Реферат: Розробка інвестиційного проекту (на прикладі видавництва "Глобус" міста Харкова

 

РОЗРОБКА ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

(НА ПРИКЛАДІ ВИДАВНИЦТВА «ГЛОБУС» МІСТА ХАРКОВА)

ВСТУП

Ефективна діяльністьпідприємств у довгостроковій перспективі, забезпечення високих темпів їхньогорозвитку і підвищення конкурентноздатності в умовах переходу до ринковоїекономіки значною мірою визначається рівнем їхньої інвестиційної активності ідіапазоном інвестиційної діяльності.

Метою роботи ємаркетингове обґрунтування інвестиційних проектів, що дозволяє вирішитикомплекс питань, зв'язаних зі здійсненням інвестиційної діяльностіпідприємства.

Відповідно допоставленої мети в роботі повинні бути вирішені наступні задачі:

-   розглянути теоретичніпідходи до розробки основних напрямків «маркетинг» в інвестиційному проекті:попит, цінова і збутова політика, методи дослідження ринку;

-   розкрити зміст інвестиційі інвестиційної діяльності як економічної категорії;

-   визначити роль, що граютьреальні інвестиції в реалізації стратегії економічного розвитку підприємства;

-   розкрити сутністьінвестиційного проектування;

-   підкреслити необхідність ідати характеристику джерел фінансування, а також методів оцінки інвестиційнихпроектів;

-   показати, що відправнимпунктом розробки інвестиційних проектів є маркетингове обґрунтування доцільностівипуску того або іншого продукту;

-   дати характеристикусуб'єктові господарювання – друкарні «Глобус» та її продукції;

-   провести аналіз фінансовихрезультатів діяльності, визначити ступінь стійкості фірми.

1 ІНВЕСТИЦІЙНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ЯКІНСТРУМЕНТ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ФІРМИ 1.1 Категоріїінвестицій і інвестиційної діяльності

Економічний прогреснаціональних економік, об'єктивно обумовлений циклічністю відбудовних процесів,консолідується інвестиційною діяльністю.

Інвестиції – одна знайбільше часто використовуваних в економічній системі категорій як на макро-,так і на мікрорівні. Однак незважаючи на виняткову увагу дослідників до цієїключової економічної категорії, наукова думка дотепер не виробила універсальне визначенняінвестицій, що відповідало би потребам як теорії, так і практики, а також булоб адекватним з позицій конкретного суб'єкта їхнього здійснення.

Різноманіття понятьтерміна «інвестиції» у сучасній вітчизняній і закордонній літературі в значніймірі визначається широтою сутнісних сторін цієї складної економічної категорії.

З обліком розглянутихосновних характеристик [1], а також відповідно до Закону України «Проінвестиційну діяльність» [2] визначене наступне поняття інвестицій:

Інвестиції – усі видимайнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницькогой іншого видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (доход) абодосягається соціальний ефект. Інвестиційна діяльність – це сукупністьпрактичних дій громадян, юридичних осіб і держави на реалізації інвестицій [5].

Практичне здійсненняінвестицій забезпечується інвестиційною діяльністю підприємства, що є однимїхній самостійних видів його господарської діяльності і найважливішою формоюреалізації його економічних інтересів.

Інвестиційнадіяльність підприємства являє собою цілеспрямовано здійснюваний процесвишукування необхідних інвестиційних ресурсів, вибору ефективних об'єктів(інструментів) інвестування, формування збалансованої по обраних параметрахінвестиційної програми (інвестиційного портфеля) і забезпечення її реалізації.

У процесі реалізаціїсвоєї головної мети керування інвестиційною діяльністю підприємства спрямованона рішення наступних основних задач, що показані у таблиці 1.1 [1].

Система основних задач,спрямованих на реалізацію головної мети керування інвестиційною діяльністюпідприємства

Основу інвестиційноїдіяльності підприємства (фірми) складає реальне інвестування.

Реальні інвестиціїхарактеризують вкладення капіталу у відтворення основних засобів, в інноваційнінематеріальні активи (інноваційні інвестиції), у приріст запасівтоварно-матеріальних цінностей і інші об'єкти інвестування, зв'язані зіздійсненням операційної діяльності підприємства або поліпшенням умов праці іпобуту персоналу.

На більшостіпідприємств це інвестування є в сучасних умовах єдиним напрямком інвестиційноїдіяльності. Це визначає високу роль керування реальними інвестиціями в системіінвестиційної діяльності підприємства.

Здійснення реальних інвестицій характеризується поручособливостей, основними з яких є:

1)   Реальне інвестування є головною формоюреалізації стратегії економічного розвитку підприємства. Основна мета цьогорозвитку забезпечується здійсненням реальних високоефективних інвестиційнихпроектів, а сам процес стратегічного розвитку підприємства являє собою не щоінше, як сукупність реалізованих у часі цих інвестиційних проектів. Саме цяформа інвестування дозволяє підприємству успішно проникати на нові товарні ірегіональні ринки, забезпечувати постійне зростання своєї ринкової вартості.

Таблиця 1.1 – Системаосновних задач, спрямованих на реалізацію головної мети керування інвестиційноюдіяльністю підприємства

Головна мета керування інвестиційною діяльністю

Основні задачі

керування інвестиційною діяльністю підприємства, спрямовані на реалізацію його головної мети

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МАКСИМИЛИЗАЦИИ ДОБРОБУТУ ВЛАСНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА В ПОТОЧНОМУ І ПЕРСПЕКТИВНОМУ ПЕРІОДІ 1 Забезпечення достатньої інвестиційної підтримки високих темпів розвитку операційної діяльності підприємства. 2 Забезпечення максимальної прибутковості окремих реальні і фінансових інвестиційної діяльності підприємства в цілому при рівні інвестиційного ризику, що передбачається. 3 Забезпечення мінімізації інвестиційного ризику окремих реальних і фінансових інвестицій і інвестиційної діяльності підприємства в цілому при рівні, що передбачається, їхньої прибутковості. 4 Забезпечення оптимальної ліквідності інвестицій і можливостей швидкого реінвестування капіталу при зміні зовнішніх і внутрішніх умов здійснення інвестиційної діяльності. 5 Забезпечення формування достатнього обсягу інвестиційних ресурсів і оптимальної їхньої структури відповідно до прогнозованих обсягів інвестиційної діяльності. 6 Забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності. 7 Пошук шляхів прискорення реалізації діючої інвестиційної програми підприємства.

2)   Реальне інвестування знаходиться в тісномувзаємозв'язку з операційною діяльністю підприємства. Задачі збільшення обсягувиробництва і реалізації продукції, розширення асортименту вироблених виробів іпідвищення їхньої якості, зниження поточних операційних витрат вирішуються, якправило, у результаті реального інвестування. У свою чергу, від реалізованихпідприємством реальних інвестиційних проектів багато в чому залежать параметримайбутнього операційного процесу, потенціал зростання обсягів його операційноїдіяльності.

3)   Реальні інвестиції забезпечують, як правило,більш високий рівень рентабельності в порівнянні з фінансовими інвестиціями. Цяздатність генерувати велику норму прибутку є одним зі спонукальних мотивів допідприємницької діяльності в реальному секторі економіки.

4)   Реалізовані реальні інвестиції забезпечуютьпідприємству стійкий чистий грошовий потік. Цей чистий грошовий потікформується за рахунок амортизаційних відрахувань від основних засобів інематеріальних активів навіть у ті періоди, коли експлуатація реалізованихінвестиційних проектів не приносить підприємству прибуток.

5)   Реальні інвестиції піддаються високому рівневіризику морального старіння. Цей ризик супроводжує інвестиційну діяльність як настадії реалізації реальних інвестиційних проектів, так і на стадіїпостінвестиційної їхньої експлуатації. Стрімкий технологічний прогрес сформувавтенденцію до збільшення рівня цього ризику в процесі реального інвестування.

6)   Реальні інвестиції мають високий ступіньпротивоінфляційного захисту. Досвід показує, що в умовах інфляційної економікитемпи росту цін на багато об'єктів реального інвестування не тількивідповідають, але й у багатьох випадках навіть обганяють темпи росту інфляції,реалізуючи ажіотажний інфляційний попит підприємців на матеріалізовані об'єктипідприємницької діяльності.

7)   Реальні інвестиції є найменш ліквідними. Цезв'язано з вузькоцільовою спрямованістю більшості форм цих інвестицій, щопрактично не мають у незавершеному виді альтернативного господарськогозастосування. У зв'язку з цим компенсувати у фінансовому відношенні невірніуправлінські рішення, зв'язані з початком здійснення реальних інвестицій, украйскладно.

Реальні інвестиціїздійснюються підприємствами в різноманітних формах, основними з якихпредставлені на рисунку 1.1.

Специфічний характерреального інвестування і його форм визначають визначені особливості йогоздійснення на підприємстві. При високій інвестиційній активності підприємства зметою підвищення ефективності керування реальними інвестиціями розробляєтьсяспеціальна політика такого керування.

Політика керуванняреальними інвестиціями являє собою частина загальної інвестиційної стратегіїпідприємства, що забезпечує підготовку, оцінку і реалізацію найбільш ефективнихреальних інвестиційних проектів.

/>

 

1.2 Сутність інвестиційного проектування

Реальні інвестиції вінвестиційній політиці фірми займають особливе місце. У силу довгостроковогохарактеру і масштабності фінансових ресурсів, що утягуються, для їхньогоздійснення прямі інвестиційні рішення пов’язані з підвищеними ризиками. Ціобставини через їх величезну соціально-економічну вагомість стали предметомфундаментальних досліджень, породивши відносно автономний науковий напрямок –інвестиційне проектування.

У загальному випадкуінвестиція є доцільною або ефективною лише тоді, коли вона приносить прибутокбільше, ніж банківський відсоток по депозитах. Тому всяке інвестиційне рішеннявимагає серйозного обґрунтування його ефективності. Алгоритм такого обґрунтуванняабо формальний доказ ефективності використання ресурсів, активів, інвестиційвключається в поняття інвестиційного проектування. Отже, саме інвестиційнепроектування виступає інструментом фінансування.

Історіяінвестиційного проектування надходить до початку 20 століття, коли в США,Західній Європі для оцінки ефективності вкладень у реальні активи почаливикористовувати обґрунтовані методи розрахунку коштів, що випливало повернутиінвесторові через кілька років, тобто методи дисконтування грошових потоків.

Будь-яке інвестиційнерішення вимагає серйозного обґрунтування його ефективності. Алгоритм такогообґрунтування включається в поняття інвестиційного проектування, тому самінвестиційний проект є інструментом фінансування.

Існує безлічвизначень поняття «інвестиційний проект».

Поняття проекту єодним з базових елементів концепції проектного аналізу. Інвестиційний проектявляє собою основний документ, що визначає необхідність здійснення реального інвестування,у якому в загальноприйнятій послідовності розділів викладаються основніхарактеристики проекту і фінансові показники, зв'язані з його реалізацією [1].

Інвестиційний проект– це комплекс взаємозалежних мір або дій, що розробляється для досягненняголовних цілей протягом визначеного часу при встановлених ресурсних обмеженнях.[8]

Інвестиційнийбізнес-проект – це обмежена за часом цілеспрямована зміна системи зустановленими вимогами до якості результатів, можливими рамками витрати засобіві ресурсів і специфічною організацією по його розробці і реалізації.[6]

Різноманіттяпроектів, з якими приходиться зіштовхуватися в реальному житті, надзвичайновелико. Вони можуть сильно відрізнятися по сфері додатка, складові предметноїобласті, масштабам, діяльності, складові учасників, ступеня складності,впливові результатів і т.п.

Безліч різноманітнихпроектів може бути класифіковане по різних підставах (рис.1.2) [1]

Структураінвестиційних проектів носить уніфікований характер у більшості країн зрозвитий ринковою економікою (відхилення від цієї загальноприйнятої структуривикликаються лише галузевими особливостями і формами здійснення реальнихінвестицій).

Відповідно доособливостей, що формують класифікаційні ознаки інвестицій, інвестиційніпроекти найбільше часто розробляються по наступних напрямках:

1)   Заміна устаткування з метою збереженняіснуючого виду діяльності. Інвестиції в цьому напрямку необхідні для заміщеннязношеного або ушкодженого устаткування і збереження колишніх обсягівдіяльності.

2)   Заміна устаткування з метою збереження витратпідприємства. Ці інвестиції необхідні для заміни працездатного, але застарілогоустаткування. Метою є зниження перемінної складових витрат підприємства.

3)Розширення існуючоїдіяльності і ринків. Ці інвестиції направляються на розширення йудосконалювання збутової мережі. Їхнє обґрунтування вимагає досить глибокогоаналізу, точних прогнозів динаміки попиту, тому що прорахунки можуть спричинитисерйозні економічні втрати.

/>

Рисунок 1.2 – Класифікація інвестиційнихпроектів підприємства по основних ознаках.

-

Відповідно дорекомендацій ЮНIДО (Організація Об'єднаних Націй по Промисловому Розвитку)інвестиційний проект повинний містити наступні основні розділи, представлені нарисунку 1.3.

/>        

Рисунок 1.3 –Структура розроблювального інвестиційного проекту підприємства в розрізіосновних розділів

4)   Розширення обсягів діяльності за рахунокосвоєння нової продукції або нових ринків, асортиментної структури продажів іпереліку наданих послуг. Інвестиційні проекти цієї категорії припускаютьстратегічні рішення, здатні змінити фундаментальну основу бізнесу і, якправило, вимагають великих витрат протягом тривалого періоду. Такі проекти єчастиною стратегічного плану підприємства, вимагають глибоких ретельнихдосліджень і приймаються на найвищому рівні керування підприємством.

5)   Забезпечення норм екологічної безпеки ізбереження навколишнього середовища. Такі інвестиції необхідні для виконаннязаконодавчих вимог, державних замовлень, трудових угод або політикистрахування. Ці витрати називають обов'язковими або змушеними інвестиціями(mandate investment), у залежності від обсягу, вони найбільш близькі доінвестицій першої категорії.

6)   Інші інвестиційні проекти. Ними можуть бутиінвестиції в офісне устаткування, місця стоянки транспорту і т.п. обсяг такихінвестицій варіює для різних підприємств.

У процесіінвестиційного проектування першочерговим є визначення мети проекту.

Мета проекту – цедоказовий результат і задані умови реалізації загальної задачі проекту.

З визначеннявипливає, що необхідно розрізняти «мети – результати» (доказовий результат) і«мети – образ дій»     (умови реалізації). Разом ці компоненти складають метипроекту, що виникають на основі потреб, необхідності, бажань, ідей і т.п.

З аналізу проведених визначень можнаодержати кілька висновків щодо мети проекту:

1)   визначення (перебування) мети проекту за своїмзначенням і змістові можна порівняти з постановкою задачі;

2)   при перебуванні мети, як і при постановцізадачі, не можна обмежитися формулюванням тільки абстрактно бажаного результатупроекту, а необхідно знайти відповіді на питання:

-   як у точності повиннийвиглядати результат проекту (характеристики результату проекту);

-   які умови повиннівраховуватися при реалізації проекту (вимоги й обмеження).

Перебування метипроекту рівнозначно визначенню проекту і складає важливий етап у розробціконцепції проекту. Після перебування мети проекту приступають до пошуку йоцінки альтернативних способів досягнення мети проекту [10].

Для кожного проектуможе бути побудована безліч взаємозалежних цілей, що відбивають структурусамого проекту і його учасників. Мети проекту, структура проекту й організаціяучасників проекту можуть описуватися взаємозалежними ієрархічними(деревоподібними) структурами, у яких можуть бути установлені відносини міжнаступними компонентами: мети – частини проекту – учасники й ін.

Для можливостівизначення ступеня досягнення цілей проекту необхідно вибрати відповіднікритерії. На основі цих критеріїв можна оцінити альтернативні рішення подосягненню цілей проекту. Таким чином, можна відзначити, що мети проектуповинні бути чітко визначені: вони повинні мати ясний сенс; результати, одержуваніпри досягненні мети, повинні бути вимірні, а задані обмеження і вимоги повиннібути здійсненні. Тобто мети проекту повинні знаходитися в «області припустимихрішень» проекту.

При керуванніпроектами звичайно область припустимих рішень для досягнення цілей проектуобмежується часом, рамками бюджету, виділюваними ресурсами і необхідною якістюодержуваних результатів. Можуть бути й інші обмеження. Слід зазначити також, щоодин раз сформульовані цілі проекту не повинні розглядатися як щось незмінне.

У ході реалізаціїпроекту під впливом змін в оточенні проекту або в залежності від прогресупроекту й одержуваних проміжних результатів мети проектів можуть перетерплюватизміни. Тому метаполагання потрібно розглядати як безперервний динамічнийпроцес, у якому аналізується сформована ситуація, тенденції і при необхідностіздійснюються коректування цілей.

Підготовкаінвестиційного проекту – тривалий, а часом і дуже дорогий процес, щоскладається з ряду етапів і стадій. У міжнародній практиці прийнято розрізнятитри основних етапи цього процесу:

-   передінвестиційний етап, упроцесі якого розробляються варіанти альтернативних інвестиційних рішень,проводиться їхня оцінка і приймається до реалізації кінцевий їхній варіант;

-   інвестиційний етап, упроцесі якого здійснюється безпосередня реалізація прийнятого інвестиційногорішення;

-   етап експлуатації, упроцесі якого забезпечується контроль за досягненням передбачених параметрівінвестиційних рішень у процесі експлуатації об'єкта інвестування.

 1.3 Фінансово-економічна оцінка інвестиційних проектів

Фінансово-економічна оцінкаінвестиційних проектів займає центральне місце в процесі обґрунтування і виборуможливих варіантів вкладення засобів в операції з реальними активами. При всіхінших сприятливих характеристиках проекту він ніколи не буде прийнятий дореалізації, якщо не забезпечить:

-   відшкодування вкладенихкоштів за рахунок доходів від реалізації товарів і послуг;

-   одержання прибутку, щозабезпечує рентабельність інвестицій не нижче бажаного для фірми рівня;

-   окупність інвестицій умежах терміну, прийнятного для фірми.

Визначення реальностідосягнення саме таких результатів інвестиційних операцій і є ключовою задачеюоцінки фінансово-економічних параметрів будь-якого проекту вкладення засобів уреальні активи.

Проведення такоїоцінки завжди є досить складною задачею, що породжується поруч факторів:

-   по-перше, інвестиційнівитрати можуть здійснюватися або неодноразово протягом досить тривалого періодучасу (часом до декількох років);

-   по-друге, тривалий іпроцес одержання результатів від реалізації проектів (у всякому разі вінперевищує один рік);

-   по-третє, здійсненнятривалих операцій приводить до росту невизначеності при оцінці всіх аспектівінвестицій і до ризику помилки.

Саме наявність цихфакторів породило необхідність у створенні спеціальних методів оцінкиінвестиційних проектів, що дозволяють приймати досить обґрунтовані рішення змінімально можливим рівнем погрішності (хоча абсолютно достовірного рішення приоцінці інвестиційних проектів звичайно ж не може бути)

Джереламифінансування можуть бути [9].

1)   Бюджетні асигнування (на безповоротнійоснові), виділювані для ИП національного масштабу, міжгалузевого і галузевогорівня, а також спеціальної сфери;

2)   Державні кредити (бюджетна позика і т.д.),надані на будівництво об'єктів виробничого призначення, що споруджуютьсявідповідно до переліку, складеним і затвердженим Мінекономіки України напідставі пропозицій міністерств і відомств, що і є замовниками кредиту. Національнийбанк України і Міністерство фінансів визначають банки, що уповноваженіздійснювати подібні кредити й укладає з ними договір. Банки, у свою чергу,укладають з інвесторами кредитні угоди на термін не менш 7 років. Погашенняпозички здійснюється за рахунок власних коштів інвестора або позикових засобівгарантів, у якості яких виступають міністерства або відомства. Засобу, щонадходять у рахунок погашення кредиту перелічуються банком у доход державногобюджету. У свою чергу, контроль за цільовим використанням і своєчаснимповерненням позички здійснюють підрозділу банку і Мінфіну, відповідальні запитання фінансування.

3)   Довгострокові кредити за рахунокцентралізованих кредитних ресурсів Національного банку направляються навитрати, зв'язані з реалізацією цільових програм, зокрема, на впровадженнянових технологій, конверсію і модернізацію виробництва, збільшення часткивиробництва товарів народного споживання. Кожне підприємство складає програму ікошторис витрат, що представляються з заявкою в комерційні банки. Основнимибанками, що надають кредити розглянутого типу, є Промінвестбанк, Укрсоцбанк,Агропромбанк «Україна». Банки розглядають заяви підприємств і післяпопереднього аналізу надають у Національний банк України, що укладає зкомерційним банком договір і відкриває йому кредитну лінію.

4)   Державно-комерційне фінансування здійснюєтьсяза рахунок засобів бюджету і притягнутих вільних кредитних ресурсів комерційнихбанків. Невід'ємною рисою цього виду фінансування є наявність банку-менеджера,що важливо при формуванні фінансово-промислових груп, банківських асоціацій іінших видів об'єднань.

5)   Змішане фінансування – це бюджетні засоби,довгострокові банківські кредити, власні засоби підприємств (прибуток,амортизаційні відрахування, мобілізація внутрішніх ресурсів і т.д.).

6)   Нетрадиційні джерела фінансування – це випускі реалізація державних цінних паперів.

7)   Іноземні інвестиції формуються за рахуноккредиторів міжнародних фінансових організацій, часток іноземних інвесторів і врезультаті надання технічної допомоги.

Вибір схемифінансування нового бізнесу нерозривно зв'язаний з урахуванням особливостейвикористання як власного, так і позикового капіталу.

Власний капіталхарактеризується наступними основними позитивними особливостями.

1)   Простотою залучення, тому що рішення, зв'язанізі збільшенням власного капіталу (особливо за рахунок внутрішніх джерел йогоформування) приймаються власниками і менеджерами підприємства без необхідностіодержання згоди інших суб'єктів господарювання.

2)   Більш високою здатністю генерування прибутку увсіх сферах діяльності, тому що при його використанні не потрібна сплатапозичкового відсотка в різних його формах.

3)   Забезпеченням фінансової стійкості розвиткупідприємства, його платоспроможності в довгостроковому періоді, а відповідно ізниженням ризику банкрутства.

Разом з тим, йомувластиві наступні недоліки.

1)   Обмеженість обсягу залучення, а отже іможливостей істотного розширення операційної й інвестиційної діяльностіпідприємства в періоди сприятливої кон'юнктури ринку на окремих етапах йогожиттєвого циклу.

2)   Висока вартість у порівнянні з альтернативнимипозиковими джерелами формування капіталу.

3)   Невикористана можливість приросту коефіцієнтарентабельності власного капіталу за рахунок залучення позикових фінансовихзасобів, тому що без такого залучення неможливо забезпечити перевищеннякоефіцієнта фінансової рентабельності діяльності підприємства над економічною.

Таким чином,підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість(його коефіцієнт автономії дорівнює одиниці), але обмежує темпи свого розвитку(тому що не може забезпечити формування необхідного додаткового обсягу активіву періоди сприятливої кон'юнктури нирка) і не використовує фінансові можливостіприросту прибутку на вкладений капітал.

Позиковий капіталхарактеризується наступними позитивними особливостями.

1)   Досить широкими можливостями залучення,особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявності застави абогарантії поручителя.

2)   Забезпеченням росту фінансового потенціалупідприємства при необхідності істотного розширення його активів і зростаннятемпів росту обсягу його господарської діяльності.

3)   Більш низькою вартістю в порівнянні з власнимкапіталом за рахунок забезпечення ефекту «податкового щита» (вилучення витратпо його обслуговуванню з оподатковуваної бази при сплаті податку на прибуток).

4)   Здатність генерувати приріст фінансовоїрентабельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу)

У той же часвикористання позикового капіталу має наступні недоліки.

1)   Використання цього капіталу генерує найбільшнебезпечні інвестиційні ризики в господарській діяльності підприємства – ризикзниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності. Рівень цих ризиківзростає пропорційно росту питомої ваги використання позикового капіталу.

2)   Активи, сформовані за рахунок позиковогокапіталу генерують меншу (за інших рівних умов) норму прибутку, що знижуєтьсяна суму виплачуваного позичкового відсотка у всіх його формах (відсотка за банківськийкредит, лізингової ставки, купонного відсотка по облігаціях, вексельноговідсотка за товарний кредит і т.п.).

3)   Висока залежність вартості позикового капіталувід коливань кон'юнктури фінансового ринку. У ряді випадків при зниженнісередньої ставки позичкового відсотка на ринку використання раніше отриманихкредитів (особливо на довгостроковій основі) стає підприємству вигідним узв'язку з наявністю більш дешевих джерел кредитних ресурсів.

4)   Складність процедури залучення (особливо увеликих розмірах), тому що надання кредитних ресурсів залежить від рішенняінших суб'єктів, що хазяюють, (кредиторів), вимагає в ряді випадків відповіднихсторонніх гарантій або застави (при цьому гарантії страхових компаній, банківабо інших суб'єктів, що хазяюють, надаються, як правило, на платній основі).

Таким чином,підприємство, що використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовийпотенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) іможливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак у більшій мерігенерує фінансовий ризик і погрозу банкрутства ( що зростають у міру збільшенняпитомої ваги позикових засобів у загальній сумі використовуваного капіталу).

В успішному завершенніпроекту й ефективної експлуатації зацікавлені всі його учасники, що реалізуютьу такий спосіб свої індивідуальні інтереси:

-   інвестори в цьому випадкуодержують повернення вкладених капіталів і передбачені дивіденди;

-   замовник (власник, клієнт)одержує реалізований проект і доходи від його використання;

-   керівник проекту і йогокоманда одержують плату за контрактом, додаткова винагорода за результатамироботи й отриманого прибутку, а також підвищення професійного рейтингу;

-   органи влади одержуютьподатки з всіх учасників, а також задоволення суспільних, соціальних іекологічних нестатків і вимог на довіреній їм території;

-   споживачі одержуютьнеобхідні їм товари, продукти, послуги, плата за які відшкодовує витрати напроект і утворить прибуток, одержуваний активними учасниками проекту;

-   інші зацікавлені сторониодержують задоволення своїх інтересів.

У цьому зв'язку всистемі керування реальними інвестиціями оцінка ефективності інвестиційнихпроектів являє собою один з найбільш відповідальних етапів. Від того, наскількиоб'єктивно і всебічно проведена ця оцінка, залежать терміни поверненнявкладеного капіталу, варіанти альтернативного його використання, додатковогенерируємий потік прибутку підприємства в майбутньому періоді. Цяоб'єктивність і всесторонність оцінки ефективності інвестиційних проектівзначною мірою визначається використанням сучасних методів її проведення.

Нарисунку 1.4 представлені основні показники оцінки ефективності реальнихінвестиційних проектів

Інвестиційнадіяльність підприємства у всіх її формах не може зводитися до задоволенняпоточних його інвестиційних вимог, обумовлених необхідністю заміни активів, щовибувають, або їхнього приросту в зв'язку зі змінами обсягу, що відбуваються, іструктури господарської діяльності. На сучасному етапі усе більше число підприємствусвідомлюють необхідність свідомого перспективного керування інвестиційноюдіяльністю на основі наукової методології передбачення її напрямків і форм.

/>

Рисунок 1.4–Угруповання основних показників оцінки ефективності реальних інвестиційнихпроектів

Величезна роль укеруванні інвестиційною діяльністю належить маркетинговому обґрунтуваннюприйнятих рішень.

1.4Основні напрямки маркетингуінвестиційної діяльності

Ефективнимінструментом перспективного керування інвестиційною діяльністю підприємства,підлеглого реалізації цілей загального його розвитку в умовах істотних змінмакроекономічних показників, що відбуваються, системи державного регулюванняринкових процесів, кон'юнктури інвестиційного ринку і зв'язаної з цимневизначеністю, виступає інвестиційна стратегія.

Інвестиційнастратегія являє собою систему довгострокових цілей інвестиційної діяльностіпідприємства, обумовлених загальними задачами його розвитку й інвестиційноюідеологією, а також вибір найбільш ефективних шляхів їхнього досягнення.

Процес розробкиінвестиційної стратегії є найважливішою складовою частиною загальної системистратегічного вибору підприємства, основними елементами якого є місія, загальністратегічні цілі розвитку, система функціональних стратегій у розрізі окремихвидів діяльності, способи формування і розподілу ресурсів. При цьомуінвестиційна стратегія знаходиться в тісній взаємозалежності, у визначенійспівпідпорядкованості з іншими елементами стратегічного вибору підприємства,серед яких особлива роль належить маркетингові.

Вихідним пунктомрозробки інвестиційного проекту є розуміння особливостей товару (послуги) післятого, як обране коло товарів, що стануть предметом бізнесу, варто переконати вправильності цього вибору потенційних інвесторів. Для цього необхідно граничночітко відповісти на такі питання:

-   які потреби можезадовольнити товар або послуга?

-   що особливого в ньому ічому споживачі будуть відрізняти його від товарів (послуг) конкурентів івіддавати йому перевагу?

-   як довго цей товар буденовинкою на ринку (зразкова оцінка з обліком раніше сформованих тенденцій)?

-   якими патентами абоавторськими посвідченнями захищені особливості продукту або технології?

-   як буде здійснюватися збуттовару?

Ці й інші проблемискладають предмет маркетингового обґрунтування інвестиційних проектів.

Маркетинг у теорії іпрактиці розглядається як ведуча функція керування, що визначає ринкову івиробничу стратегії підприємства і заснована на знанні споживчого попиту.Маркетинг означає діяльність у сфері ринку, збуту. Однак маркетингрозглядається і як більш широке поняття. Маркетинг – це діяльність повибудовуванню відносин із зовнішнім оточенням. При цьому маються на увазі всіможливі дії керівників, спрямовані на досягнення комерційних або іншихрезультатів.

Основним у маркетингує взаємодоповнюючий підхід, що означає ретельне і усебічне вивчення ринку, атакож активний вплив на ринок, формування потреб і купівельних переваг.Зв'язати виготовлювача і споживача, допомогти їм знайти один одного – у це-те іскладається основна мета будь-якої маркетингової діяльності.

Однак, маркетинг необмежується сферою бізнесу. Використання традиційних маркетингових інструментівдозволяє вирішувати також задачі в інших областях людської діяльності.Політичний маркетинг складає суть сучасних технологій у виборчих компаніях.Муніципальний маркетинг допомагає залученню інвесторів для рішення задачрозвитку району, міста. Екологічний маркетинг впливає на зміну суспільної думкиі поводження людей у відношенні навколишнього середовища. Соціальний маркетингсприяє професійної переорієнтації людей з «престижних» на «не престижні»спеціальності. Державний маркетинг робить зрозумілої політикові держави їїгромадянам. Існують і інші види маркетингової діяльності.

На рисунку 1.5 показано,що маркетингова діяльність підприємства не має безпосереднього відношення довласне виробничого процесу. На початковому етапі маркетинг допомагає визначити,що робити, і на заключному – де і як продавати. Вся інша діяльність – вивченняспоживача і мотивів його поводження на ринку; аналіз ринку продукції; аналізформ і каналів збуту (реалізації) продукції; вивчення конкурентів, визначенняформ і рівня конкуренції, визначення найбільш ефективних способів просуванняпродукції на ринку – тільки впливає на виробничий процес.

/> /> /> /> />

Підприємство

  /> <td/>

Удовлітворіння потреби

  />

/>

Маркетингова діятельність

  />/>                             

/>

Рисунок 1.5 –Основний зміст маркетингової діяльності

Різні особливостінайчастіше жадають від керівника підприємства віртуозної роботи в просторіобмежених можливостей і ресурсів.

Вивчення практикирізних підприємств в умовах ринку дозволило виявити базові і функціональніконцепції маркетингу, що сприяють досягненню успіху. Вони можуть бутивикористані різними підприємствами.

Базові концепціїмаркетингу орієнтовані на те, щоб зробити продукцію підприємства прибутковою.Для того можуть використовуватися як зовнішні, так і внутрішні резерви. Напрактиці застосовується кілька базових маркетингових концепцій.

/>/>/>/>/>/>/>/>

Об’єм продажу

 

Попит

 

Цікавість

 

Прибуток

 

Якісний продукт

  Концепція, орієнтована на продукт(продуктова концепція) полягає в тім, що при наявності унікальних властивостей(великої корисності) товару споживачі самі будуть його шукати. Стосовно довиробництва товарів (послуг) це означає надання унікальних (за технологією)товарів (послуг) або товарів, що користуються величезним попитом, (послуг).Завдяки підвищеному інтересові споживачів збільшується обсяг продажів, щоприводить до зростання прибутку. Схематично продуктова концепція може бутипредставлена у виді наступної логічної послідовності відбитої на рисунку 1.6/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

Якісний продукт

  <td/>

Цікавість

  <td/>

Попит

  <td/>

Об’єм продажу

  <td/>

Прибуток

 

/>/>/>/>                                                                              

Рисунок 1.6 –Продуктова стратегія маркетингу

Якісний товар, щонадійшов у продаж, природно, викликає в покупців визначений інтерес, і вонипрагнуть його придбати. Коло таких людей постійно розширюється, і в ньогопопадають ті, хто володіє визначеними фінансовими можливостями і можуть купитиданий товар, а це у свою чергу веде до збільшення попиту й обсягу продажів.Таким чином, у наявності пасивна стратегія виробника, коли унікальний товар, якмагніт, притягає споживачів. Ця концепція широко використовуваласявидавництвами в недавнім минулому, коли в умовах дефіциту розходилася практичнобудь-яка книга. Незважаючи на те, що в даний час ринок насичений книгами, цяконцепція ще жива серед видавців, однак існує багато прикладів того, количеканням видавців не призначено було збутися.

Концепціяудосконалювання виробництва (технологічна концепція) затверджує, що споживачібудуть доброзичливі до товарів, що доступні за ціною, а отже, керівництвопідприємства повинне зосередити свої зусилля на удосконалювання виробничогопроцесу з метою зниження виробничих витрат при гарантіях якості продукції.Цільова функція цієї концепції складається в досягненні успіху в ціновійконкуренції, у забезпеченні групи споживачів з визначеним доходом, а виходить,у збільшенні обсягу прибутку (рисунок 1.7 ).

/>

Рисунок 1.7 –Технологічна концепція маркетингу

Сучасні технічні і програмні засоби дозволяютьвирішувати проблему випуску продукції багатоваріантно. Наприклад, виробництвотоварів (послуг) можна здійснювати самотужки, можна це зробити разом з іншимипідприємствами, можна використовувати матеріали різної якості і ціни. Приймаючирішення про вибір варіанта виробництва продукції, керівник повинний виходити зекономічної ситуації і фінансових можливостей споживачів. Зниження собівартостіпродукції дозволяє, з одного боку, призначити більш сприятливі, чим уконкурента, ціни для споживача (цінова конкуренція), а з іншого боку –працювати з визначеною групою споживачів. Зниження цін – пасивна стратегіяпродавця, коли використовується інтерес покупця до дешевої продукції. Однак прицьому необхідно дотримувати визначений баланс між рівнем звичної якості ірівнем ціни. Психологічно покупець завжди насторожено відноситься до товару,якщо він продається за заниженою ціною. Виникає підозра, що даний товар маєприховані дефекти або вже застарів.

Концепція, орієнтована на збут (збутова концепція),затверджує, що споживачі не будуть купувати продукцію підприємства в достатніхкількостях без додаткових зусиль підприємства в сфері збуту і формуванняпопиту, тобто без активізації ринку (рис.1.8).

/>

Рисунок 1.8 – Збутоваконцепція маркетингу

Активна стратегіяпродавця – примусове доведення інформації про продукцію до покупця, якому вцьому випадку не потрібно витрачати час на пошук потрібного товару на ринку.

Власне маркетинговаконцепція затверджує, що основу успіху складає задоволення підприємствомвиявлених потреб цільових ринків більш ефективними способами, у порівнянні зконкурентами (рис. 1.9 ).

/>

Рисунок 1.9 – Маркетингова концепція

Продуктивна,технологічна і збутова концепції застосовуються в тому випадку, коли необхіднопродати вже зроблену продукцію. Власне маркетингова концепція по-іншому ставитьпроблему. Перш ніж приступати до роботи над випуском продукції, виробниковіпотрібно бути упевненим, що вона знайде свого покупця. Для цього необхіднозробити прогноз потреб покупців, мати представлення про те, який вид продукціїособливо необхідний споживачеві, хто вже працює з аналогічним продуктом наринку, знати фінансові можливості цільової групи і, саме головне, визначитиканали збуту даної продукції. Знання ринку дозволяє підприємству легкоманеврувати, вибираючи пріоритетні напрямки діяльності й уникаючи серйозногоризику в прийнятті рішень.

Концепціясоціально-етичного маркетингу затверджує, що задачею підприємства є встановленнянестатків споживачів з дотриманням прийнятих ними морально-етичних норм ізапитів цільових ринків (рис.1.10).

/>

Рисунок 1.10– Соціально-етична концепція маркетингу.

Концепція виникла востанні роки в зв'язку в тим, що за допомогою маркетингу виробники можутьвпливати на суспільну моральність і формувати визначені стереотипи поводженнялюдей. Особливо масштабний вплив маркетингових дій у сфері інформаційних послугі реклами. Іноді пропоновані товари або послуги навіть приносять шкодасуспільству. У такому випадку споживачі можуть відкидати товар і формуватипроти нього суспільна думка (наприклад, рух «зелених»), а держава, захищаючисуспільство від подібних товарів і послуг, законодавчо обмежує їхнє поширення.

Вибір тієї або іншоїконцепції повинний визначатися керівником відповідно до мет і задачамидіяльності підприємства (у нашому випадку поліграфічного підприємства) на ринкуна майбутній період. Слід зазначити, що кожна маркетингова концепція має своїдостоїнства і недоліками й у реальних умовах ринку може забезпечити успіх. Томуїх не можна протиставляти. Навпаки, для посилення своїх позицій у конкурентнійборотьбі необхідно навчитися створювати комбінації з концепцій, орієнтуючись,насамперед, на власні ресурси фірми (фінансові, трудов і матеріальні).

Функціональніконцепції маркетингу застосовуються тоді, коли діяльність підприємстваорієнтована переважно на концентрацію зусиль з метою рішення стратегічнихзадач.

Оволодіння основнимиконцепціями маркетингу дозволяє приступити до розробки відповідного розділуінвестиційного проекту по напрямках:

-   попит;

-   цінова і збутова політика;

-   методи дослідження ринку.

-   

1.5   Оцінка ринку збуту та маркетингових досліджень

Збутова політика(поширення і продаж) – включає розробку шляху руху продукції ринкуполіграфічних послуг від видавця до споживача. При цьому принципове значеннямає питання, яким шляхом і коли продукція може знайти споживача.

Оцінка ринку збуту –це одна з важливих частин бізнес-плану, і на її підготовку не можна шкодуватині засобів, ні сил, ні часу. Досвід показує, що невдача більшості провалених зчасів комерційних і інвестиційних проектів була зв'язана саме зі слабкимвивченням ринку і переоцінкою його ємності.

По ознаці ємностіринки розрізняють у такий спосіб: марний ринок, тобто ринок, що не маєперспектив для реалізації визначених товарів і послуг; товарний ринок, щоздійснює в основному операції із сировиною; ринок непродовольчих товарів;споживчий ринок товарів непродовольчого призначення або особистогокористування; основний ринок, де реалізується основна частина товару;додатковий ринок, що поглинає частина товарів; зростаючий ринок, тобто який маєреальні можливості для росту реалізації товарів; потенційний ринок, тобто якиймає перспективи реалізації товарів за певних умов; вибірковий (виборчий) ринок,що вибирається для визначення можливостей реалізації; «прошарований»(неактивний, млявий) ринок, на якому торговельні операції нестабільні; ринокзаможних, інтелігентних споживачів (з рівнем доходів і утворенням вище засереднє), має практичне значення при дослідженні можливостей збуту рядутоварів, послуг і їхньої реклами; міський ринок; сільський ринок; ринок ціннихпаперів, де здійснюються операції з акціями, облігаціями й іншими видами ціннихпаперів.

Вибір ринку збутупродукції має важливе значення для організації маркетингової діяльності. Йомупередує дослідження ринку.

Дослідження ринкувключає: визначення потенційної ємності його по конкурентному виді продукції,вивчення попиту, умов конкурентності, механізму збуту і ринкової сегментації.

Отже, визначаємо йоцінюємо потенційну місткість ринку, тобто загальну вартість товарів, щоспоживачі визначеного регіону можуть купити, скажемо, за місяць або за рік.

Величина ця залежитьвід багатьох факторів: соціальних, національно-культурних, кліматичних, аголовне – економічних, у тому числі від рівня доходів (або заробітків)потенційних покупців, структури їхніх витрат (у тому числі суми заощаджень абоінвестицій), темпів інфляції, наявності раніше куплених товарів аналогічного абоподібного призначення і т.д. Звичайно, сам набір факторів, що враховуються,залежить від характеру інвестиційного проекту. Наприклад, якщо складається бізнес-плану зв'язку з упровадженням нового типу друкованого устаткування, треба врахуватиі структуру вже наявного парку устаткування, і зрушення в асортиментіпродукції, що випускається з допомогою цього устаткування, ( чи буде кориснийновий товар при виготовленні нової продукції), і інвестиційний клімат угалузях-споживачах (рівні процентних ставок по кредитах, наявність податковихпільг і т.п.).

Далі робимо оцінкусуми продажів, тобто частки ринку, що у принципі можна сподіватися захопити, і,відповідно, тієї максимальної суми реалізації, на яку можна розраховувати принаявних можливостях. У підсумку такого аналізу, заснованого на методахмаркетингу, зрештою визначається зразковий обсяг продажів на фіксований періодчасу (місяць або рік). Але це не виходить, що він буде отриманий у перший жемісяць роботи.

Також необхіднізведення про те, хто буде покупцем продукції, що випускається, яка буде ніша наринку. Немає нічого помилкове, чим думати, що достоїнства товару настількиочевидні, що його захочуть купувати всі жителі визначеного регіону або всіпідприємства тієї або іншої галузі. Значить треба приступати до серйозноговивчення і прогнозування ринку і шукати відповіді на питання про те, хто, чому,скільки і коли буде готів купити продукцію завтра, післязавтра і взагалі вплині найближчого років. Такий пошук вимагає визначеної етапності в перебуваннівідповіді, він змушує підприємця реалістичніше підійти до аналізу свогомайбутнього ринку і допомагає одержати достовірну оцінку його щирогопотенціалу.

Щоб задовольнитибезліч потреб, пропонованих ринком, концентруються зусилля на дрібних групахабо сегментах усередині більш великого ринку.

Концепція вибірковогомаркетингу містить у собі критерії сегментування, але розподіл ринку насегменти не завжди відповідає вимогам стратегії маркетингу. Тому у світовійпрактиці широко застосовується дві стратегії маркетингу: агрегировання ісегментування.

Суть ринковогоагрегировання полягає в тому, що весь ринок не поділяється на сегменти, апрограма маркетингу використовується для того, щоб запропонувати єдиний товарусім споживачам. Однак такий підхід не дозволяє цілком задовольнити потребикожного споживача. І все-таки така стратегія використовується, якщо євпевненість у тім, що продаж товару забезпечить прибутковість підприємства.

Стратегія ринковогоагрегировання одержала ще дві назви – недиференційованого маркетингу йіндивідуалізації продукції (додання продуктові характеристик, що відрізняютьйого від аналогічної продукції інших фірм).

Виходячи з концепціїринкового сегментування ринок розглядається у виді безлічі частин, елементияких мають загальні ознаки. Ринкове сегментування розбиває великий різноріднийринок на невеликі однорідні сегменти. Елементи кожного сегмента більш однорідніз погляду запитів, потреб або проведення, чим весь ринок. Для кожного ізсегментів розробляється окрема програма маркетингу, що максимально відповідаєпо індивідуальних запитах і потребам.

Сегментацію ринкуможна розглядати як управлінський підхід до прийняття рішень підприємства наринку, основу для вибору правильного сполучення елементів маркетингу.Необхідною умовою сегментації є неоднорідність чекання споживачів і споживчихстанів. Для успішної реалізації принципів сегментації необхідні наступні умови:

-   здатність підприємства(організації) здійснювати диференціацію структури маркетингу, способівстимулювання збуту, місця продажу продукції;

-   обраний сегмент повиннийбути досить стійким і ємним, мати перспективи росту;

-   підприємство повинне матиможливість одержувати дані про обраний сегмент, змінювати його характеристики івимоги;

-   обраний сегмент повиннийбути доступним для підприємства, тобто повинні бути відповідні канали збуту ірозподілу продукції, система доставки виробів споживачам;

-   підприємство повинне матиможливість здійснювати контакт із сегментами (наприклад, через канали особистоїі масової комунікації);

-   необхідно оцінитизахищеність обраного сегмента від конкуренції, визначити сильні і слабкісторони конкурентів і свої власні переваги в конкурентній боротьбі.

На відміну відсегментації ринку товарів народного споживання, де велика увага приділяєтьсяпсихографічним критеріям, що характеризують поводження споживачів длясегментації ринку товарів виробничого призначення першорядне значення маютьекономічні і технологічні критерії. До їхнього числа відносяться:

-   галузі (промисловість,транспорт, сільське господарство, будівництво, культура, наука, охороназдоров'я, торгівля і т.д.);

-   форми власності(державних, приватних, колективна, іноземних держав, змішана);

-   сфера діяльності (НДДКР,основне виробництво, виробнича і соціальна інфраструктура);

-   розмір підприємства (мале,середнє, велике);

-   географічне положення.

Важливими ознаками єтакож періодичність замовлень на дані товари, специфіка організації закупівлі(терміни постачання, умови оплати і методи розрахунків), форми взаємин.

У таблиці 1.2перераховані 10 найбільш відомих методів (стосовно до нашого приклада). Два зяких (1,2) відносяться до методів експертного опитування, 7- до кількіснихстатистичних методів і один (9) – до експериментальних методів.

Таблиця 1.2 – Методи дослідження ринку і сфери їхньогозастосування

Метод прогнозування Сутність методу Випадок застосування 1 2 3 Опитування групи керівників різних служб і відділів підприємства Прогноз збуту являє собою щось середнє від поглядів і позначок опитуваної групи керівників Коли відсутні розрахунки про стан ринку, немає повної статистики про тенденції збуту поліграфічної продукції Узагальнення оцінок окремих торговельних агентів підприємства і керівників його збутових підрозділів Аналіз ринку доповнюється думкою тих, хто безпосередньо контактує з покупцями, гостріше почуває кон'юнктурні коливання (аналітики, дилери) При підготовці великих видавничих проектів, виході на нові ринки збуту, диверсифікованості діяльності друкарні Прогнозування на базі минулого обороту Дані про збут за минулий рік беруться як основу для пророкування ймовірного збуту в майбутньому. Передбачається, що оборот наступного року перевищить або буде нижче обороту нинішнього року на визначену величину. Для ринків зі стабільною кон'юнктурою, де значні коливання товарообігу відбуваються вкрай рідко Аналіз тенденцій і циклів, факторів, що викликають зміни в обсязі збуту Прогноз збуту ґрунтується на аналізі імовірності тенденцій і статистично значимих факторів (зміна суспільних переваг, циклічні коливання ділової активності, сезонні зміни в збуті, поява на ринку нових друкарень При складанні довгострокових прогнозів для вироблення стратегії друкарні. Однак цей метод важко використовувати на період менш 3-5 років, тому що занадто мала вибірка статистичної інформації Кореляційний аналіз, тобто визначення статистично значимих факторів впливу на збут поліграфічної продукції Виявляються на основі статистичних досліджень і ранжируються (по ступені впливу) найбільш значимі фактори від яких у майбутньому може залежати обсяг збуту поліграфічної продукції У найбільш стабільних по збуті і кон'юнктурі сегментах ринку поліграфічних послуг Прогнозування на основі «частки ринку» збуту фірми Використовуються так називані портфоліо-методи, що дозволяють позиціонувати друкарню на ринку поліграфічних послуг. Оборот друкарні прогнозується у вигляді визначеного відсотка загального обсягу продажів друкованої продукції Для вибору пріоритетних напрямків діяльності друкарні, а також для оцінки конкурентної ситуації, що позначається, на ринку поліграфічних послуг Аналіз кінцевого використання Прогноз ґрунтується на передбачуваних обсягах замовлень основних споживачів друкованої продукції (оборот звичайно перевершує цей показник на визначений, заздалегідь установлений відсоток) При роботі з великими оптовими покупцями Аналіз асортименту товарів, при якому прогнози збуту по окремих видах виробів зводяться воєдино й утворять планований оборот підприємства Прогноз будується на основі підсумовування прогнозів обсягу продажів по кожній товарній позиції в розрізі окремих ринків Для друкарні з великим асортиментом друкованої продукції. Точність загального прогнозу цілком залежить від детального обстеження ринку кожного виду товарної позиції, що вимагає у свою чергу чималих витрат Спробний маркетинг На невеликому місцевому ринку починається спроба моделювання всього того, що потім буде зроблено в масштабі країни або регіону При підготовці проекту або експансії друкарні на нові регіональні ринки Метод стандартного розподілу імовірностей, що базуються на методі ПЕРТ Метод оцінки і перегляду планів з використанням мережних моделей і методів планування управління При прогнозуванні поточної діяльності друкарні або оцінці імовірності успіху великого проекту /> /> /> /> />

Ефективне керування івикористання підприємством методів вивчення і прогнозування попиту можливо,якщо створено відповідну інформаційну базу, що відбиває ситуацію на ринку. Дляцього традиційно використовуються кілька стандартних методів збору інформації.Виділяють дві групи методів:

1)   первинні дослідження, що дозволяють одержуватиінформацію в конкретних умовах і в конкретних споживачів

2)   вторинні спостереження, коли систематизація йобробка інформації виробляється на основі узагальненої або описаної кимсьситуації.

Точність і надійністьодержуваних прогнозних оцінок за результатами самостійних первинних дослідженьбуде трохи нижче, ніж статистичних оцінок, але їхня придатність, незважаючи наце, цілком припустимо для вироблення концепції маркетингу підприємства.

Регулярністьпроведення таких досліджень дозволяє поступово сформувати необхіднуінформаційну базу даних і в наступному активно використовувати кількісні методианалізу і статистичні методи прогнозування, що приведені в табл. 1.3.

1) Прийнято виділятичотири основні групи маркетингової інформації:

Вторинні дані:інформація щодо демографічних характеристик населення, розвитку економіки,обсягів виробництва, рівня життя людей. Ця інформація публікується встатистичних збірниках, періодичних виданнях або у виді результатівсоціологічних досліджень у спеціалізованих журналах.

2)Результатианкетування й інших опитувань населення: обробка відповідей на спеціальніпитання по ринку (у тому числі і статистична) дозволяє виявити домінанти вдумках групи. Важливо забезпечити досить представницьку вибірку, по своїйструктурі ту цільову групу, що копіює, для якої передбачається випускатипродукцію. При проведенні опитувань виходять із простого принципу: якщо хочешщось зробити для іншого, запитай об цьому його самого.

Таблиця 1.3 – Методипрогнозування попиту

Метод Визначення Форми Економічний приклад Достоїнства і недоліки Первинні дослідження – збір даних при їхньому виникненні Нагляд Плановане охоплення сприйманих органами почуттів обставин на об'єкті спостереження Польове і лабораторне, особисте за участю що спостерігає і без нього Спостереження за поводженням споживачів у магазині або перед вітринами Об’єктивніше і точніше, ніж опитування. Багато фактів не піддаються спостереженню. Високі витрати Інтерв'ю Опитування учасників ринку й експертів Письмове, усне, телефонне, вільне, стандартизо ванне Збір даних про звички споживачів, дослідження іміджу марок і фірм, дослідження мотивації Дослідження не сприйманих обставин (мотиви). Надійність інтерв'ю, вплив інтерв'юера, репрезентативність вибірки Панель Повторюваний збір даних у єдиної групи через рівні проміжки часу Торговельна, споживча Постійне відстеження торговельних запасів у групі магазинів Виявлення розвитку в часі. Смертність панелі, ефект панелі Экспери-мент Дослідження впливу одного фактора на іншій при одночасному контролі сторонніх факторів Полеві, лабораторні Тест ринку, дослідження продукту, дослідження реклами Можливість роздільного спостереження за впливом перемінних. Контроль ситуації, реалістичність умов, витрата часу і грошей Вторинні дослідження – обробка вже наявних даних Аналіз частки ринку за допомогою даних обліку зовнішньої статистики /> /> /> /> /> /> />

3)Емпіричніспостереження: спостереження за споживачем, його поводженням при знайомстві зпродукцією і при її придбанні.

4)Дослідження зметою виявлення відносини споживачів до пропонованої продукції (асоціативнабесіда, що проектує тест, бесіда з опорою на творчу уяву, бесіда в групах іін.)

Одним з основнихпонять маркетингу є поняття потреби. Потреба – дискомфорт у поводженні,діяльності, відчуттях людини. Потреба може бути усвідомленої абонеусвідомленої.

Іншим основним поняттяму маркетингу, формою прояву потреби є бажання споживача. Можна представитибажання споживача як усвідомлену потребу, сформовану культурою, оточенням,вихованням і індивідуальними якостями особистості.

Бажання споживачівчасто визначаються представленнями про престиж і престижність, що найбільшеяскраво виявляється в сфері культури й утворення.

Третьою формоюпотреби є попит. Його можна розглядати як підкріплене фінансовими можливостямибажання. Кожна людина, як індивідуум, має багато бажань, однак тільки дужеобмежене коло осіб має ресурси і можливості здійснення усіх своїх бажань.Бажання стануть попитом, якщо вони ґрунтуються на купівельній спроможностілюдей. Тому у своїй діяльності підприємству доцільно орієнтуватися накупівельну спроможність тієї цільової групи, для якої передбачається випусктієї або іншої продукції.

Попит є одним зцентральних понять маркетингу, він характеризує ситуацію, що складається наринку.

Керівник підприємстване може діяти одночасно при задоволенні попиту. Саме поняття «попит» має наувазі різні ситуації на ринку.

Виділяються вісімосновних типів маркетингу, якими можуть керуватися ринкові ситуації (рис.1.11).

/>

Рисунок 1.11 – Основні типи маркетингу

Конверсійниймаркетинг характеризується негативним попитом, коли ринок відкидає товар.Завдання маркетингу полягає в зміні фундаментальних основ попиту й у пошукуреальних можливостей збільшення його на основі використання принципово новихваріантів рішень.

Стимулюючий маркетингкерує збутом продукції при повній байдужності або незацікавленості споживачів.Відсутність попиту обумовлена тим, що товари сприймаються як утратили всякуцінність, але на даному ринку вони мають попит. Може бути і такий варіант, колиринок не підготовлений до придбання товару через відсутність відповідноїреклами. У цьому випадку стимулюючий маркетинг здійснює наступні функції:«прив'язка» товару до якої-небудь потреби, додання традиційному товарові новихвластивостей, що характеризують його споживчу цінність, пошук нового збутутоварів, що не користуються попитом. Стимулюючий маркетинг застосовується в тихвипадках, коли необхідно почати додаткові заходи для пожвавлення не швидкогопроцесу реалізації й уповільненого обороту фінансових засобів.

Маркетинг, щорозвивається, зв'язаний з формуванням попиту на товари шляхом виявленняпотенційного попиту. Маркетинг, що розвивається, готує ситуацію в передоднівиходу принципово нового товару і формує відповідну думку потенційнихспоживачів.

Ремаркетинг зв'язанийзі зниженням попиту на визначені види товару і необхідністю переорієнтаціїринку з метою пожвавлення інтересу до цих товарів на основі створення новогожиттєвого циклу товарів. Ремаркетинг – це пошук потенційних можливостеймаркетингу, що забезпечує узгодження пропозиції товарів з відповідними ринками.Ремаркетинг припиняє падіння обсягу продажів по якій-небудь групі товарів зарахунок заходів, що не вимагають великих капіталовкладень.

Синхромаркетингздійснює регулювання, реалізацію продукції за часом у режимі коливного попиту,зв'язаного із сезонністю або іншими причинами. Синхромаркетинг використовуєтьсядля попереджувальних заходів у зв'язку з коливаннями кон'юнктури на ринку, щобспоживчий попит на дану продукцію залишався приблизно на однаковому рівніпротягом року.

Підтримуючиймаркетинг забезпечує задоволення повного попиту на основі пропозиціїадекватного попиту. Задачею такого маркетингу є підтримка оптимального рівняцін, необхідного обсягу продажів, стимулювання збутової діяльності і здійсненняконтролю за рівнем витрат звертання.

Підтримуючиймаркетинг забезпечує збереження досягнутого рівня попиту з урахуванням змінсистеми переваг споживачів і посилення конкуренції.

Демаркетингхарактеризує перевищення попиту над пропозиціями, коли товарні ресурсиперевершують можливості споживача. У цьому випадку підвищується ціна на товар,скорочуються можливості стимулювання збуту й ін. демаркетинг є інструментомоперативного зниження надмірного попиту на продукцію.

Наприклад,нездатність друкарні цілком задовольнити підвищений попит на продукцію, щовипускається нею, може створити їй негативний імідж і дозволити конкурентамзаповнити нішу, що утворилася, тобто потіснити друкарню на власному ринку.

Протидіючий маркетингвиражає задоволення так називаного раціонального попиту, коли задоволення йогозв'язане з негативними наслідками. Протидія збутові здійснюється мірами обмеженняпродажу або заборони неї. Прикладом протидіючого маркетингу в поліграфічнійпромисловості може бути призупинення росту попиту на ту або іншу продукцію взв'язку з заміною на більш якісну (більш якісна печатка якого-небудь видання).При цьому необхідно зберегти інтерес до даної тематики, щоб у потрібний моментздійснити на ринку експансію нової продукції.

Маркетинг як ринковатеорія керування збутом викликав необхідність структурної перебудовивиробництва, підкоривши його вимогам ринку. Здійснюючи переорієнтаціювиробництво на потребі ринку, світовий ринок сформував нові відносини міжвиробництвом і споживанням.

Збалансованеспіввідношення між попитом і споживанням досягається за допомогою методів іінструментів маркетингу.

Щоб планипідприємства стали реальністю, необхідно мати реальні важелі впливу на ринковуситуацію. Їх звичайно називають інструментами маркетингу.

По суті, це видидіяльності, за допомогою яких підприємству вдається керувати ситуацією взовнішнім оточенні. Це не прямий вплив на споживачів або інших учасників ринку,а створення визначених передумов для зміни їхнього інтересу, інформованності івідповідно, виникнення попиту./>

 

1.6 Ціноутворення для продукції проекту

Цінова політика(ціноутворення) – охоплює всі заходи щодо формування цін, що є результатомкомпромісом між попитом, що сформувався, і пропозицією товару на ринку.Значення ринку поліграфічних послуг і його стан на даний момент дозволяєформувати розумну цінову політику.

Фахівці з маркетингуформулюють задачу визначення попиту на товари так: «визначення еластичностіпопиту на ваші товари від цін, по яких ви хочете них продати». Для цього можнапобудувати просту графічну форму вираження цієї залежності (рис.1.12)

Маючи таку криву,можна оцінити можливі обсяги продажів у грошовому вираженні. Вони дорівнюютьплощам прямокутників (наприклад, ЖВГІабо ЖАБЗ).

Для кожного товарукрива еластичності попиту за ціною має свій вид і, більш того, змінюється вчасі під впливом багатьох факторів. Маркетологи поділяють усі товари на двіосновні групи: товари з нееластичним і еластичним попитом. Обсяги продажівпершої групи майже не міняються при росту цін (це може бути товар першоїнеобхідності);

/>

Рисунок 1.12 – Типовакрива попиту: Р – ціна, Q – кількість проданих товарів

товару немає заміниабо його робить один монополіст; споживачі даного товару звикли до нього, ізпрацею змінюють свої звички і не квапляться відмовитися від його покупки навітьпри росту цін і ін.). Товари еластичного попиту відрізняються сильноюзалежністю обсягів продажів від рівнів цін: при росту цін обсяги продажівшвидко падають (товари, віднесені до предметів розкоші).

Точна оцінка форми кривої еластичності попиту –справа задоволена складного і дорогого, потребуючого залучення фахівців. Алеобійтися без оцінки хоча б зразкового виду цієї кривої не можна. Тому якщо впідприємства немає засобів на проведення таких досліджень або важко відшукатиспеціалістів-маркетологів, треба спробувати побудувати цю криву хоча бприблизно, на основі експертних оцінок досвідчених фахівців з торгівлі товарамитого типу, що передбачається випускати. На основі такої інформації, можливопобудувати ще одну, дуже важливу для бізнес-плану й інвестиційного аналізу взагалікриву (рис. 1.13)

Вона називаєтьсякривій валового доходу фірми, якщо розуміти під валовим доходом виторг відреалізації товарів. Ця крива показує, як при даному стані ринку будезмінюватися виторг фірми в міру росту обсягів виробництва товарів.

/>

Рисунок 1.13– Типова крива валового доходу відпродажів: R- доход,

Q – кількість проданих товарів

Очевидно, що покитовар буде ва новинку і буде добре розпродаватися при вихідному або навітьбільш високому рівні ціни, доходи фірми будуть рости майже прямо пропорційноросту обсягові випуску. Потім може початися насичення попиту або з'являтьсяконкуруючі товари. Це приведе або до виникнення залишкові нереалізованихтоварів, або до необхідності зниження цін. У будь-якому випадку наслідком цьогоє зменшення загальної суми виторгу навіть при росту кількості товарів,виготовлених фірмою з моменту освоєння їхнього виробництва. Отже, за допомогоютакої кривої можливо заздалегідь прикинути наслідку різних варіантівперспективної комерційної стратегії підприємства, а потім і описати них убізнес-плані. Це покаже інвесторам, що фірма реалістично підходить до своїйдіяльності і готова справитися з будь-якими несподіванками, що їй може піднестиринок. Також доцільне вивчення товарів і цін конкурентів. Вивчення конкурентівпереслідує цілком конкретну мету – визначити так називану ціну байдужності,тобто ціну, при якій покупцеві буде байдуже, чий товар купувати – ваш або вашихконкурентів. Визначивши ж цю ціну, можна вирішити, за рахунок чого будепереборена таке «байдужність» і домогтися, щоб купували саме у вас. Природно,що для кожної фірми рішення такого роду буде нестандартним, залежним відособливостей товару, репутації і можливостей фірми. Але у всіх випадкахвідштовхуватися випливає від ціни байдужності, прикидаючи потім, чипереборювати ця байдужність зниженою ціною, підвищенням якості, умовами платежуабо поліпшенням сервісу.

Цінова стратегіяпідприємства припускає також і інші методи ціноутворення (установлення найбільшвигідної для виробника ціни продукції, що випускається, або послуг).

2 АНАЛІЗДІЯЛЬНОСТІ СУБ'ЄКТА – ФІРМИ «ГЛОБУС»

 2.1Характеристика видавництва “Глобус” та його діяльності

З невеликого видавництва,створеного в 1993 році для забезпечення потреб у науково-технічній продукції уторговельній діяльності й оснащеною одною друкованою машиною, «Глобус»перетворився в сучасний поліграфічний комплекс, що виконує замкнутийтехнологічний цикл робіт з виробництва книжково-журнальної,художньо-образотворчої, рекламної і газетної продукції. Постійний розвитокпідприємства спрямований на більш повне і якісне задоволення зростаючих потребХарківського регіону в друкованій продукції. В останні роки ринок поліграфічнихпослуг стрімко розвивається, і лише наявність сучасного устаткування івисококваліфікованого персоналу в сполученні з якісним обслуговуванням дозволяєнадавати замовникові високоякісну продукцію за прийнятними цінами і бутиконкурентноздатним на ринку поліграфічних послуг.

Характеристикапродукції, що випускається видавництвом «Глобус» проведена по видах цієїпродукції.

1) Газетневиробництво.

Як показуютьмаркетингові дослідження, за останні роки кількість газетної продукції вХарківському регіоні значно зріс, особливо це стосується повнокольоровігазетних видань. На сьогоднішній день у Харківському регіоні їх нараховуєтьсябільш 100, близько 40% з яких повнокольорові.

Для задоволенняпотреби у виробництві якісної полвнокольорові газетної продукції з великимитиражами друкарнею в 2001 році була придбана рольова офсетна друкована машинаNewsline S30 формату А1 і продуктивністю 30000 екземплярів у годину. У 2002році планується придбання другої машини. На машині друкарні друкуються такігазетні видання, як «Харківський кур'єр» (вівторок і п'ятниця),«Харків-реклама», «Телескоп», «СІМ», «Подія», видання видавничого будинку«Глобус» і інші.

2) Книжково-журнальневиробництво.

Одним із древніхвинаходів людства є книга і, відповідно, з давніх часів винаходяться всі нові інові технології по її виробництву, плетінню й обробці. Видавництво «Глобус»стежить за всіма змінами у світі поліграфії і намагається надавати найбільшповний комплекс послуг по печатці, плетінню й обробці книжково-журнальноїпродукції.

Так крім офсетноїлистової і рулонної печатки як одноколірної, так і повнокольоровою, друкарнянадає послуги по впечатанню додаткових фарб (»золото», «бронза», «срібло»),фальцювання, добірка, вкладка, шиття металевою скобою, скріплення, твердеплетіння, перфорація і навивка на пружину.

3) Рекламнапродукція.

У зв'язку з переходомдо ринкової економіки реклама, як двигун торгівлі, стала невід'ємногоскладового життя фірм і підприємств. Щодня, борючи за кожного настількидорогоцінного клієнта, фірма повинна залучати його увагу всякими барвистимибуклетами, плакатами, листівками, брошурами, листівками й іншою рекламноюпродукцією. Видавництво «Глобус» має унікальне устаткування івисококваліфікований персонал, що дозволяють якісно і швидко виготовити такупродукцію. Рекламна продукція друкується на п’ятикольорових машинахформату А2, що дозволяє лакувати продукцію масляними або водно-дисперсійнимилаками, а також впечатувати додаткові фарби («золото», «срібло»).

4) Оперативнаполіграфія.

Практика показує, щонаскільки різноманітно світ, настільки різноманітні потреби клієнтів, тому в друкарніне залишили без уваги і такий вид послуг як оперативна печатка.

Маючи в розпорядженнірізограф, вони можуть у найкоротший термін і за прийнятними цінами виготовитималотиражні брошури, фірмові бланки, прайс-листи тощо.

5) Бланочнапродукція.

Будучи невід'ємноючастиною видавничо-консалтингової корпорації «Глобус», що діє на ринкубухгалтерського обліку й аудита, друкарня має досить різноманітний асортиментбланочной продукції, у тому числі і бланки папера, що самокопіює, що сталиостаннім часом дуже популярними. Також друкарня може віддрукувати фірмовібланки.

6) Допечатні процеси.

Маркетинговідослідження і досвід показали, що кожен замовник прагне одержати весь комплексполіграфічних послуг «з одних рук». Тому в друкарні працюють фахівці з допечатноїпідготовці замовлення. Це висококваліфіковані фахівці, що здійснюють:сканування, комп'ютерний набір, верстку, дизайн, розробку оригіналу-макета іпідготовку його до друку, висновок фотоформ і виготовлення друкованих офсетнихформ. Якщо ж замовник порахує необхідним самостійно виконати який-небудь з вищеперерахованих видів робіт, то фахівці з задоволенням проконсультують його дляодержання найкращого результату.

7) Послуги, які надаєвидавництво «Глобус».

Допечатні процеси:

-   сканування;

-   комп'ютерний набір;

-   верстка;

-   дизайн;

-   розробка оригіналу-макета;

-   висновок фотоформ;

-   виготовлення друкованихофсетних форм.

Друковані процеси:

-   офсетна листова печатка,як однокольорова, так і багатокольорова до формату А2;

-   офсетний рольовий друк, якодноколірний, так і багатокольоровий до формату А1;

-   впечатування додатковоїфарби («золото», «срібло»);

-   суцільне лакуваннямасляними і водно-дисперсійними лаками.

Післяпечатні(палітурні й оздоблювальні) процеси:

-   фальцювання, добірка,вкладка;

-   шиття металевою скобою;

-   скріплення;

-   тверде плетіння;

-   перфорація і навивка напружину.

8) Асортиментпродукції, що випускається:

-   книги, брошури, журнали;

-   газети;

-   етикетки;

-   буклети;

-   плакати;

-   папки;

-   афіші;

-   листівки;

-   листівки;

-   настінні календарі;

-   бланочна продукція;

-   паперово-чистовапродукція.

На сьогоднішнійдень видавництво “Глобус” є одним з великих газетно-журнальних поліграфічнихпідприємств, що надає у Східному регіоні держави високо тиражну газетнупродукцію.

Видавництво “Глобус”є розвиваючою риночкою структурою з розвинутим механізмом господарювання.

Філософіярозвитку фірми складається з такої формуліровки: стратегічне мислення,орієнтація на клієнта, постійні зміни.

Видавництво “Глобус”відрізняють наступні властивості:

1)   риночка орієнтація як результат максимальноговикористання економічних засобів управління, активного розвиткумаркетингово-збутової служби;

2)   постійний пошук шляхів вдосконалення структурифірми, менеджменту, мотивації праці, асортиментної політики, інвестиційноїпривабливості фірми.

Необхіднозвернути увагу на те, що в цілому поліграфічна промисловість в Українірозвивається успішно. Об’єм видавництва зростає.

Перевагами видавництва“Глобус” є лідируючі позиції на ринку газетного виробництва в Східному регіоні України,ціни нижче ніж у конкурентів.

 2.2 Аналіз фінансових результатів діяльності фірми

Розвиток ринковихвідносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств і іншихсуб'єктів ринку в підготовці і прийнятті управлінських рішень. Ефективність цихрішень багато в чому залежить від об'єктивності, своєчасності і всесторонньостіоцінки дійсного й очікуваного фінансового стану підприємства.

Становлення ринковихвідносин в Україні, поява фінансових ринків, пріоритет фінансових ресурсівоб'єктивно сприяли розвиткові такого важливого напрямку, як фінансовий аналіз.

Фінансовий аналіз –це метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства. Як методдослідження аналіз складається в розчленовуванні цілого на частині.

Мета фінансовогоаналізу обумовлені цілями керування підприємством у трьох сферах діяльності –фінансовим, інвестиційним і операційної, котрі об'єднані рухом фінансовихресурсів.

За результатамианалізу виробляються методи поліпшення фінансового стану підприємства.

У фінансовому аналізівикористовуються різні методи економічних досліджень.

Проведемо аналіздіяльності видавництва «Глобус», використовуючи форми фінансової звітності, щовідповідають міжнародним стандартам.

Розраховані показникипредставлені в таблицях 2.1 і 2.2.

Дані таблиці 2.1.свідчать про збільшення прибутку на 197%. Цьому сприяло збільшення прибутки відопераційної діяльності на 174% за рахунок збільшення обсягів реалізації івідносного зменшення витрат на виробництво і реалізацію продукції.

У звітньому періодіна 1 грн. чистого прибутку від реалізації продукції підприємство витратило

/>= 84 коп.,

а в базовому періоді–

/>= 86 коп.

Має місце абсолютне івідносне (на 1 грн. чистого прибутку від реалізації продукції) збільшенняадміністративних витрат на збут.

Збільшення названої часткипостійних витрат обумовлено умовами ринку, стратегією агресивного маркетингу.

Якщо ріст цих витратсупроводжується збереженням або ростом зайнятої ніші, збільшенням прибутку(рентабельності), то до визначених меж він виправданий. Варто знайти міру циммежам.

Відсутня прибуток відучасті в капіталі, тобто від інвестицій в асоціативні, дочірні або спільніпідприємства, знизилися інші фінансові доходи (дивіденди, відсотки й іншідоходи, одержувані від фінансових інвестицій). Унаслідок цього відбуваютьсязміни в структурі прибутків від звичайної діяльності і зменшилися іншіфінансові доходи. Позитивним є збільшення грошового потоку на 247%.

Таблиця 2.1 – Аналіз фінансовихрезультатів

Показник Період Зміни в звітному періоді Базовий 2008р. Звітний 2009р. Тис. грн.

Відсот

ки

Чистий прибуток від реалізації продукції, тис.грн 6358,8 2795,1 +3563,7 127,5 Собівартість реалізованої продукції, тис.грн. 4845,5 2218,5 +2627 118,4 Валовий прибуток від реалізації, тис.грн. 1513,3 576,6 +936,7 162,5 Адміністративні витрати, тис.грн. 417,4 166,1 +257,3 151,3 Витрати на збут, тис.грн. 94,3 17,6 +75,7 436 Собівартість реалізованої продукції з урахуванням адміністративних витрат і витрат на збут, тис.грн. 5357,2 2402,2 +2955 123 Прибуток від реалізації, тис.грн. 1001,6 392,9 +608,7 155 Інші операційні доходи, тис.грн. 105,2 11,3 +93,9 831 Прибуток від операційної діяльності, тис.грн. 1106,8 404,2 702,6 174 Прибуток від участі в капіталі, тис.грн. - - - - Інші фінансові доходи, тис.грн. - 0,8 -0,8 -100 Прибуток від звичайної діяльності, тис.грн. 1106,8 405 +701,8 173 Податок на прибуток, тис.грн. 284,2 127,8 +156,4 122,4 Чистий прибуток, тис.грн. 822,6 277,2 +545,4 197 Грошовий потік (чистий прибуток+амортизація), тис.грн. 1061,8 306 +755,8 247

Таблиця 2.2 — Структура прибутків від звичайної діяльності

Показник Розмір, тис.грн. Доля, за період Зміни в структурі пунктів Звітний 2009 Базовий 2008 Звітний 2009 Базовий 2008 Прибуток від операційної діяльності, тис.грн. 1106,8 404,2 100 99,8 -0,2 Прибуток від участі в капіталі, тис.грн. - - - - - Інші фінансові прибутки, тис.грн. - 0,8 - 0,2 0,2 Прибуток від звичайної діяльності, тис.грн. 1106,8 405 100,0 100,0

Частка основнихзасобів в активах свідчить про капіталізації виробництва.

Порахуємо коефіцієнтзносу основних засобів:

/>          (2.1) 

/>           

Цей коефіцієнтпоказує рівень фізичного і морального зносу основних засобів.

Як видно, насиченняосновних фондів випереджає їхній фізичний знос. Очевидно, оснащеність активівпродуктивним устаткуванням сприяє зростання прибутку.

У фінансовому аналізівикористовуються різні показники рентабельності. Усі вони відносні і показують,скільки одиниць прибутку (балансової, чистої, операційної, оподатковуваної йін.) одержують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів,власного капіталу й ін.).

Іншими словами, привизначенні показників рентабельності в чисельнику завжди буде прибуток.Сукупність показників рентабельності усебічно відбиває ефективність виробничої(операційної), інвестиційної і фінансової діяльності підприємства і відповідаєінтересам учасників економічного процесу.

Основні показникирентабельності приведені в таблиці 2.3, розраховуються за допомогою данихфінансової звітності, а саме: за формою №1 «Баланс» і №2 «Звіт про фінансовірезультати».

Розрахункипідтверджують попередні висновки про капіталізації виробництва, що сприяєзростання операційного прибутку. Так, має місце висока рентабельністьвиробництва (130%), власного капіталу (29%).

На рівень показниківрентабельності впливає багато факторів, що відображають різні аспектидіяльності підприємства. Звичайно, позитивні фактори сприяють збільшеннюрентабельності. Регулюючи розмір факторів з урахуванням їх взаємозв'язку можнадосягти бажаного рівня рентабельності.

Операційні витрати вбазисному періоді складають 2466,9 тис.грн., у звітному – 5398,6 тис.грн.Збільшення витрат відбувається через збільшення перемінних матеріальних витрат:сукупні витрати збільшилися на 119%, а матеріальні – на 91,8%.

У цілому витрати на 1грн. вартості реалізованої продукції:

у базисному періоді />=0,8825 грн. = 88,25 коп.;

у звітному періоді />= 0,849 грн. = 84,9 коп.

Таблиця 2.3 — Основні показники рентабельності

Рентабельність

Формула для

розрахунку

Результат

Реалізованої продукції

по прибутку від реалізації RQ

/>

16%

Реалізованої

продукції по

чистому прибутку RQ

/>

10%

Капіталу (активів) Ra

/>

23%

Власного капіталу Rск

/>

29%

Виробничих

фондів Rсф

/>

130%

Таблиця 2.4 — Аналіздинаміки операційних витрат

Показник Період Відхилення Базовий 2008р. Звітний 2009р. Абсолютні відносні Виторг від реалізації продукції, тис.грн. 2795,1 6358,8 3563,7 127,5 Матеріальні витрати, тис.грн. 1830,0 3510,6 1680,6 91,8 Витрати на оплату праці, тис.грн. 298,6 651,5 352,9 118,2 Відрахування на соціальні нестатки, тис.грн. 111,9 259,8 147,9 132,2 Амортизація, тис.грн. 28,8 239,8 210,4 730,5 Інші операційні витрати, тис.грн. 197,6 737,5 539,9 273,2 Операційні витрати разом, тис.грн. 2466,9 5398,6 2931,7 119

Витрати зменшилисяприблизно на 4% завдяки тому, що темпи збільшення виторгу від реалізаціїпродукції перевершили темпи збільшення собівартості на 127,5 і 119%.Випередження складає 8,5 пунктів.

Дані аналізу свідчатьпро рентабельну діяльність друкарні.

Однієї з найбільшважливих характеристик фінансового стану підприємства є його фінансовастійкість.

Фінансова стійкістьхарактеризує ступінь фінансової незалежності підприємства стосовно володіннясвоїм майном і його використанням. Цей ступінь незалежності можна оцінювати задопомогою різних критеріїв [16]:

-   рівнем покриттяматеріальних оборотних коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування;

-   платоспроможністюпідприємства (його потенційна здатність покривати строкові зобов'язаннямобільними активами);

-   частиною власних абостабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.

Приведеним критеріямвідповідає визначена сукупність абсолютних і відносних показників фінансовоїстійкості, де враховані нормативні вимоги до характеристик фінансового станупідприємств в Україні.

Серед безлічіпоказників виділимо.

1) Абсолютнустійкість – для забезпечення запасів досить власних оборотних коштів; платоспроможністьпідприємства гарантована:

3 <COC      (2.2)                                      

2) Нормальнустійкість – для забезпечення запасів крім власних оборотних коштіввикористовуються довгострокові кредити і позики; платоспроможність гарантована:

3 < COC + KД(2.3)

3) Хитливий фінансовий стан – для забезпечення запасів крім власнихоборотних коштів і довгострокових кредитів і позик використовуютьсякороткострокові кредити і позики; платоспроможність порушена, але її можнавідновити:

3 < COC + KД +KК (2.4)                                            

4) Кризовий фінансовийстан – для забезпечення запасів не вистачає «нормальних» джерел їхньогоформування; підприємству грозить банкрутство:

3 > COC + KД +KК, (2.5)

де      З – запаси;

СОС – власні оборотнікошти;

KД –довгострокові кредити;

KК –короткострокові кредити і позики.

Таким чином, за звітний період ясно зміниться тип фінансової стійкостіпідприємства: вона перейшла з нестабільної фінансової стійкості в нормальнунасамперед завдяки збільшенню власного капіталу.

Забезпеченістьзапасів джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, її зовнішнімпроявом, а наслідком є платоспроможність (ліквідність).

Поряд з абсолютнимипоказниками фінансової стійкості доцільно розраховувати в сукупність відносниханалітичних показників-коефіцієнтів ліквідності.

Основними з них єкоефіцієнти поточної, швидкої й абсолютної ліквідності.

1) Коефіцієнтліквідності поточної (покриття загальної платоспроможності):

/>               (2.6)

/> 

Значення К п.т. показує,скільки грошових одиниць оборотних коштів приходиться на кожну грошову одиницюкороткострокових, тобто невідкладних зобов'язань.

 Критичне значення К п.т.=1.Значення К п.т.= 1 – 1,5 свідчить про те, що підприємство вчасноліквідує борги.

2) Коефіцієнт швидкоїліквідності:

/>          (2.7)

/>

При напрямку до позитивних змін К п.б. повинний збільшуватися;повинний бути К п.б.>1; у міжнародній практиці К п.б.=0,7-0,8.

Розрахований коефіцієнт К п.б. більше 1, отже активи друкарнішвидко ліквідні.

3) Коефіцієнт ліквідності абсолютної

/>                    (2.8)

/>

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинне знаходитися в межах0,2-0,35. коефіцієнт характеризує здатність підприємства негайно ліквідуватикороткострокову заборгованість

Таблиця 2.5 — Аналіз фінансової стійкості

Показник На початок звітного періоду 2009 На кінець звітного періоду 2009 Власний капітал, тис.грн. 2303,9 5063,4 Необоротні активи, тис.грн. 1799,9 3675,9 Власні оборотні кошти, тис.грн. 504 1387,5 Довгострокові зобов'язання, тис.грн. - - Наявність власних і довгострокових джерел покриття запасів, тис.грн. 504 1387,5 Короткострокові кредити і позики, тис.грн. 260,1 426,7 Загальний розмір основних джерел покриття запасів, тис.грн. 764,1 1814,2 Запаси, тис.грн. 309 577,2 Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів, тис.грн. +195 +810,3 Надлишок (+) або нестача (-) власних засобів і довгострокових кредитів і позик, тис.грн. +195 +810,3 Надлишок (+) або нестача (-) власних джерел покриття запасів, тис.грн. +455,1 +1237 Тип фінансової стійкості хитлива нормальна Запас стійкості фінансового стану, днів +58,6 +70 Надлишок (+) або нестача (-) засобів на 1 грн. запасів, коп. 1,47 2,14

У нашому випадку впідприємства не вистачає коштів для ліквідації термінових зобов'язань.

Ринкова стійкістьвизначається сукупністю показників, що характеризують рентабельністьпідприємства, ефективність менеджменту, ділову активність, інвестиційнудіяльність, дивідендну політику й інше.

Розглянемо сукупністьпоказників, що характеризують фінансову стійкість підприємства в самостійності,незалежності у використанні власних засобів.

У відповідності зістандартами фінансової звітності саме ці показники відображають напрямокфінансової діяльності підприємства. По визначенню, це діяльність, що обумовлюєзміни розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства.

У світовій івітчизняній практиці використовують сукупність показників для аналізуфінансової стійкості підприємства з погляду структури джерел фінансування.

1) Коефіцієнтавтономії (незалежності), або коефіцієнт концентрації власного капіталу:

/>          (2.9)         

/>

Коефіцієнт Кавтхарактеризує частку власників підприємства в загальний сумі авансуваннязасобів. Чим більше значення цього показника, тим більше фінансова стійкістьпідприємства і незалежність його від кредиторів. У загальній сумі фінансовихресурсів частка суспільного капіталу не повинна бути менше 50%, тобто Кавт> 0,5. мінімальне значення коефіцієнта автономії (Кавт=0,5)свідчить про те, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті йоговласними засобами.

2) Коефіцієнтфінансової залежності:

/>     (2.10)                          

/>

Цей показникзвернений до Кавт; нормальне значення К ф.з.=2.

3) Коефіцієнтманевреності власного капіталу:

/>        (2.10)       

/>

Значення Кмпоказує частку власного капіталу, що використовується для фінансування поточноїдіяльності підприємства, оскільки свідчить про збільшення можливості легкоманеврувати власними засобами.

4) Коефіцієнтконцентрації позикового капіталу:

/>                      (2.12)       

/>

Показує скількиприходиться позикового капіталу на одиницю сукупних джерел. Відповідно до вимогдо показника Кавт критичне значення К к.з. <0,5.

5) Коефіцієнтфінансової стійкості:

/>        (2.12)        

/>

Цей коефіцієнтпоказує частку стабільних джерел фінансування в загальній сукупності. Повинний бути/>=0,85 – 0,90.

Фінансовий стан визначає місце підприємства векономічному середовищі і наскільки ефективні і безризиковими можуть бутиділові відносини з ним комерційних банків, постачальників, потенційнихінвесторів і позичальників.

Таблиця 2.6 — Фінансова стійкість підприємства – друкарні «Глобус».

Найменування показника Розрахункова формула

Позна

чення

Граничне значення показника Досягнуте значення показника Абсолютна стійкість Запаси(3)< власні оборотні кошти (СОС) З= 577 тис.грн; СОС=1387,5 тис.грн Нормальна стійкість Запаси (З)< власні оборотні кошти (СОС) + довгострокові кредити і позики(Кд) З= 577 тис.грн; СОС=1387,5 тис.грн; Кд =0 тис. грн Коефіцієнт ліквідності поточної Поточні активи

Поточні пасиви

Кл.т. Кл.т.=1 – критичне значення Кл.т.=3,3 Коефіцієнт ліквідності швидкої

Поточні активи – Запаси

Поточні пасиви

Кл.б. Кл.б.≥1 Кл.б.=2,32 Коефіцієнт незалежності Власний.капітал Пасиви Кавт. Кавт.>0.5 Кавт.=0.89 Коефіцієнт фінансової залежності Пасиви

Власний.капітал

Кф.з. Кф.з.=2 Кф.з.=1,12 Коефіцієнт маневреності власного капіталу Власний.обор.засоби

Власний.капітал

Км. Км.=0,27 Коефіцієнт концентрації позикового капіталу Позиковий капітал

Пасиви

Кз.к. Кз.до.≤0,5 Кз.к.=0,11 Коефіцієнт фінансової стійкості

Власний.капітал+Довгострокові зобов'язання

Пасиви

Кф.у. Кф.у.=0,85- 0,90 Кф.у.=0,89

Для підприємства, як і для його партнерів важливо нетільки фактичний стан справ, тобто те, що було, а й очікуваний фінансовий стан.

Поряд з якісноюоцінкою “стійкий фінансовий стан” і бездоганною репутацією підприємстванеобхідно мати науково обґрунтовану кількісну загальну оцінку фінансового станупідприємства.

Оцінка фінансового стану підприємства проводиться длятого, щоб дати потенційним інвесторам можливість визначити, чи варто вкладатикошти в розвиток (модернізацію) даного підприємства.

3 РОЗРОБКА МАРКЕТИНГОВОГО ОБГРУНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ ДЛЯ ВИДАВНИЦТВА“ГЛОБУС”

 

3.1 Сегментування ринкуучбового посібника

Проведемомаркетингові дослідження ринку учбового посібника (сегментування,позіціонування, конкурентоспроможність) на прикладі видавництва «Глобус» для виявленняцельової аудиторії, визначення долі ринку, визначення конкурентоспроможності.

В таблиці 3.1представлено сегментування ринку учбовогопосібника в твердій обкладинці.

Таблиця 3.1. –Сегментування ринку учбовогопосібника в твердій обкладинці

Ознака Характеристика Опис товарної групи 1 2 3 1 Географічний Населення, яке мешкає в містах, селах. Дану товарну групу – учбовий посібник в твердій оправі видавництво буде продавати по всій территорії східної України. 2 Демографічний

 По віку: від 15 до 45 років; по рівню доходів:

середній, високий.

Учбовий посібник завжди орієнтован на групи підлітків та дорослих, які зацікавлені в покупці учбового посібника для приодолання знання, з середнім та високими доходами 3 Психографічний По суспільному класу Учбовий посібник буде орієнтован на середній клас суспільства 4 Поведінковий

По стилю придбання;

По іскомим властивостям

По ступені готовності до чутливості товару

Регулярно;

Дана продукція буде користуватися великим попитом, якщо якість буде високою, а ціни припустимі.

Зацікавлені та бажають купити товар

Провівши анкетування 200 респондентів для проведення сегментування можнозробити висновок, що цільовою аудиторією є жінки та чоловіки віком від 15 до 45років, що отримують першу чи другу освіту, з середнім та високим доходами.

Учбові посібникивикористовує усе населення по всій східній Украині; цей товар часто купують,тому він має реальний попит, отже продукт необхідновиготовляти.

У місті Харкові ринок учбового посібника розділен видавництвами“Глобус”, “Фактор-Друк” та“Харків”, (рисунок 3.1).

Споживання печатної продукціївидавництва «Глобус» по Україні представлено на рисунці 3.2.

/>

Рисунок 3.1 – Доля ринку виробників учбових посібників по східній Україні, %

/>

Рисунок 3.2 — Споживанняпечатної продукції видавництва «Глобус» по Україні, %

Таким чином,іменно на сході України більш за все споживають печатну продукцію видавництва“Глобус”. Отже виробникам доцільно буде випускати учбові посібники в твердійобкладинці.

Слід відмітити, що в цілому поліграфічна промисловістьв Україні у порівнянні з рядом інших галузей, розвивається відносно успішно. Що стосуєтьсявидавництва, то воно також успішно развивається. Втеперішніх умовах збільшується обсяг виробництва книг.

 

3.2 Позиціонуванняучбового посібника

Дані по видавництвам“Глобус”, “Фактор-Друк” и “Харків” для побудови графіку позіціонуванняпредставлені в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 – Оцінка показників печатних видавництв “Глобус”, “Фактор-Друк” і“Харків” експертамиПоказники Видавництва «Глобус» «Фактор-Друк» «Харків» 1 ціна за одиницю 5 4 3 2 якість обслуговування 4 5 5 3 асортимент продукції 4 5 4 4 якість друку 5 4,5 4

Видавництво «Глобус» випускає якісну продукцію, яка має низькуціну, а також багатий асортимент та достойну якістьобслуговування.

Відповідно до отриманихданих можно зробити висновок, що продукція займає вигіднеположення на ринку та її покупка буде доцільною для споживача, отже видавництву«Глобус» необхідно буде виробляти учбові посібники в твердійобкладинці. Для виробництва необхідні будуть витрати на тверду обкладинку, атакож на сучасне обладнання.

Графік позіціонування наведенона рисунку 3.3.

По дослідженним даним можносказати, що видавництво «Глобус» по таким показникам як ціна та якість друкупереважає у видавництва «Фактор-Друк» та «Харків», але по якісті обслуговуваннята по асортименту учебового посібника уступає видавництвам «Фактор-Друк» та«Харків».

Таким чином,видавництву «Глобус» необхідно підвищити якість обслуговування та асортиментпродукції за рахунок вкладу коштів, тобто здійснення інвестиційного проекту.

/>

/>«Глобус»

/>«Фактор-Друк»

/>«Харків»

Рисунок 3.3 — Графікпозіціонування учбових посібників

3.3 Аналіз конкурентів

Конкурентні переваги видавництва «Глобус»:

-   лідируючі позиції на ринкукнижного виробництва в східному регионі України;

-   ціни нижче, ніж уконкурентів на ринку книжного виробництва;

-   великий асортимент печатної продукції.

         Таким чином, у видавництва «Глобус» дійсно є усі можливості вийти на всеукраїнський поліграфічний ринок.

Основні параметри якості учбовихпосібників видавництв «Глобус»,«Фактор-Друк», «Харків» представлені в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 — Основніпараметри якості учбовихпосібників видавництв «Глобус»,«Фактор-Друк», «Харків»

Параметр

Размірні-

Сть параметрів

Учбові посібники

Коеф.ваго

Мостіпара метра

«Глобус» «Фактор-Друк» «Харків» Учбовий посібник Учбовий посібник Учбовий посібник Якість друку DPI 600 560 490 0,15 Різноманітність посібників шт. 123 116 98 0,25 Оформлення бал 5 5 4 0,25 Сервіс бал 5 4 5 0,25 Тираж тис. шт. 50 35 45 0,10 Сума балів 4,25 4,05 4,01

1,0

Місце 1 2 3

Вартісні характеристики посібників видавництв «Глобус»,«Фактор-Друк» та “Харків” представлені в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 Вартісні характеристикипосібників видавництв «Глобус», «Фактор-Друк» та “Харків”

Вартісні характеристики Учбові посібники «Глобус» «Фактор-Друк» «Харків» Учбовий посібник Учбовий посібник Учбовий посібник Ціна, грн. 18 21 22 Сумарні витрати на рекламу, тис. грн. 52 60 49

Визначення конкурентоспроможності учбових посібників видавництва «Глобус» (відносно видавництва-конкурента «Харків»):

а) технічні параметри:

q1 />;

q2 =/>=1,25;

q3 />;

q4 />;

q5 />;

Іін = 1,22* 0,15+1,25*0,25+1,25*0,25+1*0,25+1,11*0,1=1,169

б) економічніпараметри:

І еп /> 

в) інтегральний показник:

qінт />/>

Виявлення конкурентоспроможності учбових посібників видавництва

„Глобус” (відносно виробника-конкурента «Фактор-Друк»):

а) технічні параметри:

q1 />;

q2 =/>=1,06;

q3 />;

q4 />;

q5 />;

Іін = 1,07ּ 0,15+1,06 ּ0,25+1 ּ 0,25+1,25 ּ 0,25+1,43 ּ 0,1 =1,13

б) економічні параметри:

І еп /> 

в) інтегральний показник:

qінт />/>

Таким чином, продукція видавництва «Глобус» є конкурентоспроможноювідносно своїх конкурентів видавництва «Харків», інтегральний показник більшеодиниці 1,185 > 1, видавництва „Фактор-Друк”, інтегральний показник такожбільше одиниці 1,31>1, і видавництву “Глобус” можна виходити на досліджений ринок– ринок учбових посібників. Провівши дослідження, можно сказати, що учбовіпосібники видавництва “Глобус” найбільш конкурентоспроможні на дослідженномуринку, “Фактор-Друк” не буде конкурентоспроможним.

 

3.4 Маркетинговеобгрунтування інвестиційного проекту для видавництва „Глобус”

Провівши маркетингові дослідження, видавництву «Глобус» можно зробитивисновок, що цільовою аудиторією є жінки та чоловіки у віці від 15 до 45 років,що отримують першу або другу освіту, які мають прибуток до 800 грн.

 Таким чином, представники саме цієїаудиторії будуть споживати учбові посібники в твердій обкладинці.

Отже після анкетування 200 респондентів, можно зробитивисновок, що 20% взагалі не використовують учбові посібники, 50% споживаютьучбові посібники в м’якійобкладинці видавництва «Глобус», 30%споживають посібникі іншихвидавництв.

З 80% читачів, 70% віддаютьперевагу посібникам в твердій обкладинці, 10% — в м’якій обкладинці(рисунок 3.4).

/>

/>в твердій обкладинці

/>в м’якій обкладинці

Рисунок 3.4 — Відношення до обкладинки учбового посібника

50%респондентів згодні платити за учбовий посібник твердій обкладинці від 20до 30 грн.

Такимчином, споживачі учбових посібників позитивно будуть відноситися до запланованоїпродукції – посібника в твердійобкладинці.

60%респондентів – жінки, 40% — чоловіки. 35% респондентів у віці від 15 до 30років, 40% у віці від 30 до 45 років, 25% — до 15 років. 35% з середньоюосвітою, 25% з незаконченою, 40% з вищою освітою.

Рекомендуеться встановити ціну на учбовийпосібник в твердій обкладинці у розмірі 25грн., так як споживачізгодні платити цю ціну та будутьпокупати посібники, недивлячись на дороговизну.

Видавництво випускає великий асортимент якісної продукції, пропонує її подоступним цінам і надає високий рівень обслуговування.

Видавництво «Глобус» є конкурентоспроможним і займає одну з лідируючихпозицій на ринку печатної продукції на східній Україні.

Видавництву “Глобус” інвестиції необхідні дляпридбання нового удосконаленого обладнання, що дозволило б їй надаватитипографічні послуги, відмінні від тих, які вже є на поліграфічному ринкуУкраїни; устаткування, що дозволило б прискорити процес виготовлення друкованоїпродукції; для того, щоб удосконалювати ту або іншу надану послугу (комплекспослуг); задовольняти швидко зростаючий попит споживачів у науково-друкованійпродукції, а також поліпшити якість продукції, що вже випускається, (послуг).

Для інвесторів видавництво “Глобус” є вигіднимвкладом коштів, тому що продукція друкарні користується попитом середспоживачів східного регіону України. 50% споживачів обирають продукцію саме видавництву “Глобус”.

Проведений аналіз фінансового стану видавництва «Глобус» показав, що фінансовий стан видавництва нормальний,підприємство вчасно ліквідує борги.

Активи видавництваі швидко ліквідні.

Дані аналізу свідчать про рентабельність діяльності видавництва завдякизбільшенню власного капіталу. Продукція видавництва приносить реальнийприбуток.

Все вище зазначене свідчить, що видавництво “Глобус” є привабливим дляінвесторів.

4 ОХоРОНА ПРАЦІ І НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА 4.1 Охорона праці і навколишнього середовища

Сам термін «охоронапраці» визначається як система правових, соціально- економічних, організаційно-технічних, санітарно- гігієнічних і лікувально- профілактичних методів іспособів, спрямованих на збереження здоров'я і дієздатності людини в процесіпраці.

Правовою основоюзаконодавства по охороні праці є Конституція України, Закон України «Проохорону праці», «Про охорону здоров'я», «Про пожежну безпеку», «Провикористання ядерної енергії і радіаційному захисту», «Про забезпеченнясанітарного й епідеміологічного благополуччя населення», а також Кодекс законівпро працю України (КЗОТ) [18].

Основним законодавчимдокументом у галузі охорони праці є Закон України «Про охорону праці», діяякого поширюється на всі підприємства, установи й організації незалежно відїхніх форм власності і видів діяльності, на всіх громадян, що працюють, а такожпритягнуті до праці на цих підприємствах.

У цьому Законі (ст.4) сформульовані основні принципи державної політики в області охорони праці:

-   пріоритет життя і здоров'япрацівників стосовно результатів виробничої діяльності підприємства;

-   повна відповідальністьроботодавця по створенню безпечних і нешкідливих умов праці;

-   обов'язковий соціальнийзахист працівників, повне відшкодування шкоди особам, що постраждали врезультаті нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні;

-   використання економічнихметодів керування охорони праці, проведення політики пільговогооподатковування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці;

-   інше.

Для реалізації цихпринципів була створена Національна рада з питань безпеки життєдіяльності приКабінеті Міністрів України, Держнадзорохрапраці. На кожному же підприємствііснує система керування охороною праці (СКОП)- це сукупність органів керуванняпідприємством, що на основі комплексу нормативної документації проводитьцілеспрямовану, планомірну діяльність для здійснення задач і функцій керуванняз метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці.

 4.2 Управління охороною праці в економічній структурі

Системи керування — це сукупність об'єктів керування (машини, механізми, технологічні процеси,підприємства, галузі промисловості, сфери людської діяльності і т.п.) іелементів, керуючих станом цього об'єкта (регулятора) — елементів, здійснюванихконтроль стану об'єкта, вироблення необхідного завдання (установки),зіставлення з завданням, виробленню керуючих впливів, реалізації керуючихвпливів, елементів контролю виконання керуючих впливів (зворотного зв'язку) іін.

Розглядаючи керуванняохороною праці з вищенаведених позицій, система керування охороною праці варторозглядати як сукупність самої системи охорони праці й елементів керування їїстаном.

Відповідно до ЗаконуУкраїни «Про охорону праці» [17] відповідальність за створення в кожнімструктурному підрозділі і на робочому місці умов праці відповідно до вимогнормативних актів покладена на власника (ст.17).

З цією метою власникзабезпечує функціонування системи керування охороною праці, для чого:

-   створює відповідні службиі призначає посадових осіб;

-   розробляє і реалізуєкомплексні заходи для досягнення встановлених нормативів по охороні праці;

-   забезпечує усуненняпричин, що викликали нещасні випадки, професійні захворювання;

-   організовує проведеннялабораторних досліджень умов праці, атестацію робочих місць на відповідністьнормативним актам про охорону праці;

-   розробляє і затверджуєположення, інструкції, інші нормативні акти, що діють на підприємстві;

-   здійснює постійнийконтроль за дотриманням працівниками технологічних процесів, правил звертання зустаткуванням.

Для забезпеченнявиконання зазначених задач власник розробляє і затверджує структуру керуванняохороною праці на підприємстві.

Служба охорони працівирішує задачі:

-   забезпечення безпекивиробничих процесів, устаткування, будинків, споруджень;

-   забезпечення працюючимизасобами індивідуального і колективного захисту;

-   вибору оптимальних режимівпраці і відпочинку працюючих;

-   професійного доборувиконавців для визначених видів робіт.

 

4.3 Метеорологічніумови

 

Істотний вплив настан організму, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови)у виробничих приміщеннях, під яким розуміють клімат внутрішнього середовища цихприміщень, обумовлений дією на організм людини сукупності температури, вологи,руху повітря і теплового випромінювання нагрітих поверхонь. Мікрокліматвиробничих приміщень характеризується значної динамічністю і залежить відколивань зовнішній метеорологічних умов, пори року, теплофізичних особливостейтехнологічного процесу, умов опалення і вентиляції.

Мікроклімат.Нормування мікроклімату також здійснюється в залежності від енерговитраторганізму на виконану роботу. Відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ [ 19 ] роботуоператора можна віднести до першої категорії, тому що витрати енергії неперевищують 150 Ккал/година.

Власник

/>

/>Служба охорони праці

/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> <td/> /> /> /> <td/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

Головний

/>інженер

Зам. Керівника

По виробництву

Зам. керівника по

Економічним питанням

/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> <td/> /> <td/> /> <td/> /> <td/> /> <td/> /> <td/> /> <td/> /> <td/> /> />/>/>/>/>/>
Структурні підрозділи підприємства

/>/>

Рисунок4.1- Структура керування охороною праці у видавництві “Глобус”

Оптимальні значенняпараметрів метеорологічних умов на робочому місці, а в нашому випадку це робочеприміщення відділу маркетингу в ТОВ «Глобус», представлена в таблиці4.1.

Таблиця4.1- Оптимальні значення параметрів метеорологічних умов на робочому місці

Категорія

ваги робіт з

енерговитратам

Період року

Температура,

˚ З

Відносна

Вологість, %

Швидкість руху

повітря, м/с

Легка-1б Холодний 21-23 40-60 0,1 Теплий 22-24 40-60 0,2

Вентиляція йопалення. Для забезпечення нормованих параметрів мікроклімату передбаченасистема вентиляції робочого приміщення, що повинна відповідати СніП 2.04.05-91[ 21 ]. Система вентиляції створює в робочій зоні приміщення нормальніметеорологічні умови праці. Найбільшим образом для цього підходять кондиціонери(штучна подача повітря), що створюють і автоматично підтримують у приміщеннізадані параметри мікроклімату. У нашому випадку подача повітря штучна, понапрямку потоку повітря- приточна. Кондиціонер обслуговує безпосередньо теприміщення, у якому встановлений.

Також передбаченасистема опалення, що являє собою комплекс елементів, необхідних для нагріванняприміщень у холодний період року. ТОВ «Глобус» підключено до системицентрального опалення, однак у зв'язку з поганою роботою тепломереж передбаченеі місцеве опалення: місцевими електричними приладами.

Висвітлення.Нормальні умови праці неможливі також без висвітлення, Якість зорових робітхарактеризується тлом, контрастом між об'єктом і тлом і видимістю. При виборівисвітлення враховані наступні пункти:

-   висвітлення повиннестворювати на робочій поверхні висвітлення відповідно до характеру зоровоїроботи і не повинне засліплювати;

-   не повинно створювати наробочій поверхні різких і глибоких тіней;

-   повинно бути достатнім длярозрізнення дрібних деталей;

-   повинно бути надійній іпростим в експлуатації, економічним і естетичним.

Загальновідомий факт,що найбільш підходящим є природне висвітлення (вікна, скляні стелі), однакдомогтися цього не завжди вдається, тому приходиться прибігати до штучноговисвітлення. В офісах ТОВ «Глобус» передбачене як загальне, так імісцеве висвітлення (на робочих місцях, де немає доступу природноговисвітлення, де зорові роботи припускають роботу з важливими документами звикористанням дрібного шрифту).

Природне висвітленняздійснюється через бічні прорізи, зорієнтовані переважно на північ і забезпечуютьКПО не менш 1,2% у зонах зі стійким сніжним покривом для 4 пояси.

Нормоване значенняКПО для 4 пояси визначається по формулі (4.1) у відповідності зі СНіП I I-4-79[22 ]:

еW=eIII<sub/>ּм ּс,                                  (4.1)

де м-коефіцієнт світлового клімату, м=0,9;

с- коефіцієнтсонячного клімату, с=0,75.

Звідси КПО взоні зі стійким сніжним покривом складає 0,864; КПО на іншій території- 1,08.

По задачах зоровоїроботи, приміщення, у якому працює оператор, відноситься до першої групи, томущо в приміщенні вироблятися розрізнення об'єктів зорової роботи при фіксованомунапрямку лінії зору працюючих на робочу поверхню.

Розряд зорової роботивідповідно до Сніп II-4-79 вибирається як IV, оскільки характер зорової роботиоператора вимагає розрізнення деталей розміром 0,5-1,0 мм. Характеристиказорової роботи- середньої точності.

Освітленість при штучному висвітленні (загальна)- 300лк. При цьомувикористовуються по одній лампі типу ДРЛ у кожнім світильнику (світильникикрапкові- закриті з розсіюванням світла). Усі норми освітленості відповідаютьвимогам.

Характеристика пропонованого висвітлення представлена в таблиці 4.2.

Шум і вібрація. При проектировці робітника місця необхідно такожвраховувати і рівень шуму, що буде виникати під час робочого процесу. У ТОВ«Глобус» джерелом шуму можуть служити: оргтехніка, клієнти й інше. Дія шумузнижує працездатність людини при ручній роботі до 60%, а при розрахунках до50%, що зовсім неприпустимо.

Таблиця 4.2- Характеристика виробничого висвітлення

Найменування основних виробничих приміщень Площа статі Разряд работи Висвітлення естественное Искусственное

Вид висвітлен

ня

КПО, % Нормована освітленість, Е лк Відділ маркетингу 40 IV Бічне 1,08 300

Щоб шум не заважав основний діяльності:

по-перше, необхідно обладнати місця оргтехнікою, що працює практично безшуму (сучасні технології дозволяють це);

по-друге, знизити рівень шуму акустичною обробкою приміщення(застосування шумопоглащающих матеріалів і т.д.).

Відповідно до ГОСТ 12.1.003-86 [30 ] можна визначити оптимальні іприпустимі рівні звуку в проектованому приміщенні (див. таблицю 4.3).

Оскільки в проектованому робочому приміщенні передбачається наявністьоргтехніки, у тому числі і ПЕВМ, те необхідно з'ясувати яку шкоду той або іншийвид техніки може принести її користувачеві і постаратися запобігти цей вплив [24]. Зокрема, ПЕВМ випромінює гама, рентгенівське, мікрохвильове, видиме,ультрафіолетове й інфрачервоне випромінювання. У таблиці 4.4 приведеніприпустимі параметри усіх випромінювань.

Видавництво «Глобус» постачено системами господарчо-побутовоюканалізацією, протипожежним і господарчо-питним водопроводами. При проектуваннісистем водопостачання і каналізації застосовані найбільш прогресивні технологіїй устаткування [25 ].

Таблиця4.3- Припустимі рівні звуку, еквівалентні рівні звуку і рівні звукового тиску воктавних смугах частот

Вид трудовий

Діяльності

Рівні звуку, еквівалентні рівневі звуку, дБА/дБА екв Програмісти ЕОМ 50 Маркетологи 65

Приміщення для

друкованих і

палітурних верстатів

80

Таблиця4.4- Припустимі параметри електромагнітних і іонізуючих випромінювань іелектростатичного поля

Види полючи Припустимі параметри полючи

Припустима поверхнева

цілісність потоку енергії

(інтенсивність потока

енергії), Вт/м2

по електричній

складовій (Е), В/м

по магнитній складовій

(Н), А/м

Напруженість

електромагнітного поля:

60 Кгц до 30 Мгц

50 Мгц до 300 Мгц

50

5

5

-

/> Напруженість електричного поля ВДТ 20 кв/м

4.4 Організаціябезпечних умов на робочому місці

Робочемісце маркетолога- це частина простору системи «людина- машина», вонаоснащується засобами відображення інформації, органами керування, допоміжнимустаткуванням і інше. Для забезпечення нормальних умов праці робоче місцеоператора за дисплеєм враховані антропометричні характеристики оператора,ергономичні вимоги до розміщення технічних засобів (телефон, принтер, сканер іт.п.), вимоги до світо- і коліротехнічним характеристик дисплеїв, до літерно-цифрової інформації дисплеїв і клавіатури [ 26].

При розміщеннітехнічних засобів на робочому місці, а також установки крісла маркетологапередбачений: а) зручний доступ до основних функціональних вузлів і блоківапаратури (телефон, принтер, клавіатура, папір для записів, канцтовари); б)можливість швидкого заняття і залишення робочого місця; в) зручну робочу позу іпозу для відпочинку. Так розміщення технічних засобів не заважає читаностіінформації з екрана дисплеїв, а також забезпечена досяжність основних засобівкерування і введення інформації. Алфавитно-цифровий дисплей розміщається настолі або підставці таким чином, що відстань спостереження інформації на йогоекрані не перевищує 700 мм, оптимальна відстань — 500-700 мм. Екран дисплея повисоті розташований на столі або підставці так, що кут між нормаллю до центраекрана і горизонтальною лінією погляду складає 20

(. Кутспостереження екрана, а також інших засобів відображення інформації вгоризонтальній площині не перевищує 60(. Оскільки всі стандартні столи маютьвисоту 750мм, те для зручності використовують крісло з регульованою висотоюсидіння і підставкою для ніг [ 28].

Длявиконання цих норм передбачені спеціальні столи для комп'ютерів, що маютьмаксимально вільний робочий простір (наприклад, клавіатура знаходиться наспеціальній підставці, що при необхідності зарухається, не заважаючи виконаннюіншої роботи).

Екран,документи, клавіатура розміщені так, що перепад яркостей, що залежить відрозташування щодо джерела світла, не перевищує 1:10 (рекомендується 1:3).Виключено сліпучої яскравості, відблиски і відображення скла екрана. Томупланування така, що напрямок погляду оператора паралельно розташуваннюсвітильників і вікон. Телефонні апарати розміщені ліворуч від оператора, щобзвільнити праву руку для записів.

Прироботі з ПОВМ враховується навантаження на маркетолога. Режими роботи і відпочинкупри роботі на ПОВМ при 8-ми вартовому робочому дні визначені в залежності відхарактеру виконуваної роботи. Однак у будь-якому випадку тривалістьбезперервної роботи з ПЕОМ не перевищує 2 години, тобто кожні 2 години операторПЕОМ відпочиває 5-10 хвилин.

Електробезпека.Електробезпека — система організаційно-технічних заходів і засобів, щозабезпечують захист людей від небезпечних і шкідливих впливів електричногоструму й електромагнітного поля. Захисні норми, застосовувані в роботі зкомп'ютерами при їхньому нормальному режимі, забезпечуються ізоляцієюелектропровідників і неприступністю струмоведучих частин, малою напругою,захисним заземленням потенціалів ізолюючими площадками комп'ютера, у тому числіі захисному екрані. В аварійному режимі безпека забезпечується захиснимзаземленням (додатковий захист), відключенням, подвійною ізоляцією. Усі пусковіпристосування (рубильники, реостати), виконані в такій конструкції, де всіструмоведучі частини закриті. Ручки, рукоятки виготовлені з ізолюючих матеріалів,металеві з ізолюючими покриттями, ізольовані від струмоведучих частин ізаземлені.

 4.5 Пожежна безпека

Пожежнабезпека- стан об'єкта, при якому з встановленою імовірністю виключаєтьсяможливість виникнення і розвитку пожежі, а також забезпечується захистматеріальних цінностей.

ТОВ«Глобус» відноситься до категорії В в класифікації приміщень і споруджень повзривопожежної і пожежної небезпеки [29]. Джерелами пожежі в будинках такоїкатегорії можуть служити несправність електропроводки і приладів, короткезамикання електричних ланцюгів, перегрівши устаткування.

Крімтого, відповідно до ГОСТ 12.1.004-94 [32] пожежна безпека забезпечуєтьсясистемами запобігання пожежі, пожежного захисту й організаційно-технічнимизаходами. А саме:

1)Система запобігання пожежі:

-      контроль і профілактика ізоляції;

-      наявність плавких вставок і запобіжників велектронному устаткуванні;

-      для захисту від статичної електрикивикористовується заземлення.

2)Система пожежного захисту:

-      аварійне відключення і переключення апаратури;

-      наявність первинних засобів пожежегасіння,вогнегасників;

-       система оповіщення, звукова і світловасигналізація;

-       захист легкозаймистих частин устаткування йінтер'єра вогнезахисними матеріалами (наприклад, дерево обробляють спеціальнимзмащенням);

-      для успішної евакуації персоналу при пожежі розміридвері робітника приміщенні розробляються такими: ширина не менш 1,5м, висота неменш 2,0м, ширина коридору 1,8м.

3) Організаційні мірипожежної профілактики — відповідальність за їхнє проведення несе власникпідприємства. Він повинний розробляти і затверджувати положення й інструкції зпожежної безпеки (наприклад, відведення спеціальних місць для паління),надавати необхідну інформацію про стан пожежної безпеки свого підприємства,оснащувати підприємство всіма необхідні попередженними способами і захисти відпожежі і т.п.

Кожнеробоче приміщення в друкарні повинне бути оснащено первинними засобамипожежегасіння. Вони приведені в таблиці 4.5.

Таблиця4.5- Перелік обов'язкових засобів пожежегасіння

Приміщення

Площа, м2

Первинні засоби пожежегасіння (тип,

Найменування)

Кількість,

шт.

 Відділ

 Маркетингу

40 ОУ-5 2

4.6Охорона навколишнього середовища

Такаорганізація як друкарня не є серйозним джерелом забруднення навколишньогосередовища. Усі відходи, що можуть виникати при роботі друкарні, — це побутовівідходи і застаріле обладнання. Побутові відходи накопичують у сміттєзбиральнихконтейнерах, що потім очищаються спеціальними міськими службами. Застаріле обладнанняздається на спеціальний склад друкарні, де розбирається по запчастинах, частиназ яких здається на металобрухт, а деталі, що залишилися, передаютьсяспеціалізованої організації на переробку. Тверді побутові відходи вивозяться задоговором з міськими комунальними службами на смітник.

Щостосується заходів, спрямованих на раціональне природокористування, ресурсо- іенергозбереження, те насамперед друкарня закуповує устаткування з раціональнимвикористанням електрики.

Такимчином, у друкарні проводяться всі заходи для охорони праці персоналу, оскількивід цього залежить життя і добробут не тільки працівників друкарні, але і її клієнтів.

ВИСНОВОК

Усяке вкладення капіталу – єрезультат ухвалення визначеного рішення, у даному випадку – це рішення про інвестування.В умовах ринкової економіки процес прийняття інвестиційних рішень складний,оскільки приймати їх підприємству приходиться у зв’язку з наслідками впливубезлічі ризиків.

Сучасна інвестиційна політикапідприємства представлена широким набором складних і неоднорідних інвестиційнихрішень, у яких підприємство виступає в ролі «ініціатора вкладення засобів», такі в ролі «об'єкта зовнішніх інвестицій».

Практичне здійснення інвестиційзабезпечується інвестиційною діяльністю підприємства, що є одним із самостійнихвидів його господарської діяльності і найважливішою формою реалізації йогоекономічних інтересів.

Основною умовою успішної діяльностіпідприємства є орієнтація його на споживчий ринок. Виходячи з цьогорозробляється стратегія маркетингу на основі поточних і прогнозних даних,одержуваних у ході маркетингових досліджень. Вибір маркетингової стратегіїзаймає ключове місце на всьому протязі від виникнення бізнес ідеї до появитовару на ринку і його післяпродажного обслуговування. План маркетингу необхіднийне тільки для внутрішньої організації діяльності підприємства, але і є основоюконтактів як з партнерами, так і з інвесторами. Таким чином, маркетинговеобґрунтування інвестиційних проектів грає особливу, навіть вирішальну роль приприйнятті рішень про інвестування.

У роботі дана теоретична концепціямаркетингового дослідження, визначені методичні підходи до розробкиінвестиційних проектів.

Аналіз діяльності суб'єктагосподарювання показав його фінансову стійкість, що дозволяє за попереднімиданими надати інвестиційний кредит, для чого варто провести докладнеобґрунтування інвестиційного проекту, ґрунтуючись на розробках, викладених вцій роботі.

Видавництву “Глобус” інвестиції необхідні дляпридбання нового удосконаленого обладнання, що дозволило б їй надаватитипографічні послуги, відмінні від тих, які вже є на поліграфічному ринкуУкраїни; устаткування, що дозволило б прискорити процес виготовлення друкованоїпродукції; для того, щоб удосконалювати ту або іншу надану послугу (комплекспослуг); задовольняти швидко зростаючий попит споживачів у науково-друкованійпродукції, а також поліпшити якість продукції, що вже випускається, (послуг).

Для інвесторів видавництво “Глобус” є вигіднимвкладом коштів, тому що продукція друкарні користується попитом середспоживачів східного регіону України. 50% споживачів обирають продукцію саме видавництву “Глобус”.

Таким чином, завдання, що булипоставлені в роботі – виконані, а мета роботи досягнута.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

 

Перелік джерел, на які є посилання в тексті

1    Бланк, Ігор ОлександровичОснови інвестиційного менеджменту: Т.1. – К.: Эльга-Н. Ніка-Центр, 2006. –532с. – (Серія «Бібліотека фінансового менеджменту»; Вип. 7).

2    Інвестиції в Україні:[Загальна характеристика ринку інвестицій]/ Під ред. С.И. Вакарина; Автор.Колектив Рекламно-Інформ. Компанії «ІДА». – К.: ТОВ «КОНКОРД»: РІК «ІДА», 2006–94с.: табл.

3    Інвестування,фінансування, кредитування: Стратегія і тактика підприємства / Ушакова Н.Н.,Унковска Т.Е., Гуляєва Н.Н., Гринюк Н.А.: Під ред. УшаковоЇ Н.Н. К.: Київ.держ.торгівельно-екон. Ун-т, 2007 – 192с.

4    Бланк Ігор ОлександровичОснови інвестиційного менеджменту: Т.2. – К.: Эльга-Н. Ника-Центр, 2001. –512с.– (Серія «Бібліотека фінансового менеджменту»; Вип.7).

5    Інвестування: Навч. –метод. Посіб. Для самост. Вивчення дисципліни/[ А.А. Пересаду, О.О. Смірнова,С.В. Онікієнко, О.О. Ляхова]; Київ. Нац. Екон. Ун-т. – К.: КНЕУ, 2001. – 252с.

6    Бізнес-план інвестиційногопроекту: Вітчизняний і закордонний досвід. Сучасна практика: [ Учеб. Посібник длястудентів екон. Спец. Вузів / В.М. Попов, Г.В. Медведєв і ін.]; Під ред. В.М.Попова; Ріс. екон. Адак. Им. Г.В. Плеханова. – 5-і видавн., перераб. І дод. –М.: Фінанси і статистика, 2001. – 430с.: іл.

7    Бізнес-план: Досвід,проблеми: [ Посібник] / Т.П. Любанова, Л.В. Мясоєдова, Ю.А. Олійникова. – М.:Експертне бюро: Видавництво ПРІОР. 2000. – 90с.: іл.

8    Інвестиційне проектування:практичний посібник з економічного обґрунтування інвестиційних проектів / Науч.Ред. С.И. Шумилін. – М.: АТ «Фінстатінформ», 2000. – 240с.

9    Білолипецький В.Г. Фінансифірми: Курс лекцій / Під ред. И.П. Мерзлякова. – М.: ІНФРА-М, 1998. – 298с.

10    Патаренко Н.О., Підручник А.М. Теоріїінвестицій: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 160с.

11   Білецька Н.П. Використання маркетинговихдосліджень на ринку поліграфічної продукції // Наук. Зап. Укр. Акад.Друкарства. – 1999. –№1. –з.106 –108.

12   Голубків Е.П. Маркетингові дослідження:теорія, методологія і практика. – 2-і видання, перероблене і доповнене. – М.:Видавництво «Фінпрес», 2000. – 464с.

13   Гілберт А. Черчілль. Маркетингові дослідження.– Спб: Пітер, 2001. – 752с.: іл. – (Серія «Маркетинг для професіоналів»).

14   Діксон П. Керування маркетингом / Пер. с англ.– М.: ЗАТ «Видавництво БІНОМ», 1998. – 560с.: іл.

15   Березин И.С. Маркетинг і дослідження ринків. –М.: Російська Ділова Література, 1999. – 416с.

16   Ізмайлова Катерина Василівна. Фінансовийаналіз: Навч. Посіб./ Міжрегіон. Акаде. Упр. Персоналом. – К.: МАУП, 2000. –147с.: іл.

17   Закон України «Про охорону праці»

18   Законодавство України про охорону праці.

19   ГОСТ 12.1.005 –88 ССБТ. Загальнісанітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони.

20   Долін П.А. Довідник по техніці безпеки. –Енергоатомиздат, 1984. –324с.

21   СНіП 2.04.05 –91. Норми проектування опалення,вентиляція і кондиціонування повітря. –М.: Стройиздат, 1991 р.

22   СНіП 11 –4 –79. Природне і штучне висвітленняНорми проектування. –М.: Стройвидавн, 1980, -110с.

23   ГОСТ 12.1.003 –83 ССБТ. Шум загальні вимогибезпеки

24   Методичні вказівки до створення сприятливихумов праці користувачів ПОВМ, що працюють з дисплеями наінформаційно-обчислювальних центрах. –харків: Мінздрав УРСР, 1986.

25   ГОСТ 17.1.3.03 –77. Правила вибору й оцінкаякості джерел централізованого господарсько-питного водопостачання.

26   Правила охорони праці при експлуатаціїелектронно-обчислювальних машин. Харків 1999 р.

27   Державні санітарні правила і норми роботи звізуальними дісплейними терміналами електронно-обчислювальних машин Дсанпін3.3.2.007 1998, Киів 1998.

28   Правила улаштування електроустановокЭнергоатомиздат, 1987 Ергономіка робочих місць і діяльність оператора систем“Людина- машина”. Методичні вказівки до лабораторних і самостійних робіт закурсом “Ергономіка”. За редакцією А.А. Кривовой. Харків, ХПІ, 1991 р.

29   ГОСТ 12.1.004 –91 ССБТ. Пожежна безпека.Загальні вимоги

30   ОНТП 24 –86 МВС СРСР. Загальносоюзні нормитехнологічного проектування М., 1986.

31   СНіП 2.01.02 –85. Противоподарні нормипроектування будинків і споруджень. Норми проектування. –М. Стройвидавнт, 1981.–16с.

32   Правила пожежної безпеки в Україні Київ 1995.

33   Крофт М. Сегментирование рынка.- СПб.:Питер,2001.-298с.

34   Мороз Л.А., Чухрай Н.І. Маркетинг. Навчальнийпосібник.- Львів: Державний університет „Львівський політехнік”, 1999.-386с.

ДОДАТОКААнкета

Виявлення споживчих переваг на ринку учбового посібника.

Ваші відповіді на питання анкети допоможуть намвизначити Вашу перевагу до учбових посібників в твердій палітурці.

1)Чи читаєте Ви учбові посібники?

а) так;

б) ні.

2)   Як часто Вам необхідні учбові посібники?

а) щодня;

б) кілька разів втиждень;

в) не частіше за 1раз в тиждень;

г) не частіше за 1раз на місяць.

3)   Які види учбових посібників Ви найчастішевикористовуєте ?

а) технічні;

б) економічні;

в) медичні;

г) юридичні.

4)   У якій формі Ви вважаєте за кращевикористовувати учбові посібники?

а) довідники;

б) журнали;

в) тестові завдання;

г) методичнадопомога.

5)   Яку кількість посібників Ви купуєте протягомроку?

а) до 5 шт.;

б)до 10 шт.;

в) більше 10 шт.

6)   У якій обкладинці Ви б хотіли купуватипосібники?

а) у твердій;

б) у м'якій.

7)   За якою ціною Ви купуєте посібники?

а) до 10 грн;

б) до 30 грн;

в)до 50 грн;

8)   Яку ціну Ви згодні заплатити за посібник втвердій обкладинці?

а) від 10 до 20 грн.;

б) від 20 до 30 грн.;

в) більше 30 грн.

9)   Посібник якого видавництва Вам подобаєтьсябільше?

а) «Глобус»;

б) «Фактор-Друк»;

в) «Харків»;

г) не має значення;

д) іншихвидавництв____________.

10) Хотіли б Викупувати книги тільки видавництва «Глобус»?

 а) так;

 б) ні.

11)Ваша стать?

а ) жіноча;

б) чоловіча.

 Скільки Вам років?

а) до 20 років;

б) від 20 до 30років;

в) від 30 до 50років;

г) вище 50 років.

Яка у Вас освіта?

а) середня;

б) незавершена вища;

в) вища.

Який у Вас середнійприбуток за місяць?

а) до 265 грн.

б) до 400 грн.

в) до 800грн.

г) вище 1000 грн.

Анонімністьвідповідей гарантована.

Дякуємо Вам заучасть.