Реферат: Організація торгівлі

Міністерство освіти та науки України

Житомирськийдержавний технологічний університет


Кафедраменеджменту


Курсоваробота

зкурсу “Організація торгівлі”


Виконала: 

Перевірила:


Житомир

2010


План

1.     Розвитокприватного сектора торгівлі в економіці України

2.     Організаціяроботи універмагу в умовах конкуренції

3.     Списоквикористаної літератури


1.Розвиток приватного сектора торгівлі в економіці України

Підприємництво у сфері торгівлі відіграє значну роль в активізаціїекономічних процесів, зокрема: забезпечує встановлення збалансованого ринку,сприяє формуванню оптимальних пропорцій між виробництвом та суміжними сферами,виявляє попит на товари, стимулює виробниче підприємництво, здійснює ефективнийтоварний оборот, задовольняє потреби населення у товарах та послугах, стимулюєдіяльність суб'єктів ринку, робить відповідний внесок у формування доходівдержавного і місцевого бюджетів за рахунок сплати податків. Крім того,підприємництво у сфері торгівлі дозволяє всім учасникам комерційного оборотувигідно співпрацювати на основі планування, реалізації торгових операцій,закладає основу для формування виробничих програм та перспективних напрямівщодо випуску продукції за кількісними та якісними параметрами, асортиметноюструктурою. А це, у свою чергу, свідчить про те, що комерція визначає економічнийстан промислового підприємства, його успіх на товарному ринку. Якщо виробленапродукція не буде реалізована у сфері торгівлі в намічених обсягах, ценегативно впливатиме на господарсько-фінансову діяльність промисловихпідприємств.

Торгівля посідає особливе місце в структурі національної економіки та всистемі економічних відносин. Вона опосередковує товарно-грошовий обмін увеличезних розмірах — більше ніж 450 млрд. грн. щороку, формує не менш як 12 %ВВП і, безперечно, є важливим чинником економічного зростання. Крім того,торгівля відіграє неабияку роль у реалізації соціальної політики, ринковоїорієнтації національної економіки, формуванні конкурентного середовища.

Особливістю сучасного розвитку внутрішньої торгівлі є позитивна і стійкадинаміка її результативних показників. Середньорічні темпи зростаннятоварообігу починаючи з 2000 року перевищують 15 %, що вдвічі вище від темпівзростання ВВП. Спостерігаються позитивні тенденції в структурі товарообігу,кон'юнктурі ринку, розвитку матеріально-технічного потенціалу.

Широкомасштабна структурна перебудова вітчизняноїторгівлі спостерігалася в перехідний період під впливом трансформаційнаціональної економіки на ринкових засадах. Така перебудова охопила головнимчином соціальну, функціональну, територіальну та організаційну структуруторгівлі.У доперебудовний період усі канали товаропросуваннябули переважно одержавлені. Державний сектор торгівлі споживчими товарамистановив 2/3, а інша частина припадала на кооперативну торгівлю. Приватнаторгівля вважалася чужорідною для системи соціалістичного господарювання. Усеце призвело до надмірної централізації, усуспільнення власності і монополізаціївнутрішньої торгівлі. Унаслідок приватизації торговельних об'єктів, їхкорпоратизації та залучення іноземного капіталу у сферу торгівлі соціальна їїструктура докорінно змінилася.

Приватна форма торгівлі, яку було ліквідовано за соціалізму, відродиласьу сучасний період. За короткий термін вона досягла прогресу. По-перше, їїчастка суттєво зросла, і, по-друге, приватна торгівля представлена не тількидрібнороздрібною мережею, як було на початку перебудови але й великими ісередніми магазинами. Фундаментом цієї форми торгівлі є приватна власність іпідприємницька ініціатива. У міру розширення приватної власності приватнаторгівля зміцнює свої позиції.

Для приватної торгівлі характерні

-         постійнадиверсифікація,

-         високакультура і якість обслуговування,

-         максимальнанаближеність до покупців.

Водночас ця форма торгівлі супроводжується постійним ризиком банкрутства.

У зарубіжних країнах поділ інститутів торгівлі за формами власності більшширокий:

• особисте володіння (приватна торгівля);

• корпоративна мережа (на акціонерних засадах);

• державна форма торгівлі;

• споживчий кооператив;

• франчайзинг;

• оренда торговельного об'єкта.

Особисте володіння характерне для некорпоративних фірм. Прибуток,витрати, ризики — це проблеми власника, оскільки торговельні об'єктиперебувають у приватній власності. До цієї форми належить 74 % усіх роздрібнихфірм США. Щоправда, вони займають лише 9 % у загальнонаціональному товарообігу.

Корпоративна мережа заснована на акціонерному капіталі. Тут функціїволодіння і управління не суміщаються. Цей сектор охоплює 22 % підприємствторгівлі США, а його частка в загальному товарообігу перевищує 85 %.

Державна форма торгівлі стабілізувалася на рівні 9—10 % у товарообігу зурахуванням її частки в корпоративних компаніях.

Франчайзинг передбачає договір між франчайзером (фірма-виробник, оптовакомпанія) і франчайзі (роздрібна торговельна фірма), відповідно до якогоостанньому дозволяється використати марку фірми, товарні знаки або одержатипідтримку франчайзера по всьому формату торговельного бізнесу. Таким чином, едва вида франчайзинга — на торгову марку (займає 2/3 роздрібного продажу в цьомусекторі торгівлі) і на франчайзинг торговельного бізнесу (займає 1/3 продажу,але охоплює більше ніж 75 % торговельних об'єктів, як правило, дрібних).

Оренда широко розповсюджена для організації торгових відділів, розміщеннядрібнороздрібної мережі у великих універсальних магазинах, на ринках,підприємствах сфери послуг, громадського харчування.

Значні перспективи в Україні відкриваються для форми торгівлі, заснованоїна власності іноземних фірм. Прямі іноземні інвестиції у внутрішнюторгівлю становлять близько 800 млн. дол. США, або 17,5 %. У цьому планіторгівля поступається лише харчовій промисловості, де частка інвестицій досягає21%.

Серед об'єктів торгівлі з іноземним капіталом переважають роздрібніпідприємства, здебільшого відомих зарубіжних фірм. Таких підприємствналічується близько 500.

Привабливість інвестицій у торгівлю пояснюється тим, що:

-         окупністьінвестицій у сфері обігу й оборотність коштів висока;

-         місткістьринку в Україні значна;

-         механізмрепатріації прибутку для іноземців спрощений.

Приватна роздрібна торгівля, яка базується на веденні торговельногообслуговування за власний кошт і на власний розсуд окремих індивідів (їx груп)у даний час активно розвивається. Цей розвиток спостерігається через зростаннякількості приватних роздрібних торговців, які опановують найрізноманітнішісегменти споживчого ринку в міських поселеннях і на селі, збільшуючи кількістьторговельних підприємств різноманітної видової і типової спеціалізації.

2 Організація роботи універмагув умовах конкуренції 

Основним завданням роздрібних торговельних підприємств в умовах посиленимконкуренції на споживчому ринку товарів і послуг за залучення і розширенняконтингенту клієнтів і їх грошових доходів є вдосконалення організації продажутоварів і підвищення якості обслуговування покупців. На якість торговельногообслуговування сильний вплив чинять також форми і методи продажу товарів.

Універмаг — магазин загальноміського значення, торговельною площеюпонад 1500 м2, з урізноманітненим асортиментом (більше ніж 5000 асортиментнихпозицій) непродовольчих товарів.

Непродовольчими універмагами вважаються торговельні підприємства, щопропонують для реалізації широкий і глибокий асортимент товарів і забезпечуютьвисокий рівень обслуговування. Дуже часто універмаги належать до власностіоднієї торговельної мережі — торговельної корпорації, яка володіє більше ніж десятиоднотипними обслуговуючими підприємствами, розміщеними в регіонах однієї країниабо в різних країнах. Універмаг будує свою роботу через організаціюспеціалізованих відділів і секцій, кожен з яких має окремий вузол розрахунків.Особливістю універмагів є створення їх працівниками надзвичайно широкого колаосновних і додаткових послуг покупцям, що не тільки підвищує загальний рівеньсервісу, але й впливає на підвищення рівня цін на товари в цьому типіторговельних підприємств.

Підвищення загального рівня конкуренції в роздрібній торговельній мережі,виникнення і розвиток нових спеціалізованих торговельних підприємств привело вцілому до скорочення кількості відділів у традиційних універмагах і до зміни«товарної концепції» непродовольчих універмагів. Вони почалирозширювати номенклатуру послуг для покупців, вносити зміни в товар-мікс (набіртоварних найменувань усередині товарних груп), тобто закуповувати унікальнітовари під широковідомими товарними марками і налагоджувати прямі зв'язки зтоваровиробниками, продаючи їхні товари під власними (внутрішньомагазинними)торговими марками.

За формою продажу продаж товарів в універмагах належить до магазинноїформа продажу, яка має домінуюче становище в організації торговельногообслуговування населення. В універмагах покупцям може бути наданий найширшийасортимент товарів, можливості їх вибору. Застосування сучасного обладнання,правильної організації торгово-технологічного процесу, раціональноїспрямованості потоків покупців, застосування гарної викладки товарів значноспрощують процес вибору товарів, підвищують культуру обслуговування. Можливістьорганізації надання додаткових торговельних і культурно-побутових послуг створюютьпокупцям комфортні умови перебування в універмагах.

В універмагах застосовують традиційний метод продажу товарів –– продажтоварів через прилавок обслуговування. Суть традиційного методу продажу товарівполягає в тому, що в процесі вибору товарів обов'язково беруть участь іпокупець, і продавець, який особисто виконує основні операції з відбору іпоказу товарів покупцеві, проведення розрахунків та вручення покупки. Покупціможуть отримати потрібний товар для ознайомлення і вибору тільки безпосередньочерез продавця. Закінчивши обслуговування одного покупця, продавець починаєобслуговувати наступного і т.д. В універмагах, які застосовують цей метод,завершальний етап торгово-технологічного процесу складається з таких операцій:зустріч покупця і виявлення його намірів (попиту); пропонування і показ товару;допомога у виборі товару і консультація; пропонування супутніх і нових товарів;розрахункові операції; упакувування і видавання покупок. При цьому розрахунковіоперації можуть виконуватись на робочому місці як продавця, так іконтролера-касира.

При продажу технічно складних товарів з гарантійним терміном служби крімперелічених операцій, продавець зобов'язаний зробити відмітку в паспорті навиріб, яка підтверджує дату реалізації і право покупця на гарантійнеобслуговування, виписати товарний чек і вручити його покупцеві.

Застосування традиційного методу продажу товарів у сучасній торговельнійпрактиці обумовлене як об'єктивними, так і суб'єктивними чинниками. Основнимоб'єктивним чинником використання продажу товарів через прилавок обслуговуванняє існування низки товарів, які недоцільно реалізовувати з наданням покупцямнеобмеженого доступу до товарної викладки, — дорогі ювелірні вироби, годинники,фотоапарати та інші специфічні з точки зору організації обслуговування покупцівтовари; серед суб'єктивних чинників у першу чергу можна назвати намаганняпродавців та адміністрації магазинів запобігти масовим крадіжкам товарівпокупцями.

При продажу товарів через прилавок обслуговування в універмагах основненавантаження припадає на продавця, від кваліфікації якого залежить швидкість іякість обслуговування покупців. Тому важливо правильно організувати працюпродавця та його робоче місце. Безпосередньо під час обслуговування покупцівобов'язком торгового персоналу є ввічливе, доброзичливе ставлення до кожногопокупця, який прийшов у торговий зал магазину; при цьому під час зустрічі напокупця позитивно впливає акуратний зовнішній вигляд продавця, чистота іпорядок у торговому залі. У процесі виявлення намірів покупця продавець повиненз'ясувати наміри покупця стосовно фасону, моделі, ціни та інших ознак товару, асама операція виявлення намірів покупця повинна виконуватися продавцемненав'язливе й у ввічливій формі.

Одним з найважливіших елементів обслуговування покупців в універмагах єоперація показу товарів, яка виконується після виявлення намірів покупця.Правильна організація показу товарів може бути забезпечена лише на основі добрепродуманої схеми розміщення товарів, застосування сучасних способів їхвикладання. При показі товарів продавець повинен запропонувати кількарізновидів відповідних виробів, звернути увагу покупця на особливості окремихтоварів, запропонувати інші однорідні товари в тому разі, якщо потрібнийпокупцеві товар у даний час відсутній у продажу. У процесі ознайомлення покупцяз товарами продавець може (і зобов'язаний) надати покупцеві кваліфіковануконсультацію з питань призначення товарів, відмінностей між одноріднимитоварами різних марок, способів їх експлуатації та особливостей догляду, відповідностіпропонованих товарів сучасним тенденціям розвитку моди, розкрити товарознавчі,естетичні властивості товару, якість виробів тощо. Одночасно з цим продавецьповинен звернути увагу покупця на наявність нових товарів даного призначення,порекомендувати супутні товари.

При наданні консультації важливо не обмежуватися лише повідомленнямінформації щодо товару, яка цікавить покупця, але й забезпечувати пропагуваннянових товарів та сприяти вихованню естетичних смаків покупців. Частину необхідноїпро товари інформації в унівемазі, який реалізовує товари за традиційнимметодом продажу, покупець може отримати із так званої німої довідки(різноманітних вказівників і довідкових таблиць), яка дозволяє певною міроюприскорити процес обслуговування окремих покупців і скоротити час очікуваннянаступних покупців на обслуговування. Продаж товарів за традиційним методомзавершується розрахунками за товари і врученням покупки покупцеві. Після оплативартості товару продавець зобов'язаний упакувати товар і ввічливо вручитипокупку покупцеві. Процес обслуговування покупців у магазині за традиційнимметодом продажу товарів може завершуватися також наданням покупцям додатковихпослуг, тому продавець повинен з'ясувати у покупця, яких саме послуг ізпропонованого переліку той потребує.

При організації продажу товарів за традиційним методом для недопущенняскупчення покупців та виникнення незручностей у самостійному огляді нимитоварів, виставлених у вітринах та на іншому демонстраційному обладнанні,важливо правильно обирати схеми (варіанти) планування торгових залів. Найбільшрозповсюдженою з них є лінійне розташування робочих місць продавців, яке можемати різні варіанти. Вибір варіанта лінійного планування робочих місць залежитьне тільки від розміру і форм торгового залу — необхідно також дотримуватисявимоги, згідно з якою площа, зайнята робочими місцями продавців, не повиннаперевищувати 40 % площі торгового залу. Касові кабіни необхідно розташовуватина фасадній лінії торгового залу, а не по лінії обладнання робочих місцьпродавців, що незручно як для касирів, так і для продавців. Оптимальноювважається глибина і ширина касових кабін — 1,5 м.

Прискоренню обслуговування покупців в універмагах, які реалізовуютьтовари через прилавок, може сприяти винесення операцій розрахунків за товари замежі торгового відділу — у вузли розрахунку. Разом з тим такі рішення повиннібути достатньо обґрунтованими й орієнтованими на скорочення часу очікуванняпокупців на обслуговування.

Продаж через прилавок обслуговування доцільно застосовувати для такихтоварів, які не можна перевести на самостійний відбір покупцями, оскільки вонивимагають особливого, обережного поводження, що досягається присутністю таучастю продавця в показі товару, роз'ясненням його властивостей таособливостей, перевіркою якості товару в присутності покупця, демонстрації вдії. У цілому продаж товарів через прилавок ефективніший від самообслуговуваннята інших прогресивних методів за умови забезпечення магазинів широкимасортиментом нефасованих товарів і низький інтенсивності потоків покупців.

Найбільш розповсюдженим та економічно ефективним серед прогресивнихметодів продажу товарів в універмагах традиційно вважається самообслуговування,при якому покупці мають вільний доступ до всіх товарів, відкрито викладених уторговому залі магазину на пристінному та острівному обладнанні, і повнуможливість самостійно оглядати і вибирати товари без допомоги продавця, аоплачувати покупки у вузлі розрахунку, розташованому при виході з торговогозалу магазину.

Основними елементами процесу продажу товарів присамообслуговуванні є: самостійний огляд і відбір товарів покупцями, доставкавідібраних товарів до вузла розрахунку і розрахунок за покупку. Обов'язковоюумовою самообслуговування є надання додаткових послуг.

Самообслуговування найбільш доцільно застосовувати при забезпеченнімагазинів фасованими товарами в широкому асортименті і високій інтенсивностіпотоків покутьців для продажу готового одягу, взуття, трикотажних виробів,іграшок, ком пакт-дисків, окремих парфюмерно-косметичних, канцелярських,господарських, спортивних товарів, товарів побутової хімії тощо. Практикапоказує, що впроваджувати цей метод можна для торгівлі переважною більшістюнепродовольчих товарів, за винятком відносно невеликої групи дорогих івеликогабаритних товарів, продаж яких об'єктивно вимагає участі продавця танадання ним консультацій покупцеві в процесі вибору товару — ювелірних виробів,годинників, сувенірів, радіо- і телеапаратури, радіодеталей, сервізів і виробівз кришталю, велосипедів, мотоциклів, моторів, лодок, холодильників, газових таелектричних плиток, пральних і швейних машин, побутових електроприладів,килимів і килимових виробів та деяких інших товарів.

Продаж товарів на основі самообслуговування передбачає активну участьперсоналу магазину в обслуговуванні покупців, надання їм допомоги при виборітовару, правил використання, способів догляду, порядку ремонту виробів,виконанні операцій з упакування товарів. При самообслуговуванні продавцівиконують функції продавців-консультантів, що вимагає доброго знанняасортименту, властивостей і особливостей товарів, способів догляду за ними,основ психології. Одночасно, продавці-консультанти звільняються віднеобхідності приймати від покупців оплату за товари — ця операція виконується увузлах розрахунку контролерами-касирами.

Самообслуговування в універмагах може бути повним або частковим. Приповному самообслуговуванні всі товари продають за цим методом, при частковому —деякі товари продають безпосередньо продавці через прилавок обслуговування. Якправило, розрахунки за ці товари теж ведуться через вузли розрахунку.

Завершальний етап операцій продажу товарів за методом самообслуговуванняпередбачає, що покупці відібрані ними товари укладають в інвентарний кошик абовізок і доставляють до вузла розрахунків. У вузлі розрахунку повинніпроводитися розрахунки як за товари, відібрані покупцем у зонісамообслуговування, так і отримані ним через прилавок обслуговування. Прироботі універмагів широко використовується продаж товарів у складі споживчихкомплексів (наприклад товари для жінок, товари для дітей, товари для спорту,товари для саду та городу та ін.), тобто організовується продаж товарів дляпевного контингенту покупців або для задоволення певного комплексу потреб.

Поряд з продажем товарів за методом самообслуговування, в універмагахрозповсюджений продаж товарів за зразками, з відкритою викладкою, зіндивідуальним обслуговуванням.

При продажу товарів за зразками попередній вибір товару покупець здійснюєна основі ознайомлення з натуральними зразками окремих виробів, виставленими вторговому залі. При цьому методі продажу в торговому залі універмагу демонструютьсяв зібраному вигляді лише зразки наявних у продажу товарів, які виконуютьфункцію демонстраційного запасу, а робочі запаси їх розміщуються в іншихприміщеннях магазину чи навіть поза його межами.

Метод продажу товарів за зразками зручний тим, що на порівняно невеликійплощі торгового залу можна виставити зразки достатньо широкого асортиментутоварів. Цей метод доцільно застосовувати при продажу технічно складних івеликогабаритних товарів, котрі вимагають під час огляду та вибору консультаціїкваліфікованого спеціаліста, а також його допомоги. За зразками рекомендуєтьсяздійснювати також реалізацію товарів, котрі відрізняються високою чутливістю домеханічних впливів і можуть бути швидко пошкоджені або деформовані внаслідокчастого і невмілого поводження з ними покупців.

За даним методом рекомендується здійснювати продаж таких непродовольчихтоварів, як побутові холодильники, пральні машини, освітлювальні, опалювальніта нагрівальні прилади, швейні машини, шпалери, тканини, телевізори,радіоприймачі, музичні інструменти, мотоцикли, моторолери, велосипеди,спортивні палатки, меблі, санітарно-технічне обладнання тощо. При цьомупідприємство роздрібної торгівлі може організовувати продаж цих та іншихтоварів за двома основними варіантами його організації: 1) з відпуском товаріву торговому залі; 2) з доставкою відібраних товарів додому покупцевібезпосередньо зі складів роздрібного чи оптового підприємства або складівпідприємства-виробника даних товарів.

При організації продажу товарів за зразками особливу увагу потрібнозвернути на те, щоб усі викладені в торговому залі зразки товарів були оснащенічітко оформленими цінниками та анотаціями (ярликами), в котрих вказуєтьсянайменування товару, артикул, найменування виробника, ціна, коротка технічнахарактеристика (для технічно складних товарів), номер зразка (для тканин) тощо.

Зразки товарів, які потребують ознайомлення покупців з їх будовою та дією(люстри, бра, скляні вироби для електроосвітлювальної арматури та ін.), повиннідемонструватися способом відкритої викладки в шафах або на пультах тільки вприсутності продавця-консультанта. Продаж за зразками таких товарів, якгодинники, радіоприймачі, магнітофони, телевізори, фото-, кіноапаратура,порохотяги, кухонні комбайни та інші технічно складні товари, повиненздійснюватися з обов'язковою демонстрацією зразків у дії. Зона продажутелерадіотоварів повинна бути забезпечена розетками для включення в електро- ірадіомережу, антенними вводами для демонстрації радіоприймачів, телевізорів таінших телерадіотоварів у дії.

Після вибору товарів проводиться оформлення та оплата покупки. Припродажу товарів, згідно з вимогами Правил торгівлі непродовольчими товарами суб'єктгосподарювання зобов'язаний зробити в гарантійному талоні технічного паспортана виріб, або в документі, що його замінює, відмітку про дату і місце продажутовару за підписом матеріально відповідальної особи, завірену штампом(печаткою), а також надати інформацію про підприємства (майстерні), щоздійснюють гарантійний ремонт. На вибрані покупцем товари продавець(продавець-консультант) виписує товарний чек з зазначенням у ньому номера абоназви торговельного підприємства, назви товару, його артикулу, переліку окремихвиробів, які входять до складу набору (гарнітура), загальної кількості товаріву наборі (гарнітурі), забарвлення і малюнка оздоблювальних, облицювальнихматеріалів, фурнітури тощо, ціни, дати продажу і прізвища продавця. (Згідно зПравилами торгівлі непродовольчими товарами товарний чек виписується натехнічно складні товари та деякі інші непродовольчі товари — тканини, одяг,трикотаж, взуття, килими, меблі, будівельні матеріали тощо.)

Розрахунки з покупцями здійснюються через ЕККА; разом з товаром покупцю вобов'язковому порядку видаються касовий і товарний чеки. Оплаченівеликогабаритні товари, крім оформлених для перевезення додому, можутьзберігатися за охоронною розпискою протягом доби. До товару прикріплюєтьсяярлик із зазначенням дати продажу, номера товарного чека та таблички з написом«Продано».

Під час вручення покупки при продажу електропобутових товарів,телерадіотоварів, великогабаритних товарів для фізичної культури, спорту,туризму продавець зобов'язаний в присутності покупця перевірити їх якість,комплектність, наявність технічного паспорта, гарантійного талона (за потреби),інструкції по експлуатації, перевірити виріб у дії.

При продажу товарів з відкритою викладкою покупці мають можливістьсамостійно ознайомлюватись і відбирати викладені на робочому місці продавцятовари. Товари викладають на робочому місці продавця на прилавках,універсальних пристінних та острівних гірках, в гніздах касет прилавків, настендах або вивішуються на кронштейнах.

Як і при самообслуговуванні, покупці, не очікуючи на обслуговування збоку продавця, мають можливість оглядати товари і відбирати необхідні їмвироби. Продавець при цьому методі продажу виконує функції консультуванняпокупців, демонстрації товарів у дії, перевірки якості виробів, комплектуваннянаборів товарів, зважування, упаковування та відпуску відібраних ними товарів.Самостійно відібрані товари покупець передає продавцеві, який перебуває білямісця їх викладання. Продавець надає необхідну консультацію, виконує відповіднітехнічні операції, підраховує вартість відібраних товарів і отримує гроші або ждоставляє товари до каси, суміщеної з контролем видавання покупки, депроводяться розрахунки за відібраний товар. При продажу товарів з відкритоювикладкою розрахункові операції можуть здійснюватись у касах, установлених уторговому залі, або безпосередньо на робочому місці продавця.

Застосування цього методу в універмагах, в яких черезоб'єктивні умови нема можливості застосовувати метод самообслуговування,дозволяє прискорити операції продажу товарів, реалізація котрих у магазинахсамообслуговування здійснюється через прилавок обслуговування (тканин, взуття,електротоварів, панчішно-шкарпеткових виробів, білизняних товарів,галантерейних товарів (біжутерії, тюлегардинних виробів), сувенірів, іграшок,шкільно-письмових товарів, фарфоро-фаянсових виробів, посудогосподарських таінших непродовольчих товарів).

Водночас принципова відмінність продажу товарів з відкритою викладкою упорівнянні з продажем товарів за зразками полягає в тому, що при першому методіпокупець оглядає, вибирає й отримує товар, який демонструється в торговомузалі, а в другому — вибравши товар за зразком у торговому залі, покупецьотримує після розрахунку його аналог зі сформованого робочого запасу такихтоварів (цей запас може формуватися на робочому місці продавця, у складськихприміщеннях магазину чи підприємства-постачальника).

Продаж товарів з індивідуальним обслуговуваннямзастосовується в основному тоді, коли покупцю необхідно отримати детальнуконсультацію. Це стосується коштовних прикрас, оптичних приладів, хутровихвиробів тощо. Продаж з індивідуальним обслуговуванням доцільно застосовуватидля продажу ювелірних виробів, годинників, дорогих парфюмерно-косметичнихтоварів (наприклад парфуми, губна помада), хутра і хутрових виробів, дорогихвидів посуду та виробів з кришталю, музичних інструментів, автотранспортнихзасобів

У деяких зарубіжних універмагах застосування даного методу доповнюєтьсясистемою постійного супроводу покупця в магазині. Суть цієї системи полягає втому, що одразу після входу покупця в магазин до нього прикріплюється працівникторговельного підприємства, який розпитує покупця про необхідні йому товари,інформує про місця їх продажу, супроводжує покупця під час огляду експозиційтоварів, надає консультації, допомагає покупцеві під час приміряння чи виборутовару, доставляє товари до вузла розрахунку, а після їх оплати — до виходу зторгового залу.

В умовах насичення споживчого ринку (ринку покупця)товарами перед кожним універмагом неминуче постає проблема активізації попитунаселення на товари, яка значно посилюється загостренням конкуренції на ринку.В цих умовах підприємства ведуть активний пошук засобів стимулювання попитунаселення з метою збільшення обсягів реалізації товарів і розширення своєїринкової ніші.На відміну від звичайних методів продажу товарів, якідещо пасивні в частині дії на покупця (бо залежать від того, зайде покупець вунівермаг чи ні), магазинні методи активізації продажу товарів звернені донайбільш широких мас населення. Через стимулювання продажу вони повинністворити потік споживачів і реалізацію товарів безпосередньо в універмагах. Для стимулювання попиту в універмагах доцільнозастосовувати сезонний розпродаж. Сезонний розпродаж товарів здійснюється дварази в рік: в лютому — квітні (по товарах осінньо-зимового асортименту) тасерпні — жовтні (по товарах весняно-літнього асортименту). Початок розпродажуповинен припадати на перше число місяця (або перший робочий день місяця) івстановлюється з урахуванням природно-кліматичних умов регіону. Тривалістьрозпродажу становить, як правило, один місяць. Сезонному розпродажу підлягаютьнепродовольчі товари, що не користуються попитом чи не продані протягом сезонучерез зміни кон'юнктури.

Під час організації сезонного розпродажу товарів важливе значення маєвстановлення розміру знижки цін на товари. При їх установленні слід ураховуватите, що розмір знижки повинен зростати з віддаленням сезону. Однак при цьомуслід мати на увазі, що розмір втрат від зниження цін не повинен бути більшим,ніж якби вони зберігалися до наступного сезону.


Список використаної літератури

1.   Апопій В.В., Міщук І.П.,Ребицький В.М. Організація торгівлі: Підручник; 2-ге видання, прероблене ідоповнене /За ред. В.В. Апопія. –– К.: ЦНЛ, 2005. –– 616 с.

2.   Виноградська А.М. Технологіякомерційного підприємництва: Навчальний посібник. –– К.: ЦУЛ, 2006. –– 780 с.

3.   Зубкова И.Н. Организацияторговли непродовольственными товарами. –– М.: Дашков и К, 2000. –– 218 с.

4.   Комерційнадіяльність на ринку товарів та послуг /За ред. проф. Апопія В.В., проф.Гончарука Я.А. –– Львів: Видавництво ЛКА, 2001. –– 450 с.

5.   Новиков М.Л.Организация торговли непродовольственными товарами. –– М.: Экономика, 1989. ––239 с.

6.   Панкратов Ф.Г., СерьогінаТ.К. Комерційна справа: навчальний посібник для вузів. –– Рівне: Вертекс, 2002.–– 352 с.

7.   Войцеховский О. Что такоемагазин самообслуживания // Маркетинг и Реклама, 2001. –– № 5-6. –– с. 46-52.

8.   Войцеховский О. Выбор формататорговли для украинского рынка// Маркетинг и Реклама, 2001. –– № 5-6. –– с.40-46.

9.   Фильченков Д. Организацияобъектов самообслуживания // Маркетинг и Реклама, 2002. –– № 5-6. –– с. 56-59.

еще рефераты
Еще работы по маркетингу