Реферат: Загальні питання права власності у відносинах з іноземцями за законодавством України

Міністерство Освіти України

Національний Технічний Університет України

«КПІ»

навчальна дисципліна:

міжнародне приватне право

ЗАГАЛЬНИ ПИТАННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

У ВІДНОСИНАХ З ІНОЗЕМЦЯМИ

ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

(реферат)

Студент 4-го курсу

факультета права

Київ, 1999 р.

Зміст

Вступ

1. Право власності у відносинахз міжнародними організаціями та юридичнимим осібами іноземних держав

2. Правовий режим майна, що єоб'єктомправа власності інших держав, юридичних осіб, спільних підприємств іміжнародних організацій

3. Користування землеюіноземними суб'єктамив Україні

4. Користування надрами Україниза участю іноземних юридичних осіб і громадян

5. Вклади іноземців в установахОщадбанку України

Висновки

Література

У кожній державіцентральним правовим інтитутом є інститу власності. Його регламентація визначаєхарактер регулювання інших інститутів цивільного права. Серед численнихнормативних актів в Україні щодо питань власноті важливе місце займають ЗаконУкраїни «Про власність» від 7 лютого 1991 р.¹ та Цивільнийкодекс України (розділ ІІ).

Зазаконодавством України право власності — це врегульовані законом суспільнівідносини щодо володіння, користування й розпорядженням майном (ст. 2 Закону«Про власність», ст. 86 Цивільного кодексу). Здійснювати відносинищодо володіння, користування та розпорядження власністю, незалежно від її форм(приватної, колективної, державної), можуть не тільки народ України, громадяни,юридични особи України та держава Україна, а й інші держави, їхні юридичниособи, СП, без громадянства. Майно може належати на праві спільної(часткової або сумісної) власності цих суб'єктів права. Законодавством Українидопускається об'єднання майна, що є власністю громадян, юридичних осіб та/чи держави істворення на цих засадах змішаних форм власності, в т.ч. власностіспільних підприємств за участю громадян та юридичн6их осіб інших держав (ст. 3Закону України «Про власність»). Тому такі спільни підприємстваможуть мати на теріторії України у власності майно, необхідне для здійсненнядіяльності, визначеної установчими документами, якщо інше не передбаченозаконодавчими актами України.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №20. — Ст.249.

Міжнародніорганізації та юридичні особи іноземних держав можуть мати на теріторії України увласності будинки, споруди, інше майно соціально-культурного та виробничогопризначення. Це положення знаходить відображення і в численних міжнароднихдоговорах про торговельні відносини, науково-технічну співпрацю тощо. Так,згвдно з п. 3 ст. 5 Угоди про торговельні відносини між Україною та США від 6травня 1992 р., кожна держава дозволить комерційним представництвам іншоїдержави ввозити на свою теріторію і використовувати відповідно до звичайноїкомерційної практики конторське тв інше обладнання, таке як друкарськи машинки,фотокопіювальні апарати, комп'ютери та телефакси для здійснення їхньоїдіяльності.

Іноземнідержавиможуть мати на теріторії України у власності майно, необхідне для здійсненнядипломатичних, консульських та інших міжнародних відносин у випадку й порядку,встановленому міжнародними договорами та законодавчими актами України.Відповідно до договорів за участю України на її теріторії можуть розміщуватисяй використовуватися об'єкти власності іноземних держав.

Правовийрежим майна, що є об'єктом права власності інших держав, юридичних осіб, спільнихпідприємств і міжнародних організацій, визначається законодавчими актамиУкраїни, якщо інше не встановлено міжнародними договорами. Окремі майновіоб'єкти можуть бути спільними для кількох держав. Мова йде, зокрема, проприродні об'єкти. Режим використання спільних природних об'єктів, розташованихна теріторії України та суміжних держав, визначається міжнародними договорами,ратифікованою Україною.

Стосовно громадяніноземних держав та осіб без громадянства Законом України «Провласність» установлено, що вони користуються правами та несуть зобов'язки стосовно належногоїм на теріторії України майна нарівні з громадянами України, якщо інше непередбачено законодавством нашої держави (ч. 2 ст. 11). Тобто, на іноземців упитаннях права власності поширюється національний режим. Зазначене випливає звимог Закону України «Про власність», де окремим положеннямпідкреслюється, що суб'єктами права на приватну власність, окрімгромадян України, можуть також бути іноземні громадяни та особи безгромадянства (ст. 11). У Законі України «Про правовий статусіноземців» також зазначається, що іноземці можуть відповідно дозаконодавства України мати у власності будь-яке майно, успадкувати й заповідатийого, зокрема іноземці мають право власності на житло відповідно дозаконодавства України (статті 12, 13).

Набувати правовласності на майно іноземці можуть через приватизацію. Наприклад, відповідно дост. 2 Указу Президента України «Про приватизацію об'єктів незавершеногобудівництва» від 14 жовтня 1993 р. (у редакції від 2 червня 1995 р.)¹право на приватизацію об'єктів незавершеного будівництва мають іноземнігромадяни та особи без громадянства.

Деякі об'єктив Україні не можуть належати на праві власності іноземним громадянам таособам без громадянства. Це випливає зі змісту законодавства України чибезпосередньо встановлюється його нормами. Так, ст. 9 Закону України «Провласність» зазначає, що виключно народові України на праві власності належать:земля, її надра, повітряний та водний простір, інші природні ресурси їїконтинентального шельфу та виключної (морської) економічної зони. У цьому жЗаконі вказується, що іноземним громадянам та особам без громадянства земельніділянки у власність не передаються (ч. 3 ст. 11). Інші нормативні акти такожмістять це положення, наприклад, ст. 6 Земельного кодексу України². ЗаконУкраїни «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р.,дозволяючи іноземним інвесторам придбання прямо не забороненного законамиУкраїни нерухомого чи рухомого майна, в т.ч. будинки, квартири, приміщення,обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності способом прямогоодержання майна та майнових комплексів або у формі акцій, облігацій та іншихцінних паперів, виклюяає з цього переліку земельні ділянки (п. 3 ст. 4).

¹ Державний вісник України… — №11-12. — С.913.

² Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №29. — Ст.354.

³ Голос України. — 1993. — 19 жовтня.

* Голос України. — 1994. — 11 січня.

Проте окремимипідзаконними актами, а саме Указом Президента України «Про приватизаціюоб'єктів незавершенного будівництва» від 14 жовтня 1993 р.³ та УказомПрезидента України «Про приватизацію автозаправних станцій, що реалізуютьпаливно-мастильні матеріали виключно населенню» від 29 грудня 1993 р.*встановлено, що іноземці, як і громадяни України, можуть мати у власностіземельні ділянки у зазначених випадках. Очевидно, вказані акти суперечатьзазначеним вище законам України.

ЗаконодавствомУкраїни встановлено, що земля може надавится іноземним суб'єктам правана користування. Так, у постійне користування (без заздалегідьустановленого строку) земля надається радами народних депутатів із земель, щоперебувають у державній власності, спільним підприємствам, міжнародним об'єднаннямі організаціям за участю українських та іноземних юридичних і фізичних осіб,підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам. Так, у разіприватизації об'єктів незавершеного будівництва іноземним громадянам, особамбез громадянства та спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням іорганізаціям за участю іноземних юридичний та фізичних осіб земельні ділянки, довгостроковуоренду (ст. 2 Указу Президента України «Про приватизацію об'єктівнезавершеного будівництва» від 14 жовтня 1993 р.).

У тимчасовекористування (до трьох років) на умовах оренди земля надається орендодавцяміз земель, що перебувають у державній власності, спільним підприємствам,міжнародним об'єднанням і організаціям за участю українських, іноземнихюридичних та фізичних осіб; підприємствам, що повністю належать іноземнимінвесторам; іноземним державам; міжнародним організаціям; іноземним юридичнимособам та фізичним особам без громадянства. Хоча законодавством Українивстановлено право орендарів земельних ділянок сільськогосподарьськогопризначення на одержування орендованої землі у власність, де положення непоширюється на випадки, коли орендарями є вказані вище суб'єкти тимчасовогокористування землею (статті 7,8 Земельного кодексу України). Регламентація умоввикористання земель на договірній основі, питань суборенди та розпорядженняправом на оренду земельних ділянок передбачена й Указом Президента України«Про оренду землі» від 23 квітня 1997 р.¹

¹ Голос України. — 1997. — 25 квітня.

Виключнокористування землею іноземним суб'єктам дозволяється в більшості країн СНД(Азербайджан, Киргистан, Узбекистан, Україна та ін.). Водночас законодавствоЕстонії передбачає можливість володіння землею іноземними суб'єктамиправа.

Відповідно доКодексу України «Про надра» не передаються у власністьіноземним суб'єктам права й надра України. Проте вони можуть надаватисяу постійне чи тимчасове користування з певною метою, наприклад,для геологічного вивчення, в т.ч. для дослідно-промислового розроблення родовищкорисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин іт.ін.

Згідно із ст.68 Кодексу 27 листопада 1995 р. Кабінет Міністрів України затвердив Порядокукладення контрактів на користування надрами за участю іноземних юридичних осібі громадян. Іноземним юридичним особам і громадянам надра в користуваннянадаються на конкурсній основі на підстві угод (контрактів) зурахуванням вимог законодавства про зовнішньоекономічну діяльність КодексуУкраїни «Про надра», інших актів законодавства. Правовою підставоюкористування надрами є ліцензія, видана на підставі контракту,підписаного належним чином. У Порядку вказано, що надра надаються, зокрема, длягеологічного вивчення, в т.ч. дослідно-промислового розроблення родовищкорисних копалин, будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних звидобуванням корисних копалин, у т.ч. споруд для підземного зберігання нафти,газу та інших речовин і матеріалів.

У користуванняможуть надаватися окремі ділянки надр, у т.ч. континентального шельфу івиключної (морської) економічної зони України, родовища корисних копалин або їхчастини як загальнодержавного, так і місцевого значення, зокрема й техногенніродовища. Порядок надання частини надр користувачам на теріторії Українивизначається Положенням про порядок надання гірничих відводів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р.¹

¹ Державний вісник України… — №3-4. — С.296-302.

Загаломпитання, пов'язані з наданням природних ресурсів у користування, є компетенцієюприймаючої сторони. Це випливає з Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від14 грудня 1962 р. «Про постійний суверенітет над національними природнимибагатствами», де закріплене право народів вільно розпоряджатися своїмиприродними багатствами згідно з національними інтересами. На цих засадахгрунтується й законодавча практика України, скажімо, Закон України «Провиклюну (морську) економічну зону» від 16 травня 1995 р. Оскількикорустування природними ресурсами тісно пов'язане з концесіями, то компетенціяУкраїни як приймаючої сторони визначається й Положенням про Комісію з питаньакціонування стратегічно важливих промислових підприємств, затвердженим УказомПрезидента України від 16 липня 1996 р.¹ Відповідно до його норм зазначенаКомісія займається питаннями надання іноземним інвесторам прав на розробленнята освоення відновлюваних і невідновлюваних природних ресурсів під часукладення в установленому порядку концесійних договорів.

Іноземціможуть мати вклади в установах Ощадбанку України чи бути застрахованимив нашій державі. Відповідно до Закону України «Про державні гарантіївідновлення заощаджень громадян України» від 21 листопада 1996 р.² іззмінами від 17 січня 1997 р.³ іноземні громадяни та особи без громадянствамають право на компенсацію грошових заощаджень, поміщених в установах Ощадногобанку України та колишнього Укрдержстраху до 2 січня 1992 р., а також протягом1992-1994 р.р., і які знаходились на рахунках Ощадбанку України не менше одногонового календарного року в період 1992-1995 р.р.

¹ Урядовий кур'єр. — 1996. — 1 серпня.

² Голос України. — 1997. — 17 січня.

³ Голос України. — 1997. — 12 квітня.

Отже, суб'єктиіноземного права можуть бути власниками, володільцями та користувачами майна вУкраїні, якщо це прямо та у виключній формі не заборонене законом України.

Література

КонституціяУкраїни. — Киев, 1996

Цивільний кодексУкраїни (зі змінами та доповненнями за станом на 4 березня 1996 р.). — Киев,1998

Кодекс України«Про надра». — Киев, 1996

Земельний кодексУкраїни. — Киев, 1996

Закон України«Про власність» від 7 лютого 1991 р. //Галицькі контракти. — №42/96.— С.22-32

Указ ПрезидентаУкраїни «Про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва» від 14 жовтня 1993 р.

БогуславськийМ.М. Международноечастное право. — Москва, 1994

Фединяк Г.С.Міжнародне приватне право. — К.: Юрінком Інтер, 1997

Голос України. —1997. — 25 квітня, 1993. — 19 жовтня

ВідомостіВерховної Ради України. — 1992. — №29. — Ст.354, 1993. — №20. — Ст.249

Урядовий кур'єр. — 1996. — 1 серпня