Реферат: Ефективність стратегії розвитку переробного підприємства молокопродуктового підкомплексу АПК України

ВСТУП

Однією з важливих складових АПК Українивиступає її молокопродуктовий підкомплекс, основними видами продукції якого ємолоко та продукти його переробки (сметана, сухе молоко, масло тощо), щовідрізняються високою споживчою цінністю і користуються попитом споживачів.Виробництво молочної продукції тривалий час було доходною, пріоритетною галуззюАПК, яка забезпечувала вельми значні і стабільні надходження не тільки молокопереробнимпідприємствам, а й до державного бюджету (у тому числі і валютних коштів відекспорту їх продукції). Однак в останні роки молокопродуктовий підкомплексвідчуває глибоку економічну кризу і зниження свого конкурентного статусу.

Занепад молокопродуктового підкомплексу,звичайно ж, негативно відобразився на обсягах і ефективності виробництва молочноїпродукції. Гострою проблемою також є нестача достовірної інформації, з якоюзіткнулися підприємства молокопродуктового підкомплексу АПК України, що зумовленонедостатністю вивчення даного ринку та особливостей товару. На ефективнефункціонування молокопродуктового підкомплексу найсуттєвіший вплив має станмолоковиробничого підкомплексу, який знаходиться у великій кризі. Тому потрібнедетальне вивчення можливостей розвитку підкомплексу на сучасному стані ринковоїекономіки.

Метою магістерської дипломної роботи єтеоретичне обґрунтування методологічних принципів і методичної базивпровадження нової маркетингової стратегії на основі реалізації бізнес-проектупо виробництву нового продукту на переробному підприємстві молоко-продуктовогопідкомплексу.

Поставлена мета зумовила необхідністьвирішення таких завдань:

·    визначення стану молокопереробної промисловості,уточнення базових понять інвестиційної діяльності, класифікацію основних видівконкурентних стратегій, а також їх склад і сфери використання;

·    аналіз сучасного стану та стратегії розвиткупереробного підприємства молокопродуктового підкомплексу;

·    обґрунтування методичних підходів та системипоказників економічної діагностики для оцінки інвестиційної привабливості;

·    вибір пріоритетних напрямків використанняінвестицій і на цій основі обґрунтування нової конкурентної стратегії та шляхипідви-щення економічної ефективності функціонуванняпереробного підприєм-ства молокопродуктового підкомплексу.

Об'єкт проведеного дослідження — ефективністьстратегії розвитку переробного підприємства молокопродуктового підкомплексу АПКУкраїни, яким є ВАТ “Молочанський молочноконсервнийкомбінат”.

Предмет дослідження – методи визначенняконкурентної стратегії і вибору інвестиційно привабливих рішень в діяльностіпереробного підприємства молокопродуктового підкомплексу АПК України.

Методологічною основою магістерської дипломноїроботи є концепція соціально орієнтованої і регульованої державою ринковоїекономіки, формування якої передбачене законами України, і теоріяінвестиційного і проектного менеджменту, які розвинуті в працях закордонних івітчизняних економістів. В роботі були використані методи порівняньстатистичних групувань, динамічних рядів, що дозволило дати оцінку сучасногостану молокопродуктового підкомплексу АПК України. Були використані такі методиоцінки інвестиційних проектів — статистичні (період окупності, облікова нормадоходності) та динамічні (чиста дисконтована вартість, внутрішня норма доходності),а також у дипломній роботі були використані статистичні, монографічний,розрахунково-конструктивний методи дослідження.

Практичне значення одержаних результатівполягає в розв'язанні проблем підвищення ефективності економічної діяльностівиробничих об'єктів. Результати досліджень можуть бути використані дляприйняття рішень щодо впровадження інвестиційних проектів. Практична цінністьроботи полягає в обґрунтуванні методичних підходів та показників економічноїдіагностики для оцінки привабливості інвестиційного проекту.

Джерелами інформації длядипломної роботи послужили дані первинного бухгалтерського обліку, фінансової істатистичної звітності, нормативні акти і нормативні довідники, літературніджерела по зазначеній проблемі.

Дипломна робота викладена в 3-х розділах на 101сторінці машинописного тексту, містить 28 таблиць, 10 рисунків і2 формули, у списку літератури – 40 джерел.


РОЗДІЛ 1. Наукові основи розвиткумолоковиробництва в умовах ринкових відносин1.1. Проблеми та перспективи розвиткувиробництва молочної продукції

Виробництво молока – один з напрямів спеціалізаціїсільсько-господарських підприємств південного регіону України. Незважаючи назбитковість, багато переробних підприємств не відмовляється від нього, оскількизбут молока є джерелом систематичного надходження готівкових коштів протягомкалендарного року. Це пов’язано з тим, що продукція молочної галузі займаєважливе місце у споживанні. Частка витрат на молочні продукти становить 15% відзагальних витрат на харчування, але молокопродуктовий підкомплекс АПК Українизнаходиться в стані кризи.

Ринок молочних продуктів в Україні формуєтьсяпереважно під тиском рівня купівельної спроможності населення. Водночас,головними принципами сегментування ринку молочних продуктів є: вік споживачівмолочних продуктів, місце проживання споживачів, рівень доходів споживачів. Наповедінку споживачів значно впливає динаміка цін, якість товарів, обсяг та асортиментпропозиції, загальний рівень добробуту населення. [11 ].

Поряд з цим на ринку молочних продуктів існуєпевна кількість проблем, головними з яких ми виділили наступні:

Стан сировинної бази.

Сюди можна віднести: скорочення поголів’якорів, низька їх продуктивність, сезонні коливання в постачанні сировини,висока трудомісткість виробництва, що загалом призводить до підвищеннясобівартості продукції. Протягом 1991 – 2000 років відбулося різке скороченняпоголів’я всіх видів худоби, знизилися його продуктивність та обсяги виробництвапродукції. На кінець 2000 року порівняно з 1990-м поголів’я великої рогатоїхудоби в усіх категоріях господарств зменшилося в 2,6 рази, в тому числі усільськогосподарських підприємствах – у 4,3 рази; поголів’я корів – відповіднов 1,7 і 3,4 рази. У тваринництві найважливішим пріоритетом є зупинення зменшенняпоголів’я в усіх категоріях господарств та інтенсифікація ведення тваринницькихгалузей для підвищення виробництва молока й інших видів продукції. [35 ].

Конкуренція за постачальників.

Причиною цього є те, що рівень закупівельнихоптових цін на сировину та роздрібних цін у торгівельній мережі намолокопродукти є значно нижчим. Це спонукає виробників молока шукати інші шляхийого збуту. Спостерігається стабілізація в роботі з постачальниками цільногомолока, які тепер надають перевагу роботі з одним переробником, але настабільній, постійній основі. Також самі переробники зконцентрували своїзусилля на роботі з постійними постачальниками в покращенні якості сировини.Спеціалісти вважають, що доля закупівель молока у населення в структуріпостачання сировини молокозаводів буде зменшуватись. Справа в тому, що якістьмолока, яке закуповують в особистих селянських госпродарствах, частіше за все,значно нижча, ніж молока, яке виробляється сільськогосподарськимипідприємствами. Також постачання сировини пов’язане із сезонними коливаннями іне збігається із сезонними коливаннями попиту споживачів на молочні продукти.Так, у літній період спостерігається масове надходження сировини і водночасзменшення споживання молочної продукції. Сезонні втрати сегменту ринкумолокопереробні заводи компенсують за рахунок зниження ціни на молочнупродукцію в літній період. У зв’язку зі зменшенням постачання сировини взимовий період молокопереробні підприємства змушені щорічно влітку закладатисухе молоко для подальшої переробки. У такому випадку відбувається „заморожування”фінансових коштів, що впливає на ускладнення ситуації з обіговими засобами.Середній рівень рентабельності виробництва незбираної молочної продукції на молокопереробнихзаводах становить 3-8 відсотки. Виробництво сметани та сиру більш економічно вигідне,ніж виробництво незбираного молока. Найбільш рентабельне виробництво дієтичноїпродукції: йогурту, ряжанки, кефіру. [8 ].

Коливання платоспроможного попиту населення.

Аналіз його за останні роки, показав, щосуттєво змінився характер споживання молочних продуктів. Так, бачимо, що зрослоспоживання кисломолочних виробів, йогуртів, сирків. Тому перед виробникамипостає питання виробництва більш диференційованої продукції, здатноїконкурувати з іноземними аналогами. При розробленні асортиментної політикипотрібно провести сегментацію ринку та диференціацію портфеля продукції натоварні групи, виробництво яких здійснюватиметься з урахуванням оптимального використанняпотужностей та розподілу сировини. Пріоритетною буде група продукції з найвищимрівнем рентабельності, групи з невисоким рівнем рентабельності, які необхіднідля обов'язкового асортименту, вироблятиметься за залишковим принципом.

Молочні заводи повинні розпарювати асортиментпродукції, бажано, щоб він включав широкий спектр усіх молочних продуктів.Кожна товарна група традиційних молочних продуктів (молоко, кефір, ряжанка,вершки, сметана, масло, сир) повинна мати близько десяти найменувань. Потрібнопостійно поліпшувати якість продукції, її смакові й органолептичні показники;знижувати калорійність молочної продукції за рахунок зменшення частки жирів тавуглеводів; замінювати молочний жир на аналогічні компоненти рослинногопоходження; вносити додаткову кількість білків у молочні продукти з підвищенимвмістом жиру.

Інший напрям підвищення конкурентоспроможностімолочної продукції – впровадження нових нетрадиційних видів її та створенняекологічно чистої продукції. Це можуть бути продукти з новими споживнимивластивостями (сиркові маси на основі сиру, десерти на основі вершків тасметани), збиті вершки, соуси на основі сметани та сироватки, збиті тазаморожені десерти, молоко та масло шоколадне.

Впровадження маркетингового дослідження ринку.Монополізація.

На сучасному етапі в Україні спостерігаєтьсяпроцес концентрації і монополізації галузі. Потужні молокопереробніпідприємства захоплюють все більшу частку ринку, особливо в великих містах.Основними перешкодами для виходу на ринок молочної продукції є необхідністьзначного стартового капіталу для організації виробництва, складність тадовготривалість ліцензійного й сертифікаційного оформлення виробництва продукції.Потужні підприємства галузі мають міцні господарські зв’язки з постачальникамиматеріально-технічних ресурсів та споживачами продукції. Провідні молокопереробнізаводи пропонують продукцію вищої якості та повніше задовольняють всі верствинаселення, що забезпечує їм переваги над потенційними конкурентами. [15 ]. Напідприємствах обов’язково потрібне комплексне маркетингове дослідження ринку,включаючи сегментування ринку, визначення рівня споживання, аналізінфраструктури тощо. Це поки що є можливим лише для великих підприємств, тому вгалузі виникає деяка монополізація. Що не є позитивним у розвитку цьогопідкомплексу. [18 ].

На сучасному етапі основою формуваннябізнесової стратегії підприємства є знання ринкової кон’юнктури, вміннязібрати, обробити інформацію та зробити певні висновки щодо подальших ринковихподій.

У вирішенні проблем, що постають передвиробниками молочної продукції необхідне поєднання як ринкових, так і державнихметодів регулювання агропродовольчого ринку. Ця ринкова ніша одна із найбільшперспективних, динамічних та рентабельних, тому потрібна сильна законодавчабаза, яка б забезпечувала умови для ефективної діяльності молокопереробних підприємствта захисту споживачів від неякісної молочної продукції. Так у останні роки булизатверджені наступні закони, що допомагають ринковому функціонуванню переробнихпідприємств галузі: Закон України „ Про молоко та молочні продукти”, від 24червня 2004 року N1870-IV, цей Закон визначає правові та організаційні основизабезпечення якості та безпеки молока і молочних продуктів для життя таздоров'я населення і довкілля під час їх виробництва, транспортування,переробки, зберігання і реалізації, ввезення на митну територію та вивезення змитної території України; Закон України „Про якість та безпеку харчовихпродуктів і продовольчої сировини”, від 23 грудня 1997 року N 771/97-ВР, цейЗакон встановлює правові засади забезпечення якості та безпеки харчовихпродуктів і продовольчої сировини для здоров'я населення, регулює відносини міжорганами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) іспоживачами під час розробки, виробництва, ввезення на митну територію України,закупівлі, постачання, зберігання, транспортування, реалізації, використання,споживання та утилізації харчових продуктів і продовольчої сировини; ЗаконУкраїни „Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції”, від17 липня 1997року N468/97-ВР, цей Закон встановлює порядок тарифного і нетарифногорегулювання імпорту сільськогосподарської сировини та продуктів її переробкидля створення рівних умов конкуренції між продукцією вітчизняного виробництвата продукцією нерезидентів, а також деякі методи цінової підтримки сільськогосподарськихтоваровиробників України.

Важливо зазначити, що державне регулюванняринку молочної продукції України на сучасному етапі, повинно здійснюватисьшляхом впровадження еквівалентних цін на молоко та молочні продукти, мінімальногарантованих цін на молочну сировину та гарантованих оптових цін на молочніпродукти, обмежувальних цін на засоби виробництва, які використовуються умолочному скотарстві, корегованих цін на молочні продукти, пільгового кредитуваннята субсидування сільськогосподарських товаровиробників.

На даному етапі невирішеними залишаються такіпитання галузі:

·    відсутність українських ДОСТів на молочнупродукцію;

·    модернізація виробництва та підвищення кваліфікаціїробітників підприємств. [19 ].

У галузі також існують і певні перспективирозвитку. Аналіз зарубіжних джерел науково-технічноїінформації за останні п'ять років дає змогу визначитися щодо основних напрямківнаукових досліджень у молочній галузі.


Мікробіологічні вдосконалення.

Передусім мова йде про розробку молочнихпродуктів нового покоління з функціональними властивостями з доданням про — іпребіотиків, біологічно активних речовин і харчових добавок. При створеннітаких продуктів виробники разом із науковцями широко використовують біотехнологічніпроцеси. Ведеться інтенсивний пошук нових можливостей використання ферментівмікробного походження по таких основних напрямках, як поліпшення якості наявнихферментів, розробка нових і використання їх для одержання окремих інгредієнтів.Застосування ферментів, продукованих мікроорганізмами, – одинз основних напрямків біотехнології для розробки нового покоління дитячих,дієтичних і лікувально-профілактичних харчових продуктів.

За кордоном розвинуте виробництво молочнихпродуктів з низько-калорійними підсолоджувачами, замінниками молочного жиру, інгредієнтами, що виводять з організму шкідливі для здоров'я речовини.

Серед пріоритетних напрямків у біотехнологіїдля харчової промисловості важливе місце відведено генній інженерії. Однакгенномодифікована продукція для харчування людини сприймається в світінеоднозначно. Проблема формування системи безпеки використання й споживаннягенномодифікованих продуктів – ключова як для окремих країн, так і дляміжнародних організацій і економічних союзів. Один з елементів державного регулюванняпоставки й реалізації таких харчових продуктів – маркування. Нині цією послугоюкористуються у 130 країнах світу. Це особливо важливо для виробників продуктівдля дітей, значна частина яких – на молочній основі, де використовуютьсяінгредієнти з рослинної сировини.

Ще один напрямок – застосування математичногомоделювання в розробці нових технологічних процесів, що забезпечуютьбезвідхідність виробництва й мікробіологічну безпеку харчових продуктів. Цейнапрямок фундаментальних досліджень базується на застосуванні методівматематичного моделювання для прогнозування розвитку й виживання патогенних іумовно патогенних мікроорганізмів у процесі виробництва харчових продуктів таїх зберігання.

Заслуговує на увагу також розробка біологічноактивних добавок і речовин, препаратів з молочної сировини на основі глибокогофракціонування компонентів молока й фундаментальних досліджень їхніхвластивостей. Вчені провідних країн виявили в молоці біологічно активні пептидий на їх основі вже налагоджено промислове виробництво різних препаратів зантигіпертонічними та антистресовими властивостями. В Австрії досліджено можливостівикористання природних кріопротекторів з молочної сировини при виробництвізаморожених і сублімованих біопестицидів для біологічного захисту харчовихпродуктів під час зберігання.

Важливо вдосконалювати традиційні технології,створювати на їх основі молочні продукти підвищеної біологічної і харчовоїцінності, що сприяють виведенню з організму шкідливих речовин.

Вдосконалення установок, приладів, систем.

Значна увага приділяється раціональномувикористанню вторинної молочної сировини, передусім сироватки. У країнах зрозвиненою молочною промисловістю широко використовують мембранні методиобробки сировини, зокрема сироватки.

Інженерні служби наполегливо працюють надрозробкою нового технологічного обладнання, що функціонує в автоматичномурежимі й убезпечує одержану продукцію. Це – компактна високоефективнатеплообмінна техніка, високошвидкісні установки для розфасовки й упаковкирідких і пастоподібних молочних продуктів у нові види упаковок з екологічночистої сировини, автоматизовані лінії безрозбірного миття обладнання тощо. Уцьому ж ряду – вдосконалення пакувальних матеріалів і устаткування для упаковкий маркування молочних продуктів, посилення контролю безпеки нових пакувальнихматеріалів.

Чимало належить попрацювати і над розробкоюприладів для лабораторних досліджень, а також експрес-методів контролю якостісировини й молочних продуктів.

У багатьох країнах цьому питанню приділяютьзначну увагу. Наприклад, в Ірландії розроблено новий метод визначення залишківстрептоміцину в молоці з використанням оптичного імунобіосенсора, причому нижнямежа визначення значно нижча, ніж у Європейському стандарті. Аналіз триває лише5 хвилин. У Німеччині досліджено можливість використання хроматографічнихметодів і біосенсорів для визначення формальдегіду в молоці. Триває активнарозробка нових експрес-методів мікробіологічного контролю молочних продуктів.Одна з найважливіших тенденцій розвитку сучасних методів – здешевлення іспрощення аналізів і засобів експрес-контролю, до яких належать і тест-методи.При цьому не потрібні тривала підготовка проби, реактиви, складні прилади, аосновне – висококваліфікований персонал.

Неабияке значення відводиться створеннюкомп’ютерних інформаційних систем контролю виробництва і якості від сировини довиходу готового продукту. На великих заводах впроваджують повний комп’ютернийконтроль якості і складу сировини, технологічних процесів, режимів, пакувальнихматеріалів і готової продукції.

У таких країнах, як Швеція, Данія, Нідерланди,Канада та інших, контроль якості молоко-сировини зосереджено в централізованихлабораторіях, де застосовують високопродуктивні автоматичні прилади й системидля визначення якості молока. Автоцистерни, якими транспортують молоко, обладнаноміні-комп’ютерами й приладами, що дають змогу визначити склад і якість продуктубезпосередньо на фермі. На заводі результати аналізів, що знаходяться в пам'ятіміні-комп’ютера, передаються до об'єднаної інформаційної системи лабораторій,консультативних служб, служб збуту й управління.

Створення робочих груп, що об'єднуютьспеціалістів підприємств і співробітників наукових і навчальних установ дляспільного розв'язання проблем молочної галузі, може бути логічним завершенням увизначенні основних тенденцій розвитку наукових досліджень. [27 ].

1.2. Сучасний стан розвитку молочноїпромисловості

Молочна промисловість – одна з провіднихгалузей народного господарства, яка забезпечує населення продуктами харчування.Фактичне виробництво молока в Україні значно нижче необхідних обсягів споживання, що позначається на якості харчування населенняУкраїни. Збільшення ж виробництва молока стримується низькою рентабельністютваринництва і тим, що більшість населення України не може купувати необхідну кількістьмолочної продукції через високу його вартість. [30 ].

В період до 2002 року харчова галузьхарактеризується спадом виробництва, значним зниженням асортименту продукції,тяжким фінансово-економічним станом більшості підприємств, високим коефіцієнтомзносу основних виробничих фондів, особливо їх активної частини.

В умовах становлення ринкової економікиважливим чинником успішного функціонування вітчизняних агропромисловихпідприємств є їх переорієнтація на засади маркетингу, що дозволить формуватираціональні виробничі програми, оперативно реагувати на ринкову ситуацію таперемагати в умовах конкуренції. В основі маркетингу лежить комплекснедослідження ринку і потреб споживача, організація виробництва та збуту товаріві послуг, здатних задовольнити ці потреби. Для прийняття маркетингових рішень необхіднасвоєчасна, повна й достовірна інформація про споживачів, їх потреби, про ринок,конкурентів. Саме тому в сучасних умовах зростає значення маркетингового інформаційногозабезпечення в цілому та маркетингових досліджень зокрема.

Проведення маркетингових досліджень в значніймірі може допомогти обрати стратегію розвитку переробного підприємства. Залежновід демографічних показників різняться й пріоритети при виборі молочнихпродуктів, хоча ці відмінності несуттєві.

Таблиця 1.1.

Вибір молочних продуктів залежно від демографічнихпоказників,%

Продукти За статтю За віком чоловіки Жінки до 18 років 18-30 31-40 41-55 старші 56 Молоко 30,3 34,4 27,4 34,5 33,3 33,0 41,8 Сметана 25,7 25,8 28,4 26,8 31,4 27,3 23,6 Кефір 27,6 22,5 22,1 25,6 24,0 23,6 24,5 Йогурт 19,7 23,5 24,2 26,5 20,8 16,5 18,2 Сир 7,0 6,8 8,4 6,7 9,0 11,2 11,0 Ряжанка 5,8 5,7 3,2 5,8 4,8 8,8 3,6

Так у споживанні молочної продукції якчоловіками, так і жінками найвищу питому вагу має молоко (близько 30%). Щодовікових категорій, то тільки особи до 18 років найбільше полюбляють споживатисметану (28,4%), а інші віддають перевагу молоку, причому найвищу питому вагу успоживанні молокопродуктів молоко має у людей старших 56 років, що пов’язано,мабуть, з їх низькою купівельною спроможністю.

Основними споживачами сметани серед різнихвікових категорій є особи від 31 до 40 років (31,4%); кефіру та йогурту – вікомвід 18 до 30 (відповідно 25,6% і 26,5%); сиру – від 41 до 55 років (11,2%);ряжанки – особи від 41 до 55 років (8,8%). [7 ].

Поступове зростання добробуту населеннясупроводжується зміною структури споживання, новими вимогами до якості продуктів,які пропонуються ринком, тобто попит поступово займає властиве йому місцечинника, що визначає пропозицію.

Рівень споживання молока і молочних продуктівпо всіх домогосподарствах України останнім часом демонструє зростання в межах8,7% до рівня 2001 року. Підтвердженням тези щодо високого ступеня еластичностіпопиту на молоко і молочні продукти від рівня доходів населення є те, щосередньодушове споживання молока та молочних продуктів між першою та п’ятоюквінтильними групами мало розрив у 2,5 рази у 2002 році. Так, якщо в середньомуза місяць у 2002 році одним домогосподарством споживалося молока і молочнихдесертів, йогуртів, масло продуктів в середньому 18,8 кг., то населенням першоїквінтильної групи – 11,4 кг., а п’ятої – 28,5 кг., молока і молочних продуктівна місяць. При цьому п’ята квінтильна група тяжіє до споживання молочнихпродуктів, що мають більші витрати молока-сировини на готовий продукт івідповідно вищу ціну, таких як тверді сири, сметана підвищеної жирності, сирки,вершкове масло, кисломолочний сир із вмістом жиру – 18, 15%, молоко такисломолочні продукти із вмістом жиру 3,5 і 4,2 відсотків. Натомість у першоїквінтильної групи в структурі споживання молокопродуктів переважають молоконезбиране, кисломолочні продукти та сир кисломолочний незбираний із низькимвмістом жиру або знежирені. [21 ].

Таблиця1.2

Пропозиціяна ринку молочних продуктів України, тис. т.

Вид продукції 2000р. 2001р. 2002р. 2003р. тис. т. тис. т. тис. т. тис. т. Масло селянське 135,4 158,0 131,3 148,4 Сир 67,5 105,1 128,6 169,3 Продукція з незбираного молока 698,9 1020,9 1178,7 1308,7

Ринок виробників молочної продукції нараховуєсьогодні приблизно 350 діючих підприємств.

Незважаючи на зменшення поголів'я ВРХ майжевдвічі молочна промисловість залишилась однією з провідних галузей народногогосподарства України.

Основними молочними продуктами, щовиробляються в Україні, є незбирана молочна продукція, сир, масло, морозиво,сухе незбиране молоко, казеїн та молочні консерви. Зоною найбільш потужногоросту на європейському молочному ринку є йогурти. На ринку постійно зростаєасортимент молочних продуктів, але обсяги виробництва значно зменшились.

За даними аналітичного агентства, лідуючеположення за рівнем інвестиційної привабливості в Україні займають сегментиморозива, йогуртів та твердих сирів, при чому в останніх двох відбуваєтьсявитіснення західних конкурентів вітчизнянними виробниками. Справа в тому, що нависокорентабельному ринку йогуртів імпортери зараз займають до 70%, а на більшрентабельному ринку твердих сирів – 65-70 відсотків.

Потенційна потужність існуючих підприємствгалузі – 20 млн. т. молока в рік. Реальна завантаженність цих потужностейскладає менше 25 відсотків. Практично всі лідери ринку молока проводятьмодернізацію обладнання.

Десяток великих виробників контролюють 50%ринку споживачів, а іншу половину – малі заводи. В галузі спостерігаєтьсятенденція поглинання сильними підприємствами слабких, які потім стають частиноюперших чи їх приймальними пунктами сировини.

Сьогодні існує така ситуація, коли великімолокозаводи скуповують так звані „низові” підприємства (районні заводиневеликої потужності) та використовують іх для двох цілей. По-перше, длязбирання та доставки сировини на головний завод. По-друге, для виробництвамасла та традиційних молочних продуктів для місцевих ринків.

Здобутий контроль над невеликими виробництвамидає змогу звести роль останніх до низових спеціалізованих дільниць по прийманнюсировини чи випуску якогось одного виду прибуткової продукції. Скажімо, тих жейогуртів чи сиркових напівфабрикатів. Подібна вузька спеціалізація переробкивластива всім відомим світовим виробникам молочної продукції, що сприяєзменшенню собівартості на 10 – 12 відсотків.

Наміри великих компаній — поширювати своївироби мало не на всю країну, а то й за її межі. Тож і віддають перевагупродукції, яка дасть змогу досягти цієї мети – технологічній,транспортабельній, з максимальним терміном зберігання. Статистичні данізасвідчують, що з 6.5 млрд. л. молока, яке надійшло на переробку торік, 63%підприємства переробили на вершкове масло, казеїн та сухе молоко; з 19% –виготовлено сир; близько 11– перероблено на кисломолочні продукти, і лише трохибільше 4% реалізовано як незбирану продукцію, а з 3% виготовили морозиво.

Якщо дана тенденція буде зберігатися й надалі,то через десять років на ринку залишиться не більше десяти найпотужнішихвиробників, які і поділять між собою ринок молочної продукції. Але це неозначає, що невеликі оператори взагалі покинуть ринок. Ті, хто зможутьадекватно відреагувати на кон’юнктуру ринку, знайти свою нішу, зможуть і надаліуспішно працювати.

Невеликі молокозаводи невзмозі витриматиконкуренцію з боку потужних підприємств. При цьому відставання відбуваєтьсяодразу за трьома напрямками: за якістю продукції, за якістю упакуванняпродукції та за рівнем співробітництва з постачальниками сировини. Причиноюцього є відсутність у невеликих виробників вільних коштів на розвитокпідприємства.

Привабливими для інвестування зарубіжнікапіталовкладники вважають молокопереробні підприємства Центрального йПридніпровського регіонів. Саме туди й спрямовують вони свої погляди.

За останні чотири роки російські інвесторивстановили контроль над трьома найкращими підприємствами молокопереробноїгалузі України. В той час як виробництво молокопродуктів зростає за якісними такількісними показниками, конкурентна боротьба також становиться все більшскладною, а прихід іноземних інвесторів посилює ці тенденції. Прихід наукраїнській ринок росіян – закономірне явище, оскільки бізнес-середовище вУкраїни та Росії дуже схоже. Разом з тим російська експансія – це потенційно корисний стимул для подальшого розвитку українськоїмолочної галузі.

Початок експансії іноземного капіталу вмолочну промисловість України почався з придбання російськими інвесторамипакетів акцій трьох лідерів української молочної індустрії – це „Галактон”,Київський молокозавод №3 та Харковський молочний комбінат. [32 ].

Український експорт молокопродуктів в Росіювизначається прйнятною ціною для виробників та сталим попитом на такі основніпродукти, як сир твердий, сухе молоко та казеїн.

Українські виробники твердого сиру як і ранішедуже активні. Незважаючи на сезонність, ціни в країні знижуються повільно.Наприкінці травня найбільш розповсюджені види сирів більшістю українськихзаводів продавалися великим оптом по 12,5–13,5 грн. /т. Сприяє стримуваннювнутрішніх цін як і раніше гарний попит на українські сири з боку Росії.Незважаючи на величезні обсяги імпорту, російські компанії за останній час практичноне знижували ціни на продукцію, що поставляється з України. Російськідистриб’ютори купували український сир, як і раніше, переважно за цінамив діапазоні 2150–2350 USD/т DDU Москва/С. -петербург. Укороткостроковій перспективі росіяни якщо і знизять закупівельні ціни, тоне значно, оскільки пропонована Заходом продукція останнім часом істотноподорожчала, а збільшення обсягів випуску продукції російськимисирокомбінатами поки незначне.

Згущене молоко. Як і багато іншихмолокопродуктів, молочні консерви в Україні в другій половині травня такожлише трохи подешевшали. Більшістю виробників наприкінці місяця згущене молоко(ДСТ) продавалося по 2,0–2,10 грн. /банку (великий опт). Експортні ціни наякісну „згущенку" залишаються в більшості випадків на стабільномурівні і відповідають 0,31–0,34 USD/банку. Можливо, вже в червнідеякі українські молочноконсервні комбінати приймуть участь у постачанняхпродукції для російського держрезерву. Російські оператори ринку вважають, щов українців є непогані шанси на ці постачання, оскільки якісна продукціябуде пропонуватися по досить низьким (демпінговим) цінам. Вони повідомляють, щоукраїнська „згущенка” продається в Росії, як мінімум на 0,5 руб./банку дешевше, ніж аналогічна російська і навіть білоруська.

Українські виробники казеїну продовжуютьактивно нарощувати випуск продукції. Виробники якісного казеїну продають йогопо 27 тис. грн. /т., навіть не дуже якісний продукт закуповують по 26 тис. грн./т. Такі ціни утримуються завдяки стабільно високому попиту зі сторониімпортерів даного товару. Вони, як і раніше, сплачують доволі багато заукраїнський казеїн. В середині 2004 року на експорт відправлявся технічний казеїнпо 4400-4500 USD/т DDU Польща, Германія.

Таблиця 1.3

Експортніціни на молокопродукти

Найменування товару Ціни, USD/т (банку) DAF/FOB (кордон України) Травень 2003 року Травень 2004 року Сухе знежирене молоко 1100–1250 1530–1650 Сухе незбиране молоко 1300–1400 1600–1650 Масло блокове, 72,5% (ДСТ) 1200–1300 1250–1300 Масло блокове, 82% (ДСТ) 1300–1400 1550–1650 Сири тверді жирні (45–50%) 1800–2100 2150–2350 Молоко згущене, 8,5% (ж. б.400 г) 0,28–0,31 0,31–0,34 Казеїн технічний в/г 2800–2900 4400–4500 Казеїн технічний 1 г 2700–2800 4350–4450 Казеїн технічний 2 г 2600–2700 4250–4350

Українські виробники молокопродуктівекспортують свою прдукцію не лише на російський ринок та ринки країн СНД, деякібільш далекоглядні кервники переробних підприємств укладають договори наекспорт до країн

Євросоюзу та Близького Сходу. [5 ].

1.3. Сутність та види стратегійрозвитку підприємства

Компанія має конкурентну перевагу, якщо їїрівень роботи з клієнтами вищий, ніж у конкурентів, і вона в стані протидіятивпливу конкурентних сил. Існує безліч способів досягнення конкурентноїпереваги: робити високоякісну продукцію, організувати відмінне обслуговуванняклієнтів, пропонувати більш низькі ціни, ніж у конкурентів, мати більш зручнегеографічне розташування, мати власну технологію, забезпечувати розробку івпровадження нового продукту в більш короткий термін, мати добре відому торговумарку і репутацію, забезпечувати покупцям додаткові цінності за їхні гроші(сполучаючи гарну якість, гарний сервіс і прийнятні ціни). При цьому, щобпроцвітати в створенні конкурентної переваги, компанія повинна пропонувати покупцямте, що вони вважають найбільш прийнятним для себе, – гарний товар за низькою ціною чи товар поліпшеної якості, але трохидорожчий.

Стратегія конкуренції компанії містить у собіпідходи до бізнесу та ініціативи, що вона використовує для залучення клієнтів,ведення конкурентної боротьби і зміцнення своєї позиції на ринку. Ціль дужепроста і полягає в тому, щоб вести свої справи етично і чесно стосовноконкурентів, домагатися конкурентної переваги на ринку і створювати своюклієнтуру: коло лояльних покупців. Конкурентна стратегія компанії звичайно передбачаєяк наступальні, так і оборонні дії, що починаються в залежності від зміни ситуаціїна ринку. Крім цього, конкурентна стратегія передбачає короткострокові тактичніходи для миттєвої реакції на ситуацію і довгострокові дії, від яких залежатьмайбутні конкурентні можливості компанії і її позиція на ринку.

Конкурентна стратегія більш вузька замасштабом, ніж ділова стратегія. Ділова стратегія торкається не тільки питанняпро те, як проводити конкуренцію, але й відображає функціональні стратегії, діїі плани посібника з роботи в різноманітних умовах галузі (не тільки пов'язанихз конкуренцією), а також те, як менеджери вирішують стратегічні проблеми.Конкурентна стратегія пов'язана виключно з планами посібника з ведення конкурентноїборотьби і наданню додаткових цінностей для покупців. Компанії в усьому світівикористовують різні засоби по залученню покупців, завойовуючи їхню довіру на повторнихпродажах, випереджаючи конкурентів і утримуючи своє місце на ринку. З тих піряк керівництво компаній стало визначати короткострокові і довгострокові маневридля приведення у відповідність специфічної ситуації компанії і ринковогосередовища, існує незліченна безліч варіантів і нюансів стратегії. У цьомуконтексті існує стільки конкурентних стратегій, скільки є кон/>курентів.Однак тонкощі і поверхневі розходження мають разючу подібність, колирозглядаються:

1) мета діяльності компанії на ринку і

2) тип конкурентної переваги, що компаніянамагається досягти.

П'ять варіантів підходів до розробки стратегіїконкуренції наведено нижче:

I. Стратегія лідерства за витратами — передбачає зниження повних витрат виробництва товару або послуги, що приваблюєбільшу кількість споживачів.

Конкурентний підхід, який ґрунтується нанизьких повних витратах виробництва, є найбільш доцільним тоді, коли на ринкубагато покупців, чутливих до ціни. Основне завдання цієї стратегії полягає встворенні стійкої переваги у витратах над конкурентами, що пропонують низькіціни. Завдяки конкурентній перевазі у витратах її потім використовують якоснову для боротьби з конкурентами шляхом завойовування частки ринку по цінахконкурентів або отримання додаткового прибутку від продажу товарів по ринковихцінах. Перевага у витратах приносить дохід доти, доки конкуренти не почнуть агресивніспроби знизити ціни і збільшити за рахунок цього свій обсяг продажів. Успішно діючимкомпаніям — лідерам по витратах виключно легко вдається находити шлях зниженнявитрат у своєму бізнесі. Досягнення лідерства у витратах звичайно означаєнизькі витрати виробництва щодо конкурентів, зафіксовані в діловій стратегіїкомпанії. Однак при застосуванні цієї стратегії важливо не піддатися ризикустворення занадто дешевого товару, що може викликати недовіру покупця.

Для досягнення переваги по витратах загальнівитрати виробництва фірми по всьому ланцюжку цінностей повинні бути менші засукупні витрати конкурентів.

Значні переваги по витратах можуть виникатипри знаходженні шляхів реструктуризації, скорочення зайвих витрат і створенніоснов для більш економічної роботи.

Основні шляхи, по яких компанії можуть досягтипереваги у витратах, створюються за рахунок перегляду своїх ланцюжківцінностей, а саме:

– спрощення розробкитовару;

– видалення надмірностей і пропозиція товаручи послуги без непотрібних прикрас, що супроводжується діями і витратами,пов'язаними з множинністю рис і характеристик;

– реінженіринг основних виробничих процесів зметою скорочення необхідних виробничих кроків і неефективних дій;

– використання більш простої, меншкапіталомісткої чи більш раціональної технології;

– пошук шляхів для усунення використаннядорогих матеріалів і комплектуючих виробів;

– використання продажів кінцевому споживачу імаркетингових підходів, що скорочують часто невиправдані, великі витрати іприбутки оптових і роздрібних торговців (витрати і прибутки оптово-роздрібноїланки в ланцюжку цінностей часто складають 50% відкінцевої ціни, що платить покупець);

– перенос виробничих потужностей ближче доспоживача / постачальника, тому що поставка матеріалів і відвантаженняпродукції впливають на витрати;

– досягнення більшого економічного рівнявертикальної інтеграції «вперед та назад» у порівнянні зконкурентами;

– впровадження в життя підходу «щось длякожного» і фокусування на обмеженому наборі товарів/послуг з метоюзадоволення спеціальним, але важливим вимогам покупця й усунення непотрібнихдій і витрат, пов'язаних з великою кількістю модифікацій товару.

Виробники з низькими витратами звичайно досягаютьпереваг за рахунок постійної економії у всіх ланках ланцюжка цінностей. Усішляхи використовуються, і жодна сфера не залишається без уваги.

Звичайно виробники з низькими витратами маютькорпоративну культуру, орієнтовану на економію, що характеризуєтьсянетерпимістю до втрат, активним дотриманням бюджетних вимог, широкою участюперсоналу в контролюванні рівня витрат і відсутністю привілеїв у роботівиконавців. Хоча компанії, що працюють з низькими витратами, є чемпіонами зощадливості, вони зазвичай агресивні в пошуку засобів на проекти, які обіцяютьподальше зниження витрат.

Конкурентну стратегію лідерства у витратахдоцільно застосовувати в наступних випадках:

Цінова конкуренція серед продавців особливосильна.

Вироблений у галузі продукт стандартний,характеристики товару відповідають вимогам усього кола споживачів (такі умовидозволяють покупцям приймати рішення про покупку, виходячи тільки лише із самихгарних цін).

Існує кілька способів диференціації продукту зметою залучити покупця (за умови, що розходження між товарними марками не маютьзначення для покупця), однак розходження в ціні для покупця істотні.

Більшість покупців використовує продуктоднаковим чином, задовольняючись загальним вимогам по використанню.Стандартизований продукт повністю задовольняє нестатки покупців. У цьомувипадку саме ціна, а не особливості чи якість товару, є домінуючим чинником, щовизначає споживацькі переваги.

Витрати покупців на переключення з одноготовару на інший досить низькі, що дає їм визначену волю вибору в пошуку товарівз більш низькою ціною.

Існує велика кількість покупців, що маютьсерйозну при чину для зниження ціни.

Недоліки стратегії низьких витрат.

Конкурентний підхід забезпечення низькихвитрат має свою зворотну сторону. Технологічний прорив конкурентів відкриває їмшлях до зниження витрат, що може звести до нуля всі попередні інвестиції іпрацею завойовану перевагу лідера по витратах. Конкуруючі фірми можуть знайтипрості та/чи недорогі методи копіювання навичок лідера по витратах, що робитьжиття завойованої переваги дуже коротким. Компанія, що ретельно працює надзниженням витрат, цілком зосереджується на цьому напрямку і не бачить іншихважливих моментів, з якими треба працювати: завоювання інтересів покупців зарахунок пропозиції додаткових товарів і послуг, впровадження нових чианалогічних товарів, що дозволяє покупцю по-іншому використовувати товар, чинавіть зниження чутливості покупця до ціни. Орієнтація тільки на низькі витратимістить в собі небезпеку того, що покупець може змінити свої переваги ізажадати товар поліпшеної якості, з новими характеристиками, більш швидкеобслуговування тощо.

Щоб уникнути рифів і небезпек стратегіїлідерства по витратах, менеджери повинні розуміти, що стратегічна мета«низькі витрати» у порівнянні з конкурентами не означає абсолютизаціїцієї ідеї. Завойовуючи лідерство по витратах, менеджери не повинні залишати безуваги й інші питання, яким покупці надають значення. Більш того, конкурентнастратегія перспективна, якщо цінність конкурентної переваги по витратах Доситьстабільна в тих ключових моментах, де компанія досягла переваги по витратах, іконкурентам складно скопіювати її чи наблизитися до неї.

II. Стратегія широкої диференціації — спрямована на надання товарам компанії специфічних рис, що відрізняють їх відтоварів фірм-конкурентів, що, в свою чергу, сприяє збільшенню кількостіпокупців. Стратегії диференціації стають привабливим конкурентним підходом уміру того, як споживчі запити і переваги стають різноманітними і не можутьбільш задовольнятися стандартними товарами. Для того щоб стратегія диференціаціїбула успішною, компанія повинна вивчати запити і поводження покупців, знати,чому покупці віддають перевагу, що вони думають про цінність товару і за що готовіплатити. Після цього компанія пропонує одну, а може бути, і кілька відмітниххарактеристик товару/послуги відповідно до запитів покупців, причому ціпропозиції повинні бути відчутними і такими, що запам'ятовуються. Конкурентнаперевага з'являється, коли досить велика кількість покупців стане зацікавлена упропонованих диференційованих атрибутах і характеристиках товару. Чим сильнішазацікавленість покупців у різноманітних характеристиках пропонованої продукції,тим сильніше конкурентна перевага компанії. Успішна диференціація дозволяєфірмі:

– встановити підвищену ціну на товар/послугу;

– збільшити обсяг продажів (тому що великакількість покупців залучається за рахунок характеристик товару, яківідрізняються);

– завоювати лояльність покупців до своєїтоварної марки (тому що деякі покупці стають дуже прив'язаними до додатковиххарактеристик продукції).

Сутність стратегії диференціації полягає утому, щоб знайти шлях бути єдиним, хто пропонує покупцям додаткові риси товару,що вони хочуть, і постійно підтримувати цю перевагу.

Диференціація проходить успішно, якщо витратипо її проведенню покриваються за рахунок збільшення ціни на обновлений ізмінений товар. Диференціація зазнає невдачі у випадку, якщо покупці не бачатьніякої цінності в унікальності товарної марки, щоб купити цей товар замістьтовару конкурентів, і/чи якщо підхід компанії до диференціації може бути легкоскопійований і застосований конкурентами.

Диференціація — це не щось штучно створене чипридумане в маркетинговому чи рекламному відділах, як і не обмежене лише необхідністюдосягнення всеохоплюючої якості і сервісу. Можливість успішної диференціаціїіснує у виконуваних діях по всьому галузевому ланцюжку цінностей. Найбільшзагальні моменти, коли існує можливість диференціації, пов'язані з наступнимиланками ланцюжка цінностей:

–матеріально-технічне забезпечення тих ланок,що роблять найсильніший вплив на якість кінцевого продукту компанії;

– дії, пов'язані зі створенням товару на базінових досліджень і розробок, дозволяють потенційно поліпшити дизайн виробу ійого характеристики, розширити сфери кінцевого використання і застосуваннятовару, зробити його більш різноманітним, скоротити час розробки нових моделей,бути частіше першими на ринку, забезпечити безпеку виробу, вторинну переробку використанихтоварів і поліпшити охорону навколишнього середовища;

– виробничий процес, орієнтований надослідження і розробки, дозволяє виробникам використовувати відпрацьованітехнології, що охороняють природу, поліпшувати якість продукції, її можливостічи привабливість;

– удосконалювання виробничого процесу дозволяєскорочувати брак, запобігати передчасному пошкодженню виробів, збільшуватитермін життя товару, забезпечувати безпеку праці, поліпшувати економічністьвикористання, робити усе, щоб кінцевий споживач був зацікавлений у появі такоготовару;

– забезпечення відвантажень і дії по розподілупродукції дозволяють прискорити постачання, більш акуратно виконуватизамовлення, скоротити складські площі і знизити запаси готової продукції;

– дії по обслуговуванню клієнтів, проведеннюмаркетингових досліджень і забезпеченню продажів можуть в результаті створититакі відмітні характеристики, як допомога покупцю, швидке обслуговування іремонт, більш якісна і повна інформація про товар, більше навчальних матеріалівдля кінцевих споживачів, кращі умови продажу, швидке виконання замовлення,більш часті контакти з клієнтом і, нарешті, забезпечення того, що зручно покупцю(IBM підвищила купівельну цінністьсвоєї продукції, запропонувавши своїм замовникам великих ЕОМ активну технічнупідтримку і цілодобову профілактику).

Основою диференціації при завоюванніконкурентної переваги є товар, характеристики якого істотно відрізняються відтоварів, вироблених конкурентами. Підвищена ціна – це те, що стратегіядиференціації пропонує за дійсно збільшену цінність для покупця і за цінність,усвідомлену ним (навіть якщо в дійсності вона не була збільшена). Реальна йусвідомлена цінності можуть розрізнятися в тому випадку, якщо покупці, виходячизі свого досвіду, невірно оцінюють можливу користь товару. Неповні знанняпокупця про товар часто бувають причиною того, що він судить про цінністьвиробу, ґрунтуючись на зовнішніх ознаках, наприклад, ціні (коли ціна пов'язаназ якістю), привабливості упаковки, інтенсивності рекламної кампанії (тобто натім, наскільки добре відомий товар), на змістовності і зображальності реклами,якості брошур і презентації товару, наполегливості продавців, списку клієнтівкомпанії, долі фірми на ринку, тривалості перебування компанії в цій сферідіяльності і професіоналізмі, привабливості й особистих якостях продавців.

Такі ознаки цінності можуть бути важливими імати дійсну цінність:

·    коли сутність диференціації суб'єктивна чи складнадля розуміння;

·    коли покупець здобуває товар вперше;

·    коли повторні покупки рідкі і

·    коли покупці недосвідчені.

Диференціація створює для компанії визначенийзахист від стратегій суперників, тому що в покупців розвивається лояльністьстосовно товарної марки компанії чи моделі і вони готові платити (небагато, аможливо, і багато) затовар, що сподобався.

Успішна диференціація:

створює вхідні бар'єри (за рахунок лояльностіпокупців і унікальності продукції) для новачків у галузі, що для них важкопереборні;

згладжує вплив сили покупців, оскількипродукція альтернативних продавців менш приваблива для них;

допомагає компанії уникнути погрози з бокутоварів-субститутів, тому що їхні характеристики і якості не порівняні здиференційованою продукцією.

Здебільшого дана стратегія працює найкраще натих ринках, де:

існує багато способів зміни товарів чи послуг,і більшість покупців усвідомлює ці розходження;

потреби покупців чи способи використаннятовару/послуги різні;

невелика кількість конкурентів застосовуєаналогічний підхід до диференціації.

III. Стратегія оптимальних витрат — дає можливістьпокупцям отримати за свої гроші більшу цінність за рахунок поєднання низькихвитрат та широкої диференціації продукції. Задача складається в тому, щобзабезпечити оптимальні витрати та ціни відносно виробників продукції заналогічними рисами та якістю.

Стратегія орієнтована на надання покупцямбільше цінностей за їхні гроші. Це має на увазі стратегічну орієнтацію нанизькі витрати, одночасно надаючи покупцю трохи більше, ніж мінімальноприйнятну якість, обслуговування, характеристики і привабливість товару. Ідеяскладається в утворенні підвищеної цінності, що відповідає чи перевищує купівельніочікування в шкалі „якість — обслуговування — характеристики — зовнішня привабливістьтовару” і одночасно переконанні покупців у розумності ціни. Стратегічна метаполягає в тому, щоб стати виробником товару/послуги з низькими витратами йвідмінними характеристиками від гарних до чудових, а потім, використовуючиперевагу по витратах, знижувати ціну в порівнянні з аналогічними товарами, щовипускаються конкурентами. Такий конкурентний підхід називається стратегієюоптимальних витрат, тому що в даному випадку виробник має найкращі (найнижчі)витрати відносно товарів конкурентів, однаково позиційованих по шкалі „якість — обслуговування — характеристики – привабливість”.

Конкурентна перевага виробника з оптимальнимивитратами складається в близькості по ключових параметрах „якість — обслуговування — характеристики – привабливість” доконкурентів, з одного боку, і перевазі над ними по витратах – з іншого. Щоб стати виробником з оптимальнимивитратами, компанія повинна пропонувати таку ж якість, що і конкуренти, тількиз меншими витратами, таке ж обслуговування, тільки дешевше, такі ж можливостітовару, тільки дешевше, тощо. Відмінними рисами компанії, яка успішно реалізуєстратегію оптимальних витрат, є вміння розробити і впровадити додатковіатрибути товару з меншими витратами чи запропонувати продукцію, відмінну віданалогів конкурентів (по своїх можливостях) за цінами, прийнятними покупцям. Найбільшспокушені в цій стратегії компанії вміють одночасно керувати витратами, знижуючиїх, і вносити додаткові характеристики в товар.

Стратегія оптимальних витрат має найбільшупривабливість з погляду можливості конкурентного маневрування. Вона надаєможливість створити виключну цінність для покупця, балансуючи між стратегіяминизьких витрат і диференціації.

Дійсно, така гібридна стратегія дозволяєкомпанії використовувати конкурентну перевагу як однієї, так і іншої стратеги,створюючи чудову купівельну цінність. На ринках, де купівельні переваги роблятьдиференціацію продукту нормою і багато покупців дивляться одночасно і на ціну,і на цінність товару, стратегія оптимальних витрат переважає чисті стратегіїнизьких витрат чи диференціації. Це відбувається тому, що компанія з оптимальнимивитратами може пропонувати товар середньої якості за ціною, нижчою за середню,чи товар гарної якості за середньою ціною. Більшість покупців віддає перевагудешевим середнім товарам, стандартним виробам з низькими витратами чи дорогим,найвищою мірою диференційованим товарам.

IV. Стратегія ринкової ніші (або сфокусованастратегія):

 – заснована на низьких витратах –орієнтується на вузький сегмент покупців, де фірма випереджає своїх конкурентівза рахунок більш низьких витрат виробництва;

– заснована на диференціації продукції –ставить за мету забезпечення представників обраного сегмента товарами тапослугами, що найбільш відповідають їх потребам та смаку.

На відміну від стратегій диференціації ілідерства по витратах сфокусовані стратегії орієнтовані на вузьку частинуринку. Цільовий сегмент чи ніша можуть бути визначені, виходячи з географічноїунікальності, особливих вимог до використання товару чи особливих характеристиктовару, що привабливі тільки для даного сегмента. Ціль полягає в тому, щобкраще виконувати роботу з обслуговування покупців цільового сегмента.

Сфокусована стратегія диференціації залежитьвід купівельного сегмента, що вимагає унікальних характеристик і атрибутівтовару.

Сфокусовані стратеги стають привабливими, коли виконується більшість наступних умов:

– сегмент занадто великий, щоб бутиприбутковим;

– сегмент має гарний потенціал для росту;

– сегмент не є критичним для успіху більшостіконкурентів;

– компанія,що використовує стратегію фокусування, має досить навичок і ресурсів дляуспішної роботи на сегменті;

– компанія може захищати себе від фірм, щокидають виклик завдяки доброзичливості клієнтів до своїх неабияких здібностей вобслуговуванні покупців сегмента.

Фокусування дає гарні результати, коли:

досить дорого і складно фірмам, що працюють нарізних сегментах, відповідати вимогам покупців спеціалізованої ніші;

ніхто з фірм-конкурентів не починає спробиспеціалізуватися на даному сегменті;

фірма не має досить ресурсів, щобобслуговувати більш широку частку ринку;

у галузі є багато різних сегментів, щодозволяють компанії вибрати свою нішу, яка відповідає її силам і здібностям.

Фокусування піддається деяким ризикам.По-перше, завжди є імовірність того, що конкуренти знайдуть шляхи наблизитисядо дій компанії на вузькому цільовому сегменті. По-друге, ще одна небезпекаполягає в тому, що вимоги і переваги споживачів цільового сегмента поступовопоширяться на весь ринок. Руйнування розходжень між купівельними сегментами, зниженнявпливу вхідних бар'єрів у цільову нішу відкриває шляхи конкурентам длязавоювання споживчих переваг. По-третє, сегмент може бути настільки привабливим,що викликає увагу безлічі конкурентів, які, почавши працювати на ньому, значнознизять його прибутковість.

V. Стратегія упередження — найбільш частовикористовується фірмами у галузях, що знаходяться на початкових стадіях свогожиттєвого циклу, та пов'язані з формуванням стратегічного активу випередження,який не завжди нейтралізується конкурентами.

Стратегія упередження та використанняпов'язаних з нею конкурентних переваг можуть бути направлені на:

– системи постачання (забезпечення доступу досировинних ресурсів, форсування великих замовлень на нове виробничеобладнання);

– системи розробки та виробництва (прискоренепозиціонування продукту на ринку, розробка домінуючого дизайну, розвитоквиробничого процесу та розширення виробничих потужностей);

– системи розподілу та обслуговування(забезпечення контролю над найкрупнішими дистриб'юторами, формування у покупцівспеціалізованих навичок споживання).

Головною перевагою стратегії упередження єможливість формування у покупця витрат по переключенню на продукцію конкуруючоїфірми. Ці витрати можуть утворитися за рахунок:

– звикання покупців до продукції фірми, якавийшла на ринок першою (якщо якість продукту задовільна, можуть бути відсутнімистимули до придбання аналогічного продукту інших фірм);

– довготривалість взаємовідносин з покупцямита виникнення у них кривої досвіду (у випадку переключення будуть дублюватисьряд витрат, в тому числі на перенавчання);

– придбання фірмою специфічної(конфіденційної) ін формації про споживачів (наприклад, у рекламному бізнесі).

При розробці стратегії упередження необхіднопройти три рівні аналізу:

визначити напрям розвитку ринку;

виявити потенційні стратегії для руху навипередження в цих напрямах та блокування дій конкурентів;

оцінити економічну доцільність цих стратегійта їх відповідність меті та цілям організації, а також можливий вплив на ціліта поведінку конкурентів.

Приступаючи до планування стратегіїупередження, слід пам'ятати про ризик даної стратегії, перш за все черезнеправильність можливого ринкового прогнозу, а також низької оберненостіінвестиційних рішень, що направлені на випередження. [22 ].


РОЗДІЛ 2. Загальна оцінка виробництвата економічної діяльності переробного підприємства2.1. Сировинна база таекономічно-організаційна характеристика ВАТ „Молочанський молочноконсервнийкомбінат”

Відкрите акціонерне товариство „Молочанськиймолочноконсервний комбінат” знаходиться в західній частині Токмацького районуЗапорізької області. Територія підприємства розташована на лівому березі р.Молочна і приєднана до північно-західної частини м. Молочанськ на відстані 1,5км від центра міста. Підприємство знаходиться у 90 км від обласного центра м. Запоріжжя та у 18 кмвід районного центра м. Токмак. Найближчою залізничною станцією є станція„Молочанськ”, яка знаходиться на магістралі Донецьк-Нова КаховкаПридніпровської залізничної дороги на відстані 2 км від підприємства.

Загальна промислова площа підприємства складає2,97 га. Рельєф спокійний з загальним схилом у західномунапрямку. Ґрунти сірі суглинисті, ґрунтові води знаходяться на глибині 1,5 м.Для забезпечення підприємства водою існує 2 артезіанських свердловини.

Головна діяльність підприємства – виробництво сухих молочних консервів та продукціїз незбираного молока в асортименті, а саме виробництво питного молока, сметани,кефіру, ряжанки, сиру, вершкового масла, сухого та знежиреного молока, а такожвершків сухих.

Підприємство існує понад 50 років. Будівництво почалося в кінці 1946 року.Воно відновлювалося та реконструювалося на базі використання напівзруйнованихкам’яних будівель колишнього парового млина, а 29 квітня 1950року підприємство випустило свою першу продукцію – 700 кг сухого молока.

Проектна потужність підприємства становила 800т. сухого молока на рік. Потужності підприємства постійнозростали. За перший рік свого існування підприємство переробило 16 млн. 200 т. молока та виробило 820 т. сухого молока, 288 т. цільномолочної продукціїта 294 т. вершкового масла.

Внаслідок збільшення закупівлі молока,технічного переозброєння та модернізації устаткування виробництво продукціїпостійно зростало. Так у 1988 році – самому продуктивному в історії підприємства – було закуплено 90 млн.651 тоннамолока та вироблено 4 млн.963 тоннисухих молочних консервів, 12 млн.32 тонницільномолочної продукції та 1 млн.340 тонн вершкового масла.

До складу підприємства належать: консервний цех, цільномолочний цех, цех по розливумінеральної води, цехи допоміжного виробництва, сантехнічні об'єкти, котельня,градирня, гараж, комори, приміщення заводоуправління, три фірмові магазини, якірозташовані на території Токмацького та Чернігівського районів, а також двіфілії – Чернігівській молочний завод,який знаходиться у смт. Чернігівка та Великобілозірський молочний завод, якийрозташований у с. В. Білозірка.

У теперішній час ВАТ „Молочанськиймолочноконсервний комбінат” прагне збільшення випуску продукції. Ще у квітні 2002 року вексплуатацію ввійшов цех по розливу мінеральної води, а також плануєтьсяпереробка соєвого білку для харчових та кормових цілей.

Сировиною для переробних підприємств молочноїпромисловості є молоко. Тому стан сировинної бази у регіоні – це найсуттєвішийпоказник для ефективного виробництва продукції молочної промисловості. Нажаль,наразі стан тваринницького підкомплексу дуже тяжкий, що має свої причини, томувиникає жорстка конкуренція за постачальників сировини. ВАТ „Молочанськиймолочноконсервний комбінат” має достатньо довгу історію існування та добреналагоджені зв’язки як із постачальниками сировини, так і з покупцями кінцевоїпродукції. Основні регіони постачання сировини з розподілом на сільськогосподарськіпідприємства та особисті селянські господарства за 2004 рік та кількістьмолока, отриманого від них представлено у наступній таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Основні постачальники сировини ВАТ „ММКК” по регіонахза 2004 рік

Регіони Особисті селянські господарства Сільського сподарські підприємства Разом, т.

Структура постачаль-

ників сировини,%

т. % т. % Токмацький 5255,66 17,24 1994, 19 16,73 7249,85 17,10 Мелітопольський 488,33 1,60 68,13 0,57 556,45 1,31 Дніпропетровський 5552,84 18,21 - - 5552,84 13,10 Веселівський 1515,26 4,97 433,86 3,64 1949,12 4,60 Оріхівський 869,44 2,85 673, 20 5,65 1542,64 3,64 Михайлівський 2284,68 7,49 654,70 5,49 2939,38 6,93 Чернігівський 4971,58 16,31 172,79 1,45 5144,37 12,13 Приморський 503,95 1,65 113,71 0,95 617,65 1,46 Велико-Білозірський 4922,05 16,14 1474,84 12,38 6396,89 15,09 Бердянський 1129,58 3,71 2840,75 23,84 3970,33 9,36 Приазовський 563,22 1,85 569,06 4,78 1132,28 2,67 Новомиколаївський 218,69 0,72 - - 218,69 0,52 Василівський 356,44 1,17 28,12 0,24 384,56 0,91 Гуляй-Польський 199,75 0,66 11,79 0,10 211,54 0,50 Вільнянський - - 419,53 3,52 419,53 0,99 Кам’янка-Дніпровський - - 55,56 0,47 55,56 0,13 Куйбишевський - - 2406,96 20, 20 2406,96 5,68 Пологи 1655,45 5,43 - - 1655,45 3,90 Разом 30486,91 100 11917,18 100 42404,09 100

На основі даних таблиці можемо визначити, щопідприємство має широке коло постачальників сировини (обслуговується 18регіонами). В свою чергу визначили, що питома вага у постачанні молокаособистими селянськими господарствами майже втричі більша ніжсільськогосподарськими підприємствами. Найбільшу питому вагу у структуріпостачанні молока по регіонах займають: Токмацький, Велико-Білозірський,Дніпропетровський та Чернігівський регіони, відповідно 17,10; 15,09; 13,10 та12,13 відсотків. Це пов’язано з тим, що у с. Велика Білозіра та смт. Чернігівказнаходяться філії цього підприємства, що є основними пунктами прийому сировини.

Безперервний процес виробництвахарактеризується певними результатами, які відображають його ефективність тадоцільність.

Валова продукція сільського господарства — це первісний результат взаємодії факторів виробництва, матеріальна івартісна основа інших кінцевих результатів, що в натуральній форміпредставлений всіма виробленими протягом року первинними продуктамирослинництва і тваринництва, а у вартісній — оцінений запорівнянними цінами відповідного року.

Отже, тепер більш детально розглянемо основніпоказники розміру виробництва ВАТ „Молочанський молочноконсервний комбінат”.Вони відображені у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Розміри виробництва ВАТ „ММКК”

Показники 2000р. 2001р. 2002р. 2003р. 2004р. 2004 р. до 2000р.,% 1 2 3 4 5 6 7 Валова продукція, тис. грн. 20655,1 36007,3 33011,1 42066,7 48222,6 233,47 Товарна продукція, тис. грн. 20082,4 36840,1 29129,6 52161,4 55520,8 276,46 Середньорічна чисельність працівників, чол. . 229 303 308 329 332 144,98 1 2 3 4 5 6 7 Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн. 5022,1 5261,4 1876,95 2350,3 2247,85 44,76 Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн. 1264,15 2306,3 3116,9 3567,6 4447,2 351,79

На основі даних таблиці визначили, що заперіод з 2000 р. по 2004 р. по всіх показниках розміру виробництва відбувалосязбільшення, окрім середньорічної вартості основних виробничих фондів. Вартістьвалової продукції збільшилася на 133,47%, порівняно з 2000 р., вартістьтоварної продукції збільшилася на 176,46%, до 2000 р… Середньорічна вартістьоборотних засобів збільшилась на 251,79%, до 2000 р… Ці зміни відбулися зарахунок докорінного розширення виробництва, до 2004 р. відбувалося постійнезростання виробництва по основних видах продукції і з 2002 р. започаткованонове виробництво по розливу мінеральної води.

Виконання планів процесу виробництва тареалізації продукції в значній мірі залежать від забезпеченості підприємстваробочою силою та її раціонального використання, розподілу по робочим місцям увідповідності з кваліфікацією, а також від рівня організації праці та ступенявикористання робочого часу.

Трудові ресурси сільського господарства — цепрацездатне населення, яке зайняте в сільськогосподарському виробництві. Вонивключають працездатних робітників і службовців: чоловіків віком від 16 до 60років та жінок віком від 16 до 55 років. Крім працездатних у виконанні робітберуть участь підлітки від 12 до 16 років та особи пенсійного віку, яківступили у відповідні договірні відносини з підприємством.

Чисельність та ефективність використаннятрудових ресурсів ВАТ „Молочанський молочноконсервний комбінат” представлено унаступній таблиці 2.3.

Аналіз чисельності робітників на підприємствіпоказав, що впродовж п’яти років відбулося суттєве збільшення трудовогопотенціалу виробництва. Середньорічна чисельність працівників збільшилась на44,98%, прямі витрати праці збільшилися на 88,23%, а відпрацьовано 1працівником людино-днів – на 30,09% у порівнянні з 2000р. Це зумовлено тим, щозагальне збільшення виробництва продукції за досліджуємий період йде суттєвошвидшими темпами ніж зростання чисельності працівників. Всі лінії виробництвана підприємстві автоматизовано і збільшення виробництво не вимагає суттєвихзбільшень чисельності персоналу. З цього випливає збільшення виробітку (на61,04%) за 2004 р. у порівнянні з 2000 р.

Таблиця 2.3

Забезпеченість ВАТ „ММКК” трудовими ресурсами та ефективність їх використання

Показники 2000р. 2001р. 2002р. 2003р. 2004р.

2004р.

до 2000р.,%

Середньорічна чисельність працівників, чол. 229 303 308 329 332 144,98 Прямі витрати праці, тис. люд. -год. 325,3 425 562,3 610,5 612,3 188,23 Відпрацьовано 1 працівником, люд. -год. 1420,52 1402,64 1825,54 1855,6 1845,63 129,93 Відпрацьовано 1 працівником, люд. -днів. 178 175 228 232 231 130,09 Вартість валової продукції, тис. грн. 20655,1 36007,3 33011,1 42066,7 48222,6 233,47

Виробіток одним працівником:

– середньорічний, тис. грн.

90, 20 118,84 107,18 127,86 145,25 161,04 – середньодобовий, грн. 507,96 677,78 470,09 551,12 628,79 123,79 – середньогодинний, грн. 63,50 84,72 58,76 68,89 78,60 123,79 Коефіцієнт річного фонду робочого часу 0,49 0,49 0,63 0,64 0,64 -

Сільськогосподарське виробництво здійснюєтьсяза органічної єдності чотирьох (в умовах зрошення — п'яти) факторів, серед якихважливе місце займають засоби виробництва — знаряддя і предмети праці. Вони берутьбезпосередню участь у створенні вартості продукції і, будучи складовим елементомпродуктивних сил, визначають ступінь розвитку матеріально-технічної базиаграрних підприємств.

Тому від рівня забезпеченості виробництвазнаряддями і предметами праці, їх структури та ефективності використання значноюмірою залежать кінцеві результати діяльності суб'єктів господарювання всільському господарстві.

Основні виробничі фонди (основнийкапітал) — це грошовий вираз знарядь праці. Вони беруть участь у процесі виробництватривалий час, зберігаючи при цьому натурально-речову форму.

Споживна вартість знарядь праці закріплюєтьсяна тривалий час у сфері виробництва, а вартість знаходиться в постійному русі,причому частина її переноситься на заново створений продукт, а інша частина,постійно зменшуючись, фіксується у засобах виробництва до завершення строку їхвикористання.

Забезпеченість підприємства основнимивиробничими фондами та ефективність їх використання залежить від обраноїстратегії. Результати використання основних виробничих фондів представлені утаблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Забезпеченість ВАТ „ММКК” основними фондами та ефективність їх використання

Показники 2000р. 2001р. 2002р. 2003р. 2004р. 2004р. до 2000р.,% Вартість валової продукції, тис. грн. 20655,1 36007,3 33011,1 42066,7 48222,6 233,47 Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн. 5022,1 5261,4 1876,95 2350,3 2247,85 45,10 Середньорічна чисельність працівників, чол 229 303 308 329 332 144,98 Фондовіддача, грн. 4,11 6,84 17,58 17,89 21,45 517,55 Фондомісткість, грн. 0,24 0,15 0,056 0,055 0,046 19,06 Фондоозброєність, грн. 21,93 17,36 6,09 7,14 6,77 31,11 Фондорентабельність,% 104,7 146,7 321,9 451,3 478,5 -

Аналіз даних про наявність і ефективністьвикористання основних виробничих фондів показує, що за період з 2000 р. по 2004р. суттєво скоротилась вартість основних виробничих фондів (на 54,9%), цеговорить про те, що існує чималий знос будівель, та обладнання. Фондовіддачазбільшилася у п’ять разів (до 517,55%), а фондорентабельністьу чотири рази. Зі зменшенням основних виробничих фондів зменшився і похіднийпоказник – фондоозброєність, на 68,89%, в період з 2000 по 2004 р. р.

Знаряддя і предмети праці, виражені увартісній формі, разом з грошовими ресурсами, що обслуговують процесвиробництва, становлять поняття виробничих фондів. їх кругообіг відбувається якрух вартості, результатом якого є виробництво матеріальних благ, що втілюють усобі вартість спожитих засобів виробництва.

Залежно від характеру обороту, а також відфункціональної ролі і значення в процесі створення нових споживних вартостейзасоби виробництва поділяють на основні й оборотні фонди (основнийі оборотний капітал).

Оборотні фонди представлені предметами праці.Вони беруть участь у процесі виробництва протягом лише одного виробничогоциклу, втрачають при цьому натурально-речову форму і повністю передають своювартість на заново створюваний продукт. Як бачимо, характер їх оборотудокорінно відрізняється від характеру обороту основних фондів, що безпосередньопозначається на формуванні витрат, які включаються в собівартість продукції. Упроцесі кругообігу виробничі фонди послідовно переходять зі стадії виробничихзапасів у стадію виробництва, а з неї — в стадію готового продукту.

Наявність оптимальної кількості необхіднихоборотних засобів зумовлює їх раціональне відтворення. Наявність оборотнихзасобів, термін одного обороту та ефективність їх використання наведені утаблиці 2.5.

Аналіз даних засвідчив, що на переробномупідприємстві з 2000 по 2004р. р. внаслідок інтенсифікації виробництва в трирази збільшилася середньорічна вартість оборотних засобів, що становить 4млн.447,2 тис. грн. (на 30 млн.73,1 тис. грн. більше ніж у 2000 р). Це потяглоза собою і збільшення таких основних показників, як: тривалості 1 обороту,коефіцієнту закріплення та коефіцієнту ефективності обороту оборотних засобів,відповідно на 11 днів, на 0,031 одиниць,на 332,76 одиниць у порівнянні з 2000р. Поряд із цимвідбулося зменшення по таким показникам, як: коефіцієнт оборотності та рентабельністьоборотних засобів, відповідно на 5,50 одиниць та на 174,2одиниці, до 2000 р.

Ефективність виробництва — це складне ібагатогранне явище. Сільськогосподарське виробництво вимагає органічногопоєднання і взаємодії

Таблиця 2.5

Забезпеченість ВАТ „ММКК” оборотнимизасобами та ефективність їх використання чотирьох факторів — робочої сили,основних засобів, предметів праці і землі.

Показники 2000р. 2001р. 2002р. 2003р. 2004р.

Відхилення 2004р. до 2000р.,

(+; –)

Вартість валової продукції, тис. грн. 20655,1 36007,3 33011,1 42066,7 48222,6 27567,5 Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн. 1264,15 2306,3 3116,9 3567,6 4447,2 3183,05 Коефіцієнт оборотності 16,34 15,61 10,59 11,79 10,84 -5,50 Коефіцієнт закріплення 0,061 0,064 0,094 0,085 0,092 0,031 Тривалість 1 обороту, днів 22 23 34 31 33 11 Коефіцієнт ефективності обороту оборотних засобів 77,37 147,72 294,30 302,56 410,13 332,76 Рентабельність оборотних засобів,% 416,1 334,6 193,8 297,3 241,9 -174,2

Економічна ефективність – визначається яквідношення одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці.Узагальнюючим показником економічної ефективності роботи підприємства єрентабельність виробництва. Рентабельність — поняття, що характеризує економічнуефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки відреалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництвой одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Рівень рентабельності в цілому по підприємствухарактеризує ефективність лише спожитих виробничих ресурсів і не відображуєефективності використання всіх авансованих витрат, що акумулюються у виглядізастосовуваних основних і оборотних фондів. Тому для визначення ефективності використаннявиробничих фондів розраховують показник норми прибутку. З економічної точкизору показник норми прибутку показує, скільки грошових одиниць прибуткуприносить кожна грошова одиниця функціонуючих виробничих фондів. Зростанняцього показника, як і показника рівня рентабельності, свідчить про підвищенняефективності виробництва.

Економічні результати ефективного веденнявиробничої (господарської) діяльності ВАТ „Молочанський молочноконсервнийкомбінат” представлені у вигляді таблиці 2.6.

Після аналізу головних аспектів діяльностіпереробного підприємства ми провели узагальнюючий аналіз показників економічноїефективності. В період з 2000 по 2004 р. р. підприємство веде розширеневідтворення, нарощує потужності, тим самим збільшуючи загальний виробітокпродукції. За цей період на 179,7% збільшилась виручка від реалізації, щосклало за останній рік 46 млн.808,4 тис. грн., прибуток від реалізаціїзбільшився лише на 6,86% тому, що суттєво збільшувалася по роках собівартістьпродукції (загалом збільшення склало 202,01% в порівнянні до 2000 р).Визначальним критерієм збільшення собівартості є збільшення закупівельних цінна сировину (молоко), що відбувалося впродовж цього періоду. Загалом подинаміці показника „норма прибутку” та „рівень рентабельності” (рівеньрентабельності знизився у 3 рази, а норма прибутку суттєво не змінилась) можназробити висновок, що ефективність цього виробництва можна збільшувати, прямуючидо більш високих показників.


Таблиця 2.6

Показникиекономічної ефективності виробництва у ВАТ „ММКК”

Показники 2000р. 2001р. 2002р. 2003р. 2004р. 2004 р. до 2000р.,% Виручка від реалізації, тис. грн. 16735,3 31198,7 24893,4 44520,7 46808,4 279,70 Собівартість реалізованої продукції, тис. грн. 14822,2 29123,2 23087,9 41555 44764 302,01 Прибуток від реалізації, тис. грн. 1913,1 2075,5 1805,5 2965,7 2044,4 106,86 Норма прибутку 30,43 27,43 36,15 50,1 30,53 100,33 Рівень рентабельності,% 12,9 7,1 7,8 7,1 4,5 - 2.2. Виробництво молочної продукціїта його трудомісткість

Кожне аграрне підприємство, виходячи з власнихпотреб, виробленої стратегії і взятих на себе зобов'язань (укладених угод),розподіляє вироблену продукцію. В певних пропорціях воно спрямовує її навиробничі потреби для наступного циклу розширеного відтворення (кормів,насіння, садивного матеріалу, відтворення стада тощо), нагромадське харчування і забезпечення продуктами дитячих ясел і садків, наоплату праці натурою і, нарешті, на продаж. Продукція, що продана підприємствомзаготівельним організаціям, переробним підприємствам, на біржах, на експорт, насільських ринках, безпосередньо своїм працівникам та іншим громадянам, а такожвикористана на обмін за бартерними угодами, називається товарною.

Отже, товарна продукція — це та частина валовоїпродукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам. Вонавизначається в натуральній і вартісній (грошовій) формах. На кожномупідприємстві вартість товарної продукції розраховується за поточними цінамиреалізації, рівень яких залежить від каналу і строків реалізації продукції, їїякості, кон’юнктури ринку та інших факторів. Грошові надходження від продажутоварної продукції називають грошовим доходом або грошовою виручкоюпідприємства. Це — важливий показник господарської діяльності, на основі якоговизначають прибуток по кожній галузі і підприємству в цілому. За іншиходнакових умов воно матиме тим більший прибуток, чим більший грошовий дохідодержано від реалізації продукції, і навпаки.

Склад та структура товарної продукції ВАТ„Молочанський молочноконсервний комбінат” розглянемо у таблиці 2.7.

Аналіз складу та структури товарної продукціїна підприємстві показав, що за період з 2000 по 2004 р. р. відбулися деякізміни у виробництві продукції на переробному підприємстві. Так у 2002 р. увиробництво було впроваджено радикально нову для підприємства продукцію –мінеральну воду „Молочанська джерельна”. Її виробництво зростало по роках, таку 2000 р. виручено було 1 млн.7,8тис. грн, а у 2004 р. вже – 2 млн.220,84 тис. грн… З 2003 р. спостерігається збільшення виручки відреалізації по основних видах продукції майже вдвічі ніж у попередні роки. Таквідсотковий приріст виручки від реалізації сухих молочних консервів у 2004 р.,порівняно з 2000 р. склав 230,97%, по маслу селянському – 153,40%, а поцільномолочний продукції – лише 7,69 відсотки. Разом виручка від реалізаціїпродукції зросла за період на 176,46 відсотки.

Поряд із цим аналізуємо кількість виробленоїпродукції та її трудомісткість по окремим видам. Трудомісткість, розрахована закожним видом продукції, за економічним змістом є найбільш зрозумілим іпорівняним показником продуктивності праці. Під продуктивністю праці розуміютьреалізовану здатність праці конкретних працівників виконувати відповідний обсягроботи.

еще рефераты
Еще работы по маркетингу