Реферат: Олигополия на рынке мобильной связи в Украине

Міністерствоосвіти і науки України

КиївськийНаціональний Торговельно-Економічний Університет

Доповідь

на тему: „Олігополія на ринку мобільного зв’язку України”

Виконала:

Студентка ІІ курсу

ФЕМП,6групи

Ніколаєва Ірина

Київ 2005

<span Times New Roman",«serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language: RU;mso-bidi-language:AR-SA">

Олігополія наринку мобільного зв’язкуУкраїни

 

Олігополія – це такий тип ринкових структур, в якій домінує декількафірм, кожна з яких спроможна впливати на ринкову ці­ну власними діями. Існує„жорстка олігополія”, коли дві або три фірми панують на всьому ринку, і„розмита”, при якій 70-80% ринку поділяють 6-7 фірм. Хоча олігополія припускаєпевний рівень конкуренції, з усіх ринкових структур вона є ближчою до монополіїі вважається більш ефективною порівняно з нею. Олігополія є найбільш поширеною усу­часних високотехнологічних галузях промисловості, в комп'ютерній індустрії імає такі характерні риси:

Ø<span Times New Roman"">

На ринку діє декілька продавців;

Ø<span Times New Roman"">

В олігополії може вироблятись як однорідна, так ідиференційована продукція;

Ø<span Times New Roman"">

Всезагальна взаємозалежність фірм, яка виникає через нечисленністьфірм на ринку;

Ø<span Times New Roman"">

Значні перешкоди входження в галузь. Бар'єри входження в олігополістичну галузь досить високі і їх можна розглядатияк одну з причин поширення олігополії. Вони викликані ефектом масштабу, якийобумовлює зниження довгострокових середніх витрат виробництва. В умовахолігополії мінімально ефективний розмір фірми повинен бути досить значним, аджеза даного обсягу споживчого попиту достатня ефективність галузі може бутидосягнута лише малою (від 2 до 10) кількістю великих підприємств. Ця обставинаробить неможливим перетворення багатьох галузей в більш конкурентні;

Ø<span Times New Roman"">

Існує повна поінформованість щодо ринкових цін та обсягів.

Поведінка олігополіста на ринкуособливо важко піддається узагальненню. Причиною тому є наявністьвсезагального взаємозв'язку між фірмами, неможливість передбачити реакціюконкурентів. Оскільки кожен олігополіст має небагатосуперників, дії одного, як правило, помітно впливають на стан інших. Приймаючирішення, кожна фірма повинна враховувати можливу реакцію з боку конкурентів,зважати на те, що інші фірми будуть намагатися передбачити її дії і завчасновраховувати її реакцію на їхні дії. Тобто виробники в умовах олігополії діютьстратегічно. Яскравим прикладом олігополії є ринок мобільного зв’язку в Україні.

На сучасному етапі розвитку суспільства простежуєтьсядинамічний розвиток ринку мобільного стільникового зв’язку. Вже у розвиненихкраїнах кількість мобільних телефонів майже дорівнює числу стаціонарних. Слідзазначити, що мобільний стільниковий зв'язок — це майбутнє галузі телефонногозв'язку. Приміром, у Фінляндії цей вид зв'язку використовують 67 осіб із 100, ав Південній Кореї мобільних телефонів більше, ніж стаціонарних. Уряд Китаюприйняв програму, що передбачає пріоритетний розвиток саме мобільного, а незвичайного телефонного зв'язку.

Ринок мобільного стільникового зв'язку розвивається і вУкраїні. Чисельність абонентів мобільного зв'язку на початок 2000 рокустановила 462 тис., на кінець року — 700 тис., у вересні 2001 – майже 2млн., у2003 році – 3,3 млн., а у 2004 році приблизно10млн. Тому, з огляду на світовийдосвід, можна передбачити, що в процесі економічного розвитку України тазростання доходів населення, кількість абонентів мереж мобільного стільниковогозв'язку неухильно збільшуватиметься. Це призведе до зменшення питомої вагипостійних витрат у вартості послуг мобільного зв’язку, отже, зумовить зменшеннятарифів і розширення кола споживачів. Тим паче, населення України 47 млн.чоловік і лише 10 млн. абонентів мобільного зв’язку. Тобто наш ринок незаповнений навіть на половину, тоді як у європейських країнах він насичений на80-100% і зазвичай структура ринку мобільного зв’язку, що перебуває у стадіїглибокого насичення, містить у собі одного-двох домінуючих і двох-чотирьохневеликих операторів. Спільні частки груп „третіх” операторів у середньомустановлять 20—30%.

Сьогодні в Україні зона покриття становить більш як 70%території країни. Лише у UMC 2003 року вона розширювалася на 4% щомісяця. Середнійщоденний приріст абонентів становив 4—5 тис. чоловік (у періоди проведенняакцій — десятки тисяч на день).

Слід зауважити, що мобільний стільниковий зв'язок завждибув у центрі уваги іноземних інвесторів. Жоден з його операторів, що працює вУкраїні, не є стовідсотково українським. Кожен має іноземного партнера, якийінвестує не лише фінансові ресурси, а й обладнання, ноу-хау та досвід.

Ринок мобільного стільникового зв'язку відрізняєтьсявисокими адміністративними й економічними бар'єрами вступу на нього. Насамперед- це необхідність отримання ліцензій на надання послуг та сертифікаціїобладнання техніки зв'язку, дозволу оператора зв'язку на приєднання до мережізагального користування, дозволу Держкомзв'язку навиділення номерного ресурсу, потреба у великих інвестиціях тощо. Особливістю ринкумобільного стільникового зв'язку в Україні є тісна прив'язка оператора довиробника обладнання (Ericsson, Motorola,Qualcomm, Hughes), який абоє його засновником, або надає кредит на обладнання. Невеликі оператори маютьпроблеми з фінансуванням, отже залежать від кредитних ліній на обладнання, що всвою чергу зменшує свободу вибору обладнання чи технології. Ринок мобільногозв’язку — один із небагатьох в Україні, який вільний від пільг і преференцій. Отже,такі умови не дають розвиватися невеликим операторам (особливо в Україні), щозумовлює зосередження ринку в руках одного-двох підприємств. Така ситуація можепризводити до виникнення монополії, яка негативно позначиться на подальшомурозвитку ринку мобільного зв’язку (монопольновисокітарифи на розмови, незацікавленість в НТП та наданні нових послуг і т.д.). 

Майже чотири роки ринок мобільного зв'язку України бувпов'язаний лише зі спільним підприємством „Український мобільний зв'язок” (UMС, 1993р.). Пізніше, одноосібність UMС на українському ринку було порушена двома новимиоператорами: Донецьким СП „Цифровий стільниковий зв'язок України” (DCC, 1996р.)і ТОВ „GoldenTelecom” (СП „Банкомзв'язок”,1996р.). У 1997 р. на вітчизняному телекомунікаційному ринку з'являєтьсячетвертий оператор стільникового зв'язку — ЗАТ „Київстар”.

Так, в Україні ліцензії на право здійснення діяльностіна ринку мобільного зв'язку на сьогодні отримали сім операторів: СП"UMС"(Sim-Sim, Джинс)та ЗАТ "Київстар"(Ace&Base, Djuice),частки ринку яких визначено відповідно в 51 і 40% за доходами і в 51,7 і 46,9%— за абонентською базою; ТОВ "GoldenTelecom", частка якого на загальнодержавному ринку послугстільникового зв'язку становить приблизно 5%; «ЦифровийСтільниковий зв'язок» (DСС)  з часткою майже 7% на ринку мобільногозв’язку; ЗАТ «Українські радіосистеми» (Wellcom, Моби), частка якого на ринку 3%; ТОВ "Астеліт" (Life) та сьомий оператор — СП «Телесистеми України», який отримав ліцензію Держкомзв'язку,але так і не розгорнув свою діяльність на вітчизняному ринку послуг мобільногостільникового зв'язку.

Щодо визначення положення мобільних операторів навідповідному ринку, то Антимонопольний комітет України в середині 2004 рокупроводив дослідження щодо визнання СП „UMC” та ЗАТ „Київстар”монополістами. Така гіпотеза не була підтверджена в силу певних аргументівсамих операторів. Тим паче, за критерієм Герфіндаля—Гіршмана (індекс ринкової концентрації) було визначено, що ринокмобільного зв’язку в Україні являє собою жорстку олігополію, так як індекс Герфіндаля—Гіршмана у 2004 році дорівнює5413, що свідчить про високий ступінь концентрації зазначеного ринку.

Щодо олігополістичного ринку, тона ньому діють дві протилежно спрямовані сили: зацікавленість фірм у максимізації сукупної маси прибутку для всієї галузі; і егоїстичназацікавленість кожної фі­рми в максимізації своїхвласних прибутків шляхом зниження ціни на продукцію.

В теорії олігополії існує декілька моделей ціноутворення,основними є: модель „ламаної” кривої попиту (модель цінової стратегії олігополістів без змови); картель (це об’єднання фірм, яківідкрито домовляються про ціни та обсяг випуску продукції з метою збільшення ігарантії отримання прибутків); модель домінуючої фірми (модель ціноутворення, вякій фірма-лідер встановлює ціну, а інші фірми її наслідують) та ціноутворенняза принципом „витрати плюс”.

Проаналізувавши діяльність фірм-олігополістівна ринку мобільного зв’язку України, можна зробити висновок про використанняними моделі ціноутворення без змови, тобто моделі „ламаної” кривої попиту. Вонаілюструє негнучкість цін і побудована на логічних передбаченнях фірм відноснореакції суперників на підвищення і зниження ціни.

Прослідкуємо цінову політику UMC та „Київстар” вумовах олігополії за 2000-2004 роки. Так, у 2000р. середня ціна хвилини розмовиабонентів UMCприблизно дорівнювала 2,2 грн/хв… Кількість користувачівпослугами цієї компанії на той час складала 0,23 млн.чол.З метою заволодіти більшою частиною ринку, UMCзнизили свої тарифи на розмови всередньому до 2 грн/хв., що спричинило різке збільшення кількості абонентів –до 1,57 млн.чол. В цей же час „Київстар”,щоб не втратити свою частину ринку, також знизив ціни і кількість абонентівзросла з 0,12 до 1,05 млн.чол. Відчуваючи конкуренціюз боку „Київстар”, UMCу 2004 році зменшив вартість хвилинирозмови в середньому до 1,2 грн/хв., на що зреагував і інший оператор.Кількість їхніх користувачів збільшилась до 5,17 млн.чол.у UMCта до 4,69 млн.чол. у „Київстар”. Алезниження цін має свої межі: воно можливо доти, поки у всіх фірм ціни незрівняються із середніми витратами. У цьому випадку зникне джерело економічногоприбутку і на ринку виникне ситуація, близька до досконалої конкуренції.Від подібного результату у виграшномуположенні залишаються споживачі(абоненти), у той час як виробники (оператори) ніякого виграшу неодержують.Тому крива попиту наринку українського мобільного зв’язку має вигляд:

<img src="/cache/referats/20553/image002.gif" v:shapes="_x0000_i1025">

мал..1

Аленеобхідно мати на увазі, що збільшення кількості користувачів послуг UMCта „Київстар” викликане не тількиїхньою ціновою політикою, а й іншими економічними факторами – розвитокекономіки України, збільшення доходів населення, зменшення цін на мобільнітелефони, а також прагненням до спілкування.

         Припустимо, що точка А є точкоюрівноваги (мал..1). Якщо UMCпідвищить тарифи до попереднього рівня (2,2 грн/хв.), зметою збільшити свої доходи, то „Київстар” не будереагувати на дії конкурента і залишить ціни без змін. Внаслідок цього UMCрізко втратить частину ринку і доходів. Якщо ж знизить своїтарифи на розмови, то „Київстар”, щоб не втратитисвою частину ринку і доходів, також буде знижувати ціни. Внаслідок такоїполітики і певних економічних факторів, кількість абонентів збільшиться у обохоператорів. Отже, для кожної фірми існує крива попиту, зламана в точці А.Ліворуч від точки А крива попиту полога, і попит більш еластичний, тобто длярізкої зміни Qдостатнім є незначна зміна Р. Праворуч від точки А крива попиту стрімка івідповідає нееластичному попиту, тобто для різкої зміни Qнеобхідним є значна зміна Р. 

Отримана крива попиту UMCта „Київстар”підтверджують використання ними моделі олігополістичногоціноутворення „ламаної” кривої попиту (мал..2):

 SHAPE * MERGEFORMAT <img src="/cache/referats/20553/image003.gif" v:shapes="_x0000_s1026 _x0000_s1027 _x0000_s1028 _x0000_s1029 _x0000_s1030 _x0000_s1031 _x0000_s1032 _x0000_s1033 _x0000_s1034 _x0000_s1035 _x0000_s1036 _x0000_s1037 _x0000_s1038 _x0000_s1039 _x0000_s1040 _x0000_s1041 _x0000_s1042 _x0000_s1043 _x0000_s1044 _x0000_s1045 _x0000_s1046 _x0000_s1047 _x0000_s1048 _x0000_s1049 _x0000_s1050 _x0000_s1051 _x0000_s1052">

мал..2 Модель „ламаної” кривої попиту

Слід зауважити, що коли фірма виробляє оптимальний обсяг Q’  за ціною Р’, визначений згідно правила MR=MC, то зміна рівня граничних витрат відМС1 до МС2 в межах відрізка розриву кривої граничногодоходу ніяк не вплине на обсяг виробництва чи ціну, що є додатковим свідченнямнегнучкості олігополістичного ціноутворення.

Отже, в Україні простежується стрімкий розвиток ринкумобільного зв’язку, користувачами якого стало вже 10 млн.чол.Основну частину ринку займають два оператора – UMCта„Київстар” і їхнє положення є олігопольним.Прослідкувавши діяльність UMCта „Київстар”,можна зробити висновок, що вони діють за олігополістичноюмоделлю ціноутворення „ламаної” кривої попиту, яка пояснює стабільність цін абоїх одночасну зміну. І взагалі, вивчення проблеми стратегічної взаємодії фірм єцентральною в дослідженні поведінки олігополістів.