Реферат: Совместные предприятия на примере Киевской области

Київський університет імені Тараса Шевченка

Економічнийфакультет

Кафедраінноваційного менеджменту та підприємництва

ДИПЛОМНАРОБОТА

натему:

“Науковіоснови регулювання зовнішньоекономічної

діяльностіспільних підприємств регіону

(наприкладі Київської області)”

магістра з спеціальності

“Адміністративний менеджмент” Ступак ОксаниПавлівни Науковий керівник

д.е.н., проф.Стеченко. Д.М.

Київ – 1998

Зміст.

Вступ. 3

Розділ 1. Методологічніоснови регулювання міжнародного

спільного підприємництва. 6

1.1.

Міжнародне спільнепідприємництво як об”єкт вивчення. 6

1.2.

Основні підходи до класифікаціїспільних підприємств. 13

1.3. Науково-методичні основи регулювання міжнародної

спільної підприємницькоїдіяльності. 19

Розділ 2. Організаційно-економічний механізм діяльностіспільних

підприємств (СП). 28

2.1.Соціально-економічні передумови та порядок створення. 28

2.2. Механізм функціонування СП. 35

2.3. Умови ефективного розвитку спільнихформувань. 41

Розділ 3. Аналіз ефективності спільнихпідприємств (на прикладі

Київської області). 47

3.1. Оцінка ефективності функціонування СП. 47

3.2. Сучасний рівень розвитку спільного підприємництва

регіону на сучасномуетапі. 50

3.3 Оптимізація спільної підприємницької діяльності в

зовнішньоекономічномусекторі України. 64

Висновки. 73

Література. 76

Додатки. 79

Вступ.

Істотною рисою розвитку світогосподарських зв”язківна сучасному етапі є активне включення до них всіх країн та регіонів світу.Участь у системі міжнародного поділу праці, широке використання йогоможливостей стали об”єктивною потребою, одним із важливіших факторів подоланнявідсталості в галузі економіки, використання досягнень науково-технічногопрогресу, формування сучасної матеріально-технічної бази.

Нинішнійстан економіки України потребує використання всіх факторів зростання, зокрема,переваг міжнародного розподілу праці, зовнішньоекономічного фактору у вирішенніскладних проблем структурної перебудови та забезпечення економічної безпеки.

Тривалийчас економіка України мала ізольований характер та існувала у відриві відсвітового ринку. Сучасний стан народного господарства, зокрема,експортноорієнтованих виробництв не дозволяє швидко та досить ефективновключатися у світові господарські зв”язки, де існує жорстка конкуренція таборотьба за ринки. Включення України у систему світогосподарських зв”язківпотребує серйозної адаптації структури її економіки, всього господарськогомеханізму до надзвичайно високих вимог, які диктує світове ринковегосподарство. Бажаючи інтегруватися у світове господарство, Україна повиннарозвивати зовнішньоекономічні відносини у всій різноманітності їх форм.

Об”єктивніпроцеси інтернаціоналізації господарського життя обумовлюють розвиток різноманітнихвидів і форм міжнародного бізнесу. За масштабами, динамікою та ефективністювпливу на структури світової та національної економік в міжнародній економічнійпрактиці превалює спільне підприємництво. Найбільш повно його перевагипроявляються у процесі створення та діяльності міжнародних спільних підприємств– довгострокової форми співробітництва з поєднанням різнонаціональнимипартнерами зусиль в інвестуванні, управлінні, розподілі доходів і ризиків.

Нарівні національних економік міжнародні спільні підприємства виступають, зодного боку, як форма експорту державного, приватного та змішаногопідприємницького капіталу, а з іншого – як одна з найбільш ефективних форм йогоімпорту. В залежності від ступеню зрілості національних економік, рівня їх інтегрованостіу світове господарство формується мотивація і політика щодо міжнароднихспільних підприємств.

Проблемазалучення іноземних інвестицій через міжнародні спільні підприємства є найбільшактуальною для країн з перехідною економікою.Регульований розвитокнаціонально-зарубіжних спільних підприємств створює нові джерела ефективногозовнішнього фінансування, забезпечує доступ до сучасних технологій і передовогоуправлінського досвіду, насичує споживчий ринок якісними товарами та послугами,розширює експортні можливості. Спільне підприємництво сприяє створеннюпрогресивної структури виробництва, реалізації потенціалу ринкових відносин,розвитку здорових конкурентних відносин товаровиробників, а також запобігаємонополізації економіки. В країнах, які проводять науково обгрунтованупослідовну політику заохочення іноземної спільної підприємницької діяльності,створюється середовище, сприятливе не тільки для іноземних, але й длянаціональних інвесторів і підприємців.

Міжнародніспільні підприємства здатні позитивно впливати на масштаби і темпи ринковоїтрансформації національних економік приймаючих країн, розвиваючи умови іфактори їх міжнародної конкурентоспроможності.

Намікрорівні міжнародні спільні підприємства являють собою одну із найбільшпоширених форм самостійного входження фірм у зарубіжний ринок або різновидстратегічних альянсів двох чи декількох фірм, що має певні переваги за рахуноксінергічного ефекту від взаємодії різнонаціональних партнерів.

Проблемиінтернаціоналізації, іноземних інвестицій, теоретичні аспекти розвиткуміжнародних спільних підприємств досліджуються вітчизняними та зарубіжнимивченими. Разом з тим, необхідні подальші дослідження теоретичних і практичнихпитань розвитку міжнародних спільних підприємств з акцентуванням уваги як на макроекономічнихаспектах регулювання іноземної інвестиційної діяльності, так і на поведінцісуб”єктів інвестиційного процесу в реальних умовах конкретних приймаючих країн.Для країн з перехідною економікою особливого значення набуває також вивчення,узагальнення та адаптація зарубіжного досвіду залучення і ефективноговикористання іноземних інвестицій у формі спільних підприємств. Виходячи зцього, тема дослідження є актуальною та обгрунтованою.

Метоюдослідження є розробка теоретичних та практичних рекомендацій щодо регулюваннядіяльності українсько-зарубіжних спільних підприємств засобами макро- тамікроекономічного впливу.

Досягненнямети дослідження передбачає вирішення наступних завдань:

-

вивчення теоретико-методичнихпитань спільного підприємництва та

визначення його соціально-економічноїсутності;

-

систематизація міжнароднихспільних підприємств;

-

вивчення системи регулюванняміжнародної спільної підприємницької діяльності;

-

дослідження макро- тамікромотивації створення міжнародних спільних підприємств;

-

вивчення процесів створення тафункціонування спільних формувань;

-

оцінка ефективності тавиявлення проблем діяльності СП;

-

аналіз тенденцій та оцінкасучасного рівня розвитку українсько-зарубіжних спільних підприємств;

-

обгрунтування пропозицій пооптимізації розвитку спільного підприємництва в зовнішньоекономічному секторіУкраїни.

Предметомдослідження є система економічних, правових, організаційних,

соціальних та іншихвзаємовідносин при створенні та функціонуванні міжнародних спільних підприємств.Ці взаємовідносини формуються на макрорівні (між країнами базування таприймаючими країнами) і на мікрорівні – між засновниками міжнародного спільногопідприємства та у процесі його функціонування.

Об”єктом дослідження виступають спільні підприємства зучастю українських та іноземних господарських партнерів.

Теоретичну та методологічну основу дослідження становилипраці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем міжнародного бізнесу таспільного підприємництва, ключові положення національної програми ринковоїтрансформації щодо ролі та місця іноземних інвестицій у розвитку економікиУкраїни, базові державні нормативно-правові акти.

Розділ 1. Методологічні основи регулювання

міжнародного спільного підприємництва.

1.1.

Міжнародне спільнепідприємництво як об”єкт вивчення.Загальною економічною основою розвитку спільногопідприємництва

насамперед є транснаціоналізація виробництвата обігу, глобалізація господарських процесів, які втягують усі без виняткукраїни в систему всесвітнього поділу праці, поглиблюють процес їхвзаємозалежності.

Механізмспільного підприємництва викристалізовується із складної субординованоїсистеми, що включає принаймні п”ять головних структурних рівнів: мега-, мета-,макро-, мезо- і мікрорівень [32, c.155].

Мегарівень– це рівень міжнародного співтовариства, що проявляється в системі ООН та їїекономічних та юридичних інститутів. На цьому рівні, з одного боку, формуютьсянайбільш загальгі положення й підходи, що характеризують суть і зміст спільногопідприємництва як форми міжнародних економічних відносин, з іншого боку –розробляються рекомендації щодо здійснення цієї діяльності високого ступеняконкретизації аж до теоретичних та практичних моделей.

На метарівні, нарегіональному і міждержавному, загальні положення адаптуються стосовноособливостей регіонального та міждержавного співробітництва.

Роль безпосередньогосередовища при формуванні механізму спільного підприємництва відіграємакрорівень економічних відносин, тобто рівень економіки окремо взятої країни.

Економічні зв”язки тавідносини мезорівня відображають галузевий зріз спільного підприємництва.Істотного впливу на механізм СП вони не мають, пристосовуючи, адаптуючи його доособливостей економіки галузі чи сфери виробництва.

Вирішальний вплив наефективність формування і функціонування механізму спільного підприємництвасправляє взаємодія двох його підсистем макро- та мікрорівня. Сукупністьорганізаційно-економічних і правових норм макрорівня становить необхіднезовнішнє середовище, якісні й кількісні характеристики якого визначають ступіньреалізації об”єктивних потенцій механізму СП мікрорівня.

Системавзаємозв”язків макрорівня включає в себе чотири головних блоки, що пронизують йінші рівні механізму спільного підприємництва. Це – економічні, вартісні, аботоварно-грошові інструменти, програмно-координаційні форми, інституційніструктури та правові норми, що в своїй сукупності детермінують характердіяльності, спосіб функціонування й ступінь господарської свободи суб”єктівспільного підприємництва.

Спільному підприємництву притаманнісерйозні переваги серед других видів зовнішньоекономічних зв”язків, якіполягають у їх довгостроковості та стабільності. Важливо і те, що СП є однієюіз специфічних форм підтримки молодих держав на шляху досягнення нимиекономічної незалежності, створення сучасної економіки, прискорення розвиткудержавного сектору.

Змістовним боком спільногопідприємництва є найбільш характерне забезпечення доступу до нових технологій,їх швидка “утилізація” в інтересах модернізації і реконструкції виробництва іприскорена їх комерціалізація, щоб максимально задовільнити вимоги споживачів(користувачів); адаптування національного виробництва до умов світового ринку;розвиток співробітництва у сфері послуг на комерційній основі у формах лізингу,інженірингу, консалтингу.

Розглядаючи спільнепідприємництво з точки зору його внутрішньої структури, матеріалізованій врезультатах діяльності, можна виділити в ньому дві сторони:

-

направленість на задоволенняпотреб, які сприяють економічному розвитку приймаючої сторони, його прогресу,тобто, у кінцевому рахунку – направленість на самоутвердження як ефективноїформи діяльності;

-

направленість на перетворення,зміни суспільного виробництва, більшої кооперації й інтернаціоналізаціїекономік, створення широких ефективних можливостей для вивозу технологічнихпроцесів, ефективного обслуговування міжнародних економічних процесівсуспільства ( допомога у прискоренні процесу влиття національних економік уміжнародний поділ праці та світовий ринок).

Щостосується форм реалізації і здійснення спільної підприємницької діяльності, тоефективними можна назвати такі: спільні підприємства (змішані товариства); вільні економічні зони;консорціуми; акціонерні товариства [26, с.12].

Данаробота присвячена діяльності першої форми співробітництва – спільнимпідприємствам, організація яких у цілому сприяє економії суспільної праці,підвищенню продуктивності праці. Спільна діяльність фірм різних країн усучасних умовах передбачає наявність прямого перплетення капіталів на основі їхпереміщення з однієї держави в іншу, спільні вклади фірм-партнерів увиробництво, обмін між ними.

Векономічній та юридичній практиці поки що не сформульовано єдиного поняттятерміну “спільні підприємства”.

Термін “joint ventures”, який частіше за іншізустрічається у вітчизняній літературі, в західній трактовці являє собою більшшироке поняття, ніж “спільні підприємства”, й поєднує багато видів спільноїдіяльності, зокрема, міжфірмові контрактні зв”язки. В цілому в економічнійлітературі і в багатьох документах ООН під спільними підприємствами розуміютьекономічну форму зв”язків, що мають такі ознаки: 1) загальний капітал; 2)спільна господарська діяльність; 3) спільне керування; 4) розподіл прибутківта ризиків [17, c.12].

У нашій літературі під спільним підприємствомза участю зарубіжного партнера прийнято вважати таке підприємство, об”єднанняабо іншу організаційну одиницю, в якій беруть участь, крім національноїорганізації, фірма чи фірми інших держав з метою спільного виробництва, збутупродукції, проведення науково-дослідних робіт, будівництва, технічнихконсультацій, сервісу, надання транспортних, фінансових, страхових послуг іреклами та ін. У рамках цих підприємств партнери домовляються про об”єднанняфінансових ресурсів, про спільне здійснення відповідної виробничої діяльностіабо у галузі послуг та спільний розподіл прибутків.

Більш загальне трактування, яке зараз стаєзагальноприйнятим, розглядає спільне підприємство як таке партнерство, коли двіабо кілька фірм створюють організацію для здійснення виробничої економічноїдіяльност, в якій кожний партнер бере активну участь в розробці та прийняттірішень. Кожна сторона СП робить істотний внесок у вигляді капіталу і технологі,досвіду маркетингу та реальних активів. Партнери також можуть сприяти доступудо їх торговельних мереж [10, c.6].

Феноменміжнародного спільного підприємства проявляється через кілька суттєвих ознак,коли вони одночасно виступають як: а) форма міжнародного бізнесу та б) йогоспецифічний суб”єкт; в) спосіб входження у зарубіжний ринок; г) різновидпрямого іноземного інвестування; д) нова форма господарювання у країнах зперехідною економікою.

У теоріїта практиці міжнародного бізнесу розрізняють такі головні його форми: експорт,спільне підприємництво різних видів, пряме 100%-ве інвестування (рис.1).

Спільне

підприємство

Рівеньінтернаціоналізації

Пряме

100%-ве

інвестуванн

Управління

за контрактом

Ліцензування

Міжнародне

спільне

підприємництво

<img src="/cache/referats/3701/image002.gif" v:shapes="_x0000_s1083"><div v:shape="_x0000_s1081"> Експорт

Формиміжнародного бізнесу

Рис.1. Форми міжнародного бізнесу у процесі інтернаціоналізації [22, c.11].

Експорт –одна з найпростіших форм міжнародного бізнесу. Потрібно розрізняти нерегулярнийекспорт, коли фірма час від часу експортує надлишки своїх товарів або послуг,та активний експорт, коли фірма вирішує завдання, пов”язані з цілями розширенняекспортних операцій на конкретних міжнародних ринках. Фірма може експортуватисвої товари або послуги як через міжнародних посередників (побічний експорт),так і самостійно (прямий експорт).

Спільнепідприємництво – це діяльність, що грунтується на співробітництві з іноземнимипідприємствами, організаціями чи підприємцями та на спільному розподіліприбутків і ризику від його здійснення. Передумови такого підприємництвастворюються в процесі інтернаціоналізації господарського життя, завдякирозвитку експортно-імпортної діяльності. Типовими видами спільногопідприємництва є такі:

— ліцензування, коли фірма (ліцензіар) вступає в стосунки з фірмою або державою(ліцензіат) на закордонному ринку, пропонуючи права на використання виробничогопроцесу, товарного знака, патенту, торговельного секрету в обмін на ліцензійнийплатіж;

— управлінняза контрактом, коли фірма надає іноземному партнеру “ноу-хау” в сферіуправління, а той забезпечує необхідний капітал та його використання змаксимальною орієнтацією на ефективну реалізацію отриманих управлінськихпослуг;

— спільнепідприємство (СП) являє собою форму співробітництва з поєднанням зусильрізнонаціональних партнерів в інвестуванні, управлінні, розподілі доходів таризиків.

Пряме100%-ве інвестування маємо тоді, коли вкладається капітал у створення закордоном підприємств з повним контролем їх виробничої, фінансової тамаркетингової діяльності [22, c.12].

Найбільшрозвиненим видом спільної підприємницької діяльності є спільні підприємства.

Уміжнародній економічній теорії та практиці виділяють такі характерніособливості СП:

— наявність згоди сторін про довгостроковізавдання співробітництва (виробництво, купівля-продаж, наукові дослідження,обслуговування, фінансування тощо);

— об”єднання сторонами активів (грошовихзасобів, обладнання, досвіду управління тощо);

— оцінка об”єднаних активів як капіталовкладеньобох сторін;

— реалізація погоджених завдань черезсамостійні органи управління сторін;

— участь обох сторін у прибутках та збиткахвідповідно до вкладеного капіталу [14, c.9].

Такимчином, спільна власність, управління та розподіл прибутків і ризику – триосновні елементи, які відрізняють спільне підприємництво від інших, меншкомплексних форм міжнародного співробітництва.

Спільніпідприємства як форма економічних міждержавних відносин закономірнорозвиваються в процесі еволюції світогосподарських зв”язків, що пояснюється їхперевагами порівняно з іншими видами спільного підприємництва. Перевагиспільних підприємств полягають в тому, що завдяки їм стабілізуєтьсядовготривалість угод про спільну діяльність;реалізується можливість комплексноговикористання зусильпартнерів при взаємодії внауково-дослідній, виробничій та збутовій діяльності; об”єднуються найбільшсильні взаємодоповнюючі елементи продуктивних сил, що належать партнерам, длядосягнення найкращого кінцевого результату; забезпечується контроль з бокупартнерів як за виробничим процесом, так і за процесом матеріально-технічногозабезпечення та реалізації продукції підприємства; забезпечується спільнавідповідальність партнерів за ефективність діяльності підприємства; зменшуєтьсяризик, особливо політичний. Дуже часто СП – це єдина або найбільш заохочуванаформа проникнення підприємницького капіталу в іншу країну [50, c.10].

Слід акцентувати увагу на тому, що реалізаціяформ міжнародного бізнесу можлива двома шляхами:

1) без створення нового підприємства (юридичноїособи) у рамках міжнародної кооперації та міжнародної торгівлі товарами тапослугами (експорт, управління за контрактом, ліцензування);

2) ізстворенням нового суб”єкта господарювання, а саме спільного підприємства абозарубіжної філії (при 100%-му прямому інвестуванні). Тому суттєвою ознакоюстворення СП є те, що у більшості випадків з”являється новий суб”єктміжнародного бізнесу (крім випадків, коли створюються так звані контрактні(договірні) СП).

РозглядаючиСП як одну з форм міжнародного бізнесу, необхідно враховувати їх паралельнепризначення як стратегії входження в зарубіжний ринок. Це особливо важливо вконтексті управління інтернаціоналізацією, яка на мікрорівні трактується якпроцес залучення фірми в міжнародні операції.

Здебільшогопідприємство, що виходить на зарубіжний ринок, розглядає переваги та недоліки(табл.1) таких альтернатив: експорт; контрактні коопераційні угоди, в тому числі ліцензування тафранчайзинг; створення за кордоном СП, власного виробництва чи філії.

Визначаючи спільне підприємство як інвестиційнуформу міжнародного бізнесу, важливо ідентифікувати його у системі міжнароднихінвестицій. Скористаємося для цього класифікацією останніх за характеристикамиінвестуючих суб”єктів, видами і формами інвестицій, характеристикамиінвестиційних потоків (рис.2).

Уцьому контексті підкреслимо такі моменти, що мають принципове значення:

-по-перше,спільне підприємство є різновидом прямого інвестування у разі, коли дві абобільше фірм мають право власності на прямі інвестиції в одну компанію, тобтооб”єктивною основою розвитку спільних підприємств є пряміінвестиції;

-по-друге,на розвиток спільних підприємств суттєво впливає секторіальний поділ прямогоінвестування. Якщо у 50-70-х роки прямі іноземні інвестиції концентрувались усільському господарстві, рибальстві, лісовому господарстві, то в наш час вонидомінують у промисловості та сфері послуг;

-по-третє,у спільних підприємствах реалізуються державні та приватні, різні за величиною,терміном та джерелами практично всі види інвестицій.

Таблиця 1.

Основні форми виходу на зарубіжні ринки [22, c.14].

Форма виходу

Переваги

Недоліки

Експорт

·

Збереження контролю

·

Підтримка виробництва в країні

·

Вразливість перед зарубіжними протекціоністськими бар”єрами

·

Чутливість щодо коливань валютних курсів

Контрактні коопераційні угоди

·

ліцензування

·

франчайзинг

Невисока потреба в інвестиціях

Мінімальний рівень реального контролю

Спільні підприємства

·

Мінімальність ризику

·

Потреба в менших затратах, ніж у разі створення власної виробничої філії

·

Необхідність високодеталізованої контрактної роботи

·

Складність управління

Створення за кордоном власної виробничої філії

·

Забезпечення повного контролю

·

Локалізація виробництва

·

Необхідність значних інвестицій

·

Можлива непопулярність з політичної точки зору

Спільніпідприємства можна розглядати також як один із різновидів стратегічнихальянсів, що реалізується через ефективний розподіл прав власності. Важливо, щоодночасно із традиційними аргументами на користь розподілу прав власності упорівнянні із 100%-вим володінням підприємством за кордоном (прискоренняпроцесу розширення фірми у географічному аспекті, розширення бази досліджень ірозробок, передача контролю над підприємством на місця тощо) підкреслюєтьсятака причина спільного володіння у випадку СП як синергічний ефект відвзаємодії двох або декількох фірм, що знаходяться в різних країнах. При цьомуслід мати на увазі, що партнери по стратегічному альянсу у формі СП можутьдіяти різними шляхами:

-

іноземнафірма може об”єднати свої зусилля з місцевою;

-

фірми двох або декількох державможуть поєднатися для дії у третій країні або у одній із своїх країн.Зазначимо, що коли у роботі СП беруть участь більше двох організацій, йогоіноді називають консорціумом.

Зауважимо,що у багатьох країнах з перехідною економікою, у тому числі і в Україні,спільні із зарубіжними партнерами підприємства розглядаються як одна із формгосподарювання.

Визначенняспільного підприємництва одночасно як :а) форми міжнародного бізнесу; б) специфічного (нового) суб”єкта міжнародного бізнесу; в) стратегіївходження у зарубіжний ринок; г) різновиду прямого іноземного інвестування; д)форми господарювання – дозволяє не тільки визначити його суттєві ознаки, але йпозиціонувати СП у системі макро- та мікроекономічного регулювання. Тобтоспецифіка міжнародних спільних підприємств проявляється ще і в тому, що процесиїх створення та діяльності регулюються різними нормативно-правовими актами (проіноземну інвестиційну діяльність, про національне підприємництво, у межахантимонопольних заходів тощо).

Характеристики інвестуючих суб”єктів Інституційна пророда

— державні

— приватні

— міжнародних організацій

— змішані

Цільова орієнтація

— прямі

— портфельні

Види інвестицій

Іноземна валюта

Національна валюта

Рухоме та нерухоме майно