Реферат: Сегментація ринку

Сегментаціяринку


При розробці дизайну маркетинговогодослідження, у розділі дослідження ринку, потрібно обґрунтувати методи аналізуринкових можливостей і вибору перспективного цільового ринку, а потім розробитимаркетингові заходи щодо охоплення цього ринку, виводу товару (послуги) ізаняття стійкої позиції, завдяки ефективній стратегії сегментації ринку.

У цьому випадку ефективність стратегіїприпускає ступінь задоволення групи покупців, які утворять конкретний ринок,пропонованим товаром або послугою. Однак покупці мають неоднаковіхарактеристики попиту. Вони відрізняються по своїх смаках, бажанням, потребам,мотивацією до покупки. У такій ситуації підприємець, бізнесмен повиненпередбачити можливість і шляхи зниження свого ризику від неоднозначногоповодження покупців на ринку. Одним зі шляхів, що дозволяє знизити рівеньризику є застосування методу сегментації ринку. Цей метод дозволяєконцентрувати маркетингові зусилля фірми на забезпеченні попиту конкретної,обраної групи покупців, а не на всіх сегментах ринку. Сегмент розглядається яксукупність, група споживачів, що однаково реагують на той самий пропонованийпродукт і на комплекс маркетингу.

Розглядаючи ринок як негомогенну,неоднорідну структуру, що може мінятися під впливом як споживчих властивостейтовару, так і складу груп споживачів на ринку можна здійснити диференціаціюцієї структури. Сегментація й виступає коштами, методом здійсненнядиференціації ринку на основі вивчення й обліку індивідуальних потреб кожноїгрупи покупців, завдяки чому ринок перетвориться в сукупність гетерогеннихсегментів, для яких може представлятися відповідний товар і комплекс маркетингу.

Сегментація ринку є однієї з функцій усистемі маркетингової діяльності й пов'язана зі здійсненням роботи ізкласифікації покупців або споживачів товарів, що перебувають або виходять наринок. Головна мета сегментації «пожвавити», шляхом орієнтації на споживача,проектований, що виготовляє й реалізований потік товарів (послуг) наконкретному сегменті ринку. У такий спосіб сегментація ринку являє собою процесподілу, розбивки ринку на гомогенні (однорідні) групи покупців, для кожної зякої можуть знадобитися окремі товари й комплекси маркетингу.

Сегментація, що базується на принципахдиференціації й модифікації була уведена в маркетинговий аналіз в 1956 роціУенделом Смітом. Концепція ринкової сегментації відразу ж набутила широкогозастосування в маркетингу товарів споживчого попиту. В 1964 р. Д. Янкеловичзапропонував використати неї в промисловому маркетингу.

Сегментація може бути декількох видівзалежно від характеру її проведення й від типу споживача товарів або послуг.

У першому випадку виділяють:

— макросегментацію, у рамках якої ринкиділяться по регіонах, країнам, ступеню їхньої індустріалізації й т.д.;

— мікросегментацію, що припускає формуваннягруп споживачів (сегментів) однієї країни, регіону по більше детальнихкритеріях (ознакам);

— сегментацію всередину, у цьому випадкупроцес сегментації починають із широкої групи споживачів, а потім поетапно,поглиблюють її залежно від класифікації кінцевих споживачів товару або послуги;

— сегментацію вшир, що починається з вузькоїгрупи (сегмента) споживачів, а потім розширює залежно від сфери призначення йвикористання товару;

— попередню сегментацію — початковий етапмаркетингових досліджень, спрямований на вивчення максимально можливого числаринкових сегментів;

— остаточну сегментацію — завершальна стадіяаналізу ринку, проведення якої регламентується можливостями самої фірми йумовами ринкового середовища. Вона пов'язана з пошуком найбільш оптимальнихсегментів ринку з метою позиціювання на них товарів, що відповідають попитуспоживачів і можливостям фірми.

Залежно від типу споживача товару або послугрозрізняють сегментацію споживачів товарів споживчого попиту й споживачівтоварів виробничо-технічного призначення (ВТН).

Сегментація ринку може здійснюватися зарізними критеріями (об'єктивними й суб'єктивною ознаками). У теорії й напрактиці найбільше застосування находять дві групи критеріїв сегментації. Цесуспільно-економічні й психологічні, останні орієнтовані на відносини,поводження суб'єктів системи маркетингу. Перша група критеріїв сегментації включаєоб'єктивні ознаки і є базовою для другої групи. Тому сегментацію ринку наоснові першої групи критеріїв називають класичною або демографічноюсегментацією. А сегментацію ринку з використанням другої групи критеріїв — «зробленої» або психографічною сегментацією ринку. Останнім часом присегментації ринку, особливо товарів повсякденного попиту, виділяють такі ознакияк візуально-хронологічні. До них відносять ознаки, що характеризують життєвийцикл людини, конкретного споживача або їхні групи.

У той же час не можна вважати, що кожний звидів сегментації ринку на практиці використається окремо. Як правило, припроведенні аналізу ринку, його сегментації маркетологи застосовують комбінаціюкритеріїв. При цьому залежно від виду товару розрізняють критерії сегментаціїспоживчих товарів і товарів виробничо-технічного призначення (ВТН). ТакФ.Котлер при сегментації ринку споживчих товарів показав можливість сегментаціїпо трьох критеріях, до яких відніс доход родини, розмір родини, вік, що бувпредставлений чотирма групами. У результаті ринок споживчих товарів був умовносегментований на 36 сегментів ринку, що дозволило виявити більше числопотенційних покупців.

Психографічні критерії ставляться досуб'єктивних ознак сегментації. У цій групі критеріїв об'єднані основніхарактеристики покупців, які відображають їхній спосіб життя й поводження. Психографічнікритерії можуть включати такі ознаки як риси характеру, звички, поданняпокупців пр самих себе, життєва позиція, мотиви поводження, особистісніхарактеристики, фактори купівельного поводження.

Критерії сегментації товарів ВТН, якіздобуваються підприємствами, в основному базуються на географічних,виробничо-економічних і на професійно-особистісних ознаках. Географічні ознаки,що характеризують клімат, рельєф, ступінь урбанізації й інші цілком уписуютьсяу виробничо-економічні ознаки, які описують стан галузей іпідприємства-споживачів конкретних товарів, технологічні процеси, масштабифірм-споживачів, рівень економічної кон'юнктури в регіоні або в країні, дерозташовується компанія, методи організації збуту, логістичні вимоги й т.д.Особливе значення тут можуть мати фірмово-демографічні (структурні) ознаки,такі як чисельність працюючих; організаційна структура, динаміка збуту, обсягфондів і капіталу.

Професійно-особистісні критерії включаютьсуб'єктивні ознаки персоналу, що бере участь в організації й презентаціїзамовлень для фірм-покупців. Ці ознаки повинні досить повно характеризуватиособисті характеристики осіб, що представляють підприємства-споживача. Таку інформаціюможна одержати з резюме на особу, що є представником організації абофірми-споживача, а також з короткого досьє про фірму-споживача. Присегментуванні споживачів товарів ВТН не слід забувати й про такі ознакисегментації як різновид кінцевих споживачів і вагомість замовників, наявністьсформованих підприємницьких відносин. В умовах розвитий мережі Інтернет інаявності відповідного банку даних одержання такої інформації не становитьтруднощі. При відсутності такої можливості варто звертати увагу на такіособистісні характеристики постачальника як відношення до прийняття ризикованихрішень, до якості товару, зміні договірних умов за часом поставки й цінітовару, зв'язку її із продуктивністю, дизайну, екологічним й енергозберігаючимвимогам.

У табл. 2.17. наведена характеристикаосновних критеріїв, ознак сегментації ринку. У кожному конкретному випадкумаркетолог бере до уваги ті критерії або ознаки, які найбільше об'єктивноможуть відбити умови внутрішнього й зовнішнього середовища в системі поводженняпокупця або споживача. Тому кожна з наведених характеристик і критеріїв маєістотне значення.

Так щільність населення може бути орієнтиромв організації збуту й здійсненні маркетингових заходів у тім або іншомурегіоні. Стиль споживання характеризує рівень життя кожної категорії (класу)населення, орієнтує на те, як люди заробляють і витрачають час і гроші.Прихильність до торговельної марки розподіляє споживачів на таких, у якихвідсутня захопленість якоюсь маркою, у яких існує певна прихильність до декількохторговельних марок й, у яких проявляється повна прихильність тільки до однієїторговельної марки.

Аналіз сегментації ринку варто починати звибору ринкової структури, застосовуваної для споживача й з розрахунку величинипопиту на майбутній товар.

Вибір ринкової структури припускає рішеннянаступних основних завдань:

1. Виявлення товарів і конкретної галузі,яким споживачі віддають перевагу. Установлення конкурентноздатності цихтоварів.

2. Установити бажання споживачів і раритетїхнього задоволення.

3. Обґрунтувати стратегію виробництва новогоабо модифікованого товару з метою збільшення обсягу продажу.

Для аналізу ринку можуть використатисякількісні, якісні показники, а також характеристики стану конкуренції,структури покупців, структури розподілу (табл. 18.).

Таблиця 17 Основні критерії сегментації ринку

Критерії сегментації Умовна характеристика I. Географічні: — континент Австралія, Америка, Азія, Європа, Скандинавія — країна Росія, Сполучені штати Америки, Німеччина, Японія й т.д. — регіон Північно-західний, Центрально-Чорноземний, Центральний, Уральський, Західно-Сибірський, Північно-Кавказький, Поволзький й ін. — місто, ареал Санкт-Петербург, Москва, Єкатеринбург, Калінінград, Московська область, Новгородська область — щільність населення Розраховується як відношення чисельності населення, до площі на якій це населення проживає (чіл./км2) — клімат Континентальний, континентально-морський, арктичний, різко-континентальний, тропічний II. Демографічні: — вік споживача Від 3 до 6 років, 6-1 років, 12-19 років, 20-24 року, 35-49 років, 50-64 року, старше 65 років — стать Чоловіка, жінки — розмір родини 1-2 чіл., 3-4 чіл., 5 чел. і більше — етап життєвого циклу родини Молода родина без дітей, молода родина з дітьми шкільного віку, літній чоловік і жінка без дітей, самотні III. Суспільно економічні: — рід занять Працівники розумової праці, фахівці, робітники, що служать, підприємці, бізнесмени й т.д. — утворення Середнє, середньо-технічне, вище, незакінчене вище — відношення до релігії Християні, католики, протестанти, іудеї, мусульмани й ін. — національність Росіяни, німці, поляки, чехи, угорці й т.д. — рівень доходів До 300 руб., від 300 до 800 руб., від 800 до 1200 руб., від 1200 до 1800 руб., від 1800 до 3500 руб., більше 3500 руб. — чисельність працівників на фірмі-споживачі До 20 чіл., від 21 до 50 чіл., від 51-100 чіл., від 101-250 чіл., від 251-700 чіл., від 701 до 1000 чіл., понад 1000 чіл. — річний товарообіг фірми-споживача До 3 млн. руб., від 3 млн. руб. до 10 млн. руб., від 10 млн. руб. До 50 млн. руб., більше 50 млн. руб. — рівень цін споживаних товарів Низький, середній, високий — прагнення до співробітництва Пошук співробітництва на стадії збуту, виробництва, комерції й т.д. — фінансовий потенціал фірми-споживача Високий, середній стабільний, середній нестабільний, нестабільний IY. Психографічні: — спосіб життя Традиціоналісти, життєлюби, естети — тип особистості Авторитарний, захопливий, що дотримується принципу «як всі», честолюбний, флегматичний і т.д. — риси характеру Цілеспрямованість, довірливість, допитливість, вимогливість, амбіційність, ощадливість й ін. — життєва позиція Тверда, гнучка, нестійка Y. Поведінкові: — мотиви здійснення покупки Повсякденні, особливі причини — шукані вигоди Економія, якість, сервіс, зниження витрат у процесі використання й ін. — тип покупця Постійний, новий, неординарний — ступінь готовності покупця до сприйняття товару Необізнаний, обізнаний, інформований, зацікавлений, бажаючий, що наміряється купити — інтенсивність споживання Купує мало, але частина, купує мало й часто, купує мало — прихильність до марки Купує товар тільки однієї марки, не орієнтується на марку — відношення до фірми Ентузіаст, нігіліст, нейтральне, байдужне

Таблиця 18 Показники для аналізу ринку

Показник Характеристика Кількісні показники Місткість ринку, динаміка розвитку ринку, частка фірм на ринку, потенціал ринку й ін. Якісні показники Структура потреб, мотиви покупки, їхнього динаміка, процес покупки, стабілізація потреб, інформатизація Конкурентне середовище Обсяг реалізації продукції фірмами конкурентами, використовувані маркетингові стратегії, можливість фінансової підтримки Структура покупців Кількість покупців, види покупців, динаміка чисельності покупців, регіональні особливості покупців Структура галузі Кількість продавців, що пропонує аналогічний товар, вид продавців, рівень організації їхнього виробництва, завантаження виробничих потужностей, потенційні можливості в конкуренції Структура розподілу Географічні особливості, далекість від великих територій, особливості збутової мережі, завантаження транспорту

Крім аналізу вибір сегментів ринку припускаєпланування сегментації. Процес планування сегментації включає наступні етапи:

— визначення характеристик і вимогспоживачів;

— аналіз подібності й розходжень споживачів;

— розробку профілів груп споживачів;

— вибір споживчого сегмента;

— визначення місця компанії в конкурентномусередовищі;

— розробка плану заходів щодо всьогокомплексу маркетинг-мікс.

При організації планування сегментації ринкунеобхідно дотримувати наступні вимоги до сегментації ринку:

— сегменти повинні розрізнятися між собою;

— кожен сегмент повинен містити тількиподібних по попиту споживачів;

— характеристики споживачів повинні бутивимірні фірмою;

— кожен сегмент повинен бути достатній порозмірі, щоб порівняти обсяг продажів і покриття витрат;

— споживачі кожного сегмента повинні бутилегко доступними для проведення рекламних кампаній й інформаційного впливу.

Важливим етапом у процесі сегментації євибір цільових сегментів ринку, що включає оцінку ступеня привабливостісегментів для їхнього освоєння, обґрунтування вибору цільового ринку йстратегії діяльності на ньому.

Проблема вибору цільового ринку доситьскладна. Для її рішення рекомендується дотримуватися наступної послідовності:

— установити розмір сегмента й швидкістьйого зміни (росту, зменшення);

— досліджувати структурну привабливістьсегмента;

— визначити цілі й ресурси організації, щоосвоює сегмент.

Розмір сегмента характеризується йогокількісними параметрами й у першу чергу ємністю. Для визначення ємностісегмента необхідно визначити обсяг товарів, загальну вартість їхньої реалізаціїна даному сегменті, виявити чисельність потенційних споживачів даного товару,що проживають у районі розташування ринку.

На основі вивчення місткості ринкуоцінюється динаміка його росту, що є базою для формування виробничихпотужностей і структури розподільної мережі по збуті товару продуцента. Вартомати через, що місткість ринку повинна бути достатня, щоб результат діяльностіна ринку покривал витрати, пов'язані із впровадженням, роботою на ринку йгарантував одержання запланованого прибутку.

Дослідження структурної привабливостісегмента включає вивчення рівня конкуренції, конкурентноздатності наявнихпродуктів, відношення до впроваджуваного на даний сегмент організації,покупців, постачальників комплектуючих і ресурсів, стабільність потребисегмента до існуючого й пропонованого товару, можливість і необхідністьвпровадження на ринок принципово нового продукту, який би задовольняв ті жпотреби покупців.

Визначення цілей і ресурсів організації, якінеобхідні для досягнення цілей на освоюваному сегменті, є стратегічно важливим,тому що дозволяє здійснити узгодження довгострокових цілей організації зпоточними цілями й, відповідно, установити достатність наявних і потенційноможливих ресурсів для роботи на цільовому ринку. У цьому зв'язку доцільнорозрахувати ризик, що буде мати організація у зв'язку з виходом зі своїмтоваром на новий ринок. Ризик варто визначати для всіх можливих сегментівринку. Для розрахунку ризику організація може запросити спеціалізованімаркетингову, консалтингову компанію.

Для оптимізації числа можливих сегментівринку можна використати концентрований і дисперсний методи. Концентрованийметод заснований на інтерактивному, послідовному пошуку кращого сегмента. Вінвимагає більших витрат часу, але порівняно не дорогою. Дисперсний методприпускає роботу відразу на декількох сегментах ринку, а потім, шляхом оцінкирезультатів діяльності за якийсь період, здійснення відбору найбільш ефективнихринкових сегментів.

Найбільш вигідний сегмент повинен мативисокий рівень поточного збуту, високими темпами росту, високою нормоюприбутку, помірною конкуренцією й реальними вимогами до каналів збуту. Оскількиважко знайти сегмент, який би відповідав всім цим побажанням, то на практицівикористають компромісні рішення. Не рідкі випадки, коли привабливості ринку недосить для ухвалення рішення, а критерієм виступають необхідні діловіпередумови організації для успішної роботи на конкретному сегменті ринку.

При обґрунтуванні стратегії діяльності наринку можуть бути використані три типи стратегій:

— стратегія недиференційованого маркетингу;

— стратегія диференційованого маркетингу;

— стратегія концентрованого маркетингу.

Практика показує, що в період становленняринкових відносин і формування підприємницьких структур значне числопідприємств дотримувалося стратегії недиференційованого маркетингу. Цястратегія орієнтує фірму на спільність інтересів у потребах покупців, а не на розходженнів мотивації й відносин покупців до товару й процесу покупки. Шляхом розробкитаких товарів і маркетингової програми, які б задовольняли середню масупокупців, фірма досягає мета завдяки знаходженню лінії компромісу.Стандартизація й масовість виробництва товарів є головними факторами успіхуфірм, які дотримуються цієї стратегії. Стратегія недиференційованого маркетингузабезпечує в цілому досить низькі витрати на виробництво в збут продукції.Однак, як відзначає Х.Мефферт «Ця стратегія в основі своєї не відповідаємаркетинговій стратегії, тому що суперечить принципам сучасногомаркетингу». Економія витрат при виробництві продукції дуже швидконівелюється за рахунок більших непропорційних витрат на маркетинг і зниженняцін. Використання такої стратегії не доцільно особливо для підприємств однієїгалузі, тому що в цьому випадку реальне виникнення жорстокої конкурентноїборотьби на великих сегментах ринку й повне ослаблення малих прибутковихсегментів.

Сучасна концепція маркетингу розглядає дватипи стратегій: концентрованого й диференційованого маркетингу.

Стратегія концентрованого маркетингу жадаєвід підприємства зосередження зусиль на одному або декількох, але прибутковихсегментах ринку. На цих сегментах ринку фірма концентрує один або кілька продуктіві супроводжує їх цільовими маркетинговими програмами. По своєму змісті цястратегія відповідає концепції ринкової ніші, тобто роботі на такому сегментіринку, для якого товар даної фірми і її можливості поставки є найбільшпідходящими. Стратегія концентрованого маркетингу найбільш краща для малих ісередніх підприємств, які не мають у розпорядженні досить більших фінансовихкоштів, щоб працювати на всіх сегментах ринку. У теж час, підприємства використовующихцю стратегію, змушені більше уваги приділяти репутації, престижності свогопродукту, проводити своєчасний аналіз обраних сегментів і стежити за динамікоючастки ринку, що вони мають, а також за тим, щоб на цьому сегменті ринку незростало число конкурентів. Завдяки політики спеціалізації виробництва, збуту ймаркетингу фірма, в умовах цієї стратегії, може забезпечити собі значнуекономію фінансових і матеріальних ресурсів. З іншої сторони варто мати черезможливість появи високого ризику від діяльності на одному сегменті, а для йогозниження здійснювати диверсифікованість своєї діяльності й охоплення різнихсегментів ринку.

Стратегія диференційованого маркетингу потребуєвід фірми організації її діяльності на декількох сегментах зі спеціально дляних розробленими товарами й маркетинговими програмами. Ця стратегія відповідаєосновному принципу маркетингу, тому що орієнтовано на покупців і маркетинговіпрограми, які відповідають їхнім мотивам і уявленням. Ця стратегія найбільшеповно відображає ситуацію на рику покупця. Тому, як правило, забезпечує більшевисокий обсяг продажів і менший, у порівнянні зі стратегією концентрованогомаркетингу, рівень ризику. Стратегія диференційованого маркетингу вимагаєвисоких інвестиційних, виробничих й управлінських витрат, тому вона, восновному, посильна для великих підприємств.

Певні труднощі викликає формуванняраціональної структури інструментарію маркетинга-мікса. Навряд чи можна, хочапотрібно, говорити зараз про оптимальну структуру маркетинга-мікса в умовахстратегії диференційованого маркетингу. Це досить складне завдання, що вимагаєрізних економіко-математичних методів, таких як маржинальный аналіз, теоріяігор й економічного поводження. У той же час є рекомендації з розробкиінструментарію маркетинга-мікс стосовно до стратегії диференційованогомаркетингу. Ціни й система знижок і надбавок до них виступають тутнайважливішим об'єктом диференціації. Ці інструменти маркетинга-мікса повинніваріюватися навіть при продажі покупцям того самого продукту, але при різнихумовах продажу. Найважливішими критеріями диференціації ціни можуть бути: повневолодіння ціновою політикою, механізм розподілу доходу, знання цілей споживанняй частоти споживання продукту. Варто знати, що до окремих продуктів, які маютьчисто символічне значення покупці ставляться не типово. Вони готові платитивисоку ціну за продукт, що має супермодний характер. У той же час ціна частовиступає як масштаб, показник якості продукту, коли висока ціна асоціюється згарною якістю товару.

Диференціація продукту наступна можливістьвиходу на різні ринки. Це, у першу чергу, проведення диверсифікованості йваріації розмірів упакування.

Диференціація стратегій розподілу товаруможлива коли пропонуються різні варіанти одного продукту й відповідновстановлюються різні ціни. Особливу увагу варто приділяти цьому питанню, колиімідж продукту узгодиться з іміджем даного типу підприємства. Щодо коштівкомунікативного міксу особливу увагу звертають на створення постійного,безперервного контакту, взаємодії з покупцями, щоб формувалася позитивна,діяльна участь покупців у формуванні попиту на товари фірми. Тому повинні матимісце індивідуальна система рекламних кампаній, заснована на психологічнихкритеріях формування цільових груп покупців. Важливе значення при цьому маєвикористання сучасних мультимедійних коштів й інформаційних технологій таких якInternet і віртуальних процесів.

При виборі стратегії поводження на цільовихринках, сегментах або субринках доцільно застосовувати аналіз функції«Ефекту-витрати» Як економічний критерій у цьому випадку може бутирівень домірності граничних витрат із граничним доходом, що відповідає обранійстратегії діяльності на ринку. У той же час не слід зневажати факторами, облікяких при виборі стратегії має істотне значення. Це – ресурсозабезпеченістьфірми, ступінь однорідності продукції, етапи життєвого циклу товару, ступіньоднорідності ринку й характер маркетингових стратегій конкурентів.

Позиціювання ринку — технологія визначенняпозиції продукту на окремих ринкових сегментах. Позиція продукту в цьомувипадку розглядається як сформоване подання певної групи споживачів пронайважливіші характеристики продукту, що перебуває або буде перебуває на одномуз ринкових сегментів. Це думка споживача завжди відносно, тому що на ринку єпродукти конкурентів. Ціль позиціювання — дослідження сформованого або думки,що формується, аналіз оцінок покупців або їхніх груп щодо параметрів продуктудля того, щоб здійснити їхню оптимізацію відповідно до побажань і вимогамиспоживачів й, відповідно, створити, шляхом проведення маркетингових заходів, такупозицію товару, що забезпечити продукту конкретні переваги на даному сегментіцільового ринку.

Для ефективного позиціювання продуктівнеобхідно вивчити найважливіші характеристики попиту та пропозиції. Установитиможливу пріоритетність факторів, які істотні для споживачів на даному ринку,орієнтуючись на які вони ухвалюють рішення щодо покупці. Визначальнимифакторами можуть виступити ціна продукту, рівень якості, надійності,енергоємності, дизайн й інші показники конкурентноздатності товару.

На практиці позиції продукту визначають задопомогою карт позиціювання, які являють собою двовимірну матрицю різних пархарактеристик, наприклад, функції «якість-ціна», для товарівконкуруючих фірм. Очевидно кожна з фірм-продуцентів буде прагне зайняти місце уверхніх квадрантах за рівнем якості й ближче до осі середніх цін. Для обраноїпозиції фірма повинна розробити заходу щодо освоєння й виробництва обраногопродукту.

При побудові карт позиціювання можутьприйматися різні пари характеристик досліджуваних продуктів. Наприклад, режимипрання й температура прання; або ж температура прання й витрата пральногопорошку — для пральних машин.

Для закріплення позицій на ринку середконкурентних фірм здійснюють диференціацію продуктів. Як відзначалася вищедиференціація може мати різні напрямки. Можна здійснювати продуктову, цінову,сервісну, кадрову й іміджеві диференціації. Усяка диференціація покликаназабезпечити таку пропозицію фірми або її основних факторів виробництва йіміджу, які б перевершували відповідні показники конкуруючих організацій. Напрактиці може здійснюватися диференціація як по одному напрямку, так і поїхньому комплексі, тобто по декількох напрямках одночасно.

Правильно організоване позиціювання ринку єпередумовою ефективної розробки комплексу й плану маркетингу.


Список літератури

1. Орлов А.І. Сертифікація й статистичні методи. – К., 1997.

2. Сэндидж Ч., Фрайбургер В., Ротцолл К. Реклама: теорія й практика:Пер. с англ. – К., 2005

3. Зав'ялов П.С., Демидов В.Е. Формула успіху: маркетинг. — К., 2006

4. Котлер Ф. Основи маркетинга. — М., 1990.

еще рефераты
Еще работы по маркетингу