитування генпідрядника для розрахунків із субпідрядниками, якщо в замовника немає необхідних засобів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. – М.: Финансы и статистика, 2008. — 416 с.
2. Беленцов В.Н., Брадул С.В., Куденко Г.Е., Канарская Н.В. и др. Оценка и обоснование повышения эффективности хозяйственной деятельности промышленных предприятий: Учеб.-метод. пособие. — Ч.1. – Донецк: ДонГАУ, 2009. – 180 с.
3. Беленцов В.Н., Брадул С.В., Куденко Г.Е., Канарская Н.В. и др. Оценка и обоснование повышения эффективности хозяйственной деятельности промышленных предприятий: Учеб.-метод. пособие. — Ч.2. – Донецк: ДонГАУ, 2009. – 230 с.
4. Бланк И.А. Управление прибылью. – К.: Ника – Центр, 2007. – 544 с.
5. Кабанов А.И. и др. Инновационный процесс и эффективность новой техники в угольной промышленности. – Киев: Техныка, 2007. – 225 с.
6. Математика в экономике: Учебник. В 2-х ч. – Ч. 2 / А.С. Солодовников, В.А. Бабайцев, А.В. Браилов. — М.: Финансы и статистика, 2008. – 376 с.
7. Науменко К.Д. Анализ производственно-хозяйственной деятельности горных предприятий. Учебное пособие для вузов. — М.: Недра, 2008. — 255 с.
8. Национальные стандарты бухгалтерского учета // Все о бухгалтерском учете. – 2009. — №37.
9. Петухов Р.М. Оценка эффективности промышленного производства: (Методы и показатели). – М.: Экономика, 2007. – 95 с.
10. Ребрин Ю.И. Основы экономики и управления производством: Конспект лекций. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2000. 145 с. (http://www.aup.ru/books/m47).
11. Смиричинський Валентин Васильович. Управління матеріальними ресурсами: Навч. посібник / Тернопільська академія народного господарства. — К., 2009. — 212с.
12. Управление эффективностью деятельности промышленного предприятия: Монография / Г.Е. Куденко, Н.В. Канарская, В.Н. Беленцов, С.И. Севостьянова. — Севастополь: “Вебер”, 2003. – 239 с.