Реферат: Організація роздрібної торгівлі непродовольчими товарами
Курсова робота
на тему: «Організація роздрібної торгівлі непродовольчими товарами»
Вступ
Події останніх років вУкраїні, зміни в економіці, пов'язані з переходом до ринкових відносин, призвелидо значного збільшення об'єму ринку споживчих товарів, розширення їхасортименту, особливо за рахунок різкого збільшення на вітчизняному споживчомуринку частки імпортних товарів. У зв'язку із зміною форм власності істотнозмінилася подоба торгівельних підприємств і характер їх діяльності.
Торгівля в Україні єодним з видів економічної діяльності, які найшвидше зростають. Обсягроздрібного товарообігу України, за даними Державного комітету статистики, в2007 році склав 91,9 млрд. грн., що в порівняльних цінах на 23% більше обсягуминулого року. Питома вага оптової та роздрібної торгівлі у ВВП протягом 2003–2007рр. коливається в межах 11–12%, що є другим результатом після промисловості.Однак, цей показник є дещо нижчим, ніж у таких країн, як Російська Федерація(19–20%), Польща (18–19%), США (15–16%) та Великобританія (14%).
Це свідчить про порівнянунерозвиненість цього виду економічної діяльності в нашій країні. Особливоненасиченим є ринок роздрібної торгівлі. За оцінками консалтингової компанії ATKearney, яка щорічно складає Global Retail Development Index, на сьогоднінайперспективнішими з позиції потенційного розвитку торгівельних мереж є ринкикраїн, що розвиваються, зокрема, у трійку найпривабливіших країн увійшли Індія(1), Росія (2) і Україна (3).
Основним факторомрозвитку сфери торгівлі в Україні є зростання доходів населення, якевизначається темпами росту реальної заробітної плати та зниженням рівнябезробіття. Проте, зростання доходів населення в 2007 р. несупроводжувалося адекватним розширенням товарної пропозиції. Це пов'язано зізміною системи перерозподілу доходів, яка виражена у підвищенні заробітноїплати при падінні темпів росту економіки в цілому. Рівень доходів ще не єдостатнім для забезпечення всіх першочергових потреб, а ринок роздрібноїторгівлі є недосить насиченим.
Тому, незалежно відтенденцій розвитку економіки, попит на непродовольчі, побутові та продовольчітовари зростає випереджальними темпами.
Саме тому, обираючисегмент ринку роздрібної торгівлі для здійснення наступного аналізу тадосліджень, зупинимося саме на ринку роздрібної торгівлі непродовольчимитоварами.
Роздрібна торгівлянепродовольчими товарами здійснюється в торгових підприємствах:спеціалізованих, в тому числі фірмових, з універсальним асортиментомнепродовольчих товарів і в значній мірі регулюється правилами продажунепродовольчих товарів, затверджених наказом МЗЕЗ і торгівлі України №294 від27.05.96 р [1].
Метою курсової роботи єдослідження процесу організації торгівлі непродовольчими товарами, а самевиробами із шкіри. На основі вивчення економічної літератури і переробкитеоретичного матеріалу, проаналізувати і оцінити економічні результатидіяльності магазину «Шедевр».
Основними завданнямикурсової роботи є:
- дослідити стан ринку торгівлі непродовольчими товарами в Україні;
- визначити основні фактори, щовпливають на розвиток роздрібної торговельної мережі;
- проаналізувати економічну діяльність магазину;
- оцінити місцерозміщення магазину з продажу непродовольчих товарів;
- дослідити організацію продажу шкіряних виробів та взуття вмагазині;
- оцінити рівень обслуговування покупців;
- зробити аналіз проблем даного магазину та висунути пропозиціїстосовно їх розв’язання;
- запропонувати напрями вдосконалення організації торгівлінепродовольчими товарами.
Об’єктом дослідження єпроцес торгівлі шкіряними виробами у магазині «Шедевр».
Предметом дослідження єсукупність теоретичних та практичних проблем, пов'язаних з розвитком торгівлінепродовольчими товарами, а саме шкіряним одягом та взуттям.
Робота складається із вступу,п’яти пунктів плану (два з яких мають по два підпункти), висновків тапропозицій, переліку використаних літературних джерел, додатків.
1. Значення,задачі розвитку та удосконалення торгівлі непродовольчими товарами (шкірянимивиробами)
1.1 Теоретичніаспекти проблем розвитку роздрібної торговельної мережі в умовах ринковоїекономіки
Роздрібна торгівля – це діяльність з продажутоварів чи послуг безпосередньо кінцевим покупцям для їхнього особистогоспоживання або використання. При цьому не має значення, як саме (безпосередньоспоживачеві, поштою, за замовленням по телефоном тощо) і де (в магазині, навулиці, стадіоні чи вдома) продані товари чи надані послуги.
Проблеми розвитку роздрібноїторгівлі, її відповідності потребам покупців особливо актуальні в умовах розвинутого«ринку покупців». Отже, при переході до ринкової економіки розвитку цієї галузіслід приділяти особливу увагу. В протилежному випадку всі заходи, спрямовані настимулювання товаровиробників, будуть малоефективними, бо товари не надійдутьдо споживачів у необхідному місці, в потрібній кількості, в зазначений строк іне будуть реалізовані через певну форму обслуговування [12].
Важливу роль у доведеннітоварів від виробників до споживачів відіграють підприємства роздрібноїторгівлі, кількість яких до недавнього часу з року в рік зростала. Так, за 1986–1990роки кількість магазинів і дрібнороздрібних торговельних підприємствзбільшилася на 3,7 тис. одиниць. За останнє ж десятиріччя тенденція зміниласяна протилежну (рис. 1.1.). Як видно з рисунку, кількість підприємствроздрібної торгівлі за цей період постійно зменшувалась і на кінець 2000 рокустановила 103,2 тис., тобто 70,8% від їх кількості, що була на кінець 1990року. Внаслідок цього знизилась і забезпеченість населення об´єктамироздрібної торгівлі. На рисунку 1.2 подана динаміка даного показника за останні15 років [13].
Слід відзначити, що за1986–1990 роки цей показник не змінювався, а за останні 10 років він зменшивсяв розрахунку на 10 тис. чоловік з 28 до 21 підприємства роздрібної торгівлі.
Стаціонарна мережа представленанаступними торговельними підприємствами: магазини, магазини-склади, такожпідприємства дрібнороздрібної торгівлі (павільйони, палатки, кіоски, ларьки, торговельніавтомати).
На кінець 2000 року вУкраїні було зареєстровано 77,9 тис. магазинів, що складає 75,48% всієї мережіпідприємств роздрібної торгівлі. Вони мають в своєму розпорядженні приміщеннята обладнання, необхідні для виконання різноманітних торговельно-технологічнихоперацій. Розташовані магазини в капітальних стаціонарних будовах.
Однак, як видно з рисунку1.3, частка магазинів у загальній кількості роздрібних торговельних підприємствза останні роки зменшилась: якщо на кінець 1990 року вона дорівнювала – 82,8%,то у 2000 році – 75,2%.
Особливо відчутноскоротилася мережа магазинів у сільській місцевості.
За аналізуємий періодзменшилася і торговельна площа усіх магазинів та в розрахунку в середньому наодин магазин (табл. 1.1). Найбільший середній розмір магазину мав місце у 1995році: він складав 100 кв. м, а у 2000 році – лише 90 кв. м.
Таблиця 1.1 Динамікасереднього розміру одного магазину в роздрібній торгівлі України за 1986–2000роки
Рік Торгова площа магазинів, тис. кв. м. Кількість магазинів, од. Середній розмір одного магазину, кв. м. 1985 10195 116,6 87 1990 11300 120,6 94 1995 10950 109,5 100 1998 8786 94,3 93 1999 7755 85,4 91 2000 7029 77,9 90 2000 р. у% – до 1985 р. 68,9 66,8 103,4 – до 1990 р. 62,2 64,6 95,7
Це пояснюється тим, що зпоглибленням економічної кризи погіршувався фінансовий стан багатьохпідприємств, особливо найбільш крупних за розмірами торговельної площі. Крімтого, чимало магазинів виявились нерентабельними через незнання того, якийтовар необхідний споживачам та як організувати їх обслуговування. В результаті«вижили» тільки підприємства, керівниками яких були більш освічені підприємці.Значною мірою це відбувалось і через те, що саме у цей період інтенсивногорозвитку набула дрібнороздрібна торговельна мережа, а також ринки.
За аналізуємий період частка продовольчихі непродовольчих магазинів в роздрібній торгівлі України зменшилась, а змішаних– збільшилась. Значною мірою це обумовлено тим, що на даному етапі розвиткукраїни підприємці не можуть бути впевнені у тому, який товар буде більшепотрібний населенню завтра: адже ще не так давно українці переважно купувалипродукти харчування, а зараз все більшого значення у загальному товарооборотіроздрібної торгівлі набувають такі товари, як одяг, взуття, меблі, автомобілітощо.
На розвиток роздрібної торговельної мережівпливає і такий фактор як поведінка споживача. Так, більшість споживачівкупують товари, зокрема непродовольчі, попередньо все обдумавши, дійшовшипевного висновку щодо настійності потрібного товару і йде в магазин, ужезнаючи, що він бажає придбати. Тому більшість підприємців дійшли висновку, щокраще представити якомога більший асортимент товару та намагатися закріпитисебе у свідомості споживача як незамінного помічника у здійсненні покупки аналогічногохарактеру.
1.2 Характеристикаринку шкіряного взуття в Україні
Сучасний ринок взуттятакож вражає своїм розмаїттям, однак українські виробники поступово втрачаютьна ньому свої позиції: все більше імпортних виробів, нерідко не найкращогоґатунку.
Вітчизняний виробник,покинувши потужні фабрики, перебрався у рятівну тінь напівкустарних майстерень.Високоякісне і дороге взуття провідних фірм поки що не по кишені абсолютнійбільшості населення країни, його частка в загальній структурі продажів не перевищує5%. При загальному перевищенні пропозиції над попитом на ринку спостерігаєтьсябрак взуття для всіх вікових груп, окрім молоді.
Потужностівітчизняної взуттєвої промисловості дозволяють виробляти до 120–130 млн. парвзуття щорічно. Проте останнім часом використовуються вони лише на 10–12%.Десятки підприємств галузі за останні три роки не спромоглися пошити бодай поодній парі взуття на кожного «середньостатистичного» споживача.
Порівняно з 1991роком частка імпортних виробів у структурі пропозиції збільшилася по взуттюосінньо-зимового асортименту з 12 до 86%, весняно-літнього асортименту – з 24до 88%, дитячому взуттю – з 18 до 91%. Асортимент представлених у роздрібнійторгівлі товарів закордонного виробництва розширився у 7 разів, а виробівукраїнських взуттєвиків, навпаки, звузився у 2,5 раза. Втім, поняття «імпорт»досить умовне, позаяк на ринку повсякчас зростає кількість підробок, виробленихв Україні під лейблами відомих закордонних фірм.
На Україні,зокрема, зареєстровано понад 200 підприємств, товариств і приватників, яківиготовляють взуття. Працюють вони переважно у Львові, Києві і Харкові. Втім,масовим випуском продукції займаються лише 10, серед яких – фірми «Прогрес» і«Мальви», українсько-польське товариство «Степ» та українсько-німецькетовариство «Дельпро», ТзОВ «Торговий дім «Світ взуття» та фірма «Мокасин». У2005 році ці 10 підприємств виготовили загалом 1170,9 тис. пар взуття. У 2004-муця цифра становила 1068,8 тисяч пар. Взуття в області становить 2,6% дозагального обсягу виробленої продукції. Дивно, що при такій, досить значній,кількості побачити вітчизняне взуття на українських прилавках майже неможливо.Пояснення просте: працюють підприємства переважно на давальницькій сировині, аотже, й не розпоряджаються своєю продукцією на власний розсуд, вона здебільшогойде за кордон. Минулого року на давальницькій сировині було випущено 1068,8тис. пар взуття, а із власної сировини – лише 102,1 тис. пар, тобто у десятьразів менше (!).
Якщо проаналізуватипродаж взуття на Україні, то, за даними обласного управління статистики,минулоріч його було продано на 15,3 млн. грн. (шкіряного – на 14,9 млн. грн.,гумового і полімерного – на 0,4 млн. грн.), що становить 5,9 грн. на душунаселення. Якщо взяти до уваги, що управління фіксує лише продаж у торговельнихпідприємствах, то можна зробити висновок, що переважно взуття купують наринках, у приватників або в «мережі» стихійної торгівлі. Бо ж кожен із наспринаймні 2–3 рази на рік купує взуття, витрачаючи при цьому, як мінімум, 500–1000грн., а не 5,9 грн [14].
Підприємці, якізаймаються торгівлею взуттям, не дуже переймаються станом вітчизняноговиробництва, бо кажуть, що воно значного відстає від зарубіжного – нашівиробники не йдуть в ногу з модою, не цікавляться світовими тенденціями і повільно(раз на кілька років!) оновлюють модельний ряд, а ціна на українське взуття нарівні, а то й вища, ніж на зарубіжне, хоча якість – гірша. За словамипродавців, навіть така відома київська фірма, як «Монарх», рідко радуєспоживача модними новинками, а ціна на її продукцію на порядок вища, ніж убагатьох зарубіжних виробників.
Останнім часом уструктурі пропозиції дещо зменшилася частка елітного взуття. Через високі ціниконтингент споживачів таких виробів в Україні обмежений 3–4 відсоткаминаселення.
Торгівля взуттям – цесезонна торгівля, отже приблизно чотири рази на рік майже повністю оновлюєтьсяасортимент. У більшості магазинів одночасно виставлено в продаж кілька сотеньмоделей. Найкраще купувати взуття на початку сезону, коли є найбільший вибір – іза моделями, і за кольором, і за розміром. У цьому сезоні модні бірюзовий,коричневий, червоний і чорний кольори. Українські жінки (переважно середньогодостатку) найбільше люблять чорний колір взуття, адже воно до всього підходить.Взуття чорного кольору ми продаємо до 50%. Якщо ще років 10 тому найбільшходовими були 37–38 розмір, то тепер акселерація зробила свою справу, інайбільш ходовими стають 39–41 розміри. Поряд із цим, як це не дивно, сталобільше дівчат із 35–36 розміром ноги [15].
Майже 60% взуттянаселення України купує сьогодні на речових ринках. Тут взувається близькополовини жінок і двох третин чоловіків. Купувати на ринках найбільше схильніпідлітки, молодь, старше покоління, найменше – жінки середнього віку. Дівчата ймолоді жінки, особливо у великих містах, віддають перевагу фірмовим магазинам,а жінки старші – універмагам та спеціалізованим магазинам. Ще 5–6 років томумайже 60% населення України бажали придбати виключно продукцію зарубіжнихвиробників, а стійкими прихильниками вітчизняного взуття були лише 8%, та й топереважно на селі. Сьогодні на придбання імпортного взуття налаштовані 22%населення країни, для абсолютної ж більшості потенційних покупців не маєзначення, вітчизняний товар чи імпортний.
Загалом же щодо тенденційвзуттєвого ринку, то фахівці відзначають, що упродовж останніх 5–6 років«взуттєвий парк» пересічної української сім’ї скоротився в середньому у 1,5рази. Так, практично щорічно, за підрахунками фахівців, взуттєвий гардеробпересічні українці оновлюють лише на 16–17%, замість необхідних 38–40%.Практично не купують взуття пенсіонери, суттєво знизилася купівельна активністьсільського населення.
У наступному роціочікується зростання продажу взуття приблизно на 10–20%. Загальна ситуація наринку буде залежати від дієвості заходів, спрямованих проти «сірого» імпорту тазаниження митної вартості, кажуть експерти. Причому, якщо останній показникзалишиться на стабільно низькому рівні, то український взуттєвий ринок можеопинитися під загрозою чергового нашестя дешевої продукції азійськоговиробника.
2. Короткаорганізаційно-економічна характеристика діяльності магазину
Повна назва – магазин«Шедевр».
Форма власності –приватна.
Місцезнаходження об'єктаторгівлі – м. Прилуки вул. Переяславська, 10/20.
Приватне підприємство –це підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількохгромадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи звикористанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основіприватної власності суб'єкта господарювання – юридичної особи.
Перевагами даноїорганізаційно – правової форми є: можливість одноособового прийняття рішень, розподілуприбутку, відсутність необхідності у формуванні статутного фонду, найпростішапроцедура заснування.
Власник магазину«Шедевр», Куц Т.М, як фізична особа – підприємець був зареєстрованийдержавним реєстратором Прилуцької міської ради за номером 2 062 0170000 001235 від 23.03.1993 р. та отримав свідоцтво В00 №831782
(Додаток А).
Метою створення магазину«Шедевр» є повніше насичення ринку непродовольчими товарами, а саме шкірянимвзуттям і одягом для задоволення потреб населення, а також створення додатковихробочих місць і отримання прибутку.
Предметом діяльностімагазину є роздрібна торгівля верхнім одягом і взуттям зі шкіри, яказдійснюється відповідно до «Правил роздрібної торгівлі непродовольчи митоварами», затверджених наказом Міністерства економіки України №104 (z1257–07)від 19.04.2007 р [4].
Керівництво магазиномздійснює директор, який одночасно є його власником.
Директорові підпорядковуютьсяменеджер з управління персоналом, бухгалтер, менеджер із закупівлі товарів,підлеглими яких є продавці та рекламні агенти.
Однією з основних вимогфункціонування підприємств і їх асоціацій в ринкової економіки є беззбиткова господарськата інша діяльність, відшкодування витрат власними доходами і забезпечення впевних розмірах прибутковості, рентабельності господарювання. Головне завданнямагазину – господарська діяльність, направлена на здобуття прибутку длязадоволення соціальних і економічних інтересів членів трудового колективу іінтересів власника майна підприємства. Основними показниками, що характеризуютьрезультати комерційної діяльності торгівельних підприємств, виступаютьтоварообіг, витрати обертання, прибуток і рентабельність. Проведемо аналіз цихпоказників магазину «Шедевр» за останні три роки.
Роздрібним товарообігом єоб'єм продажу товарів населенню через всі канали реалізації і означаєзавершення процесу обороту товарів на споживчому ринку.
Дані протоварообіг дозволяють оцінити міру проникнення підприємства на ринок, оцінитикон'юнктуру, що склалася, конкурентну позицію на ринку і темпи економічногорозвитку торгівельного підприємства.
В таблиці 2.1. представленийтоварообіг магазину «Шедевр» за останні три роки.
Таблиця 2.1.Показники товарообігу магазину «Шедевр» за 2006–2008 роки
Роки Обсяг товарообігу тис. грн. Темпи змін у% до попереднього року 2006 1030 – 2007 1280 124,3 2008 1670 130,5Виходячи з даних «табл. 2.1.»,обсяг товарообігу за 2006 рік становить 1030 тис. грн., у 2007–1280 тис. грн.,у 2008–1670 тис. грн. Це означає, що у 2008 році товарообіг виріс у порівнянніз 2007 роком на 390 тис. грн., з 2006 роком – 640 тис. грн. Товарообіг зростаєу 2007 році на 24,3%, у 2008 році на 30,5%, за останній рік цей показникзбільшився на 6,2% і позитивна динаміка росту свідчить про стабільну таефективну роботу магазину.
Дані проструктуру товарообігу магазину «Шедевр» в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2.Структура товарообігу магазину «Шедевр» за 2006–2008 роки
Роки 2006 2007 2008 Види товарів тис. грн. у% до підсумку тис. грн. у% до підсумку тис. грн. у% до підсумку Взуття 412 40 704 55 1169 70 Шкіряний одяг 618 60 576 45 501 30 Разом 1030 100 1280 100 1670 100З даних таблиці2.2. видно, що структура товарообігу за останні три роки значно змінилась. У2006 році 60% продукції магазину складав шкіряний одяг, а взуття – 40%. У 2007році обсяг взуття збільшився на 15%, а одягу – зменшився. У 2008 році у порівнянніз 2007, обсяг взуття збільшився ще на 15% і став складати 70%, обсяг шкіряногоодягу скоротився на 15% і став 30% від підсумку. Можна зробити висновок, щомагазин за останні роки зменшив кількість шкіряного одягу в своєму асортиментіі почав збільшувати продаж шкіряного взуття. Як видно з таблиці 2.1. цятенденція успішна, оскільки товарообіг за ці роки тільки збільшувався.
Оборот товаріввимагає суспільних витрат, що викликаються їх доставкою, зберіганням іреалізацією. Витрати праці, необхідні для доведення товарів до споживача,виражені в грошовій формі, називаються витратами обертання.
Проблема витратодна з найбільш актуальних і важливих проблем економіки підприємства, оскількирівень, динаміка і структура витрат обігу тісно пов'язані зі всіма сторонамигосподарської діяльності підприємств, з питаннями планування і організаціїпроцесу надходженнятоварів з сфери виробництва в сферу використання.
В таблиці 2.3.представлені показники витрат обертання магазину «Шедевр» за 2006–2008 роки.
Таблиця 2.3.Витратиобігу магазину «Шедевр» за 2006–2008 рр.
Роки Витрати обертання Темпи змін у% до попереднього року тис. грн. у% до т/об 2006 803 78 – 2007 920 72 114,6 2008 1180 70 128,3Беручи до увагипоказники витрат обігу даного магазину, можна зробити висновок, що витратиобертання у 2006 році складали 803 тис. грн., що становить 78% від річноготоварообігу, у 2007 році – 920 тис. грн., що складає 72%, у 2008 році – 1180тис. грн., що становить 70% від обсягу товарообігу за цей рік. Це означає, що у2008 році витрати виросли у порівнянні з 2007 роком на 260 тис. грн., з 2006роком – 377 тис. грн. З таблиці 2.3. бачимо, що у відсотковому співвідношеннівитрати за 2007 рік зросли на 14,6%, а у 2008 році – на 28,3%. За останній рік цейпоказник виріс на 13,7%.
Показники прибутку є найважливішими дляоцінки господарської діяльності підприємства. Вони характеризують міру йогоділової активності і фінансове благополуччя. Результативність діяльностіпідприємства оцінюється за допомогою абсолютних і відносних показників. Задопомогою показників першої групи можна проаналізувати динаміку різнихпоказників прибутку за ряд років.
Відносними показниками є системапоказників рентабельності, які відображають рівень прибутковості відноснопевної бази.
Рентабельність – це відносний показник,який у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат обертання.
Показники прибутку і рентабельностімагазину в «табл. 2.4.».
Таблиця 2.4. Фінансові показникидіяльності магазину «Шедевр» за 2006–2008 рр.
РокиВитрати обертання,
тис. грн.
ПрибутокРентабельність,
%
тис. грн. у% до поперед – нього року 2006 803 227 – 28 2007 920 360 158,6 39 2008 1180 490 136,1 42Проаналізувавши отримані значенняфінансових показників діяльності магазину, спостерігаємо зростання прибутку. У2006 році прибуток досяг рівня 227 тис. грн., у 2007 році – 360 тис. грн., у2008 році – 490 тис грн. Бачимо, що прибуток зростає з року в рік, а саме у2007 році він виріс у порівнянні з 2006 на 117 тис. грн., у 2008 в порівнянні з2007 – на 130 тис. грн. З 2006 по 2008 роки прибуток магазину збільшився на 377тис. грн. Аналізуючи показники росту прибутку, відзначаємо його зростання за2007 рік на 58,6%, за 2008 – 36,1%, а рентабельність впевнено зростає і сягаєрівня 28% у 2006 році, 39% у 2007 році та 42% у 2008. Отже, фінансові показникимагазину свідчать про його успішну і стабільну діяльність в сфері торгівлі.
Показники діяльності та використанняматеріально-технічної бази магазину «Шедевр» наведені в «табл. 2.5.».
Таблиця 2.5. Основні показникигосподарської діяльності та використання матеріально-технічної бази магазину«Шедевр»
Показники Од. вим. Річний роздрібний товарооборот тис. грн. 1670 Товарні запаси на кінець року тис. грн. 155,3 в т.ч. у торговому залі тис. грн. 57,5 Середньоспискова чисельність працівників чол. 8 в т.ч. у торговому залі чол. 3 Загальна площа магазинум2
80 Площа торгового залум2
45 Площа, зайнята під обладнанням2
12,6 Демонстраційна площам2
32,4Обчислимотехніко-економічні показники ефективності використання площі торговельного залудосліджуваного магазину.
1) Товарооборотна 1 м2 торгової площі магазину визначається за формулою:
/>, (2.1)
де /> – товарооборот на 1 м2торговельної площі, тис. грн.;
Q – річний обсягроздрібного товарообороту, тис. грн.;
/> – площаторговельного залу магазину, м2.
/>/>37,1 тис. грн.
2) Товарооборот на 1 м2 загальноїплощі магазину визначається за формулою:
/>, (2.2)
де /> –товарооборот на 1 м2 загальної площі, тис. грн.;
Q – річний обсягроздрібного товарообороту, тис. грн.;
/> – загальна площа магазину, м2.
/>/>/>20,8 тис. грн.
3) Товарооборот на одного працівника магазинувизначається за формулою:
/>, (2.3)
де /> – товарооборот на одногопрацівника, тис. грн.;
Q – річний обсягроздрібного товарообороту, тис. грн.;
Ч – чисельністьпрацівників магазину, чол.
/>/>208,75 тис. грн.
4) Товарооборот на одного працівникаторгового залу визначається за формулою:
/>, (2.4)
де />– товарооборот на одногопрацівника торгового залу, тис. грн.;
Q – річний обсягроздрібного товарообороту, тис. грн.;
/> – чисельністьпрацівників торгового залу, чол.
/>/>556,7 тис. грн.
5) Частка площі торговогозалу в загальній площі магазину визначається за формулою:
/>, (2.5)
де /> – частка площі торговогозалу в загальній площі магазину, %;
/> – площаторгового залу, м2;
/> – загальна площамагазину, м2.
/>/>56,25%.
6) Визначаємо часткутоварних запасів, якi розміщені в торговому залі магазину, за формулою:
/>, (2.6)
де /> – частка товарних запасів,якi розміщені в торговому залі магазину, %;
/> – товарнізапаси, якi розміщені в торговому залі, тис. грн.;
/> – товарні запаси в магазині, тис.грн.
/> />37,0%
Частка товарних запасів у торгових залах магазинівз традиційними методами продажу складає, як правило, 30–40%, даний показникмагазину «Шедевр» знаходиться в цих рамках – складає 37%, що свідчить продостатню кількість товарних запасів у торговому залі магазину.
7) Для розрахунку коефіцієнта установочної площівикористовується така формула:
/>, (2.7)
де /> – коефіцієнт установочноїплощі;
/> – площа, на якійрозміщено торгово – технологiчне обладнання, м2;
/> – площаторгового залу магазину, м2.
/>/>0,28
Коефіцієнт установочної площіпоказує, яка частина торгового залу зайнята під обладнання. Значення цього показника має знаходитися в межах0,27–0,32. Отримане значення 0,28 свідчить про достатню кількість обладнання умагазині.
8) Коефіцієнт демонстраційної площі магазинувизначається за формулою:
/>, (2.8)
де /> – коефіцієнтдемонстраційної площі;
/> – демонстраційнаплоща (площа викладки товарів), м2;
/> – площаторгового залу магазину, м2.
/>/>0,72
Коефіцієнтдемонстраційної площі характеризує співвідношення площі всіх елементівобладнання, що розміщено в торговому залі магазину та використовується длявикладки товарів, i торгової площі магазину. Цей показник для магазинів зпродажу непродовольчих товарів має бути в межах – 0,60–0,85. Даний показникстановить 0,72, тобто знаходиться в нормі, що свідчить про те, щодемонстраційна площа магазину є достатньою.
9) Коефіцієнт ємностіобладнання визначається за формулою:
/>, (2.9)
де />– коефіцієнт ємностіобладнання;
/> – демонстраційнаплоща (площа викладки товарів), м2;
S обл. – площа, на якійрозміщено торгово – технологічне обладнання, м2.
/>– коефіцієнтдемонстраційної площі;
/>– коефіцієнтустановочної площі.
/>/>2,57
Отже, проаналізувавши отриманідані техніко – економічних показників ефективності використання площі торговельногозалу магазину, можна зробити висновок, що всі показники знаходяться в нормі,кількість обладнання в магазині, демонстраційна площа торговельного залу єдостатніми.
Загалом, після детальногоознайомлення з фінансовими даними діяльності магазину «Шедевр», приходимо довисновку, що магазин «Шедевр» працює ефективно і злагоджено, із зростаннямприбутку і обсягів товарообігу з року в рік. Обчисливши техніко – економічніпоказники ефективності використання площі торговельного залу розуміємо, що плануваннямторгового залу займались справжні професіонали.
3. Обґрунтуваннята вибір місцерозміщення магазину з продажу непродовольчих товарів
При розміщенніроздрібної торговельної мережі необхідно враховувати наступні фактори:
- щільність та характер житлової забудови;
- інтенсивність потенційних потоків покупців;
- розвиток громадського та індивідуального транспорту;
- рівень доходів населення тощо.
Існує декілька принципіврозміщення роздрібної торговельної мережі:
1. Принцип рівномірногорозміщення роздрібної торговельної мережі – передбачає, що на кожну ділянкуміста з визначеною кількістю населення припадає певна кількість магазинів, щодозволяє задовольнити попит покупців.
2. Принцип груповогорозміщення – означає необхідність територіального наближення магазинів різноготоварного профілю з метою забезпечення комплексного попиту на товари.
3. Принцип орієнтаціїмагазинів на певну зону торговельного обслуговування – передбачає поділмагазинів на:
– магазини місцевогозначення – розміщуються в житловій зоні у межах пішохідної доступності;
– магазинизагальноміського значення – призначені для обслуговування населення всьогоміста;
– магазині в складіторгових центрів;
– магазини,розміщені біля автомагістралей.
При розміщенніторговельного підприємства на території сільських районів враховуютьфункціональну значимість кожного населеного пункту: районний центр, кущові(міжгосподарських і внутрішньогосподарських) центри та звичайні (рядові) села.Так, у районних центрах роздрібна торговельна мережа може налічувати різні ївиди та типи. В рядових селах, зазвичай застосовується розвізна та розноснаторгівля.
4. Принцип економічності −ефективність витрат, забезпечення необхідного рівня рентабельності та обсягупродажу.
При здійсненні виборурозміщення торговельного підприємства виділять такі рівні:
− макроекономічнийрівень − на якому здійснюється просторова сегментація ринку на основіінформації про економіко-правові, територіально-географічні,соціально-демографічні характеристики кожного сегмента;
− регіональнийрівень − на якому визначаються економічні розбіжності між регіонами(областями, районами);
− локальний рівень −визначається кілька альтернативних зон на території обраного району;
− внутрішньолокальнийрівень – здійснюється вибір остаточного варіанта розміщення торговельногопідприємства із кількох альтернативних ділянок (об’єктів торгівлі);
− простороверозміщення торговельного підприємства − визначення елементівархітектурного виконання об’єкта торгівлі, розміщення торговельного обладнаннятощо.
Зона торговельногообслуговування – географічна територія, на якій розміщуються фактичні тапотенційні споживачі товарів та послуг конкретного роздрібного торговельногопідприємства.
Ближня торговельна зона(основна) − це територія, на яку припадає 60−65% покупців магазину.Як правило, межі цієї зони знаходяться не далі, ніж за 2−4 км, або10 хв. транспортної доступності магазину.
Середня торговельна зона −це територія, на яку припадає приблизно 20% обсягів продажу (радіус − 2−6 км,або не більше, ніж 15−20 хв. транспортної доступності магазину).
Дальня торговельна зонаохоплює покупців, які нечасто (або випадково) здійснюють купівлю у визначеномумагазині.
Магазин «Шедевр»розміщений на центральній вулиці міста, поблизу нього знаходиться багатодержавних установ і закладів – міська рада, міський будинок культури, інші заклади– кафе, салони краси, центр діагностики, магазини і т.д. Це свідчить про те, щокожного дня сотні людей проходять повз магазин «Шедевр» і таким чином можутьзайти і зробити покупку, що свідчить про врахування інтенсивності потенційнихпотоків покупців Такий фактор, як щільність та характер житлової забудови бувврахований при виборі місцерозміщення, адже саме в центрі міста (де ізнаходиться магазин), найбільше споруд і різних будівель, що сприяє розвиткуторгівлі. Поруч з магазином розміщена стоянка для автотранспорту, по вулиціпроходить громадський транспорт, доволі широкий тротуар, що дає змогузупинитися біля вітрини магазину, щоб роздивитися річ, яка сподобалась, й прицьому не заважати руху людей, які можливо кудись поспішають. Це говорить прохороше розташування магазину. За принципом орієнтації магазинів на певну зонуторговельного обслуговування, «Шедевр» є магазином загальноміського значення,оскільки він призначений для обслуговування населення всього міста, а не лишеприлеглої пішохідної зони.
Проаналізувавшимісцерозміщення магазину «Шедевр» можна прийти до висновку, що місцерозміщеннямагазину вибране вдало, головним плюсами стали такі фактори, як розміщення вцентрі міста, інтенсивність потенційних потоків покупців, розвиток танаближеність громадського та індивідуального транспорту, рівень доходівнаселення тощо. Багато людей просто гуляючи на повітрі і навіть не плануючищось купити – заходять до магазину «Шедевр» і обов'язково щось купують. Цеговорить про хорошу роботу рекламних агентів і загалом всіх працівниківмагазину, про врахування принципів місцерозміщення магазинів і факторів, щовпливають на вдалість вибору місцерозміщення магазину.
4. Організаціяпостачання товарами магазину, основні постачальники товарів, їх характеристиката організація договірних зв'язків з ними
4.1 Постачаннятоварами магазину «Шедевр»
Однією з основних умовраціональної організації доставки товарів в роздрібну торгову мережу є правильнийвибір форм товаропостачання. В залежності від порядку розрізняють складську ітранзитну форми завозу товарів в крамниці.
Складська формапостачання припускає надходження товарів зі складів оптових і роздрібнихторгових організацій, що, приймаючи партії від постачальників, виконуютьоперації, необхідні для підготовки товарів до подальшого їхнього просування вроздрібну торгову мережу.
Складська формазастосовується в наступних випадках:
- при отриманні товарів складного асортименту, що вимагають відповідноїскладської обробки (розпаковка, підсортування, розфасовка, упаковка, перевіркаякості і ін.);
- при отриманні великих партій товарів від постачальників в вузькомувиробничому асортименті, що вимагають додаткової комплектації, підсортування іперетворення їх в більш широкий торговий асортимент.
Товаропостачаннязабезпечується по схемі: постачальник – склад оптової організації – торговепідприємство. В окремих випадках товар минає не одну, а дві ланки, тобто нетільки склад оптової бази, але і склад роздрібної торгової організації.
Транзитна формапостачання передбачає надходження товарів від виробничих підприємствбезпосередньо в крамниці, повз проміжні склади оптових і роздрібних торговихорганізації. Застосування транзитної форми доцільно при доставці в роздрібнумережу товарів, що швидко псуються (м'ясо, молоко, хлібобулочні вироби);товарів простого асортименту; плодоовочевої продукції (в період сезонногонадходження). Транзитна форма постачання має певні переваги перед складською:прискорюється доставка, скорочуються складські інавантажувально-розвантажувальні операції і товарні втрати.
В певній мірі розширеннютранзиту сприяють укрупнення торгових підприємств, вдосконалення складськогогосподарства, збільшення розмірів постачань, застосування контейнернихперевезень, а також встановлені Особливими умовами або договорами мінімальнодопустимі норми відгрузок товарів в адресу одержувачів (вагон, контейнер іін.).
Однак транзитна формапостачання не завжди економічно доцільна, особливо якщо це стосується товарівскладного асортименту. Крамниці примушені приймати великі партії товаріввузького виробничого асортименту, а це нерідко призводить до збільшеннятоварних запасів, видатків на зберігання, до пролонгації термінів реалізації,що негативно відбивається на господарській діяльності торгового підприємства.Тому для таких товарів більш вигідна і доцільна складська форма постачання. Взв'язку з великою кількістю можливих варіантів транспортування кожного виглядутовару вибір найбільш доцільних схем руху повинен базуватися на врахуванніексплуатаційних видатків і питомих капітальних вкладень, що складаються звитрат на тару і упаковку, контейнери і піддони, склади і контейнернімайданчики, вантажно-розвантажувальні роботи, перевезення різноманітними видамитранспорту, втрати продукції при транспортуванні і перевантаженнях.
Таким чином, при розробціраціональних технологічних схем завозу враховуються всі види витрат втранспортному ланцюзі – від конвеєрної лінії підприємства-виробника або складуоптової бази до торгового залу крамниці. Тільки такий підхід до рішення задачідозволяє порівняти різноманітні варіанти завозу, вибрати оптимальні схеми івизначити найбільш економічні ланки надходження товару в крамницю. При розробцітехнологічних схем і виборі форм постачання торгові організації повиннівиходити з необхідності максимального використання підйомно-транспортногообладнання, скорочення перегрузочних операцій і широкого використаннятари-обладнання.
Форму товаропостачаннявибирають на основі докорінного аналізу і врахування всіх факторів, щовизначають процес руху товарів з пунктів виробництва в роздрібну мережу.
Критерієм виявлення раціональноїформи товаропостачання є співставлення сукупності швидкості процесу рухутоварів з пунктів виробництва в райони споживання і сукупних витрат обертання.При цьому необхідно враховувати безперебійне постачання роздрібної торговоїмережі товарами широкого асортименту.
В залежності від форми розрахунківз постачальниками розрізняють транзитне товаропостачання з участю оптовихпідприємств в розрахунках за товари і без участі в розрахунках.
В першому випадку розрахункиз постачальниками виконують оптові підприємства з наступним пред’явленнямрахунків покупцям.
В другому випадку покупцісамі використовують розрахунки з виробниками товарів, тобто заключають прямідоговори з виробниками товарів. Але так як підприємства роздрібної торгівлі немають досить великих товарооборотів і не мають в наявності досить великих складськихприміщень і можуть отримувати товари від постачальників-виробників тільки імежах транзитних відгрузок, то
укладання комерційнихугод з виробниками слід проводити оптовим базам. Ефективність організаціїтоварообігу передбачає максимальну швидкість обороту товарів і мінімальний розмірсукупних витрат обігу, пов’язаних з переміщенням товарів з пунктів виробництвав райони споживання.
Товаропостачання може здійснюватися двомаметодами: децентралізованим (самовивіз) та централізованим.
Децентралізований методпередбачає виконання транспортно-експедиційних операцій силами і засобамироздрібних торговельних підприємств.
Основними недолікамицього методу є неефективне використання транспортних засобів, зростання втратчасу та праці, що виникають при відбиранні товарів, оформленні документів,здійсненні навантажувально-розвантажувальних робіт тощо.
Централізована доставка товарівздійснюється силами і засобами постачальників або транспортних підприємств зазамовленням магазинів в передбачені графіком терміни. При цьому всітранспортно-експедиційні операції виконуються, як правило, централізовано, безучасті представників роздрібної торговельної мережі.
Централізовану доставку застосовують як заскладської, так і за транзитної форми товаропостачання торговельної мережі.Вона може здійснюватися підприємствами промисловості, оптовими базами читранспортними підприємствами.
Постачання товарами в магазині«Шедевр» здійснюється за транзитною формою, яка сприяє прискоренню доставки в роздрібнуторгову мережу і скороченню витрат на їх перевезення і зберігання. Товари,торгівлю якими здійснює «Шедевр» не вимагають відповідної складської обробки(фасування, упаковки), магазин не отримує великих партій товарів від постачальниківу вузькому виробничому асортименті, що вимагають додаткової комплектації,підсортування і перетворення їх в більш широкий торговий асортимент. Томускладська форма товаропостачання не буде вдалою у даному випадку. Хочзастосування транзитної форми доставки без врахування широти асортименту товаріві обсягу товаропостачання конкретних магазинів може призвести до уповільненнятоварообороту і виникнення понаднормових товарних запасів в роздрібній мережі,проте для магазину «Шедевр» транзитна форма товаропостачання є більш доцільною.Товаропостачання магазину здійснюється централізовано, тобто засобамипостачальників чи посередників. Перевагами даного методу товаропостачанняполягають в забезпеченні планового та ритмічного постачання магазину завстановленими графіками, зменшенні кількості експедиційного персоналу та вартостідоставки товарів за рахунок поліпшення техніко-експлуатаційних показниківвикористання автотранспорту, усуненні зайвих ланок товароруху, спрощеннідокументообігу на відпускання, одержання вантажів і оплату транспортування. Ізвсього вищесказаного, робимо висновок, що даний метод постачання товаріввибраний правильно, оскільки він забезпечує безперебійну роботу магазину, непотребує виконання транспортно-експедиційних операцій силами і засобамикрамниці, втрат часу та праці працівників магазину «Шедевр», що виникають притранспортуванні шкіряних виробів.
4.2 Договірнівзаємозв'язки з постачальниками товарів
Договірні взаємовідносинице є одне із невід‘ємних і основних складових у взаємовідносинах, партнерськихзв‘язках в підприємницькій діяльності. Адже, за теперішніх умов в нашій країніпрактично не можливо займатись підприємницькою діяльністю та співпрацювати зпартнерами без укладення договорів або угод. Вони складають невід‘ємну частинугосподарської діяльності кожного підприємства.
Партнерські зв’язки – цетакі договірні відносини, які встановлюються між підприємцями і дозволяютькожному з них досягти очікуваного результату (успіху) за рахунок обмінунаслідками своєї діяльності.
Що таке покупкачи продаж якого-небудь продукту чи товару? Це, насамперед оформлений по усімправилам і відповідно до чинного законодавства документ про продаж, передачутовару чи послуг від одного власника іншому. Цей документ називається –договором. Договір є одним з основних видів зобов’язань по передачі товару,продукції чи наданні послуг в власність та розпорядження. Історія правовогорегулювання договору нараховує майже 4 тисячі років. У процесі розвиткуправових систем відбувався природний добір правових норм. Випадкові положеннязгодом відсівалися, поступаючись місцем більш обґрунтованим і якісним,підвищувався рівень юридичної техніки. І так до теперішнього часу.
Можна відмітити,що на даний момент договірні відносини між партнерами та контрагентами чітковрегульовані законодавством, яке зазнало останніх та докорінних змін у зв‘язкуз прийняттям нового Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно, впідприємницькій діяльності та в партнерських зв‘язках пройшли також зміни щодоорганізації та взаємодії між собою. На даний момент законодавець чітко визначаєосновні умови та порядок укладення господарських договорів. Партнери впідприємницькій діяльності при здійсненні господарської діяльності зобов‘язанідотримуватись цих вимог. Вони є обов‘язковими для виконання кожним учасникомгосподарської діяльності.
Отже, договірнівзаємовідносини та партнерські зв‘язки у підприємницькій діяльності складаютьоснову господарської діяльності та основу співпраці між партнерами таконтрагентами в договірних відносинах, без яких практично неможливий зв‘язок тавзаємодія між ними.
У всіх галузях економічного, соціального, культурногоі політичного життя суспільства взаємовідносини юридичних і фізичних осіб маютьпереважно договірний характер. При цьому варто окремо наголосити, що в усіхсферах господарювання організація підприємницької діяльності базується виключнона договірних взаємовідносинах[16].
Договір (контракт, угода)– форма закріплення партнерських зв’язків, а саме предмета договору, взаємнихправ і обов’язків, наслідків порушення домовленостей.
Договір має забезпечуватиоптимальне співвідношення волі людини, її інтересів з інтересами і потребамиконтрагентів (партнерів) суспільства. Так, партнерські зв’язки підприємцярозвиваються за двома основними напрямками:
• перший – відносини зпостачальниками всього необхідного для організації процесу виробництва;
• другий – відносини зіспоживачами (клієнтами) всього того, що продукується підприємцем для ринку.
Увесь спектр такихвзаємовідносин (зв’язків) здійснюється на основі дотримання власних прав інамагання виконувати ті зобов’язання, котрі підприємець гарантує своїмпартнерам при встановленні з ними будь-яких конкретних форм співробітництва.Такі права і обов’язки закріплюються у договорі, що має бути підписанийпідприємцем та його партнерами.
Договір опосередковуєвзаємини стосовно праці, виробництва і реалізації продукції (послуг) і єосновною формою практичного здійснення ринкових відносин між контрагентамидіючої системи господарювання. Ще в давнину знані у світі особистості говорили:«про що домовляться, те й панує» (Демосфен) або «основа права – вірність словуі договору» (Цицерон). З розвитком суспільства та зміною його формацій одразувиникає об’єктивна необхідність договору як адекватної форми зв’язків міжчленами суспільства, між людиною і державою в царині господарської діяльності.
Договори дуже широковикористовують у різних сферах права (трудовому, господарському законодавствітощо), де вони відіграють важливу роль щодо регулювання людськихвзаємовідносин. Саме у ринковій економіці договори є визначальною і майжеєдиною правовою формою (основою) партнерських взаємовідносин.
Істотне розширенняринкових відносин, велика різноманітність договорів між партнерами вимагаютьводночас збереження фундаментальних принципів договірних взаємин, котрі роблятьдоговір універсальною формою існування ринку.
В основу будь-якогодоговору покладено зобов’язання, відповідно до яких одна особа (кредитор) маєправо вимагати від іншої особи (боржника) здійснення певних дій або отриманнязиску від їхнього виконання. Дієвість договору забезпечується виконаннямпередбачених для нього вимог: угода сторін; дієздатність партнерів; предметдоговору; юридична основа договору. Її становить мета, якої мають досягтипартнери, та відшкодування, очікуване кожним партнером в обмін на йогозобов’язання.
Договір вважається укладеним іюридично чинним з моменту його підписання партнерами.
У різних сферах з метою організаціїлюдських взаємовідносин застосовується дуже багато видів і форм договорів.Насамперед треба знати, що у ринковій системі господарювання існує два видидоговорів: установчий і підприємницький.
Установчий договір письмовийдокумент; що свідчить про волевиявлення фізичних або юридичних осіб щодостворення (заснування) нової організаційно-правової структури задля реалізаціїбудь-якої конкретної підприємницької ідеї.
Підприємницький договір відображаєволевиявлення сторін стосовно не організації (створення, заснування), абезпосереднього здійснення підприємницької діяльності; він не передбачає (невимагає) об’єднання сторін, що домовляються між собою, в певну організаційнуформу. Зміст прав і обов’язків партнерів залежить від предмета договору. Нимможуть бути, наприклад, купівля-продаж, оренда, кооперування, посередництвотощо. Виходячи з цього, підприємницький договір відповідно до його предметазавжди має якусь конкретну форму[17].
Договірні зв'язкимагазину «Шедевр» з постачальниками товарів здійснюються на основіпідприємницького договору, який дозволяє здійснювати підприємницьку діяльністьбез створення певної організаційної форми чи об'єднання сторін, що домовляютьсяміж собою. Предметом договору магазину з постачальниками є купівля-продажпродукції. Виходячи з цього, магазин застосовує два види договорів: договіркупівлі – продажу продукції, виробленої підприємством та договір на поставкутоварів. Опишемо сутність і особливості договорів, за якими здійснюється процестоваропостачання магазину.
Договір купівлі – продажу включає такіскладові:
1) предмет договору;
2) кількість товару;
3) якість пропонованої напродаж продукції;
4) відпускна (договірна) цінаодиниці товару;
5) форма оплати;
6) термін поставки;
7) упаковка (перелік вимогщодо цього);
8) порядок прийманнятовару;
9) штрафні санкції;
10) форс-мажорніобставини;
11) вирішення суперечок;
12) інші умови договору.
Договір на поставкутоварів через посередника укладається на поставку фірмою-посередником певнихтоварів покупцям з обумовленою формою оплати. Він за структурою міститьрозділи:
1) предмет договору таінші загальні умови;
2) зобов’язання сторін;
3) організація поставокпродукції;
4) надання послугпокупцеві;
5) ціни і порядокрозрахунків;
6) майновавідповідальність;
7) заключні положення(адреси, відвантажувальні і банківські реквізити тощо).
Основними постачальникамишкіряного взуття до магазину є: Дніпропетровська, Київська, Прилуцька взуттєвіфабрики. Також укладений договір з польськими виробниками взуття. Постачанняшкіряного одягу здійснюється за укладеними договорами із італійськими та російськимивиробниками. Питання про укладання договорів контролює директор магазину, абезпосередньо самим постачанням товарів і порядком укладення договорів зпостачальниками займається менеджер із закупівлі товарів. Процес укладаннядоговору відбувається між представником магазину (менеджером із закупівлітоварів) і представником постачальника товару (працівником відділу збуту).
5. Організаціяпродажу товарів та обслуговування покупців
Торгово-технологічнийпроцес в магазині– це комплекс послідовних операцій, яківиконуються функціональним структурними ланками або окремими працівникамимагазину з приймання товару, його зберігання, підготовки до продажу, викладаннята поповнювання товару в торговельному залі, з обслуговування покупців таздійснення обліково-розрахункових операцій.
Залежно від асортиментутоварів, які реалізує магазин, розмірів і планування останнього, ступеня готовностітоварів до продажу, зміст технологічного процесу може бути різним.
Торгово-технологічнийпроцес складається ізосновнихтадопоміжнихоперацій. До основних відносять операції, пов’язані з продажем товарів іобслуговуванням покупців, а саме: виявлення попиту, формування асортиментутоварів, розміщення та викладання товарів у торговому залі, операції з відпускутоварів, розрахунок за товари тощо. Додаткові операції включають: прийманнятоварів за кількістю та якістю, розпакування, зберігання, підготовку допродажу, доставку у торговий зал, організацію зберігання та здавання тари.
Фактори, що впливають наторгово-технологічний процес:
– попит тапропозиція товарів;
– ступінь готовностітоварів до продажу;
– стан товарнихзапасів та матеріально-технічна база магазинів;
– систематоваропостачання;
– тип, розмір,спеціалізація магазинів.
При організації торгово-технологічногопроцесу в магазині «Шедевр» дотримувались наступних принципів:
– створеннямаксимальних зручностей для покупців при виборі товарів, економії їх часу тазабезпечення високої культури обслуговування;
– раціональневикористання торгової площі магазинів;
– раціональневикористання обладнання;
– створеннякомфортних умов праці для працівників;
– досягненняекономічної ефективності роботи магазину;
– створення умов длязбереження фізико-хімічних властивостей товарів та збереженнятоварно-матеріальних цінностей;
- забезпечення комплексного підходу до вибору оптимальних варіантівпродажу товарів.
Торгово-технологічнийпроцес можна розподілити на три частини.
1. Операції з товарами допропозиції їх в торговельному залі покупцям (розвантаження, доставка в зонуприймання, приймання, доставка на зберігання, зберігання, подача в торговельнийзал, викладка).
2. Операції побезпосередньому обслуговуванню (зустріч покупців, пропозиція товарів, відбіртоварів, розрахунок).
3. Додатковеобслуговування (приймання замовлень, розкрій тканини, доставка товарів на дім).
Торгово-технологічнийпроцес в даному магазині поділяється на дві частини:
– операції зтоварами до пропозиції їх в торговельному залі покупцям;
– операціїпо безпосередньому обслуговуванню.
На прикладіоперацій з шкіряним взуттям, яке реалізується в крамниці, покажемо сутністьторгово-технологічного процесу в магазині «Шедевр».
Основні етапи підготовкишкіряних виробів до продажу.
1. Прийманняшкіряного взуття за кількістю і якістю.
Під час прийманнятоварів по кількості слід керуватися інструкцією П-6 «Про порядок прийманняпродукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання закількістю». Приймання товарів у магазині здійснює матеріально-відповідальнаособа. Під час приймання товару в тарі перевіряють її цілісність і приймаютьтовар за кількістю тарних місць, тобто перераховують ящики, коробки тощо. Підчас приймання товарів за кількістю зі складу магазину звіряють фактичнукількість отриманого товару з даними супровідного документа, якою є накладна.
2. Підготовкашкіряного взуття до подачі на робоче місце.
Більшість товарівякі надійшли в магазин треба підготувати до продажу, бо значна частина їх втарі отже, могла пом'ятися, запилитися, тобто втратити свій первісний товарнийвигляд. Попередня підготовка вивільняє працівників під час продажу товарів,внаслідок чого зменшуються затрати часу покупців і товарні втрати, підвищуєтьсяпродуктивність праці продавців, збільшується товарооборот і пропускнаспроможність магазину.
Під часпідготовки товару до продажі поліпшують його зовнішній вигляд, а це сприяєпідвищенню культури торгівлі.
Підготовкатоварів до продажу включає такі основні операції:
– розпакування– вивільнення товару від зовнішньої тари в якій його привезли. Основна вимогадо розпакування – зберегти якість товарів, тари і упаковки.
– сортування– групування виробів за асортиментними ознаками, тобто за розмірами, фасонами,цінами, а також перевірка відповідності ціни, сортності, позначених намаркуванні і в супровідних документах.
- надання товарного вигляду – очищення від пилу, прасування,усунення дрібних дефектів.
– маркування– прикріплення до товару товарного ярлика з назвою товару, артикулом, сортом,розміром і ціною. Ярлики до товару прикріплюють, навішують, пришивають назворотному боці ярлика завідуючий секцією своїм підписом засвідчує правильністьціни. Крім ярликів, товари повинні мати цінники.
3. Розміщення івикладка взуття на робочому місці.
В торговельномузалі взуття розміщують на острівних та пристінних гірках, у шафах-вітринах зпохилими полицями, на гірках з металевими кронштейнами, штангами, стендами,полицями – корзинами, полицями-касетами тощо.
Взуття розміщуютьза такими ознаками: за характером пошиву (модельне, масового виробництва); завидом (туфлі, черевики, чоботи тощо); за розміром і повнотою; за матеріаломвиготовлення; за статево-віковими ознаками та ознаками сезонності.
Присамообслуговуванні для кожного розміру взуття відводиться визначне місце.
Взуття розміщуютьна обладнанні у торговельному залі. Для зразків виставляють кілка пар взуття нагірках без коробок. Виставляють кілька пар взуття кожного виду і розміру. Длярозміщення сезонного взуття і новинок відводять найбільш помітне місце вторговельному залі. Взуття яке користується попитом, розміщують ближче до свогоробочого місця.
Розміщеннятоварів – це система виставлення їх на окремих ділянках у зоні обслуговуванняза різними ознаками, властивими певним виробам.
Обов'язковеправило розміщення товарів при самообслуговуванні – постійність місця. Усистему розміщення товарів можна вносити певні зміни аби вони були виправдані.
Отже, як бачимооперації з товарами до продажу досить важливі, адже саме від правильного іякісного їх виконання залежить наступна частина торгово-технологічного процесу– операції по безпосередньому обслуговуванню покупців.
Організація продажушкіряних виробів у магазині здійснюється на основі діючих «Правил роздрібноїторгівлі непродовольчими товарами», в яких визначені основні вимоги доорганізації процесу продажу шкіряних товарів в магазинах.
В магазині «Шедевр»продаж взуття та обслуговування покупців відбувається відповідно до правилпродажу товарів.
На взуття гарантійнийтермін обчислюється з початку відповідного сезону:
– зимовогоасортименту – з 15 листопада до 15 березня;
- весняно-осіннього асортименту – з 15 березня до 15 травня; з 15вересня до 15 листопада;
- літнього асортименту – з 15 травня до 15 вересня.
Вимоги споживачарозглядаються після пред'явлення касового чека, а щодо товарів, на яківстановлено гарантійні терміни, – технічного паспорта чи іншого документа, щойого замінює. Стосовно товарів на які гарантійні терміни не встановлено,споживач має право пред'явити вимоги, якщо недоліки були виявлені протягомшести місяців. При виявленні недоліків протягом гарантійного терміну споживачмає право на:
- безкоштовне усунення недоліків або відшкодування витрат на їхусунення;
- заміну на аналогічний товар належної якості;
- зменшення купівельної ціни;
- замінну на такий же товар іншої моделі з урахуванням купівельноїціни.
Продавецьзобов'язаний прийняти товар неналежної якості і задовольнити вимоги споживача.Споживач має право обміняти непродовольчий товар неналежної якості нааналогічний, якщо товар не підійшов за кольором, розміром протягом 14 днів, невраховуючи дня купівлі. Обмін товару проводиться якщо він не був у користуванніі збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, ярлики а також товарнийчи касовий чек.
При продажітовару з гарантійним терміном використання продавець зобов'язаний зробитивідмітку в технічному паспорті чи в гарантійному талоні, вказавши: № магазину,назву виробу, його серійний номер, термін гарантії, дата продажу, ставлять свійпідпис, і печатку магазину.
Підобслуговуванням покупців розуміють допомогу споживачу зробити покупку виробу,допомогти приміряти виріб, дати грамотну консультацію щодо якості, засобівдогляду за ним. Обслуговування у магазині «Шедевр» проходить на найвищомурівні, в торговому залі працюють справжні знавці своєї справи, які дадутьвідповіді на всі запитання клієнтів магазину щодо пропонованої ним продукції.
Загалом,обслуговування покупців повинне відбуватися наступним чином. Беруть праву півпарувзуття у праву руку, опустивши носок, цим дають можливість покупцю оглянутиперед півпари. Повертають півпару носком праворуч для показу внутрішньоїсторони півпари. Повертають півпару носком ліворуч для показу зовнішньоїсторони півпари. Дають покупцю в руки для огляду одну із півпар.
Якщо взуття насередньому чи високому каблуці тоді беруть півпару взуття за підошву, вказівнимпальцем підтримуючи каблук, опустивши носок вниз, піднявши задник, даютьпокупцю в руки для огляду одну із півпар.
Показуючи взуття,дають консультацію про його властивості, матеріал, з якого воно виготовлено,моду, ціну, якість, виробника, засоби догляду, та умови зберігання. Пропонуютьпокупцю взуття середньої вартості, стежать за його реакцією, залежно від неїпропонують дорожче чи дешевше взуття.
Консультація маєбути вичерпною, короткою та переконливою. Також нагадують покупцю про те, щовін має право впродовж 14 днів у цьому магазині обміняти якісне взуття, яке непідійшло за розміром, повнотою, кольором, на інше, при наявності касового чека[15].
Рекламні агентимагазину «Шедевр» проводять активну рекламну діяльність та володіють основамимерчандайзингу, основними складовими є: викладка і розміщеннярекламно-інформаційних матеріалів; перекладні замовлення; збір маркетингової інформації.Розглянемо кожну з цих складових докладніше.
Викладка.Основний закон мерчандайзингу говорить: «Для створення конкурентних перевагтовару його необхідно розміщувати в місцях, в яких відбуваються найбільші продажі».Виникає запитання: який же товар треба розміщувати на найкращих місцях? З точкизору роздробу, це найбільш вигідний товар. З іншого боку, вигода може бутирізною, наприклад, вигода від самого товару, вигода від самого прибутковоготовару, вигода від розпродажу «завислого товару», який вже викуплено магазином[19].
Розміщеннярекламно-інформаційних матеріалів. Тут іноді стикаються два іноді прямопротилежних бажання: виробника, який вважає, що в магазині повинні бутирозміщені рекламні матеріали тільки його продукції, та магазину, який підтримуєстиль, повністю виключає будь-які рекламні матеріали. Існує варіант, колирекламні матеріали, що містять інформацію про товар і виробника (плакати),виготовляються самим магазином. Це є частиною програми по просуванню товару.Іншими компонентами можуть бути: проведення в магазині дегустації або іншоговаріанта промоушн (наприклад, видача подарка за покупку) розміщення реклами вспеціальному буклеті магазина або на фірмових пакетах; зниження роздрібної ціниза рахунок зменшення відпускної ціни виробника, націнок постачальника тамагазину; демонстрація в магазині рекламного відео-або аудіо ролика;організація додаткових викладень товару в торговому залі (паллети, фірмовістійки виробника).
Перекладнізамовлення. Суть цієї програми полягає в тому, що мерчандайзер отримує вмагазині замовлення, але його виконанням займається торговий представникдистриб’юторської компанії. Торговий представник і мерчандайзер відвідуютьточки в різні дні тижня. Іноді замовлення взагалі здійснюється по телефону, зіслів завідувача секцією.
Жоден, навітьсамий грамотний фахівець, не в змозі змусити покупця зробити покупку без його волі.Тому завжди в основі мерчандайзингу буде покупець – людина з індивідуальнимхарактером, смаком, бажаннями. Мерчандайзинг покликаний не тільки грамотнопродати, як багато хто схильні думати, а більше того – створити купівельнукультуру, використовуючи новітні досягнення в галузі соціології, лінгвістики і,в основному, психології. З цієї науки випливає основна покладаються мерчандайзингу– теорія споживчого поведінки. Поведінка споживача важко класифікувати, але єкритерії, що допомагають роздрібному продавцю створити єдину концепцію – стратегіюроздрібної торгівлі. Розглянемо маршрути руху покупців і вплив розташуваннявідділів і товарів всередині магазину на поведінку покупця. Існує генетичновизначена програма руху людини, яка поширюється і на правила орієнтаціїпокупців. Майже 70% з них мають тенденцію правобічної орієнтації при вході вмагазин. Це потрібно враховувати при плануванні відділів [20].
Отже, ми прийшлидо висновку, що мерчандайзинг – це широке поняття, й існує декілька йоговизначень. Узагальнити всі поняття, мерчандайзинг можна представити якдіяльність по формуванню та задоволенню імпульсного попиту. До цієї діяльностівідносяться уявлення, викладення товарів, управління запасами і стимулюваннязбуту товарів на рівні роздрібного торгового підприємства. Усі процеси, якісупроводжують товароруху в необхідному порядку спираються на правову основу.Навіть маркетингова діяльність закріплюється певними нормативними тазаконодавчими актами.
В підсумок можнасказати, що продаж шкіряного взуття і одягу, обслуговування покупців в магазині«Шедевр» здійснюються на найвищому рівні. Продавці намагаються приділити увагукожному «гостю» крамниці, вкладають в свою роботу часточку душі, менеджер зуправління магазином контролює процес продажу та обслуговування, рекламніагенти магазину з кожним днем все більше і більше розповсюджують інформації промагазин у суспільство. Це вдається їм через засоби масової інформації, буклети,довідники про магазин, систему знижок, новинок і т.д. Завдяки хорошійпрофесійній підготовці кожного працівника магазину «Шедевр», серйозномувідношенні до своєї роботи і було досягнуто такий рівень обслуговуванняпокупців, про що свідчать тільки позитивні відгуки і побажання у книзі «Скарг іпропозицій» магазину.
Висновки тапропозиції
У курсовій роботі наведено теоретичне узагальнення науковоїзадачі, що полягає у визначенні напрямків розвитку організації роздрібноїторгівлі непродовольчими товарами в магазині «Шедевр». Обґрунтовано положення іпропозиції щодо особливостей організації торгівлі шкіряними виробами з метоюпідвищення ефективності роботи магазину за сучасних умов. На підставіпроведеного дослідження отримані наступні основні висновки:1. Узагальнено засадивиробництва та торгівлі непродовольчими товарами, що охоплюють спеціальнінорми, які конкретизують загальні положення господарського законодавства.
2. Обґрунтовано необхідністьудосконалення господарсько-правових засад організації та здійснення виробництвата торгівлі шкіряними виробами шляхом: визначення основних понять щодо такихвидів господарської діяльності; доопрацювання регулювання ліцензування,контролю, ціноутворення, сертифікації, акредитації; систематизації засобівдержавної підтримки виробництва і торгівлі непродовольчими товарами;конкретизації відповідальності за порушення законодавства в цих відносинах.
Для ефективноїдіяльності магазин повинен розвивати і зміцнювати ринкові відносини, що супроводжуютьпроцес реалізації шкіряних виробів, з такими структурними організаціями, як:
§ інформаційні системи з банкамиданих для оперативного управління переміщення товарів на основі комп’ютерноїтехніки;
§ посередницькі фірми з наданняпослуг маркетингового, в тому числі рекламного характеру;
§ організації, які сприяютьукладанню контрактів, пошуку продавців або покупців;
§ експертні служби з контролю заякістю та безпекою товарів;
§ комерційні банки дляобслуговування торгівельного процесу;
§ компанії із страхуванням підприємницької діяльності.
Найважливішою сфероюекономіки, що сприяє становленню й розвитку ринкових відносин, виступаєторгівля, як осередок та переплетіння економічних, соціальних і культурнихчинників.
Торгівля є однією зперших галузей народного господарства, з якої почався процес демонополізаціїекономіки з поступовою заміною адміністративної управлінської вертикалі нагоризонтальні зв'язки між ринковими структурами. Основний результат економічноїреформи торгівлі в Україні – це багатоукладність форм власності і можливістьрозвитку торгівлі на основі конкуренції. Головне завдання сучасного етапурозвитку нашого суспільства, спрямоване на подолання спаду суспільноговиробництва, побудову соціально орієнтованої економіки, основаної на ринкових відносинах,зумовило теоретичне дослідження торгівлі.
Розглянутий магазин«Шедевр» є яскравим прикладом сучасного торгівельного бізнесу. За досліджуванийперіод він показав себе як процвітаючий магазин. Свідченням цього сталиекономічні показники. Так рентабельність за останні 3 роки варіювала на рівні 28– 42%, що є досить хорошим показником торгівельної діяльності. При такихпоказниках рентабельності магазин отримував прибуток на суму 227 – 490 тис. грн.,що говорить про темпи росту і зміцнення магазину на ринку торгівлі. Найбільшупитому вагу в структурі товарообігу в 2008 році склало шкіряне взуття (70%), решту– одяг зі шкіри.Такий розподіл обумовлений попитом споживачів, якібільшу перевагу надали взуттю, адже люди купують взуття щосезону, а шкіряні курткиі пальта трохи рідше.
Одним із елементівторгівельного процесу є постачальники. Магазин «Шедевр» підтримує зв’язки зрізними постачальниками, серед яких Дніпропетровська, Київська, Прилуцькавзуттєві фабрики, польські виробники взуття. Постачання шкіряного одягуздійснюється за укладеними договорами із італійськими та російськимивиробниками, які постачають різний асортимент товарів непродовольчогохарактеру. Виконання плану замовлень відбувається згідно графіку поставок і вповній мірі задовольняє потреби магазину.
Організація роздрібногопродажу товарів здійснюється по декількох потоках: товарному та фінансовому.Товарний потік передбачає визначення потреби в товарі, пошук відповідногопостачальника, формування договірних відносин, поставка товарів та їхскладування та збереження. Фінансовий потік передбачає моніторинг дебіторськоїта кредиторської заборгованості, рух документації. Така організація торгівлізабезпечує безперебійний рух товарів від постачальника до споживача.
Але, як і в будь-якійдіяльності існують певні промахи, що призводять до відхилень від запланованихдій і одержаних результатів. Тому необхідно намітити основні напрямкиудосконалення розвитку магазину «Шедевр».
Серед ключових моментів,які визначають прибутковість торгівельного підприємства є встановленняоптимальних цін на товари. У магазині формування цінової політики носитьнесистематичний аналіз у розрізі товарних позицій, що не дозволяє варіюватиціну і встановлювати найбільш оптимальний рівень. Тому, виходячи із даноїситуації, керівництву магазину слід, насамперед провести аналіз витрат івиявити нижню межу цін на товари.
Наступним кроком щодовстановлення оптимальних цін, стане визначення конкурентних цін. Виявлення васортименті ходових товарів дозволить підприємству установити ціни нижчеконкурентних. У результаті чого з'явиться інструмент залучення покупців. Такаполітика з боку директора дозволить покупцям замовляти ходові товариорієнтуючись на низькі ціни, а ціна інших товарів у меншому ступені впливаютьна попит.
Робота з покупцями – цепостійна підтримка зв'язків, стимулювання купівельної активності, яка маєздійснюватися за рахунок реклами. Реклама є сильним інструментом просуваннятовару на ринок. Використовуючи мистецтво рекламування магазин забезпечить собізбільшення товарообігу.
Врахування потребпокупців є одним із найважливіших шляхів удосконалення торгівельного бізнесу.На зміну просування товарів приходить маркетинг орієнтований на споживача.Популярним напрямком стали, наприклад, програми стимулювання покупців, метоюяких є збереження наявних споживачів і залучення нових. Його принцип заснованийна аналізі поводження покупців.
Для того щоб зберегтинайбільш вигідних покупців і залучити нових, магазинам, в тому числі і магазину«Шедевр», необхідно одержати відповіді на ряд ключових питань. Допомогти вцьому можуть інформаційні технології.
Ціна, покупець і збут –це три кити, на яких тримається будь-яке торговельне підприємство. Успішнареалізація кожного з них окремо не дає ефекту, який можна було б одержати, пов’язавшиусіх трьох між собою. Тобто ціна впливає на організацію збутової політики, азбут, у свою чергу, впливає на формування ціни.
Отже, торгівля, якою бвона не була (оптовою, дрібнооптовою, роздрібною) в першу чергу повинна бутизорієнтована на інтереси споживача, вирішувати багато соціальних задач, якімістять формування та стабілізацію споживчого ринку для задоволення потреб ізниження соціальної напруги у суспільстві, залишатися життєздатною та розвиватисяв сучасних економічних умовах.
Список використаних джерел
1. Наказ МЗЕЗТ України «Правилапродажу непродовольчих товарів від 27.05.96 №294.
2. Закон України «Про захист правспоживачів (зі змінами і доповненнями відповідно до Закону №82/95-ВР від02.03.95, Закону №230/95-ВР від 20.06.95).
3. Постанова Кабінету МіністрівУкраїни «Порядок заняття торговельного обслуговування населення від 08.02.95 №108.
4. Наказ МЗЕЗТУкраїни «Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами від 19.04.2007 р№104.
5. Бланк И.А. Управлениеторговым предприятием: Учебник. – Москва: Тандем, Изво-во ЭКМОС, 1998. –416 с.
6. Бурмистров В.Г. Организацияторговли непродовольственными товарами. – Москва: Экономика, 1988.
7. Концепція розвитку внутрішньоїторгівлі України. (Схвалено постановою КМУ від 20 грудня 1997 р. №1449).
8. Омелянович С.І. Стан іпотреби торгівлі в Україні // Економіка України. – 1995. – №7.
9. Федько В.П., Федько Н.Г. Инфраструктуратоварного рынка. Ростов – на – Дону «Фенікс» 2000 г. 483 с.
10. Апопій В.В., Бабенко С.Г., Гончарук Я.А.,Антонюк Я.М., Балабан П.Ю., Дудла А.А., Рудницький С.І.,Хом’як Ю.М. Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг. Київ – 2002.
11.Голошубова Н.О. Роздрібнаторговельна мережа: стан і тенденції розвитку. // Вісник КДТЕУ. –1998. – №1.-С. 74–82.
12. Леви М., Вейтц Б.А. Основырозничной торговли: Пер. с англ. – СПб.: Питер, 1999. – 448 с.
13. Статистичний щорічникУкраїни за 2000 рік. – К., 2001.
14. Основи товарознавства.Непродовольчі товари. Посібник. – К., 2001.
15. Волошенюк А.В. Щоодягаємо на ноги? // Галицькі контракти. – №46. – 2005.
16. Типові форми юридичних документів:договори, контракти, претензії/Сост. Стаматіна М.В. – 4-те вид. Переробл. Ідоповн. – Харків: Аріс, 2000 р.
17. Підприємницька діяльність в ринковійекономіці. Боршман Д., Вороніна Л., Федерман Р., – Гамбург,1992.
18. Попов А.А. «Торговоеправо». – Харьков, «РА-Каравелла», 2000.
19. Мозгова О.М. «Мерчандайзинг –мистецтво спокушування клієнта», (ж-л «Галицькі Контракти», 1998, №16, с. 48)
20. Федоришина І.М. «У нас не сприймаютьрекламу як джерело інформації», (ж-л «Галицькі Контракти», 1996, №1, с. 37).