Реферат: Финансовый контроль и его роль

ЗМІСТ

стор.

ВСТУП                                                                                                                    3

РОЗДІЛ 1. Поняття фінансового контролюта його значення у забезпеченні фінансової дисципліни                                                                                            5    

РОЗДІЛ2. Організація іметоди проведення фінансового контролю                      10

РОЗДІЛ3. Світовийдосвід у сфері фінансового контролю держави                 15

РОЗДІЛ 4. Роль фінансового контролю узабезпеченні фінансової дисципліни    20

РОЗДІЛ 5. Підвищення ролі фінансівв умовах переходу до ринкових відносин  25

ВИСНОВКИ                                                                                                                30 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ                                                              33

ДОДАТКИ                                                                                                                     35


ВСТУП.


Зміни, що сталисяпротягом останніх років в економіці та фінансових відносинах України,впровадження нових принципів господарювання на основі ринкових відносин,розвиток ділової ініціативи і підприємництва потребують докорінної перебудовиуправлінських функцій держави, у тому числі контрольних. Виходячи з реальноїдійсності, питання фінансового контролю є актуальним у наш час. Адже реформуваннянародного господарства неможливе без фінансової дисципліни, що може бутизабезпечена саме фінансовим контролем.

Недооцінка роліфінансового контролю призводить до значних  порушень і зловживань у сферіфінансових відносин у державі, що і спостерігається в останні роки. Україну усвітовому співтоваристві сприймають як країну, яка має високий рівень корупції.Цей фактор є одним із наслідків недосконалості контролю з боку держави, в томучислі і фінансового контролю.

Отже,актуальність теми фінансового контролю полягає у сучасній необхідності створеннядосконалої системи фінансового контролю в Україні для забезпечення фінансовоїдисципліни під час проведення реформування народного господарства, що може статизапорукою ефективності намічених реформ у державі.

Питанняфінансового контролю досліджувалось багатьма українськими економістами, середяких особливо необхідно виділити: Василика О.Д., Єпіфанова А.О., Кириленко О.П.Такі українські науковці, як  Калюга Є.В., Мельничук В., Стефанюк І.Б., Шевчук В.О.,даній темі присвятили чимало своїх статей і видань. Взагалі ступінь вивчення темифінансового контролю в Україні ще не досить високий, деякі питання висвітленінеповно і мають неоднозначне трактування.

Мета даноїкурсової роботи – висвітлення сутності фінансового контролю та визначення йогоролі у забезпеченні фінансової дисципліни. Перед автором було поставленонаступні задачі:

·   Розкрити поняття фінансовогоконтролю та його значення у забезпеченні фінансової дисципліни.

·   Охарактеризувати організаціюта методи проведення фінансового контролю.

·   Висвітлити світовий досвід усфері фінансового контролю держави.

·   Проаналізувати рольфінансового контролю у забезпеченні фінансової дисципліни.

·   Визначити шляхи підвищенняролі фінансового контролю на сучасному етапі розвитку економіки України.

Предметомдослідження курсової роботи є фінансовий контроль як елемент системи управлінняфінансами.

Серед джерелінформації було обрано законодавчі акти, що регламентують сферу фінансовогоконтролю в Україні (Закони України „Про Державну податкову службу в Україні”,„Про Державну контрольну-ревізійну службу в Україні”, „Про аудиторську діяльність”),підручники та учбові посібники з теорії фінансів, статті і монографії з газет іжурналів („Фінанси України”, „Вісник ПСУ”, „Банківська справа”).

При дослідженніданої теми використовувався метод аналізу, збір та обробка наявної інформаціїщодо фінансового контролю, статистичний метод прогнозування на основі лініїтренду.

Для оформленняроботи застосовувалися програми для ЕОМ, а саме Microsoft Word XP та Microsoft Excel XP.

   

 

РОЗДІЛ 1.

ПОНЯТТЯ ФІНАНСОВОГОКОНТРОЛЮ ТА ЙОГО РОЛЬ У

ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ФІНАНСОВОЇДИСЦИПЛІНИ.

В побудові новоїекономічної системи в Україні одне з провідних місць належить фінансовій сфері.Викликано це тим, що на базі фінансів і управління ними формуються відносиниміж усіма суб’єктами економіки.

Оскільки кінцевимпризначенням фінансових ресурсів є забезпечення розширеного відтворення ізадоволення суспільних інтересів та потреб, то кожний громадянин і держава вцілому надзвичайно зацікавлені в їх ефективному використанні. Звідси об’єктивновиникає потреба в управлінні фінансовими ресурсами (які виражають сутьфінансів), а відтак і фінансового контролю.[16]

Метою фінансовогоконтролю, перш за все, є зміцнення фінансової дисципліни, забезпечення економіїматеріальних, трудових і грошових ресурсів, а також повного, своєчасного тадоцільного використання грошових коштів у суспільстві для досягнення ефективногорезультату. [19]  

Зміст фінансовогоконтролю визначається фінансовою діяльністю держави, складовою частиною якоївін є. Забезпечити своєчасне, найбільш ефективне, повне збирання грошовихкоштів, сприяти їх збільшенню, допомогти знайти нові джерела доходів – у цьомузавдання і одне з основних призначень фінансового контролю.

Не менш важливезавдання стоїть перед фінансовим контролем при розподілі коштів, їхраціональному, доцільному, найбільш ефективному та економному використанні.  [17]

Порівняно зіншими складниками управлінської системи контроль посідає центральне місцесеред функцій менеджменту і відіграє інтегруючу роль, оскільки є, з одногобоку, результатом прогнозування та обліку, з другого — передумовою аналізу тарегулювання фінансових і грошово-кредитних процесів. [21]

Фінансовийконтроль є засобом розв’язання проблеми фінансової безпеки, оскільки він можевідвернути підрив: [20]

·    Фінансовогосуверенітету держави;

·    Цілісностіфінансового простору;

·    Єдностіфінансової політики і фінансового механізму.

Отже, фінансовийконтроль є важливим елементом управлінської діяльності, організаційногокерівництва, однією із форм втілення у життя прийнятих державними і недержавнимиорганами рішень.  [13]

Визначенняпоняття фінансового контролю змінювалося з розвитком суспільства. В більшостінаукових джерел соціалістичного періоду фінансовий контроль визначається якодна із сфер, ланок, форм, галузей контролю за суспільним виробництвом ірозподілом продуктів. З огляду на одержавленість власності дане поняттяпов’язувалось тільки з державним контролем (Федосов).

Характерним такожє ототожнення фінансового контролю з контрольною функцією фінансів. Особливо цеспостерігається в працях, виданих після так званої перебудови.  І.А.Бєлобжецькийнаголошує, що фінансовий контроль виступає як результат практичного використаннядержавою контрольних функцій фінансів, тобто внутрішньо властивої їм риси –можливості служити засобом контролю за виробництвом, розподілом і використаннямсукупного суспільного продукту і національного доходу, хоча і зазначає прицьому, що однозначно трактувати поняття „контрольна функція фінансів” і „фінансовийконтроль” не можна. Такої ж точки зору дотримується і В.М.Радіонова. [16]

Різні погляди напоняття і суть фінансового контролю мають і сучасні дослідники.

Так, О.Д.Василиктрактує фінансовий контроль як функцію управління, яка включає сукупністьспостережень, перевірок за діяльністю об’єкта управління з метою оцінкиобґрунтованості й ефективності прийняття рішень і результатів їх виконання. [5]

За О.П.Кириленко,фінансовий контроль – це один з елементів управління фінансами; особливадіяльність по перевірці правильності вартісного розподілу валового національногопродукту, утворення і витрачання фондів грошових коштів. [8]

Є.В.Калюга усвоїй монографії „Фінансово-господарський контроль у системі управління” стверджує,що фінансовий контроль ґрунтується на використанні контрольної функції фінансіві виступає як один із проявів її важливого значення в розширеному відтворенні. Фінансовийконтроль являє собою діяльність державних і громадських органів, спрямовану наперевірку обґрунтованості процесів формування та раціонального використаннякоштів з метою установлення вірогідності, законності й доцільності операцій. [7]

Воронова Л.К.пропонує таке визначення фінансового контролю: „… фінансовий контроль – цедіяльність державних органів і недержавних організацій по забезпеченню законності,фінансової дисципліни і доцільності при мобілізації, розподілі і використаннігрошових коштів і зв’язаних з цим матеріальних цінностей”. [17]

Фещенко Л. вважає,що під фінансовим контролем слід розуміти багатоаспектну міжгалузеву системунагляду державних, відомчих, внутрішньогосподарських та аудиторських органів,які наділені контрольними функціями, за фінансово-господарською діяльністюпідприємств, установ, організацій з метою об’єктивного оцінювання економічноїефективності цієї діяльності, встановлення законності та доцільностіфінансово-господарських операцій, а також за процесом витрачання бюджетнихкоштів. Як об’єкт фінансового контролю виступають грошові розподільні процесиформування та використання фінансових ресурсів за рівнями і ланками народногогосподарства країни та її регіонів. [19]

Оригінальне і, якна наш погляд, вичерпне визначення даного поняття пропонує І.Стефанюк.  Фінансовийконтроль, на його думку,  – це система активних дій, що здійснюються органамидержавної влади, місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання тагромадянами України, по стеженню за функціонуванням будь-якого об’єктауправління в частині утворення, розподілу та використання ним фінансовихресурсів з метою оцінки економічної ефективності господарської діяльності,виявлення і блокування в ній відхилень, що перешкоджають законному іефективному використанню майна і коштів, розширеному відтворенню виробництва,задоволенню державних, колективних та приватних інтересів і потреб, таудосконалення управління економікою. [16]  Дане визначення досить оригінальне і найбільш точно характеризуєпоняття фінансового контролю.  

Російські вченівизначають дане поняття, як контроль законодавчих та виконавчих органів владиусіх рівнів, а також спеціально створених установ за фінансовою діяльністю усіхекономічних суб’єктів (держави, підприємств, установ, організацій) із застосуваннямособливих методів. Він включає контроль за дотриманням фінансово-господарськогозаконодавства в процесі формування та використання грошових засобів; оцінкуекономічної ефективності фінансово-господарських операцій та доцільностіпроведених розходів. [18]

Неоднозначністьвизначення поняття фінансового контролю науковцями дає привід для того, щобзвернутися до законодавчих документів, які б могли узгодити погляди на данепитання.

Оскільки всяфінансова діяльність у державі регламентується законами і підзаконними актами,змістом фінансового контролю, у кінцевому рахунку, є забезпечення виконання ідодержання законів і фінансової дисципліни всіма державними, громадськими організаціями,посадовими особами і громадянами. При цьому фінансова діяльність  не тількиповинна відповідати закону, але бути доцільною. Таким чином, в перевірці законностіі доцільності проявляється суть фінансового контролю.

Правовою основоюздійснення фінансового контролю є Конституція України, в якій визначеніпринципи, основні права і обов’язки державних органів і громадських організаційв галузі контролю. Головними нормативними актами, що регулюють сферу фінансовогоконтролю, є Закони України „Про Державну податкову службу в Україні”, „ПроДержавну контрольну-ревізійну службу в Україні”, „Про аудиторську діяльність”[17].    

В Українінормативно-правове поле фінансового контролю не досить врегульоване,законодавча база у цій галузі  відстає від економічної реальності, завданьдержави у фінансовій сфері. Про це свідчить те, що до сьогодні залишається неприйнятим Закон України „Про фінансовий контроль в Україні”, який повинен статиосновним нормативно-правовим актом, що регламентуватиме систему відносинфінансового контролю. [9]

Таким чином, можназробити висновок про те, що фінансовий контроль є однією з найважливіших ланоку системі управління, що забезпечує повне і своєчасне використання фінансовихресурсів у суспільстві для досягнення ефективного результату. Але, перш за всефінансовий контроль є засобом розв’язання фінансової безпеки та суверенітетудержави. 

Спостерігаєтьсянеоднозначність трактування поняття фінансового контролю різними вченимиУкраїни, що пояснюється як змінами суспільної думки за останні роки, так інезавершеністю правової бази у цій сфері, а саме відсутністю відповідногозакону, який би узгодив погляди на це питання. Однак, методи та організаціяфінансового контролю в Україні цілком сформовані, про що і буде йтися унаступному розділі.


РОЗДІЛ 2.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ ФІНАНСОВОГОКОНТРОЛЮ.

Державнийфінансовий контроль вирішує складні та різноманітні завдання в різних напрямахгосподарювання на різних рівнях управління. Цим визначаються вимоги до йогоорганізації.

В організаційномуплані фінансовий контроль можна поділити на державний, відомчий, а такожконтроль місцевих органів самоврядування.

Державний контрольздійснюється на рівні центральних органів державного управління. Сюди слідвіднести Верховну Раду України, яка здійснює фінансовий контроль при розгляді тазатвердженні бюджету, а також при затвердженні звіту про його виконання. Вонатакож контролює законність і ефективність використання бюджетних коштів, доцільністьвитрат. Контроль здійснюється через комісії Верховної Ради.

Від урядуконтроль здійснює Міністерство фінансів України – його центральний апарат іконтрольно-ревізійна та податкова служби. Вони здійснюють контроль за мобілізацієюі використанням коштів бюджету, інших фінансових інституцій, господарськихорганів.

Відомчийфінансовий контроль здійснюють фінансові служби міністерств, відомств,підприємств, організацій і установ державної форми власності. Даний видконтролю застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств таорганізацій. В останній час масштаби даного виду контролю значно скоротилися зпоявою підприємств нових форм власності. [8]

Фінансовийконтроль органів місцевого самоврядування здійснюють фінансові органипредставницької та виконавчої влади місцевих Рад народних депутатів насампередчерез відповідні комісії Рад народних депутатів і місцеві фінансові органи. Об’єктом фінансового контролю є місцеві бюджети, позабюджетні фонди,господарсько-фінансова діяльність підприємств і організацій комунальноївласності. [4]

Крім зазначенихвидів ще існує громадський фінансовий контроль, який здійснюють  громадськіорганізації (партії, рухи, профспілкові організації), а також аудит, щопредставляє собою незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований накомерційних засадах. [8]

Аудит – цеперевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів таіншої інформації. Щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарюванняз метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідностічинному законодавству та встановленим нормативам.  [6]

За формамипроведення розрізняють фінансовий контроль попередній, поточний і наступний.

 Попереднійконтроль є основним, який здійснюється на стадії складання, розгляду ізатвердження бюджетів, фінансових планів і кошторисів витрат. Його мета – попередженнянеправильного і нераціонального використання коштів, запобігання порушеннязаконів, перекриття шляхів інших порушень і крадіжок.

 Поточнийфінансовий контроль провадиться всіма фінансовими й господарськими органами упроцесі виконання бюджетів, фінансових планів і кошторисів. Він дає змогувиявити і попередити незаконні витрати, порушення фінансової дисципліни,забезпечити додержання норм витрат, запобігти безгосподарності танепродуктивним витратам. При даному виді контролю використовується аналіз,перевірка та обстеження діяльності підприємств і організацій.

Наступнийконтроль здійснюється після завершення звітного періоду або фінансового року.Його завданням є перевірка доцільності витрачання державних фінансовихресурсів, законності здійснення фінансових операцій, ефективності витрачаннякоштів, а в результаті вживаються заходи щодо усунення порушень й притягненнявинних до відповідальності. [6]

Методифінансового контролю, як конкретні прийоми його проведення, поділяються надокументальні (ревізії, перевірки) і натуральні (інвентаризація, лабораторнийаналіз, контрольний обмір, контрольний запуск сировини у виробництво тощо). [8]

ØРевізія –це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністюпідприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансовихпитань, достовірністю обліку й звітності, а також в разі виявлення спосібдокументального викриття нестач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів іматеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізіїскладається акт. [6]

Ревізії є найважливішим методом фінансового контролю. При ревізії забухгалтерськими документами перевіряють діяльність об’єкта за повний звітнійперіод. Ревізії бувають повні, часткові, тематичні, комплексні. За ступенемзалучення інформації розрізняють ревізії загальні та вибіркові. [4]

Повна документальна ревізія потребує перевірки всієїфінансово-господарської діяльності.

При частковій ревізії перевіряються окремі ділянкифінансово-господарської діяльності або окремі затрати, наприклад інвентаризаціятоварно-матеріальних цінностей.

Тематична ревізія проводиться по кількох однотипних структурах, деперевіряються одні й ті самі питання, наприклад перевірка фінансових розрахунківпідприємств і організацій, або перевірка установ охорони здоров’я по дотриманнюнатуральних норм харчування і т.п.

Комплексна ревізія включає широке коло питань і дає змогу глибокоперевірити діяльність організації, установи. Наприклад, Державне контрольно-ревізійнеуправління, як правило, проводить комплексні ревізії галузей освіти, охорониздоров’я, культури. При цьому ревізії поділяються на планові й позапланові.Практика роботи показує, що основний контроль ведеться по планах. Протевиникають ситуації, коли необхідна позапланова ревізія. Наприклад, надходженнясигналів про зловживання, але, як правило, ці ревізії відбуваються на проханняслідчих органів, а останнім часом – і за проханням власників.  [6]

За методами ревізії поділяються на суцільні і вибіркові. При суцільнійперевіряються всі документи, або матеріальні цінності за весь ревізований період,а при вибірковій – тільки частина документів на вибірку за той чи інший періодчасу (квартал, місяць, декаду в кожному місяці). [6]

ØПеревірка– це обстеження і визначення окремих ділянок фінансово-господарської діяльностіпідприємства, установи, організації або їх підрозділів. Наслідки перевіркиоформляються довідкою чи доповідною запискою.

ØОбстеженняна відміну від перевірки провадять за більш широким колом питань. Його мета –визначити становище, що склалося в окремих напрямах господарської діяльностіоб’єкта, що обстежується, і визначити перспективи їхнього поліпшення ірозвитку.

ØАналіз,як правило здійснюється регулярно по всьому колу питань діяльності господарськогосуб’єкта. Його мета – встановити резерви додаткового одержання коштів,скорочення витрат, поліпшення фінансового становища. [4]

ØФінансовиймоніторинг – це проведення постійного контролю за фінансовим станомгосподарського суб’єкта.   

Важливим дляфінансового контролю є використання його різних методів, до яких належать:

ØІнвентаризаціяматеріальних цінностей і наявності грошових коштів;

ØЗустрічніперевірки;

ØРахунковоїперевірки бухгалтерських звітів і балансів, а до недавнього часу – й аналізфінансово-господарської діяльності.

Методінвентаризації матеріальних цінностей і наявності грошових ресурсів використовуєтьсядля перевірки відповідності даних бухгалтерського обліку фактичній наявностігрошових і матеріальних цінностей, і в разі виявлення розходжень, вжиттязаходів до ліквідації відхилень – лишки оприбутковуються, нестачівідшкодовуються. Причому інвентаризація наявності грошових коштів проводитьсяобов’язково методом раптової перевірки наявності грошових коштів у касіпідприємства, організації або установи. Метод зустрічних перевірок потребуєзвірення записів у книгах і рахунках бухгалтерського обліку перевіюваної організаціїабо установи з даними обліку організації, або установи, яка надає сировину,матеріали чи продукцію організації, що перевіряється. Більш широко даний методзастосовується при перевірці виконання робіт або послуг, що для організаціїздійснюють інші юридичні чи приватні особи.   

Метод рахунковоїперевірки бухгалтерських звітів і балансів використовується для перевіркидостовірності відображення у них звітних показників; виявлення і усуненняприписок та інших помилок, що спотворюють показники виконання підприємствами державногозамовлення; недопущення незаконного або неправильного використання коштів;забезпечення виконання обов’язків перед бюджетом і зміцнення звітноїдисципліни. [6]

Використаннявсієї сукупності видів, форм і методів контролю має надзвичайно велике значеннядля ефективного функціонування системи фінансового контролю в цілому. Так,застосування всіх видів фінансового контролю є важливим з погляду запобіганнявтрати контролю за діяльністю певних секторів економіки та утворення неконтрольованихсегментів у фінансовій сфері, а також з погляду попередження паралелізму тадублювання при здійсненні контролю.

Отже, зазначенівиди, форми та методи здійснення фінансового контролю в Україні дають змогудійти висновку про його масштаби, рівень значущості та корисності, відносно доздійснення різними органами влади та управління. А також про цілком сформованийхарактер, який  відповідає наближеній до ринкової економіки Україні. Питаннялише в тому, чи можна говорити про відповідність світовим нормам. Для цьогонеобхідно, перш за все, звернутись до зарубіжного досвіду у цій сфері.

РОЗДІЛ 3.

СВІТОВИЙ ДОСВІД У СФЕРІ ФІНАНСОВОГОКОНТРОЛЮ

ДЕРЖАВИ.


Вивченнязарубіжного досвіду організації фінансового контролю може стати корисним длявдосконалення вітчизняної системи контролю.

Основнимміжнародним нормативним документом у сфері державного фінансового контролю єДекларація про керівні принципи фінансового контролю, яка була прийнята вжовтні 1977 року на ІХ конгресі INTOSAI — міжнародної організації вищих органівфінансового контролю, що діє під егідою ООН і об’єднує Незалежні державніоргани фінансового контролю 174 країн світу, — у місті Ліма (Лімськадекларація). У декларації йдеться про компіляцію та систематизаціюзагальноприйнятих основних принципів контролю за державними фінансами. Вонаявляє собою базовий, принциповий документ, що враховує різні системифінансового контролю (а саме: монократичну та колегіальну), різне розуміннямісця фінансового контролю в системі державних функцій і гілок влади, а такожрізні рівні розвитку, яких фінансовий контроль досяг в окремих регіонах. ХочаЛімська декларація, з точки зору міжнародного права, не має обов’язковогохарактеру, не можна недооцінювати її вплив на розвиток вищих органівфінансового контролю в окремих країнах. [22]

Нині в зарубіжнихкраїнах існують дві основні форми господарського контролю — державний іаудиторський. Організаційна схема господарського контролю в зарубіжних країнахмає такий вигляд:

ØВищийорган державного фінансового контролю, який підпорядковується парламенту і наякий покладено контроль за витрачанням коштів державного бюджету;

ØДержавніконтрольно-ревізійні підрозділи міністерств і відомств, які підпорядковуютьсяяк вищому органу державного фінансового контролю, так і відповідному міністерствуабо відомству. Вони здійснюють детальний контроль за правильністю витрачаннядержавних коштів;

ØНезалежнийаудиторський контроль, що проводить перевірку достовірності звітних данихбалансу, законності господарських операцій та надає консультаційні послуги усфері обліку та фінансів недержавного сектора економіки;

ØПодатковевідомство, яке контролює надходження коштів до державного бюджету.

Органи державногоконтролю в зарубіжних країнах здійснюють контроль за витрачанням міністерствамита іншими органами управління коштів, відпущених на їхнє утримання тареалізацію державних програм, здійснюють оцінку їхньої результативності,перевіряють виробничо-фінансову діяльність приватних фірм із виконаннязамовлень.

Наприклад,Головне контрольне управління Конгресу США контролює здійснення різнихдержавних програм у галузі науки і техніки, енергетики, освоєння космосу, охоронинавколишнього середовища, сільського господарства, житлового будівництва та соціальногорозвитку, використання природних ресурсів, транспорту. При цьому перевіряєтьсязаконність, доцільність та ефективність здійснених витрат. [10]

У деяких країнахстворено спеціальні органи, які контролюють не лише бюджетно-фінансові питання,а, по суті, всю роботу державного апарату. В Японії, наприклад, таку функціювиконує Управління адміністративного контролю при канцелярії прем’єр-міністра.В його завдання входить підготовка пропозицій щодо вдосконалення системи іструктури державного управління, зміцнення службової дисципліни державнихчиновників, боротьби з корупцією, бюрократизмом, розробка проблем окремихверств населення, для розв’язання яких потрібна взаємодія кількох відомств. [10]

  Правомірне йраціональне використання державних коштів є важливою передумовою правильногоуправління державними фінансами та дієвості прийнятих відповідними установамирішень. Для досягнення цієї мети необхідний ефективно діючий вищий органфінансового контролю, незалежний статус якого закріплений у відповідномузаконодавстві.

У країнахЄвропейського союзу існує чотири основних типи такого органу, а саме:

1.   Суд із судовими функціями абоаудиторський суд (Франція, Бельгія, Люксембург, Португалія, Іспанія, Італія,Греція). У Португалії та Греції вищий орган фінансового контролю є складовоюсудової системи і конституційно існує на паритетних засадах з іншими судами.  Наприклад,Аудиторський суд Бельгії було створено після проголошення незалежності країни в1830 році. Його очолює рада, 12 членів якої обирає парламент на шість років.Суд є незалежним від парламенту та уряду і сам вирішує яким чином він будерозпоряджатися бюджетними коштами, виділеними для його діяльності. Сфера впливусуду поширюється на всі установи та відомства федерального та регіональногорівнів, а також на підпорядковані їм державні організації і підприємства. ОднакЄвропейський суд аудиторів, попри свою назву, не виконує функцій суду.

2.    Колегіальний орган, який немає судових функцій (Нідерланди, Німеччина, Австрія). На таких засадахфункціонують Рахункові палати Чехії, Польщі, Росії, України.

3.   Незалежний орган, котрийочолює Генеральний контролер-аудитор (Великобританія, Ірландія, Данія). Вищиморганом фінансового контролю Великої Британії є Національне управління аудиту(НУА). Воно створене на початку ХІІ століття й очолює його генеральний аудитор,якого призначає королева. Незалежність НУА забезпечується тим, що воно отримуєкошти, необхідні для роботи не від уряду, а від палати громад парламенту. Ніхтоне може вказувати управлінню як воно має виконувати свої обов’язки.

4.   Орган контролю у складіуряду, який очолює також Генеральний контролер-аудитор (Швеція, Фінляндія). ЯкШвеція, так і Фінляндія мають два контрольних органи: перший – вищий органфінансового контролю – здійснює детальні ревізії та звітує перед урядом, другий– ще один контрольний орган з невеликим секретаріатом, очолюваний членамипарламенту і підзвітний йому. [14]

Поряд зінститутами зовнішнього контролю (вищих органів фінансового контролю) убільшості країн діють також урядові контрольно-ревізійні системи, якіздійснюють внутрішній контроль. Перш за все це міністерства фінансів (Німеччина,Канада, Японія, Швеція, Польща, Угорщина тощо). Міністерства фінансів підназвою Державних казначейств функціонують у США та Великобританії, якМіністерство фінансів та економіки – у Франції. Є країни, де в системівиконавчої влади функціонує декілька фінансово-контролюючих відомств. [15]

Системивнутрішнього контролю дещо відрізняються в європейських країнах. Серед нихможна виділити два підходи. Перший із них, який використовується в таких країнах,як Франція, Португалія та Іспанія, можна назвати „відповідальністю третьої сторони”.У країнах-членах ЄС, які використовують такий підхід, Міністерство фінансів нелише відіграє ключову роль у розробці проекту бюджету та розподілі коштів середгалузевих міністерств, а й також має право безпосередньо втручатися на стадіїпопереднього контролю через своїх службовців, які є при кожному галузевомуміністерстві. Так, Португалія має централізовану Генеральну фінансовуінспекцію, яка підпорядковується міністру фінансів і відповідає за фінансовийконтроль усіх бюджетних витрат урядових установ за фактом їх виконання. ОкрімГенеральної фінансової інспекції, галузеві міністерства мають свої власніконтрольовані підрозділи.

Згідно з іншимпідходом, який використовується в Нідерландах і Великобританії,відповідальність за контроль за витрачанням бюджетних коштів покладається накерівника галузевого міністерства. Цей підхід має назву „відповідальністькерівництва”. У країнах, які використовують такий підхід, кожне галузевеміністерство несе повну відповідальність за витрачання власного бюджету й зазапровадження відповідних перевірок і контролю. Наприклад, Служба внутрішньогоконтролю міністерства фінансів Великобританії не відповідає за безпосереднійконтроль за витрачанням бюджетних коштів галузевими міністерствами, авідповідає за те, щоб у кожній урядовій установі була запроваджена власнаконтрольна служба, яка здійснює ефективний фінансовий контроль. [22]

Основною формоюконтролю недержавного сектора економіки в зарубіжних країнах є аудиторськийконтроль. В основному аудиторство за кордоном – це високомонополізована галузьсфери обслуговування. Так, у США діє 8 великих аудиторських фірм із чималимштатом працівників, які встановили монополію в галузі контролю звітності великихконцернів. Аудиторський контроль поширюється аж до утворення міжнароднихаудиторських фірм, деякі з них можна розглядати як транснаціональні корпорації.Це відомі аудиторські фірми „Артур Андерсен”, „Маккінзі”, „Куперз ендЛайбранд”, „Пік Марвік Мітчел”, „Артур Янг”, „Прайс Уотерхауз” тощо. У своїйроботі вони використовують міжнародні норми аудиту та супутніх робіт.

Отже, взарубіжних країнах чітко розмежовуються дві форми господарського контролю –державний і аудиторський. Державний фінансовий контроль здійснюється як вищимиконтрольними органами, що підпорядковуються парламенту або президенту,функціями яких є контроль за формуванням та ефективним витрачанням державного бюджету,так і контрольно-ревізійними підрозділами міністерств та відомств, які перевіряютьдіяльність підлеглих їм державних підприємств. Аудиторський контроль проводитьперевірку недержавного сектора економіки, тобто приватних фірм і концернів. [10]

Зарубіжний досвідорганізації фінансового контролю в цілому може вплинути на вирішення основнихукраїнських проблем у цій сфері. Вивчення їхніх досягнень і помилок безперечнодопоможе на нашому власному шляху до цивілізованого ринку та фінансовогоправопорядку. [15]

РОЗДІЛ 4.

РОЛЬ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ

ФІНАНСОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ.

Недооцінка роліконтролю у фінансово-господарській діяльності негативно позначається наекономіці. Це також призводить до того, що практичні засади організації системногозабезпечення здійснення державних контрольних функцій стають недосконалими,викликаючи цілий ряд проблем. [11]

Якщо аналізуватиефективність фінансового контролю в Україні, то можна виявити низку серйознихпроблем становлення державного фінансового контролю.

 Найважливіша зних – методологічна проблема, пов’язана з недостатньою з’ясованістю природивнутрішнього та зовнішнього фінансового контролю. Як показує світовий досвід,система дійового державного фінансового контролю має складатися із двохнезалежних, але однаково важливих частин: внутрішнього державного фінансового контролюі незалежного – зовнішнього. У нашій державі спостерігаються спроби штучногооб’єднання внутрішнього і зовнішнього фінансового контролю або їх субпідпорядкування,що пояснюється нерозумінням суті питання. Взагалі зовнішній контроль, який маєздійснювати Рахункова палата, відсутній в Україні через рішення КонституційногоСуду, яке призупинило її діяльність.  [14]

Наступна проблемаполягає в тому, що сьогодні державний фінансовий контроль, як урядовий, так іпарламентський, не поширюється на доходи Державного та місцевих бюджетів. ВУкраїні такі функції покладені на податкову службу, що є неправомірним, адже цяслужба стежить за сплатою податків, правильністю розрахунків, маючи свої власніфункції. Підтверджують такий висновок і статистичні дані. В останні рокизбільшується недоїмка, податки неможливо зібрати. Але одночасно із року в рікщорічно проводяться заліки — недоїмка списується в рахунок сплати платникамиподатків якихось заборгованостей, і це приносить прибутки не державі, а посередникам.[14]

Таким чином, усистемі управління нашої держави практично повністю відсутня функція незалежногоконтролю та аудиту дохідної частини бюджетів України. А якщо немає такогоаудиту, то є дефіцит необхідних фахових пропозицій щодо реальних джерелнаповнення бюджетів України, розширення їх фінансової бази і поліпшенняфінансового стану підприємств. На сьогодні це – найсерйозніша проблемадержавного фінансового контролю в Україні, оскільки такий контроль та аудит нездійснюють ні Головне контрольно-ревізійне управління України, ні Рахунковапалата України.

Третя проблема –відсутність належного державного фінансового контролю за використаннямдержавної та комунальної власності. У сфері управління центральних та місцевихорганів влади перебувають сьогодні 4100 державних підприємств. І ще 2500 відкритихакціонерних товариств мають у своїх статутних фондах державні пакети акцій, ізних 404 великих підприємства повністю контролюються державою, бо мають устатутному фонді більш ніж 50% державної власності. Як з’ясувалося, з бокуїхнього власника – держави, керівництво і контроль за діяльністю такихпідприємств, утворенням прибутку та його використанням фактично нездійснюється. Величезні фінансові потоки і кошти зовсім не контролюються. [14]

Державніпідприємства не підлягають і аудиту Рахункової палати, за винятком бюджетнихкоштів, ними отриманих. Фінансовий аудит, наприклад, державних акціонернихкомпаній здійснює не Головне контрольно-ревізійне управління (ГоловКРУ), а приватніаудиторські фірми. Але звіти про цей аудит, як і фінансові звіти державнихпідприємств, що пройшли аудит, не подаються ні Міністерству фінансів, ні уряду,ні Верховній Раді України. Така ситуація призводить до негативних наслідків. Наприклад,два державні підприємства нафтопроводів у 1999 році сплатили до бюджету 143млн. грн. податків. Одночасно вони залишили у своєму розпорядженні понад 740млн. грн. прибутку.  Державі, як власнику, не виплачено жодної копійкидивідендів. Гроші пущено в оборот для сумнівних фінансових операцій. На моментперевірки прострочена дебіторська заборгованість за такими операціямиперевищила 140 млн. грн.  До речі, цих коштів вистачило б державі, щоброзрахуватись із заборгованістю за заробітною платою в усій бюджетній сфері. [14] Основи державного фінансовогоконтролю в напрямі контролю власності могли б бути аналогічними основамдержавного контролю у сфері фінансів.          

Четверта проблема– державний контроль за фінансовими ресурсами місцевих органів влади ісамоврядування. В Україні зовсім немає зовнішнього, незалежного державногоконтролю за цією частиною публічних фінансів, яка сьогодні становить більш ніжтретину Зведеного бюджету України. Повноваження незалежного державного фінансовогоконтролю, в тому числі з урахуванням світової практики, мають поширюватись і нацю частину публічних фінансів. Інакше не можна вести мову про цілісність тазавершеність системи внутрішнього і зовнішнього державного контролю заформуванням і використанням публічних фінансових ресурсів і державного майнаУкраїни. [14[

Наступна проблема– яким має бути контроль фінансів підприємств державного сектору і фінансівкомунальних підприємств або підприємств, що мають частку державного майна? Захопившисьфіскальною стороною проблеми, держава втратила контроль за економічноюдіяльністю цих підприємств. [14]  Оскільки фінанси державних і комунальнихпідприємств є складовою фінансів держави, то, безумовно, внутрішній контроль заїх формуванням і використанням є компетенцією уряду. Так само і зовнішній,незалежний контроль у цій галузі є компетенцією Рахункової палати України.Такий принцип діє в країнах Європейського Союзу, і не тільки там.

Шоста проблема –відсутність системи здійснення контролю за використанням державних коштів.Порушення чинного законодавства, нецільове витрачання коштів, марнотратство інавіть розкрадання стають, на жаль, нормою нашого життя. А це все – ознакислабкості контролю. Факти порушень встановлюються сьогодні практично в кожній зперевірених установ. Але винні в порушеннях не несуть покарання. Координаціївзаємодії між органами, що здійснюють перевірки, немає, як і спільних дій щодоусунення причин, які породжують умови для порушення чинного законодавства. Міжконтрольними органами фактично немає обміну інформацією щодо методів виявлення порушеньта встановлення способів розкрадання державних коштів та державного майна.

Сьома проблема –кадри органів державного фінансового контролю, стандарти їхньої діяльності,заробітна плата, умови праці та оплати відряджень. Через низьку заробітну платуна роботу залучаються робітники низької кваліфікації, є проблеми і в організаціїпрофесійної підготовки та перепідготовки кадрів у відповідності з новими стандартамибухгалтерського обліку. [14]

Зовнішній,незалежний державний фінансовий контроль та аудит є новими для України і слабовідпрацьованими як у теоретичному, так і в методологічному плані. У КонституціїУкраїни дане питання слабо розкрите. Стаття 98 виписана не досить чітко. Закон,який регулює діяльність Рахункової палати, надто недосконалий, особливо післяприйняття рішення Конституційного Суду щодо призупинення його дії. [14]

Незважаючи навищезазначені недоліки, наближена до ринкової економіки система державногофінансового контролю в нашій країні все-таки в основному склалася. Вона охоплюєяк нормативно-правову базу, так і органи, що здійснюють державний контроль, та форми й методи контролю. [7]

Аналіз системи державногофінансового контролю дає змогу сказати на підставі статистичних даних, щоостаннім часом кількість виявлених фінансових порушень загалом по Україні зросла.Так, у 2001 році було виявлено фінансових порушень на суму 172553,3 тис. грн., тодіяк у 1998 році – 14781,4 тис. грн. [12]

Таким чином,спостерігається тенденція до зростання у 11,6 рази, і це за 3 роки. (дод. А) На основі даних було зроблено прогноз на 3 роки вперед до 2004 р., який визначивданий показник на рівні приблизно 2013697,01 тис.грн. Таке зростання може бути віднесено на неефективністьяк фінансового контролю, так і органів, що його здійснюють, а такожнедосконалістю законодавчої бази.

За дорученнямивищих органів влади і правоохоронних органів органами контрольно-ревізійноїслужби загалом протягом 1994-1999 років проведено було 217,8 тис. ревізій таперевірок суб’єктів підприємницької діяльності, якими виявлено незаконних,нецільових витрат та нестач на суму 3,9 млрд. грн., що становить 78,4 відсотказагальної суми виявлених службою за цей період незаконних і нецільових витратта нестач. Показники результативності контрольно-ревізійної роботи у 1999 роцівищі від середньорічних протягом останніх 6 років; у розрахунку на один суб’єктпідприємницької діяльності у 1999 році виявлено незаконних і нецільових витратта нестач на суму 10,9 тис.дол. США при середньорічному показнику 7,7 тис.дол.,в розрахунку на одного ревізора – 49,8 тис.дол. при середньорічному показнику41,0 тис.дол. США. За 9 місяців ці показники становили відповідно 16,2 та 58,1тис.дол. США. [7]

Згідновищезазначених даних було побудовано графік і за допомогою лінії трендузроблено прогноз щодо незаконних витрат на одного суб’єкта підприємницькоїдіяльності на 2002 рік, за умов, якщо тенденція до зростання не зміниться.Прогнозне значення складає приблизно 35,78 тис.дол. США. (дод. Б)

Таким чином,зроблений аналіз стану фінансового контролю в Україні на сучасному етапі даєможливість дійти висновку про недооцінку ролі фінансового контролю в Україні длязабезпечення фінансової дисципліни у державі. Такий стан призводить до значнихфінансових порушень, які мають тенденцію до зростання протягом останніх років,що спричинено рядом проблем у цій галузі, серед яких —  недосконалість законодавства,дублювання контрольних функцій органами управління, відсутність незалежногоконтролю та інші.

Наявність значнихобсягів фінансових порушень визначає потребу в підвищенні ролі фінансового контролюна сучасному етапі розвитку економіки України.

РОЗДІЛ 5.

ПІДВИЩЕННЯ РОЛІ ФІНАНСОВОГОКОНТРОЛЮ НА

СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ.

                       

Відсутністьстратегії реформування органів контролю, непослідовність дій і прямі помилки недали змогу створити ефективну в умовах переходу до ринку цілісну системуфінансового контролю в Україні. Діюча система державного фінансового контролюпотребує серйозного реформування. Сучасний стан державного фінансового контролюв Україні – це, на наш погляд, результат недооцінювання його ролі в успішномугосподарюванні та розв’язанні соціальних проблем. [7]

Реформуваннясистеми контролю має не тільки важливе соціально-економічне значення, а йвідіграє провідну роль у становленні демократичного суспільства. Практичнореформа системи державного контролю вже почалася, одночасно з процесами економічнихреформ, реформ складових державного устрою. Однак подібне реформуваннядержавного контролю може й не привести до бажаних результатів, до формуванняцілісної системи контролю, оскільки поки що практично відсутня чітка стратегія,яка ґрунтувалася б на достатньо продуманій концепції.

  Таким чином,проблеми удосконалення та посилення державного фінансового контролю залишаютьсяактуальними й сьогодні у зв’язку з невирішеністю ряду як теоретичних, так іпрактичних питань. Для посилення функцій державного контролю, його подальшогостановлення як повномасштабної системи, що охоплює інтереси держави і їїгромадян у фінансовій сфері, потрібно реально оцінити сучасний стан основних елементівцієї системи й розробити шляхи її удосконалення. [7]

Основною вимогоюреформування системи фінансового контролю в Україні повинна бути їїадекватність сучасним вимогам, тобто відповідність кожного з елементів системивизначеним параметрам суспільно-господарського розвитку. При цьому доситьважливу роль в удосконаленні відіграє модифікація контрольних дій, оскількивони віддзеркалюють методологічний аспект контролю.

Чинній в Українісистемі фінансового контролю, яку можна вважати відповідною існуючим вимогам,бракує сучасного методичного та технологічного інструментарію виконанняконтрольних дій. Причиною цього є недостатня дослідженість методологічнихаспектів проблеми, а відповідно – відсутність новітнього арсеналу прийомів іспособів здійснення фінансового контролю. Це суттєво збіднює існуючу контрольнупрактику і значною мірою зумовлює низьку ефективність функціонування системифінансового контролю держави. [20] 

Розв’язанняпроблеми підвищення ефективності державного фінансового контролю слід здійснюватина засадах системного підходу, а саме:

·    Фінансовийконтроль мусить розглядатися як важливий елемент загальнодержавного контролю,який у свою чергу є складовою системи суспільного контролю;

·    У процесіудосконалення державного фінансового контролю повинні враховуватися принципитакої структуризації контролю в суспільстві, яка означає необхідність розгортаннявзаємодії системи фінансового контролю із контролюючими органами місцевогосамоврядування;

·    Доповненняфінансового контролю, виконавцями якого є органи державної влади та місцевогосамоврядування, незалежним фінансовим контролем, який здійснюють аудитори тааудиторські фірми;

·    Дотриманнясубординації при побудові органів фінансового контролю в структурізагальнодержавних контролюючих інституцій. [20]

Виходячи ізвищезазначеного, можна сформулювати основні напрямки підвищення роліфінансового контролю.

ØВизначитипоняття „система контролю”, складові якої мають бути взаємопов’язаними і діятияк єдиний організм на всіх етапах діяльності державних органів, включаючи йаудиторську діяльність.

ØОсновніположення фінансового контролю (статус, компетенцію головних органів, їхсистему) доцільно закріпити конституційно з урахуванням принципу розподілузаконодавчої, виконавчої влади та особливостей державного устрою країни.

ØЗакріпитиу спеціальній статті Конституції України поняття державного контролю івизначити, які державні органи влади та посадові особи користуються правомконтролю, в яких сферах і яким чином вони його здійснюють.

ØВизначитив спеціальному Законі „Про фінансовий контроль в Україні” основи державноїсистеми контролю, права та обов’язки органів державної влади і управління,органів місцевого самоуправління підприємств, організацій, установ, посадовихосіб і громадян, структуру та організацію державної системи контролю.

ØВирішитина законодавчому рівні питання, пов’язані з матеріально-технічним і соціальнимзабезпеченням працівників контролюючого апарату, стимулюванням праці тавідповідно фізичним захистом.

ØСтворитивідповідну нормативно-правову, методологічну й інформаційну базу державногофінансового контролю із застосуванням сучасної технології контролю.

ØНаділитиГоловне контрольне управління Президента України функціями найвищого органудержавного фінансового контролю з визначенням його статусу, місця, структури,компетенції, функцій, прав та обов’язків працівників. [7]

ØПосиленнявимог до контролю за власністю держави, аналогічних основам державного контролюу сфері фінансів. [14]

ØУдосконаленнястатистичної звітності про роботу відомчого контролю та структури його органів.[12]

У контекстідосліджуваної проблематики необхідно наголосити на важливості аудиту, тобтоврегульованого чинним в Україні законодавством незалежного фінансовогоконтролю, що здійснюється з метою захисту інтересів власників, які відіграютьроль його ініціаторів. Аудит як одна з властивих ринковій економіці таісторично апробованих форм фінансового контролю може і повинен бути плідновикористаним з метою підвищення ефективності функціонування системисуспільного, в тому числі й державного, контролю. [20]

Одним ізнапрямків удосконалення аудиторського контролю в Україні є прискорення розробкиякісної цілісної системи національних стандартів аудиту, базою для створенняякої можуть бути 29 міжнародних нормативів аудиту та супутніх робіт. Крім того,важливим є впровадження положень Закону України „Про аудиторську діяльність”(дія якого призупинена) в практику роботи недержавного сектора економіки, асаме проведення обов’язкової аудиторської перевірки на недержавнихпідприємствах. [10]

Для України, якастала на шлях побудови правової демократичної держави з ринковою економікою, зметою недопущення паралелізму та дублювання в діяльності контролюючих органів усіхрівнів особливої актуальності набуває розвиток інформаційної бази у сферіздійснення контролю. Саме про створення інформаційної бази державногофінансового контролю йдеться й в Указі Президента України „Про заходи щодо підвищенняефективності контрольно-ревізійної роботи”. І саме ця інформаційна база має відігратизначну роль у підвищенні ефективності державного фінансового контролю.

Такожудосконалення контролю на сучасному етапі потрібно здійснювати згідно з державноюпрограмою створення електронних систем контролю і управління товарним ігрошовим обігом на 1994-2000 рр., затвердженою постановою Кабінету МіністрівУкраїни „Про впровадження електронних систем контролю та управління товарним ігрошовим обігом”. Основне призначення даної програми – створити електроннийобмін інформацією між державними контролюючими органами (Державною податковоюслужбою, ГоловКРУ України та іншими) і правоохоронними органами. На підставізазначеної програми потрібно створити можливість для розвитку і санкціонованогодоступу до інформації багаторівневої автоматизованої системи управлінняфінансовими і матеріальними потоками держави (облік, аналіз, прогнозування,прийняття рішень) і на цій основі забезпечити раціональне використанняматеріальних і фінансових ресурсів, а також стабільне і в повному обсязінадходження коштів до державного бюджету з усіх галузей народного господарства.

Створення вУкраїні такої системи електронного контролю забезпечить значний економічнийефект ще й завдяки скороченню витрат часу кваліфікованих працівників, сприятимепідвищенню якості роботи контрольних служб. [7]

Таким чином, можнадійти висновку про те, що реалізація зазначених напрямів надасть змогуреформувати в Україні систему державного фінансового контролю, підвищити йогороль у забезпеченні фінансової дисципліни на сучасному етапі розвитку нашоїдержави. Адже фінансовий контроль стає засобом подолання кризових явищ,стабілізації та зростання національного доходу за умови, коли подальший його розвитоквідбувається, спираючись на дійсні потреби в його застосуванні, коли йогореформування буде здійснюватися правильно та доцільно.

Фінансовийконтроль будь-якої держави світу має дуже важливе значення для розвиткудемократії в ринкових умовах, його ефективність є свідченням високого розвиткуекономіки країни.  

 

ВИСНОВКИ.

 

Фінансовийконтроль держави – одна з найважливіших функцій державного управління,спрямована на виявлення відхилень від прийнятих стандартів законності, доцільностій ефективності управління фінансовими ресурсами та іншою державною власністю, аза наявності таких відхилень – на своєчасне вжиття відповідних коригувальних ізапобіжних заходів. Від ефективності державного фінансового контролю залежитьекономічне і не меншою мірою політичне благополуччя нації.

Безумовно, колиУкраїна стоїть на шляху ринкових відносин, не можна недооцінювати рольфінансового контролю держави, яка полягає в забезпеченні фінансової дисципліни.Необхідно пам’ятати, що фінансовий контроль – це один із способів наповненнядержавного бюджету, що є важливим для такої країни як наша. Це також інструментборотьби зі злочинами у сфері фінансових відносин, спосіб збереження державногомайна і коштів, що особливо актуально останнім часом в Україні. Крім того,ефективність здійснення контрольних функцій є чинником підвищення авторитетудержави у світовому співтоваристві

В результатіпроведених досліджень по даній курсовій роботі можна зробити наступні висновки:

1.   Фінансовий контроль державипосідає одне з основних місць серед елементів фінансового управління і єважливим за умов перехідної економіки, тобто в Україні, він забезпечуєдисципліну в фінансовій сфері, є гарантом суверенітету держави, її цілісностіта економічного процвітання.

2.   Неоднозначність трактуванняпоняття фінансового контролю є наслідком багаторічної історії розвитку Українияк держави, а також незавершеністю правової бази, тобто відсутністювідповідного закону.

3.   Наближена до ринковоїекономіки система державного фінансового контролю в нашій країні в основномусклалася і охоплює як нормативно-правову базу, так і органи, що здійснюютьфінансовий контроль, форми й методи контролю. Класифікація в організаційномуплані дала уявлення про масштаби здійснення контролю, про його рівеньзначущості та корисності.

4.   Вивчення світового досвідуорганізації фінансового контролю є важливим у зв’язку з реформуванням даноїгалузі в Україні, а також є свідченням необхідності впровадження ефективногофінансового контролю. У зарубіжних країнах чітко розмежовуються дві форми фінансовогоконтролю – державний та незалежний.

5.   Аналіз стану фінансовогоконтролю в Україні дозволив виявити ряд проблем у цій сфері, що спричиняютьдинамічний ріст кількості фінансових порушень у державі з кожним роком:

ØМетодологічнапроблема – недостатня з’ясованість природи зовнішнього та внутрішньогофінансового контролю.

ØВідсутністьфункції незалежного контролю та аудиту дохідної частини бюджетів України.

ØВідсутністьналежного державного фінансового контролю за використанням державної такомунальної власності.

ØВідсутністьзовнішнього, незалежного державного контролю за фінансовими ресурсами місцевихорганів влади і самоврядування.

ØВтратадержавою контролю за економічною діяльністю підприємств державного сектору іфінансів комунальних підприємств або підприємств, що мають частку державногомайна.

ØВідсутністьсистеми здійснення контролю за використанням державних коштів.

ØНизька заробітнаплата, оплата відряджень та умови праці, що спричиняють недостатньо високийрівень кваліфікації працівників органів контролю.

Основнимипроблемами можна визначити: відсутність незалежного контролю за різними сферамивикористання фінансових ресурсів у державі, а також дублювання органамиуправління контрольних функцій.

6.   Для підвищення роліфінансового контролю в Україні, вирішення основних проблем у державі, щопов’язані з цим питанням необхідно реформування системи фінансового контролюшляхом таких основних напрямів:

ØПрийняттяЗакону України „Про фінансовий контроль”.

ØСтвореннянеобхідних умов для здійснення незалежного контролю за використанням фінансовихресурсів у державі.

ØВпровадженнянової інформаційної системи, яка б забезпечила обмін необхідною інформацією міжконтрольними органами у державі.

ØВирішитина законодавчому рівні питання, пов’язані з матеріальним забезпеченнямпрацівників контролюючих органів.

ØПосилитивимоги до контролю за власністю держави, аналогічним основам державногоконтролю у сфері фінансів тощо.

Вирішенняосновних проблем може бути досягнуте лише завдяки розробленій стратегіїудосконалення, яка повинна відповідати вимогам сучасності та спиратися на прийняті у всьому світі норми. Реформуванняконтрольних функцій держави та досягнення їх ефективності дасть імпульсукраїнській економіці для підвищення матеріального благополуччя усього народуУкраїни.    

 


                          СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1.     Проаудиторську діяльність: Закон України від 22.04.1993 р. №3125-ХП // Голос України– 1993. – № 16.

2.     ПроДержавну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26.01.1993 р.

3.     Про Державнуподаткову службу в Україні: Закон України від 24.12.1993 р. № 3813 – ХІІ.

4.     ВасиликО.Д. Державні фінанси України: Навчальний  посібник. – К.: Вища шк., 1997. –383 с.

5.     ВасиликО.Д. Теоріяфінансів: Підручник. – К.: НІОС, 2000. – 416 с.

6.     ЄпіфановА.О., Сало І.В., Д’яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України: Навчальнийпосібник. – Київ: Наукова думка, 1997, с.302 .

7.     КалюгаЄ.В. Фінансово-господарський контроль у системі управління: Монографія – Київ:Ельга, Ніка-центр, 2002. – с.320.

8.     КириленкоО.П. Фінанси: навчальний посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 1998. – 163с.

9.     Фінансовеправо: навчальний посібник для студентів юридичних вузів та факультетів.// Заред. Воронової Л.К. – Київ: Вентурі, 1998.- 384 с.

10.    Финансы. Денежное обращение. Кредит:Учебник для вузов. // под ред Дробозиной Л.А., — Москва: ЮНИТИ, 1997, с.479

11.    Бречко О.В. Удосконаленняконтролю в системі управління фінансовими ресурсами регіону. //Фінанси України– 2002 — №9 — с.150.

12.    Дорош Н.І. Державнийфінансовий контроль: зарубіжний досвід і шляхи вдосконалення. //Фінанси України- 1998 -  №1 — с.47.

13.    Каленський М.М. Удосконаленняфінансового контролю за витрачанням бюджетних коштів. // Фінанси України – 2001-  №5 —  с.65.

14.    Калюга Є.В. Сучасний станвідомчого контролю та шляхи його реформування. // Вісник податкової службиУкраїни – 2002 —  №20 — с.43.

15.    Ковалюк О.М. Роль контролю уфінансовому механізмі економіки. // Фінанси України – 2002 —  №7 —  с.151.

16.    Мельничук В.Г. Фінансовийконтроль в системі державного управління. // Банківська справа – 2002 — №2 — с.26.

17.    Стефанюк І.Б. Державнеуправління і фінансовий контроль в умовах ринку. //Фінанси України – 1999 — №8- с.76.

18.    Стефанюк І.Б. Фінансовийконтроль: визначення поняття і системи // Економіка. Фінанси. Право. – 2001 —  №7- с.3.

19.    Фещенко Л. Функціональнаструктура системи державного фінансового контролю в Україні. // Банківськасправа – 2001 —  №1 —  с.12.

20.    Шевчук В.О. Становлення тарозвиток системи державного фінансового контролю в Україні. // Фінанси України– 1997 —  №11 —  с.19.

21.    Шевчук В.О. Макроекономічнийконтроль фінансового та банківського секторів національного господарстваУкраїни. // Вісник НБУ – 1999 — №5 — с.15.  

22.    Юргелевич С.В. Системадержавного фінансового контролю. // Фінанси України – 2002 — №4 — с.138.

ДОДАТОК А. [9]


/>


ДОДАТОК Б. [7]

/>

еще рефераты
Еще работы по остальным рефератам