Реферат: Екологічний маркетинг
Екологічний маркетинг
План
Вступ
1. Роль екологічного маркетингу в концепціїсоціально-етичного маркетингу
2. Екологізація виробництва як показникконкурентоспроможності. ІSО 14000
3.Економічний розвиток та стан навколишньогосередовища України
4. Розрахунок: прибуток із відходів
Список використаної літератури
Вступ
Маркетинг – це передбачення, управління тазадоволення попиту на товари, послуги, організації, людей, території та ідеїчерез обмін.
Принципи маркетингу – основні положення,обставини, вимоги, які визначають сутність маркетингу та покладені в йогооснову.
До основних принципів можна віднести:орієнтованість на споживача, його потреби і вимоги, що передбачаютьпропонування ринку не товарів та послуг, а засобів вирішення проблемспоживачів; гнучкість у досягненні поставленої мети шляхом адаптації до вимогринку з одночасним спрямованим впливом на нього; комплексний підхід до розробкимаркетингових планів, який передбачає використання не окремих маркетинговихзасад, а комплексу маркетингу, поєднання окремих елементів якого дозволяєдосягти визначених цілей; спрямованість на довгострокову перспективу розвиткуфірми.
Перший принцип виходить з того, що фірма в центр своєї діяльності ставитьспоживача на його потреби. Вирішення проблем споживача – єдиний спосіб досягтицілей фірми, найважливішими з яких є отримання прибутку.
Другий принцип наголошує нанеобхідність дослідження можливих змін у зовнішньому середовищі і розробкумеханізмів пристосування до неконтрольованих фірмою факторів і, в той же час,підкреслює важливість активної політики, яка передбачає створення новихтоварів, технологій, вдосконалення форм стимулювання збуту, каналів товароруху,методів виходу на нові ринки, інших маркетингових заходів.
Актуальність третього принципувизначається неможливістю ефективного впливу на споживачів через використанняякогось одного, навіть дуже ефективного інструменту маркетингу.
Макросередовище представлене п’ятьмагрупами факторів: економічні; соціально – культурні; політико – правові;технологічні; природно – географічні.
Тенденції зміни макроекономічнихфакторів – доходу споживачів, демографічної ситуації і соціально – культурнихумов, інфраструктури ринку і кліматичних умов; темпи науково – технічногопрогресу та рівень розвитку науки і техніки, законодавче регулювання економічноїдіяльності та вплив суспільних інститутів на процеси, які відбуваються україні, — ці та інші фактори макросередовища, надають певні можливості або,навпаки, загрожують існуванню фірм – суб’єктів економічної діяльності. Вивченнявпливу цих факторів, тенденцій змін макросередовища є передумовою зваженогоприйняття рішення про вибір ринків, на яких працюватиме фірма.
Дослідження мікро середовища проводять утаких напрямах: дослідження ринку як такого; вивчення споживачів; вивченняфірмової структури ринку: конкурентів, посередників; постачальників.
1. Роль екологічного маркетингу в концепціїсоціально-етичного маркетингу
Принципи маркетингу заключаються унеобхідності дослідження можливих змін у зовнішньому середовищі і розробкумеханізмів пристосування до неконтрольованих факторів і передбачає створеннянових технологій, методів виходу на нові ринки, інших маркетингових заходів.
Макросередовище представлене природно – географічними факторами,
демографічної ситуації і соціально – культурних умов, інфраструктури ринку ікліматичних умов; темпи науково – технічного прогресу та рівень розвитку наукиі техніки, законодавче регулювання економічної діяльності та вплив суспільнихінститутів на процеси, які відбуваються у країні, — ці та інші факторимакросередовища, надають певні можливості.
Вивчення впливу цих факторів, тенденцій змін макросередовищає передумовою зваженого прийняття рішення з питань концепції соціально-етичного та екологічного маркетингу.
Приведу приклад по нашому району.19 січня 1990 року із Снігурівки на адресу 12 сесії Верховної Ради УРСР булонаправлено лист „Короткі матеріали по річці Інгулець”, до питання „Проекологічну обстановку в республіці та заходах по її корінному поліпшенню”.
В листівказувалося, що протягом 32 років – щорічно в річку скидається 60 млн. куб.метрів високомінералізованих вод Кривбасу (солі хлору, натрію, заліза, кальцію,міді тощо). Тільки за 10 років на землі зрошувальної системи скинуто 2.2 млн.тсолей, в т. ч. 0.64 млн.т токсичних солей хлору. Мінералізація поливної води, за даними інституту„Укргіпроводгосп”, в 3-4 рази перевищують норму, велика кількість соди,нітратів, сульфатів і т. д.
У зверненнівказувалося, що в 1970 році було прийнято постанову про захист річки Інгулецьвід шахтних вод Кривбасу, але Міністерство чорної металургії УРСР і СРСР йогоне виконують.
Високомінералізованіводи Кривбасу продовжують нищити живу природу, забруднювати р. Інгулець,деградовано майже 38 тис.га поливних земель, сільському господарству нанесеновеличезних збитків. За останніх10 років недоотримано сільськогосподарської продукції на 38,8 млн. крб.
6.04.90 р.(вих.№794-21) на даний лист отримано відповідь, в якій вказано, що в постановіВерховної Ради УРСР від 17.02.90 р. передбачено поетапне здійснення заходів поекологічному оздоровленню великих і малих річок, в тому числі і річки Інгулець,які будуть включені в республіканську і обласну програму охорони навколишньогоприродного середовища і раціонального використання природних ресурсів на Х111п”ятирічку і до 2005 року.
Взагалі,починаючи з 60 років минулого століття, у річку Інгулець щороку скидалося всередньому 45 млн.куб. м. неочищених мінералізованих шахтних вод з гірничихвиробіток Кривбасу.
До 1970 року усішахтні води гірничодобувних підприємств Кривбасу скидалися у річки Інгулець іСаксагань. Середня мінералізація шахтних та кар”єрних вод на той час неперевищувала 5 г/л, при 10-12 г/л по деяким шахтам.
У 1970 році назавдання Мінчормету СРСР інститутами „Кривбаспроект” і „Укргіпроводхоз”розроблено технічний проект відведення шахтних вод Кривбасу, у якому буладоведена технічна можливість і економічна доцільність використання шахтних воддля поповнення зворотних систем водопостачання збагачувальних фабрикПівнічного, Південного та Новокриворізького гірничо-збагачувальних комбінатівпри умові комплексного вирішення низки водогосподарських заходів по Кривбасу.
Надлишки води,згідно виконаного проекту, накопичувалися у балці Свистунова, які потім восінньо-зимовий період скидалися в річку Інгулець. Після цього річка промиваласяіз Карачуновського водосховища.
З метоюнаповнення водосховища питною водою Мінчормет СРСР вклав свою частку коштів врозмірі 38,5 млн. крб. (за цінами 1977 р.) на побудову каналу Дніпро-Інгулець.
Надлишки води з1979 року по 1989 рік скидалися у міжвегетаційний період у річку Інгулець заспеціальними дозволами Держкомприроди СРСР, який запроваджував постійнозростаючі вимоги до зменшення забруднення навколишнього середовища.
Тому, у 1986 роціінститут „Кривбаспроект” поновив проектні роботи щодо шляхів утилізації шахтнихвод з техніко-економічного розрахунку „Відведення шахтних вод Кривбасу наперіод до 2000 р.”, у якому розглядалися варіанти відведення шахтних вод уакваторії Чорного і Азовського морів, переробка шахтних вод з отриманнямтоварних сольових продуктів, поховання цих вод у глибоких геологічнихструктурах. У 1988 році з ряду об”активних причин подальша розробка ТЕР булаприпинена.
Проте з 1989 рокуприродоохоронними органами скиди у річку Інгулець були заборонені.
У цьому ж роціпідприємствами підземного Кривбасу були здійснені заходи по зменшенню відкачкишахтної води з 40 млн. куб. м. до 27-29 млн.куб.м. в основному за рахунокприпинення подачі в шахти питної води.
Подальший перебігподій змусив Мінчормет СРСР, Держбуд СРСР, Держкомприроди СРСР поновити роботинад проблемою. Було видане завдання інститутам „Кривбаспроект”,„ВНДІчорметенергоочистка”, „ВІОГЕМ”, „Механобрчормет”, „Укрводоканалпроект”,„Південіпроруда” на розробку „Основних положень до ТЕР відведення шахтних водКривбасу” з метою багатоваріантного аналізу для вибору перспективного напрямкувирішення проблеми.
Були розглянутінаступні варіанти відведення та використання шахтних вод Кривбасу на період до2030 р.:
Варіант 1 –відведення шахтних вод у Чорне море;
Варіант 11 — відведенняшахтних вод у ставок – накопичувач Запорізького залізорудного комбінату,розташованого в Утлюкському лимані Азовського моря;
Варіант 111 –поховання шахтних вод у геологічні структури;
Варіант 1У –опріснення шахтних вод та їх утилізація;
Варіант У –використання шахтних вод на гірничо-збагачувальних комбінатах Кривбасу зщорічним скидом надлишків і розбавленням їх прісною водою. (Існуюча схема).
На основіукрупнених вартісних показників та екологічної оцінки був рекомендованийваріант опріснення шахтних вод.
У 1990 році РадоюМіністрів УРСР був об”явлений Всесоюзний конкурс на краще виконання проекту подемінералізації шахтних вод Крив басу. Кращими було визнано проекти інститутів”ВНДІ „Промтехнологія” (м.Москва) та „СвердловНДІхіммаш” (м.Єкатеринбург). Нимиза участю також Московського енергетичного інституту, інституту„Кривбаспроект”, Сакського інституту „Йодо-бром”, Криворізького гірничорудногоінституту з 1990 по 1993 рік був розроблений технічний проект „Комплекснапереробка шахтних вод шахти „Батьківщина”. Потужність комплексу 600 куб.м./год,або 5,28 млн.куб.м./рік з річними витратами електроенергії 19,7 мВт, природногогазу 12,6 млн.куб.м. При цьому вартість капітального будівництва становила 110млн. крб. (в цінах 1984 р.).
Технічний проект небув затверджений, як занадто дорогий.
З тих же причинне реалізовано альтернативний варіант, розроблений ДНДПІхімтехнології(м.Сєвєродонецьк) методом вимерзання і застосування новітніх технологій.
На жаль, ситуаціяускладнюється тим, що енергоємні технології очистки шахтних вод, щопропонувалися дотепер не прийнятні, а фінансування необхідних наукових ітехнічних заходів у централізованому порядку із коштів Держбюджету ємалоймовірним.
Також ці процесипороджують за собою нові екологічні проблеми: створення надмірної кількостівилучених солей (тільки для Криворізького басейну це приблизно 600-900 тис.т нарік), створення нових полігонів для тимчасового складування вилучених солей зметою їх подальшої переробки або утилізації.
Внаслідоквикористання води з Інгульця для поливу сталося погіршення фізико-хімічнихвластивостей грунту на поливних землях, втратилася його родючість. Економічнізбитки досягли десятків мільйонів карбованців.
Скид високомінералізованих зворотних шахтних вод гірничорудних підприємств Кривбасу, яквиняток, з метою запобігання аварійних ситуацій, у 1989 році було дозволенорішенням постійної надзвичайної комісії при Раді Міністрів УРСР. Було скинуто11,8 млн.куб м. В 1990 і в 1992 роках було дозволено скинути по 11 млн.куб.м.,а починаючи з 1994 року це увійшло в систему і щорічно скидається від 17 до 32млн.куб.м. отруйних вод, які додатково забруднені стокамигосподарсько-побутової каналізації м.Кривого Рогу.
Незважаючи натривогу, занепокоєність населення, громадсткості неодноразові звернення вМіністерство чорної металургії через місцеві обласні, республіканські газети,через народних депутатів СРСР Д.В. Лісничого, Л.Г. Шараєва у РадуМіністрів УРСР Кривбас продовжував скидати шахтні води, наносячи непоправноїшкоди здоров”ю людей, фауні, грунту.
В 1989 роцівиборці Снігурівського району направили телеграму президії З”їзду народнихдепутатів СРСР – народному депутату Лісничому Д.В. такого змісту: „Просимоспитати у міністра чорної металургії СРСР: коли буде припинено згубний скидшахтних вод Кривбасу у річку Інгулець, води якої використовуються для зрошення200 тисяч гектарів землі, а також для питного постачання населення?Спостерігається інтенсивне засолювання грунту, що веде до його повноїдеградації. Річка вимагає негайного очищення від мулу, що містить шкідливі длялюдей речовини.”
З Москви доСнігурівки народні депутати надіслали відповідь: „Зроблено депутатський запитГолові Ради Міністрів СРСР тов. Рижкову М.І.
1. Чому міністромчорної металургії тов. Колпаковим С.В. не вживаються заходи по припиненню скидумінералізованих шахтних вод Кривбасу з підвищеним вмістом хлору в річкуІнгулець, яка використовується для зрошення 200 тисяч гектарів землі іводопостачання населення Миколаєва?
2. Хто відповість за завдані збиткивідомством чорної металургії землеробству і населенню Миколаївської області?
3. Чи плануєтьсявиділення коштів міністерства чорної металургії або коштів з централізованихджерел для очистки річки Інгулець від скиду шкідливого мулу?
Відповідьзаступника міністра була така:
„З метою захистурічки Інгулець від забруднення шахтними водами гірничорудними підприємствамидержавного, виробничого об”єднання „Південруда” виконуються в повному обсязінамічені заходи по запобіганню скидів мінералізованих вод з річки Інгулець таСаксагань.
Для вивченнявпливу гірничорудних підприємств Кривбасу від забруднення річки ІнгулецьУкраїнський філіал Центрального науково-дослідного Інституту комплексноговикористання водних ресурсів (м. Київ) по договору з виробничим об”єднанням „Кривбасруда”виконує роботу „Визначення впливу гірничорудних підприємств Кривбасу зазабруднення річки Інгулець і виборів оптимального режиму санітарних попусків зканалу Дніпро-Інгулець через Карачуновське водосховище”.
В доповнення доцієї роботи ВО „Кривбасруда” укладений договір з Українським філіалом згаданогоінституту на дослідження хімічного складу мулових відкладень в річці на ділянцівід Кривого Рогу до Снігурівки. А також хімічного складу води на цій ділянці івище Карачуновського водосховища, визначення ступеня забрудненнярадіонуклідами, впливу стоків з сільськогосподарських угідь на забрудненнярічки і інше. Роботи планується закінчити у 1990 році.
У відповідності здорученням Ради Міністрів України№999/68 Держкомприродою УРСР і Миколаївськимоблвиконкомом організується комісія для визначення джерел забруднення річкиІнгулець і дольової участі у фінансуванні робіт по розчистці річки в районіміста Снігурівки. Після виконання досліджень і визначення джерел забрудненнярічки Інгулець буде прийнято рішення про дольову участь у фінансуванніподальших робіт на оздоровлення річки.”
Потім уСнігурівці відбулася технічна нарада з питань розчищення річки Інгулець йвідведення високомінералізованих шахтних вод Кривбасу. В ній взяли участь представники обласного і районногодержкомітетів по охороні природи, облводгоспу, облагропрому, санітарної служби,АПО, управління каналами Інгулецької зрошувальної системи, УкрНДІЗЗу, проектнихорганізацій Кривого Рогу, виробничих об”єднань”Кривбасруда”, „Південь руда”.
На нараді відмічалося,що в околицях Снігурівки помітно погіршала якість води в Інгульці та підземнихджерелах водопостачання, відбулося значне замулення русла річки вище головнихнасосних станцій Інгулецької та Явкинської зрошувальних мереж. На кожен гектарзрошуваних полів разом з поливною водою щорічно надходить 3,5 – 4 тоннирізноманітних солей, що привело до засолювання грунтів, різкого зниження їхродючості, погіршання фізико-хімічних властивостей.
За останні рокиспостерігається підвищення рівня шлунково-кишкових захворювань серед населення,що є наслідком низької якості питної й поливної води. Інгулець фактичноперетворився на скидну канаву для залізорудних підприємств Кривбасу.
Учасники нарадивирішили:
- Погодитисьз пропозицією спеціалістів району і області про розробку, як одного з варіантівпершочергових заходів по захисту Інгульця і зрошуваних земель, можливостібудівництва насосної станції в районі села Василівки для відкачуваннявисокомінералізованих вод і скиду їх по Вірьовчиній балці, організації розчищеннярусла річки від головних насосних станцій до місця перехоплення скидних вод.
- Снігурівськомурайдержкомітетові по охороні природи клопотати перед Радою Міністрів УРСР простворення міжвідомчої комісії по встановленню джерел забруднення Інгульця з метоювизначення дольової участі підприємств й організацій у фінансуванні проектних ібудівельних робіт по врятуванню й відродженню Інгульця.”
Постановою РадиМіністрів УРСР від 16.06.89 р. №161 заборонено скид високомінералізованих вод врічку Інгулець.
На сьогоднішнійдень залишається в дії схема використання шахтних вод в зворотних циклах ГЗК, знакопиченням надлишків і їх щорічним скидом в річки Інгулець і Саксагань таобов”язковою наступною промивкою цих річок прісною водою.
Дозволений вмістхлоридів в стічних шахтних водах складає 3000-3700 мг/л при нормі для водойм350 мг/л. При цьому з кожним роком в „Регламентах скиду” збільшуєтьсядозволений рівень хлоридів та загальної мінералізації. В регламенті скидів на2001-2002 рр. Дозволений вміст хлоридів дорівнює 3999 мг/л.
Скиди останніхроків поліпшили ситуацію, але повністю проблема не вирішена. Утилізаціявисокомінералізованих шахтних вод – є складною, найгострішою і поки щоневирішеною екологічною проблемою не тільки Криворізького басейну, а й усієїУкраїни, яку можливо вирішити тільки на державному рівні.
2. Екологізація виробництва як показникконкурентоспроможності. ІSО 14000
У басейні річки Інгулець розташований один знайважливіших індустріальних промрайонів країни — Криворізький басейн. Провідне місце у цьому районі належить підприємствамчорної металургії, машинобудуванню та металообробці, електроенергетиці,паливній промисловості.
Найбільш водоємкі промислові підприємстварозташовані в м. Кривий Ріг. Тут зконцентровано до 80%промислового виробництва басейну р. Інгулець.
На сучасному рівні норма водоспоживання вкомунальному господарстві в басейні Інгульця коливаєтьсяв межах 125 — 160 л/добу/чол. Найвищий рівень водопостачання має місто КривийРіг. Тут найбільший відсоток забезпеченості централізованимводопостачанням і відповідно більш високі норми водоспоживання на душу населення, ніж в інших містах басейну.
Чисельність населення міста Кривого Рогустановить біля 67% всього міського населення в басейні. Томуосновний обсяг водоспоживання на комунальні потреби населення приходиться назабезпечення потреб Кривого Рогу і становив 137,8 млн.м3на рік.
Проблема водопостачання сільського населенняв басейні є найбільш складною. Рівень забезпеченнясільського населення гарантованим водопостачанням залишаєтьсяв цілому низьким і здійснюється, в основному, з шахтних колодязів та індивідуальних свердловин ручного буріння.
Лише деякі крупні фермерські господарстваздійснюють водопостачання локальними водопроводами ізсвердловин, іноді з поверхневих джерел чи групових водопроводів.
Площа зрошуваних земель в басейні Інгулець нарівень 2003 року становить 82,9 тис. га, з яких вКіровоградській області — 13,1 тис. га, Дніпропетровській -25,3 тис. га,Миколаївській — 39,2 тис. га, Херсонській області — 5,3 тис. га.
Джерелом зрошення є стік р.Інгульця та їїпритоків, зарегульований ставками і водосховищами та дніпровська вода.
Якість води у основних джерелахцентралізованого водопостачання за останні рокизначно погіршилася, що обумовлено незадовільною водогосподарською діяльністю,забрудненнями річкового стоку і підземних водоносних горизонтів органічнимисполуками, фенолами, нітратами, нафтопродуктами, патогенними мікроорганізмамитощо.
Протягом останніх років через економічнітруднощі майже повністю припинилося будівництво і введення в експлуатацію новихпотужностей, а також реконструкція діючих споруд і мережводопровідно-каналізаційного господарства.
Водопровідні очисні споруди, якіпроектувалися та будувалися відповідно до раніше діючих нормативів, сьогодні вжене спроможні без удосконалення технологій і застосування нових високоефективнихреагентів перешкодити доступ у питну воду шкідливих речовин.
Сучасна екологічна ситуація в басейніІнгульця залишається напруженою внаслідок значних обсягів мінералізованих зворотнихвод, накопичених у хвостосховищах гірничорудних підприємств Кривбасу. Крім тогорічку Інгулець забруднюють стоки комунального господарства, промислових та сільськогосподарських підприємств. Так, у 2001 році в Інгулець скинуто175,3 млн.м3 з них забруднених 158,1 млн.м3, а взагалі без очистки – 64,9 млн.м3.
Стоку річки Інгулець недостатньо длярозбавлення стічних вод до дозволених граничних концентрацій.
З метою забезпечення подачі води належноїякості на водопостачання м. Миколаєва та зрошення сільгоспугідь в Миколаївськійта Херсонській областях, щорічно Кабінетом мінісрів України приймаютьсярозпорядження щодо промивки річки Інгулець.
Кардинальним щляхом поліпшення техногенно-екологічної безпекиводопровідно-каналізаційного господарства вважаємо запровадження інвестиційногопроекту „Проект розвитку системи водопостачання та водовідведення в м.Миколаєві”.
Його розроблено у відповідності до завдань, передбаченихЗагальнодержавною програмою реформування і розвитку житлово-комунальногогосподарства на 2004-2010 роки, Плану розвитку МКП „Миколаївводоканал” на2006-2012 роки, затвердженого рішенням міської ради від 30 червня 2006 року №2/38.
Проект складається із короткостроковогоінвестиційного проекту та можливостей оптимізації системи каналізації м.Миколаєва на довгостроковий період. Проект підтримано Європейською Комісією,Європейським Інвестиційним Банком.
Загальна вартість Проекту становитиме 27,29млн. EUR (182,61 млн. грн. відповідно). Із них грант ЄС – 3,12 млн. ЕUR (20,87млн. грн. відповідно), власні кошти підприємства – 7,85 млн. EUR (52,52 млн.грн. відповідно), позикові кошти – 15,54 млн. EUR (103,96 млн. грн.відповідно), грант на створення ЄС на створення і роботу Групи Впровадження Проекту(ГВП) і технічну допомогу консультантів – 0,78 млн. EUR (5,22 млн. грн.відповідно).
Реалізація інвестиційного проекту дозволитьдосягти наступних основних результатів:
- повної відповідності національним нормам щодо скидів з очиснихспоруд шляхом комплексного відновлення та модернізації очисних спорудканалізації;
- істотного зменшення кількості аварій на каналізаційних мережах звитоком стічних вод, що спричиняють негативний вплив як на довкілля, так і наздоров’я населення за рахунок заміни пріоритетних ділянок каналізаційних мереж;
- підвищення рівня потужності очисних споруд водопроводу шляхомспорудження контактного резервуару для попереднього хлорування сирої води донеобхідного для задоволення потреб міста;
- забезпечення екологічної, операційної безпеки та дотриманнявідповідних норм в технологічних процесах, складовою яких є застосування хлоручерез відновлення сховища хлору та дозуючого обладнання;
- зменшення втрат очищеної питної води та кількості випадківвторинного потрапляння в питну воду забруднюючих речовин внаслідок замінипріоритетних ділянок мереж системи водопостачання;
Покращеннястану існуючих систем водопостачання та водовідведення буде відбуватисьпаралельно, починаючи з 2008 року. Очікується, що стан системи водопостачаннята водовідведення міста значно поліпшиться протягом 2008-2009 років.
3.Економічний розвиток та станнавколишнього середовища України
Україна зазапасами мінерально-сировинних ресурсів є однією з провідних держав світу. Наїї території, яка займає лише 0.4 % світової суші у 9000 родовищах зосереджено5% світових запасів корисних копалин, загальною вартістю понад 11 трл. ДоларівСША. Історично це зумовило формування потужного промислового комплексу, а самевипереджаючий розвиток видобувної, металургійної, хімічної та інших енергоємнихгалузей з супутніми їм техногенно-екологічними проблемами.
У старихгірничодобувних регіонах техногенно-екологічні проблеми протягом останніхдесятиріч набули масштабного характеру і на даний час загрожують екологічнимита техногенними катастрофами. Одним з таких регіонів є Кривбас, який щорічноскидає високомінералізовані отруйні води в річку Інгулець.
Річка Інгулецьвіднесена до каталогу основних річок України і являється найбільшою правоюпритокою нижньої течії головної водної артерії України – річки Дніпро. Інгулецьє основним джерелом, яке живить схід Кіровоградської області, Кривбас,південно-східні райони Миколаївської області і відіграє важливу роль у питній іпромисловій водозабезпеченості вказаних регіонів.
В басейні річкиІнгулець формується близько 350 млн. куб. м стоку, або половина водних ресурсівобласті. Річка служить джерелом зрошення 200 тис. га земель засушливого степуМиколаївської та Херсонської областей, вода подається для пиття 500 тисячногонаселення Миколаєва.
Тому не випадковочистота води в Інгульці, її стан викликає занепокоєння.
На підставіоцінки сучасного екологічного стану Криворізький залізорудний басейнвідноситься до гірничодобувного регіону з критичним станом довкілля.
За 120-річнуексплуатацію Криворізького родовища накопичилась значна кількість проблем,серед яких:
- необхідністьвідкачки та відведення 40=45 млн.куб.м./рік шахтних і кар”єрних вод та щорічнаутилізація надлишку високо мінералізованих вод в обсязі 20-25 млн.куб.м;
- ліквідаціягірничодобувних підприємств, що відпрацювали запаси та усунення екологічнихнаслідків їх діяльності;
- складуваннявідходів видобутку та збагачення залізних руд, яких накопичилось понад 3.0млрд. Тонн, площею близько 5,3 тис. га і сумарним об”ємом 1,5 куб. км. Тарозкривних порід в обсязі 3,5 млрд. куб.м;
- забезпеченнятехногенної безпеки існування регіону в умовах наявності 49 млн.куб.мвироблених просторів і пустот в шахтах і кар”єрах, які в певних умовах можутьпризвести до аварій на промислових підприємствах та техногенних катастроф.
На підставіоцінки сучасного екологічного стану Криворізький залізорудний басейнвідноситься до гірничодобувного регіону з критичним станом довкілля.
Проблема техногенно-екологічного забрудненнягірничодобувних територій, де головними джереламизабруднення є накопичувані промислових відходів, мінералізованих шахтних тарудникових вод, потребує термінового розв'язання.
Гірничодобувні роботи суттєво впливають нанавколишнє середовище і створюють умови для активізаціїнебезпечних геологічних процесів, одним з яких є осіданняденної поверхні землі, внаслідок чого виникають небезпечні явища: інтенсивнепідтоплення житлових масивів та об'єктів господарювання, заболочування значних територій, утворення джерел, озер і боліт у пониженнях рельєфу.
В результаті закриття гірничо-видобувних підприємств, шахт ірозрізів необхідно передбачити вирішеннякомплексу еколого-гідрогеологічних, у тому числі водоохоронних проблем, передбачених Водним кодексомУкраїни / ст. 105, «Охорона підземних вод»/. Це, насамперед,здійснення заходів щодо попередження забруднення підземних вод, обладнання локальної мережі спостережувальних свердловиндля контролю за рівнями та якіснимстаном цих вод.
Програмою передбачаються заходи щодо охорониземель від засолення, підтоплення, забезпечення умоввідтворення природних ландшафтів у зонах розміщення цих об'єктів.
З метою поліпшення забезпечення якісною водоюнаселення і галузей економіки, вирішенняводогосподарських і екологічних проблем басейнів річок та регіонів України, у тому числі і гірничодобувних, впродовж 1999-2002 років УрядомУкраїни визначені основні напрями цієї діяльності в законах та програмах,зокрема це Концепція розвитку водногогосподарства України, затверджена Постановою Верховної Ради України від 14.01.2000 № 1390-ХІУ та ЗаконУкраїни «Про Загальнодержавну програму розвитку водногогосподарства», прийнятий 17 січня 2002 року, до складу якого увійшли програми водогосподарського напрямку.
Метою програмних документів є впровадженнядержавної політики, спрямованої на запобігання зростанню антропогенного впливуна довкілля, забезпечення екологічно безпечних умов життєдіяльності населення ігосподарської діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення івиснаження, раціональне використання воднихресурсів, забезпечення сталого функціонування екосистем у басейнах річокУкраїни, запобігання шкідливій дії вод і ліквідації її наслідків.
Для реалізації зазначених природоохороннихзаходів передбачається:
- при формуванні державного бюджету виділятикошти на фінансуванню Комплексних програм природоохоронногоспрямування у повному обсязі: віднесенням витрат навказані цілі до захищених статей бюджету;
- розробити і ввести в дію та забезпечити неухильне дотриманнясуб'єкта ми господарювання нормативів зграничного навантаження на навколишнє середовище;
— провести інвентаризацію, паспортизацію таоцінку технічного стану потенційне небезпечних об'єктів(підземні виробки, пустоти, будівлі та споруди, що розміщені в зоні їх розповсюдження) та вжити вичерпних заходів для запобігання їхруйнування.
Згідно з Законом України «ПроЗагальнодержавну програму розвитку водного господарства»,підприємства гірничодобувної галузі щорічно зобов'язані погоджувати з центральним органом виконавчої влади, щозабезпечує виконання зазначеної Програми заходи, на які спрямовуються кошти відзбору за забруднення навколишнього середовища, що залишаються у розпорядженніцих підприємств.
На виконання завдань Програми постановоюКабінету Міністрів України від 23.04.2003р. № 568 створенаМіжвідомча координаційна рада.
На підставі вищезазначеного основнимипринципами водно-екологічної політики в басейнах річок Інгулець та Саксагань є:
- пріоритетність розвитку системиводокористування для соціальної сфери;
- комплексний підхід до територіальноїорганізації виробництва, земле- і водокористування залежно відводоресурсного значення зазначених басейнів;
- еколого-економічна і санітарно-гігієнічнарегламентація та державне управління водокористуваннямз наданням безумовного пріоритету збере женню водних ресурсів,підтриманню сприятливих умов функціонування ландшафтівводозбірних басейнів і екологічного стану водних об'єктів в басейнах річок Інгулець та Саксагань;
- пріоритетність економічних важелів регулювання водних відносин,оптимальне їх поєднання з організаційнимита правовими заходами;
— широке залучення громадськості до процесівобговорення, планування, контролю процесіввикористання водних ресурсів.
Реалізація вищезазначених принципів (шляхомвиконання завдань та заходів Програми) має здійснюватисьза такими пріоритетними напрямами:
1)поліпшення якості забезпечення воднимиресурсами населення і галузей економіки, включаючибудівництво (реконструкцію) та підвищення екологічної надійностіводосховищ, каналів, водоводів, систем водозабезпечення;
2) раціональне та екологічно безпечневикористання водних ресурсів, підвищення технологічного рівняводокористування, впровадження маловодних і безводних технологій (впровадженняновітніх, водозберігаючих, енергозберігаючих, комплексних технологійочищення забруднених вод, в першу чергу у комунальному господарстві);
3) упорядкування структури природних територійта земель, які інтенсивно використовуються, оптимізація водних балансіврічкових басейнів річок Інгулець та Саксагань, забезпеченнястабільності та поліпшення екологічної ситуації, підтримання водорегулюючих функцій ландшафтів водозбірних територій;
4) відновлення та підтримання сприятливогогідрологічного режиму водних об'єктів в басейнах річокІнгулець та Саксагань;
5) удосконалення управління водокористуванням,охороною та відтворенням водних ресурсів у басейнах річок Інгулець таСаксагань на основі запровадження басейновогопринципу (вдосконалення законодавчої та іншої нормативно-правової бази длявпровадження державної політики у сфері використання водних ресурсів).
Екологічна ситуація в Миколаївськійобласті.
Протягом останніх років економікаМиколаївської області розвивається доволі динамічно ізберігається відчутний потенціал до подальшого росту.Зберігається макроекономічна та фінансова стабільність. Завдякиплідній роботі всіх галузей промислового комплексу досягнуто стабільного зростання обсягів промислової продукції. У 2002 році обсяги промислового виробництва в областізросли на 2,9%. Середньорічні темпиприросту обсягів промислового виробництва в цілому по області за останні три роки становить 7,3%.
Здійснюванні протягом останніх років процеси реформуванняагропромислового комплексу знайшли певне відображення у виробничих показниках сільського господарства.
На Миколаївщині щорічно виробляєтьсяблизько 7% загальнодержавних обсягів виробництва зерна та соняшнику, 3%валового надою молока. В цілому показникивиробництва продукції на душу населеннязросли по виробництву зерна та соняшнику і майже втричі перевищують середніпоказники по Україні.
Основним критерієм діяльності підприємств єрентабельність виробництва. Загальний рівень рентабельностіпо сільгосппідприємствах становить 8.3 %, в тому числі в рослинництві — 27.2 %.
Характеристика екологічної ситуації в областіскладається з окремих показників і стану вирішення проблем, якіяк правило, поєднують не тільки екологічні, але ісоціальні та економічні проблеми суспільства.
Хоча загальне антропогенне навантаження надовкілля в зв'язку з пожвавленням економіки в останні рокимало тенденцію до зростання, слід відмітити, що питомі показники, що характеризуютьвплив виробничо-господарської діяльності надовкілля практично залишилися стабільними, а деякі з них навітьполіпшилися. В середньому щорічно в навколишнє природне середовище надходить близько 1300 тис. т шкідливих речовин, якрезультат діяльності виробничо-господарського комплексу області. Із загальноїкількості шкідливих речовин, що викидаються у довкілля 1% припадає на викиди в атмосферне повітря, 29% — наскиди до водойм і 70% — на токсичнівідходи.
У розрахунку на 1 кв. км. території області вповітря щорічно за останні три роки викидається 2.3 т шкідливих речовин (всередньому по Україні — 8,3 т), в поверхневіводи — 3.3 т (в середньому по Україні — 14,7 т), а надходження токсичних відходів становить 60.4 т речовин (в середньому по Україні — 131,6 т). Надходженнязабрудників у розрахунку на душу населення становлять в атмосфернеповітря — 44.2 кг речовин (в середньому поУкраїні — 102,9), в поверхневі води — 63,3 кг речовин (в середньому поУкраїні — 181кг), у грунти та на земну поверхню — 1098.3 кг речовин (всередньому по Україні — 1641 кг).
Вирішення екологічних проблем напрямупов'язане з фінансовими можливостями природоохоронної галузі. Зростаннявиробництва, особливо в останні три роки позитивно вплинуло напідвищення ефективності роботи та активізаціюінвестиційної діяльності і в сфері екології. Так, У 2002 році до цільовихфондів охорони навколишнього природного середовища всіх рівнівнадійшло 4022.2 тис. грн.
У зв'язку з поліпшенням інвестиційногоклімату, використання коштів цільового фонду охоронинавколишнього середовища та інших джерел з'явилась можливістьдобудови об'єктів комунального господарства.
В результаті чого введено в дію 40,1 кмводопровідних та 6,7 км каналізаційних мереж.Введено в дію 1550 куб. м. очисних споруд каналізації та 36 куб. м.очисних споруд водопроводу.
Відбувалися будівельні та ремонтні роботи на каналізаційних очисних спорудах та мережах в м.м.Миколаєві, Вознесенську, Баштанці,Снігурівці, в смт. Березанка, Криве Озеро, тощо (всього 12 об'єктів). Ефект отвиконання цих робіт — зменшення скиду недостатньоочищених стічних вод на 8.49 млн. куб м на рік, або на 15.6%.
Практично кожного року в області створюютьсянові об'єкти природно-заповідного фонду. Так, у 2002 р. створено і затвердженосесією обласної ради природно-заповіднийоб'єкт місцевого значення -регіонально-ландшафтний парк«Приінгульський» площею 3152,7 га.
Місто Миколаїв –адміністративний центр Миколаївської області, займає 9-те місто серед обласнихцентрів за чисельністю населення в Україні, розташоване на півострові в місцізлиття річок Південний Буг та Інгул.
Загальна площа міськихземель становить 25,9834 тис. га. Загальна протяжність доріг – 656 км., у томучислі: з твердим покриттям – 364 км., з ґрунтовим – 202 км.
Сучасний Миколаїв залишаєтьсяцентром суднобудування, у місці розвинено машинобудування, кольороваметалургія, харчова та легка промисловість.
Життєдіяльність мешканцівміста підтримують харчова, борошномельна, легка галузі промисловості. Векономічний потенціал міста робить свій внесок найбільший в Україні представниккольорової металургії ВАТ “Миколаївський глиноземний завод”.
Найбільшу питому вагу вобсязі промислової продукції становить кольорова металургія та обробленняметалу – 35, 5 %, суднобудування та ремонт суден – 14 %, харчова промисловість– 16,5%.
Миколаїв має розгалуженумережу автомобільних комунікацій і потужний залізничний вузол, що пов’язуєрегіон з іншими регіонами України, СНД та світу.
Зв’язок міста через Чорнеморе та Дніпровське-Бузький лиман з усіма портами світу забезпечують триморських та один річковий порт. Миколаївський торговельний порт – найбільший вУкраїні.
Миколаївський аеропортздійснює, окрім перевезень пасажирів міжнародні чартерні рейси.
Перевезення жителівздійснюється по 5 трамвайних 4 тролейбусних, 2 річних та 89 автобуснихмаршрутів, у тому числі маршрутах приватного транспорту.
Місто омивається двомарічками: Південний Буг та Інгул. Ріка Південний Буг відноситься до числавеликих річок басейну Чорного моря, бере початок в Хмельницькій області івпадає в Дніпро-Бузький лиман, утворюючи нижче гирла річки Інгул в м. МиколаєвіБузький лиман довжиною 47 км., шириною 2,7 – 8 км. Загальна довжина річки 806км., ширина 80 – 1300 м.
Живлення річок, восновному, утворюється за рахунок талих вод у весняний та зимовий період тадощових опадів. Підземний стік незначний. Режим зміни рівнів водихарактеризується високою повінню, низьким літнім меженем, який перериваєтьсяпри проходженні дощових паводків, осінніми та зимовими та підйомами води.
Для нижньої течіїПівденного Бугу характерні згонні та нагонні явища:
- При південнихвітрах спостерігається підйом води на 0,5 – 1,0 м. ;
- При північнихвітрах рівень знижується на 0,3 – 0,7 м. .
В середині та нижній течіїрічка Інгул має ширину 20 – 100 м., глибину 4,5 м., швидкість течії – 0,1 – 0,4м/с,.
Населення містазабезпечується питною водою:
- Із р. Дніпро:водозабір по водоводу Дніпр – Миколаїв, довжиною 73 км.;
- Із двохартсвердловин загальним дебітом 1,0 тис. м³/доб..
В місті існує 26 насоснихстанцій водопроводу для накопичення води в РЧВ. Загальна довжина водопровідноїмережі в м. Миколаєві складає 1001,5 км… водопровідна мережа водоводів – 306км.
Енергопостачання міста здійснюється від єдиноїдержавної енергосистеми з наступних напрямів:
- З підстанції “Трихати”на підстанцію “Темвод” та “Нова” по повітряній лінії – 150 кВ.;
- З підстанції“Трихати” на підстанцію “Миколаївська”, “Промзона”, “Центральна” по лінії 150кВ;
- З Херсонськогонапряму з підстанції “Посад-Покровська” на підстанцію “Октябрська”,“Центральна” по лінії 150 кВ..
Електромережа міста маєдовжину 1687 км.
Система каналізації м.Миколаєва складається з двох систем, які працюють на очисні споруди в с.Галіцинівка і в селищі Варварівка. Система каналізації, яка скидає фекальніводи на головні очисні споруди в с. Галіцинівка має 24 каналізаційні насосністанції. Система каналізації, яка працює на очисні каналізаційні споруди в с.Варварівка має одну КНС в с. Слівіно.
Рішення міської влади щодоекологічних проблем :
1. скасуваннябудівництва близько 15 АЗС у зелених зонах і безпосередній близькості віджитлових будинків;
2. припинено вирубкудерев на проспекті Леніна й у мікрорайоні Леваневцев;
3. зірвано планикомерційних структур придбати на 49 років в оренду парк Перемоги і дитячемістечко «Казка»;
«Метою міського плану дій з гігієнидовкілля — відмітив в своєму звіті Міський Голова Чайка В.Д. —є поліпшення громадського здоров'я шляхом попередженнянегативних станів (хвороб та погіршення самопочуття), виникнення або перебіг яких пов'язані з впливом чинників довкілля. Екологічнаполітика містить 14 індикаторів стійкого екологічногорозвитку, які щорічно розраховуються і публікуються в ЗМІ.
Постійно збільшується виділення коштів міського бюджету навирішення проблем охорони навколишньогосередовища міста: 2001 рік-17,8 млн.грн.;
• 2002 рік — 20,3 млн. грн. 2003 рік — 25,7млн. грн.
• 2004 рік — 40,8 млн. грн.2005 рік — 52,9 млн.грн.
Загальною справою громадськості та органів місцевогосамоврядування стало укріплення водоохороннихзон, прибережних смуг, висадження дерев вздовж об'їзної дороги вКорабельному районі, по вулиці 2 —й Набережній; висадження дерев на територіїліквідованого несанкціонованого сміттєзвалища по вулиці Торговельні; видалення порості та висадження дерев на територіїзаповідного урочища»Дубки", ремонт газонної частини з посівом трави на вулицях міста загальною площею 4,2 га. Були виконані роботи поблагоустрою та санітарному очищенню парків та скверів міста, прибудинковихтериторій, ліквідація стихійних сміттєзвалищ. По м. Миколаєву площазелених насаджень на 1 —го мешканця становить:2002 рік-16,8 м2.
• 2003 рік-17 м2. 2004 рік-17,1 м2. 2005 рік-17,2 м2.
Порівняно з іншими великими промисловимимістами України Миколаїв вважається ваідносноекологічно безпечним містом. Міська влада проводить і буде надалі проводити заходи та реалізовувати проекти, які зможутькомпенсувати вплив техногенних факторів на екологічний стан міста. Серед них:
- утилізація побутових та промислових відходів,які необхідно, по-перше, ретельно класифікувати, виявитиджерела їх виробництва, а, по — друге, проводити постійнупросвітницьку роботу з населенням для запобігання появі несанкционованихзвалищ;
- розробка містобудівної політики з урахуванням вимог екологічноїбезпеки;
- наслідки бурь та снігопадів (повалені дерева,обрив електромереж);
- підтоплення території міста, особливо уприбережній зоні (останній землетрус на території міста спричинив зсувглиномістких шарів землі, що перекривають стік ґрунтових вод урічку);
- забруднення повітря транзитнимавтотранспортом через відсутність об'їзного автошляху;
- скорочення удвічі відрахувань від прибутку підприємств на компенсаціюекологічних збитків, що погіршує можливостіреалізації місцевих екологічних програм;
- деградація річок та водоймищ, що відбуваєтьсяу верхів’ях Південного Бугу й Інгулу;
- необхідність модернізації та заміни міських водоочиснихспоруд."
Просвітницька діяльність населення щодо екологічних проблем місцевості — одне зголовних завдань Міської Ради. В цьому напрямкустворено міській центр екологічноїінформації та культури на базі бібліотеки — філіалу №2 для дорослих у квітні 2004року (за рахунок коштів міського цільового фонду охорони навколишньогоприродного середовища), де зібрано більше 2 тис. документальних джерел з питань екології.
Міськвиконком щорічно проводить роботи щодопокращення та захисту екологічної ситуації в місті за допомогою акції«Зелений паросток майбутнього». Великуроботу проводять представники партії зелених. Партія Зелених в Миколаєві пропонує реальний проект по зменшенню забруднення Південного Буга і Лімана. за рахунок реконструкції ливневої каналізації в Миколаєвіз використанням європейських інвестицій. Проект повністюдозволяє усунути викиди неочищених каналізаційних вод. ТакожЗелені будуть добиватися регулярного забезпеченняшкіл, дитячих закладів та лікарень очищеною питною водою.
Визначення пріоритетних цілей та засобів їхдосягнення проведено згідно з двома етапами екологічногооздоровлення басейну Дніпра.
Перший етап — поліпшення екологічноїситуації за рахунок стабілізації і щорічного зниження рівнівзабруднення та виснаження водних об'єктів,
створення нормативно-правових, організаційних та економічнихпередумов переходу до екологічно безпечноговикористання водних об'єктів. Головнимизавданнями цього етапу є:
обмеження шкідливого впливу найбільшнебезпечних забруднювачів водних джерел басейну Інгульця, припинення скиданнязабруднених комунальних стічних вод, забезпечення очищення стічних вод відповіднодо проектних параметрів очисних споруд;
зменшення водоспоживання на основіраціонального водокористування з урахуванням структурноїперебудови господарства, технологічної модернізації та реконструкціїпромислового і аграрного виробництв, комунального господарства;
завершення створення водоохоронних зон таприбережних смуг усіх водойм басейну;
подальше вдосконалення нормативно-правовоїта еколого-економічної баз безпечного користування водними об'єктами іохорони їх від забруднення;
поліпшення системи управлінняводокористуванням, охороною вод та відтворенням воднихресурсів відповідно до напрямів екологічного оздоровлення басейну Інгульця таполіпшення якості питної води;
удосконалення економічного механізмуреалізації водоохоронної діяльності;
впровадження басейнового принципу управління водокористуванням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
удосконалення системи моніторингуекологічного стану басейну Інгульця шляхом розвитку відомчих мереж та служб,створення центру узагальнення баз даних проекологічний стан басейну Інгульця;
розроблення і впровадження програм екологічної освіти тавиховання. На першому етапі необхідно зробитиакцент на стабілізацію і зменшення скидання забруднюючих речовин зміських очисних споруд, зменшення надходження забруднень від промислових об'єктів, тваринницьких комплексів і ферм тасільських населених пунктів, з урбанізованих територій, будівництвонедорогих очисних.
Протягом першого етапу передбачаєтьсяпроведення науково-дослідних, прое-ктно-вишукувальних та будівельно-монтажнихробіт на виконання заходів, розроблених відповідно до визначених напрямів дій.
Другий етап — завершення реалізаціїширокомасштабних заходів щодо повного припинення скидання забруднюючих речовин умежах встановлених нормативів.
Головними завданнями цього етапу є:
сприяння структурній перебудові економіки назасадах сталого еколого-економічного розвитку; екологізація суспільного виробництва;
приведення виробничих процесів упромисловості, сільському та комунальному господарствах у відповідність зекологічними вимогами, нормативами та стандартами;
водоохоронні дії в населених пунктах, нагосподарських об'єктах, сільськогосподарських угіддях, в результаті реалізаціїяких використання водних об'єктів у басейні Інгульця буде екологічнобезпечнішим;
загальне екологічне оздоровлення водотоків іводоймищ внаслідок реалізації широкомасштабних заходів у водозбірних басейнах,забезпечення нормативів якості поверхневих вод;
розроблення та впровадження екологічнихстандартів межі стійкості екосистеми басейну Інгульця до антропогенних навантаженьі визначення на їх основі параметрів збалансованостіпроцесів використання та відтворення водних ресурсів дляпостійного і стабільного економічного розвитку територій басейну;
удосконалення системи еколого-економічногорегулювання діяльності господарського комплексу в басейні Інгульця з метоювідновлення природних властивостей водних об'єктів, створенняумов для компетентного управління використанням воднихресурсів і розвитком продуктивних сил;
створення автоматизованої системи оцінкиекологічних ситуацій, прогнозування шкідливого впливу на водні об'єкти.
Протягом другого етапу триватиме здійсненнянауково-дослідницьких, проектно-вишукувальних табудівельно-монтажних робіт, спрямованих на виконання намічених заходів.
Екологічна обстановка в обласному центріформувалась під впливом розвитку потужногопромислового потенціалу і хижацької, безпощадної експлуатаціївсіх природних ресурсів. Суднобудівна, радіотехнічна, машинобудівнапромисловість, розміщення раніше ракетних військ стратегічного призначення — далеко неповний перечень промишленого потенціалу Миколаївщини. В той же час охорона навколишнього середовища здійснюваласяпо остаточному принципу чи взагалі ніяк. Так, привиконанні заходів по захисту водоймищ басейну Чорного моря від забруднення вМиколаєві тільки підприємства - шкірянийзавод, ПКК «Алые паруса», так і не побудували локальних очисних споруд. Так і не вирішена проблема викиду стічних неочищених вод Криворізького залізорудного басейну. Вони і зараз скидаютьв Інгулець, звідкіля — в Жовтневеводосховище — джерело питного водопостачання Миколаєва.
Зростаюча диспропорція між можливостямиприродних ресурсів та їх непомірної експлуатацієюзробили своє діло і привели до виникнення таких екологічнихпроблем в цілому по області та обласному центрі:
- забруднення водних ресурсів басейна Чорного моря викидом неочищених стічних вод продуктами ерозії та зносу родючогошару землі;
- забруднення навколишнього середовищапобутовими відходами;
- забруднення навколишнього середовища токсичнимивідходами виробництва;
- забруднення навколишнього середовищарадіоактивними відходами;
- забруднення повітря автотранспортом;
- недостатня кількість лісових і зеленихнасаджень для оптимальних умов життєдіяльності населення;
- недостатній рівеньекологічної освіти;
- вирішення проблем,пов'язаних з 50 річним викидом неочищених стічних вод Кривбаса.
З метою вирішення цих проблем на Миколаївщинівпроваджується в життя „Обласна програма охорони тараціонального використання природних ресурсів на 2000-2010 роки“, яказатверджена рішенням обласної Ради від 23.12. 99р. №2. Рішенням обласної Ради від 16.08.02 №5 прийняти та внесенні доповненнядо обласної програми економічногорозвитку навколишнього середовища і раціональногоприродовикористання природних ресурсів на 2000 — 2010 роки.
Програмою охоплені всі проблемні питанняекології, заплановані конкретні заходи, джерела їх фінансування. Наприклад, наліквідацію забруднення водних джерелпобутовими стоками треба виділити 670 млн. грн., повітря — 800млн. грн., і т. ін.
Ця програма вже в дії, але фактично коштівне вистачає. Щорічно облрада, міськрада витрачає більше ніж 2 млн. грн.
В Україні у процесі проведенняеколого-економічних реформ встановлено ціни за використання природних ресурсів,запроваджено економічну відповідальність за забруднення навколишньогоприродного середовища, у тому числі водних об'єктів. Здійснюється цільовебюджетне фінансування природоохоронних заходів з Державного бюджету України по спеціальному розділу „Охорона навколишньогоприродного середовища“. Сформовано систему позабюджетних фондів.Створено умови для мобілізації іакумулювання на добровільній основі фінансових ресурсів для здійснення природоохороннихзаходів щодо забезпечення якості водних ресурсів в екосистемі басейну Інгульця,залучення інвестицій для організації фінансового забезпечення розроблення і реалізації басейновихеколого-інвестиційних програм і проектів.
Тобто йдеться про створення основ економічногомеханізму, здатного забезпечити акумулювання коштів і цільове фінансування заходівПрограми за раціональною організаційною схемою, взаємозв'язок усієїуправлінської, науково-технічної тагосподарської діяльності підприємств, установ та організацій, спрямованої на раціональне використання природнихресурсів та ефективну охорону навколишнього природного середовища.
Організаційний механізм.
На основі визначених завданьі робіт Мінекобезпеки щорічно забезпечує розроблення таподання заінтересованим міністерствам, іншим центральним органамвиконавчої влади та обласним державним адміністраціям переліку найважливіших природоохоронних заходів щодо оздоровлення Інгульця і поліпшенняякості питної води.
Мобілізацію і акумулювання на добровільнійоснові коштів підприємств, установ та організацій, добровільних внесків таінших коштів буде вирішено під час реалізації програми, шляхом створеннядержавно-громадського благодійного фонду.
Організаційна робота щодо виконаннявизначених заходів і робіт покладається наМінекобезпеки та його місцеві органи з розмежуванням напрямів і видів робіт та джерел фінансування між спеціальноуповноваженими державними органами у галузі охорони і раціональноговикористання відповідних природних ресурсів.
4. Розрахунок: прибуток із відходів
Збирання сміття іліквідація стихійних смітників залишається проблемою № 1 .
По-перше,скопичення сміття сприяє розмноженню мух, гризунів і комах – переносниківпатогенних мікробів, які у нечистотах можуть довго зберігати свої патогеннівластивості. Наприклад,збудник дизентерії зберігається протягом декількох годин, черевного тифу – до150 днів.
По-друге, розкладання органічних відходів на смітникахсупроводжується виділенням так називаного “свалочного” газу, що шкідливовпливає на рослинність, отруює воду і повітря. Головний компонент його – метанскопичується в підвалах прилеглих будинків і може привести до отруєння людей,до вибухів і пожеж. Крім того, “свалочний” газ руйнує озоновий шар, формуєпарниковий ефект. У людини, що знаходиться поблизу “свалочного” газу, можутьбути викликані алергійні реакції, з'являються новотвори.
По-третє, під міськийсмітник відведена величезна територія, яку важко відновити ( рекультивація 1-гасміттєвого полігона обходиться в 6 млн. грн. ).
По-четверте, унаслідокхімічних реакцій може відбутися самозаймання сміття, у результаті чогоутворюється дим, у якому концентрація поліароматичних вуглеводнів- найсильнішихканцерогенів перевищує припустиму в тисячу разів.
По-п'яте, у результатігниття сміття утворяться токсичні рідини, які просочуються в підгрунтові води іпотім попадають у Південний Буг.
Негайна утилізація сміттяна основі сучасних технологій дозволить окупити витрати на його збір і вивіз.
Узахідноєвропейських країнах оголосили про початок виходу з рецесії. В Україніпоки що повна невизначеність: то шукаємо „дно“, то потихенькуспливаємо. А тому наші співгромадяни як і раніше винаходять способи залишитисяна плаву.
»Українцібудуть керуватися засадами жорсткої економії ще як мінімум рік, — переконанаНіна Рохманюк, директор зі стратегічного планування «Бюро маркетинговихтехнологій». — Так що підприємства, які дозволяють із вигодою розпрощатисяз непотрібними речами або придбати щось задешево, у цей період будутьзатребувані".
Бізнес зпереробки відходів і виробництва з вторсировини — один із найприбутковіших вусьому світі. Однак і малі, і середні підприємці можуть знайти тут своюнезайняту нішу. У країнах з розвинутою економікою «зелені» підприємців пошуках бізнес-ідей іноді приходять до найнесподіваніших рішень.
Приміром,американець Крістофер Гудвін зметикував у буквальному значенні слова продаватисміття. Наприкінці 2005 р. він винайшов трешбол — вендінговий автомат, якийпродає прозорі пластикові кульки зі сміттям. Контент містер Гудвін відбираєвласноручно, керуючись при цьому однією вимогою: сміття повинно бути цікавим.Приміром, сторінка зі шкільного щоденника, телеграма про народження сина,африканська поштова марка або полароїдний знімок 1970-х. Прибуток відсміттєвого вендінга невеликий: на рік Гудвіну вдається продати 1 тис. капсул,кожна з яких коштує 25 центів. В Україні навряд чи така сміттєва екзотика будезатребувана, вважають експерти. Вони рекомендують продавати не власне сміття, атрансформувати його в нові речі.
Українськапідприємниця Тетяна Богачук заснувала свій бізнес теж на відходах, вибравши яксировину залишки з тканин. Вона освоїла печворк (шиття зі шматочків) ще в 1999р.
«Протягомдесяти років печворк для мене був лише прибутковим хобі, — згадує вона. — Алеторік попит на клаптеві вироби зріс у рази, мене просто завалили замовленнями.Тому влітку 2008 р., саме напередодні кризи, я ризикнула залишити основнуроботу (розробка і дизайн реклами) і повністю зайнятися клаптевим шиттям».Чуття леді не підвело.
Перевагамайстрів-переробників у тому, що можна працювати вдома, а свої вироби продаватичерез інтернет. Хоча реальний шоу-рум, безперечно, робить свою справу.«Саме тому близько половини клієнтів майстерень, при яких працює шоу-румабо магазин, досить швидко переходять у розряд постійних, — розповідає ЛюдмилаАндрєєва, координатор однієї зі столичних майстерень печворка. — Вони простоможуть прийти, подивитися, помацати річ, що сподобалася, випити чаю,побалакати». За словами Андрєєвої, криза на продажах не позначилася: попитна клаптеве шиття в Україні стабільний, про що свідчать щоденні покупки,середній чек яких становить 1,5-2 тис. грн. Це підтверджує і Тетяна Богачук.Печворку не страшні ні сезонність, ні економічні перипетії.
Переробка старихречей може бути як самостійним бізнесом, так і додатковим джерелом прибутку.Російська компанія 3-Color, що спеціалізується на продажі матеріалів дляхудожників, архітекторів і дизайнерів, крім усіляких курсів з оформлення абопереробки старих речей, пропонує послугу «Майстерня напрокат».
Сенс її саме іполягає в разовій переробці. Людина приходить зі своїм задумом. У майстерні їйза невелику плату (сума, еквівалентна 70-110 грн.) надають матеріали,обладнання та консультацію художника. Природно, популярність послуги в разиперевищує попит на повноцінне навчання якійсь одній техніці оформлення(600-1200 грн. за курс). Українські колеги з компанії «Азур»запевняють, що, в принципі, теж не проти надати подібну послугу і провестиперсональний майстер-клас з оформлення однієї одиниці за плату приблизно 150грн.
Комісійнімагазини і пункти прокату речей — одні з найбільш швидкозростаючих нішкризового періоду. Тут можна знайти все, чого душа забажає — від дитячихбрязкалець до туристичного спорядження. І, вважає Ніна Рохманюк, розвиткуподібних підприємств буде сприяти економічна ситуація в країні.
Тільки в столиціза кризовий 2009 рік відкрилося до 20 комісійних магазинів (раніше на всюстолицю їх було близько п'яти) і приблизно така ж кількість пунктів прокату.Причому асортимент товарів останніх розширився: до традиційної орендитуристичного спорядження, електроінструментів і велосипедів додалися побутоватехніка, медичне обладнання (у тому числі інвалідні візочки і милиці), дизельніелектрогенератори, меблі, дитячі речі, більярдні столи, прикраси і навітьчервона доріжка з огороджувальними стійками. Ідею оренди почали активніше рекламуватикейтерінгові компанії, що пропонують всім охочим тимчасово покористуватисяпосудом, чохлами для стільців, декораціями.
У середньомустара річ продається не більше, ніж за півціни. При цьому націнка магазинастановить близько 30%. Сергій Єгорочкін, менеджер комісійного магазинапобутової техніки «НП Воробйов», експерт з реалізації старих речей здесятирічним стажем, найбільш перспективним форматом розвитку цього бізнесувважає об'єднання під одним дахом комісійних магазинів і сервісного центру — своєрідний будинок побуту. Такий підхід, на думку Єгорочкіна, дозволяєвідвідувачам отримати комплекс послуг. І, вважає експерт, у найближчі рік-двавін буде активно розвиватися.
Головна перевагакомісійного магазина — невеликі стартові капіталовкладення. Не потрібновитрачатися на закупівлю товару. На старті підприємцеві знадобиться до 15 тис.грн., які окупаються вже через шість-сім місяців роботи. Для відкриттякомісійного магазина потрібно отримати свідоцтво фізичної особи — підприємця зторгівлі одягом і взуттям, побутовою технікою або будь-яким іншим товаромкомісійної торгівлі, замовити печатку (близько 200 грн.) і орендуватиприміщення нежилого фонду на першому поверсі площею від 40 кв. м (близько 5тис. грн./міс.). Благо, у зв'язку із кризою потрібні площі вибрати є з чого.
Обладнання можназакупити нове (буде потрібно 7-10 тис. грн.), те, що було у вжитку (до 4 тис.грн.) або отримати в подарунок звичайне домашнє меблювання і пристосувати йогодля викладення товару. На щастя, концепція магазину це дозволяє, та і охочихпозбутися (нехай навіть задарма) зі старими меблями вистачає.
Зробити бізнес нанепотрібних речах можна. І, мабуть, криза — найсприятливіша пора для цього.Шити господарські сумки з рекламних банерів, зшивати шматочки чи здавати воренду свої речі — вирішувати вам.
Розрахунок
Прибуток екологічної організації з відходів руйнуванняглибоководного випуску каналізаційногоколектора м. Миколаєві.
Розрахунки проведені напідставі ПКМ України від 15.02.02 № 175.
1. Руйнуваннязалізобетонного самопливного каналізаційного колектору сталося через зміщеннягрунтів, яке призвело до виникнення провалів та скиду на територію міста більше120 тис.м3 неочищених стічних вод.
Розмір збиткувизначається за формулою:
Фг = ∑nі-1 (∆рі х Каі)- Лв
∆рі– балансова вартість і-го виду повністю зруйнованих фондів невиробничогопризначення з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації;
Каі — коефіцієнт амортизації і-го виду фондів невиробничого призначення;
Лв –ліквідаційна вартість одержаних матеріалів і устаткування.
Провулок Транспортний(самопливний каналізаційний колектор)
∆рі= 134256 грн.
Каі =0,504
Лв = 0 грн.
Фг = 134256 х0,504
Фг = 67665,02грн.
В мікрорайоні, де сталасяаварія проживає 55000 чол.
Водопостачання під часаварії проводилось за щільним тимчасовим графіком:
— з 6 січня 2007 до 13січня 2007 року по нормі 50 л/чол..
Споживачі отримали води:
0,05 м3/добу *7 діб * 55000 чол. = 19250 м3
проти нормативноговодопостачання: 300 л/добу
0,3 м3*7 діб * 55000 чол. = 115500 м3
Недодано води споживачам:
115500 м3 –19250 м3 = 96250 м3
Завдано збитків на суму:
96250 м3*1,17 грн. = 112612,50 грн., де 1,17 грн. за 1 м3 води.
На території районуканалізування, де сталася аварія, проводилося водовідведення за тимчасовоюсхемою і складає:
0,295 м3 *7 діб * 55000 чол. = 113575 м3
113575 м3 –19250 м3 = 94325 м3
94325 м3*0,81грн. = 76403,25 грн., де 0,81 грн. за 1 м3 стоків.
Всього з надання послугводопостачання та водовідведення завдано збитків на суму:
112612,50 грн. + 76403,25грн. = 189015,75 грн.
Разом збитки КП«Миколаївводоканал» складають:
67665,02 грн. + 189015,75грн. = 256680,77 грн.
2. У результаті аваріївідбулося замочування грунтів під фундаментом адміністративної будівліавтошколи ТОВ «Сервісно-виробнича фірма «Центуріон-Сервіс», площею 306,7 м2,що призвело до її часткового руйнування.
Термін експлуатації – 7років. Річний процент зносу – 5%.
Коефіцієнт амортизації –(100% — (7 х 5))/100 = 0,65.
Розмір збиткувизначається за формулою:
Фг = ∑nі-1 (∆рі х Каі)- Лв
∆рі– балансова вартість і-го виду повністю зруйнованих фондів невиробничогопризначення з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації;
Каі — коефіцієнт амортизації і-го виду фондів невиробничого призначення;
Лв –ліквідаційна вартість одержаних матеріалів і устаткування.
Будівля автошколи
∆рі= 542092,29 грн.
Каі =0,65
Лв = 0 грн.
Фг = 542092,29х 0,65 — 0
Фг = 352359,98грн.
Збитки автошколи ТОВ«Сервісно-виробничої фірми «Центуріон-Сервіс» складають 352359,98 грн.
3. В результаті аварії з6 січня 2007 року до акваторії Бузького лиману потрапило 120 тис.м3недостатньо очищених каналізаційних стічних вод, що призвело до забрудненняводних ресурсів.
Розмір збитку:
Ззб = V х Т х Сф х (0,003х Аі х п) х j х0,001, де
- V х Т – обсяг скиду з НСК-4. складає120 тис м3.;
- Сф – усередненафактична концентрація забруднюючої речовини, г/м3;
- 0,003 – базоваставка відшкодування збитків у частині неоподаткованого мінімуму доходівгромадян, НМД/кг
- Аі – показниквідносної небезпечності речовин, визначається у співвідношенні 1/Сгдк, де Сгдк– гранично допустима концентрація речовин згідно з узагальненим переліком ГДКшкідливих речовин для рибогосподарських водойм;
- п – величинанеоподаткованого мінімуму доходів громадян в одиницях національної валюти, грн.п = 17 грн.
- J – коефіцієнт, що враховує категоріюводного об’єкту, у відповідності з дод.2 Методики j = 2;
- 0,001 –коефіцієнт, що враховує розмірність величин.
Таким чином, збитки відскиду неочищених стічних вод в Бузький лиман складають:
Від скиду завислихречовин:
З зав. = 120 х 378,5 х0,003 х 0,01 х 17 х 2 х 0,001 = 0,0463 тис.грн
Від скиду органічнихречовин (БСКп)
З БСКп = 120 х 498,5 х0,003 х 0,33 х 17 х 2 х 0,001 = 2,0135 тис.грн
Від скиду аміаку
Зам = 120 х 46,10 х 0,003х 2 х 17 х 2 х 0,001 = 1,1285 тис.грн
Від скиду нітритів
Зніт = 120 х 0,141 х0,003 х 12,5 х 17 х 2 х 0,001 = 0,0216т.грн
Від скиду нитратів
Знит = 120 х 1,00 х 0,003х 0,025 х 17 х 2 х 0,001 = 0,00031 тис.грн
Від скиду фосфатів
Зфосф. = 120 х 12,9 х0,003 х 5,9 х 17 х 2 х 0,001 =0,9316 тис.грн
Від скиду нафтопродуктів
Зн. = 120 х 3,520 х 0,003х 20 х 17 х 2 х 0,001 = 0,8617 тис.грн
Від скиду АПАР
ЗАПАР= 120 х 0,57 х 0,003х 2 х 17 х 2 х 0,001 = 0,0139 тис.грн
Від скиду заліза
Ззал. = 120 х 3,275 х0,003 х 10 х 17 х 2 х 0,001 = 0,4009 тис.грн
Від скиду хрому+3
Зхр+3. = 120 х0,014 х 0,003 х 200 х 17 х 2 х 0,001 = 0,0343 тис.грн
Від скиду хрому +6
Зхр+6. = 120 х0,009 х 0,003 х 1000 х 17 х 2 х 0,001 = 0,1102 тис.грн
Ззаг=2,0135+0,15х(0,0463+1,1285+0,0216+0,00031+0,9316+0,8617+0,0139++0,4009+0,0343+0,1102) = 2,0135 + 0,15 х 3,5493 = 2,545 тис.грн.
4. В результаті аваріївідбулося підмивання основи дорожнього полотна довжиною 450 п.м., що призвелодо його просадки та руйнування.
Стічні неочищені води ввеликій кількості потрапили до зливової каналізації, що призвело до їїзакупорювання.
Збитки від руйнування тапошкодження основних фондів невиробничого призначення КП «ЕЛУавтодоріг»визначаються за формулою:
Фг = ∑nі-1 (∆рі х Каі)- Лв
∆рі– балансова вартість і-го виду повністю зруйнованих фондів невиробничогопризначення з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації;
Каі — коефіцієнт амортизації і-го виду фондів невиробничого призначення;
Лв –ліквідаційна вартість одержаних матеріалів і устаткування.
Провулок Транспортний(руйнування основи та покриття дороги)
∆рі= 70200 грн.
Каі =0,05
Лв = 0 грн.
Фг = 70200 х0,05 – 0
Фг = 3510 грн.
Провулок Транспортний(зливова каналізація)
∆рі= 2863483 грн.
Каі =0,05
Лв = 0 грн.
Фг = 2863483 х0,05 = 143174 грн.
Фг = 143174грн.
Разом збитки КП«ЕЛУавтодоріг» складають
3510 грн. + 143174 грн. =146684 грн.
Загальний прибуток управління екології склав:
256680,77 + 352359,98 +2545 + 146684 = 758269,75 грн.
Перелікнавчально-методичної літератури
1. АссэльГенри. Маркетинг: принципы и стратегия. — М.: Инфра, 1999.
2. АкимоваИ.М. Промышленный маркетинг. К.: Знання, 2000.
3. АрмстронгГ., Котлер Ф. Введение вмаркетинг. – М.: Издательский дом “Вильямс”, 2000.
4. Бейкер М.Маркетинг. Энциклопедия. С.-Петербург. Изд. “Питер”, 2002.
5. Болт Г. Дж. Практическоеруководство по управлению сбытом. – М.: Экономика, 1991.
6. Войчак А.В. Маркетинговийменеджмент. – К.: КНЕУ, 1998.
7. Войчак А.В., Павленко А.Ф. Системата характеристики сучасного маркетингу. – К.: КДЕУ, 1994.
8. ВойчакА.В., Павленко А.Ф Маркетинг. Підручник.К.: КНЕУ, 2003
9. ВолковО.М. Методическое пособие по изучению иностранных фирм. – М.: изд. ВНИКИ, 1989.
11. Все омаркетинге. Сборник длля руководителей предприятий, экономических икоммерческих служб. – М.: Азимут-центр, 1992
12. Герасимчук В.Г. Маркетинг: теоріяі практика. – К.: Вища школа, 1994
14. ГерасимчукВ.Г. Розвиток підприємництва: діагностика, стратегія, ефективність. – К.: Вищашк.., 1997.
15. Голубков Е.П. Маркетинговыеисследования: теория, практика и методология. – М.: Финпресс, 1998.
16. Голдобина А.Н. Управлениезапасами средств производства. – Л.: ЛФЭИ, 1990.
17. Долинская И.А., Соловьев И.А.Маркетинг и конкурентоспособность промышленной продукции. – М.: Изд.Стандартов, 1991.
18. Дайан А., Буперель Ф., Ланкар Р.и др. Академия рынка. Маркетинг. – М.: Экономика, 1993.
19. Дихтль Е., Хершген Х.Практический маркетинг. – М.: Вища шк.”, 1995.
20. Джобер Д. Маркетинг. – М.:«Вильямс», 2000
21. Жданов А.А. Изобретательство –стандартизация – патентирование. Изд. Стандартов. – 1982.
22. Завьялов П.С. Демидов В.Е.Формула успеха. М.: Международные отношения, 1991.
23. Кардаш В.Я. Маркетингова товарнаполітика. – КНЕУ, 1997.
24. Кардаш В.Я. Стандартизація иуправление качеством продукции. К.: Вища шк.., 1985.
25. Кардаш В.Я. Экономика и стандартизаціякачества продукции. К.: УМКВО, 1989.
26. Котлер Ф. Основы маркетинга. –М.: Прогресс,1990.
27. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент.Аналіз, планирование, внедрение, контроль. Изд. Питер.С.-Петербург.Москва.Харьков. Минск, 1998.
28. Котлер Ф., Амстронг Г., СондерсД., Вонг В. Основы маркетинга. Изд. Вільямс. Москва – С.-Петербург-Киев, 1998
29. Крилова Г.Д. Зарубежный опитуправления качеством. М. Изд. Стандартов, 1992.
30. Крикавський Є.В., Чухрай Н.І.Промисловий маркетинг. Львів. Львівська політехніка, 2001.
31. Крысин Ю.М., Литвиненко В.П.,Мишукова Р.А. Маркетинг крупной промышленности за рубежом. – М.: УНИИТЭНМС,1990.
32. Кус Альфред. Основи маркетингу (ред. Павленко А.Ф., Пилипчук В.П.). – К.: Нічлава, 1999.
33. Лавров С.М., Злобин С.Ю. Основы маркетингапромышленных товаров.- М.: Внешторгиздат, 1989.
34. Лук»янець Т.І. – Маркетингова політика комунікацій. – К.:КНЕУ, 2000.
35. Ламбен Ж.Ж. Стратегический маркетинг.С.-Петербург, «Наука», 1996.
36. Литвиненко А.Н. Основные принципыоценки конкурентоспособности промышленной продукции. Приложение к БИКИ. – 1984,№ 12.
37. Маджаро С. Международныймаркетинг. – М.: Международные отношения, 1979.
38. Маркетинг во внешнеэкономическойдеятельности предприятия. М.: Внешторгиздат, 1989.
39. Маркова В.Д. Маркетинг услуг. М.:Финансы и статистика, 1996
40. Мунипов В.М., Данилюк В.И., ОшеВ.К. Стандартизация, качество продукции и эргономика. М.: Изд. Стандартов,1982.
41. Маркетинг / Под ред. РомановаА.П. – М.: Банки и биржи, 1995.
42. Обеспечение материальнымиресурсами и коммерческая деятельность предприятий / Под ред. Висюлина Ф.П.,Михневича Л.М. – Минск: Высшая школа,1991.
43. Основы маркетинга. ( Филип Котлери др.). – Киев-Москва-С.Петербург,1998.
44. Основы предприниматнльскойдеятельности. М.: Финансы и статистика, 1994.
45. Коваленко Л.П., Оснач О.Ф., ПилипчукВ.П. Промисловий маркетинг. К. 2009.
45. Пешкова Е.П. Маркетинговый анализв деятельности фирмы. – М.: 1996.
46. Прауде В.Р., Білий О.В.Маркетинг. – К.: Вища школа, 1994.
45. Промисловий маркетинг. Теорія тагосподарські ситуації. ( Ред.Старостіна А.О.), — К.:Іван Федоров, 1997.
46. Промисловий маркетинг .\ Під ред.Шубіна О.О. К.: НМЦВО МоіН України, Студцентр, 2002
47. Перерва П.Г. Управлениемаркетингом на машиностроительном предприятии. Харків, “Основа”, 1993.
48. Рабинович И.А. Маркетинг вкоммерческой деятельности. Одесса, «Интмар», 1993.
49. Савєльєв Є.В. Маркетинг новогопродукту. – Тернопіль: ВІПОЛ, 1994.
50. Старостіна А.О. Маркетинговідослідження. Вільямс. Київ – Москва – С.Петербург. 1998
51. Святненко В.Ю. Промисловиймаркетинг. К.: МАУП, 2001.
52. Тоехиро Коно. Стратегия и структура японскихпредприятий. – М.: Прогресс, 1987
53. Ценообразование и рынок / Подред. Е.И. Пунина.-М.: Прогресс,1992.
54. Черчиль Г.А. Маркетинговые исследования. – С-Пб,2000
55. Эванс Дж.Р., Берман Б.-Маркетинг.– М.: Экономика, 1990