Реферат: Факторы, влияющие на развитие малого бизнеса в Украине

ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РОЗВИТОКМАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Уже відсвяткували свійдесятирічний ювілей перші в Україні малі підприємства (ті, що зуміли вижити),підросли діти перших українських підприємців, а суспільство ще й досі вагаєтьсяі не може відповісти на запитання, чи потрібен Україні малий бізнес і чиможлива трансформація економіки України без підприємців малого бізнесу.
Та практичнувідповідь на це запитання ми маємо, що засвідчується даними офіційноїстатистики, згідно з якими у сфері малого підприємництва в Україні діє:

v  151,4 тис. малихпідприємств із загальною чисельністю працівників 1,032 млн. чол.;

v  4,7 тис. спільнихпідприємств із загальною чисельністю працівників 95 тис. чол.;

v  35,5 тис. фермерськихгосподарств із загальною чисельністю працівників 67 тис. чол.;

v 930 тис. індивідуальнихпідприємців, що працюють без створення юридичної особи.

Отже, по Україні в сфері малогопідприємництва зайнято понад 2,1 млн. чол., а виробляється в малому секторіекономіки 7% ВВП. На 1000 чоловік населення маємо 3 малих підприємства. Цекраплина в морі. В Україні мале підприємництво — це екзотика і хобі відчайдушних людей.

Стан розвитку малого підприємництва
в розвинутих країнах світу і в Україні:

Показники

США

Японія

Велико-
британія

Італія

Німеч-
чина

Франція

Україна

Кількість МП (тис.)

19300

6450

2630

3920

2290

1980

151,4

Кількість МП на 1000 чол. населення

74,2

49,6

46

68

37

35

3

Зайнято в МП млн. чол.

70,2

39,5

13,6

16,8

18,5

15,2

2,1

Частка МП у загальній кількості зайнятих (%)

54

78

49

73

46

54

8,0

Частка МП у ВВП (%)

50--55

52--55

50--53

57--60

50--54

55--62

7,0

Джерело: Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. 1999. № 3. С. 49, 59.

За станом розвитку малогопідприємства Україна в десятки разів відстає від країн ЄС. Нас значно випереджаютьза всіма показниками розвитку малого підприємства Польща, Словенія, Чехія,Росія, Естонія та інші посткомуністичні держави.

Дослідження фахівцівбагатьох національних, міжнародних урядових і неурядових організацій, таких,наприклад, як Міжнародна фінансова корпорація, Міжнародний центр перспективнихдосліджень, Координаційно-експертний центр об'єднань підприємців України,Український незалежний центр політичних досліджень, Спілка підприємців малих,середніх та приватизованих підприємств України, Гарвардський університетміжнародного розвитку, а також науковців Національної академії України тавітчизняних вищих навчальних закладів, дають більш-менш узагальнюючу картинуперешкод, котрі стримують і гальмують розвиток підприємництва в Україні.

За результатами соціологічнихдосліджень МФК та анкетування малих приватних підприємств, які проводив Центрсоціальних експертиз і прогнозів Інституту соціології, проблеми і перешкоди длярозвитку малого бізнесу в Україні можуть бути розподілені на кілька категорій.

 

Законодавчі таадміністративні фактори.

Це фактори, пов'язані іззаконодавством України та податковою системою, або, іншими словами, перешкоди,створені державою, які включають:

v  високі податки (на що вказали97% респондентів);

v  велика кількість різних податків(86% респондентів);

v  часті зміни до вимог податковоїзвітності (77% респондентів);

v  велика кількість видівпідприємницької діяльності, які підлягають ліцензуванню (42%) та заскладна процедураотримання ліцензій (16%);

v  заскладна процедура реєстрації підприємства(41%);

v  часті перевірки державнимиорганами (38% респондентів);

 

Ринкові умови

Фактори, пов'язані зпідприємницькою діяльністю взагалі: — низький попит на продукцію (57%респондентів);

v неплатежі збоку клієнтів (57% опитаних);

v труднощі зотриманням кредиту (52%);

v тиск з бокукримінальних елементів (30%);

v труднощі зконвертацією валюти (28%);

v нестачаділової інформації (24%) та брак управлінських знань (19%).

Результати опитуванняпоказують, що незважаючи на загальну важку макроекономічну ситуацію тафінансову кризу 1998 року серед чотирьох найчастіше згадуваних проблемнайсерйознішими залишаються саме проблеми бюрократичного характеру та ті, щопов'язані з державним управлінням. Такі результати і висновки наводятьдослідники Міжнародного центру перспективних досліджень (графіки 1 і 2).

Не додає оптимизму і прогноззмін у динаміці розвитку малого підприємництва. Можна зробити висновок, що маліпідприємства навряд чи зможуть вирішити такі проблеми власними силами ісамостійно подолати перешкоди, що постають перед ними. Вони малі, вразливі іпотребують підтримки, насамперед державної.

Звернувшись до словників щодотлумачення слів «підтримати», «підтримка» можна зрадіти за наш малий бізнес, босподівання на державну підтримку поширюються на такі кроки держави:

v  «підтримати, не дативпасти»;

v  «подати допомогу,посприяти»;

v  «схвалити, виступити назахист»;

v «не дати припинитись,порушитись»;

v «бути опорою».

Якбачимо, можливості тут неймовірні. Але ж чи є у держави для цього:

v  бажання;

v  необхідність;

v  можливість;

v  механізм підтримкималого бізнесу.

Виходячи з наявності в Україніпевної кількості державних структур, до функцій яких належить сприяння розвиткуприватного, насамперед малого, підприємництва, можна було б стверджувати, щодержава має бажання, розуміє необхідність, знаходить можливості і формуємеханізми підтримки малого підприємництва. З прийняттям Закону України«Про підприємництво» від 7 лютого 1991 року й утворенням Державногокомітету України із сприяння малим підприємствам і підприємництву (травень 1991року) державна політика щодо малого підприємництва начебто логічно іцілеспрямовано розвивається в напрямку підтримки в Україні сектора малогобізнесу. З цією ж метою було створено і центральний орган виконавчої влади — Державний комітет України з питань розвитку підприємництва (29 лютого 1997року), розроблено концепцію державної політики розвитку малого підприємництва,програми державної підтримки малого підприємництва і розвитку малогопідприємництва на 1999--2000 роки. Опрацьовано також концепцію Національноїпрограми сприяння розвитку малого підприємництва, завдання до реалізаціїНаціональної програми розвитку малого підприємництва, концепцію Державноїрегуляторної політики. Формально зроблено достатньо, а реально «візокмалого підприємства і досі там, де й був».

 

Чому так відбувається? Ось дві думки з цього приводу:

1. Держава повиннамати відповідальність перед МП.

2. МП повинні матисоціальну відповідальність.

Суспільство має правознати стратегічні задуми держави: чи буде сектор недержавного підприємництваобмежуватись і згортатись, чи розвиватись і зміцнюватись.

Вже неодноразовопідкреслювалось, що малий бізнес поки що залишається екзотичним явищем векономіці України, а середній бізнес — явищем невизначеним. Отже, екзотика і невизначеністьзумовлюють вихідні дані щодо теоретичного і практичного дослідження суті, ролі,місця підприємств малого і середнього бізнесу і можливостей державногорегулювання їх діяльності. Як власник держава мусить опікуватись ефективністюдіяльності власних малих і середніх підприємств, робити їхконкурентоспроможними, підтримувати підприємництво. Теоретично державаспроможна створювати рівні умови господарювання власним і невласнимпідприємствам, оскільки вона керується в управлінні не законами власності, азаконами менеджменту. Практично ж, маючи владу і власність, держава змушеназберігати свою власність навіть за рахунок створення нерівних умов для іншихвласників за допомогою використання державної влади.

Складається парадоксальна дляекономіки ситуація:

v державазберігає власні підприємства, котрі не в змозі її підтримати;

v водночасдержава губить недержавні підприємства надмірним податковим тиском, корупцією іцим сама себе позбавляє джерел наповнення державного бюджету, створення новихробочих місць, своєчасної сплати заробітної платні, зменшення соціальноїнапруги у суспільстві тощо.

Отже, необхіднікардинальні зміни в концепції і механізмі державного регулюванняпідприємницької діяльності підприємств малого і середнього бізнесу. На думку дослідників і практиків,такі зміни полягають в наступному:

v слідусвідомити, що підприємницькі структури малого і середнього бізнесу — це неворожа сила, а реальний сектор економіки України, і докорінно змінити державнуполітику щодо цього сектора;

v потрібнорозробити концепцію становлення, розвитку і зміцнення сектора малого ісереднього бізнесу, оскільки ринкова економіка без нього існувати не може;

v необхідностворити відповідний ринковий механізм регулювання підприємницької діяльностіпідприємств малого і середнього бізнесу.

Формально держава в Україніопікується малим і середнім бізнесом. Реально ж держава жодним чином не довелапідприємцям, що вони потрібні не лише в невизначеному економічному сьогоденні,а є складовою довгострокової економічної стратегії держави. Підприємці повиннімати впевненість у майбутньому і в тому, що держава не посягне на їх власністьсилою державної влади. Однак, як здається, підприємці мають своє бачення щододержавної підтримки їх діяльності.
І, можливо, найголовніше — державні службовці повинні стати провідникамиринкової державної політики, а не використовувати державні посади задлязадоволення власних потреб. Механізм державного регулювання має бути ринковим,а не корумпованим. Держава мусить нести відповідальність перед підприємництвомза виконання державних функцій підтримки підприємництва. А мале підприємництвоповинно відповідати за виконання своєї економічної і соціальної місії всуспільстві.

Державна політика щодомалого бізнесу, на думку керівників малих підприємств, повинна зосереджуватисяна наступних напрямках:

·    поліпшеннямеханізмів оподаткування;

·    стабілізаціязаконодавства;

·    вдосконаленнямеханізмів кредитного фінансування малих підприємств, розробка і впровадженнякомплексу заохочувальних механізмів для комерційних банків, які працюють змалими підприємствами;

·    подальшевпорядкування процедури проведення перевірок діяльності підприємства.

 Необхідно зважати на ці думки задля розвитку ізміцнення економіки України.

Списоквикористаної літератури.

 

Про соціально-економічне становище України за 9 місяців 2000 року /Держкомстат України. — К., 2000. — 96 с.  Про соціально-економічне становище України за січ.-жовт. 2000 року /Держкомстат України. — К., 2000. — 110 с. Про діяльність підприємств, які змінили форму власності за 1 півріччя /Держкомстат України. — К., 2000. — 100 с. Ковальчук К.Ф., Рева Т.М. Налоговый менеджмент промышленного предприятия: Монография. — Днепропетровск: Изд-во ин-та технологии, 2000. — 122 с. — K-2.