Реферат: Маркетингові дослідження ринку побутової техніки водолічильників

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні основи з проведеннямаркетингових досліджень товарів на ринку

1.1     Системамаркетингових досліджень

1.1.1 Цілі тазавдання маркетингових досліджень

1.1.2 Етапимаркетингових досліджень

1.1.3Класифікація маркетингових досліджень

1.2 Маркетинговедослідження ринку

1.2.1 Об’єктимаркетингового дослідження ринку

1.2.2 Дослідженняринкової кон’юнктури

1.2.3Прогнозування розвитку ринку

1.3 Вивченняповедінки споживачів

1.3.1 Цілі тазадачі вивчення поведінки споживачів

1.3.2 Оцінкаспоживацьких відношень до товарів

2. Характеристикапідприємства ДП“ХЗЕА” та його продукції

2.1 Організаційнаструктура підприємства ДП „ХЗЕА”

2.2 Аналізасортиментної групи

2.3 Аналізфінансового стану підприємства ДП „ХЗЕА”

2.4 Аналізконкурентоспроможності продукції підприємства ДП „ХЗЕА”

3. Маркетинговідослідження ринку побутової техніки водолічильників підприємства ДП “ХЗЕА”

3.1 Проведеннямаркетингових досліджень

3.2 Розробкарекомендацій щодо прийняття управлінських рішень підприємства ДП „ХЗЕА”

4. Охорона працій навколишнього середовища

4.1 Загальніположення

4.2 Керуванняохороною праці в економічній структури

4.3 Промисловасанітарія

4.3.1Метеорологічні умови

4.3.2 Вентиляціяй опалення

4.3.3Водопостачання й каналізація

4.3.4 Виробничеосвітлення

4.3.5 Шум

4.3.6Випромінювання від екрана ЕОМ

4.4 Організаціябезпечних умов праці на робочому місці

4.5 Пожежнабезпека

4.6 Охоронанавколишнього середовища

Висновки

ВСТУП

Сучасне підприємство функціонує в умовах складного, важко передбачуваногоринкового середовища. Комплекс маркетингу підприємства пов'язує стратегічніцілі підприємства з найбільш істотними ринковими відносинами за допомогоюінформаційних потоків, зворотних зв'язків. Маркетингова діяльність і ринковесередовище взаємодіють, і результати цієї взаємодії визначають успіх абоневдачу в досягненні поставлених цілей.

На практиці дослідницька діяльність маркетингу зводиться до постійноїаналітичної роботи з вивчення споживачів, товарів, конкурентів, ринковоюінфраструктурою, власних виробниче-ресурсних можливостей. По суті проблематикадосліджень маркетингу полягає в тому, щоб отримати відповідь на п'ять основнихзапитань: “Хто буде купувати?”, “Що він хоче купувати?”, “Чому він має намір цекупувати?”, “Коли йому це буде потрібне?”, “Як вплинути на його рішення в потрібномунапрямі?”.

 Метою роботи є – аналіз дослідження ринку побутової техніки(на прикладідержавного підприємства “ХЗЕА”).

Для досягнення даної мети в роботі планується:

1)виявити й розглянути фактори, що формують систему маркетинговихдосліджень;

2)охарактеризувати діяльність ДП “ХЗЕА”;

3)провести аналіз конкурентноздатності продукції ДП “ХЗЕА”;

4)провести маркетингові дослідження та проаналізувати отриманірезультати. На основі проведеного маркетингового дослідження розробитирекомендації щодо прийняття управлінських рішень підприємства ДП “ХЗЕА”.

Об’єктом у даній бакалаврській роботі являється державне підприємствоХЗЕА.

Предметом є — дослідження ринку побутової техніки.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ З ПРОВЕДЕННЯ МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬТОВАРІВ НА РИНКУ

 

1.1     Система маркетингових досліджень

1.1.1  Ціліта завдання маркетингових досліджень

Реалізація комплексу маркетингу, спрямованого на задоволення потребспоживачів, відбувається в умовах ринкової невизначеності. Ніколи заздалегідьневідомо: чи сподобається товар покупцям цільового ринку, чи погодяться вониплатити ту ціну, яка буде запитана за товар, чи справить “враження” на нихреклама і інші інструменти просування, як організувати торгівлю цим товаром?

Маркетингове дослідження — діяльність, спрямована на розв’язуванняринкової невизначеності. Маркетингове дослідження задовольняєінформаційно-аналітичні потреби маркетингу.

Згідно з міжнародним кодексом ЄСОМАР, маркетингові дослідження — цесистемний збір і об'єктивний запис, класифікація, аналіз та представлення данихщодо поведінки, потреб, відносин, вражень, мотивацій і т.д. окремих осіб таорганізацій у контексті їх економічної, політичної, суспільної й повсякденноїдіяльності.

Роль маркетингових досліджень полягає в оцінці маркетинговихситуацій, забезпеченні інформацією, яка дозволяє створити ефективнумаркетингову програму підприємства. Метою маркетингового дослідження — розробкаінформаційно-аналітичну бази для прийняття рішень у галузі маркетингу і тимсамим знизити рівень невизначеності, пов'язаний з ним.

Мета маркетингових досліджень полягає в ідентифікації як проблем, так і можливостейпідприємства зайняти конкурентну позицію на конкретному ринку в певний періодчасу шляхом пристосування його продукції до потреб і вимог споживачів, узменшенні невизначеності, мірі ризику, збільшенні ймовірності успіху ринковоїдіяльності.

Предмет маркетингових досліджень — існуюча маркетингова проблема щодообставин внутрішнього чи зовнішнього походження, наявних ресурсів, критеріївуспіху або невдачі, часових обмежень, рівня можливого ризику тощо. Наприклад,пошук шляхів розширення збуту конкретної продукції або вивчення реакціїпотенціальних споживачів на підвищення (зниження) цін.

Об'єкт маркетингових досліджень — це будь-який суб'єкт системи“підприємство—ринок—економіка” або їх якась конкретна характеристика.Наприклад, конкретний товар, група товарів, підприємство, споживачі та інші.

Основні завдання (напрямки) маркетингових досліджень:

— збір, обробка і зберігання маркетингової інформації;

— аналіз факторів та сил внутрішнього та зовнішнього маркетинговогосередовища;

— аналіз кон'юнктури ринку, розрахунок ємності ринку, потенційногопопиту, частки ринку конкретної фірми, оцінка еластичності попиту;

— дослідження поведінки споживачів, конкурентів та інших суб'єктів ринку(постачальників, посередників тощо);

— оцінка результатів діяльності підприємства, власних виробнично — господарських можливостей підприємства;

— визначення конкурентних позицій продукції й підприємства в цілому;

— вивчення товарної структури ринку, номенклатури, асортименту продукціїз метою його оптимізації;

— прогнозні дослідження збуту продукції підприємства;

— розробка розгорнутої програми маркетингу підприємства.

— оцінка ефективності маркетингу та маркетингових досліджень у вирішенніпроблем підприємства

Основними принципами маркетингових досліджень є:

— системність— періодичність, послідовність, логічність;

— комплексність — врахування й аналіз усіх діючих елементів і чинників уїх динаміці та взаємозв'язку;

— цілеспрямованість — орієнтація на вирішення актуальних сутомаркетингових проблем;

— об'єктивність — незалежність від суб'єктивних оцінок та висновків;

— надійність — точність одержання даних;

— економічність — перевищення вигоди від удосконалення діяльностіпідприємства в результаті реалізації прийнятих рішень над витратами,пов'язаними із проведенням маркетингових досліджень;

— відповідність принципам добросовісної конкуренції;

— довіра з боку споживачів.

 

1.1.2 Етапи маркетингових досліджень

При вивченні системи маркетингових досліджень особливу увагу слідприділяти алгоритму процесу маркетингових досліджень. Адже саме дотриманнялогічної послідовності його етапів — один із принципів і найважливішапередумова досягнення цілей дослідження.

Алгоритмом (програмою) маркетингового дослідження називається схема, наякій побудований процес проведення маркетингового дослідження. Вона звичайновключає в себе наступні основні етапи.

1.        Конкретизаціяцілей дослідження, що проводиться. Постановка задач дослідження для йогозамовника.

2.        Виробленняробочих гіпотез, що підлягають перевірці (спільно із замовником дослідження).

3.        Визначенняметодів проведення дослідження.

4.        Конкретизаціязавдання, форм представлення інформації, визначення об'ємів і джерелфінансування дослідження.

5.        Розробкаплану збору і обробки інформації.

6.        Підбірперсоналу для дослідження, уточнення його задач і умов роботи. зібраних даних

7.        Збір,зберігання і обробка інформації, необхідної для дослідження.

8.        Аналіззібраних даних, складання виведення і.

9.        Підготовказаключного звіту.

10.     Оцінкаефективності маркетингових досліджень.

Маркетингові дослідження починаються з визначення проблеми (предметадосліджень). Треба мати на увазі, що підприємство має багато проблем, але невсі вона є предметом маркетингового дослідження. Маркетинговою проблемою можутьбути:

— негативні симптоми (зменшення частки ринку підприємства, зниженнярентабельності, прибутковості, дохідності тощо);

— причини негативних симптомів (система управління маркетингом,організація маркетингових досліджень, стан конкурентного середовища і т. д.).

Для виявлення проблеми можуть бути використані:

— аналіз результатів виробничо-господарської та збутової діяльностіпідприємства;

— експертне опитування;

— спостереження за виконанням маркетингових функцій або участь у їхвиконанні.

Другий етап процесу маркетингових досліджень — формування їх цілей. Ціліповинні бути досяжними, для їх реалізації повинні бути ресурси, час, знайденіфахівці.

Приступаючи до дослідження бажано мати сформульованої гіпотези вирішенняпроблеми (чи принесе бажаний результат реалізація якихось конкретнихмаркетингових заходів порівняно з іншими варіантами вирішення існуючоїпроблеми?). Цілі дослідження — конкретизація їх завдань (конкретний перелікдослідницьких робіт, які повинні бути виконані).

Слід знати, що цілі досліджень, з точки зору їх конкретності, можуть бутитакими:

— розвідувальні (ознайомлюючи) — збір інформації, необхідної для більшточного визначення проблеми та шляхів її вирішення;

— описові (дескриптивні) — опис аспектів реальної маркетингової ситуації;

— казуальні (експериментальні) — обґрунтування гіпотез(причинно-наслідкових зв'язків між двома подіями).

Таким чином, визначають маркетинговідослідження трьох типів: розвідувальні, описові та казуальні.

На третьому етапі обирають методи маркетингового дослідження.Маркетингові дослідження виконуються на стиці кількох наук: статистики, якавивчає масові явища та процеси; економіки; соціометрії, яка дає характеристикисоціальним групам з допомогою кількісних оцінок; кваліметрія – методологіякількісних оцінок якості товарів; біхевіоризм — наука про людську поведінку урізних обставинах. Для обробки результатів маркетингових досліджень тапідготовки висновків і прогнозів широко застосовуються економіко-математичнідослідження.

На четвертому етапі (розробка дослідницького проекту або планудосліджень) визначаються об'єкт дослідження, джерела інформації, методи їїзбору, обробки та аналізу, а також, хто і як її збиратиме чи інтерпретуватиме.

П'ятий етап процесу маркетингових досліджень — збір та обробкаінформації. Треба пам'ятати про те, що реалізація цього плану (етап 7) потребуєвеликих витрат і є джерелом найбільшої кількості помилок. Це пов'язано з рядоміснуючих проблем. В їх числі, по-перше, складнощі в комунікаціях із респондентами(необхідність повторних зустрічей для уточнення інформації, відмова відспівробітництва, неправильні відповіді тощо), по-друге, проблеми з тими, хтозбирає інформацію (низька кваліфікація, упередженість суджень,недобросовісність і т. д.).

Результатом названих етапів маркетингових досліджень є масиви інформації,по суті сировина, яку необхідно обробити, тобто зробити придатною для прийняттявідповідних рішень. Тому наступними етапами процесу маркетингових досліджень є:

— аналіз та інтерпретація інформації (її узагальнення), розрахункивідповідних показників, рядів динаміки тощо);

— підготовка звіту і його захист;

— прийняття маркетингових рішень.

1.1.3  Класифікаціямаркетингових досліджень

Залежно від використовуваної інформації, способів її одержання, технікипроведення та кінцевих результатів існують різні види маркетинговихдосліджень. Найбільш поширеними серед них є кабінетні та польові.

Використовуються також наступні види маркетингових досліджень:

Метод пробних продаж— пілотні дослідження — використовуютьсяза недостатності інформації або неможливості її збору чи узагальнення,поєднують конкретні маркетингові дії та дослідження за методом проб і помилок.Існує великий ризик збитків.

Метод ділових контактів із представниками інших підприємствчи споживачів під час ярмарок, виставок, днів відкритих дверей, дружніхзустрічей.

Панельнідослідження — регулярне спілкування з однією ітією ж групою споживачів (клієнтів).

Метод фокус-груп— невимушене спілкування із 6—10особами, які мають подібні характеристики (наприклад, стать, вік тощо), з метоюоб'єктивного визначення їх точок зору щодо якоїсь існуючої маркетинговоїпроблеми.

Маркетингові дослідження можуть виконуватися підприємствами самостійно(власні форми) або за допомогою спеціалізованих дослідницьких організацій.

Власні організаційні форми проведення маркетингових досліджень такі:

— відділ маркетингу, до складу якого входять спеціальні підрозділимаркетингових досліджень;

— відділи маркетингових досліджень;

— проблемні групи (ради) на рівні вищого керівництва підприємством;

— тимчасові консультативні групи (на рівні середнього менеджменту);

— венчурні групи (для відпрацьовування проектів, які мають високий рівеньризику щодо досягнення бажаних цілей). Спеціалізовані дослідницькіорганізації—це:

— творчі колективи викладачів та студентів вищих навчальних закладів;

— інформаційні фірми (організації);

— консалтингові фірми (не тільки збирають і надають інформацію, як упопередньому випадку, але й аналізують її, видають відповідні звіти);

— рекламні агентства;

— агентства з опитувань.

Необхідно знати, що для визначення того, чиїми силами слід виконуватимаркетингові дослідження, враховують нижче вказані чинники:

— вартість дослідження (що дешевше?);

— наявність досвіду та відповідної кваліфікації персоналу;

— знання технічних особливостей продукту;

— об'єктивність суджень;

— наявність спеціального обладнання;

— конфіденційність;

— швидкість виконання.

1.2 Маркетингові дослідження ринку

 

1.2.1 Об’єкти маркетинговихдосліджень ринку

Цепоняття має на увазі вивчення досить важливих маркетингових питань. Серед них — перш за все — питання щодо розрахунку місткості (ємкості) ринку. Спочатку слідвизначитись стосовно того, який ринок вимірюється. Звідси необхідно чіткорозуміти нижче вказані категорії.

Ринок— це сукупність усіх реальних і потенційних покупцівтовару.

Потенційний ринок — сукупність покупців, які проявляють достатній рівеньзаінтересованості до конкретної ринкової пропозиції.

Доступний ринок — це сукупність покупців, які не тільки проявляють заінтересованість(запити), але і мають достатній доход та доступ до конкретної ринковоїпропозиції.

Кваліфіковано доступний ринок — сукупність споживачів, які проявляютьзаінтересованість, мають достатній доход, доступ до конкретної ринковоїпропозиції, а також необхідну кваліфікацію (правову можливість купити).

Цільовий ринок — частина кваліфіковано доступного ринку, обранапідприємством для подальшої роботи.

Ринок проникнення — це сукупність покупців, які вже купують товари даногопідприємства.

Далі слід з'ясувати, яку місткість вимірювати.

Місткість ринку — це обсяги продажу товарів на конкретному ринку (конкретнійгрупі споживачів даного регіону) в заданий відрізок часу в одному і тому жринковому середовищі в межах конкретної маркетингової програми. Звідсимісткість ринку — це не фіксована величина, а функція декількох змінних (періодчасу, дія чинників навколишнього бізнес-середовища, маркетингової програми).

Реальна місткість ринку являє собою обсяги продажу товарів у данийвідрізок часу (місяць, квартал, рік) на конкретному ринку.

Потенційна місткість ринку (ринковий потенціал) — це максимально можливі обсягипродажу товарів за конкретний період часу, які можуть бути досягненні завдякиреалізації відповідних маркетингових програм (див. рис. 3.1).

1.2.2 Дослідження ринкової кон’юнктури

Наступне питання теми — дослідження кон'юнктури ринку. Тут перш за всеслід знати, що кон'юнктура (від лат. Сопjungo — зв'язую, з'єдную) — цеіснуюча на ринку економічна ситуація, яку характеризують співвідношення між попитомта пропозицією, рівень і динаміка цін, товарних запасів, інші показники тачинники (історичні, національні, природно-кліматичні, територіальні, політичні,соціально-економічні тощо).

Кон'юнктура ринку це ситуація, що склалася на ринку на якийсь короткийпроміжок часу під впливом комплексу сил, чинників і умов. Кон'юнктуру ринкухарактеризують: співвідношення між попитом і пропозицією, рівень цін, товарнізапаси, портфель замовлень по галузі і інші економічні показники.

У вивченні кон'юнктури ринку головна задача прогнозування. Знання зміни ринковоїситуації дозволить продавати і купувати по найбільш вигідних цінах, маневруватиресурсами, що є, оперативно розширювати або скорочувати випуск товаріввідповідно до очікуваної обстановки на ринку.

Основними об'єктами вивчення ринкової кон'юнктури є.

1.        Виробництво.При цьому, необхідний розгляд його в динаміці, виявлення тенденції йогорозвитку на конкретному ринку, причини зміни обсягів виробництва (введення івибуття виробничих потужностей, технічне переозброєння, зниження попиту).

2.        Попит іспоживання товару. Аналізуються тенденції зміни об'ємів споживання, попиту іпричини цих тенденцій. Ці дослідження можуть виконуватися, як для всього ринкузагалом, так і по відношенню до окремих його сегментів.

3.        Товарнізапаси і їх використання. Ведеться аналіз рушення запасів готової продукції увиробників (конкурентів), в розподільній мережі, а також політики виробників ірозподільників в цій області.

Стан ринку характеризується через систему кількісних і якісних показників,кожний з яких відображає певну сторону ринкової ситуації.

Основні показники кон'юнктури ринку:

— масштаб ринку обсяг операцій по купівлі-продажу товару (товарообіг);

— міра збалансованості ринку — співвідношення попиту і пропозиції;

— тип конкуренції на ринку (монополія, олігополія і т.д.);

— динаміка зміни основних параметрів ринку;

— міра ділової активності (розміри замовлень, обсяги операцій);

— міра варіації основних параметрів ринку (географічні, сезонні іекономічні варіації);

— циклічність ринку – стан ринку в певній стадії економічного і сезонногоциклу;

— аналіз стану й динаміки платоспроможності;

— дослідження механізму функціонування ринку цінних паперів і грошовогообігу;

— аналіз динаміки оптових та роздрібних цін;

— аналіз стану номінальних і реальних доходів;

— дослідження динаміки продуктивності праці;

— визначення величини основних макроекономічних показників;

— розрахунок обсягів капіталовкладень;

— визначення величини і динаміки затрат на наукові дослідження тарозробки;

— обчислення темпів оновлення продукції;

— розрахунок показників внутрішньої та зовнішньої торгівлі.

Система показників кон'юнктури конкретного товарного ринку:

І. Пропозиція товарів (у цілому, а також по окремих товарах, продавцях,регіонах):

— обсяг, структура, динаміка;

— виробничий та сировинний потенціал;

— еластичність пропозицій.

II. Попит (у цілому, а також по окремих товарах, продавцях, регіонах):

— міра задоволення, вектор зміни;

— місткість ринку;

— еластичність.

III. Пропорційність ринку:

— співвідношення попиту та пропозиції;

— співвідношення ринків засобів виробництва, предметів споживання іпослуг;

— товарна структура товарообороту;

— частки ринку;

— структура продавців за формами власності;

— структура покупців;

— регіональна структура ринку.

IV. Тенденції розвитку ринку (обсягів продажу, цін, товарних запасів,інвестицій).

V. Коливання, стійкість та циклічність ринку.

VI. Регіональні відмінності стану й розвитку ринку.

VII. Ділова активність ринку:

— портфель замовлень (стан, динаміка);

— число, розмір, частота, динаміка угод;

— міра завантаженості потужностей.

VIII. Ризики: інвестиційні; прийняття маркетингових рішень;

випадкові ринкові коливання.

IX. Масштаб ринку, рівень його монополізації та стан конкуренції:

— кількість і характеристики продавців;

— рівень приватизації;

— розподіл ринку;

— доля малого та середнього бізнесу на ринку.

1.2.3  Прогнозуваннярозвитку ринку

Крім аналізу загальноекономічної кон'юнктури конкретного товарного ринку,предметом маркетингових досліджень є прогнозування майбутнього розвитку ринку. Прогнозтоварного ринку — це об'єктивне імовірніше судження про динамікунайважливіших його характеристик та їх альтернативні варіанти за умов виконаннясформульованих гіпотез. Вимоги до прогнозу товарного ринку:

— надійність, наукова обґрунтованість, системність з врахуваннямфакторів, які можуть здійснити вплив у майбутньому;

— аргументованість, об'єктивність;

— наявність альтернативних варіантів, чітке формування всіх гіпотез тапередумов, покладених в їх основу;

— наявність надійної методики оцінки достовірності і точності прогнозудля його можливого коректування;

— чітка і зрозуміла мова формувань;

— плановий характер, своєчасність.

Останнє питання теми — прогнозні дослідження збуту. Тут перш за всенеобхідно зрозуміти, що прогноз збуту (продаж) — це визначення того, щопідприємство розраховує продати, виходячи з існуючої кон'юнктури, ринковогопотенціалу і власних можливостей. Прогнозування збуту залежить від дії двохгруп чинників:

— контрольованих: ціни, канали розподілу, система просування,характеристики продукції, товарна політика підприємства;

— неконтрольованих: стан економіки, темпи інфляції, процентні ставки,демографічні зміни, смаки споживачів, конкуренція, стан галузі.

Звідси прогнозування збуту повинно враховувати можливості підприємствастосовно управління контрольованими чинниками і підлаштовування під діюнеконтрольованих змінних. Основними економічними показниками, яківикористовуються у прогнозуванні збуту, є:

а) випереджаючі індикатори (передумови):

— середня тривалість робочого часу промислових робітників;

— обсяги замовлень товаровиробникам;

— контракти на виробництво комерційних та виробничих споруд;

— контракти і замовлення на обладнання;

— обсяги затверджених капіталовкладень;

— зміни у вартості торгово-промислових підприємств;

— прибутки підприємств;

— індекс курсу акцій;

— зміни у вартості товарно-матеріальних запасів;

б) збіжні індикатори (цінові):

— процент безробітних;

— показник потреб у робочій силі;

— індекс обсягу промислового виробництва;

— валовий національний продукт;

— особисті доходи громадян;

— обсяги продажу роздрібної торгівлі;

— індекс оптових цін;

в) індикатори наслідків:

— витрати підприємств на нове обладнання;

— балансова вартість запасів;

— заборгованість споживачів;

— індекс затрат на робочу силу з розрахунку на одиницю продукції.

Відомі некількісні та кількісні методи прогнозування збуту.

Некількісні методи прогнозування збуту:

1.Журі керівників вищої ланки: експертна оцінка майбутнії обсягів збутукерівниками служб маркетингу, фінансів, виробництва, закупівель підприємства.

2. Об'єднана оцінка прогнозу збуту торгівельними агентами

Недолік — прогноз, як правило, занижується, що можна компенсувати,встановивши та використавши індекс песимізму для кожного торгового агента (Iп):

       Qр-Qп

Iп = ———,

        Qп

де Qр — досягнутий обсяг продажу минулого року;

 Qп — прогноз продаж на минулий рік.

З Очікування покупців — опитування споживачів стосовно того, що і в якихобсягах вони будуть купувати.

4. Метод Дельфі (Дельфійський метод) — організація декількох мозковихатак за участю групи експертів (від 100 до 1000 чоловік) з наступнимусередненням поданих оцінок.

5. Метод створення сценаріїв майбутнього розвитку обсягів збуту, якийпередбачає розробку декількох можливих варіантів подій.

Кількісні методи прогнозування:

— множинна регресія — пошук рівняння, яке відображає залежність майбутніхобсягів збуту від набору незалежних змінних (наприклад, від витрат на рекламу,рівня цін, кількості продажів тощо);

— метод стандартного розподілу ймовірностей (РЕRТ від рrogram еvаluationand revіеw). Згідно з цим методом перш за все експертним шляхом визначаєтьсязначення трьох видів прогнозу збуту:

оптимістичного — 0; песимістичного — П; найбільш ймовірного — М.

Далі розраховується очікуване значення прогнозу збуту (3п):

       О+4М+П

3п = ————,

             6

після чого розраховується стандартне відхилення (Св):

            О — П

Св = ————,

            6

У відповідності із загальною теорією статистики найбільш вірогіднезначення збутового прогнозу (із ймовірністю 95%) знаходитиметься в межах ± 2Св.

Прогнозування збуту на базі минулого періоду

             Зt

3п = Зt ——,

            Зt-1

де Зt — обсяги збуту поточного року;

Зt-1 — обсяги збуту минулого року.

Кореляційний аналіз — визначення статистичне значимих чинників впливу на обсягизбуту продукції підприємства та міри їх впливу. Прогнозування на основічастки ринку. Згідно з цим методом майбутні обсяги збуту визначаютьсявиходячи з прогнозу загальних обсягів збуту галузі і запланованої частки ринкупідприємства. Аналіз кінцевого використання. Прогноз базується нааналізі обсягів збуту кінцевої продукції. Метод використовується припрогнозуванні збуту сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів.

Аналіз часових рядів (рядів динаміки). Прогноз збуту встановлюєтьсявиходячи з чотирьох видів коливань:

— циклічних — тривалість більше року;

— безсистемних—разові події;

— періодичних — сезонних;

— тренди — підйоми і спади збуту як результат фундаментальних причин.

1.3 Вивчення поведінки споживачів

1.3.1 Цілі та задачі вивченняповедінки споживачів

Підприємці з давніх часів намагалися з'ясувати, чого ж хочуть покупці.Раніше більшість підприємств були дрібними, клієнти добре знайомі, запитиклієнтів, якщо і змінювались, то не так швидко, як зараз. На початку 20-го вікустало ясно, що для зниження ризику невдачі на ринку треба добре розумітимотивацію і поведінку споживачів.

Принципи маркетингу засновані на тому, що споживач незалежний в своємувиборі, однак маркетинг може вплинути і на мотивацію, і на поведінку, у томувипадку що виріб, який пропонується або послуга розраховані на задоволення конкретноїпотреб і очікувань споживача.

Особливістю вивчення процесів прийняття рішень про купівлю полягає втому, що покупець і споживач — це не обов'язково одна і та ж особа. Важливазадача фахівців з маркетингових досліджень складається у виявленні тих, хтоухвалює рішення про придбання товарів. Рішення приймає особу або групу осіб, щомають загальну мету і ділять між собою ризик, пов'язаний з прийняттям рішеньпро купівлю.

Виділяють 5 ролей, які грає людина в процес прийняття рішень про купівлю:

1. Ініціатор.

2. Особа, що впливає на процес купівлі.

3. Особа, що ухвалює рішення.

4. Власне покупець.

5. Користувач.

Аналіз поведінки покупців включає оцінки їх дій і намірів, направленихна вибір найбільш привабливої марки товару, характеристику часу прийняттярішення про купівлю, а також виявлення їх задоволення/незадоволення купівлеюабо обслуговуванням.

Можна висунути наступні задачі аналізу купівельної поведінки:

• характеристика задоволення купівлею і торговим обслуговуванням;

• визначення відношення покупців до товару і сервісу (рейтинг новоготовару);

• виділення груп покупців за часом визнання нового товару;

• аналіз частоти і повторюваність купівель;

• дослідження намірів покупців;

• психографічне моделювання споживачів;

• оцінка вигід обох сторін у процесі купівлі покупця і продавця.

Головна ідея аналізу купівельної поведінки-встановити, чи віддастьперевагу споживач товару даної фірми, коли і скільки він його купить.

Виробнича або торгова фірма, зацікавлена у вивченні реакції покупців натоварну пропозицію і певні маркетингові заходи, встановлює спонукальні заподіїкупівлі, міру задоволення покупців властивостями товару, в тому числі йогоціною, проводить аналіз психологічного ототожнення якості товару і його ціни.

У аналізі поведінки споживачів використовуються, як правило, тристатистичних методи: ряди розподілу споживачів по одній з ознак (наприклад, зачасом визнання ¦ товару); структурні і аналітичні угрупування, в тому числікомбіновані, що дозволяють охарактеризувати склад покупців і залежність виборутовару від яких-небудь причин, наприклад, від соціального статусу сім'ї і їїтипу, психологічних чинників і т.п.; багатофакторно регресійні моделі, яківиявляють обумовленість купівлі набором яких-небудь чинників, наприкладдемографічних, економічних і т.д.

1.3.2 Оцінка споживацьких відношень до товарів (послуг)

Важливою складовою частиною аналізу думок споживачів є визначення їхвідношення до якості товару. Для цього використовуються три методики.

Метод простого рейтингу. Споживач називає асортиментні види товару у порядку віднайбільш до найменше переважного:

А>В>С.

Звичайно більше 3-5 варіантів не розглядається, і в цьому одна з нестачцього методу; інший недолік в тому, що залишається невідомою міра переваги.

Метод парного порівняння. Складаються пари товарних варіантів: АВ, АС, ВС. Покупцевіпропонується вибрати з кожної пари найбільш привабливий товар. Цей метод, крімтого, що він полегшує вибір найбільш переважного товару, дозволяє з'ясувати, вчому схожість, а в чому відмінність варіантів.

Метод монадичного рейтингу. Споживач повинен, користуючись шкалою оцінок, виразитисвоє ставлення до товару. Тим самим чітко виявляється і кількісно вимірюється йоговідношення до товару. Шикується ієрархія переваг.

Формою аналізу поведінки покупців є деякі види ринкового тестування, якіне можна вважати чистою формою маркетингового дослідження, оскільки їх основназадача — управління ринковими процесами (mаrketing management). Розглянемодосвід американського маркетингу.

Хвильове дослідження продажу. Споживачам пропонується безкоштовно випробувати товар,а потім придбати або його, або аналогічний товар конкурента (по злегка зниженійціні), причому пропозиція повторюється від трьох до п'яти разів (хвиліпродажу). Відмічається, скільки споживачів знову вибрали нашу продукцію і вякій мірі вони нею задоволені.

Іншою формою ринкових випробувань товару є імітаційне ринковетестування. Відбирають 30-40 покупців (краще з числа постійних клієнтів),яких питають про марки товарів, ним відомих. Їм видають певну суму грошей іпропонують купити будь-який товар по їх вибору. Співвідношення в купівлівласного товару і конкуруючого фіксується. У споживачів з'ясовують причини і спонукання,що примусили їх купити наш товар або відмовитися від нього. Тим, хто не купивновий товар нашої фірми, вручається безкоштовний зразок. Декілька тижнів опісляпроводиться телефонний опит про відношення споживачів до цього товару, про йоговластивості і якість, міру задоволення користувача. Обов'язково задаєтьсяпитання про намір здійснити повторну купівлю.

У американському маркетингу склалася думка, що імітаційне тестуваннявигідніше реального, хоч витрати на нього досягають 250 тис. дол.

У процесі пробного маркетингу здійснюється масштабне тестування, якеносить назву пробногоринку. Визначається декілька представницьких міст,де організується продаж і реклама товару з використанням різних варіантів ікомбінацій маркетингових дій. Іноді аналіз результатів суміщають з опитомпокупців. Результат — оцінка, попиту, реакція споживачів на маркетингові заходиі прогноз прибутку. Захід що цей дорого коштує, оскільки підраховано, щоповномасштабні випробування зажадають витрат у мільйони дол.

Добрі результати дає метод визначення потреб і проблем споживачів. Організуєтьсяопит споживачів, в якому вони повинні перерахувати переваги і недоліки товарів,а також умови їх продажу. Анкети групуються по прибутках, статі і вікупокупців. Виявлені недоліки ранжируються по мірі їх важності, поширеності івартостей усунення.

Виявити невдоволення покупців і вчасно “погасити” його –першорядноїважливості, якщо фірма не хоче отримати могутньої антиреклами. Підраховано, що13 % покупців, незадоволених фірмою, повідомляє про свій невдалий контакт зфірмою більш ніж20 людям.

Існує поняття купівельних очікувань, тобто покупець як бирозраховує, що новий товар, про випуск якого фірма оголосила заздалегідь,відповідає його вимогам. У ході тестування товару проводяться бліц-опити споживачівабо фахівців з метою оцінити процес визнання товару, розраховуються темпивизнання (показники наростання числа купівель), рівень дифузіїцільовогоринку (зміни в розподілі покупців, що визнали і що не визнали товар).Потрібно завжди пам'ятати, що високаякість товару — умова високого рівняпопиту.

Одним з напрямів досліджень думок і переваг покупців є виявлення оцінкипокупцями якості і вибір певної марки товару. У житті аналіз властивостейтовару і порівняння переваг і нестач різних марок відбуваються частіше за всенеусвідомлено, на рівні підсвідомості ~ покупець просто ухвалює рішення. Задачадослідника — примусити його мотивувати вибір марки товару, розумно оцінити всійого якості, а потім, по можливості, формалізувати результати опиту. Широко застосовуєтьсябальна система оцінок. Безумовно, при цьому позначаються психологічніособливості самого покупця, міра його зацікавленості в товарі. У маркетингувиділяються три типи покупців по мірі прихильності до тієї або іншої марки:

• покупці, лояльні до певної марки товару;

• покупці, байдужі до марки (що купують, де доведеться і що доведеться);

• випадкові покупці.

Вважається, що при першій купівлі чинник випадковості виявляється значносильніше, ніж при другій і подальшій, коли по сукупності чинників покупець стаєприхильником не тільки даного товару, але і фабричної марки загалом. Однак метавиявлення і моделювання купівельних оцінок полягає не тільки в тому, щобуяснити причини, з яких покупець придбає даний товар, але і в тому, щоб виявитиневдоволення якими-небудь його властивостями. По суті це форма реалізаціїголовної мети маркетингу — орієнтації на потребі споживача. Зворотний зв'язокдозволяє оперативно вдосконалити товар, робити його максимально привабливим дляспоживача. Такі дослідження необхідно регулярно поновлювати. Споживачамвластиво міняти свої переваги і смаки — один з постулатів біхевіорізма. Узв'язку з цим сам товар або окремі його елементи можуть морально застаріти іперестати задовольняти покупця.

2 ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА ДП “ХЗЕА” ТА ЙОГО ПРОДУКЦІЇ

 

2.1 Організаційна структура підприємства ДП “ХЗЕА”

Харківськийзавод електроапаратури (ДП “ХЗЕА”) є підприємством з державною формоювласності. Ідентифікаційний код по єдиному державному реєстрі податковогообліку України (ЕГРНУУ) — 25419473.

Основні видидіяльності ДП “ХЗЕА” зосереджені в космічній галузі й включають розробку,виробництво, випробування й постачання замовникам систем і приладів управління,контролю й енергозабезпечення космічних комплексів і бронетанкової техніки.Головним органом управління ДП “ХЗЕА” є Національне космічне агентство України(НКАУ).

Космічна галузьне єдиний напрямок спеціалізації ДП “ХЗЕА”. Керівництво підприємства приділяєбагато уваги й інших галузей народного господарства, зокрема виробництвуелектротехнічних машин, устаткування, апаратур і виробів виробничогопризначення, виробництву електропобутових машин і устроїв.

ДП “ХЗЕА”належить одному з найбільших в Україні об'єднанню підприємств — концерну“Бронетехніка України”, що поєднує в собі діяльність таких підприємстві, якзавод ім. Малишева, ХТЗ і інші промислові підприємства.

ДП “ХЗЕА” якспеціалізований виробничо-технічний комплекс в основному задіяний підзабезпечення державних програм (по розвитку космічної й бронетанкової галузей,а також по енергозбереженню), що вимагає прямого державного керування йогодіяльністю, у першу чергу за рахунок збереження державної власності на майнопідприємство.

При переході до ринкової економіки підприємства, які успішно працювалив умовах командно-адміністративної системи, зштовхнулися з об'єктивноюнеобхідністю зміни структури керування. Ця необхідність пов'язана зі змінамиумов функціонування підприємства. У нових умовах керівництво змушене стежити заумовами, що змінюються, ринкової кон'юнктури з метою підвищення ефективностікерування. Необхідність руху вперед змушує підприємство лавірувати на ринку,пристосовуючись до його змін. На ДП «ХЗЕА» виконуються наступніфункції керування, пов'язані з виробничою діяльністю заводу:

1)        загальнелінійне керівництво заводом і його виробничими ділянками;

2)        ремонтней енергетичне обслуговування;

3)        техніко-економічнепланування, організація й нормування праці;

4)        контрольякості й готової продукції;

5)        бухгалтерськийоблік і фінансова діяльність;

6)        матеріально-технічнадіяльність;

7)        збутготової продукції;

8)        загальнеділоводство.

Здійснення перерахованих функцій відбувається за допомогою апаратакерування, що складає з ІТП і службовців, об'єднаних у функціональні відділи.Функціональний апарат впливає на виробництво через систему організаціївиробничого процесу, техніко-економічного планування, бухгалтерського обліку йт.д.

У горизонтальному напрямку апарат керування ділиться на відділи, а увертикальному — на щаблі (рівні), до яких ставиться керування виробничими ділянкамий керування підприємством.

Відповідно до діючої структури керування на ДП «ХЗЕА» виділено5 централізованих координаційних керувань:

1)        Економічнекерування;

2)        Фінансовекерування;

3)        Виробничекерування;

4)        Управліннябезпеки й кадрів;

5)        Керуваннязагального інженерного забезпечення:

а) енергомеханічне керування;

б) ремонтно-будівельне керування.

Крім п'яти виділених керувань на ДП «ХЗЕА» діє керування посоціальному забезпеченню, якому підкоряються наступні структури:

1)        державнекомунальне підприємство (філія ДГП «ХЗЕА»);

2)        їдальня;

3)        дитячісади.

Економічне керування на заводі містить у собі такі підрозділи:

1)        планово-економічнийвідділ;

2)        бухгалтерія;

3)        відділпостачання;

4)        відділзбуту.

Ці відділи взаємозалежні як між собою, так і зіншими службами заводу й відіграють найважливішу роль в організації виробничогопроцесу. Розглянемо коротко кожний з відділів.

У компетенцію планово-економічного отелення входить здійсненняперспективного й оперативного планування, визначення планових показників іконтроль за їхнім виконанням, аналіз виробничо-господарської діяльності,виявляючи внутрішні резерви підприємства для їхнього оперативного використання.У його компетенцію також входить рішення питань по організації праці йкерування, облік показників по виробництву, продуктивності, собівартості,рентабельності, становить статистичну, бухгалтерську, фінансову звітність.

Бухгалтерія здійснює облік використання коштів підприємства, визначаєприбуток, рентабельність, фактичну собівартість, провадить відрахування вдержавні, місцевий бюджети й у позабюджетні фонди.

Крім того, фінансовим керуванням ведеться систематична робота в областіфінансових відносин з постачальниками матеріалів і сировини, споживачамиготової продукції, банківськими установами й іншими організаціями.

Відділ МТС займається висновком договорів по поставці сировини,матеріалів, палива й т.д., він також відповідає за їхнє своєчасне надходженняна завод, забезпечує їхнє зберігання.

Відділ збуту займається збутом зробленої продукції, відповідаючи засвоєчасну доставку готової продукції в торговельну мережу в повному обсязі йасортиментах, забезпечуючи дотримання вимог договорів поставки виробів.

Також на заводі існує відділ маркетингу, але тому що завод не прибутковийу нього не досить коштів на маркетингову діяльність. Із цього треба, щомаркетингова діяльність на підприємстві слабко розвинена.

Загальний вид діючої організаційної структури представлений у додатку А.

Основний напрямок діяльності ДП “ХЗЕА” склали товари народного споживання(ТНП).

Освоєно випуск електролічильників, лічильників обліку витрати води йтепла.

Випуск ТНП здійснюється наступними основними виробництвами: заготівельне;листоштамповочне; механікообробляюче; переробка пластмас; складальне;гальванічне; виробництво друкованих плат; виробництво застібок «блискавка».

ДП “ХЗЕА” єдиверсифіційним підприємством. Перелік товарної продукції підприємствапредставлений у додаткуБ.

Одним зперспективних напрямків діяльності ДП “ХЗЕА” є виробництво коштів обліку йконтролю енергоносіїв. На цю товарну групу доводиться близько 20 % прибуткупідприємства. Аналізуючи даної таблиці 2.1 видно, що частка ринку ДП “ХЗЕА” немає стійкої тенденції зміни. В умовах зростаючого ринку ця ситуація єнормальної, хоча й вимагає подальших розробок.

Таблиця 2.1 –Характеристика продажів водолічильників ДП “ХЗЕА”

Вид продукції Рік Місткість ринку в Україні грн. Продажу ГП “ХЗЕА”, грн. Частка ринку ГП “ХЗЕА”, в % Продажу провідного конкурента, грн. Частка ринку провідного конкурента, % Водолічильники 2004 2632100 121290 4,62 289000 10,34 2005 2576500 146570 5,60 276000 10,45 2006 2644600 132150 4,53 291000 11,10

Дані таблиці ілюструють актуальність пошуку й реалізації заходівспрямованих на збільшення частки цього ринку для ДП “ХЗЕА”.

Основною перешкодою для підвищення обсягів реалізації більшості продукціїпідприємства, у тому числі за рахунок виведення продукції підприємства назовнішні ринки, є низький рівень якості продукції й низька активністьпідприємства в проведенні сертифікації продукції за міжнародними стандартамиISO 9000.

2.2 Аналіз асортиментної групи

Лічильники бувають декількох видів: газові, електролічильники,лічильники для холодної й гарячої води. Вони можу застосовуватися для облікуводи, у тому числі комерційного, у квартирах і будинках, на промисловихоб'єктах і об'єктах комунального господарства, а також у складі лічильниківтеплової енергії й інформаційно-вимірювальних систем обліку води.

У бакалаврській роботі розглядається товарна група — водолічильники. Ціводолічильники є продукцією ДП “ХЗЕА”. Цей завод провадить лічильники холодноїводи типу СК — 15Х — 01, СК — 40Х — 01, СТ — 50Х — 01, і гарячої води типу СК — 15М — 01, СК — 40М — 01, СТ — 50М — 01, будемо вважати їхніми товараминародного споживання.

Споживачами продукції ДП «ХЗЕА» по товарній групіводолічильники є споживачі води, які класифікуються на наступні групи:

1)        населення;

2)        комунально-побутовій бюджетні підприємства й організації;

3)        промисловіта інші госпрозрахункові підприємства м. Харкова;

4)        споживачіобласті.

Лічильники води крильчаті СК призначені для зміни обсягу питної води, щопротікає через них, за ДСТ 2874 або гарячої води в системі гарячоговодопостачання.

Лічильники холодної й гарячої води СК призначені для зміни обсягуспоживаної води в системах водопостачання з робочим тиском до 1 Мпа й зтемпературою води до 30 °С (холодної води) і до 90 °С (гарячої води).

По стабільності до впливу кліматичних факторів зовнішнього середовищалічильники відповідають виконанню УХЛ 4 за ДСТ 15150, але для діапазонутемператур навколишнього повітря від 5 до 50 °С и вологістю навколишньогоповітря 80% при 35 °С.

Принцип дії лічильників заснований на перетворенні числа оборотівкрильчатки й значення обсягу води, що протікає через лічильники.

Лічильники складаються з корпуса з різьбовими штуцерами для підключеннядо трубопроводу, крильчатки, магнітної муфти, рахункового механізму зі звітнимустроєм і герконового датчика.

Герконовий датчик змонтований у лічильниках, застосування в складілічильників теплової енергії або інформаційно — вимірювальних систем облікуводи.

Вода, що надходить у вимірювальну порожнину лічильників через ґратчастийфільтр, обертає крильчатку, число оборотів якої пропорційно обсягу води, щопротікає через лічильники. На крильчатці закріплена провідна частина магнітноїмуфти, що передає число оборотів крильчатки веденої частини магнітної муфти, щоє складовою частиною рахункового механізму. Вимірювальна порожнина й порожнина,у якій розміщений рахунковий механізм, герметично розділений.

Редуктор лічильного механізму перетворить число оборотів крильчатки впоказання устрою, що показує, виражені в одиницях вимірів обсягу.

У лічильному механізмі розташований герконовий датчик, що перетворитьчисло оборотів одного з валів редуктора в імпульсний електричний сигнал,пропорційний обсягу води, що протікає через лічильники. Герконовий датчикзахищений магнітним екраном.

По стабільності до впливу кліматичних факторів зовнішнього середовищалічильники відповідають виконанню УХП 4 за ДСТ 15150, але для діапазонутемператур навколишнього повітря від 5 до 50? З і вологістю навколишньогоповітря 80% при 35? С.

У додатку В представлені технічні характеристики лічильників води, бездужок наведені нормативні значення Qmin і Qt длялічильників класу А, у дужках наведені нормативні значення Qmin і Qtдля лічильників класу В.

Межі припустимої відносної погрішності лічильників після виготовлення йпісля ремонту повинні бути, у межах діапазону об'ємних витрат:

а) для лічильників холодної води:

-           від Qmin(включно) до Qt /> 5%;

-           від Qt(включно) до Qmax (включно)/> 2%.

б) для лічильників гарячої води:

-           від Qmin(включно) до Qt /> 5%;

-           від Qt(включно) до Qmax (включно)/> 3%.

Поріг чутливості повинен бути не більше, м3/год, длялічильників з Ду:

-           15мм — 0,03 (0,015);

-           40мм — 0,2 (0,8);

-           50мм — 0,8 (0,7).

2.3 Аналіз фінансового стану підприємства ДП “ХЗЕА”

 

Існує багато різних методик оцінки фінансового стану фірми. Одна знайбільш застосовуваних на сьогоднішній день це методика оцінки фінансовихпоказників (коефіцієнтів). Фінансовий коефіцієнт — відношення одного бухгалтерськогопоказника до іншого.

Економічний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємствапочинається з оцінки фінансового стану за даними балансу.

Фінансовий стан підприємства можна визначити, як комплексне поняття, щоє результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин івизначається сукупністю виробничо — господарських факторів і характеризуєтьсясистемою показників, які відображають наявність, розміщення й використанняфінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів йоговиробничої, комерційної й фінансово — господарської діяльності.

Основними завданнями аналізу фінансово — господарського станупідприємства є дослідження рентабельності й фінансової стабільності;ефективності використання майна (капіталу), забезпеченість підприємствавласними оборотними коштами; оцінка динаміки й стану ліквідності,платоспроможності; аналіз ділової активності підприємства й визначенняефективності використання фінансових ресурсів.

Основною інформаційною базою для проведеної оцінки фінансово — господарського стану підприємства за 2005 і 2006 рр. є баланс (форма № 1).Джерелом інформації для проведення аналізу фінансово — господарського стану за2006 р. є баланс підприємства (форма №1). Для цілей фінансового становища ГП “ХЗЭА”у процесі виконання даної роботи був складений аналітичний баланс, аналізуючиякий можна одержати ряд найважливіших характеристик, що описуютьфінансово-майновий стан підприємства.

До таких показників ставляться:

1)        загальнавартість майна підприємства дорівнює підсумку активу балансу й становить 130421тис. грн. Цей показник за станом на початок 2003 року збільшився й становить146460 тис. грн., що може говорити про збільшення господарського обороту й уцілому є позитивним явищем;

2)        вартістьнеоборотних коштів (активів), що дорівнює підсумку першого розділу активубалансу дорівнює 113322 тис. грн. Вони займають найбільшу питому вагу вструктурі активів підприємства, що характерно для промислових виробництв іговорить про “важку” структурі активів підприємства, і свідчить про значнінакладні витрати й високу чутливість до зміни виторгу. При цьому слідзазначити, що в порівнянні з попереднім звітним періодом частка необоротнихактивів у майні підприємства збільшилася на 7,8 процентних пунктів. Такі змінисприяють прискоренню оборотності;

3)        вартістьмобільних (оборотних) активів — сума підсумків другого й третього розділівактиву балансу дорівнює 33138 тис. грн. У зв'язку з недостачі оборотних коштіву підприємства необхідно простежити зміни окремих статей оборотних активів.Представимо ці зміни в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 – Аналіз структуриоборотних коштів ДП “ХЗЕА” за станом на 01.01.2007 рікНайменування статей На початок звітного періоду На кінець звітного періоду Зміни абсолютні величини відносні величини (частка в оборотних активах) абсолютні величини відносні величини (частка в оборотних активах) в абсолютних величинах у структурі темпи росту, % II. Оборотні активи Запаси 9339 91,9 12020 94,3 2681 2,4 128,7 Дебіторська заборгованість 683 6,7 451 3,5 -232 -3,2 66,0 Кошти і їхні еквіваленти 130 1,3 282 2,2 152 0,9 216,9 Усього по розділі II 10152 100 12753 100 2601 125,6 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

Як видно з таблиці 2.2, на початок звітного періоду найбільший внесок уформування оборотних активів підприємства внесли запаси, їхня частказбільшилася з 91,9% до 94,3% (приріст абсолютного значення склав 2681 тис.грн.), і на кінець звітного періоду дана балансова стаття в структурі оборотнихкоштів носить переважний характер. На кінець звітного періоду, при зменшенні абсолютногозначення дебіторської заборгованості на 232 тис. грн. частка їх у складіоборотних коштів знизилася на 3,2 процентних пункти й склала 451%. Структураактивів з високою часткою заборгованості й низкою часток коштів може свідчитипро проблеми, пов'язаних з маркетинговою політикою підприємства, а також пропереважно не грошовий характер розрахунків. Однак, зниження частки дебіторськоїзаборгованості в структурі оборотних коштів при збільшенні обсягів виробництвай реалізації, у цілому — позитивна характеристика. Вартість запасів за звітнийперіод зросла на 2681 тис. грн., темп росту при цьому склав 128,7%. Щобвизначити, наскільки виправдано таке збільшення, можна зрівняти темпи ростувиробничих запасів з темпами росту обсягу виробництва або виторги відреалізації продукції: якщо темп росту виробничих запасів незначно перевищуєтемп росту обсягу виробництва, то така зміна свідчить про нормальнефункціонування підприємства. Збільшення вартості запасів має позитивнийхарактер лише в тому випадку, якщо не відбулося зниження оборотності запасів. Упротивному випадку це — негативна зміна.

Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від того, які коштивоно має у своєму розпорядженні й куди вони вкладені.

Необхідність у власному капіталі (розділ I пасиву) обумовлена вимогамисамофінансування підприємства. Приватний капітал — основа самостійності йнезалежності підприємства.

Для ДП “ХЗЕА” основним джерелом формування майна підприємства є власнийкапітал. На початок року його частка в структурі пасивів склала 90,8%. Накінець звітного року частка власного капіталу в структурі пасивів незначнозбільшилася (на 1,1%) і склала 91,9%. Така структура джерел формування майнапідприємства є ознакою фінансової стабільності підприємства.

Дані, наведені в таблиці 2.3, показують зміни в структурі власногокапіталу. Частка статутного капіталу знизилася на 11,4%, а нерозподіленийприбуток зменшився на 20,2%, при невеликому збільшенні частки додатковогокапіталу на 2,9%. Такі зміни свідчать про ефективну роботу підприємства. Інавпроти, скорочення фондів і нерозподіленого прибутку може свідчити пропадіння ділової активності підприємства.

Таблиця 2.3 – Динаміка структури власного капіталу ДП “ХЗЕА” за станом на01.01.2007 року

Найменування статей На початок звітного періоду На кінець звітного періоду Зміни абсолютні величини відносні величини (частка в особист. капіталі) абсолютні величини відносні величини (частка в особист. капіталі) в абсолютних величинах у структурі темпи росту, % Статутний капітал 111417 94,1 111417 82,7 0,0 -11,4 100,0 Інший додатковий капітал 23929 20,2 31199 23,1 7270 2,9 130,4 Нерозподілений прибуток -16910 -14,3 -8009 -5,9 -24919 -20,2 -47,4 Разом 118436 100,0 134607 100,0 16171 -28,7 183

Для подальшого аналізу джерел формування майна підприємства необхідновивчити динаміку й структуру позикового капіталу. Структура позикового капіталуй змін у ній в 2007 році представлені в таблиці2.4.

На початок звітного періоду зобов'язання підприємства складалися зпоточних на 100%, що є негативним фактом, що свідчить про нераціональнуструктуру балансу й про високий ризик втрати фінансової стабільності у випадкувисокої частки позикових коштів у капіталі підприємства.

Таблиця 2.4 – Динаміка структури позикового капіталу ДП “ХЗЕА” за станомна 01.01.2007 року

Найменування статей На початок звітного періоду На кінець звітного періоду Зміни абсолютні величини відносні величини (частка в особист. капіталі) абсолютні величини відносні величини (частка в особист. капіталі) в абсолютних величинах у структурі темпи росту, % Довгострокові зобов'язання 746 12,8 987 19,7 241 6,9 132,3 Поточні зобов'язання, у тому числі: 148 2,5 100 1,99 -48 -0,51 67,6 кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 181 3,1 227 4,5 46 1,4 125,4 поточні зобов'язання по розрахунках 4732 81,5 3703 73,8 -1029 -7,7 78,2 Разом 5807 88,38 5017 100,0 -790 62,19 86,4

У плані звітного періоду частка поточних зобов'язань знизилася на 0,51%при зменшенні абсолютного значення на 48 тис. грн. за рахунок появи в структуріпозикових коштів довгострокових зобов'язань (6,9%).

Залучення довгострокових кредитів для формування майна підприємствасвідчить про продуману фінансову стратегію підприємства. Позитивний ефект прицьому підсилюється, якщо рентабельність підприємства перевищує ставку відсотківпо банківському кредиті.

Таким чином, зменшення джерел формування майна підприємства відбулося зарахунок зменшення власних коштів, частково компенсованого за рахунок ростудовгострокових і поточних зобов'язань. Одна з найважливіших характеристикфінансового стану підприємства — стабільність його діяльності з позиціїдовгострокової перспективи або фінансова стабільність підприємства.

Для цілей дослідження всі фінансові коефіцієнти можна поділити нанаступні групи:

1)        коефіцієнтиліквідності;

2)        коефіцієнтиділової активності;

3)         коефіцієнтирентабельності;

4)        коефіцієнтиплатоспроможності.

Жоден показник сам по собі не дає нам достатньої інформації, на підставіякої ми в стані були б судити про фінансове становище фірми. Це стає можливимтільки після аналізу всього комплексу показників.

Коефіцієнти ліквідності.

Ліквідність підприємства визначається як його здатність вчасновідповідати по свої зобов'язаннях. Іншими словами, ліквідність визначається якступінь покриття зобов'язань підприємства його активам, строк перетворення якиху грошову форму відповідає строку погашення зобов'язань. Ліквідність активів — величина, зворотна часу перетворення активів у кошти. Чим менше потрібно часу,щоб даний вид активів знайшов грошову форму, тим вище його ліквідність. Аналізліквідності балансу укладається в порівнянні коштів по активі, згрупованих поступені їхньої ліквідності й розташованих у порядку убування ліквідності, іззобов'язаннями по пасиві, згрупованими по строках їхнього поглинання й розташованимив порядку зростання строків. Коефіцієнти ліквідності дозволяють визначитиздатність підприємства оплатити свої короткострокові зобов'язання протягомзвітного періоду. Найбільш важливі виділяють:

1)        коефіцієнтзагальної (поточної) ліквідності;

2)        коефіцієнттермінової ліквідності;

3)        коефіцієнтабсолютної ліквідності.

Формулу для визначення коефіцієнта загальної ліквідності (коефіцієнтпокриття) можна представити в наступному виді:

/> (2.1)

Коефіцієнт термінової ліквідності можна розрахувати в такий спосіб:

/>

Кср =

 

Короткострокові зобов’язання

  />(2.2)

Формула розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності має такий вигляд:

/> (2.3)

У таблиці 2.5 наведені розрахункові значення вище перерахованихпоказників для ДП “ХЗЕА” за станом на 01.01.2007 року.

Таблиця 2.5 – Розрахунок коефіцієнтів ліквідності ДП “ХЗЕА” за станом на01.01.2007 року

Показник На початок року На кінець року Зміни Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності 2,8 3,05 0,25 Коефіцієнт проміжної (термінової) ліквідності 1,50 1,55 0,05 Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,012 0,026 0,014

Як видно з наведеного розрахунку, коефіцієнти поточної й терміновоїліквідності вище визнаного нормального рівня (0,7 — 08). Однак, коефіцієнтабсолютної ліквідності, як на початок, так і на кінець року, значно нижчеоптимального значення, що свідчить про недостачу коштів. Така ситуація єнебезпечною для підприємства й вимагає використання механізмів стабілізаціїфінансового стану.

Однієї із причин такого явища, може бути нагромадження дебіторськоїзаборгованості, її частка в структурі оборотних активів на кінець звітногоперіоду становить 3,5% ( таблиця 2.2), що говорить про проблеми, пов'язаних змаркетинговою політикою підприємства, а також про переважно не грошовийхарактер розрахунків.

Показники ділової активності (оборотності)

Коефіцієнти ділової активності характеризують ефективність роботипідприємства у використанні активів. Як правило, до цієї групи ставляться різніпоказники оборотності.

У фінансовому менеджменті найбільше часто використаються наступніпоказники оборотності:

1)        коефіцієнтоборотності активів;

2)        коефіцієнтоборотності дебіторської заборгованості;

3)        коефіцієнтоборотності кредиторської заборгованості;

4)        коефіцієнтоборотності матеріально-виробничих запасів;

5)        коефіцієнтоборотності основних коштів;

6)        коефіцієнтоборотності власного капіталу.

Коефіцієнт оборотності активів розраховується по формулі (коефіцієнттрансформації):

/> (2.4)

Коефіцієнтоборотності дебіторської заборгованості розраховується по формулі:

/> (2.5)

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується втакий спосіб:

/> (2.6)

Коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів розраховується поформулі:

/> (2.7)

Коефіцієнт оборотності основних коштів (фондовіддача) розраховується по формулі:

/> (2.8)

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується в такий спосіб:

/> (2.9)

Розрахуємо значення даних коефіцієнтів, використовуючи даної таблиці.2.6.

Аналізуючи показники ділової активності ДП “ХЗЕА” бачимо, що має місценезначне збільшення оборотності активів.

Таблиця 2.6 – Значення коефіцієнтів ділової активності для ДП “ХЗЕА”

Показники На початок року На кінець року Зміни Коефіцієнт оборотності активів 0,2 0,23 0,03 Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості 13,6 17,9 4,3 Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості 113,8 139,9 26,1 Коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів 0,76 0,9 0,14 Фондовіддача 0,83 1,02 0,19 Коефіцієнт оборотності власного капіталу 0,2 0,3 0,1

Аналізуючи показники ділової активності ДП “ХЗЕА” бачимо, що має місценезначне збільшення оборотності активів, якщо на початок року з кожної гривнібуло отримано 0,2 грн. реалізованої продукції, то на кінець року цей показникзбільшився до 0,23 грн, що свідчить про те, що підприємство стало гіршевикористати свої активи.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разіву середньому дебіторська заборгованість перетворювалася в кошти протягомзвітного періоду. Коефіцієнт кредиторської заборгованості показує, скількикомпанії потрібно оборотів для оплати виставлених її рахунків.

Коефіцієнт оборотності матеріально — виробничих запасів відображаєшвидкість реалізації цих запасів. Цей показник для фірми становить в 2006 році — 0,9 оборотів, що свідчить пронезначне збільшення ліквідності фірми за останній рік. Аналізуючи статтібалансу фірми можна зробити висновок про те, що підприємство збільшило обсягивиробництва, внаслідок чого виросла фондовіддача в 2007 р. (таблиця 2.6), щоговорить про ефективність використання основних фондів.

Швидкість обороту вкладеного капіталу, незначно збільшилася в 2007 році про що свідчить незначнезбільшення коефіцієнта оборотності власного капіталу.

Коефіцієнти рентабельності.

Рентабельність — це показник, що характеризує економічну ефективність.Економічна ефективність — відносний показник, що порівнює отриманий ефект ізвитратами або ресурсами, використаними для досягнення цього ефекту.

У цілому всі показники рентабельності на 2007 рік мають негативний знак, тому щопідприємство по всіх видах діяльності зазнає збитків. Рентабельність показуєвеличину прибутку на одиницю вкладених грошей, то в нашому випадку вкладеннякоштів є збитковим. Негативні показники рентабельності свідчать про те, що йкапітал, і продукція є збитковими, тобто вкладені кошти не приносять прибутку.

Коефіцієнти фінансової стабільності (платоспроможність).

Фінансова стабільність — це певний стан рахунків підприємства, щогарантує його постійну платоспроможність. Особливого значення набуває аналізфінансової стабільності при оцінці кредитоспроможності підприємства у випадкунадання їм кредитів, позик, проведення великих інвестиційних проектів та ін.

Фінансово стійким уважається таке підприємство, що переважно за рахуноквласних джерел покриває коштів, вкладені в активи; не допускає невиправданийдебіторської й кредиторської заборгованості; розплачується в строк за своїмиобов'язками.

Сутністю фінансової стабільності підприємства є співвідношення вартостіматеріальних оборотних коштів і величини власних і позикових джерел їхньогоформування, тобто забезпеченість запасів і витрат джерелами фінансування.Платоспроможність виступає зовнішнім проявом фінансової стабільності.

Оцінка фінансової стабільності здійснюється за допомогою фінансовихкоефіцієнтів.

Коефіцієнт автономії або незалежності (Ка), дорівнює частцівласних коштів у загальній сумі джерел:

/> (2.10)

Коефіцієнт фінансового ризику показуєспіввідношення притягнутих коштів і власного капіталу. Розрахунок цьогопоказника провадиться по формулі:

/> (2.11)

Розраховані показники платоспроможності представлені втаблиці 2.7.

Таблиця2.7 – Значення коефіцієнта платоспроможності для ГП “ХЗЕА” Показники На початок року На кінець року Зміни Коефіцієнт автономії 0,91 0,92 0,01 Коефіцієнт фінансового ризику 0,1 0,09 -0,01

У цьому випадку коефіцієнт фінансового ризикув 2003 році склав 0,09, настільки низькі значення коефіцієнта говорять про те,що в підприємства майже відсутня залежність від зовнішніх інвесторів ікредиторів. На кожну гривню власних коштів підприємства на початок звітногоперіоду доводилося 0,1 копійки притягнутих коштів, на кінець звітного періоду — 0,09 копійки. Це ще раз підтверджує досить низький рівень фінансовоїстабільності підприємства.

Підбиваючи підсумок аналізу фінансового стану ДП “ХЗЕА” необхідновідзначити, що, незважаючи на загальну фінансову стабільність і ліквідність удовгостроковому періоді, підприємство випробовує недостачу коштів, щоспричиняється неплатоспроможність підприємства в короткостроковому періоді.Крім того, в 2007 має місце значне зниження показників рентабельності й діловоїактивності, що свідчить про зниження ефективності використання ресурсівпідприємства і його функціонувань у цілому. Все перераховане вище жадає відкерівництва підприємства вживання заходів по досягненню поточноїплатоспроможності, досягненню фінансової стабільності й підвищенню ефективностігосподарської діяльності.

2.4 Аналіз конкурентоспроможності продукції підприємства ДП“ХЗЕА”

 

Конкурентоспроможність товару – — це сукупність якісних та вартісниххарактеристик товару, які з точки зору покупця є суттєвими і забезпечуютьзадоволення конкретних потреб (здатність товару бути виділеним споживачем заналогічних товарів, які пропонуються на ринку фірмами — конкурентами).

Оцінка конкурентоспроможності продукції ґрунтується надослідженні потреб покупця й вимог ринку. Щоб товар задовольняв потреби покупця,він повинен відповідати певним параметрам:

1)технічним (властивості товару, область його застосування йпризначення);

2)        ергономічним(відповідність товару властивостям людського організму);

3)естетичним (зовнішній вигляд товару);

4) нормативним (відповідність товару діючим нормам істандартам);

5)        економічним(рівень цін на товар, сервісне його обслуговування, розмір коштів, наявних успоживача для задоволення даної потреби).

Завдання аналізу:

1)        оцінка йпрогнозування конкурентоспроможності продукції;

2)        вивченняфакторів, що впливають на її рівень;

3)        розробкамер по забезпеченню необхідного рівня конкурентоспроможності продукції.

У м. Харкові споживачеві пропонуються аналоги наступнихфірм-виробників:

1)        лічильникихолодної й гарячої води ДУ 15, ВСКМ 20, ВСКМ 40 (ДніпропетровськийПриладобудівний завод), характеристика яких представлена таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 – Характеристика товарної групи промислового підприємстваДніпропетровського Приладобудівного заводу

Фірма виготовлювач Найменування, тип лічильника Технічні характеристики Ціна, грн Діаметр умовного проходу

Об'ємні витрати води, найбільший

Qmax, м. куб/год

Маса, кг, не більше Дніпропетровський Приладобудівний завод Холодної води ДУ 15 15 3,2 0,77 102,00 Гарячої води ДУ 15 15 3,2 0,77 102,00 Холодної води ВСКМ 40 40 20,1 6,1 150,00 Гарячої води ВСКМ 40 40 20,1 6,1 49,60

2)        лічильникихолодної й гарячої води KB 15, ВСКМ 20, ВСКМ 40, ВСКМ 50 (ЛуцькийПриладобудівний завод), характеристика яких представлена в таблиці 2.9

Таблиця 2.9 — Характеристика товарної групи промислового підприємстваЛуцького Приладобудівного заводу

Фірма виготовлювач Найменування, тип лічильника Технічні характеристики Ціна, грн Діаметр умовного проходу

Об'ємні витрати води, найбільший

Qmax, м. куб/год

Маса, кг, не більше Луцький Приладобудівний заводу Крильч. холодної води КВ 15 15 3,3 0,77 61,20 Холодної води КВ 50 50 37 15 910,00 Гарячої води КВ 40 40 20,3 6,1 121,10 Гарячої води КВ 15 15 3,3 0,77 63,00

3) лічильники холодної й гарячої води ВСХ 15, ВСГ 15, ВСХ 40,ВСГ 40, ВСХ 50, Т 50 (Митищінський АТ «Тепловодомер»), характеристикаяких представлена в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 – Характеристика товарної групи промислового підприємстваМитищінського АТ “Тепловодомер”, Росія

Фірма виготовлювач Найменування, тип лічильника Технічні характеристики Ціна, грн Діаметр умовного проходу

Об'ємні витрати води, найбільший

Qmax, м. куб/год

Маса, кг, не більше Митищіньский АТ “Тепловодомер”, Росія Крильч. холодної води ВСХ 15 15 3,2 0,77 65,70 Гарячої води ВСГ 15 15 3,3 0,77 65,70 Холодної води ВСХ 40 40 20,6 6,1 620,00 Гарячої води ВСГ 40 40 20,3 6,1 758,5 Холодної води ВСХ 50 50 36 15 908,00 Гарячої води ВСГ 50 50 36 15 1057,00

4) лічильники холодної й гарячої води СК-15Х, Г-01, СК-40Х, Г-01,СТ-50Х, Г-01 ринків „ХЗЕА”), характеристика яких представлена в таблиці 2.11.

Таблиця 2.11 – Характеристикатоварної групи промислового підприємства заводу ДП “ХЗЕА”

Фірма виробник Найменування, тип лічильника Технічні характеристики Ціна, грн Діаметр умовного проходу Об'ємні витрати, найбільший Qмах, м. куб/год Об'ємні витрати, найбільший Qмin, м. куб/год Маса, кг, не більше 1 2 3 4 5 6 7 Харків, ХЗЭА, лічильники води крильчаті, СК Холодної води СК – 15Х – 01 15 3,0 0,06 0,77 50,04 Харків, ХЗЭА, лічильники води крильчаті, СК Гарячої води СК – 15М – 01 15 3,0 0,03 0,77 52,02 Харків, ХЗЭА, лічильники води крильчаті, СК Холодної води СК – 40Х — 01 40 20,0 0,4 6,1 399,06 Харків, ХЗЭА, лічильники води крильчаті, СК Гарячої води СК – 40м – 01 40 20,0 0,2 6,1 409,38 Харків, ХЗЕА, лічильники води турбінні, СТ Холодної води СТ – 50Х – 01 50 40 0,7 15 459,12 Харків, ХЗЕА, лічильники води турбінні, СТ Гарячої води СТ – 50М – 01 50 40 1,5 15 478,68

5) лічильники холодної й гарячої води ВКВ 10Х, ВКВ 10М, ВКВ15Х, ВКВ 15М, ВКВ 40Х, ВКВ 40М (Владимирський завод «Точмаш»),характеристика яких представлена таблиці 2.12.

Таблиця 2.12 – Характеристика товарної групи промислового підприємстваВладимирського заводу “Точмаш”, Росія

Фірма виготовлювач Найменування, тип лічильника Технічні характеристики Ціна, грн Діаметр умовного проходу

Об'ємні витрати води, найбільший

Qmax, м. куб/год

Маса, кг, не більше Владимирський завод “Точмаш”, Росія Крильч. холодної води ВКВ 15Х 15 3,3 0,77 47,50 Фірма виготовлювач Найменування, тип лічильника Технічні характеристики Ціна, грн Діаметр умовного проходу

Об'ємні витрати води, найбільший

Qmax, м. куб/год

Маса, кг, не більше Гарячої води ВКВ 15М 15 3,3 0,77 47,50 Холодної води ВКВ 40Х 40 20,4 6,1 245,40 Гарячої води ВКВ 40М 40 20,4 6,1 245,40 /> /> /> /> /> /> />

6) лічильники холодної й гарячої води ВКВ 10Х, ВКВ ПІВДЕНЬ,ВКВ 15Х, ВКВ 15М, ВКВ 40Х, ВКВ 40М («Семпал ДО, ЛТД», Київ, Україна),характеристика яких представлена в таблиці 2.13.

Таблиця 2.13 – Характеристика товарної групи промислового підприємства“Семпал ДО, ЛТД” Київ, Україна

Фірма виготовлювач Найменування, тип лічильника Технічні характеристики Ціна, грн Діаметр умовного проходу

Об'ємні витрати води, найбільший

Qmax, м. куб/год

Маса, кг, не більше “Семпал ДО, ЛТД” Київ, Україна Крильч. холодної води НМВ 15 15 3,4 0,77 22,97 Гарячої води НМВ 15 15 3,4 0,77 22,97 Холодної води НМВ 40 40 21 6,1 43,77 Гарячої води НМВ 40 40 21 6,1 49,60 Холодної води НМВ 50 50 36 15 60,00 Гарячої води НМВ 50 50 36 15 75,00

7)        лічильникихолодної й гарячої води ВКВ 10Х, ВКВ 10М, ВКВ 15Х, ВКВ 15М, ВКВ 40Х, ВКВ 40М(АТ Завод «Аналог», Вінниця, Україна), характеристика якихпредставлена в таблиці 2.14.

Таблиця 2.14 – Характеристика товарної групи промисловогопідприємства АТ завод “Аналог”, Вінниця, Україна

Фірма виготовлювач Найменування, тип лічильника Технічні характеристики Ціна, грн Діаметр умовного проходу

Об'ємні витрати води, найбільший

Qmax, м. куб/год

Маса, кг, не більше АТ завод “Аналог”, Вінниця, Україна Ультразв холодної води УСВ 15 15 3,3 0,77 102,00 Гарячої води УСВ 15 15 3,3 0,77 102,00 Холодної води УСВ 40 40 21 6,1 150,00 Гарячої води УСВ 40 40 21 6,1 170,00

Конкурентноздатність товару підгрупи водолічильників холодної й гарячоїводи визначається методом експертних оцінок по шкалі від 0 до 5 балів, де :

0 бал — категорично не задовольняє;

1 бал — не задовольняє;

2 бали — частково не задовольняє;

3 бали — задовольняє частково;

4 бали — задовольняє здебільшого;

5 балів — задовольняє повністю.

Експертні дані представлені на рисунках 2.1; 2.2; 2.3.

Провідне місце по товарі СК 15Х — 01 і СК 15М — 01 займають лічильники,зроблені в м. Митищі й у м. Володимир, особливо по економічних характеристиках,ДП “ХЗЕА” посідає третє місце… Однак його продукція по технічниххарактеристиках і комунікації перевершує лідерів з Росії.

/>

Рисунок 2.1 – Оцінки конкурентноздатності водолічильника для холодної йгарячої води типу СХ — 15Х, Г – 01

Провідне місце по товарі СК 15Х — 01 і СК 15М — 01 займають лічильники,зроблені в м. Митищі й у м. Володимир, особливо по економічних характеристиках,ДП “ХЗЕА” посідає третє місце. Однак його продукція по технічниххарактеристиках і комунікації перевершує лідерів з Росії. Слід також зазначити,що в українських і в російських конкурентів немає сервісного обслуговування поданому виді продукції. Тому організація сервіс — центра на ДП “ХЗЕА” дозволитьйому збільшити свою перевагу в порівнянні з іншими конкурентами.

/>

Рисунок 2.2 – Оцінки конкурентноздатності водолічильника для холодної йгарячої води типу СК — 40Х, Г — 01

Провідну позицію по товарі водолічильника холодної води типу СК — 40Х — 01 і СК — 40М — 01 займає Дніпропетровський Приладобудівний завод, за ним ідеЛуцький Приладобудівний завод, ДП “ХЗЕА” посідає третє місце, і головнапроблема складається в розробці правильної політики ціноутворення на данупідгрупу.

/>

Рисунок 2.3 – Оцінки конкурентноздатності водолічильника для гарячої водитипу СТ — 50М, Х – 01

Провідне положення по продукції СТ — 50М, Х — 01 займає ДП “ХЗЕА”, тому щобагато конкурентів не випускають продукцію даного типу, а також ціна даноготипу товару в ДП “ХЗЕА” набагато нижче, ніж у конкурентів

Оцінка конкурентноздатності показала, що завод ГП “ХЗЭА” у цей часпосідає третє місце, уступаючи в основному російським товаровиробникам, такимяк: АТ “Тепловодомер” м. Митищі, завод “Точмаш” м. Володимир. Однак, попотужних лічильниках, таким як СТ — 50Х, Г — 01 для гарячої й холодної водизавод є лідером на ринку.

3. МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУПОБУТОВОЇ ТЕХНІКИ ВОДОЛІЧИЛЬНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА ДП “ХЗЕА”

 

3.1 Проведення маркетингових досліджень

 

Виявлення проблеми й формування цілей маркетингового дослідження.

Останнім часом в Україні, на ринку водолічильників сильно розвиненаконкуренція. На тлі всіх діючих фірм конкурентів ДП “ХЗЕА” посідає лише третємісце, це й змусило маркетологів заводу “Електроапаратури” задуматися прополіпшення якості свого товару, сервісному обслуговуванні споживачів, а саме,як споживач ставиться до даного товару, що вплинуло на його вибір, а такожварто розібратися, якими способами можна поліпшити свою позицію на ринку. Длярішення цих проблем варто визначити мети проведення маркетингових досліджень:

1)        виявитиспоживачів лічильників і визначення мотивації їхнього придбання (економічнийефект від їхнього використання);

2)        розробкаметодики проведення маркетингових досліджень;

3)        збірнормативних документів по введенню в експлуатації лічильників фізичними іюридичними особами;

4)        розробкамаркетингових інструментів по зборі інформації, проведення опитуванняспоживачів за допомогою анкетування й інтерв'ювання;

5)        обробкаданих.

Відбір джерел інформації.

Для проведення успішних маркетингових досліджень, необхідно визначити типнеобхідної інформації й джерел її одержання.

Первинні дані потрібні, щоб визначити поводження споживачів на ринку,характер покупок по їх особистісних, культурних, психологічних і соціальнихфакторах.

Вторинні дані потрібні для аналізу тенденцій на ринку водолічильників.Можуть бути використані статистичні дані, бухгалтерські звіти, річні звіти,дані, зібрані на виставках, ярмарках, Інтернет.

Методи проведення маркетингових досліджень. Для того, щоб якнайкращедосягти поставлених цілей, варто також визначити якими методами будутьпроводити маркетингові дослідження. Для виконання маркетингових дослідженьскладений план збору інформації, що містить у собі:

1)        змістанкет (перелік включених у неї питань);

2)        спостереження- виявлення факторів, що впливають на споживчу привабливість, на процесприйняття рішень про покупку водолічильника;

3)        спосібзв'язку з аудиторією (інтерв'ю по телефоні, особистий контакт, розсиланняпоштою).

У таблиці 3.1 представлені методи проведення окремих маркетинговихдосліджень, які проводяться на ДП “ХЗЕА”.

Таблиця 3.1 – Зміст і методи проведення окремих маркетингових досліджень,проведених на ДП “ХЗЕА”

Напрямок досліджень Ціль досліджень Методи проведення Розмір ринку Показати максимальні можливості розширення діяльності ДП “ХЗЕА” на ринку такого товару як водолічильники Кабінетні дослідження на основі статистичних даних і публікацій у пресі Ринкова частка

Виявити позицію в конкретній боротьбі:

— визначення потенційних конкурентів;

— визначення ринкової частки конкурентів

Узагальнення даних обстежень покупців. Вивчення даних про товарообіг ДП “ХЗЕА” Динаміка ринку

— визначити збутову політику на ринку водолічильників;

— визначити мотивацію купівельного попиту на водолічильники

Огляд статистичних даних, що характеризують даний ринок. Аналіз змін товарообігу конкуруючих компаній. Інтерв'ювання споживачів даного ринку. Проведено бесіди з експертами по даній галузі. Канали руху товарів Виявити найбільш ефективні кошти доведення водолічильників до кінцевого споживача Одержання даних про конкуруючі компанії з метою визначення обсягу їхніх прямих продажів

Такі маркетингові заходи дозволяють визначити, хто є споживачамипродукції ДП “ХЗЕА” і виявить їхні бажання із приводу поліпшення якісниххарактеристик товару.

Збір даних.

Для збору даних при проведенні маркетингових досліджень використалисякількісні і якісні методи.

Для проведення спостереження й інтерв'ювання був обраний спеціалізованиймагазин “Домівка”. Інтерв'ювання проводилося кожного робочого дня магазина, длячого раніше була складена анкета (Додаток Г), з якої й були ознайомленівідвідувачі цього магазина. Спостереження й інтерв'ювання проводилося дватижні, шляхом спілкування з відвідувачами під час їхнього відвідування магазина“Домівка”. У результаті збору даних було опитано 600 респондентів.

Аналіз даних.

У процесі спостереження й спілкування із клієнтами були визначенінаступні фактори.

Таблиця 3.2 – Ранжирування впливу різних характеристик ДП “ХЗЕА” наформування споживчої привабливості товарної групи водолічильники

Характеристики ДП “ХЗЕА” Дуже важливо Скоріше важливо І важливо, і не важливо Скоріше не важливо Зовсім не важливо Якість 95% 4% 1% 0% 0% Сервісне й після сервісне обслуговування 93% 6% 1% 0% 0% Ціна 80% 15% 4% 1% 0% Надійність 72% 21% 5% 1% 1% Модернізація продукту 68% 25% 3% 4% 1% Дизайн 60% 27% 9% 2% 3% Реклама 49% 30% 14% 4% 3%

З таблиці 3.2 видно, що для більшості респондентів головним фактором привиборі водолічильників служить якість (95%), другим по значимості йде сервісней після сервісне обслуговування (93%), на третім місці ціна (80%), надійність(72%), модернізація продукту (68%), самими незначними факторами при виборіводолічильника є дизайн (60%) і реклама (49%).

Ступінь проінформованності про водолічильники ДП “ХЗЕА” з кожним рокомросте, що збільшує кількість потенційних споживачів, це відображено на рисунку3.1.

/>

Рисунок 3.1 – Динаміка проінформованності споживачів водолічильників ДП“ХЗЕА” (тис.чол.)

З рисунку 3.1 видна значна тенденція збільшення споживачів пропроінформованність водолічильників ДП “ХЗЕА”, якщо в 2005 році вона склало 13%, то в 2007 році вона склала 45%.

Проведене дослідження також виявило ріст кількості споживачівводолічильників ДП “ХЗЕА”, що показано на рисунку 3.2.

/>

Рисунок 3.2 – Користувачі водолічильників ДП “ХЗЕА” (тис.чол.)

Зрисунку 3.2 видно що, в 2005 році 45% не користувалися водолічильниками, 20%користувачів становили юридичних осіб, і всього лише 15% фізичні. В 2007 роцікількість користувачів збільшилося, юридичні особи склали 35%, фізичні 28%, щоне користуються водолічильниками 15%. В 2006 кількість юридичних осіб склало60%, фізичні особи 50%, а осіб, що не користуються водолічильниками, значнозменшилося й склало 10%.

3.2 Розробка рекомендацій щодо прийняття управлінських рішеньпідприємства ДП “ХЗЕА”

 

Для підвищення споживчої привабливості водолічильників ДП “ХЗЕА”необхідно провести наступні заходи.

По-перше, необхідно розробити систему маркетингового менеджменту, тобтосистему інтеграції маркетингу в керуванні підприємством, що складалася б ізсистеми практичного керування маркетингом, наборі маркетингових інструментах(методах, методиках, моделей) і на маркетинговій інформаційній системі (МІС).

Система маркетингових інструментів повинна враховувати специфікувиробництва й збуту продукції підприємства з організацією післяпродажногообслуговування.

Крім того, варто розробити систему керування сервіс-центром у складіякого доцільно створити відділ маркетингу, що виконував би наступні функції:інформаційне забезпечення, дослідження ринку й кон'юнктури, розробка стратегіїорганізації, реклама, вибір каналів збуту продукції й стимулювання, аналіздотримання концепції маркетингу, розробка концепції сервісу продукціїорганізації й зв'язок із громадськістю.

Також до співробітництва залучити компетентних маркетологів.

По-друге, необхідно постійно проводити роботу з підвищення якості йсервісного обслуговування споживачів (наприклад, з 1 січня 2007 року замістьрічного ввести 2-хлетний строк гарантійного обслуговуванню на всіводолічильники незалежно від року випуску, а з 1 січня 2009 року строкгарантійного обслуговування на всі водолічильники збільшити до 3-х років).

По-третє, необхідно модернізувати вже існуючу продукцію (захист віднесанкціонованого доступу за допомогою механічного й електронного пломбуваннявимірювального блоку).

По-четверте, необхідно ввести нові види реклами, публікації в каталогах ідовідниках, розширити власну сторінку в Інтернеті.

Розширити рекламну компанію, що обертала б увагу в першу чергу на якістьпродукції, цінову доступність.

Розробити гнучку систему знижок для оптових покупців і постійнихклієнтів.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ Й НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

 

4.1 Загальні положення

 

Закон України «Про охорону праці» визначає основні положенняпро реалізацію конституційного права громадян на охорону їхнього життя таздоров'я в процесі трудової діяльності.

Метою цього розділу є ознайомлення з організаційною системою забезпеченнябезпеки виробничої діяльності, що включає правове регулювання в області охоронипраці, державне керування, організацію охорони праці на виробництві, а такожструктуру й функції державного нагляду й суспільного контролю.

Охорона праці — це система законодавчих, організаційно-технічних,соціально-економічних, гігієнічних, лікувально-профілактичних заходів, щозабезпечують безпеку, збереження здоров'я й працездатності людини в процесіпраці. Зазначені заходи, насамперед, повинні бути спрямовані на попередження йусунення причин нещасних випадків і переслідувати єдину мету — забезпечитинадійну гарантію провадження робіт без травматизму й професійних захворювань,без аварій, отруєнь і пожеж. Охорона здоров'я трудящих забезпечується чіткимдотриманням правил безпеки й виробничої санітарії, проведенням широкихпрофілактичних заходів з вивченням причин нещасних випадків.

Нормативними документами на підприємстві є:

1)колективний договір про охорону праці на підприємстві;

2)правила внутрішнього трудового розпорядку;

3)посадові інструкції;

4)інструкції з охорони праці згідно професій та видів робіт.

4.2 Керування охороною праці векономічній структурі

 

У відповідності ст. 13 Закону України «Про охорону праці»відповідальність за створення в кожному структурному підрозділі й на робочомумісці умов праці відповідно до вимог нормативних актів покладена на керівника.

Із цією метою керівник забезпечує функціонування системи керуванняохороною праці, для чого:

1)створює відповідні служби й призначає посадових осіб;

2)розробляє й реалізує комплексні заходи для досягнення встановленихнормативів по охороні праці;

3)забезпечує усунення причин, що викликали нещасні випадки, професійнізахворювання;

4)організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестаціюробочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці;

5)розробляє й затверджує положення, інструкції та інші нормативні акти,що діють на підприємстві;

6)здійснює постійний контроль за дотриманням працівниками технологічних процесів,правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням і іншими засобамивиробництва ;

7)організовує пропаганду безпечних методів праці.

Для забезпечення виконання зазначених завданькерівник розробляє й затверджує структуру керування охороною праці напідприємстві.

Служба охорони праці входить у структуру підприємства як одна з основнихвиробничо-технічних служб і комплектується фахівцями зі стажем роботи ізпрофілю виробництва не менш трьох років. Перевірка знань по охороні праціпрацівників служби охорони праці провадиться у встановленому порядку до початкувиконання ними своїх функціональних обов'язків і періодично, один раз у трироки.

Питаннями охорони праці на підприємстві займається фахівець з охоронипраці, що підкоряється безпосередньо директорові підприємства. В його обов’язкивходить:

1)контроль дотримання встановлених правил танорм в області охорони праці на підприємстві й організації безпечних умов праціна робочих місцях відповідно до діючого законодавства в області охорони праці,нормативно-технічна документація в області охорони праці (ГОСТ, ДНАОП, СНиП);

2)проведення аналізу умов праці й розробказаходів щодо своєчасного виявлення небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

3)проведення інструктажу із працівникамипідприємства й контроль за дотриманням правил техніки безпеки;

4)планування робіт і заходів щодо охоронипраці;

5)координація управлінських рішень в областіохорони праці;

6)стимулювання підвищення рівня охорони працій т.д.

Об'єктом керування охороною праці в економічнійструктурі є діяльність функціональних служб і структурних підрозділівпідприємства по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на робочих місцях,виробничих ділянках, у цехах і на підприємстві в цілому.

З урахуванням специфіки виробничого процесу напідприємстві й на підставі Типового Положення власником підприємстварозробляється й затверджується Положення про службу охорони праці підприємства.

Розпорядження фахівця з охорони праці, у томучислі про зупинку робіт, може скасувати в писемній формі тільки посадова особа,якій підлегла служба охорони праці.

4.3 Промислова санітарія

 

У процесі трудової діяльності людина піддається впливу цілого рядуфакторів: мікроклімату, умов навколишнього середовища, інтенсивності праці йт.д. З метою досягнення безпечних умов праці необхідно обґрунтовувати,підтримувати й контролювати дотримання параметрів цих факторів.

 

4.3.1 Метеорологічні умови

Метеорологічніумови в приміщеннях повинні відповідати ГОСТ ССБТ 12.1.005-88 [8] з урахуваннямкатегорії ваги робіт з енерговитрат. Дані оптимальних значень занесені втаблицю 4.1.

Поенерговитратам організму робота члена служби маркетингу відповідає категорії“легкої фізичної роботи 1б” відповідно до вимог, тому що витрати енергії неперевищують 172 Дж /з (150 ккал/ч), що відповідно до ГОСТ12.1. 005-88 [8]. Такі роботи ставляться до 1б категорії ваги робіт.

Таблиця 4.1 – Оптимальні значення параметрів метеорологічних умов наробочому місці

Категорія Період року

Температура, 0С

Відносна вологість, % Швидкість руху повітря, м/с (не більше) 1 б Холодний Оптимальна 21-23 40-60 0,1 Теплий Оптимальна 22-24 40-60 0,2

4.3.2 Вентиляція й опалення

Длязабезпечення нормованих параметрів мікроклімату, згідно СНиП 2.04.05-91 [9]необхідно передбачити в основних виробничих приміщеннях систему вентиляції йопалення.

У приміщенні, де проводиться дослідницька робота, вентиляція здійснюєтьсязастосуванням кондиціонера. У зимовий час температурний режим підтримуєтьсяопаленням.

4.3.3 Водопостачання й каналізація

За вимогамиГОСТ 17.1.3.03-77 [12] джерелом постачання водою є міський водопровід івикористовується каналізація.

4.3.4 Виробниче освітлення

Виробничеосвітлення спроектоване у відповідності зі СНиП II-4 79 [10].Для забезпеченнянормальних умов освітлення, необхідних для ефективної роботи, застосовуєтьсяспільне освітлення, тобто коли природне доповнюється штучним.

Природнеосвітлення кабінету здійснене пристроєм однобічних прорізів у стінах будинку йнормується коефіцієнтом природного освітлення (КПО).Система штучного освітленнякомбінована, з додаванням місцевого освітлення. Характеристика зорової роботи –середньої точності. Розряд зорової роботи IV, тому що в приміщенні провадитьсярозрізнення об'єктів зорової роботи при фіксованому напрямку лінії зорупрацюючих на робочу поверхню. Нормоване значення КПО (ен) длябудинків, розташованих в IV, поясі світлового клімату України, визначається поформулі 4.1:

ен (IV,) = енIII · m · c, (4.1)

деенIII – значення КЕО для III поясу світловогоклімату,

 m — коефіцієнт світлового клімату,

 с — коефіцієнт сонячності клімату.

Нормативний коефіцієнт енIII для III пояса дорівнює2, що відповідає III розряду зорових робіт високої точності з найменшимрозміром об'єкту розрізнення 0.3¸0.5 мм, подразряд — а. Для містаХаркова, що перебуває в IV поясі світлового клімату, значення m і з будутьнаступними: m = 0.9; c = 0.75.

Значення КПО: ен = 2 · 0.9 · 0.75 = 1.35 %.

Штучнеосвітлення в робочому кабінеті виконано по системі загального висвітлення.Загальне висвітлення (Ео) приймають 300 лк. У приміщенні використаютьсялюмінесцентні лампи типу ЛД і люмінесцентні світильники ЛДЦ 20.Характеристикависвітлення представлена в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2– Характеристика виробничого освітлення

Найменування основних виробничих приміщень

Площа статі, м2

Розряд зорової роботи Освітлення природне штучне Вид Освітлення (бічне) КЕО, %

Нормована

Освітленість, лк

Економічний відділ 25 IV Бічне 1,35 300

4.3.5 Шум

Шум — безладне сполучення звуків різної частоти й інтенсивності абосукупність звуків різної частоти.

Область, де поширюється шум, називають звуковим полем. У кожній точцізвукового поля тиск і швидкість руху часток повітря змінюється в часі.

Рівень звуку наробочих місцях не перевищує 50дб/А. У зв'язку із цим проводяться істотні заходищодо зниження шуму на промислових підприємствах.

Рівень звуку наробочому місці маркетолога відповідно до ГОСТ 12.1.003-83 [11] перебуває вмежах припустимої норми, при середньогеометричній частоті 4000 Гц і становить65 дба.

4.3.6 Випромінювання відекрана ЕОМ

На організмкористувачів ЕОМ у період роботи за дисплеєм, впливає електромагнітневипромінювання, що може стати причиною професійних захворювань. Комп'ютерипопадають по визначенню в 5 діапазон (низькі частоти). Гранично припустимірівні напруженості ЕОМ установлені «санітарними нормами й правилами захистунаселення від впливу електричного поля».

4.4 Організація безпечнихумов праці на робочому місці

 

Робочемісце оператора — це частина простору системи «людина-машина», оснащене коштамивідображення інформації, органами керування, допоміжним устаткуванням,призначеним для здійснення діяльності системи.

При розміщенні технічних коштів на робочому місці, а також установкикрісла оператора передбачено:

1)зручний доступ до основного функціональні вузлам і блокам апаратури дляпроведення технічної діагностики, профілактичного огляду й ремонту;

2)можливість швидкого заняття й залишення робочого місця;

3)виключення випадкового приведення в дію коштів керування й уведенняінформації;

4)зручну робочу позу й позу для відпочинку.

Розміщення, технічних коштів не повинне погіршувати читаність інформаціїз екрана монітору, а також досяжності основних коштів керування й уведенняінформації.

Клавіатура розміщена на столі або підставці так, що висота клавіатуристосовно статі становить 650-720 мм. При розміщенні пульта стаціонарному столівисотою 750 мм необхідно використати крісло з регульованою висотою сидіння йпідставці для ніг.

Пульти зв'язку й телефонні апарати рекомендується розміщати ліворуч відоператора, щоб звільнити праву руку для записів.

Устрійдокументування необхідно розміщати праворуч від оператора в зоні досяжності.Для раціональної організації клавіатура й екран роз’ємні й з'єднуютьсякабелями.

Ергономічні вимоги до розміщення технічнихкоштів на робочому місці:

1)відстань від очей оператора до дисплея — 500-700 мм;

2)природний нахил корпусу вперед на 5-10°;

3)кут згинання між стегном і гомілкою —95-135°;

4)ступні на підлозі;

5)стегно — горизонтально;

6)оператор максимальних розмірів не повиненупиратися ступень у стійку стола або підставки;

7)оператор повинен мати можливість опиратисяліктем на робочу поверхню;

8)можливість роботи з документами;

9 відстань від сидіння крісла (стільця) донижнього краю робочої поверхні — не менш 150мм.

Електробезпечність- система організаційних і технічних заходів та засобів, що забезпечують захистлюдей від небезпечних і шкідливих впливів електричного струму йелектромагнітного поля. Захисні норми, що застосовуються в роботі зкомп'ютерами при їхньому нормальному режимі, забезпечуються ізоляцієюелектропровідників і неприступністю струмоведучих частин, малою напругою,захисним заземленням потенціалів з ізолюючими площами комп'ютера, у тому числій захисному екрані. В аварійному режимі безпека забезпечується захиснимзаземленням (додатковий захист), відключенням, подвійною ізоляцією. Всі пусковіпристосування (рубильники, реостати) виконані в такій конструкції, де всіструмоведучі частини закриті. Ручки, рукоятки виготовлені з ізолюючихматеріалів, металеві з ізолюючими покриттями, ізольовані від струмоведучихчастин і заземлені. До роботи допускаються особи, навчені й групи, що мають,допуску до роботи на ПОМ відповідно до ПУЭ-87 [22].

 

4.5 Пожежна безпека

 

Пожежна безпека — стан об'єкта, при якому із установленою ймовірністювиключається можливість виникнення й розвитку пожежі, а також забезпечуєтьсязахист матеріальних цінностей.

Відповідно до вимог ГОСТ 12.1.004-91[18] пожежна безпека забезпечуєтьсяза рахунок впровадження системи запобігання пожеж, системи протипожежногозахисту, проведення організаційно-технічних заходів.

Система запобігання пожежі:

1)контроль і профілактика ізоляції;

2)наявність плавких вставок і запобіжників велектронному встаткуванні;

3)для захисту від статичної напругивикористається заземлення.

Система пожежного захисту:

1)аварійне відключення й перемикання апаратур;

2)наявність первинних коштів пожежогасіння,вогнегасників ОУ-5, тому що вуглекислота має погану електропровідність, абопорошкових вогнегасників (таблиця 4.3);

3)система оповіщення, світлова й звуковасигналізація;

4)захист легкозаймистих частин устаткуваннявогнезахисними матеріалами;

5)використання не горючих матеріалів дляакустичної обробки стін і стель;

6)у приміщеннях, де немає робітника персоналу,установлена автоматична система пожежного захисту;

7)для успішної евакуації персоналу при пожежірозміри двері робочого приміщення повинні бути наступними:

а) ширина дверей не менш 1.5 м;

б) висота дверей не менш 2.0 м;

в) ширина коридору 1.8 м; робітники приміщення повинні мати два виходи; відстань від найбільш вилученого робочого місцяне повинне перевищувати 100м.

З можливих елементів системи пожежного захисту первинними коштамипожежогасіння є ОУ-5. Дані занесені в таблицю 4.3.

Таблиця 4.3 – Перелікобов'язкових первинних коштів пожежогасінняПриміщення

Площа, м2

Первинні кошти пожежогасіння (тип, найменування) Кількість, шт. Економічний відділ 25 Вуглекислотний вогнегасник ОУ-5 3

Категорія пожежогасіння по вибухопожежності — В, згідно ОНТП 24-86 [17],ступінь вогнестійкості підприємства — II, згідно СНиП 2.01.02 — 85 [15].

4.6 Охорона навколишнього середовища

 

Середовище перебування людини — навколишнє середовище характеризуєтьсясукупністю фізичних, хімічних і біологічних факторів, здатних за певних умовробити прямий або непрямий, негайний або віддалений вплив на діяльність іздоров'я людини.

Охорона навколишнього середовища заснована на системі державних,юридичних, суспільних, адміністративно-господарських і соціально-економічнихзаходів, спрямованих на підтримку сприятливих умов середовища перебування йраціональне використання матеріальних і енергетичних ресурсів в інтересахусього людства.

Правовою основою охорони навколишнього середовища служить сукупністьприродоохоронних правових норм, тобто законів і підзаконних актів, а такожКонституція України:

1)Закон України про охорону навколишнього природного середовища;

2)Закон «Про охорону й використання тваринного миру» (1980);

3)Закон «Про охорону атмосферного повітря» (1980);

4)Основи водного законодавства;

5)Основи земельного законодавства;

6)Основи законодавства про надра;

7)Основи лісового законодавства;

8)Різні технічні норми й стандарти, ряд державних загальносоюзнихстандартів в області охорони природи (ГОСТ 17.0.0.01-76).

Підприємство проводить заходи щодо охорони природи, які регламентуютьсянормативними документами, що передбачають:

1)обмеження надходжень у навколишнє природне середовище промислових іпобутових стічних вод;

2)раціональне використання й охорону водойм;

3)поліпшення використання надр;

4)охорону й раціональне використання землі;

5)впровадження безвідхідних технологій з метою економії природноїсировини.

На підприємстві перебувають побутові відходи, які вивозяться за договоромз підприємством.

ВИСНОВКИ

У даній дипломній роботі проведений аналіз дослідження ринкуводолічильників.

Були виявлені й розглянуті фактори при виборі водолічильників. Так,наприклад, якість — найважливіша характеристика при виборі водолічильника, алене менш важливо й сервісне й після продажне обслуговування, ціна, — це залучаєспоживача. Але велику увагу варто приділити таким факторам як: надійність,модернізація продукту, дизайн, реклама, які не менш важливі для споживача. Такожбуло визначено, що типовими споживачами водолічильників є наступні споживачі:

1)        населення;

2)        комунально-побутовіорганізації;

3)        бюджетніпідприємства;

4)        промисловіпідприємства м. Харкова.

Дана загальна характеристика ДП “ХЗЕА”, проведений аналіз йогофінансового стану за такими показниками як ліквідність, платоспроможність,рентабельність. Отримані показники рентабельності, свідчать про те, що ДП“ХЗЕА” є збитковим підприємством, тобто, вкладені кошти не приносять заводуприбуток. Оцінка конкурентноздатності показала, що завод ДП “ХЗЕА” у цей часпосідає третє місце, уступаючи в основному російським товаровиробникам, такимяк АТ “Тепловодомер” м. Митищі, завод “Точмаш” м. Володимир. Однак, по потужнихлічильниках, таким як СТ — 50Х, Г — 01 для гарячої й холодної води завод займаєлідируюче положення на ринку. Проаналізувавши ситуацію на конкурентному ринкуводолічильників, можна зробити висновок, що такі фактори як якість,післяпродажне обслуговування, ціна, — формують споживчу привабливістьводолічильників.

Виходячи із проведених маркетингових досліджень, можна зробити висновок,що з кожним роком рівень проінформованності й споживання водолічильниківзростає.