Реферат: Ііміджелогія комунікацій
Зміст
1. Іміджелогія комунікацій
2. Закон множення і йогохарактеристика
3. Іміджева стратегія. Різні підходи доіміджу
Список використаних джерел
1. Іміджелогіякомунікацій
Для кожної людини важливо, як вона виглядає в очах оточуючих. Цієюпроблемою займається спеціальна галузь знань — іміджелогія. Імідж (від англ. image — образ) — це візуальна привабливість особистості. Багато людей відприроди мають привабливий імідж, але, як правило, частіше симпатії людейздобуваються завдяки мистецтву самопрезентації, без якої не досягти серйознихуспіхів у будь-який діяльності, не осягти приємності людської уваги.
Вигляд людини, його імідж в очах знайомців і незнайомців сьогодні виконуєдуже важливу комунікативну функцію.
Можна сказати, що імідж — це розповідь про себе. Зовнішній вигляд людини— це символ, що без слів розповідає оточуючим про те, на якому східцісуспільних сходів перебуває людина, до якого передбачуваного кола професійналежить, про її характер, темперамент, фінансові можливості, смак, інодінавіть про родинний стан і багато чого іншого.
Через безліч каналів людина посилає іншим людям інформацію про те, щовона собою являє. Те, як вона «обігрує» свою зовнішність, її манера триматися,жести, голос і мовлення, предмети, що оточують її, навіть те, якими канцелярськимитоварами вона користується — усе це повідомлення, що посилаються людиною іншим.
Люди формують свою думку про іншу людину протягом перших секунд, простокинувши очима, — навіть до того, як вона почне говорити. Вважається, що людиоцінюють один одного за зовнішнім враженням, що складається протягом першихп'яти секунд знайомства і першими п'ятьма секундами розмови. Саме такі якостіособистості, як зовнішність, голос і уміння вести діалог, можуть зігративирішальну роль у створенні кар'єри і навіть у всьомужитті [1, с. 41].
Не завжди люди чітко усвідомлюють і фіксують свої враження, «розкладаютьїх по поличках». Зазвичай велика частина цих вражень сприймається несвідомо.Але, проте, усі вони глибоко закарбовуються у свідомості і «видають результат»,програмуючи те чи інше ставлення до людини. І цю «програму» надалі змінити дуженепросто.
Безумовно, не можна думати, що здобуття інформації про секретиспілкування дасть моментальний результат у взаємодії. Необхідні не тількизнання, але й уміння, навички спілкування.
Сприятливі зовнішні дані є важливим природним надбанням, що дозволяєлюдям подобатися оточуючим, однак ними теж треба вміло розпоряджатися. Позавсяким сумнівом, красивим людям легше створювати ефект особистої чарівності.Психологи знають, що з 10 випадків принаймні у вісьмох наше перше враження проінших людей складається за їхніми зовнішніми даними.
Однак відсутність привабливих зовнішніх даних не перекриває дорогу достворення сприятливого особистого іміджу. Треба тільки хотіти і вміти щонайкращесамовиразити свої позитивні особистісні якості. Більш того, у кожній людинізакладена здатність подобатися іншим. Як показують дослідження, чим більшедодається зусиль у прояві здатності подобатися людям, тим яскравіше буде видноінтелектуальні, художні й інформаційні характеристики особистості. Цепроявляється ще краще, якщо в людини є схильність до спілкування і лідерства.
Бути чарівним — це свого роду мужність, тому що потрібна безупинна роботанад собою. Можуть бути і поразки, які треба вміти стійко переносити. Чарівність— це не стільки візуальна привабливість особистості, скільки повнота довіри,щиросердечне ставлення до людей. Володіння вищою духовністю виступає якнеодмінна умова створення гідного іміджу. Загальний імідж людини починається зїї внутрішньої сутності, що відбивається в їїзовнішності [3, с. 23].
Робота над власним іміджем є формуванням враження про себе, яке маєконкретні цілі і задачі. Імідж — спрямоване формування враження про себе,спеціальним чином організоване і структуроване в контексті «Я», що маєвідсилання до більш загальної, престижної категорії людей. Центральну частинуіміджу складає осмислений зовнішній вигляд, що повинен сигналізувати пропрофесійно-ціннісні властивості особистості і сприяти формуванню репутації.
Крім використання прийомів поліпшення зовнішнього вигляду за допомогоюрізних засобів, використовуються різноманітні стратегії. Е. Джоне і Т. Пітман у1982 р. описали деякі стратегічні техніки самопрезентації, що їх людивикористовують у повсякденному житті:
інграціація (ingratiation) —прикрашання, самовихваляння, прагнення зробити себе привабливим, особливо длятих, хто має високий статус;
самопідтримка (self-promotion) — прагнення справити враження, описуючи свої таланти і видатні знання;
«грітися в променях чужої слави» (basking in reflected glory) — вибудова свого образу через підкресленнятісного зв'язку з успішними, знаменитими, видатними людьми;
врівноважування успіхів і помилок (self-handicapping) — створення перешкод і обґрунтуваннявиправдань для поганих результатів і невдач.
До пріоритетних якостей, що формують позитивний імідж людини, можнавіднести наступні:
Перша група якостей: до нихвідносяться такі природні якості, як комунікабельність (здатність легкосходитися з людьми), емпатичність (здатність до співпереживання), рефлексивність(здатність зрозуміти іншу людину), красномовність (здатність впливати словом).
Ці якості складають матрицю природних обдарувань, що характеризуються як«уміння подобатися людям». Як підтверджує практика, дані здібності та постійнеудосконалення їхнього використання — підстава успішного створення особистогоіміджу.
Друга група якостей: до нихвідносяться характеристики особистості, що є наслідком її освіти і виховання.Це — моральні цінності, психічне здоров'я, знання набору людських технологій. Такимитехнологіями є: міжособистісне спілкування, діловий спіч, попередження іподолання конфліктних ситуацій тощо.
Третя група якостей: до нихвідноситься те, що пов'язане з життєвим і професійним досвідом особистості.Украй цінним є, коли цей досвід допомагає людині бути більш інтуїтивною уситуаціях спілкування. Це має величезне значення у формуваннііміджу [2, с. 11].
У той же час самовпевненість і стандартність поведінки негативновпливають на сприйняття людьми особистості, що зацікавлена у визнанні ідоброзичливому ставленні до себе.
У багатьох ситуаціях імідж таких людей — це результат вмілої орієнтації вконкретній ситуації, а тому правильного вибору своєї моделі поведінки.
Імідж, що подається оточуючим, складається з трьох частин:
власного уявного іміджу;
проекційного іміджу — того, як, на вашу думку, вас сприймає навколишнійсвіт. Чим ближче ця репрезентація до власного уявлення, тим впевненіше можепочувати себе людина відносно власного іміджу;
набутого іміджу — того, як інші бачать вас насправді. Якщо цей іміджрозходиться з проекційним, це означає, що людина погано обміркувала, яким чиномпредставити себе.
Проекційний імідж ефективний тільки в тому випадку, коли він належнимчином сприймається іншими людьми. Якщо ж людина посилає набір сигналів, алевони сприймаються іншими не так, як їй хотілося б, вона буде почувати себелюдиною, яку не зрозуміли./>/>/>
2. Закон множення і його характеристика
Імідж може переноситися з загального на приватний.
Наприклад: ми голосуємо за представника тієї або іншої партії, переносячина конкретних людей сформований у нас імідж партії.
Ці закономірності особливо істотні в тих випадках, коли треба виправитирозвиток ситуації, похід не по запланованому сценарію, знайти шлях, що приведедо нової мети. Американці виділяють для цих цілей навіть нову професію, щоодержала назву спіндоктор. В. Костіков говорить про досвід Росії: «Нажаль, Борис Миколайович занадто марнотратно відносився до власного авторитету.Схоже, він не цілком усвідомлював, що людська психіка досить своєрідноспіввідносить велике і дрібне. Нерідко у свідомості людей швидко стираютьсявеликі діяння і, навпроти, застряють якісь зовсім безглузді вчинки і приватніпомарки в поводженні. Іншими словами, Єльцин нерідко грав проти Єльцина ізабивав важкі голи у свої власні ворота. Дурості роблять усі президенти. Алепотрібно уміти виправляти їх, більше довіряючи помічникам. Згадаємо, як частоспівробітникам американського президента Рональда Рейгана приходилося склеювати»розбиті горщики".
Велику роль у побудові іміджу грає те, хто саме породжує ті повідомлення,що покликані змінити установки аудиторії. Це одна з головних крапок упроходженні комунікації. Професор соціології Колумбійського університету ПольЛазарсфельд у 1940 р. звів сутність комунікативних досліджень до чотирьохскладовим: а) хто, б) що сказав, в) кому, г) з яким ефектом. З огляду на це миможемо розширити закономірності побудови іміджу, з огляду на ці складові. І,відповідно, можна запропонувати наступний закон поширенняіміджу [4, с. 117].
Іміджеві характеристики ростуть, якщо умови поширення (комунікатор іканал) також мають позитивний імідж, або падають, якщо їхній імідж негативний.
У зв'язку з цим особливу роль у поширенні іміджу починають грати лідеридумок, що багато в чому формують оцінки для масової свідомості. Це відкриттятакож належить Лазарсфельду з колегами, що, досліджуючи вплив масовоїкомунікації, знайшли, що зміна відбувається не відразу, а через якийсь час. Яквиявилося, на людей діють не самі ЗМІ безпосередньо, а обговорення їхніхповідомлень з іншими людьми, що і стали іменуватися лідерами думок (opinionleaders). Тоді ж при дослідженні президентських виборів було встановленопарадоксальне положення: на людей впливало не обговорення проблем у мас-медіа,а розмови про них у своєму середовищі. Мас-медіа навіть не формували відносини,вони могли тільки оживити ті або інші вже наявні в середовищі виборцівпредиспозиції.
Лідери думок запитують про його розуміння даної ситуації. Він кращеінформований. Його соціальний статус ледве вище його оточення. У випадкувиборів, що важливо для розглянутої нами теми, лідери думок більш цікавлятьсявиборами, вони краще інформовані про вибори, у них більш чіткі уявлення провибори, вони найбільш зацікавлені в результатах виборів.
Гарі Трелівен у плані кампанії Ніксона в 1968 р. написав цікаві слова, щосаме і відносяться до лідерів думок: «Жодна реклама не буде мати тієї жсили, що має думку друга, П'ятдесят мільйонів доларів, витрачених на рекламу»форда", не переконають вас так, як зауваження вашого сусіда:«Це найкраща машина з тих, що в мене були». Це робота фактора«попереднього схвалення»; йому подобається це, можливо, і менісподобається теж. Це той фактор, що сьогодні, як здається, працює на РичардаНіксона — і ми повинні використовувати його".
Лідери думок є генераторами іміджу, підтримуючи або відкидаючи тих абоінших лідерів. Вони можуть підсилювати наявні в суспільстві оцінки. Завдякибільш частотній ролі «судді», вони уважніші до повідомлень, у їхпам'яті зберігається більший обсяг модельних ситуацій, з якими можепорівнюватися нинішня ситуація і виноситися те або інше судження. Лідери думоктакож переносять свій імідж на імідж лідера, вони є «законодавцями»усередині невеликих груп громадян. Вони можуть відмахуватися від повідомленьЗМІ або змусити прислухатися до них. Психологічно з ними досить важко боротися,оскільки їхні повідомлення більш точно відповідають контекстові аудиторії, чим повідомленняЗМІ, що розраховані на самі широкі контексти і не в змозі в достатньому ступенівраховувати індивідуальних умов сприйняття. Повідомлення ЗМІ як би безадресні ібезіменні, повідомлення, що виходять від лідерів думок, володіють і тим, ііншим. Їх особливістю є те, що вони породжують саме іміджеві оцінки ситуацій,що викладаються. У сумі виходить, що лідери думок самі виступають у ролі ЗМІ вконтексті п'яти-шести чоловік. Саме ці повідомлення впливають на людей, а небезособистісні повідомлення, що циркулюють у масовій комунікації. Відбуваєтьсяяк би циркуляція повідомлення усередині масової свідомості, тільки тоді воноздатне вплинути на зміну установок людей. Циркуляція ж повідомлення в рамкахмасової комунікації в цьому плані не несе тієї сили, що впливає, що виникаєнадалі в рамках руху від лідерів думок.
Імідж живе не в безповітряному просторі, а в контексті інших іміджів,тому нас постійно повинний цікавити той ряд іміджів, у рамках якогопороджується наш іміджевий об'єкт. При цьому ми повинні прагнути до того, щобнаблизити наш об'єкт до позитивного полюса, забравши з іміджу той набірхарактеристик, що у даному суспільстві і на даному відрізку часу розглядаютьсяяк негативні [1, с. 44]./>/>/>
3. Іміджева стратегія. Різні підходи до іміджу
П.О. В’яземський писав: «Мистецтво подобатися є таємниця, якадарується природою або викрадається наполегливим зусиллям, в обох випадкахгідна поваги та заздрості». Багато явищ, які століттями вважалисянепередбаченими і таємничими, стають в теперішній час об'єктами не простоміркувань, а наукових досліджень.
Чарівність! Хто не хотів би нею володіти! Багато хто з нас намагається, адеякі безперечно нею володіють. Інші бувають іноді такі чарівні, але зовсімнепоказні. Але своєю чарівністю ми можемо управляти. Є навіть така професія,предметом якої є створення чарівного образу, який приваблює особистості тапритягає. Називається ця професія — іміджмейкер. Мета іміджмейкера — створенняіміджу. Імідж в перекладі з англійського — «образ». Це візуальнапривабливість особистості. Деякі улюбленці долі володіють нею «відБога». Але, як правило, багато хто знаходить симпатії людей завдякимистецтву самопрезентації та самоподання.
Сучасні політики і бізнесмени дедалі частіше звертаються до послугіміджмейкерів. Без них не обходиться жодна кінозірка. Але можна створити іміджне користуючись послугами спеціалістів. Образ — одна з основних категорійпсихології. Коли ми говоримо про імідж як образ, то в основному маємо на увазідва аспекти образу: формування уявлень про внутрішні категорії через зовнішні іспонукальна (мотиваційна) сила образу. В цьому розумінні імідж може бути нетільки у людини, але й у товару, фірми, ідеї.
Існування в психіці людини механізму ідентифікації — приписування собіабо іншому бажаних якостей на підставі окремих зовнішніх ознак — є поясненнямможливості створення іміджу. Вдалий імідж — це здатність переконати оточуючих,що носій цього іміджу є втіленням в собі ідеальних якостей, які вони бажали бмати, коли б були на місці цієї людини [2, с. 12].
Поняття іміджу містить в собі не тільки природні властивості особистості,але й спеціально напрацьовані: воно пов'язане як з зовнішнім виглядом, так і звнутрішнім змістом людини, її психологічним типом, риси якого відповідаютьзапитам часу і суспільства. Але подані ці компоненти в загальниххарактеристиках людини: дії поведінці, манері розмовляти, стилі одягу,оформленні інтер'єрів будинку й офісу. Іміджування — це свого родуманіпулювання зовнішніми характеристиками з метою створення сприятливоговраження. Мистецтво і техніка створення образу полягає в тому, щоб зрозуміти,що є привабливим для інших, пізнати самого себе і привести у відповідність зцим свої зовнішні оболонки. Самопізнання своєї духовності є однією з вихіднихумов підготовки до створення собі гідного іміджу. Спробуйте у вільний часпоставити собі такі десять питань і дати на них відверту відповідь у письмовійформі, докладно обґрунтовуючи свою відповідь: мої пріоритетні моральні цінності?Мої стійкі особисті завдання? Мої щоденні звички? Я завжди використовую своюсхему поведінки? Скільки ласкавих слів я можу написати про своїх батьків?Скільки у мене друзів? Чи викликаю я симпатію у своїх товаришів по роботі(навчанню)? Як часто звертаються до мене за порадою або допомогою? Чи називаютьмене милосердним? Яка моя реакція при вигляді дитини, що плаче?
Всього лише десять запитань, але відверті відповіді на них дадутьдостатню інформацію для роздумів тим, хто бажає володіти гідною «Я»-концепцією,яка надає життю мажорне відчуття. Люди з подібним відчуттям прокидаються вранціз посмішкою, отримують задоволення від прогулянки у будь-яку погоду, не роблятьз їжі культу, з ними легко спілкуватися [3, с. 6].
Духовно здорові особистості скоріше досягають успіху у створенніпривабливого іміджу. Проте духовність сама по собі не гарант успіхуособистості. Є багато талановитих і порядних людей, які не змогли себереалізувати, захопити своїми ідеями інших. Бути чарівним — свого роду мужність.Немало проблем чарівним людям завдають заздрісники і суперники. У життєвійборотьбі неминучі й поразки. Необхідно гідно їх переносити.
Один з перших вітчизняних спеціалістів з іміджування В.М. Шепель виділяєтри групи якостей, володіння якими дає шанси вирішити проблеми іміджу.
В першу групу входять такі природні якості, як комунікабельність(здатність легко сходитися з людьми), емпатичність (здатність доспівпереживання), рефлективність (здатність зрозуміти іншу людину),красномовність (здібність впливати за допомогою слова). Ці якості можнапозначити узагальненим поняттям «вміння і бажання подобатися».
В другу групу входять характеристики особистості як наслідок її освіти тавиховання. До них належать моральні цінності, психічне здоров'я, володіннякомплексом людинознавчих технологій (міжособисте спілкування, діловий спіч,вміння долати конфліктні ситуації).
До третьої групи слід віднести те, що пов'язане з життєвим і професійнимдосвідом особистості. Особливо потрібно виділити інтуїцію і ситуаціїспілкування. Самовпевненість і стандартність поведінки найчастіше сприймаєтьсянегативно. Імідж — результат вмілої орієнтації у конкретній ситуації,правильний вибір своєї моделі поведінки.
Поведінка людини — це дзеркало, в якому кожен показує сам себе. Людинаопановує ті моделі поведінки, які приносять їй успіх. Але не слід забувати, щопри виборі моделі поведінки ми не стільки залежимо від самих себе, скільки відбагатьох зовнішніх обставин. Чим нижчий життєвий рівень суспільства, тим більшйого громадяни стурбовані побутовими потребами. У суспільствах з високимжиттєвим рівнем люди схильні до вирішення духовно значущих проблем. Але і впершому, і в другому випадках велике значення має духовна активність людей.Духовно знесилена людина найбільш залежна від зовнішніх умов [4, с. 118].
Для того, щоб сформувати свій імідж, потрібно добре попрацювати надсобою. У процесі зміни себе до бажаного образу Д.Г. Скотт виділяє три ключовістадії і подає технологію їх упровадження:
1. Визначіть, що Ви хочете в собі змінити або яким стати.
Наприклад, чи хотіли б Ви бути більш дружелюбним і динамічним, більшсердечним і лагідним, чіткіше діяти, бути впевненим у собі, перебуваючи вколективі. Які риси характеру Ви хотіли б вилучити, а які розвинути?
2. Складіть подумки сценарій, щоб уявити себе в новій ролі.
Знову і знову подумки випробовуйте цю роль, аби закріпити реальністьствореного Вами образу. Самонавіювання допоможе Вам діяти інакше.
3. Впровадити свій новий сценарій у життя. Випробуйте свою нову роль ідіяльність, притаманну їй, на практиці в реальних ситуаціях.
На першій стадії пропонується така технологія вибору нових рис характеру:в одну колонку записуються «риси характеру, яких я хочу позбутися», ав другу — «риси характеру, яких я хочу набути». Потім, незамислюючись, методом «штурму мозку», називають риси характеру,записують в першу і другу колонки, розмішують за рангом.
Ця технологія, за Д.Г. Скоттом, стосується тільки«внутрішнього» іміджу — рис характеру.
Але подібним чином необхідно вибрати також критерії зовнішнього вигляду,бо відомо, що зміст і форма мають бути в єдності. Скільки б Ви мене непереконували, що Ви мільйонер, але якщо у Вас несвіжа сорочка і подерті туфлі,то, вибачте, я Вам повірю не одразу. І потрібні будуть вагомі аргументи, щоб Вице довели. Навіть якщо Ви це довели з допомогою чекової книжки чи чогосьіншого, довірчі стосунки з першого погляду будуть втрачені. Виникневідчуженість. І для налагодження нормальної ділової комунікації необхідно будетонко і дипломатично «виходити» з глухого кута.
І все це — через некомунікабельний імідж.
Отже, Ви повинні продумати свій зовнішній вигляд, який підкреслював би якВаші загальнолюдські чесноти, так і фахові достоїнства. Це — зачіска, костюм,манера слухати, говорити, рухатися, сидіти, вітатися; марка сигарет, одеколону;житло, місце відпочинку, розваг, коло знайомих, література та ін. Далі, як і впопередньому випадку, ці дані треба записати у дві колонки, де перша має назву«Як я виглядаю і що мене оточує», а друга — «Як я хотів бисприйматися», проранжувати критерії і створити новий зовнішній образ«Я».
Побачити себе подумки в новій ролі пропонується за допомогою трьох видівобразів: кольору, тварини, експерта.
Рекомендується уявляти, що Вас оточує той простір, який Ви хочете мати.Наприклад, аби бути більш енергійним, товариським, динамічним чи настійливим,уявіть червоний колір активності.
Щоб бути щиросердечним і дружелюбнішим уявіть теплий оранжевий колір.Жовтий колір асоціюється з інтелектом, голубий — з якістю.
Можна уявити тварину чи звіра, які символізують для вас ту чи іншу рисухарактеру. Наприклад, лев символізує велич, тигр — силу, кошеня -лагідність,олень — швидкість і стрімкість. Аби чіткіше викласти вголос думку, уявіть собіпапугу, яка говорить.
При використанні методу викликання образу експерта Ви дивитесь на себеочима експерта, чи, наприклад, члена журі в якомусь телешоу.
У свій зовнішній образ можна вжитися спочатку наодинці перед дзеркалом(звикати до зачіски, певних елементів одягу), потім серед публіки, де Вас незнають, тобто видавати себе за того, ким хочете стати.
Далі необхідно зробити висновки з того, як Вас сприймає в новому образінезнайома публіка і «підправити» свій імідж. Таким чином,відбувається Ваша адаптація до нової ролі. І коли через деякий час Ви з'явитесьсеред своїх, Ваша поведінка і манери будуть органічно збігатися із Вашимзовнішнім виглядом. Наприклад, Ви будете так поводити себе в новенькомукостюмі, наче все життя міняли їх через день, шпурляти «дипломат»,наче їх у Вас десяток, і так рахувати гроші, наче їх у Вас «кури неклюють».
А пробуючи новий образ «я», і переходячи від образу«я» у власне «я», головне — постійно пам'ятати про своюнову роль, контролювати себе. У разі втрати контролю потрібно вміло «йти втінь», виходити з гри і, обміркувавши ситуацію, знову і знову«невеликими дозами» трансформувати себе.
Якщо Ви самі повірите, що «Ви» вже «не Ви», то іншіповірять також. З цього приводу в одній із своїх книг психолог В. Леві сказавприблизно таке: треба поводити себе так, аби всі думали, що ти не Сергій Іванов,який уявляє себе Оводом, а ти — Овод, який чомусь замаскувався під СергіяІванова.
Крім свого власного іміджу менеджер повинен потурбуватися і про іміджфірми. В закордонній практиці не існує якихось сумнівів в обов'язковості іміджуфірми. Подібне ставлення вмонтовано в менталітет людей, незалежно від місця наслужбових східцях, яке вони займають. Імідж виступає як складова частинакультури ділових стосунків. Без нього наївно розраховувати на серйозні успіхи убізнесі, користуватися гідною репутацією в різних колах суспільства.
В поняття імідж фірми входять прийнята система стосунків міжспівробітниками даної фірми і з її клієнтами, фірмовий стиль одягу, ергономікаі дизайн офісу. Ці особливості фірми повинні бути такими, щоб навіюватиклієнтам і діловим партнерам уявлення про надійність, солідність фірми,готовність її співробітників йти назустріч клієнтам. При цьому потрібнодотримуватися певної міри. Розкішно оформлені інтер'єри створюють репутаціюбагатої організації, що процвітає, але вони ж можуть зародити у клієнта сумнівитипу: «ось на що йдуть мої гроші». Наявність демонструючихкорпоративних цінностей («ми, службовці фірми Н») може сформувати увідвідувача почуття власної непотрібності, а зайва настирливість клієнтам —враження, що справи в цій фірмі йдуть не дуже добре.
Ергономіка офісів (обладнання технічними засобами автоматизаціїуправлінської праці) та їх дизайн (зовнішнє оформлення) — актуальна для нашоїкраїни проблема, проте її вирішення не завжди вдале. В одних випадках невистачає коштів, щоб запросити відповідних спеціалістів, в інших — справупогіршує поганий замовник, його недооцінка правил організації праці. В підсумкустраждає професійний імідж. Як відсутність візитної картки є недотриманнямділового етикету, так і примітивний, а тим більше неохайний вигляд офісу таслужбових кабінетів наносить непоправну шкоду репутаціїфірми [2, с. 15].
Естетично оформлені інтер'єри, обладнання, зручне для службовців таклієнтів, створюють сприятливі для спілкування та праці умови.
Використання в оздобленні приміщень різних матеріалів і способіввнутрішнього обладнання створюють свою певну атмосферу.
Відомо, що «теплі» натуральні матеріали (темне дерево,текстиль, ковдри на підлозі та стінах) сприяють атмосфері затишку, захищеності.
Твердий камінь (мармур або відкритий бетон), скляні двері з металевимирешітчастим оздобленням, високі стелі і вікна формують відчуття значущості,важливості, самоствердження. Створенню подібного образу сприяють і великіпрямокутні приміщення. Використання в оформленні приміщень скла, дзеркал,пластика, а також блискучого металу типу хрому або срібла «говорить»про незалежність, відкритість, готовність до змін. Вікна без переплетіння відстіни до стіни, що виходять на незабудований простір, посилюють подібне відчуття.Довгі приміщення і зали з колонами, криті галереї, коридори і кімнатиасоціюються з образами активності, відсутності статичності. При цьому наявністьсеред оздоблювальних матеріалів шкіри і різного типу хутра надають активностіледь еротичний відтінок.
Таким чином, у створенні фірмового стилю немає дрібниць. Важливо, щобвони всі працювали на той образ, який би Ви хотіли мати. Створення іміджу —дорога процедура. Вона вимагає витрат часу, грошей та власних зусиль. Робитисамого себе — найбільш складна робота, але вона одночасно викликає і найбільшуцікавість для кожної людини. Тому що привабливий для інших, і який несуперечить своєму внутрішньому «я» образ є ключем до вирішеннябагатьох життєвих проблем.
Списоквикористаних джерел
1. Ковальчук А. С. Основы имиджелогиии делового общения. — Ростов н/Д: Феникс,2003. — 219с.
2. Маценко В. Технологія іміджу. —К.: Главник, 2005. — 96 с.
3. Палеха Ю. І.Іміджологія. — К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2005. — 324 c.
4. Почепцов Г.Г. Имиджелогия.М.: Рефл-бук, Ваклер, 2000. — 768 с.
5. Хомуленко Т. Б., Падафет Ю. Г.,Скориніна О. В. Теоретичні та практичні аспекти дослідження іміджу. — Х.: ВД"Інжек", 2005. — 272 с.