Реферат: Політична соціалізація молодших школярів (на прикладі контент-аналізу підручників для початкової школи)

Миколаївська

філія Національного університету

“Києво – Могилянська

Академія”

Департамент політології

Кафедра політології

«Політична соціалізація молодших школярів (на прикладі контент-аналізу підручників для початкової школи)»

Кваліфікаційна робота

на здобуття академічного ступеню бакалавра

студента 431 групи Іванова О.А.

Декан департаменту політології:

д.п.н., професор Мейжис І.А.

Науковий керівник:

Викладач Левченко О.О.

Миколаїв– 2000

План.

Вступ.

І. Теоретична частина: аналіздосліджуваних категорій і понять.

Розділ 1.1. Процес політичної соціалізації в початковій школі.

Розділ 1.2. Психологічно-розумові особливостімолодших шко — лярів.

ІІ. Практична частина: мета і сучасний стан громадянськоїосвіти в початковій школі.

Розділ 2.1. Шляхи формування бажаного типуполітичної куль — тури у молодого покоління.

Розділ 2.2. Контент-аналіз букварів, як засіб дослідження сучас-ного стану у галузі громадянської освіти.

Висновки.

Використана література.

-1-

Вступ.

Усі спроби побудувати демократичнуправову державу, громадянське суспільство будуть зведені нанівець безвідповідної політичної культури громадян, членів даного суспільства. Демократія– в середині кожного з нас, внаших ціннісних орієнтаціях, наший культурі, поведінці, наших знаннях про неї, про наші права, свободи і обов’язки.

Демократична правова держава ігромадянське суспільство – ось орієнтири нашого національного розвитку ХХІ століття, наша мета і завдання. Демократія не виникає сама пособі, її не можна проголосити чи задекларувати, вести указом чи постановою. Спроби “проголосити” ринкову економіку вже зазнали краху. То чому ж з демократією буде інакше?

Проблеми нашого суспільства – цепроблеми духовні, проблеми “розрухи вголовах”, а не в економіці. І доки ця “розруха” не буде подолана, докигромадянин не стане почувати себе громадянином України усі спроби реформ, розбудов приречені на поразку.

Демократії слід навчати, її слідприщеплювати. Член громадянського суспільства – це роль, яку слід опанувати.Громадянином не народжуються – громадянином стають, громадянина плекають в собі.Плекають, виховують, навчають – з дитинства.

Це – ті фундаментальні положення, на якія спиратимусь під час написання дипломної роботи. Їх можна об’єднати в одне поняття: “Громадянська освіта ігромадянське виховання”. Зміст тут подвійний: мова йде і про громадянина України, як громадянинадержави, і про громадянина, як члена громадянського суспільства.

Від покоління до покоління в розвинутихдемократіях Заходу передаються громадянські цінності. В Україні ситуація інша. На жаль і це –

-2-

наша трагедія – старшому поколінню не має чого передати своїм дітям в плані демократичних ігромадянських цінностей. На суспільство, на державу покладено цей складний обов’язок– прищепити ці цінності дітям,наступному поколінню громадян України. Від успіху цього процесу без малого залежить доля нації.

Досліджуючи цей процес входження особи всвіт суспільно – політичних відносин, що має назву політична соціалізація, я вякості теми для дипломної роботиобрав наступну: “Політична соціалізація в молодшій школі”. Логіка моя така:саме в молодшій школі, з опануванням фундаментальних знань про світ,розпочинається опанування дитиною знань і розуміння про державу, суспільство,своє місце в них. І якщо цей етап соціалізації буде втрачено в планігромадянської освіти і виховання, то може бути втрачено ціле покоління. Перевиховувати завжди важко, а іноді – і запізно.

Отже – політична соціалізація в молодшійшколі – тема на стику політології і педагогіки. Навіть без спеціальноговивчення зрозуміло, що політична соціалізація в молодшій школі може відбуватисьрізними шляхами. Я не ставлюперед собою завдання охопити всі з них, моя мета – вивчити процесполітичної соціалізації в молодшій школі через дослідження підручників длямолодших школярів, букварів - першого вікна маленької людини у великий світ Знання.

З чого я виходжу? З того, що існуєоб’єктивно набір цінностей, які необхідно прищепити дитині для успішностіпроцесу її політичної соціалізації, становлення її в ролі громадянина. Цей набірцінностей має бутипевним чином “закладений” у букварі. Складність завдання полягає в тому, щоб “перекласти”доступними для дитини – молодшого школяра – символами, поняттями, образами такіціннісні категорії, як: “громадянській обов’язок”, “громадянська гордість”,“ініціативність”, “повага до своїх прав і прав інших” і т. д. Я намагатимусьдослідити, чи здійснений

-3-

цей “переклад” в підручниках, чи закладені в них ці цінності взагалі, концептуально.

Отже, вже вимальовуються певні частини,етапи дослідження: вивчення самого процесу політичної соціалізації в молодшомушкільному віці, вивченняпсихологічних, розумових, світосприйнятнихможливостей і особливостей молодших школярів (тобто – способу сприйняттяними дійсності, світу, знань, рівеньїх здатності до цього сприйняття), аналіз складових компонентів ціннісноїсистеми демократичного типу – тобто визначення того, які саме ціннісніорієнтації мають бути прищеплені; і – вивчення існуючихджерел їх передачі – підручників, букварів. Останнє – головна частинадослідження: пошук відповідей на питання: “Що має бути прищеплено і яким чином?”та “Який стан справ у цьому напрямі сьогодні ми маємо?”

Постає перед нами проблема вибору методудослідження букварів. Я зупинив свій вибір на конвент-аналізі, як найбільш відповідному методі семантичноїінформації.

На яку базу, які розробки в цій галузіможна спиратись? Відразу констатую: не довелось зустріти жодної науковоїрозробки саме з цієї теми.Проте наявна значна кількість матеріалу про кожний з окремих аспектів дослідження.

Так, скажімо, політична соціалізація якпроцес, досліджується у багатьох монографіях та підручниках. Серед найбільшвдалих назву Л. Борисова, К. Гаджієва, О. Бабкіну, Ю. Борцова – авторів підручників з політології та соціології.

Існує велика кількість літератури і повивченню вікових особливостей світосприйняття молодших школярів, серед якихдуже не погані монографії і статті – ще радянського періоду:

Останнім часом з’явилась значнакількість публікацій, присвячених

-4-

проблемам громадянської освіти і виховання,побудові громадянського суспільства, аналізу цінностей, притаманнихдемократичній (громадянській) політичній культурі. Це – і класикиполітологічної науки: Г. Олмонд, С.Верба і М. Вебер. Це – і дослідження К. Гаджієва, Дж. Пілон, І. Шапіро. Непогані дослідження проведені і нашою землячкою – Л. Крицькою, але вони, на жаль, стосуються восновному учнів старшого шкільного віку.

Особливо хочеться виділити чудову статтюО. Щербініна “С картинки в твоёмбукваре” (Полис. –1994. — № 5), присвячену прищепленню цінностей – але тоталітарного суспільства!– через буквар, с самого дитинства. Вона стала для мене певним зразком при написанні роботи.

Методика проведення неповного контент-аналізу можна знайти у роботі Дж. Мангейма, Р. Річа “Політологія. Методи дослідження”.

Об’єктами безпосереднього дослідженнястали п’ять букварів, розповсюджених в школах: чотири україномовні і один – російськомовний.

Таким чином, вихідні дані до дослідженнянаявні, залишається лише обробити інформацію і синтезувати її в межах дипломноїроботи. Це я і намагатимусь зробити.

-5-

І. Теоретична частина: аналіз досліджуванихкатегорій і понять.

Розділ 1.1. Процес політичної соціалізації в початковій школі.

Під соціалізацією взагалі розуміютьпроцес залучення індивідів донаявних соціальних норм і цінностей. Соціалізація розкриває зв’язки між людиною і суспільством, її можнаохарактеризувати і як “процес цивілізації суспільства”, за влучним висловоміндійського політолога П. Шарана.

Поняття соціалізації, пов’язане зрозвитком соціології, було введене в науковий обіг наприкінці ХІХ ст.американцем Ф. Гідденсом та французом Г. Тардом.Бурхливий розвиток політичної науки призвів до формулювання поняття “політичноїсоціалізації”, що було зроблено на межі 50-60х рр. ХХ ст. американськимиполітологами. Початкове визначення політичної соціалізації як “процесу, завдякиякому індивід засвоює політичну культуру суспільства, основні політичні поняття, свої права та обов’язкивідносно уряду та набуває уявлень про структуру та механізм політичноїсистеми”. Недоліком цього визначення є те, що в ньому особистість виступає пасивним об’єктомвиховання і навчання. Насправді ж, це не так. Особистість не єпасивним сприймачем цілеспрямованого впливу з боку суб’єктів політичноїсоціалізації. Ми ще докладно зупинимось на цьому питанні нижче, колиговоритимемо про те, що молодші школярі дуже чітко можуть відчувати різницюміж тим, що відповідає і що не відповідає дійсності. А зараз ми відзначимо, щомає рацію російський політолог Є. Шестопал,яка вважає, що поняття “політична соціалізація” ширше, ніж політичне виховання абопросвіта, бо охоплює не тільки цілеспрямований

-6-

вплив на особистість панівної ідеології таполітики, не лише стихійний вплив, а й особисту політичну активність, яка проявляється і відентифікації індивідом отриманої інформації за критерієм її відповідностічи невідповідності дійсності.

Отже, політична соціалізація особипов’язана з входженням людини в політику, з засвоєнням нею пануючих в суспільстві політичних ідей,цінностей, норм політичної поведінки. Політична соціалізація завжди несе в собі два аспекти. Перший –політична соціалізація, як засвоєння новим поколінням основоположних принципівіснуючої політичної культури, закладених в традиціях країни; другий – набуттязнань і досвіду, обумовленого конкретною дійсністю – в результаті хоч би йпасивної участі в різних формахполітичного життя. З цих аспектів справедливо випливають і два процесиполітичної соціалізації, діалектично взаємопов’язані між собою –

1)

Процес набуття і накопичення політичних поглядів, оцінок і знань;

2)

відмова від того, що не відповідає дійсності.¹

Коли вже відкрито три нові проблеми,пов’язані з політичною соціалізацією молодших школярів в сучасних умовах. Що мимаємо на увазі? По-перше – одним заспектів політичної соціалізації є цілеспрямований вплив, вплив з боку пануючоїідеології. Постає питання: чи існує у нас пануюча ідеологія, ідеологія соціалізації, яка бпроглядала вже починаючи здитинства, з перших шкільних років, тобто ми стикаємось з проблемою національної ідеї,ідеології, елементи якої мають прищеп-люватись новому поколінню.

Ми можемо констатувати, що національноїідеї чи державної ідеології вУкраїні сьогодні не існує. І цей факт відзначено багатьма

.........................................................................................................................................

1. Борисов Л.П. Политология. — М., 1996. – С. 100-101.

-7-

дослідженнями. На це, зокрема, звертаютьувагу і педагоги, які працюють з дітьми, школярами і гостро відчувають відсутність єдиногостратегічного спрямовуючого напрямку політичного виховання і освіти. Зокрема, Л. Крицькапише: “Україні, українській освіті, особливо ж шкільній, необхідна офіційна державна(державницька) ідеологія, принаймні в перехідний період”.¹

Про ідеологію ми ще будемоговорити, а зараз зазначимо, щодеідеологізація, що пройшла в нашій системі освіти під гаслами боротьби з комуністичною,тоталітарною ідеологією на початку 90х років не могла бути самоціллю. Відмова від однієї ідеології залишилавакуум у цій сфері, ім’я якому – безідейність. Відсутність будь-якої ідеології – лихо не менше, ніжтоталітарна ідеологія; бо ідеологія може бути і демократичною, спрямованою навиховання громадянина і члена громадянського суспільства, а ось безідейність,стихійність у цій сфері завждизалишають шанс для повернення тоталітаризму, який принесе у вигляді своєї ідеологіїчіткий і простий порятунок від хаосу стихійності і порожнечі в ідеологічній сфері.

Висновок – удослідженні слід звернути особливу увагу на наявність / не наявністьєдиної ідеологічної лінії в політичному аспекті освіти в молодшій школі. Відсутністьтакої створює значні труднощі процесу успішної політичної соціалізації.

Проблема друга –політична культура, закладена в традиціях країни, її народу. Політична культура населеннясучасної України не є темою нашогодослідження, але вона є значним, дуже важливим фактором впливу на об’єктнашого дослідження. Велика кількість досліджень,спрямованих на вивченнясучасної української політичної культури свідчать: ми

.........................................................................................................................................

1.

Ігнатенко П., Крицька Л. Конституція Україниі громадянське виховання учнів //Початкова школа. – 1997. — № 1 – с. 4.

-8-

успадкували тяжкі комплекси і національноїменшовартості, і тоталітарні рецидиви, і все те, що можна назватипосттоталітарним і постколоніальним синдромом. Тобто те, що не тільки не слідуспадковувати молодому поколінню впроцесі політичної спеціалізації, а від чого молоде покоління слід захищати, відмежовуватиусіма способами. Наведемо декілька прикладів.

Приклад 1: етатистськіелементи у політичній культурі. Їх можна знайти скрізь – навіть, коли в серпні, коментуючи проходження жнив, телеведучий говорить: “Держава буде з хлібом”, — у носіягромадянської політичної культури має виникнути питання: при чому тут держава? Хіба їйналежить врожай, хіба увесь АПК є власністю держави? Проте молодший школяр нерозбирається в таких тонкощах. Для нього почута декілька разів фраза типу:“Держава буде з хлібом”, — означатиме:

1)

Весь хліб в Україні належить державі,

2)

Збір врожаю – проблема держави (чи ще гірше: хто бхліб не зібрав – а зхлібом буде лише держава). Тобто держава, внаслідок таких “дрібних казусів”, непомітних для громадян колишнього СРСР, у свідомості дитини ототожниться з тим,що ми називаємо громадянським суспільством. І подолати це хибне ототожнення вже потім буде дуже важко. Не слід гребувати подібними “дрібничками”,сподіваючись, що дитина не розуміє, про що йде мова, не звертає уваги на це.Вченими вже давно доведено: практично нічого, з почутого чи побаченого нами непроходить повз нашу увагу, осідаючи в підсвідомості, тим більше, коли цестосується дитини 6-7 років, свідомість якої, наче губка, всмоктує все почуте і побачене.

Приклад 2: вінтісно пов’язаний з першим, але діалектично протилежний йому.Мова йде про розповсюдження кримінальної субкультури

-9-

в усіхсферах нашого життя. Та ж ситуація: які настановиотримає в спадок дитина від старшогопокоління, чуючи пісні з “зонівського” фольклору. Прояку повагу до представників закону,охоронців правопорядку йтиме мова, якщо на запитання дитини: “Хто такі “менти”, які посадили у тюрму дядька, що співає по радіо?”, вона отримає відповідь:“Міліціонери”. І таких прикладів більше, ніж досить. Сюди відноситься і образ держави, що “не платить таткові гроші”,і держави, що вимикає світло і опалення, і ще багато – багато чого, що сформуєу дитини які завгодно настанови і орієнтації стосовно держави, лише не ті, якіпритаманні громадянину і члену громадянського суспільства.

Ця проблема –проблема політичного і соціального досвіду минулих поколінь, що передаєтьсяпоколінню молодому в процесі політичної соціалізації, виводить нас на проблемутретю: проблему внутрішнього конфлікту, іноді жорсткої невідповідності міжнабутими поглядами, оцінками,знаннями і реальністю. І наслідки цього конфлікту можуть раз і назавждисформувати у дитини уявлення про те, що те, чому вчать в школі – неправда, вжитті все по-іншому. Це означатиме крах цілеспрямованої політичноїсоціалізації.

Як відомо,громадянське дозрівання, заохочення людини до політики має стадіальний характер, перший етапрозпочинається вже у віці 3-4 років, коли дитинанабуває перших знань про політику через сім’ю, засоби масової інформації, найближчеоточення. Саме родина, сім’я закладає основи політичної соціалізації дитини –ті перші основи, вплив яких буде вирішальним, коли дитина прийде до школи.Рівень політичної культури батьків, пануючі в сім’ї політичні погляди іорієнтири формують всі три складові політичної культури дошкільника: основитого політичного досвіду,політичної свідомості, політичної поведінки. Це знову і знову повертає нас до тих трьох проблем, які ми визначили, як головні перешкоди

-10-

на шляху політичної соціалізації молодшогошколяра як громадянина і члена громадянського суспільства:

1.

Відсутність ідеології, безідейність.

2.

Успадкування політичної культури старших поколінь.

3.

Контраст між настановами і реальністю.

Не повертаючисьще раз до всього вище зазначеного, скажемо: у більшості випадків процесполітичної соціалізації у школі має долати негативні наслідки політичної соціалізації у сім’ї, вступати з нимив конфлікт.

Отже потенційнаконфліктність визначена нами як риса процесу політичної соціалізації молодшихшколярів в сучасних умовах. Цей конфлікт дужерідко може бути розв’язаний на користь школи, боавторитет батьків більше. Спогади бабусі чи дідуся про те, що “прирадянській владі жилоськраще”, репліки батька чи матері, що “всі політики – вороги і злочинці” здатні звести нанівець вплив вчителя.

Про загостренняцього конфлікту, чи “війну за свідомість дитини до переможного кінця” і мови неможе йти. Вихід полягає у тому, що політична соціалізація може відбуватись двома шляхами.¹

1)

Відверта передача досвіду,інформації, відверте прищеплення ціннісних орієнтацій за принципом: “це –добре, це — погано”, відверте спрямовування політичної поведінки: “роби так, ане інакше” і т. д.;

2)

Прихована політичнасоціалізація – передавання неполітичних настанов, які впливають на політичністосунки, поведінку, обрання тих чи інших цінностей політичної культури.

............………………………………………………………………………………….

1. З цього приводу див.:Щербинин А.И. «С картинки в твоём букваре…» // Полис. – 1994. — № 5.

-11-

Перший шлях бувпануючим засобом здійснення політичної соціалізації у радянській школі.¹

Він є наслідком заідеологізованості усіх боків суспільногожиття, властивому для тоталітарних режимів.

Як основний шлях передачі інформації він непідходить для нас саме з тої причини, що він веде до загострення того конфлікту, небезпеку якого ми визначили. Це, звичайно, аж ніяк не означає, що певні елементинеприхованого впливу в процесі політичної соціалізації можуть і мають бутизастосовані (Тим більше, що для вчителів старшого покоління такий шлях єоб’єктивно легшим). Але, як основний він не підходить.

Перевага має бутивіддана прихованій політичній соціалізації – це не лише дозволить уникнутигострих конфліктних ситуацій у свідомості молодших школярів, але й має інші переваги. Зокрема,мова йде про психологічно – розумові особливості світосприйняття молодшихшколярів (ним буде присвяченийнаступний розділ нашої роботи). Та і процес виховання громадянина і членагромадянського суспільства несе в собі передачу таких якостей характеру,елементів політичної культури і політичної свідомості, які легше передати, прищепити саме непрямим шляхом (про це теж мова далі).

Зупинимось теперна базових завданнях, які має вирішити процес політичної соціалізації. Мова йдепро ті завдання, які політична соціалізація має вирішити у будь-якомусуспільстві, так би мовити про стратегічні цілі політичної соціалізації. Отже, чого потрібно досягти в принципі.²

………………………………………………………………………………………….

1.

Розгляд співпраці між школою і батьками лежить поза межамитеми нашого дослідження, хоча, звичайно, нами не відкидається.

2. Політологія. Посібник для студентів / За ред.О.В. Бабкіной. – К., 1998. – С. 106.

-12-

1.

Прищепити новим членам суспільстваосновні елементи політичної культуриі свідомості. Відмічаємо відразу для себе – ці елементи спочатку слід визначити– по-перше; сформувати методологію їх передачі – по-друге.

2.

Створити сприятливі умови длянакопичення членами суспільства політичного досвіду, що його потребує політична діяльність ітворчість усіх бажаючих. Під “сприятливими умовами”, напевне, слід розуміти істворення бази для подальшої політичної соціалізації, і наявність “інфраструктури” політичноїсоціалізації. Тобто політична соціалізація в молодшій школі має носити такий характер, щобнабуті в результаті неї знання, цінності, орієнтації, настанови, моделіповедінки в сфері політичного моглирозглядатись як база для подальшої політичної соціалізації особи.База повинна мати цілісний, несуперечливий, відносно завершений характер.Інфраструктура політичної соціалізації – це усе те, що забезпечує вдале проходження процесу політичноїсоціалізації. Так, відносно нашої теми, наведемо наступний приклад: нецікавий, неяскравий, погано оформленийпідручник не може стати повноцінним джерелом якісної передачі настанов політичної соціалізації.

3.

Якісне перетворення відповіднихелементів політичної культури – необхідної умови суспільних змін. В сучаснихобставинах обсягелементів політичної культури, які мають бути якісно перетворені у молодого покоління,щоб сьогоднішні молодші школярі завтра стали активними учасниками суспільнихзмін, — величезний. Власне мова йде про те, що слід розпочати чи не докоріннузміну політичної культури у тій її частині, яка є наслідком 70-ти років “радянського” політичного досвіду, яким би

-13-

довгим і тяжкимнам не здавався цей процес, нерозпочавши його, миприрікаємо себе і своїх нащадків на вічне кружляння по “пустелі перехідного періоду”.

Нарешті, слідчітко визначити напрямки здійснення політичної соціалізації у відповідності дофункцій політичної соціалізації як процесу, компоненти політичної соціалізації:¹

1.

Інформаційний – передача перших, елементарних знань провладу, політику, політичний устрій держави, форми і способи участі в політичному житті; передача знань про суспільне життяі місце, яке дитина займає в ньому зараз і займе, коли подорослішає. Прикладінформативного напряму в дії: “Я живу в Україні. Україна – моя Батьківщина”.

2.

Ціннісно-орієнтований компонент– формування елементарного апарату політичного мислення, першого образу системиціннісних орієнтацій. Приклад: “Ми любимо рідну землю”.

3.

Установчо-нормативний компонент – вироблення в особи певних настанов на сприйняття іспоживання політичної інформації, ставлення до політичних подій і явищ, дійінших осіб у сфері політики, і – головне – вибір свого стилю і скерованостіповедінки у політичних відносинах. Приклад: “Я не залишусь байдужим, коли хтосьзазіхне на волю мого народу і мою свободу – я захищатиму і те, і інше”.

Нарешті, в теоріїполітичної соціалізації залишається ще одне питання, з яким нам слідвизначитись. Це – питання типу політичної соціалізації, засноване на тому, щотаких типів існує декілька (гегемоністський, гармонійний, конфліктний і т. д.).

...........…………………………………………………………………………………

1. Політологія... Цит. праця. – С.107.

-14-

Для нас є дужеважливим визначити: з яким типом політичної соціалізації ми маємо справу в реальності, в умовах сучасної освіти у молодшихшколярів, і визначити – який тип політичної соціалізації найкраще підходить для досягнення мети і виховання громадянина ічлена громадянського суспільства. Зараз обмежуємось лише постановкою цієї проблеми, а її розв’язання подамо у практичній частині нашогодослідження.

Продовжуючирозгляд політичної соціалізації, конкретизуємо його, звернувши увагу напроблеми взаємозв’язку політичної соціалізації і освіти,виховання. Тобто розглянемо проблему політичної соціалізації у школі.

Як освітазабезпечує єдність про

еще рефераты

Еще работы по педагогике

Реферат по педагогике

Вплив моральних якостей вчителів на процес формування майбутніх громадян України

29 Августа 2013

Реферат по педагогике

Воспитание самостоятельности у учащихся вспомогательной школы в процессе профессионально-трудового обучения /на материале обучения швейному делу/

29 Августа 2013

Реферат по педагогике

Воспитание и обучение в Древнерусском государстве ХI-XV вв

24 Июня 2015

Реферат по педагогике

Деятельность классного руководителя по формированию нравственного поведения младших школьников

24 Июня 2015