Реферат: Формування позитивної мотивації навчання за допомогою трудової діяльності
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
1.1 Зміст поняття «позитивна мотивація»
1.2 Вишивка як засіб формування позитивної мотивації навчання учнів молодших класів
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА ЩОДО ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ ХУДОЖНЬОЇ ПРАЦІ
2.1 Аналіз досвіду вчителів-практиків початкової школи
2.2 Експериментальна робота щодо формування позитивної мотивації навчання у молодших школярів
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Проблема трудової підготовки підростаючого покоління завжди займала важливе місце у вітчизняній педагогіці. Особливо актуальною вона стала на сучасному етапі розбудови української держави – в умовах переходу до ринкової економіки. У зв’язку з цим активізувався пошук шляхів удосконалення змісту, форм і методів трудового навчання учнів на всіх ступенях загальноосвітньої школи, у тому числі в її початковій ланці. У результаті чого створюються умови для поглибленого та різнобічного засвоєння навчального матеріалу й для формування цілісного світогляду молодших школярів.
Останнім часом помітно посилився інтерес до досліджень формування позитивної мотивації навчання у молодших школярів (О. Акуліна, В. Білов, І. Волкова, Л. Даниленко, М. Іванчук, Л. Ільєнко, О. Міщенко, Н. Островерхова, О. Савченко, В. Сидоренко, М. Соловйов та ін.). У їх працях висвітлюються теоретичні та методичні засади формування позитивної мотивації навчання, з’ясовуються та обґрунтовуються переваги та недоліки сучасної методики викладання в початкових класах.
Таким чином, актуальність проблеми формування позитивної мотивації навчання та недостатність її розробки в теорії та практиці трудового навчання у поєднанні з практичною значимістю визначили тему нашого дослідження: «Формування позитивної мотивації навчання у молодших учнів на уроках художньої праці».
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити особливості формування позитивної мотивації навчання у молодших учнів.
Об ’ єктом дослідження є процес формування позитивної мотивації навчання.
Предмет дослідження: особливості формування позитивної мотивації навчання учнів початкових класів на уроках художньої праці.
Для реалізації поставленої мети необхідне розв’язання таких завданнь :
1. Проаналізувати психолого-педагогічну та спеціальну літературу з обраної теми.
2. Вивчити та узагальнити досвід роботи вчителів початкових класів з проблеми дослідження.
3. Встановити ступінь сформованості позитивної мотивації навчання учнів молодшого шкільного віку.
4. Розробити та експериментально перевірити дієвість системи завдань та вправ з формування позитивної мотивації навчання учнів початкових класів на уроках художньої праці.
В основу дослідження покладено гіпотезу про те, що ефективність формування позитивної мотивації навчання у молодших школярів на уроках художньої праці буде протікати успішніше, якщо дотримуватись таких умов:
— врахування вікових особливостей учнів молодших класів;
— особистісної спрямованості змісту навчання;
— використання різноманітних форм і методів активізації навчання;
— використання педагогічної технології “Створення ситуації успіху”.
Методи дослідження :
— теоретичні: аналіз та узагальнення науково-педагогічної та методичної літератури;
— експериментальні: спостереження, бесіда, тестування;
— оціночні: обробка даних, якісний та кількісний аналіз отриманих результатів.
Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі КЗШ № 65. У експерименті брали участь учні 3 – Б класу (25 учнів).
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
1 .1 Зміст поняття «позитивна мотивація»
Навчальна мотивація – це загальна назва процесів, методів, засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності, активного засвоєння змісту освіти, що залежить від рівня сформованості мотивації учіння школярів. Оскільки особистісно зорієнтоване навчання ґрунтується на положенні, що учень засвоює лише особистісно значущі поняття, то проблема формування мотивації учіння сьогодні є дуже актуальною. Успіх її розв’язання залежить від ступеня усвідомлення вчителем змісту понять навчальна мотивація, мотивація учіння та завдань виховання мотивації у певному дитячому віці, його вміння проектувати особистість в умовах навчально-виховного процесу [3, c.112].
Особливості формування позитивної мотивації як фактора успіху навчальної діяльності школярів необхідно враховувати кожному вчителеві, якщо він хоче працювати відповідно до нової філософії освіти, що розглядає учня як суб’єкт процесу навчання.
Сьогодні головна мета школи: формування конкурентоспроможної особистості. Перші кроки для досягнення цієї мети закладаються у молодшому шкільному віці, тому випускник 4-го класу повинен мати внутрішню спрямованість «Я можу вчитися» та внутрішню мотивацію «Я хочу вчитатися», це необхідні умови для продовження освіти у середній ланці.
Чим вищим є рівень мотивації, чим більше чинників спонукають дитину до діяльності, тим більших результатів вона може досягти.
Термін «мотивація» широко використовується у тих галузях психології, що досліджують причини та механізми цілеспрямованої поведінки людини у тісному зв’язку із здібностями, знаннями й навичками та їхню роль у забезпеченні успіху в діяльності, продуктивність якої визначається певною спрямованістю та змістом мотивів.
Мотив – це те, що спонукає людину до дії, заради чого вона її здійснює. Цим терміном позначають низку факторів, що збуджують активність індивіда через його інтерес, цільові настанови, емоції, потреби, серед яких слід визначити такі:
— потреба у пізнанні: бажання людини ставити питання та шукати на них відповіді;
— потреба у самовираженні, реалізація якої ґрунтується на знаннях, уміннях, навичках;
— потреба у самооцінюванні: порівняння себе з іншими та прагнення до самовдосконалення;
— потреба у соціальних зв’язках;
— потреба у безпеці: прагнення до стабільності й самозахисту;
— фізіологічні потреби.
Перші чотири види потреб – основа для планування вчителем пізнавальної діяльності суб’єктів навчання з обов’язковим урахуванням позитивної мотивації учнів.
Слід уточними поняття «учіння» в контексті досліджуваного питання. Учіння – це цілеспрямований процес, опанування певних навичок і вмінь на основі активної діяльності самого учня в єдності з поступовим набуттям теоретичного і практичного досвіду через навчальні дії, самоконтроль та адекватну мотивацію [28, c. 21 – 23].
Мотивація учня – глибоко особистісне та індивідуальне поняття. Особливість цих мотивів полягає у тому, що вони безпосередньо пов’язані зі змістом та особистісною значущістю діяльності; якщо змінюється мотив, заради якого учень вчиться, то це принципово перебудовує і зміст його навчальної діяльності.
Найважливішим зовнішнім та внутрішнім мотивом навчально-пізнавальної діяльності є:
— пізнавальний інтерес до нового, невідомого;
— мотив «саморозвиток»: бажання якомога більше знати та вміти, розвивати вій розум, підвищувати культурний рівень;
— мотив «досягнення»: бажання отримати гарні результати своєї діяльності;
— мотив «професійно-життєве визначення»: прагнення досягти вершин у майбутній професії;
— комунікативний мотив: бажання спілкуватися, співпрацювати, взаємодіяти;
— емоційний мотив;
— зовнішній мотив, пов'язаний з отриманням винагороди, схвалення від інших людей;
— мотив «позиція»: громадянська відповідальність за справу, почуття обов’язку [11, c.95 – 96].
Отже, мотив – це реальне спонукання, що змушує людину діяти у певній життєвій ситуації і за певних умов.
Під поняттям навчальна мотивація розуміють сукупність:
— зазначених зовнішній та внутрішніх мотивів, що визначають ставлення учня до самого себе як до суб’єкта учіння та до оточення, яке організовує й реалізує цю діяльність;
— процесів, методів, засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності, активного засвоєння змісту освіти.
Вивчення мотивації та її формування полягає у вихованні мотиваційної сфери особистості учня, виявленні її реального рівня і можливих перспектив. Цей процес є цілеспрямованим, якщо вчитель періодично порівнює отримані протягом певного часу результати роботи з певного напрямку з тим рівнем, що передував формуванню [15, c. 102 – 104].
Навчальна мотивація визначається такими специфічними для цієї діяльності факторами:
— самою освітньою системою; освітнім закладом, де здійснюється навчальна діяльність;
— організацією освітнього процесу;
— суб’єктними особливостями школяра (вік, стать, інтелектуальний розвиток, здібності, самооцінка, взаємодія з іншими учнями);
— суб’єктними особливостями педагога, насамперед, системою його ставлення до учня;
— специфікою його навчального предмета [22, c.225 – 226].
Навчальна мотивація має п’ять рівнів:
— перший: високий рівень шкільної мотивації та навчальної діяльності; у таких дітей добре (в окремих випадках навіть дуже добре) розвинений пізнавальний мотив, прагнення якнайуспішніше виконувати не тільки всі запропоновані завдання, а й шкільні вимоги та вказівки вчителя; це сумління й відповідальні діти, які сильно переживають свої невдачі, що іноді мають місце;
— другий: достатня шкільна мотивація; учні задовільно можуть упоратися з навчальною діяльністю, мають пізнавальний інтерес; порівняно з дітьми першого рівня спокійніше ставляться до незадовільних оцінок, відзначаються нестабільною увагою, зниженням та підвищенням у налаштованості до навчання (від активної позиції до пасивної); цей рівень мотивації є середньою нормою;
— третій: позитивне ставлення до школи, але школа приваблює таких дітей здебільшого поза навчальною діяльністю; вони досить добре почуваються у школі, із задоволенням спілкуються з друзями, з учителями; їм подобається бути учнями, мати гарний портфель, ручку, пенал, зошити; пізнавальні мотиви в них сформовані недостатньо, і тому навчальний процес їх приваблює незначною мірою;
— четвертий: низька шкільна мотивація; такі діти відвідують школу неохоче, виявляють бажання пропускати заняття; на уроках часто займаються сторонніми справами, іграми; мають проблеми у навчальній діяльності, важко адаптуються до школи;
— п’ятий: негативне ставлення до школи, шкільна дезадаптація; такі діти мають не тільки труднощі у навчанні, а й проблеми у спілкуванні з однокласниками, вчителями; школа не рідко сприймається ними як вороже середовище; в окремих випадках деякі з них можуть виявляти агресію, відмовлятися виконувати завдання, дотримуватися тих чи інших норм і правил; часто у таких дітей спостерігаються нервово-психічні порушення [22, c. 230 – 232].
Мотивація навчання має багато аспектів, що змінюються та по-новому взаємодіють один з одним: суспільні ідеали, зміст навчання, його мотиви, мета, емоції, інтереси тощо. Тому становлення мотивації – це не просто збільшення позитивного чи негативного ставлення до навчання, а й ускладнення структури мотиваційної сфери та спонукань, що є частиною, встановлення нових, зріліших, іноді суперечливих, відносин між ними. Зазвичай аспекти мотиваційної сфери, як і складні діалектичні взаємини між ними, мають стати об’єктом керування вчителя.
1.2 Вишивка як засіб формування позитивної мотивації навчання учнів молодших класів
Вишивка – найпоширеніший вид народного декоративно-прикладного мистецтва, орнаментоване або сюжетне зображення на тканинах, шкірі, повсті, виконане різними ручними або машинними швами. Дивовижне багатство художньо-емоційних вирішень української народної вишивки обумовлене тим, що вона характеризується різнотипними матеріалами, техніками виконання, орнаментом, композицією, колоритом, які мають численні відмінності. Художнє обдарування народу вершини його мистецького хисту в повну силу виявлені у вишитих творах.
Мистецтво вишивки має багатовікову історію. Від перших стібків шитва на шкіряному одязі людей кам’яного віку і до нашого сьогодення – такий шлях вишивання. Упродовж віків вдосконалювались знаряддя праці (від шила з каміння та кісток тварин до стальної голки), змінювались і вдосконалювались техніки шиття та вишивання.
Уже в І тисячолітті до нашої ери мистецтво вишивання досягло високого рівня у народів Індії, Вавилонії, Риму, Китаю, Єгипту та багатьох інших країн.
На території нашої країни у скіфо-сарматських похованнях VІ-V ст. до н.е. знайшли залишки тканини, вишиті золотими, срібними і вовняними нитками. На території України знайдено також історичні пам’ятки цього мистецтва, які відносяться до І ст. до н.е. – І ст. н.е. А за часів Київської Русі сестра Володимира Мономаха Анна-Янка організувала в Києві школу, де молодих дівчат навчали ткацтву та вишиванню.
У давні часи в основному вишивали лише білими та сірими нитками, що залишились від ткання полотна.
Щоб надати їм блиску, їх навощували. Згодом люди навчились фарбувати нитки, а ще пізніше почали використовувати, крім лляних і конопляних ниток, ще й бавовняні, шовкові, вовняні, золоті й срібні, а також перли, намисто, бісер.
Створюючи візерунки, люди з глибокої давнини користувались умовними знаками-символами, де кожна лінія чи фігура мала певне значення.
Так наприклад:
пряма горизонтально лінія – земля
горизонтальна хвиляста – вода
вертикальна хвиляста – дощ
трикутники – гори
гачкуватий хрест – вогонь
квадрат, коло чи ромб – сонце
Ці знаки – символи руками майстринь поступово перетворювались у візерунки, ускладнювались, доповнювались новими елементами.
Поступово складались орнаменти – послідовне повторення мотивів, в яких у стилізованій формі відображалася вся навколишня природа.
За мотивами орнаменти бувають геометричними, рослинними, тваринними, а також є орнаменти із зображенням людей.
Геометричні орнаменти дуже прості: кружальця, трикутники, кривульки, лінії, хрестики, крапки.
В основі рослинних орнаментів лежить прагнення перенести у вишивку красу природи.
Такі мотиви, як “виноград”, “хміль”, “калина”, “барвінок” часто використовують в українській вишивці. Деякі несуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу. Так, мотив “барвінку” є символом немеркнучого життя. Дуже древній символ “дерево життя” – минуле, сучасне й майбутнє роду людського, родючість землі. Цвіт вишні чи яблуні – символ материнської любові; рута, мальва, півонія – віра, надія, любов. Любисток, васильки – символ людської відданості; ромашка – символ доброти; калина – символ невмирущого роду людського; виноград – краса і радість створення сім’ї; червоний мак – символ чарівної сили, що захищає від усякого зла. У вишивках тваринних орнаментів зображується: кінь, олень, заєць, півень, голуб, метелики. Жіноча фігура символізує богиню життя; дитячі фігурки – продовження роду.
Упродовж сторіч багатьма поколіннями невідомих майстрів створювали прийоми вишивання візерунки та кольорові сполучення. Так, у ХІV-XVII ст. вишивка набула ще більш широкого значення в оздобленні одягу, предметів побуту. Золотими і срібними нитками у поєднанні з перлами і самоцвітами вишивали церковний одяг, образи, хорогви, багатий одяг царів і вельмож. Кольоровим шовком прикрашали весільні рушники, святкові сорочки, хустки.
Поступово мистецтво вишивки поширилось повсюди. Із XVIII ст. воно входить в життя всіх верств населення, стає одним з основних занять дівчат-селянок.
Вишивкою прикрашали предмети побуту – рушники, скатертини, святковий і буденний одяг, фартушки, жіночі головні убори, пояси. Вироби, як правило, виготовлялись з простих, недорогих матеріалів, але відзначались вони високою художньою майстерністю.
Прийоми вишивання, візерунки, їх кольорове втілення удосконалювались із покоління в покоління. Поступово відбиралось все краще і створювались неповторні зразки вишивок з характерними національними рисами [16, c. 130 – 139].
У третьому класі розпочинається навчання учнів технології виконання вишивки гладдю. Наведемо уривок з програми для початкових класів з художньої праці.
Гладь – це вишивання прямими та похилими стібками, які повністю або частково заповнюють площину узору. Існує багато видів гладі, але у початкових класах ознайомлюються з найпростішим видом – двохсторонньою вільною гладдю.
Вивчення тем з вишивання у початкових класах має визначені труднощі у порівнянні з вивченням інших тем на уроках трудового навчання.
Учні значно легше засвоюють знання з обробки паперу, пластиліну та інших матеріалів, так як з ними вони зустрічаються з раннього віку. До школи дуже мала кількість дітей уміє шити чи вишивати. Навчання цим видам діяльності відсутнє у дитячих садках. Рідко вчать дітей-дошкільнят шиттю у сім’ях. Тому уроки з шиття у початкових класах викликають у дітей значні труднощі.
Труднощі виникають також через специфіку технологічних операцій. Дрібні м’язи рук дітей ще слабо розвинені. Координація рухів не відпрацьована, а при шитті, вишиванні саме потрібна плавність і послідовність рухів. Технологія найелементарніших швів вимагає виконання точних, ледь помітних, але цілком визначених рухів.
З’являються труднощі при розрізуванні тканин, при підгинанні і підшиванні країв виробів.
Такі труднощі вимагають на початковій стадії навчання шиттю, вишиванню використання продуманих прийомів навчання.
На виготовлення навіть самих простих виробів витрачається значно більше часу, ніж при роботі з папером, тому у дітей часом зникає інтерес до виконуваної роботи. А результати праці, як відомо, в молодшому віці є важливим фактором трудового навчання. Вчителі застосовують різноманітні прийоми навчання вишиванню, але головним чином використовують інструктаж, різні демонстраційні таблиці. Визначається напрямок стібків, вид шва з лицевої і виворітної сторони. Зупиняються на призначенні швів. Дуже добре, якщо вчитель підготує і продемонструє зразки кількох виробів, які продемонструють учням як надалі належить виконувати завдання.
Отже, як і при вивченні будь-якого предмету в школі, під час оволодіння навичками виконання вишивки виникають певні труднощі. Їх можливо уникнути шляхом використання різноманітних методів навчання, зокрема для молодших школярів дуже ефективним є метод наочності. Дуже важливим моментом на уроці є інструктаж по техніці безпеки та прибирання після заняття робочого місця. Якщо с самого початку привчити дітей до чистоти та уважності на уроці та постійно підтримувати в них позитивну мотивацію навчання уроки праці стануть для них чи не найулюбленішими уроками, до яких вони будуть готуватися з насолодою та захопленням та чекатимуть на них з нетерпінням.
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА ЩОДО ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ ХУДОЖНЬОЇ ПРАЦІ
2.1 Аналіз досвіду вчителів-практиків початкової школи
Аналізуючи досвід вчителів початкової школи, нами було відмічено різноманітність підходів та методик при формуванні позитивної мотивації навчання у молодших учнів. Так, на приклад, аспірант кафедри прикладної культури КНУКІМ Оксана Губа у своїй статті «Формування комунікативних якостей молодших школярів засобами дитячого аматорського театрального колективу» зазначає, що «колективність театрального мистецтва, коли кінцевий результат залежить від кожного учасника творчого процесу, допомагає дитині зрозуміти власну важливість, цінність, робить її більш упевненою.
Заняття театральним мистецтвом учать дитину співпрацювати з іншими, рахуватися з думками товаришів, жити та працювати в колективі.
Театральна гра має багато спільного з дитячою грою. Саме це є основним з аргументів на користь самодіяльного театру як соціалізую цього засобу. Феноменальна спорідненість гри та сцени полягає в:
1) реальності почуттів та переживань, які відчуває гравець;
2) удавання розглядається, як механізм гри.
Реалізація фантазії у рухомі акти (поведінка) здійснюється як механізм удавання. Потреби дитини задовольняються у грі та через роботу уяви, фантазії, будучи, в свою чергу, нічим іншим, як фантазією в дії [6, c. 47].
Під час гри дитині набагато простіше прищепити будь-які навички, виробити в неї вміння. Для корекції агресивних форм поведінки у дітей Г.Е. Бреслав рекомендує застосовувати різноманітні методи за такими напрямками, як:
— гра;
— вилучення дитини зі звичного оточення та включення її до коригую чого середовища або групи;
— творче самовираження (заняття творчою діяльністю);
— сублімація агресії у соціально-схвальну діяльність (праця, суспільна робота тощо) [6, c. 48].
Під час проведення тренінгів психологи (А.І. Захаров, С.А. Ігумнов, СВ. Коноваленко, І.В. Ганічева та ін..)пропонують ігрові вправи, які цілком тотожні вправам на розвиток психотехніки актора. Так, вправи «Сіамські близнюки», «Дзеркало», «Фотограф», «Скульптор» знайомі будь-якому театральному педагогу, вправи-імпровізації на вербальну комунікацію є етюдами з імпровізованим текстом, а численні дихальні та артикуляційні вправи цілковито запозичені з тренінгу сценічної мови».
Слід зазначити, що подібна техніка викладання присутня і на уроках художньої праці, коли учні повторюють за вчителем виконувані ним дії (вишивання, шиття, майстрування). Така технологія є ефективною, тому що повторюючи за вчителем дітям легше засвоювати новий матеріал та техніки виконання тих чи інших видів діяльності на уроках праці [6, c.49].
Свою думку з проблеми формування позитивної мотивації навчання висловив Юрій Рева (кандидат педагогічних наук, доцент кафедри психології та педагогічних технологій Криворізького державного педагогічного університету) у своїй статті «Мистецтво розроблення творчого задуму уроку-технології професійної майстерності вчителя».
У даній статті він зазначає, що «на результативність уроку впливають особистість учителя, його стиль спілкування з учнями, рівень фахової підготовки, ступінь володіння методичними прийомами та вміння враховувати під час управління навчальною діяльністю психологічні особливості кожного учня».
Також він зазначає, що «Для сучасного уроку характерними ознаками є гуманітарний потенціал і гуманізація навчання; варіативність і гнучкість системи уроків; спрямованість на особистість учня; системний підхід до архітектури уроку та процесу навчання; спрямованість на головне – генералізація навчання; повне засвоєння нового матеріалу на уроці; оптимізація форм роботи; економія часу в шкільному навчанні».
Далі він пише, що «Комплекс дидактичних засобів до кожного уроку – величина змінна, що залежить від рівня розвитку інформаційних технологій, поставлених цілей і методів їх досягнення, змісту навчального матеріалу, особливостей психічного розвитку учнів, закономірностей сприймання, переробки та запам’ятовування інформації, рівня підготовки вчителя».
Щодо формування позитивної мотивації навчання, Юрій Рева пише: «Педагогові треба прагнути до активності думки учня, до того, щоб знання розвивалися завдяки їх застосуванню. Потрібно добиватися того, щоб учні побачили, відчули незрозуміле – щоб перед ними постало запитання. Якщо цього вдалося досягти, то це половина успіху».
Також він підкреслює, що «Нестандартні уроки та прийоми роботи з учнями краще запам’ятовуються, викликають зацікавленість і бажання взяти участь в уроці. Такого типу уроки знімають скутість, викликають позитивні емоції, сприяють кращому засвоєнню матеріалу. Школяра втомлює пасивність, а праця, пов’язана з позитивними емоціями, сприяє формуванню та закріпленню міцних знань».
Таким чином, усі уроки треба будувати з використанням розглянутих дидактичних умов. Такі уроки безумовно матимуть успіх серед учнів та будуть формувати позитивну мотивацію навчання у молодших школярів [19, c. 50 – 56].
Також слід звернути увагу на статтю Марини Прокоф’євої (декан Євпаторійського факультету РВНЗ «Кримський гуманітарний університет», м. Ялта) «Організація інтегровано-педагогічної діяльності в межах інноваційних технологій соціокультурно-педагогічної спрямованості». У своїй статті вона досліджує уроки малювання у початкових класах. Вона приводить декілька прикладів уроків, головною метою яких є формування позитивної мотивації навчання у молодших школярів та розвиток творчих навичок учнів. Також вона планує кожний урок за одним й тим самим планом, але постійно привносить в нього щось нове та особливе. Він дає можливість учням не поспішати на уроці, щоб встигнути виконати завдання до кінця уроку. Завжди урок починається з позитивного настрою учнів та налаштування їх на певний вид діяльності. Наприклад: спочатку діти розглядають репродукції картин художників і милуються квітучими деревами. Вчитель просить їх уявити, як у садку пахнуть яблуні й груші, «вдихнути» весняні пахощі фруктових дерев. Для створення весняної атмосфери в класі можна ароматизувати приміщення справжніми яблуками, грушами, які принесли діти на завдання вчителя» [18, c. 56 – 57].
Отже, Марина Прокоф’єва наголошує на тому, що чи не найважливіше місце серед факторів, які впливають на мотивацію навчання є створення позитивної атмосфери у класі та налаштування учнів на позитивний лад та працю.
На нашу думку на уроках художньої праці для формування позитивної мотивації навчання у молодших школярів можна використовувати інноваційні технології навчання. Існує безліч нових методик викладання, які ми і розглянемо.
Використання педагогічної технології «Створення ситуації успіху».
У своїй книжці «Виховання в учнів творчого ставлення до праці О.Г. Барабанов розглядає методику «Створення ситуації успіху». Дана методика не виникла одночасно. ЇЇ розробкою та дослідженням основних положень займались багато педагогів. А саме: В.О. Сухомлинський, О.С.Бєлкін, К.Д. Ушинський, Г.О. Цукерман, І.Ф. Харламов. У їхніх працях, розроблених ними методичних посібниках та методиках викладання тим чи іншим чином розглянуто дану проблему.
Ситуація успіху може стати своєрідним пусковим механізмом для подальшого розвитку особистості. Особливо, якщо це стосується навчання, опанування таким важким та престижним предметом, як художня праця. Успіхи в навчанні – це джерело внутрішніх сил учня, яке виробляє енергію для подолання перешкод та бажання вчитись.
Багато наших сучасників висловлюють думку про те, що учень тоді тягнеться до знань, коли переживає потребу в навчанні, коли їм рухають здорові мотиви та інтерес, підкріплені успіхом.
У концепції А.С. Смирнова як основна мета педагогічного процесу розглядається створення умов для максимально можливого розвитку здібностей дитини, формування у неї внутрішнього психологічного спокою і впевненості у своїх силах. Смирнов виділив наступні принципи організації навчальної діяльності:
· ставлення до дитини як до суб'єкта, формування особистісного стилю взаємин, створенням позитивного емоційного фону. У школі дитина повинна відчувати себе впевнено і захищено, це стає можливим при формуванні в учнів постійного відчуття успіху;
· вчитель повинен створити джерело внутрішніх сил дитини, що породжує енергію для подолання труднощів, бажання вчитися;
· вчитель повинен створити такі умови, в яких дитина відчував б упевненість в собі і внутрішнє задоволення; він повинен пам'ятати що дитині необхідно допомагати досягати успіху в навчальній діяльності. А для цього потрібно створювати ситуації успіху.
Використання ситуації успіху має сприяти підвищенню робочого тонусу, збільшенню продуктивності навчальної праці, а також допомогти учням усвідомити себе повноцінною особистістю [3, c. 88 – 94].
Стосовно вправ, що застосовувались на уроках учителів-практиків початкових класів, то слід зазначити наступне. О.Губа використовувала вправи колективного характеру та спрямовані на розвиток дитини саме в колективі. Вона вважає, що в таких умовах дитина швидше стає частиною соціуму та її розвиток прискорюється, а формування позитивної мотивації навчання стає не метою, а чимось таким, що виникає саме по собі, завдяки засобам спілкування на співпраці з іншими дітьми.
Ю.Рева розглядає особистісно орієнтоване навчання та саме виконання індивідуальних завдань та вправ як вихудне положення при формуванні позитивної мотивації навчання. Він вважає, що для досягнення поставленої вчителем мети уроку, учень повинен отримати свободу у виборі форм та методів для її досягнення. Саме через свободу він бачить досягнення мети формування позитивної мотивації навчання. Індивідуальні завдання та самостійна діяльність на уроках, є на його думку, відправною точкою при ознайомленні чи закріпленні теми. І саме така форма навчання позитивно впливає на учнів та рівень сформованості позитивної мотивації навчання та дає змогу вчителеві контролювати розвиток учнів та засвоєння ними навчального матеріалу, своєчасно корегуючи та виправляючи допущені ними помилки.
Отже, на основі досвіду вчителів-практиків, який було досліджено, використавши запропоновані ними методики та їх досвід, а також використовуючи методичну літературу з проблеми дослідження, нами було розроблено ряд уроків в які входили комплекси вправ, спрямованих на формування позитивної мотивації учнів молодших класів на уроках художньої праці. На кожному уроці використовувалась методика «Створення ситуації успіху», проводились колективні та індивідуальні види робіт, а також, перед початком уроку діти налаштовувались на позитивний настрій та готовність до праці через слово вчителя та уяву, яку вони застосовували при цьому (Методика використана М.Прокоф’євою). Таким чином, розроблені уроки мали результат та завдяки ним було сформовано та поставлено на належний рівень позитивну мотивацію навчання.
2.2 Експериментальна робота щодо формування позитивної мотивації молодших школярів учнів третіх класів
У другому розділі нашої роботи було проведено дослідно-експериментальну роботу з формування позитивної мотивації у молодших учнів, яка проводилась у три етапи. На першому етапі ми провели констатувальний експеримент. Метою даного експерименту було виявлення рівню сформованості позитивної мотивації молодших учнів на уроках художньої праці. Дані дослідження засвідчили недостатній рівень сформованості позитивної мотивації учнів у 3 – Б класі. І тому запропоновані нами розробки уроків, приклади яких приведено у додатку А, сприятимуть кращому засвоєнню знань учнями та формуванню позитивної мотивації навчання на уроках художньої праці. Дані уроки було використано при проведенні другого етапу дослідно-експериментальної роботи, саме який і було направлено на підвищення рівня сформованості позитивної мотивації на уроках художньої праці.
Слід зазначити, що вправи і завдання співвідносяться з віковими особливостями учнів. Всі вправи і завдання спрямовані на формування позитивної мотивації навчання та на розвиток інтересу до навчання на уроках художньої праці..
На третьому контрольному етапі дослідно-експериментальної роботи було проведено повторне тестування учнів (Додаток В). Після чого відбулося підведення підсумків даного тестування та на основі отриманих результатів було визначено чотири рівні сформованості позитивної мотивації навчання до яких в свою чергу належать: високий, середній, достатній та низький.
Результати аналізу показали, що в 3 – Б класі значно підвищився рівень сформованості позитивної мотивації навчання. Результати наведені в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.Рівні сформованості позитивної мотивації навчання у молодших школярів після експерименту ( у % )
| Рівні сформованості позитивної мотивації навчання | 3 – Б клас |
| Високий | 18 |
| Середній | 52 |
| Достатній | 20 |
| Низький | 10 |
Аналіз кількісних даних дозволяє відзначити покращення результатів виділених показників у 3 – Б класі, побачити динаміку їх розвитку протягом експерименту. Аналіз експерименту засвідчив, що кількість учнів, що належать до низького рівня зменшилась до 10%, достатній рівень збільшився на 21%, середній рівень збільшився на 34%, високий рівень сягнув — 18%.
Отже, завдяки використанню на практиці запропонованої розробки уроків з художньої праці для формування позитивної мотивації навчання у учнів молодших класів, було забезпеченню найсприятливіші умови для навчання. Формування позитивної мотивації навчання, орієнтація на розвиток особистості – основна концептуальна мета проведення уроків художньої праці. Не за рівнем складності, а за різноманітністю і практичною неординарністю учні 3 – Б класу були зацікавлені у вивченні різних видів вишивки, зокрема вишиванням низинкою та гладдю. Для учнів були створенні найоптимальніші умови навчання.
Аналізуючи результати експерименту, необхідно підкреслити, що значно зросла ініціативність та активність учнів. Порівняно з попередніми даними, учні зацікавлені на уроках та при підготовці домашнього завдання, майже всі намагаються планувати роботу і виконувати її за своїм планом. Учні стали більш незалежними, самостійними, наполегливими.
ВИСНОВКИ
Аналіз психолого-педагогічної та спеціальної літератури дозволив зробити такі висновки:
— мотивація – це загальна назва процесів, методів, засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності активного засвоєння змісту освіти, що залежить від рівня сформованості мотивації учіння молодших школярів. Навчальна мотивація є сукупністю зовнішніх та внутрішніх мотивів що визначають ставлення учня до самого себе як до об’єкта учіння та до оточення, яке організовує й реалізує цю діяльність. Також це процеси, методи та засоби спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності та активного засвоєння змісту освіти. Позитивна мотивація навчання має багато аспектів що змінюються та по-новому взаємодіють один з одним: суспільні ідеали, зміст навчання його мотиви, мета емоції, інтереси. Тому формування позитивної мотивації навчання – це не просто збільшення позитивного чи негативного ставлення до навчання, а й ускладнення структури мотиваційної сфери та спонукань, що є частиною встановлених нових, більш зрілих, іноді суперечливих, відносин між ними;
— вишивка – найпоширеніший вид народного декоративно-прикладного мистецтва, орнаментоване або сюжетне зображення на тканинах, шкірі, повсті виконане різними ручними або машинними швами. Мистецтво вишивки має багатовікову історію. Упродовж віків вдосконалювались знаряддя праці, змінювались техніки шиття та вишивання. Гладь – це вишивання прямими та похилими стібкам, які повністю або частково заповнюють площину узору. Існує багато видів гладі але у початкових класах ознайомлюються з найпростішим видом – двохсторонньою гладдю. Вивчення тем з вишивання у початкових класах має визначені труднощі у порівнянні з вивченням інших тем на уроках художньої праці. Але для того щоб перебороти ці труднощі існує багато сучасних методик викладання, які є дієвими та корисними на усіх етапах вивчення технології вишивки гладдю.
— завдяки проведеному аналізу досвіду вчителів-практиків початкової школи було з’ясовано, що кількість та різноманітність методик якими вони користуються є дуже великою. Поставивши правильно мету навчання з того чи іншого шкільного предмета, по суті кожен вчитель перетворюється на художника який начебто малює картину, і ця картина – це учень, в якого формуються ті чи інші навички. О.Губа широко використовує дидактичну гру на своїх уроках; Ю.Рева пропонує педагогові прагнути до активності думки учнів та зробити уроки якомога цікавішими; М.Прокоф’єва, перш за все, наголошує на факторі створення позитивної атмосфери у класі та на налаштування учнів на позитивний творчий лад та працю. Але при використанні усіх перерахованих методик урок можна зробити дійсно більш продуктивним та цікавішим для учнів таким, який запам’ятається;
— у другому розділі роботи нами було проведено дослідно-експериментальну роботу по дослідженню рівня сформованості позитивної мотивації навчання учнів 3 – Б класу. Під час констатувального експерименту було проведено тестування учнів 3 – Б класу. Проаналізувавши отримані результати, ми дійшли висновку, що методика яка використовувалась вчителями художньої праці є неефективною щодо формування пізнавальної активності так як рівень сформованості пізнавальної активності учнів був дуже низьким. Саме тому, актуальним стало питання щодо проведення другого етапу дослідно-експериментальної роботи, а саме формувального експерименту. На даному етапі було проведено ряд розроблених нами уроків, які було спрямовано саме на формування позитивної мотивації учнів на уроках художньої праці. Після чого на контрольному етапі дослідно-експериментальної роботи було проведено повторне тестування учнів 3 – Б класу. Результати засвідчили що запропоновані нами уроки добре вплинули на формування позитивної мотивації навчання у молодших учнів експериментального 3 – Б класу, що засвідчило доцільність проведення дослідно-експериментальної роботи.
Таким чином, у даній роботі нами було теоретично обґрунтовані та експериментально перевірені особливості формування позитивної мотивації навчання у молодших учнів на уроках художньої праці. Також, було виконано всі поставленні завдання. Було проаналізовано психолого-педагогічну та спеціальну літературу з обраної теми, було вивчено та узагальнено досвід роботи вчителів початкових класів з проблеми дослідження та встановлено ступінь сформованості позитивної мотивації навчання учнів молодшого шкільного віку. У другому розділі нами було розроблено та експериментально перевірено дієвість системи завдань та вправ з формування позитивної мотивації навчання учнів початкових класів на уроках художньої праці.
Таким чином, підводячи підсумок слід зазначити, що ефективність формування позитивної мотивації навчання у молодших школярів на уроках художньої праці буде протікати успішніше за умов особистісної спрямованості змісту навчання, завдяки врахуванню вікових особливостей учнів молодшого шкільного віку, при використанні різноманітних форм та методів активізації навчання, а також, при використанні педагогічної технології «Створення ситуації успіху».
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алексеев В.Е. Организация технического творчества учащихся / Виктор Егорович Алексеев. — М.: Высшая школа, 1984. — 46 с.
2. Актуальные вопросы трудового воспитания младших школьников на современном этапе: программно-методическое пособие. – Славянск: ИЦ СФАГПИ, 2000. – С. 32 – 33.
3. Барабанов А.Г. Воспитание у учащихся творческого отношения к труду / Анастасия Григорьевна Баранова. – М.: «Просвещение», 1990. –– 205 с.
4. Гессен С.И. Основы педагогики / Сергей Иосифович Гессен. – М.: Знание, 1995. – 340 с.
5. Гиренко Н.А. Сенсомоторное развитие учащихся младших классов вспомогательной школы в процессе трудового обучения: Дис. на получение звания канд. пед. наук: 13.00.03 / АПН Украины; Институт дефектологии. – К., 1996. – 192с.
6. Губа О.С. Формування комунікативних якостей молодших школярів засобами дитячого аматорського театрального колективу / О.С. Губа // Початкова школа. – 2008. – №12. – С. 47 – 49.
7. Дмитриев Ю.А. Трудовое воспитание младших школьников в современных условиях / Ю.А. Дмитриев // Школьник. – 2001. – №8. – C. 27 – 30.
8. Дорошенко П.С. Дошкольник и младший школьник: проблемы воспитания и образования: Материалы конф. Чтения Ушинского пед. фак. ЯГПУ. – Ярославль: Изд-во ЯГПУ, 2003. – 100 с.
9. Дупак Н.В. Виховання культури праці молодших школярів у процесі навчальної трудової діяльності: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / Інститут педагогіки АПН України. – К., 1999. – 16с.
10. Знамеровська Н.П. Підготовка вчителя трудового навчання до розвитку художньо- конструкторських здібностей учнів основної школи: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.02 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П. Драгоманова. – К., 1999. – 20с.
11. Иванова Т.Ф. К вопросу о формировании мотивов трудовой деятельности младших школьников // Оценка эффективности образовательных технологий: Тез. докл. 2-й Всероссийской науч.- практ. конф. Ч. II — Славянск. 2000. – С. 95 – 96.
12. Коломиец А.А К вопросу о методах трудового воспитания младших школьников // Проблемы и перспективы реализации базисного учебного плана образовательных учреждений: Сб. науч. тр. – Славянск, 2000. – 240 с..
13. Кудрявцев Т.В. Формирование элементов технического мышления у младших школьников и необходимость совершенствования учебных программ трудовой их подготовки / Т.В. Кудрявцев, Э.А. Фарапонова // Обучение и развитие младших школьников. – К.: Знание, 1990. – 150 с.
14. Махмутов М.И. Воспитывать интеллектуально активную личность / М. И. Махмутов. – «Народное образование». – 1997. –– №1. – С. 26 – 28.
15. Нестеров А.И. О трудовом воспитании в младшем школьном возрасте // Оценка эффективности образовательных технологий: Тез. докл. 2-й Всероссийской науч.-прак. конф. Ч. II — Славянск. 2000. – С. 102 – 104.
16. Осовська Г.П. Уроки трудового навчання. 3 клас / Галина Петрівна Осовська. — Тернопіль: Астон, 2002. – 270 с.
17. Пархоменко Л.С. Педагогическая диагностика и планирование процесса трудового воспитания младших школьников // Оценка эффективности образовательных технологий: Тез. докл. 2-й Всероссийской науч. – практ. конф. Ч. II – K. 2000. – C.96 – 101.
18. Прокоф’єва М.С. Організація інтегровано-педагогічної діяльності в межах інноваційних технологій соціокультурно-педагогічної спрямованості / М.С. Прокоф’єва // Початкова школа. – 2008 – №12. – С.56 – 57.
19. Рева Ю.Ф. Мистецтво розроблення творчого задуму уроку-технології професійної майстерності вчителя / Ю.Ф. Рева // Початкова школа. – 2008. — №12. – С. 50 – 56.
20. Савченко О.Я. Урок у початкових классах / Олександра Яківна Савченко. – К., 1993. – 160 с.
21. Скаткин М.Н. Что надо знать о современных проблемах дидактики / М.Н. Скаткин. «Народное образование». –– 1997. –– № 1. –– С. 47 ––49.
22. Толызина Ю.В. Педагогика / Юлия Викторовна Толызина. – М.: Лик, 2003. – 450 с.
23. Фарапонова Э.А. Технический труд в системе развивающего обучения / Элла Александровна Фарапонова. – М.: Ника, 2000. – 340 с.
24. Фарапонова Э.А. Дети в труде и игре. Младший школьник / Э.А. Фарапонова, Т.И. Данюшевская. – М.: Прсвещение, 1981. – 230 с.
25. Хорунжий В.О. Календарне планування з трудового навчання. 1-4 кл. / Віктор Олександрович Хорунжий. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. – 370 с.
26. Хохліна О.П. Загальна характеристика оновленого змісту трудового навчання та рівнів навчальних досягнень учнів 1-3 кл. / О.П. Хохліна, Г.М. Мерсіянова // Рідна школа. – 2003. – № 7. – С. 11 – 14.
27. Хохліна О.П. Оцінювання навчальних досягнень учнів 1-3 класів з трудового навчання / О.П. Хохліна, Г.М. Мерсіянова // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2003. – №3. – С. 19 – 23.
28. Ярош С.И. Трудовое обучение в младших классах: современная специфика / С.И. Ярош // Школьный учитель. – 2001. – № 11. – С. 21 – 23.
29. Ярош С.И. Начало трудового обучения в школе / С.И.Ярош // Первокласник. – 1998. – №3. – С. 31 – 32.
ДОДАТКИ
Додаток А
План-конспект уроку з трудового навчання
Клас: 3 – Б
Тема. Вишивання низинкою.
Мета. Ознайомити учнів зі швом «низинка». Вчити техніки вишивки «низинкою» на папері в клітинку.
Обладнання. Зразки вишивок «низинкою», аркуш паперу в клітинку, голки, ножиці, нитки, технологічна картка, виставка узорів, виконаних різними швами.
Хід уроку
I. Підготовка робочих місць.
II. Організаційний момент.
III. Повідомлення теми і мети уроку.
— Діти, які шви українських вишивок ви запам'ятали?
— Відшукайте ці шви на вишиванках, що на виставці.
— Які шви ви вже можете виконувати?
— Сьогодні на уроці ми ознайомимось ще з одним способом вишивання — низинкою.
IV. Розгляд зразка.
(Діти розглядають рушники, вишиті низинкою.)
— Чи подобається вам вишивка?
— Чи хотіли б ви самі так вишивати?
— Тоді будьте дуже уважні і наполегливі.
V. Технологія виготовлення виробу.
Назва шва пішла від способу вишивання. Вишивається низинка знизу, з вивороту. Лицьова сторона узору — це виворіт вишивки. Низинкою вишивають геометричні орнаменти чорними або червоними нитками. Рідше — чорними і червоними. Шов виконується справа наліво.
Робочу нитку закріплюємо петлею на одній з ниток тканини справа, внизу, біля початку вишивки. І знизу вверх виконуємо перший рядок узору. Голку вводимо вниз, рахуємо з виворотного боку 3 клітинки, проколюємо вверх. Потім знову рахуємо 3 клітинки і проколюємо внизу. Так, рахуючи клітинки, виконуємо перший ряд. Тоді роботу перекручуємо і знову знизу вверх через ниточку виконуємо другий ряд узору. Знову перекручуємо і виконуємо третій ряд. І так щоразу, щоб вишивати знизу вверх.
Повчимося вишивати на аркуші паперу в клітинку.
Розгляд технологічної картки. (Учитель пояснює по картці.)
VI. Планування наступних трудових дій, відбір матеріалів та інструментів.
VII. Повторення правил техніки безпеки.
VIII. Самостійна робота учнів. (Звучить «легенька» музика.)
Фізкультхвилинка.
А тепер всі по порядку
Вишикуйтесь на зарядку
Похитайте головою;
Раз — притупніть ще ногою,
Руки вгору підведіть,
Трішки ними потрясіть.
Нахиліться вліво, вправо,
Та цього іще замало.
Руки вгору, руки вниз,
Раз — присіли, піднялись…
Й працювати знов взялись.
IX. Продовження самостійної роботи.
Якщо буде час, можна попробувати вишивати цей узор на тканині.
X. Оцінювання виробів.
XI. Підсумок уроку.
XII. Прибирання робочих місць.
ВИШИВАННЯ НИЗИНКОЮ
План-конспект уроку з трудового навчання
Клас: 3 – Б
Тема. Вишивання низинкою. Вишивання манишки.
Мета. Продовжити вчити учнів вишивати низинкою геометричні орнаменти. Викликати у дітей бажання створювати своїми руками елементи національного костюма (манишку). Удосконалювати навички користування ножицями, голками.
Обладнання. Зразок вишивки, тканина для вишиття, голки, ножиці, нитки, зразки українських костюмів для хлопчика і дівчинки, грамзапис музики для фізкультхвилинки, технологічна картка.
Хід уроку
I. Підготовка робочих місць.
II. Організаційний момент.
III. Повідомлення теми і мети уроку.
Вступна бесіда.
— Кожен народ має свій національний одяг. Крім практичних функцій захисту тіла від зовнішніх дій природи, він відображає художній смак та уподобання народу у даний час. Український костюм має давню історію. Він розвивався і вдосконалювався протягом століть, вбираючи багатовіковий досвід, засвоюючи кращі традиції народу.
Розгляньте зразки українських костюмів.
— Український костюм відзначається простотою, стрункістю силуету, багатством і різноманітністю орнаментів, насиченими кольорами.
— Назвіть складові частини костюма для дівчинки.
— З чого складається костюм для хлопчиків?
Основною складовою народного костюма є біла сорочка, оздоблена вишивкою на рукавах, комірці і вишита манишка. (Виходять діти, які прийшли у школу у вишитих сорочках, розглядаємо їх вишиванки).
— Хто пам'ятає, що символізує вишивка на сорочках, яку функцію відіграє?
(Розміщення вишивки на рукавах пов'язане із вшануванням руки як знаряддя праці, побажання їй сили і вправності, а також вишивка захищає від злого і недоброго).
— У кого з вас є вишиті сорочки?
— Хто їх вишивав?
— Чи хотіли б ви самі вишити сорочку?
— Тоді давайте почнемо робити цю добру справу вже сьогодні. І почнемо вишивати сьогодні манишку.
Розгляд зразка.
— Яким швом вишитий узор? (Низинкою.)
— Якими кольорами? (Червоним і чорним.)
— Який це узор? (Геометричний.)
V. Технологія виготовлення виробу.
1. На попередньому уроці ми вчилися шити низинкою на папері. Розгляньте свої вишивки і згадайте, як виконується такий шов.
(Діти пояснюють, учитель допомагає їм).
2. Розгляд технологічної картки.
Для вишиття приготуємо тканину. Відміряйте і виріжте смужку завдовжки 25 см і завширшки 4 см.
Відмітимо на смужці середину і вишиємо знизу вверх цей середній ряд. Виконуємо стібки подібно до того, як виконували на папері, тільки рахуємо дірочки: 4 — вниз голку, 4 — вверх. До крайніх смужок від середини пропускаємо три дірочки. Це і буде ритм (рапорт) в орнаменті.
VI. Планування наступних трудових дій, відбір матеріал та інструментів. Закріплення нового матеріалу.
VII. Повторення правил техніки безпеки.
VIII. Самостійна робота учнів. (звучить «легка» мелодія).
Діти на вибір вишивають узори, користуючись технологічною карткою.
Фізкультхвилинка.
Під музику діти танцюють.
Два прихлопи, три притопи,
На носок, на каблучок.
Руки — вліво, руки — вправо, —
Ми танцюєм гопачок.
Раз — присядем, два — присядем —
Гарний настрій.
Покружляли, повертілись
І тихесенько всі всілись.
IX. Продовження самостійної роботи.
На наступному уроці діти закінчують вишивати манишку, підрублюють або обметують її. Бажано пришити виготовлені манишки до святкової сорочки.
X. Оцінювання виробів, відбір на виставку.
XI. Підсумок уроку.
XII. Прибирання робочих місць.
ВИШИВАННЯ МАНИШКИ НИЗИНКОЮ
План-конспект уроку з трудового навчання
Клас: 3 – Б
Тема. Вишивання хрестиком.
Мета: Навчити учнів вишивати хрестиком. Поглибити знання учнів про народну вишивку.
Обладнання. Тканина для вишивання, на яку нанесені узори на попередньому уроці, створені учнями геометричні узори на папері, ножиці, голки, кольорові нитки, технологічна картка «Вишивання хрестиком».
Хід уроку
I. Підготовка робочого місця.
II. Організаційний момент.
III. Повідомлення теми і мети уроку.
На Попередньому уроці ви створювали узори і переносили їх на тканину. Сьогодні будете вишивати ці узори. Вишивати будемо хрестиком.
З історії вишивки відомо,, що шов «хрестик» поширився в Україні дуже давно, більше 100 років тому. Вишивкою хрестиком прикрашали і зараз прикрашають блузи, сукні, серветки, рушники, фартушки, сумки та багато інших необхідних у побуті речей.
Улюблений колір вишивок — червоний. Його вважали оберегом від чортів. Вишивкою прикрашали комір і рукави сорочок. Це також оберіг, бо ті місця, де закінчується тканина, вважалися найдоступнішими для злих сил. Послухайте таку легенду.
Вишиванка
Був час, коли почали на землі люди вимирати. Від якої хвороби, — того ніхто не знав. Однак іде чоловік і враз кинеться, зчорніє, запіниться і вмре.
Втікали люди з сіл у ліси. Та слідом за ними гнала хвороба. Не жалувала ні молодих, ні старих. Надходив такий час, що вже і хоронити вмерлих нема кому...
А в селі над Дністром жила бідна вдова Марія. Забрала пошесть чоловіка і п'ятеро дітей. Але наймолодша Іванка ще здорова. Пантрує матір за донечкою, як за скарбом найдорожчим.
Аж не вберегла… Почала сохнути Іванка. Ні їсти не хоче, а тільки п'є, блідне, тане на очах. А ще просить матінку:
— Врятуй, мамо, я не хочу вмирати! Порятуй!
І так ті оченята просять, так благають, що бідна жінка місця собі не знаходить.
З тим минуло пару днів. Одного вечора до хати прийшла якась бабця старенька. Як і коли прийшла, Марія не чула.
— Слава Богові, — привіталася.
— Слава.
— Що, помирає остання?
— А могла б і жити… Аж кинулася Марія.
— Як? Бабуню сердечна, як Бога благаю, спаси, порятуй найменшу. Не лиши в самоті на старість! Взяла, певно, стара до серця той плач і мовила:
— Повідаю тобі тайну тої страшної хорі. Але присягни, що не обмовишся. Дитям присягай!
— Присягаю… Донечкою!
— Знай, що послав чорну Смерть Господь Бог. Грішників багато зросло. Сказав Бог умертвляти всіх, на кому нема хреста. А Чорти втішилися і всіх, на кому не видно хреста, убивають. Що їм до людських душ? Ото і мруть праведні з грішниками купно… Ти тяжко перенесла смерть родини. Дам тобі раду… Виший на рукавах, на пазусі і всюди хрести. Та ший чорні, або червоні, щоб здалека чорти виділи… Але не мов нікому більше, бо смерть дочки вздриш на очах...
Вже за годину червона і чорна мережка опоясали діточу сорочечку. Світять назавтра до сонця хрести і хрестики. І собі нашила. А як сиділа вечорами в самоті коло постелі дитини, то ще шила щось на дитячих сорочечках. А донечка здоровшала щодень і просила маму:
— А виший ще терен… А калину...
Як люди дивували, то казала, що збирається йти в ліси самітницею… Хрести треба на благословення Боже і проти поголосу. З тим вже Іванка здорова: і скаче, і сміється, і співає. А Маріїне серце стискається від болю, як видить, що понесли свіжого небіжчика на цвинтар.
Одного разу вся у сльозах прибігла Іванка і тягнула маму за рукав на сусідський двір. У маленькій домовинці виносили з хати двійню хлопчиків, Іванчиних ровесників.
Змарніла Марія, аж світиться. Все пестить і цілує доньку, а думи в голові, як хмари зливові:
— Боже милий, так то моя надія!… А діти мруть...
— Не витримала. Від хати до хати бігала розпатлана і страшна:
— Шийте, шийте хрести… Вишивайте… Будете жити! Рятуйтеся! Люди запиралися в хаті. Думали, що прийшла пора і на Марію. Не вірять.
Марія побігла додому, взяла на руки Іванку і подибала до церкви. Забила в дзвін на сполох. За хвилю вже всі збіглися. Обцілувала Марія дитину і мовила до людей:
— Не повірили! Думаєте здуріла? Та най буде, дітей мені ваших шкода… — на тім зірвала з Іванки сорочечку вишиту.
Дитина на очах зчорніла і померла.
— Убивці! Шийте, вишивайте сорочки дітям і собі.
Та й впала мертвою коло доньки… З того часу відійшла хвороба за ліси і моря. А люди ходять у вишиванках. Потім вже не стало потреби у вишитих хрестах. Та матері навчили доньок, а доньки своїх доньок і вже ніхто не обходився без вишитої сорочки, фартуха чи блузки.
Сумуючи За милим, дівчина вишила зозулю...
Люди дали вишиванкам сонце і квіти, листя і ягоди. Радощі і болі життя зашивали жіночі руки у своїх вишиванках.
Носять оту красну одіж і понині по всім світі. Але мало хто відає, звідки прийшла та краса до людей.
Отже, ви сьогодні також будете вишивати хрестиком.
V. Технологія виготовлення виробу.
Спираючись на технологічну картку, нагадую дітям, як виконується шов «хрестик».
— Усі шви українських вишивок діляться на основні і допоміжні. Основні діляться на лічильні та декоративні. Лічильні — це такі шви, де для виконання кожного стібка необхідно лічити нитки тканини. Цими швами виконують геометричні або рослинно-геометризовані орнаменти. До лічильних швів відносять гладь, низинку, різні види мережок, хрест.
Краса і точність орнаменту залежить від правильного рахунку ниток тканини.
Вишивають хрестиком по канві або спеціальній вишивальній тканині.
VI. Планування наступних трудових дій, відбір матеріалів та інструментів. Закріплення нового матеріалу.
VII. Повторення правил безпечної роботи з ножицями, голкою.
VIII. Самостійна робота. (Звучить спокійна мелодія).
Учні, користуючись візерунком, складеним на папері, та позначками на тканині, вишивають.
Фізкультхвилинка.
Руки вгору піднімаєм,
Потім їх ми опускаєм.
А тоді скоріш-скоріш
Плещим, плещим веселіш!
Руки вгору піднімаєм,
Потім знову опускаєм.
А тоді скоріш-скоріш
Тупай, тупай веселіш!
IX. Продовження самостійної роботи.
Додаток Б
Методика «Ставлення дитини до навчання в школі»
Завдання цієї методики — визначити вихідну мотивацію навчання у дітей, які вчаться в школі, тобто з'ясувати, чи є у них інтерес до навчання.
Що стосується дітей молодшого шкільного віку, не слід обмежуватися тільки оцінками в 0 балів і в 1 бал, тому що, по-перше, тут також зустрічаються складні питання, на одне з яких дитина може відповісти правильно, а на інше — неправильно, по-друге, відповіді на запропоновані. Для складних питань, на які дитина відповів не повністю, і питань, що допускають частково правильну відповідь, рекомендується застосовувати оцінку 0,5 бала.
Правильною і повною, що заслуговує оцінки в 1 бал, вважається тільки досить розгорнута, досить переконлива відповідь, що не викликає сумнівів з точки зору правильності. Якщо відповідь одностороння і неповна, то вона оцінюється у 0,5 бала. Приміром, повну відповідь на запитання 2 («Навіщо потрібно ходити до школи?») Повинна звучати приблизно так: «Щоб отримувати корисні знання, вміння та навички». Як неповна може бути оцінена така відповідь: «Вчитися». Невірною вважається відповідь, в якій немає натяку на набуття корисних знань, умінь або навичок, наприклад: «Для того, щоб було весело». Якщо після додаткового, уточнюючого питання дитина повністю відповідає на поставлене запитання, то вона отримує 1 бал. Якщо ж дитина частково вже відповіла на це питання і після додаткового питання нічого не змогла до нього додати, то вона отримує 0,5 бала.
З урахуванням введеної проміжної оцінки в 0,5 бали слід вважати, що повністю із сформованою позитивною мотивацією навчання (за результатами дослідження за допомогою даної методики) є дитина, яка у підсумку відповідей на всі питання набирає не менше 8 балів. З не достатньо сформованою мотивацією навчання буде вважатися дитина, що набрала від 5 до 8 балів. І, нарешті, з найнижчим ступенем сформованості позитивної мотивації навчання вважається дитина, чия сума балів склала менше 5.
Для відповідей у даній методиці дитині пропонується наступна серія питань:
1. Чи хочеш ти піти в школу?
2. Навіщо потрібно ходити до школи?
3. Чим ти будеш займатися в школі? (Варіант: чим зазвичай займаються в школі?)
4. Що потрібно мати для того, щоб бути готовим йти до школи?
5. Що таке уроки? Чим на них займаються?
6. Як потрібно поводитися на уроках у школі?
7. Що таке домашні завдання?
8. Навіщо потрібно виконувати домашні завдання?
9. Чим ти будеш займатися вдома, коли прийдеш зі школи?
10. Що нового з'явиться в твоєму житті, коли ти почнеш вчитися у школі?
Правильною вважають таку відповідь, яка достатньо повно і точно відповідає змісту питання.
Максимальна кількість балів, яку дитина може отримати за цією методикою, дорівнює 10. Вважається, що в дитини достатньо сформована позитивна мотивація навчання, якщо правильні відповіді отримані як мінімум на половину всіх заданих питань.
Додаток В
Методика діагностики рівня шкільної тривожності Філліпса
Мета методики (опитувальника) складається у вивченні рівня і характеру тривожності, пов'язаної зі школою у дітей молодшого та середнього шкільного віку.
Тест складається з 58 питань, які можуть зачитуватися школярам, а можуть і пропонуватися в письмовому вигляді. На кожне питання потрібно однозначно відповісти «Так» або «Ні».
Інструкція: «Зараз Вам буде запропонований опитувальник, який складається з питань про те, як Ви себе почуваєте в школі. Намагайтеся відповідати щиро і правдиво, тут немає вірних або невірних, гарних чи поганих відповідей. Над питаннями довго не замислюються. Відповідаючи на питання, записуйте його номер і відповідь „+“, якщо Ви згодні з ним, або „-“, якщо не згодні ».
Обробка та інтерпретація результатів.
При обробці результатів виділяють питання; відповіді на які не збігаються з ключем тесту. Наприклад, на 58-е питання дитина відповів «Так», у той час як в ключі цього питання відповідає "-", тобто відповідь «ні». Відповіді, які не збігаються з ключем — це прояви тривожності. При обробці підраховується:
1. Загальне число розбіжностей по всьому тесту. Якщо воно більше 50%, можна говорити про підвищену тривожності дитини, якщо більше 75% від загального числа питань тесту — про високу тривожності.
2. Число збігів по кожному з 8 факторів тривожності, що виділяються в тексті. Рівень тривожності визначається так само, як у першому випадку. Аналізується загальний внутрішній емоційний стан школяра, багато в чому визначається наявністю тих чи інших тривожних синдромів (факторів) та їх кількістю.
| ФАКТОРИ | № ПИТАННЯ |
| 1. ЗАГАЛЬНА ТРЕВОНІСТЬ У ШКОЛІ | 2, 3, 7, 12, 16, 21, 23, 26, 28, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53. 54. 55, 56, 57, 58; сума = 22 |
| 2. ПЕРЕЖИВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО СТРЕСУ | 5. 10, 15. 20, 24. 30, 33, 36. 39, 42, 44 сума = 11 |
| 3. ФРУСТРАЦІЯ У ПОТРЕБІ ДОСЯГНЕННЯ УСПІХУ | 1. 3, 6. 11. 17. 19, 25, 29, 32, 35, 38, 41, 43; сума = 13 |
| 4. СТРАХ САМОВИРАЖЕННЯ | 27, 31, 34, 37, 40, 45; сума = 6 |
| 5. ПОБОЮВАННЯ СИТУАЦІЇ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ | 2, 7, 12, 16, 21, 26; сума = 6 |
| 6. ПОБОЮВАННЯ НЕВІДПОВІДНОСТІ ДО ВИМОГ ОТОЧУЮЧИХ | 3,8,13,17.22; сума = 5 |
| 7.НИЗЬКА ФІЗИОЛОГІЧНА ОПІРНІСТЬ СТРУСУ | 9,14.18.23,28; сума = 5 |
| 8.ПРОБЛЕМИ ТА СТРАХИ У ВІДНОСИНАХ З ВЧИТЕЛЯМИ | 2,6,11,32.35.41.44.47; сума = 8 |
КЛЮЧІ ДО ПИТАНЬ
| 1- | 7- | 13- | 19- | 25+ | 31- | 37- | 43+ | 49- | 55- |
| 2- | 8- | 14- | 20+ | 26- | 32- | 38+ | 44+ | 50- | 56- |
| 3- | 9- | 15- | 21- | 27- | 33- | 39+ | 45- | 51- | 57- |
| 4- | 10- | 16- | 22+ | 28- | 34- | 40- | 46- | 52- | 58- |
| 5- | 11+ | 17- | 23- | 29- | 35+ | 41+ | 47- | 53- | |
| 6- | 12- | 18- | 24+ | 30+ | 36+ | 42- | 48- | 54- |
Результати
1) Число розбіжностей знаків ("+" — так, "-" — ні) по кожному фактору (абсолютне число розбіжностей у відсотках: <50%;> 50% і 75%). Для кожного респондента.
2) Представлення цих даних у вигляді індивідуальних діаграм.
3) Число розбіжностей по кожному вимірюванню для всього класу; абсолютне значення — <50%;> 50% і 75%.
4) Подання цих даних у вигляді діаграми.
5) Кількість учнів, які мають розбіжності по певному фактору 50% і 75% (для всіх факторів).
6) Представлення порівняльних результатів при повторних вимірюваннях.
7) Повна інформація про кожного учня (за результатами тесту).
Змістовна характеристика кожного синдрому (фактора).
1. Загальна тривожність у школі — загальний емоційний стан дитини, пов'язана з різними формами його включення в життя школи.
2. Переживання соціального стресу — емоційний стан дитини, на тлі якого розвиваються його соціальні контакти (насамперед — з однолітками).
3. Фрустрація потреби в досягненні успіху — несприятливий психічний фон, який не дозволяє дитині розвивати свої потреби в успіху, досягненні високого результату і т. д.
4. Страх самовираження — негативні емоційні переживання ситуацій, сполучених з необхідністю саморозкриття, пред'явлення себе іншим, демонстрації своїх можливостей.
5. Страх ситуації перевірки знань — негативне ставлення і переживання тривоги в ситуаціях перевірки (особливо — публічної) знань, досягнень, можливостей.
6. Страх невідповідності очікуванням оточуючих — орієнтація на значимість інших в оцінці своїх результатів, вчинків, і думок, тривога з приводу оцінок, що даються оточуючим, очікування негативних оцінок.
7. Низька фізіологічна опірність стресу — особливості психофізіологічної організації, що знижують пристосовність дитини до ситуацій стресогенного характеру, що підвищують вірогідність неадекватного, деструктивного реагування на тривожний фактор середовища.
8. Проблеми і страхи у відносинах з вчителями — загальний негативний емоційний фон відносин з дорослими в школі, знижує успішність навчання дитини.
Тест.
1. Чи важко тобі триматися на одному рівні з усім класом?
2. Хвилюєшся ти, коли вчитель говорить, що збирається перевірити, наскільки ти знаєш матеріал?
3. Чи важко тобі працювати в класі так, як цього хоче вчитель?
4. Чи сниться тобі часом, що вчитель в паніці від того, що ти не знаєш урок?
5. Чи траплялося, що хто-небудь з твого класу бив або ударяв тебе?
6. Чи часто тобі хочеться, щоб вчитель не квапився при поясненні нового матеріалу, поки ти не зрозумієш, що він говорить?
7. Чи сильно ти хвилюєшся при відповіді або виконанні завдання?
8. Чи трапляється з тобою, що ти боїшся висловлюватися на уроці, тому що боїшся зробити дурну помилку?
9. Чи тремтять в тебе коліна, коли тебе викликають відповідати?
10. Чи часто твої однокласники сміються над тобою, коли ви граєте в різні ігри?
11. Чи трапляється, що тобі ставлять нижчу оцінку, ніж ти очікував?
12. Чи хвилює тебе питання про те, чи не залишать тебе на другий рік?
13. Намагаєшся ти уникати ігор, в яких робиться вибір, тому що тебе, як правило, не вибирають?
14. Чи буває часом, що ти весь тремтиш, коли тебе викликають відповідати?
15. Чи часто у тебе виникає відчуття, що ніхто з твоїх однокласників не хоче робити те, чого хочеш ти?
16. Чи сильно ти хвилюєшся перед тим, як почати виконувати завдання?
17. Чи важко тобі отримувати такі відмітки, яких чекають від тебе батьки?
18. Чи боїшся ти часом, що тобі стане погано в класі?
19. Чи будуть твої однокласники сміятися над тобою, ти зробиш помилку при відповіді?
20. Чи схожий ти на своїх однокласників?
21. Виконавши завдання, турбуєшся ти про те, чи добре з ним впорався?
22. Коли ти працюєш у класі, чи впевнений ти в тому, що все добре запам'ятаєш?
23. Чи сниться тобі іноді, що ти в школі і не можеш відповісти на питання вчителя?
24. Чи правда, що більшість хлопців відноситься до тебе по-дружньому?
25. Працюєш ти більш сумлінно, якщо знаєш, що результати твоєї роботи будуть порівнюватися в класі з результатами твоїх однокласників?
26. Чи часто ти мрієш про те, щоб трохи менше хвилюватися, коли тебе питають?
27. Чи боїшся ти часом вступати в суперечку?
28. Чи відчуваєш ти, що твоє серце починає битися сильно, коли вчитель говорить, що збирається перевірити твою готовність до уроку?
29. Коли ти отримуєш хороші оцінки, чи думає хто-небудь з твоїх друзів, що ти хочеш вислужитися?
30. Чи добре ти себе почуваєш з тими з твоїх однокласників, до яких хлопці ставляться з особливою увагою?
31. Чи буває, що деякі хлопці в класі говорять щось, що тебе зачіпає?
32. Як ти думаєш, чи марно втрачають час ті з учнів, які не справляються з навчанням?
33. Чи буває таке, що більшість твоїх однокласників не звертають на тебе увагу?
34. Чи часто ти боїшся виглядати безглуздо?
35. Чи задоволений ти тим, як до тебе ставляться вчителя?
36. Чи допомагає твоя мама в організації вечорів, як інші мами твоїх однокласників?
37. Чи хвилювало тебе коли-небудь, що думають про тебе оточуючі?
38. Сподіваєшся ти в майбутньому вчитися краще, ніж раніше?
39. Чи вважаєш ти, що одягаєшся до школи так само добре, як і твої однокласники?
40. Чи часто ти замислюєшся, відповідаючи на уроці, що думають про тебе в цей час інші?
41. Чи мають здібні учні якісь особливі права, яких немає в інших хлопців у класі?
42. Чи зляться деякі з твоїх однокласників, коли тобі вдається бути краще за них?
43. Чи задоволений ти тим, як до тебе ставляться однокласники?
44. Чи добре ти себе почуваєш, коли залишаєшся один на один з вчителем?
45. Чи висміюють часом твої однокласники твою зовнішність і поведінку?
46. Чи думаєш ти, що турбуєшся про своїх шкільних справах більше, ніж інші діти?
47. Якщо ти не можеш відповісти, коли тебе запитують, чи відчуваєш ти, що ось-ось заплачеш?
48. Коли ввечері ти лежиш у ліжку, думаєш ти часом з занепокоєнням про те, що буде завтра в школі?
49. Працюючи над важким завданням, чи відчуваєш ти часом, що геть забув речі, які добре знав раніше?
50. Чи тремтить злегка твоя рука, коли ти працюєш над завданням?
51. Чи відчуваєш ти, що починаєш нервувати, коли вчитель говорить, що збирається дати класу завдання?
52. Лякає тебе перевірка твоїх знань у школі?
53. Коли вчитель говорить, що збирається дати класу завдання, чи відчуваєш ти страх, що не впораєшся з ним?
54. Чи снилося тобі часом, що твої однокласники можуть зробити те, чого не можеш ти?
55. Коли вчитель пояснює матеріал, здається тобі, що твої однокласники розуміють його краще, ніж ти?
56. Турбуєшся ти по дорозі до школи, що вчитель може дати класу перевірочну роботу?
57. Коли ти виконуєш завдання, чи відчуваєш ти зазвичай, що робиш це погано?
58. Чи тремтить злегка твоя рука, коли вчитель просить зробити завдання на дошці перед усім класом?