Реферат: Основні принципи формування зовнішньої торгівлі в Україні на сучасному етапі
МІНІСТЕРСТВОАГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Полтавськадержавна аграрна академія
КУРСОВАРОБОТА
здисципліни: Макроекономіка
натему:
Основніпринципи формування зовнішньої торгівлі в Україні на сучасному етапі
Зміст
Вступ
Розділ 1. Поняття зовнішньої торгівлі
1.1 Критерії оцінки зовнішньої торгівлі
1.2 Основні види зовнішньої торгівлі
Розділ 2. Регулювання торгових відносин
2.1 Рівні регулювання торгових відносин
2.2 Інструменти державної політики України в царині зовнішньої торгівлі
Розділ 3. Аналіз зовнішньоторговельної діяльності України
3.1 Принципи та стан торгової політики на сьогоднішньому етапі
3.2 Тенденції і суперечності розвитку зовнішньої торгівлі
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність теми у сучасних умовах доситьважлива, через те що, зовнішня торгівля складає основу торгівлі між країнами. Узагальному виді міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можутьрозвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і в такийспосіб збільшувати загальний обсяг виробництва. Суверенні держави, як і окремірегіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, що вониможуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну натовари, що вони не в змозі самі ефективно робити.
Викладене вище цілком справедливо увідношенні світової торгівлі, і у визначеному змісті це питання можна вважативичерпаним. В основі більш заглибленого дослідження питання «Чому країниторгують?» лежать дві обставини.
По-перше, економічні ресурси, природні,людські, інвестиційні товари, розподіляються між країнами світу вкрайнерівномірно; країни істотно розрізняються по своєю забезпеченістю економічнимиресурсами.
По-друге, ефективне виробництво різнихтоварів вимагає різних технологій чи комбінацій ресурсів.
Важливо підкреслити, що економічнаефективність, з яким країни здатні робити різні товари, може змінюватися ідійсно змінюється згодом. Зрушення в розподілі ресурсів і технології можутьприводити до зрушень у відносній ефективності виробництва товарів у різнихкраїнах. Наприклад, в Україні за останні 40-50 років істотно підвищилася якістьробочої сили і значно збільшився сукупний обсяг основних фондів.
Тому Україна, що експортувала піввіку назадпереважно сільськогосподарські товари і сировину тепер вивозить у великійкількості вироби обробної промисловості.
Точно так само нові технології, що сприялирозвитку виробництва синтетичних волокон і штучного каучуку радикально змінилиструктуру ресурсів, необхідну для виготовлення цих товарів і, таким чином,змінили відносну ефективність їхнього виробництва. У міру еволюції національнихекономік можуть змінюватися кількість і якість робочої сили, обсяг і складкапіталу, виникати нові технології. Можуть перетерпіти зміни навіть масштаби іякість земельних і природних ресурсів. У міру того, як відбуваються ці зміни,відносна ефективність, з яким країни роблять різні товари, буде такожзмінюватися.
Предметом дослідження є пошук шляхів виходуна нові зовнішні ринки, та оптимізація умов, щодо регулювання цих відносин.
Об’єктом дослідження виступаєзовнішньоторговельна діяльність України.
Метою дослідження є аналіз сучасного станузовнішньоторговельних відносин з зарубіжними країнами.
Методологічною базою для виконаннядосліджень виступили Закони і нормативні документи України, наукова література,періодичні видання.
Інформаційними джерелами слугувалистатистичні дані розвитку зовнішньої торгівлі України.
Структура роботи. Робота складається ізвступу трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.
Розділ 1. Поняття зовнішньої торгівлі
1.1 Критерії оцінки зовнішньої торгівлі
Зовнішня торгівля (далі ЗТ) — це відносиниміж суб'єктами ЗЕД з приводу купівлі-продажу товарів, капіталів, робочої силита послуг.
Зовнішня торгівля в широкому розумінніохоплює всяку обмінну діяльність як товарами, так і іншими продуктами людськоїпраці. Більше того, зовнішня торгівля охоплює і предмети, що не створюютьсялюдьми, а іноді й не зовсім досяжні для людей (наприклад, ділянки на Місяці).Тобто загалом зовнішню торгівлю можна визначити як систему відносин обмінногохарактеру (купівлі-продажу), що виникають та існують між суб'єктами ЗЕД ібазуються на міжнародному поділі праці.
У рамках цього розділу зовнішня торгівлярозглядається тільки як форма міжнародних економічних відносин, що відображаютьтоварно-грошові відносини купівлі-продажу стосовно товарів, що являють собоюпродукти так званого матеріального виробництва.
Отже, під терміном „товари” в цьому розділів основному слід розуміти товари матеріального виробництва або, іншими словами,уречевлені товари, тобто такі, які можна відчути за допомогою людських органіввідчуття чи визначити за допомогою спеціальних приладів.
Зовнішня торгівля є своєрідним проявомсвітового товарного ринку. Тому не дивно, що визначення міжнародного світовоготоварного ринку майже збігається з основним змістом зовнішньої торгівлі.
Світовий товарний ринок — це частинасвітового ринку, система обмінних відносин якого побудована на організаціїкупівлі-продажу продуктів матеріального виробництва.
На національному ринку рух товарівобумовлюється більше економічними факторами (виробничими зв'язками міжпідприємствами і регіонами країни), ніж іншими, включаючи державну політику, тона світовому ринку суттєвий вплив на міжнародну торгівлю маєзовнішньоекономічна політика окремих держав чи їхніх груп. Отже, рух товарівміж національними господарствами дещо обмежений, а деякі товари, щовиробляються в окремих країнах, взагалі не поступають у світовий товарообіг.
Зовнішня торгівля є основним напрямомгосподарської діяльності суб'єктів ЗЕД. Зовнішньоторговельні операції складають80% всіх операцій, які включає ЗЕД суб'єктів світового господарства. Цеозначає, що у зовнішній торгівлі насамперед, і розкривається головний змістгосподарської діяльності суб'єктів ЗЕД.
/>
Рис. 1.1. Обсяги зовнішньої торгівліУкраїни з країнами СНД.
Проаналізувавши рис 1.1 можна зробитивисновок про нестійку тенденцію розвитку зовнішньої торгівлі, зокрема зкраїнами СНД. Зі спадом об’ємів експорту та імпорту спостерігається їхзростання в 2003 році. З цього можна зробити висновок, що в Україніспостерігається непостійність у торгових відносинах, навіть з країнами СНД.
1.2 Основні види зовнішньої торгівлі
Конкретний зміст зовнішньої торгівлізнаходить свій прояв у діяльності різних суб'єктів світового господарства.
— По критерію суб'єктів, що здійснюютьзовнішньоторговельні операції можна виділити:
1. Зовнішня торгівля держави — цесукупність експортно-імпортних операцій окремої країни.
2. Зовнішня торгівля окремих суб'єктів ЗЕД- це сукупність експортно-імпортних операцій, який здійснює кожний з нихокремо.
— По критерію обсягу зовнішньої торгівлісуб'єктів ЗЕД виділяють:
1. Експорт суб'єктів ЗЕД — це продажтоварів іноземним суб'єктам ЗЕД та їх переміщення через митний кордон країнимісцезнаходження суб'єкта ЗЕД експортера.
2. Реекспорт суб'єктів ЗЕД — це продажіноземним суб'єктам ЗЕД та вивіз за межі країни товарів, які раніше буливвезені на її територію.
3. Імпорт суб'єктів ЗЕД — це купівлятоварів у іноземних суб'єктів ЗЕД та їх введення на територію країни, включаючизакупку товарів, які призначаються для особистого споживання національнимиорганізаціями та відомствами що знаходяться за кордоном.
4. Реімпорт суб'єктів ЗЕД — це імпорттоварів, які раніше вивозилися із країни і не підлягали переробці.
5. Зовнішньоторговельний оборот суб'єктівЗЕД — це обсяг їх експортно-імпортних угод за певний проміжок часу (як правилоодин рік).
6. Фізичний обсяг зовнішньої торгівлісуб'єктів ЗЕД — це оцінка їх експортно-імпортних угод у постійних цінах певногопроміжку часу, як правило за певний рік.
7. Генеральна торгівля суб'єктів ЗЕД — цеобсяг їх зовнішньоторговельного обороту з урахуванням вартості транзитних товарів.Цей показник, наприклад, характеризує зовнішню торгівлю держави як суб'єктаЗЕД.
8.Спеціальна торгівля суб'єктів ЗЕД — цечистий зовнішньоторговельний оборот, тобто продукція, яка остаточно булаекспортована або імпортована із країни.
— По критерію структури виділяють такіпоказники ЗТ:
1.Товарна структура зовнішньої торгівлісуб'єктів ЗЕД — це розподіл обсягу експорту на імпорт по основним товарнимпозиціям. Останні, наприклад, відображені в Єдиному митному тарифі України, девказані всі товари, які підлягають експорту чи імпорту в нашій державі.
2.Географічна структура зовнішньої торгівлісуб'єктів ЗЕД — це розподіл їх експорту та імпорту по окремими країнам, групамкраїн, регіонам світу,
3.Інституціональна структура зовнішньоїторгівлі суб'єктів ЗЕД — це розподіл зовнішньої торгівлі по суб'єктах таметодах здійснення експортно-імпортних операцій.
— По критерію динаміки зовнішньої торгівлісуб'єктів ЗЕД виділяють такі показники:
1. Темпи росту експорту суб'єктів ЗЕД.
2.Темпи росту імпорту суб'єктів ЗЕД.
3.Темпи росту зовнішньоторговельногообороту.
4.Темпи приросту експорту.
5. Темпи приросту імпорту.
6.Темпи приросту зовнішньоторговельногообороту.
— По критерію результативності зовнішньоїторгівлі суб'єктів ЗЕД виділяють такі показники:
1.Сальдо торговельного балансу суб'єктівЗЕД — це співвідношення вартості експорту і імпорту товарів за певний проміжокчасу (як правило за місяць, квартал, рік). Конкретна величина сальдоторговельного балансу суб'єктів ЗЕД становить різницю між вартістю їх експортуі імпорту.
В зв'язку з цим виділяють:
а) позитивне сальдо торговельного балансусуб'єктів ЗЕД. Це означає, що вартість експорту перевищує вартість імпорту;
б)негативне сальдо торговельного балансусуб'єктів ЗЕД — вартість імпорту більше вартості експорту
2. Сальдо балансу послуг суб'єктів ЗЕД — церізниця між вартістю послуг, які надають суб'єкти ЗЕД і вартістю послуг, яківони отримують.
Цей показник також має:
— позитивне сальдо. Коли вартість експортупослуг більше вартості імпорту послуг;
— негативне сальдо. Коли вартість імпортупослуг більше вартості експорту послуг.
3. Умови зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД.
Цей показник розраховується як індекс умовторгівлі.
Якщо індекс умов зовнішньої торгівлідорівнює 1, то дані умови не змінились, порівняно з попереднім роком.
Якщо частка менше 1, то умови зовнішньоїторгівлі погіршились. Це означає, що товар продається дешевше, а купується побільш високим цінам.
Якщо частка більше 1. то умови зовнішньоїторгівлі покращились. Це означає, що товари продаються дорожче ніж купуються.
Показник умов експорту суб'єктів ЗЕД — цеіндекс середніх цін експорту.
де чисельник — індекс середніх цін експортув і-му році; знаменник — індекс середніх цін експорту в базисному році.
Якщо частка дорівнює 1. то умови експортусуб'єктів ЗЕД не змінились.
Якщо частка менше 1, то умови експортусуб'єктів ЗЕД погіршились. Це означає, що товари продаються по більш низькимцінам у даному році порівняно з попереднім роком.
Якщо частка більше 1, то умови експортусуб'єктів ЗЕД покращились. Це означає, що в даному році товари експортуютьсясуб'єктами ЗЕД по вищим цінам ніж у попередньому році.
де чисельник — індекс середніх цін імпортув і-му році; знаменник — індекс середніх цін імпорту у базисному році.
Якщо частка дорівнює 1, то умови імпорту суб'єктівЗЕД не змінились. Якщо частка більше 1, то умови імпорту суб'єктів ЗЕДпогіршились. Це означає, що суб'єкти ЗЕД імпортують товари в даному році, повищим цінам ніж у попередньому.
Якщо частка менше 1, то умови імпортусуб'єктів ЗЕД покращились. Це означає, що суб'єкти ЗЕД імпортують товари вданому році по нижчим цінам ніж у попередньому році.
Таким чином ми розглянули зміст та основніпоказники зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД, Форми зовнішньої торгівлісуб'єктів ЗЕД розглядається по трьом критеріям:
І. По критерію специфіки об'єкта виділяютьтакі форми зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД:
а) торгівля товарами, що, зокрема, включає:
— сировинні товари;
— паливно-мастильні матеріали;
— продовольчі товари;
— напівфабрикати;
— готові вироби;
— тощо;
б) торгівля послугами, в том числі:
— торгівля ліцензіями;
— патентами;
— ноу-хау;
— інжиніринговими послугами;
— страховими послугами;
— маркетинговими послугами;
— обліковими послугами;
— аудиторськими послугами;
— юридичними послугами;
— туристичними послугами;
— транспортними послугами;
— консалтинговими послугами;
— консигнаційними послугами;
— експедиторськими послугами;
II. По критерію специфіки взаємодіїсуб'єктів ЗЕД виділяють такі форми їх зовнішньої торгівлі.
1. Традиційна зовнішня торгівля — це експортно-імпортніоперації суб'єктів ЗЕД, які здійснюються на умовах оплати товарів та наданихпослуг у грошовій формі (товар — гроші, гроші — товар), тобто товари продають/купують за гроші.
2.Торгівля кооперованою продукцією, тобтоце торгівля продукцією, яка випускається на основі міжнародних договорів прокооперацію виробництва.
Цей вид зовнішньої торгівлі означає, щосуб'єкти ЗЕД до здійснення акту купівлі-продажу товару мають виробничівідносини (зовнішньоекономічні контракти про кооперацію виробництва даноїпродукції) і продовжують їх після здійснення зовнішньоторговельної угоди. Прицій формі торгівлі реалізується тільки кооперативна продукція, тобто тапродукція обмін якої є предметом відповідних зовнішньоекономічних контрактівсуб'єктів ЗЕД.
3. Зустрічна торгівля суб'єктів ЗЕД — цетоварообмінні угоди. Основні різновиди зустрічної торгівлі суб'єктів ЗЕД:
І. Товарообмінні компенсаційні угоди набезвалютній основі, вони включають:
1. Угоди з одноразовою поставкою товарів,які діляться на:
а)бартерні угоди;
б) пряма компенсація.
Розглянемо ці підвиди зустрічної торгівлібільш детально:
а)бартерні угоди передбачають облікпогодженої кількості одного товару на інший. Бартерні операції передбачають:
— одноразову поставку товарів у визначнийпункт призначення;
— розрив між поставками товарів не повиненперевищувати один рік;
б) пряма компенсація — це взаємна поставкатоварів на однакову суму без розрахунків у валюті. Пряма компенсація, навідміну від бартерних угод передбачає обмін декількох видів товарів.
2.Угоди з довготривалими термінамивиконання. Вони включають:
а) базові угоди, які застосовуютьсякрупними компаніями, країнами і передбачають підписання договорів з партнерамина тривалий період. В цих договорах фіксуються списки товарів, які поставляютьпартнери один одному;
б) угоди про товарообмін на основі списку — зобов'язань. Цей вид зустрічної торгівлі передбачає обмін списками товарів міжпартнерами, в яких вони взаємозацікавлені. Термін дії цих угод від 3-5 років;
в) протоколи про товарообмін. Це правоваоснова для взаємного обміну товарами між партнерами на протязі установленоготерміну (як правило один рік).
II. Компенсаційні угоди на комерційнійоснові, включають:
1.Короткострокові компенсаційні угоди, доних відносяться:
а)угоди з частковою компенсацією. Вонипередбачають: покриття певної частини експорту, купівлю товарів україни-імпортера. Частина експорту, що залишилась сплачується грошина;
б)угоди з повною компенсацією. Вониозначають купівлю-товарів на суму, яка рівна, або перевищує по вартостіпоставки експортних товарів;
в)трьохстороння компенсаційна угода. Вонаозначає участь у її виконанні посередника від третьої сторони (країни). Прицьому поставки здійснюються у третю країну, а експортер отримує оплату за нихвід імпортера у ВКВ.
2.Зустрічні закупки. Вони включають:
а) паралельні угоди. Ці угоди означають, щопартнери заключають два окремих договори:
— І — на експорт товару;
— II — на зустрічну закупку товарів. Терміндії паралельних угоди від 2 до 5 років.
б) джентльменська угода. Означає, щопартнери заключають договір при якому експортер не має зобов'язань позустрічній поставці товарів, але готові закупити у імпортера товари;
в) угоди з переданням фінансовихзобов'язань. Означають, що експортер передає свої зобов'язання по зустрічній закупцітоварів третій стороні (як правило крупним торговим фірмам).
3.Авансові закупки. Означають, що експортербере на себе зобов'язання придбати товар у імпортера в обмін на йогзобов'язання купити товар у експортера в такому ж обсязі.
III. Компенсаційні угоди на основідомовленостей про виробниче співробітництво, включають:
1. Великомасштабні довготривалікомпенсаційні договори із зворотною закупівлею товарів. Вони діляться на такіпідвиди:
а) угоди, в яких зобов'язання покомпенсації вище вартості товарів, що постачаються по цій угоді. Застосовуютьсяпри закупні устаткування на основі довгострокових кредитів. Такий кредитповертається у вигляді готової продукції, сировини, матеріалів.
б) угоди, в яких зобов'язання по закупівляхрівні чи нижче вартості устаткування, що постачається.
Це означає, що зустрічні закупки можутьздійснюватися як у вигляді готової так і проміжної продукції по цінампідприємства постачальника. Ці ціни уточнюються щоквартально.
2.Угоди «про розподіл продукції». Це угодиміж партнерами про будівництво промислових об'єктів «під ключ». Оплатабудівництва підприємства здійснюється поставками продукції що ним випускається.Частка таких поставок — 20-40% вартості об'єкта, що будується.
3.Угоди «розвиток — імпорт». Означають, щовитрати іноземної фірми, яка постачає комплектне устаткування на підприємствосвого партнера будуть покриватися за рахунок зустрічних поставок продукціїданого підприємства.
Поряд з розглянутими вище видами зустрічноїторгівлі, необхідно відмітити операції з давальницькою сировиною,
Операції з давальницькою сировиною — цетакі операції по переробці, збагаченню давальницької сировини, яку ввезено намитну територію України і вивезено за її межі з метою отримання готовоїпродукції за відповідну плату.
Особливості здійснення операцій здавальницькою сировиною. Вони передбачають:
1.Обробку ДС, її збагачення абовикористання.
2.Різну кількість замовників та виконавців.
3.Наявність етапів, операцій по переробціданої сировини.
4.Можливість закупки ДС суб'єктами ЗЕД заіноземну валюту.
Суттєвою ознакою операцій з давальницькоюсировиною є наступне. До таких операцій насамперед відносяться такі, у якихсировина замовника на конкретному етапі її переробки складає не менше 20%загальної вартості готової продукції.
Давальницькою сировиною є:
1.Сировина, матеріали, напівфабрикати,комплектуючі, енергоносії (вугілля, нафта, газ), які ввезені на митну територіюУкраїни іноземним замовником.
2.Ті самі товари, які куплені іноземнимзамовником в Україні за іноземну валюту (ВКВ).
3. Ті самі товари, які вивезені за межімитної території України з метою використання при виробництві готової продукціїта передбачають наступне її повернення в Україну або продаж в країнівиробництва чи в іншій державі.
Право власності на давальницьку сировину. Вонопередбачає:
а) на імпортовану давальницьку сировину вУкраїну та виготовлену з неї готову продукцію, право власності належитьіноземним замовникам;
б) на експортовану з України давальницькусировину національними суб'єктами ЗЕД — їм належить право власності на готовупродукцію, яку виготували з цієї давальницької сировини.
Суб'єкти операцій з давальницькоюсировиною:
1. Суб'єкт ЗЕД, який надає давальницькусировину і є замовником.
2.Суб'єкт ЗЕД, який здійснює переробкудавальницької сировини і є виконавцем
Розрахунки між суб'єктами ЗЕД по операціямз давальницькою сировиною:
1. Вони можуть проводиться в грошовійформі.
2.Вони здійснюються шляхом виділеннявиконавцю певної частки давальницької сировини.
3. Вони відбуваються шляхом поставокготової продукції замовником.
4. Такі розрахунки здійснюються такожшляхом одночасного застосування перших трьох форм розрахунків при погодженніінтересів замовників і виконавців.
III. Третій загальний критерій (за якимвиділяють форми зовнішньої торгівлі) суб'єктів ЗЕД є: специфіка регулюваннязовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД. До цих форм 3Т відносяться:
1. Звичайна ЗТ — означає, що до всіхсуб'єктів ЗЕД при здійсненні ними експортно-імпортних операцій застосовуютьсямитні вимоги, які встановлені національним законодавством у повному обсязі.
2. Преференційна ЗТ — означає застосуваннядо суб'єктів ЗЕД пільгових митних вимог.
3. Дискримінаційна ЗТ — означає обмеженнязовнішньої торгівлі ЗЕД з боку держави чи групи держав.
Поряд з формами існують методи здійсненнязовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД. До них відносяться:
1.Пряма торгівля.
2.Непряма торгівля.
Пряма торгівля — це метод зовнішньоїторгівлі при якому між суб'єктами ЗЕД не має посередників.
Непряма торгівля — це метод здійснення ЗТсуб'єктами ЗЕД за допомогою посередників.
Непряма ЗТ суб'єктів ЗЕД здійснюєтьсятакими конкретними методами:
1.3Т через посередників.
2.Біржова торгівля.
3.Аукціонна торгівля.
4.Міжнародні торги (тендери).
Розглянемо ці методи непрямої 3Т суб'єктівЗЕД.
І. Торгівля через посередників. У непрямій3Т суб'єктів ЗЕД беруть участь такі посередники:
а) прості;
б) повірені;
в) комісіонери;
г) консигнатори;
д) агенти;
е) збутові посередники.
Наведені посередники заключають зфірмами-виробниками такі види договорів:
1. Договір з простим посередником. Цейдоговір передбачає, що іноземні юридичні, або фізичні особи (посередники)здійснюють пошук зацікавлених партнерів, які підписують між собоюзовнішньоекономічний контракт. За це посередники отримають грошову винагороду.
2. Договір-доручення. Цей договірпередбачає, що продавець та покупець імпортних товарів доручають посередникам(ін. особам, фірмам, організаціям) заключити експортні чи імпортні контрактивід імені і за рахунок покупців і продавців.
З. Договір-комісії. Цей договір передбачає,що посередники комісіонери заключають зовнішньоекономічні контракти від свогоімені, але за рахунок продавця чи покупця імпортованих товарів. Винагорода — комісійні.
4. Договір консигнації. Цей договірпередбачає, що продавці (консигнанти) поставляють товар на склади посередників(консигнаторів), які їх збувають покупцям. Отриману валютну виручкуконсигнатори переводять продавцям,
5.Договори зі збутовими посередниками(дистриб'юторами). Цей договір передбачає, що посередники (дистриб'ютори)самостійно займаються перепродажем товарів від свого імені і за свій рахунок.
6. Агентські угоди. Це угоди, якіпередбачають, що посередники:
а) сприяють укладанню зовнішньоекономічнихконтрактів;
б) дані угоди агенти заключають від іменіпродавців і покупців.
7. Дилерські угоди. Це угоди з незалежнимивід постачальника юридичними і фізичними особами, які займаються перепродажемїх товарів.
II. Методом здійснення непрямої зовнішньоїторгівлі суб'єктів ЗЕД є біржова торгівля. При здійсненні обмінних операцій вмежах світового господарства виділяють 3 види міжнародних (далі Мн) бірж.
1.Мн товарна біржа.
2.Мн фондова біржа.
3.Мн валютна біржа.
Мн товарна біржа є посередником приздійсненні зовнішньоторговельних операцій суб'єктами ЗЕД.
Суть Мн товарної біржі.
Мн товарна біржа — це організація, яканадає місце та забезпечує правила введення регулярної торгівлі біржовимитоварами.
Мн товарна біржа — це стабільно діючісвітові ринки, на яких здійснюється торгівля великими обсягами одноріднихтоварів.
На міжнародних товарних біржах здійснюютьсятакі операції:
1. Угода на реальний товар („спот”). Угода„спот” означає, що продавець чи покупець дійсно бажають продати або придбатиреально існуючий товар.
Угоди „спот” діляться на:
а) угода з негайною поставкою товарів (до15 днів з моменту укладення угоди);
б) угоди на товар з поставкою у майбутньому(до З місяців). Ці угоди на реальний товар називаються „форвард”. Ціни угоди„форвард” враховують їх динаміку та зміни з моменту укладання угоди.
2.Термінові (ф'ючерсні) угоди. Вони непередбачають продаж реального товару у визначений термін. Ці угоди націлені накупівлю-продаж права на товар, тобто на документи володіння цим товаром.
3. Спекулятивні операції — це угоди, якірозраховані на можливе підвищення цін на товари у майбутньому. Спекулятивні операціїбазуються на різниці цін по окремим товарам. Ця різниця в цінах виникаєвнаслідок:
а) продовження терміну реалізації товарів;
б) зростання цін на товар;
в) використання взаємозаміщуючих товарів,ціни на які більш низькі.
4.Операції хеджування (страхування). Вониздійснюються з метою уникнення збитків від зміни цін.
III. Методом непрямої зовнішньої торгівлісуб'єктів ЗЕД є аукціонна торгівля.
Аукціон — це публічний продаж будь-якогомайна, речей, товарів при якому речі, що пропонуються для продажу купуютьсяособою, яка запропонувала за них найвищу ціну.
Основна мета мн аукціону — це забезпеченняпродажу товарів по найбільш вигідним цінам.
Мн аукціони проводяться в 4-й етапи:
1етап — підготовчий. На цьому етапіпосилаються запрошення прийняти участь в аукціоні. Тут також відбуваєтьсяотримання товару, його огляд співробітниками аукціонів, формування лотів таукладання угод продавцем.
Лоти — це розбивка товару на стандартніпартії. Від кожного лоту партії відбирається зразок, який виставляється нааукціоні.
2етап — включає огляд товару покупцем тавибір лотів.
3етап — передбачає здійсненнябезпосереднього торгу. Саме в цьому полягає суть аукціону.
Основні види проведення аукціонних торгів:
а)торг, який передбачає підвищення ціни натовар. В ньому той, хто останній назвав ціну на товар, пропонує таку ціну, якає найбільш високою;
б) торг з пониженням ціни на товар, якийвиставляється для реалізації на мн аукціоні. Тут перемагає покупець, якийостанній назвав свою ціну за товар.
4етап — заключний. На цьому етапіздійснюється оформлення угод.
Мн торгові аукціони здійснюються такимиспособами:
1.Гласні мн аукціони.
2.Негласні мн аукціони.
3.Автоматизовані мн аукціони.
Гласні — аукціони передбачають проведеннягласного аукціону торгу, при якому покупець відкрито називає передбачену ціну.
Негласні — передбачають, що покупці подаютьумовні знаки про згоду підняти ціну на заздалегідь встановлену величинунацінки. При цьому ім'я покупця зберігається у таємниці.
Автоматизовані — передбачають, що хідпродажу товарів, ставки, що пропонуються покупцями автоматично висвітлюється наелектронному табло.
IV. Методом непрямої зовнішньої торгівлісуб'єктів ЗЕД є міжнародні торги.
Міжнародні торги передбачають, що їхорганізатором є покупець, який запрошує взяти участь у торгах декількохпродавців товару чи послуг. При цьому покупець вибирає той товар, якийзадовольняє його потреби по якості і ціні.
Міжнародні торги (далі мт) — це спосібкупівлі-продажу товарів або надання підрядів на виконання окремих робіт напевних умовах.
Види міжнародних торгів:
1.Відкриті мт. Це такі, у яких берутьучасть всі бажаючі юридичні та фізичні особи. Як правило на відкритих торгахпропонується для реалізації стандартне устаткування.
2.Закриті мт. В них бере участь обмеженакількість найбільш відомих фірм, які мають авторитет на світовому ринку. Ціторги застосовуються, наприклад, при купівлі складного і високовартісногоустаткування. Зовнішньоторговельні операції суб'єктів ЗЕД регулюються на основі2-х принципів:
1.Протекціонізм — це політика захистувнутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом збільшення кількостіобмежень в торгівлі.
2.Лібералізація — це державна політика, щонацілена на відкритість внутрішнього ринку для іноземних конкурентів шляхомзниження кількості обмежень в торгівлі.
Основні методи регулюваннязовнішньоторговельних операцій:
1.Методи тарифного регулювання операційсуб'єктів ЗЕД.
2. Методи нетарифного регулювання операційсуб'єктів ЗЕД.
Тарифне регулювання зт здійснюється на 2-хрівнях:
І. Міжнародний рівень — це регулювання зтоперацій суб'єктів ЗЕД на основі рішень міжнародних організацій. Такимиорганізаціями є:
1.ГАТТ/СОТ в цю організацію входить — 152країни світового співтовариства. Україна прагне стати членом COT. ГАТТ/СОТприймає рішення щодо тарифних обмежень принципів, норм, правил, заборонудемпінгу при здійсненні міжнародних торговельних операцій.
2.Міжнародна торгова палата. Приймаєнормативно-правові документи, які сприяють здійсненню ЗТ суб'єктів ЗЕД.
Наприклад: міжнародні правила по тлумаченняторгових термінів «Інкотермс-2000». Уніфіковані правила про інкасо, Уніфікованіправила та звичаї по документарному акредитиву. [4, с. 325]
Розділ 2. Регулювання торгових відносин
2.1 Рівні регулювання торгових відносин
Регулювання зовнішньоторговельних, азагалом і всіх міжнародних торговельних відносин, здійснюється на трьохузагальнених рівнях:
— на рівні підприємств;
— на рівні держав;
— на рівні міжнародних організацій.
Для підприємства при цьому важливимстратегічним завданням є вибір оптимальної організаційної структуризовнішньоекономічного збуту. Оптимальність структури залежить від наступнихпараметрів:
— характеру виробничої спеціалізації фірми;
— розміру фірми;
— принципової схеми організаційної будови іформи управління;
— сукупності зовнішніх умов (зовнішнього середовища)функціонування;
— рівня розвитку експорту.
Останній параметр містить інформацію прохарактер (випадковий чи систематичний) збутових організацій на іноземнихринках, про їхні чистоту і масштаби, про географічну і продуктову диверсифікацію.
Для організації експорту, фірми-виробникиутримують власний зовнішньоторговельний апарат, під яким слід розуміти системуорганів і служб, об'єднаних функцією управління процесом реалізації тазакупівлі товарів за кордоном. Зовнішньоторговельний апарат фірми, в залежностівід можливостей фірми, може мати вигляд:
— вбудованого експортного відділу (маєповну організаційну залежність від відділу збуту);
— спеціального експортного відділу(займається забезпеченням регулярних експортних операцій, планово-аналітичноюроботою, рекламно-інформаційною, кредитно-розрахунковою,транспортно-комунікаційною діяльністю і має самостійність по відношенню довідділу збуту);
— експортних дочірніх компаній (здійснюютьцілий комплекс заходів, направлених на реалізацію товару промислової фірми за узгодженимиз нею цінами, зберігають юридичну самостійність і тому самостійно відповідають передпокупцями за свої зобов'язання).
Значна роль у зміцненні позиційнаціональних компаній на світовому ринку належить державі, державним методамрегулювання зовнішньої торгівлі, експортній політиці держави. Експортнаполітика держав полягає в тому, що, з одного боку, держава безпосередньоздійснює процеси фінансування, організації, інформаційного забезпечення тазаохочення національного експорту, а, з іншого боку, постійно відбуваєтьсяудосконалення систем заходів непрямого впливу держави на рівеньконкурентоспроможності національних товарів шляхом:
— зміцнення науково-технічної та виробничоїбази;
— регламентації в області стандартів іякості;
— допомоги в кадровому забезпеченні тощо.[15, с. 148]
2.2 Інструменти державної політики в царинізовнішньої торгівлі
Загалом інструменти державної політикиділять на тарифні й нетарифні. Тарифні заходи зовнішньоекономічної політикидержави безпосередньо пов'язані з митними зборами. Мито — це збір коштів, щовиконує функцію податку, який стягується при перетині товаром митниці і котрийпри цьому підвищує ціну імпортованих (чи експортованих) товарів, впливаючи цимна обсяг і структуру зовнішньоторговельного обороту.
Митний тариф — це систематизований перелікмитних зборів, які накладаються на товари при імпорті чи експорті. Митні тарифимають декілька колонок ставок збору:
— колонка максимальних (або генеральних)мит (це для товарів з країн, з якими немає торговельного договору);
— колонка мінімальних мит (для товарів зкраїн, з якими підписано торговельний договір);
— колонка преференційних мит. Мита буваютьтрьох видів:
а) адвалерні (стягуються в процентах відціни товару);
б) специфічні (стягуються у визначенійгрошовій сумі з маси, обсягу або штуки товару);
в) змішані.
Нетарифні заходи регулювання зовнішньоїторгівлі поділяються на декілька категорій.
Перша категорія. Це є найчисельнішакатегорія, так як до неї відносяться більше половини заходів нетарифногорегулювання, які безпосередньо направлені на обмеження експортно-імпортнихоперацій з метою захисту певних галузей національного виробництва. З цихзаходів слід виділити:
1)Ліцензування зовнішньоторговельноїдіяльності. Ліцензійна система передбачає, що держава через спеціально
уповноважене відомство видає дозвіл назовнішньоторговельні операції з певними товарами, які внесено до списків, яктакі, що ліцензуються за імпортом чи експортом.
Основні види ліцензій зводять до двохтипів:
а) автоматична (або генеральна) ліцензія (дозволяєбезперешкодні ввезення товару, що внесено до списку, протягом зазначеноготерміну);
б) неавтоматична (або разова індивідуальна)ліцензія (дозволяє імпорт чи експорт товару певного виду конкретному імпортеручи експортеру зі вказівкою кількості товару, його вартості, країни йогопоходження або призначення, а інколи і митного пункту, через який повинноздійснюватись ввезення чи вивезення товару).
Основним регулювальником процесувикористання ліцензування зовнішньоторговельних операцій на державному рівні єГАТТ/ВТО.
2) Контингентування зовнішньоторговельноїдіяльності. Контингенти (або квоти) — це кількісні обмеження у вартісному абофізичному виразі, які вводяться на імпорт і експорт окремих товарів навизначений термін. Кількісне регулювання здійснюється через індивідуальнінеавтоматичні ліцензії.
Ліцензування й контингентування являютьсобою прямі адміністративні форми державного регулювання зовнішньої торгівлі,що обмежують самостійність підприємств по відношенню до виходу на зовнішнійринок, звужують коло країн, з якими можуть бути укладені угоди щодо певнихтоварів, регламентують кількість і номенклатуру, товарів, які дозволеновивозити чи ввозити. І все ж, незважаючи на те що система ліцензування йконтингентування імпорту та експорту встановлює досить жорсткий контроль надзовнішньою торгівлею деякими товарами, вона в багатьох випадках виявляєтьсягнучкішою й ефективнішою, ніж економічні важелі зовнішньоторговельногорегулювання, чим у значній мірі пояснюється те, що ця адміністративна системаміцно тримається в арсеналі засобів зовнішньоторговельного регулювання значноїбільшості країн світу.
3)Антидемпінгове мито (застосовується увипадках імпорту товарів за цінами, що є нижчими за їхні передбачувані витративиробництва).
4)Компенсаційні мита (застосовуються увипадках виявлення факту отримання експортером державної субсидії з метоюпідвищення його конкурентоспроможності на світовому ринку).
Особливості застосування антидемпінгових ікомпенсаційних мит:
а) необхідність проведення попередньогодослідження з метою встановлення факту демпінгу чи застосування експортноїсубсидії, а також визначення нанесених збитків чи загрози їхнього виникнення;
б)ці заходи застосовуються надискримінаційній основі супроти певних постачальників визначених товарів.
5) Імпортні депозити — це форма застави,яку імпортер повинен внести у свій банк у національній чи іноземній валютіперед закупівлею іноземного товару. Сума імпортного депозиту встановлюється задопомогою визначеного відношення до вартості імпортованого товару.
6)Імпортні податки. До цього роду стягненьвідносяться:
— податок, який в деяких країнах стягуєтьсятільки за перетин кордону;
— різного роду збори пов'язані зоформленням документів на митниці, митним оглядом товару, перевіркою йогоякості;
— портові, статистичні, фітосанітарні таінші подібні збори.
7) Угоди про «добровільне»обмеження експорту. Це нав'язане експортеру під загрозою санкцій зобов'язання зобмеження експорту певних товарів у країну, що імпортує.
8) Угоди про встановлення мінімальних імпортнихцін. Експортуючі фірми повинні суворо дотримуватись мінімальних цін на товарипри укладанні контрактів з фірмами країни, з якою така угода діє. У випадкузниження експортної ціни нижче мінімального рівня країна.[1, с. 23]
Розділ 3. Аналіз зовнішньоторговельноїдіяльності України
3.1 Принципи та стан торгової політики насьогоднішньому етапі
Сьогодні економіка України з погляду на їїбезнадійно важке положення і низьку конкурентноздатність є дуже відкритою. Яквідомо, головним каналом відкритості є зовнішня торгівля. Її частка у ВНПколивається від 8-10% у великих країнах до 70-80% у деяких маленьких країнах(Голландія, Бельгія й інші). По оцінках фахівців, рівень відкритості економікиУкраїни, розрахований як частка експортної квоти у ВВП, у 2000 році складавбільше однієї третини.
Така ситуація заподіює серйознезанепокоєння для вітчизняної економіки, оскільки високий рівень її відкритостіє наслідком не значної конкурентоздатності, а безсистемної торгівлі на тліглибокої кризи. Яке-небудь небажане коливання кон’юнктури світових товарнихринків може привести українських виробників до банкрутства через відсутністьзапасу міцності.
Спочатку розглянемо, які конкурентніпереваги властиві українській економіці, для того, щоб, використовуючи їх,можна було б зайняти гідне місце у світових економічних відносинах. Як правило,ставлять на дешеву робочу силу, розвиту промисловість, можливості АПК і ВПК,наявність високих технологій і розвитку науки. Давайте розглянемо ці показникикритично, тому що перебільшений оптимізм є набагато гіршим, чим виваженість іобережність в оцінці своїх реальних можливостей.
1. Дешева робоча сила. Як правило, цейпостулат приймається на віру, тому що вартість робочої сили ідентифікується низькоюзаробітною платою, без обліку продуктивності праці. Приведемо приклад: наУкраїні реальна заробітна плата зайнятого в матеріальному виробництві складаєприблизно 13% від відповідного показника по США, а продуктивність праці приблизно20%. Таким чином, якщо порівняти ці показники, то на Україні ціна праці,витраченого на виробництво одиниці національного доходу (НД), не так уже сильновідрізняється вона буде усього на 35% менше ніж у США. Але ця різницяпоглинається низькою якістю праці і, відповідно, товарів, а також великимивитратами на виробництво (30-40%).
Не витримує критики твердження про доситьвисокий професійний рівень нашої робочої сили. Згадайте, що одна третинапрацівників промисловості, три четвертих у сільському господарстві, і приблизноодна друга в будівництві зайнята ручною некваліфікованою працею. Якщо взятиінші сфери народного господарства, то й тут ситуація приблизно та ж. Не можебути висококваліфікованим лікар, учитель, вчений і інші фахівці, якщо вони незнайомляться з досягненнями НТП і не працюють із застосуванням передовихтехнологій.
Якщо до цього додати низьку трудову ісуспільну дисципліну заполітизованість «пролетаріату», соціалістичнийсоціальний менталітет і інші властиві нам якості, то виходить, що робоча силане є конкурентоздатною силою з якою можна виходити на світовий ринок.
На сучасному етапі науково-технічногорозвитку, що є основним джерелом підвищення конкурентоздатності, до виробництвапред'являються нові, набагато більш жорстокі вимоги. Насамперед, це відноситьсядо якісних характеристик трудових ресурсів, дисципліни, кваліфікації, відносинидо праці, організації і керування виробництвом (сучасного менеджменту) і т.п. Хібавідповідає сьогодні наша робоча сила цим вимогам? Звичайно не повною мірою. Значитьвона ще дорожче обходиться для підприємця.
Крім того, значне розширення віндустріально розвинутих країнах електронних і інформаційних технологій, зобліком їх працезберігаючого ефекту ставиться під сумнів конкурентні переваги,досягнуті за рахунок дешевої робочої сили. Забезпечуючи різке підвищенняпродуктивності праці, ці технології не тільки зменшують, але і приводять домінімуму значення низької заробітної плати.
2. Відносно розвинута промисловість, що привизначених маркетингових і політичних зусиллях може зайняти гідне місце наринках країн, що розвиваються, і країн СНД. Причому головними причинамиреалізації такого напрямку визнаються «присутність» колишнього СРСР уцих державах, невимогливість їхніх ринків до якості продукції, необхідностіпідтримувати виробничі процеси «радянського» походження, можливінизькі ціни на українські товари, а також причини політичного характеру. Алеварто враховувати визначені обставини, що роблять ці «конкурентні»переваги досить спірними.
Сучасний світовий ринок характеризуєтьсязастосуванням лідерами міжнародної конкуренції глобальних стратегій, у якихнерозривно зв'язується торгівля й експорт капіталу.
Ринки країн, що розвиваються, вимагаютьзначних кредитів. Адже на цьому будувалася торгова політика СРСР. Саме вприпливі іноземних інвестицій зацікавлена більшість країн, що розвиваються. Алев найближчі 15-20 років Україна навряд чи зможе реалізувати таку політику вмасштабах, достатніх для завоювання позиції лідера.
До того ж варто враховувати так називаний«російський слід» на цих ринках. Адже саме з Росією асоціюєтьсяколишній СРСР, саме Росії відійшла зовнішньоторговельна і дипломатичнаінфраструктури, саме вона найбільше активно діє на них. Тому на будь-якісвітові ринки ми повинні виходити з конкурентноздатною продукцією, а не шукатиневибагливих клієнтів.
Підкреслимо, що при визначенні експортно-орієнтованихвиробництв необхідно керуватися запитами світового ринку, активно ці запитизадовольняючи. На світовому ринку немає незаповнених ніш (сегментів). Значитьпотрібно засновувати їх і активно брати участь у їхньому заповненні інакшеконкуренти швидко заповнять їх і витиснуть з них менш активних учасників ринку.З іншої сторони великі можливості це інший план даної проблеми. Вони оцінюютьсяз позицій запитів ринку, так що потрібно відповісти на запитання: а чи зможутьнаші виробники зробити те, що необхідно?
3. Можливість швидкої експортної орієнтаціїсільського господарства і переробних галузей. З позиції оцінки первинних (тобтоприродних) факторів конкурентних переваг Україна займає вигідне положення:гарні землі, помірний клімат, велика кількість робочої сили, зручне географічнеположення, великі ринки збуту і т.д. Однак стан АПК України не настількизадовільний, щоб вести мову про його конкурентні можливості.
Перед Україною стоїть одна з головних задачз кожним роком все більше і більше закріплювати позиції на світовому ринку.Перспективи на найближчі роки не вселяють оптимізму. Аграрна реформа настількизатяглася, що вона не зможе відразу розв'язатися з найважчими питаннямисоціально-економічних відносин в аграрній сфері і значно підвищитипродуктивність праці.
По оцінках експертів, для того, щоб цілкомзабезпечити себе зерном на використовуваних посівних площах, необхідновирощувати врожай по 33-35 ц. з га. Це зовсім не рекордні врожаї, але вони длянас поки доступні.
І нарешті, важливе питання: а комупродавати продукцію? На Заході вона не потрібна. Залишаються тільки Росія іколишні республіки СРСР. Однак і тут важливо не переоцінити свої перспективи.Росія це великий ринок збуту, де розпалюється гостра конкуренція між основнимивиробниками сільськогосподарської продукції.
Наші сільськогосподарські продукти, таксказати, вимінюються на нафту і газ. Такий обмін не може бути еквівалентним,тому що значно легше установити світові ціни на енергоносії, і практично ніхтоне купує сільськогосподарську продукцію в Україні за світовими цінами. З такимицінами Росія знайде собі продукцію високої якості в якому-небудь іншім місці закордоном. Так що по так званих світових цінах наша продукціясільськогосподарського сектора неконкурентоспроможна навіть на російськомуринку. Продавати значно дешевше це не вихід. Отже, експортний потенціал Українив цій області може стати значимим через 5-10 років.
4. Значний технологічний потенціал УПК, атакож у сфері науково-дослідних робіт і науки. Розглянемо одну з його сторін,може бути найважливішу, ефективність виробництва. Варто підкреслити, щоосновна маса конкурентних технологій сконцентрована у ВПК, де вони розроблялисяі застосовувалися, як правило, для випуску малих серій і одиничних екземплярів,при слабкому контролі за матеріальними витратами. Відомо, що в цій сферіефективність мала економічний зміст. Хто сьогодні може сказати, які витратиідуть на ракети, танки, кораблі, літаки? Чи вигідно виготовляти їх і продаватина світовому ринку? І нарешті: розвиток УПК, з одного боку, і конверсія зіншої, вимагають постійних великих вкладень. Причому мова йде не пронеобхідність значних витрат на маркетинг цієї специфічної продукції і труднощі,що маються з нею на світовому ринку.
З УПК зв'язуються значні надії по виходу насвітовий ринок з високими технологіями. Але варто помітити, що цей оптимізмзанадто перебільшений. На сьогодні сфера високих технологій фактично згорнута.Стагнація є спадщиною паралічу підприємств, що мають ці високі технології. Уних звузився внутрішній ринок, а відновлювати підприємства-гіганти дуже важко зекономічної точки зору неефективно. Першими кроками в рішенні цієї проблемистали роздержавлення, демонополізація, реструктуризація, підстава системи малихі середніх підприємств, що мають високі технології і можуть їх використовувативідповідно до запитів ринку. Тому підприємства поєднуються, кооперуються,роздрібнюються, конкурують і всим цим вносять життя в цю сферу, що може статиконкурентноздатною на світовому ринку. Кожне з них знайде свою ринкову нішу ібуде відстоювати її, що можливо тільки за допомогою НТП. Крім того невеликіпідприємства значно легше пристосовуються до ринку це один зі шляхів конверсії.
На нашу думку, ми занадто багато говоримо(саме говоримо) про виявлення так званих «технологій світового рівня»і підтримку їх державою. Експертні оцінки (оцінку з боку державних органів,чиновників) ні до чого не приведуть, а навпаки принесуть шкоду. Адже в когобільше влади, той і тягне на себе бюджетну «ковдру». Цей пережитоксоціалізму залишився й в умовах економічної і політичної нестабільності приймаєхарактер «безладу» (прикладів тому безліч). Тому вважаємо, що задопомогою незалежної експертизи має бути виявлено кілька перспективнихнапрямків для державної підтримки, а частину, що залишилася, потрібно кинути вокеан ринкових відносин, що держава повинна створити в першу чергу. Ще раз хочупідкреслити: головне при цьому демонополізація в сфері науки і високихтехнологій. Досягненнями науково-технічної думки як товаром повинні володітилюди, що їх винайшли.
Особливу увага варто приділяти науці,оскільки для виходу на зовнішні ринки необхідний постійний науковий пошук постворенню нових товарів і послуг, але і сам науковий продукт має величезнезначення як товар. Українська наука досягла великих висот, у її«портфелі» є низка готових до реалізації унікальних технологій. Алецього мало. Сьогодні необхідно мати також високорозвинену інфраструктуру, а самепідготовку висококласних науково-інженерних кадрів, розвиту інформаційну наукуі її інтегрування у світовий інформаційний простір, створення обмеженого коладержавних наукових органів, які б досить фінансувалися державою (інші повиннімати приватний характер) і були національними центрами фундаментальнихдосліджень і т.д. В кінців-кінців, потрібно виробити державну стратегіюрозвитку науки.
Освоєння нових технологій вимагає не тількивисокоорганізованої системи підготовки і перепідготовки кваліфікованих кадрів,але і значних вкладень у розвиток так званих «допоміжних» виробництв(і в тому числі різних послуг, від яких залежить ефективність використаннясучасної техніки), а також виробничої, ринкової й інформаційної інфраструктур.
Вважаємо, що розвиток науки це реальний дляУкраїни шлях у світове співтовариство через підвищення рівняконкурентоздатності її економіки. Саме наука є основою силою, що робить, потермінології М. Портеру, розвинуті (чи, краще сказати, придбані) джерелаконкурентних переваг, що мають вирішуючи значення в конкурентній боротьбі. Процьому безсумнівно говорить досвід Японії, Італії, Тайваню та інших країн.
Сучасний курс на підвищення експортубудь-який може у перспективі привести в тупик. Це обумовлено декількомапринципово важливими моментами:
1. Орієнтацію на сьогоднішню структуру(навіть якщо це викликано потребою у ВКВ) приведе до ще більшої структурноїдеформації держави і до кінця знищить його науково-технічний потенціал;
2. Стратегія залучення науково-технічногопотенціалу в сферу зовнішньоекономічної діяльності відсутня, а усі відомі намтак звані «програми і концепції» мають торгово-посередницькийхарактер;
3. В існуючих розробках фактично відсутнєрозуміння того, що для одержання й утримання конкурентних переваг у наукових галузях,що можуть скласти основу для експортно орієнтованої стратегії, необхідно матистабільні переваги у визначених сферах науки, а також у галузях, зв'язаних звиробництвом кінцевого продукту. Одночасно в Україні поки що відсутній діючиймеханізм організації виробництва, що міг би згуртувати конкурентоздатнітехнологічні системи що були б здатні до ефективної інтеграції в світовий простірна підставі агресивної експортної стратегії.
Саме сьогодні, у контексті розробкидовгострокової зовнішньоекономічної політики, необхідно оптимально збалансуватикоротко, середньо і довгострокові інтереси держави, зв'язавши їх з динамікоюекономічних реформ і структурних перетворень у народногосподарському комплексі.Для України цей механізм умовно повинний складатися з трьох взаємозалежнихрівнів, на кожнім з який реалізується конкурентні переваги різних рівнів.
І рівень: стабілізація і нарощуваннявиробництва у визначених напрямках, відповідно до стратегічними цілями,традиційними товарними зв'язками, з акцентом на готову продукцію. Необхіднозберегти експортний потенціал металургійного комплексу і деяких хімічнихвиробництв, поступово перетворити їх на нові технологічні процеси. В певномурозумінні, цей рівень є «товарно-кон'юнктурним», але його основнезавдання закріплення на традиційних ринках, а також експансія на нові черезактивний вплив на кон’юнктуру (агресивний маркетинг товарних ринків) і розвитокіснуючих конкурентних переваг.
ІІ рівень: реалізація визначених тимчасовихпереваг, що забезпечуються відносно невисокою вартістю робочої сили, наявністюрозвинутих виробничих фондів і технологічних знань, а також матеріальнихресурсів. Ця модель інтеграції в світову систему є традиційною для країн, щорозвиваються, особливо на стартовому етапі. Її ключовий елемент ставка назалучення іноземного капіталу і підключення до глобальних технологічнихзв'язків.
У наших умовах цей рівень може бутиреалізований по таких напрямках:
створення виробництв за участю іноземногокапіталу для випуску конкретних марок товарів, що завершують свій життєвий циклна ринках розвитих країн;
створення складних виробництв із привізнихкомпонентів;
створення машинобудівних виробництв, які борієнтувалися на обслуговування іноземних інвестицій в Україні;
розміщення в Україні замовлень на виконанняу тих сферах, де вона має відповідний науково-технічний потенціал.
ІІІ рівень: реалізація конкурентнихпереваг, втілених у високих технологіях як існуючих, так і майбутніх. Українамає такі розробки, і за певних умов вони можуть виконувати роль експортного товару.Але, як уже підкреслювалося, для цього потрібно створити відповідні умови нетільки на внутрішньому, але і на зовнішньому рівні. Говориться, з одного боку,про державну підтримку таких розробок за рахунок державних субсидій, а зіншого, про підтримку їхньої високої конкурентоздатності на міжнародному ринкучерез систему міждержавних угод, домовленостей і стратегічних союзів, черезвідстоювання ринкових ніш, припустимий рівень протекціонізму і т.д.
Згадані три рівні (моделі, стратегії)інтеграції у світовий економічний простір не можуть розглядатися ізольовано.Ефективне включення у світовий поділ праці припускає прорив по всих трьохнапрямках. Але стратегічним пріоритетом є використання конкурентних перевагвищого порядку, втілених в унікальні технологічні і наукові розробки. Одне зосновних завдань перших двох рівнів, що самі по собі є важливими інструментамиінтеграції, складається в ресурсному підтримуванні процесу цього входженнячерез конкурентні переваги третього рівня.
Безумовно, реалізація механізму інтеграціїу світову економіку неможлива без динамічних ринкових перетворень у державі.
Основними причинами, що не дозволяютьвідповідні умови для підвищення конкурентоздатності вітчизняної продукції єпрактична відсутність конкуренції на внутрішньому ринку, його незначний обсяг іпатологічна невибагливість споживачів. Виробництва (фірми й інші) не можутьробити конкурентоздатну продукцію для зовнішніх ринків, якщо вона низькоїякості на внутрішньому. Інакше кажучи, конкуренція на зовнішньому ринку є їїпродовженням на внутрішньому. Країни, що сьогодні є лідерами на світовомуринку, в історичній ретроспективі завжди відштовхувалися від внутрішньогопопиту, їхня експансія йшла через його задоволення.
У визначеній мірі в нас такожспостерігається наповнення внутрішнього ринку, але через різке падіннявнутрішнього споживання і інвестиційних процесів. Тим часом відсутнє основне:вітчизняні товаровиробники змушені виходити на світовий ринок без, так сказати,школи конкурентної боротьби. З врахуванням цього, їх довгострокове перебуванняна зовнішньоекономічній арені є дуже проблематичним. Основне завдання, щоповинне виконувати держава стосовно своїх товаровиробників, до народу, домайбутнього країни, скоріше створити конкурентне середовище. Але потрібно ще разпідкреслити: без дійсної конкуренції на внутрішньому ринку не варто думати проефективний вихід на міжнародну арену.[9, с. 9]
3.2 Тенденції і суперечності розвиткузовнішньої торгівлі
Україна належить до країн із високоюекспортною квотою у валовому внутрішньому продукті (ВВП). В середньому кожнийтретій український продукт або послуга реалізуються за допомогою зовнішніхекономічних зв'язків, що відіграють помітну роль у національній економіці таістотно впливають на темпи і пропорції економічного зростання, на створенняконкурентного ринкового середовища і на весь системний трансформаційний процес.
Стратегічна мета полягає в реалізації усвітовій економіці порівняльних і конкурентних переваг України, що об'єктивноіснують у різних галузях її господарства і можуть знайти практичне втілення вдіяльності українських підприємств і фірм на міжнародній арені.
Важливого значення набуває такожнеобхідність враховувати різну фактороінтенсивність українських товарів іпослуг порівняно з закордонними, цінові та інші відмінності, що формуютьконкурентні переваги національних економік у міжнародній торгівлі.
Зовнішньоторговельний обіг товарів тапослуг у 2000 р. становив 33,4 млрд. дол. США, збільшившись порівняно з 1999 р.на 18,5 %. Експорт зріс на 18,8 %, імпорт — на 18,2 %, їх обсяги становиливідповідно 18,1 та 15,3 млрд. дол. США.
Додатне сальдо зовнішньоторговельногобалансу, як це показано в (дод. А), становило майже 3 млрд. дол. (у 1992 р. —2,2 млрд. дол.). У додатках Б, В, та Г. наведено дані, що характеризуютьдинаміку розвитку зовнішньої торгівлі та її структуру.
Покращання показників зовнішньої торгівлі у2000 р. пов'язане, у першу чергу, зі збільшенням обсягів торгівлі з основнимторговельним партнером — Російською Федерацією, обсяги торгівлі товарами та послугамиз якою у відношенні до 1999 р. зросли на 11,7 %, у тому числі експорту — на21,9 %.
За даними Держкомстату України, в Іпівріччі 2001 р. обсяг експортних поставок в Росію становив 27,2 % відзагального об'єму експорту, в Італію — 5,2 %, Туреччину — 4,4 %, Німеччину —4,3 %, Китай -3,6 %, США — 3,2 %, Польщу -3,1 %.
Найбільші імпортні надходження виконувалисьз РФ — 38 %, Туркменістану — 10,8 %, Німеччини — 8,2 %, Казахстану — 4,6 %,Білорусі — 3,1 %, США — 2,9 %, Італії — 2,6 %.
Загальний обсяг зовнішньої торгівлітоварами в І півріччі 2001 р. становив 15 426,2 млн дол. США та збільшивсяпорівняно з І півріччям 2000 р. на 14,4 %, в тому числі експорт, який становив8009,8 млн дол. (збільшився на 21,7 %), імпорт — 7416,4 млн дол. (збільшився на7,4 %). Позитивне сальдо становило 593,4 млн дол. (за І півріччя 2000 р.негативне сальдо становило 320,9 млн дол.). Коефіцієнт покриття імпортустановив 1,08 (за І півріччя 2000 р. — 0,95).
В загальному обсязі експорту товарів за Іпівріччя 2001 р., порівняно з І півріччям 2000 р., збільшилась частка виробів зчорних металів з 3,5 % до 4,9 %, молока та молочних продуктів — з 0,6 % до 1,8%, механічних машин та обладнання — з 5,3 до 8,2 %, інструментів — з 0,1 % до1,4 %, масляних насінь та плодів — з 1,1 % до 1,5 %. Разом з тим, зменшиласьчастка чорних металів — з 37,5 % до 31,4 %, продуктів неорганічної хімії — з4,7% до 3,8%.
У загальному обсязі імпорту товарівзбільшилась частка механічних машин та обладнання з 9,2% до 10,9%,фармацевтичних продуктів, включаючи медикаменти — з 1,4 % до 2,1 %, чорнихметалів — з 1,4 % до 2 %, засобів наземного транспорту, крім залізничного — з 3% до 3,4 %, паперу та картону — з 2 % до 2,6 %. Зменшилась частка мінеральногопалива, нафти та продуктів її переробки — з 45,4 % до 40,2 %, руди, шлаків тазоли — з 3,1 % до 2 %.
Загальний обсяг зовнішньої торгівліпослугами в І півріччі 2001 року, за інформацією Держкомстату України, становив2262,8 млн дол. США та збільшився порівняно з І півріччям 2000 р. на 0,4 %, втому числі експорт — 1704,5 млн дол. (скоротився на 0,7 %), імпорт — 558,3 млндол. (збільшився на 3,9 %); позитивне сальдо зовнішньої торгівлі становило1146,2 млн дол. та зменшилось на 2,9 %.
Україна здійснювала зовнішньоторговельніугоди послугами зі 175 країнам й-партнерами. Найбільшу частку в загальномуобсязі українського експорту займали транспортні послуги (84,6 %), імпорту —державні послуги (45,4 %), послуги транспорту (17,8 %), ділові, професійні татехнічні послуги (12 %) та послуги зв'язку (8,9 %).
Порівняно з І півріччям 2000 р. експортпослуг скоротився на 12,9 млн дол. через зменшення обсягів ділових, професійнихі технічних послуг
— на 18,7 млн дол. (на 17,8 %) табудівничих послуг — на 8,0 млн дол. (на 44,9 %). Одночасно зросли на 7,1 млндол. (на 32,5 %) послуги турфірм, на 2,2 млн дол. (на 23,2 %) — фінансовіпослуги, на 1,6 млн дол.
— транспортні послуги (0,1 %), зокремаповітряного транспорту на 13,9 млн дол. (на 14,3 %), залізничного транспорту на16,7 млн дол. (на 11,6 %), річкового транспорту та допоміжних транспортнихпослуг на 20,8 млн дол. (на 25,2 %).
Майже дві третини експорту послуг (1056,7млн дол.) припадає на країни СНД, у тому числі 96,5 % — на РФ. Обсяги послуг,наданих країнам СНД, в І півріччі 2001 р. зменшились на 2,7 млн дол. (на 0,3 %),в тому числі Туркменістану — на 7,6 млн дол. (81,3 %), Азербайджану — на 1,8млн дол. (на 51,3 %). Одночасно зросли обсяги наданих послуг РосійськійФедерації — на 6,1 млн дол. (на 0,6 %), Казахстану — на 1,3 млн дол. (на 58,7%).
Висновки
Важливим фактором розвитку національноїекономіки є зовнішньоекономічні зв'язки.
Опора на власні сили? Це — політика, приякій держава прагне не допускати перевищення імпорту над експортом, жорсткоконтролюючи рух товарів чи послуг капіталів через свій кордон.
Кожна країна повинна жити і розвиватися,спираючись на свої засоби але все-таки жодна країна не може досягти яких небудьсерйозних результатів в економічному і соціальному розвитку, якщо вона не будеприбігати до використання вигод міжнародного обміну.
Вигода від зовнішньої торгівлі й у тому, щовона дозволяє порівняти економічні умови країн як би підстьобуючи їхнійрозвиток.
Розвита зовнішня торгівля загострюєконкуренцію між товаровиробниками, змушуючи їх закривати неконкурентні і шукатиприбуткові виробництва, поліпшувати організацію праці і т.п..
В ідеалі ринок повинний сам визначати якіпродукти будуть експортуватися і які імпортуватися.
Збільшення експорту в порівнянні з імпортомзавдяки дії мультиплікатора буде мати для країни експансіоністський ефект.
Міжнародний банк, Міжнародний валютнийфонд, Європейський Загальний ринок — усе це найбільш важливі фактори, щозіграють позитивну роль у розвитку міжнародної торгівлі.
Список використаної літератури
1. Бабанін О. Деякі проблеми розвитку зовнішньоїторгівлі України // Зовнішня торгівля. – 2000. — №1.
2. Байда Н. Ризики зовнішньоторговельної діяльності //Фінанси України. -2002. -№ 11.- с. 44-48
3. Гончарук А. На шляху до світової організаціїторгівлі // Урядовий кур'єр. -1999. — 1 жовтня. — с.4.
4. Кириченко О. А. Менеджмент зовнішньоекономічноїдіяльності: Навч. посіб. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002.– 384 с.
5. Коваленко В., Маєвський В. Стан та перспективирозвитку торгово-економічних відносин України та Грецької республіки // Зовнішняторгівля. — 1999. — №3-4. — с. 132-136.
6. Круглик С. Обмін, далекий від реальних можливостей:Україна-Франція: сучасний стан та перспективи співробітництва // Політика іЧас. -2004.- №7/8. -с.25-29.
7. Кульпінський С. Зовнішні чинники впливу на експортв Україну // Вісник націольного банку України. — 2002. — №5. — с.59-63
8. Майорова І.М. Аналіз зовнішньоекономічноїдіяльності України за 1999-2001рр. // Актуальні проблеми економіки. — 2002. — №10. — с. 83-86
9. МакаришеваТ. Україна на шляху до світової організаціїторгівлі // Інтелектуальна власність. — 2002. — №4. — с.9-11
10. Михайлов В.С. Формування статистикизовнішньо-економічної діяльності в України // Актуальні проблеми економіки. — 2004. — №6. -с.132-136
11. Мунін Г., Паров Д. Україна і Республіка Болгарія:Потенціал і розвиток торгово-економічних відносин // Економіст. — №8. — с.49-51
12. Новицький В, Геоекономічні пріоритети України вконтексті сучасного світогосподарського порядку // Економічний часопис ХХ ст. — 2004. — №6. -с.13-19
13. Паталаха Є., Лебідь М. Українсько-Казахськеспівробітництво: сировинна база плюс технологічний потенціал // Вісник Нац. А.Н. України. — 2000. — №2. — с.22-25
14. Станіславська С. Український класифікатор товарівзовнішньоекономічної діяльності: практика застосування // У Бізнес. — 2002. — 8квітня (№14). — с.41-45
15. Ткачов І., Дзись Н, Проблеми Української зовнішньоїторгівлі на межі тисячоліть // Зовнішня торгівля. — 1999. — № 3-4 — с.148-153
16. Шуляк П.С. Українсько-Російські економічнівідносини на сучасному етапі розвитку // Економіка. Фінанси. Право. — 2004. — №6. — с.13-19