Реферат: Види й типи логістики, логістичне завдання "зробити або купити", інтермодальні системи постачань
Зміст
ВСТУП
1. Види логістики
2. Завдання«Зробити або купити»
3. Інтермодальнісистеми доставки товарів
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВАРІАНТ7
ВСТУП
Логістика векономічному додатку займається розробкою методів планування і керуванняматеріальними й інформаційними потоками в границях підприємства, галузі, атакож між галузями економіки з метою одержання найбільшогонародногосподарського ефекту.
Логістика – це івизначення потреб у постачаннях у ринковій економіці, і способи і механізмипостачань товарів, що закуповуються, і система організації матеріально-технічногозабезпечення.
Можливістьзастосування логістики обумовлена сучасними досягненнями науково-технічногопрогресу. У результаті НТП створюються і починають широко застосовуватисярізноманітні засоби праці для роботи з матеріальними потоками. З'являєтьсяможливість використовувати устаткування, що відповідає конкретним умовам логістичнихпроцесів. При цьому ключове значення для розвитку логістики граєкомп'ютеризація керування логістичними процесами.
1. Види логістики
В даний час налічується безліч видів логістики. Ось деякі з них:
— транспортна логістика (і автотранспортна логістика зокрема)
— складська логістика (логістика складування)
— комерційна логістика
— інформаційна логістика
— маркетингова логістика
— закупівельна логістика
— виробнича логістика
— промислова логістика
— логістика розподілу (розподільна або збутова логістика)
Причому більшістьз них взаємно перетинаються. Це ставати ясно, наприклад, з визначення задачтранспортної логістики. Основними задачами якої є забезпеченнявантажоперевезення товарів; мінімізація витрат на вантажоперевезення;знаходження оптимальних маршрутів по вантажному перевезенню; пошук і вибірекспедиторів; транспортної компанії — перевізника, планування доставки;грамотне оформлення і висновок договорів і контрактів на вантажоперевезення,купівлю-продаж товарів; проходження митниці; забезпечення оптимальної схемидоставки вантажів при інтермодальних перевезеннях; консолідація (об'єднання)вантажів в процесі доставки; зберігання на складах; узгодження інших питань звантажовідправником і вантажоодержувачем і т.п.
Основнимизадачами любого виду логістики є:
1. Максимізаціяприбутку підприємства при більш повному задоволенні попиту споживачів.
2. Ефективневикористовування виробничого апарату підприємства за рахунок оптимальногозавантаження виробничих потужностей замовленнями споживачів.
3. Раціональнаповедінка на ринку з урахуванням його постійно змінної кон'юнктури.
Для вирішення кожної перерахованої задачі і всіх разом узятих необхіднодотримуватися принципів:
— Результатом логістики є задоволення попиту покупців і витяганняприбутку підприємством, яке залежить в першу чергу від покупців. При цьомувплинути на рішення покупця, рівно як і примусити його в умовах ринкової економікикупувати товар або послугу, логістика не може. Отже, результати і ресурсиіснують тільки зовні логістики.
— В процесі просування товарів і послуг на ринок необхідно проводитиоцінку ринкових можливостей підприємства і максимальне використовування йогопотенційних переваг. Отже, результатів логістики можна досягти шляхомвикористовування можливостей, а не рішенням проблем.
— Для отримання результатів логістики необхідно ухвалювати рішення, наяких напрямах збутової політики сконцентрувати ресурси підприємства. Отже,ресурси слід направляти на використовування можливостей підприємства і ринку.
— Ураховуючи закони ринку і потреби споживачів шляхом встановленнясправжнього лідерства на ринку, можна досягти високих результатів логістики.
— Головною проблемою логістики є постійний пошук нової ринкової ніші абонових форм організації просування товару на ринок, оскільки якщо не робитидодаткові зусилля, вірогідна поява тенденції до саморуйнування логістики.
За масштабамирозроблюваних проблем логістика поділяється на:
— макрологістику;
— мікрологістику.
У сферудосліджень макрологістики включаються процеси, які протікають на регіональному,міжрегіональному, загальнонаціональному і міждержавному рівні.
Логістика наданому рівні виражається в проведенні глобальної логістичної стратегії, якаполягає у формулюванні стійких торгово-економічних зв’язків між окремимикраїнами і регіонами на основі територіального розподілу праці у рамкахсформованої спеціалізації та міжгалузевого кооперування.
Ефективністьглобальної логістичної стратегії характеризується різними показниками.Наприклад, відношенням обсягу міжрегіональної або зовнішньої торгівлі до обсягувідповідного валового продукту, питомою вагою завезених комплектуючих виробів узагальному обсязі випуску продукції і т.д.
Глобальналогістична стратегія, яка проводиться не однією, а групою країн, можеоформлюватися як найважливіші політичні рішення. Яскравим прикладом цього єстворення Єдиного європейського співтовариства з єдиним внутрішнім ринком(спрощені та скасовані митні формальності, прискорене впровадженнязагальноєвропейських стандартів, проголошена рівноправність фірм і компанійкраїн-учасниць Європейського співтовариства в отриманні державних контрактів укожній із країн альянсу і т.д.).
Мікрологістика займаєтьсякомплексом питань з управління матеріальними, інформаційними та іншимипотоками, ґрунтуючись на інтересах окремого підприємства або корпоративноїгрупи підприємств, об’єднаних загальними цілями щодо оптимізації господарськихзв’язків.
Надалі сутністьмікрологістики буде розглянуто більш докладно.
За характером зонуправління логістика поділяється на:
— зовнішню;
— внутрішню.
Зовнішнялогістика займається питаннями регулювання потокових процесів, які виходять зарамки діяльності, але перебувають у сфері впливу суб’єкта господарювання.
Внутрішнялогістика спрямована на координацію й удосконалювання господарської діяльності,пов’язаної з управлінням потоковими процесами в межах підприємства абокорпоративної групи підприємств.
В економічнійлітературі найбільш розповсюдженим принципом структуризації логістики єхарактер господарської діяльності. Відповідно до цього принципу виділяють таківиди логістики: закупівельну, виробничу, розподільчу, транспортну, інформаційнуі т.д. Однак, на наш погляд, в цьому випадку коректніше вести мову не про видилогістики, а про її функціональні області. [2, с.35]
Логістика, як і маркетинг, грає величезну роль в створенні акціонерноївартості. Тільки задовольняючи потреби покупців, привертаючи їх до компанії,вибудовувавши відносини товарні і транспортні ланцюжки з ними, організація можедобитися прибуткового зростання.
Реальний же вплив логістики на вище керівництво компанії дуже часто неадекватний її значущості, що багато в чому обумовлено неправильною постановкоюцілей. При орієнтації не тільки на товарні і транспортні потоки, але і навартість логістика перевизначається як центральне джерело акціонерної вартостіі представляє чітку систему оцінки успіху і логістичних і маркетинговихстратегій.
Перший крок до ефективної логістики, як і до ефективного маркетингу,полягає в дослідженні споживачів, а в логістиці, ще і постачальників іланцюжків «постачальник — фірма — виробництво — покупець» (їхпотреби, принципи діяльності, процеси ухвалення рішень).
Основноювідмінністю логістики від маркетингу є наявність для збуту (розподіли) сталоїтоваропровідної мережі і господарських зв'язків по поставках (продажу) готовоїпродукції споживачам. Для маркетингу ж характерне збільшення об'ємів продажівшляхом освоєння нових сегментів ринків або розширення є за рахунок зміниасортименту готової продукції, поліпшення політики просування товарів і т.п.
2. Завдання «Зробити або купити»
Широкогорозповсюдження в процесі управління постачанням набув метод, який ґрунтуєтьсяна розв’язанні в закупівельній логістиці так званого “завдання МОВ” (вангломовній літературі — Make-or-Buy Problem) – завдання “зробити або купити”.
Вирішення цьогозавдання вимагає обґрунтованої відповіді на питання про самостійне виробництвопотрібних підприємству деталей, комплектуючих виробів і т.д. або закупівлі їхіз зовнішніх джерел.
У ширшому плані“завдання МОВ” розглядається як обґрунтування вирішення проблеми про ступіньвикористання у виробничому процесі власних засобів виробництва. Рішенняприймаються як з використання власних засобів праці (власний транспорт, склади,техніка, устаткування), так і з використання власних предметів праці, тобтовиготовлених самотужки заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих виробів.Альтернативні рішення-найманий транспорт, лізинг устаткування, оренда складів,а також закупівля напівфабрикатів або комплектуючих виробів.
Як правило,основним критерієм оптимальності під час розв’язання “завдання МОВ” ємаксимізація прибутку. Тому для прийняття обґрунтованого рішення необхіднопорівнювати витрати на власне виробництво матеріалів (деталей, виробів) звитратами на їх закупівлю.
У той же часпрактичні розрахунки при вирішенні даного типу завдань ускладнюються тим, щопотрібно враховувати вплив великої кількості факторів, значення яких у заданомуінтервалі часу можуть істотно коливатися. Через неповний або нерівний облікфакторів впливу остаточне рішення може бути неправильним, що призводить довідповідних наслідків.
Оскільки рішенняпро власне виробництво або постачання зі сторони мають комплексний характер,потрібно ретельно зважити можливі альтернативи.
Фахівцівисловлюють діаметрально протилежні рекомендації, як за максимальну вертикальнуінтеграцію, тобто виробництво всіх комплектуючих виробів власними зусиллями,так і проти неї. Високий ступінь вертикальної інтеграції знижує залежністьпідприємства від коливання ринкової кон’юнктури, але не може призвести дозростання собівартості продукції і зниження її якості. Разом з тим закупівлябільшої частини комплектуючих виробів на стороні означає перехід до так званоївикруткової технології, ставить підприємство у надмірну залежність від коливанькон’юнктури і призводить до втрати іміджу. [2, с.79]
Ідентифікація іпереоцінка потреб
Менеджментзакупівель починається з визначення тих постачальницьких трансакцій, якіпотрібно встановити між відділом закупівель і конкретними споживачамиматеріальних ресурсів (підрозділами) фірми. У деяких випадках, наприклад, якщозмінюється асортимент виготовленої продукції, то може бути переглянутий складвнутрішньо фірмових споживачів і (або) номенклатура матеріальних ресурсів
Визначення йоцінка вимог споживачів
Як тількивнутрішньо фірмові споживачі та номенклатура матеріальних ресурсів визначені,потрібно встановити вимоги до розмірів, параметрів постачань, плани іспецифікацію на кожну позицію номенклатури та певну номенклатурну групуматеріальних ресурсів. Крім того, потрібно встановити вимоги користувачів, яківизначають сервіс постачань
Рішення “зробитиабо купити”
Перш ніжвизначити можливих постачальників, необхідно вирішити питання: чи не вигіднішесамій фірмі виробляти певні види матеріальних ресурсів (наприклад, компонентидля комплектації складних товарів: автомобілів, комп’ютерів і т.д.), ніжкупувати в інших. У цьому випадку для прийняття остаточного рішення зазвичайоцінюються відповідні витрати і можливий рівень якості
Визначення типівзакупівель
На сьогоднііснують три основних типів організації закупівель матеріальних ресурсів залежновід тривалості та складності: сталі закупівлі, модифіковані закупівлі (у якихзмінюється або постачальник, або параметри закуповуваних матеріальнихресурсів), нові закупівлі, викликані потребами нового внутрішньо фірмовогокористувача
Аналіз поведінкиринку
Джереломатеріальних ресурсів для фірми (постачальник) може функціонувати у різномуринковому середовищі і типові ринку: монополістичному, олігополістичному,високо конкурентному. Знання й аналіз ринку постачальників допомагаютьлогістичному персоналу фірми визначити кількість можливих постачальників,позицію на ринку, професіоналізм та інші фактори, що дозволяють правильноорганізувати закупівлі
Ідентифікаціявсіх можливих постачальників
Включаєвизначення всіх можливих постачальників певного виду (номенклатури)матеріальних ресурсів, які можуть задовольнити вимоги внутрішньо фірмовихкористувачів. Важливим моментом є включення у цей список тихфірм-постачальників, послугами яких товаровиробник раніше не користувався
Попередня оцінкавсіх можливих джерел
Попередня оцінкаможливих джерел за купованих матеріальних ресурсів полягає у порівнянніпропонованої постачальниками якості матеріальних ресурсів і сервісу з необхіднимивнутрішньо фірмовим користувачам
Остаточна оцінкаі вибір постачальника
Після зменшеннякількості можливих постачальників на етапі попереднього відбору ті, щозалишилися, оцінюються з погляду найкращого вдоволення потреб фірми вматеріальних ресурсах конкретного виду. Для остаточного вибору постачальникавикористовується, як правило, багатокритеріальна оцінка
Доставкаматеріальних ресурсів і супутній сервіс
Включає длялогістичних активностей, пов’язаних з реалізацією процесу постачань конкретноїноменклатури матеріальних ресурсів від постачальника фірми-виробнику:оформлення договірних відносин, передача прав власності на матеріальні ресурси,процедури замовлень, транспортування, переробка вантажу, зберігання,складування і т.п. За певних обставин включає рішення з організаційноїструктури власних логістичних каналів просування матеріальних ресурсів відобраного постачальника
Контроль і оцінкавиконання закупівель
Після завершенняпроцесу доставки потрібно організувати вхідний контроль якості матеріальнихресурсів (дана процедура для надійних постачальників може бути відсутньою).Ефективність управління закупівлями оцінюється завдяки безупинному контролю іаудиту виконання умов договорів за термінами, цінами, параметрами постачань,якістю матеріальних ресурсів та сервісу. [3, с.71]
Фактори, яківпливають на прийняття рішення про власне виробництво або постачання зі сторони
— Збут:
Асортиментнаполітика
Конкуренція
Дотриманнятермінів постачань
Зміна ринковоїситуації
— Виробництво:
Ноу-хау
Збереженняробочих місць
Рівеньпотужностей
Кваліфікаціяперсоналу
Вузькі місця увиробництві
Інвестиційніризики
Законодавчіобмеження
Якість продукції
Залежність відзміни розмірів заробітної плати
Гнучкість
Таким чином,рішення про власне виробництво або постачання зі сторони залежить не тільки відвитрат. Рішення на користь закупівель комплектуючих і відповідно проти власноговиробництва може бути прийняте, якщо:
— потреба вкомплектуючому виробі невелика;
— існує великагнучкість у виборі можливих джерел постачань і виробів-замінників;
— відсутнінеобхідні для виробництва комплектуючих потужності;
— відсутніадміністративний або технічний досвід для виготовлення потрібних виробів.
Рішення протизакупівель і на користь власного виробництва приймається тоді, коли:
— потреба вкомплектуючих виробах стабільна і досить велика;
— існуючипостачальники не можуть забезпечити необхідних стандартів якості виробів;
— необхіднозберігати комерційну таємницю в області технології виробництва;
— комплектуючівироби можуть бути виготовлені за існуючих виробничих потужностей. [1, с.102]
3. Інтермодальні системи доставки товарів
По кількості видівтранспорту, що беруть участь у доставці товарів, транспортні системи ділятьсяна одновидові (юнімодальні) і багатовидові (інтермодальні).
Одновидовасистема, незважаючи на зовнішню простоту й широке поширення, ускладнюється зарахунок експлуатації автомобілів і автопоїздів різної вантажопідйомності наетапах підзбору вантажів, формування укрупнених відправлень, особливо в умовахтермінальної системи. Цевимагає застосування таких сучасних транспортних технологій, як система тяговихплечей, міні-термінальні системи й т.д.
Інтермодальнасистема є більше складним — особливо в міжнародному сполученні — варіантом зпогляду рішення комерційно-правових, фінансово-економічних,організаційно-технічних аспектів доставки й питань розвитку транспортноїінфраструктури.
Підінтермодальною розуміється система доставки вантажів декількома видамитранспорту по єдиному перевізному документі з їхнім перевантаженням у пунктахперевалки з одного виду транспорту на іншій без участі вантажовласника.
Договірвантажоперевезення з відправником вантажу від імені перевізників, що приймаютьучасть у її здійсненні, укладає перший перевізник (оператор). Договір уважається укладеним змоменту приймання вантажу до вантажоперевезення, засвідченої підписамивідправника й транспортної організації й календарним штемпелем останньої. Строки доставки вантажу обчислюютьсяпо сукупності строку його доставки кожним перевізником відповідно до правил, щодіють на кожному виді транспорту. Кожний перевізник відповідає за вантаж з моменту прийняття його відвідправника або іншого перевізника до моменту передачі його суміжному видутранспорту або видачі вантажоодержувачеві.
Основні принципифункціонування інтермодальної системи укладаються в наступному:
• однаковий комерційно-правовийрежим;
• комплексне рішенняфінансово-економічних аспектів функціонування системи;
• використання системелектронного обміну даними, що забезпечують спостереження за пересуваннямвантажу, передачу інформації й зв'язок;
• єдність всіх ланоктранспортного ланцюга в організаційно-технологічному аспекті, єдина формавзаємодії й координація всіх ланок транспортного ланцюга, що забезпечують цюєдність;
• кооперація всіх учасниківтранспортної системи;
• комплексний розвитоктранспортної інфраструктури різних видів транспорту.
Принциподнаковості комерційно-правового режиму передбачає:
• удосконалювання правилперевезень вантажів (зокрема, контейнерів) у міжнародному сполученні на всіхвидах транспорту з метою їхнього взаємного вв'язування відповідно до обранихкритеріїв ефективності логістичної транспортної системи;
• спрощення митних процедур;
• розробку й впровадження новихуніфікованих перевізних документів для внутрішнього транспорту (транспортузагальної інтермодальної ланцюга, але функціонуючого тільки на території своєїкраїни), що враховують загальний критерій логістичної транспортної системи;
• використання стандартнихкомерційних і перевізних документів міжнародного зразка для роботи назовнішньому транспортному ринку.
Принципкомплексного рішення фінансово-економічних аспектів функціонуванняінтермодальної системи передбачає:
• установлення уніфікованихтарифних правил вантажоперевезення транзитних вантажів і вантажів зовнішньоїторгівлі в міжнародному сполученні;
• розробку методуобґрунтованого розподілу наскрізного фрахту у ВКВ між всіма ланкамилогістичного транспортного ланцюга;
• розробку механізму фінансовоївідповідальності за порушення якості послуг для кожної ланки логістичноготранспортного ланцюга. [4, с.84]
Необхідною умовою функціонування інтермодальної системи є наявність інформаційної системи, за допомогою якої здійснюється виконання замовлення (договору вантажоперевезення), тобто планування, керування й контрольусього процесу доставки вантажу завдяки випереджальній, супровідній й доставки,що закінчує процес, інформації.
На цей час усвітовій практиці широко застосовуються різні системи електронного обмінуданими, ступінь використання яких визначає рівень конкурентоспроможності різнихлогістичних транспортних систем на світовому ринку транспортних послуг. Принцип впровадження нових формвзаємодії всіх ланок транспортного ланцюга особливо важливий для функціонуванняінтермодальної транспортної системи, оскільки ефективність такої системиістотно залежить від її організації. Гарантом і організатором взаємодії всіх ланок транспортного ланцюга всистемі є оператор міжнародної інтермодальної доставки вантажів.
Наявністьоператора визначає схему взаємодії всіх ланок транспортного ланцюга вкомерційно-правовому, організаційно-технологічному й фінансово-економічномуаспектах, а також ряд відмітних ознак, що ставляться до комерційно-правовогоаспекту функціонування інтермодальної транспортної системи, у числі яких:
• єдиний транспортний документміжнародного зразка;
• доставка «від дверей додверей» або в інших границях, передбачених єдиним транспортним документом;
• єдина відповідальність завиконання договору й схоронність вантажу;
• єдина наскрізна ставкафрахту.
Схему взаємодіївсіх ланок транспортного ланцюга інтермодальної транспортної системи можнаназвати послідовно централізованої, а при змішаних роздільнихвантажоперевезеннях — послідовної.
В інтермодальнійсистемі завдяки емерджентному ефекту результат діяльності системи виявляєтьсявище, ніж сума окремих приватних результатів.
Одним ізпринципів ефективної взаємодії всіх ланок транспортного ланцюга є готовністьпартнерів до кооперації на основі розуміння своєї ролі в логістичнійтранспортній системі. Можливістьзастосування передової технології вантажоперевізного процесу обумовлена рівнемрозвитку транспортної інфраструктури, яку можна розділити на два основнихелементи — термінали й транспортні шляхи.
При змішанихроздільних вантажоперевезеннях, як правило, найбільша увага приділяєтьсярозвитку інфраструктури перевізників. У логістичній транспортній системіпершорядна увага приділяється терміналам, оскільки ефективність такої системи йсама можливість її функціонування (через різну потужність вантажопотоків ішвидкості доставки) залежить від наявності місця в транспортній системі йфункцій терміналів, що забезпечують обробку матеріальних потоків. Комплекснийрозвиток транспортної інфраструктури базується на стандартизації комплектіввантажів (тарі), транспортних засобів, вантажно-розвантажувальних машин імеханізмів. [5, с.49]
ВИСНОВОК
В даний роботібуло розглянуто види й типи логістики, завдання логістики „зробити або купити”і інтермодальні системи доставки товарів.
У роботівизначено, що основним критерієм оптимальності під час розв’язання “завданняМОВ – зробити або купити” є максимізація прибутку. Тому для прийняттяобґрунтованого рішення необхідно порівнювати витрати на власне виробництво матеріалів(деталей, виробів) з витратами на їх закупівлю.
У той же часпрактичні розрахунки при вирішенні даного типу завдань ускладнюються тим, щопотрібно враховувати вплив великої кількості факторів, значення яких у заданомуінтервалі часу можуть істотно коливатися. Через неповний або нерівний облікфакторів впливу остаточне рішення може бути неправильним, що призводить довідповідних наслідків.
У роботівизначено, що інтермодальна логістична система є більше складною — особливо вміжнародному сполученні — варіантом з погляду рішення комерційно-правових,фінансово-економічних, організаційно-технічних аспектів доставки й питаньрозвитку транспортної інфраструктури.
Доведено, що підінтермодальною розуміється система доставки вантажів декількома видами транспортупо єдиному перевізному документі з їхнім перевантаженням у пунктах перевалки зодного виду транспорту на іншій без участі вантажовласника.
ЛІТЕРАТУРА
1. КальченкоА.Г. Основи логістики: Навч. посіб. — К.: Обл. орг. Т-ва «Знання» України, 1999. — 135 с.
2. ЛарінаН.В. Логістика.- К.:ІЕПД НАН України, 2004. — 372с.
3. НерушЮ.М. Логистика: Учеб. для вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 389 с.
4. НовиковО.А., Уваров С.А. Логистика: Учеб. пособие. — СПб.: Изд. дом«Бизнес-пресса», 1999. – 208 с.
5. СергеевВ.И. Логистика в бизнесе: Учебник. – М.: ИНФРА–М, 2001. –608 с.
6. ГаджинскийА.М. Логистика: Учеб. для высш. и сред. спец. учеб. заведений. — М.: ИВЦ«Маркетинг», 1998. — 228 с.
7. ГлогусьО. Логістика: Навч. посіб. — Тернопіль: Екон. думка, 1998. — 166 с.
8. КрикавськийЄ. Логістика: Навч.посібник. – Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”, 1999.– 264 с.
9. ГоликовЕ.А. Маркетинг и логистика. – М.: Изд-во Дом «Дашков и Ко», 1999. –412 с.