Реферат: Половое воспитание и подготовка учеников к семейной жизни (Статеве виховання та підготовка учнів до сімейного життя)

Міністерство освітиУкраїниГорлівськийдержавний педагогічний інститут іноземних мовКафедра педагогіки

КУРСОВА РОБОТА НА ТЕМУ:

«Статеве виховання та підготовка учнівдо сімейного життя»

студентки Ш курсу

групи 334

Банних Олени Євгенівни

Науковий керівник:

викл.Фадєєва Т.Ю.

Горлівка 2002 З М І СТ

Стор.

I. Вступ 3

II. Основна частина

Глава 1. Статевевиховання та підготовка учнів до сімейного

життя

1.1. Для чого людині потрібна сім`я та джерела

сімейної злагоди.

1.2. Сексуальне виховання нашихдітей.

1.3. Соціалізація статевоїповедінки.

1.3.1. Послідовність прояву ознакпубертатного

розвитку в обох статей.

1.3.2. Періодизація віковихетапів

психосексуального розвитку дитини.

Глава 2. Особливості статевого розвитку для різних

віків.

2.1. Молодший шкільний вік.

2.2. Підлітковий період.

Глава 3. Специфіка статевого виховання.

3.1.Здійснення статевого виховання нарізних

вікових етапах.

3.2.Деякі поради що до статевого виховання.

III. Висновок. 30

IV. Бібліографія. 32

1. В С Т У П

Об'єкт – родина і їїроль у сучасному суспільстві.

Предмет –статеве виховання учнів і підготовка їх до сімейного життя.

Ціль роботи : показати, якнеобхідно виховувати дитину грамотною, добре обізнаною, гармонійно розвитою увсіх питаннях, зв'язаних з статевим вихованням, щоб вона, у свою чергу, коливиросте, змогла створити здорову нормальну сім`ю, що відповідала бинормам, принципам і вимогам суспільства.

Задачі – показати вроботі як потрібно і важливо інформувати підлітків про статеве виховання,запобігти й уберегти від тих, помилок, що часто трапляються в результатінезнання і неграмотності в питаннях про статеве виховання. Показати особливостістатевого розвитку дошкільного, молодшого і старшого дошкільних віків. А такождати рекомендації по здійсненню статевого виховання.

У своїй роботі ябуду використовувати наступні методи:

1. Аналіз.

2. Синтез.

3. Монографічний.

Я вирішилавибрати тему «Статеве виховання учнів і підготовка їх до сімейного життя» тому,що вона, на мій погляд, є однією з самих актуальних і суперечливих. Довгий часу нас ця тема взагалі вважалась ледве не забороненою. Говорити про статевийрозвиток, про культуру сексу було не те, щоб не прийнято, а навітьнепристойно, тим більше в школі. Усі питання, зв'язані з статевим вихованням,педагоги намагалися обходити стороною. Зараз ця тема, навпаки, стала модною інайбільше широко обговорюваною. Усюди кричать про культуру і волю сексу. Ранішемалодоступну, однак, потрібну і корисну літературу можна знайти зараз майже вбудь-якому магазині чи на ринку. Одночасно ринок наводнився різного родувиданнями, що б'ють рекорди самої низькопробної порнографії. Те ж саме можнасказати о пресі і телебаченні. Якщо на заході сексуальна революція закінчиласяще в 70-х роках, то в нас вона почалася лише наприкінці 80-х і, можна сказати,трохи затяглася. Це – неминуча, але хочеться думати, тимчасова плата задесятиліття умовчання і неправди, що диктувалися страхом перед живою людиною,жагучою і люблячою, яка здійснює життєві вибори по власних спонуканнях.

1. Статевевиховання та підготовка учнів до сімейного життя

1.1. Для чоголюдині потрібна сім`я та джерела сімейної злагоди

Спробуймозапитати в різних людей, для чого людині потрібна сім'я? Відповіді будутьрізними: для продовження роду, щоб створити умови для виховання дітей, длявідпочинку, відновлення фізичних і духовних сил...

Маючиоднакові об'єктивні умови для створення сім'ї, подружні пари не однаковобудують сімейне життя, по-різному виховують дітей. Справді, чим відрізняютьсящасливі сім'ї від нещасливих? Насамперед взаєморозумінням, взаємопідтримкою,взаємоповагою в родині. Чи гарантує шлюб, основою якого є ціпка кохання двох,міцність сім'ї? Мабуть, ні. Адже серед новостворених сімей майже кожна другакризова. Здається, ще вчора бажали довгих років сімейного щастя і низку дітей,а сьогодні слухається діло про розлучення. Ще недавно молодята присягали однеодному: “З тобою на край світу, тільки смерть розлучить нас”. А незабаромоднією сім'єю стає менше, а нещасливою дитиною, що зростатиме без батька,більше.

Де джереласімейної злагоди, звідки приходить нещастя? Згадаємо слова Л.М.Толстого про те,що всі щасливі сім'ї схожі одна на одну, кожна нещаслива нещасна по-своєму.

Що об'єднуєщасливі сім'ї? Для з'ясування цього питання психологи провели своєріднесоціологічне дослідження. Що допомогло уберегти кохання від руйнівних силповсякденного буття, які особистісні риси чоловіка і дружини сприяли зміцненнюсім'ї? Як показали результати опитування, на п'єдесталі шани виявилисянасамперед такі якості, як терпимість, поступливість, чуйність, уміння прийтина допомогу, винахідливість. Цікаво, що на останньому місці в шкалі значущихрис характеру виявилися такі, які, на перший погляд, здаються суто сімейними –економність, господарчі навички, зовнішня привабливість.

Чого невистачає кризовим сім'ям, навіть тім, які ще не обтяжені батьківськимиобов'язками, щоб зберегти сімейне вогнище? Насамперед терпіння, уміння поважатизвички, інтереси один одного, поступливості, доброти, культури поведінки іспілкування, норми яких у сучасних сім'ях грубо порушуються, — твердятьпсихологи, що працюють консультантами в службі сім'ї.

Коли жформуються в людини якості, риси характеру, потрібні для щасливого подружньогожиття? Звичайно, до одруження, у дитячі та юнацькі роки, коли інтенсивнорозвиваються свідомість і самосвідомість особистості, засвоюються ролі дівчиниі хлопця, жінки та чоловіка. У новостворену сім'ю морально – психологічніустановки, пов'язані з виконанням статевих ролей, привносяться, так би мовити,у “готовому” вигляді, по-різному впливаючи на зміцнення чи ослаблення родинногофундаменту.

Чизамислюються молоді над тим, що шлюб висуває підвищені вимоги до людськихякостей? Чи пам'ятають про це їхні батьки?

Чому розмовупро статеве виховання дітей, підготовленість до шлюбу юнацтва розпочинаємо ізсімейного щастя батьківської родини? Саме тому, що, як зазначають соціологи, в наш час народжується новий тип сім'ї – подружжя – співдружність, стабільністьякого дедалі більше визначається людським фактором, рівнем моральної,психологічної культури чоловіка і жінки. Оскільки все більшої значущостінабуває функція сім'ї як “санаторію душі”, зростають вимоги до виховання сім'янина,тобто цілеспрямованого виховання чоловіка і дружини ще з раннього дитинства.

Нідеправди діти, тривалий час зміцнення родинних стосунків, плеканню почуттівбатьківства і материнства ми приділяли катастрофічно мало уваги. Сім'я якпервинний колектив лишалася в тіні – мовляв, спрацюють у житті природніінстинкти батьків, їхня інтуїція. Час довів необхідність посиленої уваги дорозумів формування людського фактору.

Сім'япосідає найголовніше місце в прищепленні культури міжстатевих взаємин, усоціалізації сексуальності людини. Конкретні дослідження сексологів ісексопатологів, психологів і соціологів свідчать, що низькі моральні засадистатевої поведінки, збочення в статевих потягах і міжстатевих стосунках частоберуть свій виток у неблагополучному родинному житті батьківської сім'ї. Отже,правильне статеве виховання в сім'ї багато в чому визначає перспективиособистого щастя і сімейного благополуччя дітей. Метою є ознайомлення батьків зданими досліджень науковців передовими ідеями в цій тонкій сфері людських взаємин,показати всі чинники виховання морально-психологічних засідок статевої поведінки.

1.2. Сексуальневиховання наших дітей (емоції, почуття дитинства)

«Чиприділяєте ви увагу сексуальному вихованню ваших дітей?». Питання, що пролуналона батьківських зборах з вуст класного керівника, викликало присутніх мам і татіронічне пожвавлення. «Для цього особливої педагогіки не потрібно», — багатозначнопосміхаючись, натякнув 40-річний тато. «Чого, чого, а цього всі чи рано пізнонавчаться», — похмуро зауважила одна з мамів.

— Мушувсім нагадати, — продовжила класний керівник, — що слово секс означає стать,отже, сексуальне виховання – це і є статеве виховання. У кожного з нассформовані певні морально-естетичні уявлення про мужність і жіночість, про те,як слід поводитися чоловікам і що неприпустимо для жінки, є свій досвідінтимного спілкування з особами протилежної статі. Власний критично осмисленийдосвід, свої погляди на взаємини особистостей, значущі цінності ми прагнемопередати у спадок дітям, щоб були змолоду щасливі в особистому житті. Статева,сексуальна поведінка зрілої особистості – це і культура статевого життя людини,і культура міжстатевого спілкування, людської гідності, і ставлення до свогоздоров'я, і культура зовнішнього вигляду. Як відомо, статевий інстинкт,інстинкт продовження роду набуває в людині якісно нового рівня. Статеве життяслужить не тільки меті продовження роду, а й задовольняє суто людські,соціальні споживи чоловіка і жінки – у духовній єдності, у спілкуванні, упсихологічній близькості. Але не всі ми замислюємося над тим, що нормисексуальної поведінки засвоюються, як кажуть, з молоком матері й аж ніяк не зпочатком вивчення передвесільної науки в старших класах школи.

І справді,коли батьки починають замислюватися над тим, як, наприклад, складаютьсявзаємини їхньої дитини з особами протилежної статі? Найчастіше, коли дітистають підлітками. Отже, дошкільний і молодший шкільний вік, сприятливий длярозвитку вміння хлопчиків і дівчаток спілкуватися, здебільшого, шкода,лишається поза нашою педагогічною увагою. Сучасні батьки педагогічну тезу провирішальну роль сім'ї у формуванні особистості, статевої свідомості сприймаютьподекуди як банальність. А вона не тільки не втратила актуальності, а й набулав сучасних умовах особливої гостроти, коли поведінка матері й батька виступаєнайпершим взірцем для наслідування статевих ролей.

Для того,щоб обговорювати і викладати цю тему в школі потрібні культурні, грамотні,естетично розвиті, добре обізнані в подібного роду питаннях педагоги. Необхідностворити систему полового виховання, що повинна починатися із самого юноговіку.

Психологитвердять, що емоції, почуття дитинства, викликані спілкуванням з батьками,мають неабиякий моделюючий потенціал. Тільки в зрілі роки, маючи власнубатьківщину, виховуючи дітей, ми повною мірою можемо відчути, як позначаютьсяна нашій поведінці – стилі подружнього спілкування, методах виховання дітей –наші власні дитячі враження від батьківської сім'ї.

До речі,психоаналітичні теорії, які зараз набули великого поширення на Заході,базуються на твердженні, що все життя людини визначається переживаннямираннього дитинства, “драма” якого викликано боротьбою двох сексуальнихпочатків, двох інстинктивних сил – любові й агресії. У віці від 2-3 років, колихлопчик починає усвідомлювати, що його любов до матері не може бути безроздільноючерез суперника – батька, виникає так званий “комплекс Едіпа” (роздвоєністьпочуттів хлопчика до батька і матері). Суперечливу гаму почуттів у ставленні добатька і матері переживає і дівчинка. З погляду психоаналітиків названі вищепереживання раннього дитинства з віком витісняються із свідомості, алепродовжують через підсвідомість впливати на статеву поведінку. Проте в житті невсе так просто.

1.3. Соціалізаціястатевої поведінки

1.3.1. Послідовністьпрояву ознак пубертатного розвитку в обох статей

Соціалізаціястатевої поведінки – це виховання морально-естетичних поглядів, які регулюютьставлення людини однієї статі до іншої, це освіта дитини з питань статевоїгігієни, культури інтимного спілкування і подружнього життя. Наші вимоги додитини, оцінки її дій завжди опосередковані її статевою належністю. Батькиповинні мати уявлення про норму функціонування статевих органів у дітей, про динамікуїхнього розвитку на окремих вікових періодах. Соматосексуальний розвиток маєсвою послідовність розвитку вторинних статевих ознак у хлопчиків і дівчатах,які поступово досягають рівня розвитку зрілого чоловіка і жінки. Наведемовіковий показник і послідовність прояву ознак пубертатного розвитку в обохстатей.

Вік, років

Хлопчики

Дівчатка

9-10 - Ріст кісток тазу, округлення сідниць 10-11 Початок росту яєчок і статевого члена Початок росту молочних залоз. Ріст волосся на лобку. 11-12 Активність простати Ріст зовнішніх і внутрішніх геніталій. Гормонально зумовлені зміни епітелію піхви. 12-13 Ріст волосся на лобку (спочатку за жіночим типом) Пігментація сосків. Збільшення молочних залоз. 13-14 Швидкий ріст яєчок і статевого члена. Ущільнення білясоскової області. Ріст волосся в підпахвових западинах. Початок ментсруації (у середньому в 13,5 років, коливання від 9-17 років). Перші менструації кілька років можуть бути без овуляції. 14-15 Ріст волосся в підпахвовій області, поява пушку на верхній губі. Початок зміни голосу. Найраніша нормальна вагітність. 15-16 Зрілі сперматозоїди (у середньому в 15 років, коливання від 11-17 років) Вугрі. Більш низький голос. Регулярні менструації. 16-17 Ріст волосся на обличчі і тулубі. Чоловічий тип рослинності на лобку.Вугрі. Зупинка росту скелету. 21 Зупинка росту скелету.

1.3.2.Періодизаціявікових етапів психосексуального розвитку дитини

Оскільки разом з фізичним і соціальним розвиткомдітей змінюється їхня статева поведінка, спеціалісти розробили періодизаціювікових етапів психосексуального розвитку дитини, яка допоможе батькам й педагогамуважніше придивитися до статевої поведінки дітей, краще зрозуміти динамікуоволодіння ними статевими ролями.

Пренатальнийетап, період внутрішньоутробного розвитку характеризується диференціацієюгенів, геніталій і структур мозку.

Парапубертатний(1-7 років) – вперше проявляється усвідомлення свого статевого «Я» як хлопчикачи дівчинки.

Препубертатнийперіод (7-13 років – період, що передує першим ознакам статевогодозрівання) характеризується подальшим закріпленням статевих моральнихорієнтацій дитини, вправлянням статевої поведінки в іграх, спілкуванні з ровесниками.

Для пубертатногоперіоду (12-14 років) характерне формування образу статевого «Я»,платонічних еротичних орієнтацій, набуття першого досвіду міжстатевих інтимнихконтактів, а також онанізму.

У перехіднийперіод сексуальності (15-18 років) відбувається інтенсивне формуванняморальних статевих установок і орієнтацій, мають місце і сексуальні фантазії, іпетинг (еротичні пестощі), і перше романтичне кохання, і початок статевогожиття.

2. Особливостістатевого розвитку для різних віків

Потрібновраховувати особливості статевого розвитку, що характерні для різних віків:дошкільного, молодшого шкільного і підліткового.

Молодшийшкільний вік – період від сформованої статевої ідентичності до початкустатевого дозрівання, таким чином, від 6-7 до 11 років. Індивідуальні границіцього періоду можуть коливатися, особливо якщо їх оцінювати по окремих сторонахрозвитку. Протягом цього періоду відбувається перехід від адаптації доіндивідуалізації. Хоча на цей вік приходяться критичні періоди багатьох сторінгормональної, фізіологічної і психологічної статевої диференціації, середовідетермінанти розвитку. Середові детермінанти самі по собі мало незалежні:хлопчиків і дівчинок однаковою мірою стосується і розширення кола і якість спілкування,і поява нових – шкільних – обов'язків, і підвищення інтелектуального йемоційного навантажень, і застосування критеріїв самооцінки і багато іншого.

М.Хьюзвідзначав, що на першому році навчання хлопчики частіше дівчинок відчуваютьтруднощі в емоційній адаптації, координації рухів, мови, проявівнаполегливості. На другому році навчання дівчинки перевершують хлопчиків умовних завданнях, уступаючи їм у моторних навичках і розвитку просторовоїпам'яті. До кінця навчального року стомлюваність виявляється більше в хлопчиківі виражається в розгальмуванні, непосидючості, відовлекаємості. Звідси можназробити висновок, що хлопчики сутужніше переносять психологічні навантаження.

У рядідосліджень показано, що хлопчики краще у виконанні завдань, що вони вважають«чоловічими», а дівчинки краще справляються з «жіночими», на їхню думку,завданнями. Хлопчики виявляють більше інтересів до завдання при матеріальному,а дівчинки – при емоційному заохоченні успіху. Звернувшись до дорослого життя,ми побачимо те ж: жінки, як правило, не без іронії відносяться до тогозначення, що чоловікам додають різного роду знаки відмінності. Відрізняютьтакож, що у хлопчиків більший рівень домагань. Хлопчики краще виконують завданняпоодинці, а дівчинки – у змішаній по статі групі. За даними людських дослідженьз відділу гігієни дітей і підлітків, у школах звичайного типу в хлопчиківрівень невротизму вище, ніж у дівчинок, але до кінця IV класу ця різницястирається.

Дівчинкиакуратніше хлопчиків, більше хлопчиків схильні відповідати вимогам дорослих ізавойовувати їхній настрій, подобатися ім. Дівчинки ближче до умовного портрета«гарного учня». Бути «поганим учнем» стає свого роду хлоп'ячим статусом. Те, що«середовище визначає розвиток дитини» через переживання середовища,позначається не тільки на особливостях процесів адаптації і компенсації ухлопчиків і дівчинок, але й у більш широкому плані – на взаєминах статей. Дівчинкидосить швидко засвоюють тон некритичної переваги над хлопчиками, що спотворюєстатеву соціалізацію.

Ігри ізаняття хлопчиків – війна, спорт, космос, пригоди, «чоловічі» кружки поінтересах. Хлопчики зачитуються героїчними творами, захоплюються пригодницькою,військовою, детективною тематикою і наслідують своїх героїв. Часто при цьомувони переймають зразки грубої «мужністі»: пробують курити, учатьсяпо-особливому спльовувати, ходити «особою» чоловічою ходою, тримати руки вкишенях і т.д. (усі ці деталі дуже залежать від часу і моди). У них з'являєтьсяособлива потреба в близькості до батька, наявністю загальних з ним справ. Якщобатька немає чи відносини з ним не ладяться, то виникає потреба в фігурі, яказамінить батька, якою може стати керівник кружка, тренер у спортивній секції,учитель-чоловік.

Дівчинки усвоєму колі обговорюють літературних і реальних «принців» і «лицарів»,починають збирати портрети артистів, співаків і в кого-небудь з них«закохуються», заводять перші зошити, у які записують цікаві пісні, вірші, щочасто здаються дорослим примітивними. Виникає особлива потреба близькості зматір'ю. Потреба близькості з батьком (чи дорослим, який його замінює) далеконе завжди займає в дівочому житті цього періоду належним образом оцінюванемісце.

І длядівчинок і для хлопчиків період полової гомоселізації – це час статеворолевогорозвитку через самовизначення в системі статевих відносин. Цей розвиток міститьу собі виникнення інтересу до протилежної статі, що виявляється у своєрідномузалицянні. Уся його своєрідність зрозуміла, якщо врахувати, що це притягання вситуації відштовхування. Хлопчику треба, не викликавши осуду однолітків,показати дівчинці, що він виділив її серед інших дівчинок, і звернути її увагуна себе. Ці внутрішні суперечливі задачі зважуються через систему агресивних(хлопчики) і оборонних (дівчинки) дій. Іноді хлопчик у відповідь на питання,навіщо він смикнув дівчинку за косу, відповість: «А вона мені подобається».Таке усвідомлене пояснення у вустах дитини скоріше виключення з правил, алевиключення, дуже точне саме правило. Серйозних конфліктів між дітьми цезалицяння не викликає. Відсутність його може викликати в дівчинки почуття«обійденності», своєї непривабливості. Дівчинки часто самі провокують хлопчиківна такий прояв уваги, усіляко жартуючи над ними. Іноді ж, нагадуючи тим самимдорослих жінок, вони беруть ініціативу на себе. В останні 10-15 років це трапляєтьсяраніше і частіше, відбиваючи особливості прийняття статевих ролей у культурі.

Особливостіповодження нерідко викликають у цей період в батьків тривогу і прагненняпризвати дітей до «порядку». Однак, якщо вихователі все-таки домагаються«успіху», це заважає повному і розгорнутому проходженню закономірного етапурозвитку. Надолуження його в наступному виражається у «застріванні» наінфантильно-агресивних способах залицяння тоді, коли воно вже повиннепереходити до більш зрілих форм.

У молодшомушкільному віці характер починає виявлятися більш чітко і виразно. У 10-літньомувіці хлопчики більш екстравертні, а дівчинки більш лейфотичні (нестабільні) іменш щирі. При сторонніх дівчинки менш охоче розкривають своє «Я». Хлопчики впорівнянні з дівчинками – більш активні і наполегливі, більш напружені ісхильні до ризику, менш виконавчі і чуттєві, мають менший самоконтроль. Статевевиховання припускає більш глибоке проникнення особливо в характер особистостіхлопчика і дівчинки, а не безстатевої особистості взагалі «учня».

Приблизно в13-14 років – підлітковий період - у юнаків і дівчаток починає виявлятисяпотяг до особистостей протилежної статі. Прагнення це спочатку носитьбезглуздий характер, потім до періоду змужніння (18-35 років) досягає значноїсили. Це половий потяг.

Тривалістьперехідного періоду життя людини – статевого дозрівання – складає звичайно 3-5років. У цей час підсилюють свою діяльність залози внутрішньої секреції, щовиробляють гормони – речовини, що надходять у кров і зухвалі визначені ефекти вокремих органах і тканинах. Діяльність цих залоз підлягає діяльностіцентральної нервової системи і складає з нею як би єдине ціле.

До цього часу восновному вже сформовані полові органи і полові залози, але тільки в цей періоджиття людини починається різка диференціація в будівлі тіла і психіки.

Статеведозрівання дівчинок і хлопчиків протікає по-різному. В ньому можна виділити удівчинок два періоди: перший – швидкий розвиток молочних залоз і половихорганів з одночасним прискореним ростом тіла. Цей період закінчується початкомменструації. Другий період містить у собі завершення перебудови жіночогоорганізму, уповільнення росту тіла і початок формування умов для зачаття увнутрішніх полових органах. Змінюється характер – більш вираженими стають сором'язливість,кокетливість, улюбливість.

У хлопчиківвиділяють три періоди статевого дозрівання, що закінчується до 16-18 років зпоявою кадика, огрубінням рис обличчя, мутацією голосу, збільшенням м'язовоїсили, характерною чоловічою статурою.

Період віддитинства до юнацтва відбувається порівняно швидко, і, тому у зовні дорослогоюнака зустрічаються ще багато рис дитини, особливо в характері.

Слідзазначити, що дозрівання полового апарата як у чоловіка так і жінки,починається значно раніш, ніж з'являються умови для створення родини.

Хоча потребав половому спілкуванні у юнаків виявляється раніш, ніж у дівчаток, прагнення додуховної близькості — відсутнє. Ранній початок полового життя, до досягненнянеобхідної фізичної, психічної і фізіологічної зрілості небажано; це можезробити несприятливий вплив на організм. При цьому існує реальна небезпеказараження венеричними захворюваннями. Крім того, у дівчаток настання вагітностіпред'являє незміцнілому ще організму надмірне навантаження.

Акселерація, що спостерігається в останній час, підлітків виражається взбільшенні маси і довжини тіла, прискоренні віково-статевій диференціації,більш раннім статевім дозріванні.

Це явищевикликане, мабуть, багатьма причинами: зміна укладу життя, включенням ухарчування великої кількості повноцінних білків, урбанізацією. Визначнезначення має і широке поширення шлюбів між обличчями різних національностей інародностей.

Прискоренефізичне і статеве дозрівання ставлять ряд складних проблем і задач, як передвихователями, так і самими юнаками і дівчинами.

Підліткамнеобхідно дати інформацію про статеве дозрівання, про його природу й особливостіплину, про основні відносини в цьому процесі, і про неоднакові типи його упідлітків. Необхідно дати знання перед усім про те, що шкодить здоров'ю (алкоголізм,паління і т.д.).

3. Специфікастатевого виховання

Статевевиховання – процес, спрямований на вироблення якостей, властивостей, а такожустановок особистості, необхідне суспільству відношення людини до представниківіншої статі. Тому в сферу статевого виховання входять не тільки лише такіспецифічні відносини між представниками жіночої і чоловічої статей, якподружні, але також й інші, у суспільному житті, у відпочинку і т.д.

Статевевиховання має власну специфіку, мети і суспільні призначення, задачі, шляхи іметоди, принципи організації, а також зміст.

Упроцесі статевого виховання необхідно вирішити ряд конкретних педагогічнихзадач, до числа яких відносяться:

- виховати почуття відповідальності у взаєминах між людьми чоловічоїі жіночої статей за кожний вчинок;

- виховати прагнення мати міцну, здорову і дружну родину, що відповідаєсучасним вимогам суспільства: рівноправність батька і матері в родині,народження дітей і почуття свідомого і відповідального відношення до їхвиховання;

- виховати здатність розуміння інших людей і почуття поваги до нихне тільки як до людей взагалі, але також як до представників чоловічої іжіночої статей, здатність враховувати і поважати специфічні статеві їхніособливості в процесі спільної діяльності;

- виховати здатність і прагнення оцінювати свої вчинки у відношенніінших людей з обліком їхньої статевої приналежності, виробити поняття гарного іпоганого вчинку в сфері цих відносин;

- виховати відповідальне відношення до свого здоров'я і здоров'я іншихлюдей, сформувати переконання про шкоду і небезпеку ранніх полових зв'язків,про неприпустимість, безвідповідальність і легкодумства у відносинах з особамиіншої статі, сформувати поняття дозволу і недозволенності в цих відносинах;

- виробити правильне розуміння дорослості – її зміст, щирі ознаки,прояви і якості.

Відповіднодо цих задач кожна дівчинка, підліток, дівчина повинна на рівні свого вікузнати специфічні особливості хлопчиків, вважати їх природними і закономірними,правильно розуміти принцип рівноправності чоловіків і жінок. Незнання цихособливостей – пороть виховання.

Підлітки ідівчини повинні засвоїти, що раннє полове життя має в собі погрозу зараженнявенеричними захворюваннями. Треба відзначити, що в епоху розкріпаченнясексуальних удач поширеність, переданих половим шляхом захворювань, сильнозросла у всіх шарах суспільства. Це обумовлено головним чином великим числомсексуальних партнерів, з якими зустрічаються середньостатистичний чоловік чижінка. У числі численних венеричних інфекцій і найважча – вірус СНІДу. На думкуфахівців, ефективний засіб від цього захворювання буде створено не раніше, ніжчерез 7-8 років. А поки єдиним загальнодоступним методом профілактики СНІДу — євідмовлення від зв'язків з малознайомими людьми, використовування запобіжнихзасобів, обмеження полового життя одним партнером.

Для того,щоб підлітки зрозуміли реальну небезпеку зараження венеричними захворюваннями,необхідно, щоб у школі проводилися бесіди, у яких приймали участь якбезпосередньо класний керівник, так і лікарі, запрошені з жіночих консультацій.

Зважаючи нате, що молодь зараз дуже рано починає жити половим життям, треба грамотно ідоступно розмовляти з підлітками про методи профілактики. Важливе завданняполягає в тому, щоб у випадку підозри на зараження зуміти переконати підлітказвернутися в центр по анонімному обстеженню.

Шляхомправильного статевого виховання необхідно закласти основи майбутніх гармонійнихподружніх відносин. При цьому необхідно виробити здатність до взаємноїадаптації майбутніх чоловіків.

В кожногопідлітка повинний бути сформований моральний ідеал родини, розуміння їїцінності і необхідності для людини. Родина є основою життєвого благополуччя,тому що вона сприяє збереженню здоров'я, полегшує перенесення життєвихтруднощів.

Необхідно, щоб для дівчинки, підлітка, дівчини була природна думка, що в неїобов'язково будуть діти, щоб дівчина, вступивши в наслідку в шлюб, заздалегідьвідчувала потребу мати визначену кількість дітей і свідомо, з обліком цьогобудувала свої життєві плани.

Статевевиховання варто здійснювати з використанням усіх традиційних методівпедагогічного впливу, не зводячи його в ранг чисто особливого, спеціального, атим більше таємничого. Не все те, що має значення для статевого виховання, можевикористовуватися спеціально, більш того, в деяких ситуаціях може лишеперешкодити виховному ефекту.

Вартовраховувати, що виховання базується на інформації, що одержує дитина. Цяінформація може мати словесну чи наочно-образну форму – особистий приклад,визначена ситуація, у якій дитина є діючою чи спостерігачем. Ефективною увиховному відношенні виявиться та інформація, що залишиться не на рівнізапам'ятовування, а торкне особистість. Для цього необхідно, щоб ця інформаціявпливала на почуття, викликала визначені емоції.

До засобіввиховного впливу при статевому вихованні, відносяться:

- правильна і своєчасна реакція дорослих на ті чи інші особливості поводження, підлітка, дівчини, їх взаємини з однолітками протилежної статі, емоційнаоцінка цих особливостей; правильна реакція на ті чи інші прояви сексуальногорозвитку, заснована на твердому знанні того, що є нормативним, а щовідхиленням від норми Педагоги зобов'язані завжди пам'ятати, що їхня реакція навсі ці прояви – один з важливих шляхів статевого виховання;

- приклади правильного відношення дорослих до представників іншоїстаті. Дорослі не повинні доводити до відома дітей свої конфлікти, не повинніз'ясовувати при них свої відносини. Учителю варто спеціально звертати увагуучнів на позитивні приклади відносин людей різної статі один до одного, навзаємні прояви любові, увагу і турботи дорослих, супроводжуючи їх відповіднимикоментаріями. Це може розглядатися як спеціальний метод статевого виховання –виховання на позитивних прикладах. Приклади можуть бути узяті з художньоїлітератури, кіно і т.д.;

- повідомлення учням орієнтованої інформації – як у відповідь наїхні питання, так і за власною ініціативою, чи індивідуально у виді спеціальноорганізованих бесід, занять, а також інформації, включеної в зміст різнихпредметів. Ця інформація може бути донесена як роздільно – по статевійприналежності, так і спільно для хлопчиків і дівчинок.

Інформація,що повідомляється підліткам, повинна знаходитися на доступному розумінню рівні,бути природною по характеру, з акцентом на моральну сторону, цікавою і доситьвичерпаною, щоб школярі були задоволені і не шукали інших джерел інформації,коректною за формою, навіть якщо запитується що-небудь не цілком пристойне, зпогляду педагога, за своїм характером що спонукує, тобто зухвале прагненнядовідатися що-небудь нове, задуматися про моральну сторону відносинпредставників чоловічої і жіночої статей.

Правильноздійснюване статеве виховання є важливим чинником підготовки до самостійногожиття, у тому числі і до сімейного.

Змістполового виховання включає наступні питання:

- фізіологічні, психологічні, педагогічні особливості підлітків,зв'язані з їхньою статевою приналежністю;

- родина і взаємини в ній;

- народження і виховання дітей, наступність поколінь.

Яквідзначено вище, шляхи і методи статевого виховання різні. Це можуть бути іспеціальні заняття по окремих темах, і різні ситуації з життя, і приклади зхудожньої літератури, і з історії і т.д. У зв'язку з цим в інтересах статевоговиховання можуть бути використані будь-які елементи шкільної діяльності,спільного життя педагогів і учнів, учнів різних статей. Обов'язковою умовоюздійснення статевого виховання є зацікавленість педагогів і батьків.

3.1. Здійсненнястатевого виховання на різних вікових етапах

Приздійсненні статевого виховання молодших школярів (I-III кл.) варто враховуватитакі моменти, як початок виховного впливу школи, процес адаптації дітей донавчального навантаження, до шкільного життя, формуванню класного колективу.Для молодших школярів характерні також особливості недостатності довисокопродуктивних темпів роботи, нездатність до концентрації уваги, швидкастомлюваність і т.д. Однак молодші школярі, у першу чергу дівчинки, дужесприйнятливі до виховних процесів: авторитет учителя для них дуже високий. Уцьому віці чітко виявляється характер відносин до однолітків іншої статі. Дівчинкискоріше і легше, як правило, адаптуються до нових умов, чому в істотній мерісприяє і той факт, що за рівнем «біологічної» зрілості вони помітно (на 1-1,5року) випереджають хлопчиків.

Змістстатевого виховання в молодших класах включає такі питання, як поняття родини,місце родини в суспільстві, права й обов'язки членів родини, сімейні традиції,статеві розходження в природі й у людському суспільстві. Необхідно розглянутипитання про поділ професії в суспільстві на чоловічі і жіночі, підкресливши, щотакий розподіл заснований на схильностях чоловіків і жінок до визначеного родудіяльності і найкращої їхньої здатності виконувати визначену роботу, а також натім, що однією з важливих задач суспільства є збереження здоров'я жінок, їхньоїздатності бути матерями і виховувати дітей. З цього випливає, що найбільшнебезпечні професії для здоров'я жінок – професії чоловічі.

Прирозгляді питання про статеві розходження варто враховувати, що в питанняхстатей молодші школярі виявляють чисто пізнавальний інтерес. Задаючи питання івислухуючи відповідь на нього, дівчинка з'ясовує для себе лише якусь обставину.Іноді вона хоче довідатися значення почутого десь слова, і запитує, не маючиуявлення про те, що це слово означає. Сам факт звертання до дорослого зароз'ясненням почутого, є доказом, що нічого поганого в цьому слові для дитинині, інакше вона не звернулася б до дорослого. Діти дуже тонко почувають неправдуі не хочуть залишатися «у дурнях». У випадку ж, якщо дитина одержала правдиву ідля його рівня сприйняття вичерпну інформацію від близької йому людини (батька,учителя), то почувши в дворі цинічний вимисел, вона легко спростує його ідоведе істину, тим самим затвердить себе в очах однолітків: одночаснозміцниться довірчий зв'язок між дитиною і дорослим.

Педагогповинний враховувати, що в цьому віці дівчинки, як правило, майже не маютьдосвіду спільної діяльності з хлопчиками. Тому необхідно намагатисяорганізувати спільну діяльність хлопчиків і дівчинок у класі, сформувати в нихздатність до поділу обов'язків в інтересах загального позитивного результату.

Приздійсненні статевого виховання молодших підлітків (IV-VI кл.) вартовраховувати, що в цей період школярі вже адаптовані до навчального процесу.Продовжує розвиватися класний колектив, що робить великий виховний вплив научнів. У цьому періоді на особливостях стану і самопочуття, на відношенні донавчання і один до одного значною мірою позначається процес статевогодозрівання, що особливо інтенсивно відбувається в V-VI класах.

У цей часспостерігається нестійкість діяльності центральної і вегетативний нервовихсистем. Поряд з моментами підвищеної активності і працездатності школярінерідко впадають у стан загальмованості і навіть деякої пригніченості. Частоспостерігається вегетативне порушення, сонливість, порушення терморегуляції,пітливість. В умовах посиленого росту, що відбуває в цей період, організмвипробує велика напруга; з ним зв'язаний і дефіцит різних речовин; відносночасті і схильні до затягування деякі захворювання (ОРЗ, запальні процеси іт.д.).

Основніскладності виховного характеру, з якими зустрічаються педагоги в цей період,зв'язані з різними проявами негативізму підлітків. Вони нерідко вступають уконфлікти між собою і з дорослими. Нерідко спостерігаються вчинки, що нічим немотивовані.

У дівчинокстатеве дозрівання на півтора-два роки починається раніш, ніж у хлопчиків, ісаме в цьому періоді педагог фактично має перед собою дві різновікові групидітей. Це є однією з причин тимчасового відчуження між хлопчиками і дівчинками.

Основноюзадачею статевого виховання в цьому віці є подолання відчуження і негативнихреакцій дівчинок і хлопчиків, розвиток у них потреби в спільній діяльності іздатності взаємно враховувати і поважати їхні статеві особливості. Важливо самев цьому періоді організовувати спільні заходи (походи, екскурсії, спільніроботи в школі і т.д.), що давали би можливість підліткам переконуватися унаявності позитивних якостей в кожного школяра і необхідності рівних дружніхвідносин між хлопчиками і дівчинками.

Підліткамнеобхідно дати зведення про статеве дозрівання, про його природу й особливостіплину, про основні відхилення в цьому процесі і про неоднакові темпи йогорозвитку в різних підлітків, а також зведення про менструації і про їхнєфізіологічне значення, основні зведення про гігієну дівчинок, підлітка.

Приздійсненні статевого виховання старших підлітків (VII-VIII кл.) вартовраховувати, що основною особливістю періоду є їхня активна діяльність наоснові формування стійких мотивів поводження. Завершення статевого дозріваннясприяє тому, що в крові постійно циркулює значна кількість полових гормонів.Їхнім впливом порозумівається поновлення і посилення взаємного інтересу міжхлопчиками і дівчинками. Вся інформація сексуального характеру стає актуальною.На підставі наростаючого інтересу до іншої статі спостерігається вираження їївибірковості, переваги одного когось іншим. Одночасно відбувається поширення сфериспілкування підлітків за рамки школи і поширення їхніх інтересів, які більше необмежуються інтересами навчання. Пошук свого місця серед інших людей одночасноз тягою до спілкування й інтересом до іншої статі приводять до того, що старшіпідлітки можуть виявитися в різних компаніях, що часом значно відрізняються міжсобою.

Діяльнаактивність і яскрава мотивація поводження старших підлітків дають гарнуможливість для формування особистості. Однак у випадку нерозуміння дорослимивнутрішньої логіки їхніх інтересів і поводження можуть бути упущені.

Найбільштиповими несприятливими для цього віку є моменти, зв'язані з неправильнимиформами спілкування (у першу чергу дурні компанії), що приводить до запозиченняшкідливих звичок, до раннього полового життя.

Приздійсненні статевого виховання старших школярів ( IX-XI кл.) варто враховувати,що саме в цьому віці приходить завершення у формуванні особистості, становленняжиттєвої позиції.

Саме встарших класах найчастіше виявляються дефекти колишніх років у вихованні істановленні особистості. Педагог має можливість і зобов'язаний допомогтидівчинкам і юнакам знайти собі гідне місце в суспільстві.

У цейперіод статеве виховання повинне бути в першу чергу спрямовано на адаптаціюшколярів до статевих соціальних умов, що полягають у визнанні навколишніми їхдорослими, в усе більшій волі їхнього поводження і спілкування з іншою статтю,що формує їхнє дозвілля. Раніше отримані гігієнічні зведення необхіднодоповнити поняттям про гігієнічні захворювання й ознайомити їх із призначенняммедико-генетичних консультацій, зведеннями про фізіологію пологів, вагітності,про методи попередження вагітності. Великої уваги варто приділити фізіологічнимаспектам народження дітей, питанням уходу за дитиною.

3.2. Деякі порадищо до статевого виховання

Хотілось би звернути увагу батьків на недостатньо висвітлену тему в статевомувихованні особистості – це наше ставлення до голості тіла. Сексологи, з'ясовуючидеформовані статеві установки дорослої людини, як правило, запитують: “Чивільно ви роздягаєтесь, коли знаходитесь у кімнаті самі?” “Що ви відчули б,коли б побачили оголену людину протилежної статі?” і т.п. Що стоїть за такимизапитаннями? Виявляється, незакомплексоване ставлення до голості тіла – важливаумова нормального статевого життя дорослої людини. Ніяковість, боязкістьспоглядання не тільки рідної людини, а й власного тіла, що негативнопозначаються на сексуальних зносинах, своїм корінням сягають часто в дитячіроки, у сімейне виховання. Адже саме в дитячому віці голість тіла сприймаєтьсяприродно, бо пояснення, що тільки роздягненим, оголеним можна добре помитисяабо що гімнастику краще робити напівроздягненим, що корисно приймати повітряніванни і т.п., сприймаються як достатнє обгрунтування, чому люди не повиннісоромитись оголеності.

Як підкреслюють німецькі вчені Р.Нойберт і З.Шнабль, можливість у ранньомудитинстві споглядати голизну тіла матері чи батька, інших дорослих або дітейвідстрочить ранні статеві потяги, які зумовлюються насамперед цікавістю дотого, що ретельно приховується одягом. У світлі сказаного зрозумілою стаєпорада Р.Нойберта, звернена до батьків, не соромитися з'являтися на очі своїммалолітнім дітям зовсім роздягненими. До того ж це й корисно для здоров'я.

Чи вміє ваша дитина мити все тіло теплою водою, обтирати тіло і мити ногихолодною, стежити за нігтями, самостійно зачісуватися? Розвинуті з дитячихроків навички гігієни тіла важко переоцінити. В дошкільному віці батьки повиннідопомагати малюкові засвоїти гігієнічні правила, які допоможуть у зрілі рокизберегти здоров`я, працездатність, можливість народжувати й виховуватиповноцінне потомство. Все це безпосередньо стосується засвоєння дитиноюстатевої ролі. Через порушення гігієнічних норм у догляді за дитиною батькиможуть ненароком спровокувати її ранні статеві відчуття, які в майбутньомупринесуть підлітку небажані статеві потяги – онанізм (мастурбацію).

Заважаєдорослим у відносинах з їхніми дітьми — відсутність здатності на будь-якепитання глянути з різних точок зору. В основі такого підходу лежить споконвічнепереконання в тому, що істина завжди одна, і дорослий — її визнаний носій. Урезультаті, дорослі виявляються нездатними, хоча б на час стати на іншу точкузору, зрозуміти мотиви поводження своїх дітей. Багато дорослих не можуть і нехочуть згадувати себе в аналогічному віці. Нарешті, конфліктам сприяють і відсутністьпочуття гумору, нездатність побачити комічне в тім факті, що мати всерйозконфліктує з дочкою, начебто це чужі люди, до того ж зовсім незацікавлені взгладжуванні цього конфлікту. Бажання обов'язково «виховувати» дочка приводитьдо дріб'язковості, до обсмикування на будь-яке питання по будь-якому приводу, ав результаті і до того, що між ними виникає значний бар'єр і знову матерізаздалегідь сприймаються негативно. На жаль аналогічні відносини складаються вдітей із учителями. І в основі лежить не зіпсованість молодших, а педагогічнанеспроможність деяких викладачів. Для того щоб у відносинах з підлітками невиникало конфліктів, варто уникати повчань, відчитувань, моралей.

Багатодорослих не знають особливостей сексуального розвитку дівчинки, підлітка,дівчини і, вважаючи їх у нормі цілком сексуально нейтральними, і тому насторожено і навіть панічно сприймають будь-які прояви сексуального розвитку,а також цілком законний інтерес до іншої статі, чи виявляється він уяких-небудь особливостях чи поводженнях чи ж у питаннях, що задаються. Урезультаті вони прагнуть залишити свою дочку в повному неведенні усього, щозв'язано зі словом «стать». Вони вважають, що кращий спосіб виховання –ізоляція дівчинки від однолітків чоловічої статі чи обмеження контактів з нимидо мінімуму.

Воснові настороженого відношення дорослих до цілком законного інтересу до іншоїстаті часто лежить зіпсованість, лицемірне прагнення прикрити власні життєві устремління, сексуальну незадоволеність і заклопотаність ореолом моральності.Зовсім ясно, що, ні в самому сексуальному розвитку, ні в будь-яких конкретнихйого проявах немає нічого поганого, поганим чи гарним, моральним чи аморальнимможе бути лише відношення до них, у тому числі панічне відношення, що повиннерозцінюватися або як прояв глибокого неуцтва, або як ознака аморальності.

Деякібатьки вважають, що життя саме усьому навчить і, тому спеціально займатисястатевим вихованням не вважають потрібним. У результаті багато підлітків немають представлення про життєво важливі речі. Така байдужна установка батьківприводить до різноманітних негативних результатів – неміцний шлюб, вагітністьнеповнолітніх, раннє полове життя і т.д.

Ефективність навчально-виховного процесу багато в чому залежить від того, якпедагогом здійснюється індивідуальний підхід до учнів. Статева приналежністьшколярів – один з важливих факторів індивідуальності, і враховувати її необхідно. Продовження роду – основний закон життя. Без нього не був б можливимне тільки розвиток людського суспільства, але і саме його здійснення.

Щось«непристойне» у слові «стать», у сфері міжстатевих відносин можна знайти лише втому випадку, якщо попередньо це «непристойне» спеціально туди вкласти.Оскільки продовження роду неможливо без поділу людей на дві статі: чоловічу іжіночу, і визначених відносин між ними, то перебування чогось «непристойного» усфері міжстатевих відносин рівносильно відмовленню від самого себе. Якщо міжстатевівідносини непристойні, значить непристойно і те, що в результаті їх виходить.

Вище приведені лише основні моменти, характерні для окремих вікових періодів іосновні питання, які необхідно розглянути в тих чи інших класах. Педагог самповинний сформулювати назви занять, виходячи з конкретної педагогічноїобстановки, і поставити перед собою на кожнім занятті конкретні виховні задачі.

III. Висновок.

Союз чоловіка і жінки, об'єднаних почуттям любові і дружби, взаємної поваги, щоведуть при цьому загальне господарство й оказують один одному моральну іматеріальну підтримку називається родиною.

Найважливішою задачею родини є виховання дітей, розвиток їх фізичних і духовнихсил в органічному зв'язку із суспільним вихованням.

Родина– це форма співжиття людей чоловічої і жіночої статей, яка виробилася за багатостоліть в інтересах створення нормальних умов для їхньої повсякденноїжиттєдіяльності, збереження здоров'я, народження і виховання дітей, передачіжиттєвого досвіду. Родину треба всіляко зміцнювати.

Питання про статеве виховання може бути правильно вирішено тільки тоді, колибатьки і педагоги добре собі представляють мету, що вони повинні переслідувати вполовому вихованні своїх дітей. Якщо ця мета буде ясна, то ясними стануть ішляху її досягнення.

Говорячи провиховання майбутнього полового почуття дитини, про виховання її як майбутньогосім`янина, требатакож говорити і про її майбутню любов.

Зпродовженням роду зв'язані вищі духовні цінності людини і людства в цілому.Одна з них – любов. А.С.Макаренко писав: «Якщо, виростаючи, дитина не навчиласялюбити батьків, братів, сестер, свою школу, Батьківщину, якщо в її характерівиховані початки грубого егоїзму, то дуже важко розраховувати, що вона здатнаглибоко любити обрану їм жінку».

Питанняпро статеве виховання вважається одним із самих важких у педагогіці. І дійсно,ні в якім питанні не було стільки наплутане і стільки висловлено неправильнихдумок. А тим часом практично це питання зовсім не таке вже важке. Воно стаєважким тільки тоді, коли його розглядають окремо і, коли йому додають занадтовелике значення, виділяючи його з загальної маси інших питань.

В періодполового дозрівання особливо важливо проводити в школі бесіди, у яких приймалиби участь як педагоги, так і лікарі, і батьки, і самі діти.

Між дітьмита батьками повинна бути атмосфера особливої довіри і делікатності.

Створеннясистеми полового виховання має свої етапи. Потрібно серйозний підхід ізаглиблені знання в цьому питанні, розробка нових засобів і методів. Але що неповинно лякати – прокладати дороги завжди важко. Про наявність системи половоговиховання можна буде по-справжньому говорити лише тоді, коли дана системарозчиниться в повсякденному житті і стане її невід'ємною частиною.Найважливішим фактором, що наближає цей час, є те, що вихователі самі в цьомузацікавлені. Вони повинні постійно шукати нові творчі підходи до рішення цієїзадачі.

У своїйкурсовій роботі, я спробувала розглянути й освітити всі аспекти половоговиховання. Мети і задачі я досить чітко виклала. Свою тему я намагалася розглядатиз різних точок зору: з погляду педагога, батьків і самих дітей.

IV. БІБЛІОГРАФІЯ

1. Антропова М.В. Основигігієни учнів. — М., 1971.

2. Большакова М.Д.Гігієна дітей і підлітків. — М., 1966.

3. Васил`єва В.Є. Профізичний розвиток дітей та підлітків. — М., 1969.

4. Вовчик-Блакитна М.В.Сімейне виховання: юнацтво. – К.: Рад.шк., 1982.

5.Говорун Т.В., ШарганО.М. Батькам про статеве виховання дітей. – К.: Рад.шк., 1990.

6. Громашевський Л.В. Щонеобхідно знати про інфекції. – М., 1990.

7. Громова З.П. Гігієната фізичне виховання учнів в родині. – Мінськ., 1973.

8. Д`яченко Н.І.Починай з початку// Сім`я і школа. – 1987 — № 3 – С.16.

9. Дьоміна І.С Етика тапсихологія сімейного життя. – К.: Рад.шк., 1985.

10. Зарубкін Г.П. Особистагігієна. – М., 1987.

11. Зацепін В.І. Прожиття сімейне. – М., 1987.