Реферат: Організація праці менеджера

/> РефератОрганізація праці менеджера
Вступ

Управлінська праця – це вид суспільної праці, основнимзавданням якого є забезпечення цілеспрямованої, скоординованої діяльності якокремих учасників спільного трудового процесу, так і трудових колективів вцілому. Ефективність діяльності організації визначається багатьма факторами.Одним з них є вміння менеджерів організовувати не тільки працю підлеглих, а йсвою особисту працю. Тому в сучасних умовах підвищується актуальність питань,пов'язаних з раціональною організацією праці менеджерів.

Керівник є центральною фігурою апарату управління, відрезультативності його праці залежить успішна праця системи управління іпідприємства в цілому. Керівник діє на підставі принципу єдиноначальності,наділений широкими повноваженнями і правами, але водночас несе відповідальністьза результати роботи підприємства.

Важливою якістю менеджера є вміння реагувати на зміни, яківідбуваються на підприємстві і поза ним, часто за умов дефіциту інформації ічасу. У зв'язку з цим виникає небезпека помилковості рішень.

Менеджери діють за умов, коли вони весь час відчувають тисквласників, вищих керівників, підлеглих, споживачів, ділових партнерів та ін. Якнаслідок, чимало менеджерів зазнають стресів, що негативно позначається наефективності їхньої праці.

Планування повинно забезпечити господарське використаннянайціннішого достатку – часу, що особливо актуально для менеджера фірми, щозаймається митним оформленням документів при перетині митного кордону, адже намитниці можуть утворюватись черги, тому для заощадження часу необхіднооперативно реагувати на появу труднощів та їх вирішувати. Планування щоденноїроботи менеджера митної служби означає також виграш у часі, досягнення успіху ібільшу впевненість у собі.

Чинники, що впливають наорганізацію праці менеджера

Менеджер— це людина, що обіймає постійну управлінську посаду й наділена повноваженнямиприймати рішення з певних видів діяльності організації, що функціонує заринкових умов.

Термін «менеджер» може вживатися стосовно: адміністраторабудь-якого рівня управління, якщо адміністрування здійснюється сучаснимиметодами; керівника підприємства в цілому або його підрозділів (заводу,відділу, цеху, дільниці); організатора конкретного виду робіт; керівника устосунках з підлеглими.

До менеджера передусім пред'являються вимоги високогопрофесіоналізму й компетентності. Він повинен поєднувати рисивисококваліфікованого фахівця, що володіє технічними та економічними знаннями,та організатора виробництва, який виконує адміністративні функції. За умовпереходу до ринкової економіки необхідно змінити погляд на природу, роль,сутність і значення праці керівника. Тепер перше місце посідає самостійність,ініціативність, підприємливість, творче мислення, готовність до розумногоризику.

Специфіка праці менеджера полягає в тому, що виробничі,економічні, технічні й соціальні завдання він вирішує в основному ворганізаційному порядку, впливаючи на людей, які повинні безпосередньовирішувати ці завдання.

Характер праці менеджера визначається тим, що він реалізуєфункцію керівництва. При цьому перед ним постає завдання — інтегрувати системукерування в єдине ціле, координувати дії її ланок. Управління складається звиконання різних функцій. Але система управління тільки тоді стає системою,коли всі її функції і ланки становлять єдине ціле. Тому найважливішимобов'язком менеджера є забезпечення погодженості і єдності системи управлінняяк цілого. Чим чіткіше в системі управління проведено поділ праці, тимскладніше проходить процес інтегрування [1, с. 71].

Праця менеджера не лише об'єктивно зумовлена, але й маєтворчий, ініціативний характер, тому правомірно говорити про мистецтвоуправління менеджера. З одного боку, організація роботи менеджерапідпорядковується певним закономірностям, принципам, а з іншого — ці принципимають умовний характер. Правила й закономірності слугують вихідним пунктом дляактивної роботи менеджера над удосконаленням стилю й методів організації своєїпраці.

Керівництво спільною діяльністю людей полягає як увзаємозв'язку, єдиноначальності, так і в самоврядуванні групи. Діяльністькерівника здійснюється у складі спільної діяльності соціально-економічноїсистеми. Усі виконавські, організаційні та адміністративні функції можутьконцентруватися в руках керівника вищої ланки або делегуватися низовим щаблямпосадової ієрархії, допоміжним підрозділам, функціональним службам.

Зі сказаного можна зробити висновок, що управління спільноюдіяльністю людей і є сутністю керівництва — особливого виду економічноїдіяльності. Керівник досягає мети спільної діяльності, примножуючи свої фізичніта інтелектуальні сили завдяки колективним силам підлеглих. Це і є завданнямкерівника будь-якого управлінського рівня.

Менеджери — категорія працівників, які професійно здійснюють управліннялюдьми, вони відповідальні за отримання результатів від конкретних зусиль іншихлюдей, котрі працюють як індивідуально, так і об'єднані в групи чи організації.

Сучасні менеджери стикаються з різноманітними цікавими йсуперечливими ситуаціями. Звичайний виконавець працює 60 робочих годин натиждень, виконує величезний обсяг замовлень за зміну; стикається з наростаннямскладності внаслідок глобалізації, внутрішньої конкуренції, урядового тиску тарегулювання відносин з акціонерами. Швидкі зміни, непрогнозовані зриви, великіта малі проблеми ще більше ускладнюють завдання. Робота менеджеранепередбачувана та самостверджувальна, вона вимагає творчості [2, с. 133].

Робота менеджера ніяк не вкладається в якусь одну площину йпотребує від особи володіння широким колом навичок. Усі навички поділяються натри категорії: концептуальні, людські й технічні.

Концептуальні — це пізнавальні властивості людини сприймати організацію як єдинеціле й водночас чітко вирізняти взаємозв'язки між її частинами. До такихнавичок належать мислення менеджера, його вміння опрацьовувати інформацію, яканадходить, а також здатність планувати. Менеджер повинен уявляти собі як рольокремого відділу в організації, так і місце організації в галузі, суспільствіта більш широкій діловій структурі, соціальному середовищі.

Під людськими навичками розуміють здатність менеджерапрацювати з людьми та з допомогою людей, а також уміння ефективно взаємодіяти вролі члена команди. Вони виявляються в тому, як менеджер ставиться допрацівників: як стимулює їх, допомагає їхній діяльності й координує її, подаєприклад, як він спілкується та розв'язує конфлікти.

Технічні навички — це спеціальні знання та вміння, необхідні для виконаннявиробничих завдань. Це навички використання методів, технологій, обладнання,необхідних для виконання конкретних функцій, таких як дослідження й розробки,виробництво й фінанси. Володіння менеджера технічними навичками зумовлененаявністю професійних знань, аналітичних здібностей і вміння правильнозастосувати інструментальні та інші засоби для розв'язання проблем у конкретнійгалузі.

Управлінська праця — це вид суспільної праці, основнимзавданням якого є забезпечення цілеспрямованої, скоординованої діяльності якокремих учасників спільного трудового процесу, так і трудових колективів вцілому.

В процесі управлінської роботи відбуваються збір, обробка,передання інформації. Зв'язки в процесі управління між різними управлінськимипрацівниками, між керівником і виробничим персоналом здійснюються також задопомогою інформації. Тому управлінська робота має інформаційну природу [6, с. 16].

Досягнення цілей управління здійснюється шляхом підготовки іреалізації керуючих впливів на людей, що активізують їхню роботу в організації.Це і є специфічний продукт управлінської праці. Основною формою такого впливу єуправлінське рішення.

В процесі управління управлінські працівники вирішуютьрізноманітні проблеми організаційного, економічного, технічного,соціально-психологічного, правового характеру, їхнє різноманіття також єважливою особливістю управлінської праці.

Засобами управлінської праці є організаційна й обчислювальнатехніка, а рівень і повнота її використання багато в чому визначають культуру йефективність управління.

Менеджер — це людина, яка професійно здійснює управлінськіфункції. Поняття «менеджер» у сучасному розумінні — це керівник абофахівець, який займає постійну посаду та має повноваження в області прийняттярішень з конкретних видів діяльності підприємства, що функціонує у ринковихумовах.

Коли про особистість менеджера говорять дослідники, вонимають на увазі деякий набір характеристик, якими змальовують загальну картинущодо стійкого зразка його поведінкової реакції на думки, оточуючі об'єкти чи людей. Розуміння особистостіменеджера може виявитися корисним для передбачення того, яким чином вінвідреагує на конкретну ситуацію.

Поведінкою менеджера в організаціях є позиція, тобто комплекспереконань і відчуттів щодо певних ідей, ситуацій, інших осіб. Позиція відіграєважливу роль, оскільки вона є механізмом, завдяки якому більшість людей висловлюєсвої почуття. Заява працівника про те, що організація недооцінює його,відображає його власну оцінку своєї особистості. Так само як, наприклад, якщоменеджер стверджує, що йому подобається нова рекламна кампанія, то вінвідображає своє ставлення до маркетингу в організації [4, с. 103].

Особистість кожного працівника й менеджера зокремаскладається з трьох компонентів: емоційний відображає відчуття й емоціїіндивіда щодо ситуації; когнітивний (пізнавальний) — результат знань індивідапро ситуацію. Пізнання теж є індивідуальним. Наприклад, одна людина переконана,що певний політик кращий за іншого, тоді як інша може бути переконана якраз упротилежному; уявний визначає те, як індивід поводиться в конкретній ситуації.

Люди намагаються дотримуватися послідовності в узгодженні цихтрьох позицій. Проте інколи зовнішні обставини призводять до конфліктів.Конфлікт, який може виникнути між власними позиціями індивіда, називають когнітивнимдисонансом.

Будь-які методи неспроможні сформувати здоровий загальний духу колективі, якщо керівники не стають взірцем у дотриманні професійнихпринципів, під час кожного призначення тієї чи іншої людини на керівну посаду.Щирість і серйозність керівництва підтверджує його настійлива вимога звичайноїлюдської порядності від працівника, призначеного на керівну посаду, оскількисаме через характер людини реалізуються його функції лідера й саме характеркерівника слугує зразком для наслідування підлеглими. Якщо керівником стаєлюдина з нестійким і остаточно ще не сформованим характером, даремно очікувати,що зрештою її характер урівноважиться. Підлеглим інколи вистачає кілька тижнів,щоб з'ясувати, чи можна назвати керівника гідною особистістю. Вони можутьпробачити йому багато чого: некомпетентність, беззахисність, погані манери. Алевони ніколи не простять йому відсутності порядності [5, с. 93].

Важко дати вичерпне визначення гідної особистості менеджера,однак описати риси людини, що має право обіймати керівні посади, цілкомможливо. Так, керівник, якому завжди відомо, чого люди не вміють робити, аленіколи не знає, що вони вміють, руйнує загальний дух організації. Менеджерповинен мати чітке уявлення не лише про межі можливостей своїх підлеглих, але йпро потенційну здатність підлеглих працювати краще.

Безперечно, кожна людина — це особистість зі своїми думками,поглядами й характером. Але для менеджера цього недостатньо. Справжній керівникчи менеджер повинен завжди чітко і якісно організовувати роботу на основісучасних методів, тому що саме він має необхідні повноваження для прийняттярішень з конкретних видів діяльності організації (підприємства) і несе всюповноту відповідальності за результати роботи очолюваного ним колективу.

Людину не слід призначати на керівну посаду, якщо її більшецікавить питання, хто правий, а не питання, що правильно. Підносити особистістьвище від вимог до її роботи неприпустимо. Керівник, який ставить запитання:«Хто правий?», заохочує підлеглих піклуватися насамперед про власну безпеку,замість того, щоб коригувати свої дії, таким чином виправляючи допущеніпомилки.

Не слід призначати на керівну посаду людину, яка вважає, щорозум важливіший за гідність особистості. Це передусім свідчить про незрілістьтакого керівника. Не заслуговує на керівну посаду й людина, яка побоюєтьсясильних підлеглих. Це свідчить про слабкість керівника. На відповідальну посадуне можна призначати людину, що не керується високими стандартами у своїйвласній роботі, оскільки це породжує неповагу до роботи й до компетентностікерівництва [5, с. 95].

Якості, які необхідні менеджеру, поділяють на три групи:професійні; особисті; ділові.

До професійних належать ті, що характеризують будь-якогограмотного фахівця і володіння якими є лише необхідною передумовою виконання їмобов'язків менеджера.

До них належать: високий рівень освіти, виробничого досвіду,компетентності у відповідній професії; широта поглядів, ерудиція, глибокезнання як своєї, так і суміжних сфер діяльності; прагнення до постійногосамоудосконалення, критичного сприйняття і переосмислення навколишньоїдійсності; пошук нових форм і методів роботи, допомога навколишнім, їхнєнавчання; вміння планувати свою роботу.

Виділяють три групи навичок, що складають основу професійноїдіяльності керівника: концептуальні (на вищому рівні їх частка складає до 50%);міжособисті; спеціальні (технічні). На нижчих рівнях управління їх частка такожскладає близько 50%.

Здатність концептуально мислити в сфері управління обумовленав чималому ступені характером освіти. Не випадково, що в США лише 2% вищихкерівників фірм — інженери, а інші — юристи, економісти, психологи, менеджери.У нашій країні картина зворотна: на початок 90-х р. 85% керівників малитехнічну освіту, 13%-економічну, 2% — гуманітарну.

Особисті якості керівника в принципі мало чим повиннівідрізнятися від особистих якостей інших працівників, які бажають щоб їхповажали, тому володіння позитивними особистими якостями теж усього лишепередумова успішного керівництва. До них належать: фізичне і психологічнездоров'я; високий рівень внутрішньої культури; чуйність, дбайливість;доброзичливе відношення до людей; оптимізм; впевненість у собі.

Однак керівником роблять людину не професійні або особисті, аділові якості, до яких необхідно віднести: уміння створити організацію,забезпечити її діяльність усім необхідним, ставити і розподіляти середвиконавців задачі, координувати і контролювати їхнє здійснення, спонукати допраці; енергійність, домінантність, честолюбство, прагнення до влади, особистоїнезалежності, лідерства, сміливість, рішучість, напористість, воля,вимогливість, безкомпромісність у відстоюванні своїх прав; контактність,комунікабельність, уміння розташувати до себе людей, переконати в правильностісвоєї точки зору, повести за собою; цілеспрямованість, ініціативність,оперативність у рішенні проблем, уміння швидко вибрати головне ісконцентруватися; відповідальність, здатність керувати собою, своєю поведінкою,робітниками, часом, взаєминами з навколишніми; прагнення до перетворень,нововведень, готовність йти на ризик самому і захоплювати за собою підлеглих [2, с. 136].

Вимоги до керівників у відношенні цих якостей не є однаковимина різних рівнях управління. На нижчих, наприклад, у більшому ступені цінуєтьсярішучість, комунікабельність, деяка агресивність; на вищих — на перше місцевисувається уміння стратегічно мислити, оцінювати ситуацію, ставити нові цілі,здійснювати перетворення, організовувати творчий процес підлеглих.

У цих умовах доцільніше всього орієнтуватися на вимогипосадових інструкцій або паспорта робочого місця менеджера.

Поведінка менеджерів повинна відрізнятися: наполегливістю,готовністю до сприйняття і передачі інформації, раціональністю, груповоюроботою, старанністю і точністю, чесністю, справедливістю, гумором, прагненнямдо контактів, готовністю правильно реагувати на обґрунтовані заперечення, атакож готовністю до прийняття рішень, самокритичністю, самоконтролем,впевненістю у манері поведінки, тактовністю, повагою до людей, позитивнимвідношенням до суперництва, орієнтованістю на досягнення поставлених цілей.

/>Висновки

Такимчином, для того щоб ефективно планувати час, необхідно володіти певниминавичками, які дозволяють необхідним чином розподілити час для вирішеннянеобхідних справ. Для цих цілей необхідно застосовувати соціально-психологічніметоди, які являють собою сукупність специфічних способів впливу на особовівідносини і зв'язки, виникаючі в трудових колективах, а також на соціальніпроцеси, що протікають в них.

Відвміння керівника правильно застосовувати різні соціально-психологічні методиуправління, прийняти рішення про застосування того чи іншого методу, виробитипідхід до нього, визначають його здібності виконувати управлінські функції,комплексний критерій його управлінської культури. Зумовлене це тим, щозастосовування соціально-психологічних методів управління служить направляючимі організуючим чинником діяльності менеджера, а правильність застосування цихметодів позначається і виявляється в різних аспектах його праці.

Робочийчас поділяється на види, розрізняють нормальний, скорочений і неповний робочийчас. Так, відповідно до ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часупрацівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Причому потрібнонаголосити, що передбачені законодавцем гарантії відносно граничної тривалостіробочого часу поширюються на найманих працівників підприємств усіх формвласності (ст. 3 КЗпП України).

Управління людьми пов'язане з забезпеченням співробітництваміж усіма членами організації, кадровою політикою, навчанням, інформуванням,мотивацією працівників. З погляду діяльності організації управління людьмиозначає намагання досягти максимальних результатів у їхній роботі. Разом з тимметою управління персоналом є досягнення людьми їхніх цілей, у першу чергу тих,що відповідають інтересам організації.

Управління здійснюється завдяки використанню різних методів,тобто сукупності способів (прийомів) цілеспрямованого впливу керівника напрацівників і групи для координації їхніх дій. Серед методів управліннявиділяють адміністративно-розпорядчі, економічні, соціально-психологічні тавиховні.

Суть соціально-психологічних методів полягає у використаннікерівником способів і прийомів впливу на окремих працівників і колектив уцілому, виходячи зі знання психології людини, її специфічних рис таіндивідуальних особливостей окремих працівників.

Отже, робота керівника має значення не тільки з поглядурезультатів організації, але й з позицій особистого життя працівників.

Управління — це процес впливу на діяльність окремогопрацівника, групи або організації в цілому для досягнення поставлених цілей уконкретних умовах. Воно являє собою взаємодію між керівником і підпорядкованимйому персоналом. За своїм змістом робота керівника полягає в тому, щоб впливатина поведінку та дії людей, спрямовуючи й мотивуючи їх на досягнення спільнихцілей. За характером така робота в основному являє собою взаємодію,співробітництво між керівником і працівниками. Важливим компонентом роботикерівника є наставництво та виховання персоналу.

Список використанихджерел

1. Адизес И.,Вольская Е. и др. Менеджмент. — К.: Издательский Дом «Максимум»,2006. — 315 с.

2. Армстронг М.,Ланкастер Д. и др. Менеджмент: методы и приемы. — К.: Знання-Прес, 2006. — 876с.

3. Кузьмін О.Є.,Мельник О.Г. Основи менеджменту. — К.: Академвидав, 2007. — 464с.

4. СладкевичВ.П., Чернявський А.Д.Сучасний менеджмент організацій. — К.: МАУП,2007. — 488с.

5. Стадник В.В.,Йохна М.А. Менеджмент. — К.: Академвидав, 2007. — 472с.

6. Яковенко В.Б.Менеджмент і маркетинг. — К.: Видавництво Європ. ун-ту, 2007. — 144с.