Реферат: Сировина для текстильної промисловості і тканини промислового призначення
УКООПСПІЛКА
Полтавський університет споживчої кооперації України
Кафедра товарознавства та експертизи непродовольчих товарів
РЕФЕРАТ
На тему:
„ Сировина для текстильної промисловості і тканинипромислового призначення ”
Виконав
студент 5 курсу
групи ТКД – 52
Пашко Олександр Сергійович
Перевірила:
Діаніч О.Г.
ПОЛТАВА2007
План
Вступ
1. Товарознавчі аспекти і тенденціїрозвитку ринку текстильної продукції.
2. Класифікація текстильних волокон.
3. Технічні характеристикитекстильних волокон.
4. Класифікація пряжі.
5. Класифікація ниток.
6. Класифікація тканин промисловогопризначення за функціональним призначенням так обробкою.
7. Характеристика асортименту тканинпромислового призначення.
Вступ
Текстильнапромисловість і тканини промислового призначення відіграють неабияку роль ужитті людини. Адже з текстилем ми зустрічаємося кожен день. Зараз ми не можемоуявити свого життя без нього. Тому на теперішній стадії розвитку виробництвайого виготовлення зросло у кілька разів, порівняно з минулим та позаминулимроками.
Виробництво текстилює однією з ведучих галузей промисловості.
До текстильноїпродукції відносять текстильні волокна, пряжу, нитки, трикотажні волокна,полотна, комплексні текстильні матеріали та основу для нанесення покриття(штучні і синтетичні шкіри, виробів будівельного призначення).
Як сировина длятекстилю найширше використовують такі текстильні волокна:
— Бавовна;
— шовк (натуральний, сирець та ін.);
— вовна;
— льон;
— джут;
— та ін.
Отже ми повинні інадалі підтримувати розвиток виробництва текстилю, а також всіма шляхами покращуватийого якість і сам процес виготовлення. Адже, як ми знаємо – можна досягтибудь-чого, для чого варто тільки захотіти і почати діяти.
1.Товарознавчі аспекти і тенденції розвитку ринку текстильної продукції
Особливе значеннятекстилю в сучасному народному гоподарстві у тому, що це одна з найголовнішихгалузей господарської діяльності людства.
Завдяки швидкомуобігу капіталу і високій рентабельності (20 – 40 %), текстильне виробництво –надійне джерело поповнення держбюджету.
До текстильноїпродукції відносять текстильні волокна, пряжу, нитки, трикотажні волокна,полотна, комплексні текстильні матеріали та основу для нанесення покриття(штучні і синтетичні шкіри, виробів будівельного призначення).
Не зважаючи назменшення частки природних текстильних волокон у загальному обсязі виробництвау світі (58 % — 1980 р.; 43 % — 2000 р.), текстильне виробництво в Україні із1990-х рр. характеризується спадом (2000 р. – 15 % рівня 1990 р.) і погіршеннямпоказників серед галузей промисловості. На негативну динаміку вплинулинеконтрольований притік дешевого імпортного текстилю; розрив виробничихзв’язків з традиційними постачальниками сировини; несприятливе фінансовестановище підприємств, що недозволяє закуповувати необхідну сировину,виплачувати заробітню плату, оновлювати обладнання; низька виробничаспроможність підприємств через амортизацію основних фондів; маркетинговастратегія, попит.
Сучасне населенняУкраїни споживає в 3,8 рази менше виробів легкої промисловості, ніж у 2002 р.(у т.ч. тканин – в 4,3, одягу і білизни – у 3,9). За останні п’ять роківсередньостатистичний українець оновив свій гардероб на 35 – 40 % (жительзахідих країн – на 90 – 95 %), і споживає в середньому 1,5м2 бавовнянихта по 0,5м2 вовняних, лляних та шовкових тканин.Середньостатистичний дорослий українець на одяг, тканини і взуття витрачає 5 –7 % щомісячних грошових витрат.
Національнийринок легкої промисловості зріс (5,9 млрд.грн – 2004 р., 6,4 млрд.грн – 2006р.). Спостерігається незначний стійкий темп приросту (3,5 – 5 %), насиченняйого характеризується як достатньо повне (88 – 95 %), а окремі товарні ніші(літні люди, діти), ще ненасичені (один із шляхів їх насичення – ширшевикористання текстилю на основі вовни у виготовленні взуття, поєднання їх зіншими волокнами у виготовленні одягу).
Співвідношенняекспорту – імпорту в Україні (за складовими тенденціями розвитку ринкутекстилю, одягу і взуття) аналогічні США, Великобританнії, Франції де власневиробництво цих товарів у 2,5 – 3,5 рази менше ніж їх внутрішнє соживання, аосновна частка ринку заповнює імпорт зі Сходу; проте більшість українцівтекстиль купує на речових ринках, де наявний задовільний асортимент, доступнішіціни і покупця менше цікавить виробник товару, більше – добротність і ціна.
2.Класифікація текстильних волокон
Термін«текстильне волокно» стандартизований практично в усіх країнах СОТ, узагальному означає тонкі видовжені тіла з площею поперечного перерізу значноменшою довжини, та міцністю і еластичністю, які дозволяють скручуваннямпереробляти їх на пряжу і полотна.
Як сировина длятекстилю найширше використовують такі текстильні волокна:
Бавовна –натуральне, органічне, насінневе волокно, яке поділяється на чотири види:
– волокнистий (кошлатий) –селекційні сорти – Кокер, Акалія та ін.;
– барбадоський тонковолокнистий– культивується у Єгипті, Середній Азії, Судані. Селекційні сорти – Піма (США),Карнак, Сакель (Єгипет);
– деревоподібний –культивується в Індії, Ірані, Пакистані;
– трав’янистий – має місцевезначення.
Натуральний шовк– натуральне, органічне волокно тваринного походження. У світі торгуютьнатуральним шовком певних сімейств шовкових рядів: бомбіцидів одомашнених тасправжніх (що харчуються листям шовковиці); сатурнідів лісових (харчуютьсялистям дуба) та ін.
Найбільш поширенітри види натурального шовку:
– шовк-сирець – отримуютьзаваренням коконів у кип’ятку та розмотуванням;
– шовковий здир – верхній шаркокону, отриманий після обробки спеціальними пристроями (віничками) замочений угарячій воді коконів;
– шовкове павутиння –елементарні нитки шовку, з яких гусениця виготовляє місце для замотуваннякокону.
Шерсть, вовна –натуракльне волокно, яке піддається прядінню та в’язанню, отримуєтьсястриженням тварин.
Луб’яні волокна єскладовою стебел наземних насінневих рослин і розташовні між зовнішнімитканинами і деревиною стебла.
Лляні волокнаотримують з лубу однолітньої рослини льону. Розрізняють 5 груп цієї рослини:
- льон-довгунецьвирощується переважно на волокно;
- льон-кудряш– вирощується для насіння і дає невелику кількість короткого волокна;
- льон-межеумок– за характеристиками займає проміжне місце між довгунцем і кудряшем;
- льонвеликонасінневий;
- льоннапівозимий, багатостебловий
Джут – тепло-,світло-, вологолюбна рослина сімейства липових, батьківщиною вважають Індію:
- короткоплідний– прядівна рослина з високим прямим стеблом;
- довгоплідний– гілляста рослина до 3,5 м висотою;
Коноплі – рідоднорідних трав’янистих рослин родини коноплевих:
- коноплікультурні або посівні – дво- чи однодомні рослини, ростуть в заплавах річок вГімалаях, Монголії…
- коноплііндійські – однорічна рослина 1 – 1,5 м заввишки. Культивуються в Індії, Ірані,туреччині.
- Коноплідикі – ростуть в Поволожжі, Сибірі, Середній Азії.
Азбест – гірськийльон – єдине волокно мінерального походження.
Штучні волокна –отримують з природних високомолекулярних сполук (целюлоза, білки), і простихречовин – металів і їх сплавів, скломаси.
Віскозні волокна– отримують із целюлози, дитіовуглецевої кислоти і їдкого натрію.
Ацетатні волокнане є целюлозою (складний ефір целюлози і оцтової кислоти). Є первинні –триацетатні, і вторинні – діацетатні.
Мідно-аміачневолокно отримують із целюлози мідно-ацетатним способом.
Синтетичні волокна– для їх виробництва використовують прості речовини – продукти переробки нафти,газу, кам’яного вугілля, які перетворюються на синтетичні полімери.
Поліамідніволокна – гетероланцюгові, що містять в основному ланцюзі маккромолекулиамідної групи.
Поліефірніволокна відрізняються наявностю складногефірної групи та ароматичних кілець вмакромолекулах.
Поліпропіленовіволокна отримують з мономеру – пропілену (продукту термічного і каталітичногокрекінгу нафти).
3.Технічні характеристики текстильних волокон
1. Бавовна
– з природнихволокон є найтоншим (тонкість і довжина прямо пропорційно залежні) за хімічнимскладом є целюлозою (92 – 95 %), яка формує усі властивості: розривненавантаження (абсолютне і відносне – відповідно 4 – 6 сН/вол; 24 – 36 сН/текс);відносне розривне подовження 7 – 9 %; гігроскопічність (при н.у – 8 – 9 %, приВВП 95 % — до 14,5 %); у воді помітно набрякає, піддається об’ємнійконцентрації і міцнішає з початку намокання (до 17 %); нестійке до дії кислот,дуже стійке до дії лугів (дія концентрованого лугу зміцнює його, надає кращоїздатності до фарбування і блиску); розчиняється у всіх розчинниках целюлози; додії світла задовільно стійке; теплопровідність низька; стійкість до дії теплависока (90 – 250 оС); питома густина – 1,52 г/см3. Уторгівлі важливим є ступінь зрілості (формує мікро- і макроструктуру зрілості);оцінюється коефіцієнт зрілості та вид (тонковолокнисті: довжина — 35 – 50 мм, лінійна густина — 133 – 154 мтекс; середньо волокнисті: відповідно 28 – 35 мм і 167 – 222 мтекс).
2. Натуральнийшовк
– кокон формуютьдві елементарні склеєні шовковини, які легко розділяються. Елементарне волокнона 100 % складається фіброїну, набуває округлої форми після відварювання.Довжина нитки натурального шовку одомашнених шовкопрядів визначається якістюкокону; товщина – 20 – 30 мкм; міцність до розриву 8 – 10 сН/нитку(елементарного волокна – 3,5 – 4 сН/волокно); відносне розривне навантаження –26 – 28 сН/текс; відносне розривне подовження – 22 – 25 % (у мокрому станізростає); складові частини деформації при навантаженні 10 – 20% розривного:пружна 0,2 (волокно менш пружне, ніж вовна), еластична – 0,4 – 0,5, пластична –0,3 – 0,4; гігроскопічність у стандартних умовах – 10 – 11%; у воді набрякає, урозчинах лугів і кислот набрякання зростає, а з підвищенням температури фіброїнгідролізує; до лугів натуральний шовк стійкий, о до світла менш стійкий ніжвовна (дія сонячних променів викликає пожовтіння і втрату міцності понад 60%);розчиняється у розчинах солей та мідно-аміаковому; до нагрівання натуральнийшовк стійкий з природних, але тривала дія тепла веде до деструкції фіброїну.Тусор має вищу жорсткість, міцність, витривалість до хімічної дії, ніжнубілизну, здатність до розмотування і фарбування, довжину й тонкість.
3. Шерсть,вовна
— довжина:визначається видом і породою тварин, типом волокон; становить 60 – 120 мм;
— грубість(товщина): оцінюється площею поперечного зрізу (мм), діаметром (мм), номером(м/г), лінійною густиною (текс) та ін.;
— тонкість:характеристика обернена грубості (товщині); має чіткий фізичний зміст:відношення довжини до маси, виражене у розмірах – мм/мг (м/г, км/кг);
— хвилястість,або звитість: волокна мають природну хвилястість, виражену у %;
— товщина – одназ найцінніших властивостей ВВ; становить 10 – 160 мкм і залежить від виду,породи, індивідуальних особливостей і умов утримання тварин;
— звивистість:впливає на здатність ВВ до валяння, оцінюється коефіцієнтом звивистості;
— міцність:порівняно невисока (4 – 8 сН/волокно), залежить від багатьох чинників(насамперед від товщини, тонші ВВ — міцніші);
— розривненавантаження складає 10 – 14 сН/текс, після зволоження знижується;
— відноснерозривне подовження в сухому стані – 20 – 67%;
— гігроскопічність у стандартних умовах – 13 – 15% з підвищенням ВВП до 85 – 95%;
— для кислот –після обробки розчинами кислот і висушуванні зростає міцність на розрив; уконцентрованіших розчинах сірчаної кислоти ВВ руйнуються;
— дія лугів –їдкий Na та K розчиняють ВВ при нагріванні; слабкі луги не впливають навластивості ВВ;
— дія тепла – діятемператури до 100 оС веде до зменшення маси внаслідок висушування;100 – 105 оС термодеструкція каротину. У полум’ї ВВ горить і виділяєзапах смаженого пір’я;
— дія світла – ВВстійкіші ніж целюлозні; тривала дія змінює колір, зменшується міцність таеластичність;
— здатність доувалення – специфічна властивість ВВ, не притаманна іншим волокнам.
4. Лляніволокна
Головноюскладовою є целюлоза, яка полідисперсна, має значно вищу (у 4 рази), ніж убавовни молекулярну масу; частка целюлози не перевищує 75%. Довжина комплекснихлляних волокон 170 – 250 мм, елементарних – 10 – 26; лінійна густинакомплексних: — 5000 – 10000 мтекс; елементарних – 125 – 556; міцність (сН/волокно) є найвищою серед природних волокон (комплексних – 200 – 400,елементарних – 15 — 20); розривне навантаження (сН/текс) елементарних – 120 –130 і залежить від зрілості; лляні волокна мало еластичні; відносне розривнеподовження до 3%; частка пружної деформації у загальному подовженні мала;гігроскопічність за стандартних умов – 11 – 12%; лляні волокна більш стійкі додії води, ніж бавовняні, набрякання майже не змінює довжину; елементарні лляніволокна стійкіші до лугів ніж до кислот і комплексні не руйнуються.
5. Джут
– висота стебласягає 4,5 м, товщина до 20мм. Джут, з якого отримують волокна – текстильнусировину поділяють на два однолітні види.
6.Коноплі
– стеблопрямостояче, з супротивними, вгорі черговими, пальчасто роз сітчастимилистками. Квіти одностатеві, плід – горішок. Вирощують в Європі, Азії.
7. Волокнокенар (КеВ)
отримують ізстебел однорічної рослини, яку вирощують в Індії, Китаї, США, Бразилії; має високуміцність, гігроскопічність, хімічну стійкість і довговічність. Використовуєтьсядля виготовлення високоякісних тарних тканин, каркасів килимів, канатів,шнурів.
8. Азбест
– єдине волокномінерального походження. Найважливішою характеристикою є довжина: АВ довжиною 10 мм більше придатні для переробки на пряжу – з них у текстильному виробництві отримуютьвогнезахисті тканини, одяг для робітників хімічної промисловості.
9. Віскозніволокна
– отримують ізцелюлози, дитіовуглицевої кислоти і їдкого натрію; целюлозу – переважно здеревини ялини і сосни. Структурна модифікація Вів – комплекс фізико-хімічнихзаходів зміни складу і структури, бо целюлозні волокна мають негативнівластивості: невисока міцність, низька пружність, нестійкість до м/о,горючість.
10. Ацетатніволокна
за хім. складом єТАВ (триацетатні) та ДАВ (діацетатні); за морфологічною будовою – комплекснінитки (85 – 90%) і штабельовані волокна. Моноволокна мають округлі або поділеніпоперечні перерізи. Довжина комплексних ниток обмежується ємністю і масоюшпуль. Товщина елементарних волокон залежить від діаметра фільє’р і ступенявитягування.
11. Поліамідніволокна
Волокно твірніполіаміди аліфатичні чи ароматичні; за структурою – лінійні, розгалужені і зшиті.За кордоном найчастіше називають нейлонами, хім. склад зазначають однією –кількома цифрами, розташованими поруч.
12. Поліолефіновіволокна
Формують ПОВ знайдоступніших полімерів – поліолефінів; зокрема для синтезу поліетилену іполіпропілену – вихідні сполуки етилен і пропілен. Широке використання ПОВстало можливим лише після винайдення структурної модифікації полімерів. ПОмають звичайну стереорегулярну ізотактичну структури.
4.Класифікація пряжі
Бавовняну пряжувиробляють з 100% бавовняних волокон. Допускається вкладення віскозних волокону бавовняну пряжу не більше, як 10%, крім пряжі гребінного прядіння.
У змішаній пряжі, яка виробляється з бавовняних та інших волокон, масова частка бавовнянихволокон повинна бути не менша, ніж 50%.
Пряжу ллянувробляють з 100% лляних волокон.
Пряжу ллянувиробляють із лляного волокна в суміші з ін. волокнами. Масова частка лляноговолокна у лляній пряжі повинна бути не менше ніж 92%. У лляну пряжу, призначенудля вироблення бортувальних тканин, допускається вкладення хім. волокон до 15%,для пакувальних і мішкових тканин до 20%.
У змішаній пряжі,яка вироблена із суміші лляних, хім. та ін. волокон, масова частка лляноговолокна повинна бути не менше ніж 30%.
Пряжу, виробленуз 100% вовняних волокон, відносять до чисто вовняної. Допускається вкладенняінших волокон у чисто вовняну пряжу не більше, як 5%.
У вовняній пряжімасова частка вовняних натуральних волокон повинна бути не менше, ніж 70%.
У напіввовнянійпряжі, яка вироблена з суміші вовняних волокон з іншими, масова частка вовнянихволокон повинна бути не менше, ніж 20%.
Пряжукласифікують:
1. Запризначенням, для:
- ткацькоговиробництва;
- трикотажноговиробництва;
-текстильно-галантерейного виробництва;
- килимовоговиробництва;
- для продажунаселенню.
2. За способомпрядіння, на:
- кардну;
- гребінну;
- апаратну.
3. За способомвиготовлення, на:
- однониткову;
- трощену;
- рівничну;
- сукану;
- фасонну;
- меланжеву;
- комбіновану.
4.За способомоздоблення, на:
- сурову;
- варену;
- вибілену;
- фарбовану;
- вибивну;
- мерсирезовану;
- парадіновану.
5. За видомсировини, на:
— бавовняну;
— змішану збавовняних та інших волокон;
— чисто лляну;
— змішану злляних, хім. та ін. волокон;
— чисто вовняну;
— вовняну;
— напіввовняну;
— шовкову звідходів натурального шовку;
— хімічнихволокон
5.Класифікація ниток
Текстильниминитками (ТН)називають гнучкі протяжні і міцні тіла необмеженої довжини з малими поперечнимирозмірами довжини для виготовлення текстильних виробів.
За хім. складомволокон та особливостями виготовлення ТН є натуральні, хім., штучні ісинтетичні.
Відомо багатосистем класифікації ТН. Як вихідна текстильна сировина ТН поділяється напервинну і вторинну, звичайну і текстуровану.
Ділення напідкласи – за ознакою особливостей отримання ТН з одного – кілька філаментівскручуванням чи без нього. Ділення на групи – за тією ж ознакою. У разізастосування простого скручування, складання, склеювання – отримують первиннінитки; у разі складання і скручування у два і більше кінців – вторинніпродукти. Ділення ТН на підгрупи за ознакою будови, або структури. ТН що маютьгладку, рівну поверхню, без будь-яких зовнішніх структурних ефектів – віднесенадо виробів звичайної структури. ТН підвищеної об’ємності, з зовнішнімиефектами, отриманих фасонним скручуванням, віднесено до групи структурованих.
За ознакою видуТВ, з яких складаються ТН їх підгрупи поділяють на види і різновиди. Види ТНназву можуть мати від назви виду волокна чи відповідати прийнятим фірмовим аботорговельним термінам. Різновид текстильної сировини визначається різновидомТВ, з яких вона складається (наприклад нитка комплексна діацетатна тощо).
6.Класифікація тканин промислового призначення за функціональним призначенням такобробкою
Тканинипромислового призначення за функціональним використанням поділяють, на:
- меблево-декоративні;
- взуттєві;
- ковдрові;
- текстильно-галантерейні;
- технічні;
- фільтрувальні;
- пасові;
- транспортні;
- пакувальні;
- парусини;
- тарні;
- сукна;
- оббивні;
- ізоляційні;
- спеціальні;
- шліфувальні;
- обтиральні;
- равендуки;
- двонитки;
- канва;
- марля.
За обробкоютканини промислового призначення поділяють, на:
- водонепроникні;
- водовідштовхувальні;
- брудовідштовхувальні;
- масловідштовхувальні;
- кислотостійкі;
- вогнестійкі;
- біостійкі;
- протигнильні;
- бактерицидні;
- молестійкі;
- тканини зантистатичним обробленням;
- металізовані– тканини з тонким шаром не окисленого металу, нанесеного з метою підвищення їхтермостійкості чи електропровідності;
- тканини зефектом м’ятості – тканини що мають стійкий м’ятий ефект, внаслідокспеціального хім. оброблення чи використання рівно усадочних ниток.
7.Характеристика асортименту тканин промислового призначення
Сучаснийасортимент лляних тканин поділяється за призначенням на побутові, технічні татарні тканини.
Більшість ллянихтканини виробляється полотняним переплетенням, значну частку також складаютьжакардового та дрібно візерунчатого переплетення, обмежено застосовують саржевей атласне переплетення.
За обробкою лляніволокна бувають суровими, вареними, кислованими, напівбілими, білими,гладкофарбованими, пістряво тканими, меланжевими та вибивними.
За волокнистимскладом лляні тканини поділяються на чистолляні, лляні, напівлляні. Також васортимент лляних тканини входять багато видів тарних тканин, лляних брезентів,бортові та парусині лляні тканини.
Асортиментвовняних тканин характеризується значною різноманітністю. За призначеннямвовняні тканини поділяються на платтяні, костюмні, пальтові, ковдрові,меблево-декоративні, взуттєві тощо.
З урахуваннямбільш конкретного цільового призначення їх поділяють на тканини для пошиттячоловічого, жіночого, молодіжного, дитячого, а також повсякденного, вихідного,нарядного та спеціального одягу.
Залежно відспособу прядіння вовни, тканини бувають камвольними, суконними такамвольно-суконними. За волокнистим складом ці тканини бувають чистововняними інапіввовняними.
За призначеннямбавовняні поділяються на тканини побутового призначення, технічного таспеціального призначення. Для виробництва бавовняних тканин використовуєтьсяоднорідна та змішана пряжа гребінного, кардного та апаратного способупрядіння. Різноманітністю ткацьких структур, бавовняні тканини виробляютьсяосновним переплетенням – полотняним, саржевим, сатиновим, жакардовим, ворсовимі складним. За способом виробництва та основної обробки бавовняні тканинибувають: вибілені, гладко фарбовані, вибивні, пістряво ткані, меланжеві тамеленжево-пістрявоткані.
Особливістюасортименту шовкових тканини є його більша різноманітність за волокнистимскладом, особливостями будови й обробки. Різноманітністю асортимент досягаєтьсяза рахунок застосування різних штучних і синтетичних ниток і волокон, а такожзастосування ниток різної скрученості. Оновлення асортименту досягаєтьсязавдяки виробництву таких типів тканин з різних видів хім. волокон, які засвоїм зовнішнім виглядом і споживними властивостями імітують тканини зприродних волокон. Це передусім шовкоподібні тканини типу жоржет і шифон змодифікованих капронових ниток, бавовняно подібні типу маркізет з креповихлавсанових ниток, вовно подібні, платтяні та платтяно-костюмні тканини.Різноманітністю асортименту шовкових тканин досягається за рахунок використаннярізних видів переплетень. За призначенням шовкові тканини поділяються наплаттяні, сорочкові плащові, пальтові, підкладкові, меблево-декоративні,білизняні, поштучні вироби.