Реферат: Витрати виробнцитва. Їх класифікація

                                       Зміст

ВСТУП… 2

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ. 4

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ТА РОЗПОДІЛ ВИТРАТНА ПІДПРИЄМСТВІ 15

ВИСНОВКИ… 31

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ… 34


ВСТУП

Одним з елементівцілісної системи управління є управління витратами підприємств і організацій.Раціональне управління витратами є запорукою фінансової стабільності та стійкостіу роботі вітчизняних товаровиробників. Недооцінка ролі управління витратамизумовлює значні витрати підприємств і організацій, що у кінцевому випадкунегативно впливає на рівень виробничих витрат та на результати господарювання.

Управліннявитратами передбачає управління процесами та факторами, що впливають наформування витрат, їх рівень та склад, головне в якому – попередженнянераціонального використання ресурсів.

Актуальністьпроблем, пов’язаних з управлінням витратами і калькулюванням собівартості продукціїдозволили  висунути  гіпотезу: традиційна  система управління витратами відірвана  від практичних потреб управління ними ж. Традиційна системауправління витратами  не відповідає потребам управління  в частині: точності ісвоєчасності формування витрат, оцінки  структури і динаміки витрат,організації надання інформації керівництву підприємства для прийняттяобґрунтованих управлінських рішень.

Внаслідок цього управління  витратами  носить формальний характер, а   пошук шляхів їх скорочення  є  несистемним.

Метою  курсовоїроботи є обґрунтування теоретичних та методичних положень, а також розробкапрактичних рекомендацій щодо удосконалення  управління системою  витратпідприємства.

Для досягненняпоставленої мети в роботі визначені для вирішення наступні завдання:

-  з’ясуватиекономічний зміст  та  розглянути класифікацію   витрат підприємства;

-  дослідитинормативно-правове забезпечення управління системою витрат;

-  критичнопроаналізувати   систему управління витратами  на підприємстві;

-  розробитимеханізм вдосконалення  системи управління витратами на підприємствах.

Об’єктомдослідження є ВАТ «Київський вентиляторний завод «Рейнфорд», що є відомим виробником молокопродуктів широкого асортименту.

Предметомдослідження є методологічні й прикладні аспекти системи    управління витратами  підприємства.

У процесідослідження використані такі методи проведення економічних досліджень:абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формування висновків), монографічний (розробка методики управління витратами на підприємстві),економіко-математичний (здійснення аналізу і оцінки системи управліннявитратами в умовах підприємства);  розрахунково-конструктивний таекспериментальний (розробка стратегічних напрямів управління витратами наперспективу) та інші.

Матеріалами длядослідження стали: спеціальна література з проблем теорії та практикиудосконалення управління витратами підприємств, нормативні документи.


РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ

Отриманнядоходу безпосередньо пов'язано з витратами певних видів активів, грошовихкоштів, запасів тощо. Для раціонального управління підприємством, визначеннямобсягу оптимального виробництва продукції та її продажу необхідно володітиінформацією про витрати, які несе підприємство.

Дохід є наслідком виробництва і реалізації продукції, на виготовленняякої були понесені витрати. При цьому склад витрат визначається     направленістю обліку, такінформація про витрати відображається для складанняфінансової та податкової звітності, оперативного та стратегічного управліннявиробництвом. Умови визнання та оцінки доходу визначає П(С)БО № 15 «Доходи», аумови визнання, класифікації витрат відображаються в П(С)БО № 16 «Витрати» [1, 137].

В економічній літературі з поняття «витрати» трактується як виражені вгрошовій формі затрати різних видів економічних ресурсів, в тому числі праці,сировини, матеріалів та комплектуючих, фінансових ресурсів, основних засобів, упроцесі виробництва, обігу розподілу товарів та продукції. З економічної точкизору існує багато класифікацій витрат постійні, змінні; умовні, натуральні;уречевлені, нематеріальні і т.д.

Розглядаючи поняття «витрати» в фінансовому обігу слід відмітити, що це —зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або зменшеннязобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за виняткомзменшення капіталу за рахунок внесків учасників).

Необхіднозазначити, що витрати мають комплексний характер та складаються з елементіввитрат — сукупність економічно однорідних витрат. Витрати відображаються вбухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшеннямзобов'язань.

Пошук шляхівзниження витрат виробництва в сучасних умовах слід розглядати як факторпідвищення прибутковості й ефективності робити підприємств, забезпечення їхстабільності в ринковому середовищі, розширення можливостейвнутрішньовиробничої реструктуризації відповідно до змін кон'юнктури ринківзбуту продукції. Ціллю обліку собівартості продукції є своєчасне, повне тадостовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, звизначенням фактичної собівартості окремих видів продукції і всієї продукціїзагалом, а також з контролем за використанням матеріальних ресурсів і грошовихкоштів. Витрати виробництва як фактор забезпечення ефективності господарюванняповинні досліджувалися з позиції активного та своєчасного впливу на них з метоюзниження рівня непродуктивних витрат, зниження впливу факторів, які неефективновпливають на ефективність робити підприємства.

Витративідображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів абозбільшенням зобов’язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшенняактивів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власногокапіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилученняабо розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірнооцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнаннямдоходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати,які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються ускладі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо активзабезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, товитрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, увигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Операційнадіяльність підприємстває найважливішим видом діяльності на підприємстві. Як показує практика, цей виддіяльності підприємства надає понад 60 — 80% загального прибутку підприємства.В процесі операційної діяльності підприємства отримують дохід (виручку відреалізації продукції, робіт, послуг). А за відрахуванням податків, зборів,витрат, що формують собівартість, і загальногосподарських витрат — прибуток відопераційної діяльності. Основними чинниками, що впливають на кінцевий результатопераційної діяльності підприємства, є ціна товару, обсяги та структуравиробництва, витрати. Аналіз взаємозв'язку цих даних дають змогу знайти резервипідвищення прибутку і спланувати виробничу програму згідно з результатамианалізу. Собівартістьреалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартостіпродукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду,нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничихвитрат.

Довиробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

·    прямі матеріальнівитрати;

·    прямі витрати наоплату праці;

·    інші прямівитрати;

·    зміннізагальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати [2, 25].

Виробничасобівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції,яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого їївикористання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. До складу прямихматеріальних витратвключається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можутьбути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Пряміматеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих упроцесі виробництва, які оцінюються.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата таінші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт абонаданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єктавитрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, якіможуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокремавідрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв,амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточнозабракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів),зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічнонеминучого браку.

Доскладу загальновиробничих витрат включаються:

·    Витрати науправління виробництвом:

-     оплатапраці апарату управління цехами, дільницями тощо;

-     відрахуванняна соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами,дільницями;

-     витратина оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо.

·    Амортизаціяосновних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного)призначення.

·    Амортизаціянематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного)призначення.

Витратина утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основнихзасобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення. Витрати навдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці тавідрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленнямтехнології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищеннямїї надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничомупроцесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів інапівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).

Витратина опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утриманнявиробничих приміщень. Витрати на обслуговування виробничогопроцесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальнізаходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом;витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами таякістю продукції, робіт, послуг).

Витратина охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природногосередовища. Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей,напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції насклади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псуванняматеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

Загальновиробничівитрати поділяються на постійні і змінні [10, 63].

Дозмінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування іуправління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майжепрямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витратирозподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годинпраці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи зфактичної потужності звітного періоду. До постійних загальновиробничих витратвідносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаютьсянезмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витратирозподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годинпраці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальнійпотужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються доскладу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їхвиникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійнихзагальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витратустановлюються підприємством. Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, якіне включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг),поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційнівитрати [9, 42].

Доадміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати,спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

·    загальнікорпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річнихзборів, представницькі витрати тощо);

·    витрати наслужбові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншогозагальногосподарського персоналу;

·    витрати наутримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активівзагальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна,амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення,охорона);

·    винагороди запрофесійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

·    витрати назв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

·    амортизаціянематеріальних активів загальногосподарського використання;

·    витрати наврегулювання спорів у судових органах;

·    податки, збори таінші передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім податків, зборів таобов’язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції,робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послугибанків;

·    інші витратизагальногосподарського призначення.

Витратина збут включають такі витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції(товарів, робіт, послуг):

·    витратипакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готовоїпродукції;

·    витрати на ремонттари;

·    оплата праці такомісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, щозабезпечують збут;

·    витрати нарекламу та дослідження ринку (маркетинг);

·    витрати напередпродажну підготовку товарів;

·    витрати навідрядження працівників, зайнятих збутом;

·    витрати наутримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язанихзі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування,амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

·    витрати на транспортування,перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційніта інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно доумов договору (базису) поставки;

·    витрати нагарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

·    витрати настрахування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів),що зберігається на складі підприємства;

·    витрати натранспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій,представництв) підприємства;

·    інші витрати,пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Доскладу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати обігу, завинятком витрат [8, 45].

Доінших операційних витрат включаються:

·    витрати надослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерськогообліку 8 “Нематеріальні активи";

·    собівартістьреалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського облікувизначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсомНаціонального банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати,пов’язані з продажем іноземної валюти;

·    собівартістьреалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського облікускладається з їх облікової вартості та витрат, пов’язаних з їх реалізацією;

·    сума безнадійноїдебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

·    втрати відопераційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями,активами і зобов’язаннями, що пов’язані з операційною діяльністю підприємства);

·    втрати відзнецінення запасів;

·    нестачі й втративід псування цінностей;

·    визнані штрафи,пеня, неустойка;

·    витрати наутримання об’єктів соціально-культурного призначення;

·    інші витратиопераційної діяльності.

Витратиопераційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

·    матеріальнізатрати;

·    витрати на оплатупраці;

·    відрахування насоціальні заходи;

·    амортизація;

·    інші операційнівитрати.

Доскладу елемента “Матеріальні затрати” включається вартість витрачених увиробництві (крім продукту власного виробництва):

·    сировини йосновних матеріалів;

·    купівельнихнапівфабрикатів та комплектуючих виробів;

·    палива й енергії;

·    будівельнихматеріалів;

·    запасних частин;

·    тари й тарнихматеріалів;

·    допоміжних таінших матеріалів [5, 342].

Вартістьзворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, не включається до елементуопераційних витрат “Матеріальні затрати”. До складу елемента “Витрати на оплатупраці” включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії тазаохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток таіншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

Доскладу елемента “Відрахування на соціальні заходи” включаються:

·    відрахування напенсійне забезпечення;

·    відрахуванняна соціальне страхування;

·    страховівнески на випадок безробіття;

·    відрахуванняна індивідуальне страхування персоналу підприємства;

·    відрахуванняна інші соціальні заходи.

Доскладу елемента “Амортизація” включається сума нарахованої амортизації основнихзасобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

Доскладу елемента “Інші операційні витрати” включаються витрати операційноїдіяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених в пп.22-25 цього Положення(стандарту), зокрема витрати на відрядження, на послуги зв’язку, плата зарозрахунково-касове обслуговування тощо. До фінансових витрат відносятьсявитрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціямивипущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов’язанііз залученням позикового капіталу [7, 90].

Втративід участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні абоспільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі.

Доскладу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайноїдіяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані безпосередньо звиробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До такихвитрат належать:

·    собівартістьреалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов’язані зреалізацією фінансових інвестицій);

·    собівартістьреалізованих необоротних активів (залишкова вартість та витрати, пов’язані зреалізацією необоротних активів); собівартість реалізованих майновихкомплексів;

·    втрати віднеопераційних курсових різниць;

·    сума уцінкинеоборотних активів і фінансових інвестицій;

·    витрати наліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);

·    залишковавартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;

·    інші витратизвичайної діяльності.

Надзвичайнівитрати включаються до фінансової звітності за вирахуванням суми, на якузменшується податок на прибуток від діяльності підприємства внаслідок збитківвід надзвичайних подій. Приклад розрахунку для включення до фінансовоїзвітності втрат від надзвичайних подій наведено в додатку 3 до цього Положення(стандарту). Розкриття інформації про витрати упримітках до фінансової звітності. Упримітках до фінансової звітності наводиться інформація про:

·    склад і сумувитрат, відображених у статтях “Інші операційні витрати” та “Інші витрати”Звіту про фінансові результати;

·    склад і сумудоходів і втрат за кожною надзвичайною подією;

·    склад і сумувитрат, які не включені до статей витрат Звіту про фінансові результати, авідображені безпосередньо у складі власного капіталу (крім вилучення капіталута розподілу між власниками).

Управліннясобівартістю продукції залежить від застосування на підприємстві системикалькуляції собівартості, які розрізняються залежно від повноти включеннярізних груп витрат у собівартості продукції. Метод калькулювання залежить відтипу організації і технології виробництва і включає в себе принципи зборуінформації з центрів витрат про витрачені ресурси, узагальнення та розподілунепрямих витрат. Під методом обліку витрат виробництва та калькулюваннясобівартості продукції розуміють сукупність прийомів організації документуваннята відображення виробничих витрат, що забезпечують визначення фактичноїсобівартості продукції та необхідну інформацію для контролю за процесомформування собівартості продукції. Залежно від оперативного обліку та контролювитрат виділяють калькулювання нормативних (стандартних) витрат. Принциповоювідмінністю методу обліку  за нормативними витратами в тому, що в собівартістьвключаються витрати, які базуються на чітко визначених нормах (стандартах).


РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ТА РОЗПОДІЛВИТРАТ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Напідприємстві ВАТ «Київський вентиляторний завод «Рейнфорд» виокристовується нормативнийметод формування витрат та собівартості продукції, що зумовлено специфікоюдіяльності підприємства. Нормативний метод обліку витрат навиробництво – прогресивний метод, що дозволяє ефективно використовувати даніобліку для виявлення резервів зниження собівартості і оперативного керівництвавиробництвом, при якому собівартість калькулюється вже в процесі виробництва, ане після завершення звітного періоду. Даний метод обліку витрат такалькулювання собівартості продукції характеризується тим, що на підприємствіщодо кожного виду виробу на основі діючих норм та кошторисів витрат складаєтьсяпопередня калькуляція нормативної собівартості виробу, тобто калькуляціясобівартості, обчислена за діючими на початок місяця нормами витрачанняматеріальних та трудових витрат. 

Сутністьнормативного методу обліку полягає в тому, що витрати на виробництвоздійснюються за діючими нормами з одночасним обліком змін і відхилень від норм.Його застосування дозволяє оперативно (за зміну, добу) виявити відхилення віднорм, вжити конкретних заходів до їхнього усунення і тим самим активно виливатина зниження витрат виробництва.

Нормативнийметод обліку витрат та калькулювання продукції має специфіку застосування напідприємстві, а саме ефективне застосування нормативного методу обліку витратможливе на підприємствах, діяльність яких складається з ряду однакових чиповторюваних операцій. Даний метод підходить для більшості промисловихпідприємств, які мають циклічний характер виробництва та технологічний цикл.Застосування нормативного методу також є доречним для непромисловихпідприємств, які мають повторюваний характер виробництва. Проте  в умовахнеповторюваного виробництва застосування нормативного методу не є ефективним,оскільки на даних виробництвах не існує бази спостереження та не можнавстановити нормативи. Отже, однією зі специфічних та неодмінних умоввикористання нормативного обліку витрат та нормативної калькуляції є постійнаповторюваність операцій.

Системанормативного обліку витрат є дієвим механізмом для вирішення наступних завдань:

·    допомагає при складанні кошторису й оцінці ефективностікерування;

·    створює контрольну схему, спрямовану на виявлення тихоперацій, що не узгоджуються з планом. Ця схема повинна попереджати менеджерівпро виникнення небажаних ситуацій, що можуть зумовити приймання коригувальнихзаходів;

·    дає прогноз майбутнім витратам, що буде використанийдля прийняття рішень;

·    спрощує задачу переносу витрат на кінцевий продукт дляцілей оцінки запасів товарно-матеріальних цінностей;

·    встановлює цілі, які необхідно досягти.

Кожний метод та система калькулюванняґрунтуються на певних принципах, які визначають специфіку їх застосування. Важливими завданняминормативного обліку є своєчасне попередження нераціонального використанняресурсів підприємства, оперативний аналіз витрат на виробництво, який дозволяєрозкривати невраховані при плануванні і в практичній роботі резерви, визначатирезультати госпрозрахункової діяльності підрозділів підприємства, що берутьучасть у виробничому процесі (цехів, ділянок тощо).

Основними принципами системи нормативного обліку є:

·    нормуваннявитрат і обов'язкове складання нормативних калькуляцій по кожному виробу. Унормативній калькуляції, як засобу обліку, планування, контролю, знаходитьвідображення вже досягнутий рівень впровадження у виробництво прогресивних нормі організаційних заходів;

·    систематичневиявлення відхилень фактичних витрат від поточних норм витрат матеріалів ізаробітної плати;

·    постійнийта своєчасний облік зміни норм та визначення впливу цих змін на собівартістьпродукції;

·    попереднійконтроль витрат на основі первинних документів та фіксація відхилень від норм вмомент їх виникнення з одночасним виявленням їх складу, місця виникнення,винуватців та причин для глибшого дослідження можливостей впливу на їхвеличину;

·    завчаснескладання калькуляції нормативної собівартості та її аналіз з метою виявленнярезервів зниження собівартості в період підготовки виробництва;

·    калькулюванняфактичної собівартості груп (типів) однорідної продукції виходячи з їхнормативної собівартості та відхилень від норм;

·    щомісячнийабо щоквартальний облік внесених змін у встановлені норми, що дає можливістьоперативно управляти процесом виконання організаційно-технічиих заходів.

Нормативні витрати являють особливу цінність при складанні кошторису,оскільки забезпечують зручне і надійне джерело даних для розробки виробничогоплану з урахуванням потреби в матеріалах, праці й інших послугах у фінансовомуі натуральному вираженні. Кошториси, складені на основі нормативів витрат,дають більш надійні цілі, ніж у випадку, коли нормативи витрат відсутні. Цевідбувається тому, що нормативи витрат засновані на ретельному вивченнінеобхідних матеріалів, технологічних методів, робочого і машинного часу ізалежності змінних непрямих витрат від обсягів виробництва.

Нормування витрат виробництва дає можливість на науковій основівстановлювати рівень їх використання на різних ділянках виробництва, щодозволяє вести управління та контроль в рамках центрів відповідальності. При нормативному методіобліку витрат на виробництво і калькулюванні собівартості продукції підставоюдля визначення фактичної собівартості є нормативна калькуляція. Основою дляскладання нормативних калькуляцій собівартості окремих видів виробів танапівфабрикатів є розроблені нормативи витрат. Вони встановлюються відповіднодо технічної документації на виробництві продукції (кресленням деталей тавузлів, що розроблені конструкторським бюро). На відміну від плановихкалькуляцій, в основі яких лежать середньорічні нормативи витрат, нормативнікалькуляції складаються за нормами, які діють в даному звітному періоді. Тобто,нормативна калькуляція собівартості виробу відображає технічний рівень, якогодосягнуло дане підприємство на певну дату, причому на різні дати величина їїрізна; планова — є середньою величиною між тим, що було досягнуто підприємствомна початок планового періоду, і тим, що повинно бути досягнуто ним до кінцяцього періоду. Тобто планова калькуляція, будується на виріб в цілому [24, 541].

Норма – це завчасно встановлений числовий вираз результатів господарськоїдіяльності в умовах прогресивної технології та організації виробництва. Норматививитрат суттєво спрощують задачу оцінки запасів товарно-матеріальних цінностей.При нормативному обліку витрат немає необхідності враховувати запаси матеріаліві готової продукції за фактичною собівартістю. Управління витратами на базівстановлених нормативів дає можливість підвищити оперативність прийняттяуправлінських рішень. Проблема нормування матеріальних витрат та праці полягаєу визначенні норм витрат за їх основними видами, місцями виникнення або заіншими класифікаційними ознаками таким чином, щоб вони орієнтували підприємствона перспективу, досягнення конкурентоспроможності в ринковому середовищі, тобтонорми і нормативи по всіх видах виробничих витрат повинні бути прогресивними.

Нормативи– це чітко описана ціль, якої працівникам за певних умов організаціївиробництва необхідно намагатися досягти [25, 132].Нормативи — це розрахункові величини витрат робочого часу, матеріальних,грошових ресурсів, застосовувані в нормуванні праці і плануванні виробничої ігосподарської діяльності підприємств і організацій. Тобто, норматив євизначеним рівнем відповідності необхідному, бажаному чи можливому. Норматививстановлюються із заздалегідь визначених витрат робочого часу, матеріалів інакладних витрат. Нормативні витрати за кожним елементом групуються разом длявизначення єдиного нормативу на випуск одиниці продукції.

Виходячиз цього, нормативні витрати відображають заздалегідь обумовлені витрати длядосягнення цілей в умовах ефективного виробництва. Ця категорія відрізняєтьсявід кошторисних витрат: кошторис підноситься до всієї діяльності, нормативявляє собою ту ж інформацію, але на одиницю продукції.

Існуєдва підходи, які можна застосувати для розрахунку нормативних витрат:

·    для оцінки потреби в праці і матеріалах можнавикористовувати записи минулих років;

·    нормативи можна встановити, ґрунтуючись на інженерномудослідженні.

Приінженерному дослідженні на основі специфікації матеріалів, праці і устаткуванняздійснюється пильне спостереження за ходом кожної операції. Якщо длявстановлення нормативів використовуються записи минулих років, існує небезпека,що нормативи будуть відображати минулу неефективність виробництва. Норматививстановлюються на основі досвіду минулих років за однаковими чи подібнимиопераціями. Понаднормове використання праці чи матеріалів варто скоротити,можна також посилити нормативи довільним відсотковим зменшенням необхідноїкількості ресурсів. Недоліком цього методу є те, що, на відміну під інженерногодослідження він не шукає найкращу комбінацію ресурсів, виробничих методів іякості продукту. Нормативи, встановлені на основі записів минулих років, широковикористовуються на практиці [6, 153].

Визначеннянормативів витрат піднімає проблему того, наскільки вимогливі повинні бутинормативи. Зарубіжні та вітчизняні управлінці поділяють нормативи на три групи:

·    базові нормативи витрат;

·    ідеальні нормативи;

·    досяжні на даний час нормативи.

Базовінормативи являють собою нормативи, що залишаються незмінними протягом тривалогоперіоду часу. Головною перевагою базових нормативів є те, що вони забезпечуютьту саму основу для порівняння з фактичними витратами в плині декількох років,що дозволяє виявляти загальні тенденції розвитку. Коли виробничі процеси, ціничи інші фактори піддаються будь-яким змінам, базові нормативи втрачають своєзначення, тому що вони не відображають поточні цілі по витратах. З цієї причинибазові нормативи застосовуються досить рідко, проте вони дуже зручні дляздійснення аналізу і порівняння витрат на виробництво однієї одиниці продукції,результати використання базових нормативів мають порівняльний характер вконтексті базової величини нормативів [4, 13].

Ідеальнінормативи показують досконалий виробничий процес і є мінімальними витратами, щоможливі в умовах максимально ефективного виробництва, тому вони рідковикористовуються на практиці, оскільки що вони можуть здійснити шкідливий впливна мотивацію працівника. Ідеальні нормативи встановлюють цілі, до яких требапрагнути, а не оцінюють результати роботи, що можуть бути досягнуті в данийчас. Можна вважати, що встановлення ідеальних нормативів об'єктивнедля ідеальних умов виробничого процесу.

Досяжніна даний час нормативні витрати являють собою ті витрати, що виникають в умовахефективного виробництва. Досяжні на даний час нормативні витрати вважаютьсяреально досяжними за даних умов виробництва та стану економічної системи іпідприємства в ній в цілому. Досяжних нормативів легше досягти, ніж ідеальних,тому що в них допускається можливість браку, помилок устаткування і втратипрацівниками часу. Факт, що ті нормативи, що являють собою цілі, досяжні вумовах ефективного виробництва і які вважаються не занадто легкими, але і незанадто важкими, дають кращий критерій, з яким варто порівнювати фактичнівитрати.

Строк дії норм і нормативів витратвиробництва в сучасних економічних умовах на підприємствах має встановлюватисясамостійно. Даний підхід визначений відсутністю ґрунтовних досліджень щодовстановлення певних видів та груп загальнодержавних нормативів для використаннявизначених матеріальних ресурсів та праці на підприємствах зі схожимивиробничими циклами та організацією виробництва. Нормативні дані про матеріальні витратидля нормативних калькуляцій беруться зі специфікацій, що розробляються увідділі головного технолога [23, 301].

Враховуючивсі переваги та можливі недоліки використання нормативного методу обліку витратта калькулювання собівартості продукції слід звернути увагу на проблемніпитання впровадження нормативного методу обліку витрат у систему управлінськогообліку на українських підприємствах в даних умовах функціонування економічноїсистеми країни. Значного поширення нормативний метод обліку витрат і калькулюванняпродукції не був, що пов'язано перш за все з відсутністюнеобхідності у керівників та управлінців підприємстві знання глибокого таточного економічного аналізу витрат по центрам відповідальності, окремічастинам продукції, вузлам, партії загалом, аналізу відхилень від встановленихнорм та нормативів, що дає нормативний метод. Це – є суб'єктивнимпроблемний моментом впровадження нормативного методу обліку витрат такалькулювання собівартості продукції.

Доголовних причин повільного впровадження нормативного обліку витрат такалькулювання собівартості продукції можна віднести:

·    низький рівень організації нормативного господарства;

·    слабка механізація планових і облікових робіт;

·    недостатня участь керівників і фахівців, особливотехнічних служб у роботі з впровадження нормативного методу;

·    недостатня організація обміну досвідом у галузевомумасштабі;

недостатність розробки теоретичнихоснов цього методу обліку.

В основінормативного методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукціїпокладений систематичний облік змін та відхилень від встановлених норм витратна одиницю продукції в розрізі причин та відповідальних осіб. Фактичнасобівартість продукції (однорідних груп або видів виробів) при нормативномуметоді обліку обчислюється не шляхом прямого підрахунку за статтями витрат, аяк алгебраїчна сума нормативних витрат, змін норм і відхилень від норм, щоможна виразити формулою:

Ф = Н ± В ± 3,

де Н — поточні витрати за встановленими нормами плану; В — відхилення віддіючих норм витрат; З — зміни діючих норм витрат.

Нормативні калькуляції використовуються для:

·    визначенняфактичної собівартості продукції шляхом алгебраїчного сумування нормативноїсобівартості та виявлених за звітний період норм та відхилень від них;

·    виявленнярезультатів господарської діяльності цехів та дільниць;

·    оцінкинезавершеного виробництва та браку тощо.

На основіузагальнення теоретичного та практичного досвіду підприємств, які застосовуютьмоделі нормативного обліку, можна виділити три способи організації нормативногорозрахунку витрат:

1.      Облік понормативним витратам:

Нормативнівитрати +/- Відхилення від нормативних витрат = Фактичні витрати.

На протязі даногозвітного періоду діяльність підприємства на рахунках бухгалтерського облікуруху ресурсів оцінюється по встановленим нормативам. Відхилення від нормативівнакопичуються і в кінці звітного періоду додаються до нормативних витрат.

2. Паралельнийоблік фактичних та нормативних витрат:

Фактичні витрати– Нормативні витрати = +/- Відхилення.

Інформація провитрати передбачається в двох оцінках: по фактичним витратам і нормативнійвеличині фактичного обсягу виробленої продукції, виконаних робіт, наданихпослуг [22, 167].

3. Облік змішанимспособом, що здійснюється на підставі двох варіантів, передбачає в першомуваріантів, що всі невраховані на протязі звітного періоду відхиленнязалишаються у величині незавершеного виробництва. З даною метою визначаєтьсярізниця між нормативною сумою витрат на виробництво продукції і нормативноюсобівартістю товарного випуску. Другий варіант змішаного способу заснований наповсякденному контролі витрат. Тому встановлення відхилень шляхом співставленняфактичних витрат з оцінюваним обсягом випуску продукції по нормативнійсобівартості ніде не обліковується і не відображається. Незавершене виробництвооцінюється по нормативній собівартості.

Нормативні калькуляції складаються на всі види виробів, які випускаєпідприємство, послідовно на деталі, вузли і вироби в цілому або, тільки навироби в цілому. Калькуляція на деталі та вузли складається тільки за статтямиосновних витрат. При цьому в калькуляціях на виріб в цілому додаються витратина обслуговування виробництва і управління, а витрати на матеріалирозшифровуються по окремих групах матеріалів. При безцеховій структурі управліннянормативні калькуляції розраховують по підприємству в цілому. Для складаннякалькуляції собівартості використовують дані зведеного обліку витрат навиробництво, який ведеться в бухгалтерії в спеціальних відомостях по групаходнорідних виробів і статтях витрат [3, 50].

Таким чином, відспособу розрахунку відхилень фактичних витрат від нормативних залежить порядокїх відображення. Існують різні методи отримання даних, які використовуються длявідображення нормативних витрат, при цьому оцінка вартості запасів тарозрахунок прибутку не залежить від способу використання.

Нормативний метод обліку витрат виробництва дозволяє своєчасно виявляти івстановлювати причини відхилення фактичних витрат від діючих норм основнихвитрат і кошторисів витрат на обслуговування виробництва і управління. Всівипадки відхилення від норм повинні оформлюватись відповідними документами іобліковуватись. Облік відхилень ведеться з метою забезпечення своєчасноїінформації про розміри і причини додаткових, не передбачених нормами витрат, іприйняття необхідних організаційних і технічних заходів [21, 184].

При нормативному методі повинен здійснюватись систематичний облік зміндіючих норм. Цей облік ведеться на підставі повідомлень про зміни норм івикористовується для уточнення нормативних калькуляцій. На підприємствахповинен бути встановлений порядок оформлення змін норм, а також повідомленнязацікавлених відділів і цехів про ці зміни. За повідомленням про зміни нормвносяться зміни в технічну і планову документацію, як підставою для оформленняпервинних документів (вимог, лімітних карток, робочих нарядів, маршрутнихлистів тощо), де зазначаються діючі витратні норми для видачі сировини,матеріалів і напівфабрикатів, а також для нарахування заробітної плати.

Характерним для системи нормативного обліку є своєчасне оновленнянормативів в результаті здійснених заходів з технічного розвитку таудосконалення організації виробництва. Впровадження у виробництвоорганізаційно-технічних заходів, більш досконалого обладнання, раціоналізаторськихпропозицій призводить до зниження витрат матеріалів і заробітної плати наодиницю продукції, а, отже, і до змін встановлених за ними нормативів [20, 246].

Розглянемо можливі причини відхилень фактичних витрат від планових.Відхилення по використаним матеріалам дорівнює різниці нормативної кількостіматеріалів (НК), необхідних для фактичного випуску продукції, і фактичноїкількості матеріалів (ФК), помноженій на нормативну ціну матеріалів (НЦ):(НК-ФК)*НЦ. При цьому застосовують принцип гнучкого бюджету, оскількинормативна кількість базується на фактичному, а не запланованому випуску.Відхилення при використанні матеріалів контролюються начальником виробничогопідрозділу. Їхніми причинами можуть бути необережні вантажно-розвантажувальніроботи, закупівля матеріалів низької якості, крадіжки, зміна вимог контролюякості чи методів виробництва. Сукупні відхилення є базою для аналізу відхиленьпо ціновим і кількісним елементам. Скупні відхилення по матеріалам – це різницяміж нормативними витратами на матеріали для фактичного випуску продукції іфактичними витратами.

Витрати на оплату праці визначаються з урахуванням ціни праці такількості використаної праці. Відхилення по ставці заробітної плати можутьвиникнути через договірне її підвищення, що не відображено в нормативі.Відхилення по ставці заробітної плати дорівнює різниці між нормативною (НС) іфактичній ставці заробітної плати (ФС), помноженій на фактичне числовідпрацьованих годин (ФГ): (НС-ФС)*ФГ.

Відхилення по продуктивності праці дорівнює різниці нормативного часу вгодинах, витраченого на фактичний випуск продукції (НГ), і фактичного часу вгодинах (ФГ), відпрацьованого за аналізований період, помноженій на нормативнупогодинну ставку заробітної плати (НС): (НГ-ФГ)*НС. Можливими причинами даного відхилення є матеріали низької якості, різна складність роботи, незадовільнетехнічне обслуговування станків та обладнання. Сукупне відхилення по праці – церізниця між нормативними витратами (НВ) на фактичний випуск продукції іфактичними витратами праці (ФВ): НВ-ФВ [19, 531].

Сукупні відхилення по змінним накладним витратам – це різниця міжнормативними змінними накладними витратами, віднесеними на продукцію (НР), іфактичними змінними накладними витратами (ФР): НР-ФР. Змінні накладні витратизмінюються у відповідності з часом праці виробничих робітників в рамкахфактичних витрат, які відрізняються від кошторисних, та фактичного часу праціосновних виробничих робітників, які відрізняються від часу, який повинен бутивикористаний. Для того, щоб порівняти фактичні накладні витрати ізкошторисними, необхідно скорегувати  кошторис. Відхилення змінних накладнихвитрат дорівнює різниці між кошторисними скорегованими змінними накладнимивитратами (СЗНВ) для фактичного часу праці основних виробничих працівників іфактичними змінними накладними витратами (ФЗНВ): (СЗНВ-ФЗНВ) [18, 251].

Відхилення змінних накладних витрат по ефективності – це різниця міжвипуском продукції в нормо-годинах (НГ) і фактичним часом праці (ФГ) зааналізований період, помножена на нормативну ставку змінних накладних витрат(НВ): (НГ-ФГ)*НВ.

В рамках системи калькулювання по змінним витратам постійні виробничінакладні витрати не узагальнюються та не розподіляються на продукт. Вонирозглядаються як витрати періоду, в якому вони були понесені. Відхилення попостійним накладним витратам є різницею між кошторисними (КПВ) та фактичнимипостійними накладними витратами (ФПВ): КПВ-ФПВ.

Дані по відхиленнях по реалізації можуть бути використані для аналізуефективності діяльності відділу збуту в тих же показниках, що і виробничівитрати. Найбільш значимий показник відхилень по реалізації – їх розрахунок впоказниках валового прибутку. Сукупне відхилення по валовому прибутку єрізницею фактичного (ФП) та кошторисного маржинального прибутку (КП): ФП-КП.Відхилення по ціні реалізації – це різниця фактичного (ФП) та нормативноговалового прибутку (НП), помножена на фактичний обсяг реалізації ФО: (ФП-НП)*ФО.Відхилення по об’єму реалізації – це різниця між фактичним (ФО) та кошториснимобсягом реалізації (КО), помножена на нормативний валовий прибуток (НВП):(ФО-КО)*НВП.

Відхилення від норм враховуються за місцями їх виникнення (цехами,ділянками, бригадами), причинами та винуватцями на підставі документації і,перш за все, сигнальної документації, що має зазвичай інший колір чи кольоровусмугу. Такими сигнальними документами є матеріальні вимоги на додатковий(понадлімітний) відпуск матеріалів для заповнення недостач і браку деталей,акти на заміну матеріалів, доплатні листки по заробітній платі, наряди навиконання операцій, не передбачених технологією, тощо. Частина відхиленьвиявляється на підставі інших документів, в яких фактичне витрачаннявідображається у співставленні з нормативним (акти розкрою матеріалів, шихтовізаписки тощо). В кінці звітного періоду складають зведену відомість відхиленьза причинами і винуватцями окремо по матеріалах і заробітній платі. Аналіз цихвідхилень дає можливість вживати заходів щодо ліквідації перевитрат,недопущенню втрат, поширювати досвід економного витрачання матеріалів івикористання робочого часу.

Таким чином, контроль та регулювання витрат при використанні нормативногометоду обліку витрат та калькулювання собівартості продукції проводитьсяуповноваженими особами підприємства в рамках центрів відповідальності напідставі встановлених норм та нормативів, дані будь-яких відхилень оформляютьсявідповідними документами, що є підставою для поточного корегування норм танормативів [17, 19].

Важливою функцією управліннявитратами виробництва є прогнозування величини витрат виробництва відповідно достратегії розвитку підприємства. При цьому прогнозна величина має статиорієнтиром для досягнення певного рівня ефективності виробництва, стабільностіфінансового стану та забезпечення конкурентоспроможності підприємства вринковому середовищі. З цих позицій процеси управління витратами мають зайнятицентральне місце в управлінні виробничими процесами [11, 79].

Реалізаціясформованих напрямів спрямована на підвищення ролі витрат виробництва узабезпеченні ефективності роботи підприємств, перехід від пасивних методівобліку витрат за минулий період до активних методів втручання у виробництво наоснові аналізу ефективності формування витрат, виявлення суттєвих відхилень відвстановлених норм і нормативів [13, 462].

З огляду на зарубіжний досвід, на вітчизняних підприємствах доцільноорганізовувати центри витрат і зони відповідальності за здійснення витратвиробництва. За оцінками зарубіжних фахівців, а також вітчизняних вчених, якідосліджували досвід зарубіжних країн з питань організації обліку витрат іуправління ними, створення центрів витрат за місцями їх виникнення і зонамивідповідальності значною мірою підвищує оперативність надходження інформаціїпро фактичний стан витрат до менеджерів, які займаються аналізом ефективностіїх формування і керівництва фірм, яке приймає рішення щодо регулювання витрат.Це дозволяє своєчасно змінювати ситуацію у сфері управління витратами ізапобігати неефективному їх здійсненню.

Особливу увагу слід звернути на систему звітності центрів витрат. Якправило, витрати вищої ланки складаються Із витрат ланок нижчого і середньогорівня. Отже, первинна інформація про витрати виробництва мас формуватися нанижчих ланках. Від повноти і достовірності та­ких звітів залежить ефективністьфункціонування всієї системи управління витратами на підприємствах. Слідконстатувати, що в звітах доцільно інформувати не тільки про величину витрат, ай вказувати, хто конкретно несе за них відповідальність відповідно до структурицентрів витрат підприємства [12, 83].

Таким чином,удосконалення умов застосування нормативного обліку витрат та калькулюваннясобівартості продукції визначає власне умови використання даного методу облікувитрат у вітчизняній практиці управління витратами.

Нарівні держави пропонується визначення конкретних вимог до роботи підприємствбазових галузей вітчизняної економіки. Вимоги до роботи таких підприємствможуть бути конкретизовані нормативами, які встановлюють рівеньматеріалоємності, енергоємності, трудоємності окремих виробничих процесів івидів продукції. На державному рівні можуть формуватися мотиваційні механізмизаохочення підприємств для того, щоб досягати встановлених нормативів завизначеними критеріями. Досягнення цієї мети на рівні підприємств пов’язане,перш за все, з використанням енергозберігаючих технологій, впровадження якихвимагає додаткових витрат. Тому вирішення проблеми повинно здійснюватися наоснові поєднання інтересів держави і підприємств [14, 241].

Наданий час науково обґрунтованих норм та нормативів для галузей виробництва невстановлено. Тому актуальним на сьогодні для впровадження нормативного облікувитрат та калькулювання собівартості продукції є визначення перелікунормативів, які доводяться до промислових підприємств. Даний перелік має носитидержавний характер, виходячи із галузевих особливостей виробничих процесів, ідоповнюватися обмеженнями на рівні регіонів. Такі нормативи для підприємствносять зовнішній характер, спрямований на підвищення ефективності використанняресурсного потенціалу держави. Величина таких нормативів має встановлюватинижню межу ефективності використання ресурсів. Перевищення встановленої межіслід вважати неефективним для суспільства і шкідливим для розвитку національноїекономіки в цілому. Доцільно ввести в практику господарювання у базових галузяхекономіки стандартну норму витрат виробництва. Під стандартною нормою слідрозуміти науково обґрунтовану величину витрат виробництва, розраховану врезультаті аналізу середньо галузевих норм витрат з урахуванням прогресивностітехнологій, цін на продукцію і сировинно-матеріальні ресурси, оплату праці танакладні витрати на типові види продукції. Введення у практику управліннявитратами виробництва стандартних норм дасть можливість оцінювати вітчизняневиробництво з позицій міжнародних стандартів, виробляти заходи з наближеннявітчизняних виробів до міжнародного рівня. При цьому слід враховувати, що порядз витратами виробництва слід визначати і показники ефективності виробництва таякості продукції. Саме на зв'язок витрат виробництва з показниками ефективностівиробництва необхідно звернути особливу увагу при визначенні напрямів форм іметодів управління витратами [15, 6].

Проблемаполягає в тому, що знижувати витрати виробництва можна за рахунок різнихфакторів, які певним чином вплинуть на кінцеві результати роботи підприємств. Увітчизняній практиці адміністрація підприємств, використовуючи недоліки чинногозаконодавства з питань оплати праці, надто захопилася тим, щоб знижувати оплатупраці [16,154]. В результаті, з державних підприємств звільнилася найбільшкваліфікована частина виробничого персоналу і перейшла працювати у недержавнийсектор економіки. Це відобразилося, перш за все, у зниженні якостіпродукції, неспроможності використовувати досягнення науки і техніки увиробничих процесах. Як наслідок, спостерігається зниження престижностівітчизняної продукції, втрата її конкурентоспроможності і ринків збуту.


ВИСНОВКИ

На основіпроведеного дослідження можна сформулювати наступні висновки:

1.   Одним з елементів цілісноїсистеми управління є управління витратами підприємств і організацій.Раціональне управління витратами є запорукою фінансової стабільності тастійкості у роботі вітчизняних товаровиробників. Недооцінка ролі управліннявитратами зумовлює значні витрати підприємств і організацій, що у кінцевомувипадку негативно впливає на рівень виробничих витрат та на результатигосподарювання.

2.   В економічній літературі зпоняття «витрати» трактується як виражені в грошовій формі затрати різних видівекономічних ресурсів, в тому числі праці, сировини, матеріалів такомплектуючих, фінансових ресурсів, основних засобів, у процесі виробництва,обігу розподілу товарів та продукції.

3.   Розглядаючи поняття «витрати»в фінансовому обігу слід відмітити, що це — зменшення економічних вигодвнаслідок вибуття активів або зменшення зобов'язань, що призводить до зменшеннявласного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок внесківучасників).

4.   Пошук шляхів зниження витратвиробництва в сучасних умовах слід розглядати як фактор підвищенняприбутковості й ефективності робити підприємств, забезпечення їх стабільності вринковому середовищі, розширення можливостей внутрішньовиробничоїреструктуризації відповідно до змін кон'юнктури ринків збуту продукції.

5.   Витрати, які неможливо прямопов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат тогозвітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержанняекономічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаютьсяшляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у виглядіамортизації) між відповідними звітними періодами.

6.   Виробнича собівартість продукціїзменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, тавартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, щовикористовується на самому підприємстві.

7.   Сутністьнормативного методу обліку полягає в тому, що витрати на виробництвоздійснюються за діючими нормами з одночасним обліком змін і відхилень від норм.Його застосування дозволяє оперативно (за зміну, добу) виявити відхилення віднорм, вжити конкретних заходів до їхнього усунення і тим самим активно виливатина зниження витрат виробництва.

8.   Напідприємстві ВАТ «Київський вентиляторний завод «Рейнфорд» виокристовується нормативнийметод формування витрат та собівартості продукції, що зумовлено специфікоюдіяльності підприємства. Нормативний метод обліку витрат навиробництво – прогресивний метод, що дозволяє ефективно використовувати даніобліку для виявлення резервів зниження собівартості і оперативного керівництвавиробництвом, при якому собівартість калькулюється вже в процесі виробництва, ане після завершення звітного періоду.

9.  Важливимизавданнями нормативного обліку є своєчасне попередження нераціонального використанняресурсів підприємства, оперативний аналіз витрат на виробництво, який дозволяєрозкривати невраховані при плануванні і в практичній роботі резерви, визначатирезультати госпрозрахункової діяльності підрозділів підприємства, що берутьучасть у виробничому процесі (цехів, ділянок тощо).

10.Норма – це завчасновстановлений числовий вираз результатів господарської діяльності в умовахпрогресивної технології та організації виробництва. Норматививитрат суттєво спрощують задачу оцінки запасів товарно-матеріальних цінностей.При нормативному обліку витрат немає необхідності враховувати запаси матеріаліві готової продукції за фактичною собівартістю.

11.Нормативи – це чітко описана ціль,якої працівникам за певних умов організації виробництва необхідно намагатисядосягти. Нормативи — це розрахункові величини витрат робочого часу,матеріальних, грошових ресурсів, застосовувані в нормуванні праці і плануваннівиробничої і господарської діяльності підприємств і організацій.

12. Контроль та регулювання витратпри використанні нормативного методу обліку витрат та калькулюваннясобівартості продукції проводиться уповноваженими особами підприємства в рамкахцентрів відповідальності на підставі встановлених норм та нормативів, данібудь-яких відхилень оформляються відповідними документами, що є підставою дляпоточного корегування норм та нормативів.

13.Реалізація сформованих напрямівспрямована на підвищення ролі витрат виробництва у забезпеченні ефективностіроботи підприємств, перехід від пасивних методів обліку витрат за минулийперіод до активних методів втручання у виробництво на основі аналізуефективності формування витрат, виявлення суттєвих відхилень від встановленихнорм і нормативів.

14.Особливу увагу слід звернути насистему звітності центрів витрат. Як правило, витрати вищої ланки складаютьсяІз витрат ланок нижчого і середнього рівня. Отже, первинна інформація провитрати виробництва мас формуватися на нижчих ланках. Від повноти ідостовірності таких звітів залежить ефективність функціонування всієї системиуправління витратами на підприємствах. Слід констатувати, що в звітах доцільноінформувати не тільки про величину витрат, а й вказувати, хто конкретно несе заних відповідальність відповідно до структури центрів витрат підприємства.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.     П(С)БО 16«Витрати», затверджено наказом МФУ від 19.01.2000 №27/4248, із змінами ідоповненнями // Нова бухгалтерія. – 17.04.2006. – С. 136-140.

2.     Методичнірекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) упромисловості, затверджені Наказом Державного комітету промислової політикиУкраїни від 02.02.2001 р. №47.

3.     Байдик О.Нормативний метод обліку витрат на виробництво продукції. //Баланс.– 2001.– №7(спецвипуск).– С.50-61

4.     БелоусоваИ. Проблеми впровадження управлінського обліку на підприємствах /Бухгалтерський облік та аудит. – 2005. — №5. с.12-16

5.     БланкИ.А. Управление активами. – Киев: “Ника-Центр”, 2000. – 720 с.

6.     БутинецьФ.Ф.  та  ін.  Бухгалтерський  управлі-нський   облік.  – Житомир: ЖІТІ, 2000.– 448 с.

7.     ВарналійЗ.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. — 3-тє вид., випр. і доп. — К.:Знання-Прес, 2006. — 350 с.

8.     ВолодькінаМ. В. Економіка промислового підприємства. Навчальний посібник. — К.: Центрнавчальної літератури, 2004. — 196 с.

9.     ГоловС.Ф. Управлінський облік. — К: Лібра, 2003.-243с.

10.    Друри К. Управленческий ипроизводственный учет: Пер.с англ.: Учебник.-М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002.-409с.

11.    Котляров С.А. Управлениезатратами: Учебное пособие. – СПб.: ПИТЕР, 2001. – 160с.

12.    Лабзунов П. Оргнизацияуправления затратами в условиях рыночной экономики России / Экономист. – 2002.-  №9. — с. 82-85

13.    Манів З.О., Луцький І.М.Економіка підприємства: Навч. посіб. — 2-ге вид., стер. — К.: Знання, 2006. — 580 с.

14.    Мишин Ю.А.Управленческийучет: управление затратами и результатами производственной деятельности. — М.:Дело и сервис, 2002.-362с.

15.    Молвинский А. Кобенко А. Какразработать систему управления затратами / Финансовый директор. – 2003. — №11.– с.5-8

16.    Примак Т.О. Економікапідприємства: Навч. посіб. — 4-те вид., стер. — К.: Вікар, 2006. — 219 с.

17.    Растяпін А.В., Губенко С.П.Максимізація  прибутку   підприємства//Фінанси  України. — 2002. — №2. — с.19-29

18.    Семернікова I.О.,Мешкова-Кравченко Н.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник. — Херсон:ОЛДІ-плюс, 2003. — 312 с.

19.    Цал -Цалко Ю.С. Витратипідприємства. – К., 2002. — 656 с.

20.    Управленческий учет /Под ред.В.Палия и Р.Вандер Вила.- М.: ИНФРА-М, 1997.- 480 с.

21.     Цал-Цалко Ю.С. Витратипідприємства: Навч. посібник. – Житомир: Житомирський інженерно-технологічнийінститут, 2002. – 647 с.

22.   Шашурин Ю.С., ЧерезовА. В. Себестоимость в оперативном управлений предприятием, — М.: ОООИздательско-Консалтинговая Компания «ДеКА», 2000. — 212 с.

23.     Швиданенко О.А., ПокропивнийС.Ф., Клименко С.М. та ін. Економіка підприємства. — К.: КНЕУ, 2000. — 363с.

24.     Шваб Л.І. Економікапідприємства. – К.: Каравела, 2004. – 568 с.

25.     Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С.Финансы предприятий.- М.: ИНФРА-М, 1997.- 343 с.

еще рефераты
Еще работы по маркетингу