Реферат: Удосконалення естетичного виховання засобам залучення старших дошкільників до музично-театралізованої діяльності

Міністерствоосвіти і науки України

Хмельницькийгуманітарно-педагогічний інститут

На правах рукопису кафедри музично-теоретичнихдисциплін

ДИПЛОМНАРОБОТА

наздобуття освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр” на тему:

„УДОСКОНАЛЕННЯЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

ЗАСОБОМЗАЛУЧЕННЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

ДОМУЗИЧНО-ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ”

Виконавець – студентка 5 курсуспеціальності 6.010103 „Педагогіка і методика середньої освіти. Музика.” ЛитусАлла Петрівна

Науковий керівник – старший викладачГут Людмила Сергіївна

Хмельницький– 2005

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ

1.1     Значенняестетичного виховання та роль музично-театралізованої діяльності в естетичномурозвитку старших дошкільників

1.2     Видитеатралізованої діяльності та їх характеристика

1.3     Загальнінапрямки, методи та принципи керівництва музично-театралізованою діяльністю

РОЗДІЛ 2

МУЗИЧНО-ТЕАТРАЛІЗОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВПРАКТИЦІ ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

2.1  Аналіз програмових вимог щодоорганізації театралізованої діяльності в ДНЗ

2.2  Стан організаціїмузично-театралізованої діяльності в дошкільному навчальному закладі №5 м. Нетішина

2.3  Музично-театралізованадіяльність – як один із засобів формування творчої особистості

2.4  Система опосередкованого ібезпосереднього керівництва музично-театралізованими іграми старших дошкільників

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Естетичневиховання – це розвиток здатності сприймати, відчувати, розуміти прекрасне вжитті і в мистецтві, це виховання прагнення самому брати участь в перетворенніоточуючого світу за законами краси, це залучення до художньої діяльності ірозвиток творчих здібностей.

Особлива роль вестетичному вихованні відводиться мистецтву. Хвилюючи і радуючи, воно розкриваєперед дітьми соціальний сенс життєвих явищ, примушує їх пильніше вдивлятися воточуючий світ, спонукає до співпереживання, до засудження зла.В.А.Сухомлинський говорив: „Чуйність, сприйнятливість до краси в дитячі рокинезрівнянно глибші, ніж у більш пізні періоди розвитку особистості. Потреба упрекрасному затверджує моральну красу, породжуючи непримиренність до всьоговульгарного та потворного”.

Естетичневиховання щільно пов’язане із сучасністю. Естетичне засвоєння дійсностіпередбачає близькість до життя, прагнення змінити оточуючий світ, суспільство,природу, предметне середовище. А через що дошкільники знайомляться з оточуючим?Який вид діяльності допомагає малюкам наблизитись до „дорослої” дійсності?Звісно ж це гра.

Гра – великесвітле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається потік уявлень, понятьпро оточуючий світ. “Гра – іскра, яка запалює вогник допитливості”, – стверджувавВ.А.Сухомлинський.

В грі дитина нетільки отримує інформацію про оточуючий світ, про закони суспільства, про красулюдських відносин, але й вчиться жити в цьому світі, будувати свої відносини, аце потребує творчої активності особистості (уваги, уяви, логіки, емоційноїпам’яті, добре розвинутої мови, міміки), тобто вміння триматися в суспільстві.

Все життя дітейнасичене грою. Кожна дитина хоче зіграти свою роль. Але як же це зробити? Якнавчити малюка грати, брати на себе роль і діяти? Цьому допоможе театр.

Театр – один зсамих демократичних видів мистецтва для дітей, він дозволяє вирішити безлічактуальних проблем сучасної педагогіки і психології, пов’язані з

–         художньоюосвітою та вихованням дітей;

–         формуванняместетичного смаку;

–         моральнимвихованням;

–         розвиткомкомунікативних якостей особистості;

–         вихованнямволі, розвитком пам’яті, уяви, ініціативності, фантазії, мови (діалогу імонологу);

–         створеннямпозитивного емоційного настрою, зняттям напруження, вирішенням конфліктнихситуацій через гру.

Головне, театррозкриває духовний і творчий потенціал дитини і надає реальну можливістьадаптуватися їй в соціальній сфері

Для того, щобдитина проявила творчість, необхідно збагачувати її життєвий досвід яскравимихудожніми враженнями, надати необхідні знання і вміння. Чим багатше досвідмалюка, тим яскравішими будуть творчі прояви в різних видах діяльності. Томутак важливо з самого раннього дитинства заохочувати дитину до музики, театру,літератури, живопису. Адже період 3 – 7 років – дошкільний, у цьому віцівідбувається бурхливий психічний, фізичний розвиток дитини. Формуються основи її особистості.

Суспільствоставить високі вимоги до формування творчої активності особистості. В“Концепції дошкільного виховання в Україні” вказуються вихідні засади розвиткуі виховання дитини [15, с.5].

Концепціяпередбачає формування провідних засад дошкільного виховання, які є основою длятворчого використання в інтересах розбудови сучасного дошкільного закладу.

Мета дошкільноговиховання – це перш за все формування основ духовності особистості.

Процесінтелектуалізації навчання і виховання, що розвивається протягом останніхроків, при всіх своїх позитивних аспектах має і негативний вплив на дитину.Стосується це, насамперед, естетичного виховання дітей дошкільного віку. У“Базовому компоненті дошкільної освіти України”, основним складником якого єтакі сфери життєдіяльності дитини, як “Природа”, “Люди”, “Я сам”, “Культура”,естетичне виховання входить до сфери “Культура” [2, c. 2-19].

Саме вона вводитьдитину у світ практичної і духовної діяльності людей, розвиває потребу вреалізації власних творчих здібностей, вчить отримувати задоволення не тількивід результатів, а головне від процесу творення, вправляє в умінні цінуватирукотворні вироби, культивує інтерес до надбань світової і національноїкультури.

Розвиток культури– важлива складова особистого зростання дитини. Зважаючи на зміст “Базовогокомпоненту дошкільної освіти України”, особливо важливими орієнтирами дляпедагога є показники розвитку дітей у старшому дошкільному віці, які акцентуютьсяна основних результатах освітньо-виховної роботи протягом дошкільного дитинства.

Зокрема промистецьку активність як важливу складову особистісної культури старшогодошкільника можна говорити за умов, якщо

–         дитинавиявляє активність у музично-естетичній атмосфері театралізованої діяльності;

–         вмієспівпрацювати з дітьми і дорослими в процесі музичної діяльності;

–         співвідноситьіндивідуальне музично-театральне виконання з виконанням інших;

–         радіє звласних і спільних театрально-музичних успіхів;

–         дістаєзадоволення від спілкування з музикою, від спільного переживання з іншимидітьми та дорослими культурно-мистецьких подій.

Такі якостіуспішно формуються в усіх видах музично-естетичної діяльності, різних формахмузичного виховання – зокрема театралізованих дійствах.

Саме тому миобрали тему дипломної роботи “Удосконалення естетичного виховання засобамизалучення старших дошкільників до музично-театралізованої діяльності” і вважаємоцю тему дуже актуальною на сучасному етапі розвитку музично-театралізованоїдіяльності.

Ми визначили, що предметомдослідження є театралізована гра дітей дошкільного віку.

Виходячи з цього мивисунули гіпотезу дослідження: недостатній рівень організації тапроведення театралізованих ігор в дошкільних навчальних закладах. Театралізованадіяльність як процес розвитку творчих здібностей дитини є процесуальною. Найважливішимв дитячому творчому театрі є процес репетицій, процес творчого переживання івтілення, а не кінцевий результат. Оскільки саме в процесі роботи над образомвідбувається розвиток особистості дитини, розвиваються символічне мислення,рухливий емоційний контроль. Відбувається засвоєння соціальних норм поведінки,формуються вищі довільні психічні функції.

Об’єктомдослідження ми визначили формування естетичного виховання у старших дошкільниківзасобами музично-театралізованих занять.

Таким чином метадослідження : науково обґрунтувати позитивний вплив музично-театралізованихзанять на естетичне виховання дітей та розвиток творчих здібностей старшихдошкільників і ставимо перед собою ряд завдань:

–              визначити роль музично-театралізованої діяльності вестетичному розвитку старших дошкільників;

–              проаналізувативимоги загально-розвиваючих програм дитячого садка;

–              визначитизагальні методи керівництва театралізованою діяльністю дошкільників;

–              визначитистан організації музично-театралізованої діяльності в ДНЗ № 5 м.НетішинаХмельницької області;

–              упорядкуватисистему занять з метою розвитку театралізованих здібностей дошкільників і датиїх на апробацію в ДНЗ №5 м.Нетішин;

–              розробитиметодичні рекомендації для вихователів, музичних керівників по організаціїмузично-театралізованої діяльності дітей дошкільного віку.

Новизна ітеоретичне значення дипломної роботи полягає в тому, що

–              зробленоспробу дослідити різні теоретичні та практичні підходи до музично-театралізованоїдіяльності дошкільників в сучасному дошкільному  навчальному закладі;

–              виявленона основі дослідження позитивні і негативні сторони в роботі вихователів зпроблеми дослідження;

–              науковообґрунтовано поетапне використання окремих видів дитячої творчої пісенної,танцювальної, ігрової, імпровізаційної діяльності в процесі театрального втілення.

Практичназначущість дослідження полягає в тому, що зміст, висновки і додатки можуть бутивикористані у майбутній роботі на посаді методиста, вихователя та музичногокерівника.

Характер та коловисвітлених питань зумовили структуру дипломної роботи, яка складається ізвступу, 2 розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

Отже, у вступнійчастині обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет,мету, головні завдання дослідження, розкрито новизну, теоретичну та практичнузначущість роботи.

РОЗДІЛ1

ЗНАЧЕННЯЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

ТАРОЛЬ МУЗИЧНО-ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ВЕСТЕТИЧНОМУ РОЗВИТКУ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

1.1  Значенняестетичного виховання та роль музично-театралізованої діяльності в естетичномурозвитку старших дошкільників

Відомо, що втеперішніх сучасних програмах виховання та розвитку дітей дошкільного вікуестетичне виховання не виділено в окремий розділ, а переплітається з багатьмасторонами життя дитини. Його виховні завдання перебувають у тіснихвзаємозв’язках з іншими (моральними, розумовими, фізичними) і реалізуються восновних формах організації дитячої діяльності (ігри, заняття, побут, праця,свята і розваги).

В основіестетичного виховання лежить розвиток емоційної чутливості до прекрасного,негативного ставлення до потворного. Через те ми іноді використовуємо такі формулювання,як “привчати дітей емоційно сприймати”, “відчувати задоволення”, “любити іпрагнути”, “проявляти здібності” та ін. Але слідом за цими загальнимиформулюваннями ми щоразу пробуємо конкретизувати, в чому саме це проявляється.Наприклад, висовується вимога “виявити музичний і поетичний слух” і тут жеконкретизується, як можна перевірити рівень розвитку слуху і що вимагати віддітей: “чисто інтонувати, визначати на слух, чи правильно проспівано пісню,розрізняти більш високі і низькі звуки; регулювати їх силу й висоту, змінутемпів у співанні, читанні віршів”. Отже, виховні процеси і якостіхарактеризуються конкретно з урахуванням рівня вікового розвитку та особливостейестетичного переживання.

Естетичневиховання показано не ізольовано, а в щільному взаємозв’язку з усіма сторонамивиховання. Психічні процеси та якості особистості, спрямовані на вихованняестетичного ставлення до навколишнього, в дошкільному віці розвиваютьсямалопомітно, нешвидко, в своєрідній формі. Так, як малюки граються в сюжетніігри з ініціативи вихователя та його допомогою, то дітям чотирьох роківпропонується гратися в сюжетні ігри, самостійно вигадуючи сюжет: п’ятирічнимдітям – самостійно знайти сюжет і розгорнути дії, а старшим – робити це ісамостійно, і з власної ініціативи.

Для того, щобуміти захоплюватися красою форми, розрізняти поєднання звуків, барв, слів імилуватися всім цим, треба пройти довгий шлях нагромадження елементарнихестетичних вражень; потрібен певний рівень формування тонких диференціювань узорових і слухових відчуттях, певне збагачення емоційних і пізнавальнихпроцесів.

Видатні суспільнідіячі і педагоги розглядали естетичне виховання не як ізольовану ділянку роботиз дітьми, а як нерозривно пов’язаний з трудовим, моральним, фізичним вихованнямпроцес. Естетичне виховання включає в себе вплив не тільки мистецтвом, але йзасобами оточуючої дійсності: красою природи, відносинами в колективі, трудовоюі художньою творчістю. Естетичне виховання та художня освіта дітей бере свійпочаток у дошкільному віці. В подальшому естафету заохочення молодого поколіннядо мистецтва і художньої творчості бере на себе загальноосвітня школа. Школапропонує, як правило, три предмети гуманітарного циклу: літературу, музику, зображувальнудіяльність. Їх роль у формуванні особистості, безумовно, висока. Але чому взагальноосвітній школі відсовується на другий план, а то й далі, такий видмистецтва, як театр. Театр – це синтез мистецтв, що ввібрав в себе практичновсе, що допомагає розвиватися повноцінній людині, яка вміє сприймати оточуючийсвіт як живий єдиний організм.

А розпочинатизалучення до театру та театралізованої діяльності необхідно ще з дошкільноговіку – з дитинства. Адже світ дитинства поруч з нами, він всередині нашогодорослого світу. Він дивиться на нас очима дитини, говорить її голосом. Колисьвін був і нашим світом, але ми пішли відтіля, а шляху назад немає.

Світ дитинства,внутрішній світ дитини – ключ до багатьох хвилюючих проблем нашого життя.Відчинити заповітні двері в світ дитячої свідомості допомагає гра. Видатнийрежисер і актор К.Станіславський в своїй книзі “Робота актора над собою”,характеризуючи дитячу гру, говорить, що гра дитини відрізняється вірою вдійсність і правду вигадки. Варто дитині тільки сказати собі “… начебто”, івигадка вже живе в ній. При цьому в дитині помічається ще одна властивість:діти знають, чому вони можуть вірити і чого не потрібно помічати.

Вберегти від естетичної глухоти –означає зробити крок до гармонії.

Аналізпсихолого-педагогічної літератури (Д.С.Виготський, Ю.З.Гільбух, О.Г.Ковальов,О.В.Проскура, Б.М.Теплов та ін.) засвідчує, що вчених та педагогів-практиківдавно цікавить питання діагностики та розвитку загальних інтелектуальних таспеціальних здібностей дітей. Натомість, аналіз сучасного стану громадськогодошкільного виховання дає змогу стверджувати, що ця проблема загалом та питаннядіагностики і розвитку художньо-творчих здібностей в дошкільників дослідженанедостатньо. Саме тому свій науковий інтерес я зосередила на теоретичному тапрактичному вивченні проявів творчості дошкільників у театралізованійдіяльності та їх  безпосередньому впливі на естетичне виховання старшихдошкільників...

Театралізовано-ігровадіяльність дає широкі можливості щодо творчих проявів дітей. За Л.С.Виготським,акторська праця є “своєрідною творчістю психофізіологічних станів” людини. Вонапоєднує в собі театралізовані ігри: режисерські, ігри-драматизації таімпровізації (за класифікацією Л.З.Артемової) та інсценізації літературнихтворів у процесі літературних свят, концертів, дитячих вистав тощо. Завдяки ційдіяльності розвивається фантазія дошкільнят, в їхньому уявленні виникаютьяскраві образи літературних героїв.

Ми, дорослі,знаємо з підручників психології, з життя, що “накопичення позитивних емоцій”,“придбання позитивного емоційного досвіду” в дитинстві, тобто в час найбільшоїдуховної відкритості людини, в час найвищої її здатності до співчуття – річвоістину безцінна. Адже і “кохати чужим коханням і страждати чужимистражданнями” (В.Белінський) потрібно вчитися. І в цьому велика заслуга саметеатру.

Занурення в світ театру в дитячомувіці створює у свідомості людини визначені ідеали, які згодом несуть тількипозитивну енергетику, бо закладаються не примусово, як це іноді здається.Мистецтво несе людям насолоду, а це далеко не рівнозначно навчанню будь-чому.Виховання мистецтвом – це менш за все голе моралізування, наставляння, піднесеннязразків, що варті наслідуванню. Виховний механізм його більш тонкий і не завждитак просто вловимий, однак, дуже “смачний” для сприйняття дитячим духовним світом,бо виховує дітей гра і саме життя, її умови, форми, моральна атмосфера,створені магічним “начебто”.

Театралізована гра є одним знайефективніших засобів розвитку дитини. Зміст театралізованої гри маєпереслідувати багато завдань. Основне з них це те, що зацікавлює, збуджуєінтерес, є зрозумілим, несе в собі якусь конфліктну ситуацію, що викликає рішення.

Театралізовані ігри завжди ваблять,часто смішать дітей, користуються у них любов’ю. Тематика і змісттеатралізованих ігор повинна мати моральну направленість, яка є в кожній казціта літературному творі і повинна знаходити місце в імпровізаційних постановах.Це дружба, доброта, чесність і сміливість. Улюблені герої стають зразками дляуподобання. Але більшість тем, сюжетів висвітлюють боротьбу, протиставленнядобра і зла шляхом емоційної характеристики позитивних та негативних героїв.

Театр – один з найяскравішихемоційних засобів, що формують смак дитини. Театр діє на уяву дитини різнимизасобами: словом, дією, зображувальним мистецтвом, музикою. Кому пощастило самев ранньому віці зануритися в атмосферу чарів театру, той все життя будесприймати світ прекрасним, душа його не зачерствіє, не буде жорстокою, духовноне збідніється.

Театралізовані ігри приносятьвеличезну користь для естетичного та духовного виховання, для становленняхарактеру дитини, для прищеплення їй найкращих рис, для утвердження себе всуспільстві. Граючись в казки, діти зустрічаються з такими репліками:

“Що вдієш на таке насильство?

Зайчик вовку виручку несе,

Бо у звіриному суспільстві

Закони м’язів над усе”.

                                   (“Заяча крамничка”)

Наведений приклад має викликати удитини негативне ставлення до поведінки деяких персонажів. Перебіг подій вказці доводить, що така ситуація не призводить до добра. А водночас є стількипозитивних і повчальних моментів:

“А Українські землі – диво!

За труд відплачують як слід.

І ріпка виросла красива.

“Хороша ріпка”, – каже дід”.

                                     (“Ріпка”)

Позитивним впливом подібних ігор єте, коли діти в доступній для них формі знайомляться з історією свого краю.Окремі епізоди викликають у дітей інтерес і спонукають бажання дізнатись проце.

“Князь Кий там жив, у тій оселі –

Тоді він княжив в тих краях.

На стінах зброя аж до стелі –

То списи, що були в боях.”

                                  (“Вареники в сметані”)

Окремі епізоди казок викликаютьспівчуття до героя, скажімо, до зайчика, якого вигнала лисиця. З’являєтьсябажання допомогти, заступитися.

Радість залучення до духовноїкультури народу, країни, людства, щастя відчувати себе причетним до цієїкультури, відкриття в собі самому світу прекрасного – виховне значення всьогоцього важко переоцінити.

А.Сухомлинськийлюбив повторювати “Тримаючи в руках скрипку, людина не здатна скоїти поганого”.Завдання театру, мистецтва вкласти таку скрипку в душу дитини і допомогтизаграти їй на ній.

Що ж таке театр ужитті дитини?

·         По-перше,це свято – яскраві вогні рампи, оплески, вітання, посмішки, побажання, квіти.

·         По-друге,розвиток пізнавальних інтересів, удосконалення їх психічних процесів,розширення світогляду та мовленнєвого спілкування.

·         По-третє,це усвідомлення власного “Я” та можливість самовираження особистості. Тутформуються особистісні моральні якості, долаються недоліки; сором’язливим,невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти нервове напруження, подолатисумніви щодо себе, повірити у власні сили, невгамовних та неорганізованихнавчає витримки.

·         По-четверте,це високий рівень естетичного виховання, адже він поєднує в собі вплив музики,танцю, пластики, мовлення, зображувального мистецтва. Позитивно впливає наемоційну сферу дитини, він акумулює життєву мудрість, оптимізм, енергію.

1.2     Видитеатралізованої діяльності та їх характеристика

Важливе значеннядля організації театралізованої діяльності дітей та керівництва нею маєвизначення змісту, функціонального призначення, специфіки мовленнєвих завдань укожному з її видів. У таблиці 1 відображено основні види театралізованої діяльності.Серед критеріїв їх визначення названо такі, як позиція дитини в театралізованійдіяльності (ТД), функціональне призначення, пріоритетні мовленнєві завдання,вибір матеріалу, що змінювалися в кожному з видів діяльності.

Так під чассприймання театрального видовища дитина є глядачем, у театралізованій грі вона– творець, актор, режисер; при підготовці театральної вистави – глядач, актор,сценарист, декоратор залежно від прийнятої ролі.

І щоразутеатралізована діяльність виконує свої різні функції: сприймання театральноговидовища – розвага; театралізована гра – власне гра; підготовка театральної виставистає випробуванням, що потребує певних вольових і фізичних зусиль, пов’язаних звиконанням якихось обов’язків: репетиціями, відповідальністю, фізичнимнапруженням.

Таблиця 1

Види театралізованої діяльності дошкільнят та критеріїїї розвитку

Види ТД

Критерії визначення

Сприймання театрального видовища

Театралізована гра

Підготовка театральної вистави

Позиція дитини в ТД Глядач Творець, актор, режисер Глядач, актор, сценарист, декоратор Мета ТД Видовище, розвага Гра Вправа, праця Пріоритетні мовленнєві завдання Засвоєння кращих зразків літературного мовлення Активізація словника і розвиток зв’язного мовлення, сюжето-складання

Виразність,

образність мовлення

Вибір матеріалу Фланелеграф, драматичний театр, ляльковий, тіньовий театр та ін. Режисерська гра з іграшками; рольова гра Лялькова вистава, інсценування, показ вистави на фланелеграфі, настільному, пальчиковому театрі

Кожний з видівтеатралізованої діяльності ставить свої пріоритетні мовленнєві завдання. Колидитина переглядає виставу, вона сприймає кращі зразки правильного літературногомовлення, що сприяє розвитку та вдосконаленню її власного зв’язного мовлення. Утеатралізованій грі збагачується та активізується словник дітей, формуєтьсявміння самостійно складати, створювати власний сюжет, добирати належнемовленнєве оформлення для реалізації задуму, ідеї. Під час підготовкитеатральної вистави дитина також виконує вправи, спрямовані на розвитоквиразності, образності мовлення та засвоює сприйняті раніше готові мовленнєвіформи.

Однією з важливихскладових театралізованої діяльності є театралізована гра. В багатьохдослідженнях театралізовані ігри класифікуються по способу реалізації сюжету:

1.        Непредметніігри (ігри-драматизації), в яких діти самі знаходяться в образі діючої особи івиконують взяту на себе роль.

2.        Предметніігри (ігри-інсценізації), в яких діючими особами є визначені предмети (іграшки,ляльки лялькового театру настільного, пальчикового тощо).

Гра-драматизація – це синтетичний виддіяльності дошкільників. Виникнення її можливе при наявності у дітей міцнихзнань літературного тексту, навичок виразного читання, вміння адекватнорухатись, використовувати свою міміку та жести, вміння створювати ігровесередовище, добираючи необхідні атрибути.

Ігри-драматизації– це відтворення сюжету літературного твору власними діями виконавців ролей,використання ними засобів виразності – інтонації, міміки, пантоміми.Драматизація відбувається на основі особистих дій виконавців ролей.

Своєрідністькожного ігрового образу створюється при драматизації казок, авторських творів,полягає у єдності типової і індивідуальної характеристик. Уміння виділятихарактерні якості персонажів формується у процесі нагромадження знань протварин, професії людей, стан природи. Загальноприйнято, наприклад,  вважатилисицю хитрою, зайця – боязким, вовка – злим. Маючи відповідні уявлення,дошкільники легко відтворюють спосіб пересування різних живих істот, їххарактерні пози.

Герої будь-якоготвору постають перед нами у різних ситуаціях та емоційних станах, якірозкривають все те типове й індивідуальне в них. Так, хитра лисиця, майже завждивиявляється переможницею, а от у фіналі казки “Заєць, півень і лисиця” вонаопиняється в іншому, незвичному для цього образу становищі – бачимо їїзаляканою, тоді як слабосильний півник, котрий в багатьох казках опиняється взубах у лисиці, тут навпаки перемагає. Іграм-драматизаціям притаманні основніриси творчості ігор: наявність задуму, спільних рольових і реальних подій івідношень та інших елементів ситуацій. Також  самостійність і самоорганізаціядітей.

Дітей приваблюєможливість зображувати в іграх людей – сміливих, мужніх і відважних, сильних ідобрих. Окремі персонажі літературних творів починають з’являтись вже всамостійних іграх дітей молодших груп.

Ігри-драматизаціїподіляються за способами зображення:

–         драматизаціїз пальчиками (з ляльками бі-ба-бо);

–         драматизаціяяк гра самої дитини;

–         імпровізація– за даною чи обраною темою дитина створює образ за допомогою висловів, міміки,пантоміми.

Ігри-інсценізації– це всівиди театрів. Тут дитина не є дійовою особою, вона створює сцени, веде ролііграшкового персонажу, діє за нього.

Існують такі різновиди:

· Настільні театралізованіігри.

До нього  відносять:

/>      Театр іграшок .В цьому театрі використовуються найрізноманітніші іграшки – фабричні ісаморобки, з природного і будь-якого іншого матеріалу. Тут не потрібнообмежувати політ фантазії, головне, щоб іграшки і поробки стійко стояли настолі і не створювали перешкод при переміщенні.

/>      Театркартинок. Всі картинки – персонажі і декорації потрібно зробити двосторонніми,так як необхідні повороти, а щоб фігурки не падали, потрібні опори, які можутьбути досить різноманітними, але обов’язково достатньо стійкими. Цезабезпечується правильним співвідношенням ваги чи площини опори з висотоюкартинки. Чим вище картинка, тим більше чи вагоміше потрібна площина опори.

Дії іграшок і картинок в настільному театрі обмежені.Використовуються і декорації (2-3 дерева – це ліс, зелена тканина – галявина).

·           Стендовітеатралізовані ігри.

До них відносять:

/>      Стендкнижка – використовується для ігор типу подорожей, щоб відобразитидинаміку, послідовність подій за допомогою ілюстрацій, що змінюють одна одну.

         Закріплюють на нижній частині дощечки. На верхній розміщується транспорт, наякому здійснюється подорож. По ходу транспорту ведучий перегортає листкистенд-книжки, демонструючи різні сюжети, зустрічі, які трапляються на шляху.

/>       Фланелеграф– картинки показують на екрані. Утримує їх зчеплення фланелі, якоюзатягнуті екран і зворотня сторона картинки. Замість фланелі на картинки можнанаклеювати і шматочки наждачного паперу. Малюнки необхідно підбирати разом здітьми, це викликає у них величезне задоволення. Можна використовувати іприродний матеріал. Різноманітні по формі екрани дозволяють створювати “живі”картинки, які зручно демонструвати всій групі дітей. Цей вид ігор дозволяєзобразити масові сцени, наприклад, “переліт птахів”.

/>       Тіньовийтеатр – тут необхідний екран з напівпрозорого паперу, виразно вирізанічорні плоскі персонажі і яскраве джерело світла за ними, завдяки якомуперсонажі відтіняються на екрані. Дуже цікаві зображення отримують за допомогоюпальців рук, наприклад, можна зробити гусака, зайця, сердитого індика. Але дужеважливо супроводжувати показ звучанням. Щоб показувати сценку з деякими персонажамиодночасно, необхідно встановити внизу екрану планку, на якій можна прикріпитифігуру. Наприклад, спочатку тягне дід ріпку, закріпити фігуру на планці івиводити бабу і т.д. Фігури  потрібно розміщувати вниз екрану, щоб тіні буличіткішими. Театр тіней добре використовувати під час дозвілля.

/>       Пальчиковийтеатр – це ігри-розваги, ігри-потіхи, казки, різні інсценівки, якісупроводжуються показом ляльок, що одягаються на пальці і діють за персонажа,зображення якого на руці. В ході гри дитина рухає одним або двома пальцями,проговорюючи текст, переміщуючись за ширмою. Можна обходитись і без ширми ізображувати дії, переміщуючись вільно по кімнаті. З допомогою цього виду театруможна показати одночасно декілька персонажів. Наприклад, у казках “Ріпка”,“Вовк і семеро козенят”, “Гуси-лебеді” тощо. Казки і інсценівки в яких багатоперсонажів можуть показувати двоє-троє дітей, які розміщуються за ширмою.

/>       Ляльковийтеатр – для вистав характерне вільне поєднання різних типів ляльок, а такожрізних прийомів і засобів – все це підпорядковано виявленню специфіки мистецтва.Вистава переносить дітей у чарівний світ, де все казкове – реальне іфантастичне. З великою радістю вони зустрічають ляльок, сприймають їх так, нібице живі істоти, з цікавістю спостерігають за їх діями. Діти люблять, коли героївистави стрибають, говорять, виконують різні рухи. Це викликає в них жвавуреакцію, яскраве емоційне ставлення до дійових осіб і прагнення статибезпосереднім учасником подій. Чим старші діти, тим більше вони цікавлятьсясюжетами інсценівок, стосунками між дійовими особами, їхніми успіхами таневдачами. Тому ляльковий театр використовується не тільки як розвага длядітей, але й як засіб виховання високих моральних якостей та позитивних рисхарактеру.

·           Долялькових театрів відносять такі театри як:

/>  ТеатрПетрушок – це спектаклі за участю спеціальних ляльок, у яких тулуб пустий(сорочка, рукавичка), що одягається на руку. Рух її голови здійснюється задопомогою рухів пальців, кисті руки. Ляльки звичайно діють на ширмі, за якоюховається ляльковод. Якщо лялька дуже велика для дитячої руки, то в головуможна вставити два пальці замість одного. Треба вкоротити рукава ляльки, щоб дитячіпальці входили в патронки рук.

/>  Театрмаріонеток – ляльки, які рухаються за допомогою ниток, що відходять відусіх рухомих частин персонажу (рук, ніг, голови) і сходяться вгорі на хрестовині.

/>  Театрестрадної ляльки – це великі ляльки в зріст людини, пошиті з тканини,  набитіватою або поролоном. Ноги та руки ляльок за допомогою резинок кріпляться до нігта рук ляльково дів, голівка приводиться в рух рукою дитини. Цей театр ще маєназву “Театр “живої руки”.

·           Існуютьтакож театри з покидькових матеріалів.

/> Театрповітряних кульок – наповнена повітрям кулька оздоблюється заготовленими деталями– очима, носом, вухами, бантиками тощо.

/> Театркоробок – будь-які коробки однакових чи різних розмірів, оздоблюютьсядеталями і з ними розігрується інсценівка. По такому ж принципу ляльок можнавиготовити з пластикових пляшок, циліндрів і поролону.

·           Можнастворювати також:

/>  Театррукавичок – лицьова сторона рукавички (готової чи зшитої) формуєтьсязаготовленими деталями, пришитими до основної тканини. Волосся, вуха, бородувдало імітують нитки, бахрома. Прикраси, бантики, комірці не повинніперевантажувати рукавичку. Зворотній бік оформляється деталями (хустка,хвостик).

/>  Театр-пуф– інсценізація творів з допомогою персоніфікованих пуфиків – м’яких подушок –іграшок (тваринки, комахи тощо).

/>  Магнітнийтеатр – дітей можна порадувати, здивувати, якщо пристосувати зроблені нимиіграшки для магнітного театру. Для цього потрібно смужками паперу прикріпити донижніх частин конусів і циліндрів шматочки металу. Металеві шматочки можнарозмістити в отворах котушок. Зробимо підставку для показу такого театру. Дофанери або твердого картону приклеїти шматок тканини, для того, щоб діти небачили як ми будемо пересувати магніт під підставкою. Встановити підставкуможна на край двох зсунутих столів. Іграшки будуть “ходити”, “бігати”.

Отже, можна створити ще багато видів театру, головне,фантазія і бажання педагога, завдання якого не тільки зацікавити малят театромта театралізованими іграми, а й викликати у них бажання самим взяти участь устворенні театральних персонажів.

1.3 Загальнінапрямки, методи та принципи керівництва музично-театралізованою діяльністю

Музично-театралізованадіяльність є ефективним засобом педагогічного впливу на розвиток особистостідошкільника. Вона передбачає формування в дошкільників умінь „входити в образ”та „утримувати” його впродовж усієї театралізованої діяльності; усвідомлюватимовленнєві та виконавські дії; передавати характерні особливості різних художніхобразів; переносити здобуті уявлення в самостійну ігрову діяльність; прищепленнядітям інтересу до театру як до виду мистецтва.

Водночасмузично-театралізована діяльність є специфічним видом дитячої активності, однимз найулюбленіших видів творчості. Діти охоче включаються умузично-театралізовану діяльність. Через театр діти реалізують свою потребу усамовираженні, спілкуванні, в пізнанні себе через відтворення різних образів. Увідвертому, щиросердному ставленні до художнього образу, втіленні його в різнихформах музично-театралізованої діяльності дитина виявляє рівеньхудожньо-естетичного сприймання, мовленнєвої компетенції, певні знання, вміння,навички, здобуті нею раніше в умовах спеціально організованого навчання.

Організаціямузично-театралізованої діяльності передбачає формування певних знань, умінь,уявлень про театр; створення сприятливих умов для ігрової діяльності; заохоченнядітей до імпровізації; використання набутих знань у грі; формування театральнихдій, елементів сценічної виразності.

Існує 3 основнінапрямки педагогічного керівництва музично-театралізованою діяльністюдошкільнят:

–         пізнавальний– полягає в розширенні та збагаченні знань дітей про театр, ознайомленні зпрацею діячів мистецтва, розвитку художньо-естетичного сприймання у процесіперегляду театральних вистав;

–         ігровий –це відтворення сюжету художнього твору або самостійно складеного сюжету вгрі-драматизації чи імпровізаційній грі, виявлення особистісного ставлення доперсонажу або вистави в цілому;

–         сценічний– підготовка та показ вистав глядачам, передача сценічних образів черезспеціально організовану підготовчу роботу, що обов’язково включає вправи та репетиції.

У межах кожноговікового періоду музично-театралізована діяльність дітей має свої особливості,зумовлені особливостями розвитку мовлення, ігрової діяльності, театральних дій,сприймання дітьми музичних та літературних творів.

Залежно від вікудітей змінюються методи і характер керівництва музично-театралізованоюдіяльністю. Так, у молодшому віці це цілеспрямований вплив на зміст ігор, алебез підміни ініціативи і самостійності дітей, що створює умови для розвитку творчості,допомагає малюкам встановити позитивні взаємини.

У роботі зістаршими дітьми ширше застосовуються методи опосередкованого педагогічноговпливу: організація предметно-ігрового середовища, постановка проблемнихігрових завдань, допомога у плануванні діяльності, попередня мовленнєва робота.

Для правильноїорганізації музично-театралізованої діяльності рекомендується враховуватинаступні принципи:

1.        Принципгуманізації. Передбачає вміння педагога стати на позицію дитини, врахувати їїточку зору, не ігнорувати її почуття і емоції, бачити в дитині повноправногопартнера, а також орієнтуватися на вищі загальнолюдські поняття.

2.        Принципдиференціації. Заключається в створенні оптимальних умов для самореалізаціїкожної дитини в процесі музично-театралізованої діяльності з врахуванням віку,статі дитини, накопиченого нею досвіду, особливостей емоційної та пізнавальноїсфери.

3.        Принципінтегративності. Інтеграція в педагогічному процесі зараз розглядається якфактор створення емоційного благополуччя дитини в дитячому закладі, як найважливішаумова її цілісного розвитку, перших творчих проявів і становлення індивідуальності,гармонічного поєднання на заняттях і в різних життєвих ситуаціях музичних, літературнихфрагментів, живопису, поезії, виходом на образотворення в різних видах художньоїдіяльності – малювання, ліплення, аплікацію, музикування, мімічні та пантомімічніетюди.

4.        Принципзмістовності. Передбачає змістовність занять, різноманітність тематики іметодів роботи.

5.        Принципсистематичності. Щоденне включення театралізованих та музично-театралізованихвправ у всі форми організації педагогічного процесу, що робить їх такими ж необхідними,як дидактичні та сюжетно-рольові.

6.        Принципдитячої активності. Робиться акцент на максимальну активність дітей на всіхетапах підготовки і проведення ігор. При наявності такої активностімузично-театралізована діяльність проходить більш інтенсивно і плідно, дітименше втомлюються, так як вони займаються не важкою працею, а захоплюючою діяльністю.

7.        Принципспівпраці. Співпраця дітей один з одним та з дорослими.

8.        Принциппрофесійної компетентності. „Все, що ми робимо, – ми робимо професійно!” – такможна визначити суть цього принципу. Підготовленість та зацікавленістьпедагога. Всі ігри і вправи на занятті повинні бути підібрані таким чином, щовдало поєднують рухи, мову, міміку, пантоміму в різних варіаціях.

Розділ 2

МУЗИЧНО-ТЕАТРАЛІЗОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ

В ПРАКТИЦІ ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

2.1  Аналізпрограмових вимог що до організації театралізованої діяльності в ДНЗ

Зараз існує двізагально розвиваючі програми, схвалені Міністерством освіти і науки України заякими працюють дошкільні навчальні заклади.

Відредаговане тадоповнене друге видання програми виховання дітей дошкільного віку “Малятко”(науковий керівник – З.П.Плохій. Київ, 1999р.) визначає об’єм, зміст знань,умінь і навичок, які повинен засвоїти дошкільник, аби нормально функціонувати внавколишньому середовищі. Зміст програми систематизовано за усталеними впрактиці дошкільного виховання розділами. У структурі розділів чіткіше виділенозавдання виховання та результати навчально-виховної роботи. Змісттеатралізованої діяльності дошкільників і її завдання розкрито у розділі“Художня література”. Завдання роботи передбачено для дітей від І молодшоїгрупи до підготовчої групи. Результати навчально-виховної роботи з театралізованоїдіяльності визначено лише для дітей підготовчої групи.

Програмавиховання і навчання дітей дошкільного віку “Дитина” (наукові керівники –О.В.Проскура, Л.П.Кочина, В.У.Кузьменко. Київ, 1999р.) – це також оновлений ідоповнений варіант. Дана програма більш спрямована на становлення творчоїособистості, розвиток її здібностей.

Структурапрограми розроблена згідно з віковою періодизацією дошкільного дитинства,починаючи з 4-го року життя.

У доповненомуваріанті програми зміст театралізованої діяльності передбачено в розділі“Граючись, зростаємо”, де розкривається зміст ігор-інсценівок, драматизацій, театралізаціїта орієнтовна тематика ігор-інсценівок для кожної вікової групи.

Порівняльнахарактеристика вимог діючих програм “Малятко” та “Дитина”:

Програма “Малятко” Програма “Дитина” Перша молодша група Використовувати показ різних видів театрів (ляльковий, картонажний, тіньовий, театр іграшок, фланелеграф), діафільмів за змістом знайомих оповідань, казок. Залучати дітей до висловлювань, звуконаслідувань, показу окремих дій. З допомогою вихователя залучати дітей до інсценування добре знайомих казок та оповідань. Друга молодша група Розповідати вихованцям знайомі та нові художні твори за допомогою різних видів театрів (ляльковий, тіньовий, фланелеграф, картонажний, настільний іграшковий, магнітний, пальчиковий), спонукаючи дітей висловлювати свої думки та показувати окремі дії. Демонструвати діафільми за змістом знайомих художніх творів, організовувати ігри в кінотеатр, залучати дітей до інсценізування знайомих віршів, оповідань, казок у різних ситуаціях (на заняттях та поза ними). Створювати умови для виникнення ігор за змістом відомих творів дитячої художньої літератури та фольклору. Вчити дітей супроводжувати ігрові висловлювання відповідними рухами, які створюють виразний образ. Розширювати словниковий запас, розвивати діалогічне мовлення, інтонаційну виразність мовлення, уяву, образне мислення. Сприяти виникненню піднесеного емоційного стану. Середня група

Продовжувати показувати дітям різні види театрів, діафільми, кінофільми як за змістом знайомих творів, так і нові. Залучати вихованців до показу окремих дій у театралізованих виставах, організовуючи ігри в „Театр”.

Продовжувати вчити дітей інсценізувати окремі сценки за змістом знайомих художніх творів, інсценізувати зміст казок, читати знайомі віршовані твори за ролями.

Розвивати інтерес до драматичних ігор, інсценівок, театралізацій, бажання виконувати окремі ролі.

Формувати елементарні навички володіння мовою жестів. Учити імітувати рухи людей, тварин (персонажів ігор-драматизацій), передавати мімікою певний стан людини. привчати створювати своєрідність кожного ігрового образу за допомогою діалогів. Вправляти в умінні інтонаційно передавати настрій персонажа. Вчити способів володіння ляльок типу образних іграшок, настільного театру і театру-рукавички, театру на фланелеграфі.

Старша група У години розваг показувати вихованцям вистави різних видів театрів (ляльковий, іграшковий, картонажний, тіньовий, театр живих тіней та масок), діафільми, кінофільми. залучати їх до показу вистав, самостійних ігор „У театр” за дитячими уподобаннями, до участі в дитячих драматичних гуртках. Спонукати до інсценування змісту знайомих казок, оповідань, виготовлення атрибутів та декорацій до них.

Вчити за власним бажанням розігрувати інсценівки за змістом знайомих літературних творів та усної народної творчості.

Удосконалювати навички володіння мовою жестів та імітаційних рухів. Вправляти дітей у наслідуванні поз людей у різних ситуаціях. учити передавати відповідними рухами дії людей, характерні професійні рухи музиканта, швачки, столяра, доярки, пташниці тощо.

Закріплювати вміння інтонаційно передавати емоційний стан персонажів гри-драматизації, голосом відтворювати почуття радості, суму, прикрості, тривоги. Вчити новим способам водіння ляльок (тіньового театру, театру ляльок з рухливими ніжками, театру п’яти пальців, театру бі-ба-бо). Допомагати дітям створювати ігрове середовище, виготовляти ляльки, деталі костюмів, декорацій. Бережно ставитись до дитячої творчості, розвивати вміння імпровізувати, підтримувати винахідливість, бажання щоразу по-новому розігрувати казки або інші твори за певним сюжетом.

Підготовча до школи група Залучати дошкільників до участі в театралізованих виставах (ляльковий театр, театр живих тіней, масок та ін.), інсценівках, до показу діафільмів, до участі в дитячих драматичних гуртках. Учити обговорювати проведені вистави і інсценівки.

Стимулювати дитячу творчість, своєрідність відтворення ігрових образів. Удосконалювати вміння відтворювати рухи і дії, які притаманні людям різних професій. закріплювати вміння жестами та мімікою передавати людські емоції. Підтримувати творче відтворення різноманітних імітаційних рухів та емоційних станів персонажів ігор-драматизацій.

Удосконалювати інтонаційну виразність діалогічного мовлення. підтримувати у дітей вигадку, фантазію.

Спонукати до самостійного складання та інсценування казок як форми художнього відображення життя. Допомагати оволодівати способами водіння ляльок у театрах різних видів.

Удосконалювати вміння розігрувати постановки, творчо ставитись до самостійного створення та добору необхідної атрибутики для конкретних образів, розміщення декорацій та реквізиту. Збагачувати мову виконавців образними висловами, розвивати пам’ять, художні, естетичні смаки та вподобання.

Серйознимнедоліком обох програм є те, що театралізовану діяльність не виділено в окремийрозділ, завдання роботи мають дещо узагальнений характер, що не дозволяє чіткоусвідомити специфіку роботи з такого виду мистецтва як театральне.

Час існуваннябудь-якого програмного продукту має свої межі.

 „Активне життя”будь-якої програми – 3-4 роки, потім вона морально застаріває, її вимогипочинають йти врозтіч із сучасними досягненнями науки, а методичні рекомендаціїдо неї перестають враховувати специфіку сучасності.

Як відомо,завершено роботу над розробленням Державної базової програми розвиткуособистості в дошкільному віці. Дана програма проходить апробацію у визначенихнаказом Міністерства освіти і науки України дошкільних закладах. Ознайомившисьз даною програмою я зрозуміла, що нова Програма не краща чи гірша за чинні,вона інша, оскільки орієнтує педагога не на „озброєння” дошкільника знаннями,вміннями і навичками, а на розвиток його особистості. В цій програмі визначальнимиорієнтирами є не освітні галузі, а сфери життєдіяльності, заявлені базовимкомпонентом дошкільної освіти, у ній визначено основні лінії розвитку дитини тавідповідні форми активності. Дві з яких – нові: емоційно-ціннісний такреативний розвиток. Розділ „Театралізована діяльність” є окремим, чого не булов попередніх програмах і входить до сфери „Культура”.

Отже, вимогинової програми для дітей старшого дошкільного віку:

–         Виховуватизацікавлене та відповідальне ставлення старших дошкільників до підготовки,проведення та оцінки театралізованої діяльності, виконання учасниками своїхролей, налагодження комунікативних зв’язків з партнерами.

–         Вдосконалюватиуміння характеризувати особливості різноманітних персонажів гри, знаходити дляних відповідну міміку, інтонацію, пантоміму.

–         Формуватив дитини виразне та дикційно чисте сценічне мовлення.

–         Заохочуватибажання підтримати партнера, допомогти йому, доброзичливо з ним спілкуватися,вступати в діалог, ставати на його місце.

–         Розвивативміння використовувати в грі предмети-замінники, уявні предмети, входити вобраз, знаходитися в ньому до кінця театралізованого дійства.

–         Стимулюватипрагнення дитини само реалізовуватися, самоствердитися, показати себе з кращогобоку.

2.2  Станорганізації музично-театралізованої діяльності в дошкільному закладі №5м.Нетішина

Одним із основнихнапрямків роботи ДНЗ №5 м. Нетішина є художньо-естетичний, мета якого –актуалізація дитячої творчості, розвиток природних нахилів дітей.

В дошкільному закладі ця робота проводитьсяза двома напрямками:

–            дотворчості через емоції та почуття;

–            дотворчості через навчання.

Розвиток творчихздібностей вихованців забезпечується під час проведення занятьхудожньо-естетичного та загально розвиваючого циклу, різних форм організації художньо-естетичноїдіяльності у повсякденному житті. Ця робота здійснюється за такою структурою(дивитись Схему 1).

Особлива увага приділяється організації гуртковоїроботи з дітьми. Ця робота здійснюється на основі вивчення інтересів дітей, їхзадатків, здібностей. В дитячому закладі працюють 4 гуртки. У таблиці 3зазначено гуртки, які функціонують на базі ДНЗ №5.

Таблиця 3

Гуртковаробота в ДНЗ №5 м. Нетішина

№ п/п Назва гуртка Керівник гуртка Кількість дітей Відсоток від кількості дітей дошкільного віку 1. “Чарівна казка” Музичний керівник ДНЗ Литус А.П. 12 6% 2. “Умілі руки” Керівник КЮТ Нікітчук Н.К. 45 22% 3. “Дзвіночок” Музичний керівник ДНЗ Ковальчук Т.А. 12 6% 4. “Веселі танцюристи” Хореограф ДНЗ Кравченко Є.В. 20 10% Всього: 89 дітей 44%

Схема1

/>

Найбільш успішно в ДНЗ працює музично-драматичнийгурток “Чарівна казка”, керівник якого Литус А.П.

Провідним засобомпедагогічної роботи музичного керівника Литус А.П. є діалог, а формоюактивності – творчість. Саме такий підхід допомагає педагогу спрямувати роботумузично-драматичного гуртка на розвиток творчої особистості. Адже саметеатралізована діяльність має великі можливості для естетичного, мовленнєвого ітворчого розвитку дітей. Своє педагогічне керівництво музично-театралізованоюдіяльністю дошкільнят музичний керівник будує за трьома напрямками:

–         пізнавальний,метою якого є розширення та збагачення знань дітей про театр;

–         ігровий,який передбачає відтворення сюжету художніх творів, ігор-драматизацій,ігор-імпровізацій;

–         сценічний– підготовка та показ вистав глядачам, передача сценічних образів через ігри,вправи, тренінги, медитації, етюди.

Заняття музично-драматичного гуртка проводяться одинраз на тиждень в ІІ половину дня з дітьми старшої групи згідно перспективногоплану роботи, який складається на навчальний рік. Для правильної організації занятьмузичний керівник велику увагу приділяє побудові структури занять, їхзмістовного наповнення, урізноманітненню їх тематики, підбору методів і прийомівроботи. Що забезпечує максимальну активність дітей на всіх етапах підготовки іпроведення музично-театралізованих ігор-занять. Всі ігри і вправи на заняттяхпідбираються таким чином, що дозволяє вдало поєднувати рухи, мову, пантоміму,міміку в різних варіантах. Алла Петрівна є автором більшості цих ігор та вправ,завдань, віршів, пісень. Авторські твори викликають захоплення у дітей.

Всі набуті назаняттях гуртка навички та вміння діти використовують у театралізованихдійствах. Такі дійства є своєрідним підсумком роботи. Най вагомішим показникомроботи гуртка “Чарівна казка” є великий стійкий інтерес дітей домузично-театралізованої діяльності, їх бажання розігрувати сцени, сюжети.

Разом з тимпотребує серйозного поліпшення робота з організації театралізованої діяльностіу виховних групах дошкільного закладу – на заняттях, СХД, ІІ половину дня.Вихователі дошкільних груп не належну увагу приділяють виготовленню атрибутівдо різних видів театру, не залучають до цієї роботи дітей. Робота з показу тарозігрування різних видів театру має епізодичний характер. В основномувихователі планують і організовують з дітьми ігри-драматизації за сюжетамизнайомих казок, обігрування творів художньої літератури та усної народноїтворчості. Майже не використовуються в роботі з дітьми такі види театру якпальчиковий та тіньовий.

2.3 Музично-театралізованадіяльність як один із засобів формування творчої особистості

 Кожен рік вдитячий садок приходять різні діти: кмітливі, тямущі і не дуже, контактні ізамкнуті… Але всіх їх об’єднує одна, з моєї точки зору, проблема – вонидивуються і захоплюються все менше і менше, інтереси їх одноманітні: лялькиБарбі, моделі машинок, комп’ютери, ігрові приставки… Та наше суспільство якніколи потребує активних і творчих людей. Як же пробудити в дітях цікавість досвіту і до самих себе? Як примусити їх душу “працювати”? Як зробити творчу діяльністьпотребою, необхідною часткою життя?

Розмірковуючи надцим питанням, приходиш до висновку: допомогти може театр тамузично-театралізовані ігри.

Беручи участь утеатралізованих іграх, дитина входить в образ, перевтілюється в нього, живейого життям. Тому драматизація та театралізація є найбільш розповсюдженим видомдитячої творчості. Це пояснюється двома основними моментами: по-перше, драма,що основана на діях які виконує сама дитина, найбільш близько, дієво і безпосередньопоєднує художню творчість з особистими переживаннями. В драматичній форміздійснюється цілісне коло уяви, в якій образ, створений з елементів дійсності,втілює і реалізує знову в дійсність, хоча б умовну. Таким чином, прагнення додій, до втілення, до реалізації яке закладено в самому процесі уяви, саме втеатралізації знаходить повне здійснення.

Другою причиноюблизькості драматичної форми для дитини є зв’язок будь-якої драматизації згрою. Драматизація ближче, ніж будь-який вид творчості, безпосередньо пов’язаназ грою, цим коренем всієї дитячої творчості.

В цьому йзаключається найбільша цінність дитячої гри “в театр”. Гра-драматизаціядозволяє вирішити безліч завдань програми дитячого садка: від ознайомлення зсуспільними явищами до формування елементарних математичних знань фізичноїдосконалості.

Різноманітністьтематики, засобів зображення, емоційності ігор дають можливість використовуватимузично-театралізовані ігри з метою всебічного розвитку особистості.

Отже, педагогповинен докласти чимало зусиль, щоб заняття з дітьми музично-театралізованоюдіяльністю були вдалими, на високому професійному рівні, щоб вирішити головнупроблему дитячого закладу – створити всі умови для своєчасного, повноцінного,всебічного фізичного, психологічного та духовного розвитку дитини.

Таким чином михочемо довести, що систематична робота з дітьми музично-театралізованоюдіяльністю – умова розвитку творчих здібностей, формування театралізованихздібностей дошкільників, формування естетичних смаків дітей.

Нами булопроведено педагогічне дослідження. Початковим етапом дослідження булоанкетування педагогів дошкільних закладів м. Нетішина.

У анкетуваннівзяло участь 14 вихователів різних дошкільних закладів. Ці анкети є у додаткумоєї дипломної роботи (див. Додаток 1).

У анкетах ми підготувалапитання, які дають змогу проаналізувати рівень розвитку театралізованоїдіяльності в сучасному дошкільному закладі. Результати анкетування показали, щорівень розвитку не найвищий і може бути кращим.

78% вихователівстверджують, що систематично включають в діяльність дітей театралізовані ігри.

14% вихователіввважають театралізовану діяльність малоефективним засобом длямузично-естетичного розвитку дітей.

29% вихователівзізнались, що вони не проводять систематичну підготовчу роботу з дітьми, якавчить передавати характер образу за допомогою жестів, міміки, інтонації, рухів,тембру голосу.

22% вихователівне враховують інтересів і нахилів дітей в процесі проведення театралізованихігор.

36% вихователіввзагалі не проводять діагностування дітей для виявлення їх театралізованихздібностей, за для покращення у процесі роботи їх театралізованого рівня.

Ці дані говорятьпро те, що ≈ 25% вихователів абсолютно виключають у роботі з дітьми такийвид роботи, як театралізована діяльність та театралізовані ігри.

Проаналізувавшиостанній пункт анкети ми виявили, що навіть ті ≈ 75-78% вихователів, яківключають у роботу з дітьми театралізовану діяльність та театралізовані ігрипроводять їх не систематично і на неналежному рівні.

Узагальнюючивідповіді ми зробили висновки, що залишається гострою проблема методичного таматеріально-технічного забезпечення.

Таким чином,навіть якщо у дитини є задатки до театрального мистецтва і немає систематичноїроботи з розвитку цих задатків, то дитина, нажаль, не розвивається.

Отже, цієюпроблемою потрібно займатись і приділяти їй значно більше уваги.

На основівищезгаданого ми розробили систему занять музично-драматичного гуртка (див. Додаток2) і поставила перед собою такі завдання:

1.        Розвиватив дітей стійкий інтерес до музично-театралізованої діяльності.

2.        Удосконалювативиконавські вміння дітей у створенні художнього образу, використовуючи з цієюметою ігрові, пісенні та танцювальні імпровізації.

3.        Розширюватиуявлення дітей про оточуючу дійсність. Уточнювати уявлення про предмети,іграшки, декорації.

4.        Виховуватиповагу до праці дорослих та дітей, дбайливе ставлення до іграшок, ляльок,костюмів, декорацій.

5.        Збагачуватиі активізовувати словник дітей. Розвивати монологічну та діалогічну мову.

6.        Стимулюватибажання шукати виразні засоби для створення ігрового образу персонажу,використовуючи для цього рухи, міміку, жести, виразність інтонації.

7.        Розвиватипам’ять, мислення, уяву, увагу дітей.

8.        Виховуватигуманні почуття дітей. Розвивати прагнення бути чуйними до дорослих та дітей,виявляти увагу до їх душевного стану, радіти успіхам однолітків.

9.        Підтримуватибажання дітей брати активну участь в святах та розвагах, використовуючи вміннята навички, набуті на заняттях і в самостійній діяльності.

Розробки занять є у додатку додипломної роботи.

Наступним етапомдослідження було діагностування театралізованих здібностей дітей.

Для проведеннядослідження я взяла старшу групу С-2 дошкільного навчального закладу №5 м.Нетішина. Частина дітей в кількості 12 чоловік виявила бажання відвідуватимузично-драматичний гурток “Чарівна казка” під моїм керівництвом. На початкуроку я провела діагностування дітей всієї групи за методикою Е. Хаака і І.Кафа.

Ця методикабазується на тому, що я визначаю музичні здібності, літературне обдарування таартистичний талант кожної дитини з групи по певному тесту. Цей тест є у додаткудо дипломної роботи (див. Додаток 3).

По кожномупитанню тесту ставиться бал від 1 до 5, потім ділиться на кількість питань – цеі є середній бал. Далі малюється графік для визначення театральних здібностей.

Для прикладувізьмемо Карпенко Софію 5-ти років з групи, яка відвідувала гурток.

Накреслимографік, який відповідає рівню її театральних здібностей: по вертикалізазначаємо бали, які отримала дитина за кожне питання, а по горизонталі номерпитання. Потім з’єднуємо ці відмітки і отримуємо графік. Чим вище та рівнішебуде лінія графіка, тим ближче рівень театральних здібностей до 1, тобто до100%.

/>

Отже, на цьому графіку видно рівеньмузичних здібностей дитини.

Аналогічні графіки креслимо і длявизначення літературних і артистичних здібностей.

Літературнеобдарування

/>

 

Артистичнийталант

 />                 

Показники першого обстеження, якебуло проведено в жовтні 2004 року дають змогу зробити зведений графік потеатральним здібностям конкретно цієї дитини. По горизонталі зазначимо буквамиздібності, а по вертикалі бали.

/>

Отже, музичні талітературні здібності Софії К. на середньому рівні, а артистичні вищесереднього.

Таку діагностикуя провела з кожною дитиною групи С-2 у жовтні 2004 року.

Результатипоказали, що у дітей в кількості 12 чоловік, які виявили бажання відвідуватигурток музично-драматичний “Чарівна казка” на високому рівні музичні здібностіу 3 дітей, тобто ≈ 25%. Літературна обдарованість на високому рівні – 4дітей ≈ 33%. Артистично обдаровано 5 дітей ≈ 42%.

Результатипоказали, що в групі дітей при кількості 13 чоловік, які не виявили бажаннявідвідувати музично-драматичний гурток на високому рівні музичні здібності у 3дітей, тобто ≈23%. Літературна обдарованість на високому рівні у 3 дітей ≈23%.Артистично обдаровано 3 дітей ≈23%.

За період зжовтня 2004 року по травень 2005 року з дітьми, які відвідували гуртокпроводилась систематична робота по розвитку творчих здібностей. Проводиласьвона на основі створеної мною системи занять музично-драматичного гуртка. А вгрупі дітей, які не відвідували гурток така робота проводилась епізодично інесистематично.

Паралельно з цієюроботою проводилось цілеспрямоване спостереження і бесіди з дітьми.

В процесіспостережень я з’ясувала, що діти-гуртківці виявляють ініціативу у спілкуванні,стали більш емоційними, активними. Вони почали краще володіти своїм тілом,своєю мімікою, збагатився їх словниковий запас.

Ці діти дуже люблятьвиконувати вправи на вираження емоцій, на розвиток мислення. З великимзадоволенням вони одягають шапочки звірят і намагаються відобразити їххарактерні риси. А ще більше вони люблять вгадувати, кого зобразила та чи іншадитина. Також діти полюбили вправи на виразність жесту.

Хочу зазначити,що всі ці вправи не виходили з самого початку, але в процесі систематичноїроботи діти досягали гарних результатів і що головне – вони хотіли навчитися.Було дуже приємно спостерігати, як дитина тримає уявний апельсин лівою рукою, аправою відділяє дольку і пропонує її партнеру у грі „Апельсин”.

Розмова здітьми-гуртківцями дозволила визначити дружні умови у колективі, не буловідчуження та приниження, тільки щирість та дружні відносини.

У травні 2005року я провела повторне діагностування дітей-гуртківців та дітей, які невідвідували гурток щодо театралізованих здібностей.

Результатипоказали, що у дітей-гуртківців:

–       музичніздібності на високому рівні у 6 дітей, тобто ≈50%

–       літературнеобдарування у 6 дітей ≈ 50%

–       артистичнийталант у 7 дітей ≈ 58%

Результати показали, що у дітей, які не відвідували гурток:

–       музичніздібності на високому рівні у 4 дітей, тобто ≈ 31 %

–       літературнеобдарування у 4 дітей ≈ 31%

–       артистичнийталант у 5 дітей ≈ 39%

Можна зобразити ціпоказники графічно: по вертикалі зазначаємо кількість дітей, по горизонталі –театральні здібності. Зробимо такий графік на жовтень 2004 року та на травень2005 року.

Результати діагностування дітей, яківідвідували гурток

/>

Результати діагностування дітей, якіне відвідували гурток

/>

Таким чиномграфічні дані показують, що рівень театральних здібностей у дітей, яківідвідували і не відвідували гурток дуже різняться. На початку діагностуваннярезультати майже не різнились, отже така різниця на даному етапі – результатсистематичної роботи з дітьми, застосування системи занять на розвиток творчихздібностей.

Щобпроаналізувати рівень творчого розвитку дітей після впровадження в роботу здітьми-гуртківцями системи занять пропонуємо результат у коефіцієнтномузначенні (цифровому)

–         високийрівень (повністю досягнуто) – 1.00

–         середній(неповністю) – 0.80

–         нижчесереднього (дуже слабкий результат) – 0.60

–         низький(не досягнуто) – 0.40

Чим більше рівеньтворчого розвитку відповідає віковим вимогам базового компоненту дошкільноїосвіти, тим ближче до 1.00 значення художньо-естетичного розвитку дитини.

Щороку необхідноздійснювати відповідну діагностику, щоб мати можливість аналізувати зміни, щовідбулись або не відбулись в рівні творчого розвитку дошкільників. Зростання чизниження показників є оцінкою роботи вихователя у художньо-естетичному напрямкудітей старшого віку.

Рівень творчогорозвитку старших дошкільників, які відвідували гурток.

Фактори

–           Творчемислення – 0.80

–           Фантазіяі уява – 1.00

–           Оригінальністьі винахідливість – 0.80

–           Творчаінтуїція – 0.80

–           Комунікативно-творчіздібності – 1.00

К тв.р =/>

Аналізуючиотриманий результат потрібно наголосити, що коефіцієнт творчого розвитку у групідітей, які відвідували гурток має високі результати – 0.88.

Результаттворчого розвитку старших дошкільників, які не відвідували гурток.

Фактори

–           Творчемислення – 0.60

–           Фантазіяі уява – 0.80

–           Оригінальністьі винахідливість – 0.80

–           Творчаінтуїція – 0.60

–           Комунікативно-творчіздібності – 0.60

К тв.р =/>

Отже, коефіцієнттворчого розвитку дітей старшої групи, які не відвідували гурток має середнійрезультат.

Якщо порівнятивищезгадані результати, то можна зробити висновок, що система занять має нетільки великий вплив на розвиток театральних здібностей, а є і невід’ємноючастиною в роботі над розвитком творчих здібностей.

Виходячи зрезультатів обстеження можна зробити висновок, що система занять музично-драматичногогуртка – умова формування театральних і творчих здібностей дошкільників.

Діти, якісистематично займаються мають гарний запас знань і уявлень у театралізованійдіяльності, тому вони можуть вільно користуватись основними засобамивиразності, не відчувають труднощів в передачі певних образів, вільно орієнтуютьсяна сцені, легко втілюють свої думки у мовну форму, тому що мають багатийсловниковий запас.

Виходячи зрезультатів дослідження можна визначити чинники, які зумовлюють підвищенняефективності театралізованої діяльності, як форми організації діяльності дітей:

–         необхіднопідкорятися вимогам часу і використовувати нетрадиційні види театрів,враховуючи менталітет сучасного дошкільника;

–         використовуватисистеми вправ, тренінгів, етюдів, медитацій, імпровізацій тощо;

–         систематичновикористовувати театралізовані ігри у всіх видах діяльності дошкільників.

2.4. Системаопосередкованого і безпосереднього керівництва музично-театралізованими іграмистарших дошкільників

 Дитинство незакінчується. Воно живе в нас і з нами, як справжній надійний друг. Воноприходить нам на допомогу і в хвилини втоми, зневіри, і в хвилини, коли творчадумка б’ється над складною проблемою. Велика трагедія для дорослого – назавждивтратити своє дитинство, назавжди втратити здатність бачити світ по-новому, абоіншими очима. Необхідно завжди пам’ятати, що діти і дорослі разом невипадково:вони мають допомагати одне одному в цьому величезному світі.

Прийняттясамостійних рішень – це необхідний крок до становлення особистості. Дорослііноді підштовхують дітей, примушуючи щось робити, не беручи до уваги їхніхбажань, потреб. І чим більше дорослі виявляють активність у керуванні життямдітей, тим пасивнішими стають діти.

Потрібнонамагатися організовувати діяльність і гру дітей так, щоб у них, з одного боку,була можливість вибору, а з іншого – виникало відчуття різноманіття й новизни.якщо дорослим вдасться ненав’язливо впорядкувати ігрову сторону життя дитини,це вплине на формування її мислення, навичок, творчих здібностей.

Вихователі – цешукачі скарбів. Творчий підхід, творче заняття, творчі ігри – це не простословосполучення, це той талант, який є в кожного вихователя. Вихователі повинніпам’ятати основну виховну мету – привчати дітей ставитись дружно один доодного, допомагати і радитись з думкою колективу.

Щоб досягти цієїмети необхідно створювати відповідні умови для керівництва музично-театралізованимиіграми. Якщо драматизація і інсценування відбувається під керівництвомдосвідченого педагога, діти можуть швидше і глибше засвоїти певне уявлення прочуйне, гуманне відношення один до одного, дотримуватись певних моральних засаду житті. Отже, керівництво музично-театралізованими іграми має велике значенняу проведенні гри.

Існуєопосередковане і безпосереднє керівництво театралізованими іграми.

Опосередкованекерівництво– це система заходів, за допомогою яких діти засвоюють текст, ідею твору,характер персонажів та особливості їх взаємовідносин.

1.        Читаннялітературного твору.

2.        Обговорення.

3.        Переказуваннятвору дітьми.

4.        Перегляддіафільму.

5.        Переказуванняабо придумування твору за картинками.

6.        Переказуваннятвору за ролями.

7.        Обговоренняморальної поведінки героїв.

8.        Вправляннядітей в передачі характеру персонажу через міміку, жести, рухи, позу, ходу.

9.        Виготовленняатрибутів до гри.

Безпосереднє керівництво – це керівництвогрою, що вже розпочалася.

Безпосереднєкерівництво передбачає три етапи:

І етап. Вихователь допомагає задумати гру, вибрати твір. Надає допомогу у розподілі ролей, доборі матеріалів, костюмів, атрибутів, обстановки. Закріплює характерні риси героїв, моральну сутність їх вчинків. ІІ етап. Діти грають. Вихователь може брати участь у грі, виконувати роль. Словами ведучого він спрямовує гру, допомагає, підказує текст, дії, події, засоби виразності. ІІІ етап. Педагог і діти обговорюють гру, визначають, що їм сподобалось, хто заважав, чому. Доцільно запропонувати поміркувати, що треба зробити, аби в цю гру завтра пограти ще краще.

Таким чиномвихователь повинен перш за все правильно керувати музично-театралізованимиіграми. Вихователь повинен підбирати змістовні і різноманітні теми для гри;необхідне щоденне включення театралізованих ігор у всі форми організаціїпедагогічного процесу, що робить їх такими ж необхідними для дітей як ісюжетно-рольові ігри.

Діти повинні бутиактивними учасниками на всіх етапах підготовки і проведення ігор. Необхіднослідкувати за співдружністю дітей між собою та з дорослими на всіх етапахорганізації музично-театралізованої гри.

ВИСНОВОК

Реформуваннясистеми освіти, її концептуальних, організаційних основ у контекстісоціально-економічних перетворень, які відбуваються в Україні, не мисляться безвиховання і розвитку творчої особистості, її загально-естетичної культури.

Тематика і змістмузично-театралізованих ігор мають моральну направленість, формують смакдитини, приносять величезну користь для духовного виховання, сприяють творчомурозвитку.

Отже, їх значенняважко переоцінити. Але, на жаль, питанню місця музично-театралізованоїдіяльності, їх впливу на естетичний розвиток дитини, приділяють недостатньоуваги. В зв’язку з актуальністю даної проблеми, я визначила тему свого дослідження,його гіпотезу та мету. В залежності з метою, об’єктом та предметом дослідженнявизначила завдання і досягла певних результатів.

По-перше, я з’ясуваласуть музично-театралізованих ігор, вимоги щодо їх організації, визначила методикерівництва. По-друге, упорядкувала систему занять з метою розвитку театральнихта творчих здібностей дітей. По-третє, розробила методичні рекомендації доорганізації театралізованих ігор (див. Додаток 4).

Проведенідослідження дають підставу стверджувати

–         музично-театралізованадіяльність має велике значення для всебічного розвитку дитини;

–         цієювсебічною проблемою потрібно займатися задля підвищення рівня музично-естетичноїкультури;

–         результатиобстеження показали, що систематична робота з даного питання необхідна, тому щорівень театрального і творчого розвитку дітей значно покращився після її впровадження у роботу.

Отже, у процесіпроведення дослідження можна сказати, що наша гіпотеза підтвердилася, тому щопо отриманим результатам ми бачимо, що використання системи занять – умоваформування театральних і творчих здібностей дошкільників, щоб підготувати дітейдо показу вистави потрібна систематична підготовка.

СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

1.        АматьєваО.П. З дитячого садка – в актори // Дитячий садок. – 2004. -№24. – С.2-6.

2.        Артемова Л.В.,Театрализованные игры дошкольников: Кн. для воспитателя дет.сада. – М.:Просвещение, 1991. – 127 с.

3.        БєлкінаЄ., Науменко т… Світ мистецтва і дитина // Дошкільне виховання. – 2000. — №1.– С.4-5.

4.        Бурова А.Гра у театр за педагогікою Монтессорі // Дошкільне виховання. – 1999. — №5. –С.6-8.

5.        Ветлугина Н.А.Эстетическое воспитание в детском саду: Пособие для воспитателей детского сада.– 2-е изд., перераб. – М.: Просвещение, 1985. – 207 с., ил.

6.        ВетлугинаН.А., Островская Л.Ф. Эстетическое воспитание в детском саду. – М.:Просвещение, 1963. – 175 с.

7.        ВетлугінаН.А. Система естетичного виховання в дитячому садку. – К.: Радянська школа,1977. – 256 с., ил.

8.        ГаврилюкС. Театр і казка // Дошкільне виховання. – 2003. — №5. – С.23.

9.        ГрицюкЛ.А., Каратаєва М.І., Малинич Л.М… Театралізована діяльність дітей дошкільноговіку. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 1998. – 56 с.

10.     ДолиннаО., НизковськаО. Гурткова робота // Дошкільне виховання. – 2004. — №8. – С.8-9.

11.     ДолиннаО., Копєйкіна О., Низковська О. Розвивати творчу особистість // Дошкільневиховання. – 2003. — №7. – С.3-6.

12.     Дошкольнаяпедагогика: Учеб. пособие для учащихся пед. училищ по спец. №2010 «Воспитание вдошкольных учреждениях» и № 2002 «Дошкольное воспитание»// Под ред. ЯдэшкоВ.И., Сохина Ф.А. – М.: Просвещение, 1978. – 416 с.

13.     Дудова Т.Сюжетно-рольова гра – школа життя// Дошкільне виховання. – 2003. -№8. – С.7-9.

14.     КононкоО.Л. КОМЕНТАР до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук.-метод.посіб. – К.: Ред.журн. „Дошкільне виховання”, 2003. – 243с.

15.     МельничукМ. Формування духовних цінностей у дошкільнят//Дошкільне виховання. – 2000. — №4. – С.10-11.

16.     НауменкоС.І. Музично-естетичне виховання дошкільнят. – Київ: „Магістр – S”, 1996. – 96 с.

17.     ПаламарчукН. Наш маленький театр//Дошкільне виховання. – 1989. — №3. С.4-5.

18.     ПетроваТ.И., Сергеева Е.Л., Петрова Е.С. Підготовка и проведение театрализованых игр вдетском саду: Разработки занятий для всех возрастных групп с методическимирекомендациями. – М.: Школьная Пресса, 2003. – 128 с.

19.     ПлохійЗ.П. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. – 2-ге вид. – Київ,1999. – 286с.

20.     Програмарозвитку дитини дошкільного віку//Наук. кер. О.Л.Кононко. – К.: Світич, 2004.-149 с.

21.     ПроскураО.В., Кочина Л.П., Кузьменко В.У… Дитина: Програма виховання і навчання дітейвід 3 до 7 років. –  2-ге вид. – К.: Богдана, 2003. – 327с.

22.     СорокинаН.Ф. Играем в кукольный театр: Программа „Театр – творчество – дети”. – 4-еизд., испр.  доп. – М.: АРКТИ, 2004. – 208 с.

23.     Суріна Н.Ігри на розвиток творчої уяви//Дошкільне виховання. – 2000. — №1. – С.4-5.

24.     СухомлинськийВ.А. Сердце отдаю детям. – 2-е изд., – К.: „Радянська школа”, 1971. – 243 с.

25.     ФадєєваТ.Розвиток уяви дитини – умова її продуктивного учіння // Дошкільне виховання.– 2005. — №2. – С.6-8.

26.     Штанько И.В. Театрализованные игрыдошкольников //Детский сад от А до Я. – 2003. -№6. – С.71-75.

ДОДАТКИ

Конспектзаняття № 1

Тема:“Радість”.

Мета:

–  познайомити дітей з емоцією радості;

–  вчити дітей розрізняти емоції за схематичними зображеннями;

–  розуміти свої почуття та почуття інших людей;

–  вчити дітей передавати потрібний емоційний стан, використовуючи різні виразні засоби.

 

Хід заняття:

Керівник:

Керівник:

Керівник:

Керівник:

Керівник:

 В одній казковій чарівній країні жили – були гноми. Всі вони були дуже різні, і звати їх було теж неоднаково: Веселунчик, Сумненький, Буркунчик, Боюнчик, Дивунчик. Кожен гном жив у своєму будиночку. Інколи вони ходили один до одного на гостину.

Сьогодні ми завітаємо тільки до одного з них. Ой, а що це за музика лине з будиночку цього гнома?

 Слухання музики П.І. Чайковського „Нова лялька”.

– Про що ви думали, коли слухали музику?

– Що відчували?

– Що хочеться робити під таку музику?

 Повторне прослуховування музики. Запропонувати дітям  потанцювати під цю музику і уявити щось приємне і радісне.

 Бесіда. По закінченні музики звернути увагу дітей на те, які в них були обличчя, як вони рухались. Пояснити, що так вони виражали свою радість. Зробити акцент на тому, що всі діти під час танцю виражали свою радість по-своєму. Запитати, від чого залежить, як людина виражає свою радість. Під час бесіди підвести дітей до висновку про те, що ступінь радості залежить від людини, її особливостей і від самої події.

 – Як же ви гадаєте, діти, який гном живе в цьому будиночку?

– Чому ви так думаєте?

– А ось і сам Веселунчик (так звуть цього гнома, показую).

– Яке в нього обличчя? (Радісне)

Розглядання піктограм радості.

Мені здається, що Гном пропонує вам намалювати щось радісне. (Малювання на тему „Радість”. Запропонувати бажаючим розповісти про свій малюнок.

Після заняття можна придумати назву альбому, який можна зробити з дитячих малюнків).

­– Діти, а як ви думаєте що таке радість?

(відповіді дітей)

Вправа на розвиток уваги „Не будемо сумувати”

Дітям пропонується перерахувати різні справи, наприклад, вони називають розглядання малюнків, відгадування загадок, гру на дитячих музичних інструментах, читання віршів тощо.

За вказівкою педагога діти швидко переходять від одного названого виду діяльності до іншого. Варто звертати їх увагу на те, щоб переходи були справжнім переключенням уваги з однієї дії на іншу.

Вправа на розвиток уяви „Фантазери”

Дитина промовляє фразу, яка має визначене емоційне забарвлення: прояв радості. Інші діти, використовуючи сказане в якості основи, придумують історію в заданому настрої.

 

– А зараз я пропоную стати в хоровод і всім разом порадіти хорошій пісні.

Виконується знайома дітям мажорна пісня.

Конспектзаняття № 2

Тема:“Горе”

 

Мета:

–  познайомити дітей з емоцією горя;

–  продовжувати вчити розрізняти емоції за схематичними зображеннями;

–  вчити дітей передавати емоційний стан горя, використовуючи різні виразні засоби.

 

Хід заняття:

Керівник:

Керівник:

Керівник:

Керівник:

Керівник:

 На минулому занятті ми гостювали в будиночку Веселунчика. А сьогодні ми завітаємо до його братика. Послухайте, яка музика лине з цього будиночку:

 Слухання твору„Хвороба ляльки” П.І. Чайковського.

– Який характер музики?

– Що ви відчували під час слухання музики?

– Що хочеться робити під таку музику?

 А ось і гном. Звуть його Сумненький. Схожий він на свого братика? Чому? (Відповіді дітей) Знайдіть піктограму, схожу на Сумненького. (Розглянути її, звернути увагу на брови, очі, рот).

 Я знаю, що Сумненький дуже любить читати казки.

 (Пригадати зміст казок: „Заяча хатка”, „Вовк і семеро козенят”).

– Коли герої цих казок переживають горе?

– Як вони подолали горе?

 Гном запитує:

– А коли ще люди сумують?

Відповіді дітей.

Драматизація ситуації „Зникла собака”.

Одна дитина виконує роль господаря собаки, а інші заспокоюють його, кожний по – своєму. Після драматизації запитати у дитини, яка виконувала роль господаря:

– Що ти відчув, коли тебе заспокоювали?

– Хто найкраще тебе заспокоїв?

– Діти, а яким кольором ви б намалювали горе? Чому?

Діти малюють.

Вправа на розвиток уяви „Нам сумно”

Дітям пропонується уявити будь-що: наприклад, що у повітрі розлили смуток, але вони самі вільні від нього. Вони можуть вести себе в цій кімнаті як захочуть: пересуватися в ній, говорити, сидіти, але при цьому намагатися бути в гармонії з уявною атмосферою.

І коли діти почнуть рухатись, всередині почнеться ніби нове життя і вони скажуть: „Нам сумно”.

Створивши навколо себе уявну атмосферу і перебуваючи з нею в уявній гармонії, вони відчують, що і діяти можуть в злагоді з нею.

Вправа на розвиток мислення ”Товариш захворів”

Педагог пропонує дітям розіграти сценку наступного змісту: їх товариш важко захворів. Діти приходять провідати захворілого, приносять йому квіти, фрукти, питають про здоров’я, виказують знаки уваги: поправляють подушку, витирають піт з чола, пропонують випити ліки тощо.

Поступово відвідувачі розуміють, що їх товариш важко хворий, і їх радісний настрій від зустрічі з другом зникає. На зміну пожвавленню приходить відчуття тривоги, хвилювання, стурбованості.

Діти, попередньо домовившись про те, хто яку роль буде виконувати і які дії чинити, розігрують сценку, вслуховуючись в музику, що супроводжуєїх імпровізацію. Їм варто відчути перехід від радості до суму. (Музика П.І.Чайковського „Хвороба ляльки”)

Етюд „Погана погода”.

Дітям пропонується уявити похмуре небо, дощ, холодний вітер.

– Який у вас настрій? (Відповіді дітей)

 Прощання з Сумненьким. Вправа „Усміхнися другові”.

 

Конспектзаняття № 3

Тема:“Гнів”.

 

Мета:

–  познайомити дітей з емоцією гніву;

–  вправлятися в розрізненні емоцій за схематичними зображеннями;

–  виховувати в дітей емпатію;

–  вчити дітей передавати емоційний стан гніву використовуючи різні виразні засоби.

 

Хід заняття:

Керівник:

Керівник:

 У будиночку чути шум, тупотіння ногами, бурчання.

– Що це за шум? (З’являється сердитий гном).

– Ой, та це ж  Буркунчик. Знову він сердиться. Чому це ти, Буркунчику, сердишся цього разу? (Не любить неохайних дітей, таких як у творі К.І.Чуковського „Мийдодір”).

 Читання уривків з твору, де автор описує гнів Умивальника і Крокодила.

– Чому розсердився Умивальник і Крокодил?

– Як описав автор гнів Умивальника? Крокодила?

Розглянути ілюстрації до твору „Мийдодір”. Дітям пропонується розповісти, як художник передав гнів героїв.

 Розглядання піктограми гніву.

 Пригадати казку „Три ведмеді” Л.М.Толстого.

Драматизація уривку з казки. Діти розігрують епізод, де описується, як сердяться ведмеді, дізнавшись про те, хто користувався їх речами. Звернути увагу дітей на те, як по – різному виражають гнів ведмідь, ведмедиця і ведмежатко.

 Розповіді дітей про ситуації, коли вони сердилися, гнівалися, злилися.

Вправа „Дзеркало”.

Дітям пропонується зобразити перед дзеркалом свій гнів.

 Малювання гніву. Запропонувати дітям кольоровою плямою зобразити свій гнів. Розглянути з дітьми малюнки. Звернути увагу на кольорове відображення гніву, відмітити схожість і відмінність в зображеннях гніву.

Вправа на розвиток мислення

„Буває ж таке!”

Дітям пропонується розіграти казку „Троє поросят”, змінивши характери персонажів на протилежні. В новій казці вовк стає слабким, кволим, немічним, а поросята – сміливими, рішучими, енергійними.

В залежності від зміни характерів змінюються казки і взаємовідносини героїв. (Дітям дозволяється вільне імпровізування у розігруванні нового сюжету. З допомогою музичного керівника пропонується скласти невеличкі пісенні імпровізації для змінених героїв казки).

 Прощання з гномиком.

Вправа „Сонячне проміннячко”.

                

Конспектзаняття № 4

Тема:“Страх”

 

Мета:

–  познайомити дітей з емоцією страху;

–  вправлятися в розрізненні емоцій за схематичними зображеннями;

–  виховувати в дітей емпатію;

–  вчити дітей передавати емоційний стан страху використовуючи різні виразні засоби.

 

Хід заняття:

Керівник:

Керівник:

Керівник:

Керівник:

 Сьогодні ми завітаємо до наступного гнома. Щось у цього гномика дуже тихо в будиночку. Давайте прислухаємося. (Тихо). Давайте погукаємо. (Тихо). Що ж це таке? Може, його немає вдома? Давайте пошукаємо. (Знаходять). Ось він! Боюнчику, чому це ти не відзивався? (Злякався).

Обговорення з дітьми приказки: „У страху очі великі”.

Відмітити прямий і прихований зміст приказки.

– Лякалися ви коли – небудь так, що причина страху вам здавалась значно страшнішою, ніж була насправді? (Відповіді дітей)

– Саме про такий страх йдеться в оповіданні М.Носова „Живий капелюх”. (Читання)

– Чому страх виявився сильнішим за дітей?

 Читання уривків з казки С.Михалкова „Троє поросят” (епізоди, в яких описується, як поросята тікають від вовка і трясуться від страху).

– Чому Наф – Наф не боявся страшного вовка?

 Завдання дітям: „Намалюйте свій страх”. Діти розповідають про те, що намалювали, а потім розривають малюнки на дрібнесенькі шматочки.

– Щоб страх не був більшим за тебе, треба на мить зупинитись, заспокоїтися і поміркувати. Адже сміливий не той, хто нічого не боїться, а той, хто може перемогти свій страх.

Колись у давнину діти підбадьорювали себе примовкою. „Козакові до лиця примовочка оця: “Хоч що там побачу, – не боюся, не плачу.”

Хай і наш Боюнчик запам’ятає цю примовку і більше нічого не боїться.

Прощання.

 (Гра „Рукостискання в колі”).

 

Конспектзаняття № 5

Тема:“Здивування”

 

Мета:

–  познайомити дітей з емоцією здивування;

–  вчити розрізняти емоції за схематичним зображенням;

–  вчити дітей передавати емоційний стан здивування, використовуючи різні виразні засоби.

 

Хід заняття:

Керівник:

Керівник:

Керівник:

 Познайомтеся ще з одним гномиком. Його звуть Дивунчик. Він весь час всьому дивується, і казочки любить читати про різні чудеса.

(Пригадати з дітьми казки, де зустрічаються різні чудеса: „Летючий корабель”, „Івасик – Телесик”, „Царівна жаба”, „Яйце – райце” та інші).

– Про які чудеса тут розповідається?

– Чому всі ці чудеса дивують і притягують людей?

Вправа „Дзеркало”.

 Гном пропонує дітям подивитися в дзеркало, уявити собі, що там відобразилося щось казкове, і здивуватися. Звернути увагу дітей на те, що кожна людина дивується по – своєму, але, не дивлячись на різницю, у вираженні подиву завжди є щось схоже.

– Що спільного в тому, як ви зображували здивування?

Відповіді дітей.

 Розглянути піктограму здивування.

Гра „Фантазії”.

Гном пропонує дітям продовжити початок незвичайних пригод.

– До нас прийшов слон...

– Ми прокинулись на іншій планеті...

– Враз зникли всі дорослі...

– Чарівник вночі змінив усі вивіски на магазинах...

Етюди на вираження подиву: „Подив”.

Хлопчик бачив, як фокусник посадив у порожню валізу кішку і закрив її, а коли відкрив валізу, кішки там не було, а звідти вистрибнув собака!

Вправа на розвиток мислення

„Карнавал тварин”

Педагог пропонує дітям взяти шапочки зайця, лисички, ведмедя. Потім дитина повинна вирішити, якою буде вдача у обраної нею тварини (ведмідь – добрий чи злий, заєць – хвалько чи боягуз, лисиця – хитра чи бешкетливу).

Потім діти вигадують танцювальну імпровізацію, узгоджуючи свої дії з задуманим образом. Інші діти намагаються вгадати характер персонажу.

Цю вправу можна використовувати і для розвитку пам’яті. По закінченню заняття діти пригадують, яких тварин зображували. підказкою можуть бути музичні фрагменти таночків даних персонажів.

 Прощання.

Гра „Придумай подарунок”.

Конспектзаняття №6

Тема:“Людські емоції та їх поєднання.”

Мета:

– знайомити дітей з піктограмами;

– розвивати інтонаційну виразність мови;

– розвивати уяву, фантазію, пантомімічні навички;

– спонукати дітей до активної участі в театралізованій грі.

 

 

Хід заняття:

 

Познайомити дітей з піктограмами (картинками – символами з зображенням різних емоцій людини): людина сміється, сумує, сердиться, злякалась, посміхається, плаче.

Запропонувати дітям вигадати фразу для людини, зображення якої дитина обрала, і промовити її з відповідною інтонацією.

Керівник:

– Діти, якщо вам весело, як ви посміхаєтесь? Якщо ви розсер­дились, як ви нахмурюєте брови? Коли вас щось здивувало, як у вас піднімаються брови і розширюються очі?

Запропонувати дітям вигадати і програти різні ситуації, пов’язані зі зміною настрою, а відповідно і міміки.

 Вправа “Пори року” Керівник підкликає до себе дітей і уточнює:

 

– Яка зараз пора року ?

Діти:

– Осінь.

Керівник:

– Назвіть, будь ласка, всі пори року, які  знаєте.

Діти:

– Літо, Весна, Зима

Керівник:

– Спробуйте своєю мімікою (жестами) відобразити всі пори року. Наприклад: Осінь – сумна пора року, дощова, холодна і разом з тим чудова. (Нахмурені брови, сумний погляд, зі­тхання ...) А пригадайте, які смачні яблука дозрівають в садах восени, які вони на смак. (Діти прицмокують, охають ...)

Перед показом мімікою та жестами характеру осені дати дітям прослу­хати в грамзапису твори з “Пори року” А. Вівальді або П.І. Чайковського.

Слухання вірша “Кіт і Мишки” Інни Кульської з послідуючим розподілом ролей і початком інсценування.

 

 

Ходить котик по кімнаті

В нього лапочки на ваті.

Позіха байдуже:

-           Щось я сонний дуже!

А під ліжком нірка, нірка,

З неї мишка зирка, зирка.

Зирк туди, зирк сюди,

Де котячі сліди?

Виліз котик на подушку,

Водить лапкою по вушку

Випинає спинку:

-           Ляжу на часинку!

А до шафи нишком, нишком

Є дорога мишкам, мишкам

Все, як слід, ось обід,

Спи та спи – ледар кіт!

Що ви, миші? Тихо, тихо!

Ось вам буде лихо, лихо!

Кіт не спить, а слуха,

Наставляє вуха!

Скочив котик саме впору!

Швидше миші в нору, в нору,

Ця – туди, та – сюди,

Утікай від біди!

 

Слухання творів: “Слон танцює” муз. А. Зноско-Боровського, “Мишенята” муз. А. Жилінського.

Запропонувати дітям потанцювати так, як потанцював би слон під цю му­зику і порухатись так, як би рухались мишенята.

Ознайомити дітей з сценарієм музично-театралізованого дійства “Осінній бал в королівстві Семинотка”. Розподілити ролі.

Використаний матеріал: піктограми “Сонечко”, наголівники кота і мише­нят.

 

Конспектзаняття №7

Тема:“Емоції на прикладі героїв казок”

Мета:

– розвивати діалогічну та монологічну мову дітей;

–    виховувати комунікативні якості;

– розвивати міміку і пластичні здібності дітей;

– розвивати творче мислення дітей, уяву, фантазію.

 

Хід заняття:

Керівник:

– Давайте дітки пригадаємо казку “Півник та двоє мише­нят”. З чого почалася казочка?

Діти розповідають, що Півник встав рано, підмітав на подвір’ї та знайшов колосок.

Керівник:

Давайте уявимо собі ситуацію, в якій опинився Півник. Я покажу вам три варіанти розвитку подій, а ви уважно по­слухаєте і повторите за мною.

– Ой погляньте, я знайшов колосок, яка радість. Піду його обмолочу, намелю борошна, замішу тісто та напечу пи­ріжків! Запрошу друзів і ми влаштуємо свято!

– Що це? Колосок? Цікаво, хто міг його загубити? Мож­ливо мишка несла в свою нірку колосок і загубила? Ну той що! Я колосок нікому не віддам. Це мій колосок. Тому, що я його знайшов. Щоб мені з ним зробити?

– Ой, хтось згубив колосок! Напевно засмутився. Треба знайти господаря колоска. Можливо він сидить і плаче. Побіжу і відшукаю того, хто загубив колоска.

 

Розучування української народної пісні “Два півники”.

Розподіл ролей.

Повторення віршика “Кіт і Миші” з інсценуванням.

Слухання творів: “Слон танцює” муз. А. Зноско-Боровського та “Мишенята” муз. А. Жилінського. Пантомімічна вправа: зобразити рухами танцюючого слона та маленьких мишенят.

Домашнє завдання: Роздати дітям віршик, який потрібно вивчити до наступного за­няття. Розказувати вірш в двох різних настроях: весело і сумно.

“Смачний борщ.” Н. Забіла

 

Зустрічайте нас дубки,

Відхиляйте віти.

Ось до лісу по грибки

Йдуть веселі діти.

Вчора випав теплий дощ,

Виросли опеньки.

Ми з грибами зварим борщ,

Ще й який смачненький.

Продемонструвати дітям вірш в різних характерах.

Читання дітям музично-театралізованої гри „Білосніжка і семеро гномів”. Обговорення змісту та характерів героїв.

Повторне читання сценарію музично-театралізованого дійства. Працювати над текстом та розучуванням ролей.

Використаний матеріал: наголівники (кіт, мишенята, 2 півники, 2 курочки, цап, козенятко, коза); паперовий колосок.

Конспектзаняття №8

Тема:“Діти і осінь”

Мета:

– спонукати дітей до активної участі в театралізованих іг­рах;

– викликати в дітей позитивний емоційний настрій;

– розвивати творчу фантазію;

– розвивати інтонаційну виразність мови.

 

Хід заняття:

Керівник:

– Уявіть, що ми з вами на вулиці, йде дощ, а в нас одна ве­лика парасолька.

Весело йдемо ми по калюжам,

І з дощем ми також дружим

Парасольку ми візьмемо,

Всі калюжі обійдемо!

Пантомімічна вправа “Діти і осінь”.

( Діти групою йдуть, високо піднімаючи ноги, переступаючи уявні калюжі.)

 

– Дощ закінчився, ми можемо забрати парасолю.

Злий чаклун прийшов до нас

Діти всі завмерли враз

Він руками помахав (діти беруть в руки султанчики)

І дітей зачаклував.

Руки вгору всі підняли

І деревами враз стали.

Вітерець на них подмухав

Всі уважно стали слухать,

Як  листочки шелестять –

Хочуть в танці закружлять.

(Діти рухами показують кожну стрічку вірша.)

Керівник:

– А зараз давайте спробуємо зробити гарну осінню квітку.

(Діти з жовтими султанчиками утворюють середину квітки, присівши і під­нявши руки в гору, а діти з червоними – пелюстки.)

 

–А тепер кожен буде квіточкою, яка вранці прокидається, вдень — випрямляється і тягнеться до сонечка, а ввечері опу­скає голівку і засинає. Давайте відтворимо рухи квіточки під музику Т. Ломової

Музична вправа “Квітка”

Читання віршика “Смачний борщ” в різних характерах.

Повторення пісні “Два півника” з інсценівкою.

Повторне читання тексту музично-театралізованої гри „Білосніжка і семеро гномів”. Переказування твору дітьми.

 Працювати над ролями муз-театралізованого дійства: їх характерами, інтонаціями, динамікою.

Використаний матеріал: наголівники до пісні “Два півники”, султанчики жо­втого та червоного кольорів, парасолька.

Конспектзаняття №9

Тема:“Вчимо наш ротик говорити правильно”

Мета:

– розвивати пантомімічні навички і творчу уяву;

– вчити дітей інтонаційно і виразно промовляти задані фрази;

– розвивати фантазію і уяву.

 

 

Хід заняття:

Керівник:

–Щоб наш ротик працював,

Звуки гарно промовляв,

Чистомовки будем вчити,

Щоб швидко й чітко говорити.

– Хитра Мотря мила мокру моркву. (О. Рута)

– Наварили смакоти – будем їсти я і ти. А со-рр-оки і во-рр-они будуть їсти мака-рр-они! (Б. Чепурко)

– Тупу-тупу тупенята!

Малесенькі ноженята!

Тупу-тупу, ніжки,

Від столу до ліжка!

Тупу-тупу-тупусі

До милої бабусі,

Тупу-тупу-тупачка,

Дасть бабуся молочка! (К. Перелісна)

 

Працювати над музично-театралізованою грою „Білосніжка і семеро гномів” з використанням музики, танцювальних імпровізацій тощо.

Пантоміма “Мухи.”

Дітям пропонується уважно послухати вірш, потім керівник читає, а діти не кажучи ні слова, “показують” вірш мімікою та жестами.

 

На столі у вісім пар

Танцювали мухи

Дзвінко музика звучить

Гарно цокотухам

Веселяться від душі

Та одна, як закричить:

“Ой паук” – і мухи всі

знепритомніли умить. Ах!

Розучити з музичним супроводом, як пісню.

Працювати над ролями Мажора, Мінора, Скрипічного та Басового ключів з музично-театралізованого дійства.

Конспектзаняття №10

Тема:“Вчимо наш ротик говорити правильно”.

Мета:

– спонукати дітей до інсценування знайомих творів;

– розвивати інтонаційну виразність мови;

– розвивати пантомімічні здібності.

Хід заняття.

Керівник:

–    Давайте з вами пригадаємо пантомімічну вправу “Мухи”.

(Спочатку діти виконують вправу під спів дорослого, а по­тім співаючи разом з ним)

– Як ви думаєте, діти, навіщо нам потрібен телефон?

Діти відповідають.

Вправа “Телефонна розмова.”

Керівник:

– Уявіть собі, що корівка вирішила подзвонити своїй по­друзі і розповісти про те, як вона вчора ввечері ходила на гостину до родичів.

(Діти діляться на пари, уточнюється настрій корів, в руки береться уявний або іграшковий телефон. Пари грають по черзі. Уточнення – корови тільки мукають.)

Вправа “Скажи про осінь по різному.”

Керівник:

– А зараз ми пригадаємо, як по-різному можна сказати про чудову пору року – осінь. А допоможуть нам в цьому наші “сонечка” (піктограми). Кожен обере собі сонечко і скаже про те, що настала осінь з інтонацією свого сонечка.

Фрази:

– Ура! Настала осінь!

– Це ж треба! Знову осінь!

– Осінь – це так сумно.

– Осінь. Ось чому так спати хочеться.

– Це ж треба, справді осінь.

– Осінь настала! Як гарно навкруги!

– Осінь настала, а за нею зима. Не хочу-у-у!

– А тепер давайте заспіваємо знайомі вам пісні про осінь “Осінній дощик” слова і музика Ади Грицай та “Осіння пі­сня” слова і музика Н. Рибальської. Пісню про дощик ми спробуємо заспівати дуже весело і радісно, а пісню про осінь – сумно.

Діти співають.

Використаний матеріал: піктограми (“Сонечка”), іграшкові телефони.

 

Конспектзаняття № 11

 Тема:” Подорож у зоопарк”.

Мета:

-   розвивати фантазію і уяву в театралізованій грі;

-   закріплювати знання дітей дошкільників про оточуючий світ;

-   формувати комунікативні якості дітей і прищеплювати елемента­рні етичні норми поведінки;

-   розвивати психофізичні здібності дітей (міміку, жести).

Хід заняття:

Керівник:

– Діти, ви любите подорожувати? Сьогодні я вам пропоную незви­чайну подорож у зоопарк. Поїдемо ми на автобусі, який ми з вами зараз самі збудуємо.

Вправа: ”Автобус”.

 

Використовуються стільчики, великий конструктор, подушки. Ді­тям пропонується зайняти місця в автобусі. Кількість місць пови­нна бути меншою від кількості дітей. Виникає проблема: хто сяде, а хто повинен стояти?

Керівник:

– Безперечно, хлопчики завжди повинні поступатися місцем дівчат­кам.

 

Під музичний супровід „автобус” вирушає в дорогу, діти імітують рух автобусу.

Керівник:

– За вікном високо поверхові будинки, зелені парки, золотаві ку­поли церков, приміщення театрів, магазинів. Ось наш автобус галь­мує, ми приїхали в зоопарк.

 

На столі заздалегідь заготовлені іграшки (або ілюстрації на флане­леграфі). Керівник читає вірш Кліма Чурюмова  „Зоопарк”.

 

Мартин бешкетливий бананом ласує,

А нижче на гілці Папуга сумує.

Пантера у клітці сидить і сміється,

Побачив щось Лев і не ворухнеться.

Рятунок в басейні знаходить Тюлень,

А поруч страждає від спеки Олень.

Дивись, Ведмежа й Тигреня разом грають,

А Пава і Лебідь у парку гуляють.

В воді за парканом лежить Крокодил

І згадує Африку й рідний свій Ніл.

Годують птахів тут і звірів відмінно,

Тому в зоопарку всі добрі тварини.

 

Після читання і перегляду керівник пропонує дітям обрати ролі і ще раз програти цей вірш.

 

Вправа „Ми веселі тваринки”.

Керівник:

– Які ще тварини живуть в зоопарку? Я заплющу очі, а ви „перетво­ритесь”  в будь-яку тварину, а я спробую вгадати.

 

Керівник заплющує очі.

 

– Один, два, три, чотири, п¢ять,

Спробую я відгадать.

 

Мімікою, пластикою діти зображують обрану тварину. Керівник заохочує, допомагає, уточнює характерні рухи тварин.

Гра по бажанню дітей проводиться декілька раз, міняються обрані персонажі. Керівник добирає характерну музику.

Керівник:

– Раз, два, три, чотири, п¢ять,

Вже не бачимо звірят!

Діти бігають юрбою

Стали всі самі собою!

Наш автобус вирушає—

Він додому поспішає!

 

Діти сідають на стільчики. Під музичний супровід „поверта­ються” додому.

Прочитати укр. нар. казку “Рукавичка” з муз. супроводом.

Конспектзаняття № 12

Тема:“Подорож у зоопарк”

           

Мета:

– вчити дітей емоційно відтворювати вітальні інтонації, збагачу­вати мовленнєвий запас дітей;

– вчити дітей промовляти фрази з різною силою голосу;

– розвивати імітаційні навички;

– спонукати до активної участі в театралізованій грі.

 

Хід заняття:

Керівник:

П – Погляньте, що я вам сьогодні принесла! Це чарівна корзина. А що ж в ній?

 

Вправа „Вітаємось як...”

 

Керівник  збирає дітей навколо корзини і пропонує обрати будь-яку іграшку: собаку, левеня, їжака, кошеня… і голосом своєї іграшки привітатись з усіма, допомагаючи кожній дитині підібрати по­трібні слова, інтонацію і виразність для характеристики обраного персонажу.

Керівник:

– Хто в тебе в руках?

–Яким голосом він говорить?

–Як він буде вітатись?

–Давай разом привітаємось.

 

Керівник залучає всіх дітей в мовленнєву гру, яка переходить в гру з імітацією рухів під музику „Хто як ходить”.

 

Діти імітують рухи обраних ними тварин.Приблизні питання, що задаються дітям:

Керівник:

–Хто ти? (Ведмідь). Як ходить ведмідь? (Перевальцем). Як реве ве­дмідь?

–Любі тварини, підходьте, я пригощу вас кашею.

Вправа „Каша”.

Керівник ставить уявну миску, а діти зображуючи звірів, „їдять” кашу. (Імітування жувальних рухів).

Керівник:

–Поїли кашу, вона вам сподобалась?

А тепер потрібно вмитися. (Діти імітують ці рухи).

–Скажіть, якою була каша? (Довільні відповіді дітей).

Чистомовка про кашу.

 

Ша—ша—ша—ша (2)

Дуже добра наша каша.

 

Діти промовляють слова повільно і по-можливості чітко, з різною силою голосу (тихо—голосніше—голосно). Бажано чистомовку промовляти з кожною дитиною окремо і з усіма дітьми разом.

Ознайомити дітей з текстом музично-театралізованої гри „Аліса в країні казок”. Бесіда про зміст та характери героїв.

 

Вправа „Давайте погріємось”.

Керівник:

–Тепер ми вирушаємо в ліс на прогулянку. Сонечко ще гріє, погрі­ємо носики (діти піднімають лице вгору і погладжують носика), погріємо щічки (діти погладжують щічки), погріємо лобика (по­гладжують лоб), погріємо шийку (діти погладжують шию).

–Але зненацька з¢явились комарі! (Діти відмахуються від уявних комарів)

– Комарі порозліталися. Нікого не покусали? А тепер вже час додому!

Повторне читання казки “Рукавичка”, розподіл ролей для подаль­шої інсценізації лялькового театру.

 

Конспектзаняття №13

Тема: “В гостях удідуся-Лісовичка”

 

Мета:

– розвивати логіку та мислення;

– формувати знання про етичні норми;

– розвивати інтонаційну виразність мови;

– вчити дітей відчувати, розуміти і співставляти характер му­зики з образами тварин;

– розвивати пантомімічні та імітаційні навички;

– спонукати дітей до активної участі в театралізованих іграх.

 

Хід заняття:

 

В гості до дітей прийшов Дідусь – Лісовичок (вихователь).

Лісовичок:

– Добрі слова я не лінуюсь повторювати цілий день.

Тільки вийду я із дому, кажу знайомим: „Добрий день”.

Я вітаю вас, діти, добрий день.

А які добрі слова знаєте ви?(Відповіді дітей)

 

– Молодці! Я Дідусь – Лісовичок, прийшов до вас із лісу і приніс у мішку лісову загадку (дістає листівку і читає)

Весною веселить, влітку холодить, восени вмирає, весною оживає. (Ліс).

Діти, а для кого ліс – це дім?(Відповіді дітей).

Дідусь – Лісовичок закликає дітей підійти до нього і пропонує про­мовити фразу „Наша Оля в лісі зустрілася із лисом” з різними інто­націями: захоплено, злякано, обережно (пошепки), щоб не злякати, стверджено, із запитом.

 

Гра „Чарівне перетворення”.

 

– Діти, в моєму мішку є чарівна паличка. Варто мені нею змахнути, і ви перетворитесь в моїх друзів – лісових мешканців, а я буду вгаду­вати. 1, 2, 3, 4, 5-зараз спробую вгадать.

 

Керівник заздалегідь добирає музику для кожної тварини і дає ді­тям де – який час прослухати її, щобрухи тварини відповідали ха­рактеру музики. Керівник допомагає дітям запитаннями.

Під музику діти імітують рухи тварин. Дідусь – Лісовичок заохочує дітей і відгадує.

Лісовичок:

– У нашому лісі є чудовий оркестр.

Хтось грає на баяні,

Зайчик наш – на барабані.

А ведмедик на трубі

Грати поспіша тобі.

Якщо будеш допомагати –

Почнемо всі разом грати.

 

Гра „Уявіть собі”.

 

Уявіть собі, що у вас в руках музичні інструменти. Ви – оркестр, а я – диригент. Я змахну паличкою, і оркестр „заграє”.

 

Вмикається народна інструментальна музика, діти імітують гру на музичних

 

Інструментах .

Лісовичок:

Час настав мені прощатись і всього найкращого вам побажати.

Ніколи не забувайте про чарівні слова. До побачення.

 

Читання казки “Рукавичка” в ролях, робота над характерами.

Конспектзаняття № 14

Тема:“Світ навколо тебе”.

Мета:

-          розвивати фантазію, образне мислення, акторські здібності (вміння діяти в запропонованих обставинах), інтонаційну ви­разність і пластику;

-          формувати активну позицію (бажання брати на себе ролі).

 

Хід заняття:

Керівник:

– Учись любити все навколо себе:

Траву і квіти, кущик, деревце.

Жучка і пташку, і блакитне небо,

І синьооке чисте джерельце.

Усе прийшло на білий світ, щоб жити,

Щоб дарувати радість і красу.

Учися дивуватись і любити

Чистеньку, мов перлин очка росу.

Поглянь на світ – це дивовижна казка!

А квіти – це, мабуть, душа землі.

У кожній з них струмить любов і ласка,

Вони, неначе діточки малі.

Яка земля! Чарівна, пречудова!

Вона нам мати. Ми – її дитя!

Летить на землю весняна обнова,

Бурлить, вирує на землі життя!

                                                                (Надія Красоткіна).

 

– Діти, про що розповідає вірш, який я вам прочитала?  ( відповіді дітей).А що таке природа? ( трава, квіти, тварини, небо, ліс...)

– Уявіть собі, що ви маленьке зернятко будь – якої рослини.

( Діти довільно розходяться по залу. Керівник змахує рукою (сіє зе­рна), діти присідають і стискаються в „зернинку”.

 

                   Вправа „Зернятко”.

 

Вправа проводиться під музичний супровід. (За вибором музичного керівника).

Керівник:

– Лежать зернятка в землі, їм тепло, зручно. Пройшов дощик, при­гріло сонечко. Насіння почало набрякати, оболонки зерняток лус­нули і з¢явились перші пагінці. Вони пробили землю і потягнулися до сонечка. (Діти по – малу встають, погойдуючись, витягуючи руки вгору).

 

На стебелинках з¢явилися перші листочки. І ось загойдалися молоді деревця, квіти, травичка...

Що ж виросло в нашому лісі? (Керівник запитує кожну дитину, якою рослиною вона була).

 

    Вправа повторюється 2 – 3 рази.

Робота над музично-театралізованою грою „Аліса в країні казок”

 

Міні – сценка „Тетянка і м¢ячик”.

 

Тетянка сердиться на м¢яч:

— Знову ти пустився вскач!

Знову вирвався із рук,

Ну хіба ж ти добрий друг?

Дує щічки круглий м¢яч:

Сам образився, хоч плач:

Буду я з тобою дружити

Ти ж навчись мене ловити!

 

Діти діляться на пари і розігрують сценку по ролям. Кожній парі можуть дати завдання, наприклад, Тетянка промовляє слова дуже сердито або з жалем, а м¢ячик з образою чи сердиться.

Діти з муз. керівником стають в коло.

— Ось м¢яч. Подивіться, „я тримаю його в руках”.

(Муз. керівник „ передає м¢яч” дитині, що стоїть поруч).

– Тримай м¢яч, не упусти. Розкажи, який він? (Великий, круг­лий, м¢який).Передавай його далі.

– Ой, наш м¢ячик раптом перетворився в повітряну кульку. Яка кулька в твоїх руках? Кулька прагне полетіти в небо, тримай міцніше за ниточку. Передавай її далі.

Уявні предмети передаються по колу, перетворившись в тарілку з гарячим супом, їжака, сніжку, маленьке кошеня, жменьку піску, жменьку води, тощо. Гра  продовжується до тих пір, доки дітям цікаво. Правила гри можна змінювати. Запропонувати дітям са­мостійно називати перетворені предмети.

 

                    Гра „Уявіть собі”.

Керівник:

– Сонце потрібно всім! Квітам, метеликам, мурахам, жабенятам. А кому ще потрібне сонечко? (Діти перераховують)Зараз ви вигада­єте, в кого ви перетворились і під музику зобразите того чи те, що загадали, а я спробую відгадати.

Вмикається музика, діти імітують рухи загаданого персонажу. Це можуть бути квіти, комахи, тварини, птахи, тощо. Муз. керівник вгадує, уточнює.

– Сонечко заховалось за хмарку і пішов дощик. Скоріше під па­расольку. Парасолька схожа на великий гриб. А де ж ростуть гриби? (в лісі) тож давайте перенесемося до лісу і пригада­ємо, що ж відбувалося з казковими героями в лісі, коли вони знайшли рукавичку.

Спробувати інсценізувати казку “Рукавичка” від початку до кінця.

Конспектзаняття № 15

Тема:“Граючись навчаємось”.

Мета:

– створювати позитивний емоційний настрій;

– розвивати логіку, творчі здібності;

– виховувати доброзичливе відношення до оточуючих;

– розвивати імітаційні навички;

– вчити дітей поєднувати рухи і мову.

 

Хід заняття:

Керівник:                   

– Діти, а що ви робите, коли вам весело?(Відповіді дітей).

Гра „Продовжи фразу і покажи”.

– Якщо холодно на вулиці, що ви одягнете?(Шубу, шапку, ру­кавички...)

– Якщо вам подарують маленьке кошеня, що ви зробите?(По­гладимо, приласкаємо).

– Якщо ви залишились в лісі один, що ви будете робити? (Го­лосно кричати: „Ау!”)

– Якщо мама відпочиває, як ви будете поводитись?(Ходити навшпиньках, не шуміти).

– Якщо плаче ваш друг, що робити? (Втішити, погладити, за­глянути в очі...)

– Якщо вам на очі трапились сірники? (Відповіді дітей, які ви­хователь узагальнює висновком: сірники дітям не ігра­шки).

Розминка для пальців.

Вихідне положення рук – зжаті в кулаки.  Керівник пропонує ді­тям повторювати за нею рухи.

До великого пальчика на гостину      діти виставляють вгору

                                                               Великі пальці і з’єднують

                                                                Їх між собою.

Приходили пальчики у хатину           діти почергово виставля-

                                                               ють пальці і ті, що нази-

                                                               ваються з’єднуються між

                                                               собою.

Вказівний і середній,                          

Безіменний і останній.

А мізинчик – малюк                             мізинчики стукають

Зобразив веселий стук.                        Один об одного.

Наші пальчики друзями стали            пальці переплітаються

Один одного обійняли.                        І міцно зжимаються.

Керівник:

– Щоб гарно розмовляти, потрібно чітко вимовляти. Давайте зараз трішки пограємось з нашими язичками.

Артикуляційні вправи.

“Конячка” – присмоктати язик до піднебіння і клацнути.

Ритмічне виконання під вірш:

Цок-цок-цок, біжать конячки,

Дуже весело біжать.

Як малечу покатають,

Будемо їх годувать.

“Гойдалка” – напруженим язиком тягнутися то до носа, то до піднебіння.

Ми на гойдалці гойдались.

Вгору – вниз, вгору – вниз.

Дуже жваво ми гойдались,

Покатались, зупинись!

“Смачне варення” – облизати верхню губу і заховати язик в рот.

Ах, яке смачне варення,

Забруднились губи всі.

Язичком ми поведем,

І варення підберем.

“Дудочка” – Діти співають:

Ду-ду, ду-ду, дудочка,

Ду-ду, ду-ду, ду.

Ось заграла дудочка,

Ту-ру, ту-ру, ру.

А зараз лягайте на ковдру, і будемо вчитися розслаблятися.

От як ми відпочиваєм,

Сном чарівним засинаєм,

Уповільнюються рухи,

І нема більше напруги.

І приємно стало зразу,

Як розслабили ми м’язи.

(Грає спокійна музика, керівник говорить тихо, з довгими паузами).

Відпочили, діти, а тепер вставайте – і пішли чітким рівним кроком по залу.

Ми говоримо сміливо,

Вірно, чітко і красиво.

Ми не поспішаємо, слова ми не ковтаємо.

Руки вгору – вдих, вниз – видих. Заняття закінчено. До поба­чення.

Конспектзаняття № 16

Тема:“Подорож до Антарктиди”.

Мета:

– вчити дітей поєднувати рухи і мову;

– розвивати фантазію, спонукати дітей до імпровізації;

– закріплювати знання дітей про Антарктиду;

– розширювати голосовий діапазон дітей при читанні ві­рша.

Хід заняття:

 

Керівник пропонує дітям вирушити у морську подорож на кораблі.

Театр рук „Кораблик”

По морю пароплав пливе,

З труби у нього дим іде.

(Обидві долоні поставлено на ребро, мізинчики прижаті (як ко­шик), а ве­ликі пальці підняті вгору. Діти разом з вихователем читають вірш низь­ким голосом (як гуде труба) і погойдуються праворуч – ліворуч).

Керівник:

– Довго плив наш корабель і приплив в Антарктиду. Тут на білих слизьких льодинах ходять парами пінгвіни.

Гра з рухами „Пінгвіни на льоду”

– Лід та лід, лід та лід, а по льоду пінгвін крокує.

Діти йдуть на внутрішній стороні стопи, перевалюючись з ноги на ногу, поплескуючи себе долоньками по боках.

Гра повторюється три рази.

Самомасаж.

– Пінгвіни піднімають голови до сонечка, адже сонечко так рі­дко з’являється в Антарктиді, потім підставляють сонечку щі­чки, погладжують щічкою праве плече, ліве. Пінгвіни люблять погладити собі животика, поплескати крильцями по боках, по ніжках.

Гра з рухами „Море хвилюється”

– Пінгвіни дуже люблять гру.

Море хвилюється раз,

Море хвилюється два,

Море хвилюється три,

Морська фігура, на місці замри.

Гра проводиться декілька раз під музичний супровід. Заздалегідь необхідно уточнити з дітьми, що росте, плаває, живе в морі: медузи, корали, риби, кити, кораблі, пінгвіни, тощо...

Вправа на прояв основних емоцій „Сніжинка”

– На язик ловив сніжинку, наче вітер, довго я на неї дув,

Із сніжинкою смішинку я, напевно, проковтнув:

Без веселощів не можу ні хвилинки,

Дуже я люблю ловить сніжинки.

Виразні рухи:Дитина розглядає на руці уявну сніжинку, відки­дає голову назад, ловить язиком „сніжинку”, весело сміється.

Міміка:При підняті брови, посмішка на обличчі.

Повторити таночок пінгвінів, який діти танцювали на новоріч­ному святі.

Ознайомити дітей з сценарієм муз-театралізованого дійства “Березневі пригоди Червоного Капелюшка”.

 

Конспектзаняття № 17

Тема:“Зимові розваги”.

Мета:

– уточнювати і закріплювати правильну умову звуків У, Х, Р, Ш, С, вимовляти їх протягуючи та з різною силою голосу;

– вчити дітей довгому та переривчастому видиху;

– розвивати фантазію;

– розвивати пам’ять фізичних дій.

 

Хід заняття:

 

Керівник:

Діти сідають півколом на килимі.

– Діти, яка зараз пора року? Які звуки ви можете почути взимку на вулиці, в лісі, в дворі? (Відповіді дітей).

– Як завиває заметіль? – У – у – у – у! (З різною силою голосу).

– І летять сніжинки в різні боки (Діти, імітуючи політ сніжинок, розбігаються по залу під грамзапис).

– Як морозним днем рипить сніг під ногами? – хр – хр – хр – хр (.Діти йдуть по залу. Уявляючи, що вони йдуть морозяним ран­ком по снігу).

– Як двірник змітає сніг з порогу? –Ш – ш – ш – ш! Беріть „мі­тлу”, зметемо сніг з доріжок.

– Який звук утворюють лижі, що сковзають по сніжку? С – с – с – с!(Діти імітують ходьбу на лижах).

– Послухайте! Які звуки ви можете почути за вікном?(Діти при­тишено слухають, а потім намагаються відтворити ті звуки, які вони почули.)

Дихальні вправи.

Керівник пропонує дітям встати, поставити долоньку горизонта­льно перед підборіддям.

– Уявіть собі, що до вас на рукавичку впала сніжинка. Яка вона? Спробуйте її здмухнути:

1.         Вдих носом і короткий сильний видих (5 – 6 разів);

2.         Вдих носом і повільний видих через стулені губи(5 – 6 ра­зів);

Тепер вам на рукавичку впало де – кілька сніжинок.

1.         Вдих носом і повільний переривчастий видих (5 – 6 разів).

Гра „Сніжки”.

Керівник підкликає до себе дітей.

— Уявіть собі, що ви перетворились в маленьких сніжинок, а я ві­тер.

Керівник робить вдих і дмухає на дітей. Вмикається грамзапис („Пори року” П. І. Чайковського).

— Розлетілися сніжинки, кружляють у повітрі, ніби танцюють. Спочатку спокійно, плавно і повільно лягають на землю. Але здійнявся вітер, закружляла хурделиця і намела цілу кучугуру снігу.(Діти збираються в щільну групу.)

Гра на пам’ять фізичних дій.

– Як багато снігу! Зліпимо з нього велику кулю.(Діти насліду­ючи дорослого, „ліплять сніжку”, котять її по уяв­ному снігу і поступово у кожної дитини виходить „сніжна куля”, з них муз керівник пропонує зліпити снігову бабу.

–  Снігова баба готова! А тепер пограємось в сні­жки.(Вмикається весела, рухлива мелодія. Діти ліплять уявні сніжки і „кидають їх” в різні боки.)

     

Конспектзаняття № 18

Тема:“Давайте веселитись”.

Мета:

–          розвивати інтонаційну виразність мови, монологі­чну мову;

–          розвивати навички імпровізації;

–          спонукати дітей до участі в театралізованих іграх;

–          розвивати уяву, пантомімічні навички.

Хід заняття:

 

„Давайте сміятися”

Керівник пропонує дітям згадати улюблену пісню. Заспі­вати її, а потім мелодію пісні без слів “просміяти”. Споча­тку грає керівник: він передає мелодію пісні за допомогою сміху, а діти вгадують, що це за пісня. Потім кожен з дітей „просміює” мелодію своєї пісні, всі інші вгадують.

Керівник:

– Давайте з вами пригадаємо вірш.

Ходила квочка коло кілочка,

Водила діток коло квіток.

Квок, квок, золотий клубок.

Завдання:

Уявіть собі:

1.    Вас образили до сліз, і ви розказуєте нам свою образу словами цього віршика.

2.У вас радісна подія, вам подарували довгоочікувану іг­рашку. Розкажіть про ваші враження словами вір­шика. (Діти знахо­дять потрібні інтонації, викорис­товуючи міміку, жести, текст, намагаються пере­дати душевний стан людини, що потрапила в задану ситуацію. Вони самі можуть вигадати або прига­дати життєві ситуації)

3.Задзвонив будильник. Ви прокинулися, потягнулися, відкрили очі, на підлозі шукаєте свої тапки. Знайшли, взули і пішли в ванну. Раптом ви відчуваєте, що не можете йти. В вашому тапочку – камінчик. Ой, як бо­ляче!

4.Ви гуляєте в лісі. Навкруги сніг, на ваших ніжках валя­нки, і раптом щось гостре встромилося вам у п’яту… Це кнопка!

5.Ви солодко спите, та раптом вас будить мама і каже, що ви проспали. Всі швидко одягаються і – бігом в дитячий садок. По дорозі ви побачили, що взули чобі­тки вашої молодшої сестрички. Вони на вас дуже малі. Але повертатися немає часу. Ви ледь дійшли до садочка...

– Дуже болять ноги? Посидьте і відпочиньте. Можна зро­бити масаж ніг.

– А тепер, щоб було веселіше, звучать мелодії живого орке­стру.

Гра „Живий оркестр”

– Як ви думаєте, які звуки може видавати ваше тіло? А ось які: оплески, тупання, клацання пальцями, цокання язиком, губами...

Прослухавши знайому мелодію, діти за допомогою живих звуків відтворюють її. Варіантів відтворення може бути безліч. Все залежить від бажання дітей фантазувати. Можна навіть вибрати диригента.

Гра на імітацію рухів „Хто як ходить?”

– Згадайте, як ходять діти?

 Маленькі ніжки йшли по доріжці.

Великі ніжки йшли по доріжці.

Діти спочатку йдуть маленькими кроками, потім великими – велетенськими кроками).

–          Як ходить дідусь?

–          Як сірий вовк у лісі нишпорить?

–          Як заєць, прижавши вуха, втікає від нього?

Гра на розвиток уваги.

„Давайте потанцюємо”.

Мета гри: Розвивати увагу дітей, вчити реагувати на зо­рові сигнали.

Педагог пропонує дітям потанцювати. Дівчатка танцюють тільки тоді, коли муз керівник піднімає квітку, а хлопчики – коли піднімає прапорець. Хлопчики й дівчатка танцюють разом, коли одночасно підняті і квітка, і прапорець. Звучить народна танцювальна мелодія. Діти імпровізують танцюва­льні рухи.

Повторне прочитання сценарію “Березневі пригоди Черво­ного Капелюшка”. Обговорення характерів героїв, їх особис­тісних якостей. Ознайомити з піснями до театралізованого дійства.

Конспектзаняття № 19

Тема:Ознайомлення з твором К. Ушинського „Умій почекати”.

Мета:     – створювати позитивнийемоційний настрій;

–         розвиватилогіку, творче мислення;

–         розвиватиімітаційні навички;

–         розвиватифантазію

–         спонукатидітей до імпровізації.

Хід заняття:

Діти сідають навколо керівника, який дивиться у вікно і схвильовано каже:

– Ой, діти, сонечко ховається, іказка не починається. Давайте попросимо сонечко, щоб не хова­лося. Простягнітьруки до нього і промовте:

                                 Сонце, сонце, не ховайся!

                                 Люба казка, починайся!

Керівник показує дітямклубок.

– Котився клубочок згори на долину.

І, гляньте, вкотився до нас угостину.

В клубочку тім казка для діточокнаших

Назара і Ані, Валі і Маші.

„Умійпочекати” К. Ушинський.

Жили собі брат і сестра – півник такурочка.

Побіг півник у садок та й почавклювати зеленісіньку смородину, а курочка й каже йому:

– Не їж, півнику! Почекай, покисмородина достигне.

Півник не послухався, клював та йклював і наклювався так, що насилу додому дійшов.

– Ох! – кричить півник. – Лишенькомоє! Боляче мені, сестричко, боляче!

Напоїла курочка півника м’ятою,приклала гірчичник, – і пройшло.

Видужав півник і пішов у поле; бігав,стрибав, зогрівся, спітнів і побіг до ручаю пити холодну воду; а курочка йомугукає:

– Не пий, братику, почекай, покипрохолонеш!

Не послухався півник, напивсяхолодної води, – і тут почала його трусити лихома­нка; насилу курочка додомуйого довела.

Побігла курочка до лікаря, прописавлікар півникові гірких ліків, і довго пролежав півник у ліж­кові.

Поки хворів півник, вже й зиманастала. Видужав півник і бачить, що річка льодом укрилася.

Схотілося півникові на ковзанахпоковзатись; а курочка й каже йому:

– Ой, почекай, півнику! Дай річцізовсім замерзнути, тепер ще лід дуже тонкий, втопишся.

Не послухався півник сестри:покотився по льоду; лід проломився, а півник – шу­бовсть у воду! Тільки тогопівника й бачили.

Під час читання розповіді керівник демонструє ілюстрації до неї.

 

Далі діти виконують наступні вправи:

1.        Підмузичний супровід імітувати рухи та голос півника та курочки.

2.        „Ку – ку– рі –ку” та „ко – ко – ко” вимовляти: радісно, сумно, з подивом, зля­кано,тихо, го­лосно, сердито, м’яко.

3.        „Бій двохпівників” під музичний супровід, галасуючи як півні, стрибати на од­ній нозі.Руки за спиною. Намагатись плечем виштовхати суперника за коло.

4.        Попроситипівника від імені курочки бути слухняним: ніжно, голосно, тихо, се­рдито, нака­зуючи,просячи, тощо...

5.        Пофантазуватиі вигадати інше продовження історії.

Конспектзаняття № 20

Тема:“Вчимося говорити правильно”.

 

Мета: – вчити дітей чітко вимовлятислова чистомовок, змінюючи інтонацію;

–  вчити поєднувати рухи та мову;

–  розвивати уяву, пантомімічні навички;

–  спонукати до активної участі утеатралізованій грі.

Хід заняття:

–  Щоб гарно розмовляти, потрібно чітковимовляти.

Дітипромовляють чистомовку, по черзі потім всі разом.

Ра-ра-ра – багатоу бобра добра.

Ру-ру-ру – шкодабобру

Ро-ро-ро – своєдобро

Рі-рі-рі –віддавати дітворі.

Ри-ри-ри – Осьтакі бобри!

Са-са-са – у лісілисенька — краса.

Су-су-су – маєдовгу косу,

Сі-сі-сі – очікарії розкосі,

Со-со-со –хвостик, ніби колесо.

Си-си-си – стрункініжки у ліси.

Театралізована гра „Загадки без слів”.

Діти діляться надві підгрупи.

Керівник  з першою групою дітейсідають на модулі і розглядають ілюстрації до загадок без слів. Діти обираютькартинки, які можуть загадати, не промовляючи ні слова. Друга підгрупа в цейчас розташовується в іншій частині залу.

Діти першої підгрупи без слів задопомогою міміки та жестів зображують, на­приклад: вітер, море, струмочок,чайник (якщо важко то: кішку, собаку, що гавкає, мишеня, тощо...). Діти другоїпідгрупи вгадують. Потім загадує друга підгрупа, а відгадує – перша.

Гра„Пограємось – вгадаємо”.

Діти сідають навколокерівника, який загадує і показує пантомімічні загадки.

– Поважно по двору ходив з гостримдзьобом крокодил,

Головою він хитав, дуже голосно бурчав.

У дворі всіма керує. Найсильнішимбути звик!

Нумо, діти, відгадали? Цесправжнісінький...Індик.

(Вмикається музика. Діти,зображуючи індика, ходять по всьому залу, високо піднімаючи ноги, прижавши рукидо тулуба, вимовляючи звуки – гль-гль-гль, тря­суть головою, гуляючи в цей часязиком в роті).

– Тут почав індик гарчати, і на всіхлюдей кидатись. Розгубився я і втік, це вже зовсім не індик. Хто ж це, діти?

(Діти під музику зображуютьсобак: гавкають, гарчать, бігають на „чоти­рьох” та „махають хвостом”).

– Хто з хвостиком і з вушками,

в кого лапки з подушками?

Як ступа, ніхто не чує,

Тихо крадучись полює.

І маленькі сірі мишки

Утікають геть від… кішки.

(Під музичний супровід дітизображують кішку: вони пересуваються на „чо­тирьох” плавно, нявкають, муркочуть,„вмиваються” лапкою, шиплять, фирка­ють, „показують кігтики”.

– Ви все правильно вгадали, гарнукішку показали.

А тепер давайте ми в ліс поїдемо погриби.

(Діти розсаджуються в уявнумашину і вимовляючи різноманітні звуки, іміту­ють рух на машині).

– Приїхали! Виходьте!

Подивіться-но, малята, тут лисички,там маслюки.

Нумо всі часу не гайте, в кошик їхмерщій складайте.

(Діти розходяться по залу(„по лісу”) і збирають „гриби”(муляжі)).

– Так старанно ми збирали – кошикиважкими стали

На галявині присіли, трішечки всівідпочили.

У машину всі сідайте і додомувирушайте.

(Діти сідають в уявну машинуі „їдуть” додому).

Конспектзаняття № 21

Тема:“Подорож у країну Фантазію”.

Мета: – спонукати дітей до активноїучасті у театралізованих іграх;

–  розвивати фантазію, уяву,пантомімічні навички;

–  розвивати здібності працювати зуявними предметами;

–  розвивати творчу ініціативу.

Хід заняття:

Керівник: – Діти, сьогодні ми з вамивирушимо у подорож до країни Фанта­зії, де нас чекають багато друзів і цікавих ігор.Давайте сядемо у поїзд і по­їдемо.

“Діти “їдуть”по колу, імітуючи рухи поїзда і промовляючи: “Чух-чух-чух”.)

– Поїзд прибув назупинку “Іграшкову”. Виходьте і подивіться, яка гарна га­ля­вина. Погляньте,нас хтось зустрічає. (На великих квітах сидять качечка, жа­бка, кошеня,мавпочка). Чомусь іграшки дуже сумні. Давайте ми їх розве­се­лимо і затанцюємодля них таночок.

–  Всі ви знаєте „Таночок каченят”. Знього ми і почнемо.

„Таночок каченят”.

  – А спробуйтена цю ж мелодію вигадати:

1. Таночок маленьких кошенят.

2. Таночок жабенят.

3. Таночок мавпенят.

Керівник: – Дуже гарні таночки мизатанцювали, але нам треба їхати далі. До побачення!

(Діти “їдуть”далі).

Керівник: – Наступна зупинка “Овочева”.На цій зупинці готують дуже смачні страви. Давайте і ми приготуємо смачний суп.

Гра на імітацію рухів „Як ми варили суп”.

Правою рукою мичистимо картоплю, шкурку знімаємо з неї помаленьку.

Тримаємо картоплюлівою рукою, картоплю крутимо і старанно миємо.

Ножем проводимопо серединці, розрізаємо картоплинку на дві половинки.

Правою рукоюножика тримаємо і кришимо картоплю на шматочки.

Ну, а тепервмикаємо плиту, сиплемо в каструлю картоплю з тарілки.

Чисто миємоморкву та цибулю, стряхну водицю з утомлених рук.

Мілко наріжуцибулю і моркву, в жменьку зберу, виходить спритно.

Теплою водичкоюжменьку рису помию, висиплю в каструлю рис лівою ру­кою.

Правою рукоювізьму ополоника, перемішаю крупу і картоплю.

Кришку візьму ялівою рукою, щільно каструлю я кришкою накрию.

Вариться супчик,булькає й кипить. Пахне так смачно! Каструлька пихкає.

–  Ось, супчик готовий. „Пригощайте”один одного! (Вмикається україн­ська народна музика). Діти і дорослі уявнимиополониками розливають суп в уявні тарілки і „їдять”.

–  Підкріпилися? А тепер кожен вимиє засобою тарілку.

Діти відкриваютьуявний кран, миють тарілки, ложки, закривають воду, ви­тирають руки.

Керівник: – Вирушаємо далі. Нас чекаєще одна зупинка.

(Діти “їдуть”далі і опиняються перед плакатом, на якому перекреслені губи).

– Погляньте, діти, яка загадкова зупинка. На цій станції неможна говорити, а спі­лкуватись нам все ж таки потрібно.

Мімічна гра „Передавалки”

1.           Передайпосмішку сусіду (по колу).

2.           Передай„сердилку” (сердитий вираз обличчя).

3.           Передайоплески (оплески можуть бути різними – об стіл, обома доло­нями, однієюдолонькою об стіл, об коліна, комбіновані оплески: плеск над столом і два обстіл). Ускладнення – оплески можуть передавати ри­т­мічний малюнок.

4.           Передай„переляк”.

5.           Передай„страшилку”.

6.           Передай„смішинку”.

7.           Передайвітання.

8.           Передайпрощання.

Конспект заняття № 22

Тема: “Театралізована вікторина”.

 

Мета: – викликатирадісний емоційний настрій;

–            розвиватипантомімічні навички, уяву, логічне мислення, ініціативу;

–            виховуватидоброзичливе ставлення один до одного, партнерські якості.

Хід заняття:

Натеатралізованій вікторині присутні діти всієї групи, батьки, які “Оціню­ють”виступи двох команд.

Керівник: – Сьогодні я пропоную вамтрішки погратися і порозважатися.

Діти ділятьсяна дві групи. Завдання виконуються в формі змагання.

Завдання 1

Керівник задаєрими по черзі кожній групі дітей.

Зайчик –побігайчик, по стрибайчик...

Кішка – мишка,ніжка, ...

Завдання 2

Гра – пантоміма „Ніс, умийся!”

Керівникпромовляє слова вірша, кожна з команд імітує рухи.

Кран,відкривайся! Ніс, умивайся!

Мийтесь відразуочка обидва!

Мийтесь, вушка,мийся, шийка!

Шийка, майсягарненько!

Мийся, мийся,обливайся!

Болото, змивайся,бруд змивайся!

Завдання 3

Звучить знайомапісенька „Жили у бабусі”. Дітям пропонується:

1.          Проплескатиабо простукати ритм цієї пісні;

2.          Просміятися(ха-ха-ха) знайому мелодію.

Розігруванняситуації „Нехочу манної каші!”

З кожної командипо одній дитині. Одна з них буде мамою або татом, інша – дитиною. Мама або татоповинні настояти на тому, щоб дитина їла манну кашу (геркулес, гречку...),приводячи різні доводи. А дитина цю страву терпіти не може. Нехай дітиспробують розі­грати два варіанти розмови. В одному випадку дитина капризує,чим дратує батьків. В ін­шому випадку говорить настільки ввічливо і м’яко, щобатьки їй поступаються.

Цю ж ситуаціюможна розіграти з іншими персонажами, наприклад: мама-го­робець і мале­нькийгоробчик, але з умовою, що спілкуватися вони повинні тільки цвірінькаючи; кішкаі кошеня – нявкаючи; жабка і жабеня – кумкаючи.

Пантоміма „Ранковий туалет”

Керівникговорить, а діти виконують.

Керівник:    – Уявіть собі, що ви лижете уліжку. Та треба вставати, потягнулися, 

                         Позіхнули, почухали потилицю. Як не хочеться вставати! Але –

                         Підйом!

Ідете в ванну. Чиститезуби, вмиваєтесь, розчісуєтесь, одягаєтесь. Ідете сні­дати. Фу, знову каша! Алеїсти треба. Їсте без задоволення. Але вам дають цу­керку. Ура! Ви розгортаєтеїї і кладете за щоку. Так, а обгортка де? Правильно, кидаєте її в смітник. І швиденькона ву­лицю!

Підведенняпідсумків вікторини. Надається слово батькам, які діляться своїми враженнямивід побаченого.

Конспект заняття № 23

Тема:“Прийди, прийди, весно красна!”

 

Мета:

–  виховувати позитивні емоції та сприяти укріпленню кому­нікативних відносин між дітьми;

–  формувати вміння емоційно і виразно спілкуватися;

–  розвивати інтонаційну виразність мови;

–  розвивати монологічну мову.

 

Хід заняття:

 

Керівник в костюмі весни заходить під музику і звертається до дітей:

Що за чарівниця, неначе цариця,

Наказ свій послала, щоб краса встала?

Вона надію всім вселяє і до праці закликає.

Вона приходить з ласкою

Та із своєю казкою.

Як тільки струсить рукавом,

Синіють проліски кругом.

Діти:

Весна!

Керівник:

Правда, правда, відгадали!

Бачу, ви мене впізнали.

Чекали всі весну навкруг,

Запрошую усіх на луг.

Звучить уривок з твору П.І.Чайковського “Пори року”.

Весна, заволікає дітей за собою, під музику танцює, діти вико­нують довільні танцювальні рухи.

Весна закликає дітей до себе в коло.

–            А що ж відбувається весною в лісі?

Гра-пантоміма “Замет”.

Діти імітують рухи по тексту.

На галявині замет. Великий-превеликий. Та ось пригріло соне­чко. Замет потихеньку почав осідати під променями теплого со­нечка. І повільно потекли із замету маленькі струмочки. Вони ще сонні і слабкі. Та ось сонце пригріло ще сильніше, і струмо­чки прокинулись і швидко, швидко потекли, минаючи камінці, кущі, дерева. Невдовзі вони об’єдналися, і ось шумить в лісу бу­рхлива ріка. Біжить річка, захоплюючи з собою тогорічне листя та гілки. Незабаром річка влилася в озеро і зникла.

–  Чому річка зникла в озері?

Гра-пантоміма “Ведмежата”.

– А ось погляньте, гора старого хмизу. Ой, це барліг! А в ньому сплять ведмежата. Та ось пригріло сонечко, розтопило сніг. Крапельки води просочилися в барліг. Вода потрапила на ніс, вуха, лапи ведмежат.

Ведмежата потягнулися, фиркнули, відкрили очі і почали виби­ратися з барлогу. Розсунувши лапами гілки, вони вибралися на галявину. Промені сонця засліплюють очі. Ведмежата прикри­вають лапами очі і ричать від обурення. Та невдовзі очі звика­ють до сонця. Ведмежата озирнулися, понюхали носом свіже повітря і тихо розбрелися по галявині. Скільки тут цікавого!

(Далі можлива імпровізація).

Заняття закінчується довільними рухами під музику.

Конспект заняття № 24

Тема: “Ми вміємо перевтілюватися”

 

Мета:

–  вчити дітей відображати в рухах, міміці, жестах характерні риси різних тварин, використовуючи різноманітні виразні засоби;

–  вчити відчувати характер та ритм музичного су­проводу;  

–  розвивати пантомімічні навички, уяву, логічне ми­слення, ініціативу.

 

Хід заняття:

Керівник:

– Діти, давайте уявимо, що ви – звірята із зоопарку: мавпе­нята, ведмедики, лисички, слоненята. Мавпенятка бігають одне за одним і кидаються бананами. Як вони це роблять?

Гра з м’ячем.

– А що роблять ведмедики? Розкочуються з боку в бік, стрибають на двох лапках, на одній, тримаючись за дерева (стільці).

Рухи під музику.

– Молодці! Так звірята жили собі в клітках, і одного разу їм набридло тішити людей. Вони вирішили втекти із зоо­парку. Коли настала ніч, звірята відкрили свої клітки і на носочках повиходили. (Ходьба під музику). Потім їхні носочки заболіли, і вони пішли на п’яточках (Ходьба під музику). Коли звірята вийшли із зоопарку, їм більше не потрібно було прокрадатися, і вони радісно пішли до лісу (марш під музику). І вийшли вони на галявину. На галявині було так красиво: росли гриби, різнокольорові квіти, літали метелики. Давайте покажемо, як літали метелики. (показ дітей під музичний супровід). А ось до звірят прилетіла повітряна кулька і хоче з ними погратись.

Гра з уявними предметами.

Керівник передає уявну кульку по колу і коментує:

– Погляньте, у мене в руках великий м’яч. Візьми його, Рома (керівник передає “м’яч” дитині, що стоїть поруч).

– Ой, у тебе він став маленьким. Передавай його Насті.

– Настя, в твоїх руках маленький м’ячик перетворився на їжачка. Його голки гострі, не вколися і не кинь їжачка. Передавай їжачка Андрію.

Далі можна імпровізувати в залежності від кількості дітей (гарячий млинець, клубок ниток, маленьке кошеня, рум’яний колобок з казки тощо).

Керівник:

Погралися звірята і вирішили побудувати гарний будинок, щоб усім вистачило місця.

Діти під музику “будують” дім з різнокольорових модулів.

Гра на імітацію рухів.

Діти “рвуть” на галявині квіти, щоб прикрасити будинок. “Викладають” з цеглинок доріжку до будиночка. “Підмітають” в кімнаті. Водять хоровод навколо будиночка.

Керівник:

Довго працювали звірята, втомилися і лягли спати.

Діти лягають на ковдру і “засинають”. Звучить колискова за вибором муз керівника.

Керівник:

Прокидайтесь, діти: коли ви спали, ви знову стали дітками. Іншим разом ми ще побуваємо в гостях у звірят. У них тепер свій будинок, і вони живуть весело і дружно.

Конспектзаняття № 25

Тема:“У нас в гостях Чарівник!”

Мета:

–  розвивати інтерес до музично-театралізованої діяльності; 

–  знайомити дітей з театром тіней;

–  розвивати уяву;

–  вчити дітей вільно спілкуватися, рухатись;

–  розвивати логічне мислення;

–  виховувати любов та інтерес до музики.

 

Хід заняття:

 

Звучить чарівна музика і в зал заходить Чарівник-казкар(вихователь).

Чарівник:

Я казковий Чарівник

Добрий чародій.

Казки я складати звик

Для малих дітей.

Доброго вам дня! Куди це перенесла мене чарівна паличка?

Керівник:

Добрий день, шановний Чарівник! Ви потрапили в дитячий садок до дітей, які дуже люблять казки.

Чарівник:

Я дуже радий. Я оголошую Свято казок! Але спочатку ви повинні відгадати мої казкові загадки:

1.         В якій казці живуть: бабуся, дідусь, заєць, вовк, ведмідь, лисиця і маленький кругленький мандрівник? (“Колобок”).

2.         З якої казки ми взнали про тата, його дерев’яного синочка з довгим носом? (“Золотий ключик”).

3.         В якій казці великі білі птахи віднесли маленького хлопчика в ліс до Баби-Яги? (“Гуси-лебеді”).

4.         Як звали дівчинку, яка вирушила в гості до своєї бабусі і зустрілася в лісі з сірим вовком? (“Червона Шапочка”).

Чарівник запрошує дітей в тіньовий театр подивитися казку Ш.Перро “Червона Шапочка”. Виставу показують Чарівник і керівник.

Керівник:

Наше свято продовжується! Тепер, шановний Чарівник, спробуй ти вгадати, з яких казок прийшли до нас гості.

Діти:

Відвернись і не дивись!

Діти обирають костюми героїв різних казок: ніс Буратіно, маски ведмедя, вовка, лисиці тощо.

Діти:

Повернись і подивись!

Діти підходять до Чарівника і розповідають про свого героя, не називаючи казки. А Чарівник вгадує.

Наприклад: Я дерев’яний хлопчик, зробив мене старий шарманщик з поліна. В мене багато друзів. Це Мальвіна, пес Артемон, П’єро. Хто я? Тощо.

В кінці заняття включається лірична музика, діти разом з Чарівником танцюють. Музика стихає, Чарівник прощається і уходить.

Конспектзаняття № 26

Тема:„Підсумкове заняття”

Запросити насвяткове останнє заняття дітей з всієї групи. Привітати гуртківців та присвоїтиїм звання “Народні артисти ДНЗ№ 5” з врученням пам’ятних дипломів та свідоцтв“Про проходження курсу акторської майстерності”. Провести концертну програму забажанням дітей.

Визначення театральних здібностей

за методикою Де Хаака та Кафа

 Музичні здібності

1)       Дужешвидко і легко сприймає нові мелодії.

2)       Добреспіває.

3)       Вносить впісню свою енергію, почуття.

4)       Любитьмузичні записи.

5)       Любитьспівати разом з іншими.

6)       Складаєвласні пісні.

7)       Грає намузичних інструментах.

Літературнеобдарування

1)       Легкобудує свою розповідь.

2)       Додаєщось нове коли розповідає про щось.

3)       Розповідаючивміє дотримуватись сюжету.

4)       Вмієдобирати слова, які передають стан героя.

5)       Любитьписати вірші, оповідання.

6)       Зображуєсвоїх героїв живими, передає почуття.

Артистичнийталант

1)       Легковходить в роль.

2)       Цікавитьсягрою акторів.

3)       Передаєпочуття через міміку, жести, рухи.

По кожному питанню ставиться оцінкавід 1 до 5, потім сума балів ділиться на кількість питань – це і є середнійбал. Далі малюється графік для визначення рівня здібностей.

Методичнірекомендації до організації

музично-театралізованихігор.

Музично-театралізованадіяльність має велике значення для всебічного виховання дітей: розвиваєхудожній смак, творчу самостійність, формує почуття колективізму, розвиваєпам’ять, увагу, мислення, уяву, сприймання дітей.

Час для цієїдіяльності потрібно відводити окремо від занять: в ІІ половину дня в групі абона прогулянках в теплу пору року (що ускладнює використання музичного супроводу).

Музично-театралізованіігри включають:

–           дії зляльковими персонажами (сюжетними і образними іграшками, пальчиковими,бі-ба-бо, плоскими фігурами);

–           безпосереднідії дітей по ролям;

–           літературнудіяльність (проявляється у вигляді діалогів і монологів від особи персонажівлітературних творів, перемежовуючись поясненнями від автора);

–           образотворчудіяльність – носить характер просторо-образотворчої, оформлювальної: дітистворюють мальовані або аплікативні декорації, костюми персонажів;

–           музичну –виконання знайомих пісень від особи персонажів, авторських характерних пісеньдо музично-театралізованих ігор, пісень-імпровізацій, пісень та мелодійстворених самими дітьми.

Керівництвотеатрально-ігровою діяльністю потребує від вихователя вміння будувати роботу всистемі, підбирати матеріали змістовні, ставити і вирішувати педагогічні задачі,мета яких – формувати творчі та театральні здібності дітей.

Виховательповинен допомагати дітям організовувати діяльність – об’єднуватись в невеличкітворчі групи, разом готувати, оформляти і програвати від початку до кінця літературнітвори.

Музично-театралізованіігри повинні плануватися музичними керівниками два рази на тиждень в кожнійвіковій групі, починаючи від першої молодшої. Відповідно до віку враховуючискладність, завдання, репертуар тощо.

Театралізованіігри потрібно планувати кожен день в самостійній ігровій діяльності. Однак, длятого, щоб діти  середньої групи могли грати самі, ще в молодшій групі потрібноприділяти увагу самостійній художній діяльності, вчити розігрувати за допомогоювихователя знайомі народні казки, народні пісеньки, потішки, невеличкі сценки,використовуючи іграшки і плоскі фігурки, пальчиковий театр.

Все це допоможепідготувати дітей до активної участі в театралізованих іграх і є чудовимзасобом підвищення емоційного тонусу малюків, розвиватиме їх спілкування,прагнення приймати активну участь в спільних задумках. Для цього добрепідійдуть ігри-потішки, забавки, примовки, скоромовки, в яких діти вчатьсяспівставляти слова і рухи, виконувати заданий ритмічний малюнок.

Ігри звикористанням пальців можна оживити, зробивши голівки хлопчиків і дівчаток. Їхмалюють або вирізають із старих книжок і журналів, наклеюють на картон чи марлю,а ззаду пришивають резинку по розміру пальця. За допомогою таких іграшок виховательможе обіграти ряд віршів і потішок.

Наприклад,„Дружна сім’я”:

Оцей пальчик –дідусь,     (1)

Оцей пальчик –бабуся,    (2)

Оцей пальчик –тато,         (3)

Оцей пальчик –мама,        (4)

А цей пальчик –я,              (5)

От і вся моясім’я.               (6)

Поясненнядо гри: Дорослийпропонує дітям стулити долоні. На слова потішки пальці рук, починаючи звеликого, торкаються один до одного, немовби вітаються (1-5). На останній рядокпальці стискаються в „замок” (6).

В підведеннідітей до театралізованих ігор велике значення має обігрування малихлітературних форм: авторських віршів (Барто, Маршака інш.). в цьому випадкупедагог сам читає літературний твір, а діти копіюють дії героїв. Подібні ігридоступні навіть вихованцям першої молодшої групи.

Так, наприклад,при розучуванні з дітьми потішки „Кішки дім” вихователь, прочитавши твір 2-3рази, робить із стільчиків дім для кицьки і пропонує малюкам діяти відповіднодо тексту. При цьому попередньо розподіливши ролі.

Вже в молодшійгрупі при обігруванні потішок доцільно пропонувати дітям іграшки: козлика,ляльку, дерево з плоского театру. Таке обігрування дуже близьке до театральнихігор. Глядачами можуть бути однолітки або ляльки.

В середній групі,коли діти набувають деякого досвіду, театралізовані ігри виступають як один звидів творчих ігор. Вони дають можливість виконувати літературні твори, якісподобались дітям за допомогою слів, міміки, жестів, передавати різні образи.Все це збагачує словниковий запас, розвиває пам’ять, вміння діяти відповідно дозадуму.

Пропонуючи дітямтеатралізовані ігри, педагог повинен чітко передбачати весь хід діяльності.Головна і необхідна умова – використовувати добре знайомі дітям твори, тобтоті, які відповідають програмі передуючих по віку груп. Доцільно вибиратиневеликі твори.

При доборімузичного матеріалу теж потрібно бути дуже обережними. Музика повинна бутияскравою, легкою, зрозумілою дітям залежно від вікових можливостей дітей.Пісенний матеріал повинен відповідати співацьким можливостям дітей, їхприродному діапазону.

Підготовка домузично-театралізованих ігор потребує правильного керівництва. Виховательпропонує пограти в „казку”, при чому діти повинні самі вибирати одну з двох,трьох назв творів.

Для обігруваннябільш складних творів доцільно підібрати ілюстрації, грамзапис. Це допоможедітям скласти більш чіткі уявлення про героїв творів, їх характерні особливості.Вибраний літературний твір вихователь читає дітям з установкою послідуючогойого обігрування з будь-якими іграшками.

Після читанняпедагог задає питання, які допоможуть виявити послідовність дій, пригадати характерніриси персонажів. Якщо твір великий – його слід готувати по частинам.

Потрібнонамагатися відвести дітей від театру, в якому ролі дитині диктують, де їїпримушують приймати заучені пози, рабськи повторюючи рухи, зазубрювати реплікит.д. Удавану радість дітей в подібних виставах ми, дорослі, створюємо самі,хвилюємо і нервуємо їх своїм збудженням, і майже завжди удавана самостійність впроведенні ролі дитиною настільки нашпигована дорослими, що вся справа убільшості випадків рівносильна самообману. Замість здорової радості йдуть нуднірепетиції, а за ними і сама вистава, яка дає масу суто нервових переживань.Такі вистави лише за назвою театр, а по суті вони позбавлені найголовнішого,без чого театр не може існувати, – творчості.

Використовуючипід час роботи над музично-театралізованими іграми імпровізацію, ми тим самимвідходимо від рутинної праці, від зубріння, від необхідності заучувати репліки,пози, рухи. Одноманітність вбиває бажання грати в театр, робить це заняття безрадіснимиі нецікавим. Діти швидко втомлюються, їх увага розсіюється. Вони не можуть всилу свого віку довго зосереджуватись на чомусь одному. Творчий підхід дороботи з малюками дає можливість розвивати одночасно їх всіх, незалежно відрівня підготовленості.

Потрібно уникатипризначення на ведучі ролі одних і тих же дітей. Вважаючи що кожна дитинаталановита від природи, потрібно намагатися кожному допомогти розкрити своїздібності. Перед тим, як обрати роль, потрібно дати дитині можливість спробуватисебе у всіх інших, таким чином дитина свідомо визначить ту, яка йому ближче.

Використовуючи вроботі з дітьми театралізовані ігри потрібно базуватися на уявленнях видатногоросійського психолога Л.С. Виготського: „Не варто забувати, що основний закондитячої творчості заключається в тому, що цінність його варто бачити не в результаті,а в продукті творчості, важливо те, що вони створюють, творять, вправляються втворчій уяві та її втіленні”.

Займаючись здітьми театром, потрібно ставити перед собою мету – зробити життя нашихвихованців цікавим і змістовним, наповнити її яскравими враженнями, цікавимисправами, радістю творчості. Потрібно прагнути до того, щоб навички, отримані вмузично-театралізованих та театралізованих іграх, діти змогли використовувати вповсякденному житті.