Реферат: Еволюція товару в сучасних умовах

План

1.Вступ.

2.Еволюція товару в сучасних умовах.

3.Тенденції розвитку товарноїекономіки.

4.Безпосередньо суспільна формавиробництва.

5.Висновок.


Еволюціятовару в сучасних умовах. Упродовж останнього століття відбувалася еволюціятовару, в діалектиці відносин конкретної й абстрактної, приватної і суспільноїпраці з'явилися якісно нові сторони.

Наочнеуявлення про ці процеси може дати виробництво сучасного автомобіля, який ниністав звичайним товаром. Наприклад, США і Японія щорічно виробляють майже по 15млн. автомобілів. Сучасний автомобіль складається в середньому з 15 тис.деталей (у тому числі до 1500 основних), виробництвом яких зайняті якгігантські компанії, так і величезна кількість дрібнихпідприємств-постачальників. В цих умовах суперечність між абстрактною працею,що створює вартість, і конкретною працею, що виробляє споживчу вартість,набуває нової, складнішої форми.

У створенніспоживчої вартості автомобіля беруть участь декілька тисяч видів конкретноїпраці. Гігантська концентрація виробництва, зростання рівня усуспільнення праціпризводять до того, що конкретна праця все менше виявляється як приватна працянезалежного, економічно відокремленого товаровиробника. У наймогутні-шоїамериканської монополії, що виробляє автомобілі, — «Дженерал моторз» — напочатку 90-х років налічувалося до 40 тис. постачальників, а частка закупівельу сумі обігу становила приблизно 48%. В японських компаніях «Тойота» і «Ніссан»питома вага деталей та матеріалів, що закуповуються, становить понад 70%. В цихумовах зведення конкретних видів праці до абстрактної, а споживчої вартості довартості, визначення конкретної праці як суспільної відбуваються через системузамовлень, контрактів, субпідрядів. «Дженерал моторз» встановлює зпостачальниками тривалі виробничі зв'язки, і перетворення окремої деталі, вузлаавтомобіля на товар не відбувається звичайним шляхом повної та вільноїконкуренції на ринку, а планується заздалегідь, набирає форми договору. Головнафірма жорстко контролює витрати виробництва у своїх відділеннях-постачальниках,вводить для них обмежений комерційний розрахунок, постійно орієнтуючись прицьому на зовнішніх постачальників. Це означає підрив товарного виробництва всучасних умовах.

Один ізважливих принципів організації ринку в розвинутих капіталістичних країнахполягає в тому, що потенційний виробник, перш ніж почати виготовляти товар,знаходить покупця, попередньо укладає з ним письмову або усну угоду чиконтракт. У них обумовлюються якість товарів, ціни, термін поставок, платежітощо. Завдяки цьому сфера ринкових відносин по суті перетворюється на сферупрямих зв'язків між виробниками і споживачами. У цьому випадку конкуренціявідбувається між виробниками або між споживачами, а також між виробниками іспоживачами товарів.

У 70—80-тіроки завдяки комп'ютеризації й автоматизації виробництва, переходу до гнучкихвиробничих систем автомобільна промисловість частково починає працювати заіндивідуальними замовленнями. Це означає, що кожна машина збирається йоснащується на потоковій лінії, конвеєрі відповідно до індивідуальних смаків,побажань майбутнього власника, які заносяться до програми комп'ютера. На основімайже 40 видів можна замовити кілька сотень зразків обробки або оснащеннямашин, що означає органічне поєднання стандартної масової продукції зіндивідуальними замовленнями. Так знімається проблема підтвердження ринкомсуспільної необхідності товарів, які виробляються, що свідчить про поступовепосилення безпосередньо суспільної форми виробництва.

Ще сильнішепідривається товарне виробництво (а водночас все менше конкретна праця виявляєтьсяу вигляді приватної) при посиленні втручання держави в економіку. Воновідбувається через укладання державних контрактів, закупівлю державоювеличезної частки виготовленої продукції, що означає гарантований державнийпопит на неї.

Державнийконтракт — детально розроблений економічний і правовий документ, якийрегламентує організаційно-технічні, адміністративно-управлінські відносини привиконанні замовлення підрядниками.

Так, урозвинутих країнах світу через державну закупівлю товарів і послуг реалізуєтьсядо 20% їх загального обсягу.

Тенденціїрозвитку товарної економіки і виникнення безпосередньо суспільної формивиробництва. У межах сучасного товарного виробництва діють дві протилежнітенденції: до подальшого його розширення та до його підриву. Дія тенденції дорозширення зумовлена:

1)поглибленням спеціалізації суспільної праці (відгалуження окремих виробничихфункцій у самостійні виробництва);

2)збільшенням кількості економічно відокремлених виробників (у США в 1947—1999pp. кількість підприємств зросла майже на 16 млн., що з погляду відносинвласності означає відокремлення товаровиробників, які, виготовляючи товари чинадаючи послуги, вступають у відносини з іншими товаровиробниками іспоживачами);

3)перетворенням науки на безпосередньо продуктивну силу (внаслідок чогоматеріалізовані результати наукових досліджень у вигляді патентів, ліцензій,«ноу-хау» стають товаром);

4) зростаннямролі та економічної значущості сфери нематеріального виробництва (освіта,охорона здоров'я та ін.) у відтворенні робочої сили.

Послуги, щонадають ці галузі, перетворюються на товар. В умовах сучасного капіталізмутовар набирає і таких потворних форм, як продаж частин тіла (наприклад, однієїнирки людини, що потрапила на «дно» суспільства). Тенденція до розширення товарноговиробництва зумовлена також зростанням кількості населення та дією законузростання потреб.

Дія тенденціїдо підриву товарного виробництва зумовлена:

1) подальшимрозвитком масштабів одиничного поділу праці, основою якого є подетальна тапоопераційна спеціалізація всередині окремих виробничих одиниць (матеріальноюосновою цих процесів є концентрація капіталістичного виробництва, яка зростає,виникнення й розвиток гігантських монополістичних об'єднань);

2)розширенням масштабів організованості та планомірності в межах окремихкомпаній;

3) розвиткомконтрактних відносин між монополіями, з одного боку, дрібними й середнімикапіталістичними підприємствами — з іншого, за яких останні спеціалізуються навиробництві окремих деталей, вузлів для комплектування кінцевої продукції. Крімтого, практично кожній операції купівлі-продажу між корпораціями передуєукладення письмового або усного контракту, що має юридичну силу. Кожна зісторін бере на себе зобов'язання щодо виконання умов контракту, а йогопорушення передбачає судові санкції. Тому складаються попередні планивиробництва, його забезпечення устаткуванням, робочою силою, сировиною,фінансові плани підприємства, плани науково-технічних досліджень тощо. В цихумовах нема потреби підтверджувати через ринок суспільне необхідний характертоварів, що виробляються.

Певний підривтоварного виробництва має місце й тоді, коли держава укладає контракти нанаціональному та міжнародному рівнях, централізовано регулює економіку. Таку жроль значною мірою виконують гігантські банки, які створюють апарат длясуспільного регулювання процесу виробництва й розподілу продуктів.

Дія тенденціїдо підриву товарного виробництва зумовлює зародження третьої основної формисуспільного виробництва — безпосередньо суспільної.

Безпосередньосуспільна форма виробництва — така організація суспільного господарства, заяко/' внаслідок радикального розширення відносин планомірного та організованоговиробництва, а отже й процесу планування на мікро- і макрорівнях, задоволеннябільшості суспільних потреб відбувається без перетворення продуктів праці наринку на товар з участю грошей.

Низкапроцесів за дії цієї тенденції, безперечно, свідчить про появу такої форми.Заперечення зародкових форм її існування — це позаісторичний підхід до товарноїформи організації виробництва. Адже вона існувала не завжди і тому не можефункціонувати вічно. Розвиток її внутрішніх суперечностей неминуче спричинитьпояву розвинутішої форми, яка діалектичне, тобто з утриманням сильнихпрогресивних сторін, заперечить товарну форму. Ці прогресивні сторони будутьдіяти в якісно інших, нових формах, підпорядковуючись при Цьому закономірностямрозвитку безпосередньо суспільної форми виробництва. Але загалом в наш час діятенденції до розширення масштабів тоРозвиток товару і товарного виробництва засучасних умов

Еволюціятовару за сучасних умов. Упродовж XX — початку XXI ст. століття відбувалася еволюціятовару, в діалектиці відносин конкретної та абстрактної, приватної і суспільноїпраці з'явилися якісно нові аспекти.

Ілюструє такіпроцеси виробництво сучасного автомобіля, який нині став звичайним товаром.США, наприклад, щороку виробляють до 17 млн., Японія — до 15 млн. автомобілів.Сучасний автомобіль складається в середньому з 15 тис. деталей (у тому числімайже 1500 основних), виробництвом яких зайняті як гігантські компанії, так івеличезна кількість дрібних підприємств-постачальників. Американський літак«Боїнг-748» складається з 4,5 млн. різноманітних частин, які виробляють 16 тис.компаній. За цих умов суперечність між абстрактною працею, що створює вартість,і конкретною працею, яка виробляє споживчу вартість, набуває нової, складнішоїформи.

У створенніспоживчої вартості автомобіля, літака беруть участь кілька тисяч видівконкретної праці. Гігантська концентрація виробництва, зростання рівняусуспільнення праці зумовлюють те, що конкретна праця все менше виявляється якприватна праця незалежного, економічно відокремленого товаровиробника. Унаймогутнішої американської монополії, яка виробляє автомобілі, — «Дженерал моторз»— на початку 90-х років налічувалося майже 40 тис. постачальників, а частказакупівель у сумі обігу становила приблизно 48%. В японських компаніях «Тойота»і «Ніссан» питома вага деталей та матеріалів, що закуповуються, становить понад70%. За цих умов зведення конкретних видів праці до абстрактної праці, аспоживчої вартості до вартості, визначення конкретної праці як суспільноївідбувається через систему замовлень, контрактів, субпідрядів. «Дженералмоторз» встановлює з постачальниками тривалі виробничі зв'язки, і перетворенняокремої деталі, вузла автомобіля на товар відбувається не звичайним шляхомповної та вільної конкуренції на ринку, а планується заздалегідь, набуває формидоговору. Головна фірма жорстко контролює витрати виробництва у своїх відділеннях-постачальниках,вводить для них обмежений комерційний розрахунок, постійно орієнтується прицьому на зовнішніх постачальників. З боку суспільної форми такий підриввідбувається внаслідок переходу від приватної (індивідуальної) капіталістичноївласності до колективної. Це означає підрив товарного виробництва в сучаснихумовах.

Один ізважливих принципів організації ринку в розвинутих країнах полягає в тому, щопотенційний виробник, перш ніж почати виробляти товар, знаходить покупця,попередньо укладає з ним письмову або усну угоду чи контракт, у яких обумовленоякість товарів, ціни, терміни поставок, платежі тощо. Завдяки цьому сфераринкових відносин перетворюється на сферу прямих зв'язків між виробниками іспоживачами. Конкуренція відбувається між товаровиробниками або споживачами, атакож між виробниками і споживачами товарів.

У 70—80-тіроки XX ст. завдяки комп'ютеризації й автоматизації виробництва, переходу догнучких виробничих систем автомобільна промисловість частково починає працюватиза індивідуальними замовленнями: кожну машину збирають і оснащують на потоковійлінії, конвеєрі відповідно до індивідуальних смаків, побажань майбутньоговласника. На основі майже 40 базових моделей можна замовити кілька сотеньзразків обробки або оснащення машин, що означає органічне поєднання стандартноїмасової продукції з індивідуальними замовленнями. У такий спосіб ліквідуєтьсяпроблема підтвердження ринком суспільної необхідності товарів, що виробляються.Це свідчить про поступове поширення безпосередньо суспільної форми виробництва.

Ще більшепідривається товарне виробництво (а водночас усе менше конкретна працявиявляється у вигляді приватної) з активізацією втручання держави в економіку,яке відбувається через укладання державних контрактів — детально розробленихекономічних і правових документів, які регламентують організаційно-технічні,адміністративно-управлінські відносини при виконанні замовлення підрядниками,закупівлю державою більшої частини виготовленої продукції, що означаєгарантований державний попит на неї.

У процесіпоглиблення міжнародного поділу праці конкретна праця виявляється як формарізних видів міжнародної праці, а її (конкретної праці) зведення до абстрактноївідбувається в процесі формування інтернаціональної вартості. Вартість як суспільневідношення виражає виробничі відносини між товаровиробниками різних країн.

Тенденціїрозвитку товарної економіки і виникнення безпосередньо суспільної формивиробництва. Умежах сучасного товарного виробництва діють дві протилежні тенденції: до йогорозширення та до його підриву. Перша зумовлена:

1)поглибленням суспільного поділу праці (кількість машинобудівних галузей івиробництв у розвинутих країнах світу становить понад 200, тоді як услаборозвинутих — лише до 15);

2)спеціалізацією суспільної праці (відгалуження окремих виробничих функцій усамостійні виробництва);

3)збільшенням кількості економічно відокремлених виробників (у США в 1947—2002pp. кількість підприємств зросла приблизно на 17 млн., що з погляду відносинвласності означає відокремлення товаровиробників, які, виготовляючи товари чинадаючи послуги, вступають у відносини з іншими товаровиробниками іспоживачами);

4)перетворенням науки на безпосередньо продуктивну силу (внаслідок чогоматеріальні результати наукових досліджень у вигляді патентів, ліцензій,ноу-хау та ін. стають товаром);

5) четвертимвеликим (та початком п'ятого) суспільним поділом праці;

6) зростаннямролі та економічної значущості сфери нематеріального виробництва (освіта,охорона здоров'я та ін.) у відтворенні робочої сили. Послуги, які надають цігалузі, перетворюються на товар (який набуває навіть таких спотворених форм, якпродаж людських органів).

Аналогічновпливає на розширення товарного виробництва процес поглиблення міжнародногоподілу праці, зокрема міжнародної спеціалізації виробництва. Тенденція дорозширення товарного виробництва зумовлена також зростанням кількості населеннята дією закону зростання потреб.

Дія тенденціїдо підриву товарного виробництва, а отже, ринкових відносин зумовлена:

— розвитком масштабіводиничного поділу праці, в основі якого — подетальна та поопераційнаспеціалізація всередині окремих виробничих одиниць. Матеріальною основою цихпроцесів є зростаюча концентрація капіталістичного виробництва, виникнення йрозвиток гігантських об'єднань;

— розширенняммасштабів організованості та планомірності в межах окремих компаній;

— розвиткомконтрактних відносин між монополіями, з одного боку, малими й середнімикапіталістичними підприємствами — з іншого, за яких останні спеціалізуються навиробництві окремих деталей, вузлів для комплектування кінцевої продукції. Приукладенні письмового або усного контракту, що має юридичну силу, кожна зісторін бере на себе зобов'язання щодо виконання його умов контракту, апорушення передбачає судові санкції. Тому складаються попередні планивиробництва, його забезпечення устаткуванням, робочою силою, сировиною,фінансові плани підприємства, плани науково-технічних досліджень тощо. За такихумов немає потреби підтверджувати через ринок суспільно необхідний характертоварів, що виробляються.

Певний підривтоварного виробництва відбувається й тоді, коли створюються міжнародні татранснаціональні корпорації, спільні підприємства, коли держава укладаєконтракти на національному та міжнародному рівнях, централізовано регулюєекономіку. Таку саму роль значною мірою виконують наднаціональне регулюванняекономіки, гігантські банки, які створюють апарат для суспільного регулюванняпроцесу виробництва й розподілу продуктів, перехід від індивідуальної доколективної власності та ін.

Дія тенденціїдо підриву товарного виробництва зумовлює зародження третьої основної формисуспільного виробництва — безпосередньо суспільної.

Безпосередньосуспільна форма виробництва — організація суспільного господарства, за якої внаслідок радикальногорозширення й удосконалення відносин планомірності та організованості, процесупланування на мікро- і макрорівні, використання досягнень НТР задоволеннябільшої частини суспільних потреб відбуватиметься без перетворення продуктівпраці на ринку на товар.

Запереченнязародкових форм її наявності свідчить про позаісторичний підхід до товарноїформи організації виробництва, яка існувала не завжди і тому не можефункціонувати вічно. Розвиток її внутрішніх суперечностей неминуче зумовлюєпояву розвинутішої форми, яка діалектично, тобто з утриманням сильнихпрогресивних складових, заперечить товарну форму. Ці прогресивні елементидіятимуть в якісно інших, нових формах, підпорядковуючись при цьомузакономірностям розвитку безпосередньо суспільної форми виробництва.

Основнимиознаками сучасного товарного виробництва є:

— поглибленняіснуючих форм суспільного поділу праці й виникнення нових великих поділівпраці;

— переважанняколективного виробництва, колективного характеру праці та колективних формвласності;

— економічнізв'язки між товаровиробниками не лише через ринок, а й через контрактнусистему, зв'язки кооперації, спеціалізації тощо;

— переважнопланомірний характер розвитку товарного виробництва в національному таінтернаціональному масштабах;

— державнерегулювання товарного виробництва, конкурентного середовища;

—перетворення держави на великого товаровиробника, а отже й підприємця,фінансиста, кредитора, організатора тощо;

— послабленнясоціально-економічної відокремленості товаровиробників внаслідок розвиткуперелічених вище явищ і процесів.

Натепер діятенденції до розширення масштабів товарного виробництва переважає.


Висновок:

 

В данійроботі я виявив тенденцію розвитку в економіці, еволюцію товару в сучаснихумовах. Та безпосередньо суспільна форма виробництва.


Списоклітератури

Інтернет, Навчальний посібник, Київ2006р.

еще рефераты
Еще работы по маркетингу