Реферат: Развитие малого бизнеса на Украине
<span Times New Roman",«serif»">ВВЕДЕННЯОстаннімчасом в Україні дозріло достатньо серйозне запитання: хто займе місце нині значнихмонополістичних підприємств, що розпадаються, що відносяться як до важкої, так і до інших не менше важливих галузей промисловості? Відповідь здається простою тільки на першийпогляд: заповнити простір, що звільнився, структурами, щознову утворились за рахунок значних вкладень у знівечені зв'язками, державні підприємства, що розпались.Але насправді усе набагато складніше. Гроші вкладаються, час йде,а результат дорівнює нулю. А справа усе в тому, що керівники підприємств, розбещені несамостійним життям у країні, де ніхто ніза що не відповідає, ніяк не можуть знайти ту гнучкість у прийнятті рішень, якої їм такне вистачає. Державні підприємства в нашійкраїні, на жаль, поки не вміютьпрацювати в середовищі розвиткуконкуренції, науково-технічногопрогресу, нормалізації процесів ціноутворення, поступового звільнення від тенденцій до спадуі т.д. Тому необхідно дати свободу для розвиткупідприємств малого бізнесу. Вони можуть дати Україні необхіднунасиченість ринку, тенденцію до усталеності цін, середовищеконкуренції, якої так не вистачало значниммонополістам-гігантам, через що страждала якість, а процес упровадження новихтехнологій завжди був загальмований. Але щобуникнути якнайбільше помилок, щонеминучі при утворенні нового плину в економіці України, спочатку варто повчитися на зльотах і падіннях іншихкраїн у цій області і зрозуміти, які ж умовинеобхідні для розвитку дрібного підприємництва в нашій країні.
Дляпочатку трохи статистики. Активний ріст частки малихпідприємств у структурі економіки західних країн почав відбуватися із середини 70-х, початку 90-х років. На сьогоднішнійдень у найбільше розвинених країнах Заходумалі фірми складають 70-90% від загальногочисла підприємств. Для порівняння можна взяти, наприклад, США — де в дрібному підприємництві зайнято53% усього населення, Японії — із її71,7% і країни ЄС, де на аналогічних підприємствах трудиться приблизно половинапрацездатного населення. Тільки ці цифри говорятьпро величезну важливість підприємств малогобізнесу для економіки цих країн.
На користь ефективності цих фірм говорить той факт, що на 1<span Times New Roman";mso-hansi-font-family:«Times New Roman»; mso-ansi-language:UK;mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family:Algerian">$
витрат вонивпроваджують у 17раз більше нововведень і розробок, чим крупні підприємства, що дають життя лише 10% новихтехнологій, інші 90% упроваджують малі підприємства і незалежні винахідники.Нарешті,розвиток дрібного підприємництва необхідно тільки тому, що вони дають життя старим великомасштабним підприємствамі в союзі з ними отримують значну вигоду як для себе, так і для ринкової економіки в цілому. Про цейговорять такі цифри: уСША на малий бізнес припадає 34,9% чистого прибутку, а в Японії56,6% усієї продукції в обробнійпромисловості, роблять підприємства малого бізнесу.
<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:KO;mso-bidi-language:AR-SA">1. Оглядова частина
1.1. САМОСТІЙНЕІСНУВАННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ:
Длясамостійного аналізу малого бізнесуважливо знайти метод підрозділу підприємств на дрібні і значні. Існує багато способів.Часто виділяють поняття монополії, а усе, що не підходить під це визначення,відносять до дрібного підприємництва. Розуміючи, що цьогонедостатньо, порівнюють обороти засобів, обсяги прибутку і продажів. У теперішній же час підприємства класифікують по кількостізайнятих у них людей. До малого бізнесу відносять, як правило, підприємства з числом зайнятихвід 1 до 500, де:
від 1 до 20 — ремісничі;
від 20 до 100 — малі;
від 100 до 500- середні підприємства.
Але часто, у залежності від важливості малого бізнесу в економіці країни, він самостійнорозділяється на різноманітні групи.
У Німеччині, наприклад, існує 4 категорії:
від 20 до 49;
від 50 до 99;
від 100 до199;
від 200 до 499.
УНімеччині, щоб фірму визнали малою, її річний оборот повинний складати від3,5 до 11,5 млн. DM, у США — 3-12 млн.$.
Алев будь-якому випадку система градації фірм іїхнє віднесення до розрядумалих або середніх є достатньо проблематичним, тим більше, що малим підприємством бути вигідніше, томущо для ньогоздійснюється практика державної підтримки за допомогою пільгових кредитів і державних замовлень.
Ефективністьмалих підприємств у Німеччині дещо вище, чим у США й у Японії. Тут на частку 12,3% значних підприємстві 34% зайнятихна них робітники припадає тільки 52,6% національного доходу. Крім того,2/3 робочих місць створюється за рахунокдрібного підприємництва. Тому число малих підприємств росте.
Найбільший вплив на розвиток дрібного підприємництва роблятьтакі чинники:
- у розвитку інфраструктури і засобівзв'язку відбувся стрибок;
— підвищився загальноосвітній рівеньлюдей з одночасним накопиченнямдосвіду в значних компаніях;
— зменшеннягабаритів, вартості і спрощення використання інформаційних систем;
— сприяння малими фірмами рішенню запитаннябезробітності;
— у створенні малих підприємств додатковим стимулом виявилося скорочення робочої зміни;
— велика конкурентоздатністьза рахунок менших витрат, обумовленихвідсутністю зайвого бюрократичного апарата, зниженням накладних витрат і менших коливань заробітноїплати;
— розширеннясфери послуг, що базується на малих підприємствах.
Вміру розвитку дрібного підприємництваутворяться різноманітні форми організації приватнихфірм. На даний момент відомі три головніправові форми: одноособові, партнерства ікорпорації.
Фірма,що знаходиться в одноособовому володіннінайбільше проста форма для дрібного бізнесу. Звичайно для відкриття такого підприємства достатньо лише получить ліцензію від місцевих органіввладиі зареєструвати торгове ім'я. Діловіпартнерстваявляють собою організацію з двохі більш осіб, між котримиполягає контракт на спільневолодіння підприємством. Партнерства можуть бути повними й обмеженими. Третійтип- корпорації. Це організаційна форма найбільше характерна для значногоі середнього бізнесу, хоча з загального числа всіх корпорацій, наприклад у США, 98% — невеличкі сімейні фірми. І хоча формально керуваннякорпорацією повинно бутивідділено від їїволодіння, нерідко бувають випадки, коликорпорацією володіє і керує один власникза допомогою підставних осіб, що реально не вкладають у її засоби і не приймають участі в керуванні нею.
Але,звичайно, малі підприємства як виникають, так і розпадаються з багатьох причин.Наприклад, у Німеччині в1990 році більш 14500 підприємств із числа малихпотерпіли крах, причому 40% із них проіснували не більш 5 років. Часткабанкрутів серед підприємств малого бізнесу завжди вище, тому що, йдучи на ризик, підприємецьвирішує складну проблему конкурентоздатності продукції,що випускається. Адже початкова вартістьставить фундаторів фірми в невигідне становищев порівнянні з діючою фірмою. Новачку потрібнона самому початку проводити свою роботу при більш високих витратах, чим підприємцю діючої фірми. Тому починаючафірма завжди має більш високу собівартість продукції. Найбільше часті причинибанкрутства малих підприємств — ценевдача в сфері збуту продукції, а також недостатня компетентність івідсутність досвіду.
Алеусе ж, незважаючи ні на що, кількість знову створюваних фірм переважаєчисло ліквідованих, що говорить проабсолютне збільшення числа підприємств малого ісереднього бізнесу в економіці.
Причомудостатньо важливо те, що часто мале підприємство обанкрочуєтьсяне цілком, а лише викуповується більш значною фірмою або самастає такою.
Звідсиможна говорити про три моделі розвитку дрібногопідприємництва:
— консервація масштабів діяльності знаступним зберіганням статус-кво;
— повільне розширенняділової активності;
— швидкий розвиток малих підприємств і перетворення їху середні, а потім і в значні компанії.
Заданими опитування власників малих підприємству Німеччині 55% не планують розширення,35% розробляють плани повільного стійкого росту, і тільки 10% — швидкого розвитку за рахуноквиробництва нової продукції або вступу на новіринки, що говорить про прагнення до зберігання свогостатус-кво, що певністю задовольняє своїх власників.
Упопередньому розділі ми бачимо, що в 80-хроках позначилася тенденція до збільшення числа малих підприємств Німеччини. Тому правомірно стверджувати, що в ці роки, одночасно зі зміцненнямпозицій верхівки монополістичного капіталу (данетвердження ні в кого не викликає сумнівів) векономіці країн Заходу намітився процес зростання значення дрібних і середніхфірм у ряді областей як матеріальної, так і нематеріальної сфери виробництва.
Щодо стану промисловості Німеччини, хотілося б привеститакі цифри. Частка10 головних концернів у загальному промисловомуобороті з другої половини 70-х років до середини 80-хне зростала, а по експорту навіть декільказнижувалася. Найбільш наочною ця тенденція була в США. Відповідно доофіційних даних із 1980 по 1989 року частка фірм малого підприємництва збільшилася з 18%до37%.
Загалом, у 70-і — 80-і роки спочатку намітилася, а потім ще очевидною стала виявлятися тенденція, при якій частка найбільшихкомпаній у випуску продукції, інвестиціях, обороті і інших показниках багатьохгалузей залишалася стабільною або навіть трохизнижувалася. Установився збалансований стан між дрібним і середнім бізнесом.Цей тимчасовий період взаємозв'язків фірм дозростаючої непевності господарського середовища. Підприємці усе частіше усвідомлятьнеобхідність використовувати не тількипереваги спеціалізації, особливу атмосферу творчості і зацікавленості, традиційно царюючу в малих фірмах, алеможливості, що відкриваються при виробничійкооперації: економія на масштабах, спільні науково-дослідні розробки,поділ ризику.
Великий плюс малих підприємств складається в тому,що багато з них виявилися більшпристосованими, чим значнікомпанії, до умов розвитку в кризові періоди для економіки Заходу. Значніфірми не настільки дошкульно і швидко реагують на які-небудь коливання або змінив економіці. Не випадково в політику урядів Німеччини, США і багатьохінших розвитих капіталістичних країн допомогу дрібномубізнесу займаєособливе місце. Дрібні підприємства стали своєрідним індикатором загального стану справ векономіці. Невеличкі підприємства найбільше чуйно реагують на зміну господарської кон'юнктури, падіння або підвищеннянорми прибули в галузях економіки. Хвиля руйнуваньабо утворення нових компаній зароджуєтьсянасамперед у немонополізованомусекторі і лише пізніше, набравши силу,докочується до більш значних фірм, відбиваючись на їхдіяльності.
Уумовах погіршення відтворення значні компаніїзнаходять "віддушину" у видіекспорту капіталу. Дрібні фірми, як правило, не мають такоїможливості.
Це змушує їх для виживання інтенсивнопереглядати свою виробничу і збутову діяльність. Ті з них, хто в обстановці 70-хпочатку 80-хроків зуміли пристосуватися — вижили, інші — просто розорилися. Проте, у своючергу, розвиток малих підприємств приподоланні цієї кризи послужило важливим засобомоздоровлення економіки. І пояснюється це насамперед тієї роллю і функціями, що малий бізнес виконує.
По-перше,як уже відзначалося, він забезпечує необхідну мобільність в умовах ринку, створює глибоку спеціалізацію і кооперацію,без яких немислима його висока ефективність. По-друге, він спроможний не тільки швидко заповнювати ніші, щоутворяться в споживчій сфері, але і порівняно швидко окуплятися. По-третє, — створювати атмосферу конкуренції.
По-четверте (і це,мабуть, саме головне), він створює те середовищеі дух підприємництва, без яких ринкова економіка неможлива.
Розподілмалих підприємств по галузях
промисловостіі кількості працюючих у США в %
менше менше менше менше
25 чол. 210 чол. 220 чол. 250 чол.
Видобувна 52,4 67,1 80,5 91,5
промисловість
Переробна 37,0 52,5 67,5 82,6
промисловість
Оптова 50,3 71,5 86,9 96,4
торгівля
Роздрібна 64,9 81,5 91,1 97,2
торгівля
Будівництво 64,5 81,7 91,8 97,6
Комерційні 76,4 87,1 93,6 97,5
послуги
У середньому 66,7 81,2 89,3 96,3
Зприведеної таблиці абсолютно ясно, що малийбізнес у всіхприватних секторах економіки США домінує покількості створених їм робочих місць. Відносна ж значимість дрібних фірм, значнорізниться між профілями цих підприємств.
Дрібніі середні підприємства грають помітну роль у занятості,виробництві окремих товарів, дослідницьких і науково-виробничих розробках.
Проте, що малі підприємства спроможні у великихмасштабах забезпечувати роботою незайняті трудові ресурси говорить те, що в США в дрібних фірмах у 1990 році було розміщено 40%, а в Німеччині49% усієї робочої сили. У цьому полягаєсоціальна роль підприємств дрібного підприємництва.
Незважаючина те, що велика частина наукового потенціалу зосереджена на значних компаніях, малі і середні фірми по широкомуколу продукції частіше починають комерціалізацію нових товарів. Дослідження 500значних технологічних нововведень і винаходів, зареєстрованих протягом останнього двадцятиліття в Німеччині і США, виявиловажливу роль невеличких фірм навіть у втіленні в життя істотнихтехнологічних нововведень.
Долятехнологічних нововведень у США і Німеччини
в 80-роках у %
мілкі середні значні
фірми фірми фірми
США 35% 15% 50%
Німеччина 26% 11% 63%
Успіх малогобізнесу в цій області можна пояснитислідуючими причинами. Поглибленняспеціалізації в наукових розробках призвело до того,що в багатьох випадках невеличкі фірми йдуть по більш простомуабо ризикованому шляху,працюють у неперспективних галузях. Дрібні фірми також охоче беруться за освоєння оригінальних нововведень, оскільки при випуску принциповонового виробу знижується значення значних лабораторій з відстояниминапрямками досліджень.
До того ж малі фірми прагнуть якомога швидше налагодити масове виробництво. Тим самим, значення розробок,проведених дрібними підприємствами достатньо важливо, насамперед із погляду розширення ринку запропонованих товарів і послуг,що у свою чергу активно стимулює процес виробництва з метою найбільш швидкогозадоволення (знову породженого) попиту, щомотивується розробками, проведеними фірмами малого і середньогопідприємництва.
Відношення нововведень до витратна наукові дослідження і розробки малих підприємств у 3-4 разу вище, чим у значних. Якщопростежити шлях винаходу, використаного значними монополіями, тонерідко воно надається результатом роботиокремих вчених або дрібних фірм. Протенаступне впровадження здійснюється компаніями, що володіють необхідними дляцього фінансовими і матеріальними ресурсами.
Узагальнюючиусе вищесказане, хотілося б звернути увагу на те, що дрібне підприємництво впливає на структуру ринкуі розширення ринкових відносин насамперед у результатізміни кількості суб'єктів ринку, підвищеннякваліфікації і ступеняприєднаності усе більш і більш широких прошарків населення до системи підприємництва і ділового адміністрування.
Розвитокспеціалізації і кооперації утягує дрібних і середніх підприємцівв сферу впливу значних об'єднань.
Фактично вони утрачають своюнезалежність і перетворюються в окремі ланкибільш значних монополій, хоча офіційна статистика враховує їх як самостійні одиниці. Значні підприємства залучають вузькоспеціалізованідрібні фірми, виробляючі для них окремі деталі і вузли. Навколо монополій, особливо в галузях машинобудування, електронної промисловості,групуються звичайно по декілька десятків тисячдрібних підприємств, що користуються фінансовоюі технічною допомогою монополій. Для хазяїв монополістичних об’єднань також дрібних субпідрядників зручні і вигідні: вони поставляють свою продукцію по достатньо низькихцінах. Їх виробничі, соціальні й інші проблеми мало турбують керівників монополій. Уперіоди несприятливої кон'юнктури і інших ускладнень, монополії (хазяї) рвуть зв'язкизі своїми дрібними постачальниками, кидаючи їх на сваволю долі. В останнє десятиліття в багатьох країнах посилилася тенденція до об'єднаннядрібних підприємств на основі спеціалізації і кооперації виробництва, у значні галузеві структури, що зараз роблять великі обсяги різноманітної продукції, у тому числі високого технічного і технологічногорівня, і досить успішно конкурують на ринкахіз значними компаніями і монополіями.
Важливістьмалих підприємств ще й у тому, що ведучи жорстоку конкурентну боротьбу завиживання, вони змушені постійно розвиватися й адаптуватися до поточних умов ринку, адже щоб існувати треба діставати кошти до існування, а значить бути краще інших, щоб прибутокдіставався саме ім.
Масовийвипуск промислових виробів тривалого споживання (автомобілів, холодильники, телевізориі т.п.) значними підприємствами викликає потребу у відповідних промислових послугах по ремонті й обслуговуванню, що часто здійснюють дрібніпідприємства, тому що монополії через свою громіздкість змушені затрачати багато зусиль у цьому напрямку абостворювати розгалужену мережу маленькихфілій, що самепо собі теж достатньо дороге заняття, що служитьу головному для підтримки престижу значної фірми.
Діяльністьмалих підприємств у менш розвинених районах західноєвропейських країн — цеоснова всього їх соціального і економічногожиття і вирішальної передумови їх подальшого господарського розвитку.
Утой же час, на дрібних підприємствахвідзначається більш висока ефективність праці,малі фірми з меншими витратами задовольняють потреби вдефіцитних видах товарів і послуг на основі розробки місцевих джерел (сировини) ізабезпечує при цьому велику зайнятість.Вони збільшують розміри надходжень у муніципальні бюджети, стимулюють НТП, виконують іншіважливі для господарства функції. На сучасномуетапі підвищення ролі підприємств малого бізнесу в економіці Німеччини, США й іншихрозвитих країнах — не випадок,а необхідна закономірність, викликаний самим ходомісторії, і потребами, що виникали в процесі розвитку продуктивних сил і технологій.
<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:KO;mso-bidi-language:AR-SA">1.2. ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕНИЯМАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ.
Розглянувши досвід Німеччини іСША, я хотів б перейти до питання проте, які ж умовинеобхідні для розвитку малого підприємництва в нашій країні.
Звісно ж, наївно припускати, що для країни таких масштабів малий бізнесможе стати основою економіки: у наших умовах він може стати лише сполучнимиланками, що забезпечило б безперебійну роботу значнихпромислових підприємств. Тому для початкуварто визначити ті галузі і сфери економіки, у яких підприємства малого бізнесуграють вирішальну роль. По-перше, це вся сферапослуг, у тому числі технічні послуги,включаючи ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування; консультаційніпослуги; побутове обслуговування населення. По-друге — торгово-закупівельніоперації, а також посередницька діяльність.
Тому одним із вирішальних умов поглибленняпроведених в Україні економічних реформ, спроможнихвивести країну із кризи, забезпечити ослабленнямонополізму, домогтися эфективногофункціонування виробництва і сфери послуг, являється розвиток малого підприємництва. Цей сектор економіки створює необхідну атмосферу конкуренції, спроможнийшвидко реагувати на будь-які зміни ринкової кон'юнктури, заповнювати ніші, що утворяться, у споживчій сфері,створює додаткові робочі місця, є головнимджерелом формування середнього класу, тобто розширює соціальну базу проведених реформ.
Варто зауважити, що спостерігавшийся до 1992 року бурхливий рістмалих підприємств у 1993 році різко сповільнився. І зараз у нас зайнято в малому приватному бізнесі менше 1 млн.чол.
В умовах інфляції, податкової нестабільності, відсутності ринку сировини і матеріали починаючі підприємці, відчувши смак «легкихгрошей», швидко перекочували в сферу вулично — наметової торгівлі,спекуляції, пішли в інші комерційні структури. Джерелами товарів для торгівлістали імпортні закупівлі, човникові рейси в країни, що розвиваються, а також товари з державної торгівлі, включаючипродукти харчування. Йдучи відоподатковування, не вкладаючи яких-небудь засобів у приміщення, устаткування, культуруторгівлі, багато які бізнесмени одержали сприятливіможливості для збагачення.
Тому і не виживається з масової свідомості уявленняпро підприємництво як про щось погане, неприязне, апро підприємців — як про спекулянтів.
Втрата адміністративного керування,економічний хаос і законодавча плутанина призвели до того,що законослухняні підприємці, що організують бізнес у виробничій сфері,виявилися в надзвичайно скрутному стані, несучи великі витрати,виплачуючи високі податки і зазнаючи державного і недержавного рекету. Відсутність чіткого механізму реалізаціїдержавних заходів для підтримки малого бізнесу, утруднення в одержанні кредитів, виробничих приміщень іматеріальних ресурсів поставили малі підприємства в нерівне становище зі значними. Це призвелодо скорочення їхнього росту і до орієнтаціїпереважно на торгово-закупівельну і посередницьку діяльність.
Аналіз розвитку підприємництва показує, що часткапідприємств, що працюють у сфері торгівлі і посередницьких послуг, займаєдомінуюче становище. Крім того, існує велика кількість підприємств, зареєстрованих яквиробничі або багатоцільові ( випуск товарів народногоспоживання, надання різноманітних послуг ),але проте займаючисьторгово-посередницькою діяльністю як головною.
У Києві, наприклад, де раніш переважали науково-технічні кооперативи, тепер, по офіційним даним, один такийкооператив припадаєна декілька десятків торгово-закупівельних.
Високі податки, що все збільшуються,орендна плата за приміщення і устаткування, відсутність фондового ризикового капіталу - усе це утруднює продовження ефективної діяльності ізмушує спрямовувати головні зусилля не на розширення виробництва, а на боротьбу за виживання.
Але головна причина скороченнячисла малих підприємств -низький рівень фінансової заможностібільшості малих підприємств внаслідок трудностейіз первісним нагромадженням капіталу, неможливість одержання кредитів на прийнятних умовах,неефективність податкової системи. Негативний вплив на розвиток малого бізнесу в сфері матеріальноговиробництва роблять нерозвиненість виробничої інфраструктури,недостачу спеціалізованого устаткування, слабість інформаційноїбази.
Ще один дуже важливий чинник негативного впливу на малийбізнес - глибокий спад виробництва, щоне припиняється.
Всеце призводить до того,що тільки частина зареєстрованих підприємств малого бізнесу приступила дореального виробництва продукції.
Як показує вивчення закордонного досвіду, неодмінноюумовою успіху в розвитку малого бізнесу єположення про те, що малі підприємства і мале підприємництво нуждаються увсебічній і стабільній державній підтримці. Вона здійснюється в різноманітнихформах, у першу чергу шляхом стимулювання виробництва найбільше пріоритетних видів продукції, надання податкових пільг, дотацій пільгового банківського кредитування, створення інформаційно-консультативних і науково-технічніх центрів, розвиткусистеми страхування, організаціїматеріально-технічного постачання. Важливу роль грають прийняття і виконаннязаконодавства, розробка і реалізаціяконкретних комплексних програм.
Дуже гостра проблема формування фінансової бази становленняі розвитку малого бізнесу. Для цього йому потрібно надати визначеніпільги. Це можуть бути пільги по оподатковуванню. Але проведена в нашій країніподаткова політика не тільки не ефективна, але економічно небезпечна. Вона йде всупереч з установленою у світіпрактикою і сучасними світовими тенденціями розвитку економіки. Невиправдано високе оподатковування «вбиває» в Українімале підприємництво (численні податки іпобори нерідко залишають підприємству лише 5-10% отриманого прибутку).Загальний напрямок вдосконалення податкової системи — посиленнястимулюючої ролі податків у розвитку виробництва. Треба звільнити маліпідприємства від податків на інвестиції, увезенітехнології. І, звичайно, потрібніподаткові пільги на період становлення малого підприємства. Цілком очевиднанеобхідність диференційованого податкового підходу до підприємств різногопрофілю діяльності. Більш низькі ставки податків повинні застосовуватися длянайбільше важливих, пріоритетних галузей.
До дійсногочасу зроблені тільки найперші кроки в правовому й організаційному забезпеченні формування малого підприємництва в якостіособливого сектора економіки Україні. Діючоїсистеми стимулювання утворення малихпідприємств не існує, як немає і господарськогомеханізму їхньої підтримки. Не розробленадержавна програма розвитку малих підприємств.
На мою думку, комплекс першочерговихзаходів для розвитку малого підприємництва на Україні, повиннийздійснюватися в таких напрямках:
- нормативно-правове;
— фінансово-кредитне;
— інформаційно-технічне;
— організаційне;
— кадрове і консультаційнезабезпечення;
- зовнішньоекономічна діяльність.
Також у державній програмі повинні бутивідбиті механізми грошово-кредитної, податкової, бюджетної,і цінової політики, матеріально-технічногопостачання, системи офіційних гарантій, що забезпечували б створення рівнихстартових умов у розвитку підприємницької діяльності.
У програмі необхідно передбачити формування ефективнихінститутів ринкової інфраструктури, товарного ринкуі ринку цінних паперів, інвестиційного і венчурного підприємництва, інформаційної,консультаційної й аудиторськоїдіяльності, а також створення комплексноїдержавно-суспільної системи підтримки малого </sp