Реферат: Ефективність використання логістичних схем руху матеріальних запасів та продукції на підприємстві
Курсова робота
на тему: «Економічнаефективність використання логістичних схем руху матеріальних запасів тапродукції на підприємстві»
Вступ
Нетак давно у бізнес-лексиконі вітчизняних компаній з’явилося нове слово – «логістика».Сьогодні без ефективно діючої системи логістики практично неможливо забезпечитиефективну діяльність системи збуту, системи маркетингу та роботу компанії вцілому. Те, що зароблені гроші – це зекономлені гроші, починають усвідомлюватий вітчизняні підприємці.
Вумовах нинішнього ринку дедалі менше значення у конкурентоспроможності товарувідіграють ціна на товар, а більше – якісний сервіс, зокрема своєчасна доставкатоварів, стабільність асортименту тощо. Це стосується як клієнтів магазинів чисупермаркетів, так і роздрібних торгівців при виборі постачальника. З огляду наце, більшість підприємств дедалі більше уваги приділяють побудові ефективноїсистеми логістики, що є однією з конкурентних переваг на ринку. Витрати напобудову та забезпечення діяльності оптимальної системи логістики повертаютьсязростанням обсягів продажу і значною економією на складуванні татранспортуванні товарів. Вважається, що коли внаслідок руху товарних потоківсобівартість товару зростає більш ніж на 3 відсотки – необхідно звернути увагуна побудову системи логістики у компанії. Витрати компанії внаслідокнеефективної системи логістики можуть сягати 5–35% від обігу фірми.
Зарубіжнийдосвід доводить, що логістиці належить стратегічно важлива роль в сучасномубізнесі. Сьогодні неможливо уявити виробниче чи торгове підприємство, яке незаймається вирішенням логістичних задач. Логістика дозволяє оптимізуватифункціонування товарних, інформаційних і фінансових потоків, істотно скоротитипроміжок часу між закупкою сировини і напівфабрикатів і поставкою готовогопродукту споживачу, сприяє суттєвому скороченню матеріальних запасів.Невипадково все більше спеціалістів, які досягли успіху в цій області,отримують вищі посади в керівництві компаній. З позицій бізнесу під логістикоюрозуміють ефективне управління матеріальними і супутніми (інформаційними,фінансовими, сервісними) потоками для досягнення корпоративних цілей зоптимальними затратами всіх ресурсів. В теперішній час у передових фірмахтрадиційні функціональні області логістики (транспортування, управліннязапасами, закупками і замовленнями, складування, вантажопереробка, упаковка)інтегрувались на базі загальної інформаційно-комп’ютерної платформи, створившистратегічну інноваційну систему.
Метоюнаписання даної роботи є обґрунтування необхідності запровадження методівлогістичного управління матеріальними запасами.
Темає актуальною тому, що має багато невивчених проблем, насамперед пов’язаних звикористанням транспорту для організації комерційної діяльності – це такі як: доставкавантажів, ефективність використання транспорту, вибір виду транспорту і схемтранспортування та ін. Сучасні методи підвищення ефективності управлінняматеріальними потоками мають практичний інтерес для української економіки, їхнєвикористання дасть можливість підприємствам нашої країни ефективно діяти як навнутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
1. Значення логістики в ринковій економіці
1.1 Поняття логістики
Логістика – досить нове длянас поняття: її нещодавно почали відокремлювати як самостійний науковий напрям,на підприємствах про неї, схоже, нічого невідомо, а в вітчизняних літературних джерелна тему логістики, на відміну від закордонних, дуже мало. Закордонні автори публікаційз логістики підкреслюють її самостійність, у тому числі стосовно маркетингу. Унашій країні поки що логістика не розглядається як автономна, самостійна наука.
Сучасніметоди підвищення ефективності управління матеріальними потоками маютьпрактичний інтерес для української економіки, їхнє використання дастьможливість підприємствам нашої країни ефективно діяти як на внутрішньому, так іна зовнішньому ринках.
Грецькеза походженням слово «логістика» (мистецтво враховувати) – вживається в мовахбагатьох народів (logistic – англ., logistik – нім., logistique – франц.,logistica – італ. і т.д.). Наукою, на думку Т. Павеллека, логістика сталазавдяки військовій справі. Візантійський імператор Леон VI (865–912 pp.) таквизначав завдання логістики: «платити армії, озброювати її, забезпечувативійськовим майном, своєчасно і повною мірою піклуватися про її потреби,належним чином готувати кожну дію військового походу і відповідно до цьогоуправляти і розпоряджатися рухом і розподілом власних збройних сил».
Тільки в 60-х роках XX століття ці принципи логістики стализастосовуватися не тільки в системі постачання армій, але й у промисловостідеяких країн Західної Європи.
Інтенсивний розвиток логістики у невійськовій галузі пов'язуєтьсяз енергетичною кризою початку 70-х років. Саме тоді спеціалісти звернулися дологістики як однієї з ефективних форм інтеграції виробництва, транспортування,розподілу і збуту товарів із широким залученням сучасних технічних засобів. [4]
Існує багато визначень логістики, тому що вона – новий науковийнапрямок, що знаходиться в стадії формування. Крім того, труднощі звизначенням поняття логістики пояснюються тим, що логістика має багато розділів,про що свідчать її функції.
Відповідно до одного із найзагальніших визначень, логістика єтеорією і практикою управління матеріальними потоками. З погляду менеджера,логістика інтерпретується як організація управління цілеспрямованою підготовкоюі доцільним використанням коштів і послуг, необхідних для вирішення конкретнихзавдань.
Логістика виступає як певна виробнича інфраструктура економіки.Вона базується на чіткій взаємодії попиту, поставок, виробництва,транспортування і розподілу продукції. Логістика починається з первинних джерелсировини або вироблення напівфабрикатів, продовжується в обігу матеріалів інапівфабрикатів у рамках виробничого процесу підприємства і завершуєтьсядоставкою готової продукції споживачу для досягнення економічних цілейпідприємця.
Французькіфахівці з логістики трактують логістику як «сукупність різноманітних видів діяльностіз метою одержання з найменшими витратами необхідної кількості продукції увстановлений час та у встановленому місці, в якому існує конкретна потреба вданій продукції». На думку деяких західних спеціалістів, логістика – цеінтеграція процесу перевезень з виробничою сферою і включаєвантажно-розвантажувальні операції, зберігання і транспортування товарів, атакож необхідні інформаційні процеси.
Така різноманітністьвизначень логістики пояснюється тим, що ця дисципліна поки що перебуває устадії формування і її базова термінологія ще не уніфікована. Але можна виділитизагальну частину: логістика вирішує питання матеріальних та інформаційнихпотоків з товароруху (сировини, матеріалів, запасних частин), тобто з поставок.
Загальнимдля всіх фахівців з логістики також є системний розгляд виробничих процесів та їхтранспортно-складського забезпечення з урахуванням сфери товарообороту. [6]
1.2 Концепція логістикиВ умовах лібералізації економіки логістика повинна одержати своєвизнання і в Україні. На початкових стадіях формування логістичних структурможна звернутися до міжнародного досвіду в цій галузі. В багатьох країнахфункціонують національні логістичні об'єднання, створена Європейська асоціаціялогістики (ELA). Авторитетними теоретичними джерелами є періодичні видання: «Logistics»(Велика Британія), «Logistiques Magazine» (Франція), «Logistik Spektrum» (Німеччина),«Production and Inventory Management» (США), «International Journal of PhysicalDistribution and Logistics Management» тощо.
Досвід розвинутих країн у сфері підвищення ефективностіматеріального виробництва свідчить про те, що одним із основних інструментівзміцнення позицій на ринку є використання концепції логістики в організаціїекономічної діяльності підприємства. В сучасному розумінні логістика охоплює якбезпосередньо виробництво, так і сферу планування і управління всією діяльністюпідприємства в ланцюжку «постачальник – виробник – споживач».
Логістика проголошує пріоритет споживача, тобто 100% виконаннядоговірних зобов'язань, високий рівень сервісу. Водночас застосуваннялогістичних рекомендацій вигідне постачальникам. Так, на підприємствах «Форд» використаннясистеми «точно в строк» (just in time) дало можливість за два роки скоротитизапаси на 40%. За даними проф. А. Смєхова, реалізація основних положеньлогістики дає можливість скоротити витрати на транспортування і збереженняпродукції на 15–20%, зменшити рівень запасів на 50%, знизити тривалістьробочого циклу на 50–70% [8].
Отже, логістика гармонізує інтереси постачальників і споживачів.
Концепція логістики базується на таких принципах.
1. Розгляд руху матеріальних ресурсів від первинногоджерела до кінцевого споживача як єдиного матеріального потоку.Елементи, що формують матеріальний потік підприємства, технологічно пов'язані,а витрати, обумовлені ними, економічно залежні. Це означає, що зміни в одномуіз видів діяльності впливають на інші, а спроби зниження окремих витрат можутьпризвести до більш високих сукупних витрат.
Недостатньо оперативні дії служб постачання можуть негативновідбитися на роботі виробничо-координаційного відділу, безвідповідальністьякого, у свою чергу, дезорганізує діяльність служби збуту. Прагненняоптимізувати роботу виробничих підрозділів може призвести до перевантаженняскладів одним видом продукції і невчасного забезпечення іншим. Низькі витратина транспортування можуть стати хорошою метою, якщо транспортна службанамагається її досягти, не приносячи в жертву швидкість і надійність доставки,якщо не буде потрібно збільшувати витрати на утримання запасів. Чим більшийобсяг партії деталей, що запускаються у виробництво, тим менші витрати напереналагодження устаткування. Проте витрати на збереження незавершеного виробництвазбільшуються. Навпаки, зі зменшенням обсягу партії витрати на збереження запасузнижуються, а витрати на переобладнання збільшуються. Розміщення виробничихпотужностей, складів, пунктів технічного контролю впливає на транспортнівитрати.
Основною характеристикою матеріального потоку підприємства єбезперервність. Протягом усього технологічного циклу постачання продуктів коженйого учасник повинен забезпечувати споживачів за принципом «точно в строк», алеці дії мають супроводжуватися мінімальними сукупними витратами, пов'язаними зрухом.
З огляду на зв'язок між стадіями, що формують матеріальний потікпідприємства, його міжфункціональний характер і беручи до уваги цільовуспрямованість, логістика передбачає використання організаційно-управлінськихмеханізмів координації – логістичних систем.
2. Впровадження логістичних систем – організаційно-управлінськихмеханізмів координації дій спеціалістів різноманітних служб, які управляютьматеріальним потоком.
Поняття «логістична система» вживається щодо органів управління іхарактеризується двома ознаками. З одного боку, логістична система – цеорганізована множина структурних елементів, що функціонують для досягненняєдиної цілі, з іншого боку – план, за допомогою якого суб'єкт управління прагнеїї досягти.
Логістична система – це організаційний механізм, щоперетинає функціональні межі підрозділів підприємства (за допомогою гнучкоїкоординації) і спрямовує їхні дії на досягнення мети логістики. Підрозділвідповідає за виконання всього набору видів діяльності, пов'язаних ізматеріальним потоком і необхідних для задоволення попиту споживачів, – відвибору постачальників до надання послуг. На чолі підрозділу стоїть менеджерматеріального потоку, що формулює оперативні цілі, усуває конфлікти, відповідаєза вдосконалення системи і кінцеві результати її функціонування. Як важливийелемент ієрархічної структури управління він підпорядковується першомукерівнику підприємства.
Поряд із поняттям «управління матеріальним потоком» спеціалістивиділяють ще два терміни – «управління матеріалами» і «управління розподілом».Перший стосується руху матеріалів у межах підприємства, другий – розподілуготової продукції серед споживачів.
У рамках підрозділу з управління розподілом об'єднуються пов'язаніз рухом функції, які знаходяться в «економічному просторі» між крайньою межеювиробничого процесу, тобто відвантаженням готової продукції з розміщених натериторії підприємства складів збуту, і сферою споживання продукції, щопостачається.
Таким чином, підрозділ з управління матеріалами – цеорганізаційний механізм зниження витрат, які виникають, в основному, на етапахпостачання і виробництва, а підрозділ з управління розподілом – аналогічниймеханізм зменшення витрат, але вже в сфері збуту. Обидва варіанти побудовиінтегрованого підрозділу базуються на розчленуванні матеріального потоку і єокремими випадками загального управлінського рішення. Його доцільнорекомендувати підприємствам, які незалежно від виробничого профілю стикаються зпроблемами, пов'язаними з координацією дій усіх підрозділів, через якіпроходить матеріальний потік.
Розглянуті організаційні форми успішно зарекомендували себе впромислових корпораціях США. Перехід до ринкової економіки й об'єктивні потребивиробництва зумовлюють можливість створення аналогічних інтегрованихпідрозділів на вітчизняних підприємствах.
3. Використання агрегованого показника, який крімвартості самих матеріалів, враховує також витрати, пов 'язані з їхнім рухом.На підставі співвідношення фактичних сукупних витрат із мінімальними при дотриманніодного обмеження – якісного обслуговування споживачів – роблять висновок проефективність функціонування логістичних систем.
Витрати, пов'язані з рухом матеріальних ресурсів, по суті, євитратами на створення і збереження запасів і досить легко піддаютьсяформалізації.
Управління логістикою спрямовано на координацію планування іпоточної діяльності в сфері матеріального забезпечення і розподілу в тісномузв'язку з технологічним процесом.
Впровадження концепції логістики на підприємстві може дати такіреальні результати:
– скорочення кількості продажу, «втраченого» за відсутностізапасів необхідної продукції, завдяки більш точному розміщенню запасів іконтролю за ними. Тим самим досягається подвійна мета: збільшується обсягпродажу і забезпечується більш високий рівень обслуговування споживача;
– логістична система, яка спроможна швидко реагувати наринкові зміни, може забезпечити скорочення «циклу обслуговування споживачів» і,відповідно, скорочення запасів у них. Це дає підприємству-постачальнику перевагиперед конкурентами в боротьбі за свою частку ринку;
– вдало спроектована логістична система сприяє зміцненнюзв'язків постачальника зі споживачем. Це може бути досягнуто шляхом інтеграціїзасобів доставки продукції постачальника і засобів одержання її споживачем.
– ефективні методи «фізичного розподілу» дають істотнуекономію витрат, що можна поширити і на споживача у формі зниження оплати задоставку продукції і т.д.;
– впровадження ефективної логістичної системи дає можливістьпідприємству більш успішно і прибуткове конкурувати на окремих ринках.
Отже, концепція логістики – це спосіб мислення, що визначаєцілі і принципи виробничо-господарської діяльності підприємства, сама жлогістика виступає при цьому засобом дій, засобом реалізації концепції.
Якщо концепція логістики – це спрямованість ділового мислення, тологістика – це спрямованість дій у сфері бізнесу. Якщо концепція логістики – цефілософія підприємства, то логістика – це система управління, об'єктивнонеобхідна для реалізації цілей підприємства. [7]
1.3 Завдання і цілі логістикиОсновнезавдання логістики – досягнення фірмою найбільшого прибутку. На жаль, логістикарозглядається крізь призму досягнення фірмою стратегічних цілей і оптимізаціїїї основних оперативних процесів. У зв'язку з цим розрізняють загальні тапідпорядковані їм локальні завдання логістики. Для виконання загального завданнянеобхідно забезпечити з найменшими витратами максимальну пристосованість фірмдо мінливої ринкової ситуації, збільшення їх частки товару на ринку та перевагиперед конкурентами. Одним із загальних завдань логістики є створення ефективноїінтегрованої системи регулювання матеріальних та інформаційних потоків іконтролю за ними, що забезпечувало б високу якість постачання продукції. З цим завданнямтісно пов'язані такі проблеми, як забезпечення взаємної відповідності матеріальнихта інформаційних потоків, контроль матеріального потоку та передача даних до єдиногоцентру, визначення стратегії і технології фізичного переміщення товарів, розробкаспособів управління операціями їх руху, встановлення форм стандартизаціїнапівфабрикатів та пакування, визначення обсягу виробництва, транспортування і складування,розбіжностей між бажаними та можливими закупівлями і виробництвами.
Прикладомлокального завдання логістики є оптимізація виробничих запасів та максимальне скороченнячасу зберігання і транспортування вантажів. Недостатній зв’язок концепціїлогістики з активною ринковою стратегією часто призводить до того, що сама по собізакупівля сировини, напівфабрикатів, комплектуючих стає мотивом для початкувипуску тієї чи іншої продукції без належного попиту на неї. Однак у нинішнійринковій ситуації такий підхід до випуску продукції може призвести докомерційного провалу. Орієнтація на мінімізацію витрат, безперечно, необхідна,але за оптимального рівня поєднання витрат і рентабельності основного та оборотногокапіталу, задіяного в межах ринкової стратегії.
Цілямисучасної логістики є:
· надходження всіх матеріалів у відповідних кількостях, якості йасортименті до місця споживання;
· зміни запасів матеріалів у відповідь на інформацію про можливості їхшвидкого придбання;
· зміна політики продажу вироблюваних товарів на політикувиробництва товарів, що продаються;
· зменшення оптимального розміру партії постачання та обробки доодиниці;
· якісне виконання усіх замовлень у мінімальні строки.
Досягненнясукупності поставлених цілей – це ідеал, до якого слід прагнути. І чим вищий виробничийта інфраструктурний потенціал, тим легше досягти цього ідеалу. Успішнійреалізації даної концепції логістики окремими фірмами сприяє створення нимисистеми оперативної доставки вантажів. [12]
2.Логістика управління матеріальними запасами
2.1Поняття матеріального запасу. Види матеріальних запасів
Поняттяматеріального запасу є одним з ключових в логістиці. Узята з природи сировина,перш ніж у вигляді готового виробу потрапити до кінцевого споживача,переміщається, з'єднується з іншими матеріалами, піддається виробничій обробці.Просуваючись по матеріалопровідному ланцюгу сировина (а згодом напівфабрикат іготовий продукт) періодично затримується, чекаючи своєї черги вступу до тієїабо іншої виробничої або логістичної операції.
Загальноприйняте формулювання свідчить, щоматеріальні запаси – це продукціявиробничо-технічного призначення, яка знаходяться на різних стадіях виробництваі обігу, вироби народного споживання і інші товари, що очікують на вступ упроцеси виробничого або особистого споживання.
Якбивесь ланцюг учасників, що забезпечують перетворення первинної сировини у виробинародного споживання і просування цих виробів, працював як єдиний механічнийконвеєр, час очікування можна б було практично звести до нуля. Проте вреальному житті обійтися без такого очікування не можливо.
Створеннязапасів завжди пов'язане з витратами. Перерахуємо основні види витрат,пов'язаних із створенням і змістом запасів:
– замороженіфінансові кошти;
– витратина зміст спеціально обладнаних приміщенні;
– оплатапраці спеціального персоналу;
– постійний ризик псування, розкрадання.
Наявністьзапасів – це витрати. Проте відсутність запасів – це теж витрати, тількивиражені у формі різноманітних втрат. До основних видів втрат, пов'язаних звідсутністю запасів, відносять:
– втративід простою виробництва;
– втративід відсутності товару на складі у момент пред'явлення попиту;
– втративід закупівлі дрібних партій товарів за більш високими цінами і ін.
Не дивлячись на те, що зміст запасів пов'язаний з певнимивитратами, підприємці вимушені їх створювати, оскільки відсутність запасів можепривести до ще більшої втрати прибутку.
Запаси в тому чи іншомувигляді присутні по всій довжині логістичного ланцюга, як у сфері виробництва,так і в сфері обігу продукції.
Основні мотивистворення матеріальних запасів:
1. Імовірність порушення встановленогографіка постачань (не передбачає зниження інтенсивності вхідного матеріальногопотоку). У цьому випадку запас необхідний длятого, щоб не зупинився виробничий процес, що особливо важливо для підприємствіз безперервним циклом виробництва.
2. Можливість коливання попиту (непередбачає збільшення інтенсивності вихідного потоку).Попит на яку-небудь групу товарів можна передбачити з великою ймовірністю.Однак прогнозувати попит на конкретний товар набагато складніше. Тому, якщо немати достатнього запасу цього товару, можлива ситуація, коли платоспроможнийпопит не буде вдоволений, тобто клієнт піде без покупки.
3. Сезонні коливання виробництва деякихвидів товарів. В основному це стосується продукціїсільського господарства.
4. Знижки за покупку великої партії товарівтакож можуть стати причиною створення запасів.
5. Спекуляція.Ціна на деякі товари може різко зрости, тому підприємство, яке зумілопередбачати цей ріст, створює запас з метою одержання прибутку за рахунокпідвищення ринкової ціни.
6. Витрати, пов’язані з оформленнямзамовлення. Процес оформлення кожного новогозамовлення супроводжується витратами адміністративного характеру (пошукпостачальника, проведення переговорів з ним, відрядження, міжміські переговориі т. п.). Знизити ці витрати можна скоротивши кількість замовлень, щорівносильне збільшенню обсягу партії, яка замовляється, і, відповідно,підвищенню розміру запасу.
7. Можливість рівномірного здійсненняоперацій виробництва і розподілу. Ці два видидіяльності тісно взаємопов’язані між собою: розподіляється те, що виробляється.Якщо запаси відсутні, інтенсивність матеріальних потоків у системі розподілуколивається відповідно до змін інтенсивності виробництва. Наявність запасів усистемі розподілу дозволяє здійснювати процес реалізації більш рівномірно, незалежновід ситуації у виробництві. У свою чергу, наявність виробничих запасів згладжуєколивання в постачаннях сировини і напівфабрикатів, забезпечує рівномірністьпроцесу виробництва.
8. Можливість негайного обслуговуванняпокупців. Виконати замовлення покупців можна утакий спосіб:
- виготовити замовлений товар;
- закупити замовлений товар;
- видати замовлений товар негайно знаявного запасу.
Останній спосіб є, якправило, найдорожчим, тому що вимагає утримання запасу. Однак в умовахконкуренції можливість негайного задоволення замовлення може виявитисявирішальною в боротьбі за споживача.
9. Зведення до мінімуму простоїв увиробництві через відсутність запасних частин.Псування устаткування, різноманітні аварії можуть привезти за умови відсутностізапасів деталей до зупинки виробничого процесу. Особливо це важливо дляпідприємств із безперервним процесом виробництва, тому що в цьому випадкузупинка виробництва може дорого коштувати.
10. Спрощення процесу управліннявиробництвом. Мова йде про створення запасівнапівфабрикатів на різних стадіях виробничого процесу всередині підприємства.Наявність цих запасів дозволяє знизити вимоги до ступеня узгодженостівиробничих процесів на різних ділянках, а, отже, і відповідні витрати наорганізацію управління цими процесами.
Перелічені причинисвідчать про необхідність створення запасів у логістичних системах. При цьомуособливістю безпосередньо логістичного підходу до управліннятоварно-матеріальними запасами є відмова від функціонально-орієнтованоїконцепції в цій сфері. [6]
Поняттязапасу пронизує всі сфери матеріального виробництва, тому що матеріальний потікна шляху переміщення від первинного джерела сировини до кінцевого споживачаможе накопичуватися у вигляді запасу на будь-якій ділянці. Причому, управліннязапасами на кожній з ділянок має свою специфіку. У теорії управліннязапасами виділяють такі їх види:
1.За місцем продукції в логістичному ланцюзі:
· запаси матеріальних ресурсів;
· запаси незавершеного виробництва;
· запаси готової продукції;
· запаси тари;
· запаси зворотних відходів.
2.По відношенню до базисних логістичних активностей:
· запаси в постачанні, матеріальні ресурси, які знаходяться влогістичних ланцюгах від постачальників до складів матеріальних ресурсівтоваровиробника, призначені для забезпечення виробництва готової продукції;
· виробничі запаси, запаси матеріальних ресурсів і незавершеноговиробництва, які надійшли до споживачів і не були перероблені, знаходяться напідприємствах усіх галузей сфери матеріального виробництва, призначені для виробничогоспоживання і дозволяють забезпечити безперервність виробничого процесу;
· товарні (збутові) запаси, запаси готової продукції, транспортнізапаси, які знаходяться на складах готової продукції фірми-виробника та удистрибутивній мережі, призначені для задоволення попиту споживачів (продажу);
· сукупні матеріальні запаси є об’єктом оптимізаціїлогістичного управління з позиції загальних витрат і містять у собі всіперераховані вище види запасів: запаси у постачанні, виробничі запаси і товарнізапаси.
3.По відношенню до комплексних логістичних активностей:
· складські запаси, запаси готової продукції, яка знаходитьсяна складах різного типу і рівня певних ланок логістичної системи, яквнутрішньофірмових, так і логістичних посередників; – транспортні запаси(запаси в дорозі, транзитні запаси), запаси матеріальних ресурсів,незавершеного виробництва або готової продукції, які знаходяться в процесітранспортування від однієї ланки логістичної системи до іншої або в межаходнієї ланки логістичної системи;
· запаси вантажопереробки, специфічний складський запас, який формуєтьсябез логістичної операції зберігання (наприклад, перевантаження в одномутранспортному вузлі з одного виду транспорту на інший, консолідація, сортуванняі т.д.).
4.За функціональним призначенням (стосується виробничих і товарних запасів):
· поточні (регулярні) запаси – це основна частинавиробничих і товарних запасів, які призначені для забезпечення безперервностіпроцесу виробництва і збуту між двома черговими постачаннями, утворюються заумов нерівномірного і регулярного постачання через невідповідність обсягівпостачання і разового споживання;
· страхові (гарантійні) запаси призначені длябезперервного постачання споживача за непередбачених обставин: відхилення вперіодичності й у величині партій постачань від запланованих, змінаінтенсивності споживання, затримки постачань у дорозі, збої увиробничо-технологічних циклах і т.д.;
· підготовчі (буферні) запаси – це частина виробничого(товарного) запасу, призначена для підготовки матеріальних ресурсів і готовоїпродукції до виробничого або особистого споживання, їх наявність зумовленанеобхідністю виконання певних логістичних операцій з приймання, оформлення,завантаження-розвантаження, додаткової підготовки до споживання;
· сезонні запаси – це запаси матеріальних ресурсів і готовоїпродукції, створювані і підтримувані за очевидних сезонних коливань попиту абохарактеру виробництва, транспортування;
· запаси просування готової продукції формуються іпідтримуються в дистрибутивних каналах для швидкої реакції на здійснювануфірмою маркетингову політику просування товару на ринок, зазвичайсупроводжувану широкомасштабною рекламою в засобах масової інформації,покликані задовольняти можливе різке збільшення попиту на готову продукціюфірми;
· спекулятивні запаси зазвичай створюються фірмами для матеріальнихресурсів з метою захисту від можливого підвищення цін на них або введенняпротекційних квот і тарифів;
· застарілі (неліквідні) запаси утворюються внаслідокрозбіжності логістичних циклів у виробництві і дистрибуції з життєвим цикломтоварів, а також через погіршення якості товарів під час зберігання.
4.По відношенню до ланки логістичного ланцюга або логістичних посередників:
· запаси у постачальників;
· запаси у споживачів;
· запаси у торгових посередників;
· запаси у посередників фізичного розподілу.
Класифікація запасів підприємства за вищевказаними ознакамидосить умовна і призначена в основному для контролю та поповнення матеріальнихзапасів.
2.2Логістичний підхід до управління запасами. Модель управління запасами
Логістика принесла в управління запасами новий погляд на самзапас – запас став об'єктом управління. Логістика – спочатку як практична діяльність,а потім і як наука – виявила новий об'єкт управління – потік товарно-матеріальнихцінностей. Запас стали розглядати як форму існування матеріального потоку абочастина матеріального потоку, який має свої межі в просторі і в часі.
Традиційний підхід до управління запасами розглядав запасяк локальне явище. Якщо користуватися термінологією логістики, то традиційнийпідхід замикався на окремій ланці логістичної системи ігнорував взаємодію ланокна всьому шляху руху матеріального потоку.
Традиційний підхід включає наступні кроки:
1. Визначення характеристик споживаннядозволяє оцінити характеристики споживання в майбутньому періоді. Завідсутності налагодженої аналітичної роботи по споживачах запасу можнавикористовувати стандартний пакет обробки статистичних рядів в EXCEL.
2. Вибір можливих методичних прийомів іпопередній розрахунок характеристик поставок. Значення характеристикспоживання дозволяє визначити метод розрахунку запасу. Запас можнарозраховувати у відносних або абсолютних одиницях вимірювання. Моделірозрахунку також можуть бути різноманітними.
3. Узгодження з постачальником характеристикпоставок. Попередні розрахунки запасу приводять до необхідності узгодженняз постачальником умов поставки. Фактично це самостійна частина роботи пов'язаназ вибором постачальника і визначенням умов договору з ним.
4. Визначення характеристик поставок. Знанняконкретних умов роботи з постачальниками допомагає перейти до остаточногорозрахунку параметрів системи управління запасами.
5. Проектування системи управління запасамиповинне завершитися розробкою методики і інструкцій, для кожного рівнястаранних працівників виходячи з принципу розмежування повноважень.
При логістичному підході до управління запасами інструментарій роботиіз запасами може залишитися колишнім, але повинен принципово змінитися поглядна сам запас. Запас як форма існування матеріального потоку не можерозглядатися ізольований в рамках окремої ланки (підрозділи). Необхідна ув'язкавсіх ланок ланцюга матеріального потоку зв'язаного, крім того, з відповіднимінформаційним і фінансовим потоком. [9]
Концепції управління запасами, що сформувалися.
До теперішнього часу сформувалися три концепції управління запасами:
1. Концепція максимізації запасів.
2. Концепція оптимізації запасів.
3. Концепція мінімізації запасів.
1. Концепція максимізації запасів розробляєтьсявже тривалий час і, можна сказати, майже відійшла в минуле. Потребанакопичувати запаси їжі – найстародавніша проблема в управлінні запасами. На протязітривалої історії людства великі запаси розглядалися як знак благополуччя іпроцвітання країни. Високий рівень запасів виправданий, якщо невідомий рівеньспоживання. Розвиток економіки поступово привів до того, що товари сталиотримувати тоді, коли вони потрібні, а не коли є можливість їх купити.
Повторення ситуації необґрунтованого накопичення запасів маломісце в епоху застою в Радянському Союзі. Вітчизняна економіка 1970–1980 роківXX ст. – яскравий приклад концепції максимізації запасів. Цілі створеннязапасів (підвищення ефективності виробництва, забезпечення обслуговуванняспоживачів, страхування збоїв поставок, захист від підвищення закупівельнихцін, економія на оптових знижках, економія на транспортуванню) булипревалюючими, і вони однозначно визначали позитивне відношення до запасів.
2. Концепція оптимізації запасів. Вже в кінціXIX ст. розвиток економіки привело до зростання промислового виробництва, що неминучеспричинило за собою великі об'єми багато номенклатурних запасів. Саме у той часпочав розвиватися науковий підхід до управління запасами, який дозволивзнаходити оптимальний рівень запасів при мінімальних витратах на його склад.Складність полягала лише в тому, що вважати оптимальним. З 1915 р.розвивається підхід оптимізації рівня запасу виходячи з оптимального розміру замовлення.В цей період відмінність між мінімізацією витрат і мінімізацією рівня запасівне бралося до уваги. На протязі 1920-х років багато компаній знижували запаси –часто до такого рівня, який приводить до зниження ефективності виробництва. В1931 р. виходить перша спеціалізована книга по управлінню запасами. Цюподію можна вважати початком розвитку концепції оптимізації запасів. Вонаполягає у визнанні доцільності змісту запасу в оптимальному (частіше всього по критеріюмінімуму сукупних витрат на створення і зміст запасів) розмірі. Дотепер цяконцепція є широко визнаною і найбільш часто вживаною.
3. Концепція мінімізації запасів. Відноснонедавно підприємства і організації прийшли до висновку, що запаси – проявмарнотратства. Яскраві представники цього напряму – керівники компанії «Тойота».На противагу представникам концепції максимізації запасів вони абсолютизувалинегативні наслідки високого рівня запасів, а саме:
1) збільшення поточних витрат, пов'язаних із змістом запасів,із-за зростання вартості змісту складів, податкових виплат платежів страховок,оплати обслуговуючого персоналу;
2) зниження часу реакції на вимоги споживача;
3) ускладнення процесу управління запасами;
4) зниження прибутку на інвестований капітал;
5) збільшення складських площ;
6) перевиробництво, яке може визвати застарівання продукції;
7) збільшення собівартості продукції.
Японські менеджери розглядали запаси як ширму, за якою ховаютьсянедоліки виробничої діяльності:
ü низька якість;
ü нездатністьпроводити продукцію дрібними партіями;
ü невмінняправильно планувати;
ü невмінняправильне придбавати потрібний товар;
ü збої увиробництві;
ü збої в поставкахпродукції.
У зв'язку з таким підходом до оцінки запасів з'явилася новатенденція – зведення запасів на фірмах до мінімуму. Стали розвиватисялогістичні системи (технології), що дозволяють значно понизити рівень запасів. СистемаMRP, наприклад, зв'язує запаси безпосередньо з плановим об'ємом виробництва.Технологія JIT дозволяє працювати майже без запасів. [8]
Всі ці системи (технології) мінімізують запаси, забезпечуючипри цьому необхідний рівень якості логістичного обслуговування споживачів. Задачазниження рівня запасів може розв'язуватися різними способами.
До 1960-х років більшість задач, пов'язаних з управліннямзапасами розв'язувалося вручну. З появою комп'ютерів було автоматизовано до 90%робіт по управлінню запасами. Завдяки комп'ютеризації те, що раніше вважалосячистотою теорією, тепер може бути застосовано на практиці.
Комп'ютери викликали до життя нові методи і моделі управліннязапасами. Зокрема, з'явилася можливість знижувати рівень запасів без втрати якостіобслуговування виробництва. Стала значно скорочуватися тривалість виробничогоциклу, що сумісне з розвитком систем управління якістю і при постійномухарактері споживання дозволило розвинути систему JIT, яка майже повністюліквідовувала страховки запаси.
Таким чином, концепції управління запасами, що склалися на практиці,ґрунтуються на двох протилежних точках зору: перша абсолютизує позитивну рользапасів, друга абсолютизує негативну роль запасів. Концепція оптимізаціїнамагається знайти золоту середину між ними.
Модель управління запасами.
Розширення задач управління запасами досягається логістичним менеджментомфірми в процесах стратегічного і оперативного планування, контролю ірегулювання деякого набору параметрів пов'язаних із запасами.
Сукупність правил, по яких ухвалюються ці рішення,називається моделлю управління запасами. В даний час існує множина методів імоделей управління запасами, є предметом вивчення теорії управління запасами.Докладно на цьому обширному питанні ми зупинятися не будемо, але даний розділлогістики на практиці надає великі можливості для вживання знань з області математичногопрогнозування, моделювання, аналізу, розрахунків і ін.
Цінність концепції максимізації, оптимізації або мінімізації запасівдля сучасного підприємства.
Чи можна однозначно оцінити цінність концепції максимізації оптимізаціїабо мінімізації запасів для сучасного підприємства? Очевидно, відповідьнегативна. Вибір рівня запасу – максимальний оптимальний або мінімальний– визначається:
▪ умовами роботи фірми
▪ особливостями її організаційної культури
▪ готовністю керівництва (перш за все вищого рівня управління) дозмін, які зажадають введення тієї або іншої концепції управління запасами
▪ відносинами організації з постачальниками і споживачами
▪ станом логістичної інфраструктури регіонів, з якими зв'язанафірма, і т. п.
Підвищенню ефективності управління запасамисприяють наступні чинники:
▪ широке використовування автоматизованих систем управління запасами
▪ розвиток економіко-математичного моделювання
▪ підвищення надійності і оперативності отримання даних з допомогою сучаснихінформаційних систем
▪ розвиток методів прогнозування
▪ зростання кваліфікації персоналу, що займається управліннямзапасами
▪ інтеграція і автоматизація багатьох логістичних операцій і функцій
▪ розвиток корпоративних інформаційних систем (наприклад, MRP II ERP)
▪ розвиток систем управління якістю, що приводить до зниження потребив запасах для виправлення бракованої продукції
▪ скорочення тривалості циклу виробництва
▪ широке використовування логістичної технології JIT
▪ посилення конкуренції на ринку транспортний – логістичного сервісуі підвищення якості обслуговування клієнтів.
2.3Система контролю за станом запасів
Управліннязапасами, разом з нормуванням, передбачає організацію контролю за їх фактичнимстаном.
Контрольза станом запасів – це вивчення і регулювання рівня запасів продукціївиробничо-технічного призначення і товарів народного споживання з метоювиявлення відхилень від норм запасів і вживання оперативних заходів доліквідації відхилень.
Необхідність контролю за станом запасів обумовленапідвищенням витрат у разі виходу фактичного розміру запасу за рамки,передбачені нормами запасу. Контроль за станом запасу може проводитися наоснові даних обліку запасів, переписів матеріальних ресурсів, інвентаризаційабо в міру необхідності.
На практиці застосовуються різні методи контролю. Розглянемо дваосновні методи, що зустрічаються найбільш часто.
При першому методі період, через який підприємство направляєзамовлення постачальнику, не міняється (система з фіксованою періодичністюзамовлення). Наприклад, кожний понеділок менеджер фірми проглядає залишкитоварів і дозаказує їх до наперед визначеної максимальної норми. Сутністьдругого методу полягає в тому, що як тільки запас будь-якого товару досягненаперед визначеного мінімального значення, то цей товар замовляється. При цьомурозмір партії, що замовляється, весь час один і той же (система з фіксованимрозміром замовлення). Розглянемо докладніше названі системи.
Система контролю за станом запасів з фіксованоюперіодичністю замовлення.Контроль стану запасів по цій системіздійснюється через рівні проміжки часу за допомогою проведення інвентаризаціїзалишків. За результатами перевірки складається замовлення на поставку нової партіїтовару.
Розмір партії товару, що замовляється,визначається різницею передбаченого нормою максимального товарного запасу іфактичного запасу. Оскільки для виконання замовлення, потрібен певний періодчасу, то величина партії, що замовляється, збільшується на розмір очікуваноївитрати за цей період. Розмір партії (Р), що замовляється, визначаєтьсяпо наступній формулі:
P= Змакс<sub/>-(Зф — З t)(2.3.1)
деЗмакс – передбачений нормою максимальний запас;
Зф<sub/>- фактичний запас на момент перевірки;
Зt – запас, який буде витрачений до часу розміщення івиконання замовлення.
Графічно модель системи контролю за станом запасу з фіксованоюперіодичністю замовлення представлена на рис. 2.3.1.
/>
Рис. 2.3.1Система контролю за станом запасів з фіксованою періодичністю замовлення
Умовніпозначення:
Т – інтервал часу,через який повторюється замовлення (в нашому випадку – 3 дні) – для даноїсистеми величина постійна;
t – час, необхідний на розміщення і виконання замовлення (в приведеномуприкладі – 1 день);
P1, Р2….Рi, – величинаокремого, i-го замовлення;
Змакс<sub/>- передбачений нормою максимальний запас;
Зф – фактичний запас на момент перевірки;
Зt<sub/>- запас, що витрачається за час t,необхідний для розміщення і виконання замовлення;
А – період часу з інтенсивним попитом;
В – період часу з нульовим запасом.
Інтенсивністьпопиту, що характеризується кутом нахилу ділянок лінії, що описує змінузапасів, в цій моделі є величиною змінної (кут нахилу різних ділянок ламаної – неоднаковий).Оскільки замовлення здійснюється через рівні проміжки часу, то величина партії,що замовляється, в різних періодах буде різна. Природно, застосовувати цюсистему можна тоді, коли, є можливість замовляти партії, різні по величині(наприклад, у разі вживання контейнерної доставки товару, що замовляється, цясистема незастосовна). Крім того, систему не застосовують, якщо доставка аборозміщення замовлення виходить дорого. Наприклад, якщо попит за минулий періодбув незначний, то замовлення також буде незначне, що допустиме лише за умови івитрат, пов'язаних з виконанням замовлення.
Особливістюописуваної системи є також і те, що вона допускає виникнення дефіциту. Як видноз графіка, якщо попит різко посилиться (тобто графік круто піде вниз – ділянкаА), то запас закінчиться до настання терміну подачі замовлення. Це означає, щосистема застосовна, коли можливі втрати від дефіциту для підприємства також неістотні.
Підводячи підсумок, відзначимо, що система контролю за станомзапасів з фіксованою періодичністю замовлення застосовується в наступнихвипадках:
ü умови поставки дозволяють одержувати замовлення різними повеличині партіями
ü витрати по розміщенню замовлення і доставка порівняно невелика
ü втрати від можливого дефіциту порівняно невеликі.
Напрактиці по даній системі можна замовляти один з багатьох товарів, щозакупляються у одного і того ж постачальника, товари, на які рівень попитувідносно постійний, малоцінні товари і т.д.
Система контролю за станом запасів з фіксованимрозміром, замовлення.В цій системі контролю за станом запасів розмірзамовлення на поповнення запасу є величиною постійної. Інтервали часу, черезякі проводиться розміщення замовлення, в цьому випадку можуть бути різні.
Нормованими величинами в цій системі є величина замовлення,розмір запасу у момент розміщення замовлення (так звана точка замовлення) івеличина запасу страховки. Замовлення на поставку розміщується при зменшеннінаявного запасу до точки замовлення. Як випливає з графіка, після розміщеннязамовлення запас продовжує зменшуватися, оскільки замовлений товар привозять невідразу, а через якийсь проміжок часу t. Величина запасу в точці замовленнявибирається такою, щоб в нормальній робочій ситуації за час t запас неопустився нижче страховки. Якщо ж попит непередбачено збільшиться (лініяграфіка різко піде вниз – ділянка А графіка), або ж буде порушений термінпоставки (t>1 – ділянка В графіка), то почне працювати запас страховки.Комерційна служба підприємства в цьому випадку повинна вжити заходів, щозабезпечують додаткову поставку. Як бачимо, дана система контролю передбачаєзахист підприємства від утворення дефіциту.
Напрактиці система контролю за станом запасу з фіксованою кількістю замовленнязастосовується переважно в наступних випадках:
–великі втрати в результаті відсутності запасу;
– високі витрати по зберіганню запасів;
– висока вартість товару, що замовляється;
– високий ступінь невизначеності попиту;
– наявність знижки з ціни в залежності.от кількості, щозамовляється.
Системаз фіксованим розміром замовлення припускає безперервний облік залишків длявизначення точки замовлення. За наявності широкої номенклатури матеріалів (абоасортименту для торгового підприємства) необхідною умовою вживання системи євикористовування технології автоматизованої ідентифікації штрихових кодів.
Дану систему іноді називають «двохбункерною» (two-bin system), оскільки запасзберігається як би в двох складах-бункерах (на рис. 2.3.3 бункери 1 і 2).Спочатку задоволення попиту здійснюється з першого бункера (рис. 2.3.3а).Закінчення запасів в цьому бункері є точкою замовлення. У цей момент дляпостачання споживача відкривається другий бункер, одночасно постачальнику робитьсязамовлення (рис. 2.3.3б). У момент прибуття замовленого товару в другомубункері повинен залишатися запас не нижче за страховий (рис. 2.3.3в). Прирозподілі замовлення, що поступило від постачальника, спочатку повністюзаповнюється другий бункер. Кількість, що залишилася, використовується длязаповнення першого. [1]
Дана модель дозволяє наочно уявити собі поточний запас,оскільки тут – це та кількість запасу, яка фізично витікає з обох бункерів,забезпечуючи безперервність виробничого або торгового процесів між черговимипоставками.
3.Індивідуальне розрахункове завдання
Занаведеними нижче даними розрахуємо собівартість та відпускну ціну трьох видіввиробів А, Б, В. Виготовлення цих виробів здійснюється у трьох цехах: №1, №2,№3.
Таблиця3.1. Витрати сировини та матеріалів
Види витрат Види сировини та матеріалів А Б В Норма витрат матеріалу на виріб, кг 30 40 10 Маса матеріалу в готовому виробу, кг 28 38 8 Ціна 1 кг матеріалу, грн. 18 10 14 Ціна 1 кг повернених відходів, грн 2 5 6 Коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат 0,05Таблиця3.2. Основна заробітна плата виробничих робітників
Види витрат Номер цеху 1 2 3 Трудомісткість по цехам на виріб, н/г 19 17 28 Середній розряд роботи 4 4 5 Коефіцієнт доплат до годинного фонду 1,2 Додаткова заробітна плата 20%Таблиця3.3. Непрямі витрати
Види витрат Номер цеху 1 2 3 Основна заробітна плата виробничих робітників по підприємстві, грн 740 В тому числі по цехам, грн 68 42 88Кошторис витрат на утримання та експлуатацію обладнання
по підприємству в цілому, грн
530 В тому числі по цехам, грн 82 17 50 Загальнозаводські витрати, грн 349 Інші виробничі витрати, % 1,1 Позавиробничі витрати, % 1,61. Визначимовартість матеріалу за наступною формулою:
См= Q*Цм-q*Цв, (3.1)
де Q– норма витрат матеріалу на виріб, кг.;
Цм – ціна одногокілограму матеріалу, грн.;
q – величинареалізуючих доходів, кг (яку можна визначити як різницю між нормою матеріалу навиріб та маси матеріалу в готовому виробі);
Цв – ціна одногокілограму повернених відходів, грн.
Дляпочатку знайдемо величину відходів, що реалізуються:
q А =30–28= 2 (кг)
q Б =40–38=2 (кг)
q В =10–8=2 (кг)
Тепервизначимо ціну матеріалу.
Навиріб А вона становить: См = 30*18–2*2=536 (грн.)
Навиріб Б: См =40*10–2*5=390 (грн.)
Навиріб В: См = 10*14–2*6=128 (грн.)
Такожвизначимо транспортно-заготівельні витрати, які складають 5% від ціниматеріалів.
Навиріб А вони становлять: А=536* 0,05=26,8 (грн.)
Навиріб: Б= 390*0,05= 19,5 (грн.)
Навиріб В В= 128*0,05=6,4 (грн.)
2. Другим крокомпри визначенні собівартості продукції є визначення основної та додатковоїзаробітної плати виробничих робітників.
Основнузаробітну плату можна розрахувати за наступною формулою:
Зосн= Счт1*ТК*Тм, (3.2)
де Счт1– часова тарифна ставка першого розряду (за умовою індивідуального завданнявона дорівнює 1,96 грн. та може коригуватися у відповідності до змінимінімальної заробітної плати в чинному законодавстві);
ТК – тарифнийкоефіцієнт певного розряду роботи.
Тм – трудомісткістьпо цехам на виріб, н/г
Отже,основна заробітна плата цеху 1 становить:
Зосн =1,96*19*1,48= 55,12 (грн.)
Цеху 2:Зосн = 1,96*1,48*17= 49,31 (грн.)
Цеху 3:Зосн = 1,96*1,71*28=93,84 (грн.)
Теперрозрахуємо коефіцієнт доплати до основної заробітної плати, якийстановить 1,2 від основної заробітної плати.
Дляцеху 1 він становить: Здоп = 55,12*1,2=66,14 (грн.)
Дляцеху 2: Здоп = 49,3181,2=59,17 (грн.)
Дляцеху 3: Здоп = 93,84*1,2=112,61 (грн.)
Такожвизначимо додаткову заробітну плату виробничих робітників. Вонастановить 20% від основної заробітної плати.
Дляцеху 1 вона становитиме: Здод = 55,12*0,2=11,02 (грн.)
Дляцеху 2: Здод = 49,31*0,2=9,86 (грн.)
Дляцеху 3: Здод = 93,84*0,2=18,77 (грн.)
Теперми можемо визначити загальну заробітну плату. Вона складається зосновної заробітної плати, додаткової заробітної плати та коефіцієнту доплати.
Поцеху 1 вона становитиме: Ззаг = 55,12+66,14+11,02=132,28 (грн.)
Поцеху 2: Ззаг = 49,31+59,17+9,86= 118,34 (грн.)
Поцеху 3: Ззаг =93,84+112,61+18,77=225,22 (грн.)
Розрахуємозагальну заробітну плату по трьом цехам:
Ззаг =132,28+118,34+225,22=475,84 (грн.)
3. Визначимовитрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Утримання таексплуатація машин і устаткування є статтею комплексною та охоплює таківитрати, як амортизаційні відрахування, витрати на електроенергію,технологічний інструмент. На одиницю кожного різновиду витрати на утримання таексплуатацію машин і устаткування обчислюються методом розподілу пропорційноосновній заробітній платі виробничників, тобто:
См=Сзо*(Рм/100), (3.3)
де См– витрати на утримання та експлуатацію машин та устаткування на одиницюпродукції, грн.;
Сзо – основназаробітна плата виробничих робочих на 1 продукції, грн.;
Рм – відношеннявитрат на утримання та експлуатацію машин та устаткування до основної зарплативиробників (по цеху, підприємству), %
Спочаткувизначимо Рм.
Дляцеху 1: Рм = (82/68)*100=120 (%)
Дляцеху Б: Рм = (17/42)*100=40 (%)
Дляцеху В: Рм = (50/88)*100=57 (%)
Теперми можемо визначити витрати на утримання та експлуатацію машин та устаткування.
Дляцеху 1 вони складуть: См = 55,12*(120/100)=66,14 (грн.)
Дляцеху 1: См = 49,31*(40/100)=19,72 (грн.)
Дляцеху 3: См = 93,84*(57/100)=53,49 (грн.)
Такожвизначимо витрати по трьом цехам:
См =66,14 + 19,72 + 53,49= 139,35 (грн.)
4. Визначимозагальнозаводські витрати. Загальнозаводські витрати включають витрати поуправлінню підприємством, загальногосподарські витрати, збори та відрахування.Для того щоб мати можливість розрахувати цю накладну статтю використаємонаступну формулу:
Сн=αн*Сб, (3.4)
де Сн– величина загальнозаводських витрат на одиницю виробу, грн.;
Сб – величина базирозподілу (сума основної заробітної плати виробничих робітників та витрат наодиницю виробу), грн.
αн – процентнийкоефіцієнт, яким накладна стаття пов’язана з базою розподілу, який можнавизначити наступним чином:
αн=Сзв / Сб', (3.5)
де Сзв– величина загальнозаводських витрат в грн.
Сб' – величина базирозподілу (сума основної заробітної плати виробничих робітників та витрат наутримання та експлуатацію устаткування), грн.
Визначимоαн:
αн=349/(740+530)=0,27
Визначимозагальнозаводські витрати по цеху 1:
Сн = 0,27(82+68)=40,5 (грн.)
Поцеху 2: Сн = 0,27 (17+42)=15,93 (грн.)
Поцеху 3: Сн = 0,27 (50+88)=37,26 (грн.)
5. Наступнимкроком розрахуємо цехову собівартість, яка складається з ціниматеріалів, транспорту заготівельних витрат, загальної заробітної плати тавитрат на утримання та експлуатацію машин та устаткування.
Цеховасобівартість виробу А складає:
Сц =536+26,8+475,84+139,35=1177,99(грн.)
Для виробуБ: Сц =390+19,5+475,84+139,35=1024,69 (грн.)
Для виробуВ: Сц =128+6,4+475,84+139,35=749,59 (грн.)
6. Знаходимовиробничу собівартість, яка розраховується шляхом додавання цеховоїсобівартості та загальнозаводських витрат.
Виробничасобівартість виробу А становить:
Св =1177,99+40,5=1218,49(грн.)
ВиробуБ: Св = 1024,69+15,93=1040,62 (грн.)
ВиробуВ: Св = 749,59+37,26=786,85 (грн.)
7. Визначимоінші виробничі витрати, що містять витрати, пов’язані з випробуваннямякості виробів на відповідність установленим стандартам, вимогам нормативноїдокументації. Ці витрати відносять на окремий виріб, враховуючи базу розподілу– виробничу собівартість, вони складають 1,1% від виробничої собівартості.
Навиріб А вони складуть: Ві = 1218,49*0,011=13,40 (грн.)
Навиріб Б: Ві = 1040,62*0,011=11,45 (грн.)
Навиріб В: Ві = 786,85*0,011=8,66 (грн.)
8. Визначаємопозавиробничі витрати. Вони включають витрати на збут продукції, а самена вивчення ринку, на рекламу та продаж продукції. Ці витрати відносять наокремий виріб, враховуючи базу розподілу – виробничу собівартість. Вонискладають 1,6% від виробничої собівартості.
Навиріб А вони становлять: Вп = 1218,49*0,016=19,50 (грн.)
Навиріб Б: Вп = 1040,62*0,016=16,65 (грн.)
Навиріб В: Вп = 786,85*0,016=12,59 (грн.)
9.Тепер ми можемо визначити повну собівартість виробів. Вона складається звиробничої собівартості, інших виробничих витрат та позавиробничих витрат.
Отже,повна собівартість виробу А дорівнює:
Сп =1218,49+13,40+19,50=1251,39 (грн.)
ВиробуБ: Сп = 1040,62+11,45+16,65=1068,72 (грн.)
ВиробуВ: Сп = 786,85+8,66+12,59=808,10 (грн.)
10.Тепер можемо розрахувати очікуваний прибуток. Рентабельність виробу Адорівнює 15%, виробів Б і В відповідно 20 і 17%.
Прибутоквиробу А складе: П = 1251,39*0,15=187,71 (грн.)
ВиробуБ: П = 1068,72*0,2=213,74 (грн.)
ВиробуВ: П = 808,10*0,17=137,38 (грн.)
11.Також ми можемо розрахувати оптову відпускну ціну підприємства, якаскладається з повної собівартості та прибутку.
Оптоваціна виробу А становитиме:
Ц =1251,39+187,71=1439,10 (грн.)
ВиробуБ: Ц = 1068,72+213,74=1282,46 (грн.)
ВиробуВ: Ц = 808,10+137,38=945,48 (грн.)
12. Останнімкроком розрахунків визначимо відпускну ціну підприємства. Вонарозраховується за формулою:
Цв=Сп+П+ПДВ, (3.6)
де Цв– відпускна ціна підприємства;
Сп – повнасобівартість виробу;
П – прибуток;
ПДВ – податок надодану вартість.
Аледля початку розрахуємо ПДВ, який становить 20% від оптової цінипідприємства.
Звиробу А він складе: ПДВ = 1439,10*0,2=287,82 (грн.)
Звиробу Б: ПДВ = 1282,46*0,2=256,49 (грн.)
Звиробу В: ПДВ = 945,48*0,2=189,10 (грн.)
Теперми можемо розрахувати відпускну ціну підприємства.
Відпускнаціна виробу А становить:
Цв =1251,39+187,71+287,82=1726,92 (грн.)
ВиробуБ: Цв = 1068,72+213,74+256,49=1538,95 (грн.)
ВиробуВ: Цв = 808,1+137,38+198,10=1134,58 (грн.)
Результатипроведених розрахунків занесемо в таблицю 3.4.
Таблиця3.4. Результати проведених розрахунків
Показники Величина показників, грн. Виріб А Виріб Б Виріб В Витрати на матеріали 536,00 390,00 128,00 Зворотні відходи 4,00 10,00 12,00 Транспортно-заготівельні витрати 26,80 19,50 6,40 Основна заробітна виробничих робітників 55,12 49,31 93,84 Додаткова заробітна плата 11,02 9,86 18,77 Витрати на утримання та експлуатацію устаткування 66,14 19,72 53,49 Цехова собівартість 1177,99 1024,69 749,59 Загальнозаводські витрати 40,5 15,93 37,26 Інші витрати 13,40 11,45 8,66 Виробнича собівартість 1218,49 1040,62 786,85 Позавиробничі витрати 19,50 16,65 12,59 Повна собівартість 1251,39 1068,72 808,10 Прибуток 187,71 213,74 137,38 Оптова ціна підприємства 1439,10 1282,46 945,48 ПДВ 287,82 256,49 189,10 Оптова відпускна ціна підприємства 1726,92 1538,95 1134,58Данітаблиці кінцевий розрахунковий показник – оптова відпускна ціна підприємстваскладається з таких показників як повна собівартість, прибуток та ПДВ. З точкизору споживача, цей показник повинен бути максимально низьким. Зазвичай підприємство,якщо воно не монополіст, намагається знизити ціну до максимально можливогорівня, щоб продукція мала попит і могла конкурувати на ринку. Зробити цеможливо не зменшуючи прибутку, який закладається підприємством, за допомогоюзниження собівартості. В наступній таблиці ми зможемо побачити статті витрат,що займають найбільшу частку в структурі собівартості.
Якщорозглядати поелементно, тобто вироби А, Б, В, ми можемо зробити такі висновки:найбільша оптова відпускна ціна підприємства з трьох виробів по виробу А, якаскладає 1726,92 грн. Цей виріб має таку високу оптову відпускну ціну через те,що в нього найбільша з трьох виробів повна собівартість 1251,39 грн. та високівитрати на утримання та експлуатацію устаткування, які дорівнюють 66,14 грн.
Навідміну від виробу А, виріб Б має значно меншу відпускну ціну, що становить 1538,95грн. така ціна склалася внаслідок менших витрат на утримання та експлуатаціюустаткування (19,72 грн.) та меншої повної собівартості (1068,72 грн.). Виріб В,як видно з таблиці, має найменшу оптову відпускну ціну підприємства, щостановить 1134,58 грн. через те, що в нього повна собівартість (808,10 грн.)менша ніж у виробів А і Б.
Таблиця3.5. Структура собівартості
Назва показників Виріб А Виріб Б Виріб В грн. % грн. % грн. % Витрати на матеріали 536,00 42,83 390,00 36,49 128,00 15,84 Транспортно-заготівельні витрати 26,80 2,14 19,50 1,82 6,40 0,80 Загальна заробітна плата 475,84 38,02 475,84 44,52 475,84 58,88 Витрати на утримання та експлуатацію устаткування 139,35 11,14 139,35 13,04 139,35 17,24 Загальнозаводські витрати 40,50 3,24 15,93 1,50 37,26 4,61 Інші витрати 13,40 1,07 11,45 1,07 8,66 1,07 Позавиробничі витрати 19,50 1,56 16,65 1,56 12,59 1,56 Повна собівартість 1251,39 100 1068,72 100 808,10 100 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />Проаналізувавшидані таблиці можна зробити висновки, що виріб А має найбільшу собівартість, якаскладає 1251,39 грн., за рахунок того, що в структурі собівартості цього виробунайбільшу питому вагу займають витрати на матеріали (536 грн. або 42,83%) ізагальна заробітна плата (475,84 грн. або 38,02%). На основі цих даних можназробити висновок, що виріб А є матеріаломістким та трудомістким.
ВирібБ має повну собівартість на рівні 1068,72 грн. Найбільшу частку в собівартостівиробу Б становлять також витрати на матеріали (390 грн. або 36,49%) тазагальна заробітна плата (475,84 грн. або 44,52%). Отже, виріб Б є такожматеріаломістким і трудомістким.
ВирібВ має найменшу собівартість і складає 808,1 грн. Найбільший відсоток вструктурі займає загальна заробітна плата – 475,84 грн. (58,88%), витрати наматеріали – 128 грн. (15,84%) та витрати на утримання та експлуатаціюустаткування – 139,35 грн. (17,24%) – це говорить про те, що останній виріб єнайбільш трудомістким.
Висновки
Сьогоднінеможливо уявити виробниче чи торгове підприємство, яке не займаєтьсявирішенням логістичних задач. Логістика дозволяє оптимізувати функціонуваннятоварних, інформаційних і фінансових потоків, істотно скоротити проміжок часуміж закупкою сировини і напівфабрикатів і поставкою готового продуктуспоживачу, сприяє суттєвому скороченню матеріальних запасів.
Вданій роботі розглянута концепція логістики – система поглядів нараціоналізацію господарської діяльності шляхом оптимізації потокових процесів,вона є образом мислення, який визначає мету і принцип підприємницькоїдіяльності, а логістична система, яка є засобом реалізації концепції, є образомдії. Концепція логістики – це направленість ділового мислення, а логістичнасистема – це направленість дій у сфері бізнесу.
Врезультаті дослідження було виявлено, що логістична система знаходить всебільше застосування в практичній діяльності різних підприємств. Вонарозглядається в вищих ешелонах управління корпораціями як ефективнийвмотивований підхід до управління матеріальним потоком в цілях зниження витратвиробництва. Логістична система лягає в основу економічної стратегії фірм, колилогістика використовується як засіб у конкурентній боротьбі та розглядається якуправлінська логіка для реалізації планування, розміщення та контролю зафінансовими та людськими ресурсами. Такий підхід забезпечує тісну координаціюлогістичного забезпечення ринку і виробничої стратегії. Якщо цього вдаєтьсядосягти, то результатом є: необхідний асортимент запасів в потрібному місці впотрібний час; координація зовнішнього та внутрішнього транспорту, яка гарантуєсвоєчасну доставку у відповідності з економічними вимогами; раціональнерозміщення складського господарства та застосування упаковки, яка відповідаєтранспорту і дозволяє мінімізувати витрати сировини, знизити запаси увиробництві і готовій продукції; і нарешті, синхронізація замовлень і транспорту.
Основною проблемою логістичного управління запасами є узгодження(координація) дуже часто протилежних цілей різних сфер бізнесу фірм(маркетингу, виробництва і фінансів) по відношенню до запасів. Менеджментмаркетингу зацікавлений в як можна більш високому рівні задоволення потреб зарахунок ефективно поповнюваних запасів, здатних швидко і комплексно реагуватина зміни попиту.
Враховуючи потенційне значення запасів, дослідження логістичноїсистеми повинно включати проблему управління запасами, яка конкретизується внаступних питаннях: Який рівень необхідно мати на кожному підприємстві длязабезпечення необхідного рівня обслуговування споживача? В чому полягаєкомпроміс між рівнем обслуговування споживача і рівнем запасів в системілогістики? Які обсяги запасів повинні бути створені на кожній стадіїлогістичного виробничого процесу? Чи повинні товари відвантажуватисьбезпосередньо з підприємства? Яке значення компромісу між вибраним способомтранспортування і запасами? Які загальні рівні запасів на даному підприємстві,що зв’язані зі специфічним рівнем обслуговування? Як змінюються витрати наутримання запасів в залежності від зміни числа складів? Як і де слідрозташовувати страхові запаси?
Отже, можемо сказати, що новизна логістичного підходу в управлінніресурсами полягає в зміні пріоритетів господарської діяльності. Головну рольвідіграє не продукт, а процес у формі потоку (матеріального, інформаційного,фінансового тощо). Управління потоковими процесами, їх перетворення йінтеграція є новою формою управління, що перевершує традиційні як за рівнемтворчого потенціалу, так і за ефективністю кінцевих результатів. Оптимізаціяпотокових процесів в економіці стала можливою лише завдяки переорієнтації зкількісних критеріїв оцінки господарської діяльності на якісні.
Роблячивисновки по розрахунковій частині, можна сказати, що виріб А має найбільшуоптову відпускну ціну підприємства (1726,92 грн.). Це сталося через те, щовиріб має високу собівартість, яка складає 1251,39 грн., за рахунок того, що вструктурі собівартості цього виробу найбільшу питому вагу займають витрати наматеріали (536 грн. або 42,83%) і загальна заробітна плата виробничихробітників (475,84 грн. або 38,02%). На основі цих даних можна зробитивисновок, що виріб А є найбільш матеріаломістким. Виріб Б має повнусобівартість на рівні 1068,72 грн. Найбільшу частку в собівартості виробу Бстановлять також витрати на матеріали (390 грн. або 36,49%) та загальназаробітна плата (475,84 грн. або 44,52%). Отже, виріб Б є такожматеріаломістким, але він більш трудомісткий ніж виріб А.
ВирібВ має найменшу відпускну ціну (1134,58 грн.) на що вплинула більш меншасобівартість, яка становить 808,10 грн. Найбільший відсоток в структурісобівартості цього виробу займає загальна заробітна плата – 475,84 грн. (58,88%),витрати на матеріали – 128 грн. (15,84%) та витрати на утримання таексплуатацію устаткування – 139,35 грн. (17,24%) – це говорить про те, щоостанній виріб є найбільш трудомістким.
Список літературних джерел
1. Гаджинський А.М Логистика: Учебник для высших и среднихспециальных учебных заведений. – 2-е изд. – М.:Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 1999. – 160 с.
2. Дерев’янко О.Г. Обґрунтування загальноекономічної стратегіїорганізації та логістика // Експрес-новини: наука, техніка, виробництво. –1998. – №3. – 4. – С. 37–39.
3. Кальченко А.Г Кальченко А.Г. Основи логістики.Навчальний посібник. – Київ: Товариство «Знання», КОО, 1999, – 135 с.
4. Кидань Виктория. Логистика.Логика движения товаров, илизнакомая «незнакомка». //Еженедельник аптека. – №25 (296) от 25.6.2001 р., с. 6.
5. Крикавський Є. Логістика: Навч. посібник. – Львів: Вид-во ДУ «Львівськаполітехніка», 1999.– 264 с
6. Крикавський Євген. Логістика підприємства. Навч.посібник. – Львів,ДУ «Львівська політехніка», 1996. – 160 с.
7. Мешкова Л.Л., Белоус И.И., Фролов Н.М. Логистикав сфере материальных услуг (На примере снабженческо-заготовительных итранспортных услуг). -2-е изд. испр. и перераб. Тамбов: Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та,2002. – 188 с.
8. Неруш Ю.М. Коммерческая логистика: Учебник для вузов. –М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 207 с.
9. Окландер М.А., Хромов О.П. Промислова логістика:Навчальний посібник – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 222 с.
10. Пономарьов Ю.В. Логістика: Навчальний посібник: Вид. друге.,перероб. та доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 328 с.
11. Родников А.М. Логистика:Терминологический словарь. – М.: Экономика, 1995. – 122 с.
12. Соколенке С.И. Современные мировые рынки и Украина. – К.:Демос, 1995. – 355 с.
13. Шевченко С. Логістика – мистецтво економити. // Журнал «Молодь іпідприємництво» –2004. – №16 mipmagazine.com.ua/
14. ШрайбфедерДж. Эффективноеуправление запасами / Пер. с англ. второе изд. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2006.– 304 с.
15. http://www.adviss.ru. Adviss logistics. Сущностьпроизводственной логістики и основные законы рациональной организациипроизводственного процесса. // 29.11.200616. http://www.adviss.ru. Adviss logistics Логистические цепи. // 12.04.2007