Реферат: Комерційна діяльність торговельного підприємства
/>Зміст
Вступ
1 Роль комерційної діяльності на торгівельному підприємстві
2 Організаційно-правові форми суб’єктівкомерційної діяльності, їх характеристика
3 Аналіз комерційної діяльності торгового підприємства, їїефективність
4 Функції і організаційна структура комерційної службиторговельного підприємства
5 Шляхи підвищення ефективності комерційної діяльностіторгового підприємства
Висновки і пропозиції
Вступ
Актуальністьтеми. Комерційна діяльність роздрібного торгівельного підприємствапов’язана з повсякденним життям людини, задоволенням потреб її у товарах іпослугах. По тому як працюють роздрібні підприємства, який рівень розвиткуторгівлі як галузі, судять про успіх соціальних і економічних реформ. Уторгівлі виявляються інтереси суспільства, інтереси кожної сім’ї, кожноїконкретної людини. Ця галузь впливає на організацію побуту населення і нарівень зайнятості жінки в сім’ї і на наявність позаробочого, вільного часу, вкінцевому рахунку багато в чому на збереження здоров’я людей.
Торгівляоб’єднує кожну людину з процесом задоволення попиту, сприяє реальному розподілуматеріальних благ в суспільстві. Незадовільне функціонування торговихпідприємств підриває принципи соціальної справедливості населення, порушуючипроцес розподілу.
Розвитоккомерційної діяльності торгівельних підприємств є визначальним напрямкомзростання економіко-торгівельної галузі.
Виходячиз виключного значення комерційної діяльності роздрібного торгівельногопідприємства стає цільовою установкою проведення досліджень цієї галузі всучасних умовах виявлення характерних рис і тенденцій розвитку, проведенняоцінки та розробки висновків.
Об’єктомдослідження даної курсової роботи виступає теоретичне обґрунтуваннякомерційної діяльності роздрібного торгівельного підприємства.
Предметдослідження – роздрібні торговельні підприємства.
Метаданоїроботи: комплексне дослідження комерційної діяльності підприємства на ринкутоварів і послуг на основі вивчення нормативних документів, що регулюютькомерційну діяльність.
Вказанамета обумовлює наступні завдання:
1.дослідити передумови розвитку комерційної діяльності.
2.проаналізувати умови та результати комерційної діяльності.
3.охарактеризувати стан комерційної діяльності підприємства.
4.надати пропозиції щодо підвищення ефективності комерційної діяльностіроздрібного торгівельного підприємства.
1 Роль комерційноїдіяльності на торгівельномупідприємстві
Комерційнадіяльність як категорія ринкової економіки охоплює процеси, що забезпечуютьсистему товарно-грошового обміну на різних його етапах. За структурою вонаподіляється на три блоки: виробництво — оптова торгівля, оптова торгівля —роздрібна торгівля, роздрібна торгівля — сфера споживання.
Діяльністьроздрібного торговельного підприємства пов'язана з реалізацією продукціїкінцевому споживачеві, що є завершальним етапом її просування зі сферивиробництва. Предметом роздрібної торгівлі є не тільки продаж товарів, але іторговельне обслуговування та надання додаткових послуг покупцям. Для покупцяторговельне обслуговування визначається іміджем підприємства, зручністю імінімальними витратами часу на здійснення покупки. Послуги, що надаються,супроводжуються покупкою товару і післяпродажним сервісним обслуговуваннямреалізованих товарів. Отже, процес роздрібної торгівлі складається зцілеспрямованого продажу товарів, обслуговування покупців, торговельних іпісляпродажних послуг.
Функціїроздрібної торгівлі:
—задоволення потреб населення в товарах;
—доведення товарів до покупців шляхом організації просторового їх переміщення іподачі до місць продажів;
—підтримка балансу між пропозицією та попитом;
—вплив на виробництво з метою розширення асортименту і збільшення обсягутоварів;
—удосконалювання технології торгівлі і поліпшення обслуговування покупців.
Торговельнепідприємство, виходячи на споживчий ринок, де в конкурентній боротьбіздійснюється продаж товарів, повинне дотримуватися визначених правил, основне зяких говорить: чим краще будуть враховуватися можливості про побажанняпокупців, тим більше можна продати товарів і прискорити їх оборотність.
Реалізувавшитовари й отримавши заданий прибуток, торговельне підприємство досягає своєїмети. За своїм економічним змістом витрачений капітал, що залучається якоборотні засоби, повинен компенсуватися продажем товарів. В умовах ринкунеобхідно реально оцінити динаміку й адекватність віддачі грошових активів,вкладених у товарно-матеріальні цінності роздрібним торговельним підприємством.
Завданнямироздрібного торговельного підприємства в нових умовах господарювання є:
—вивчення запитів і потреб у товарах з орієнтацією на купівельну спроможність;
—визначення асортиментної політики;
—формування і регулювання процесів постачання, збереження, підготовки допродажів і реалізації товарів у зв'язку з цілями діяльності підприємства;
—забезпечення заданого товарообігу матеріальними і трудовими ресурсами.
Особливаувага приділяється взаємодії роздрібного торговельного підприємства звиробниками товарів і оптових підприємств. Усі ці складові в сукупностіутворять технологічний ланцюжок у процесі доведення продукції до кінцевогопокупця.
Основніцілі комерційної роботи полягають у забезпеченні доведення товарів до покупціві торговельному обслуговуванні з урахуванням вимог ринку. Цьому сприяють новіумови господарювання підприємства роздрібної торгівлі. Комерційні працівникимають великі можливості для прояву самостійності, комерційної ініціативи ізаповзятливості. Комерційній діяльності повинен бути притаманний високийдинамізм, обумовлений змінами у внутрішньому і зовнішньому середовищі,ресурсному потенціалі, технологіях торгівлі, фінансовому стані, що складаютьодну основу функціонування роздрібного торговельного підприємства.
Специфікакомерційної роботи в підприємствах роздрібної торгівлі полягає в тому, щоспоживачем товарів та послуг тут виступає населення. Це вимагає врахуваннярізноманітних психологічних типів, індивідуальних особливостей покупців, їхспоживацьких потреб, що постійно змінюються.
Особливістюкомерційної діяльності в роздрібній торгівлі є побудова відносин між продавцемі покупцем на основі усного договору роздрібної купівлі-продажу товарів. Задоговором продавець бере зобов'язання передати покупцеві товар для особистого,сімейного, домашнього та іншого використання після сплати його покупцем.
Договірроздрібної купівлі-продажу товарів є публічним; він регламентує зобов'язаннямагазину продавати товари (надавати послуги) на однакових для всіх покупцівумовах.
Укладеннюдоговору передує публічна оферта. Нею вважається пропозиція товарузасобами реклами, каталогів тощо, які мають усі суттєві умови договору.Публічною офертою вважається також виставка товарів, розміщення їх наторговельно-технологічному обладнанні, оприлюднення відомостей про товари.
Договірроздрібної купівлі-продажу товарів вважається укладеним з моменту наданняпокупцеві касового чи товарного чека або іншого документа, що підтверджуєоплату товару.
Підприємствороздрібної торгівлі, виходячи на споживчий ринок, має на меті успішнуреалізацію товарів та отримання відповідного прибутку. З урахуванням цьогозавданнями роздрібного торговельного підприємства в умовах ринкове орієнтованоїекономіки є:
—вивчення попиту та потреби покупців у товарах (послугах), їх купівельноїспроможності;
— визначенняасортиментної політики на перспективу;
—організація закупівлі, поставки, зберігання, підготовки до реалізації тапродажу товарів;
—забезпечення запланованих обсягів діяльності матеріальними та трудовимиресурсами.
Успішнареалізація цих завдань можлива за умови, що комерційна діяльність магазинівбуде здійснюватися за такими напрямами:
— вивченняспоживчого попиту на товари і послуги;
— формуванняасортименту товарів у магазинах;
—організація господарських зв'язків з постачальниками товарів, укладаннядоговорів на закупівлю товарів;
—організація процесу купівлі-продажу товарів та обслуговування покупців;
—забезпечення рентабельної роботи та сталих конкурентних позицій підприємств наспоживчому ринку.
Комерційнадіяльність підприємств роздрібної торгівлі складається з наступних елементів(рис. 1.):
комерційнийторговий підприємство
/>
Рис. 1. Основніелементи комерційної діяльності
—вивчення і прогнозування на перспективу попиту споживачів на товари, щореалізуються в магазинах;
—формування оптимального асортименту товарів у магазині;
—здійснення рекламно-інформаційної діяльності підприємствами роздрібноїторгівлі;
— організаціяпродажу товарів та обслуговування покупців;
— наданняторгових послуг покупцям.
Вивченнята прогнозування попиту на товари та послугиу роздрібній торгівлі маєсвою специфіку. На відміну від оптових підприємств, які аналізують попиткрупних підприємств і організацій, роздрібна торгівля досліджує попитнаселення.
Упрактиці торгівлі вивчення попиту споживачів здійснюється за двома напрямами:
—вивчення загального обсягу попиту та групового асортименту товарів;
— вивченнявнутрішньогрупового асортименту та якісних характеристик товарів.
Вивченнямпопиту населення в магазинах займаються спеціалісти — маркетологи, комерсанти,продавці. Матеріали досліджень використовуються для правильного формуванняасортименту товарів, згідно з попитом споживачів, та своєчасного поповненняасортименту товарів у магазинах.
Асортиментнута внутрішньогрупову структуру попиту містять матеріали про обсяги продажу ізапаси товарів та дані про незадовільнений попит, які можна отримати вмагазинах шляхом організації обліку продажу товарів і запасів та реєстраціїнезадовільненого попиту покупців за асортиментом і якістю окремих видів ірізновидів товарів.
Здійсненнязбору, обробки та аналізу інформації про внутрішньогрупову структуру продажу тазапаси товарів можливо лише за використання сучасної комп'ютерної техніки,штрихового кодування товарів та спеціальних ідентифікаторів (етикеток) дляавтоматичного зчитування інформації.
Уневеликих за обсягами товарообороту магазинах можуть використовуватися простішіметоди обліку структури попиту: аналіз матеріалів інвентаризацій, оперативнідані про запаси та надходження товарів, облік продаж за товарними чеками,ярликами та ін.
Дляхарактеристики попиту населення в практичній діяльності підприємств роздрібноїторгівлі використовують і враховують реалізований (задовільнений — попит напродані товари), нереалізований (незадовільнений — попит на товари, тимчасововідсутні в продажу) та попит, що формується (на нові товари).
Вивченняреалізованого попиту в магазинах здійснюється за допомогою електроннихконтрольно-касових машин, за товарними ярликами і чеками, картками кількісногообліку, за терміном реалізації товарів у магазині.
Вивченняі аналіз незадовільненого попиту здійснюється на основі спеціальних карток ікниг, які заповнюються продавцями в процесі спілкування з покупцями,контрольних листків, реєстрації замовлень на товари, що відсутні в продажу,проведення конференцій покупців, анкетних опитувань та ін.
Для вивченняпопиту, що формується, влаштовують виставки-продажі, виставки-огляди, письмовіта усні опитування покупців.
Детальновсі методи вивчення попиту на товари розглянуті в дисципліні«Маркетинг».
Важливимелементом комерційної діяльності підприємств роздрібної торгівлі є формуванняоптимального асортименту товарів.Постійна присутність та широкийвибір товарів у магазинах — важлива умова культури торгівлі. Виконання цієїумови досягається за рахунок формування оптимального асортименту товарів.Наявність у магазинах раціонального, повного та сталого асортименту товарів,його склад та систематичне оновлення визначають обсяг товарообороту, швидкістьреалізації товарів. Зростання товарообороту досягається переважно за рахунокрозширення асортименту та максимального задоволення попиту покупців. Від обсягута асортиментної структури товарообороту залежать розмір і структура товарнихзапасів, прибуток і рентабельність торговельної діяльності магазину.Відсутність у торгівлі необхідних товарів, вузький нестабільний асортимент, щоне відповідає запитам покупців, призводять до незадоволеного попиту, щонегативно впливає на ефективність торгівлі. Встановлення оптимальногоасортименту товарів залежить від типу та спеціалізації торговельногопідприємства.
Асортиментнаполітика торговельного підприємства багато в чому визначає йогоконкурентоспроможність на регіональних ринках. Чим більше у продажурізноманітних товарів, що відповідають попиту споживачів, тим сильнішіконкурентні позиції підприємства в ринковій торгівлі. Детально проблемиформування асортименту товарів у роздрібній торгівлі розглядаються у наступнійглаві підручника.
Уринкове орієнтованій економіці жодне торговельне підприємство не може успішноконкурувати без широкого використання реклами,основне завданняякої — стимулювати збут товарів. На підприємствах роздрібної торгівлівикористовуються різноманітні види реклами — від усної реклами продавців,оформлення віконних та внутрішньомагазинних вітрин, організації рекламнихвиставок товарів до друкованої, радіотелевізійної та ін. Раціональноорганізована рекламно-інформаційна робота в магазині значно полегшує вибіртоварів, скорочує витрати часу на здійснення покупки, прискорює процес продажуі торговельного обслуговування, підвищує ефективність праці продавців.
Результатомреклами є краща поінформованість покупців про ринки товарів. Вона дозволяєпривернути увагу до магазину, збільшити чисельність потенційних покупців,ознайомити населення з асортиментом нових товарів, що надійшли в реалізацію,провести широку рекламну кампанію одного товару чи групи товарів, пов'язанихспільністю споживання.
Рекламав роздрібній торгівлі може бути як внутрішньомагазинною, так і зовнішньою(позамагазинною). За допомогою внутрішньомагазинної реклами та інформації покупцівзнайомлять з правилами продажу товарів та надання послуг; розміщенням уторговому залі окремих секцій, відділів; надходженням нових товарів; споживчимивластивостями, способами використання, цінами на товари; визначають раціональнімаршрути руху покупців тощо. Зовнішня реклама ґрунтується навикористанні вивісок, засобів друкованої, радіотелевізійної та інших сучаснихвидів реклами.
Востанні роки рекламна діяльність кардинально змінилася і завдякикомп'ютеризації охоплює практично всі напрями рекламної справи — від створенняі розповсюдження рекламних матеріалів до аналізу результатів рекламнихкампаній. Комп'ютерна техніка дозволяє поєднувати рекламну і збутову діяльністьторговельного підприємства.
Урекламному бізнесі західних країн масового розповсюдження набуває так званателематика. Суть її полягає в тому, що рекламні агентства, науково-дослідніцентри, провідні видавництва формують комп'ютерні банки даних рекламноїінформації. Це дозволяє рекламодавцям вносити власну рекламу в банк даних,звідки в подальшому її може замовити кожен споживач.
ВЯпонії розроблена і успішно функціонує спеціальна система, яка дає змогу післяперегляду по телебаченню будь-якої реклами зробити замовлення всієї рекламноїінформації чи її фрагментів на власний персональний комп'ютер.
Вумовах насичення ринку товарами, посилення конкуренції роль реклами вемоційно-психологічному впливі на покупця суттєво зростає, що сприяє появінових методів і засобів рекламування товарів та послуг.
Завершальниметапом комерційної діяльності в роздрібній торгівлі є організаціяроздрібного продажу товарів та надання додаткових торгових послуг покупцям.Від рівня організації продажу товарів та обслуговування покупців залежитьефективність торгівлі. Вимоги до торговельного обслуговування викладені в багатьохнормативних документах, що регламентують порядок продажу товарів та захиступрав споживачів.
Дляформування і розвитку комерційної діяльності на підприємствах роздрібноїторгівлі необхідні відповідні умови та конкретизація чинників, що впливають нанеї. Від глибини вивчення висхідних факторів та об'єктивності отриманиханалітичних матеріалів залежать результати комерційної діяльності, визначеннястратегії й тактики вирішення комерційних завдань.
Нарозвиток комерційної діяльності роздрібних торговельних підприємств впливаютьчинники, які умовно можна поділити на внутрішні й зовнішні. До зовнішніх (макроекономічних)слід віднести чинники, які мають відповідний вплив на стан та шляхи розвиткуекономіки держави, умови функціонування внутрішнього ринку України. Це рівеньдоходів населення, який безпосередньо впливає на платоспроможний попитнаселення та широту асортименту товарів, представлених у магазинах; рівеньцивілізованості та відповідності вимогам розвитку підприємницької діяльностічинної податкової системи, що є однією з причин роботи підприємств торгівлі в«тіні»; нормативно-правова база, яка на законодавчому рівні регулюєвзаємовідносини підприємств торгівлі та споживачів на ринку товарів і послуг таін.
Уякості внутрішніх чинників виступають об'єкти і суб'єкти комерційноїдіяльності, структура мережі підприємств роздрібної торгівлі, їх типізація іспеціалізація, наявність в апараті управління підприємств спеціалістів зкомерційної роботи, їх кваліфікація, широта асортименту товарів та рівень цін наних, від чого залежить конкурентоспроможність торговельних підприємств, їхстратегічна позиція на ринку.
Суб'єктамикомерційної діяльності виступають особи, які виконують підприємницькіфункції й ухвалюють комерційні рішення. Вони визначають форми та специфікукомерційної діяльності. Від правильності прийнятих ними рішень залежитьефективність господарсько-фінансової діяльності підприємств і організаційроздрібної торгівлі.
Об'єктикомерційної діяльності роздрібних торговельних підприємств — основнівиробничі фонди (пасивні — будови і споруди, активні — торгово-технологічнеобладнання) та товарно-матеріальні цінності.
Наринку товарів і послуг магазини виступають як єдине ціле. З одного боку, вонипропонують на споживчому ринку товари і послуги, надають покупцям необхіднуінформацію: характеристики товарів, гарантійні терміни їх експлуатації, ціни,умови продажу тощо; з іншого — отримують відповідну інформацію від покупців:про обсяги платоспроможного попиту, вимоги до товарів, якість торговельногообслуговування, дані про товари та ціни конкуруючих фірм тощо. Таким чином,ефективність комерційної роботи залежить від впливу як зовнішнього, так івнутрішнього середовища.
Зовнішнєсередовищедіяльності підприємств роздрібної торгівлі визначаютьекономічні тенденції розвитку споживчого ринку, постачальники і виробникитоварів, покупці, стан конкуренції на ринку, фінансово-банківські установи,контрольно-інспекційні органи, законодавчі й нормативні акти, що формують умовигосподарської діяльності та правила обслуговування населення.
До внутрішньогосередовищаналежать ресурси торговельного підприємства (виробничі,фінансові, кадрові), наявність та структура функціональних служб,товарно-матеріальні цінності, інформаційно-комп'ютерне забезпечення тощо.
Усяінформація про стан внутрішнього та зовнішнього середовища вводиться до банкуданих персональних комп'ютерів, систематизується і використовується для аналізустану комерційної діяльності в процесі реалізації товарів та обслуговуванняспоживачів.
Дляефективної реалізації всіх завдань комерційної роботи в умовах ринковеорієнтованої економіки необхідно передбачити постійний розвиток підприємництвана базі ринкових відносин, інтегрований підхід, що охоплює різні рівнікомерційної діяльності, максимальне використання комерційних підходів увзаєминах між суб'єктами ринку, використання сучасних технічних засобів дляінформаційного забезпечення комерційних рішень.
2 Організаційно-правові формисуб’єктів комерційної діяльності, їх характеристика
Суб'єктамикомерційної діяльності відповідно до чинного законодавства України можуть бутифізичні та юридичні особи.
Фізичніособи— громадяни України або інших держав, які здійснюють комерційнудіяльність за таких умов:
—вони повинні бути право- та дієздатними;
— немати заборон або обмежень на заняття комерційною діяльністю у зв'язку зі своїмслужбовим становищем чи з інших причин (це стосується військовослужбовців,працівників правоохоронних органів, осіб з непогашеною судимістю та ін.);
—бути зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності.
Фізичнаособа може бути зареєстрована як підприємець зі створенням або без створенняюридичної особи. Зазвичай, підприємці не створюють юридичної особи, авиступають як приватні підприємці. У такому випадку для державної реєстраціїфізичні особи подають паспорт, реєстраційну картку, документ, що засвідчуєсплату за державну реєстрацію. Орган державної реєстрації вносить відповіднідані до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності й видає свідоцтво про державнуреєстрацію, а також ідентифікаційний номер фізичної особи.
Підприємець,який створює юридичну особу, подає установчі документи — статут, реєстраційнукартку встановленого зразка, квитанцію про сплату реєстрації.
Юридичноюособою визнається організація, підприємство, які наділені відокремленоювласністю і можуть відповідати майном за свої зобов'язання.
Юридичнаособа повинна мати самостійний баланс, поточні рахунки, від свого іменівиступати у суді, набувати майнові й немайнові права. Господарюючий суб'єктотримує права юридичної особи лише після його державної реєстрації.
Багатоукладнаекономіка створює умови для організації юридичних осіб різноманітнихорганізаційно-правових форм, які можна поділити на прості й складні.
До простихорганізаційно-правових формможна віднести такі:
Підприємство—самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи таздійснює комерційну діяльність. Залежно від форми власності підприємства можутьбути індивідуальні, сімейні, приватні, колективні, унітарні, дочірні, спільні.
Торговельнепідприємство можна віднести до категорії малих, якщо чисельність працюючих неперевищує 15 осіб для роздрібних і до 25 осіб для оптових підприємств.
Господарське,або партнерське, товариство — це господарюючі суб'єкти, юридичні особи,створені згідно з угодою юридичними і фізичними особами через об'єднання майна,капіталу для здійснення комерційної діяльності. Кожний партнер є членомтовариства і несе відповідальність у межах зробленого ним внеску. Це нестосується командитних та товариств з додатковою відповідальністю.
Догосподарських товариств, що діють на принципах партнерства, можна віднести:повне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство здодатковою відповідальністю, командитне товариство.
Акціонернетовариство — має статутний фонд, поділений на визначену кількість акційоднакової номінальної вартості. Засновниками і акціонерами товариства можутьбути юридичні та фізичні особи. Вони несуть майнову відповідальність у межахзробленого внеску. Акціонерні товариства бувають двох видів: відкриті (ВАТ) ізакриті (ЗАТ). Якщо у ВАТ акції розповсюджуються через вільну купівлю-продаж набіржах, то ЗАТ не мають права їх публічно продавати, а лише розповсюджувати міжзасновниками.
Кооператив—це автономна асоціація осіб, які добровільно об'єдналися для забезпечення своїхекономічних, соціальних і культурних потреб за допомогою підприємства, щоперебуває у спільному володінні й управляється демократично. Членамикооперативу зазвичай є фізичні особи. Вони вносять обов'язкові внески, а забажанням — і додаткові. Принцип «один член-пайовик — один голос»вирізняє кооперативи з-поміж інших організаційно-правових форм, де«голос» визначає розмір капіталу.
Підприємства,товариства, кооперативи мають право об'єднати свою комерційну діяльність умежах більш складних формувань: корпорацій, консорціумів, концернів. При цьомучлени об'єднань зберігають юридичну самостійність. Більшість об'єднань діє наоснові статуту. Вони визнані юридичними особами.
Усфері комерційної діяльності функціонують такі об'єднання:
— асоціація— договірне об'єднання учасників для координації комерційної діяльності;воно діє на основі Положення і не має права втручання у комерційну діяльністьбудь-якого учасника;
— корпорація— договірне об'єднання, яке, на відміну від асоціації, делегує окреміповноваження управлінню корпорацією для централізованого регулювання діяльностіколеного учасника;
— консорціум— тимчасове статутне формування для вирішення крупномасштабно! проблеми; доконсорціуму залучається промисловий, банківський і торговий капітали;учасниками консорціуму є юридичні особи;
— концерн— жорстке об'єднання підприємств промисловості, торгівлі, транспорту,банків на основі повної фінансової залежності від головного підприємства іцентралізації ресурсів;
— спілкакооперативів — добровільне об'єднання споживчих товариств, виробничих,сервісних кооперативів у спілки за територіально-галузевим принципом; дляспілок характерно об'єднання кооперативів одного профілю (спілки буваютьрайонні, міжрайонні, обласні, всеукраїнські; у своїй діяльності вони керуютьсятим же кооперативним принципом, що і кооперативи).
Усвітовій практиці відомі також інші складні організаційно-правові форми — трести,синдикати, холдингові компанії, фінансово-промислові групи, але у сферікомерційної діяльності України вони трапляються дуже рідко.
Наведенакласифікація організаційно-правових форм має суттєве значення для аналізуправового становища контрагентів на ринку товарів і послуг.
Юридичніособи, наприклад, виступають у цивільному і комерційному оборотах як самостійнісуб'єкти права. Що стосується філій, представництв, деяких видів господарськихасоціацій, то вони цим статусом не володіють, оскільки не є юридичними особами.Такі юридичні особи, як товариства з додатковою відповідальністю та командитнітовариства несуть майнову відповідальність у повному обсязі. Інші види — тількив межах зроблених їхніми учасниками внесків.
Корпоративніструктури мають можливість формувати фінансові ресурси за рахунок емісії акцій,облігацій. Відповідно стабільнішою в них є стратегія розвитку, конкурентнаспроможність. Водночас такі організацій-но-правові форми менш оперативні вдинамічних ринкових ситуаціях.
Кооперативніформи соціально справедливі, демократичні, але в комерційній сферіпріоритетними виступають інші цінності: доходи, прибутки, дивіденди, які нехарактерні для них, тому комерційна діяльність у кооперативах обмежена.
Отже,кожна організаційно-правова форма має свої плюси і мінуси, тому в практичнійдіяльності їх слід кваліфіковано використовувати для досягнення комерційногоуспіху і послаблення позицій конкурента.
Правовестановище суб'єктів комерційної діяльності характеризує важливий, але тількиодин аспект їхнього функціонування. Другим, не менш важливим, аспектом можебути виявлений через них аналіз за видами комерційної діяльності, тобто крізьпризму функціональної діяльності.
Завидами комерційної діяльності суб'єкти відрізняються залежно від змістукомерційної діяльності, характеру комерційних операцій, сфери функціонування.
Для сферироздрібної торгівлі найбільш характерними є наведені нижче суб'єкти:
Магазин—це підприємство роздрібної торгівлі, яке реалізує товари і надає послуги, щопризначаються для остаточного споживання. Магазин займає окрему споруду або приміщення.Для нього характерна наявність торгового залу, підсобних і допоміжнихприміщень.
Магазин— це узагальнене поняття. Воно поширюється на більшість типів роздрібнихпідприємств — торгові центри, універмаги, спеціалізовані та дрібнооптовіпідприємства.
Засвоїм правовим статусом магазин може бути юридичною або неюридичною особою.Організаційно-правова форма магазину не обмежується, але найбільшрозповсюдженими є підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю,філія і дочірнє підприємство.
Магазинпосідає провідне місце у сфері роздрібної торгівлі. Загалом налічується 87 тис.од. типів і видів магазинів, їх частка в загальній кількості господарюючихсуб'єктів цієї сфери становить 65 %.
Аптека—це стаціонарний пункт роздрібного продажу лікувальних засобів і товарівсанітарії та гігієни, який займає окреме приміщення і має торговий зал дляпокупців, а також інші приміщення функціонального призначення. Як і магазини,аптеки можуть мати різний правовий статус.
Підприємствогромадського харчування — це їдальні, кав'ярні, закусочні, бари, буфети,ресторани, фабрики-кухні. Вони займають окремі приміщення або споруди, якімають зазвичай зал, обладнаний столиками та стільцями, а також виробничі тапідсобні приміщення. Більшість підприємств громадського харчування є юридичнимиособами. Кількість підприємств громадського харчування за останні рокистабілізувалася; зараз їх є близько 34—35 тис. од., що становить 25 % відзагальної кількості суб'єктів у сфері роздрібної торгівлі.
Підприємствопобутового обслуговування — включає стаціонарні центри, салони, майстерні,цехи, які займають окрему споруду або приміщення і відповідно обладнані. Вонивиконують роботи і надають послуги населенню, пов'язані з ремонтом предметівособистого споживання та домашнього вжитку. Інші види послуг, відповідно доКласифікатора видів економічної діяльності в Україні, не належать до сферикомерційного бізнесу.
Особливийінтерес у сфері роздрібної торгівлі викликає такий суб'єкт, як ринок. Цепідприємство сфери торгівлі, яке виконує функції надання послуг іззабезпеченням умов для здійснення купівлі-продажу продовольчих і непродовольчихтоварів за вільними цінами. Основними продавцями на ринку є фізичні особи —підприємці й не підприємці, а покупцями — населення.
Залежновід асортименту товарів ринки поділяються на продовольчі, речові,автомобільні, універсальні, спеціалізовані.
Застатусом ринки в Україні бувають формальні й неформальні (незареєстровані). Формальніринки є юридичними особами.
Кількістьринків прискорено зростає — приблизно 200—250 од. на рік. Нині у сферіроздрібної торгівлі функціонує 2320 ринків. З них близько половини належить доспоживчої кооперації.
3 Аналізкомерційної діяльності торгового підприємства, її ефективністьДлятого, щоб торгове підприємство успішно функціонувало, необхідно провестиглибокий аналіз його комерційної діяльності в залежності від ринковогосередовища, яке постійно змінюється. Це дозволить зробити підприємство стійкоприбутковим і конкурентоспроможним, забезпечити його розвиток, передбачуватимайбутнє..
Проводячисистематичний і глибокий аналіз комерційної діяльності, можна:
- швидко, якісно і професійно оцінювати результативність комерційноїроботи як підприємства загалом, так і його структурних підрозділів;
- точно і своєчасно знаходити і враховувати чинники, що впливають наприбуток, який отримується по конкретних видах товарів і послугах, щонадаються;
- визначати витрати на торгову діяльність (витрати обігу) ітенденції їх зміни, що необхідно для визначення ціни продажу і розрахункурентабельності;
- знаходити оптимальні шляхи вирішення комерційних проблем торговогопідприємства і отримання достатнього прибутку в найближчій і віддаленійперспективі.
Якможна оцінити і проаналізувати діяльність торгового підприємства?
Очевидно,що будь-яка комерційна організація, незалежно від її розмірів, сферидіяльності, прибутковості або збитковості, — складна система, яка взаємодіє зринковим середовищем. Тому навряд чи знайдеться єдиний показник, який міг бивичерпно відобразити всі сторони комерційної діяльності підприємства. Таким неможе бути навіть прибуток, хоча цей показник є таким, що найбільш точновизначає ефективність функціонування організації (підприємства). Для всебічноїоцінки ефективності діяльності підприємства необхідна система показників.
Якбуло відмічено вище, найважливішим показником ефективності роботи торгового(комерційного) підприємства є прибуток, в якому відбиваються результати всієїторгової діяльності підприємства — обсяг реалізованої продукції, її склад іасортиментна структура, продуктивність праці, рівень витрат, наявністьнепродуктивних витрат і втрат і т.д.
Відрозміру отриманого прибутку залежать поповнення фондів, матеріальне заохоченняпрацівників, сплата податків та ін. Наявність прибутку свідчить про те, щовитрати торгових підприємств повністю покриваються прибутками від реалізаціїтоварів і надання послуг. Прибуток торгового підприємства вираховується якрізниця між всіма її прибутками і витратами. У торгівлі розрізняють прибутоквід реалізації товарів (операційний прибуток) і чистий, або балансовий,прибуток.
Операційнийприбуток — це різниця між торговими надбавками (націнками) і витратами обігу.
Балансовийприбуток розраховується з урахуванням так званих інших планованих інепланованих прибутків і витрат. До планованих витрат відносять податки,що сплачуються до бюджету; до непланованих витрат — штрафи, пені інеустойки, сплачені за порушення договірних зобов'язань, збитки від списаннябезнадійних боргів та інші втрати, які зменшують операційний прибуток. До непланованихприбутків відносять штрафи, пені і неустойки, отримані від різнихорганізацій, надлишки товарно-матеріальних цінностей, виявлені приінвентаризації, списання кредиторської заборгованості по закінченні термінівпозовної давності та ін.
Дляхарактеристики економічної ефективності торгового підприємства, а також з метоюпроведення порівняльного аналізу необхідно знати не тільки абсолютну величинуприбутку, але й його рівень. Рівень прибутку характеризує рентабельністьторгових організацій — один з показників ефективності їх діяльності.Найбільш поширений показник рентабельності торгівлі -відношення суми прибуткудо товарообороту. Однак, він не є єдиним показником рентабельності торгової абокомерційної діяльності, бо показує лише частку чистого прибутку торгівлі засумою товарообороту. У даному показнику не знаходить відображення міраефективності всіх авансованих витрат (одноразових і поточних), пов'язаних зкомерційною діяльністю. Так, при одній і тій же сумі прибутку і товарообороту урізних комерційних організацій можуть бути різні вкладення в основні і оборотнікошти. У зв'язку з цим особливе значення для оцінки ефективності комерційноїроботи має зіставлення прибутку з проведеними витратами (витратами обігу)
/>
де П- прибуток торгового підприємства за певний період (в сумі);
P — витрати торгового підприємства (в сумі).
Цейпоказник дозволяє судити про ефективність комерційної діяльності, оскількипоказує частку прибутку на кожну гривню витрат по веденню комерції.
Доінших показників ефективності цієї групи можна віднести: відношення прибутку дофонду заробітної плати; суму прибутку, що припадає на одного працівникаторгового підприємства; відношення прибутку до основних і оборотних коштів ідеякі інші.
Однимз якісних показників ефективності комерційної роботи є витрати обігу («витратипо здійсненню комерційної діяльності).
Витратиобігу — це виражені в грошовій формі витрати на здійснення торгової діяльності.Ці витрати можуть бути пов'язані з продовженням процесу виробництва в сферіобігу, тобто з виконанням торгівлею додаткових функцій (витрати на перевезення,зберігання, фасування, упаковку товарів та ін.). Такого роду витратиназиваються додатковими витратами.
Витрати,пов'язані зі здійсненням процесів купівлі-продажу товарів (закупівля,реалізація товарів і процеси, які безпосередньо сприяють здійсненню актівкупівлі-продажу товарів), називаються чистими витратами обігу. Прианалізі комерційної діяльності важливо виявити частку чистих і додатковихвитрат обігу. Рівень витрат обігу розраховується як процентне відношення сумивитрат обігу до товарообороту. Він певною мірою відображає економічністькомерційної діяльності і застосовується при порівнянні роботи однотипнихторгових організацій, які знаходяться в приблизно однакових умовах.
Останнімчасом у зв'язку із зростанням тарифів на перевезення товарів, енергоносії,послуги і т.д. спостерігається різке зростання витрат обігу в торговій діяльності,що призводить окремі торгові підприємства до збитковості і навіть банкрутства.Тому однією з найважливіших умов ефективності комерційної діяльності торговогопідприємства є економія витрат обігу.
Іншоюважливою умовою ефективності комерційної діяльності торгового підприємства є швидкістьобігу товарів, що виражається в показнику товарооборотності.
Товарооборотність- це швидкість обігу товарів або час, протягом якого реалізовуються товарнізапаси. Прискорення товарооборотності є основним критерієм оцінки роботикомерційної організації, оскільки означає скорочення часу перебування товарів усфері обігу, а значить, більш швидкий оборот грошових коштів і меншу потребу вних для здійснення торгових процесів.
Товарнізапаси в днях на певну дату показують, на скільки днів торгівлі організація(підприємство) забезпечена товарами. Показник товарних запасів у дняхрозраховується шляхом ділення суми товарних запасів на певну дату на одноденнийоборот майбутнього періоду, бо ці товари призначені для торгівлі в майбутньомуперіоді. Товарооборотність відображає середній час обігу товарного запасу запевний період (рік, квартал) або виражає число оборотів середнього запасу завказаний період.
Упершому випадку Товарооборотність розраховується в днях до обороту, у другому — числом оборотів середнього запасу.
Товарооборотністьв днях до обороту розраховується шляхом ділення середнього запасу товарів насередньодобовий оборот за певний період за формулою:
/>
де О- Товарооборотність у днях (тривалість одного обороту);
ЗС — середнійзапас товарів за певний період;
ТС/Д — середньодобовийтоварооборот за той же період.
Товарооборотність,що виражається числом оборотів середнього запасу за якийсь період часу (як правило,за рік), розраховується за формулами:
/>
де К- кількість оборотів товарної маси за звітний період;
П-обсягпродажу товарів за той же період;
ЗС — середнійзапас товарів за вказаний період;
Ч — числоднів у звітному періоді;
О- Товарооборотністьу днях (тривалість одного обороту).
РозрахованаТоварооборотність по торговій організації відображає середній час, протягомякого товари знаходилися в даній організації з моменту отримання їх відпостачальника до моменту їх продажу.
Оборотністьтоварів характеризує якість управління комерційними процесами, стан справ зтоварною масою і товарними запасами.
Прискореннячасу обігу товарів має велике економічне значення як для окремої торгової організації,так і для всієї торгівлі загалом.
Допоміжнимипоказниками швидкості обігу товарів є такі показники, як роздрібнийтоварооборот на 1 м2 торгової площі і оптово-складський оборот на 1м2 (1 м3) складської площі, які мають органічний зв'язокзі швидкістю обігу товарів та ефективністю використання основних коштівторгової організації.
Порівнюючифактичні показники товарообороту на 1 м2 торгової або складськоїплощі з оптимальними (нормативними), можна зробити висновок про ефективністьвикористання торгової (складської) площі магазину або складу. Однак, кожний ізрозглянутих вище показників ефективності комерційної діяльності, взятийнарізно, недостатньо повно враховує і характеризує ефективність торговоїорганізації (підприємства) загалом.
Кінцевимрезультатом діяльності торгового підприємства є вартість реалізованих товарів іпослуг. Тому ефективність комерційної діяльності торгового підприємстваможе бути виражена узагальнюючим показником, що розраховується як відношеннявартості реалізованих товарів і послуг до витрат на їх реалізацію, за формулою:
/>
В тойже час для більш повної оцінки ефективності комерційної діяльності підприємстваможливе використання такого узагальнюючого показника, при розрахунку якогозіставляються результати діяльності підприємства з усіма затраченими коштами,включаючи вкладення коштів в основні та оборотні фонди.
Торговепідприємство незалежно від своїх масштабів і профілю діяльності повиннозайматися внутрішнім плануванням. Планування має на увазі визначення цілейпідприємства на певну перспективу, знаходження і аналіз способів їх реалізаціїі ресурсного забезпечення.
Плануваннявизначається тими завданнями, які ставить перед собою підприємство на перспективу.Відповідно до цього планування може бути довгостроковим, середньостроковим ікороткостроковим. Довгостроковий план, як правило, охоплює трирічний абоп'ятирічний періоди, він розробляється керівництвом організації і містить їїголовні стратегічні цілі на перспективу.
Середньостроковийплан містить цілком конкретні цілі і кількісні характеристики. Середньостроковіплани складаються в основному на дворічний період. Короткострокове планування — це поточне оперативне планування; воно може визначати завдання підприємства нарік, півроку і т.д.
Найважливішимицілями, які переслідуються при плануванні комерційної діяльності підприємства,як правило, є визначення обсягу продажу товарної маси, розрахунок прибутку ічастки на ринку. Якщо довгострокове планування в основному є сферою діяльностінайбільш великих комерційних фірм, то поточне оперативне планування — необхідний елемент управлінської діяльності на різних підприємствах. До цьоговиду короткострокового планування відносять бізнес-план підприємства, що включаєрозрахунок можливих прибутків і витрат, оцінку ринку збуту конкретних товарів(послуг), оцінку конкурентів, систему маркетингових заходів, план реалізації,фінансовий план та ін. Детально структура бізнес-плану розглядалася упопередній главі. Тут лише потрібно зазначити, що структура бізнес-планурозробляється на основі узагальнення досвіду роботи вітчизняних і зарубіжнихбізнесменів і залежить від тієї чи іншої сфери діяльності.
4 Функції іорганізаційна структура комерційної служби торговельного підприємстваКомерційнадіяльність підприємства пов'язана з купівлею-продажем товарів. При цьому яктовари можуть виступати не тільки товари як такі, але й різні види робіт,послуг, продуктів інтелектуальної діяльності, предмети оренди, лізингу і т.д.
Структуракомерційних служб та її особливості залежать від основного виду діяльностіпідприємства, тобто від того, чи здійснює підприємство оптову або роздрібнуторгівлю товарами, або є виробником продукції, або надає послуги (аудиторські,маркетингові, сервісні, туристські та ін.), або виконує роботи (будівельні,науково-дослідні та ін.).
Керуваннякомерційною діяльністю включає такі елементи:
—завдання;
—види функцій (робіт) в окремих ланках відповідно до завдань;
—побудова організаційної структури, що забезпечує здатність адаптуватися дозміни умов виробництва і комерції;
—розподіл відповідальності за комерційну діяльність;
—створення системи передачі інформації, що забезпечує ефективність прийняттярішень, контролю і координації.
Структура— конструкція організації, на основі якої відбуваються керування комерційноюдіяльністю, а також стійкі зв'язки між ланками організації.
Структураорганізації може бути визначена як сукупність способів розподілу праці міжрізними завданнями і координація виконання цих завдань.
Воснову побудови організаційних структур комерційних служб покладені такіпринципи:
—наявність чітко сформульованої мети;
—малоланковість у керуванні комерційною діяльністю;
—ефективна система зв'язку, що забезпечує передачу інформації і має зворотнийзв'язок;
—принципи єдиного підпорядкування;
—чітке розмежування функцій між окремими ланками в керуванні;
—координація діяльності.
Укожнім випадку комерційні служби можуть вибрати один чи кілька способівкоординації діяльності.
Дужеважливим для функціонування організаційної структури керування комерційноюдіяльністю на підприємстві є визначення важелів, за допомогою яких здійснюєтьсярозподіл праці. Як такі важелі можна використовувати:
1)спеціалізацію робочого місця (посадової позиції);
2)формалізацію поводження;
3)утворення і спеціалізацію.
Порядзі спеціалізацією робочих місць важливу роль відіграє спеціалізація відділів(підрозділів) і визначення розмірів відділів. На сьогодні існують такі підходидо спеціалізації комерційних підрозділів підприємства:
—функціональне спеціалізоване групування підрозділів (груп, бюро і відділів)здійснюється за виконуваними функціями;
—товарна спеціалізація, коли підрозділи згруповані по продуктах чи товарах.
Кожнийз підходів має свої переваги і недоліки. Переваги функціональної спеціалізаціїполягають у звільненні керівників від виконання ряду спеціальних питань, атакож зниження потреби у фахівцях широкого профілю, а недоліки — у зосередженніпрацівників на своїх конкретних функціях, що приводить до звуження веденняперспектив функціонування підприємства в цілому. Тому потрібна координаціядіяльності окремих підрозділів.
Перевагитоварної спеціалізації — істотно полегшується узгодження діяльності всерединіпідрозділу, оцінювання результатів роботи, недоліки — збільшується споживанняфінансових і трудових ресурсів.
Привизначенні розмірів підрозділів комерційних служб варто враховувати, щостандартизація процесів праці, результатів праці, відсутність взаємозв'язку міжспівробітниками збільшують розміри структурних підрозділів. У той же часнеобхідність безпосереднього контролю з боку керівника, а також постійногоузгодження діяльності з керівником сприяє зменшенню розмірів структурнихпідрозділів комерційних служб.
Зізбільшенням розмірів підприємства створюються умови для розвитку комерційнихслужб, поглиблюється спеціалізація роботи цих служб, диференціюютьсяпідрозділи. Поглиблення спеціалізації веде до росту обсягу однорідних робіт іможливості стандартизувати роботу в комерційних службах.
Ведучимпринципом керування комерційної служби є принцип делегування повноважень івідповідальності. Керівник не має права втручатися в ту сферу діяльності, урамках якої співробітник діє і приймає рішення самостійно. Він тільки здійснюєконтроль.
Комерційнаслужба формується за рішенням вищого керівництва.
Формуванняорганізаційної структури комерційних служб підприємства повинне включати двааспекти: визначення місця в структурі керування підприємства — встановленняспівпідпорядкованості і функцій; розподіл функції між окремими групами іпрацівниками.
Напобудову організаційної структури комерційних служб впливає ряд факторів, щогрупуються по наступних напрямках:
1)технічні;
2)економічні.
Технічніфактори визначають вплив техніки, технології і галузевої структури, призначенняі кількість продукції, що випускається, і споживаних матеріально-технічнихресурсів. Як відомо, розширення номенклатури продукції, що випускається,відбувається під впливом науково-технічного прогресу і стану ринкової кон'юнктури.Збільшення номенклатури продукції, що випускається, приводить до росту числаспоживачів. Технічними факторами також є: призначення і складність виготовленоїпродукції, оснащеність транспортно-складського господарства.
Доекономічних факторів, що впливають на організаційну структуру комерційних службпідприємства, відносяться: рівень попиту на продукцію, що випускається, обсягвиробництва, форма розрахунку за продукцію, що постачається, і закуповуваніматеріально-технічні ресурси, частка дрібних відправлень нетранзитних партійвідвантаження, частка постачань на експорт.
Длядосягнення головної мети, здійснення комерційної діяльності підприємство чиорганізація пропонує населенню визначений асортимент товарів і стимулюєспоживача здійснити покупку. Це складний багаторівневий процес, що вимагаєвзаємодії окремих підрозділів, які відповідають вимогам ринкового суб'єкта. Длякожного такого суб'єкта, необхідне існування форм впливу країни в керуваннівсією господарською діяльністю.
/>
Головнимивідмінностями в керуванні фірм Європейського зразка є те, що велику рольвідіграє служба НУОКР. До основних функцій відносять:
—аналіз потенційних потреб фірми у випуску і реалізації нових товарів до наданнясфери нових послуг, безпосередня розробка нової технології і прийняття рішеньщодо її впровадження в господарську діяльність фірми;
—частка у введенні нових товарів на споживчий ринок і їх комерційної реалізації;
—аналіз передових досягнень і технологій, що існують у сфері діяльності фірми;
—співробітництво з науковими структурами, що пропонують нововведення, які їхцікавлять;
—координація зусиль усіх підрозділів фірми в частині розробки і впровадженнянових високоефективних технологій і просування нових товарів.
Європейськіфірми, як правило, поєднують функції виробництва і збуту продукції в єдинийкомплекс по найбільш раціональній і ефективній формі здійснення господарськоїдіяльності.
ВУкраїні нові комерційні підприємства на споживчому ринку виконують тількизбутові чи посередницькі функції.
• Упідприємствах Європейських країн операції комерційного обслуговування і збуту,хоча і тісно пов'язані, але функціонально представлені різними структурнимиодиницями. Підприємства України у своїй країні поєднують збутові і комерційніфункції в єдиній системі.
•Комерційні служби фірм держав з ринковою економікою являють собою єдинийкомплекс з організаційною структурою керуючої і керованих підсистем, зв'язанихзі спільним вирішенням стратегічних і тактичних завдань.
Вітчизнянікомерційні служби являють собою сукупність основних відділів, кожний з якихвирішує спектр властивих їм завдань.
Спеціальнікомерційні служби на першій стадії:
•Комерційний відділ — організує і керує оперативною діяльністю по експортній івнутрішній реалізації політики.
•Відділ кон'юнктури і цін — вивчає ринки збуту, аналіз рухів цін.
•Відділ по рекламі — комплексна комунікаційна політика.
Надругій стадії:
•Окрема ланка по маркетингу — замість відділів кон'юнктури і цін, — відділ порекламі.
•Комерційний відділ підсилюється.
Натретій стадії:
•Відділ по маркетингу — здобуває статус керування і включає підвідділи:
—комплексних ринкових досліджень;
—вивчення окремих сегментів ринку;
—маркетингового планування;
—збутових територій і ринкових квот;
—контроль за рухом товарів;
—реклама і стимулювання продажу і т.д.
•Комерційний відділ — підготовка, висновок і реалізація контрактів, організаціятехобслуговування, контроль за документообігом і т.д.
Вимогидо побудови комерційних служб
• Гнучкість,мобільність, адаптивність системи.
•Відносна простота структури.
•Відповідність масштабів комерційних служб ступеню їх ефективності й обсягуфірми (підприємства).
•Централізація стратегічного керування спеціалізованих підрозділів на вищомурівні керівництва;
Залежновід виконання різних функцій, наведених нижче, підприємство вибираєорганізаційну структуру, наприклад, в ОАО «Шахтарський хліб» структуракомерційної служби являє собою:
/>
Функціїкомерційних служб
Уцілому характеристика основних напрямків діяльності комерційної службискладається з:
•Вивчення ринку, на якому діє підприємство.
•Дослідження комерційної діяльності основних конкурентів.
•Розвиток і підвищення ефективності комерційної діяльності фірми.
•Планування аналізу комерційної діяльності фірми.
•Здійснення рекламних заходів.
•Частка в ціноутворенні.
• Упрогнозуванні й у розрахунку доходів і витрат фірми.
Зперелічених напрямків діяльності комерційної служби найменший розвиток одержалимаркетингові аспекти (3 останніх).
1.Рекламні заходи. Дотепер рекламні заходи проводилися за заявкою підприємствспеціалізованими рекламними стендами. Нині частиною великих ринкових суб'єктів,рекламні підприємства (передаються) комерційній службі.
Зогляду на досить дорогу ціну рекламних організацій, особливо телевізійну, їївикористовувати можуть, тільки підприємства, що мають постійний і доситьвеликий дохід. Це приводить до того, що питому вагу внутрішнього ринку посілареклама імпортної продукції, однак з розвитком ринкових відносин найбільшийобсяг в рекламних заходах посідатимуть займати товари і фірми, представленівітчизняними виробниками.
2.Частка у встановленні цін. До останнього часу комерційні відділи не берутьучасті у ціноутворенні. Воно було функцією керівників підприємства і держави.
Вумовах ринку ціна установлюється вільно і на її розмір, насамперед, впливаєступінь ефективності комерційної діяльності, особливо раціональністьустановлення господарських зв'язків, а також рівень прибутковості ірентабельності господарської діяльності.
Укомерційній діяльності розрізняють три основні види прибутку:
1.Операційний прибуток.
2.Балансовий прибуток.
3.Чистий прибуток.
Дляопераційної
/>
Длябалансової
/>
Допланованих витрат насамперед відносяться усі види оплати кредитів, дебіторськихзаборгованостей. До непланових витрат відносяться: неустойка, пеня.
Допланованих доходів відносяться усі види прибутків неторговельної діяльності.
Донепланованих доходів відносяться штрафи.
Длячистої
/>
Чистийприбуток є кошти, що встановлюються розпорядженням підприємства післявідрахувань у бюджет.
Рівеньприбутку визначається рентабельністю і дає можливість оцінити ефективністькомерційної діяльності різних господарських суб'єктів.
5 Шляхипідвищення ефективності комерційної діяльності торгового підприємства
Важливуроль в ефективній організації роботи торговельних мереж відіграє вдалий вибіртипового формату. Під, роздрібним форматом у практиці торгівлі розуміють пакеттоварів і послуг, що надається покупцеві в магазині.Роздрібніформати можуть визначатися в залежності від місця розташування, розміру, ціни,сервісу, мерчандайзингу тощо. З погляду покупця об'єднання магазинів в форматина основі їхніх індивідуальних характеристик визначає комерційну привабливістьпевного магазину, що пов'язана зі способом здійснення продажу.
Середроздрібних форматів, які широко представлені у Великобританії та країнахЗахідної Європи, виділяють наступні типи магазинів.
1.Формат магазинів »усі покупки одразу"охоплює мережумагазинів, які забезпечують повний закупівельний сервіс для основної частинипокупців.
Доних належать:
— супермаркети— магазини площею від 400 до 1500 кв. м, розміщені в мікрорайонах міста,які здійснюють торгівлю на основі самообслуговування і можуть надавати послугивдома в покупця; торгують зазвичай бакалійними товарами, в деяких випадках —одягом та товарами для дому;
— суперетта— різновид супермаркету площею від 120 до 200 кв. м; розміщені в спальнихрайонах і в центрах міст; асортимент товарів обмежений продовольчими та деякимисупутніми непродовольчими товарами; продаж товарів здійснюється на основісамообслуговування та традиційними методами;
— універмаги— відкриваються у престижних дорогих будівлях крупних міст; площа — понад10 000 кв. м., розміщені на декількох поверхах; здійснюють торгівлю яктрадиційним методом, так і самообслуговуванням; поступово мережа універмагіввитісняється більш сучасними типами підприємств: дискаунтерами, торговимицентрами та ін.;
— гіпермаркети— формати на основі французького стандарту, розташовані поза містом, площеювід 2500 до 10 000 кв. м; оснащені найсучаснішим торговельно-технологічнимобладнанням, великою кількістю кас; мають великі парковки для автомобілів,працюють без вихідних, до останнього клієнта;
— суперстор— формат на основі американського стандарту з аналогічними гіпермаркетухарактеристиками; забезпечує покупцеві можливість здійснювати всі покупки підодним дахом.
2.Формат «спеціалізовані магазини» — розташовані в приміських чивідносно віддалених від центру міських районах з нижчою орендною платою, уприміщеннях торговельною площею до 1000 кв. м, розміщених на декількохповерхах; використовується самообслуговування та традиційні методи продажу (цеможуть бути магазини комп'ютерної техніки, магазини з торгівлі товарами окремихгруп чи підгруп).
3.Формат «економічні магазини» — об'єднує магазини-дискаунтери,магазини знижених цін, оптові клуби, «Кеш енд керрі» та ін.
Дискаунтер—це торговий формат, магазини якого реалізують товари за цінами, які майжедорівнюють оптовим.
Зростаннюмережі дискаунтерів у всьому світі (до середини 90-х років XX ст. вонифункціонували лише в Німеччині, Північній і Центральній Європі) сприяли певніекономічні труднощі та пов'язана з ними сегментація споживчого ринку. Опороюдискаунтерів стали споживачі, які надають перевагу ціні, а не асортименту. Цейформат магазинів об'єднує невеликі за площею підприємства роздрібної торгівлі(до 800—1000 кв. м) з асортиментом
продовольчих(в основному) товарів до 1000—1200 найменувань. Розрізняють жорсткий (hard)і м'який (soft) різновиди дискаунтерів у залежності від площі тачисельності видів товарів, що реалізуються в магазинах. Відносно низькі ціни вмагазинах-дискаунтерах зумовлені незначною чисельністю обслуговуючогоперсоналу, розміщенням наявного асортименту товарів на торгово-технологічномуобладнані в оригінальній упаковці, відсутністю національних і міжнароднихбрендів, асортиментною політикою, орієнтованою на покупців з низькими ісередніми доходами, та відносно невеликим числом асортиментних позицій.
Інтенсивногорозвитку в західній роздрібній торгівлі набули дискаунтери в середині 90-хроків минулого століття. Якщо у 1993 р. мережа дискаунтерів торговельної групи Wal-Martконтролювала до 4 % ринку продовольчих товарів ПИТА, то у 2004 р. — 18 %, аобсяг реалізації становив 95 млрд дол. У деяких штатах їх частка в загальномуроздрібному товарообороті продовольчих товарів перевищила 20—25 %. Мережамагазинів формату дискаунтер налічувала понад 1400 суперцентрів, 1400дискаунт-магазинів, 540 клубів Сема і 60 місцевих ринків.
Значнихуспіхів у розвитку дискаунтних магазинів досягла торговельна мережа Target, якаоб'єднує понад 1200 магазинів. Загальна торгова площа магазинів-дискаунтерівмережі Target щорічно зростає в середньому на 8—10%.
Ситуаціяна продовольчих ринках Канади, Західної Європи аналогічна ситуації в США. УНімеччині на частку чотирьох провідних мереж дискаунтерів, передусім ALDI iLIDL, припадало 30% у товарообороті 2003 р. (10 % у 1981 p., 20 % у 1992р.) за рахунок відповідного скорочення частки ринку, яку займали супермаркети ігіпермаркети.
Ринковачастка дискаунтерів у продовольчій торгівлі Франції зросла з 3% у 1991 р. до12% у 2003 р. Приблизно такі ж темпи розвитку характерні для дискаунтерівГолландії, Ірландії та інших країн Західної Європи.
Аналогічнимшляхом розвивається торгівля в Східній Європі. Так, у Чеській Республіці,Словаччині, Угорщині, Польщі в середині 90-х років минулого століттяшвидкими темпами розвивалися гіпермаркети (крупні формати). Однак в останніроки найбільші темпи зростання продажу були характерними саме для дискаунтерів.У результаті в Чехії мережа магазинів-дискаунтерів LIDL, PLUS i Pennjконтролює 15 % ринку.
Доосновних причин, що спонукали до швидкого розвитку мережімагазинів-дискаунтерів на продовольчих ринках цих країн, слід віднести інфляціюта підняття цін на продовольчі товари у зв'язку з введенням в обіг єдиноївалюти — евро (2000—2002 pp.).
Магазинизнижених цін — реалізують товари, що вийшли із моди, зняті з виробництва тощо;розташовані поза містом чи на окраїнах, у передмісті; асортимент формується взалежності від надходження товарів, ціни — у відповідності до можливостейпокупців.
Оптовіклуби — розташовані у передмістях (низька орендна плата), можутьвикористовуватися не пристосовані для торгівлі будівлі; асортимент товаріввузький, однак досить глибокий — з великою кількістю різновидів; реалізуютьтовари за низькими цінами.
Магазини«Кеш енд керрі» відкриваються в промзонах, на відстані 10—15км від центру міста; торгують широким асортиментом товарів, за низькими цінами,методом самообслуговування; займають великі площі.
Доситьширокого розповсюдження набули й інші роздрібні формати: торгові центри,масові мерчандайзери, суперцентри, загальні магазини та ін.
Широкийрозвиток західних торговельних мереж вцлинув на тенденції розвитку ритейлу і вУкраїні. Наприкінці 2004 р. лише в Києві успішно функціонували 17 роздрібнихторговельних мереж, які об'єднували понад 100 магазинів різних форматів.
Висновки і пропозиції
В даній курсовій роботі опрацьовані такі питанняяк:
— роль, функції і завдання комерційної діяльності наторговельному підприємстві;
— аналіз комерційної діяльності у роздрібнійторгівлі;
— функції і організаційна структура комерційноїслужби торговельного підприємства;
— шляхи підвищення ефективності комерційної діяльностіна роздрібному торговельному підприємстві.