Реферат: Формы и методы выхода предприятий на внешний рынок

Вступ

Визначною особливістю функціонування світовогогосподарства на початку ХХІ сторіччя є інтенсивний розвитокміжнародних економічних відносин. Одним із найважливіших елементів механізмууправління міжнародними економічними відносинами, що здійснюються шляхомпроведення комерційних операцій, є зовнішньоекономічна діяльність.

Сучаснийетап розвитку світогосподарських зв’язків характеризується розширенням усіхформ міжнародних економічних відносин на основі швидкого росту продуктивнихсил, який обумовлений прискоренням науково — технічного прогресу. Наслідкомцього є постійно зростаюча концентрація виробництва й укріплення його розмірів,що підсилює тенденцію до інтернаціоналізації господарського життя, сприяєрозвитку міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва. У курсовій роботі будерозглянуто: характеристика основних видів зовнішньоекономічної діяльності;ціль, критерії та форми виходу підприємств на зовнішній ринок; орендні операціїу здійсненні ЗЕД ( рентинг, хайринг, лізинг); специфіка проведення лізинговихоперацій з іноземними партнерами; суть та особливості проведення бартернихоперацій; класифікація видів зустрічної торгівлі; операції за давальницькоюсировиною або толінг, який є видом зустрічної торгівлі у зовнішньоекономічнихвідносинах; використання посередницьких структур при виході на зовнішній ринок;зустрічні закупівлі, угоди на комерційній основі; організація і технікапроведення комерційних операцій на міжнародних біржах, торгах, аукціонах;особливості участі та зовнішньоекономічна діяльність підприємств у вільнихекономічних зонах; недержавні об’єднання (торгівельні палати, товарні, фондовіі валютні біржі, асоціації, союзи підприємств і підприємців та інші організаціїкоординуючого типу) як учасники зовнішньоекономічної діяльності; а також комерційніформи передачі технологій.

1. Характеристика основних видівзовнішньоекономічної діяльності

Різноманітність форм міжнародних відносин обумовленавеликою кількістю видів зовнішньоекономічної діяльності. Чинним законодавством  України дозволяється здійснити більше ста їхвидів:

·<span Times New Roman"">      

експорт та імпорт товарів та робітничої сили;

·<span Times New Roman"">      

надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльностіУкраїни послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, в тому числівиробничих, транспортно експедиційних, страхових, консультаційних,маркетингових, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних,управлінських, облікових, ауди­торських, юридичних, туристських та інших, щопрямо і ви­ключно не заборонені законами України; надання вищезазначе­нихпослуг іноземними суб'єктами господарської діяльності ук­раїнським;

·<span Times New Roman"">      

наукова, науково-технічна, науково-виробнича,виробнича, на­вчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами госпо­дарськоїдіяльності; навчання та підготовка спеціалістів на ко­мерційній основі;

·<span Times New Roman"">      

міжнародні фінансові операції з цінними паперами увипадках, передбачених законами України;

·<span Times New Roman"">      

кредитні та розрахункові операції між суб'єктамизовнішньоеко­номічної діяльності України та іноземними суб'єктами госпо­дарськоїдіяльності; створення суб'єктами зовнішньоеко­номічної діяльності банківських,кредитних та страхових уста­нов за межами України; створення іноземнимисуб'єктами гос­подарської діяльності зазначених установ на території України увипадках, передбаченими законами України;

·<span Times New Roman"">      

спільна підприємницька діяльність між суб'єктамизовнішньое­кономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарськоїдіяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм,проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як натериторії України, так і за її ме­жами;

·<span Times New Roman"">      

підприємницька діяльність на території України,пов'язана з на­данням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та іншихнематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарськоїдіяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності замежами України;

·<span Times New Roman"">      

організація та здійснення діяльності в галузіпроведення виста­вок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів таінших подібних заходів, що здійснюються на комерційній ос­нові, за участюсуб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; ор­ганізація та здійснення оптової,консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту упередбаче­них законами України випадках

·<span Times New Roman"">      

товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність,побудова­на на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоеко­номічноїдіяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

·<span Times New Roman"">      

орендні, в тому числі лізингові, операції міжсуб'єктами зов­нішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами госпо­дарськоїдіяльності;

·<span Times New Roman"">      

операції по придбанню, продажу та обміну валюти навалютних аукціонах, валютних біржах та міжбанківському валютному ринку;

·<span Times New Roman"">      

роботи на контрактній основі фізичних осіб України зіноземни­ми суб'єктами господарської діяльності як на території України, так іза її межами; робота іноземних фізичних осіб на кон­трактній оплатній основі зсуб'єктами зовнішньоекономічноїдіяльності як па територіїУкраїни, так і за її межами;

·<span Times New Roman"">      

інші види зовнішньоекономічної діяльності, незаборонені пря­мо і у виключній формі законами України.

Посередницькі операції, приздійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (напідставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших),здійснюють­ся без обмежень [1].

2. Ціль,критерії та форми виходу підприємств на зовнішній ринок

Сьогодні підприємства намагаються працювати не тількина внутрішньому ринку, а й на зовнішніх, і після ухвалення рішення про роботуна зовнішніх ринках розробляють стратегії виходу на зовнішній ринок. Існуєп'ять варіантів форм виходжу підприємств на зовнішній ринок – непрямий експорт,прямий експорт, ліцензування, спільне підприємство, пряме володіння – відмінімальних до максимальних інвестицій і контролю за маркетинговою діяльністюна закордонних ринках. Розглянемо сутність наведених форм.

Експорт – це продаж продукції за кордоном країниперебування підприємства. Фірма, що експортує товари, не здійснює інвестиції закордоном, тому експорт – найчастіше застосовувана початкова форма виходу назовнішній ринок. Експорт здійснюють через закордонних посередників, залучаютьдо експорту і вітчизняні торгові організації. Ця форма непрямого експорту єнайслабшою формою участі в міжнародному маркетингу, оскільки компаніяперекладає маркетингові функції на інші організації. Тому така стратегіянайменш вартісна з усіх стратегій виходу на зовнішній ринок.

Коли підприємство, визначивши успішність своїх товарівза кордоном, приймає рішення щодо активізації експортної діяльності, воновикористовує такі форми, як ліцензування, створення спільного підприємства абопряме володіння потужностями за кордоном.

Ліцензування означає, що підприємство дає змогу іншимсуб'єктам ринку виробляти або продавати свої товари за умови гарантуваннявідповідної якості. Надання ліцензії іноземним компаніям припускає незначніінвестиції і відносний контроль порівняно з прямим володінням або спільнимпідприємством. Цей спосіб вдало поєднує перекладання ризиків виробництва імаркетингу на одержувача ліцензії і водночас дає змогу домогтися певноївідомості на закордонних ринках.

Спільні підприємства – це ділове партнерство, якеутворюється для проникнення на закордонні ринки, особливо тоді, колинаціональне законодавство забороняє пряме володіння. Ця стратегія поділяє знаціональним агентом ринку витрати провадження господарської діяльності іризики бізнесу і дає змогу використовувати трудові, фінансові й інтелектуальніресурси ділових партнерів.

Пряме володіння – існує під час здійснення прямихінвестицій у виробничі потужності компанії за кордоном. Це найвища ступіньучасті і найвищий ризик діяльності на закордонному ринку, які доцільно неститільки в країнах зі стабільним політичним та економічним кліматом.

Альтернативою поступовому створенню виробничої бази закордоном є купівля за кордоном.

Важливим завданням є з'ясування економічного станукраїни і потенційних можливостей споживання товарів і послуг. Для обґрунтуваннядоцільності виходу на зовнішній ринок необхідно чітко визначити цілі і завданняміжнародного маркетингу. Йдеться про частку загального обсягу свого продажу назовнішніх ринках однієї чи кількох країн відповідно до характеру їх економіки,культури, політичного клімату тощо. Привабливість країни залежатиме від видупродукції, географічних факторів, рівня доходів, чисельності населення та іншихособливостей. Для вирішення питання про те, на який ринок слід вийти, фірмаповинна провести відбір і ранжування країн-кандидатів, виходячи з такихкритеріїв, як розмір і динаміка розвитку ринку, витрати на організаціюмаркетингу, конкретні переваги й міра ризику. Метою проведення ранжування єзабезпечення умов для одержання високого стабільного доходу на вкладенийкапітал. Прикладом може бути вибір американською фірмою «КМК» ринківзбуту комп'ютерів. Хоч ринки Англії, Франції і ФРН приблизно однакові заобсягом, було вирішено зупинитися на Англії, тому що тут мовний фактор,особливості підприємницької діяльності аналогічні американським. Після виборукраїни, в якій вирішено займатися маркетинговою діяльністю, необхідно розробитиметоди виходу на її ринок. Цей вихід може відбуватися у формі експорту товарівспільного підприємництва і прямих інвестицій за кордоном. Експорт є найбільшпростим способом виходу на зовнішній ринок, початком маркетингової діяльності.Може бути прямий експорт, коли його здійснюють власні маркетингові служби, абоопосередкований — через міжнародних маркетингових посередників (іноземнихторгівців чи агентів). В останньому випадку, як свідчить практика, треба меншекапіталовкладень і меншим є ризик, оскільки справу ведуть компетентніпрофесіонали. Тому до опосередкованого експорту звертаються фірми, які тількизапочатковують свою маркетингову діяльність або мають обмежені ресурси[2].

3.Орендні операції у здійсненнізовнішньоекономічної діяльності

Оренда — це фінансово-комерційна операція з наданняоднією стороною -власником майна (орендодавачем, lessor) іншій стороні(орендарю, lessee) у тимчасове володіння та користування або у виключнекористування на встановлений строк майна за певну винагороду (орендну плату) наоснові орендної угоди.

Принципова відмінність орендної угоди від договорукупівлі-продажу полягає у тому, що оренда зберігає за орендодавцем правовласності на здане в найми майно, орендар отримує лише право на тимчасове йоговолодіння та використання. Але, як мудро зауважив Арістотель, «багатствополягає у користуванні, а не у праві власності».

Вигоди використання оренди для орендодавця тавиробника –це те, що виробники товарів отримують додаткову можливість збутусвоєї продукції, розширюють коло можливих партнерів;виробники товарів прискорюють процес збуту своєїпродукції;сума орендних платежів перевищуєвартість майна, яке здається в оренду;легкоконтролювати та обліковувати фінансові операції завдяки періодичностіплатежів;для орендодавця орендна угода меншризикована з точки зору платоспроможності орендаря, ніж договір купівлі-продажудля продавця. Орендодавець у разі погіршення фінансового стану орендаря можезаявити про намір розірвати угоду і за рішенням арбітражу повернути у своєволодіння предмет оренди, потім здати його іншому орендарю.

     Вигоди використання оренди дляорендаря- це те, що збільшуються можливості самофінансування; орендар можерозпочати підприємницьку діяльність з меншим капіталом, оскільки орендна угодаможе передбачати виплату орендних платежів у міру реалізації продукції,виробленої за допомогою орендованого майна, та отримання прибутку; знижуютьсямасштаби мобілізації фінансових коштів для швидкої модернізації виробничої бази(орендованого обладнання), наприклад, на базі використання форм «збутовоголізингу», який передбачає періодичну модернізацію або заміну обладнання; орендаоб'єкта, яка передує його придбанню, дозволяє оцінити об'єкт у процесіексплуатації та вирішити питання про його купівлю; не обмежуються можливостідля одержання інших кредитів з інших джерел; зберігаються кошти орендаря дляінших цілей; споживачі не завжди прагнуть придбати майно назавжди, через те що,по-перше, це майно після завершення певної роботи вже їм буде не потрібне, ітому вигідно взяти його на строк в оренду за частину ціни (у разі купівлі йогодовелось би продавати за безцінь), по-друге, це майно може швидко моральностаріти, і тоді споживачі можуть відмовитись від старої моделі після закінченнястроку оренди та укласти угоду на нову модель.

У світовій практиці залежно від тривалості розрізняютьтри види оренди:

рейтинг (renting) — короткострокова орендаркаукладається на строк від декількох годин до одного року без передачі прававласності на майно орендарю; об'єктами рейтингу можуть бути спортінвентар,комп'ютери, теле-, аудіо-, відеотехніка, автомобілі, туристичне майно, комбайнита інші товари короткострокового користування;

хайринг (hiring) — середньострокова оренда, якапередбачає укладання орендної угоди строком від одного до 2-3 років безпередачі права власності на майно орендарю; об'єктами хайрингу є комп'ютери,світлокопіювальна техніка, теле-, аудіо-, відеотехніка, засоби зв'язку,шляхобудівельні машини, транспортні засоби, монтажне обладнання,сільськогосподарська техніка; договори на оренду транспортних засобів можутьбути з екіпажем та водієм (тайм-чартер) або без екіпажу та без водія(бербоут-чартер);

лізинг (leasing, lease) — довгострокова оренда, якапередбачає здачу майна в оренду на 3-5 років і більше; об'єктами лізингу можутьбути конторське, будівельно-монтажне, технологічне, медичне та інше обладнання,авіаційні двигуни, контейнери, далеко рейсові автопоїзди, літаки, судна,споруди, будівлі, цехи, підприємства, склади, причали, земля, нафтові та газовісвердловини, зокрема бурові платформи, вишки та інше дорого вартісне обладнаннятривалого користування[3].

4.Специфіка проведення лізингових операцій зіноземними партнерами.

Лізинг  — це підприємницька діяльність,  яка спрямована на інвестування власних  чи залучених фінансових  коштів  і полягає  в наданні лізингодавцем увиключне користування на визначений строк лізингоодержувачу  майна,  що  євласністю   лізингодавця   або набувається  ним  у власність  за дорученням  і погодженням  з  лізингоодержувачем  у відповідного продавця  майна,  за умови  сплати лізингоодержувачемперіодичних лізингових платежів[4]. Отже, лізингова компанія кредитуєорендаря шляхом надання йому права користування об'єктом.

Класична схема здійснення лізингових операцій уміжнародній практиці звичайно передбачає участь трьох суб'єктів: лізингодате­ля,лізингоотримувача і постачальника устаткування.

Лізингодателемможе виступати: дочірня фірма кредитно-фінансової установи (банку); фінансовакомпанія, яка створена для проведення лізингових операцій; спеціалізованалізингова компанія, що бере на себе надання додаткового комплексу послуг(ремонт лізингового устаткування, заміна зношених деталей, консультації зексплуатації устаткування і т.д.).

Лізингоотримувачем(реальним користувачем майна, яке от­римане за лізинговою угодою) може бутибудь-яке підприємство незалежно від форми власності і галузі економіки, у якійвоно функ­ціонує.

Третійсуб'єкт лізингової угоди — підприємницька структура, що продає майно лізинговійкомпанії (постачальник). Це іноземний виробник, торгова чипостачальницько-збутова фірма.

Міжнароднийлізинг — це лізингова діяльність, у якій при здійсненні лізингових операційхоча б одна зі сторін чи усі сторони угоди є резидентами різних країн. Цей видлізингу включає також операції, що проводяться між лізингодателем ілізингоотримувачем однієї країни, коли хоча б одна зі сторін заснована іфункціонує за участю іноземного капіталу (наприклад, спільне підприємствоМіжнародний лізинг підрозділяють на експортний, імпортний і транзитний.

Експортнийлізинг являє собою вид лізингу, при якому поста­чальник чи виробник майна ілізингова компанія знаходяться в одній країні, а лізингоотримувач в іншій. Уданому випадку лізингова ком­панія фактично стимулює експорт країни, створюючиумови для його фінансування.

Імпортний лізинг являє собою вид лізингу, за умовами якоголізингова компанія знаходиться в країні лізингоотримувача, купує об'єкт лізингув іноземної фірми, а потім надає його в користування вітчизняному лізингоотримувачу.При проведенні таких операцій лізингова компанія сприяє процесу відновленняосновних фондів різних галузей економіки країни, залученню і впровадженню пере­довоїтехніки і новітніх технологій, що створює умови для підви­щення конкурентноздатностіпідприємств як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Транзитнийлізинг —це угода, всі учасники якої знаходяться в різних країнах. Це найбільшскладний вид операцій для лізингової компанії, оскільки вимагає глибокоговивчення особливостей пра­вового регулювання лізингу, митних правил і валютногозаконодав­ства в різних країнах.

Узалежності від умов реалізації конкретної угоди, число учас­ників лізинговоїугоди коливається. Воно доповнюється за рахунок посередницьких фірм (щобезпосередньо не займаються наданням майна в лізинг, а виконують лише функціїпосередників), за рахунок фінансових установ банків, інвестиційних фондів,трастових корпо­рацій, а також страхових компаній.

Розглянемо лізингову операцію на прикладі. Українське ТОВ „Гал” займаєтьсялізингом устаткування. До неї звернулося московське ВАТ „Дніпро” з проханням надати йому в оренду хлібопекарськеустаткування на строк 4 років. Виробник об’єкта лізингу знаходиться в Україні,значить це експортний лізинг, при якому постачальник чи виробник майна ілізингова компанія, яка є лізингодателем, знаходяться в одній країні, в нашомувипадку це Україна, а лізингоотримувач ( ВАТ „Дніпро”) в іншій ( Росія).

Послідовністьдій сторін при здійсненні угоди з придбання ус­таткування при міжнародномулізингу показана нарисунку 4.1.

<img src="/cache/referats/21381/image001.gif" v:shapes="_x0000_s1047">Постачальник

обладнання

<img src="/cache/referats/21381/image002.gif" v:shapes="_x0000_s1075"> <img src="/cache/referats/21381/image003.gif" v:shapes="_x0000_s1076"> <img src="/cache/referats/21381/image004.gif" v:shapes="_x0000_s1074">


… Кордон.......................

4        6      7                                               11

<img src="/cache/referats/21381/image005.gif" v:shapes="_x0000_s1079"><img src="/cache/referats/21381/image006.gif" v:shapes="_x0000_s1050"><img src="/cache/referats/21381/image007.gif" v:shapes="_x0000_s1040"><img src="/cache/referats/21381/image008.gif" v:shapes="_x0000_s1043">    Лізингова                                                 5                  

<img src="/cache/referats/21381/image009.gif" v:shapes="_x0000_s1089"><img src="/cache/referats/21381/image010.gif" v:shapes="_x0000_s1088"><img src="/cache/referats/21381/image011.gif" v:shapes="_x0000_s1087"><img src="/cache/referats/21381/image012.gif" v:shapes="_x0000_s1084"><img src="/cache/referats/21381/image013.gif" v:shapes="_x0000_s1085"><img src="/cache/referats/21381/image014.gif" v:shapes="_x0000_s1083"><img src="/cache/referats/21381/image003.gif" v:shapes="_x0000_s1082"><img src="/cache/referats/21381/image015.gif" v:shapes="_x0000_s1081"><img src="/cache/referats/21381/image016.gif" v:shapes="_x0000_s1080"><img src="/cache/referats/21381/image017.gif" v:shapes="_x0000_s1086"><img src="/cache/referats/21381/image018.gif" v:shapes="_x0000_s1063"><img src="/cache/referats/21381/image018.gif" v:shapes="_x0000_s1062">    Компанія                                                 2              Інвестор

                                                                     9

<img src="/cache/referats/21381/image019.gif" v:shapes="_x0000_s1092">1    3 8        10     12

                                                                               Лізингоотримувач

                                                         

   Рис.4.1.Рух устаткування і грошових потоків у типовійміжнародній лізинговій операції

<span Times New Roman",«serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;color:black;letter-spacing:-.05pt; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">

1.Лізингоотримувач направляє лізингодателюв письмовій формі заявку про розгляд питання надання за лізингом устаткуван­нявизначеної специфікації (об'єкт лізингу). Сторони визначають порядокфінансування угоди.

2.Лізингова компанія укладає договірз інвестором для цільо­вого інвестування коштів на придбання устаткування длялізингоотримувача.

3.Лізингодатель укладає договірлізингу з лізингоотримувачем, відповідно до якого він зобов'язується за заявкоюлізингоотримувача надати йому в платне користування об'єкт лізингу.

4.Лізингодатель укладає контракткупівлі-продажу устатку­вання з постачальником, що погоджений злізингоотримувачем.

5.Інвестор перераховує лізинговійкомпанії кошти, необхідні для закупівлі устаткування.

6.Лізингова компанія проводить оплатуза устаткування по­стачальнику в передбачені контрактом купівлі-продажутерміни.

7.Постачальник, відповідно до умовконтракту купівлі-прода­жу, здійснює відвантаження устаткування лізинговійкомпанії.

 8.Лізингова компанія на основі договорулізингу передає ус­таткування лізингоотримувачу.

      9.Лізингова компанія укладає з інвесторомдоговір застави з метою надання гарантій повернення інвестованих коштів.

      10.Протягом терміну діїдоговору лізингу лізингоотримувач здійснює лізингові платежі на користь лізинговоїкомпанії.

      11.Відповідно з надходженнямилізингових платежів, лізингова компанія повертає інвестору раніше отриманікошти.

      12.По закінченні договору лізингу івиконання його умов об'єкт лізингу переходить у власність лізингоотримувача (увипадку фінан­сового лізингу).

      13.У разі потреби в розглянуту схему можевводитися страхова компанія для забезпечення страхування майнових і фінансовихри­зиків, що виникають при лізингових операціях[5].

5. Суть та особливості проведення бартерних операцій

Згідно до законодавства України  товарообмінна     (бартерна)     операція     у    галузі зовнішньоекономічної   діяльності    -    це   один    з   видів експортно-імпортних операцій,оформлених бартерним  договором  або договором   із  змішаною  формою  оплати, яким  часткова  оплата експортних (імпортних) поставокпередбачена в  натуральній  формі, між суб'єктом зовнішньоекономічноїдіяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, щопередбачає збалансований за вартістю  обмін   товарами,   роботами, послугами  у  будь-якому поєднанні,  не опосередкований  рухом  коштів у  готівковій  або безготівковій формі.

     Оцінка товарів  за бартерними договорами здійснюється з метоюстворення умов для забезпечення еквівалентності обміну,  а  також для митного обліку,  визначення страховихсум,  оцінки претензій, застосуваннясанкцій.  Умовою еквівалентності обмінуза  бартерним договором  є обмін товарами (роботами, послугами) за цінами,  щовизначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України надоговірних  засадах  з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів,  які діютьна відповідних ринках на час  укладеннябартерних   договорів.  У випадках,  передбаченихзаконодавством України, контрактні ціни визначаються суб'єктамизовнішньоекономічної діяльності України відповідно до індикативних цін[6].

Характерними особливостямибартерної угоди є разовий характер; участь у ній найчастіше двох сторін; оформленняугоди одним контрактом; визначення кінцевої специфікації і обсягу угоди допідписання контракту;  відносно короткий,у порівнянні з іншими формами зустрічної торгівлі, термін виконання угоди, якийзазвичай не перевищує одного-двох років.

Мета, яку переслідують сторони при укладенні бартернихугод, частіше зводиться до однієї або декількох із нижчезазначених:

1.пом'якшення проблеми інвалютного фінансуванняімпорту;

2.спрощення розрахунків;

3. розширення можливостей просування на риноккраїни-контрагента;

4.додаткова можливість отримання імпортного обладнання в обмін на товар,реалізація якого ускладнена у звичайних комер­ційних умовах [7].

Товари, щоімпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню  на митну територію України у строки,  зазначені в такому договорі,  але не пізніше  90  календарних  днів з  дати  митного оформлення   (дати  оформлення  вантажної  митної декларації  на експорт) товарів,що фактично експортовані за бартерним договором, а  в  разіекспорту за бартерним договором робіт і послуг — з дати підписання акта  або іншого  документа,  що засвідчує  виконання робіт,надання послуг.

     Датою ввезення   товарів за  бартерним  договором на  митну територію Українивважається  дата  їх митного  оформлення  (дата оформлення  вантажної митної  декларації  на імпорт),  а  в разі імпорту за бартерним договором робітабо послуг — дата  підписання акта абоіншого документа,  що засвідчує виконанняробіт,  надання послуг.

     У разі експорту  за  бартерним  договором   високоліквіднихтоварів  строки  ввезення на  митну  територію України імпортних товарів  не  повинні перевищувати  60  календарних днів  з  дати оформлення вивізної вантажної митноїдекларації.

     Перелік високоліквідних   товарів  встановлюється  КабінетомМіністрів України.

      У  разі   імпорту   за бартерними  договорами  каучуку натурального, синтетичного,  прискорювачів вулканізації  каучуку готових  (коди товарів  згідно з Гармонізованоюсистемою опису та кодування  товарів   40.01.10000,    40.01.21000,    40.01.22000, 40.01.29100,  40.02.39000, 40.02.49000, 40.02.60000, 38.12.10000, 38.12.20000, 38.12.30800) з країнПівнічної та Латинської Америки, Японії, Південно-Східної  Азії,  Центральної та Південної Африки строк  їх  ввезення на  митну  територію  України   не   повинен перевищувати  150 календарних днів з дати митногооформлення (дати оформлення вантажної митної декларації  на експорт)  товарів,  що фактично  експортовані  за  бартерними договорами.  (  Статтю 2 доповнено  частиною  згідно із Законом N 2035-III ( 2035-14 ) від 05.10.2000 )

     Перевищення  установлених цією  статтею строків ввезеннятоварів  (виконання  робіт, надання  послуг), які імпортуютьсяза бартерними   договорами,  що передбачають  виробничу  кооперацію, консигнацію,  комплексне будівництво, поставку складних технічних виробів,   товарів  спеціального   призначення,  допускається за наявності у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України, якийє    стороною    відповідного    бартерного  договору,   разовогоіндивідуального   дозволу,   що  видається   центральним  органом виконавчої   влади  з  питань  економічної політики  у  порядку, затвердженому  Кабінетом Міністрів України на строк, визначений у такому  дозволі. (  Абзац  перший частини  третьої  статті 2 із змінами,  внесеними  згідно із Законом N 2035-III ( 2035-14 ) від 05.10.2000 )

     Порядок віднесення   бартерних  договорів   до   таких,  що передбачають   виробничу   кооперацію,  консигнацію,   комплекснебудівництво,   поставку   складних  технічних   виробів,  товарів спеціального призначення, визначаєКабінет Міністрів України.

     У разі переоформлення в установленому  порядку бартерного договору  на  інші види  зовнішньоекономічного  договору строки, передбачені цією статтею, не поновлюються і не перериваються. При цьому переоформленняздійснюється в установленому порядку, а строк грошової оплати високоліквіднихтоварів продовжується до 90 днів.

     У разі коли замість  поставок товарів  (робіт,  послуг), що імпортуються за бартерним договором,  іноземний контрагент виконує свої зобов'язанняшляхом перерахування коштів на рахунок суб'єкта зовнішньоекономічної  діяльності   України  - сторони  договору, підставоюдля  зняття  з контролю  митного  органу питання  щодо імпортної  частини за  бартерним  договором є подання зазначеним суб'єктом до митного  органу  довідки уповноваженого  банку  про надходження   коштів  у  рахунок  цього договору  в  установлені законодавством  України строки  на  суму, еквівалентну  вартостітоварів   (робіт,   послуг),  зазначених  у  договорі, та  копії додаткових угод, якізумовлюють зміну характеру договору.

     У разі зміни умов договору,  що передбачає заміну зобов'язань щодо  оплати товару  іноземним  контрагентом в грошовій формі на зобов'язання по постачанню товарів  (робіт, послуг),  українськийпостачальник  подає  копії договору  та додаткових угод дооргану державної податкової служби України[6].

Прикладбартерної операції: ЗАТ „Марс” займається зборкою і реалізацією комп’ютерів. Усічні 2006 року фірма уклала бартерний договір з ТОВ „Анел”. За умовамидоговору ЗАТ „Марс”  передало своємуконтрагенту три комп’ютери загальною вартістю 8 000 грн., а ТОВ „Анел”виконало для нього ремонтні роботи в офісі на таку ж суму. У тім же місяці,коли комп’ютери були поставлені, а ремонтні роботи довершені, сторони визналисвої зобов’язання друг перед другом виконані.

Говорячи про переваги та недоліки бартеру, необхіднопрово­дити чітку межу між інтересами окремих фірм та інтересами держави вцілому. З точки зору окремих фірм, до переваг бартеру належить, наприклад,можливість розробки нових ринків збуту продукції та послуг. Деякі фірмивикористовують бартер для за­безпечення більшої гарантованості поставокпотрібного їм това­ру. Бартер дає фірмам можливість подолати нетарифні бар'єрита обмеженості, що позитивно відбивається на конкурентоспромо­жності фірм наконкретних ринках, і принести їм значну еконо­мію на складських та транспортнихвидатках.

Держава завдяки бартеру отримує додаткові ресурси.Напри­клад, США кошти, отримані від бартеру залишків сільськогоспо­дарськихтоварів, використовують для утримання армії, зокрема на покращання умов життяособового складу. Крім того, розви­нуті держави використовують бартер уситуаціях, пов'язаних із погіршенням умов їх торгівлі.

Недоліки бартеру:

1.Обов'язковість збігу потребпартнерів. Продавець, зацікав­лений у бартері, змушений шукати покупця, якиймає той товар, якого потребує продавець.

2.Складність в укладанні бартернихугод у порівнянні зі зви­чайними     комерційнимиконтрактами. Бартер  найчастіше пов'язанийз проведенням складних цінових переговорів та з уз­годженням кількостізустрічних товарів. При бартерних угодах частіше виникають труднощі в керуванніякістю товарів

еще рефераты
Еще работы по нероссийскому законодательству. международным экономическим и валютно-кредитным отношениям