Реферат: Роль вчителя іноземної мови в здійсненні навчально–виховного процесу в середній навчальних закладах

Міністерство освіти та науки України

Миколаївський державний університет імені В.О. Сухомлинського

Кафедра іноземної філології

 

 

 

 

 

Курсова робота

Роль вчителя іноземної мови в здійсненні навчально –виховного процесу в середній навчальних закладах


Виконана:

Студенткою 446групи

Спеціальності

„ПМСО. Мова талітература (анг., нім.)”

Лолою ЯноюОлександрівною

Науковийкерівник:

д.п.н., проф.Мартинова Р.Ю.

 

Миколаїв — 2008


ПЛАН

Вступ

РОЗДІЛ І Сутність особистостівчителя та його викладацької діяльності

1. Вчитель як індивід, особистість тапрофесіонал:

1.1 Культура татехніка мови вчителя;

1.2 Професійноважливі якості педагога;

1.3. Психологічне забезпечення діяльності педагога

2.  Особистістьвчителя іноземної мови:

2.1 Модельвчителя – новатора;

2.2 Креативністьта артистизм вчителя іноземної мови

3. Роль вчителята учнів у процесі  навчання іноземній мові:

3.1.Співробітництво на уроці іноземної мови

РОЗДІЛ ІІ     Роль вчителя іноземної мови  у навчанні та вихованні учнів

1.  Психологічніаспекти діяльності вчителя іноземної мови:

1.1 Урахуваннявчителем вікових  особливостей учнів;

1.2 Вчительіноземної мови та психологічна допомога підліткам

1.3. Роботавчителя зі слабко встигаючими учнями

2. Роль вчителяіноземної мови у процесі навчання:

2.1.Активізаціянавчальної діяльності учнів на уроці;

2.2 Методи та способи подоланнянеуспішності

3. Процесвиховання  вчителем іноземної мови:

3.1 Створенняситуації успіху;

3.2 Впровадженняелементів національного виховання

Висновки

Додатки

Списоквикористаної літератури


Вступ

У наш часособистість вчителя дуже важко недооцінити.  Вчитель супроводжує людинуупродовж певних років її життя, допомагає зрозуміти та усвідомити споконвічніжиттєві цінності та знайти і вибрати вірний шлях у житті.

Звичайно, батькивиховують та розвивають дитину, проте вчителі продовжують цей процес,збагачують його, використовуючи при цьому  свій педагогічний талант, своївміння та неабияку майстерність.

Вчитель можевиступати в ролі вихователя,  наставника та викладача. Говорячи про вчителясаме іноземної мови, слід зазначити, що саме він об’єднує всі ці вищезазначеніфункції.

Викладачіноземної мови не лише навчає учнів та формує в них почуття комунікативноїкомпетенції, а й  виховує їх,  розвиває в них почуття поваги до культури та традицій країни, мова якої вивчається, заохочує кожного учня до сумісної праціта активної діяльності [2; с.88].

Роль вчителяіноземної мови у вихованні та навчанні учнів неоціненна. Відповідно до того, чизможе вчитель  викликати у учнів зацікавленість до предмета та бажання вчитимову, буде залежати подальший навчально — виховний процес, і зрештою будезрозуміло, чи зможе учень стати тим, ким прагне стати та досягти успішності ужитті. Адже як відомо, знання іноземної мови відкриває багато перспектив ідопомагає оволодіти багатьма професіями.

Людина, володіючиіноземною мовою, почуває неймовірне щастя та  насолоду,  спілкуючись зіноземцями і усвідомлюючи той факт, що її мова зрозуміла.

В наш часпроблема особистості вчителя іноземної мови та його ролі у житті учнів та школидоволі актуальна.  Оскільки саме він навчає учнів цій мові, виховує їх,  допомагаєїм усвідомити радість та щастя від можливостей спілкування.

Особистістьвчителя досліджувалась багатьма вченими  і не є новою як для педагогіки, так ідля методики. 

Відомі педагогиЯн Амос  Коменський та К. Д. Ушинський  розглядали особистість вчителя та  нерідкоторкались даної теми, а  науковці та методисти  І.А. Зимняя та  І.Л. Бім неодноразовонаголошували  саме на особистості вчителя іноземної мови .

Проте дуже малоуваги було приділено   ролі саме вчителя іноземної мови  у вихованні танавчанні учнів.  І саме тому дана проблема на нашу думку потребує подальшогообговорення.

Відповідно доцього темою нашої курсової роботи ми обрано тему „Роль вчителя іноземної мови уздійсненні навчально — виховного процесу  у середніх навчальних закладах”.

Об’єктомдослідженняє  особистість вчителя іноземної мови.

Предметомдослідженнявиступає організація навчально – виховного процесу вчителем іноземної мови.

Метою роботи ми виявили необхідність визначити та  теоретично обґрунтувати   роль вчителя іноземної мови ворганізації шкільного життя.

Основними завданняминашої роботи стали:

1)        розкрити особистістьвчителя іноземної мови, виявити його професійно важливі якості та їх значення упроцесі педагогічної діяльності;

2)         обґрунтувати та довести  роль вчителя у процесі виховання та навчання дітей (особливопідліткового віку),  та допомогти їм у подоланні різноманітних труднощів;

3)        підкреслитита наголосити на суттєвій ролі вчителя саме іноземної мови у здійсненні навчально- виховного процесу;

4)        представитита оцінити досвід роботи вчителя іноземної мови  Миколаївського ліцею „Педагог”(Додаток 2)

 В роботі застосовано декількаметодів наукового дослідження, а саме :

1.        Аналізлітературних джерел по вибраній темі;

2.        Систематизаціята ознайомлення з літературними джерелами;

3.        Уточненнята реалізація завдань;

4.        Вивченняпередового педагогічного досвіду;

5.        Спостереження;

6.        Бесіда звикладачами іноземних мов

 Теоретичнета практичне значення наукової роботи: систематизація та уточненняпонять,  виявлення суттєвих рис та якостей вчителя саме іноземної мови,виділення певних рекомендацій та порад, розкриття головних та суттєвих аспектіввибраної теми.


Розділ I  Сутність особистостівчителя та його викладацької

діяльності

1.  Вчитель якіндивід, особистість та професіонал

 

1.1. Культурата техніка мови вчителя. Його емоційний стан.

Найважливішимелементом професійної майстерності сучасного вчителя  є його усна вимова, яка іє засобом педагогічної діяльності [1; с.200].

Мова вчителяслужить не лише як рішення учбових завдань. Мовленнєве виховання проходитьбезперервно, оскільки саме вчителя прагнуть наслідувати учні.

Культурамови вчителя. Культура мови не лише виступає одним з найважливіших показників духовногорізноманіття педагога, його культури мислення, але і водночас являєтьсямогутнім засобом формування особистості.

Педагогікаспівробітництва, яка розглядає навчально — виховний процес як живу взаємодіюміж рівноправними партнерами — вчителем і учнями, висуває до мовленнєвоїдіяльності педагога, який виступає в якості організатора цього процесу,особливі вимоги.  Вчитель повинен своїм словом  не просто впливати на учня,організовуючи його доцільну поведінку, але й вміти змінювати цю поведінку взалежності від різним соціальних ситуацій. Мова педагога повинна не лишевключати  учнів до живого процесу  свідомого творчого засвоєння     знань, але й викликати в них відповідне  співпереживання. Для вчителя найбільш важливим вцьому процесі  виступає  не  скільки  сам акт передачі  інформації, скільки їїоцінка слухачами, тобто степінь взаємодії мовленнєвого висловлювання  вчителя.[7;c.256]

Мова вчителя  завждиповинна бути звернена до  учня, як партнера по спілкуванню, в незалежності відтого,  чи відповідає він у словесній чи несловесній формі, в свою чергу  таксамо енергійно впливаючи на мовця. Кожне наступне висловлювання вчителя якголовного партнера з взаємодії повинно враховувати реакцію  учня та класу вцілому.

Живе спілкуваннявчителя з класом  завжди має практичну мету: надання допомоги в усвідомленнішколярами сутності запропонованих знань, направлення мислення учнів до  певнихцілей, пробудження до осмисленого сприйняття інформації. Щоб досягнути цього,вчитель прагне поступово вволікати  учнів до процесу своїх суджень, направляємислення учнів у сторону певних висновків, вивчає їх реакцію і враховує її приподальшoму розвитку теми занять.

Важливимкомпонентом  професійних здібностей вчителя, які дозволяють йому  донести дослухача зміст мовленнєвого висловлювання, виступає вміння будувати логічнуперспективу.  Практика показує, що інколи учні, слухаючи  мову вчителя,розуміють кожне окреме речення і не розуміють змісту в цілому [16; c.33]

Мимовільні паузи,зумовлені не логікою змісту, а просто невмінням  правильно розподілити дихання,випадкові логічні наголоси, відсутність інтонаційного зв’язку між окремимичастинами фрази  призводять до того, що зміст усного судження сприймається звеликими труднощами або не сприймається зовсім.

Подолати такий недолік- справа непроста. Це потребує від вчителя осмислення особливостей  усної мовита спеціального тренування.

Як бачимо, мовавчителя – це важливий засіб навчання та виховання учнів. Проте навчитисьправильно спілкуватись, чітко та лаконічно виражати свої думки – справа непроста, навіть для вчителя. Щоб правильно володіти мовленням, необхідно перш завсе, оволодіти технікою мови. Відомо, що мовлення – це усне вираження мови ібез опанування техніки мови, вільне та правильне мовлення стає неможливим.[17; c.28]

Технікамови вчителя.  Мовленнєва техніка — це сукупність елементарних прийомів фонаційногодихання, мовленнєвого голосу та дикції, які доведені до степеню автоматизованих навиків і які дозволяють вчителю з максимальною ефективністю здійснювати мовленнєву взаємодію.  Розвинене дихання, тренований голос,досконала дикція надають живому слову педагога  яскраву емоційну виразність, яка дозволяє передавати вмові  найдрібніші відтінки  думки та почуттів.

Мова вчителя цеперш за все мова, яка звучить. Виконуючи важливу соціальну функцію спілкування,вона, як і будь яка інша звукова система, є акустичною, і оскільки вонаналежить людині, її неможливо розглядати за межами психофізіологічноїдіяльності. Щоб вдосконалити мову, вчитель має тренувати  мовленнєве ( фонаційне)дихання, голос, дикцію і виконувати систематично певні вправи.

Отже, мова вчителя- це професійна зброя. Він дає можливість передавати слухачам найдрібнішізмістовні відтінки, допомагає аудиторії сприймати думки мовця, створює певнийемоційний настрій  та дозволяє здійснювати навчально — виховний процес.

1.2  Професійно важливі якості педагога

Напевно кожний педагог пам’ятає свій перший урок у школі,перше знайомство з класом. Кожен вчитель пам’ятає  перше відчуття схожості, нероздільності всіх тих дітей, які дивляться на вас розплющеними очима.  Черездеякий час педагог відрізняє дітей, запам’ятовує їх особистісні ознаки.  Так формується структура класу, якупсихологи називають офіціальною, формальною або діловою. Хоча з часом, педагогпочинає помічати,  що існує й інша, прихована від людського ока, системавідносин, заснована  на основі дружби,  товариства,  взаємних симпатій таантипатій.  Чим більший педагогічний досвід у педагога,  тим суттєвіше вінрозуміє, яку велику роль вона відіграє  у встановленні характерів,  уформуванні світосприйняття, у відокремленні інтересів та схильностей учнів.

Необхідно зазначити,  що не лише стиль роботи вчителя, але йпросто його людські якості можуть сприяти або гальмувати виявлення міжособистих відносин.  Існують певні вимоги, які школярі пред’являють до вчителя:

1)        контактність, вміння легко та з гнучкістю  спілкуватися з дітьми;

2)         демократичнийстиль керування, якій має на меті  поєднання поваги до особистості кожного учняз необхідною вимогливістю;

3)        розуміння,терпимість, різноманітність поглядів та інтересів, ерудиція, чуйність,здатність до співпереживання [4; с. 440].

Педагог, працюючи з дітьми, повинен мати високий рівеньрозвитку творчого потенціалу, широкий світогляд, глибокі знання з психологіїдитини, розвинену рефлексію та апатію, володіти досконалими вміннями у сферіорганізаційної та комунікативної діяльності. Своє спілкування з учнями вчительповинен будувати на основі дружньої прихильності, бути прикладом для дітей удотриманні законів  та обрядів колективу, до самої форми його життєдіяльності.Учні мають бачити та відчувати спорідненість своєї діяльності з діяльністюпедагога. [15; c.20]

Не менш важливим є характер впливу вчителя на учнів тавзаємодія з ними. Не можна допускати тиску на дітей, це не викличе ентузіазму ушколярів, скоріше навпаки: вони перестануть вважати нинішнє діло своїм,втратять до нього інтерес.

Педагог повинен вміти користуватися засобами, які збуджуютьвихованців до сумлінної, творчої і самостійної участі у здійсненні загальноїсправи: допомога дружньою порадою, звертання до вихованців по допомогу,товариська вигода( „ Раз вирішили всі разом, то треба...”).

Педагоги мають постійно дивувати учнів особистим прикладомбадьорого настрою, добрим жартом, радісною перспективою близького успіху,перемогою у боротьбі з власними слабкостями.

Крім того, слід зазначити, що вчитель повинен бути креативною, тобто творчою особистістю. Готовність педагога до творчого пошукуразом  з учнями, уміння  створювати атмосферу пізнання на уроці залежить відйого обізнаності, володіння арсеналом педагогічних умінь та навичок, знанняпредмета та глибокий інтерес до нього.[19; c.38]

А.С. Макаренко стверджував, що кожний вчитель, якщо він добрепідготовлений та виявляє старанність, може досягти педагогічної майстерності тапроявити творчість.

Учитель, який творчо реалізує свої педагогічні здібності,розвиває та укріплює свій внутрішній потяг до самовдосконалення, вбачає  сенсне тільки в самостійному творчому пошуку, а й в колективному, разом з учнями.

Отже, вчитель -  це друг своїх вихованців. Це – людина, якажартує, грає з ними і постійно цікавиться їх діяльністю у колективі. Справжнійвчитель – це тонкий психолог та новатор.[17; c.45]

           

  1.3.  Психологічне   забезпечення діяльності педагога

На становленняпедагога  як професіонала  впливає багато факторів: вік, педагогічний стаж йособливості професійно — педагогічної діяльності.

Особливоактуальним стає питання особистості вчителя, його професійної діяльності; вимог, що висуваються до нього.

Психологічний портрет будь — якого вчителя включає такі  структурні компоненти:[12; c.33]

1)        індивідуальніякості людини, тобто її особливості як індивіда – темперамент, задатки та інше;

2)        йогоособистісні якості, тобто його особливості  як особистості – соціальноїсутності людини;

3)        комунікативніякості;

4)        статусно-позиційні, тобто особливості становища, ролі, відносин у колективі;

5)        діяльнісні(професійно — предметні);

6)        зовнішньоповедінкові показники.

Всі особистісніякості вчителя мають  професійну значущість. Професійно значущі якостіособистості  вчителя як характеристики інтелектуальної й емоційно — вольовоїсторін особистості істотно впливають на результат професійно — педагогічної діяльності  і визначають індивідуальний стиль педагога. Упсихолого-педагогічній літературі виділяють такі  якості особистостіпедагога:[17; c.55]

1.        Соціальнаактивність, готовність і здатність діяльно сприяти  вирішенню суспільнихпроблем у сфері  професійно — педагогічної діяльності;

2.        Цілеспрямованістьуміння направляти і використовувати всі якості своєї особистості на досягнення поставленихпедагогічних задач.

3.        Урівноваженістьздатність контролювати свої вчинки в будь — яких педагогічних ситуаціях;

4.        Бажанняпрацювати зі школярами — одержання задоволення від спілкування з дітьми в ході навчальноївиховного процесу;

5.        Здатністьне губитись в екстремальних ситуаціях – уміння оперативно приймати  оптимальніпедагогічні рішення і діяти відповідно до них;

6.        Чарівністьсплав духовності, привабливості та смаку;

7.        Чесність щирістьу спілкуванні, сумлінність у  діяльності;

8.        Справедливість-усвідомленняучителем  власної приналежності  до однієї епохи з учнями;

9.        Гуманністьпрагнення й уміння надавати кваліфіковану педагогічну допомогу учням  у їхньомуособистісному розвитку;

10.     Ерудиціяширокий кругозір у поєднанні з глибинними знаннями  в галузі предметавикладання;

11.     Педагогічнийтакт – дотримання загальнолюдських норм спілкування і взаємодії з дітьми зурахуванням їхніх вікових та індивідуально-психологічних особливостей;

12.     Толерантність–терплячість у роботі з дітьми;

13.     Педагогічнийоптимізм віра в учня та його здібності.

14.     Здатністьне губитися в екстремальних ситуаціях – уміння оперативно приймати оптимальніпедагогічні рішення і діяти відповідно до них.

Як видно,перераховані якості особистості є обов’язковими  в діяльності педагога,відсутність кожної з них унеможливлює педагогічну діяльність. Тому ці якостіоб’єднані в домінантну групу.

Можна такожвиділити якості особистості педагога, що не мають вирішального впливу наефективність діяльності, однак сприяють її успішності.

Також виділяють  якостіособистості педагога, що знижують ефективність педагогічної діяльності. Донегативних якостей належать: неврівноваженість, мстивість, зарозумілість,неорганізованість, упередженість. Дані якості об’єднані в групу негативнихякостей.[1; c.55]

Крім того,виділяють професійно — педагогічні якості особистості вчителя.

Так, А.М. Марковадо професійних якостей відносить: педагогічну ерудицію, педагогічне цілепокладання, педагогічне мислення, яке включає практичне і діагностичнемислення, педагогічну імпровізацію, педагогічну спостережливість, педагогічнийоптимізм, педагогічну спритність, педагогічне передбачення.[5; c.58]

Знання необхіднихякостей особистості сучасного вчителя, їхньої ролі в педагогічній діяльностістимулює до удосконалення цих якостей у процесі своєї діяльності. Требавизначити, що на кожному етапі педагогічної діяльності є свої особливості.[14; c.58]

Перші 5 роківв школі — цечас адаптації випускника Вузу до  умов роботи школи. Молодий фахівець напочатку педагогічної діяльності, як правило, достатньо знає, але мало вміє. Унього ще не сформовані професійно значущі якості. На цьому етапі молодийпедагог  зосереджений на собі, на своїх можливостях. До його достоїнств можнавіднести те, що він відкритий сприйняттю нового в собі  й в оточенні, однак вінще недостатньо самовизначився у професійному плані. Важливо, що періодадаптації не супроводжується розчаруванням в обраній професії і конфліктами,спровокованими бажанням самоствердитися.

6-10 років роботи педагога супроводжуютьсяактивним становленням професійної діяльності і формуванням професійної позиції.Педагог удосконалює арсенал методів і прийомів навчання.  Скорочуєтьсякількість конфліктів, пов’язаних з потребою педагогасамоствердитися в очах колег та учнів. Підвищується професійна значущістьучителя.

Для педагога зістажем 11-15 років  характерна „педагогічна криза”. Дана кризапояснюється тим, що існує протиріччя між бажанням щось змінити і власнимиможливостями педагога. У цей період учителі, як правило, виявляють великуцікавість до учнів, уміють побудувати спілкування з ними. У своєму спілкуванні,на відміну від молодих учителів, практично не застосовують  погрози іпокарання.

Наступний етапроботи в школі (16-20 років) зв’язаний ізкризою „середини життя”. У цей період підбиваються попередні підсумки.

Найбільшпродуктивний період спостерігається у вчителів зі стажем 21-25 років. Такі педагоги мають найбільш високу оцінку  рівня сформованості  професійно значущих якостей.Часто в цьому віці вчителі мають досить самостійних власних дітей, тому цілкомможуть зосередитися на своїй професії.

Для педагогів  зістажем більше 25 років  характерно хворобливе сприйняття контролю засвоєю діяльністю.  У цьому віці можливе виникнення  психологічної хвороби „синдром згоряння”, що характеризується трьома особливостями:

1.        По перше, біологічним старінням;

2.        По-друге,професійним старінням (проявляється, наприклад, несприятливістю до всьогонового);

3.        По третє,психоемоційним напруженням.

Незалежно відстажу педагогічної  роботи  проблема задоволеністю своєю роботою є завждиактуальною.

Закордонними психологамирозроблені тести, що дозволяють визначити, наскільки ви задоволені своєюроботою  (Див. Додаток 1)

 

2. Особистістьвчителя іноземної мови

 

2.1. Модельвчителя-новатора

Одне знайголовніших завдань освіти – зробити людину творчою особистістю. Пріоритетособистості має стати основою філософії та ідеологією навчання, виховання,центральною ціннісною орієнтацією як вчителя, так і обдарованого учня.

Розглянемоосновні риси успішного  вчителя новатора іноземної мови:

1.        Натхненний(надихає учнів на успішну діяльність, учні відчувають його захоплення своєюроботою та предметом.)

2.        Професійно-підготовлений(добре знає свій предмет, щоденно планує й готує свої уроки.)

3.        Підтримуєучнів( розвиває та підтримує творчість і допитливість учнів, дружній та доброзичливий,підтримує і заохочує, усміхнений, уважний і люблячий).

4.        Послідовний,принциповий і вимогливий у викладанні та в оцінюванні (доброзичливопринциповий, цілеспрямований і послідовний, толерантний та терплячий).

5.        Забезпечуєефективне навчання та виховання (дає зрозумілі пояснення, навчає цікаво йвесело, не принижує особисту гідність учня).

6.        Завждидає відповідь на несподівані запитання, а якщо не знає відповіді, визнає це,зауваживши, що знає, як і де знайти її.

7.        Визнає іпрактикує різноманіття у викладанні( урізноманітнює навчальний процес,використовує і запроваджує новітні навчальні методи).

8.        Гнучкийпозитивно ставиться до змін.

9.        Проводитьуроки не лише сидячи.

10.      Залишаєнегативний емоційний вантаж  поза дверима класу.

Навіть, Ян АмосКоменський дивувався з того, наскільки у сучасних йому школах вивченняіноземної  мови  було важливим [13;100].

Оскільки Українапоступово інтегрується  у загальноосвітній простір, і це вимагає знання якмінімум  2-3 іноземних мов.[15; c.66]

Ефективність навчання іноземної мови у значній мірі залежить  від чіткої та гнучкої організації навчального процесу на уроці, від уміння вчителя враховувати реальне засвоєння  матеріалу кожним учнем  та його індивідуальні особливості.Методика  сучасного уроку  іноземної мови тісно пов’язана  з інтерактивнимиметодами.

2.2.Креативність та артистизм вчителя іноземної мови

Якість людськоїмови як  засобу комунікації визначається двома параметрами:  швидкістюмовленнєвої реакції та  широта кругозору. Ось чому креативні методи, заснованіна артистичному, творчому підході до навчання  іноземній мові, сьогоднінайбільш. бажані.  Викладач повинен  ставити головний акцент на завдання, якірозвивають творчий початок особистості, підвищують мотивацію вивчення мови  тапокращує мову як основний механізм комунікації. На Заході ці методи відомі дужедавно  та широко практикуються. У нас, без сумніву, певні педагоги їх такожвикористовують, хоча і не являються обов’язковими. [17; c.83]

В сьогоднішніхумовах креатині методи повинні стати головними, оскільки вони формують творчу, мовленнєвуособистість, яка спроможна швидко  реагувати  та адаптуватись до будь — якогомовленнєвого середовища та певним соціальним умовам.  Використання цих методівдає дуже хороші результати при навчанні іноземній мові. [ 4; c.3]

В основікреативних методів лежать вправи, які розвивають швидкість реакції тарозширюють кругозір. Ці вправи нероздільно пов’язані  з поняттям „семантичного поля”. Після проходження тієїчи іншої теми, скажімо „ меблі” чи „ресторан”, викладач може у швидкому темпі називати предмети, які відносяться чи не відносяться  до даного семантичногополя. Учні повинні миттєво відреагувати. Завдання спочатку виконуються наросійській мові, потім на іноземній.

Робота  звикористанням семантичних полів  взагалі дуже ефективна, оскільки окрімшвидкості реакції розвиває  асоціативне мислення.

Підвищеннямотивації вивчення іноземної мови напряму залежить від енергії та особистих якостей викладача, від його вміння підвисити самооцінку  учнів.[5; c.30]

Викладач завждиповинен працювати на випередження. Вже з першого заняття доцільно брати темпнормальної розмовної мови. Стовідсоткового розуміння не існує, навіть на рідніймові. Оволодіння іноземною мовою — це вміння схоплювати зміст нових слів,висловів ( на професійному рівні – неологізмів, діалектизмів, жаргонізмів,професійних термінів) за рахунок розуміння контексту. Для спілкування досить30% розуміння.

Основа мови  якзасобу спілкування -  діалог, ось чому комунікативні курси західних видавництвповинні займати керівну позицію при навчанні практики мови.[6; c.8]

Будь — яка моваскладається з „трьох китів”: фонетики, граматики та лексики. На кожному заняттінеобхідно  давати як фонетичний, так і лексико — граматичний матеріал. Доцільнодавати досить великий об’єм  лексичних одиниць накожному занятті. Нехай учням здається, що вони плутаються в мові, що „всерозуміють, але не можуть сказати”.

На початковомуетапі навчання це нормально, хоча на кожному п’ятому занятті необхідно закріплення пройденого матеріалу вситуативних бесідах, ділових іграх.

Без сумніву,використання цих методів при навчанні  іноземній мові вимагає від викладача артистичних здібностей, більших енергійних та моральних затрат, що нерозривнопов’язане  з психологією, з поняттям емоційного  комфорту та дискомфорту учнів.[2; c.16]

Не всі учні відразу зможуть прийняти активну участь  у грі, не всі готові до публічноговиступу і перевтіленню, але успіх при такому підході гарантований, і викладачвідчуває віддачу від своєї роботи.

3.  Рольвчителя та учнів у процесі навчання іноземній мові

 

3.1. Співробітництвовчителя й учня під час навчання іноземної

мови

Робота учня — слухативчителя і намагатися запам’ятати те, що йому говорять, не може забезпечити ні повноцінного  формуванняособистості, ні найвищого щастя людини – радості від успіхів.[14; c.68]

Нова добапринесла нове ставлення  до навчання і виховання. Зросли вимоги до людини, анадто до її творчих можливостей, і це з усією очевидністю довело неспроможністьавторитарного стилю у навчанні.

Розвиток творчогопотенціалу людини трактується як основне завдання школи. Для реалізації йогопотрібно  насамперед розглядати  учня не як суму зовнішніх впливів, а якцілісну, активну, діяльну особистість. Учень- не об’єкт, а насамперед творець своговласного „Я”.

Крізь призмудіяльності учня  необхідно переосмислити саму структуру навчально — виховногопроцесу. Такий навчально — виховний процес передбачає певну переорієнтаціюфункцій вчителя. Різко зменшується питома вага  його виконавчої діяльності науроці, а також зростає функція організаційна.[18; c.45]

Це в свою чергу, вимагає глибокого  оволодінняметодичною технологією, вмінням прогнозувати в деталях   діяльність  кожногоучня. Лише за цієї умови  вчитель може повністю повноцінно включати учня вдіяльність і займати позицію „партнера”.[13; c.58]

Учитель повиненстати творцем своєї діяльності й сам відповідати  за її результати. Така формароботи можлива в разі співпраці  учителя й учнів.

Функції вчителявизначаються як зовнішні щодо системи „учень — предмет”. Учитель єорганізатором і співучасником навчально — виховного процесу. Проте це неозначає, що в системі навчально — виховного процесу  роль вчителя зменшується.Навпаки, чим більше вчитель виявляє себе, тим вагомішим буде результат навчально- виховного процесу. Суть проблеми полягає в тому, куди учитель спрямує своїзусилля – на чітку організацію діяльності учня чи на ту роботу, яку повиненвиконати учень. Це принципове питання, тому функції учня і вчителя повинні бутичітко розмежовані. У кожного з них є своя діяльність – учень навчається,учитель керує його діяльністю.[20; c.129]

Таким чином, у навчально- виховному процесі діють два суб’єкти, стосунки між якими мають переважно характер  співробітництва. Цейтип взаємин є для навчально — виховного процесу оптимальним, бо, з одного боку,він зберігає за учителем функцію управління, а з іншого, — дає учневіможливість  діяти самостійно, розвивати власну ініціативу.

Будь — які навчально- виховні заходи є продовженням формування особистості, а за умовспівробітництва вчителя і учня не виключається прямий вплив першого на другого.

Він здійснюєтьсякількома шляхами:

1.        Оцінюваннярезультатів діяльності учня у формі виставлення  оцінок або оціночногокоментування;

2.        Заохоченнямчи осудом у зв’яку з виконанням певногозавдання;

3.        Різноманітнимиспонуканнями до дій у формі пропозицій, підказок, побажань, прохань тощо, якіможуть виражатися як словесно, так і за допомогою інтонацій, жестів, міміки;

4.        Постійнимвпливом на мотиваційну сферу учня

Вибір предметадля навчально — виховної ситуації значною мірою обмежений вимогами програми тазмістом підручника. Але у навчанні іноземної мови за вчителем лишається правовибору предмета розмови, теми для читання тощо.[21; c.13]

Під час оцінюванняметодичної обробки матеріалу вчитель  намагається, щоб він забезпечувавготовність учня чи учнів до взаємодії з ним, стимулював у них потребунавчальної діяльності, викликав особистісне зацікавлення. Крім того, предметповинен відповідати  загальній меті, тобто містити необхідну інформацію,забезпечувати  формування відповідних  умінь і навичок, оціночних суджень профакти, явища, сприяти розвиткові учня.

Вчитель виступаєяк джерело потрібної інформації, як фактор підтримки і як сила, що скеровує діяльністьучня. Саме тут знаходяться найбільш чутливі точки взаємовідносин учня івчителя. Дуже важливо своєчасно надати учневі необхідну допомогу, зберігши прицьому максимум його самосвідомості.[13; c.23]

Ця допомога неповинна бути нав’язливою, а лише  спонукальноюпідказкою, вчитель повинен „непомітно” „підкинути” її як власне „відкриття”.

Майстерністьвчителя полягає в тому, щоб організувати  і вести процес навчання і водночас„стояти осторонь”, залишаючи учневі роль інтелектуального лідера.[20; c.23]

Зусилля обохучасників різнонаправлені. Учень прагне до перетворення предмета, а через це ідо змін у самому собі. Намагання вчителя спрямовані  на забезпечення  такихумов, за яких зусилля і діяльність учня стали б фактором. Кінцевий результат діяльності учня є показником правильної діяльності вчителя.


Розділ II   Роль вчителя іноземної мови унавчанні та вихованні

учнів

 

1.        Психологічніаспекти діяльності вчителя іноземної мови

Урахуваннявчителем  вікових психологічних особливостей учнів під час навчання іноземніймові

 

Результативність навчально- виховної роботи вчителя іноземної мови значною мірою залежить від знання іврахування ним вікових психологічних  особливостей своїх учнів.[ 20; c.54]

До 6-7 років удитини виникає потреба в новій, значимій діяльності у зміні свого становищасеред людей, які її оточують. Учителю необхідно зрозуміти психологічну сутністьі витоки цього стану, всіляко підтримувати й активізувати в інтересах успішногонавчання.

Навчальнамотивація молодших школярів, їхній емоційний стан значною мірою залежить віднаявності й рівня розвитку в них інтересів до  навчального процесу, до навчанняв школі. Тому вчителеві необхідно  вишукувати і використовувати  будь — якіможливості для підвищення інтересу до свого предмета. Цьому сприяють цікавість,новизна його змісту та форми викладу, різноманітність вправ для використання,достатнє використання під час занять рольових ігор, віршів, магнітофоннихзаписів, постійна зміна видів навчальної діяльності.[14; c.40]

У початковихкласах необхідно засвоїти лише вибіркові граматичні положення, знання якихнеобхідні для розуміння відповідних навчальних текстів, вправ, для організаціїкомунікативної мовленнєвої діяльності школярів.

Учитель повиненперіодично пояснювати  учням необхідність заучування фраз і виразів, щосвідчить про достатньо  високий рівень розвитку їхньої оперативної пам’яті,такої необхідної для успішного сприйняття і відтворення іншомовних фраз.[13; c.56]

Усі фізіологічніструктури, пов’язані зі сприйняттяміншомовного мовлення, фактично заново формуються у молодших школярів у процесітривалого багаторазового сприйняття іншомовних звуків, слів, фраз.

У середніх класах(6-7-х) з’являється тенденція дозниження результативності запам’ятовуваннялексико — граматичного матеріалу, яке в старшому шкільному віці перетворюєтьсяна прискорене забування знань, отриманих у попередні роки навчання.

Вчителя повиненприділяти увагу самостійній навчальній роботі підлітків. Під час занятьнеобхідно формувати  в учнів важливі вміння: планувати свій час, орієнтуватисяв навчальному матеріалі, виконувати роботу в певній послідовності, працювати зкнигою, довідковою літературою, складати план і тези свого висловлювання. [19; c.21]

Старші підлітки дужешвидко переростають у молодших  юнаків – старшокласників. На них чекаєвідповідний етап життя і навчання міцно пов’язаний із закінченням школи,вибором життєвого шляху і професії. В юнацькому віці школярі переживаютьдокорінні зміни поглядів, стану й поведінки. Це суттєво відбивається на їхніхстосунках з людьми, навчальній діяльності та її результатах. Для цього вчителямварто у 8-9 класах звернути увагу на забезпечення поступової адаптаціїпідлітків у нових умовах навчання.[19; c.59]

Особистіснийрозвиток юнаків і дівчат полягає у формуванні їхніх моральних поглядів іпереконань. Тому вчитель іноземної мови повинен спрямувати зміст комунікативноїчастини занять на обговорення важливих для старшокласників явищ сучасногосуспільства,  його вимог до випускників шкіл, престижної професії, напрямківпідготовки спеціалістів у вузах тощо. Важливо більше використовувати іншомовний матеріал, пов’язаний з викладом історії, культури, життя країни,мова якої вивчається, і народу.   Урахування перелічених вікових особливостейрізних категорій учнів сприяє успішному навчанню іноземних мов, розв’язаннюінших навчально — виховних завдань школи.

Учительіноземної мови і психологічна допомога підліткам

Підлітковий вік єперехідним на шляху дорослішання людини. Притаманні йому психофізіологічніособливості, зміни, що відбуваються у  цьому віці їх наслідки  настількисуттєві, що дають змогу віднести його до „складного віку”, потребуютьзваженого, компетентного впливу дорослих, насамперед батьків і вчителів.[6; c.59]

Природно постаєпитання про необхідність подання  підліткам певної психологічної допомоги. [12; c.89]

Фізичний, у томучислі й статевий розвиток підлітків і пов’язане з цим  зростання активності, непідкріплені таким же швидким  психічним дозріванням, штовхають до розширеннякола і спілкування, пошуку розваг, „дружби” з представниками протилежної статі,сприяють появі відхилень у поведінці, нових захоплень, не пов’язаних знавчанням. Погіршується, іноді дуже різко, ставлення до навчальних дисциплін, до занять,  знижуютьсяпоказники навчання, ускладнюються відносини уз учителями, батьками. Уже у 7класі учні починають пропускати заняття, недбало виконувати домашні завдання.Нерідко приходять до школи  взагалі неготовими до уроків.[5; c.55]

Усе це стосуєтьсяй іноземної мови, до того ж значно більшою мірою. Справа в тому,  що на відмінувід інших навчальних предметів, вона потребує щоденної систематичної праці,заучування і  регулярного повторення лексичного і граматичного матеріалу,виконання чисельних вправ. Такі особливості предмета входять у різний дисонансз новою спрямованістю підлітка, з притаманною йому  нестійкістю психічногостану й поведінки, з нездатністю багатьох до цілеспрямованої систематичноїпраці.

Особливо глибокийвплив на продуктивність оволодінні лексико — граматичним матеріалом справляєзниження у підлітків здатності до мимовільної уваги і пов’язане з цимпогіршення мимовільної пам’яті.

Погіршеннязапам’ятовування і збереження навчального матеріалу сприяють і названі ранішеміни у поведінці підлітків, їх ставлення до школи, занять іноземною мовою.[17; c.1]

Під психологічноюдопомогою при вивченні іноземної мови  слід розуміти сукупність заходів,спрямованих на нейтралізацію впливу і зниження рівня прояву тих негативнихпсихофізіологічних особливостей які притаманні школярам. Отже, основнимизаходами педагогічного впливу, спрямованих, в кінцевому підсумку, на корекціюставлення підлітків до вивчення мови, на підвищення результатів оволодіння нею,являються наступні:[ 14;c.84]

1.        Забезпеченнядоброзичливих, довірливих, поважних  взаємин учителя та учнів, визнання (іпідкреслювання) „дорослості останніх.

2.        Актуалізаціюмотивації учнів з метою поліпшення їх ставлення до опанування  іноземної мови.

3.        Залученнядо навчальної праці; заходи, спрямовані на підвищення  інтересу до неї.

4.        Прагненнявчителя нейтралізувати  розкиданість, недостатню організованість,зосередженість учнів.

5.        Проведенняроботи, спрямованої на систематизацію нового і раніше  вивченого навчального(особливо граматичного) матеріалу.

6.        Заходищодо збільшення обсягу лексико — граматичних знань, навичок та умінь,підтримання почуття задоволення від досягнутих результатів.

Проактуалізацію мотивації.  Варто ширше використовувати  позакласні форми впливу:індивідуальні бесіди, спільні заходи мовою, що вивчається роботу з активізаціїдомашнього читання та аудіювання магнітофонних записів. Усе це справитьвирішальний вплив на ставлення учнів до іноземної мови, до вчителя, сприятименакопиченню лексико — граматичних знань, мовленнєвих навичок і умінь.[13; c.189]

Великімотиваційні можливості мають комунікативний підхід до вивчення мови,організація жвавого, зацікавленого спілкування учнів на основі обговореннянавчальних ситуацій, організації рольових ігор. Такі заняття сприяютьформуванню в них розуміння важливості вивчення мови для свого майбутнього, задоволеннюпотреби у спілкуванні, оволодінню відповідними навичками. По сутіактуалізуються основні мотиви навчальної праці.

Підтриманняінтересу.Особливо дійовим є такий характер роботи вчителя,  котрий викликає інтерес дозмісту виучуваного матеріалу, до форми проведення занять. Про це говорить тойвідомий факт, що чимало учнів захоплені певними предметами під впливомконкретних учителів.

Важливозабезпечити обов’язкове досягнення іпереживання успіхів кожним школярем. Краще за все ці умови реалізуються наоснові і в ході комунікативного характеру проведення занять. [13; c.76]

У ході рольовоїгри розмаїття ролей розширює зміст спілкування за межі повсякденного життяшколярів, дає змогу „програвати” можливі життєві ситуації. Це також відповідає їхнімпотребам у пізнанні навколишнього життя, якостей і особистостей поведінкилюдей. Нарешті, рольові ігри справляють благотворний емоційний вплив на учнів,тим самим сприяючи підвищенню інтересів до занять. [18; c.64]

Про збільшенняобсягу занять. Зазначені раніше зміни у поглядах і  відносинах учнів — підлітків, у характері  їхніх пізнавальних процесів не сприяють стійкомунакопиченню  лексико — граматичних знань з мови, що вивчається. Більше того,відбувається неминуче за цих умов забування знань, набутих у попередні роки. Цеутруднює оволодіння новим навчальним матеріалом, знижує можливості участі унавчальній комунікативній діяльності, викликає негативні думки про власніздібності. Такий стан учня прискорює процес забування навчальної інформації.Утворює замкнене коло.

Протистояти цьомуможуть лише систематичне включення у навчальну роботу в класі і вдома ранішезасвоєного лексико — граматичного матеріалу, його повторення, накопичення (протягом усіх років навчання) словника в зошитах школярів, наявність у нихлаконічного підручника практичної граматики. В учня будь — якого повинен бутивесь словниковий запас і весь граматичний матеріал, що вивчалися в протилежнихкласах. Інакше учні відповідного класу в кращому разі володітимуть лише  лексико- граматичним матеріалом поточного року навчання. При цьому говорити просистематичне повторення, мимовільне запам’ятовування, закріплення раніше вивченого не доводиться. Це не може несправити негативного впливу на накопичення іншомовних знань, на рух вперед уволодінні іноземною мовою.

Важливо розуміти вікові особливості майбутньої поведінки, взаємин підлітків і в ході розв’язаннякомунікативних навчальних завдань, обговорення  текстів. Наведення відповіднихприкладів підводити їх до усвідомлення джерел, суті та особливостей поведінки і вчинків, здійснюваних у юнацькому віці, до висновків про необхідністьзавчасної підготовки до них.[6; c.199]

Використаннярозглянутих засобів психолого – педагогічного впливу дасть змогу учителяміноземних мов більш успішно нейтралізувати негативні прояви відносин іповедінки школярів – підлітків, зробити значний внесок у розв’язання навчально– виховних завдань школи.

Робота вчителязі слабко встигаючими учнями

У сучасномусуспільстві все більшого значення набуває  вміння вчитися, яке формується ще вдитинстві.  Важливим показником цього вміння є шкільна успішність, яка в певноїкількості учнів не досягає мінімального рівня.  Практика показує, що слабкауспішність – багатогранне явище, яке має складну структуру та походження. [10; c.33]

Основа длярозвитку  слабкої успішності  може закладатися в перші навчальні тижні, томубільшість дослідників великого значення надають  питанням шкільної готовності,а також адаптації першокласників  до нових умов систематичного навчання в колективі однолітків.[17; c.89]

Шкільні програмирозраховані на середню дитину, але в класі зазвичай  зустрічаються діти зрізною підготовкою до навчальної діяльності, з різними можливостями таздібностями до навчання.

Слабковстигаючі учні, як правило, пасивні на заняттях, не прагнуть отримати знання, уникаютьтруднощів, відволікаються у ті моменти, коли йде пошук, потрібна напруга думки [5; c.110].

Вчителі не завждивраховують особливості розуміння  у таких дітей, характер їхнього мислення,рівень підготовленості, працездатності,  загальний розвиток,  інтереси,потреби,  тимчасовий психічний стан. Кожний учитель у процесі  своєїпедагогічної діяльності зустрічає немало учнів, які зазнають труднощів  під часзасвоєння навчального матеріалу. Без виявлення причин цих труднощів, які маютьу значному ряді випадків психологічний характер, неможлива ефективна робота зїх подолання і нарешті, підвищення шкільної успішності. [12; c.67]    

Психологічніпричини, які викликають відставання у школярів у навчанні, різноманітні та знаходятьсяу  складному взаємозв’язку  із зовнішніми проявами  шкільних труднощів.

Робота вчителя зіслабко встигаючими учнями зазвичай зводиться до організації наступних заходів:проведення індивідуальних та додаткових занять, які забирають багато часу у вчителята здійснюють додаткове навантаження  на учнів; здійснення тиску на учня, щопороджує в нього почуття неповноцінності, невіра у свої сили,неврівноваженість, а згодом і вороже ставлення до школи. Але ці дії недозволяють значною мірою здійснювати  ефективну роботу з учнями щодо запобігання слабкої успішності.[13; c.45]

Але відсутністьдостатньо розроблених та зручних для практичного використання вчителем засобівпсихологічного аналізу конкретних випадків шкільної неуспішності роблять йогороботу з подолання труднощів у навчанні дітей малоефективною, оскільки вбільшості випадків учитель користується  традиційним способом роботи зі слабковстигаючими учнями: проводить з ними додаткові заняття, які полягають восновному  в повторенні та додатковому  роз’ясненні навчального матеріалу.

Але, як показуєдосвід багатьох вчителів, ці заняття,  до яких негативно ставляться  учні таякі потребують великої  витрати часу і сил як учителя, так і учнів, далеко незавжди  дають бажаний результат.

У кращому випадкувони  можуть призвести лише до тимчасових позитивних зрушень у навчанні та неліквідують дійсні причини труднощів школярів.

Цілком очевидно,що ефективна допомога  учням може бути надана лише на шляхах психологічногопідходу  до аналізу та ліквідації труднощів, які виникли в них у процесінавчання.

Розробкарізноманітних способів виділення психологічних причин труднощів у навчанні можесприяти принциповій зміні змісту роботи вчителя зі школярами, які відстають унавчанні.

Таким чином,можна виділити  основні способи виявленні відставання учнів та відповідніприйоми роботи вчителя, які суттєво допоможуть  у роботі з дітьми.[4; c.45]

 (Див. Додаток 3)

 

2.        Рольвчителя іноземної мови у процесі навчання

 

2.1.    Активізаціянавчальної діяльності учнів на уроці

Пошук ефективнихшляхів навчання, розвиток пізнавальних інтересів і виховання  у кожного школярасвідомого ставлення до оволодіння знаннями з англійської мови  залишаютьсясьогодні  дуже актуальними [11; с. 113].

Зупинимось напитаннях організації навчального процесу з вивчення іноземної мови. [18; c.33]

Практикапоказала, що цьому значною мірою  сприяє атмосфера  колективного спілкування,організованого на основі комунікативних ситуацій.

Комунікативність — це мовленнєва направленістьнавчального процесу, яка включає в себе принципи: індивідуалізації,функціональності, ситуативності та інші.

Успіх у вивченнііноземної мови багато в чому  залежить від першого уроку іноземної мови в життідитини і початкового етапу навчання взагалі. Для дітей молодшого та середньоговіку характерною є постійна жага  до нового, цікавого,  загадкового. Вонишвидко втомлюються, якщо їм нецікаво, якщо урок введеться неемоційно.[17; c.56]

Перевагу науроках необхідно надавати проблемним завданням, мовним іграм, проектам, мозковим штурмам, урокам — бесідам та урокам – екскурсіям.

Під часпідготовки до уроку необхідно підбирати  такий матеріал, який би зацікавивучнів, щоб він зміг заохотити їх висловлювати свою думку, спираючись на власнийдосвід. Від того, наскільки яскраво, нешаблонно почнеться урок, наскількиневимушено  вчитель зможе ввести учнів до  атмосфери іншомовного спілкування,залежить успіх комунікативної діяльності учнів на уроці.[ 14; c.67]    

Велику увагу слідприділяти  поетичному, фольклорному матеріалу на початковому етапі вивчення іноземної мови. Вивчення пісень, віршів, скоромовок, прислів’їв має багато переваг. Завдяки цьомустворюється сприятливий психологічний клімат, знижується напруження,активізується мовленнєва діяльність, підвищується емоційний тонус, підтримуєтьсяінтерес до вивчення мови.

Особливу увагутакож слід приділяти діалогічному мовленню: вчитися вживати форми ввічливоїподяки, ввічливого звертання тощо. Засвоєння учнями комунікативних формулпочинається з першого уроку у 2 класі, і цей список розширюється з кожнимуроком. Надалі ці вирази стають надійною опорою у вільному спілкуванні, якеприносить учням реальне задоволення. Для такої роботи бажано вибирати  короткідіалоги, які відтворюють особливості вживання реплік – кліше.[14; c.79]

Навчаючи аудіюваннята читання, великого значення слід надавати перед текстовим  комунікативнимзавданням, які передбачають не поверхове  а глибинне розуміння, аналізпрочитаного. А продумане читання дає неабияку змогу розвивати  комунікативненавчання. Учням слід пропонувати висловлювати своє ставлення до прочитаного, з’ясувати, як автор сам ставиться допроблеми, назвати негативні та позитивні риси героїв, причини їх дій.[13; c.45]

Під часпідготовки до уроку необхідно продумувати моменти релаксації, якщо діти стомились,а також способи реагування на непередбачені ситуації. У кожний новий класнеобхідно заходити  і починати урок з посмішки, дивлячись в очі кожному учневі.За кожну правильну відповідь діти повинні одержувати не лише оцінку, а й оцінюючурепліку (для старшокласників) та стимулюючі картинки – наклейки ( молодшимшколярам), за кількістю яких можна в кінці навіть виставляти оцінки.

Урок можназакінчувати піснею, грою чи римівкою. Визначати усім разом, хто отримав найбільш гарні оцінки, а кому ще треба попрацювати, що сподобалось, а що ні науроці, до яких моментів уроку, форм роботи учні хотіли б повернутись ще раз, щобуло важко.[16; c.67]

2.2.    Методита способи подолання неуспішності

Вивченняіноземної мови – справа непроста і не кожен учень у змозі оволодіти іноземноюмовою. У процесі навчання може виникнути таке явище, як неуспішність — яке, всвою чергу, може суттєво змінити або навіть зіпсувати весь навчальний процес.[21; c.35]

Профілактиканеуспішності:

Окремо слідзупинитися на профілактиці неуспішності. Учитель може вживати наступніпрофілактичні заходи:

1.        Упроцесі контролю підготовленості учнів:

-          спеціальноконтролювати засвоєння питань, які зазвичай викликають у учнів найбільшітруднощі;

-          ретельноаналізувати та систематизувати помилки, яких припускаються учні у письмовихроботах, усних відповідях, виявити типові для класу помилки та концентруватиувагу на їх ліквідації;

-          контролюватизасвоєння матеріалу учнями, які пропустили попередні уроки;

-          післязакінчення теми чи розділу узагальнювати підсумки  засвоєння нових понять,законів, правил, умінь і навичок школярами, виявити причини відставання;

-          створитиатмосферу особливої доброзичливості під час опитування;

-          знизититемп опитування, дозволити довше готуватись біля дошки;

-          пропонуватиучням приблизний план відповіді;

-          дозволитикористуватися наочними посібниками, які допомагають викласти  сутність явища;стимулювати оцінкою, підбадьорюванням, похвалою.

2.        Підчас викладання нового матеріалу:

-          обов’язково перевіряти в ході урокуступінь розуміння учнями основних елементів матеріалу, який викладається;

-          стимулюватипитання з боку учнів у разі утруднення в засвоєнні навчального матеріалу;

-          використовуватизасоби підтримки інтересу до засвоєння знань;

-          забезпечитирізноманітність методів навчання, які дозволяють усім учням активно засвоюватиматеріал;

-          уживатизаходів щодо підтримки інтересу до слабко встигаючих із питаннями, якіз’ясовують ступінь розуміння ними навчального матеріалу, залучати їх до роліпомічників під час підготовки приборів, дослідів тощо;

-          залучатидо висловлювання пропозиції в разі проблемного навчання, до висновків таузагальнень чи пояснення сутності проблеми, висловленої сильним учнем;

3.        Уході самостійної роботи учнів на уроці:

-          добиратидо самостійної роботи завдання з найістотніших, складних та важких розділівнавчального матеріалу, прагнучи меншою кількістю вправ, але поданих у певнійсистемі, досягти більшого ефекту;

-          включатиу зміст самостійної роботи вправи та ліквідацію помилок, які учні припустилисяпід час відповідей та у письмових роботах;

-           стимулюватипостановку питань до вчителя в разі утрудненнях в самостійній роботі;

-          умілонадавати допомогу учням у роботі, розвивати їхню самостійність;

-          навчативмінь планувати роботу, виконуючи її в належному темпі, та здійснюватиконтроль;

-          нагадуватиприйоми та способи виконання завдання;

-          вказуватина необхідність актуалізувати те чи інше правило;

-          інструктуватипро раціональні шляхи виконання завдань, вимоги щодо їхнього  оформлення;

-          більшретельно контролювати їхню діяльність, вказувати на помилки, перевіряти тавиправляти;

-          добиратидо груп слабко встигаючих найбільш раціональну систему вправ, а не механічнезбільшення  їхньої кількості;

-          попереджатиможливі утруднення, використовувати картки – консультації, картки з напрямомплану дій.

4.        Підчас організації самостійної роботи поза класом:

-          забезпечитив ході домашньої роботи повторення пройденого, концентруючи увагу нанайістотніших елементах програми, які зазвичай викликають найбільші труднощі;

-          систематичнодавати домашні завдання з роботи над типовими помилками;

-          чіткоінструктувати учнів про порядок виконання домашніх робіт, перевіряти ступіньрозуміння цих інструкцій слабко встигаючими учнями.

3. Процес вихованнявчителем іноземної мови

      Створенняситуації успіху на уроці

Завдання школисьогодні полягає в тому, щоб  виховувати здатність учнів долати життєві труднощі, самостійно приймати рішення, навчити розвивати себе як особистість,здатну робити вибір і контролювати своє життя, здатну брати на себевідповідальність за свої дії, здатну захищати себе і свої життєві цінності, атакож діяти відповідно до них, здатну піклуватись про інших, діяти з ними і дляних. Завдання вчителів – прищепити учням жагу до здобуття знань, створити такіумови, щоб процес здобуття знань був для них цікавим, потрібним, комфортним.Головним завданням стає створення ситуації успіху.

Ситуаціяуспіху -  цесуб’єктивний психічний стан задоволення наслідком  фізичної або моральноїнапруги виконавця справи.

 Ситуація успіхудосягається тоді, коли сама дитина визначає цей результат як успіх.Усвідомлення ситуації успіху самим учнем, розуміння її значимості виникає усуб’єкта після здолання своєї боязкості, невміння, незнання,  психологічноговраження та інших видів труднощів.

Завдання педагога– допомогти особистості дитини зрости в успіху, дати відчути радість відздолання труднощів, дати зрозуміти, що задарма  в житті в житті нічого недається, скрізь необхідно докласти зусиль. І успіх буде еквівалентнимвитраченим зусиллям.

Створення  ситуаціїуспіху на уроці передусім передбачає створення такої психологічної атмосфери,щоб учні без страху і побоювання йшли на урок. [14; c.56]

Зараз існує  дужебагато методів, прийомів підвищення ефективності уроку, а отже, і якості знаньучнів.

Головною метоюнавчання іноземної мови в  школі є навчити користуватись нею в різних життєвихситуаціях через створення на уроках комунікативних ситуацій, наближених дожиттєвих. Пам’ятаючи  про те,  що вивчення будь – якої іноземної мови – це важкийтруд,  особливо якщо не має можливості вільно спілкуватись із носіями іноземноїмови, вчителю потрібно зробити все можливе для того, щоб  зацікавленість учніву вивченні мови не спадала, незважаючи на будь – які труднощі.[20; c.78]

Комунікативна спрямованість сучасного уроку дає таку можливість. Постановка проблемногозапитання на початку уроку – це свого роду виклик,  спрямований на те,  щоучень  його прийме, якщо буде впевнений в тому,  що в змозі розв’язати проблему. І, звичайно.  Йомубуде легше і цікавіше це зробити, якщо для  цього  йому буде запропоновано взяти участь у грі.

Раніше учень бувпасивним споживачем  готової інформації. Це призводить до того,  що часто учніне виявляють зацікавленості в обговоренні питань, що пропонуються. Вони слабкореагують  на хід уроку. Як наслідок,  вивчення іноземної мови не сприймаєтьсяучнями як єдиний творчий процес, покликаний створити  необхідні умови як для розкриття особистого  потенціалу учнів, так і  для оволодіння ними  іноземноюмовою як засобом спілкування.[20; c.56]

Нова програмадокорінно  змінює роль вчителя та учня на уроці англійської мови, передбачаєінший характер їх взаємовідносин і розподіл відповідальності за результатнавчання.

Вчительвиступає тепер не стільки в ролі того, хто подає інформацію і дає інструкціїучням, а більше як повноважний учасник комунікативного процесу, партнер успілкуванні, радник, щодо володіння мовленнєвими і невербальними засобамикомунікації.

Атмосфера уроку,завдання, що  пропонуються, обрані режими і форми  роботи мають стимулювати учнів до розширення загальноосвітнього і лінгвістичного кругозору, накопичення комунікативного досвіду. Тепер не тільки вчитель вирішує, що саме  відбуваєтьсяна уроці, але й учень, який може вносити пропозиції, визначати проблеми дляобговорення або творчого  письмового завдання, пропонувати  наповнення длярольових та ділових ігор, створювати  свої навчальні матеріали. За таких умовучень  не меншою мірою сам відповідає за сої успіхи та невдачі.

Отже, можнасказати, що методи, якими вчителі користуються на уроках іноземної мови, такі,як  постановка проблемних запитань, рольові ігри, створення проблемних ситуацій,проведення нестандартних уроків, засідань круглого столу, робота над складаннямпроектів, проведення уроків з використанням комп’ютерних технологій, допомагають нам у виконанні нашогозавдання – створення ситуації успіху на уроці. [13; c.45]

 

 3.2. Впровадженняелементів національного виховання на уроках

іноземної мови

Становлення української державності, інтеграція у європейське і  світове співтовариство,відмова від тоталітарних методів управління державою і побудова громадянськогосуспільства передбачають орієнтацію на  Людину, націю, пріоритети духовноїкультури, визначають основні напрями реформування навчального  та виховногопроцесу.[15; c.90]

Стрижнем  усієїсистеми виховання в Україні є національна ідея, яка відіграє роль об’єднуючого,консолідуючого  фактора у  суспільному  розвиткові,  спрямованого  навироблення життєвої позиції людини,  становлення її як особистості, якгромадянина своєї держави. Національний характер виховання полягає у формуваннімолодої людини як громадянина України незалежно від етнічної приналежності.

Ідеалом вихованняє гармонічно розвинена, високоосвічена, соціально активна  й національносвідома  людина, що наділена глибокою  громадською відповідальністю, високими  духовнимиякостями,  родинними і патріотичними  почуттями,  є носієм кращих надбаньнаціональної та світової культури, здатна до саморозвитку і самовдосконалення.[7;c.78]

Вихованняпідростаючих поколінь відповідає потребам етнокультурного відродження тарозвитку українського народу, передбачає надання їм широких можливостей дляпізнання своєї історії, традицій, звичаїв,  мови, культури,  формування почуттянаціональної гідності.

Головна метанаціонального виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культуриміжнаціональних взаємин,  формування у молоді рис громадянина Українськоїдержави,  розвиненої духовності,  моральної, художньо — естетичної, правової,трудової, екологічної культури.[6; c.67]

Процес вихованняорганічно пов’язаний з процесом навчаннямолоді, опанування основами наук,  багатством національної та  світовоїкультури.

Школа повиннареалізувати  мету і завдання національного виховання. Тому на урокаханглійської мови, так,  як і на інших предметах, потрібно впроваджувати  елементинаціонального виховання та виконувати наступні завдання:[16; c.89]

-          філософсько – світоглядна підготовка школярів,  допомога їм у визначенні сенсу життя;

-          формуванняв учнів основ  наукового світогляду, пізнавальної активності й культурирозмовної праці,  вироблення вміння самостійно  здобувати знання, застосовуватиїх  у своїй практичній діяльності;

-          розвитокпочуття любові до Батьківщини і свого народу як основи духовного розвиткуособистості,  шанобливе ставлення до історичних пам’яток, активна діяльністьучнів з поліпшення умов життя в рідній місцевості;

-          розвитокморальних почуттів і рис особистості: доброти, справедливості, честі,гуманності,  поваги до себе і інших;

-          формуванняоснов естетичної культури, розвиток художніх здібностей і почуттів особистості;


Висновки

В результатітеоретичної роботи та практичного дослідження ми відмітили певні важливіаспекти  діяльності вчителя іноземної мови та його участі в організації навчально- виховного процесу у середніх навчальних закладах:

Ø  викладачіноземної мови не лише навчає учнів,  а й виховує їх, формує та розвиває удітей найкращі людські якості;

Ø  збагачуєдітей цікавою інформацією,  новими фактами з життя країн, по новому будуєнавчальний процес, заохочуючи учнів до активної праці та сумісної навчальноїдіяльності;

Ø  самевчитель іноземної мови сприяє тому,  що діти починають по іншому дивитись нанавчальний процес. Для них навчання більше не нудьга та одноманітність, а   пригодата цікава подорож, яка ніколи не закінчується.  Тим саме у учнів змінюєтьсявідношення до навчання, з’являється інтерес,зацікавленість та бажання вчитись.

Наша наукова робота складалась з двох частин: практичної татеоретичної.

У практичній частині ми розкрили особистість вчителя,наголосили на його головних професійних якостях та здібностях і підкреслилизначення співпраці вчителя та учнів під час навчання іноземній мові.

У теоретичній частині ми акцентували нашу увагу напсихологічних аспектах діяльності вчителя, відмітили методи та способиподолання вчителем неуспішності дітей та розкрили значення вчителя іноземноїмови у процесі виховання учнів.

За результатами проведеного дослідження можна зробитивисновок, що роль вчителя іноземної мови у здійсненні навчально – виховногопроцесу величезна і цей факт дуже важко спростувати чи заперечити.


Список використаної літератури :

1.        ФридманЛ.М., Волков К.Н. Психологическая наука – учителю. —  М.: Просвещение, 1985. – 224с.

2.        Настольнаякнига преподавателяиностранного языка: Спр. пособие – Минск, Высшая школа, 1992.- 167с.

3.        КрутецкийВ.А.   Психологияобучения и воспитания школьников. Книга для учителей и классных руководителей.М., « Просвещение», 1976.-235с.

4.        Азаров Ю.П.  Искусство воспитывать: Кн. Для учителя. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Просвещение, 1985.- 448 с.

5.        Личностьшкольника  в системе коллективных отношений.  Ростов – на – Дону, 1972.- 156с.

6.        Профессиограммаучителя иностранного языка (рекомендации) /

7.        под. ред. С.Ф.Шатилова, К.И. Соломатова, Е.С. Рабуновского. – Л.: ЛГПИ, 1985.- 200с.

8.        Руднева Т.И.Основы педагогического профессионализма, Самара: СИУ, 1996.- 388с.

9.         Словарьлингвистических терминов./ Сост. О.С. Ахманова. – М.: Советская энциклопедия,1969.- 256с.

10.     Теоретическиеосновы подготовки учителей иностранного языка средней школы / отв. РедакторПицкова Л.П., М.: МОПИ, 1989- 299с.

11.      Вишневский О.И.Деятельность учеников на уроке иностраного языка.- К.: Рад. школа, 1989.- 223с.

12.      Зимняя І. А. Психологія навчаннянерідній мові.- М.: Рус. язык, 1989.- 221с.

13.      Комков И.М.Методика преподавания иностранных языков .- Минск, Выш. школа, 1979.- 352с.

14.      Махмутов И.А.Современный урок. — М.: Педагогика. 1985.- 150с.

15.     Науково –методичні журнали „Іноземні мови”. – К.: Ленвіт (всі номери)

16.     МедведеваО.І.  Творчість вчителя на уроці англійської мови: Книга для вчителя. З досвіду роботи. – М.: Просвіта,1992.-430с.

17.      Настольная книга преподавателяиностранного языка: Справочное пособие/ Е.А. Маслыко, А.Ф. Будько, С.И.Петрова- Минск: Высшая школа, 2001-552с.

18.     ТоргуевГ.П.  Обучение английскому произношению: Пособие для преподавателейанглийского языка – М.: Учитель, 1953 – 224с.

19.      ФінукВ.В. І.Ін   Веди урок іноземною мовою: Книга для вчителя – К.: Рад. школа, 1980-118с.

20.      Общая методика обучения иностраннымязыкам: Хрестоматия/ Сост. А.А. Леонтьев.- М.; Рус. язык, 1991.- 360с.

21.      Основныенаправления в методике преподавания иностранных языков/ Под. ред. И.В.Рахманова. – М.: Педагогика, 1972.- 318с.


Додаток 1

Тест „ Вашаробота і ставлення до неї”

 

Інструкція. Перед вами дві частинитесту. У першій частині виберіть найбільше точну відповідь на кожне запитання ізнайдіть загальну суму, що дозволить визначити, як складається ваша професійнаситуація.  У другій частині треба дати відповідь „так” або „ні”. У тій групіпитань цієї частини, де виявиться більшість 2ні”, і містяться ваші професійнітруднощі.

 

Частина 1

Чи комфортновам на роботі?

1.        Якви почуваєтесь вранці перед виходом на роботу?

a.        упрекрасній формі  (10);

b.        упевнено(9);

c.        байдуже(8);

d.        відчуваюутому (-1);

e.        неспокійно(-3);

f.         роздратовано(-6).

2.        Укласі перед учнями ви себе почуваєте...:

a.        упрекрасній формі (10);

b.        упевнено(8);

c.        байдуже(8);

d.        утомлено(-1);

e.        неспокійно(-3);

f.         роздратовано(-6).

3.        Повернувшисьпісля роботи додому, ви почуваєте себе...:

a.         упрекрасній формі (10);

b.        упевнено(8);

c.         байдуже(8);

d.        утомлено(-1);

e.         неспокійно(-3);

f.         роздратовано(-6).

4. Чивиконуєте ви коли – небудь незаплановану роботу?

a.         так, коли в мене з’являється бажання (10);

b.        так, коли це необхідно по роботі(5);

c.         так, алечерез примус і з поганим настроєм (-5);

d.        ні, алеякщо в цьому виникає необхідність, то готовий нею займатись час від часу(8);

e.         ні,ніколи не погоджуюся на неї (-5).

   5. Чиспізнюєтеся ви?

a.         ніколи(4);

b.        іноді(2);

c.         часто(-2);

d.        постійно(-4).

6. Чи боїтесяви людей, що обіймають більш високі,  ніж ви посади або мають більший досвід уроботі?:

a.        Ні, алеуважно прислуховуюсь до їхньої думки (16);

b.        Ні,говорю завжди відкрито те, що думаю;

c.        Так, алеголовним чином з поваги;

d.        Так, дотого ж часто почуваюсь неправим у розмові з ними (-6);

e.        Іноді, частовступаю з ними в конфлікт (-5);

f.         Так, прицьому завжди виявляюсь неправий (-10).

7.  Чирозмовляєте ви зі своїми близбкими про роботу?:

a.        Так йохоче (8);

b.        Ні, алеце через скромність (10);

c.        Іноді:іпро погане, і про хороше (5);

d.        Рідко,тому що це було б нецікаво (2);

e.        Так, щобпоскаржитися: часто (-7); постійно (-10).

8. Чи бачитесяви зі своїми колегами після роботи?

a.        Часто абоіноді (3);

b.        Дужерідко (0);

c.        Ніколи(-3).

9. Чи думаєтеви про роботу в неслужбовий час?

a.        Так, іззадоволенням (10);

b.        Рідко,оскільки в мене насичене особисте життя (3);

c.        Іноді,але це мені не заважає(0);

d.        Так, алеце нервує мене (-4);

e.        Часто, іце остаточно псує мені здоров’я (-10).

Ваше здоров’я

1.        Чистраждаєте ви безсонням?

Ø  Ніколи нестраждав (6);

Ø  Рідко(2);

Ø  Іноді(0);

Ø  Дужечасто (-10).

2.        Читрапляється у вас прискорене серцебиття?

Ø  Ніколи нестраждав (6);

Ø  Рідко(2);

Ø  Іноді(0);

Ø  Дужечасто (-10).

3.  Чи частобуваєте на лікарняному?

Ø  Ніколи(6);

Ø  Рідко(2);

Ø  Іноді (-3);

Ø  Часто(-7);

Ø  Дужечасто (-10).

4.  Чивідчуваєте ви втому?

Ø  Ніколи(6);

Ø  Рідко(2);

Ø  Іноді(-3);

Ø  Часто(-7);

Ø  Дужечасто (-10).

5. Чивідчуваєте ви себе схильним до дратівливості?

Ø  Ніколи нестраждав (6);

Ø  Рідко(2);

Ø  Іноді(-1);

Ø  Часто(-7);

Ø  Дужечасто (-10).

6.  Чивтрачаєте ви зосередженість?

Ø  Ніколи нестраждав (6);

Ø  Рідко(2);

Ø  Іноді(-1);

Ø  Часто(-7);

Ø  Дужечасто (-10).

7. Чи вживаєтеви алкоголь і траквілізатори для зняття напруження?

Ø  Ніколи невідчував такої  потреби (6);

Ø  Рідко(2);

Ø  Іноді(-1);

Ø  Часто(-7);

Ø  Дужечасто (-10).

8.  Чи зловживаєте ви солодким (зокрема, цукром)?

Ø  Ніколи (6);

Ø  Рідко(2);

Ø  Іноді(-1);

Ø  Часто(-7);

Ø  Дужечасто (-10).

9.  Чи є у васпроблеми з апетитом?

Ø  Ніколи (6);

Ø  Рідко(2);

Ø  Іноді(-1);

Ø  Часто(-7);

Ø  Дужечасто (-10).

Підбиттяпідсумків:

Більше 55 балів:ваша професійна ситуація чудова;

35-54 бали: вашапрофесійа ситуація може вважатися задовільною;

25-34 балів: покищо не слід занадто  турбуватися ;

24-15 балів:настав час бити на сполох.

Частина 2

Характер праці

1)        Вашаробота вам подобається?

2)        Чи підсилу вам обсяг вашої роботи?

3)        Чи міцневаше становище?

4)        Чивідповідає зарплатня зусиллям, яких ви доклали  для виконання вашої праці?

5)        Чихвалить вас начальство, коли ви цього заслуговуєте?

6)        Чи чіткови уявляєте мету вашої роботи?

7)        Чи чіткови розумієте свою роль у своїй діяльності?

8)        Чи можнавважати,  що ваша діяльність відзначається різноспрямованятю?

9)        Чибувають у вас стреси?

10)     Чидостатньо у вас самостійності?

11)     Чи беретеви участь у виришенні проблем вашого педагогічного колективу?

12)     Якщовиникла б можливість, чи змінили б ви професію?

 Ваше майбутнє

1)        Чивважаєте ви себе  вільним, щоб піти на іншу роботу?

2)        Чи довгови ще збираєтесь залишатись на нинішній роботі?

3)        Чи хочетеви одержати підвищення?

 Атмосфера нароботі

1)        Чиуникають ваші колеги взаємних глузувань?

2)        Чи існуєвзаємна довіра?

3)        Чи єсолідарність у колективі?

4)        Чивиявляєте ви тенденцію до  самоусунення від життя колективу?

Ваша адміністраціяй учні:

1)        Чиповажаєте ви свою адміністрацію?

2)        Чи чітковідддають вони накази, чи удається вам виконувати їх?

3)        Чи можетеви говорити про те,  що вам не подобається,  чи прислуховуються до вас?

4)        Чипочуваєте ви себе справедливо оціненим?

5)        Чиповажають вас ваші учні?

6)        Чивважаєте ви, що ваші учні кращі за інших?

7)        Чивідчуваєте ви підтримку з боку адміністрації у своїй роботі?

8)        Чи є увас  взаєморозуміння з учнями?

еще рефераты
Еще работы по педагогике