Реферат: Інформаційно-аналітичні методи і моделі підтримки прийняття маркетингових рішень

Реферат

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНІ МЕТОДИ І МОДЕЛІПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ МАРКЕТИНГОВИХ РІШЕНЬ


Вступ

Сучасний розвиток обчислювальної техніки та засобів передаванняінформації дає змогу автоматизувати збирання, пошук і нагромадження яквнутрішньої, так і зовнішньої інформації. Ефективність маркетингових рішень,прийнятих на основі нагромаджених даних, забезпечується трьома видами засобівпідтримки евристичної діяльності: засобами, що забезпечують інтерфейс кінцевогокористувача в задачах пошуку деталізованої інформації; засобами, щозабезпечують комплексний погляд на зібрану інформацію, її узагальнення таагрегацію; засобами інтелектуального аналізу даних.

Призначеннямостанніх є підтримка пошуку функціональних і логічних закономірностей унагромадженій інформації, осмислення та прогнозування розвитку ринковихпроцесів, визначення основних факторів, що впливають на цей розвиток.


1. Типи інструментальних моделей

Широкерозповсюдження електронних таблиць (у першу чергу Excel) пояснюється тим, щовони надають користувачам зручне інтерактивне середовище для побудовикількісних моделей, які дають змогу автоматизувати проведення складнихрозрахунків і відобразити семантику певної предметної області у наочній формі.До основних властивостей середовища Excel, що роблять його високоефективнимінструментом моделювання, слід віднести такі:

—       можливість уводити в клітини робочого аркуша не тільки дані, а й формулидля оброблення цих даних;

—       перерахування формул як реакції на зміну значень у клітинах, щомістять дані чи формули;

—       можливість відображати поняття відповідної предметної області тазв’язки між цими поняттями у зручній для людини формі;

—       наявність значної кількості засобів та інструментів для проведенняаналізу даних;

—       наявність системи керування моделями, що забезпечує гнучкий доступдо баз моделей;

—       убудованість потужної об’єктно-орієнтованої мови програмування,поєднання якої з можливостями електронної таблиці забезпечує масштабованесередовище розроблення моделей.

Цей комплекс властивостей робить Excel,по-перше, високоефективною системою використання моделей, по-друге, високоефективноюплатформою створення моделей будь-якої складності і, по-третє, високоефективнимзасобом поповнення та модифікації існуючої бази моделей силами кінцевихкористувачів.

Виходячиз методів, використовуваних для аналізу даних, і особливостей їх реалізації вExcel, інструментальні моделі можна класифікувати (з певною часткою умовності)таким чином: моделі прямих розрахунків; компаративні (порівняльні) моделі;оптимізаційні моделі; статистичні моделі; моделі прогнозування; імітаційнімоделі.

Корисністьнаведеної класифікації полягає у тому, що вона допомагає визначити характерніособливості наявних засобів моделювання, а також способи та сферу їхзастосування. Але при цьому слід розуміти, що границі між цими класами моделейне є абсолютно чіткими (наприклад, прогнозування може виконуватись іззастосуванням статистичних методів аналізу даних) і що побудова моделі реальноїмаркетингової ситуації може потребувати комбінованого використання різнихметодів та інструментів аналізу.

Моделіпрямих розрахунків характеризуються, як правило, трудомістким (якщо незастосовуються засоби автоматизації) обробленням даних з використанням відноснопростих алгоритмів. У цих алгоритмах ураховуються основні функціональні залежностіміж економічними змінними, а самі алгоритми подаються як сукупність чітковизначених понять і дій з ними, заданих у вигляді формул. По суті, ці алгоритмиявляють собою формалізовані знання з відповідної предметної області і тому єскладовою всіх інших класів моделей.

Наведенівище властивості середовища Excel роблять його майже ідеальним інструментом дляреалізації моделей, основним методом подання яких є формульне відображеннязв’язків між змінними. Серед багатьох засобів Excel для роботи з формулами слідвиокремити такі:

¾        виправлення найзагальніших помилок під час введення формул.Природно, користувач може погодитись або відкинути запропоноване коригування;

¾        можливість посилання у формулах на будь-які клітини робочихаркушів будь-яких робочих книг, використовуючи або їх адреси (абсолютні чивідносні), або їх імена (що надаються користувачем), або заголовки рядків іколонок таблиць, створених користувачем. Останні дві можливості зменшуютькількість помилок і спрощують сприйняття формул. Для того щоб можна буловикористовувати заголовки таблиць як засіб посилання на клітини, необхіднокомандою Сервіс/Параметри на вкладці Обчислення включити режим Допускати назвидіапазонів;

¾        ідентифікація діапазонів клітин, на які є посилання у формулі,кольоровими рамками під час редагування клітини з формулою, натисканням клавішіF2. За встановлення командою Сервіс/Параметри на вкладці Правка режимуВиправлення прямо в комірці, крім натискання клавіші F2, можна такожвикористовувати подвійне клацання лівою кнопкою миші по відповідній клітині.Якщо цей режим вимкнуто, то подвійне клацання мишею приведе не до редагуваннявмісту клітини, а до виділення діапазонів клітин, на які є посилання у формулі;

¾        відслідковування й вилучення непотрібних циклічних посилань. Коливводиться формула, яка змушує посилатися прямо або опосередковано на саму себе,то з’являється вікно попередження та автоматично відкривається панельінструментів Циклічні посилання. На цій панелі знаходиться список Знайтициклічне посилання, а також інструменти Залежні комірки та Комірки, яківпливають, що дає змогу локалізувати клітини, які входять до циклічного посилання;

¾        наявність значної кількості вбудованих (стандартних) функційрізних категорій (математичні, фінансові, статистичні, логічні та ін.), здопомогою яких можна виконувати досить складні операції. Їх бажановикористовувати скрізь, де це можливо, а власні формули створювати лише у томуразі, коли немає функції, яка дає змогу реалізувати потрібну операцію.

Компаративні(порівняльні) моделі призначені для виявлення відмінностей та розбіжностей.Мета застосування таких моделей — ідентифікувати ситуації, що мали абоможуть мати місце, і на основі порівняння цих ситуацій або вибрати одну зможливих альтернатив, або вибрати найкращі значення керованих параметрів, абовиявити причинно-наслідкові взаємозв’язки, які дозволять обґрунтувати рішення.Але підхід до розв’язання цих задач з допомогою компаративних моделей однаковий— сприяти виявленню деяких специфічних відмінностей, які суттєво впливають абоможуть вплинути на розвиток подій.

Порівнянняальтернатив — один з основних методів подолання невизначеності (відносноможливого результату своєї діяльності), а компаративні моделі — важливийінструмент цього методу, який дає змогу спеціалістам усвідомити сутьрозбіжностей, з’ясувати їх причини і на основі цієї інформації, а також на основівласного досвіду та інтуїції приймати ефективні рішення. Основними підвидамипорівняльних моделей є табличні (матричні) та графічні моделі, широкозастосовувані у процесі управління маркетинговою діяльністю. Такі моделівідносно легко і просто реалізуються в Excel як завдяки його «табличній»природі, так і завдяки наявності досконалого інструмента побудови діаграм, якийдає змогу швидко обробляти табличні дані на високому професійному рівні інадавати користувачеві найскладнішу інформацію у простому й наочному вигляді.

Оптимізаційнімоделі дають можливість знайти найкраще рішення за певним критерієм. При цьомупісля формулювання критерію рішення розшукується, як правило, без оцінюванняальтернатив людиною, тобто автоматично. Необхідність використання таких моделейпояснюється тим, що за великої кількості альтернатив метод прямого оцінюваннямножини можливих рішень стає непридатним. Саме у такому разі слід застосовуватиоптимізаційні моделі. Але при цьому слід розуміти, що є значна кількістьфакторів, вплив яких неможливо визначити кількісно або з необхідною точністю.Тому отримане з допомогою оптимізаційних моделей рішення не слід сприймати якабсолютно точне, його потрібно перевіряти та у разі потреби коригувати, спираючисьна досвід та інтуїцію спеціалістів.

ВExcel є потужний і простий у застосуванні інструмент — надбудова Пошук рішення,що дає змогу розв’язувати широкий клас оптимізаційних задач: лінійного,нелінійного та цілочисельного програмування.

Вартонаголосити, що спочатку необхідно забезпечити доступ до цього інструмента. Якщов меню Сервіс відсутня команда Пошук рішення, то треба вибрати командуСервіс/Надбудова, прокрутити список надбудов і встановити прапорець Пошук рішення.Якщо ця надбудова не була інстальована разом з MS Office, то її требаінсталювати окремо.

Моделіпрогнозування дають змогу оцінити вплив рішень, які приймаються, на майбутнє,що в умовах ринкової економіки є нагальною потребою. Прогнози необхідні,оскільки, по-перше, майбутнє значною мірою є невизначеним і, по-друге, тому щоповний ефект багатьох рішень розподілено у часі і відразу він може невідчуватися. Тому досить точне передбачення майбутнього підвищує ефективністьпроцесу прийняття рішень, а успіх у бізнесі значною мірою залежить від умінняпередбачити майбутнє та підготуватися до нього. Надійні прогнози роблятьможливим прийняття вчасних рішень, що спираються на обґрунтовані плани.

Оцінювання майбутнього уформі прогнозування обсягів продажу є необхідною частиною рішень щодофінансового планування підприємства, інвестицій в основні виробничі засоби,послідовності придбання матеріалів, установлення рівнів виробництва і запасів,потреби у персоналі та витрат на рекламу.

Моделіпрогнозування поділяють на некаузальні та каузальні. Некаузальні моделіпропонують метод прогнозу за минулими значеннями без пояснення механізмугенерації прогнозованого значення. Каузальні моделі використовуютьвзаємозв’язки між змінними і намагаються пояснити їх поведінку.

Статистичнімоделі базуються на використанні математичних моделей і методів, призначенихдля прийняття рішень під час пошуку, аналізу та оцінювання можливих варіантіврішень у ситуаціях, що характеризуються невизначеністю, пов’язаною як ізстатистичним характером аналізованих явищ, так і з неповнотою знань щодозначень, які можуть мати ті чи інші фактори.

Excelмає значні можливості для проведення статистичного оцінювання даних. Деякі зних є вбудованими, інші доступні лише після встановлення надбудови Пакетаналізу. З допомогою останнього можна розв’язувати складні статистичні задачі.До складу пакета аналізу входять засоби проведення дисперсійного,кореляційного, коваріаційного, регресійного аналізу та низка інших засобів длярозв’язання статистичних та інженерних задач.

Дляаналізу даних з допомогою інструментів пакета аналізу достатньо вказати вхіднідані і вибрати певні параметри. Аналіз проводиться з допомогою відповідноїстатистичної макрофункції, а результат розміщується у вказаному вихідномудіапазоні клітин робочого аркуша. Є в пакеті аналізу і засоби, що даютьможливість показати результати аналізу графічно.

Оскількипакет аналізу — це надбудова, то спочатку необхідно забезпечити доступ донього: вибрати команду Сервіс/Надбудова, прокрутити список надбудов івстановити прапорець Пакет аналізу. Після цього його можна використовувати так:

1. Уменю Сервіс вибирається команда Аналіз даних.

2. Усписку Інструменти аналізу вибирається потрібний
рядок.

3. Уводиться вхіднийта вихідний діапазони і встановлюються потрібні параметри.

Дляуспішного застосування процедур аналізу (правильного вибору інструмента тапараметрів) необхідні певні знання у сфері статистичних та інженернихрозрахунків, для яких ці інструменти було розроблено.

У маркетинговійдіяльності часто виникають ситуації, за яких доводиться приймати рішення,виходячи з недостатньо визначених умов та оперуючи не завжди надійноюінформацією. У таких випадках виникає потреба в оцінюванні ймовірностідосягнення тих чи інших результатів. Основними методами, які дають змогуприймати маркетингові рішення з урахуванням фактора невизначеності і якіпідтримує Excel, є стандартне відхилення, довірчі інтервали та регресійнийаналіз.

Імітаційнімоделі є засобом вивчення поведінки об’єктів чи систем в умовах, щовизначаються дослідником, шляхом нагромадження та аналізу даних, отримуваних упроцесі проведення експериментів із моделлю. Метою імітаційного моделюванняможе бути вивчення впливу на об’єкт змін у його структурі та (або) у зовнішніхумовах його функціонування. Дані, нагромаджувані в процесі моделювання,використовуються або для проведення ретроспективного аналізу, або длявизначення спектра допустимих сценаріїв майбутнього розвитку.

Длягенерації випадкових чисел, необхідних для проведення імітаційного моделювання,можна використовувати декілька засобів Excel: функції СЛЧИС(), СЛУЧМЕЖДУ() таінструмент пакета аналізу Генерація випадкових чисел.

ФункціяСЛЧИС() повертає рівномірно розподілене випадкове число між 0 та 1. Новевипадкове число повертається цією функцією кожного разу, коли перераховуєтьсяробочий аркуш. Якщо потрібно, щоб отримане випадкове число не змінювалося,можна ввести =СЛЧИС() у рядок формул і натиснути клавішу F9. Щоб отримативипадкове дійсне число між а і b, можна використати таку формулу: СЛЧИС() * (b– а) + а.

ФункціяСЛУЧМЕЖДУ (нижня межа, верхня межа) повертає розподілене ціле випадкове числоміж двома заданими числами. Вона має два аргументи: нижня межа — це найменшеціле число, що повертається цією функцією, а верхня межа — це найбільше цілечисло, що повертається функцією.

ІнструментГенерація випадкових чисел виводить діалогове вікно, в якому потрібно вказатикількість змінних (кількість стовпців значень випадкових чисел, які требарозмістити у вихідному діапазоні); кількість випадкових чисел (кількістьвипадкових значень, які потрібно вивести для кожної змінної); вид розподілення(рівномірне, нормальне, Бернуллі, біноміальне, Пуассона, модельне абодискретне); параметри вибраного розподілення; випадкове розсіювання та вихіднийдіапазон, в якому будуть розміщені згенеровані випадкові числа.

2. Технологіїпараметричного аналізу

методами «що—якщо»

Однез типових застосувань електронних таблиць — виконання аналізу «що—якщо». Сутьаналізу «що—якщо» полягає в отриманні відповідей на питання: як вестиме себедосліджуваний об’єкт у різних ситуаціях, кожна з яких визначається певними значеннямивхідних даних? Так, за оцінювання конкретної маркетингової ситуації частопотрібно отримати відповіді на питання такого типу: що буде, якщо збільшитирізницю між собівартістю і продажною ціною або збільшити заробітну платуспівробітникам на 1 %? Яке зростання необхідне, якщо до початку наступногороку треба досягти збільшення обсягів продажу на певну суму? Як змінитьсяприбуток, якщо змінити різницю між собівартістю та ціною продажу? Яквідіб’ється на собівартості продукції підвищення цін на певні матеріали або наелектроенергію?

Дляспрощення аналізу «що—якщо» в Excel є декілька інструментів, до яких належать:Добір параметра. Таблиця підстановки даних. Диспетчер сценаріїв.

ДобірпараметраЦейінструмент дає змогу швидко й легко отримати відповідь на питання: яке значеннямає бути на вході моделі (у найпростішому випадку модель може складатися лише зоднієї формули), щоб отримати деяке конкретне значення на її виході? Завідсутності такого інструмента для відповіді на це питання необхідно або вручнудобирати вхідне значення, або створювати нову модель.

Пошукзначення на вході моделі виконується так:

1.        У меню Сервіс вибирається команда Добір параметра.

2.        У поле Встановити в комірці вводиться посилання на клітину, щомістить формулу, результат обчислення якої повинен мати потрібне значення.

3.        У поле Значення вводиться значення, яке має бути отримане навиході моделі, тобто в клітині, посилання на яку було введене на попередньомукроці.

4.        У поле Змінювані значення в комірці вводиться посилання на клітинуна вході моделі, значення якої потрібно добрати. Значення цієї клітини маєбезпосередньо або через значення інших клітин впливати на результат формули,вказаної на кроці 2.

Таблицяпідстановки даних

Цей інструмент дає змогулегко проаналізувати, як зміна певних значень у формулах впливає на результати,обчислювані за цими формулами. Він є засобом швидкого обчислення декількохваріантів, а також засобом перегляду і порівняння результатів різних варіантівна одному робочому аркуші. Зазвичай таку таблицю використовують як частинудеякої моделі. Існує два типи таблиць підстановки даних — з однією і з двомазмінними.

Таблицяпідстановки з однією змінною складається з трьох частин:

—       вектора-колонки (або вектора-рядка), значення елементів якогопідставляються в указану клітину (клітину введення даних). Кількість елементівцього вектора залежить від кількості значень, що підставляються у клітинувведення даних;

—       вектора-рядка (або вектора-колонки), елементи якого містятьформули, що прямо або опосередковано посилаються на клітину введення даних. Цейвектор може мати й один елемент (складатися лише з однієї формули);

—векторів-колонок(або векторів-рядків) даних. Елементи кожного з цих векторів обчислюються заоднією з формул, яка знаходиться над цим вектором-колонкою (або перед цимвектором-рядком). Якщо використовується лише одна формула, то буде лише одинвектор з обчисленими даними.

Слідзвернути увагу на те, що клітина введення даних може входити, а може і невходити у таблицю підстановки з однією змінною. Тобто ця клітина можерозміщуватись у будь-якому місці робочого аркуша.

Таблицяпідстановки з однією змінною створюється у такій послідовності:

1.  В окрему колонку аркуша або в окремий рядок уводиться списокзначень, які потрібно підставляти у клітину введення даних.

2.   Якщо списокзначень розташовано у колонку, то формули вводяться в рядок, починаючи зклітини, що знаходиться на клітину вище та правіше від колонки значень. Якщосписок значень розташовано в рядок, то формули вводяться у колонку починаючи з клітини,що знаходиться на клітину нижче й лівіше списку значень.

3.   Виділяєтьсяпрямокутник клітин, що містить формули та значення для підстановки в ціформули.

4.   У меню Данівибирається команда Таблиця підстановки.

5.   Якщо значення дляпідстановки розміщено у колонку (а формули — у рядок), то посилання на клітинувведення вказується в полі Підставляти значення по рядках. Якщо ж значення дляпідстановки розміщено в рядок (а формули — у колонку), то посилання на клітинувведення даних указується в полі Підставляти значення по колонках.

Таблицяпідстановки з двома змінними створюється таким чином:

1.  У клітину аркушавводиться формула, результат обчислення якої залежить від двох клітин уведенняданих.

2.  У ту саму колонкунижче формули вводяться значення підстановки для першої змінної. Значенняпідстановки для другої змінної вводяться в рядок за формулою.

3.  Виділяєтьсяпрямокутник клітин, що містить формулу й обидва набори даних підстановки.

4.  У меню Даніобирається команда Таблиця.

5.  У поле Підставлятизначення по колонках уводиться посилання на одну з клітин уведення даних.

6.  У полеПідставляти значення по рядках уводиться посилання на другу клітину введенняданих.

Слідмати на увазі, що таблиці підстановки перераховуються кожен раз при перерахункуаркуша навіть у тому разі, коли в них не було внесено ніяких змін. Тому увипадку, коли таблиця підстановки містить значну кількість елементів, дляприскорення процесу перерахунку аркуша слід так змінити параметр Обчислення навкладці Обчислення (меню Сервіс команда Параметри), щоб автоматичноперераховувався аркуш, але не таблиці. Коли ж виникає потреба у перерахункутаблиці, натискується клавіша F9.

Слідтакож звернути увагу на те, що діапазон клітин з даними, що обчислюються здопомогою таблиці підстановки (з одною або двома змінними), являє собою масив,окремі частини якого не можна відредагувати і не можна вилучити. Можна лишеочистити весь діапазон клітин цього масиву разом.

Диспетчерсценаріїв

Цейінструмент аналізу «що—якщо» дає змогу створювати і зберігати на робочомуаркуші різні набори значень (сценарії) вхідних даних, а потім переключатися набудь-який з них для перегляду результатів, щоб порівняти поведінкумодельованого об’єкта в різних ситуаціях. Для того щоб задати умови, якіхарактеризують певну ситуацію, потрібно, як правило, змінити значення декількохклітин, які містять вхідні дані. Тому таблиці даних, що дають змогу варіюватине більше двох змінних, для цього не завжди підходять. Саме в таких випадкахзастосовуються сценарії. З їх допомогою можна проводити багатофакторнийпараметричний аналіз, маніпулюючи одночасно 32 змінними.

Диспетчерсценаріїв дає змогу:

—створювати сценарії, вибираючи для кожного з них до 32 клітин із вхідними змінними;

—задавати значення кожної клітини, що містить вхідну змінну;

—присвоювати імена, зберігати і переглядати створені сценарії;

—створювати звіти для огляду і порівняння значень вхідних змінних і результатівсценаріїв;

—об’єднувати декілька сценаріїв в єдину модель;

—захищати сценарії від несанкціонованих змін;

—захищати сценарії від несанкціонованого перегляду.

Створення(додавання) нового сценарію. Сценарії можна створювати на кожному аркушіробочої книги, але слід мати на увазі, що вони можуть використовувати клітинилише того аркуша, на якому створюються.

Першніж створювати сценарій, треба перевірити, чи надано клітинам, щовикористовуватимуться в сценарії (клітинам із даними, що змінюватимуться, іклітинам із результатами обчислень, що переглядатимуться) змістовніінформативні імена. Якщо цього не зробити, то за огляду звіту сценаріїв будеважко отримати інформацію про наслідки, до яких призведе зміна певних вхіднихданих.

Для визначення новогосценарію виконуються такі дії:

1.        Вибирається команда Сервіс/Сценарії і в діалоговому вікні Диспетчерсценаріїв натискується кнопка Додати.

2.        У діалоговому вікні Додавання сценарію у текстовому полі Назвасценарію набирається ім’я сценарію. На відміну від імен клітин назва сценаріюможе починатися з цифри, містити пропуски і мати довжину до 255 символів.

3.        Якщо перед додаванням сценарію були виділені клітини робочогоаркуша, то в текстовому полі Комірки, що змінюються з’явиться адреса цьогодіапазону клітин. У разі потреби в полі Комірки, що змінюються можна набратипосилання на потрібні клітини або виділити з допомогою миші. Якщо требавиділити несуміжні діапазони, то тримається натиснутою клавіша Ctrl. Виділятисяможуть лише клітини з даними, а не ті, що містять формули.

4.        За умовчання в текстовому полі Коментар з’явиться ім’я користувачаі поточна дата. Можна вилучити або відредагувати цю інформацію.

5.        Режим Заборонити зміни вибирається за умовчання, а режим Сховати —ні. Активізуються встановлені режими лише у разі включення захисту робочогоаркуша командою Сервіс/Захист/Захистити аркуш.

6.        За натискання кнопки ОК з’явиться діалогове вікно Значення коміроксценарію. Якщо клітинам, адреси яких визначалися в пункті 3, були надані імена,то вони з’являться в цьому діалоговому вікні. Тільки п’ять імен (або адресклітин) будуть видимі. Щоб побачити інші, використовується смуга прокручування.

7.        У разі потреби на даному кроці можна змінити значення. Якщо цеперший сценарій на цьому аркуші, то можна зберегти його з величинами,заведеними за умовчання. Після введення потрібних значень можна або натиснутикнопку Додати і повернутись у діалогове вікно Додавання сценарію, або натиснутикнопку ОК і повернутись у вікно Диспетчер сценаріїв.

Використаннясценаріїв. Найпростіший спосіб перегляду значень, що відповідають певномусценарію, — це використання діалогового вікна Диспетчер сценаріїв. Спочатку здопомогою смуг прокручування робочого аркуша в поле зору виводиться та частинаробочого аркуша, де знаходяться відповідні вихідні значення. Після виконаннякоманди Сервіс/Сценарії у текстовому полі Сценарії діалогового вікна Диспетчерсценаріїв вибирається назва потрібного сценарію і натискується кнопка Вивести.Це веде до заміни вхідних даних моделі, її перерахунку та виведенню значеньвідповідно до вибраного сценарію (попередні вхідні дані, якщо вони не були збереженіу вигляді сценарію, будуть загублені).

Алетакий спосіб аналізу варіантів розвитку подій придатний лише для відноснопростих моделей. Для складніших використовуються підсумкові звіти для різнихсценаріїв на додаткових робочих аркушах. Щоб отримати такий звіт, требавідкрити діалогове вікно Диспетчер сценаріїв (команда Сервіс/Сценарії) інатиснути кнопку Звіт. Це приведе до відкриття діалогового вікна Звіт засценарієм, в якому є текстове поле Комірки результату і два перемикачі(структура і зведена таблиця), що визначають тип звіту.

Уразі включення у звіт декількох клітин з результатами адреси цих клітин у поліКомірки результату мають відокремлюватися крапкою з комою (за введення адрес здопомогою миші треба тримати натиснутою клавішу Ctrl).

Уструктурному звіті всі імена клітин, які змінюються і в яких одержуютьсярезультати, розміщені у першій колонці. Дані й результати кожного сценаріюмістяться в окремій колонці.

Узведеній таблиці кожний сценарій показується у вигляді окремого рядка, прицьому значення кожної комірки результату відображається в окремій колонці.

Вивчаючи засоби побудовиінструментальних маркетингових моделей, особливу увагу слід звернути на способизастосування цих моделей для прийняття маркетингових рішень з урахуваннямфакторів невизначеності у сфері вивчення попиту, визначення найвигіднішогоасортименту продукції та сегментування ринку.

еще рефераты
Еще работы по маркетингу