Реферат: Особливості ціноутворення на продукцію промислового підприємства

Особливостіціноутворення на продукцію промислового підприємства.

ПЛАН

ВСТУП – ст. 2

1 Економічно-правові основи організаціїгосподарської діяльності на підприємстві. – ст. 3

1.1 Загальна характеристика підприємства – ст.3

1.2 Організаційна структура керування фірмою –ст. 5

1.3 Постачальники – ст. 7

1.4. Собівартість фотознімків – ст. 8

2. Ціноутворення на продукцію, роботи і послугипідприємства. – ст. 9

2.1 Економічна суть ціни на продукцію, роботиі послуги підприємства та функції цін. – ст.9

2.2 Види цін – ст.14

2.3 Методи встановлення цін – ст. 19

2.4 Проблеми ціноутворення на продукцію, роботиі послуги підприємства – ст. 22

3. Моделювання господарської діяльностіпідприємства – ст. 21

3.1. Методичні принципи розрахунку обсягівгосподарської діяльності підприємства – ст. 21

3.2 Формування витрат підприємства при здійсненнігосподарської діяльності – ст. 24

3.3 Формування доходів підприємства – ст. 29

3.4. Фінансовий результатгосподарської діяльності – ст..30

ВИСНОВОК – ст. 31

Використана література – ст. 32

ВСТУП

Із вступом вітчизняної економіки в ринкову стадіюсвого розвитку змінились форми ведення господарської діяльності. Господарюючомусуб’єкту (називатимемо його „підприємством”) надані широкі права і можливості уреалізації своїх економічних інтересів, виборі способів організаціївиробництва, збуту продукції, ціноутворенню.

Практика господарювання на ринкових засадахпідтверджує ту незаперечну істину, що результативність (ефективність) будь-якоївиробничо-господарської та комерційної діяльності залежить передовсім відкомпетентності та творчої активності управлінських кадрів, достатньо глибокогознання ними конкретної економіки, законодавчої бази й соціальних аспектівгосподарювання. Також ефективність функціонування та тих чи інших суб’єктівгосподарювання забезпечується передусім вірною політикою ціноутворення. Томувивчення проблем пов’язаних з порядком визначення ціни на продукціюпідприємства та видами цін на сьогоднішній день є однією з найгостріших.

Основна мета даної курсової роботи – розглянути методиціноутворення та види цін, дослідити проблеми пов’язані з ціноутворенням.

Курсова робота складається з трьох розділів.

В першому розділі ми розглядаємо, на прикладідіючого підприємства, його структуру та основні показники.

Другий розділ присвячений питанням ціноутворення, а такожпроблемам пов’язаним з ціноутворенням .

Третій розділ роботи розглядає питання моделюваннягосподарської діяльності підприємства.

В ході роботи над даною курсовою роботою мною буловикористано цілу низку допоміжної літератури, список якої наводиться в кінціроботи.

Основні завдання, що стояли переді мною в процесіроботи:

· розглянути і вивчитиаспекти пов’язані з ціноутворенням на продукцію підприємства;

· розглянути види цін;

· на прикладі діючогопідприємства дослідити принципи розрахунку обсягів господарської діяльностіпідприємства;

· розглянути питанняформування витрат та доходів підприємства і визначення фінансового результату.

1. Економічно-правові основи організації господарської діяльності напідприємстві.

1.1 Загальнахарактеристика підприємства

Товариство зобмеженою відповідальністю „Кодак – Смайл” було створено у 1998 році в м.Житомирі.

Підприємство надаєнаступні послуги:

1. Проявленняфотоплівок;

2. Друкфотознімків розміром від 2х3 см до 30х45 см, як з цифрових, так і зі звичайнихфотокамер;

3. Друкфотознімків з відеокасет і цифрових відеокамер;

4. Реставраціяі редагування фотознімків, розробка листівок, запрошень, віньєток, візиток іт.д.;

5. Виготовленнявізиток, бейджів, віньєток, листівок, календарів і т.д.;

6. Зйомка уфотостудії;

7. Продажсупутніх товарів (фотоапаратів, фотоальбомів, фотоплівок, батарейок і т.д.).

Виробнича площа – 80кв. метрів.

Таблиця1.1

Необхідне основнеі допоміжне устаткування, його вартість на 2002.

Найменування обладнання

Кількість одиниць

Ціна за одиницю, грн.

Основне устаткування:

Машина для проявки фотоплівок і друкуфотокартокFrontier525

1 660 000

комп’ютер PentiumIII

2 8 800

фотокамера таустаткуваннядля фотосалону

1 5 500

Слайд – сканер

2 27 500

Допоміжне устаткування:

принтер

1 825

кондиціонер

1 3300

меблі

27500

Касовий апаратMini600

1 550

комп’ютер

1 6 600

РАЗОМ,вартістьосновного та виробничогоустаткування

740575

Таблиця 1.1

Основніхарактеристики підприємства станом на 01.01.2001р.

Показник

Одиниці виміру

Кількість

1. Статутний фонд

2. Кількість працюючих

3. Середньомісячна заробітна плата на

одного працюючого

4. Собівартість одиниці продукції

— фотознімки 10х15

— фотопослуги

5. Відпускна ціна

— фотознімки 10х15

— фотопослуги

6. Балансовий прибуток

7.Чистий прибуток

грн..

чол..

грн..

972230

385

0.8

2.1 – 4.5

1.07

2.5 – 5.0

53.55

37.04

1.2 Організаційнаструктура керування фірмою

мал..1.1

Схема 1. - Організаційна структура керування підприємством.

На схемі суцільнимилініями показані взаємодії безпосереднього підпорядкування, крапками – функціональнівзаємозв’язки, що носять непрямий, рекомендаційний характер.

Повноваженняустановчих зборів і директора товариства визначаються статутом товариства.

До функційтехнічного директора відносяться:

1. він єзаступником генерального директора;

2. контроль наддотриманням техніки безпеки і вимог до охорони праці на підприємстві;

3. контроль надстаном устаткування, забезпечення своєчасного ремонту і профілактичних робіт;

4. контрольякості матеріалів, моніторинг запасів матеріалів, своєчасна доставка запасів зіскладу.

До функційекономіста – маркетолога відносяться:

1. єзаступником головного бухгалтера;

2. моніторинг,аналіз і планування поточної діяльності підприємства;

3. проведеннямаркетингових досліджень з можливим залученням фахівців на тимчасову роботу;

4. планування ікерування запасами підприємства;

5. наданнящорічного звіту в органи правління товариства.

До функційголовного бухгалтера відносяться:

1. веденнябухгалтерського і податкового обліку відповідно до національних стандартів інормативних актів, що діють на Україні;

2. наданняподаткової, фінансової і статистичної звітності в терміни й органи, установленічинним законодавством;

3. наданнящорічного звіту в органи правління товариства.

Таблиця1.3.

Штатнийрозклад адміністративно – управлінського персоналу.

Посада

оклад, грн.

річнийФОП, грн.

Відрахування, грн.

Генеральний директор

1 900 10800 4050

Технічний директор

1 800 9600 3600

Економіст – маркетолог

1 800 9600 3600

Головний бухгалтер

1 750 9000 3375

консультант

3 500 6000 2250

фотограф

2 550 6600 2475

оператор

1 173 2076 778,5

прибиральниця

2 150 1800 675

РАЗОМ

55476

20803,5

1.3 Постачальники

Основніпостачальники видаткових матеріалів і супутніх товарів:

1. Вестм.Вінниця;

2. Фотопринтм. Житомир;

3. Fujім. Київ;

4. Kodakм. Київ;

5. Konіcaм. Київ.

Фірми, розташовані вмісті Києві поставляють супутні товари (фотоапарати, фотоплівки, фотоальбоми,рамки і т.д.).

Фірми в Житомирі таВінниці поставляють основні видаткові матеріали для печатки фотознімків іпроявлення фотоплівок. Так як видаткові матеріали і фото аксесуари виробляютьсяза рубежем, то ціни на них залежать від курсу долара стосовно національноївалюти, зважаючи на це в системі керування запасами передбачено зміну нормативузапасів в залежності від очікуваного підвищення (зниження) курсу доларастосовно гривні.

Постачаннявидаткових матеріалів, фотоапаратів і іншої фотопродукції здійснюються один разна місяць. Виходячи з інтервалу між постачаннями розраховані поточні, страховіі транспортні норми запасів. Середня норма запасів для підприємствавстановлюється в розмірі 11 днів.

1.4.Собівартість фотознімків

Таблиця1.4.

Калькуляціясобівартості фотознімків.

Статтізатрат

Сума, грн.

папір

0,19

Хімічні складники

0,08

вода

0,00

конверт

0,01

Всього,затрати на матеріали

0,28

електроенергія

0,00

заробітна плата

0,06

відрахування

0,02

разом, технологічна собівартість

0,35 накладні витрати 0,04

разом витрат

0,42

прибуток

0,13

ціна без ПДВ

0,55

ПДВ

0,05 ціна

0,60

2. Ціноутворенняна продукцію, роботи і послуги підприємства.

2.1 Економічнасуть ціни на продукцію, роботи і послуги підприємства та функції цін.

Ціна була ізалишається найважливішим критерієм прийняття споживчих рішень. Але останнімчасом одержали широкий розвиток інші, нецінові фактори конкуренції. Проте ціназберігає свої позиції як традиційний елемент конкурентної політики, робить дужевеликий вплив на ринкове положення і прибуток підприємства.

Разом з тим, цінова політика багатьохфірм нерідко виявляється недостатньо кваліфікованої. Найчастіше зустрічаютьсянаступні помилки:

- ціноутворення надмірно орієнтоване навитрати;

- ціни слабко пристосовані до зміниринкової ситуації;

- ціни недостатньо структуруються порізних варіантах товару і сегментах ринку;

- ціна використовується без взаємозв'язкуз іншими елементами маркетингу.

Установлення цін припускає конкретну доріжкукроків

Рис.2.1.

1. Постановка задачіціноутворення.

Насамперед, фірмітреба буде визначитися, яких саме цілей вона прагне досягти за допомогоюконкретного товару. Адже стратегія ціноутворення в основному визначаєтьсяпопередньо прийнятими рішеннями відносно позиціонування на ринку. Одночаснофірма може переслідувати також і якісь інші цілі. І чим ясніше уявлення про їх,тим легше визначатися з ціною. Прикладами таких часто зустрічающихся цілейможуть бути: забезпечення виживаності, максимізація поточного прибутку,завоювання лідерства на ринку.

Забезпечення виживаємостістає основною метою фірми в тих випадках, коли на ринку занадто багатовиробників і панує гостра конкуренція чи різко міняються потреби клієнтів. Щобзабезпечити роботу підприємства і збут своїх товарів, фірми змушенівстановлювати низькі ціни в надії на доброзичливу відповідну реакціюспоживачів. Виживання важливіше прибутку. Доти, поки знижені ціни покривають витрати,фірми що потрапили в скрутний стан, можуть ще якийсь час продовжуватикомерційну діяльність.

Багато фірм прагнучимаксимізувати поточний прибуток проводять оцінку попиту і витрат стосовно дорізних рівнів цін і вибирають таку ціну, що забезпечить максимальне надходженняі готівки і максимальне відшкодування витрат. В усіх подібних випадках поточніфінансові показники для фірми важливіше довгострокових.

Інші фірми хочутьбути лідерами на ринку із міркувань, що компанія, який належить найбільша частка ринку, буде мати самі низькі витрати і найвищі довгострокові прибутки.Домагаючись лідерства на ринку, вони йдуть на максимально можливе зниження цін.Варіантом цієї мети є прагнення домогтися конкретного збільшення частки ринку.

Фірма може поставитисобі мету домогтися, щоб її товар був самим високоякісним з усіх пропонованихна ринку. Звичайно це вимагає встановлення на нього високої ціни, щоб покритивитрати на досягнення високої якості і проведення дорогих досліджень.

2. Визначення попиту.

Будь-яка ціна,призначена фірмою, так чи інакше, позначиться на рівні попиту на товар.Залежність між ціною і сформованим у результаті цього рівнем попитупредставлена кривої попиту (див. мал. 2.2.). Крива показує, яку кількістьтовару буде продано на ринку протягом конкретного відрізка часу. У звичайнійситуації попит і ціна знаходяться в зворотно пропорційній залежності. Так що,піднявши ціну з Ц1 до Ц2 фірма продає меншу кількості товару. Імовірно,споживачі з обмеженим бюджетом, зустрівшись з вибором альтернативних товарів,стануть купувати менше тих, ціни на які виявляються для них занадто високими.Більшість кривих попиту йде вниз по прямій чи вигнутій лінії, як на малюнку2.2.а. Однак у випадках із престижними товарами крива попиту іноді має додатнійнахил типу представленого на малюнку 2.2.б. Споживачі порахували більш високуціну показником більш високої якості чи більшої бажаності товару. Однак при занадтовисокій ціні (Ц3) рівень попиту виявляється нижче, ніж при ціні Ц2.

ДВА МОЖЛИВИХ ВАРІАНТИПОПИТУ

Кількість штук товару, куплених за визначений період

А. Для більшості товарів Б. Для престижних товарів

Рис. 2.2.

Більшість фірм, такчи інакше, прагнуть проводити виміри зміни попиту. Розходження в підходах дорозмірів диктуються типом ринку. В умовах чистої монополії крива попитусвідчить про те, що попит на товар обґрунтований ціною, що фірма за нього хоче.Однак з появленням одного чи більше конкурентів крива попиту буде мінятися в залежностівід того, чи залишаються ціни конкурентів постійними чи міняються. У даномувипадку будемо вважати, що вони залишаються немінливими.

Для виміру попитунеобхідно провести його оцінку при різних цінах. При цьому треба пам'ятати, щона попиті можуть позначитися, крім ціни, і інші фактори, наприклад збільшенняобсягів реклами, і стає неможливим визначити, яка частина збільшення попиту обумовленазниженням ціни, а яка — збільшенням реклами. Під впливом нецінових факторіввідбувається зрушення кривої попиту, а не змінення її форми. Якщо початковийрівень попиту представлений кривої З1 (див. мал. 2.3.), при цьому за ціною Цпродається К1 штук товару, і раптово змінилась ситуація в економіці чипродавець подвоїв рекламу, то рівень попиту, що підвищився в зв'язку з цим,відбивається у виді зрушення вгору по кривій попиту з положення З1 у положенняЗ2. Не змінюючи ціни, продавець став продавати К2 штук товару.

ЗРУШЕННЯКРИВОЇ ПОПИТУ ПІД ВПЛИВОМ ЗАХОДІВ

ПОСТИМУЛЮВАННЮ ЗБУТУ Й ІНШИХ НЕЦІНОВИХ ФАКТОРІВ

Кількість товару, закуплена протягом визначеного відрізка часу

Рис. 2.3.

3. Оцінкавитрат.

Попит, як правило,визначає максимальну ціну, що фірма може запросити за свій товар, а мінімальнаціна визначається витратами фірми. Компанія прагне призначити на товар такуціну, щоб вона повністю покривала усі витрати по його виробництву, розподілу ізбуту, включаючи норму прибутку.

Витрати фірмибувають двох видів — постійні і перемінні.

Постійні витрати (називані також «накладні витрати»)- це витрати, що залишаються незмінними. Так, фірма повинна щомісяця платити заоренду приміщення, теплопостачання, виплачувати відсотки, платню службовцям іт.д. Постійні витрати присутні завжди, незалежно від рівня виробництва.

Перемінні витрати міняються в прямій залежності відрівня виробництва. У розрахунку на одиницю продукції ці витрати звичайнозалишаються незмінними. А перемінними їх називають тому, що їхня загальна сумаміняється в залежності від числа вироблених одиниць товару.

Валові витрати являють собою суму постійних і переміннихвитрат при кожному конкретному рівні виробництва. Керівництво прагне стягуватиза товар таку ціну, що як мінімум покривала б усі валові витрати виробництва.

4. Аналізцін і товарів конкурентів.

Хоча максимальнаціна може визначатися попитом, а мінімальна — витратами, на встановлення фірмоюсереднього діапазону цін впливають ціни конкурентів і їхні ринкові реакції.Фірмі необхідно знати ціни і якість своїх конкурентів. Цього можна домогтисядекількома способами. Фірма може доручити своїм представникам зробитипорівняльні покупки, щоб зіставити ціни і самі товари між собою. Вона можероздобути прейскуранти конкурентів, закупити їхнє устаткування і розібратийого. Вона може також попросити покупців висловитися з приводу того, як вонисприймають ціни і якість товарів конкурентів.

Використовуючи знанняпро ціни і товари конкурентів фірма може скористатися в якості відправноїкрапки для власного ціноутворення. Якщо її товар аналогічний товарам основногоконкурента, вона змушена буде призначити ціну, близьку до ціни товару цьогоконкурента. У противному випадку вона може втратити збут. Якщо товар нижче поякості, фірма не зможе запросити за нього ціну таку ж, як у конкурента.Запросити більше, ніж конкурент, фірма може тоді, коли її товар вище по якості.Власне кажучи, фірма користується ціною для позиціонування своєї пропозиціїщодо пропозиції конкурентів.

5. Вибірметоду ціноутворення.

Знаючи графікпопиту, розрахункову суму витрат і ціни конкурентів, фірма готова до виборуціни власного товару. Ціна ця буде десь у проміжку між занадто низкою, що незабезпечує прибутку, і занадто високою, що перешкоджає формуванню попиту.Мінімально можлива ціна, як уже було відзначено вище, визначається собівартістюпродукції, максимальна — наявністю якихось унікальних достоїнств у товаріфірми. Ціни товарів конкурентів і товарів замінників дають середній рівень,якого фірмі варто дотримувати при призначенні ціни. Більш конкретно методивстановлення цін будуть розглядатися в п.2.4.

6.Встановленняостаточної ціни.

Ціль усіх попередніхметодик — звузити діапазон цін, у рамках якого і буде обрана остаточна цінатовару. Однак перед призначенням остаточної ціни фірма повинна розглянути ряддодаткових розумінь.

Психологіяціносприйняття.

Продавець повиннийвраховувати не тільки економічні, але і психологічні фактори ціни. Багатоспоживачів дивляться на ціну як на показник якості. Багатьом фірмам вдаєтьсязбільшити збут своєї продукції підвищенням ціни на свої товари, і ці товарибудуть вважатися престижними. Метод установлення ціни з урахуваннямпрестижності товару виявляється особливо ефективним, наприклад, до парфумів чидорогих автомобілів, що можуть коштувати в 10 разів дешевше, але люди платятьза них у 10 разів дорожче, оскільки вважають, що така ціна припускає щосьособливе.

Існує ще неписанийзакон, якого дотримують майже всі продавці: ціна обов'язково повинна виражатисянепарним числом. Наприклад, замість ціни $ 200 установлюють ціну $ 199, і тодідля багатьох споживачів цей товар буде коштувати $ 100 із зайвим, а не $ 200 іззайвим.

Політика цінфірми.

Передбачувану цінуварто перевірити на відповідність установкам практикуємої політики цін. Багатофірм виробили установки щодо свого бажаного цінового образа, надання знижок зціни, і вживання відповідних заходів у відповідь на цінову діяльністьконкурентів.

2.2 Види цін

Оскільки цінаобслуговує оборот по реалізації і/чи закупівлі товарів, то відповідно в цініоднаковою мірою повинні бути враховані інтереси і виробника, і споживача продукції,що, у свою чергу, залежить від того, де, коли і при яких умовах відбуваєтьсяугода (покупка-реалізація).

Для вартісної оцінкирезультатів угоди і витрат використовуються різні види цін. І вітчизняний, ісвітовий досвід показує, що використовується безліч видів цін, пов’язаних зособливостями реалізації (сировина, полуфабрикати, що комплектують вироби іт.д.);

Незважаючи на безлічцін, що діють на ринку, вони між собою взаємозалежні. Варто тільки внести змінив рівень однієї ціни, як ці зміни виявляються в рівнях іншихцін.

Це пояснюється тим,що, по-перше, існує єдиний процес формування витрат на виробництво; по-друге,усі суб'єкти ринку взаємозалежні, між собою; по-третє, має місце тіснавзаємозалежність всіх елементів ринкового господарськогомеханізму.

У залежності відтого, яка ознака взята для класифікації, всі види цін можна розділити на різнігрупи.

По характері обороту, що обслуговується,розрізняють такі види цін:

Оптові цінипокупки і продажу. Оптовоївважається ціна, по якій підприємства реалізують зроблену продукцію іншимпідприємствам, збутовим організаціям звичайно великими партіями(оптом).

До числа оптових цінвідносяться закупівельні ціни, по яких сільськогосподарські виробникиреалізують свою продукцію підприємствам, організаціям, фірмам, промисловимпідприємствам для наступної переробки. Відмінність закупівельної ціни від іншихвидів цін полягає в тім, що в її склад не включається ПДВ і акцизи. ПДВ невключається також у вартість матеріально — технічних ресурсів, щоздобуваються сільським господарством.

У міжнароднійторгівлі угоди, за рідкісним винятком, являють собою оптові операції івідбуваються вони за оптовими цінами.

Біржова ціна такожвважається оптовою.

Роздрібні ціни — це ціни продажу індивідуальному чидрібнооптовому споживачу, переважно населенню. Відпускна ціна на підприємствах громадськогохарчування — особлива форма роздрібної ціни. Ціни на послуги населенню — також особливийвид роздрібної ціни. У сфері збуту діють знижки-націнки (оптово-збутова,роздрібна).

Різниця між ціноюреалізації товару постачальницько-збутової організації й оптовою ціноюпідприємства-постачальника представляє постачальницько-збутову надбавку(націнку).

Різниця між оптовимицінами покупки (закупівлі) і продажу, між оптовою і роздрібною цінами являєсобою торгову націнку (знижку).

У залежності віддержавного впливу, регулювання, ступеня конкуренції на ринку розрізняють вільні (ринкові) і регульовані видицін.

Вільні ціни(ринкові ціни) — це ціни, щовстановлюються виробниками продукції і послуг на основі попиту та пропозиції наданому ринку.

До вільних цінвідносяться: ціна попиту, ціна пропозиції, ціна виробництва.

Ціна попиту — ціна,що складається на ринку покупця.

Ціна пропозиції — ринковаціна, вказується в оферті (офіційній пропозиції продавця) без знижок.

Ціна виробництва — ціна, що визначається на основі витрат виробництва з додаванням середньогоприбутку на весь авансований капітал.

Регульовані ціни — це ціни, що встановлюються державними органами керування.

Регульовані ціни, усвою чергу, можуть бути гарантовані, що рекомендуються, лімітні, заставні,граничні (захисні) ціни. У числі регульованих цін виділяють:

Граничні ціни — цетакі ціни, вище яких підприємства не можуть установлювати ціну своєї продукції чи послуг.

Фіксовані ціни — цеціни, установлювані на визначеному рівні, зміна яких можливо тільки зарішенням органа суб'єкта чи ринку, що затвердив їх.

За способомвстановлення, фіксації розрізняють: тверді, рухливі, змінні ціни. Ці види цін встановлюються в договорі,контракті.

Тверді ціниназивають ще постійними. Це такі ціни, що встановлюються в момент підписаннядоговору і не міняються протягом усього терміну постачання продукції по даномудоговорі, угоді, контракту.

В договорі робитьсязастереження «ціна тверда, зміні не підлягає». Тверді цінизастосовуються в угодах:

· з негайним постачанням;

· з постачанням протягом короткого терміну;

· тривалі термінипостачання, що передбачають. При тривалих термінах постачання зазначають вдоговорі застереження «ціна тверда, зміні не підлягає» повинна бутиприсутнім обов'язково. Рухлива ціна — така ціна, коли в договорі передбачено,що ціна, фіксована в момент укладання договору, може бути надалі переглянута, якщодо моменту виконання договору ринкова ціна зміниться (підвищиться чи понизиться).У такому випадку повинна змінитися ціна, зафіксована в договорі, про щоробиться відповідне застереження. Це застереження називається«застереження про підвищення і зниження ціни».

Звичайно в договоріобумовлюється, що при відхиленні ринкової ціни від контрактної в розмірі 2-5%перегляд фіксованої ціни не проводиться. При встановленні рухливої ціни вдоговорі вказується джерело інформації, по якому можна судити про змінуринкової ціни. Рухливі ціни звичайно встановлюються на промислову сировинну,продовольство, що поставляється за довготерміновими договорами.

Змінна ціна — цеціна, обчислювальна в момент виконання договору шляхом перегляду первісноїдоговірної ціни з урахуванням змін у витратах виробництва, за період часу,необхідний для виготовлення продукції. (Наприклад, коли має місце інфляція,стійка зміна цін на ресурси і т.д.)

Змінні цінивстановлюються звичайно на товари з довгостроковими термінами виготовлення,наприклад складне промислове устаткування, судна.

Під час підписаннядоговору фіксується так звана вихідна, базисна ціна, тобто ціна, щовикористовують як базу для розрахунків, обумовлюється її структура, а саме:перемінні витрати (витрати на сировину і матеріали, зарплату), частка постійнихвитрат (накладні витрати, амортизацію), прибуток, а також приводиться метод розрахункузмінної ціни, яким сторони будуть користатися.

Слід зазначити, щоці види цін широко використовуються в міжнародній торгівлі.

В умовах швидкоміняющоїся кон'юнктури ринку при встановленні змінної ціни в інтересах покупця(імпортера) у договір (контракт) можуть бути внесені деякі застережні умови.Наприклад, установлена межа у відсотках до договірної ціни, у рамках якогоперегляд ціни не відбувається, визначений відсоток можливої зміни ціни(наприклад, не понад 10% від загальної суми витрат). Ця межа називаєтьсялімітом ковзання.

У договорі чи контрактіможе бути передбачено, що зміни поширюються не на всю суму витрат виробництва,а лише на визначені їхні елементи (наприклад, на метал при будівлі судна) із вказаннямвеличини у відсотках від загальної вартості замовлення.

У договорі,контракті зміна ціни може бути переглянута не на весь термін дії договору(контракту), а на більш короткий період (наприклад, на перші 6 місяців від дативисновку договору), тому що протягом цього періоду постачальник може закупитивсі необхідні матеріали для виконання замовлення.

На практиці інодізастосовують змішаний спосіб фіксації ціни, коли частина ціни фіксується твердопри висновку договору, інша частина — у виді змінної ціни.

За способомодержання інформації про рівень ціни розрізняють друковані і розрахункові ціни. На ці види цін орієнтуютьсяпостачальники продукції і покупці при визначенні рівня ціни в договорі чиконтракті.

Друковані ціни — цеціни, що повідомляються в спеціальних і фірмових джерелах інформації. До друкоємихцін відносяться: довідкові і прейскурантні ціни, біржові котировкі, ціни аукціонів,торгів.

Довідкові ціни — цеціни, що друкуються в різних виданнях. Джерелами довідкових цін є економічнігазети і журнали, спеціальні бюлетені, фірмові каталоги, прейскуранти.

Довідкові ціниможуть бути, по-перше, номінальними, тобто не зв'язаними з реальнимикомерційними операціями. Номінальні ціни застосовують як базу при укладанніугод. Нарахування знижок, надбавок розраховується з номінальної ціни. Номінальнуціну часто називають базовою чи базисною ціною, тому що вона застосовується як вихідну базу при встановленні ціни на аналогічні вироби. Як базисну цінурозуміють ціну товару визначеної якості, специфікації, у заздалегідьустановленому географічному пункті (так називаному базисному пункті). Ці ціни,як правило, завищені в порівнянні з цінами реальних угод. Тому розмір знижок здовідкових цін у процесі переговорів досягає 15-30 і навіть 50%.

Номінальноюназивають біржову котирувальну ціну за товару, по якому в день котирування небуло укладено угод.

По-друге, довідковіціни можуть бути цінами, що відбивають операції, зроблені за минулий період(місяць, тиждень). Базові ціни широко застосовуються в кредитній практиці. Базовимицінами вважають ціни, що діяли на 1 число місяця, у якому отриманий кредит, що маєбути оговорено в угоді.

Ціни фактичних угодтакож є довідковими. Однак ці ціни регулярно не публікуються, а з'являються в друкованихзасобах епізодично.

Ціни пропозиціївеликих фірм також є довідковими цінами, тому що первісні ціни в результаті торгівзнижуються.

Прейскурантні ціни- це вид довідкової ціни, що друкується у прейскурантах, тобто довідникахфірм-продавців. Ціни прейскурантів і каталоги звично надаютьсяфірмами-постачальниками у відповідь на запити покупців.

Розрахункова ціназастосовується в договорах, контрактах на нестандартне устаткування, вироблене заіндивідуальними замовленнями. Ціни на таке устаткування розраховуєтьсяпостачальником для кожного конкретного замовлення з обліком технічних ікомерційних умов даного замовлення, а в деяких випадках остаточновстановлюються лише після у виконання замовлення.

На рівеньрозрахункової ціни визначний вплив робить та обставина, що спеціальні машини йустаткування найчастіше випускають фірми фактично пануючі в даній порівняновузькій області. Вироблене ними устаткування зв'язано з запатентованимивинаходами, удосконаленою технологією, наявністю кваліфікованого персоналу.Зведення про ціни на спеціальне устаткування зустрічаються епізодично в друкованихзасобах, і їх практично неможливо використовувати для порівняння при виборірівня ціни.

Ціни попередніх угодвикористовуються у випадку відносної стабільності цін на машини й устаткування.Вони практикуються при розміщенні замовлень в умовах стійких зв’язків міжконтрагентами.

За умовами постачання і продажу розрізняютьнаступні види цін:

нетто — ціна на місці купівлі-продажу; брутто(фактурна ціна) — визначається з урахуванням умов купівлі-продажу (виду ірозміру податків, наявності і рівня знижок, виду «франко» і умовистраховки). Диференціація цін в залежності від того, хто - продавець чи покупець- бере на себе транспортні видатки, розрізняють по виду «Франко».Термін «Франко» показує, до якого пункту на шляху просування товарупродавця до покупця постачальник відшкодовує транспортні витрати. Наприклад,франко-склад продавця означає, що усі витрати по доставці несе покупець, афранко-склад споживача — усі витрати оплачуються продавцем.

1. Фактура — рахунок, що виписується продавцем на ім'я покупця й підтверджуючий фактичнепостачання товару чи послуг і їхню вартість.

2. Розрізняють єдиніціни з включенням витрат по доставці. Цей метод встановлення припускаєформування фірмою єдиної ціни для всіх покупців незалежно від їхнього місцярозташування з включенням у неї однакової суми транспортних витрат, щорозраховується як середня вартість всіх перевезень.

Транспортний факторвраховується в зовнішньоторговельних цінах. Порядок обов'язків продавців іпокупців у частині розподілу між ними транспортних і інших супутніх витратвикладений у документі, що відомий як "Інкотермс 1990 р." (раніше1980 р., 1976 р., 1967 р., 1953 р., 1936 р.- спочатку Міжнародна торговельнапалата надрукувала цей перелік міжнародних правил з метою уніфікації торговихтермінів). Інкотермс пояснює, у якому розмірі витрати поділяються міжсторонами).

Усього нараховується13 термінів, що згруповані в чотири групи — базисні категорії — ЕхWorks(франко-підприємство).

2.3Методи встановлення цін

Розрахунок цінипо методу «середні витрати плюс прибуток».

Найпростіший спосібціноутворення полягає в нарахуванні визначенної націнки на собівартість товару.Цей спосіб широко використовується як у ринкових, так і в неринкових секторахекономіки. Стандартними націнками користатися як правило не логічне, длявстановлення оптимальної ціни необхідно враховувати особливості поточногопопиту і конкуренції.

І все-таки методикарозрахунку цін на основі націнок залишається популярної з ряду причин.

По-перше, продавці більше знають про витрати, чим пропопит. Прив'язуючи ціну до витрат, продавець спрощує для себе проблему ціноутворення.Йому не приходиться занадто часто коректувати ціни в залежності від попиту.

По-друге, якщо цим методом ціноутворення користаютьсяусі фірми галузі, їхні ціни швидше за все будуть схожими. Тому цінова конкуренціязводиться до мінімуму.

По-третє, багато хто вважає методику розрахунку«середні витрати плюс прибуток» більш справедливої по відношенню і допокупціів, і до продавців. При високому попиті продавці не наживаються зарахунок покупців і разом з тим мають можливість одержати справедливу нормуприбутку на вкладений капітал.

Розрахунок цінина основі аналізу беззбитковостіі забезпечення цільового прибутку це ще один метод ціноутворення на основівитрат. Фірма прагне установити ціну, що забезпечить їй бажаний обсяг прибутку.Така методика ціноутворення ґрунтується на графіку беззбитковості. На ньомупредставлені загальні витрати й очікувані загальні надходження при різнихумовах обсягу продажів. Гіпотетичний графік показаний на малюнку 2.4.

ГРАФІКБЕЗЗБИТКОВОСТІ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЦІНИ ТОВАРУ

/> /> /> /> /> /> /> />

Млн.$

Рис. 2.4.

Незалежно від обсягузбуту постійні витрати дорівнюють $ 6 млн. Валові витрати ростуть одночасно зростом збуту. Крива валових надходжень починається на початку координат ізростає в міру збільшення числа проданих одиниць товару. У даному прикладі цінадорівнює $ 15 (і 800 тис. шт. коштують $ 12 млн.). При такій ціні длязабезпечення беззбитковості, тобто для покриття валових витрат надходженнями,фірма повинна продати як мінімум 600 тис. товарних одиниць. Якщо вона прагне доодержання валового прибутку в розмірі $ 2 млн., їй потрібно продати як мінімум800 тис. товарних одиниць за ціною $ 15 за штуку. Якщо фірма готова стягуватиза свій товар більш високу ціну, то для одержання цільового прибутку їй необов'язково продавати так багато одиниць товару. Однак при цій більш високійціні ринок, можливо, не поглине навіть меншу кількість товару. Багато чогозалежить від еластичності попиту за цінами, чого графік беззбитковості невідбиває. Такий метод ціноутворення жадає від фірми розгляду різних варіантівцін, їхнього впливу на обсяг збуту, необхідний для подолання рівня беззбутковостій одержання цільового прибутку, а також аналізу імовірності досягнення всьогоцього при кожній можливій ціні товару.

Установлення цінина основі цінності товару, що відчувається.

Усе більшечисло фірм при розрахунку ціни починають виходити з відчуваємої цінності своїхтоварів. Основним фактором ціноутворення вони вважають не витрати продавця, асприйняття товару покупцями. Для фомування у свідомості споживачівпредставлення про цінність товару в маркетингу використовуються неціновіспособи впливу. Ціна в цьому випадку покликана відповідати цінніснійзначимості товару. Це спостерігається, наприклад, у тім, що багато ідентичнихтоварів у різних місцях коштують по-різному (наприклад, у залежності від рівнясервісу). Фірмі необхідно виявити, які ціннісні уявлення знаходяться усвідомості споживачів про товари конкурентів і скільки вони готові заплатити закожну вигоду, присовокуплену до пропозиції. Якщо продавець запросить більше визнаваємоїпокупцем ціннісної значимості товару, збут фірми виявиться нижче, ніж міг бибути. Багато компаній завищують ціни своїх товарів, і ті погано йдуть на ринку.Інші фірми, навпаки, призначають на свої товари занадто низькі ціни. Тоді цітовари прекрасно йдуть на ринку, але приносять фірмі менше надходжень, чиммогли б при ціні, підвищеної до рівня їхньої ціннісної значимості впредставленні покупців.

Установлення цінина основі рівня поточних цін.

Призначаючиціну з урахуванням рівня поточних цін, фірма в основному орієнтується на ціниконкурентів, і менше уваги звертає на показники власних витрат чи попиту. Вонаможе призначити ціну на рівні, вище чи нижче рівня цін своїх конкурентів. В олігополістичнихсферах діяльності усі фірми звичайно встановлюють ту саму ціну. Більш дрібніфірми «випливають за лідером», змінюючи ціни, коли їх змінює ринковийлідер, а не в залежності від коливання попиту на свої товари чи власні витрати.Деякі фірми можуть стягувати невелику преміальну націнку чи надають невеликузнижку, зберігаючи цю різницю в ціні постійною.

Такий методціноутворення досить популярний. У випадках, коли еластичність попиту з працеюпіддається виміру, фірмам здається, що рівень поточних цін уособлює собоюколективну мудрість галузі, і це гарантує отримання справедливої нормиприбутку.

Установлення цінина основі закритих торгів.

Конкурентнеціноутворення застосовується й у випадках боротьби фірм за підряди в ходіторгів. У подібних ситуаціях при призначенні своєї ціни фірма відштовхуєтьсявід очікуваних цінових пропозицій конкурентів, а не від взаємин між цією ціноюі показниками власних витрат чи попиту. Фірмі хочеться завоювати контракт, адля цього потрібно запросити ціну нижче, ніж в інших. Однак ціна не може бутинижче собівартості, інакше фірма нанесе сама собі фінансові втрати.

2.4 Проблемиціноутворення на продукцію, роботи і послуги підприємства

Ціна — складнаекономічна категорія. У ній фокусуються практично всі основні економічнівідносини в суспільстві. Насамперед, це відноситься до виробництва іреалізації товарів, формуванню їхньої вартості, а також до створення, розподілуі використанню грошових нагромаджень.

Ціноутворення — процес формування цін на товари і послуги. Характерні дві основні системиціноутворення: ринкове ціноутворення, що функціонує на базі взаємодії попиту тапропозиції, і централізоване державне ціноутворення — формування цін державнимиорганами. При цьому в рамках витратного ціноутворення в основу формування цінилежать витрати виробництва і обороту.

Перед усімапідприємствами й організаціями в якості однієї з основних встає проблемавизначення ціни на свої товари і послуги. В умовах ринку ціноутворенняпредставляє дуже складний процес, воно піддано впливу безлічі факторів. Вибірзагального напрямку в ціноутворенні головних підходів до визначення цін на новіі вироблені вже вироби, послуги, що надаються з метою збільшення обсягівреалізації, товарообороту, підвищення виробництва і зміцнення ринкових позиційпідприємства забезпечується на основі маркетингу. Ціни і цінова політикавиступають однієї з головних складових маркетингу підприємства. Цінизнаходяться в тісній залежності від інших сторін діяльності кампанії, від рівняцін багато в чому залежать комерційні результати, що досягаються. Невірна чи вірнацінова політика впливає на все функціонування підприємства. Сутьцілеспрямованої цінової політики заключаеться в тім, щоб встановлювати натовари такі ціни, так варіювати ними в залежності від ситуації на ринку, щобопанувати його максимально можливою часткою, домогтися запланованого обсягуприбутку й успішно вирішувати всі стратегічні і тактичні задачі. У рамкахцінової політики приватні рішення (взаємозв'язок цін на товари в межахасортименту, використання знижок, варіювання цінами, забезпечення оптимальногоспіввідношення своїх цін і цін конкурентів, формування цін на нові товари іт.д.) складаються в єдину інтегровану систему.

Ціна завжди булаосновним фактором, що визначає вибір покупця. Це характерно серед незаможнихгруп населення стосовно до продуктів типу товарів широкого вжитку. Але останнімчасом на купівельному виборі енергічніше стали відбиватися цільові фактори,зокрема, стимулювання збуту, організація розподілу товару, послуг для різноїклієнтури.

3.Моделювання господарської діяльності підприємства

3.1.Методичні принципи розрахунку обсягів господарської діяльності підприємства

Таблиця3.1

Обсяги господарської діяльності підприємствана

календарний рік

Об¢єкти господарської діяльності

Одиниці виміру

Кількість продукції

Ціна для визначення валової продукції, грн.

Валова продукція, тис. грн.

1.Фотознімки тис.шт. 651.3 0.6 521.04

Визначаючи обсяги господарської діяльностіпідприємства за рік ми брали кількість випущеної продукції підприємством ( внашому випадку це будуть фотознімки), ціну собівартості виробу і на основі цихданих розрахували валову продукцію.

3.2 Формування витрат підприємства приздійсненні господарської діяльності

Таблиця 3. 2

Розрахунок вартості запасів, робіт і послуг,використаних для

здійснення господарської діяльності за прямимивитратами

Найменування виробничих запасів, робіт, послуг Одиниці виміру Ціна, грн. Об¢єкти господарської діяльності за асортиментом

Витрата матеріалів на весь обсяг господ. діяльності

(тис.)

Вартість викорис- таних виробничих матеріалів, грн найменування один. виміру кількість Витрата матеріалів на одиницю продукції 1 2 3 4 5 6 7 8 = 6*7 9 = 8*3 Друкування фотознімків шт. 0.6 Друкування фотознімків тис.шт. 651.3 4 2605.2 1563.12

Для друкування фотознімківвикористовуємо наступні матеріали:

· Папір

· Хімічні складники

· Вода

· Конверт

Таблиця3.3

Розрахунок витрат на прямуоплату праці

Об’єкти господарської діяльності Виконані роботи Основна оплата праці Додаткова оплата праці, тис.грн Нарахована оплата праці, тис.грн. Назва робіт Од. виміру Обсяг робіт Форма Система Розцінка, грн Сума, тис.грн. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Оператор цифрового друку Друкування фотознімків тис. шт. 651.3 відрядна відрядно — преміальна 0,08 52.1 36.1 88.2

Розрахуноквитрат на пряму оплату праці робиться з розрахунку на одного працівника зурахуванням річної виробленої продукції.

Розрахунок місячної заробітної плати ведеться такимчином. Оператор цифрового друку в середньому виробляє за рік 651.3 тис. шт.фотознімків. Форма оплати праці – відрядна, система відрядно — преміальна. Закожен виготовлений фотознімок він отримує 0.08 коп. Перемноживши кількістьвиробленої ним продукції за рік ми отримаємо його річний фонд основноїзаробітної плати. Крім основної заробітної плати він, за результатамидіяльності фірми, отримає в кінці кварталу премію. Сума премії визначаєтьсякерівництвом персонально. В таблиці наведена сума премії оператора цифровогодруку за 2001 рік.

Розрахунок оплати праці іншим працівникам проводитьсяаналогічно.

Загалом річний фонд оплати праці становить 190.79 тис.грн.

Таблиця 3.4

Нарахування обов’язкових платежів підприємства

Назва платежу База оподаткування (тис. грн.) Ставка, %

Сума

(тис. грн.)

Пенсійний фонд

Фонд соціального страхування

Фонд страхування на випадок безробіття

190.79

0,5

57.24

13.36

0.95

Після того як заробітна плата працівникам нарахована,необхідно з тієї суми сплатити обов’язкові платежі в бюджет. Наведена вищетаблиця ілюструє всі необхідні відрахування

Таблиця 3.5

Нарахування амортизації

Об¢єкт основного засобу

Метод нарахування

Сума за рік

Машина для проявки фотоплівок і друку фотокарток Frontier 525

комп’ютер Pentium III

фотокамера та устаткування для фотосалону

Слайд – сканер

Допоміжне устаткування

Зменшення залишкової вартості

279.18

7444.8

2326.5

23265

16401.8

При нарахуванні амортизації підприємство використовує методзменшення залишкової вартості. Щоб розрахувати суми амортизації за цим методоміснує наступний алгоритм:

Ра = На * Зв

де, На – норма амортизації на рік, вона дорівнює 0,423

Зв – залишкова вартість об¢єкта

Для приміщення офісу та майстерні амортизацію не розраховуємо,тому що це орендовані приміщення.

Сума амортизації для:

Машинидля проявки фотоплівок ідрукуфотокартокFrontier525= 0,423 * 660 000 (Залишкова вартість) = 279.18

Комп’ютера PentiumIII = 0,423 * 8800 = 3722.4 (Комп’ютерів 2 шт. відповідно сума амортизації= 3722.4 * 2 = 7444.8)

Фотокамеритаустаткуваннядля фотосалону = 0,423 * 5500 = 2326.5

Слайд – сканера = 0,423* 27500 = 11632.5 (Комп’ютерів 2 шт. відповідно сума амортизації = 11632.5 * 2= 23265)

Допоміжного устаткування = 0,423* 38775 = 16401.8

Таблиця 3.6

Розрахунок виробничої собівартості цифровихфотознімків

Показник

Сума, тис.грн.

Матеріальні витрати

Оплата праці

Соцстрах

Амортизація

Витрати для визначення виробничої собівартості

Кількість виготовленої продукції

Виробнича собівартість одиниці продукції

182.36

52.1

19.5

279.18

533.14

651.3 тис. шт.

0.8 грн.

При визначенні собівартості до суми амортизаційнихвідрахувань ми включили тільки відрахування тої техніки, яка задіяна увиробництві цифрових фотознімків.

3.3 Формування доходів підприємства

Таблиця 3.7

Розрахунок ціни на продукцію підприємства

Структура ціни

Сума, тис. грн.

1. Виробнича собівартість калькуляційної продукції 533.14 2. Адміністративні витрати 8.8 3. Витрати на збут 7.6 4. Прибуток 24.6 5. Ціна підприємства

574.14

(0.9 грн. за одиницю)

6. ПДВ 0.18 7. Ціна для покупця 1.07

При визначені ціни на продукцію ми врахували всі затрати якінесе підприємство в процесі виробництва і реалізації продукції, бажану нормуприбутку на одиницю продукції і таким чином визначили відпускну ціну товару.Прибавивши до відпускної ціни суму податку на додану вартість (20%) ми отрималиціну за яку буде реалізовуватись товар. ПДВ і Ціну для покупця розраховувалидля одиниці товару.

3.4. Фінансовий результатгосподарської діяльності

Таблиця 3.8

Розрахунок фінансового результату від

господарської діяльності підприємства.

Показники

Сума, тис. грн.

1. Чистий доход 696.9 2. Виробнича собівартість 533.14 3. Валовий прибуток 163.76 4. Адміністративні витрати 8.80 5. Витрати на збут 7.60 6. Фінансовий результат від операційної діяльності 147.36 7. Прибуток для оподаткування 147.36 8. Податок на прибуток (30%) 44.20 9. Чистий прибуток 103.16 10. Використання прибутку а) поповнення статутного капіталу 20.5 б) резервний фонд 5.7 в) нерозподілений прибуток 76.96

При розрахунку фінансового результату від господарськоїдіяльності нами було визначено слідуючи показники: чистий доход (виручку)(відпускну ціну 1.7 грн. * кількість проданої продукції 651.3 тис.шт. = 696.9тис.грн., виробничу собівартість (собівартість одного виробу 0.8 грн. *кількість випущеної продукції 651.3 тис.грн.).

Після врахування всіх витрат отримуємо суму прибуткудо оподаткування, а після сплати податку на прибуток отримуємо суму чистогоприбутку.

ВИСНОВОК

Дослідивши, на прикладі ТОВ „Кодак — Смайл”, питання ціноутворення можна зробити слідуючи висновки :

· ціна булаі залишається найважливішим критерієм прийняття споживчих рішень;

· ціноваполітика багатьох фірм нерідко виявляється недостатньо кваліфікованої;

· будь-якаціна, призначена фірмою, так чи інакше, позначиться на рівні попиту на товар;

· багатофірм прагнучи максимізувати поточний прибуток проводять оцінку попиту і витратстосовно до різних рівнів цін і вибирають таку ціну, що забезпечить максимальненадходження і готівки і максимальне відшкодування витрат. В усіх подібнихвипадках поточні фінансові показники для фірми важливіше довгострокових;

· ціноутворенняпредставляє дуже складний процес, воно піддано впливу безлічі факторів;

· Для вартісноїоцінки результатів угоди і витрат використовуються різні види цін. Івітчизняний, і світовий досвід показує, що використовується безліч видів цін, пов’язанихз особливостями реалізації (сировина, полуфабрикати, що комплектують вироби іт.д.);

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Золотогоров В.Г.Энциклопедический словарь по экономике. Минск: Полымя, 1997

2. Котлер Ф. Маркетинг,менеджмент — Спб: Питер, 1999

3. Уткин Э.А. Цены.Ценообразование — М: Экмос, 1997

4. Цены иценообразование / под ред. проф. В.Е. Есипова — Спб: Петер, 1999

5. Экономика предприятия// под ред. проф. О.И. Волкова — М: Инфра-М, 1998

еще рефераты

Еще работы по маркетингу

Реферат по маркетингу

Открытие автокафе ООО "БлинОК"

31 Августа 2013

Реферат по маркетингу