Реферат: Финансы предприятий

ЗМІСТ

                                                                                                                                                         С.

ТЕМА 1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ВЧЕННЯ ПРО ФІНАНСИ………………………………………………………………..

Огляд ключових категорій і положень…………………………………..

Список літератури………………………………………………………….

План семінарського заняття………………………………………………

Теми рефератів…………………………………………………………….

Контрольні запитання та завдання ………………………………………..

Основні поняття і терміни…………………………

…………………….

<span Times New Roman",«serif»; font-weight:normal;font-style:normal">ТЕМА 2 ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА. ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ

Огляд ключових категорій і положень…………………………………..

Список літератури………………………………………………………….

План семінарського заняття………………………………………………

Теми рефератів…………………………………………………………….

Контрольні запитання та завдання ………………………………………..

Основні поняття і терміни……………………………………………….

ТЕМА 3. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ

Огляд ключових категорій і положень…………………………………..

Список літератури………………………………………………………….

План семінарського заняття………………………………………………

Теми рефератів…………………………………………………………….

Контрольні запитання та завдання ………………………………………..

Основні поняття і терміни……………………………………………….

ТЕМА 4 ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ТА ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ НА МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Огляд ключових категорій і положень…………………………………..

Список літератури………………………………………………………….

План семінарського заняття………………………………………………

Теми рефератів…………………………………………………………….

Контрольні запитання та завдання ………………………………………..

Основні поняття і терміни……………………………………………….

ТЕМА 5. ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Огляд ключових категорій і положень…………………………………..

Список літератури………………………………………………………….

План семінарського заняття………………………………………………

Теми рефератів…………………………………………………………….

Контрольні запитання та завдання ………………………………………..

Основні поняття і терміни……………………………………………….

<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">
ТЕМА 1.ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ВЧЕННЯ ПРО ФІНАНСИ

Огляд ключових категорій і положень

Фінанси є історичносформованою, складною та багатогранною економічною категорією. Термін«фінанси» походить від латинського "finantia",що в перекладі означає «платіж». Вперше він був застосований напрактиці в Італії у XIII ст. Зокрема, у Флоренції, Венеції, Генуї, де булидобре розвинені торгівля, грошові розрахунки та банківська справа. Цим словомпозначалися платежі та внески, які здійснювалися на користь держави.

В науковий обігтермін «фінанси» вперше ввів французький професор Ж. Боден в 1577 році у праці «Шість книг прореспубліку».

На ранніх стадіяхрозвитку держави не існувало розмежування між ресурсами держави і ресурсами їїглави: монархи розпоряджалися коштами країни як своєю власністю.

З виділеннямдержавної казни і повним відокремленням її від власності монарха (ХVІ-ХVII ст.)виникли поняття державних фінансів, державного бюджету, державного кредиту.Такі зміни призвели до нового бачення суті фінансів. Податкоплатникипоступово визнавали за державою право стягнення податків по мірі того, якдержава зі свого боку, почала надавати послуги населенню і проводити ефективнуфінансову політику.

З розвиткомдержавного устрою різко зросли видатки на міжнародне співробітництво, оборону,охорону навколишнього середовища, соціальну сферу, видатки на втручання державив економіку тощо.

Значні розміривидатків викликали необхідність збільшення податків – головного фінансовогометоду мобілізації ресурсів в державний і місцеві бюджети.

В умовахкомандно-адміністративної системи термін «фінанси» в значній мірі бувпов'язаний з системою доходів і видатків держави.

Головнимконцептуальним ядром визначення фінансів у такій системі був домінант відносин.Саме відносини в таких варіаціях: економічні, грошові, суспільні, виробничі,специфічні — підкреслювали стержень розуміння категорії фінансів.

Проте, як підкреслюєВ.Л. Андрущенко у монографії «Фінансова думка Заходу в XX столітті(Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів)»,концепція відносин стала бастіоном затратної економіки в державних фінансах. Непіддаючись рахунку, не передбачаючи критерії виміру ефективності, поняттявідносин перетворилось в теоретичне запрошення до марнотратства: бездумного, безмірногорозтрачання коштів, хоч реально асигнування коштів на певну мету неминучеозначає відмову від фінансування чогось іншого.

Однак такакатегоричність автора не обґрунтовує і не спростовує того, що фінанси справдівиникають та існують як специфічні відносини між людьми, які мають і кількісні,і якісні характеристики. В залежності від того, що береться за основу прианалізі, і будуть виступати або абстракції, або реальні грошові кошти.

Щоб забезпечитипонятійну визначеність, у сучасній західній літературі термін«фінанси» в розумінні спеціальної самостійної наукової дисципліни,яка стосується грошових коштів та дохідно-видаткової діяльності держави,вживається в уточнюючому варіанті — державні фінанси (publicfinance); в усіх інших випадках застосовуєтьсярозширювальний термін «фінанси» (fanince, business finances).

Так, у підручнику«Фінанси» Еві Бодіта Лауреат Нобелівської премії Роберт Мертонпідкреслюють, що «фінанси – це наукова дисципліна, яка вивчає питаннярозподілу недостатніх грошових коштів у часі та в умовах невизначеності».

У підручнику«Державні фінанси в умовах демократії» Шарль Бланкартдає визначення фінансової науки, характеризуючи її як «економічний аналіздержавної діяльності». Американський професор Карл Шоупзазначає, що «наука державних фінансів описує й аналізує функціонуваннядержавних фінансів з боку грошових асигнувань, соціальних виплат і методівфінансування цих потреб за допомогою податків, позик, іноземної допомоги таемісії грошей». Французький вчений-фінансист П.М. Годмевказує: «державні фінанси — це суспільне багатство у формі грошей ікредиту, яке знаходиться у розпорядженні органів держави».

Відмінності увизначенні фінансів полягають у виборі відправної точки для їх характеристики.Якщо ключовим елементом визначають відносини, то тоді обов'язково з'являютьсяабстракції. Якщо ж за основу беруть результати фінансової діяльності, товизначення носить більш прагматичний характер.

Важливою особливістюзахідної фінансової науки є чітке розмежування фінансів приватного підприємницькогосектора та державних фінансів, між якими мало спільного з погляду мети, функційі результатів. Тобто зарубіжні вчені, у більшості випадків, розглядають фінансидержави чисто із фіскальних позицій виконання нею своїх функцій. Зокрема,професор Х’юго Дальтон(Великобританія) зазначає: «державні фінанси — наука, що знаходиться настику економіки (економікс) з політикою, вивчаючидоходи і видатки державних органів влади та їх взаємну відповідність.Відповідність не обов'язково зводиться до рівності, а до такого арифметичногоспіввідношення, яке за даних умов найбільш прийнятне».

З точки зорузарубіжних вчених, фінанси на мікрорівні (тобтофінанси підприємств) є лише безпосередньою реакцією суб'єктів господарювання нарівень свого достатку і на ту частку, яку присвоює держава у формі податків.Таку ринкову концепцію фінансів суб'єктів господарювання найкраще характеризуєвизначення, дане Е. Нікбахтом і А. Гропеллі: «Фінанси – це застосування різноманітнихекономічних прийомів та методів для досягнення максимального достатку фірми абозагальної вартості капіталу, вкладеного у справу».

Вітчизняна теоріяфінансів продовжує традиційно базуватись на єдиному комплексному підході добачення суті фінансів. При цьому у більшості дефініцій увага акцентується не наособливостях прояву фінансів на макро- та мікрорівнях, а на таких характерних ознаках фінансів:

–<span Times New Roman"">           

грошовий характер фінансових відносин;

–<span Times New Roman"">           

розподільчий характер фінансових відносин;

–<span Times New Roman"">           

формування і використання грошових фондів.

В такому випадкуфінанси розглядають як економічну категорію, яка відображає створення тавикористання грошових фондів у процесі розподілу та перерозподілу валовоговнутрішнього продукту. Фінанси пронизують всю економіку, а вказані їххарактерні ознаки притаманні всім сферам та ланкам фінансової системи. З оглядуна це, фінанси часто ототожнюють з грошовими потоками, які опосередковують рухвалового внутрішнього продукту на всіх стадіях відтворювального циклу:виробництва, розподілу, обміну та споживання.

Функціонуванняфінансів нерозривно пов'язано з такими поняттями як фінансові відносини,фінансова діяльність, фінансові ресурси, гроші.

На поверхніекономічних явищ фінанси асоціюються з рухом грошових коштів, але фінанси — цене гроші. Проте матеріально-речовою формою фінансів завжди є фонди грошовихкоштів.

Залежно від рівня, наякому проходить формування фондів грошових коштів, вони поділяються на:

–<span Times New Roman"">       

централізовані, тобто ті, що створюються на рівні держави(Державний бюджет; місцеві бюджети; Пенсійний фонд; Фонд соціальногострахування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,зумовленими народженням і похованням; Фонд соціального страхування на випадокбезробіття; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництвіта професійних захворювань; фонди міністерств та відомств тощо);

–<span Times New Roman"">       

децентралізовані, тобто фонди підприємств та організацій(амортизаційний фонд, фонд оплати праці, фонд виплати дивідендів, резервнийфонд, фонди економічного стимулювання тощо).

Об'єктивна необхідність фінансів обумовлена такими явищами:

1)<span Times New Roman"">        

наявністю суспільного поділу праці;

2)<span Times New Roman"">        

наявністю товарно-грошових відносин (фінанси не можуть існуватибез грошей);

3)<span Times New Roman"">        

наявністю різних форм власності;

4)<span Times New Roman"">        

наявністю держави і необхідністю виконання нею своїх функцій;

5)<span Times New Roman"">        

дією економічних законів розвитку суспільства.

Об'єктом фінансових відносин єваловий внутрішній продукт, тобто вартість товарів і послуг, виготовленихсуб'єктами економічних відносин у сфері матеріального і нематеріальноговиробництва за певний період часу.

Суб'єктами фінансових відносин виступають:

–<span Times New Roman"">           

держава;

–<span Times New Roman"">           

юридичні особи;

–<span Times New Roman"">           

фізичні особи.

Переважна більшістьвітчизняних вчених і практиків визнають, що фінансам притаманні дві основніфункції:

–<span Times New Roman"">           

розподільча;

–<span Times New Roman"">           

контрольна.

Розподільча функція є головною і проявляється в процесі розподілу валового внутрішньогопродукту у вигляді утворення фондів грошових коштів та використання їх зацільовим призначенням.

Об'єктами розподілувиступають:

1)<span Times New Roman"">        

валовий внутрішній продукт, тобто вартість вироблених всуспільстві благ за певний період часу (переважно за рік);

2)<span Times New Roman"">        

національне багатство, тобто сукупність створених та нагромадженихблаг, якими володіє суспільство, а також природні ресурси, залучені векономічний оборот. Національне багатство залучається у розподільчі процесилише у виняткових випадках (війни, катастрофи, стихійні лиха тощо).

Контрольна функція фінансів зумовлюється об'єктивно притаманною їм здатністюкількісно відображати рух фінансових потоків і забезпечувати контроль задотриманням пропорцій в розподілі валового внутрішнього продукту, правильністюформування, розподілу та використання фінансових ресурсів держави і суб'єктівгосподарювання. Контрольна функція фінансів на практиці реалізується вдіяльності осіб, що проводять фінансовий контроль. В Україні до органів, щоздійснюють фінансовий контроль, належать: Міністерство фінансів, Державнеказначейство, Державна контрольно-ревізійна служба, Державна податковаадміністрація, Державна митна служба, Пенсійний фонд, Рахункова палата та інші.

Фінанси перебувають втісному взаємозв'язку з такими категоріями розподільчого характеру як гроші,заробітна плата, ціна, кредит.

Аналіз категорій«фінанси» і «гроші» свідчить про їхню особливу системузв'язків, яка часто приводить до їх ототожнення. Фінанси нерідко (особливо напобутовому рівні) визначають як певну суму грошей, яка знаходиться врозпорядженні юридичної чи фізичної особи.

Звичайно, певна доляістини тут є. Справа в тому, що фінанси, як правило, завжди мають грошовевираження. Проте певна сума грошей — це ще не фінанси. Можна мати гроші іводночас не мати ніякого відношення до фінансів. І, навпаки, при відсутностігрошей, лише володіючи майном, майновими правами, правами інтелектуальноївласності, оцінивши їхню вартість, можна здійснювати інвестування, виступатиспівзасновником фірми, тобто мати відношення до фінансово-господарськоїдіяльності фірми.

Крім того, фінансивідрізняються від грошей і за функціями, які вони виконують.

Проте існуєдіалектичний взаємозв'язок між фінансами і грошима. Тому часто вживають термін«фінансово-грошові відносини». Це має під собою певний ґрунт, тому щоне можливо досягти покращення фінансового становища в державі, не налагодившинормальний грошовий обіг. І, навпаки, якщо держава не здійснює свої витрати увідповідності до наявних доходів, це призводить до розладу грошового обігу.

І ціна, і фінансиберуть участь у розподілі валового внутрішнього продукту.

Ціна є грошовимвиразом вартості будь-якого товару. Вона виступає вихідним ступенем розподілувартості валового внутрішнього продукту та створює умови для подальшого йогоперерозподілу.

Держава,використовуючи різноманітні фінансові важелі, впливає на рівень цін. Наприклад,у випадках нееквівалентного обміну одразу ж включаються відповідні фінансовіважелі. Скажімо, якщо вартість товару більша за його ціну, то з'являється такийважіль як допомога держави: дотації, субсидії, субвенції (наприклад, вугільнійпромисловості, електротранспорту, комунальному господарству); якщо ж вартістьтовару менша за його ціну, то держава залучає такий важіль як податки (акцизнийзбір).

До того ж, введеннянових податків або зміна існуючих ставок може призвести до зменшення чизбільшення абсолютної величини ціни. А через такі фінансові важелі як нормиамортизації, відрахування в державні цільові фонди держава може змінюватиструктуру ціни. З іншого боку, при реалізації товару ціна визначається наоснові попиту та пропозиції. Тому на ринку інколи трапляються різкі коливаннязагального рівня цін, які можуть суттєво вплинути на стан фінансової сфери тафінансової безпеки держави.

Фінанси передуютькатегорії «заробітна плата». Взаємозв'язок фінансів і заробітноїплати проявляється у тому, що держава регулює величину заробітної плати задопомогою фінансових важелів, зокрема, податків, створюючи загальнодержавніфонди фінансових ресурсів. Одночасно держава за допомогою цих же фондів можестимулювати розвиток окремих видів діяльності, виділяючи дотації, субсидії,субвенції.

Відмінності:

–<span Times New Roman"">           

фінанси розподіляють валовий внутрішній продукт, а заробітна плата- категорія, яка стосується лише частини валового внутрішнього продукту, а самефонду оплати праці;

–<span Times New Roman"">           

заробітна плата пов'язана лише з одним фактором виробництва — робочою силою, а фінанси впливають на використання всіх факторів виробництва(предмети праці, знаряддя праці тощо).

Спільним для обох цихкатегорій є те, що вони використовуються в кругообігу коштів і сприяютьпідвищенню ефективності виробництва.

При нестачіфінансових ресурсів підприємство залучає кредитні ресурси, а при надлишкуфінансових ресурсів — підприємство може тимчасово вільні кошти надавати в кредитіншій установі (банку, підприємству).

Відмінності міжфінансами і кредитом полягають у тому, що фінансам притаманний одностороннійрух вартості, а кредиту — двосторонній рух вартості. До того ж за допомогоюфінансів розподіляється валовий внутрішній продукт, а кредит діє лише на стадіїперерозподілу тимчасово вільних ресурсів.

Фінансам і кредитупритаманні різні методи направлення коштів:

–<span Times New Roman"">       

фінансам — фінансування (надання коштів на безповоротній основі);

–<span Times New Roman"">       

кредиту — кредитування (надання коштів за принципами платності,строковості, поверненості і забезпеченості).

Список літератури

1.<span Times New Roman"">          

АндрущенкоВ.Л. Фінансова думка Заходу в XX столітті (Теоретична концептуалізація інаукова проблематика державних фінансів). — Львів, Каменяр, 2000. — 303 с.

2.<span Times New Roman"">          

БезгубенкоЛ.М. Фінансова наука і практика періоду трансформацій//Фінанси України. — 2000. — №4. — с. 12-16.

3.<span Times New Roman"">          

БланкартШ. Державні фінанси в умовах демократії: Вступдофінансової науки. Гл. 1,2.- К.: Либідь, 2000. — 654с.

4.<span Times New Roman"">          

БодиЗви, Мертон Роберт. Финансьі.Гл. 1. — Москва -Санкт-Петербург — Киев: Издат. дом «Вильямс», 2000. — 585 с.

5.<span Times New Roman"">          

ВасиликО.Д. Теорія фінансів: Підручник. Розділи 1, 3. — К.: НІОС, 2000.-416 с.

6.<span Times New Roman"">          

ВахринП.И., Нешитой А.С. Финансн.Гл. 1. — М.: Инфор-мационно-внедренческийцентр «Маркетинг», 2000. — 502 с.

7.<span Times New Roman"">          

ЛеоненкоП.М. Становлення і розвиток фінансової науки усвітліісторії економічної думки //Фінанси України. — 2000. -№6.-с. 36-43.

8.<span Times New Roman"">          

ЛяшенкоГ.П. Роль фінансів у державному регулюванні економічного і соціального розвитку//Фінанси України. — 1999.- №5.-с. 46-52.

9.<span Times New Roman"">          

ОпарінВ.М. Фінанси: Загальна теорія. Розділ 1. — К.: КНЕУ,2001.-240 с.

10.<span Times New Roman"">      

Степанкова Т.М. Фінанси в умовах перехідноїекономіки//Фінанси України. — 1998. — №2. — 5-19.

11.<span Times New Roman"">      

П.Тадвей Р.Фінансові аспекти суспільного добробуту //Фінанси України. — 2000. — №5. — с.30-35

12.<span Times New Roman"">      

Финансн/ Под ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской, Б.М. Сабанти. Гл. 1. — М.: Изд-во«Перспектива», Изд-во«Юрайт»,2000. — 520 с.

13.<span Times New Roman"">      

Юрій СІ. Дивергенція фінансів при розгортанні ринковихвідносин //Фінанси України. — 1996. — №9. — с.5-12.

14.<span Times New Roman"">      

Юрій СІ., КрисоватийА.І. Державні фінанси як основасоціально-економічногооновлення суспільства //ФінансиУкраїни. — 1998. -№11.-с. 9-14.

План семінарського заняття

1.<span Times New Roman"">  

Суть та об'єктивна необхідністьфінансів.

2.<span Times New Roman"">  

Функції фінансів.

3.<span Times New Roman"">  

Об'єкти та суб'єкти фінансовихвідносин.

4.<span Times New Roman"">  

Взаємозв'язок фінансів з іншимирозподільчими категоріями.

5.<span Times New Roman"">  

Дискусійні питання суті та функціїфінансів

Теми рефератів

1. Сучасна світова тавітчизняна фінансова думка.

2. Взаємозв'язокфінансів з іншими розподільчими категоріями (гроші, кредит, заробітна плата,ціна).

Контрольні запитання та завдання

Тести для самоконтролю

1. На вашу думку,фінанси — це:

а) суспільні відносини;

б) гроші;

в) розподільчі відносини;

г) фондоутворюючі відносини;

д) кредитні відносини;

е) грошові відносини.

2. Необхідність фінансівобумовлена:

а) наявністю кредиту;         

б) наявністю держави;

в) наявністю грошових відносин;

г) дією економічних законів розвитку суспільства.

3. Всім фондамгрошових коштів притаманні такі риси:

а) цільове призначення;

б) правова регламентація;

в) «заморожування» коштів;

г) динамічність.

4. До централізованихфондів грошових коштів належать:

а) фонди некомерційних організацій;

б) фонди комерційних підприємств;

в) Пенсійний фонд України;

г) місцеві бюджети;

д) Державний бюджет України;

е) амортизаційний фонд.

5. Додецентралізованих фондів грошових коштів належать:

а) фонди міністерств;

б) фонд економічного стимулювання з прибутку;

в) амортизаційний фонд;

г) фонд оплати праці;

д) фонди відомств;

е) фонд соціального страхування на випадок безробіття;

є) фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

6. Об'єктом розподілуза допомогою фінансів є:

а) валовий внутрішній продукт;

б) децентралізовані фонди грошових коштів;

в) нейтралізовані фонди грошових коштів;

г) національне багатство.

Основні поняття і терміни:

–<span Times New Roman"">     

грошові кошти,

–<span Times New Roman"">     

національнебагатство,

–<span Times New Roman"">     

фінанси,

–<span Times New Roman"">     

розподільча функціяфінансів,

–<span Times New Roman"">     

фінансові ресурси,

–<span Times New Roman"">     

об'єкти і суб'єктирозподілу,

–<span Times New Roman"">     

фонди грошових — коштів,

–<span Times New Roman"">     

первинний розподілі перерозподіл,

–<span Times New Roman"">     

валовий внутрішнійпродукт,

–<span Times New Roman"">     

контрольна функціяфінансів.

ТЕМА 2 ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА.ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ.

<span Times New Roman",«serif»; mso-bidi-font-weight:normal;font-style:normal">УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ.<span Times New Roman",«serif»; mso-bidi-font-weight:normal;font-style:normal">

Огляд ключових категорій і положень

У кожній державіреалізується певна економічна політика, яка здійснює вплив на всі стадіїсуспільного відтворення.

Окремою складовоюекономічної політики є фінансова політика, що являє собою сукупність фінансових(розподільчих і перерозподільчих) заходів, якідержава здійснює через фінансову систему.

Фінансова політикапов'язана із діяльністю органів законодавчої та виконавчої влади і об'єднуєзаходи, методи і форми організації та використання фінансів для забезпеченнясоціально-економічного розвитку держави. Основна мета фінансової політикиполягає в підвищенні рівня суспільного добробуту.

Складовими фінансовоїполітики є:

–<span Times New Roman"">           

бюджетна політика;

–<span Times New Roman"">           

податкова політика;

–<span Times New Roman"">           

грошово-кредитна політика;

–<span Times New Roman"">           

інвестиційна політика;

–<span Times New Roman"">           

митна політика тощо.

Головним завданнямфінансової політики є забезпечення реалізації тієї чи іншої державної програмивідповідними фінансовими ресурсами.

Проявляєтьсяфінансова політика у:

–<span Times New Roman"">           

фінансовому законодавстві;

–<span Times New Roman"">           

системі форм і методів мобілізації фінансових ресурсів

(найважливішими зяких є податки); -перерозподіліфінансових ресурсів між окремими верствами

населення, галузями,регіонами; — структурі доходів і видатків бюджетів тощо.

Найважливішимиумовами результативності фінансової Політики є:

–<span Times New Roman"">           

врахування дії об'єктивних економічних законів розвиткусуспільства;

–<span Times New Roman"">           

вивчення та використання досвіду попередніх етапів господарськогобудівництва;

–<span Times New Roman"">           

врахування специфіки сучасних умов, змін у зовнішній та внутрішнійполітиці;

–<span Times New Roman"">           

комплексність у розробці заходів, пов'язаних із вдосконаленнямфінансових відносин.

В залежності відхарактеру заходів і часу, на який вони розраховані, виділяють фінансовустратегію і фінансову тактику.

Фінансова стратегія — це основні напрями використання фінансівна тривалу перспективу. Прикладом стратегічних завдань є впровадження власноїгрошової одиниці, проведення прозорої приватизації, подолання інфляції і спадувиробництва тощо.

Фінансова тактика спрямована на вирішення завдань окремогоетапу розвитку країни. Яскравим прикладом фінансової тактики є: удосконаленнясистеми оподаткування, надання пільг окремим платникам, територіальнийперерозподіл фінансових ресурсів через бюджетну систему.

В кожній країніконкретні методи проведення фінансової політики залежать від історичних умов,рівня економічного розвитку, національних традицій та інших чинників.

Для впливу на процесисуспільного відтворення держава використовує певний господарський механізм, складі структура якого визначаються рівнем розвитку економіки, відносинамивласності, історичними та національними особливостями. Важливою складовоюгосподарського механізму є фінансовий механізм.

Фінансовий механізм — це сукупність конкретних фінансових форм, методів та важелів, задопомогою яких забезпечується процес суспільного відтворення, тобтоздійснюються розподільчі і перерозподільчі відносини,утворюються доходи суб'єктів господарювання і фонди грошових коштів (рис. 2.1).

<img src="/cache/referats/23045/image002.jpg" v:shapes="_x0000_i1025">

Рис. 2.1.Склад фінансового механізму

Процес розподілу іперерозподілу виробленого в суспільстві валового внутрішнього продуктупочинається, в першу чергу, із застосування такого фінансового методу якфінансове планування.

Фінансове планування – це діяльність по складанню планів формування, розподілу івикористання фінансових ресурсів на рівні окремих суб'єктів господарювання, їхоб'єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць та країнив цілому. У фінансовому плануванні важливим є застосування принципів науковогообґрунтування показників плану і забезпечення їх стабільності, а такожвикористання прогресивних норм і нормативів із залученнямелектронно-обчислювальної техніки.

При виконанніфінансових планів виникає потреба в оперативномууправлінні як діяльності, пов'язаній із необхідністю втручання врозподільчі процеси з метою ліквідації диспропорцій, подолання недоліків,своєчасного перерозподілу коштів, забезпечення досягнення запланованихрезультатів. Під час складання й виконання фінансових планів, а також позакінченні певних періодів проводиться фінансовийконтроль, спрямований на перевірку правильності вартісного розподілу іперерозподілу валового внутрішнього продукту, а також цільового витрачаннякоштів із відповідних фондів.

Фінансовий контроль є необхідною умовою безперебійногоі поступового розвитку економіки. Він може бути державним і громадським,попереднім, поточним і наступним та здійснюватися документальними методами(ревізія, перевірка) і натуральними методами (інвентаризація, лабораторний аналіз,контрольний запуск сировини у виробництво тощо).

Фінансове забезпечення — це формування цільових грошових фондів удостатньому розмірі та їх ефективне використання.

Основними елементамифінансового забезпечення суб'єктів господарської діяльності є:

–<span Times New Roman"">            

самофінансування (відшкодування витрат на основну діяльність та їїрозвиток за рахунок власних джерел);

–<span Times New Roman"">            

кредитування (надання коштів за принципами поворотності,платності, строковості і забезпеченості);

–<span Times New Roman"">            

бюджетне фінансування (надання коштів з бюджету на безповоротнихзасадах);

–<span Times New Roman"">            

оренда (передача майна у користування на певний строк і за певнуплату);

–<span Times New Roman"">            

інвестування (вкладання коштів в ті чи інші об'єкти з метоюотримання прибутку або соціального ефекту).

Фінансове регулювання — це метод фінансового впливу, пов'язанийіз регулюванням економічних процесів. Основні елементи фінансового регулюванняце:

-<span Times New Roman"">              

оподаткування (вилучення частини доходів підприємств і населеннядо бюджету та державних цільових фондів);

-<span Times New Roman"">              

бюджетні трансферти (дотації, субсид
еще рефераты
Еще работы по нероссийскому законодательству. микроэкономике, экономике предприятий, предпринимательству