Реферат: Підвищення конкурентоспроможності підприємства на прикладі ПП "Урсуленко"

РЕФЕРАТ

 

Данадипломна робота присвячена темі «Підвищення конкурентоспроможностіпідприємства», і виконана за матеріалами П.П.«Урсуленко».

Метоюроботи було дослідження ринку морожених напівфабрикатів України і розробкамаркетингової та конкурентної стратегій цієї галузі. Це посприяє збільшеннюобсягів реалізації товарної продукції шляхом вибору найбільш вигідних дляпродажу сегментів ринку.

Уроботі освітлені наступні питання: становлення, розвиток і стан ринку мороженихнапівфабрикатів, аналіз загальної ситуації на

П.П.«Урсуленко»,а також можливості її покрашення, шляхом конкретних пропозицій.

Роботавиконана на аркушах. Приведено 7 таблиць,4 малюнка. При написанні роботивикористовувалося джерел літератури.

Урезультаті розробленої стратегії, для виробництва і реалізації був обранийоптимальний шлях розвитку підприємства, що дозволяє шляхом економіїматеріальних та людських ресурсів, діставати найбільший прибуток.

ЗМІСТ

РЕФЕРАТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи визначення конкурентоспроможності підприємств України в умовах ринку. 1.1. Характеристика галузі і перспективи її розвитку. 1.2. Аналіз факторів конкурентоспроможності підприємства. РОЗДІЛ 2. Управлінське дослідження фірми «Оса». 2.1. Історія виникнення фірми «Оса». 2.2.Аналіз факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. 2.3. SWOT- аналіз діяльності підприємства. 2.4.Служба маркетингу на фірмі «Оса». РОЗДІЛ 3. Шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємства. 3.1. Фактори забезпечення конкурентоспроможності підприємства та продукції. 3.2. Заходи по підвищенню конкурентоспроможності підприємства. РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ НА ВИРОБНИЦТВІ. 4.1. Підтримання основних санітарних норм. 4.2. Оцінки витрат від забруднення навколишнього середовища. 4.3. Охорона праці при експлуатації електронно-обчислювальних машин. ВИСНОВКИ. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ЛІТЕРАТУРИ. ДОДАТКИ.

 

ВСТУП

Однієюз головних причин сучасної економічної кризи та низької конкурентоспроможностіукраїнських товарів та наданих послуг є нездатність вітчизняних підприємствборотися за розширення своєї частки на внутрішньому і зовнішньому ринках,просувати свої товари та формувати свого споживача, поставивши його інтереси уцентр всієї виробничої та комерційної діяльності.

Вумовах глобалізації світової економіки глобалізується і конкуренціятоваровиробників. Практично завжди це конкуренція з відо­мими, крупнимивиробниками. Сьогодні не можна розраховувати на те, що знайдеться ринок,недоступний для світових виробників, тому проблема забезпеченняконкурентоспроможності власної продукції потребуватиме по­стійних рішучих дійдля свого вирішення.

Насьогоднішній день проблема підвищення конкурентоспроможності — дуже актуальна для підприємствУкраїни. Проблема підвищення конкурентоспроможності стосується практично всіхсторін життя суспільства. У розвинутих країнах, наприклад, вона постійноперебуває у центрі уваги державних діячів та ділових кіл. Загостренняконкурентної боротьби за збут продукції, за місце на ринку змушує підприємствапостійно шукати нові можливості й резерви для збуту своєї продукції,удосконалювати технологію з метою створення якісних товарів.

Длятого, щоб успішно діяти в умовах ринкової економіки, підприємство повинно оперативноформувати раціональні варіанти відповідей на всі зміни, які щоденно, виникаютьу процесі його ділової активності. Процес формування і застосування такихваріантів рішень необ­хідно здійснювати в межах концепції загального управлінняпідприємством. В такому випадку головною метою управління є підтримка діяльностіпідприємства на певному рівні в залежності від змін внутрішнього і зовнішньогосередовища.

Об'єктомдипломної роботи обрано П.П. «Урсуленко». Головною метою цьогопідприємства є задоволення потреб населення Херсонської області і України увисокоякісних продуктах харчування, забезпечення високих споживчих властивостейсвоєї продукції при мінімальних витратах, збільшення внеску всоціально-економічний розвиток регіону і забезпечення на цій основі ростудобробуту свого колективу.

Предметомдипломної роботи є досягнення конкурентних переваг П.П. «Урсуленко»та визначення шляхів підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Метоюдипломної роботи є визначення конкурентних позицій підприємства «Оса».

Задачамидипломної роботи є:

-  розкрити стан та перспективирозвитку галузі заморожених напівфабрикатів;

-  провести управлінськеобстеження зовнішнього та внутрішнього середовища П.П. «Урсуленко»;

-  вибір стратегічних напрямківдіяльності та формування конкурентних переваг підприємства;

-  зробити оцінкуконкурентоспроможності П.П. «Урсуленко» та знайти шляхи підвищенняконкурентоспроможності підприємства.

РОЗДІЛ 1ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИВИЗНАЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ В УМОВАХ РИНКУ

 

1.1. Характеристика галузі іперспективи її розвитку

Виробництвоморожених напівфабрикатів відноситься до продовольчої галузі легкоїпромисловості. Інтенсивний розвиток вітчизняного ринку харчової продукціїсприяє збереженню вітчизняної промисловості. Перспективно постійно обновляєтьсясировинна база, доброчинні природнокліматичні умови дають можливість стабільнофункціонувати цієї галузі. Зараз ця галузь — це приблизно 450 виробництв, як місцевого,районного, так і обласного характеру.

Найвищогорівня виробництва в галузі було досягнуто в 1997-2002 роках. Але з подорожчанням м'яса і дефіцитом вищих сортівмуки з кожним роком пельменем і вареників почали випускати усе менше.

Ранішпельмені виготовлялися з більш натуральної сировини. Але останнім часом вУкраїну завозять з різних країн різноманітні ліки, якими годують худобу, дляшвидкого набирання ваги. Але ґатунок м'яса буде вже не той, що очікувався.Причина цього — недостатній контрольдержавними органами по якості. Тому виробництво доброякісних мороженихнапівфабрикатів на Україні зменшується. Динаміка ринку відбита на рис. 1.1. Обсяги продажів на який показані в т. кг. в зв'язку нестабільністю національноївалюти і виробленими державою грошовими реформами .

/>

Рис.1.1. Динамікаринку напівфабрикатів.

 

Q — обсяги продажів на ринку, і

Т— відповідний період

1 — діаграма реалізації продукціїфірми «Оса».

М'яснапродукція являє собою незамінне джерело найважливіших фізіологічно активнихречовин — вітамінів. Особливою цінністюв цьому відношенні володіють свинина та яловичина, що містять велику кількістьвітамінів, полімерів, а також білків, необхідних для нормальної життєдіяльностілюдини. Однак у звичайних умовах м'ясо зберігається недовго. Довгостроково ж їхможна зберігати при наявності холодильників.

Вданий час радгоспи і КСП не займаються вирощуванням і переробкою м'ясноїпродукції. Тому підприємство примушене закуповувати сировину у різноманітнихперекупщиків і людей, які самі вирощують худобу Воно не перетерплюєбагаторазових перевезень на заготівельних і пристанційних пунктах, менш підданоякісним змінам у зв'язку з тим, що доставляється на переробку в оптимальнокороткий термін — відразу ж після забиття худоби. В цілому в Європі минулідекілька років споживання морожених напівфабрикатів повільно, але постійнозростає. З іншого боку, в Східній Європі ситуація помітно відрізняється. Так,наприклад, споживання у Польщі різко зросло з 1994 року, а в Росії ринок щорічно поширювався на 20%. В Україні за різким спадомвиробництва 1990-1996 років спостерігалося повільнезростання споживання у 1997році. [27, с.49]

Виробництвопельменів, вареників, млинців, ручного приготування є порівняно новим бізнесомв Україні… Вітчизняні споживачі проявляють зацікавленість до зручної нової ікольорової упаковки через наявні переваги перед старою упаковкою.

Зекономічної точки зору було б вигідніше просто завозити харчові напівфабрикати,але коли в 1995-1997 роках законодавство в галузі імпорту змінилося, доходи відімпорту впали і Україна почала шукати шляхи для запуску власного виробництва,заснованого на західній моделі. Але різниця полягала в тому, що ми виготовлялипродукти вручну, а не на машинах. Результатом цього є дуже високі харчовіцінності, які би губились при машинному приготуванні.

Українськийринок морожених продуктів в цілому достатньо типовий, але має власні риси.Наприклад, ринкова частка пельменів дуже висока висока. Вареники, манти, млинціразом становлять майже половину від всього споживання. Структура споживання с в Україні наведена на рис. 1.2.

/>

Рис. 1.2. Структура споживанняморожених напівфабрикатів в Україні.

65% — Пельмені;

25% — Вареники;

5% — Піца;

4% — Манти;

Кількістьгравців на ринку заморожених напівфабрикатів за останні два роки значноскоротилося, і саме в цей час виділилася група лідерів. Так, сьогодні на ринкупрацює близько 35 більш-менш крупних і середніх вітчизняних компаній, для якихвиробництво харчових напівфабрикатів є основним видом діяльності. Більш дрібнікомпанії, не витримавши конкуренції з великими виробниками, що запропонувалиринку якісну і відносно недорогу продукцію, були змушені згорнути виробництво.

Сьогодніна ринку України присутні майже 30 фірм, для яких соки виступають основнимвидом діяльності.

Швидшеза інших зросли обсяги продажу саме вітчизняних вироб­ників — «ОСА», «Геркулес»та «Ситний Обід». Це також підтверджується динамікою загальних обсягівпродажу вітчизняної продукції.

Основнаконкурентна боротьба на українському ринку розгорнулася між цією трійкоюлідерів «ОСА», «Геркулес», та «Ситний Обід»,. Причому на частку трьох торговихмарок приходиться близько 85% всього обсягу продажів. Втім, такаситуація характерна для більшості промислових і продовольчих ринків. Наприклад,у США стратегічній групі операторівринку харчових напівфабрикатів належить приблизно 50%, у країнах ЄС близько 30%. [27, с.49]

Заразна ринку домінує картонна упаковка, виробники це пояснюють тим, що воназручніше в ній продукцію легше транспортувати. Крім того, на їхню думку,органолептичні властивості (колір, смак і запах) при дотриманні технологіїзалишаються незмінними як у картонній тарі, так і в целофановій. Але сьогодніринок почав демонструвати перші ознаки того, що частка картонної тари, якупакування для продукції буде зростати. Так, виробники у целофановій упаковціпідкреслюють, що останнім часом покупці починають віддавати перевагу картоннійтарі.

Уборотьбі за клієнта головна ставка робиться на якість. В цілому ринковезростання залежить від споживання попиту, а головні фактори, що на ньоговпливають — це смак, поживність, натуральніінгредієнти.

Дослідженняпоказують, що необхідно розширяти асортимент на рівні кожного підприємства: чимбільше позицій, тим більше ймовірність не відпустити «свого» клієнтадо конкурента. Але потрібно пам'ятати, що розвиток асортименту — справа, яка дорого коштує і томупотребує великої кількості обігових коштів. Так, доповнення в асортимент однієїпозиції збільшує обсяг продукції від 3 % до 5 %, а витрати обігових коштівзростають до 10 % на кожному виді. А якщоврахувати необхідність віддавати продукцію на реалізацію, то стає зрозумілим,що достатній запас обігових коштів для таких цілей мають лише лідери.

Постійнийрозвиток технологій відкриває нові можливості і для ви­робників харчовоїпромисловості.

Сучаснітехнології провідних компаній з Германії та Італії широко використовуються упереробній промисловості багатьох країн світу.

Насьогодні світовий ринок нараховує більше 200 великих заводів, які переробляють м'ясо та м'ясопродукти і обладнанісамими сучасними технологіями. Головним чином, переробляються яловичину,свинину, курятину, та ін. Переробка м'яса є прибутковою у багатьох країнахсвіту. Вона може бути прибутковою також і в Україні.

Застосуванняпринципів і методів стратегічного менеджменту і принципів маркетингу — це непросто процес копіювання зарубіжного досвіду, а складний творчий пошук новихконкретних рішень, які відповідають реальним умовам сучасного господарювання.Запроваджувати їх на вітчизняних підприємствах треба поступово, ретельновідбираючи тільки те, що потрібно для послідовної гармонізації стратегічнихзаходів і потенціалу підприємства.

Длятого, щоб успішно діяти в умовах ринкової економіки, підприємство повинно оперативноформувати раціональні варіанти відповідей на всі зміни, які щоденно, виникаютьу процесі його ділової активності. Процес формування і застосування такихваріантів рішень необ­хідно здійснювати в межах концепції загального управлінняпідприємством. В такому випадку головною метою управління є підтримкадіяльності підприємства на певному рівні в залежності від змін внутрішнього ізовнішнього середовища.

Середосновних стратегічних завдань розвитку слід відмітити такі:

1) аналіз «портфелю»продукції та формування раціональної асортиментної політики з врахуваннямпривабливості галузі, конкурентної позиції підприємства, його можливостей ізагроз, наявності ресурсів і кваліфікації кадрів;

2) розробка маркетингу, який бизабезпечував вироблення рекомен­дацій щодо вибору найбільш вигідних дляпідприємства внутрішніх та зовнішніх ринків відповідно до наявних ресурсів іможливостей; прог­нозування розвитку ринку та забезпечення постійного контролюза відповідністю прийнятих рішень реальним результатам діяльності;

3) вироблення концепціїуправління персоналом, в центрі якої має бути особистість працівника, знанняйого мотиваційних настанов, вміння приводити їх у відповідність з завданнями,що стоять перед підпри­ємством;

4) розробка стратегії управлінняфінансовою структурою капіталу;

5) науково-технічна програмарозвитку підприємства, тобто стратегія поведінки даного суб'єкта господарюванняу процесі інновацій, яка перебуває в центрі уваги. Зусилля при цьому спрямованіна техніко-технологічні характеристики продукції, склад та характеристику вико­ристаноїсировини та обладнання, на розмір інвестицій, витрати на розробку, термінизміни продукції і технології її виробництва;

6) формування і підтримка іміджупідприємства як надійного пос чальника продукції, якість, ціна термінипостачання якої повни задовольняють споживача;

7) управлінняконкурентоспроможністю підприємства, тобто сприяння реальній і потенційнійможливості підприємства проектувати, виго­товляти і збувати продукцію за умов,більш привабливих для споживача.[24, с.15-16]

Важливозрозуміти, наскільки ефективно може вплинути на прак­тичну діяльністьрозроблена стратегія підприємства. Усвідомлена сис­тематична попередня розробкастратегії забезпечує значно вищі фінансові показники діяльності. Окрім того, якпоказує досвід потужних підприємств, відкрито сформульована стратегія тарозроблений механізм реалізації може покращити результати господарськоїдіяльності. Поява і успішне існування на ринку потужних підприємств підтверджуєтой факт, що ринок вітчизняних напівфабрикатів має потенціал для випускувисокоякісної, конкурентоспроможної продукції. Але для зміцнення такого успіхуі реалізації потенційних можливостей потрібні зусилля як на макрорівні — черезвтілення відповідних програм захисту та підтримки вітчизняні товаровиробника,так і на. мікрорівні — за допомогою створення сучасної системи управліннявсередині фірми, центром якого повинна стати стратегія підприємства, створенана основі поглибленого економічного аналізу і прогнозування та якісногопоєднання саморозвитку, групової діяльності, ділової активності і орієнтації накінцеві результаті.

Професіоналигалузі бачать свою перспективу в насиченні ринку вітчизняними високоякіснимипродуктами через:

— реорганізацію старе могутніхі створення нових малих більш мобільних підприємств по виготовленню відповідноїпродукції;

— повне орієнтування на місцевусировину;

— розробку нових видів тари,

— розробку і використання новихтехнологій виробництва;

— покращення оформлення самоїпродукції: форми вареників, млинців;

— введення активної рекламипродукції, що виготовляється;

— цільове використаннявиробничих відходів. [27, с.52]

 

1.2 Аналіз факторівконкурентоспроможності підприємства

Окремевиробниче підприємство не є єдиним виробником спожив­чих товарів та послуг. Вході своєї діяльності воно стає учасником конкурентної боротьби за споживача(покупця). Тому одним з важливих етапів роботи з розробки стратегії діяльностіє визначення стану конкуренції на ринку (сегменті ринку) діяльності тавизначення позиції підприємства на ринку.

Можливістьвиживання підприємства в умовах постійної конку­рентної боротьби залежить відйого конкурентоспроможності. [15, с.29-31]

Цякатегорія має різні тлумачення в економічній літературі. Незважаючи на різніпідходи до визначення суті поняття, усі дослідники визначають такі риси цьогопоказника.

1. Порівняльний характер.

Конкурентоспроможністьне є явищем, притаманним конкретному об'єкту, вона не витікає з йоговнутрішньої природи, а виявляється тільки за умов порівняння цього об'єкта зіншими. Виходячи з цього, можна стверджувати, що конкурентоспроможністьпідприємств можливо оцінити шляхом порівняння найбільш суттєвих показників їхдіяльності. Результатом цього порівняння є визначення рівняконкурентоспроможності.

2. Часовий характер(динамічність).

Досягнутийв окремий проміжок часу рівень конкурентоспро­можності торговельногопідприємства не може розглядатися як довго­строкова характеристика йогоринкової позиції незалежно від ефективності його діяльності. Протидія іншихсуб'єктів господарювання, рішучість та активність їх конкурентних стратегійможуть призвести до втрати досягнутої позиції та зниження рівняконкурентоспроможності.

Взв'язку з динамічністю переваги, окремі дослідники, наприклад, А. Градов, використовують поняття «життєвийцикл конкурентної переваги». Окремі етапи життєвого циклу конкурентноїпереваги становлення, прискорене зростання, обмежене зростання, зрілість, спадпов'язуються з рівнем використання ресурсного потенціалу підприємства таефективністю його конкурентної стратегії. [9, с.346]

Конкурентоспроможністьокремого підприємства на певному сегменті товарного чи регіонального ринкувиступає як узагальнююча оцінка його конкурентних переваг в питаннях формуванняресурсного потенціалу, якості задоволення споживчого попиту та досягнутоїзавдяки цьому ефективності функціонування господарчої системи, які мають місцена момент чи протягом періоду оцінювання.

Підтримкависокої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємствавикористовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим,чим його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займаєстабільне місце на ринку товарів та послуг, та його продукція користується постійним попитом.

Однакв житті цей стан не являється незмінним. Тому керівництво підприємства повинновміти відслідковувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, іпроводити відповідні перетворення в політиці ведення виробництва та реалізаціїтоварів. Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики,впровадження нових технологій, диверсифікація виробництва, змінаорганізаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збуту продукції,вихід на нові ринки, створення спільних виробництв і т. д. [12, с.321-322]

Важливиммоментом в проведенні перетворень по підвищенню конкурентоспроможностіпідприємства являється вибір їх здійснення. В ряді вітчизняних та зарубіжнихробіт пропонується виходити із так званого циклу конкурентної переваги фірми-КПФ [6, с.276]

/>

Рис. 1.3.Життєвий цикл конкурентноїпереваги підприємства

Зрисунку ми бачимо, що на кожному етапі стан конкурентоспроможності підприємстварізний. Але коли вона переходить в так звану зрілість, тобто стає незмінною, торахується, що настав момент для проведення перетворень. Але при такому підходіможе виникнути ситуація, при якій проведення перетворень нічого не дасть.Справа в тому, що в силу різночасовості змін подій, які відбуваються впараметрах, що впливають на конкурентоспроможність підприємства в стадіїзагальної зрілості деякі з них будуть знаходитись в стані занепаду, і на їхзміни буде потрібно багато часу. Тому у відповідності з прийнятою стратегієюрозвитку підприємства необхідно відслідковувати зміни кожного фактора. Всіфактори, що впливають на конкурентоспроможність, можна розділити на дві великігрупи: внутрішні та зовнішні. [16, с.65-67]

Зовнішніфактори — це ті, на які підприємствовпливати не може і в своєї політиці повинно сприймати їх як дещо незмінне. Доних відносяться наступні:

1. Діяльність державних владнихструктур (фіскальна та кредитно-грошова політика, законодавство). Наприклад, взалежності від характеру податкової політики (розміри податкових ставок)підприємство буде отримувати високий прибуток чи, навпаки, зовсім його неотримувати.

2. Господарська кон'юнктура, щоскладається. Вона включає кон'юнктуру ринків сировинних та матеріальнихресурсів, ринків трудових ресурсів, ринків засобів виробництва, ринківфінансових ресурсів.

3. Розвиток родинних тапідтримуючих галузей. В даному випадку мова йде про розвиток нових технологій(ресурсозберігаючих, технологій глибокої переробки), нових матеріалів та джереленергії. їх впровадження у виробництво підвищує науковий та виробничийпотенціал підприємства.

4. Параметри попиту. Вонивключають ріст попиту на товари, що виробляються підприємством, йогостабільність і дозволяють підприємству отримувати високий прибуток, а також закріпити своє положення на ринку.Нестабільний попит, зміна вимог покупця до якості продукції підприємства,зниження покупної можливості населення, навпаки, не створюють умов длязабезпечення певної конкурентоспроможності підприємства. [16, с.69]

Довнутрішніх факторів відносяться наступні:

1.Діяльність керівництва та апарату управління підприємства (організаційна тавиробнича структури управління, професійний та кваліфікований рівень керуючихкадрів і т. д.).

2.Система технологічного оснащення. Обновлення устаткування та технологій, тобтозаміна їх на більш прогресивні, забезпечує підвищення конкурентоспроможностіпідприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва.

3. Сировина, матеріали інапівфабрикати. Якість сировини, комплектність її перероблення та величинавідходів серйозно впливають на конкурентоспроможність підприємства. Зменшеннявиходу готової продукції із використовуємо сировини (це особливо характерно дляхарчової промисловості), не комплексна її переробка приводять до збільшеннявитрат

виробництва,а значить, до зменшення прибутку, що, в свою чергу, не дозволяє розширитивиробництво. В наслідок цього знижується конкурентоспроможність. І навпаки,покращення використання сировини, його комплексна переробка понижують витративиробництва, а значить, підвищують конкурентоспроможність.

4. Збут продукції: його об'єм тавитрати реалізації. Цей фактор серйозно впливає на підвищенняконкурентоспроможності підприємства: можна добитися непоганих результатів ввиробництві, випускаючи продукцію вищої якості і відносно невисокої собівартості,але все буде зведене нанівець із-за непродуманої збутової політики. Томупідприємство намагається здійснити ефективний збут за рахунок продажіпродукції, необхідної ринкові, стимулювання збільшення об'ємів продаж,завойовуючи нові ринки збуту. Все це робиться, з однієї сторони, на основі формування «свого»покупця, проведення ефективної цінової політики і т. п., а з іншої -шляхом ефективного забезпеченнясировиною, необхідними матеріалами та устаткуванням по доступним цінам.[9, с.227]

Визначившисередовище, в якому воно буде працювати, підприємству необхідно перейти доустановлення своєї ролі, положення на ринку. Тут важливо виходити ізмаксималізації тих можливостей підприємства, які відрізняють його відконкурентів.

Доформ та методів максимілізації внутрішніх можливостей основі проведеннятехнологічної політики, направленої, по-перше, на постійне внесенняпідприємства необхідно перш за все віднести гнучке їх використання на«ноу-хау» в технологію виробництва та образ своєї продукції, щодозволяє підприємству стати лідером у випуску даної продукції, по-друге, назабезпечення високої якості, по-третє, на поставку продукції в строк.

Прагнучидо гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей, підприємство повиннозабезпечити собі технологічну та економічну ефективність не нижче галузевої. Іншимисловами, воно повинно найти спосіб оптимального поєднання бажаної технологічноїта економічної ефективності, щоб забезпечити найкращі технологічні таекономічні умови пропозиції.

Конкурентоспроможністьє одним з вагомих показників стану підприємства як господарчої (виробничої)системи, який визначає перспективи його подальшого розвитку, можливістьдосягнення стратегічних цілей та завдань. Підтримування або підвищенняконкурентоспроможності може розглядатися і як одна з функціональнихстратегічних цілей (завдань) підприємства.

Оцінкаконкурентоспроможності конкретного підприємства шляхом маркетингових дослідженьпередбачає проведення такої роботи. Перший етап — визначення кола підприємств-конкурентів. Як вже булозазначено вище, конкурентоспроможність підприємства є показником порівняльним.Конкурентоспроможність підприємства може бути оцінена тільки шляхом порівнянняумов, ресурсів та результатів діяльності конкретного торговельного підприємстваз певною групою підприємств, які визнані його конкурентами.

Формуваннягрупи підприємств-конкурентів є дуже важливим етапом роботи, оскількипідприємство може бути конкурентноздатним в межах певного сегменту ринку, а вмежах іншого бути не конкурентноздатним.

Підприємства,що визначаються конкурентами певного підприєм­ства, повинні відповідатинаступним ознакам:

1. Єдиний регіональний ринокдіяльності або його певний сегмент район діяльності, визначений в межах міста,району або області.

2. Відповідність асортиментної структуритоварообороту, широту та глибину асортименту товарів, та торговельних послуг щопропонується.

3. Зіставлення фаз життєвогоциклу підприємства та основ­них стратегічних цілей розвитку.

4. Застосування однаковихканалів розповсюдження товарів.

5. Наявність доступу та рівністьможливостей щодо формування ресурсного потенціалу підприємства (перш за все, наринку закупівлі товарних ресурсів, ринку інвестицій та інновацій). [15, с74-76]

Першідві ознаки є визначальними для початку конкурентної вза­ємодії. Невідповідністьпідприємств за трьома іншими ознаками допускає їх конкуренцію, але визначаєнерівність стартових умов конкурентної боротьби.

Другийетап — збір інформації продіяльність підприємств-конкурентів.

Інформація,необхідна для оцінки конкурентоспроможності під­приємства, може бути добутакількома шляхами:

1. Шляхом отримання об'єктивноїкількісної інформації про ос­новні результати господарсько-фінансовоїдіяльності підприємств-конкурентів. Джерелом її отримання можуть бути формибухгалтерської, статистичної або податкової звітності; кон'юнктурні оглядирегіонального споживчого ринку, виконані відповідними маркетинговими фірмами;матеріали галузевої та спеціальної преси, спеціально замовлені дослідження.

2.Шляхом збору якісної інформації про діяльність підприємств-конкурентів,стратегію та тактику їх діяльності. Така інформація може бути отримана шляхомпроведення соціологічних опитувань, вибіркових спостережень, залученняекспертів тощо. Неповнота, а іноді й відсутність доступу до інформації продіяльність фірм-конкурентів нерідко обумовлює не об’єктивно оптимістичну оцінкустосовно переваги підприємства над його конкурентами.

Повнотазбору інформації та широта використаних джерел є запору­кою об'єктивностівисновків, які будуть отримані на стадії її обробки, третій етап — формуваннясистеми оціночних показників.

Виходячиз теоретичних основ оцінки конкурентоспроможності підприємства та враховуючинаявну інформацію, формують перелік основних критеріїв та показників оцінкиконкурентоспроможності.1

Основнікритерії та напрямки оцінки конкурентоспроможності підприємства наведено утаблиці 1.1. [16, с.59]

Таблиця1.1

Критерії та напрямки оцінки конкурентоспроможності

Напрямки діяльності Критерії та напрямки оцінки

 

1 2

 

1. Торговельно-виробнича діяльність Обсяг та склад товарообороту

 

Перелік та обсяг торговельних послуг, що надаються

 

Виробнича потужність торговельного підприємства (загальна торговельна площа, помножена на кількість годин роботи)

 

Стан торговельної мережі (розміщення, доступність)

 

Обсяг, склад витрат обігу та їх рівень

 

Товарне забезпечення обороту (обсяг надходження товарів, товарні запаси та їх відповідність нормативам, ритмічність поставки та інше)

 

Організація торговельних процесів та обслуговування споживачів, прогресивність методів обслуговування, характер організації торговельно-технологічних процесів

 

2. Фінансова діяльність Обсяг та структура капіталу, його ціна

 

Рентабельність діяльності та використання капіталу

 

•

Фінансове становище та платоспроможність підприємства Обсяг та склад оборотного капіталу та його використання Тривалість операційного циклу та його окремих елементів Структура та напрямки використання фінансових ресурсів підприємства Рівень та ритмічність виплати дивідендів Обсяг та склад інвестиційних вкладень 1 2

 

3. Кадрова робота Забезпеченість робочою силою (укомплектованість штатів та їх відповідність потребам)

 

Продуктивність та ефективність праці

 

Рівень заробітної платні та соціальних виплат, його відповідність ринковому рівню

 

Стабільність складу колективу (плинність кадрів та її причини) та інше

 

4. Комерційна діяльність Асортиментна політика

 

Цінова політика

 

Рекламна діяльність

 

Організація господарських зв'язків, їх стабільність та ефективність

 

Характер комерційних угод та їх ефективність

 

Політика формування торговельних надбавок

 

Конкурентоспроможність реалізованої продукції (торгова марка, швидкість реалізації) та інше

 

5. Організаційна та управ­лінська діяльність Система планування

 

Оперативне управління

 

Професійний рівень керівників та спеціалістів

 

Раціональність оргструктури

 

Інформаційне забезпечення, технологія управління та інше

 

/> /> /> /> /> /> /> />

Яквидно з таблиці 1.1, в процесі оцінкиконкурентоспроможності підприємства можуть використовуватися як кількісні, такі якісні показники.

Якісніпоказники використовуються в процесі оцінки у вигляді опису (образу) або увигляді бальної оцінки якості, отриманої на основі експертного співставленняфактичного стану з найкращим.

Оцінкаконкурентоспроможності підприємства може проводитися різними методами.Основними з них є:

I.Метод різниць. Його суть полягає у визначенні переваг та недо­ліківпідприємства за окремими показниками, що порівнюються (об'єктами оцінки).

Призастосуванні даного методу підприємство, що оцінюється, по­рівнюється тільки зодним підприємством-конкурентом. За кожним з показників, що порівнюються,визначається не тільки позиція оцінюваного підприємства, а й кількісний розриву досягнутих значеннях. [25, с.120]

II. Метод рангів. Він визначаєзагальні положення, сильні та слабкі сторони підприємства, що оцінюється, вборотьбі з конкурентами.

Застосуванняданого методу ґрунтується на визначенні місця під­приємств конкурентів закожним об'єктом оцінки шляхом ранжування досягнених значень показників. Проведеннятакої роботи дозволяє визначити, за якими порівняльними критеріями оцінкипідприємство випереджає конкурентів, а за якими — відстає (кількісна оцінка відставання (випередження) в цьомуразі не проводиться).

Підсумовуваннямісць (рангів) окремих підприємств за всдма по­казниками оцінки дозволяєвиявити найбільш конкурентоспроможне підприємство за критерієм мінімумунабраних рангів (якщо найкращий стан показника оцінки визначається якмінімальний ранг) або за критерієм максимуму набраних рангів (якщо найкращийстан оцінюється максимальним рангом). Обраний принцип оцінювання повинендотримуватися стосовно всіх показників оцінки.

Порівняннясуми рангів, отриманих підприємством, що оцінюється за найкращими показникамидозволяє визначити місце підприємства та його основного конкурента вконкурентній боротьбі.

Перевагоюданого методу є його простота, можливість застосування для оцінок яккількісних, так і якісних показників. В той же час даний метод дає тількипосередній результат, не дозволяє оцінити ступінь відставання підприємства відйого основного конкурента. [25, с.121]

III. Методбалів. Його застосування дозволяє визначити узагальнюючу кількісну оцінкустановища підприємства в конкурентній боротьбі при наявності кількохконкурентів.

Застосуванняданого методу передбачає:

1. Складання матриці оціночнихпоказників для порівняння підприємства з його конкурентами.

2. Виділення найкращого значенняокремого оціночного показника з даної сукупності підприємств та присвоєння йомувизначеної бального значення (за самостійно встановленою шкалою оцінюванню).

3. Розрахунок балів, отриманихіншими підприємствами за даним оціночним показником шляхом порівняння їхфактичних значень найкращими в даній сукупності.

4. Встановлення значущості(вкладу) конкретного показника оцінки в загальну оцінку конкурентоспроможностіпідприємства.

Рівеньзначущості окремих оціночних показників задається експертно з урахуваннямуявлення про роль даного показника в формуванні загального висновку про ступіньконкурентоспроможності підприємства.

5. Отримання узагальненоїбальної оцінки конкурентоспроможності. Застосування цього методу дозволяє нетільки визначити основних

конкурентівта місце в конкурентній боротьбі підприємства, яке оцінюється (за критерієммаксимуму набраних балів), а й оцінити ступінь його наближення до найбільшконкурентоспроможного підприємства.

IV. Метод «еталону»(графічний метод). Цей метод використовується для наочного відображення зонконкурентних переваг та недоліків підприємства.

Длязастосування методу необхідно:

1. Визначити напрямки (зони)оцінки конкурентоспроможності. Для наочності отриманого результатурекомендовано обмежитись 5-6напрямками(зонами) оцінки.

2. Встановити максимальну(еталонну) кількість балів оцінювання, однакова за кожним напрямком.

3. Визначити кількість балів,набраних підприємством, що оцінюється, в порівнянні з еталонним значенням.

4. Здійснити побудову графічноїілюстрації стану конкурентоспроможності підприємства.

Радіусеталонного кола та масштабування вісей еталонного бага­токутника визначаєтьсявстановленим максимальним балом оцінювання.

Розділ 2Управлінськеобстеження фірми«Оса»

 

2.1. Історія виникнення фірми«Оса"

ПП«Урсуленко» було засновано в 1995 році.Спочатку це був магазин продовольчих товарів, який був розташований у Восточному районі. Специфіка цього магазиназаключалася в тому, що в підсобному приміщенні, цього магазину, розташовувавсяневеликий цех з ручної ліпки пельменей. Вцьому цеху працювало 12 робітників (8 жінок і 4 чоловіка).

Спочаткуце було напівкустарне виробництво. Керівники магазину мали мету «закриттяринкового вікна». І покупці сприйняли це з радістю. З часом попит на пельменіріс і це давало магазину додаткову рекламу. Тому що за невеликі гроші можнабуло отримати смачну і корисну їжу і головне швидку у приготуванні.

Одночасноу місті Херсоні виникають ще шість аналогічних фірм, але різних по об'ємамвиробництва, кадровому підбору, і ґатунку виробляємо!' продукції.

Зроками виробництво розширялося, а вслід цього росли виробничі потужності,кількість робітників і авторитет підприємства. Пройшовши шлях розвитку, вирослоу одного з найбільших виробників заморожених напівфабрикатів на Україні ізайняло позицію лідера у виробництві напівфабрикатів вручну.

тони

/>

Рис.2.1. Показники виробництва основних видів продукції П.П. «Урсуленко»

Яквидно з рис.2.1. на підприємстві відмічається тенденція росту обсягів виробництва.

Асортиментпостійно вдосконалюється і розширюється. На даний момент нараховується більше50-ти найменувань. Підтримці високого рівня якості продукції приділяєтьсяособлива увага. Вхідний контроль сировини і випуск готової продукціїздійснюється трьома акредитованими у ДЦСМС лабораторіями. Наступним кроком уцьому напрямку є створення замкнутого циклу виробництва і реалізації продукції.З цією метою був створений сільскогосподарчий підрозділ до якого входять:

— власна свиноферма;

— земельні угіддя, длявирощування екологічно чистих кормів.

Цедозволяє використовувати найсвіжіше, не заморожене м'ясо, що суттєво покращуєсмакові характеристики всієї продукції. А відсутність повторної заморозки ідефростації, позитивно впливають на органолептичні показники. Дана особливістьтехнологічного процесу значно відрізняє якість нашої продукції від продукціїінших виробників заморожених напівфабрикатів.

Високийрівень якості підтверджено знаком «Європейська якість», яким підприємствонагороджено у лютому 2003року. Центрнезалежних споживчих експертиз відзначив продукцію «Оси» оцінкою «відмінно».

Насьогоднішній день продукцію підприємства можна зустріти у найбільшихсупермаркетах країни: «Мегамаркет», «Рейнфорд», «Фуршет», «Фоззі», «Сільпо»,«Велика кишеня», і ще в більш ніж у 3000 супермаркетів та магазинів. Маючивласний парк автомобілів «Мерседес», підприємство забезпечує своєчасну доставкусвої продукції в усі регіони України.

У2003 році підприємствопрезентувало ринку принципово нову продукцію преміям-класу під Т.М. «ОДА», щоне має аналогів у країні.

Реалізаціяпродукції під цією торговою маркою планується, як на ринку України, так і наринку Європи.

Напідприємстві працюють фахівці високого ґатунку, для яких створені найкращіумови праці:

• Нове адміністративнеприміщення;

• Просторі світлі та теплівиробничі приміщення;

• Душеві та роздягальні.

Найкоштовнішимактивом підприємства є люди, тому фірма пропонує своїм співробітникам широкусоціальну програму:

• Безкоштовні обіди;

• Транспортні послуги;

• Пізнавальні екскурсії;

• Культурні заходи.

2.2.Аналіз факторів внутрішнього і зовнішнього середовища

Длятого, щоб визначити, чи володіє фірма внутрішніми силами, щоб скористуватисязовнішніми можливостями, а також для того, щоб виявити слабкі сторони тапроблеми, пов'язані з зовнішніми небезпеками на підприємстві повиннопроводитися управлінське обстеження. При цьому його доцільно починати з аналізуфакторів зовнішнього середовища прямого впливу, до яких відносяться:

— законодавча база;

— постачальники;

— споживачі;

— конкуренти.

Законодавчабаза, яка регулює діяльність П.П. «Урсуленко».

Надіяльність підприємства має вплив трудове законодавство і закони органівдержавного регулювання. Це податкова інспекція, відділ видачі ліцензій тасертифікатів, Верховна Рада, Кабінет міністрів України.

Додаткововпливають постанови органів місцевого самоврядування.

П.П.«Урсуленко» у своїй діяльності керується такими законами:

1. Кодекс законів «Про працю наУкраїні»; ;

2. «Про оплату за трудовудіяльність»;

3. «Про податок на доданувартість»;

4. «Про охорону праці»;

5. «Про підприємницькудіяльність в Україні».

Невиконаннянорм, регламентуючих цими законами, несе адміністративну та кримінальнувідповідальність.

Вумовах ринкової економіки конкуренція є формою економічної боротьби міжокремими суб'єктами ринку за кращі умови задоволення свого попиту, кращі умови тарезультати господарювання. Конкуренція проявляє себе в межах конкретної галузі(галузева конкуренція) та в межах усього народного господарства (міжгалузеваконкуренція). Залежно від місцезнаходження підприємств-конкурентів, вона можебути внутрішньою або зовнішньою.

Наспоживчому ринку підприємства конкурують між собою, а також з підприємствамибез створення юридичної особи, іншими продавцями споживчих товарів, в томучислі з суб'єктами неорганізованого ринку. Об'єктом конкурентної боротьби єпокупець та його купівельні фонди, частка обслуговування певного товарного чирегіонального ринку.

Типконкурентного середовища на окремому товарному, регіо­нальному ринку чи їхсегментах обумовлює характер економічної взаємодії підприємств між собою і їхнєставлення до покупців, визначає методи та ступінь конкурентної боротьби.

Основнимиметодами конкурентної боротьби між продавцями споживчого ринку є цінова танецінова конкуренція.

Приціновій конкуренції основним засобом суперництва є зниження цін на свої товарипорівняно з цінами на аналогічну продукцію інших продавців. В даному разіторговельне підприємство може використовувати переваги нижчих витрат, абосвідомо йти на втрату прибутку для розширення своєї частки ринку.

Всучасних умовах в країнах з розвинутою ринковою економікою відкрита ціноваконкуренція може не використовуватися. Зниження цін у одного з продавців товарувикликає аналогічні дії інших конкурентів, що не призводить до зміни позиціїфірми на ринку, а лише зменшує прибутковість галузі в цілому. [8, с.121]

Зниженняцін для активізації споживчого попиту застосовується переважно укороткостроковому періоді для нормалізації товарних запасів, оновленняасортименту тощо, з подальшим поверненням до традиційного рівня цін.

Принеціновій конкуренції більш вигідне становище на ринку за­войовується завдякиякісним характеристикам діяльності продавця, його особливому іміджеві,додатковим умовам обслуговування тощо.

Неціноваконкуренція включає: зміну властивостей існуючої продукції (товарів), наданняїм нових властивостей та якостей; створення продукції (реалізація товарів), щозадовольняють споживчий попит іншим чином або задовольняють потреби, що неіснували раніше; оновлення властивостей продукції (асортименту товарів, щореалізуються) з врахуванням потреб моди, престижу; удосконалення послуг, щосупроводжують реалізацію товарів (демонстрація, пакування, гарантійний ремонтта інше). Доказом цього є те, що фірма «Оса» постійно оновлює свій асортимент,надає застарілій продукції нового, кращого присмаку, шляхом додавання різниххарчових добавок, зміни рецептури і консистенцій тощо.

Сучаснийстан конкуренції на споживчому ринку України харак­теризується переважнимрозвитком цінової конкуренції між окремими продавцями товарів. Причиною цього єзубожіння більшості верств населення, вкрай низький рівень доходів,невибагливість до якості торговельного обслуговування. Проте на окремихсегментах ринку, при реалізації товарів, що орієнтовані на споживача з середнімта високим рівнем доходів, все більше (а іноді — визначальне) значення в боротьбі за покупця мають інструментинецінової конкуренції.

Конкуренціяможе приймати особливої форми і в зв'язку з вико­ристанням особливих методівзабезпечення тих чи інших переваг на ринку (права на особливо вигіднерозміщення підприємства, першочерговість забезпечення товаром, виключне правона торгівлю визначеним видом продукції тощо).

Взаємодіяпідприємства із зовнішнім середовищем відбувається у двох зонах:

1. Загальне оточення (макросередовище), яке включає в себегло­бальні фактори, що відображають соціально-економічні відносини всуспільстві. [28, с59)

Дотаких факторів відносять:

— економічні фактори — тенденції розвитку населення, загальне становище та рівеньнасиченості ринків збуту, рівні цін на сировину, енергоносії, безробіття, інфляціята інше;

— технологічні фактори, щообумовлюють зміни в продуктах, процесах їх виробництва, способах використанняпродукту споживачами та інше;

— політичні фактори — стан державної влади, ступіньдержавного контролю та втручання в економіку та інше;

— соціально-культурні фактори — потреба участі робітників вуправлінні, їх соціальні запити, вимоги до організації праці, гуманізаціяробочих місць та інше.

Цягрупа факторів, по-перше, визначає загальні умови підприєм­ницької діяльності,по-друге, впливає на фактори мікросередовища та через них (опосередковано) — на розвиток підприємства. [31, с 19 ].

2. Оперативне середовище(мікросередовище), яке охоплює фактори, які безпосередньо впливають наконкретне торговельне підприємство.

Навідміну від глобального середовища ці фактори більше піддаються впливу з бокупідприємства, причому ступінь їх впливу залежить від стабільності становищапідприємства на ринку.

Якправило, з метою аналізу виділяють 5 груп факторів, які найбільш суттєво впливають на успіх конкретногопідприємства: покупці продукції (товарів, робіт, послуг); власники капіталу;постачальники товарів (матеріальних ресурсів); конкуренти; державні установи.

Всучасних умовах посилюється ступінь залежності підприємства від станузовнішнього середовища, що проявляється в мінливості властивостей та характерувпливу зовнішнього середовища на економіку підприємства. Зміни, що трапилися увзаємовідносинах підприємства із зовнішнім середовищем з переходом до ринковоїекономіки, відображені у таблиці 2.1.

Таблиця2.1.

Характеристика взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем в умовахадміністративно-командної та ринкової економіки

Основні фактори та їх вплив Командно-адміністративна економіка Ринкова економіка

 

1. Покупці

 

1. Характер поведінки Ринок продавця

Ринок покупця, тенденція до

диференційованої поведінки

споживачів

2. Розповсюдження товарів Невелика кількість торговельних шляхів, невелика кількість споживачів

Різноманітність каналів

розподілу, збільшення

кількості споживачів

3. Якість та асортимент товарів Невелика кількість, вузький асортимент Збільшення кількості, широкий асортимент 4. Строк життя товарів Довгий Короткий II. Джерела капіталу 1. Перелік джерел Вузький Широкий 2. Вплив джерел фінансування Незначний Суттєвий III. Постачальники 1. Ціни Високі, зростаючі Низькі, стабільні 2. Постачання Безперешкодне, достатнє Нестійке, недостатнє 1 2 3 3. Ступінь інтеграції Невелика Зростаюча IV. Конкуренти 1. Інтенсивність Низька Зростаюча V. Державні установи 1. Ступінь впливу Висока, пряме втручання Зростаюче, непряме регулювання /> /> /> /> /> />

Необхідністьдослідження проблеми взаємодії підприємства і зов­нішнього середовищаобумовлена формуванням нової концепції управління підприємством як відкритоюсистемою. Навіть якщо в самому підприємстві не відбувається ніяких змін,постійні зміни навколишнього середовища справляють суттєвий вплив на результатийого діяльності. Так наприклад, за останні роки все більше населення сталоотримувати вищу освіту, тому на підприємстві «Оса» підскочила кількістьробітників з високою кваліфікацією (технологи, лаборанти, дегустаторипродукції, повара, обвальщіки м'яса). Це викликає необхідність проведенняпостійного моніторингу стану зовнішнього середовища підприємства, що є важливоюскладовою частиною стратегічного планування.

Станзовнішнього середовища підприємства визначається наступними характеристиками:

— взаємозв'язок факторів, якийхарактеризує рівень сили, з якою зміна одного фактора впливає на інші;

— складність зовнішньогосередовища, під яким прийнято розуміти кількість та різноманітність факторів,на які підприємство повинне реагувати, а також ступінь коливання кожногофактора;

— рухливість середовища, якахарактеризує швидкість змін, що відбуваються в оточенні підприємства;

— невизначеність зовнішньогосередовища, що дає оцінку того, наскільки вірно підприємство може передбачитиможливі зміни в своєму оточенні. [31, с. 14-16]

Метадослідження зовнішнього середовища полягає у визначенні ступеня залежностіпідприємства від впливу як окремих факторів, так і системи факторів зовнішньогосередовища у цілому.

Оскількихарактер впливу та ступінь залежності підприємства від впливу факторівзовнішнього середовища не є сталою величиною, для проведення дослідженнявважається за доцільне виділяти такі групи факторів:

1група — фактори, які є в прямому взаємозв'язку з діяльністю підприємства івплив яких згодом може суттєво змінюватися в часі. До цих факторів слідвіднести: умови, які формуються під впливом змін попиту, діяльністьконкурентів, зміни на ринку ресурсів тощо. Ця група факторів є найбільшдинамічною, що визначає особливе їх місце в загальній системі факторів. Цягрупа факторів найбільше має вплив на П.П. «Урсуленко».

2 група — фактори, характер впливу яких надіяльність підприємства з часом суттєво не змінюється. До цієї групи входятьтакі фактори, як:; зміна політичної ситуації в державі,соціально-економічні фактори макрорівня, рівень розвитку культури, демографічнізміни тощо.

3група — специфічні фактори,дослідження яких дозволяє оцінити потенційні можливості розвитку підприємства,доцільність диверсифікації напрямків діяльності, виявити можливість виникненнянових конкурентів з інших сфер діяльності тощо. Склад цієї групи факторівформується в кожному окремому випадку в залежності від специфіки підприємствата ринку його діяльності. [31, с.17-19]

Доцільністьвиділення цієї групи факторів полягає в тому, що підприємство змушене звертатисвою увагу за межі звичайної діяльності, бо, як правило, саме там виникаютьпроблеми, які впливають на подальший розвиток підприємства.

Вивченнястану та перспектив розвитку факторів кожної групи передбачає збір якісної такількісної інформації, її експертну оцінку та формування аналітичних висновків.

Інформаційноюбазою проведення дослідження є зведена статистична звітність, макроекономічнідослідження, огляди кон'юнктури окремих ринків, аналітичні огляди, опублікованів спеціальних економічних виданнях та періодичній пресі, результати вибірковихдосліджень та спостережень. П.П. «Урсуленко» має дуже тісні зв'язки зхерсонськими газетами, та іншими виданнями. Тому будь-які серйозні зміни, котрівідбуваються на підприємстві, широко освітлюються у пресі, це є додатковареклама.

Проведеннядосліджень зовнішнього середовища є важкоформалі-зованим етапом економічноїроботи. Об'єктивність та якість проведення цієї роботи визначаються, з одногобоку, ступенем доступу до інформації, з другого — особистими характеристикамиспеціаліста, який її здійснює, його економічною інтуїцією, спроможністю доаналізу та синтезу, виявлення причинно-наслідкових зв'язків та формування націй основі власних суджень та висновків.

ДіяльністьП.П. «Урсуленко» здійснюється на підставі Закону України «Пропідприємства України» від 27 вересня 1991 року, Закону України «Пропідприємництво» від 26 лютого 1991 року. [1,2]

Головноюметою цього підприємства з виробництва морожених напівфабрикатів є задоволенняпотреб населення Херсонської області і України у цілому, у високоякісномутоварі, забезпечення високих споживчих властивостей своєї продукції при мінімальнихвитратах, збільшення внеску в соціально-економічний розвиток регіону ізабезпечення на цій основі росту добробуту свого колективу.

Основнимицілями діяльності підприємства виступають:

— одержання прибутку відведення фінансово-господарської діяльності;

— вивчення перспективного попитуна товари і послуги, з метою вигідної реалізації виробленої продукції;

— розширення номенклатури іпідвищення якості виробленої продукції і послуг, що робляться населенню,;

— більш повне й ефективневикористання місцевих сировинних ресурсів;

— участь в енергетичній іекономічній облаштованості регіону;

— упровадження прогресивнихнауково-технічних досягнень;

— постійне підвищеннякваліфікацій робітників фірми;

Структурапідприємства ійого підрозділів визначається і розвивається в міру необхідності відповідно доголовної задачі, що діє технологією, розміром прибутку, одержуваної відфінансово-господарської діяльності. Керування підприємством здійснюється наоснові принципу централізованого керівництва і самоврядування трудовогоколективу.

Директор,організує всю діяльність підприємства, несе відповідальність за його роботу,діє від імені свого підприємства без доручення, відповідно до чинногозаконодавства розпоряджається засобами і майном, відкриває в банку розрахунковийі інший рахунки.

Директортакож у межах діяльності підприємства видає накази виробничого й іншогохарактеру, визначає структуру кадрів відповідно до законодавства про працю.

Оскількипідприємство з позицій системного підходу, розглядається як виробнича система йефективність його функціонування залежить від погодженості дії всіх підсистем,що крім того ще і піддаються впливу зовнішнього середовища на підприємство і,зокрема, на проектованому підприємство з виробництва харчових напівфабрикатівповинна бути розроблена ефективна організаційна структура виробництва

Прийнятірішення відносяться до ефективного використання вже інвестованих фондів дляроботи на обраних ринках. Ці рішення незмінно зводяться до економічних дилем,коли менеджер повинний дотримувати балансу між впливом конкурентної ціни івпливом конкурентів на обсяг продажів і прибутковістю чи продуктів послуг зіншої. У той же час всі операції вироблені підприємством повинні залишатисяефективними по витратах для того, щоб досягти успіху в конкурентній боротьбі.П.П. «Урсуленко» у веденні своєї виробничої фінансово-господарської діяльностістосовно інших підприємств у відповідності зі сформованими ринковими умовами наоснові сумлінної конкуренції має за мету найбільш повне задоволення попиту споживачівна високоякісну продукцію, оптимізуючи розміри одержуваного прибутку. Вінтересах досягнення своїх цілей відповідно до закону України, підприємствоприймає за власною ініціативою будь-які рішення, що не суперечать чинномузаконодавству. Роботи на підприємстві виконуються штатними співробітниками, атакож із залученням по договорах підряду окремих громадян, ініціативних груп ітворчих колективів. ;

Фінансовадіяльність підприємства спрямована на створення грошових ресурсів длявиробничого і соціального розвитку і забезпечення зростання одержуваногоприбутку, реалізуючи свою продукцію за цінами обумовленим самостійно ідомовленостям зі споживачем на послуги в сфері маркетингу, комерції і реклами.

Проаналізуємоосновних конкурентів П.П. «Урсуленко»

УДонецькому регіоні успішно працює фірма «Геркулес», що займаєтьсявиробництвом вареників, пельменів, млинців. Попит на її продукцію зростає, ідля того, щоб задовольнити покупців, компанії буде потрібно підвищувати об'ємивиробництва.

Так,аналіз результатів виробничо-господарської діяльності фірми за 2003 та 2004 роки — вказує на значнезбільшення обсягів виробництва в 2,2 рази за рік, що було досягнуто за рахунок значного зростання виробничихпотужностей та розширення асортименту виготовленої продукції. В цілому зачотири роки існування підприємства було вироблено майже 5 тис. тонн продукції

Другупозицію в списку основних конкурентів займає торгова марка «Ситний Обід»(частка ринку якої, за оцінками фахівців, — близько 23%). Виробничі потужності фірмитрохи менші, ніж у «Геркулеса». В асортиментний ряд входять 3 основні серії пельменів. При цьомунайбільшим попитом серед покупців користується найдорожча з цих серій.

Алеу кожному регіоні, у кожному місті є по декілька малих, підпільних фірм, яківиготовляють недоброякісну продукцію. І споживачі її частують, інколи гонячисьза низькою ціною, отримують дуже низький ґатунок. Фірма «Оса» притримуєтьсядевіза «для тих, хто любе якість, та цінує натуральні

 

2.3 SWOT— аналіз діяльності підприємства

SWOT — аналізпідприємства передбачає проведення сумісного вивчення зовнішнього тавнутрішнього середовища підприємства. У результаті SWOT — аналізу менеджер одержує інформацію для генеруванняальтернативних стратегій розвитку підприємства. [26, с.12]

Упроцесі SWOT — аналізу виявляютьсязагрози та можливості, які можуть виникнути у зовнішньому середовищі, а такожсильні та слабкі сторони, які притаманні підприємству.

Аналізфакторів зовнішнього середовища здійснюється з метою виявлення та передбаченняпотенційних можливостей та загроз для підприємства. Аналіз зовнішньогосередовища дозволяє своєчасно прогнозувати вплив зовнішніх загроз таможливостей на діяльність підприємства. Крім цього, аналіз зовнішнього оточеннядозволяє своєчасно розробляти ситуаційні плани на випадок виникненнянесподіваних обставин та формувати стратегію, яка дозволить досягтивстановлених цілей на перспективу. [26, с 14]

Внутрішнєсередовище безпосередньо впливає на діяльність підприємства та визначає йогопотенціал. Метою аналізу внутрішнього середовища підприємства є виявлення йоговнутрішніх сил для максимального використання зовнішніх можливостей тавиявлення слабких сторін підприємства, які можуть ускладнити проблеми, щопов'язані із зовнішніми загрозами. Метод, за допомогою якого здійснюється діагностикавнутрішнього середовища, називається управлінським обстеженням.

Слідпідкреслити, що аналіз зовнішнього середовища має пріоритет порівняно заналізом внутрішнього середовища підприємства. Пріоритетність аналізузовнішнього середовища обумовлена тим, що в умовах нестабільності зовнішньогооточення головні фактори успіху господарюючого суб'єкту знаходяться у йогозовнішньому середовищі.

Метоювивчення зовнішнього середовища підприємства є виявлення загроз (факторівнесприятливого впливу) і можливостей (фактора сприятливого впливу) дляпідприємства.

Аналізмакросередовиша підприємства передбачає вивчення й оцінку таких факторів:економічних, політичних, правових, демографічних, науково -технічних, природних і соціально — культурних. [26, с 17]

Проаналізуємовиявлені сильні та слабкі сторони підприємства. Сильні сторони підприємства

1.Ширина й глибина діючогоасортименту товарів.

2.Великі виробничі потужностіпідприємства.

З.Дужедобре налагоджені контакти з покупцями і постачальниками.

4.Високий професіоналізм івнутрішня культура працюючого персоналу.

5.Ефективна структурауправління.

б.Високазаробітна платня.

7.Новітнєобладнання для виробництва продукції. На підприємстві встановлено нове тависокопродуктивне обладнання німецьких фірм «Geeser», «Rex», і «Frubiase».

8.Підприємство має ціновіпереваги окремих другорядних видів товарів у порівнянні з основнимиконкурентами. Це досягається за рахунок того, що сировина не постачається, аасортимент продукції виготовляється з місцевої сировини (фірма має земельнімаєтки у селі Кіселівка): знижаються витрати на перевозу сировини, їїпереробку.

9.Однією з сильних сторін фірмиє високий фінансовий потенціал — церезультат многорічної результативної праці.

Якістьтоварів досягається за рахунок того, що сировина використовується свіжа, іпродукція випускається і реалізується у мінімальні строки.

Слабісторони підприємства

1.Високі ціни на основні видипродукції у порівнянні з конкурентами.

2.Достатньомолода Служба Маркетингу на П.П. «Урсуленко».

3.Велика текучість кадрів.

4.Розташованістьвиробничих потужностей фірми у трьох філіалах, які знаходяться у різнихчастинах міста.

Врезультаті проведення управлінського обстеження були отримані дані для SWOT-аналізу підприємства, які згрупованіта наведені в таблиці 1.4.

Таблиця1. 4

SWOT-аналізП.П. «Урсуленко»

Сильні сторони

Слабі сторони

/> — ширина і глибина діючого асортименту товарів; — високі ціни на основні види продукції у порівнянні з конкурентами; /> — великі виробничі потужності підприємства; — молода служба маркетингу на підприємстві; />

добре налагоджені контакти з

постачальниками і покупцями;

— велика текучість кадрів: /> — розташованість виробничих потужностей у трьох філіалах, які знаходяться у різних частинах міста; /> — високий професіоналізм і внутрішня культура працюючого персоналу; /> — переваги в сфері якості товарів; /> — висока заробітна платня; /> — ефективна структура управління; /> — на підприємстві саме новітнє обладнання; />

Погрози

Можливості

/> — високі податкові ставки; — можливості розширення збуту; /> — значний ступінь зміни потреб, і смаків споживачів; — прискорення росту ринку і асортименту; /> — зростання доходів населення; /> — несприятливі демографічні зміни;

— введення в дію сприятливих законодавчих

актів для підприємців;

/> — збільшення темпів інфляції; /> — велика кількість конкурентів не дозволяє отримати максимальний економічний ефект. — вихід на нові сегменти ринку; /> />

Проаналізувавшизовнішнє середовище підприємства, а також зробивши висновки з таблиці, можназробити висновок, що у підприємства є можливості підвищення ефективності своєїдіяльності.

 

2.4. Служба маркетингу на фірмі«Оса»

Відділмаркетингу на П.П. «Урсуленко» є самостійним структурним підрозділом і входитьв управління маркетингом і збутом. Підпорядковується безпосередньо директору.

Основнізадачі відділу маркетингу: о Забезпечення надійної, достовірної і своєчасноїінформації о ринку, динаміці попиту, смаках покупців, тобто інформацію озовнішніх умовах функціонування фірми; о Созданння такого товару, чиасортименту товарів, який найбільш повно задовольнить потреби ринку, ніж товариконкурентів. Зробити необхідний вплив на покупців, на попит, на ринок,забезпечюючий максимально можливий контроль над реалізацією. До функції відділумаркетингу входить комплексне вивчення ринку України, з виявленням потреб врізноманітні сезони. Так у період літо-осінь, потужності підприємства працюють наповну силу. А у зимній період загрузка мінімальна. Можна зробити висновок, щодіяльність відділу буде проходити в умовах, які регламентуються специфікоюпідприємства і набір функцій, виконуваних відділом маркетингу буде наступним:

1. Аналітична функція :

Ціліаналітичного дослідження:

• Комплексне вивчення ринку звиявленням потреб;

• Вибір напрямку розвиткупідприємства (обумовлений специфікоюфірми). Однак можливі й інші форми бізнесу, наприклад продовольчий магазин,який працює на території П.П. «Урсуленко» і є власністю директора;

• Знаходження резервів,напрацювання політики життєдіяльності в умовах конкуренції;

Комплексневивчення ринку, це перший крок к вивченнюзовнішньої середи маркетингу, в котрій повинна працювати фірма.

Одназ головних цілей відділу — встановленнямаксимальної планомірності і пропорційності в діяльності підприємства. Прицьому головна задача зменшити ступінь неопределенности и забезпечити концентрацію ресурсів на найбільшприоритетних напрямках розвитку. ;

Головнеджерело маркетингової інформації, на базі якої приймаються управлінські рішення- зовнішня середа підприємства.

Комплексневивчення факторів які впливають на розвиток діяльності «Оси» дозволяє розділитифактори зовнішньої і внутрішньої середи на керовані, напівкеровані і некеровані.

Цедозволяє з точністю прогнозувати тенденції розвитку і динаміку цих факторів іпоказати їхній вплив на діяльність підприємства у майбутньому.

Відділмаркетингу на П.П. «Урсуленко» дуже молодим підрозділом. Він не набув ще такоїформи, в який повинен знаходитися самостійний підрозділ на такому підприємстві,як «Оса».

Однаквсе одно щось він вже зробив:

• Розробив стратегію маркетингуі виробив шляхи по задоволенню попиту на продукцію фірми і потреб покупців;

• Провів рекламно-інформаційнезабезпечення і провів роботу зі СМІ;

• Розробивінформаційно-аналітичний банк;

РОЗДІЛ З ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТО-СПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

3.1. Фактори забезпеченняконкурентоспроможності підприємства та продукції

 

Конкурентноздатність товару — це такий рівень його економічних, технічних і експлуатаційнихпараметрів, що дозволяє витримати суперництво (конкуренцію) з іншимианалогічними товарами на ринку. Крім того, конкурентноздатність — порівняльнахарактеристика товару, що містить комплексну оцінку всієї сукупностівиробничих, комерційних, організаційних і економічних показників щодо виявленихвимог ринку або властивостей іншого товару.

Вонавизначається сукупністю споживчих властивостей даного товару-конкурента поступені відповідності суспільним потребам з урахуванням витрат на їхнєзадоволення, цін, умов постачання й експлуатації в процесі продуктивного іособистого споживання.

Розглянемоокремо всі складові показники конкурентноздатності товару.

Технічні показники товару визначаються оцінкою відповідності його технічного рівня,якості і надійності сучасним вимогам, що висуваються споживачами на ринку. Цівимоги найбільш повно відбиває їхня суспільна й індивідуальна потреби придосягнутому рівні соціально-економічного розвитку і науково-технічного прогресуяк у нас у країні, так і за рубежем.

Основнівимоги споживачів до технічних показників знаходять висвітлення в національнихі міжнародних стандартах. Фірма «Оса» притримується цих стандартів, бо за їхневиконання можна отримати суворе покарання.

Підстандартизацією розуміють розробку і встановлення технічних показників (норм)для прийнятої до випуску продукції, способів її маркування, упакування, транспортуванняі збереження. Документ, яким визначається (нормується) стандартизуємий предмет,називається стандартом. Він є не тільки технічним, але і державнимдокументом. Стандарти містять у собі повну характеристику товару і містятьтехнічні умови на його виготовлення, правила приймання, сортування, упакування,маркування, транспортування і збереження. При оцінці якості товару насампередвизначається його відповідність стандартам. Відповідність стандартам — регламентований споживчий параметр,порушення якого зводить конкурентноздатність товару до нуля. [43, с 68] Напідприємстві діють лабораторія, кілька технологів, лаборантів, дегустаторів,які здійснюють постійний контроль, за якістю виготовляємої продукції, а такождотримання її діючим стандартам.

Укожній країні існує своя система стандартизації товарів, що відповідає ступенюрозвитку національної економіки, науки, техніки і технологій. В Україні дієсвоя система стандартизації, але вона ще не набула європейських мірок.

Разомз тим у міру поглиблення інтеграції національної економіки у світову економікуі розширення зовнішньоекономічного співробітництва товаровиробників усебільшого значення набувають розвиток міжнародної стандартизації товарів ідосягнення відповідності національних стандартів міжнародним вимогам якостітоварів.

Міжнародні стандарти усувають обмеженість, різнорідність, суперечливістьнаціональних норм і правил різних країн. У цих цілях функціонує спеціальностворена Міжнародна організація стандартизації (ISO — Unternational Organization for Standardization).

Міжнароднийкоординаційний центр по стандартизації — постійно діюча Нарада урядовихпосадових осіб при Європейській Економічній Комісії ООН. Нарада розробляєрекомендації урядам країн-членів щодо стандартизації товарів, найбільш важливихдля міжнародної торгівлі.

Якістьтовару — це ступінь досягненнявстановленого технічного рівня при виробництві кожної одиниці товарноїпродукції. Воно визначається або органолептичним методом (за допомогою органівпочуттів), або лабораторними дослідженнями з використанням приладів, апаратів,реактивів і інших технічних засобів. На П.П. «Урсуленко» використовуютьсяобидва методи.

Комерційні умови. До основних показників, що визначають комерційні умовиконкурентноздатності товарів, відносяться;

• цінові показники;

• показники, що характеризуютьумови постачань і платежів за товари, що поставляються;

• показники, що характеризуютьособливості діючої на ринку виробників і споживачів податкової і митноїсистеми;

• показники, що відбиваютьступінь відповідальності продавців за виконання зобов'язань і гарантій.

Рівеньціни виробництва безпосереднім образом визначає цінову конкурентноздатністьтовару. Зрозуміло, що чим нижче цей рівень, тим за інших рівних умов вищеконкурентноздатність виробленої продукції на ринку і, виходить, переважнішепозиції її виготовлювача в суперництві з іншими виробниками аналогічноїпродукції. І навпаки, більш високий рівень ціни знижує ціновуконкурентноздатність товарів, зводячи її нерідко до нуля. З урахуванням данихумов і формується цінова політика в боротьбі за підвищення конкурентноздатностівироблених товарів. [27,с.55]

Такаж картина проглядається і з виконанням умов постачань і платежів. Чим ці умовибільш гнучкі, чим більш вони відповідають інтересам покупців, тим переважнішетовар у конкурентному суперництві з іншими аналогічними товарами на ринку. Упершу чергу це стосується термінів і форм постачань товарів і пропонованоїпродавцем розмаїтості форм розрахунків і платежів за здійснювані постачання.

Такожпрямо впливає на конкурентноздатність прийняті на себе виготовлювачем товаругарантії і відповідальність за виконання зобов'язань з постачання увстановлений термін товарів високої якості і надійності.

Організаційні умови придбання і використання товару споживачами забезпечуютьреальне виконання комерційних показників його конкурентноздатності. До нихвідносяться:

• забезпечення максимальноможливого наближення продавців товару до покупців, що впливає на зниження витрат обертанняі виходить на рівень його ціни;

• доставка товару до місцьспоживання не тільки великим оптом-транзитом, але і дрібними партіями черезскладські підприємства. В основі економічної доставки товарів лежить уміння грамотнокористуватися транспортними статутами, кодексами, правилами перевезень,транспортними тарифами й іншими основними документами в цій області.

• розширення після продажногосервісу. Організаціясервісу повинна додержуватися основних правил ефективного обслуговуванняспоживачів. Для цього необхідні:

1) добре підготовлена стратегія,що визначає найбільш оптимальний рівень сервісу для кожного сегмента ринку;

2) уміле використання реклами,що доносить до покупця всі переваги сервісу і гарантуючий міцний зв'язокклієнта з покупцем;

3) чітка система постачаннятоварів;

4) навчання персоналу, зв'язанез доведенням до кожного виконавця стандартів обслуговування.

Сервіспідрозділяється на передпродажний і після продажний, а останній -на гарантійний і післягарантійний.

Передпродажний сервіс полягає в усуненні неполадок, викликаних транспортуванням продукції,вчасна доставка її до потрібного місця, демонстрації покупцеві виробу в роботіі т.д. У період післягарантійногосервісу фірма-продавець робить усе можливе, щоб не втратити своїхпокупців(дає консультації по правильному і кращому приготуванню їжі. Задачапіслягарантійного сервісу завоювати стійке положення на ринку, домогтисяконкурентноздатності виробленої продукції. [44, с.227]

• формування попиту істимулювання збуту — ФОПСТИЗяк ключовий напрямок у конкурентній боротьбі за міцне місце на ринку збутутовару. Формуванняпопиту (ФОП) полягає в тім, щоб повідомити потенційному покупцеві про існуваннятовару, поінформувати його про потреби, що задовольняються цим товаром,максимально знизити недовіру до товару з боку покупців і довести до нихгарантії захисту інтересів покупців у випадку, якщо вони не будуть задоволеніпокупкою. Головна задача організації ФОП -уведення на ринок нового товару, забезпечення його конкурентноздатності інаміченого обсягу продажів. З кожним роком фірма «Оса» все більше розширяє свійасортимент.

Задачаж стимулювання збуту (СТИЗ) — спонуканняпокупця до наступних покупок даного товару, до придбання великих партій,регулярним комерційним зв'язкам. Діяльність по організації стимулювання збутуособливо важлива, коли на ринку мається багато конкуруючих між собою товарів,що мало відрізняються по своїх споживчих властивостях, а СТИЗ обіцяє покупцевівідчутну вигоду за рахунок пропонованих знижок за умови покупки великих партійтовару, регулярності покупок визначеного числа виробів («бонусні»знижки). При стимулюванні збуту часто використовуються післяпродажні знижки, щосупроводжують «подарунки», безкоштовне поширення зразків товару,безкоштовна передача товару в тимчасове користування «на пробу» за реалізаціювеликих партій товару, прийом старого виробу як перший внесок за нову річ.Велике значення має організація презентацій, дегустацій, прес-конференцій іінших організаційних заходів для введення нового товару на ринок і забезпеченнюйого конкурентноздатності.

Економічні умови споживання. По економічних умовах споживання конкурентноздатністьтовару включає велике число показників, до основних з яких варто віднести:

• енергоємність і економічністьу споживанні сировини на одиницю продукції, що випускається;

• вартість сировини й експлуатаційнихматеріалів;

• рівень безвідходностівикористовуваних технологій;

• надійність, періодичність івартість ремонтів:

• чисельність обслуговуючогоперсоналу і його кваліфікація.

Шляхомсукупного підрахунку витрат на оплату енергії і сировини, оцінки вартостіобслуговування і ремонтів, розрахунку витрат на оплату обслуговуючого персоналуй інших статей витрат визначаються сукупні витрати споживання товару.

Урезультаті впливу всієї сукупності приведених вище показників складається повнаціна споживання товару, що впливає на його конкурентноздатність. [13, с 174]

Повна ціна споживання складається з ціни, сплаченої споживачем при придбаннітовару, і витрат споживання. При цьому враховуються виплачувані покупцем мита,податки і збори, а також виплати по отриманих кредитах. Загальна емпіричнаформула конкурентноздатності товару має вигляд:

конкурентноздатність = якість + ціна + обслуговування

Конкурентноздатністьтовару — поняття відносне, її можнапрогнозувати в процесі розробки зразків, однак реальна конкурентноздатність оцінюєтьсятільки на ринку при зіставленні як з характеристиками, так і з умовами продажуі сервісу аналогічних товарів-конкурентів.

Приоцінці конкурентноздатності експортованих вітчизняних товарів необхідновраховувати наявність таких факторів, як недостатність технічної й економічноїінформації, тому що виготовлювачами в основному використовуються проспекти ікаталоги конкурентів, тривалість термінів і часті збої при виконанні замовлень,відсутність достатньо розвинутих і наближених до іноземних споживачів мережзбуту товару, відсутність об'єктивної оцінки рівня витрат споживання уконкурентів і т.д. Вплив цих факторів повиннийбути по можливості зведений до мінімуму. [7, с 144]

Підхіддо оцінки товару з позиції виробника традиційний і виражає насамперед стратегіюпродажів, досягнення їхньої безумовної рентабельності. При цьому продавцінеодмінно повинні використовувати оцінку конкурентноздатності їхніх товарів зпозиції покупців, як один з найважливіших орієнтирів у своїй роботі в умовахринкової конкуренції.

Посвоїй сутності товар є єдиним засобом одержання прибутку і тим самим основнимзнаряддям конкурентної боротьби, її матеріальною основою. Скрізь, дерозгортається суперництво за підвищення якості продукції і максимізаціюприбутку, зниження витрат виробництва, важливого значення набуває комплекснаоцінка конкурентноздатності товару. До основних факторів цієї оцінки вартовіднести:

• економічний потенціал і темпиросту економіки;

• рівень розвитку науки ітехніки;

• участь у міжнародному поділіпраці;

• динамічність і ємністьвнутрішнього ринку;

• соціально-економічну івнутрішньополітичну ситуацію;

• гнучкість фінансової системи;

• державне регулюванняекономіки;

• забезпеченість трудовими і матеріальнимиресурсами і рівень кваліфікації трудових ресурсів.

Традиційновисокою конкурентноздатністю відрізняються товари, вироблені в США, Японії, Німеччині, Швейцарії, Франціїі ряді інших країн. Головними умовами підвищення конкурентноздатності товарів уцих країнах є оцінка глобальної структури як внутрішнього, так і світовогопопиту, -точний вибір національної спеціалізації, що відповідає внутрішнімможливостям і тенденціям міжнародного поділу праці, уміння уникати гострої ібезглуздої конкуренції, мобільне й оперативне уміння переключатися навиготовлення нових товарів і освоєння нових ринків.

Мистецтвоконкуренції сьогодні в більшій мірі, ніж раніше, складається у вмілому відходівід неї. Виграє не той, хто без озирання кидається в гостру конкурентнуборотьбу, а той, хто, вибравши вірну позицію, вміє уникнути жорстокої ібезглуздої конкуренції.

Урамках комерційної діяльності для будь-якого самостійного підприємства абофірми ключовими факторами успіху в конкурентній боротьбі є: завоювання стійкогофінансового становища на ринку, наявність передової технології і високогопотенціалу власних науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок,уміння проводити й ефективно використовувати маркетингові дослідження,здатність до маневрування за рахунок зміни якісних і цінових характеристик реалізованоготовару, а також надання комплексу послуг, що включають інжинірингові,консалтингові, послуги транспорту, зв'язку, та ін… На сьогодняшний день данепідприємство має усі ці властивості. Але головним принципомконкурентноздатності П.П. «Урсуленко» є за вищий ґатунок треба платити.

Випускаючиконкурентноздатні товари, «Оса» забезпечує для себе міцне місце на ринку. Уборотьбі за конкурентноздатність товарів, що випускаються, використовуютьсяпоряд з ціновими методами і нецінові.

Ціновіметоди будуються на витягу додаткового прибутку шляхом зменшення витратвиробництва і реалізації, зниження цін без зміни асортименту і якостіпродукції. Знижуючи ціну, можна захопити окремі сегменти ринку. Ці методи частовикористовуються бізнесменами Японії. При виході на нові ринки збуту вонинайчастіше знижують рівень цін на 10% і більш, а нерідко використовують ідемпінгові ціни, усупереч різкому невдоволенню своїх конкурентів і встановленихзаборон у міжнародному торговельному законодавстві (елемент нечесної конкуренції).

Єпоняття і схованої цінової конкуренції. її використовують у випадку,коли товар продається по такій же ціні, як у конкурентів, але більш високоїякості. До показників схованої цінової конкуренції варто віднести: скороченнявитрат споживання за рахунок підвищення економічності товару в силу зменшенняенергоспоживання, збільшення терміну служби виробу, більш широкого обсягубезкоштовного післяпродажного сервісу по доставці, зборці, налагодженню,обслуговуванню і т.д. [8, с77]

Підвпливом науково-технічної революції ринковий успіх нових товарів, на відмінувід традиційних, може досягатися і при порівняно високих цінах, що мають уцьому випадку менший вплив на попит, ніж споживчі властивості товарів (якість,новизна, надійність, дизайн і т.п.). Це відноситься до зростаючої концепціїролі нецінових форм конкуренції.

Неціноваконкуренція припускає зміну властивостей продукції, додання їй якісно новихвластивостей, створення нових виробів для задоволення тих же потреб,відновлення властивостей товару, що є символом моди, престижу, удосконалюваннякомплексу послуг, що супроводжують товар (демонстрація товару, пропозиціякомплексу супутніх додаткових послуг і (або) товарів, збільшення термінугарантійного ремонту і т.д.).

Важливимифакторами нецінової конкуренції є економічність і мінімізація термінівпостачання, що можуть дотримуватися в умовах доставки потрібної продукціїзаданої якості в позначені договірними (контрактними) умовами місце і час зобліком мінімальних сукупних витрат по вивозі і завезенню продукції. При цьомупродавець має можливість, застосовуючи новітню вантажно-розвантажувальнутехніку і мобільні транспортні засоби, діставати підвищений прибуток. На П.П.«Урсуленко» є цілий гараж новітніх автомобілів-морозильників. Які розвозятьпродукцію фірми по всій Україні. Але інші фірми-конкуренти, на жаль, часто подоставці товарів і наданню послуг не укладаються в короткий термін, не можутьграмотно і швидко укладати договори і контракти і дотримувати їхньої умови,потому і не мають додаткового прибутку.

Неможна не виділити і такий фактор нецінової конкуренції, як створення могутньоїзбутової мережі і служби сервісу, що регламентуються державним законодавством(транспортні статути, тарифи, порядок формування націнок на послуги і т.д.). [9, с 17]

Необхіднопам'ятати, що параметри нецінової конкуренції, як правило, формуютьсявідповідно до міжнародних і національних стандартів по якості виготовлення йупакування товару, зручності його експлуатації і споживання, якості навчанняперсоналу, дизайнові і багатьох інших параметрів задоволення запитівспоживачів.

Уцілому ж оцінка конкурентноздатності товару містить у собі вивчення ринку,конкурентів, потреб покупців і параметрів оцінки товару.

 

3.2. Заходи по підвищеннюконкурентоспроможності підприємства

Вумовах переходу до ринкової економки і формування жорстокого конкурентногосередовища особливо гостро стає проблема підвищення конкурентоспроможностівітчизняних товаровиробників. Для розв'язання цієї проблеми була данаоб'єктивна оцінка рівня конкурентоспроможності П.П. «Урсуленко» івизначені слабкі та сильні сторони її діяльності.

Визначеннястратегічного потенціалу підприємства ґрунтується на використанні системногопідходу до розгляду умов та результатів функціонування підприємства, його цілевизначення. Згідно з цим підходом підприємство розглядається як системаресурсів, які вступають до взаємодії та обумовлюють досягнуті результати.

Основнимивидами ресурсів, що використовуються, є:

1. Технічні ресурси (особливостівиробничого обладнання, інвентарю, необхідних матеріалів та інше).

2. Технологічні ресурси(динамічність технології, наявність кон­курентоспроможних ідей, науковірозробки та інше).

3. Кадрові ресурси(кваліфікаційний, демографічний склад робітників, їх спроможність адаптуватисядо зміни цілей підприємства).

4. Просторові ресурси (характервиробничих приміщень, територій підприємства, комунікації, можливістьрозширення та інше).

5. Ресурси організаційноїструктури системи управління (характер та гнучкість керуючої системи, швидкістьпроходження керуючих впливів та інше).

6. Інформаційні ресурси(характер інформації про внутрішні мож­ливості підприємства та зовнішнєсередовище, можливість її розширення, підвищення ймовірності та інше).

7. Фінансові ресурси (станактивів, ліквідність, можливість та обсяги отримання кредитів та інше).

Кожнийз указаних видів ресурсів являє собою сукупність мож­ливостей функціонуванняпідприємства та досягнення стратегічних цілей його діяльності. Потенційніможливості підприємства при найбільш ефективному використанні ресурсівхарактеризують стратегічний потенціал підприємства.

Рівеньстратегічного потенціалу підприємства визначається:

— по-перше, складом та сучаснимстаном системи наявних ресурсів;

— по-друге, ступенемвідповідності ресурсного потенціалу страте­гічним цілям та завданнямпідприємства;

— по-третє, спроможністюресурсного потенціалу забезпечити стійкість господарської системи до впливузовнішнього середовища та внутрішня гнучкість (адаптованість).

Основнимискладовими стратегічного потенціалу виробничого підприємства, які визначаютьйого потенційні можливості, є:

1. Спроможність до проведеннямакроекономічного аналізу ситуації в країні та регіоні діяльності.

2. Спроможність до прогнозуваннязмін в обсязі та структурі спо­живчого попиту (за товарними групами та окремимивидами, різновидами товарів).

3. Спроможність до аналізу тапрогнозування кон'юнктури ринків ресурсів та капіталу, розробки та реалізаціїефективних стратегій взаємодії з ринками для залучення необхідних ресурсів.

4. Спроможність до висування тареалізації конкурентоспроможних ідей відносно технології та організаціїторговельного процесу, здійснення закупівлі товарних ресурсів та формуваннятоварної пропозиції.

5. Спроможність до забезпеченнястійкості підприємства до нега­тивних змін у зовнішньому середовищіфункціонування за рахунок розробки та реалізації ефективних захисних стратегій.

6. Спроможність до забезпеченнявнутрішньої гнучкості підприємства за рахунок використання технологічнихновацій, зміни спрямованості мотивацій та стимулювання праці персоналу,товарної та регіональної диверсифікації діяльності, оснащення новими основнимифондами та інше.

7. Здатність до забезпеченняконкурентоспроможності асортименту реалізованих товарів, що потрібно длярозширення ринку збуту та збільшення ніші господарювання.

8. Спроможність до підтримкиконкурентного статусу підприємства та використання конкурентних переваг вборотьбі за споживача.

9. Спроможність до ефективноговикористання інвестиційних мо­жливостей щодо розвитку ресурсного потенціалу.

10. Спроможність до забезпеченнявисокої ефективності господа­рювання за рахунок пошуку та мобілізаціїневикористаних резервів, підтримки необхідних темпів розвитку.

11. Спроможність адаптаціїстратегії та тактики діяльності під­приємства до умов господарювання, щозмінюються.

Оцінкаперспективних можливостей розвитку внутрішнього по­тенціалу підприємствапередбачає проведення наступної роботи.

1 етап — формування системи показників(елементів стратегічного потенціалу), що обумовлюють внутрішні перспективи зростанняконкурентного статусу. Перспективи зростання доцільно досліджувати за окремимифункціональними сферами діяльності підприємства, насамперед: торговельної,фінансової, маркетингової, потенціалу трудових ресурсів, менеджменту.

Можливостірозвитку кожної сфери діяльності підприємства ха­рактеризуються системоюкількісних та якісних показників.

Оцінкаперспектив розвитку торговельної діяльності має ґрунтуватися на визначенні:перспектив зростання інтенсивності потоку покупців в районі діяльності підприємства;можливостей регіональної диверсифікації діяльності; можливостей зростанняторговельної площі за рахунок внутрішнього перепланування, раціональностірозподілу площі торговельного залу між окремими товарними секціями; можливостейзбільшення широти, глибини та оновлювання асортименту товарів; відповідності товарногоасортименту структурі споживчого попиту; адекватності рівня, форм та методівторговельного обслуговування запитам «цільової аудиторії»;можливостям підвищення якості обслуговування тощо.

Приоцінці перспектив розвитку фінансової діяльності слід вра­ховувати: можливостіпідприємства щодо залучення та обслуговування боргових зобов'язань; ступіньфінансової незалежності підприємства та його відповідність вимогам безпечностідля кредиторів підприємства; кредитну історію підприємства, повноту тасвоєчасність виконання боргових зобов'язань; інвестиційну привабливістьпідприємства для зовнішніх інвесторів; здатність до розробки ефективноїдивідендної та емісійної політики тощо.

Оцінкаперспектив розвитку потенціалу трудових ресурсів здій­снюється шляхомдослідження забезпеченості підприємства персоналом; його задоволення умовами таорганізацією праці, рівнем оплати праці; інтенсивності та напрямків розвиткуперсоналу, підготовки та перепідготовки кадрів, можливостей підприємства щодозалучення для роботи необхідної кількості робітників масових професій тадосвідчених фахівців тощо.

Перспективиудосконалення маркетингової діяльності визначаються ефективністю асортиментноїта цінової політики підприємства, політики просування товарів та організації їхзакупівлі, обґрунтованістю та дієвістю рекламних заходів, організацією роботи звивчення та прогнозування споживчого попиту тощо.

Оцінкаможливостей удосконалення системи управління підприємством потребує дослідженняраціональності організаційної структури підприємства, спеціалізації існуючихфункціональних управлінських підрозділів, стану організації планово-економічноїроботи, бухгалтерського обліку, контролю за виконанням прийнятих рішень, рівняпрофесійної підготовки та практичного досвіду менеджерів, ступеня впровадженьінформаційних технологій управління тощо.

2 етап — оцінка можливостей розвитку окремихелементів стратегічного потенціалу.

Надругому етапі роботи необхідно експертне оцінити можливості удосконаленняокремих напрямків діяльності підприємства.

Дляпроведення кількісної оцінки може використовуватися метод балів, згідно з якимперспективи розвитку оцінюються певною кількістю-балів.

Наприклад,при використанні 5-ти бальної системи в основу оці­нювання можуть бутипокладені наступні критерії:

— перспективи розвитку відсутні- 0 балів

— незначні можливості розвитку — 1 бал

— помірні можливості розвитку — 2 бали;

— середні можливості розвитку — 3 бали;

— добрі (суттєві) можливостірозвитку — 4 бали;

— відмінні можливості розвитку — 5 балів.

3етап — визначення значущості окремихелементів стратегічного потенціалу для розвитку підприємства в цілому.

Окреміелементи стратегічного потенціалу відіграють різну роль в формуванніперспективного конкурентного статусу підприємства. Оцінка коефіцієнтазначущості кожного з них в загальній оцінці може бути проведена за допомогоюшкали рангів, наведеної у таблиці 3.3.

Таблиця3.1.

Шкала рангів значущості окремих аналітичних показників в оцінціперспектив розвитку підприємства

Величина Визначення Пояснення

 

рангу

 

1 Незначні можливості Характеристика показника привносить незначний вклад в досягнення мети

 

3 Помірні можливості Характеристика показника надає помірні можливості для досягнення мети 5 Суттєві можливості Характеристика показника сильно впливає на досягнення мети 7 Значні можливості Характеристика показника надає настільки сильні можливості для досягнення мети, що вони практично стають значними 9 Дуже сильні можливості Між показником та метою існує очевидна залежність 2,4,6,8

Проміжні значення

між двома сусідніми визначеннями

Використовуються в компромісному

варіанті

/> /> /> /> />

Основнимметодом посилення конкурентних позицій, який засто­совується в межах даногопідходу, є диференціація товару, інструментом реалізації якої є позиціонування,яке проводиться, насамперед, за рахунок відповідного комплексу маркетинговихкомунікацій та стратегії просування. Диференціація передбачає виокремленняторговельної марки у свідомості споживача з-поміж марок-конкурентів, створенняасоціації з певними перевагами чи вигодами. Диференціація може базуватися наоб'єктивних чи суб'єктивних властивостях товару. Залежно від цього варіюютьсястратегії та тактика позиціонування.

Визначеннюмаркетингової стратегії щодо варіації у співвідношенні «об'єктивні суб'єктивнівластивості товару» в межах підходу, акцентованого на споживачах, допомагаєматриця Саймона, позиція в якій визначаєтьсяна основі інформації, отриманої під час маркетингового дослідження.

Данийпідхід, по суті, використовує один зі шляхів, запропонованих М. Портером. Уданому випадку носієм конкурентної переваги є комплекс маркетингу підприємства,як основний інструмент впливу на поведінку споживача з боку фірми, та свідомістьспоживача. Саме завдяки реструктуризації свідомості споживача, йогосемантичного простору, під час проведення позиціонування створюєтьсяконкурентна перевага, яка полягає у спрощенні процесу прийняття рішенняспоживачем під час купівлі товару на користь марки компанії, формуютьсяпреференції та лояльність споживачів, що, у свою чергу, дозволяє зменшитицінову еластичність та збільшити прибут­ковість бізнесу. Для проведеннядиференціації можуть використовуватися різні засади. Для ефективної реалізаціїстратегії диференціації від підприємства вима­гається низка взаємопов'язанихдій, а саме: своєчасні маркетингові дослідження, адекватні сегментації тапозиціонування, активна інноваційна політика підприємства (передусім,продуктова інновація), розробка правильної продуктової політики (товарної тацінової стратегій, стратегії розповсюдження та просування).

Напротивагу попередньому, підхід, акцентований на конкурентах, зосереджується настратегії та тактиці протидії конкурентам. У межах даного підходу можевикористовуватися два способи досягнення конкурентних переваг: лідерство завитратами та сукупність дій із погіршення якості конкурентного середовища.

Зменшеннявитрат є традиційним, найстарішим та найбільш дос­лідженим методом посиленняконкурентних переваг підприємства. Потрібно відмітити лише, що в цьому разі, навідміну від диференціації, лояльності та прихильності споживачів до товарівфірми немає, а конкурентна перевага формується лише за рахунок збільшення маржіміж ціною продажу та со­бівартістю продукції. Носієм конкурентної переваги вданому випадку є фірма, яка завдяки комплексу заходів досягає менших, ніж уконкурентів, витрат. Проте утримати таку конкурентну перевагу в сучасних умовахдостатньо важко.

Реалізаціяданого методу вимагає скоординованої роботи персоналу компанії з удосконаленнятехнологій виробництва (потрібні, насамперед, технологічні інновації), НДЕКР талогістики, організаційної структури, менеджменту персоналу. Компанії, що обирають такий шлях посиленняконкурентних позицій постійно займаються аналізом витрат на всіх стадіяхрозробки, випуску та реалізації продукції. Важлива роль і маркетологів наданому етапі. Вони мають постійно займатися моніторингом ринку, відстежувативитрати фірм-конкурентів, новітні технології, проводити функціонально-вартіснийаналіз.

Дляформування конкурентних переваг за рахунок диференціації або більш низькихвитрат компанія має проаналізувати основні та допоміжні види діяльності, якістворюють так званий «ланцюг вартості», запропонований М. Портером. У зв'язку зтим, що наведені функції, як правило, у компанії виконують різні відділи,працівники яких мають слабке уявлення щодо функцій інших підрозділів,координація даних функцій має багато в чому вирішальний вплив на ефективністьдіяльності компанії на ринку.

Іншимшляхом отримання конкурентних переваг у межах підходу, ак­центованого наконкурентах, є застосування методів з погіршення якості конкурентногосередовища. У цьому випадку компанії намагаються, використовуючиполітекономічну термінологію, максимально порушити мінову вартість під часобміну на ринку, отримати надприбуток за рахунок обмеження конкуренції. Злегальних або напівлегальних методів до цього можуть бути віднесені прямелобіювання інтересів у законодавчих та виконавчих органах влади, формуванняконцернів, трестів, картельні угоди, утворення так званих природних монополій(в Україні це робить, наприклад, енергетичну галузь надприбутковою), утворенняасоціацій.

Яксвідчить світовапрактика, керівництво компаній, як правило, надає перевагу одному з підходів.Проте утримання конкурентоспроможності в довгостроковому плані вимагаєдотримання балансу між цими підходами. За іншого випадку, підприємство неминучепотрапляє до стратегічної пастки. Якщо ж враховувати ментальні особливостікерівників українських компаній, то дотримання балансу, системність узастосуванні заходів із посилення конкурентних позицій на тлі загостренняконкуренції на внутрішньому ринку та суттєвих змін у конкурентоспроможностікомпаній на світовому ринку в силу значних змін на валютному ринку, які можутьнавіть вплинути на світову фінансову систему, це стає особливо актуальним.

Шляхамипідвищення конкурентоспроможності П.П. «Урсуленко» є:

— розширення асортиментувипускаємої продукції;

— активізація рекламноїдіяльності в засобах масової інформації;

— стимулювання продажів за рахунокпроведення різноманітних акцій;

Основоюдіяльності підприємства є комерційний процес, що поєднує в собі: асортиментну,закупівельну, цінову політику і просування товару в місцях продажів (включаючирекламу), а також логістику.

Метоютоварної (асортиментної) політики варто вважати: максимальне задоволення попитурізних категорій покупців на товари всіх асортиментних груп, представлених умагазині, за нижчепереліченими критеріями:

■ Якості товарів;

■ Структурі цін;

■ Ширині і глибині асортименту;

■ Сталості присутностіасортименту.

Розробкатоварної (асортиментної) політики виробляється з обліком наступних основнихположень:

-  Позиціонування підприємства;

-  Сегментування ринку напідставі показника рівня доходів споживачів на 3 основні групи:

а)з низьким рівнем доходів;

б)із середнім рівнем доходів;

в)з рівнем доходів вище за середнє.

Асортиментпідприємств підбирається з урахуванням необхідності задоволення запитів усіхперерахованих вище груп споживачів і складається з товарів психологічногоасортименту, основного робочого асортименту, що супроводжують товариексклюзивні, товари власного виробництва, товари ефективного асортименту.

Розглянемопоетапно порядок і принципи формування асортименту. Підприємство займає стійку позиціюна ринку. Виберемо оптимальну торговельну стратегію підприємства з облікомпозиціонування підприємства.

1етап — визначення кількісного складу асортиментних груп.

2 етап — визначення складу кожноїасортиментної групи по підгрупах.

3етап — визначення представленняпідгруп необхідними для задоволення запитів усіх груп потенційних покупцівторговельними марками.

4 етап — визначення для кожної товарної маркиступеня її представленості на полці.

5 етап — визначення для кожного підприємстваперерахованих вище характеристик.

Розмаїттяасортименту може бути обумовлено наступними задачами:

• Необхідністю заняття переважногоположення на ринку підприємств

роздрібноїторгівлі за рахунок оптимального як по широті, так і по глибині представленняасортименту;

• Необхідністю виконанняфінансової моделі;

• Іміджевою політикоюпідприємства на місцевому (національному) ринку. Найбільш важливим питанням асортиментноїполітики є розробка ефективного асортименту, а також принципів його зміни.Передбачається, що 20-25%асортиментуповинні приносити 75-80%обороту.

Основнаувага при формуванні асортименту приділяється присутності в асортименті:

■ Товарів вітчизнянихвиробників відомих марок;

■ Найбільш відомих марокзакордонних виробників;

■ Торговельних марок, активнорекламованих у засобах масової інформації;

■ Продукції власноговиробництва.

Товарна(асортиментна) і цінова політика тісно взаємозалежні між собою, тому що прирозробці асортиментної політики необхідно правильно встановлювати ціни натовари, що прямо впливають на кінцевий результат товарної стратегії, тобто наефективність, реалізуємість і прибутковість розробленого асортименту.

Метоюцінової політики є наступне:

♦ Установлення роздрібних цін, щодозволяють дістати максимальний прибуток (у конкретних умовах) надовгостроковий період;

♦ Створення іміджу підприємства«справедливих» цін за рахунок відповідності ціни і якості;

♦ Створення іміджукомфортабельного й одночасно «доступного» підприємства шляхом обліку реальносформованих роздрібних цін на ринку;

♦ Облік особливостей кожноїкатегорії покупців при встановленні роздрібних цін.

Ціноваполітика мережі — це відображення орієнтованогона ринок підходу до призначення роздрібних цін. Формування цінової політикимережі ведеться з урахуванням таких факторів:

-  Існуюча асортиментнаполітика;

-  Споживчий попит;

-  Місцеві умови;

-  Фінансова модель.

Формуванняцінової політики, що є основою для ціноутворення на підприємстві, здійснюєвідділ маркетингу:

1. Ціноутворення товарівпсихологічного асортименту ведеться з урахуванням особливостей маркетинговоїситуації в районах розташування магазинів. Ціни на ці товари повиннівраховувати ціни більшості конкурентів і бути конкурентноздатними.Ціноутворення цих товарів ведеться відділом маркетингу.

2. Ціноутворення товарівосновного робочого асортименту ведеться з урахуванням необхідності виконанняфінансової моделі. Головна умова при ціноутворенні цих товарів — дотримання середньої націнки на рівні22-27%.

3. Ціноутворення супутніхтоварів ведеться з урахуванням необхідності їхньої присутності в асортименті зметою найбільш повного задоволення купівельного попиту. Середня націнка по цихтоварах повинна виставлятися в залежності від споживчого профілю іконкурентного оточення і складати 27-35%.

4. Ціноутворення ексклюзивноїгрупи ведеться з урахуванням особливостей купівельного попиту на дану групутоварів. При цьому установлюються високі націнки — не нижче 35%.

5. Ціноутворення товаріввласного виробництва ведеться з урахуванням максимальних націнок, при цьомуприймаються в увагу сформовані роздрібні ціни на аналогічні товарипостачальників, але не нижче 40%.

6. Ціноутворення на товариефективного асортименту ведеться з урахуванням одержання максимального прибуткупо цих товарах.

Длярозробки і формування цінової політики відділ маркетингу проводить наступні заходи:

> вивчення роздрібних цінпідприємств роздрібної торгівлі на локальних ринках по товарах психологічногоасортименту, не рідше 1 разу на місяць;

> встановлення цін (націнок) натовари психологічного асортименту з урахуванням цін конкурентного оточення;

> вивчення оптових цін натовари і розробка рекомендацій відділові закупівель по зниженню (корекції)закупівельних цін і приведенню їх у відповідність зі сформованим середнімрівнем;

> аналіз продажів поасортиментах груп; ;

> моніторинг цін основних конкурентівна локальних ринках перед відкриттям нового магазина;

> експерименти по еластичностіпопиту споживачів на локальних ринках для встановлення оптимальних націнок.Маркетингова діяльність — це одна зі сфер, що визначає фінансові успіхипідприємства. Особливо це стосується прийняття цінових рішень.

Товарнастратегія визначає найбільш кращі для підприємства стратегічні зонигосподарювання і керування ними. Головна задача даної стратегії розв'язуваннямісії підприємства з можливостями ринку і ресурсами підприємства, розробкатоварного асортименту, що забезпечить підприємству конкурентні перевагикороткострокової і довгострокової перспективи.

Підтоварним асортиментом мається на увазі група товарів, тісно зв'язаних між собоюв силу визначених однаковостей:

> за технологією виготовлення;

> по характеру торговельних організацій,що займаються збутом цієї продукції;

> по характеру клієнтів, щоспоживають цю продукцію;

> по характеру діапазону цін, урамках якого продається ця продукція.

Кожентоварний асортимент вимагає своєї стратегії, свого керівника по маркетингу.Тільки підприємства, що борються на ринках за свою частку, за розширеннявпливу, за нові сегменти, здатні визначати для себе товарну політику і використовуватиїї як інструмент у конкурентній боротьбі. У характеристиці товарногоасортименту використовують поняття нарощування і насичення.

Піднарощуванням асортименту розуміють освоєння виробництва продукції, що невипускалася раніше, але гармонійно зв'язаною з вже діючим асортиментом. Піднасиченням же асортименту мають на увазі рішення ряду задач: ;

• одержання додатковогоприбутку;

• задоволення дилерськоїмережі;

• залучення не використанихраніше виробничих потужностей;

• прагнення стати ведучимпідприємством у даній товарній групі;

• прагнення ліквідації проблем,зв'язаних з недопущенням на ринок конкурентів.

Зцього можна зробити висновок, що товарна політика, як прийом конкурентноїборотьби, містить у собі дуже багато діючих форм, але різні підходи оцінкиприбутковості. Під час планової економіки — повні витрати на кожен вид продукції і рентабельність цих витрат. Вумовах ринкової економіки перевагу віддають показникам валової маржі на одиницюперемінних витрат або операційному аналізу.

Визначаючиасортиментну стратегію, небажано «класти усі яйця в один кошик». Необхідновипускати товари з різною динамікою розвитку, а стерегтися доцільно від тих,котрі приносять невеликий прибуток.

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ НА ВИРОБНИЦТВІ

 

4.1.Підтримання основнихсанітарних норм.

 

Вивченняі рішення проблем, зв'язаних із: приміщень, робочого обладнання, а такожпідтриманням забезпеченням здорових і безпечних умов, у яких протікає працялюдини — одна з найбільш важливихзадач у розробці нових технологій і систем виробництва. Жодне підприємство не має правафункціювати без належної санітарної обробки основних санітарних норм самимипрацівниками. Вивчення і виявлення можливих причин виробничих нещаснихвипадків, професійних захворювань, аварій, вибухів, пожеж, і розробка заходів івимог, спрямованих на усунення цих причин дозволяють створити безпечні ісприятливі умови для праці людини. Комфортні і безпечні умови праці — один зосновних факторів службовців, що впливають на продуктивність, тому керівництвопідприємств надає цьому питанню належну увагу. Робота співробітниківбезпосередньо зв'язана з мукою, луком, сильно охолодженим м'ясом, морозильнимикамерами, а відповідно зі шкідливим додатковим впливом цілої групи факторів, щоістотно знижує продуктивність їхньої праці.

Задачеюслужби виробничої санітарії є виконання комплексу заходів спрямованих наполіпшення умов праці робітників і підвищення їхньої продуктивності на всіхстадіях технологічного процесу, а також усунення несприятливе діючих наздоров'я робочих шкідливих факторів і попередження професійних захворювань.

Дляциркуляції свіжого повітря у приміщенні використовують вентиляцію загальну імісцеву.

Відповіднодо ДСТУ 12.1.005 — 89 для категорій робіт 1а. В таблиці

4.1 приведені оптимальні нормитемператур, відносної вологості, швидкості руху повітря в робочої зонівиробничих приміщень.

Таблица4.1

Оптимальні метеоумови на робочому місці ,

Категорія робіт Температура, °С Відносна вологість

Швидкість руху

повітря

Oптимальна Допустима Верхня границя Нижня границя Оптимальна

Допус

тима

Оптимальна

Допу

стима

Пості

йна

Непо­стійна Пості йна Непо­стійна

Холо

дний

Легка

1

22-24 25 25 21 18 40-60 70 0,1 <0,1

Тепл

ий

Легка

1

23-25 28 30 22 20 40-60 55 0,1 0,1-0,2

Роботана П.П. «Урсуленко» безпосередньо зв'язана зі шкідливим впливом цілоїгрупи факторів, що істотно знижує продуктивність праці. У процесі роботиздоров'ю і навіть, життя людей можуть загрожувати фактори, викликані переважнонеправильною організацією роботи або недотримання техніки безпеки. Відсутністьнормальних метеоумов, вплив шуму і вібрації, недостатня освітленість можутьвикликати підвищену стомлюваність і ослаблення зору. Безпосередню небезпеку дляжиття і здоров'я людей являють собою прилади й елементи устаткування, щовимагають для своєї роботи харчування від мережі з високою напругою.

Профілактикоюохорони праці є щомісячний техінструктаж і лекції по санмінімуму і сан нормам.За це відповідає безпосередньо начальник цеха.

 

4.2. Оцінки витрат від забрудненнянавколишнього середовища.

 

Длятого щоб знизити темпи росту і стабілізувати процес екологічного забрудненнянавколишнього середовища в різних країнах витрачають до 3% національного бюджету. А щоб різкополіпшити екологічний стан біосфери і наблизити неї до природного стану, ці витрати повинні бути збільшені до 10 -15%. В Україні в даний час для цих цілейвитрачається 1,5 — 2% національного бюджету, що недозволяє значно поліпшити екологічну обстановку.

Загальнийзбиток навколишньому середовищу складається з локальних збитків, що наносятьшкоду здоров'ю людей, сільському, комунальному, лісовому господарству,промисловим підприємствам і т.д..

У=∑уе+ ∑ук + ∑y3 + ∑yn + ∑yu + ∑ул            (4.8)

деУ — загальний збиток навколишньомусередовищу від забруднення повітряного басейну;

∑уе — сума збитків, заподіюваних сільськомугосподарству;

∑к~ сума збитків, заподіюваних комунальному господарству;

∑у3 — сума збитків, заподіюваних охороніздоров'я;

∑уп — сума збитків, заподіюванихпромисловим об'єктам;

∑уи-сума збитків, заподіюваних лісовому господарству;

∑ул — сума збитків, від втрати з газамикоштовної сировини, що відходять.

ПоУкраїні збиток народному господарству від викидів шкідливих речовин в атмосферускладає 2 млрд. грн., а сумарний викид шкідливихречовин до 10 — 15 млн.тонн у рік.

Відповіднодо Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, що забруднюютьповітряний басейн, повинні нести матеріальну відповідальність за це у видіплатежів у місцевий бюджет місцевих рад.

Сумазбитку обчислюється з розрахунку повного або часткового відшкодування збитку,що наноситься.

Отриманів такий спосіб засобу повинні бути використані цільовим образом для захиступовітряного басейну від забруднення.

Якщоцю суму не стягнути з підприємств, то проблема зашиті повітряного басейну відзабруднення в доступному для огляду майбутньому залишиться невирішеної або щебільше збільшиться

4.3. Охорона праці приексплуатації електронно-обчислювальних машин

 

Правилаохорони праці при експлуатації електронно-обчислювальних машин від 10 лютого 1999 року, поширюються на всі підприємства, організації, незалежновід форми власності, відомчої приналежності, видів діяльності (далі -підприємства). Також правилапоширюються на фізичних осіб, що здійснюють розробку, виробництво ізастосування електронно-обчислювальних машин і персональних комп'ютерів (далі — ЕОМ).

Робочемісце фахівця на підприємстві, оснащене ЕОМ, відповідає вимогам:

Снип2.09.02-85 «Виробничібудинки»,

Снип2.09.04-87 «Адміністративні іпобутові будинки»,

Правилбезпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказомГоснадзорохрантруда 09.01.98№ 4, зареєстрованиху Мін'юсту України 10.02.98під №93/2533 (ПБЗ),

Снип2,01.02-85 «Протипожежнінорми»,

Дст12.1-004 «ССБТ. Пожежна безпека.Загальні вимоги безпеки»,

Снип2.08.02-89 «Суспільнібудинки і спорудження, з доповненнями, затвердженими наказомГоскомградостроения України від 29.12.94 № 106,

Снип512-78 „Інструкція зпроектування будинків і приміщень для електронно-обчислювальних машин“,затверджених Держстроем України.

Ганпин3.3.2-007-98 «Державні санітарні правила інорми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальнихмашин», затверджених МЗ України 10.12.98, а також вимогам нормативно-технічної й експлуатаційноїдокументації заводу-виробника ЕОМ, що діють санітарних норм, санітарних норм іправил, правил у сфері охорони праці і дійсних Правил.

Робочимприміщенням є кімната площею 10,5 кв.м, що має один віконний і один дверний проріз. Приміщення з ЕОМ мають природнеі штучне висвітлення у відповідності зі Снип И-4-79 „Природне і штучневисвітлення“. Природне світло проникає через бічні світлопройоми,зорієнтовані на північ, і забезпечує коефіцієнт природної освітленості (КПО) ненижче 1,5%. Вікна приміщення мають регулюючі пристосування для відкривання, атакож жалюзі. Загальне висвітлення виконане у виді переривчастих лінійсвітильників, що розташовуються осторонь від робочого місця паралельно лініїзору працівників. Як джерело світла при штучному висвітленні застосовуютьсялюмінесцентні лампи типу ЛБ.

Робочиммісцем для фахівця є письмовий стіл, висотою 725 мм, шириною 800 мм,глибиною 900 мм. Робочий стіл длявідеотермінала має простір для ніг висотою 700 мм, глибиною на рівні колін 550мм, на рівні витягнутої ноги — 850 мм. Робочий стіл для відеотерміналаобладнаний підставкою для ніг, що має рифлену поверхню і бортик. Стілрозташований протилежно дверному прорізу біля вікна. Робоче сидінняпідйомно-поворотне, котре регулюється по висоті, куту нахилу сидіння і спинки,по відстані спинки до переднього краю сидіння, висоті підлокітників.Регулювання кожного параметра відбувається незалежно, плавно, має надійнуфіксацію. Ширина і глибина сидіння — 500 мм. Поверхня сидіння — плоска, передній край — закруглений. Висота спинки сидіння складає 300 мм, ширина — не менш 300мм. Для зниженнястатичної напруги м'язів рук застосовуються знімні підлокітники довжиною 250мм, шириною — 70 мм, що регулюються по висоті над сидінням у межах 230 мм і повідстані між підлокітниками в межах 350 мм.

Конструкціяробочого місця користувача відеотермінала (при роботі сидячи) забезпечуєпідтримку оптимальної робочої пози з наступними ергономічними характеристиками:стопи ніг — на підлозі чи на підставці для ніг; стегна — у горизонтальнійплощині; передпліччя — вертикально; лікті — під кутом 70-90 град, довертикальної площини; зап'ястя — зігнуті під кутом не більш 20 град, щодогоризонтальної площини; нахил голови — 15-20 град, щодо вертикальної площини.

Робочимустаткуванням є комп'ютер, що складається із системного блоку, монітора здіагоналлю 15, частотою 75 Гц, що має електронно-променеву трубку,клавіатуру і маніпулятор „миша“.

Клавіатуравиконана у виді окремого пристосування з можливістю вільного переміщення. Маєтьсяв наявності опорне пристосування, що дає можливість змінювати кут нахилуклавіатури в межах від 5 град, до 15 град, і виготовленого з матеріалу звеликим коефіцієнтом тертя, що перешкоджає його переміщенню. Мається виділеннякольором і місцем розташування окремих груп клавіш; наявність поглибленьпосередині клавіш; однаковий хід усіх клавіш з мінімальним опором натисканню 0,25 Н и максимальним — не більш 1,5 Н; виділення кольором на клавішахсимволів різних алфавітів (англійського, українського чи російського).

Комп'ютеррозташований бічною гранню монітора до віконного прорізу і працює при включеннів мережу напругою 220 В.

Уприміщенні з ЕОМ щодня проводиться вологе вбирання. Для забезпечення нормованихзначень висвітлення в приміщенні очищається шибка і світильники не рідше чим 2 рази в рік і вчасно проводитьсязаміна перегорілих ламп. У приміщенні з ЕОМ маються медичні аптечки першоїдопомоги.

Триваларобота на ЕОМ може негативно впливати на здоров'я людини.

Нерухомаі напружена робота оператора ЕОМ протягом тривалого часу призведе до утоми іпояви хворій у хребті, плечових суглобах, шиї. Найбільш сильному навантаженнюпіддається зоровий апарат оператора. По нормі для захисту зору діагональповинна бути не менш 15,частотамерехтіння — не менш 75Гц, розмір самогодрібного символу (крапки на екрані монітора) — не більш 0,25 мм. Перемінні магнітні полюси моніторівнегативно впливають на дітей і вагітних жінок, тому останнім забороняєтьсяпрацювати з комп'ютером.

Длязахисту від ЕМІ передбачений ряд мір. В даний час монітори мають убудованийзахисний екран. Для моніторів застарілих конструкцій, що не відповідають зарівнем випромінювань сучасним вимогам безпеки і ще не зняті з експлуатації, яку нашому прикладі, рекомендується застосовувати захисні фільтри (ЗФ),призначені для установки на екран. На панель нанесений тонкий провідний шар, щозаземлюється. Крім цього ЗФ усувають відблиски, що з'являються на склянихелементах відеомонітора від освітлювальних чи приладів сонячних променів, щонегативно впливають на зір оператора ЕОМ, збільшують контрастність зображення.

Ефективнимзасобом захисту від ЕМІ є штучна іонізація повітря за допомогоюіонізатора-генератора електронів, що дозволяє ліквідувати в повітрі приміщеннявсі позитивні аерофони, випромінювані комп'ютером.

Такожпоряд з електроннопроміневими моніторами зараз широко застосовуютьжидкокристалічні монітори. Вони споживають менше енергії і практично цілкомбезпечні. Ними можуть скористатися і жінки і діти.

Частотамерехтіння монітора впливає на зоровий апарат. У нашому прикладі цей показниквідповідає мінімальному граничному рівню. Кращим варіантом буде невеликезбільшення частоти до 100Гц, що знизитьнавантаження на зір користувача.

Прироботі з ЕОМ важливе значення має організація роботи. Площа, виділена дляодного робочого місця з відеотерміналом чи персональним ЕОМ, повинна складатине менш 6 кв. м, а обсяг — не менш 20 куб.м. Робочі місця з відеотерміналамищодо світлових прорізів повинні розташовуватися так, щоб природне світло падалоз боку, переважно ліворуч.

Прирозташуванні робочих місць з відеотерміналами і персональними ЕОМ необхіднодотримувати наступних вимог:

• робочі місця звідеотерміналами і персональними ЕОМ розташовують на відстані не менш 1 м від стін зі світловими прорізами;

• відстань між бічнимиповерхнями відеотерміналів повинне бути не менш 1.2 м;

• відстань між тильноюповерхнею одного відеотермінала й екраном іншого не повинне бити менш 2,5 м.

Рівеньосвітленості на робочому столі в зоні розміщення документів повинний бути вмежах 300-500 лк. У випадку неможливостізабезпечити даний рівень освітленості системою загального висвітленнядопускається застосування світильників місцевого висвітлення, але при цьому неповинно бути відблисків на поверхні екрана і збільшення освітленості екранабільш ніж до 300 лк.

Екранвідеотермінала і клавіатура повинні розташовуватися на оптимальній відстані відочей користувача, але не ближче 600 мм, з урахуванням розміруалфавітно-цифрових знаків і символів.

Відстаньвід екрана до ока працівника повинне складати: при розмірі екрана по діагоналі:

35/38див(14715»)600-700 мм 43див(17") 700-800 мм

48див(19")800-900 мм

53див(21")900-1000мм

Не рекомендується працювати за ПК більш 2 годин підряд без перерви. У процесіроботи бажано змінювати тип і зміст діяльності, змінювати пози. Під час роботирекомендується періодично піднімати ока від екрана і зосереджувати увагу навилучених чи предметах дивитися у вікно. Під час ' перерв рекомендується виконувати фізичні вправи для очей,рук, опорно-рухового апарата.

Длявибору джерел світла у виробничих приміщеннях найбільш важливе значення маютьнаступні показники:

1) світлова віддача (світловий потікна одиницю споживаної потужності [лм/Ут]);

2) тривалість горіння ламп;

3) одинична потужність ламп;

4) кольоровість випромінювання.

Джереласвітла, застосовувані для штучного висвітлення, підрозділяються на двох груп:газорозрядні і лампи накалювання.

Виробничаі трудова діяльність зв'язані з впливом шкідливих факторів, що негативновпливають на організм людини, знижуючи його працездатність. Тому необхідновизначити фактори шкідливого впливу і знизити їх негативний вплив доприпустимого рівня. У даному прикладі на маркетолога за його робочим місцем впливають два негативних фактори:іонізуюче чи електромагнітне випромінювання і частота мерехтіння екранамонітора. Характеристики шкідливих факторів і заходів щодо їхнього зниженняприведені в таблиці 4.2.

Таблиця4.2.

Заходи, що забезпечують захист від шкідливого впливу на організм людинипри роботі з ПЕВМ

Джерело

шкідливого впливу

Вид шкідливого

впливу

Нормований

показник

Заходи, що

забезпечують

захист від шкідливого впливу

Монітор

Електромагнітне

(іонізуюче)

випромінювання

100мкР/рік

Штучна іонізація повітря в області робочого місця за

допомогою іонізатора-генератора електронів;

Установка сучасного

жидкокристалічного екрана

Заміна монітора з частотою 75 Гц на монітор з частотою Монітор Мерехтіння екрана 100 Гц

100 Гц і вище;

Установка

сучасного

жидкокристалічного екрана

Упровадженнявищевказаних заходів дозволить поліпшити умови праці маркетолога і підвищити його продуктивністьпраці.

Накожному підприємстві розробляються заходи, спрямовані на зниження шкідливоговпливу виробничого середовища на здоров'я людини. При цьому передбачаєтьсянаступна структура витрат:

— витрати на поліпшення умовпраці і їхня підтримка відповідно до вимог і нормативів;

— витрати на компенсаціюнесприятливих умов праці (безкоштовний спецодяг і спецпитание, засобу індивідуального захисту,виплата пільг і компенсацій за шкідливі умови праці);

— витрати на відшкодуваннянесприятливих умов праці (посібник по тимчасовій непрацездатності, пенсії,виплати по інвалідності).

Висновки

 

Отже,конкурентоспроможність окремого підприємства на певному сегменті товарного чирегіонального ринку виступає як узагальнююча оцінка його конкурентних переваг впитаннях формування ресурсного потенціалу, якості задоволення споживчого попитута досягнутої завдяки цьому ефективності функціонування господарчої системи,які мають місце на момент чи протягом періоду оцінювання.

Підтримкависокої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємствавикористовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим,чим його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займаєстабільне місце на ринку товарів та послуг, та його продукція користується постійним попитом.

Однакв житті цей стан не являється незмінним. Тому керівництво підприємства повинновміти відслідковувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, іпроводити відповідні перетворення в політиці ведення виробництва та реалізаціїтоварів. Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики,впровадження нових технологій, диверсифікація виробництва, змінаорганізаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збутупродукції, вихід на нові ринки, створення спільних виробництв і т. д.

Вумовах ринкових відносин діяльність підприємства нерозривно пов'язана зспіввідношенням та тенденціями змін, що відбуваються в його зовнішньомусередовищі. Тому невід'ємною частиною економічної роботи підприємства стаємоніторинг (постійне відстежування) зовнішнього середовища, що дозволяєрозробляти управлінські рішення, спрямовані на максимальне використаннясприятливих для підприємства змін, та нейтралізацію або пристосування підприємствадо тих змін, які негативно впливають на його діяльність.

Вумовах переходу до ринкової економки і формування жорстокого конкурентногосередовища особливо гостро стає проблема підвищення конкурентоспроможностівітчизняних товаровиробників. Для розв'язання цієї проблеми була данаоб'єктивна оцінка рівня конкурентоспроможності П.П. «Урсуленко» івизначені слабкі та сильні сторони її діяльності.

Однієюз сильних сторін діяльності підприємства «Оса» є новітнє обладнаннядля виробництва заморожених напівфабрикатів. На підприємстві встановлено новета високопродуктивне обладнання німецьких фірм .

Однієюз сильних сторін фірми є високий фінансовий і виробничий потенціал — церезультат багаторічної і кропіткої роботи. Якість товарів досягається зарахунок того, що сировина використовується свіжа, не заморожена, упаковка — одна з самих кращих середконкурентів.

Слабкоюстороною є висока ціна, в порівнянні з конкурентами. Багато покупців не бажаютькупляти товари «Оси» через надвисоку ціну, незважаючи на найвищий ґатунок.

Невисокийрівень сервісного обслуговування фірма має із-за того, що у неї немає ще мережідистриб’юторів по території всій Україні. Вона обслуговує тільки найкрупнішіміста України.

Шляхамипідвищення конкурентоспроможності П.П. «Урсуленко» є:

— розширення асортименту випускаємої продукції;

— активізація рекламної діяльності в засобах масової інформації;

— стимулювання продажів за рахунокпроведення різноманітних акцій;

завоюваннячастки на ринку фруктових соків України. Це дозволить підприємству зміцнити своїконкурентні позиції, підвищити свою конкурентоспроможність, тим самимзабезпечивши собі нових клієнтів та розширення частки на ринку слабоалкогольноїпродукції в Україні.

Список використаних джерел.

1. Закон України «Пропідприємства» в Україні. — К.:Парлам.вид-во, 2001.-47с

2. Закон України «Пропідприємництво»: К.: Парлам.вид-во, 2001.-36 с

3. Астахов В.П. Анализ финансовойустойчивости фирмы. — М.: Изд-во«Ось-89», 1995.-311 с.

4. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теорияэкономического анализа. — М.: Финансы и статиска, 1999 -511 с.

5. Бланк И.А. Инвестиционныйменеджмент. — К.ЛТД, 1998. — 319 с.

6. Бланк И.О.Торговый менеджмент:Учебник. — К.: УИМБ,1997.-543 с.

7. Бланк И.О., Стоянова Е.С., БяковаЕ.В. Финансовый менеджмент: Учебник, 1998.-611 с.

8. Герасимчук В.І. Розвиток підприємства: діагностика,стратегія, ефективність. — К.: Вища школа, 1995. — 276 с

9. Градов А.П. Экономическаястратегия фирмы. — Спб: Спец.лит-ра, 1998.-611 с.

10. Грузинов В.П. Экономикапредприятия. — М.: Банки и биржи, 1998. -535 с.

11. Дашков Л.П. Организация, технологияи проектирование торгового предприятия. — М.: ЮНИТИ, 1995. — 397 с.

12. Економіка підприємства: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного.-К.: КНЕУ,2001.-528с.

13. Кинг К. Стратегическоепланирование хозяйственной деятельности. -М: Прогресс, 1999.-231 с.

14. Кравченко Н.И. Экономическийанализ деятельности предприятия торговли и общественного питання. — Мн: Высшая школа, 1999. — 374 с.

15. Куденко М.В. Стратегічний маркетинг: Навч. посібник. — К: КНЕУ,1998. — 198 с.

16. Мазаракі А.А., Лігоненко Л.О., Ушакова Н.М. Економіка торговельногопідприємства: Підручник. — К.: Хрещатик, 1999. — 797 с.

17. Портер М. Конкуренция. -М.: ЮНИТИ, 1999.-411 с

18. Портфель конкуренции и управление финансами /Под ред. Рубина Ю.Б. — М.: «СОМИНТЭК», 1996. — 612 с.

19. Финансовый менеджмент / Под ред. проф.Поляка Г.Б. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 532 с.

20. Финансовый анализ деятельностифирмы. — М. СП «Крокус», 1994. -326 с.

21. Экономика предприятия / Под ред.О.И.Волкова. — М: ИНФРА-М, 1999. -416 с.

22. Глембоцкий А. Деньги из жидкости,или бизнес на авитаминозе // Компаньон. — 1998. — №9. — С.34-36.

23. Дорофеева А. Конец ценовых войн// Компаньон. — 2001. — №30-31. -С.42-50.

24. Ефремов Н.К. Стратегическоепланирование деятельности предприятия // Проблемы теории и практики управления.- 2000. — №11. — С. 12-19.

25. Заруба Ю.Б. Конкурентоспроможність підприємства// Фінанси України. — 2001. — №2. — C.I 19-125.

26. Костенко Н.Г. Методика проведения SWOT-анализа предприятия // Маркетинг и реклама. — 2000. — №8. — С. 12-20.

27. Кузьмин А. На подъеме: Рыноксоков в Украине // Компаньон. -2001.-№20.-С.48-52.

28. Меліхова К. Правове поле формування конкурентного середовища підприємства // ВісникКиївського національного торговельно-економічного університету. — 2002. — №4. — С.59-65.

29. Морецкий А.П. Конкурентная позиция в системе целей коммерческогобанка // Банковские услуги. — 1998. — №11-12. — С.27-33.

30. Опришко И.Т. Оценкаконкурентоспособности предприятия // Український промисловець. — 2000. — №1. — С. 12-20.

31. Пелєвін А.К. Дослідження зовнішньогосередовища підприємства //Маркетинг и реклама. — 2003. — №4. — С12-25.

32. Позняк С. Конкурентні переваги іконкурентоспроможність //Актуальніпроблеми економіки. — 2002. — №1. — С.50-55.

33. Сигевский М. Перспективы ипроблемы развития пивобезалкогольной отрасли // Харчова та переробна промисловість. — 1997. -№8.- С. 4-7.

34. Уварова Т. Обеспечениеконкурентоспособности как локальная функция управления предприятием // Предпринимательство,хозяйство и право. — 1999. -№4. -С.49-51.

35. Шафранова Г. Аналіз фінансової звітності // Баланс. — 2003. — 13 травня. — С. 12-21.

36. Шульженко А.О. Шляхи підвищенняконкурентоспроможності підприємства // Экономика предприятия. — 2000. — №4. — С. 12-19.