Реферат: Аналіз стану електронної торгівлі в агропромисловому комплексі України

ЗМІСТ

Вступ

1 СУТНІСТЬ ЕЛЕКТРОННОЇТОРГІВЛІ

1.1 Суть і перспективиелектронної торгівлі

1.2 Форми і видиелектронної торгівлі

1.3 Організаціяелектронної торгівлі в сучасних умовах

2 АНАЛІЗ СТАНУ ЕЛЕКТРОННОЇТОРГІВЛІ В АГРАРНІЙ СФЕРІ

2.1 Аналізвідвідуваності (аграрних)

2.2 Аналіз способівоплати

2.3 Аналіз аудиторіїторгових площадок (сайтів)

3 ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМ ЕЛЕКТРОННОЇТОРГІВЛІ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ

3.1 Використання системелектронної торгівлі для підвищення ефективності аграрного бізнесу

3.2Необхідність впровадження малими та середніми підприємствамиелектронної торгівлі

3.3 Оптимізація роботипідприємств за допомогою B2B рішень

Висновки

Список використаноїлітератури

Додатки

Вступ

Поява глобальних мереж зв'язку, і в першу чергу — Інтернет,привела до справжньої революції в області організації і ведення комерційноїдіяльності. Перетворення торкнулися як зовнішніх відносин між компаніями і їхпартнерами або клієнтами, так і внутрішньої структури самих компаній. З'явилисяне тільки нові напрями ведення бізнесу, але і принципово змінилися ті, що вжеіснують.

Останніми роками ці тенденції стають все більш явними.Згідно дослідженню фахівців компанії Intel (www.intel.com), до 2008 року числокористувачів Інтернет досягне мільярда, а оборот електронної комерції виростедо трильйона доларів.

Подібні дослідження красномовно свідчать про те, щокомпанія, що недообліковує потенціал електронного бізнесу і електронноїкомерції, може втратити свої комерційні позиції під натиском здібніших до адаптаціїв умовах нових реалій ринку конкурентів.

Проте в Україні інтернет знаходитися в зачатковому стані, імогло б показатися, що інтернет торгівля у нас не розвинена. І це дійсно так.Інтернет портали можна перерахувати по пальцях. Представництва крупних компанійв мережі виконують тільки іміджеву функцію.

Інтернет — це технологія майбутнього. І необхідно знати, якефективно використовувати цю технологію.

Успіх електронної комерції багато в чому залежить від того,як поставлена система доставки і розрахунків. Оплата товарів і послуг,запропонованих в Інтернеті, через традиційні банківські установи, що приймаютьоплату від громадян готівкою, може проходити із затримками. Зміцненняінфраструктури електронної комерції повинне супроводжуватися наведенням ладу вроботі структур, здійснюючу доставку і оплату. Форми оплати в Інтернет-торгівлі можуть бути самими різними: готівкою, післяплатою при отриманні товарупоштою, банківським переказом, поштовим переказом, пластиковою картою,електронними грошима (в цьому випадку магазин і покупець повинні бутизареєстровані в одній з існуючих систем цифрових платежів).

Найважливішою проблемою сучасної економіки є зупиненняспаду агропромислового виробництва, гарантування продовольчої безпеки державита досягнення раціональних норм споживання продуктів харчування на душунаселення. Для цього необхідно створити економічні та правові відносини в усіхгалузях продовольчого комплексу. Зниження темпів виробництва у продовольчійсфері спричинилося не лише технічною відсталістю виробництва, а йнедосконалістю виробничих відносин, засиллям адміністративно-командних методів.Монополія держави на засоби виробництва і продукцію, централізоване плануванняв поєднанні зі зрівняльним розподілом результатів праці позбавляли підприємстваініціативи в пошуках ефективних шляхів розвитку виробництва та поліпшенняякості продукції.

Роль маркетингових каналів і маркетингової логістики вдіяльності компаній розглянута в книгах Штерна Льюіса В., Ель-Ансарі Аделя І.,Кофлана Енна Т. «Маркетинговые каналы» та Джонсона Джеймса, ВудаДональда, Ф., Вордлоу Деніела, Л., Мерфі-мл., Поля П. «Современнаялогистика». Проте в цих книгах мало порушуються питання взаємозв'язкумаркетингових каналів та маркетингової логістики з електронним бізнесом іззастосуванням мережі Інтернет. М. В. Макарова в підручнику «Електроннакомерція» не розглядає переваги застосування електронного бізнесу з точкизору маркетингових каналів та маркетингової логістики. Тому розглянемо перевагизастосування електронного бізнесу для сучасних агропідприємств з точки зорумаркетингових каналів та маркетингової логістики.

Метою даної роботи є визначення основних принципіввикористання інтернету в торговій діяльності підприємств АПК і з'ясуванняспособів оптимізації цієї діяльності.

Виходячи з мети в роботі поставлені наступні завдання

— вивчити суть і перспективи електронноїторгівлі

— проаналізувати форми і види електронної торгівлі

— розглянути організація електронної торгівлі в сучаснихумовах

— проаналізувати стан електронної торгівлі в аграрній сфері

— визначити необхідність використання систем електронноїторгівлі для підвищення ефективності аграрного бізнесу

Об`єктом роботи є електронна торгівля в АПК України.

Предмет – механізм здійснення електронної торгівлі ваграрній сфері.

1 СУТНІСТЬ ЕЛЕКТРОННОЇ ТОРГІВЛІ1.1    Суть і перспективиелектронної торгівлі

Двадцять перше століття – час інформації, час автоматизаціїу різних галузях людської діяльності (наука, промисловість, фінансоваактивність, побут тощо). Комп’ютер, що використовується практично в усіх сферахжиття, став символом сьогодення. У всьому світі інформаційні тателекомунікаційні технології викликають нову індустріальну революцію не меншзначущу, ніж промислові революції минулого, і таку, що матиме вельмидалекосяжні наслідки, що додає величезних можливостей інтелекту людини тастворює нові інформаційні ресурси, які суттєво впливають на спосіб нашоїдіяльності та життя. Це означає: заохочення підприємницького інтелекту, якийстворює можливості для появи нових секторів економіки, що динамічнорозвиваються; розвиток загального підходу до регулювання ринку, спрямованого напідвищення конкурентоспроможності економіки та ринку інформаційних послуг.

До одного з таких секторів економіки відноситься електроннаторгівля, або е-комерція, як її називають на Заході, що розвивається бурхливимитемпами, змінюючи звичні способи ведення бізнесу. Сьогодні в розвинених країнахкількість он- лайнових операцій росте, а компанії на будь-якому ринку і вбудь-якому регіоні світу поспішають включити електронну комерцію у своїбізнес-плани. Великі та малі компанії-професійні користувачі вже прокладаютьшлях до застосування нових технологій для підвищення ефективності своїх системуправління та виробництва. Серед роздрібних продавців також має місце стійкийінтерес до е-комерції, що виражається вже не тільки в дослідженнях даногосегмента ринку, але й у конкретних діях, покликаних забезпечити ефективністьроботи із невпинно зростаючим потоком споживачів.

Під електронною торгівлею розуміються будь-які формиділових угод, при яких взаємодія сторін здійснюється електронним способомзамість фізичного обміну чи безпосереднього фізичного контакту і в результатіякого право власності чи право користування товаром або послугою передається відоднієї особи іншій [21, с. 61]. Іншими словами, електронна комерція – це продажтоварів, при якому як мінімум організація попиту на товар здійснюється черезІнтернет. При цьому спосіб оплати не має значення: розрахунки за покупку можутьздійснюватися навіть готівкою.

Батьківщиною е-комерції прийнято вважати США, де ще в 60-хроках з’явилися перші системи електронної комерції. Застосовувалися вони,здебільшого, транспортними компаніями для замовлення квитків, а також дляобміну даними між різними службами при підготовці рейсів. Спочатку електроннакомерція велася по мережах, що не входять в Інтернет. Для цього були створеністандарти електронного обміну даними між організаціями (Electronic DataInterchange, EDI) – набори правил електронного оформлення типових діловихдокументів: замовлень, накладних, митних декларацій, страхових форм, рахунківтощо. До кінця 60-х років у США вже існувало чотири індустріальні стандарти дляобміну даними в системах управління авіаційним, залізничним і автомобільнимтранспортом.

Оскільки така множинність не сприяла розвитку економіки дляоб’єднання форматів, був створений спеціальний Комітет узгодження транспортнихданих (Transportation Data Coordination Committee, TDCC). Його робота покладенав основу нового EDI-стандарту – ANSI X.12.

Приблизно у той самий час аналогічні події відбулися й вАнглії, хоча в цій країні основною галуззю застосування EDI був не транспорт, аторгівля. Вироблений тут набір специфікацій Tradacoms був прийнятийЄвропейською економічною комісією ООН (United Nations Economic Commission forEurope, UNECE) як стандарт обміну даними в міжнародних торгових організаціях.Цей набір форматів і протоколів називається GTDI (General-purpose Trade DataInterchange).

У 80-х роках почалися роботи з об’єднання європейських іамериканських специфікацій. На базі GTDI міжнародна організація постандартизації ISO сформувала новий стандарт – Electronic Data Interchange forAdministration, Commerce and Transport (EDIFACT, ISO 9735), що використовує затранспортний протокол електронної пошти Х.400.

Оскільки ключем до інформаційного суспільства єкомунікаційні системи, поєднані з розвиненими інформаційними технологіями,ситуація у сфері “заочних” покупок стала якісно мінятися через поширенняІнтернету як глобального середовища інформаційної взаємодії користувачів один зодним. У 1996 році, коли число користувачів Інтернету в світі, за різнимиоцінками, нараховувало 50–60 млн чол. (нині лише в США нараховується більше 100млн. чол.), операцій з електронної торгівлі було здійснено на 300 млрд. дол. У1999 році цей показник збільшився до 1,1 трлн доларів [1, с. 57], у 2003 році –до 2,3 трлн дол.[85]

Е-комерція має безліч форм, у ній все частіше використовуютьсяскладні, інтегровані віртуальні торгові майданчики, що складаються з безлічірізних покупців і продавців. Один із прикладів – eSteel, “горизонтальний”ринковий центр, який зв’язує виробників і постачальників з покупцями в усьомусвіті й надає можливості здійснення он-лайнових покупок і оплати в режиміреального часу. Інший приклад – Covisint, “вертикальний” он-лайновий ринковийцентр. Він дозволяє виробникам автомобілів здобувати всі необхідні для зборкимашини деталі в одному місці.

Електронна торгівля є, операції, проведені за допомогоюмережі Інтернет, в ході яких здійснюються покупки і продажі товарів і послуг.

Електронна торгівля – оптова, роздрібна торгівля, щохарактеризується замовленням, покупкою, продажем товарів з використаннямінформаційних систем і мереж.

Часто відбувається плутанина двох базовихпонять: е- комерції та е- бізнесу.

Згідно визначенню фахівців компанії IBM,електронний бізнес (е-бізнес) — перетворення основних бізнес-процесів придопомозі Інтернет технологій.

Таким чином, е-бізнесом ми називаємо будь-яку діловуактивність, що використовує можливості глобальних інформаційних мереж дляперетворення внутрішніх і зовнішніх зв'язків з метою створення прибули.

Внутрішня організація компанії на базі єдиної інформаційноїмережі (интранет), що підвищує ефективність взаємодії співробітників і щооптимізує процеси планування і управління; зовнішня взаємодія (экстранет) зпартнерами, постачальниками і клієнтами — все це складові частини е-бізнесу.

Електронна комерція є найважливішим складовим елементом е-бізнесу. Під електронною комерцією (е--комерція) маються на увазі будь-якіформи ділової операції, яка проводиться за допомогою інформаційних мереж.

У Україні як «локомотив» розвитку електронногобізнесу можуть виступити перш за все крупні українські компанії. Як вженаголошувалося, для цього вони мають об'єктивні передумови[16]:

— сучасну комп'ютерну техніку і засоби зв'язку;

— корпоративні інформаційні системи з високим рівнемінтеграції;

— виходи в мережу Інтернет, досвід використання Web-технологійі наявність відповідних фахівців;

— фінансові можливості залучення до розвитку електронногобізнесу провідних консалтингових, комп'ютерних компаній, а також компаній, щоспеціалізуються на розробці інформаційних технологій.

Крупні українські корпорації, що мають значні об'ємиекспорту і обширні зовнішньоекономічні зв'язки, просто не можуть дозволити собізалишитися поза простором сучасного світового ринку, в якому все велика часткапочинає доводитися на його електронну частину. Тому вони повинні бути технічноі інформаційно готові якщо не до створення власних галузевих електронних бірж,то, в усякому разі, до активної участі в діяльності тих, що вже існують. Великіоб'єми продажів дозволяють, навіть у разі реалізації на перших етапах незначноїчастини вироблюваної продукції, забезпечувати економічну ефективність своїх електроннихмайданчиків. Слід мати, що багатьма крупними українськими корпораціями,особливо в нафтогазовій галузі, значні об'єми продукції законтрактовані врамках довгострокових договорів, багато хто з яких до того ж виступає якгарантії по довготривалих зобов'язаннях. Тому українські компанії не можутьвільно розпоряджатися всією вироблюваною продукцією. У такій ситуаціїперспективним сектором ринку для впровадження технологій електронної комерціїможе стати оптовий ринок, що розвивається в Європі, дає можливістьреалізовувати додаткові (крім законтрактованих) об'єми продукції надовгострокових умовах. Величезні щорічні об'єми придбання сировини, матеріалів,що комплектують, машин і устаткування роблять ефективним для крупнихукраїнських корпорацій використання такої форми електронного бізнесу, якелектронні закупівлі і проведення електронних тендерів.[12] Витрати тільки напридбання матеріалів у складі собівартості реалізації товарів, робіт, послугскладають в крупних компаніях 3-6%, рахунок тут йде на сотні мільйонів доларівСША. Аналогічні форми електронного бізнесу застосовні в певних масштабах і прирозподілі підрядних робіт в капітальному будівництві. Однією з переваг крупнихкорпорацій при освоєнні електронного бізнесу в умовах України є можливість підключеннядо організації розрахунків і платежів дружніх українських фінансових установ,що користуються довірою у населення і підприємців.[31,с. 25]

І, нарешті, «розкрученість» торгових марокнайбільших українських структур робить можливим їх успіх при розвитку електронноїкомерції типу В2С. Популярність і довіра, якими користуються ці торгові марки,можуть в даній ситуації розглядатися як найважливіший комерційний ресурс, якийотримується іншими компаніями за багато років при значних витратах на рекламу.Для крупних компаній доцільна наступна послідовність входження в електроннукомерцію:

— електронна торгівля непрофільною продукцією, включаючипродукцію дочірніх і сумісних підприємств;

— електронна закупівля сировини і що комплектують,проведення електронних тендерів на постачання матеріалів;

— електронна торгівля основною продукцією. Розрахункипоказують, що переклад на електронну торгівлю всього десятій частині цих ринківз розрахунку на фактичні об'єми 2007 року може принести крупній компаніїекономію понад 5-15 млн. дол. США.[11]

Виникнення і швидке розповсюдження в світі електронногобізнесу обумовлене поряд об'єктивно необхідних для цього умов і передумов. Першза все, це високий рівень комп'ютеризації суспільства. Персональні комп'ютери,широкі, що отримали, розповсюдження у виробництві і побуті, стали матеріальноюосновою переходу більшої частини населення промислово розвинених країн допрактичного оволодіння знанням і навиками користування сучасними інформаційнимитехнологіями. Крім того, для швидкого розповсюдження електронного бізнесунеобхідно, щоб інформаційний і технологічний потенціал Інтернет перевищивдеякий критичний рівень, що відкриває доступ до нього не тільки порівнянообмеженого круга елітарних користувачів, але і широких мас населення. Ще однієюпередумовою електронізації бізнесу є досягнення певного рівня інтеграції(інформаційною і технологічною) внутрішньо корпоративних інформаційних систем іІнтернет. До середини 90-х років умови, необхідні для широкого розповсюдженнянайрізноманітніших форм електронного бізнесу, були досягнуті в багатьохкраїнах. [28, с. 61]

 1.2    Формиі види електронної торгівлі

За останніх 5 років електронна торгівля стала чинникомглобального значення. Спостерігається стрімке її зростання в світі. В Україні вмережі Інтернет функціонує більше 500 електронних магазинів і торговихмайданчиків. Найбільш популярні магазини, торгуючі книгами, компакт-дисками,програмними продуктами, комп'ютерною технікою. Створюються галузеві торговімайданчики (метал, цінні папери). З'явилися холдинги, об'єднуючі ряд Інтернет — магазинів і що декларують щорічний дохід в декілька млн. дол. США.

Разом з традиційними секторами торгівлі«бізнес-бізнес» і «бізнес-споживач» в даний час на ринкупослуг ЕТ можна виділити сегменти pc-commerce, m-commerce, t-commerce. На жаль,достатньо чіткої української термінології в області електронної торгівлі ще несклалася. Основні форми ЕТ реалізуються з використанням персональнихкомп'ютерів і мережі Інтернет: Інтернет — магазини, електронні торговімайданчики, електронні аукціони і Інтернет -біржі.[65]

У країнах Західної Європи і США набули поширення системиінтерактивного кабельного і супутникового телебачення (t-commerce), задопомогою яких користувачі не тільки можуть дивитися відеофільми, але ізамовляти різні товари і послуги. Ці системи, за оцінкою більшості фахівців,надійніші, оскільки на відміну від Інтернет — магазинів реалізуються взамкнутих мережах без прямого доступу покупців до глобальних інформаційнихмереж.

Новим напрямом розвитку електронної торгівлі є використаннязасобів мобільного доступу до мережі Інтернет для здійснення покупок(m-commerce). В умовах України, що має значну територію і низьку щільністьнаселення, а також недостатньо розвинену наземну телекомунікаційнуінфраструктуру у видалених регіонах, безпровідні технології підключення домережі Інтернет можуть мати серйозну перспективу.

Прийнято виділяти чотири напрями електронній комерції:

·       бізнес — бізнес (business-to-business, B2B);

·       бізнес — споживач (business-to-consumer, B2C);

·       бізнес — адміністрація(business-to-administration, B2A);

·       споживач — адміністрація(consumer-to-administration, C2A).

Напрям бізнес-бізнесвключає себе всі рівніінформаційної взаємодії між компаніями. При цьому використовуються спеціальнітехнології і стандарти електронного обміну даними, такі як EDI (Electronic DataInterchange).

/>

Рис. 1.1. Складучасників торгових В2В — майданів

Вигоди від подібної співпраці важко переоцінити. Наприклад,ділер дістає можливість самостійно розміщувати замовлення і стежити за ходом їхвиконання, працюючи з базами даних постачальника і таким чином отримуючинеобхідну інформацію про запаси продукції на складах. Так само і постачальник,маючи підключення до складських баз, може оперативно відстежувати запасипартнера, своєчасно їх поповнюючи. І подібні приклади можна знайти в будь-якійсфері взаємодії між компаніями.

Напрям бізнес-споживачпредставляється найбільшперспективним з комерційної точки зору. Його основу складає електроннароздрібна торгівля. У Інтернет працює велике число електронних магазинів, щопропонують широкий спектр товарів і послуг.[52,с. 61]

Бізнес — адміністрація. Взаємодіябізнесу і адміністрації включає ділові зв'язки комерційних структур з урядовимиорганізаціями, починаючи від місцевих властей і закінчуючи міжнароднимиорганізаціям.

Наприклад, останнім часом в наявності прагнення урядіврозвинених країн і керівництва міжнародних організацій активно використовуватиІнтернет для проведення закупівель товарів і послуг шляхом публікації оголошеньі результатів укладених операцій. Нерідко комерційні структури мають іможливість направляти свої пропозиції в електронному вигляді.

Споживач-адміністрація.

Цей напрям найменш розвинений, проте має вельми високийпотенціал, який може бути використаний для організації взаємодії уряду іспоживача, особливо в соціальній і податковій сфері.

Залежно від ринкової стратегії компанії можливі наступніформи присутності в Інтернет:

·       електронна візитна картка;

·       електронний каталог;

·       електронний магазин.

·       торгові Інтернет — системи

Електронна візитна карткає декількомасторінками з інформацією про компанію і її діяльність. Основна функціяподібного сайту — надати можливість потенційному клієнтові познайомитися зпослугами компанії, аналогічно звичайному бізнес довіднику або рекламномуоголошенню.[21]

Більш просунутою формою інформування клієнта є електроннийкаталогз докладної інформації про товари і послуги, а часто — і зпоточними цінами.

Електронний магазиндозволяєне тільки вибрати товар або послуги, але і оформити замовлення і зробитипокупку через Інтернет.

Нарешті торгова Інтернет — система об'єднує в одне ціле Інтернет- магазин і традиційний магазин, із загальною системою логістики, управліннятоварними запасами і тому подібне.[4]

 
1.3    Організаціяелектронної торгівлі в сучасних умовах

B кінці минулого року американські Інтернет — проекти булистурбовані одним: довести своїм інвесторам, що справи не так вже і погані і щона Інтернет — торгівлі з кінцевим споживачем рано ставити хрест. Вонирозраховували, що сезон різдвяних розпродажів дозволить їм істотно поліпшитисвої фінансові показники. Як видно із звітів, вдалося це небагато чим.Більшість торгових сайтів потерпіли нищівна поразка. У чому причини і в якихцифрах оцінюються втрати?

Американські консультанти протестували один з сайтів іприйшли в жах: 70% відвідувачів не змогли зробити покупку із-за складних інезручних систем реєстрації і пошуку. Запитавши власника сайту, яким чиномперевірявся на зручність користування його клієнтський інтерфейс, консультантипочули: «Ми попросили оцінити сайт наших співробітників – людей, професійнопов'язаних з Інтернетом, знайомих з передовими технологіями обслуговуванняклієнтів і новітніми віяннями в області веб-сервера-дизайну». Після того, якбули враховані зауваження «рядових» відвідувачів сайту, вже 80% користувачівзмогли без особливих проблем зробити покупку.

Отримавши ці дані, консультанти вирішили протестуватипровідні сайти, що продають споживачам модний одяг, книги, компакт-диски,електроніку і іграшки. Результати виявилися невтішними для власниківІнтернет-магазинів Америки: 43% спроб зробити покупку виявилися невдалими. Якщоспіввіднести цю цифру з об'ємом покупок в різдвяні свята, то можна порахувати,що електронні магазини миру втратили суму не менше $14 млрд.[61,с. 31]

Звичайно, об'єми Інтернет-торгівлі в Україні не ті, що вСША. Якщо об'єм ринку В2В, по прогнозах, тільки до 2008 року досягне $1500 млн.,то, відповідно до середньосвітового співвідношення секторів міжкорпоративнихпродажів і продажів кінцевому користувачеві, український ринок В2с в тому ж2008 року складе приблизно $425 млн. Тобто в 2008 році, якщо орієнтуватися надані «Експерта», ринок для Інтернет-магазинів в Україні можна оцінити максимумв $515 млн по найоптимістичніших прогнозах. Проте американські консультанти наоснові своїх досліджень провідних сайтів пропонують рецепти, які дозволятьпідняти продажі мінімум на 20% (а це для українських Інтернет-продавців складепорядка $103 млн в рік).

Середнє співвідношення кількості відвідувачів сайту зкількістю людей, що зробили на нім покупку, за даними The Boston ConsultingGroup, однаково для всього світу і складає 1,8%. З цього виходить, що привідвідуваності торгового сайту в 1000 чоловік в день його власник має праворозраховувати на 18 покупців. Якщо їх немає – значить, погано організованийвіртуальний торговий простір і самий час скористатися рекомендаціямиамериканських консультантів.

Фахівці BCG рекомендують зробити спеціальні зусилля длятого, щоб підвищити співвідношення відвідувачі/покупці хоч би на 10% (до 2%).Нагадаю, що для України це означатиме підвищення оборотів Інтернет-магазинів на$1,5 млн в рік. Ключовою проблемою, на думку BCG, є максимальна простотаоформлення замовлення і платежу.

Для того, щоб чіткіше уявляти собі місце, яке компанія можезайняти у сфері електронної комерції, розглянемо приведену нижче схему.Компанія може проводити широкий спектр товарів, від газу і нафти до програмногозабезпечення, або бути монопродуктовою. Далі розглянемо такий показник, яккупівельна спроможність компанії певної галузі, вона або висока, або низька.Один з можливих сценаріїв наступний: якщо компанія проводить багато видівтоварів, то має сенс створити sell-сайт, який використовуватимуть покупціпродукції. Як приклад можна привести компанію Cisco, вісімдесят чотири відсоткипродажів якої здійснюються за допомогою Інтернету.

У випадку якщо у компанії дуже висока купівельнаспроможність, вона створює buy-сайт. Цей варіант використовують такі компанії,як General Motors, Ford, Chrysler в США. Їх частка в загальному об'ємі бізнесув США складає в даний час сімдесят вісім відсотків. Використовуючи можливостіІнтернету, ці компанії сприяють зростанню ефективності операцій зі своїмипостачальниками.

Альтернатива для решти учасників ринку — електронні торговімайданчики. Компанія може не проводити великого асортименту товарів, алеволодіти достатньо високою купівельною спроможністю і стати учасникомвертикального електронного ринку. А якщо у неї великий розкид напрямівдіяльності, таких, як, наприклад, транспортні послуги, фінансові послуги абощось ще, їй необхідно націлюватися на участь в горизонтальному електронномуринку.

Створюючи ринок, компанія може піти декількома шляхами.По-перше, можна створити групу, зібравши голоси потенційних учасників. З цієюметою проводяться дослідження крупних компаній; якщо ідея їм сподобається, вонистануть учасниками створюваного ринку. Інший варіант, коли декілька компаній,наприклад General Motors, Chrysler, Ford, утворюють єдиний товарний ринок іпропонують приєднатися до нього ще одній компанії, скажемо Volkswagen. Третійваріант — створення ринку «з нуля», адже ринків для багатьох товарів,наприклад пластмаси, раніше просто не існувало.[26]

А чи повинні всі так вже прагнути працювати на новихринках? Навіть американські консультанти вважають, що в багатьох галузяхелектронна торгівля ще довго не займатиме значної частки ринку. Кінець кінцемефективність використання електронного майданчика залежить від галузі, від видувиробничої діяльності. Якщо копання проводить предмети споживання, то ціновийтиск ринку на компанію набагато вищий, тому що товари взаємозамінні. Іншийприклад: витрати процесу, наприклад, в галузях сфери обслуговування простовеличезні, вони досягають сорока відсотків. Такі компанії зможуть значнозаощадити на витратах при покупці, використовуючи електронну торгівлю. Разом зтим, вони можуть процвітати і не використовуючи B2B, продовжуючи працювати застарою схемою, і дійсно знаходитимуть постачальників, які запропонують їмвигідну ціну. Вони скажуть: «Американська економіка неефективна, тому щовона витрачається на інтернет-технології», — і все залишиться як і раніше.

Але ми вже зараз спостерігаємо приголомшливі зміни вспособах ведення бізнесу, бачимо появу нових бізнес — стратегій. Компаніїповинні бути в змозі дуже швидко міняти напрям свого бізнесу. Якщо вони зможутьце робити, то отримають значні переваги. Раніше, щоб почати працювати, менінеобхідно було знайти постачальників, чим займався маркетинговий відділ,близько сотні чоловік. Після того, як постачальники були знайдені, я вів з нимипереговори. Паралельна така ж співпраця йшло з фірмами, що займаються дизайном,забезпечують розповсюдження. Виробництво завжди супроводжували тисячі подібнихпроцесів.[31]

Зараз, якщо у підприємства виникають труднощі з пошукомпостачальників, воно може використовувати Інтернет. В даний час через ньогоможна здійснювати вже до п'ятдесяти відсотків подібних операцій, а протягомнаступних чотирьох років можна повністю перемкнутися на цей ринок. Що цеозначає? Традиційний, звичний спосіб роботи з одними і тими ж постачальниками,дистриб'юторами, роздрібними торговцями повністю зміниться. Якщо інша компаніязапропонує товар за вигіднішою ціною, підприємство купуватиме у неї,електронний ринок дозволяє йому це зробити, покаже безліч постачальників, уяких товар дешевший. Наступного разу, коли підприємству знов знадобиться щоськупити, воно протягом доби знайде третього, четвертого постачальника, які зацей час встигнуть перебудувати свою роботу так, щоб запропонувати підприємствуще вигідніші умови і ціни.

Тим часом масовий перехід до електронної торгівлі викликаєпобоювання за долю ринків. І багато хто побоюється, чи не приведе одночаснийвихід на єдиний ринок великого числа учасників, що не стримуютьсяадміністративними межами, до значних коливань цін і, відповідно, прибуткукомпаній — учасниць ринку?

Але ж і швидкість здійснення операцій значно зросте,збільшиться їх кількість, так що і прибуток компаній буде рости. І дедалібільше прибуток, що отримується компанією в умовах нової бізнес-середи,залежатиме від ряду чинників. Перший — зниження товарних витрат, витрат натовари, що купуються. Другий — зниження витрат на процес здійснення самоїоперації, що, до речі, дає більше, ніж економія на витратах на продукти.Підприємство економить, відмовляючись від послуг посередників з пошукупартнерів, витрат на ведення переговорів з ними, висновок операцій з ними,укладаю угоду виходячи з прямої пропозиції, зробленої через Інтернет. Третій — зниження так званих перспективних витрат, тому що спрощується процес взаємодіїкомпаній з іншими компаніями, і їм не потрібно буде використовувати довгийланцюг посередників, через який виробник вимушений взаємодіяти здистриб'юторами, постачальниками, роздрібними торговцями.

Електронний ринок дозволяє з найменшими витратамипогоджувати ефективність діяльності всього ланцюжка постачальників. Якщопідприємство довіряє своєму замовникові, а він — своєму, разом вони можутьстворити товар, який матиме попит. Тобто вони зможуть спрогнозувати попит на товарі, отже, проводити тільки те, що буде куплене. Таким чином, автоматизаціяпроцесу покупки дозволить значно збільшити прибуток, а значить, і річнийдохід.[22]

Ще одне побоювання, що стосується перспектив електронноїторгівлі, пов'язане з вірогідною монополізацією деяких глобальних ринківособливо крупними гравцями, які диктуватимуть свої умови решті не тількикомпаній, але і цілих країн.[13, с. 55]

Але потрібно підкреслити, що тільки крупні компанії, щомають високу купівельну спроможність, можуть добиватися низьких цін, тоді яквсі останні не в змозі це робити. Але електронна комерція допомогла, наприклад,всім лікарням в Європі уникнути такої небезпеки. Вони створили спільнийелектронний ринок, і тепер європейські клініки можуть купувати наркотичні речовинитам, а не у крупних фармацевтичних компаній, таких, як Johnson & Johnson,за їх страшною ціною.

Крупним компаніям набагато простіше самим створитиелектронний майданчик, через неї чинити тиск на дрібніших покупців і отриматиперемогу. Маленьким компаніям створення таких майданчиків допомогло б більше,але сьогодні вони цього зробити не можуть.

Новітні технології, зокрема EDI (Electronic DataInterchange, прямий обмін даними між прикладними системами різних компаній,наприклад системами управління виробництвом, складського обліку, бухгалтерії. — «Експерт»), використовують зараз тільки два відсотки компаній. Чому?Є декілька причин, і найбільш важлива — їх дорожнеча. Висока ціна технологійпояснюється перш за все тим, що їх розробкою займаються в основному приватнікомпанії. Другою причиною є необхідність залучення висококваліфікованихфахівців, що володіють необхідними знаннями і навиками в даній області. Інарешті, необхідно пам'ятати, що, якщо підприємство захоче встановити,наприклад, EDI, їй знадобляться на це місяці, і з цих пір воно не змиє вженічого змінити.[25.с. 45]

Все вище перелічене створює користувачам технологій певнітруднощі. Але їх необхідно подолати, якщо компанія хочете працювати в областіB2B. А в умовах вільної конкуренції використання технологій компаніяминеминуче, і, якщо відповідні технології будуть найдені, це зробить бізнеспроцеси легко здійсненними, доступними, безпечними. І допоможе змінити спосібведення бізнесу. Проте серйозні зміни відбудуться лише тоді, коли новітехнології зможуть застосовувати все. Звичайно, вони працюватимуть, навіть якщоїх використовують всього два відсотки компаній, присутніх на ринку, алепотрібні технології, які застосовувалися б всіма.[10]

На зорі електронної торгівлі був висунутий постулат, щонезабаром став класичним: «Торгівля стане краще, швидше, дешевше… але зцих трьох бажаних характеристик ви можете вибрати тільки дві».

Будь-яка модель електронної торгівлі повинна дозволитикомпанії використовувати Інтернет, щоб:

·       поширювати інформацію і послуги швидше, ніж задопомогою яких-небудь інших маркетингових каналів;

·       значно знижувати трансакційні витрати впорівнянні з іншими каналами розподілу;

·       забезпечити реальну доступність товарів іпослуг 7 днів в тиждень, 24 години в добу (звичайно, далеко не кожен почнезамовляти в три години ранку, але якщо кому-небудь все-таки прийде в голову,цей потенційний покупець дуже засмутиться, якщо сайт продавця не зможе тут жезадовольнити його бажання);

·       дозволяти покупцям знайти саме ті товари, якіїм потрібні, за допомогою новітніх технологій пошуку, що знімають необхідністьв дорогому торговому персоналі;

·       нарешті, робити все це без затримок і помилок,властивих посередникам.

Партнери і споживачі почали чекати від електронних компанійсаме задоволення всім трьом критеріям. Фірми нового зразка поступово сталистандартом електронної компанії, і стала зрозуміло, що якість сервісу, йогошвидкість і відносна дешевизна тепер невідокремлені один від одного і єобов'язковими атрибутами електронної торгівлі.[16]

Лідери електронної торгівлі повинні пропонувати товари іпослуги абсолютно нового типу в рамках своєї галузі, щоб вигідно відрізнятисявід конкурентів.

Виграють більше всіх той, кому вдасться першим знайти вірненоваторське рішення, що виводить його компанію на принципово новий рівеньелектронної торгівлі.[2]

З кожним днем в Україні стає все більше людей, що купуютьтовари через Інтернет. Інші могли б робити покупки в Інтернеті, але поки незважилися. Є категорія людей, які віртуальному середовищу взагалі не довіряютьі нічого там купувати не збираються. Інтернет магазином є сайт, на якомувиставлені пропозиції товарів або послуг і передбачена можливість замовленнятовару або платної послуги в режимі on-line, зокрема по електронній пошті.

На жаль, магазини рідко проводять анкетування купівельноїаудиторії: опити вимагають витрат, і не всі магазини можуть собі це дозволити.Проте, продавцям важливо знати, яка публіка заходить на сайт магазина і якийдохід потенційного покупця. Великою підмогою в цьому питанні можуть бути дані,зібрані аналітичними службами. Більшість Інтернет-маркетологів при підготовціданих частіше покладаються на такий інструмент, як рейтинги і лічильникивідвідин web- сторінок. Така статистика дозволяє з високим ступенем точністьвизначити переваги Інтернет аудиторії. За даними Rambler.ru, в робочі часи по робочихднях годинна аудиторія Рунета, тобто число користувачів, що відвідували Мережупротягом години, складає близько 250 тисяч чоловік, добова аудиторіянаближається до півтора мільйонів. Основна частина відвідуванняІнтернет-магазинів доводиться на робочі дні, а у вихідні відвідуваністьдекілька падає. Видно, покупці користуються можливістю доступу в Інтернетпереважно на роботі. Покупки в Інтернет-магазинах роблять не тільки приватнихосіб, але і малий бізнес: наприклад, невеликі організації часто купуютьконторське устаткування і канцтовари для офісу.

Успіх електронної торгівлі багато в чому залежить від того,як поставлена система доставки і розрахунків. Оплата товарів і послуг, запропонованихв Інтернеті, через традиційні банківські установи, що приймають оплату відгромадян готівкою, може проходити із затримками. Зміцнення інфраструктуриелектронної комерції повинне супроводжуватися наведенням ладу в роботіструктур, здійснюючу доставку і оплату. Форми оплати в Інтернет- торгівліможуть бути самими різними: готівкою, післяплатою при отриманні товару поштою,банківським переказом, поштовим переказом, пластиковою картою, електроннимигрошима (в цьому випадку магазин і покупець повинні бути зареєстровані в однійз існуючих систем цифрових платежів). [26]

Істотного зростання кількості Інтернет-магазинів в регіонахчекати поки не стоїть. Зрозуміло, це не стосується регіональних філій крупнихмагазинів. Є ніші, які зайняті достатньо крупними компаніями, що працюють наринку Інтернет-торгівлі багато років. Швидше за все, будуть створеніспеціалізовані підрозділи магазинів, що діють, орієнтовані на обслуговуваннязамовлень, що поступають з регіонів.

Багато в чому успіх бізнесу B2C пов'язаний з розвиткомтелекомунікацій. В рамках СНД вже сформувалися більш менш активні торгові зони,що охоплюють Україну, Білорусію, Урал і Далекий Схід.

/>

Рис. 1.2. Мережапередачі даних

До недавнього часу найбільш товарами, що часто купуються вІнтернеті, були програмне забезпечення, що комп'ютерні комплектують, книги,аудіозаписи на CD, відеофільми на касетах VHS і DVD. Проте сьогодні відвідувачіІнтернет-магазинів почали набувати і дорожчих товарів. Помітну активністьпочали проявляти торгові майданчики, що представляють антикварні магазини,художні галереї, салони мистецтва, що пропонують витвори образотворчогомистецтва, ювелірні вироби, меблі, предмети розкоші. Характеристики такихтоварів, як книги, музичні записи, вино, бізнес-сувеніри і парфумерія, частобувають відомі покупцеві ще до походу на сайт, оскільки часто достатньо знатиім'я виробника, щоб ухвалити рішення про покупку[32]. А ось делікатеси,пропоновані найбільшими Інтернет гастрономами, надихають небагато. Українці, щокупують продукти харчування в Мережі, поза сумнівом, відчувають себе героями.Для більшості українців ковбаса з Інтернет магазина все ще є екзотикою.Говорять, що скоро з'явиться такий вид послуг, як віртуальна примірка одягу.Сьогодні ж придбання одягу без примірки вимагає від покупця певної сміливості.Припустимо, ви звикли носити джинси Levi’s 501-ої моделі. Якщо ви знаєте свійрозмір і точно знаєте, що хочете купити саме ту модель, ви можете сміливовідправлятися у віртуальний магазин для оновлення гардероба. Навіть стилісти івізажисти також почали пропонувати свої послуги в Інтернеті. Вже сьогодні виможете без проблем підібрати програмними методами відповідну модель зачіски вМережі. У моду входять інтерактивні творчі сервіси. У Інтернеті є магазини, деклієнт сам конструює меблі для кімнати або офісу, сам збирає комбінацію зготових елементів різних конфігурацій, за яку готовий платити гроші. У якомусьсенсі це розвиваючий інтерактивний сервіс, спонукаючий до творчості. Знаючиреальний розмір простору, куди повинні встати меблі, можна самому сконструювативіртуальний інтер'єр. Навіть якщо така гра не завершиться покупкою, в такомусервісі є певна користь: це цікава іграшка для дорослих і дітей. Особливоактивно розвивається в Мережі торгівля побутовою технікою. На сайтах крупнихмосковських магазинів успішно продаються комп'ютери, стільникові телефони,кухонне устаткування і оргтехніка. Як правило, ці товари забезпечені технічнимихарактеристиками, фотографіями і описом в стандартній і доступній формі.Оснащеність Інтернет-магазинів апаратними і програмними засобами веденнябізнесу неоднакова. Деякі магазини приймають замовлення по електронній пошті.Інші взагалі повідомляють лише номер телефону і поштову адресу, куди сліднаправити замовлення[28].

Із-за недостатнього розповсюдження електронних карт дляоплати покупок в Інтернет- магазинах основна маса розрахунків відбуваєтьсяготівкою при отриманні замовлення. В цьому випадку кур'єр виконує ще і ролькасира. Найбільш популярні способи оплати в порядку убування: оплата готівкоюпри отриманні замовлення (більше 75% покупок); більше 60% магазинів приймаютьоплату через банк; меншину складають покупки, оплачувані через мережеві системиабо за допомогою платіжних пластикових карт. Недостатня популярністьпластикових карток частково пояснюється і недовір'ям, укоріненим в масовійсвідомості. Не всі упевнено в тому, що привезуть саме той товар, якийоплачується заздалегідь. Проте, недовір'я поступово поступається місцем бажаннюкористуватися благами цивілізації, зокрема електронними платежами.

Успіх того або іншого Інтернет-торгового ресурсувизначається не тільки тим, що саме можна там купити, але і тим, наскількинаочно і повно представлені предмети, що продаються. Переваги Інтернет-вітриниполягають в тому, що вона завжди доступна, до неї можна у будь-який моментповернутися і уважно ознайомитися із споживчими властивостями і зображеннямзапропонованого товару. Зрозуміло, вибір товарів в Інтернеті не завждизакінчується покупкою. Дуже часто вітрини Інтернет-магазинів використовуютьсяяк інформаційні ресурси, що дозволяють отримати докладну характеристику товару,побачити його фотографію, вибрати кращу модель, порівняти існуючі ціни наоднотипні товари або послуги, прочитати коментарі, що залишаються іншимипокупцями. Подача замовлення здійснюється в режимі on-line або по електроннійпошті. Якщо Інтернет-магазин має достатньо стабільну відвідуваність, у нього єшанс добитися успіху. На якомусь етапі він може навіть обійтися без постійноїрекламної підтримки. Як правило, на відвідуваність впливає маса чинників: часдоби, можливості доступу користувача в Інтернет, свята, канікули. Нові явища вжитті регіонів – віялові відключення електрики – теж впливають навідвідуваність. Деякі магазини прагнуть до того, щоб у них на сайті була більшесупроводжуючої інформації, наприклад, онлайнові консультації фахівців зпобутової техніки або відгуки читачів на книгу, що продається, або новий CD.Все це створює атмосферу, що спонукаєпокупця ухвалити позитивне рішення про покупку. Створення позитивного іміджусайту вельми корисно. Були випадки, коли покупці магазинів, представлених врейтингу Rambler’s TopShop зверталися до керівників проекту TopShop як доавторитетного журі з скаргами такого роду: «Ви тримаєте магазин N в своємурейтинговому списку, а мене там погано обслужили». Негативна інформація увіртуальному середовищі розповсюджується дуже швидко.[38]

Сенс публікації і постійного оновлення добровільногорейтингу Інтернет-магазинів швидше не в тому, щоб порівнювати, який з магазинівкраще і крутіше, а в тому, що користувачам потрібний каталог і рубрикатор. Тутдух конкуренції відступає перед необхідністю знати реальне положення справ втому або іншому сегменті е-торгівлі. Ідея рейтингового каталогу достатньопроста. Це елементарний рубрикатор, де сайти збудовані в певному порядку.Користуючись статистикою покупок або відвідин, можна визначити ступіньпопулярності сайту, час пікових навантажень, характер запитів, що направляютьсявідвідувачами і багато що інше. Рубрикація в TopShop’е влаштована за іншимпринципом, ніж у Top100. Це обумовлено перш за все тим, що у TopShop і Top 100різних цілей. Рейтинг TopShop мобільніший, краще відображає поточну ситуацію наринку Інтернет-торгівлі. На сайті наочно показана динаміка надходженнязамовлень, регулярно міняються дані, що публікуються в прайс-листах. Учасникирейтингу зуміли обзавестися власною службою доставки. Сьогодні в рейтингуRambler’s TopShop зареєстровано майже 2 тисячі великих і малих Інтернет-магазинів.У цей престижний «клуб гідних» приймаються лише ті, хто повністю відповідаєвсім вимогам, що пред'являються до учасників рейтингу. Беручи участь в рейтингумагазинів, маленька компанія може піднести свій каталог не менш гідний, чим більша.При створенні рейтингу основним завданням була об'єктивність і повнота.[5]

В Україні почала з'являтися велика кількість різноманітнихінтернет- проектів. Це такі проекти, як

— проекти за поданням платного контента,

— проекти електронних торгових майданчиків,

— інтернет-аукціони,

— різнорідні портали,

— інтернет-магазини і ін.

Одним з найпопулярніших бізнесів в інтернеті сталостворення інтернет-магазина або інакше модель B2C (B2C, business-to-consumer — продаж товарів і послуг приватним особам). [46]

Що було обумовлене стрімкими темпами розвитку подібногороду проектів на заході, в першу чергу, Amazon.com. А також, це пов'язано зтим, що дана модель бізнесу інтуїтивно найбільш зрозуміла більшості українськихпідприємців. По суті, це реалізація схеми звичайного торгового підприємства ззастосуванням новітніх технологій. Експлуатується властивість мережі інтернет,що в одне і теж місце (на сайт компанії) може одночасно прийти необмеженакількість потенційних покупців. Так, на сайти магазинів Amazon.com, eToys.com удень приходять декілька мільйонів відвідувачів. Жоден реальний offline магазинне витримає такого напливу. Плюс до цього, потенційна можливість скороченнявитрат за оренду приміщення, кількості персоналу, можливість представленнявеликої номенклатури видань і тому подібне

Розглянемо загальну схему роботи бізнес моделі B2C, якувикористовують більшість підприємств.

Принципова схема роботи моделі B2C: через мережу Інтернетпокупець за допомогою броузера заходить на web-сайт інтернет-магазина. Web-сайтмістить електронну вітрину, на якій представлені каталог товарів (з можливістюпошуку) і необхідні інтерфейсні елементи для введення реєстраційної інформації,формування замовлення, проведення платежів через інтернет, оформлення доставки,отримання інформації про компанію-продавцеві і on- line допомогу.

Реєстрація покупця проводиться або при оформленнізамовлення, або при вході в магазин. Після вибору товару від покупця потрібнозаповнити форму, в якій указується, яким чином буде здійснена оплата і доставка.Після закінчення формування замовлення і реєстрації вся зібрана інформація пропокупця поступає з електронної вітрини в торгову систему інтернет-магазина. Уторговій системі здійснюється перевірка наявності товару, що зажадався, наскладі, ініціюється запит до платіжної системи. За відсутності товару на складіпрямує запит постачальникові, а покупцеві повідомляється про час затримки. [44]

В тому випадку, якщо оплата здійснюється при передачітовару покупцеві (кур'єром або післяплатою), необхідне підтвердження фактузамовлення. Найчастіше це відбувається за допомогою електронної пошти або потелефону. При нагоді оплати через інтернет, підключається платіжна система.Після повідомлення про проведення on-line платежу торговою системою формуєтьсязамовлення для служби доставки.

Однією з головних перешкод широкому розповсюдженнюелектронної комерції в Україні, особливо по напряму В2С (споживач-бізнес), євідсутність адекватних сучасних систем безготівкового розрахунку.Розповсюдження системи пластикових карт, що почалося, різко загальмувалосяпісля серпневого 1998 року фінансової кризи. В даний час лише в крупнихІнтернет-магазинах можна розплатитися за допомогою недебетових карт. Удрібніших — готівкою з кур'єром або через систему CyberPlat (для чого потрібнийрахунок у відповідному банку) післяплатою, через Ощадбанк, поштовим переказом.Освоюються і прогресивніші технології розрахунків в Інтернет. Так, деякіУкраїні банки вже в 1999 році почали освоювати системи електронних платежів, щодозволяють набувати товарів в Інтернет-магазинах. У основу таких системзакладається технологія «цифрової готівки» або електронних гаманців.

Електронний гаманець є клієнтською програмою, що дозволяєпереводити і отримувати гроші, зберігати їх в Інтернет-банку, конвертувати,виводити з системи на звичайні банківські рахунки, проводити ряд іншихоперацій. В даний час за допомогою цієї технології розрахунків можна купититакі товари і послуги, як доступ в Інтернет або послуги комп'ютерної телефонії,довідки про прогноз погоди, адреси служб знайомств, пейджинговий зв'язок.Технологія цифрової готівки має високий ступінь конфіденційності інформації ізахисту від підробок, фальсифікацій і копіювання.

Слід зазначити, що в Україні успіх розвитку електронногобізнесу типу В2С істотно залежатиме від можливості завоювання необхідного рівнядовіри населення до компаній, що продають товар через віртуальний магазин.Непрямою ознакою перспективності роздрібного сектора електронного ринку Україні,а також гострій конкуренції, що наближається, в українській частині Інтернет єпожвавлення інвестиційної активності в цьому напрямі.

Останнім часом ейфорія у сфері електронної комерції не тещоб пройшла, а швидше змістилася з області близьких і зрозумілих кожномуобивателеві B2C-проектів в область B2B-проектів.

В Україні з урахуванням її специфіки найбільші перспективимає розповсюдження В2В напряму електронного бізнесу. Слід зазначити, що і вкраїнах, де електронна комерція набула найбільш широкого поширення, на цей виделектронного бізнесу доводиться близько 80% його загального об'єму. Але навітьі в цих країнах з подальшим просуванням в Інтернет-бізнес крупних компанійреального сектора експерти зв'язують новий етап розвитку електронної комерції.

Основні вигоди від участі в електронній комерції підприємствареального сектора отримують в результаті:

·       збільшення об'ємів реалізації вироблюваноїпродукції;

·       підвищення ефективності унаслідок зниженнякомерційних витрат (завдяки Інтернет-комерції продавці отримують повнуінформацію про запити клієнтів. Це дозволяє відмовитися від дорогогоскладського зберігання товару);

·       зниження витрат на придбанняматеріально-технічних ресурсів.

В результаті структурної перебудови економіки, що відбуласяна початку 90-х років, були кардинально порушені економічні зв'язки міжпідприємствами і їх споживачами. Ситуація ускладнюється наступними специфічнимиособливостями підприємств:

·       витрати на транспортування надзвичайно великічерез те, що підприємства рознесені на величезні відстані, а комунікації ітранспортні засоби характеризуються високим ступенем зносу і енергоємністю;

·       багато крупних підприємств, особливопідприємства військово- промислового комплексу, частково поміняли асортиментпродукції, що випускалася, унаслідок зниження об'єму державного замовлення;

·       взаємодія продавців і покупців забезпечуєтьсядовгими ланцюжками посередників;

У зв'язку з цим у вітчизняних підприємств і їх клієнтівіснують наступні потреби, які можуть бути задоволені за допомогою В2В- проектів:

Покупці устаткування і комплектуючі дістають можливістьпонизити ціну в результаті конкуренції між виробниками і, таким чином, отриматиекономічну вигоду. З іншого боку, виробники рідкісного устаткування можутьпідвищити ціну в результаті конкуренції покупців. В цілому можна сказати, що врезультаті функціонування торгової системи реалізується ефективнішеціноутворення, ніж у разі окремих операцій, рознесених в часі і просторі, колиможе виникати монопольна перевага в результаті асиметрії інформації.[33]

Реалізація механізму швидкого пошуку пропозицій на покупкуі продаж устаткування і що комплектують забезпечує значне зниження витрат, щопов'язаних з цією процедурою, мають невиробничий характер. Слід зазначити, щознижуються витрати як з боку виробників, так і з боку споживачів (реклама,зв'язок і додатковий персонал), відпадає потреба у використанні широкоїпосередницької мережі.

У підприємств існує можливість здійснювати плануваннявиробництва, маючи в своєму розпорядженні при цьому розгорнену картину ринку,значно понизивши при цьому витрати на маркетингові дослідження. Так, наприклад,цьому сприяє статистика, що безперервно накопичується, про існуючі об'ємивиробництва і збуту продукції. [8]

Розглянемо типовий приклад взаємодії постачальника іспоживача в секторі економіки business-to-business. Співробітник фірми-покупцядзвонить менеджерові фірми продавця. З'ясувавши всі особливості товарів абопослуг, які він хоче замовити, співробітник фірми-покупця ухвалює рішення пропокупку і запрошує у менеджера рахунок. Для цього менеджерові фірми-продавцю потрібнікоординати покупця, як мінімум назва фірми, телефон і факс, на який потрібнослати копію рахунку. Для підготовки рахунку менеджерові потрібний певний час.Коли рахунок готовий, менеджер пересилає його факсом в співробітникові фірмипокупця. Це теж нерідко віднімає багато часу і зусиль, оскільки при поганомутелефонному зв'язку доводиться кілька разів повторювати факс, а потім щезвіряти по телефону з приймаючою стороною суми і номера банківських рахунків. Всередньому всі описані вище процедури займають половину робочого дня.

Якщо ж співробітник фірми-покупця зайшов на сайт продавця,ознайомився з каталогом товарів, вибрав потрібні йому позиції в потрібнійкількості, ввів координати своєї компанії, то він виконав всі необхідні длявиписки рахунку операції самостійно. Результатом дій покупця по он-лайновомузамовленню товарів і послуг повинен бути саме рахунок. Причому необхідний длярахунку друк і підписи обов'язково повинні бути присутніми на web-сторінцірахунку, що згенерував на web-сайті продавця у вигляді картинок. Тоді такийрахунок, роздрукований покупцем з web-броузера вже нічим не відрізнятиметьсявід копії, присланої йому факсом.

Таким чином, при збереженні традиційного для сектора B2Bспособу оплати банківським переказом, значно спрощується і прискорюєтьсяпроцедура оформлення замовлення, даючи її учасникам наступні переваги:

·       Економляться ресурси і час як продавця, так іпокупця. Наприклад, скорочується час телефонних з'єднань для переговорів іпередачі факсів.

·       Виключаються помилки, які можуть виникати інакопичуватися на будь-якому етапі оформлення замовлення старим, традиційнимспособом.

·       Виключається багато можливостей помилки привиконання замовлення продавцем.

·       Знижується час обслуговування замовника. Цеприводить до підвищення лояльності замовника до продавця і до підвищенняоборотів продавця. [51]

З'являються додаткові можливості для супроводу івідстежування виконання замовлення продавцем

Потенціал електронної торгівлі В2В вельми високий. У США іЄвропі спеціалізовані галузеві портали по хімії, автозапчастинам, металургії,«нафтянці» і продуктам харчування приносять мільярди доларів в рік.Типова схема організації бізнесу така: ініціативні фірми створюютьІнтернет-компанію, яка забезпечує доступ до ресурсів, сервіс і безпеку торгів іотримує за це відсотки від операцій. При такому підході перетвориться вся схемазбуту і збутової і маркетингової діяльності підприємств, забираються зайвіланки в ланцюжку виробник- дистриб'ютор- ділер- посередник- покупець, істворюються передумови для операцій «безпосередньо». Приклад — спеціалізована електронна біржа, в створенні якої беруть участь Microsoft ічотири найбільші аерокосмічні компанії — Boeing, Raytheon, Lockheed Martin іBAE Systems з Великобританії. На біржі проводитимуться аукціони і тендери, атакож продаватися що комплектують до авіаційної техніки. Всі учасники проектуволодітимуть рівними пакетами акцій, при цьому 20% акцій резервуються длямайбутніх партнерів. На думку експертів з Forrest Research, об'єм торгів набіржі може до 2008 року досягти 2,7 трлн. дол. в рік. [33]

Іншим стимулом впровадження сучасних інформаційнихтехнологій матеріально-технічного постачання є економія витрат при придбаннівиробничих ресурсів (машин, устаткування, сировини і матеріалів, палива,енергії і тому подібне). За даними компанії Anderson Consulting, у сферіреальної економіки впровадження Інтернет-систем інтеграції каналів постачаньдозволяє понизити вартість вироблюваної продукції на 5-15% — в зв'язку, 11-20%- при виробництві комп'ютерів, 29-39% — електронних компонент, 3-5% — харчовихдобавок, 15-25% — в лісопереробці, 3-5% — у вантажних перевезеннях, 10-15% — вЗМІ і рекламі, 5-15% — в нафтогазовій і 11- 15% — в сталеливарній промисловості.

2 АНАЛІЗСТАНУ ЕЛЕКТРОННОЇ ТОРГІВЛІ В АГРАРНІЙ СФЕРІ2.1 Аналізвідвідуваності (аграрних) сайтів

Ми провели аналіз найбільш відвідуваних аграрних сайтів закількістю відвідувачів. Результати рейтингу представлені у таблиці 2.1. Встановленолідер – це Торгова система — ЗЕРНО ОН-ЛАЙН (http://www.zol.ru/)-сайт, який пропонує велику кількість підприємств, які пропонують продукціюагропромислового комплексу, з різних країн стран-СНД.

Таблиця 2.1

Найбільшвідвідувані аграрні сайти[69]

№ Назва торгового майданчика відвідувачі хости візити Кількість сторінок 1 Торгова система — ЗЕРНО ОН-ЛАЙН

2,430

+1,916

2,213

+1,682

19,515

+16,772

1,563 2. Селянські відомості

1,680

+1,282

1,624

+1,209

6,004

+4,857

101 3. АПК-ІНФОРМ. Краща інформація про сільськогосподарський ринок

909

+629

901

+606

3,529

+2,520

97 4. ЗЕРНО на IDK.ru. Торговий майданчик N1 в Росії

856

+650

866

+589

7,277

+6,034

511 5. Російський круп'яний портал — Крупа Зерно Устаткування

687

+521

684

+510

2,612

+2,100

86 6. ЗАТ Науково-виробнича корпорація «НК лтд»

644

+434

663

+439

12,207

+8,863

27 7. AGRORU.com. Сільське господарство Росії

549

+372

578

+395

1,826

+1,132

508 8. Об'єднаний форум бджолярів

517

+205

548

+215

6,427

+3,567

7 9. OilWorld.ru — Всі масла миру, ціни, каталог.

455

+384

427

+355

2,481

+2,154

22 10. Агрофірма «Аеліту» — оптовий продаж насіння

352

+206

372

+218

4,360

+2,532

1,330 11. Портал Російського аграрного руху

345

+255

344

+254

1,323

+1,082

96 12.

«ПроАгро» — інформація для професіоналів агробізнеса

290

+186

293

+185

1,015

+383

305 13. ПЧЕЛАНДІЯ — спеціалізований бджільницький сайт

265

+105

278

+114

1,083

+473

312 14. НПП «Агротехніка»

176

+157

239

+220

847

+689

246 15. Agroferma.com -информационно-торговый портал АПК

216

+137

220

+137

516

+352

89 16. Pchelovod.COM

211

+125

218

+127

2,136

+1,488

498 17. Агропоїськ — пошук по аграрних сайтах

221

+83

218

+83

346

+155

51 18. Зерновий портал центрального черноземья

217

+181

213

+176

1,081

+966

223 19. Агропромисловий портал Півдня Росії

196

+152

200

+154

687

+601

217 20. Центр «Совекон»

189

+126

187

+121

695

+537

88 21. Агро Перспектива — інформація про ринки сільгосппродукції

167

+106

178

+106

538

+290

213 22. Агросправка — колгоспи РФ

177

+143

174

+137

739

+544

320 23. Група компаній Гавріш

150

+82

153

+84

443

+217

153 24. Фермер.Ру — головний фермерський портал Росії

148

+49

150

+45

961

+375

335 25. Вебптіцепром.Ру — галузевий портал по птахівництву

144

+93

148

+89

778

+506

42 26. АГРОТВ Перше аграрне телебачення

145

-4

148

+5

165

+4

6 27. Агропромисловий комплекс Алтайського краю

155

+144

144

+132

903

+868

176 28. Агрофірма «Седек»

128

+56

142

+65

691

+384

33 29. AGRO.ru — агропортал, сільське господарство, агропромисловість

137

+115

137

+114

815

+680

36 30. Портал «Агроринок Херсона»

114

+52

127

+59

447

+143

16 31. МІРАТОРГ

115

+96

112

+93

557

+438

102

Розглянемо стан відвідуваності аграрних сайтів наприкладі наступних електронних торгових систем: AGROTORG.net таagrorynok.com.ua.

Торгова система AGROTORG.net дає можливість знаходитиділових партнерів, а також продавати і купувати товари і послугиагропромислового комплексу і супутніх галузей.

Основу системи AGROTORG.net складає каталог товарів іпослуг, який формується учасниками системи.

Для продажу товарів/послуг компанія (користувач) повиннареєструватися в системі, що дає можливість створити своєвеб-сервер-представництво (сайт) і виставити товари/послуги на продаж, якіпотрапляють в загальний каталог і у відповідну рубрику.

У системі AGROTORG.net компанії можуть безкоштовно створитисвоє веб-сервер-представництво і розміщувати товари/послуги або скористатисяплатним сервісом.

/> 

/>

Рис.2 1 Процентне співвідношення відвідувачівсайту

AGROTORG.net у 2007р

Безкоштовне представництво компанії включає:

опис компанії ( коротке і повне)

логотип (якщо логотип не указується, то автоматичновстановлюється прапор країни реєстрації компанії)

адресну і контактну інформацію

можливість розміщення на продаж необмеженої кількостінайменувань товарів/послуг (опис товара+фото)

можливість розміщення потреби компанії в товарах/послугахбез обмеження.

Введення товарів і послуг здійснюється після реєстраціїпредставництва компанії. При необхідності можна редагувати всі записи, додаватиабо видаляти їх.[26]

Після введення товари/послуги автоматично включаються взагальний каталог у відповідну рубрику.

Крім того, в системі є дошка оголошень, куди можна написатипропозиції про покупку товарів/послуг без обмежень і по спрощеній схемі.

Торговий майданчик: agrorynok

Web Site:                      www.agrorynok.com.ua

Категорія:                    економіка іфінанси

Таблиця 2.2.

Співвідношеннясторінок в Інтернеті та відвідувань сату www.agrorynok.com.ua[72]

Повн види сторінок 690,809 Оперативні відвідувачі Повн. Візити 264,784 Разряд Shinystat

16/50 />/>/>/>/>

Таблиця 2.3

Динамікивідвідувань сайту www.agrorynok.com.ua[72]

24.06.08 Поточний місяць Тенденція 14 днів Тенденція 28 днів

/>Візити

7 6,675

+8.0% />

-0.6% />

/>Відкриті сторінки

25 20,168

+6.7% />

-3.7% />

/>

Рис.2.2. Кількістьвідвідувань сайту www.agrorynok.com.ua [72]

Таблиця 2.4

Кількістьвідвідувань сайту www.agrorynok.com.ua[72]

Дата Кількість відвідуваньs Дата Кількість відвідуваньs Дата Кількість відвідуваньs 26 05 2008 325 6 06 2008 321 17 06 2008 333 27 05 2008 337 7 06 2008 160 18 06 2008 319 28 05 2008 368 8 06 2008 142 19 06 2008 322 29 05 2008 326 9 06 2008 334 20 06 2008 354 30 05 2008 277 10 06 2008 333 21 06 2008 176 31 05 2008 167 11 06 2008 346 22 06 2008 123 1 06 2008 148 12 06 2008 305 23 06 2008 361 2 06 2008 345 13 06 2008 344 24 06 2008 365 3 06 2008 355 14 06 2008 149 25 06 2008 322 4 06 2008 310 15 06 2008 156 5 06 2008 329 16 06 2008 238

/>

/>Прямий запит

66.40 %

/>Сайт

31.65 %

/>Пошук.системи

1.36 %

Рис.2.3.Процентнеспіввідношення систем пошуку www.agrorynok.com.ua[72]

/>

/>Україна

92.24 %

/>РФ

3.73 %

/>Білорусь

0.62 %

/>Китай

0.62 %

/>Греція

0.62 %

/>Інші

2.17 %

Рис.2.4.Відвідуваністьсайту в розрізі країн світу(2007р.)www.agrorynok.com.ua,%

При аналізі рис.2.4., що показує відвідуваність сайту врозрізі країн світу(2007р.), % безперечним лідером є Україна, якій належить92,24 %. Країни, що входять до СНД складають 4,33%(РФ, Білорусь).

2.2 Аналізспособів оплати

У даній главі представлений звіт попроведеному аналізу послуг інтернет-магазинів по доставці і оплаті товарівсільськогосподарчого призначення, програм по збільшенню лояльності і залученнюнових покупців. Для проведення дослідження в лютому 2008 р. було відібрано 2інтернет-магазини, що реалізовують товари в категоріях«Сільськгосппродукція», «Сільськгосптехніка:

— AGROTORG.net

— agrorynok.com.ua.

Критерії по яких були вибрані інтернет-магазини дляпроведення аналізу: [33]

географічний (магазини надаючі послуги не тільки м. Херсону, але і всій України);

по кількісному показнику (від невеликих партій до достатньокрупних)

по ціновій категорії (від недорогих товарів (<50 дол.)до товарів подорожче (>500 дол.))

Таблиця 2.5

Залежністьметодів оплати, пропонованих інтернет-магазинами від категорії товарів, щопродаються

Категорія товару Методи оплати

Системи електронних грошей

(WebMoney, Яндекс.гроші і так далі)

Системи електронних переводів

(E-port, Рапіда, Rupay і так далі)

Системи карткових платежів

(Chronopay, Assist, HandyBank і так далі

Готівка Безготівковий розрахунок

Банківськими картами (VISA, EuroCard/MasterCard

STB, DINERS CLUB, JCB)

зернові та зернобобові

культури

20%  - 40% 100% 80% 40% насіння соняшнику 100% 100% 50% 100% 50% 100% цукрові буряки - - - 100% 71% 86% картопля 22% 22% 11% 100% 22% 66% овочі 75% 25% - 100% 25% -

худоба та птиця

(у живій вазі)

17% - - 100% 50% 33%

Як випливає з порівняльної таблиці, продаж товарів заготівковий розрахунок здійснюють всі інтернет-магазини. Продаж оптових партій ісільськгостехніки в основному здійснюється за допомогою „традиційних“методів оплати — готівкою, за безготівковим розрахунком, банківською картою.Продавці щодо недорогих товарів акцентровані на таких методах, як оплата черезсистеми електронних платежів і перекладів і готівкою.

Переказ грошей у системі WebMoney: система WebMoneyдозволяє будь-якому користувачеві (юридичній чи фізичній особі) оперувати вІнтернеті «електронною» готівкою майже так само, як і звичайними паперовимигрошима. При цьому не треба відкривати рахунок у звичайному банку, анадходження і зняття грошей з електронного рахунка відбуватиметься абсолютноконфіденційно (про переміщення грошей знає тільки власник гаманця).[44]

Платіжна система WebMoney, що функціонує зараз майжеповсюдно, застосовується з 1998 року. Щоб нею скористатися, потрібен комп’ютер,що має вихід в Інтернет, і обмінний пункт, у якому можна обміняти електроннігроші на готівку. За допомогою WebMoney можна оплачувати товари і послуги напідключених до системи сайтах, здійснювати грошові перекази, швидкоконвертувати в спеціальних обмінних пунктах електронні гроші у звичайніпаперові.

Перевага відправлення грошей контрагенту з використаннямсистеми WebMoney є безперечною — гроші в його веб-гаманці опиняються майжемиттєво, у той час як звичайний переказ між банками займає іноді кілька днів.Зараз з’явилася можливість обміну грошових еквівалентів WMU, WMR, WMZ, WME1 нагривні і долари практично у всіх відділеннях комерційних банків[1].

Електронні грошові знаки після надходження їх на певнийгаманець згодом можна швидко переказати, використати їх як засіб платежу абонавіть виплатити зарплату на картки працівникам. Крім того, усередині системиWebMoney можна вільно конвертувати гривні в долари або навпаки, для здійсненняміжнародних торгових операцій за вигідним крос-курсом.

Підприємства, що планують розширити бізнес шляхом продажусвоєї продукції через Інтернет або здійснювати введення і виведення грошей зплатіжної системи WebMoney, повинні провести «розширену» реєстрацію в системіWebMoney Transfer. При цьому здійснювати розрахунки можна буде тільки згаманців типу WMU.

Приймання платежів від клієнтів на гаманець підприємства івикуп у нього прав вимоги забезпечує ТзОВ «Українське Гарантійне Агентство»,здійснюючи переказ коштів на розрахунковий рахунок підприємства у будь-якомуукраїнському банку.

Уклавши з УГА відповідний договір, підприємство зможе,використовуючи гаманець WMU, вирішити питання безготівкового виведення коштів.

Rupay: Електронна платіжна система, головною метою якої єполегшення і уніфікація здійснення торгових операцій в Інтернеті. Загальнийпринцип функціонування RUpay звичайний для подібних систем: будь-який охочийможе відкрити рахунок в цій системі, що відображає баланс засобів, якікористувач може мати в своєму розпорядженні для оплати покупки товарів і оплатипослуг в Інтернеті (за умови, що приймач платежів працює з системою RUpay).Користувач може поповнювати рахунок безліччю різних способів (готівкою,банківським переказом, перекладом з інших електронних платіжних систем(наприклад, e-gold)); приймати платежі через систему RUpay (наприклад, будучивласником інтернет-магазина); виводити засоби з свого рахунку, також безліччюспособів. За операції із засобами стягується комісія. Сума коштів, щопереводяться, для одного рахунку обмежена $2000 в день.Номером рахунку всистемі Rupay, що відрізняє один рахунок від іншого, є Ваш e-mail, для оплатина інший рахунок Вам досить знати e-mail одержувача.[32]

Paycash: Технологія PayCash є могутнім інструментом длязберігання і передачі по відкритих мережах критичною, в першу чергу, фінансовійінформації. У основі технології лежать спеціалізовані запатентовані протоколизахисту, зберігання і обміну інформацією. Для розвитку і просування технологіїбула створена міжнародна група компаній PayCash об'єднуюча власників іліцензіати технології.[51] У 2004 році група включила сім компаній і суміснихпроектів, включаючи Яндекс.Деньги (Росія), Cyphermint і VCOM (США),Інтернет.Гроші (Україна). З погляду користувача, технологія PayCash є безліччю“електронних гаманців”, у кожного з яких є свій власник. У свою чергу всігаманці сполучені з єдиним процесинговим центром.

Завдяки сучасним технологіям, користувачі можуть проводитиоперації з своїми грошима, не відходячи від комп'ютера. Технологія дозволяєпереводити цифрову готівку з одного гаманця в іншій, зберігати її вінтернет-банку, конвертувати, виводити з системи на традиційні банківськірахунки або в інші платіжні системи.

E-gold

Інтернаціональна платіжна система створена в 1996 р.компанією Gold & Silver Reserve, Inc., грошові кошти якої, кореспондуютьсяв дорогоцінні метали: срібло, золото, платину і палладіум. Ця особливістьробить e-gold особливо ефективною для проведення міжнародних платежів, оскількирахунки користувачів не прив'язані до якої або національній валюті. Відкриваючирахунок і купуючи e-gold, клієнт як би, купує вибраний їм дорогоцінний метал заринковою вартістю і віддає на зберігання в CS&R. Таким чином, реалізуєтьсяодне з найбільших достоїнств e-gold, це захищеність клієнтських рахунків в e-goldвід судових посягань. Варто відразу ж відзначити, не дивлячись на те, що вашрахунок буде захищений від домагань третіх осіб, сам рахунок може бутизаблокований адміністрацією e-gold, у разі виявлення яких-небудь протиправнихдій з вашого боку.

PayPal: Американська платіжна ситема. Одними знайголовніших її переваг є: миттєве зарахування платежів, високий рівеньбезпеки і можливість зробити повне або часткове повернення сплаченої суми, якщокуплений товар не отриманий або не відповідає опису. На даному етапівикористовувати PayPal жителям більшої частини пострадянського простору (окрімкраїн Прибалтики) можна тільки для відправки платежів. Другий обов'язковиймомент -это те, що для самостійної роботи з системою платежів PayPal вамзнадобиться пластикова карта, з якою зніматимуться засоби. Заковика в тому, щодіючи по невідомому алгоритму, деякі карти емітовані в країнах СНД, PayPalпросто не приймає і всі спроби ввести їх реквізити в систему закінчуються тим,що робот вимагає іншу карту. Тому з цієї ситуації є два виходи: оформити іншукарту або звернутися до послуг фірми-посередника, яка, за невелику комісію,сплатить куплений вами товар з свого аккаунта PayPal.[13]

StormPay Нова, але вже така, що отримала визнання платіжнасистема. У StormPay використана система переказу електронних платежів на основіелектронної пошти. Тобто для того, щоб перевести кому-небудь гроші, Ви простовводите в системі е-mail одержувача. Це сильносхоже на PayPal і, мабуть, тому StormPay називають системою, PayPal, щозамінила. Хоча до повної заміни, звичайно, далеко. До достоїнств системивідноситься те, що при реєстрації з Вас не зажадають ніякого роду спеціальнихпідтверджень Вашої особи (у PayPal це або кредитка, або номер стільникового).Крім того, StormPay надає 6-рівневу реф-систему (всі рівні по 2,5%). Основнінедоліки StormPay такі: мінімальна сума для перекладу 1$. Хоча Ви не платитенічого при отриманні грошей, з Вас стягується певний відсоток при переказігрошей з Вашого рахунку.[18]

Рапіда Досвід міжнародних платіжних систем, правова базаросійських міжбанківських розрахунків і можливості сучасних електроннихтехнологій лежать в основі платіжної системи “Рапіда”. Вона забезпечуєприватним особам, банкам, торговим і сервісним підприємствам можливостідистанційного платіжного сервісу (видалене управління банківськими рахунками,універсальні платіжні карти і грошові перекази). Технології і принципи роботисистеми побудовані на використанні видаленого управління засобами в режиміреального часу, без відкриття додаткових банківських рахунків. Скористатисяпослугами системи можна за допомогою універсальної платіжної карти “Рапіда”.Вона об'єднує в собі можливість оплати доступу в інтернет, міжміськихпереговорів, покупок в інтернет-магазинах. [31]

e-port Організація прийому платежів разом з ПлатіжноюСистемою e-port за стільниковий зв'язок, інтернет, супутникове телебачення,комунальні послуги: МТС через платіжний термінал, мобільний телефон, Інтернет,касовий апарат і іншими способами. Платіжна Система e-port дозволяє швидкоорганізувати пункт прийому платежів на Ваших крапках від абонентів близько 300провідних операторів і провайдерів у всіх регіонах Росії з допомогою:платіжного терміналу, комп'ютера і інтернет, мобільного телефону, каси абобанкомату. У будь-який момент утримувач карти може:[16]

— отримати виписку по довершених операціях з нею; — поповнити карту e-port; — змінити ПІН-код карти e-port;

— провести переклад з карти на карту. Пропонуються картиe-port номіналом 7 і 21 умовних одиниць. Клієнт може протестувати роботусервісу e-port, скориставшись тестовою картою e-port.

Таблиця 2.6

Залежністьспособів доставки від категорії товарів, що продаються

Категорія товару Служба доставки Самовивезення

зернові та зернобобові

культури

60% 40% насіння соняшнику 50% 50% цукрові буряки 15% 85% картопля 73% 27% овочі 75% 25%

худоба та птиця

(у живій вазі)

84% 16%

Інтернет-магазини в рівній мірі здійснюють доставку своїхзамовлень як власною, так і зовнішнім службам доставки. Самовивезенняпропонують інтернет-магазини у всіх товарних категоріях і яких-небудь кореляційміж товарними групами не простежується.

Таблиця 2.7

Залежністьспособів доставки від географічного розташування покупця

Міста і регіони Служба доставки Самовивезення Київ 92% 8% Херсон 46% 64%

Найбільшою популярністю, як видно з представленої таблиці,користуються зовнішні служби доставки, власною кур'єрською службою в основномудоставляються замовлення по Київу.

Таблиця 2.8.

Програми позбільшенню лояльності покупців

Категорія товару Бонусні програми Партнерські програми Кредитні програми

Дисконтна программа

(накопичувальна)

Кількість магазинів Знижки Бонуснапрограма сайту

зернові та зернобобові

культури

60% 60% 60% 20% 40% 5 насіння соняшнику 100% - 50% - - 2 цукрові буряки 71% - 14% 100% 29% 7 картопля 55% 22% 22% - 11% 9 овочі 25% 25% 25% - - 4

худоба та птиця

(у живій вазі)

33% 16% - 33% 16% 6

Як видно з порівняльної таблиці, не багатоінтернет-магазинів розвивають програми по збільшенню лояльності що існують ізалученню нових покупців. Найбільш популярними методами є надання знижок іпродаж товарів в кредит .

Проведений статистичний аналіз виявив наступні тенденції:

Визначальними чинниками, в пропонованих магазинами способахдоставки і методах оплати товарів, є вартість товару і його габарити. Недивлячись на те, що оплату готівкою приймають всі проаналізовані магазини,»нетрадиційні" методи (системи електронних платежів, безготівковийрозрахунок) пропонують переважно продавці щодо недорогих товарів. Доставку меншдорогих товарів інтернет- магазини, як правило, довіряють зовнішнім службамдоставки, коли як дорогокоштуючу техніку вважають за краще доставлятисамостійно.

В цілому, тенденція така — чим дешевше товарний асортимент, що продається, тим великі можливості надають покупцям інтернет-магазини поспособах доставки, методах оплати, бонусним і дисконтним програмам.

2.3 Аналізаудиторії торгових площадок (сайтів)

Аудиторія усесвітньої комп'ютерної мережі перевищила одинмільярд чоловік, повідомляє AFP. За даними дослідження, проведеного eMarketer,регулярно в світі користуються інтернетом 845 мільйонів чоловік, що складає 13відсотків від чисельності населення Землі. Кожен четвертий інтернет-користувачвже перейшов на високошвидкісний інтернет. У дослідженні мовиться, що пороговезначення в один мільярд чоловік було досягнуте в 2005 році.

Перше місце серед країн по числу інтернет-користувачів як іраніше займають США. За даними дослідження, інтернетом користуються 59відсотків американських громадян або 175 мільйонів чоловік. У Європейськомусоюзі налічується 233 мільйони інтернет-користувачів, що складає 50 відсотківнаселення Євросоюзу. У Китаї інтернет є майже у кожного десятого. За данимидослідження, налічується 111 мільйонів китайських інтернет-користувачів.[71]

Чисельність інтернет-користувачів з країназіатсько-тихоокеанського регіону складає 315 мільйонів чоловік. КраїниЛатинської Америки, за даними проведеного дослідження, є лідерами по динаміцізростання чисельності інтернет-користувачів. За рік загальне числоінтернет-користувачів в Латинської Америки збільшилося на 70 відсотків і склало70 мільйонів чоловік.

У Росії, за даними ROMIR Monitoring, регулярно користуютьсяінтернетом 25 мільйонів чоловік або 17 відсотків російських громадян. На тлірешти регіонів виділяється Центральний регіон, в якому знаходиться 26 відсотківвсієї аудиторії Рунета.

За даними порталу Bigmir.net, у січні 2008 року місячнааудиторія українських інтернет-аукціонів склала 1 230 000 чоловік. Порівняно зминулим роком, показник виріс більш ніж в два рази. Це доводить затребуваністьцього сервісу в Україні і бурхливе зростання ринку інтернет-аукціонів.

До уваги бралася середня відвідуваність найбільш відомихінтернет-аукціонів в Україні: www.auction.ua, www.torg.alkar.net, www.etorg.com і www.aukro.ua.

Що примітно, приблизно 70% аудиторій, а це більше 780 000чоловік, доводиться на www.auction.ua. [70]

Більше всього користуються інтернет-аукціонами кияни,більше 50% від загального числа користувачів. Далі слідують жителі іншихвеликих міст: Дніпропетровська, Донецька, Одеси і Львова.

Кількість користувачів аграрними інтернет аукціонами у2007року (географічна характеристика) показана на рис. 2.1. Визначили, щовелика кількість споживачів, що відвідують аукціони з приводу купівлі-продажутоварів АПК належить до Київа і становить 50%.

/>

Рис. 2.6 Кількість користувачіваграрними Інтернет аукціонами у 2007 року (географічна характеристика)[69]

За даними найбільших учасників ринку, зростання аудиторіїзв'язане, не тільки із зростаючою кількістю інтернет-користувачів в Україні,але і із збільшенням довіри до подібних сайтів.

У травні розмір української інтернет-аудиторії,визначуваний по кількості унікальних користувачів, що зробили більше 1перегляду сторінки за місяць, і користувачів, які проглядали сторінки в даномуі минулого місяця, збільшився на 0,8% до 8,472 млн. чоловік. Про це сказано взвіті компанії Sputnikmedia.net (портал bigmir.net).

Середня тижнева аудиторія українського Інтернету в травнісклала 3,97 млн. чоловік, збільшившись на 0,25% в порівнянні з квітнем.

Середньодобова аудиторія склала 1 565,137 тис. чоловік,скоротившись на 0,6%.

Середній час, що проводиться на сайтах українськимикористувачами, склав 3,49 хвилин, скоротившись на 1,71% в порівнянні з квітнем.

Загальний час, проведений українськими користувачами вІнтернеті в травні, збільшився на 3,88% до 3,577 млрд. хвилин.

Географічно лідером по числу користувачів є Київ, займаючив травні 58,8% від загальної кількості користувачів.

Користувачі з інших крупних міст і регіонів (Дніпропетровськ,Донецьк, Запоріжжя, Львів, Одеса, Харків, Крим) склали 30,9%, з решти регіонів— 10,3%. [72]

Менше всього відвідувачів Інтернету в травні було зЧернівецької і Житомирської областей — по 0,17% від загальної кількостікористувачів.

Серед пошукачів, з яких здійснювалися переходи наукраїнські сайти, лідером в травні залишився google.com.

Переходи з цієї пошукової системи склали 55,64%, зyandex.ru — 28,68%.

Як повідомлялося, в квітні українська інтернет-аудиторіязбільшилася на 0,5% до 8,4 млн. чоловік.

У 2007 році в порівнянні з попереднім роком українськаінтернет-аудиторія збільшилася на 44,2%, або 1,956 млн. чоловік до 6,383 млн.

Заснований на початку 2000 року інтернет-холдингSputnikmedia.net є підрозділом видавництва KP Publications, яке випускаєангломовну газету Kyiv Post, журнали “Кореспондент”, “Афіша”, Pink, щоденнугазету “15 хвилин”.

Sputnikmedia.net об'єднує 8 інтернет-проектів:SputnikMedia, BigMir)net, Korrespondent.net, KpNews, Afisha.ua, BigBn.com.ua,Ukrbiz.net, UaSport.net.

Інтернет-аудиторія в Україні складає 17,8 користувачів на100 жителів, а кількість веб-сайтів досягла 45,5 тисяч. [70]

58% всій Інтернет-аудиторії України знаходиться в Києві.

Далі йдуть Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк, Харків, Львів,Крим і Запоріжжя, які в сумі дають 31% користувачів. На решту регіонів випадаєлише 11% аудиторій.

На початку року Інтернетом в Україні користувалися 12чоловік з 100, повідомляє Міністерство транспорту і зв'язку України.

Дані про аудиторію сайтів збираються із сайтів з відкритоюстатистикою доступу, що надається рейтинговими системами. Рейтингові системипереважно надають право власнику сайта визначати відкритий чи закритий статусстатистики, що збирається рейтинговою системою про сайт і його аудиторію (навідміну від параметрів відвідуваності, які в більшості рейтингових систем єзавжди доступними). Проте близько половини сайтів, що зареєстровані врейтингових мережах все ж вибирають відкритий статус для своєї статистики. Томуна базі сайтів з відкритою статистикою ми можемо зробити загальні висновки проаудиторію сайтів досліджуваної тематики.

Слід зазначити, що основною проблемою при дослідженніаудиторії сайтів не є недостаток сайтів з відкритою статистикою, а високийступінь залежності аудиторії від конкретного сайту, ніж загалом віддосліджуваної тематики. Зрозуміло, що для здобуття узагальнених даних проаудиторію в даній тематиці слід дослідити декілька сайтів. Проте, якщоаудиторія цих сайтів сильно відрізняється, то узагальнювати ці дані не єправильно. Слід вибрати один сайт, який можна вважати найближчим до нашого іпроаналізувати його аудиторію. [47]

Дані про відвідувачів сайтів дають важливі знання проаудиторію сайту, що включає постійну аудиторію – тих користувачів, які більшеніж один раз заходять на сайт і є його постійними відвідувачами. Друга, значнобільша, частина аудиторії сайтів теж поділяється на цільову та випадкову.Цільова аудиторія – це користувачі, що прийшли на сайт в пошуках конкретноїінформації, що міститься на сайті. З іншого боку постійну аудиторію можнарозглядати, як складову частину цільової аудиторії. Одним з евристичних методівозначення цільової аудиторії є виділення тих користувачів, в яких налічено насайті два або більше запитів підряд. Випадкові користувачі – це користувачі,які без наперед заданої мети потрапили на сайт (в певних тематиках такікористувачі мають високу цінність).

Важливою інформацією є географічний розподіл користувачівсайту. Така інформація грає суттєву роль, як при побудові рекламної компаніїсайту, так і при забезпеченні кращими каналами зв’язку з технічної точки зорудля користувачів того регіону. Ця інформація є незамінною при плануванні івдосконаленні сайтів електронної комерції та бізнесу.

Як показано нижче дослідження такої вибраної ланки AGROTORG.netє складним і потребує різносторонніх підходів. Проте спробуємо застосуватиописану вище методику для проведення цього дослідження. Слід зауважити, щодослідження українського сектора електронної торгівлі в АПК є дослідженнямвисокої складності, як для описаної методики, і є дуже об’ємними та складними.

Для отримання об’єктивного результату по пошукових серверахбуло вибрано пошуковці різні за призначенням межами застосування. Meta-Ukraine– найрозповсюдженіший вітчизняний пошуковець. Yandex – російський пошуковийсервер, в якому реєструються більшість українських ресурсів. Google –найбільший міжнародний пошуковий сервер. За їх допомогою визначається кількістьсторінок що були ними проіндексовані.

Meta 36712

Yandex 41588

Google 52376

Слід зауважити, що в даному випадку неможливо точновизначити кількість ресурсів певної тематики (в даному загально пов’язаної зУкраїною) через неможливість точної побудови пошукових фраз. Тому в даномувипадку не можна сказати, що потрібним результатом буде мінімальний, адже вбазі даних пошуковця може не значитися ресурсів, що нас цікавлять. З цієї точкизору правильним буде максимальний результат, але тут слід врахувати, щомаксимальний результат було надано міжнародним пошуковим сервером, в результатпошуку якого, в наслідок нечіткості пошуку, неодмінно ввійшли ресурси в яких мине зацікавлені.

За допомогою каталогів ми намагаємось дізнатися кількістьхостів – сайтів, що тематично пов’язані з Україною.[70]Для проведення досліджень по тематичних каталогах виберемо каталоги, щовідповідають попереднім вибраним пошуковим серверам. Це – Meta-Ukraine, Yandexта ODP. Meta-Ukraine – каталог українських ресурсів, і його повний вміствідповідає шуканій кількості хостів. В каталозі Yandex є окрема група, щовідповідає ресурсам, які пов’язані з Україною. ODP – найповніший на даний часміжнародний каталог, в якому теж є тематична група, що пов’язана з Україною.

Український сектор за географічним розташуванням.

З іншої сторони українським Інтернетом можна вважати тіресурси, які географічно розташовані в межах України. Ці ресурси не обов’язковотематично пов’язані з Україною, але, як правило, призначені для українськихкористувачів, чи безпосередньо зв’язані з українськими компаніями. Ця множинаресурсів є складною для дослідження через складність побудови відповіднихкритеріїв, за якими її можна було б відрізнити. Одним з таких критеріїв єкількість комп’ютерів підключених до Інтернету за статичною IP адресою, аджесаме такі комп’ютери можуть виступати в ролі серверів інтернет сервісів. Протеїх кількість не може визначати кількість ресурсів, що на них розміщені.

Нижче наведено найбільші компанії, що пропонують свою С/гпродукцію на сайті agrotorg.net/.

Таблиця 2.9

Компанії, щопропонують свою С/г продукцію на сайті agrotorg.net/.[72]

Технолог(Днепр)

Климат

Стиль-Окна, ООО

ПКФ ООО «Эффект-ПЛЮС»

Украгросервис

Дорадча служба Любарського району

СТО СПД Григорьев С.В.

Трактормаш, ЗАО

Информационно-консультационная служба УКРХМЕЛЬ

Консультационная служба Института с.-х. Полесья УААН

Білошапське Фермерське господарство

Агроторговий дом «ДЕМЕТРА»

Житомирская областная ассоциация ученых и консультантов «Дорадчий центр»

Дорадча служба Чуднівського району

Консультационная служба НВП

ООО Агромашхолдинг-Украина

Плантон-Украина, ООО

Промстройсервис

Новоград — Волынсксельмаш, ОАО

ОПЫТНО-ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫЙ ЗАВОД, ДП

При проведенні аналізу аудиторії встановлено, що сайтвідвідує аудиторія, що відноситься до категорії покупців: юридичніособи(підприємства, що придбають певну с/г продукцію для ведення бізнесу) тафізичні особи (придбають певну с/г продукцію для особистого користування)(Рис.2.7.)

/>

Рис.2.7.Співвідношення аудиторіїhttp://agrotorg.net/[72]

3ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМ ЕЛЕКТРОННОЇ ТОРГІВЛІ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ АГРАРНОГОБІЗНЕСУ3.1 Використання систем електронноїторгівлі для підвищення ефективності аграрного бізнесу

Одне з найважливіших завдань сучасної електронної комерції- заміна традиційного механізму торгівлі між підприємствами. При цьомупередбачається, що клієнт попередньо вибирає товар, а з допомогою Інтернетупроводиться операція продажу. У майбутньому, з розвитком віртуального ринку,принципи електронної комерції проникнуть і в решту сфер торговельних відносинміж підприємствами. Вони будуть використовуватися для дослідження та змінипереваг корпоративних клієнтів, а також для створення та просунення нових марок.

Для України актуально на сьогоднішній день, для веденнябізнесу в Інтернет, вирішення наступних питань:

·                   прийняття та регламентація законів, нормативнихактів, інструкцій;

·                   фінансування наукових досліджень;

·                   криптографії;

·                   цифрового підпису;

·                   платіжних систем для ведення розрахунків вІнтернет;

·                   створення в правоохоронних органах, зокрема вМВС, підрозділів по боротьбі з кіберзлочинами[12].

Для аграрного бізнесу інформація є найбільшцінним активом. Незважаючи на те, що Інтернет дає можливість освоювати великукількість нових ринків, паралельно виникає питання безпеки інформаційної таінтелектуальної власності.

Також Інтернет дає можливість заощадити велику кількістьчасу і коштів на корпоративних закупівлях. Жодна інша модель бізнесу так непідкреслює необхідність тісної інтеграції між виробниками, постачальниками тадистриб'юторами, в процесі якої встановлюється ринкова ціна. Збільшенняшвидкості проходження цього ланцюжка за допомогою можливостей, які відкриваєІнтернет, значно підвищує ефективність.

Сьогодні, приблизно 60 000 видів бізнесу обмінюються ізсвоїми партнерами діловою документацією типу замовлень і рахунків за допомогоюстандартного зв'язку і протоколу, що називається Електронний Обмін Даних (EDІ).Більшість реалізацій EDI використовують орендовані лінії або спеціалізованімережі (value added networks, VANs), а це спричиняє необхідність значноїінтеграції між всіма партнерами. Мережний дизайн, інсталяція й адміністраціяможуть бути дорогими в термінах апаратних засобів, програмного забезпечення іштату. Фактично, ці витрати — ключова причина того, що EDІ найбільшешироко розгорнуті тільки в великих компаніях.

Проблеми впровадження Незважаючи на очевидні перевагиелектронної комерції, розвинути і впровадити комерційну систему досить важко.[25]

Компанії можуть зіштовхнутися з істотними проблемами,такими як:

— Затрати

— Цінність

— Безпека

— Посилення існуючої системи

— Функціональна сумісність

Затрати. Електронна торгівля вимагає істотних інвестицій унові технології які можуть торкнутися багатьох із основних ділових процесівкомпанії. Як всі головні ділові системи, електронні системи торгівлі вимагаютьістотних інвестицій в апаратні засоби, програмне забезпечення, укомплектуванняперсоналом, і навчання. Комерційна діяльність має потребу у всеохоплюючомурішенні, яке буде простим у використанні і сприятиме збільшенню рентабельності.

Цінність. Компанії хочуть знати, що їхні інвестиції велектронні системи торгівлі окуплять себе і принесуть прибутки. Досягненняцілей типу визначення кола потенційних споживачів, автоматизації діловихпроцесів, скорочення вартості повинно гарантуватися. Системи, яківикористовуються для розв'язання таких задач, повинні бути досить гнучкі, щобзмінитися, коли змінюється бізнес.

Безпека. Internet забезпечує універсальний доступ, алекомпанії повинні захистити їхні активи від випадкового або зловмисногонеправильного використання. Системний захист, однак, не повинен створитиперешкоджаючу складність або зменшити гнучкість. Інформація клієнта такожповинна бути захищена від внутрішнього й зовнішнього неправильноговикористання.

Посилення існуючої системи. Більшість компаній ужевикористає інформаційні технології для ведення бізнесу поза межами Internet, втаких сферах як маркетинг, управління замовленнями, складання рахунків,обслуговування клієнтів, тощо. Internet надає альтернативний додатковий спосібведення бізнесу, але обов'язково електронні системи торгівлі повні бутиінтегрованими із вже існуючими таким чином, щоб не було дублюванняфункціональних можливостей й підтримувалися їх застосовність, поточна робота інадійність.

Функціональна сумісність. Коли системи двох або більшевидів комерційної діяльності здатні обмінюватися документами безбезпосереднього втручання, бізнес досягає скорочення вартості, поліпшеної роботиі збільшення динамічності ланцюжків створення вартості. Невдача по будь-якомуіз зазначеним пунктів може привести до краху всіх зусиль по впровадженнюсистеми. Тому стратегія комерції компанії повинна бути розроблена так, щобвирішувати всі ці проблеми й допомагати клієнтам досягати вигоди віделектронної торгівлі.

Бачення компанією електронної торгівлі повинне такождопомагати бізнесу встановлювати більш міцні відносини з партнерами йклієнтами.

Щобстворити основу для швидкого росту електронної комерції в аграрному бізнесі,підприємства аграрного сектору повинні прийняти ефективну політику технологіїелектронної комерції, що полягає в наступних чотирьох критичних принципах:

Сильний захист інтелектуальної власності: Сильне авторськеправо, патент, і інші форми захисту інтелектуальної власності є ключовими допідбадьорення інформаційної економіки.[22]

Інтерактивна довіра: захист і таємність: Без упевненостіспоживача в безпеці, захисті, і таємності інформації в кібер-просторі, не буденіякої електронної комерції й ніякого росту.

Вільна й відкрита міжнародна торгівля: Закриті ринки йдискримінаційна обробка будуть душити електронну комерцію. Internet —глобальне середовище, і правила інформаційної економіки повинні відбити тойфакт.

Вкладення в інфраструктуру технології електронної комерції:Підтримка фізичної інфраструктури, необхідної, щоб поставляти цифровий зміст,життєвий для заохочення технологічного росту.

Міждержавна програма створення мережіінформаційно-маркетингових центрів для просування товарів і послуг нанаціональні ринки держав-учасників Співдружності Незалежних Держав розроблена вцілях реалізації Вирішення Ради розділів держав Співдружності від 21 червня2000 року про хід виконання вирішень Ради розділів держав СпівдружностіНезалежних Держав від 2 квітня 1999 року про створення зони вільної торгівлі(997 463) і Програми дій з розвитку Співдружності Незалежних Держав на періоддо 2005 року, затвердженою Вирішенням Ради розділів урядів СпівдружностіНезалежних Держав від 20 червня 2000 року (997 452).

Створення міждержавної мережі інформаційно-маркетинговихцентрів має на меті забезпечення інформаційної підтримки зовнішньоекономічної іпідприємницької діяльності в державах-учасниках СНД, сприяючих підйомувиробництва і розширенню товарообміну між державами Співдружності.

/>

Рис.3.1. Переваги застосування електронного торгівлі в сфері АПК[31]

Мережа ІМЦ сприятиме ефективнішому виходу підприємств і організаційдержав-учасників СНД в світовий торговельно-економічний простір, створивши додатковіможливості для:

— отримання доходів від транзитних проектів;

— встановлення тривалих і стабільних економічних відносин;

— зміцнення позитивного іміджу держав-учасників СНД на світовійарені як регіонального співтовариства, що формує цивілізований ринок на сучаснійправовій і технологічній основі.

Міждержавна програма створення мережіінформаційно-маркетингових центрів (далі – ІМЦ) для просування товарів і послугна національні ринки держав – учасників СНД на період до 2005 року (далі –Міждержавна програма) прийнята Вирішенням Ради розділів урядів країн СНД від29.11.2001 р. і ратифікована Законом України №720-IV від 03.04.2003 р.Національним державним замовником Міждержавної програми в Україні єМіністерство аграрної політики України в особі державного підприємства“розрахунково-кліринговий центр”.

Створення мережі ІМЦ в Україні здійснюється черезорганізації, визначені як регіональні і галузеві системні інтеграториМіждержавної програми, які забезпечують інтеграцію інформаційних ітехнологічних ресурсів на своїх територіальних і відомчих рівнях.

Проведення робіт із створення мережі ІМЦ в Україніпоказало, що Міждержавна програма, забезпечуючи розгортання інфраструктури дляпросування товарів і послуг на національні ринки держав – учасників СНД, єбазовою по формуванню інформаційно-аналітичної і операційної платформи дляреалізації інших міждержавних програм, які розгортаються органами виконавчоївлади країн СНД по формуванню спільних ресурсних ринків (зерна, цукру, лізингуі ін.), а також по підключенню до глобальних торгових, біржових ібізнес-системам[24].

Реалізація вищезгаданої Міждержавної програми як основніелементи припускає розгортання системи моніторингу економічних процесів нагалузевому, регіональному, міжгалузевому і міжрегіональному рівнях,забезпечення розрахунково-клірингового обслуговування для гарантуванняплатежів, обслуговування операцій з відкладеним платежем, проведення клірингу іоптимізації взаєморозрахунків між учасниками ринку при здійсненні міжнароднихторгових операцій в рамках мережі ІМЦ, а також припускає впровадження товарнихдеривативів для розгортання сучасних механізмів фінансово-кредитногообслуговування ринків базових товарних активів[30].

Вирішення цих завдань базується на використанні в рамкахМіждержавної програми міжнародних стандартів в області електронного обмінудокументами (UN/EDIFACT) і електронного бізнесу (ebXML, UDDI і ін.), якідозволяють автоматизувати рутинні бізнес-процеси по пошуку бізнес-партнерів,логістичному, фінансовому, страховому супроводу торгових операцій, а також помоніторингу ринків, цін, ресурсопотоків і видів економічної діяльності.

Враховуючи важливість реалізації вищезгаданої Міждержавноїпрограми, Вирішенням Ради розділів урядів країн СНД від 03.06.2005 вона булапродовжена до 2008 року у зв'язку з недостатнім фінансуванням робіт протягом2001-2005 років і пріоритетним значенням цієї програми для реалізації іншихекономічних програм (що зафіксоване дорученням Кабінету Міністрів України№44454/0/1-05 від 23.08.2005).

З 01.08.2005 р. в Україні почата дослідна експлуатаціяпослуг мережі ІМЦ, з січня 2006 року почато промислове використання мережі ІМЦшляхом впровадження послуг ІМЦ в різних галузях і регіонах СНД, а також шляхомрозгортання електронних товаропровідних систем для обслуговування спільнихресурсних ринків держав – учасників СНД. Зараз в дослідну експлуатацію мережіІМЦ окрім українських підприємств і організацій увійшли підприємства і органивиконавчої влади Республіки Білорусь, Російської Федерації, РеспублікиАзербайджан і Республіки Вірменія, створення спільних ресурсних ринків країнСНД, що займаються питаннями (ринків зерна, цукру, лізингу і ін.).

В ході дослідної експлуатації мережі ІМЦ проводитиметьсятестування і відробіток типових технічних рішень, а також здійснюватисязалучення позабюджетних засобів для фінансування розділів програми ІМЦвідповідно до затвердженого плану сумісних заходів.

Керівником технічної експертної групи по досліднійексплуатації мережі ІМЦ в Україні є Чупрін Володимир Михайлович. Вся інформаціяпро дослідну експлуатацію мережі ІМЦ в Україні знаходиться на сайтіwww.e-center.com.ua.

Планується здійснити низку організаційних заходів щодостворення національного, галузевих, регіональних та комерційних ІМЦ, провестиінсталяцію серверного та телекомунікаційного обладнання і об’єднати створеніІМЦ на базі єдиної корпоративної мережі передачі інформації, забезпечитипідключення національного сегменту мережі ІМЦ до мереж ІМЦ держав – учасницьСНД, узгодити формати інформаційної та операційної взаємодії в рамках мережіІМЦ (зокрема, для електронного документообігу, електронного цифрового підписутощо), забезпечити технічний захист інформації та інше. Планується забезпечити:1) підтримку обслуговування міжнародних торгових угод в режимі онлайн на основіформування електронних репозитаріїв банківських, страхових, митних,транспортних та логістичних документів; 2) розгортання транзакційної системирозрахунково-клірингового обслуговування; 3) узгодження з органами державногоуправління форматів надання послуг з економічного моніторингу цін,ресурсопотоків та видів економічної діяльності (КВЕД) в розрізі галузей тарегіонів.

Планується створити національний та міждержавнийінформаційно-маркетингові центри, на базі яких будуть розгорнуті електроннірепозитарії та регістри для здійснення електронних угод і електронного обмінуданими на базі міжнародних стандартів (ebXML, UN/CEFACT та ін.).

Технологічне наповнення інформаційної системи мережі ІМЦпланується здійснити, коли до послуг ІМЦ будуть підключені державніпідприємства та організації з метою здійснення моніторингу їхніх економічнихпоказників, а також підприємства приватної форми власності, які зацікавлені увикористанні послуг ІМЦ для ведення електронного бізнесу та здійсненняміжнародних торгових операцій. [18]

На протязі 2007-2008 років для органів державногоуправління будуть впроваджуватись послуги ІМЦ, які стосуються:

— статистичного моніторингу ринкових операцій;

— цінового моніторингу ринків;

— формування ресурсних балансів ринків;

— проведення бізнес-аналізу ринків (аналіз попиту тапропозиції на ринку; динамічний аналіз економічних та фінансових показників;визначення економічного потенціалу підприємств, галузей та ін.);

— оперативного аналізу стосовно питань податкової та митноїполітики держав – учасниць СНД та ін.

Всі роботи по дослідній експлуатації мережі ІМЦ сьогодніумовно розділені на наступні напрями:

1.               Надання хостингу бізнес-сайтів підприємств всистемі ContentNet із забезпеченням функцій електронних каталогів, онлайновихзамовлень товарів і послуг, онлайнової роботи з партнерами, захищеноїелектронною поштою, хостингом фінансових показників і ін.

2.               Підключення користувачів до мультисервісноїмережі ІМЦ із забезпеченням інтегрованого надання послуг (Інтернет,IP-телефонії, “голос поверх широкосмугового каналу” VOB (Voice over Broadband),відео, мультимедійних конференцій і ін.).

3.               Створення отраслевых/региональных сайтів всистемі ContentNet з розгортанням на них на основі використання міжнароднихстандартів (ebXML, UN/EDIFACT, UDDI і ін.): електронних реєстрівбізнес-профілів підприємств різних форм власності; електронного репозитарія(для структуризації, ведення і автоматизованого використаннянормативно-правових отраслевых/региональных документів в семантичнихбізнес-системах); електронного регістра (для ведення і надання електроннихсервісів); системи економічного моніторингу цін, ринків і ресурсопотоків на галузевому/регіональномурівнях.

4.               Розгортання системи економічного моніторингуцін, ресурсопотоків, кон'юнктура ринків (попиту-пропозиції) і видів економічноїдіяльності (КВЕД).

5.               Розгортання систем електронного бізнесу(наприклад, товаропровідних систем, логістичних, платіжних,розрахунково-клірингових і ін.) в мережі ІМЦ на основі міжнародних стандартів(ebXML, UN/EDIFACT і ін.) з формуванням електронного репозитария і регістра дляавтоматизації здійснення електронних операцій і забезпечення електронногодокументообігу в мережі ІМЦ.

6.               Розгортання інтелектуальної системи комутаціїконтента для забезпечення доступу до інформаційних і прикладних ресурсів збудь-яких мультимедійних каналів і будь-яких видів терміналів (комп'ютерів,телефонів, мобільних телефонів і ін.), а також для обробки і маршрутизаціїконтента відповідно до будь-яких інтелектуальних процедур.

В даний момент інформаційна система мережі ІМЦ забезпечуєведення на бізнес-сайтах підприємств даних про паспорт підприємства, йогоекономічні показники, ведення електронних каталогів продукції і онлайновихпрайс-листів, фінансових звітів і ін[31]. Прицьому забезпечується можливість автоматичного розміщення замовлень на покупку,а також автоматичного формування договорів з одночасною комплектацієювідповідних податкових, митних, страхових, логістичних і нормативнихдокументів. Для органів державного управління почато впровадження системимоніторингу цін і економічних показників підприємств в розрізі галузей,регіонів і видів економічної діяльності (КВЕД).

Важливим елементом при реалізації Міждержавної програми єрозгортання електронного Репозітарія і електронного Регістра, які, забезпечуючинакопичення і семантичну обробку іизнес-інформації, дозволяють підприємствамвзаємодіяти в електронному вигляді. Репозітарій і Регістр забезпечують наступніключові функції електронного бізнесу:

·                    створення і розміщення бізнес-профілівпідприємств в Регістрі;

·                    централізоване накопичення бізнес-інформації вРепозітарії;

·                    пошук бізнес-партнерів і укладання угод проспівпрацю між підприємствами;

·                    електронне уявлення і моделюваннябізнес-процессів з вказівкою ролей учасників і видів операцій;

·                    узгодження протоколів торгових ібізнес-процедур;

·                    створення і моделювання бізнес-документів;

·                    відправка бізнес-документів через захищені інадійні служби повідомлень і ін.

На основі цих електронних систем планується розгортанняелектронної транзакційної системи розрахунково-клірингового обслуговування, яказабезпечить супровід торгових операцій між підприємствами держав, – учасниківСНД в рамках різноманітних товаропровідних систем. Необхідність розгортаннятранзакційної системи розрахунково-клірингового обслуговування в рамкахреалізації Міждержавної програми зафіксовано в дорученні Кабінету МіністрівУкраїни №2487/3/1-04 від 16.04.2004.

Функції по розгортанню вищеперелічених електроннихтехнологічних систем на міждержавному рівні забезпечуються Міждержавним ІМЦ,який створюється на підставі затвердженого Плану заходів щодо створення мережіІМЦ (пункт 2.4 – “Створення міждержавного ІМЦ держав – учасників СНД”).

Міждержавний ІМЦ повинен забезпечити виконання наступнихзавдань:

обслуговування систем електронного бізнесу(товаропровідних, логістичних, платіжних, розрахунково-клірингових і ін.)держав – учасників СНД;

забезпечення роботи електронного Репозітарія і електронногоРегістра для підтримки необхідних форматів і правил електронної взаємодіїпідприємств держав – учасників СНД;

здійснення розрахунково-клірингового обслуговуванняторгових операцій між підприємствами країн СНД (на основі розвитку механізміввідкладених платежів, гарантування взаєморозрахунків і ін.);

забезпечення на міждержавному рівні роботи системиуправління електронним документообігом і системи страхування рисок );

забезпечення на міждержавному рівні роботи системилогістики і транспортно-експедиційного обслуговування і ін.

На сьогоднішній день питання про створення МіждержавногоІМЦ вирішується Координатором Міждержавної програми – Міністерствомінформаційних технологій і зв'язку РФ. Разом з тим, проблеми, пов'язані зрозгортанням електронного Репозітарія, електронного Регістра, системи розрахунково-кліринговогообслуговування, системи страхування рисок, системи логістики,транспортно-експедиційного обслуговування і ін. знаходяться поза компетенцієюцієї організації, що затягує рішення питання. Тим часом, створенняМіждержавного ІМЦ і розгортання вищеперелічених технологічних систем украйнеобхідні для запуску мережі ІМЦ в промислову експлуатацію на початку 2006 рокудля обслуговування розгортаних спільних ресурсних ринків країн СНД (ринківзерна, цукру, лізингу і ін.)

Перелік організацій, що підключилися до дослідноїексплуатації мережі ІМЦ до 01.01.2008 г.наведен у додатку А :

При проведенні дослідної експлуатації вироблений рядпрактичних пропозицій, які рекомендуються для успішної реалізації системиінформаційно-маркетингових центрів:

— створити при міністерствах держав – учасників СНДгалузеві інформаційно-маркетингові центри (у вигляді структурних підрозділівміністерств або окремих організацій), які забезпечать практичне впровадженняміжнародних стандартів в області електронного обміну документами і електронногобізнесу, прийнятих в Організації Об'єднаних Націй (ООН), що дозволитьпідприємствам взаємодіяти в електронному вигляді і припускає розгортаннязагальних для країн СНД систем регістрів і репозитариїв документів, службелектронних повідомлень, протоколів здійснення електронних торгових операцій,форматів представлення даних і схем бізнес-процессів[82];

— визначити джерела бюджетного і позабюджетногофінансування для інформаційно-маркетингових центрів, які створюються як окреміпідприємства на основі корпоративних організаційних форм господарювання (уформі ЗАТ, корпорації або асоціації);

— визначити міждержавний статус для Державного підприємства«розрахунково-кліринговий центр» Міністерства аграрної політики України вобласті проведення розрахунків між державними органами і суб'єктамипідприємницької діяльності країн СНД, що стосуються зовнішньоекономічноїдіяльності.

3.2 Необхідність впровадження малимита середніми підприємствами АПК електронної торгівлі

Український ринок електронного бізнесу розвивається на фонізагального розвитку бізнесу в нашої країні. Впровадження електронних методів всучасний бізнес визначається виробничою необхідністю, де вирішальним цілком єекономічна вигода від застосування нових технологій. Більшість великих ісередніх українських підприємств вже зрозуміли зручності, що досягаються нимипри використанні Інтернет у бізнесі.

У цей час багато великих українських компаній впроваджують,або вже впровадили у себе корпоративні інформаційні системи. Потрібно чекати,що в найближчому часі багато хто з них почнуть думати про автоматизацію своїхвзаємовідносин з іншими учасниками ринку.

Розвиток електронного бізнесу, що почався в періодбурхливого зростання Інтернет, на перших етапах характеризувався прагненням найбільшактивних і прогресивних представників бізнесу реалізувати свою присутність вмережі за рахунок створення і просування власних Інтернет — проектів. Алебезпрецедентна новизна Інтернету як середовища для побудови бізнес-рішень недозволила відразу адекватно оцінити весь діапазон можливостей, що відкрилися.Це привело до появи безлічі ретельно спроектованих сайтів і порталів, щовиконували лише функцію рекламних буклетів компаній. Цілком закономірно, щомоделі отримання прибутку у таких проектів практично однакові і орієнтовані назалучення максимального числа відвідувачів з метою продажу реклами на своїхсторінках [1]. Індустрія сервісів, що виникла — рейтинги, лічильники, баннернімережі — служить саме такій економічній моделі Інтернет – проекту. [32]

Очевидно, що ця модель, хоч і має право на існування, дужеслабо пов'язана з прибутковістю, що, власне, і підтверджується нинішнім станомречей — більшості експериментів в області електронної комерції так і не вдалосядосягнути окупності. І багато які проекти, що шумно стартували, до теперішньогочасу або закриті, або заморожені в очікуванні нових інвесторів, в появу якихтворці ресурсів вже не дуже вірять.

На жаль, тенденція самодостатності інформаційних технологійшироко розповсюджена в пострадянському Інтернет — бізнесі. Багато підприємств — суб’єктів електронної комерції України стали жертвами саме такого непродуманогопідходу. Інтернет — проекти будувалися досвідченими Web-дизайнерами іWeb-майстрами, які часто не мали відповідного досвіду в практиці реальногобізнесу. Вони створювали грамотні, професійні сайти, просували та рекламувалиїх в мережі, домагалися збільшення їх відвідуваності, але це не вело дозростання об'ємів реального продажу [21].Причини, на нашу думку, криються в надмірному захопленні технічною стороноюстворення Інтернет — ресурсів.

Першопроходці електронної комерції ринулися в найбільшпоширену й очевидну галузь підприємництва — роздрібну торгівлю. Інтернет — магазини росли як гриби після дощу, нічим не відрізняючись один від одного ікопіюючи своїх американських побратимів. При цьому відкрилася ще одна помилкаукраїнського електронного бізнесу: пряме перенесення американського досвіду наукраїнські реалії не принесло бажаних результатів. Основна причина цього, нанашу думку, криється в психологічній оцінці вартості вільного часу та особистихзусиль. Ціни в українських Інтернет — магазинах часто вищі, ніж у традиційнихмагазинах, тому їх клієнтами можуть стати лише заможні люди, які цінуютьособистий час та комфорт.

За інформацією компанії TNS Interactive, з 37 країн, щодосліджувались, Україна виявилася найбільш консервативною щодо популярностіІнтернету та Інтернет — купівель. Згідно з цими даними, всього 4% жителів нашоїкраїни мають доступ до мережі і лише 1% користувачів Інтернет є одночасноІнтернет — покупцями. На відміну від більшості країн, де як основні причинивідмови від on-line купівель називалися питання безпеки, жителі України взагаліне довіряють Інтернет — магазинам.

Важливу роль в розвитку ринку роздрібної Інтернет — торгівліграє соціальний аспект — готовність покупців до роботи в мережі, доступністьІнтернет, масове поширення платіжних карток і електронних платіжних систем,платоспроможність населення. Крім того, стримуючими чинниками є також поганаорганізація доставки товару та недовіра до систем передоплати. Очевиднимрезультатом такого становища є те, що більшість підприємств електронноїкомерції В2С в Україні являють собою вітрини магазинів, а не джерело заробітку.[46]

Таким чином, на поточній стадії розвитку електронноїкомерції в Україні функціонування Інтернет — магазинів не виходить за рамкиексперименту щодо використання можливостей мережі. Однак все вищесказане зовсімне заперечує майбутнього української роздрібної торгівлі в Інтернет. Існуютьринки товарів і послуг, для яких електронна торгівля значно вигідніша затрадиційну торгівлю, а загальні проблеми (недосконалість апаратної ітехнологічної бази, систем доставки й оплати, низька платоспроможністьнаселення і т.п.) не так значущі. Це цифрові товари та інформація, для якоїважлива оперативність доставки, предмети розкоші (автомобілі, антикваріат,коштовності), рідкісні товари, витрати на пошук і придбання яких є значними(запчастини, спеціальна література), туристичні послуги. Багатообіцяючим, нанашу думку, є також ринок продажу та оренди житла.

Крім того, при належному підході on-line — торгівля товарамиАПК може виявитися вельми життєздатною. Ринок АПК є нішевим, а не масовим, томунайбільш вірогідними товарами на цьому ринку можуть стати продукти з тривалимтерміном зберігання. [22]

Одним з шляхів розвитку on-line — торгівлі товарами АПКможна назвати гібридні моделі, при яких покупець робить замовлення черезІнтернет, а забирає його в традиційному магазині. Такі моделі можутьвикористовують готову інфраструктуру супермаркетів для отримання додатковогоприбутку. В умовах недосконалості технічних можливостей Інтернет в Українірозумно також пропонувати формування замовлень в режимі off-line з подальшоюпередачею інформації в Інтернет.

Гібридна модель застосовна і при торгівлі електроннимитоварами. У цьому випадку покупці приймають рішення щодо купівлі на Web –сторінці компанії, але вважають за краще тестувати подібні товари безпосередньов магазині.

Однак, на наше глибоке переконання, найбільш перспективним вУкраїні є ринок електронної комерції В2В. На сьогоднішній день є всі підставивважати, що корпоративний сектор України має щільність підключення, порівняннийз доступністю Інтернет для населення розвинених країн Заходу. При цьомукорпоративні клієнти постійно здійснюють операції купівлі-продажу звикористанням однієї з кращих в світі систем безготівкових розрахунків системиелектронних платежів Національного банку України.

Також, на наш погляд, позитивним чинником, що впливає нарозвиток масштабних В2В — проектів, є позиція Національного банку України щодонадійності та безпеки заходів електронної комерції. Його бажання з приводусуворих вимог до безпеки торгівельних систем в Інтернет не має прямоговідношення до їх функціонального розвитку, але жорсткі вимоги НБУ станутькаменем спотикання для будь-яких примітивних проектів. З цієї точки зорустворення високо надійних, добре захищених, але функціонально обмежених системє нераціональним.

Але найбільш істотним є те, що в нашій країні вже з'явиласясоціальна потреба в В2В — системах: Одним з ключових чинників такоїтрансформації став прихід так званого «нового менеджменту» — керівників, гнучкореагуючих на вимоги ринку. У своїй діяльності вони роблять упор на прозорістьбізнесу, швидкість прийняття рішень, зниження собівартості трансакцій, аналізрезультатів і прогнозів розвитку бізнесу, персоналізацію відповідальності іакумулювання знань в компанії.

На жаль, більшість українських корпоративних порталів ще нереалізують покладену на них місію і представляють лише стандартну інформаціюпро продукцію компанії та її реквізити. Але слід зазначити, що останнім часомбагато корпоративних сайтів урізноманітнили свій зміст, додали режим зворотногозв'язку, інформацію про вакансії тощо [32].

На нашу думку, необхідною умовою успішного бізнесу вІнтернет є наявність сучасної розвинутої системи управління і плануваннявиробництва. Без упорядкування процесів усередині організації Інтернет — рішення не приносять серйозного ефекту, а формують лише додаткові канализв'язку [64].

Саме така внутрішня інформаційна система є своєріднимстартовим кроком для переходу на системи електронної взаємодії з клієнтами,постачальниками і партнерами. В Україні ж далеко не всі навіть великіпідприємства мають добре розвинену систему ERP.

Тим часом на Заході поголовне захоплення системами ERPсередини 90-х років вже змінилося таким же масштабним розвитком системуправління відносинами з клієнтами. Якщо раніше компанії намагалися підвищитиефективність свого бізнесу за рахунок оптимізації внутрішньої структури, тозараз вони також зайнялись і оптимізацією відносин з клієнтами, оскількиІнтернет є чудовим середовищем підвищення прозорості бізнесу та узгодженостіфункцій бізнес – партнерів [41].

Більш того, розвиток електронної торгівлі сприяє так званоїспільної комерції, при якій підприємства не тільки купують один в одногопродукцію, але працюють спільно над створенням нових товарів і послуг. Компанія- покупець в цьому випадку виступає в ролі виразника інтересів кінцевогоспоживача. У зв'язку з цим виникає нова концепція корпоративної інформаційноїсистеми, призначеної для управління ресурсами і зовнішніми зв'язкамипідприємств.

В Україні, на жаль, позитивний досвід впровадженнязвичайних систем ERP ще дуже малий, а досвід впровадження систем CRM зовсімвідсутній. Проте, деякі українські підприємства активно переглядають своїбізнес — стратегії і впроваджують технології електронного ведення бізнесу.Насамперед це відноситься до систем ERP і їх адаптації до автоматизаціїпроцесів взаємодії з іншими учасниками ринку. Позитивно, що цей секторрозвивається вельми динамічно. Так, раніше основними критеріями виборукорпоративних систем були розвинена функціональність для автоматизаціївнутрішніх процесів, податкового і управлінського обліку, готовність модулівсистеми до інтеграції. Сьогодні ж на перше місце виходить мінімізація сукупноївартості володіння системою і автоматизація зовнішніх бізнес — процесів на базіERP — системи, інтегрованій з Інтернет. Вагомими факторами є також можливістьроботи з ERP — системою у видаленому режимі, реалізація механізму електронноїторгівлі, повна CRM-функціональність, управління ланцюжками постачання [65].

На жаль, використання розвинутих інформаційних систем дляудосконалення бізнес — процесів доступне лише великим підприємствам, оскількивпровадження систем класу ERP, CRM і т.п. досить коштовне та вимагає значнихдодаткових зусиль. Малим та середнім підприємствам поки приходитьсязадовольнятися безкоштовним програмним забезпеченням типу MS Excel чистандартними «клаптевими» програмами типу 1-С Бухгалтерія тощо.

Також в Україні ще відсутні електронні ринки світовогозразка, що дозволяють завдяки новітнім технічним рішенням проводити операціїміж підприємствами цілковито в режимі on-line. Багато так званих електронних ринківне включають фінансових послуг (проведення платежів, гарантій виконанняоперації, короткострокового кредитування покупця, клірингу), надто рідкіпослуги логістики. Існуючі торгівельні майданчики реалізують лише так званіелектронні дошки оголошень — дозволяють покупцям і продавцям знайти один одногоі укласти угоду. Наступні кроки, що стосуються виконання угоди, в більшостівипадків залишаються за межами торгівельної системи.

Крім того, перше покоління систем міжфірмової on-lineторгівлі було створено фірмами — виробниками. Але такі рішення накладаютьобмеження на розвиток клієнтської бази (на такому вузлі фактично представленийлише один продавець). Розумним рішенням для української В2В – торгівлі єстворення спеціалізованих великих торгових систем, які нададуть змогу вийти наринок великої кількості малих і середніх фірм.

Першопроходці електронної комерції В2В стикаються зсерйозними, специфічними для нашої країни, проблемами. Справа в тому, щорозвиток електронних ринків на Заході спирається на багатий досвід, отриманийкомпаніями при розробці і експлуатації корпоративних сайтів і інформаційнихсистем. В Україні ж такого досвіду немає. Як немає і звички ретельно плануватиі розробляти стратегію свого бізнесу. Це перешкоджає великим інвестиціям в В2В-проекти, тому багато з них живе довгий час лише на папері [23].

Традиційна непрозорість українських компаній, а такожнеготовність ділитися з конкурентами інформацією є основними перешкодамирозвитку електронної комерції B2B в Україні. Висока міра концентрації івертикальної інтеграції ключових українських ринків не сприяють прагненнюгравців включити електронну міжкорпоративну торгівлю в розряд першочерговихзадач.

Іншими причинами повільного розвитку B2B в Україні єнеготовність більшості управлінського апарату до складного процесу впровадженняB2B — систем, недолік в IT — фахівцях, що добре розуміють бізнес-процеси,відсутність відповідного законодавства і загальний скептицизм, пов'язаний зІнтернет — проектами.

Таким чином, цей сектор електронної комерції перебуває встадії становлення і перед ним стоїть багато проблем. Головною задачею йогоучасників є розвиток клієнтської бази і перетворення технологічних ідей вприбутковий бізнес. При цьому необхідно вирішити безліч організаційних,технологічних і фінансових питань.

У будь-якому випадку, системи В2В в Україні поки неприносять прибутку, і перед ними гостро стоять питання підвищенняприбутковості. У пошуках рішень для збільшення рентабельності В2В — проектівзвичайно використовуються дві стратегії — розширення спектру послуг, щонадаються, та впровадження механізмів довіри клієнтів.

Розширення спектру послуг, що допомагають в проведеннітрансакцій, робить електронні ринки більш привабливими для їх учасників.Насамперед це стосується впровадження систем стеження ланцюжків постачання,електронних розрахунків по операціях і логістики. Це включає також такімеханізми торгівлі, як узгодження цін в режимі on-line, проведення аукціоннихторгів тощо. Для збільшення довіри клієнтів українські системи В2В можуть впровадитимеханізми страхування операцій, оцінки і рейтингу репутації учасників торгів,сертифікації товарів і гарантування оплати здійснених операцій.

Ще раз необхідно підкреслити, що в Україні творцямипотужних електронних ринків повинні стати великі підприємства (банки) чи їхконгломерати, оскільки в сучасних умовах для середніх, і особливо для малихпідприємств не має можливості створити повнофункціональні і захищені В2В — системи через їх велику коштовність та трудомісткість. С другого боку, такісистеми дозволять малим та середнім підприємствам активно використовуватипереваги електронного бізнесу шляхом проведення електронних закупівель,керування ланцюжками постачань, спільного планування і прогнозування тощо.

Необхідно також відзначити, що одним зі шляхів залученнямалих і середніх підприємств до електронного бізнесу, а також значногоспрощення їхньої діяльності є електронна взаємодія з державними органами. Цевключає електрону подачу обов'язкової звітності податковим і іншим органам,одержання on-line консультацій, електронне декларування митних вантажів тощо.

Дуже перспективним як з погляду ефективності господарськоїдіяльності державних органів, так і з боку розвитку підприємництва в нашійкраїні є залучення малого і середнього бізнесу до системи електронних державнихзакупівель. Практика роботи подібних систем довела їх очевидні переваги.По-перше, це одержання і надання інформації в електронному вигляді і внаслідокцього прискорення процесу закупівель. По-друге, прозорість процесу закупівель,при якому уся релевантна інформація є відкритої для всіх користувачів системи.По-третє, залучення великого числа учасників, у тому числі малих і середніх, упроцес державних закупівель і автоматичний відбір найбільш доцільного варіанта.[61]

Сьогодні лише небагато які українські компанії чіткорозуміють свій шлях в сфері електронного бізнесу. Щоб оцінити доцільністьрізних моделей електронного бізнесу варто порадити традиційним компаніямзапустити пілотні проекти. Такі проекти можуть здійснювати продаж в режимі on-line,реалізовувати зовнішні зв’язки з існуючими та новими клієнтами чи виконуватизакупівлю on-line .

Таким чином, незважаючи на складність і невизначеність,традиційні українські компанії розуміють, що в довгостроковій перспективіелектронний бізнес одночасно представляє загрозу і відкриває нові можливості.Вони бачать, як конкуренти роблять перші кроки по впровадженню електронногобізнесу і деякі вже сьогодні домагаються значних результатів. Тому наукраїнському ринку електронного бізнесу в найближчі роки має бути стадіяжорсткого конкурентного розвитку. Багато хто з учасників не витримає цієї гонкиі зійде з дистанції. Інші підуть на злиття зі своїми колишніми конкурентами зметою консолідації аудиторії і зниження витрат. У результаті, виживуть найсильнішігравці, що домоглися широкого визнання у Інтернет — користувачів.

3.3 Оптимізаціяроботи підприємств задопомогою B2B рішень

Більшість компаній,торгуючих сільськогосподарською продукцією невважають необхідністю розглядати серйозно оптимізацію своїх бізнес процесів,тим більше за допомогою B2B рішень. Це цілком з'ясовно. У разі, коли компаніядобивається додаткових знижок від постачальників, заощаджені гроші видновідразу, те ж саме відбувається при продажі свого товару за вищу ціну. Трохиінакше йде справа з оцінкою результатів впровадження B2B рішень, оскільки вцьому випадку для ясності картини заощаджених засобів необхідний детальнийаналіз. Більш того, результат, що отримується від використання цих рішень, незавжди є негайним і яскраво вираженим, що і породжує сумніви, тим більше що убагатьох присутній страх перед новими технологіями.

Як би там не було, для того, щоб успішно використовувати системиуправління бізнес процесами не обов'язково бути багато мільярдною корпорацією.Будь-яка компанія, будь то виробник, дистриб'ютор, імпортер, експортер,торговий дім, ділер, і навіть роздрібний продавець може підняти своюпродуктивність шляхом зниження витрат і зростання продажів за допомогою наявнихрішень B2B. Такі рішення досить багатообразні і багатогранні і вони можуть бутипідібрані, щоб задовольнити потреби бізнесу будь-якого вигляду.

Не дивлячись на те, що B2B-сегмент в Україні розвинений все ще доситьслабо, в деяких галузях відкрилося декілька проектів, що активно розвиваються.Таким чином, в таких сегментах, як агропромисловий ринок, на даний момент існуєнайбільша кількість B2B-рішень, між проектами починається конкуренція. В цьомувипадку просте створення майданчика, на якій компанії можуть розміщувати своїпропозиції, стає неактуальним. Учасникам потрібні рішення, які оптимальновідповідатимуть їх потребам, — забезпечувати електронний документообіг,контролювати рух замовлень і так далі Подібні рішення вимагають інтеграції ERP-систем компаній з мережевими рішеннями.

Можливий варіант, коли майданчик дозволяє інтегрувати внутрішню ERP-системуз B2B-системою, або повне обслуговування компанії, здійснюване майданчиком.

У такому разі взаємодія здійснюється по наступній схемі:

/>

Рис.3.1 В2В майданчики інтегрують ERP -систем учасників з он-лайн бізнесом

Під повним обслуговуванням розуміються можливості планування,замовлення і контролю постачань товарів через інтернет. Прикладом подібногообслуговування компаній в Інтернеті є майданчик Faktura.ru, яка на даний моментпропонує компаніям-учасникам комплекс додаткових послуг — виписку документів,допомога в організації відносин з постійними постачальниками, контроль і планування.[70]

Ще одним крупним міжгалузевим рішенням є Business.ru — бізнес-співтовариство, чиї сервіси максимально оптимізовані під потребиучасників системи. Клієнти дістають можливість не тільки взаємодії один зодним, але також і створення клієнтських профілів і зберігання історіїзамовлень і продажів.

Вже зараз існують B2B-проекти, якідозволяють здійснювати комплексне обслуговування компаній, і у міру подальшогозростання кількості B2B-рішень і збільшення кількості сервісів, пропонованихними компаніям, потреба у використанні ERP -систем зросте.

Використання компаніями ERP -систем для оптимізації діяльності вІнтернеті не обмежується B2B-майданчиками. Вся більша кількість організаційвикористовує свої Інтернет-ресурси для взаємодії з постачальниками абодистриб'юторами.

Використання ERP -систем в даному випадку дозволяє оптимізувати процесияк закупівель, так і продажів. Інформація про замовлення, отримані черезінтернет, інтегрується з даними складу, відділів доставки, продажів, сервіснихцентрів, що дозволяє створити єдиний профіль клієнта, ефективно оброблятизамовлення і швидко відповідати на них, створювати і зберігати дані про всійого звернення, аналізувати їх і прогнозувати нові звернення.

Клієнт, у свою чергу, відправивши замовлення через сайт, дістаєможливість контролювати процес обробки замовлення: автоматичне повідомлення пройого ухвалення і початок роботи, дані про підготовку замовлення, коли йогозаявка отримана складом, відомості про відвантаження, коли замовленнясформоване і відправлене, а також пакет необхідних документів.

Аналогічно використовується система при закупівлях. Менеджер черезсистему дістає доступ до каталога товарів постачальника, вибирає необхіднітовари і відправляє замовлення. При розрахунку постачальник автоматично отримуєповідомлення про оплату рахунку і дані про отримання замовлення, коли товарибудуть доставлені на склад клієнта.

Наприклад,постачальниксоняшника зазвичайотримував замовлення факсом і електронній пошті. Замовлення поступали у великійкількості, хоча середня сума замовлення була невисокою. Ручна обробка бланківзамовлень займала багато часу, в результаті багато постачань затримувалися.Природно, покупці були цим незадоволені. Процес обробки замовлень був довгим,замовлення постійно відкладалися на пізні терміни, що негативно позначалося напокупцях. Для вирішення цієї проблеми підприємство вирішило упровадити рішеннямеханізм електронних продажів і об'єднати його з існуючою системою обробкиданих по продажах за допомогою XML інтерфейсу. В результаті від продуктивності,що покращала, і зниження витрат на обробку замовлень підприємство заощадило 70000тис. грн.

Такі рішення як Електронна Закупівля і Електронний Продаж дійсноможуть вплинути на бізнес підприємства незалежно від його розміру.[68]

Нижче наведено перелік переваг для підприємства при розміщенніінформації про товари та послуги на сайтах торгівельного майданчику www.agrorynok.com.ua .

Але що робити невеликим підприємствам, у яких немає достатніхзасобів для впровадження B2B рішень, але які розуміють, що від використанняподібних механізмів бізнес може вийти на вищий рівень?

/>

Рис.3.3 Переваги для підприємства при розміщенні інформації протовари та послуги на сайтах торгівельного майданчику www.agrorynok.com.ua

Існує декілька B2B порталів, які можуть запропонувати вихід з цієїситуації. Rusbiz.ru є одним з таких порталів. Щоб скористатися системоюуправління процесу закупівель-продажів, необхідно зайти на сайт і зробитинаступні кроки:

1.               Реєструватися на Rusbiz.ru, вибрати спосіб участі.

2.               Додати свої товари в електронний каталог Rusbiz.

3.               Запросити своїх постачальників і клієнтів, якщо вони ще незареєстровані на Rusbiz.

4.               Після того, як у вас створиться своє коло з постачальників іпокупців, ви можете почати повноцінно використовувати високо технологічний, алепростий у вживанні торгово-закупівельний ланцюжок.

У розділі FAQ детально описані всі переваги і способи роботи зланцюжком управління операціями.

Ключові елементи, які Ви зможете використовувати і початиотримувати результати негайно, перераховані нижче:

Комерційний запит

З Каталогу Вашого Електронного магазина, Каталога Rusbiz аботоргового майданчика — (якщо у Вас там є пропозиції), покупці можутьзаповнювати стандартну форму комерційного запиту і пересилати Вам.

Пропозиція

Після отримання запиту Ви можете його перевірити, змінити,перетворити в пропозицію відхилити його або відіслати покупцеві.

Торги

Покупець може прийняти Вашу пропозицію, створивши Замовлення абозробити зустрічну пропозицію. Ви, у свою чергу, можете прийняти зустрічнупропозицію або відіслати ще одне.

Замовлення

Після Вашої остаточної пропозиції, якщо всі умови взаємнопідходять, покупець може перетворити його в Замовлення і відіслати Вам.

Рахунок

Отримавши Замовлення, Ви створюєте Рахунок і посилаєте йогопокупцеві.

Також в ланцюжку передбачені поля статусу платежу івідвантаження/доставки товару. У рахунку враховані всі можливості надання знижокі нарахування податків.

Ви можете використовувати вищезгадані елементи як Покупець, длязакупівельних цілей і як Продавець через систему Електронних продажів. Післятого, як Ви почнете регулярно користуватися всіма можливостями системи іотримувати відчутні результати, Ви зможете почати думати про створеннявласного, спеціально для Вас розробленого порталу.

Рано чи пізно більшість компаній будуть вимушені автоматизуватисвої бізнес процеси, щоб залишитися конкурентноздатними.

При завчасній автоматизації і впровадження рішень подібних доуправління торгово-закупівельною системою, Ваше підприємство зможе отримати всіпозитивні результати, які дані рішення можуть принести.

ВИСНОВКИ

В дипломній роботі проведено аналіз стану електронноїторгівлі в агропромисловому комплексі України і встановлено наступне:

1. Електронна торгівля – оптова, роздрібна торгівля,що характеризується замовленням, покупкою, продажем товарів з використаннямінформаційних систем і мереж.

2.Прийнято виділяти чотири напрями електронній комерції:

·       бізнес — бізнес (business-to-business, B2B);

·       бізнес — споживач (business-to-consumer, B2C);

·       бізнес — адміністрація(business-to-administration, B2A);

·       споживач — адміністрація(consumer-to-administration, C2A).

·       3. Електронний ринок дозволяє з найменшимивитратами погоджувати ефективність діяльності всього ланцюжка постачальників.Якщо підприємство довіряє своєму замовникові, а він — своєму, разом вони можутьстворити товар, який матиме попит. Тобто вони зможуть спрогнозувати попит натовар і, отже, проводити тільки те, що буде куплене. Таким чином, автоматизаціяпроцесу покупки дозволить значно збільшити прибуток, а значить, і річний дохід.

·       4.Ми провели аналіз найбільш відвідуванихаграрних сайтів за кількістю відвідувачів. Встановлено лідер – це Торговасистема — ЗЕРНО ОН-ЛАЙН (http://www.zol.ru/)- сайт,який пропонує велику кількість підприємств, які пропонують продукціюагропромислового комплексу, з різних країн стран-СНД.

Проведено детальний аналіз відвідуваностіаграрних сайтів на прикладі наступних електронних торговихсистем: AGROTORG.net та agrorynok.com.ua. Проаналізовано аудиторію сайтуagrorynok.com.ua, і встановлено: відвідуваність сайту в розрізі країнсвіту(2007р.). Безперечним лідером є Україна, якій належить 92,24 %. Країни, щовходять до СНД складають 4,33%(РФ, Білорусь).

5. Проведен аналіз послуг інтернет-магазинів по доставці іоплаті товарів сільськгосппризначення, програм по збільшенню лояльності ізалученню нових покупців. Розглянута залежність методів оплати, пропонованихінтернет-магазинами від категорії товарів, що продаються. Продаж товарів заготівковий розрахунок здійснюють всі інтернет-магазини. Продаж оптових партій ісільськгостехніки в основному здійснюється за допомогою «традиційних»методів оплати — готівкою, за безготівковим розрахунком, банківською картою.Продавці щодо недорогих товарів акцентровані на таких методах, як оплата черезсистеми електронних платежів і перекладів і готівкою.

6. Встановлено, що у травні 2008р розмір українськоїінтернет-аудиторії, визначуваний по кількості унікальних користувачів, щозробили більше 1 перегляду сторінки за місяць, і користувачів, які проглядалисторінки в даному і минулого місяця, збільшився на 0,8% до 8,472 млн. чоловік.Про це сказано в звіті компанії Sputnikmedia.net (портал bigmir.net).

7. Визначені несприятливі умови для Інтернет-бізнесу вУкраїні: незадовільна інфраструктура телекомунікацій, що робить Інтернетдоступним лише для мешканців великих міст, відсутність електронних платіжнихсистем загальнонаціонального масштабу, законодавча неврегульованість(відсутність закону про електронний підпис зокрема), низький загальний рівенькультури, що провокуватиме до шахрайств з одного боку і відлякуватиме клієнтівз іншого.

8. Обумовлено, що одним з шляхів розвитку on-line — торгівлі товарами АПК можна назвати гібридні моделі, при яких покупець робитьзамовлення через Інтернет, а забирає його в традиційному магазині. Такі моделіможуть використовують готову інфраструктуру супермаркетів для отриманнядодаткового прибутку. В умовах недосконалості технічних можливостей Інтернет вУкраїні розумно також пропонувати формування замовлень в режимі off-line зподальшою передачею інформації в Інтернет.

9.Не дивлячись на те, що B2B-сегмент в Українірозвинений все ще досить слабо, в деяких галузях відкрилося декілька проектів,що активно розвиваються. Таким чином, в таких сегментах, як агропромисловийринок, на даний момент існує найбільша кількість B2B-рішень, між проектамипочинається конкуренція. В цьому випадку просте створення майданчика, на якійкомпанії можуть розміщувати свої пропозиції, стає неактуальним. Учасникам потрібнірішення, які оптимально відповідатимуть їх потребам, — забезпечуватиелектронний документообіг, контролювати рух замовлень і так далі Подібнірішення вимагають інтеграції ERP -систем компаній з мережевими рішеннями.

Рано чи пізно більшість компаній будуть вимушені автоматизуватисвої бізнес процеси, щоб залишитися конкурентноздатними.

СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.      Про електронну торгiвлю. Проект Закону України№ 3114 від 17.02.2003 р. // Електронна правова система „Законодавство України”

2.      Про електронну торгiвлю. Проект Закону України№ 2137 від 12.09.2006 р. // Електронна правова система „Законодавство України”

3.      Про заходи щодо створення електронної системи«Електронний Уряд»: Постанова Кабінету Міністрів… 24 лют. 2003 р. №208 // Офіційний вісник України. — 2003. — № 9. — С.112.

4.      Александров Д. Вступаючи у сферуІнтернет-права: [Правове регулювання електронної комерції] // Підприємництво вУкраїні. — 2001. — № 4-5. — С.16 — 18.

5.      Балабанов И.Т., Электронная коммерция, Учебноепособие для вузов. — СПб: Знание, 2001. — С.191.

6.      Барицька Л. Включення України в інтеграційніпроцеси міжнародної електронної торгівлі // Економіст. — 2002. — № 9. — С.24-27.

7.      Білоус О., Скаленко О., Ярова Н. Можливості ташляхи інтеграції України у світовий ринок інтелектуальних продуктів // Економ.часопис. — 2002. — №1. — С.15-20.

8.      Бондаренко І. На шляху до європейськихстандартів: електронне декларування: [Щодо проблеми спрощення митних процедуршляхом застосування електронних засобів] // Митна справа. — 2005. — № 1. — С.51- 57.

9.      Бородкіна І. Л. Електронні публікації всучасному інформаційному просторі // Вісник / Київський нац. ун-т культури імистецтв. Сер.: Педагогіка. — К., 2002. — Вип.6. — С.10-16.

10. Бульвінська О. Інформаційне суспільство і література:перспективи співіснування: [Початок третього тисячоліття — це новий етапрозвитку людської цивілізації — створення глобального інформаційногосуспільства] // Зарубіжна література. — 2004. — №6. — С.7-10.

11. Велтман К. Дистанционное обучение: Преимуществопрограмм электронного обучения очевидно, но определить их эффективность невсегда легко // Деловая неделя. — 2003. — 17-23 апр., №13 (127). — С.21.

12. Високі технології: час відродження: [Розглядпроекту закону «Про засади відродження та розвитку електронноїпромисловості в Україні» у Ком. ВР з питань промислової політики іпідприємництва] /За повідомленням інформаційного управління апарату ВерховноїРади України. // Голос України. — 2005. — 26 лют. — С.2.

13. Голдовский И.Безопасность платежей в Интернете. – Спб.: Питер, 2001. – 240с.

14. Гресь А. М. Про створення систем електронноїторгівлі // Наукові записки / Тернопільська акад. нар. госп-ва. — Терпопіль,2004. — Вип.13, ч.2. — С.183-186.

15. Гресь А. М. Сучасні проблеми здійснення продажутоварів електронними магазинами в Україні // Науковий вісник / Українськийдерж. лісотехн. ун-т. — Львів, 2004. — Вип.14.7. — С.189-194.

16. Гресь А. М. Удосконалення організації системдоставки товарів у електронній торгівлі в Україні // Науковий вісник / Українськийдерж. лісотехн. ун-т. — Львів, 2004. — Вип.14.4. — С.288-294.

17. Гурч Л. Проблемы электронной торговли вУкраине. // Персонал. — 2004. — №1.-С.68-77.

18. Гуцалюк М. Другий міжнародний конгрес з проблемелектронної злочинності: [Інтеграція концепцій інформаційного суспільства таелектронної злочинності. Концептуальний зміст Другого міжнародного конгресу зпроблем боротьби з електронною злочинності] // Право України. — 2004. — №5. — С.171 — 172.

19. Давидов М. В. Особливості регулювання послугстрахування в системі електронного бізнесу // Проблеми та перспективи розвиткубанківської системи України: Зб. наук. пр. — Суми, 2004. — Вип.9. — С.153-161.

20. Давидов М. В. Роль банків в організації тазабезпеченні операцій електронного бізнесу // Проблеми і перспективи розвиткубанківської системи України: Зб. наук. пр. — Суми, 2004. — Т.11. — С.338-340.

21. Демченко О. Українська наука: чорна дірка впотоках інформації: [Обговорення проблемних сторін фінансування (державного)вітчизняної наукової діяльності, проблеми публікації наукових досліджень(робіт), електронна база наукових знань] // Дзеркало тижня. — 2005. — 7-13трав. (№ 17). — С.15.

22. Доротюк В. І. Технології створення електроннихнавчально-методичних комплектів / В. І. Доротюк, О. В. Кохан, В. І. Гадецький// Зб. наук. пр. / Херсонський держ. пед. ун-т. Педагогічні науки. — Херсон,2004. — Вип.37. — С.335-339.

23. Дорош Н. Аудит в умовах електронної комерції:[Обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення системи аудиторських послуг уконтексті розвитку електронного бізнесу] // Вісн. Терноп. акад. нар. госп-ва. — 2005. — № 5-2. — С.150-153.

24. Зякун В. В. Електронне урядування в Україні:сучасний стан та перспективи // Актуальные проблемы управления ресурсамигородского развития: Материалы междунар. науч.-практ. конф., г. Донецк, 20нояб. 2003 г. — Донецк, 2003. — С.162-165.

25. Йовенко М. О. Фактори розвитку електронноїкомерції в Україні // Управління розвитком. — Х., 2004. — N2: Спецвип.:Проблеми і перспективи розвитку інформаційних систем і технологій в економіці:Мат. конф. — С.13-14.

26. Кириллов В. Интернет против коррупции: Системаэлектрон. гос. закупок обеспечит прозрачность расходования бюджет. средств:[Ст. нар. депутата України, голови міжфракц. групи «Електрон.Україна»] // Кіевскій телеграфъ. — 2004. – 26 марта-1 апр. — С.31.

27. Конференція «Електронна торгівля — 2006» у Москві // Електронний ресурс. Режим доступу:conf.oborot.ru/

28. Копитько, Т. Електронна комерція: впровадженняєвропейських норм ведення бізнесу / Т. Копитько. // Маркетинг в Україні. — 2006. — № 2. — С. 61

29. Кравець В. Інтернет-комерція в Україні:Електронна комерція, електронне ведення бізнесу // Вісн НБУ. — 2004. — № 3. — С.9 — 12.

30. Кравець В. Інтернет-платежі в системі безготівковихрозрахунків // Вісн. податк. служби України. — 2005. — № 37. — С.49-52.

31. Крилов В. «Електронна Україна»звучить гордо: [Про перспективи включення нашої країни до світовоїінформаційної спільноти] // День. — 2004. — 21 квіт. (№ 71). — С.5.

32. Кушнаренко Н. Нова бібліотека — нові кадри:Електронна мережа бібліотек // Культура і життя. — 2004. — 31 берез. (№ 12). — С.4.

33. Лесюк М. Електронні засоби масової інформації ідеякі питання культури мови // Телевізійна й радіожурналістика: Зб. наук.-метод.пр. — Львів, 2003. — Вип.5. — С.106-110.

34. Лисицький В. І. Електронний Уряд України: зчого починати? // Інформаційне суспільство. Шлях України. — К., 2004. — С.68-77.

35. Лукинська М. Ю. Рішення як процес устратегічному плануванні розвитку електронного бізнесу // Управління розвитком.- Х., 2004. — N2: Спецвип.: Проблеми і перспективи розвитку інформаційнихсистем і технологій в економіці: Мат. конф. — С.18-19.

36. Меджибовська Н. С. Електронна Україна: погляд умайбутнє // Вісник соціально-економічних досліджень: Зб. наук. пр. — О., 2004.- Вип.17. — С.206-211.

37. Меджибовська Н. С. Шляхи розвитку електронногобізнесу в Україні // Вісник соціально-економічних досліджень: Зб. наук. пр. — Одеса, 2003. — Вип.14. — С.206-210.

38. Моргенштерн И.Г. Аспекты развития электроннойбиблиографии: [Мова йдеться про розвиток електронної бібліографіїї табібілографічні електронні ресурси Росії] // Научные и технические библиотеки. — 2004. — №8. — С.25-30.

39. Мочёнов В.Ю. Основные международно-правовыеакты в сфере электронной коммерции: Типовой закон UNCITRAL об электроннойкоммерции / Российский государственный институт интеллектуальной собственности.– М., 2006. – 6 с. – Библиогр.: с.6. Деп. в ИНИОН РАН 04.07.2006 №59835.

40. Перспективы развития электронной торговли:[Темпы прироста электронной торговли, и прежде всего межфирменной торговли вИнтернете, и прежде всего в Интернете, продолжают ускоряться] // Діловийвісник. — 2004. — № 2. — С.12 — 13.

41. Пластун В.Л. Проблеми та тенденції розвиткусистеми електронних розрахунків на міжнароних ринках // Вісн. Укр. академіїбанківської справи. — 2003. — №1(14). — С.8-10.

42. Плескач В. Л. Електронна комерція як засібпідвищення ефективності електронного бізнесу // Электронная коммерция вУкраине: Проблемы и перспективы: Сб. материалов Междунар. науч.-практ. конф. — К., 2004. — С.61-74.

43. Поперечнюк Н. Державне управління розвиткомзовнішньоекономічної діяльності регіону в умовах глобальної інформатизаціїекономіки: [Електронний обмін даними та електронна торгівля] // Управліннясучасним містом. — 2004. — № 4 — 6 (14). — С.157-162.

44. Рожен О. 20 днів, які можуть відродитиукраїнську електроніку: [Дослідження обговорюваних проблем та конкретних шляхівїї подолання за круглим столом, присвяченим розвитку та підтримці галузівиробництва (зокрема приватним підприємствам) електронного устаткування] //Дзеркало тижня. — 2005. — 16-29 лип. (№ 27-28). — С.18.

45. Слободнянюк М. Е. Електронна інформаційнасистема укладання угод з використанням електронного цифрового підпису //Управління розвитком. — Х., 2004. — N2: Спецвип.: Проблеми і перспективирозвитку інформаційних систем і технологій в економіці: Мат. конф. — С.34.

46. Сніжной Г. В. Електронні торгові системи дляпідприємств // Актуальні питання удосконалення фінансово-кредитного механізму вУкраїні: Зб. наук. пр. наук.-практ. конф., Запоріжжя, 29-30 трав. 2003. — Запоріжжя, 2003. — [Вип.3]. — С.56-60.

47. Третько В. В. Розвиток електронної комерції вУкраїні / В. В. Третько, О. М. Синюк, Н. Г. Точанська // Соціально-гуманітарніта психолого-педагогічні науки: Зб. наук. пр. викладачів гуманіт. ін-ту,підготовлений за результатами н.-д. роботи 2004 р. — Хмельницький, 2004. — С.65-67.

48. Успенский И.Энциклопедия Интернет-бизнеса. – Спб.: Питер, 2001. – 432с.

49. Храбан А. М. Процес прийняття рішень споживачемпід час здійснення покупки через Інтернет і застосування цінової дискримінаціїв електронній комерції // Маґістеріум. — К., 2004. — Вип.14: Економічні студії.- С.76-83.

50. Чучковська. А. В. Правове регулюванняелектронної комерції в Україні: навчальний посібник для вузів / А.В.Чучковська. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 223

51. Якименко М. І. Розвиток мережі Інтернет таелектронна комерція: світовий і вітчизняний досвід // Вісниксоціально-економічних досліджень: Зб. наук. пр. — Одеса, 2003. — Вип.14. — С.335-340.

52. An overview of electronic commerce.(ElectronicCommerce: A Managerial Perspective): An article from: Competitiveness Review //Andrew Stewart Burns. – London, GB — Jun 22, 2002. – p. 25-35.

53. E-Commerce and Information Technology inHospitality and Tourism (E Commerce and Information Technology in Hospitalityand Tourism) // Zongqing Zhou. — Bejing, China — Jul 15, 2003. – 302 р.

54. Electronic Business & Commerce // MichaelChesher, Rukesh Kaura, and Peter Linton. — London, GB — Dec 16, 2002. – 234 р.

55. Electronic Commerce 2004: A ManagerialPerspective, Third Edition // Efraim Turban, David King, Jae K. Lee, and DennisViehland. — Seattle, USA: — Oct 23, 2003. – 352 р.

56. Electronic Commerce: A Managerial Perspective2006 (4th Edition) // Efraim Turban, Dave King, Jae Kyu Lee, and DennisViehland. – Washington,USA: Aug 9, 2005. – 241 p.

57. Electronic Commerce: From Vision to Fulfillment(3rd Edition) // Elias M. Awad. — Brisbain, Australia: — Feb 16, 2006. – 458 р.

58. Electronic Commerce: Principles and Practice //Hossein Bidgoli. — Tokyo, Japan: — Aug 23, 2001. – 531 р.

59. Electronic Commerce, Seventh Annual Edition //Gary Schneider. — Vancouver, Canada: — Mar 27, 2006. – 154 р.

60. Electronic Commerce, Sixth Edition // Gary P.Schneider. — Calgary, Canada: — April 4, 2005. – 351 р.

61. Eu Electronic Commerce Law // Soren Jakobsenand Ruth Nielsen. — Geteborg, Sweden: — Sep 15, 2004. – 231 р.

62. From Edi to Electronic Commerce: A BusinessInitiative // Phyllis K. Sokol. — Seattle, USA: — Jan 1995. – 256 р.

63. Hospitality Information Systems and E-Commerce// Dana V. Tesone. — Melbourne, Australia: — Mar 8, 2005. – 94 р.

64. Report (2005) of the Comitee on trade anddevelopment in dedicated session and the Sub-comitee on least-developedcountries. // Trevor Clarke. — WT/COMTD/55/: November 2005. – 7 p.

65. Sales, Leases and Electronic Commerce: Problemsand Materials on National and International Transactions (American CasebookSeries) // John Edward Murray and Harry M. Flechtner. — Chicago, USA: — May2003. – 235 р.

66. trategies for Electronic Commerce and theInternet // Henry C., Jr. Lucas. – Capetown, SA: — April 1, 2003. – 203 р.

67. http://www.vuzlib.net/banki/4.htm- Електронна комерція

68. http://www.unicyb.kiev.ua/MMEDIA/reports/Dovgal/index.html- Дещо про електронну комерцію

69. http://www.rusnauka.com- Електроннакомерція: сучасний стан та проблеми впровадження

70. http://www.gemius.com.ua-Электронная коммерция в Украине

71. http://www.bigmir.net/

72. www.agrorynok.com.ua

ДОДАТОК А

Перелікорганізацій, що підключилися до дослідної експлуатації мережі ІМЦ до 01.01.2008г.

1.Інтегратори органів виконавчої влади:

1.1. ГП«РКЦ» (Міністерство аграрної політики України).

1.2. Державнаорганізація «Виконавче бюро» (Державний департамент рибногогосподарства).

1.3. ВАТНАК «Украгролізінг» (Міністерство аграрної політики України).

1.4. ГАК«Хліб України» (Міністерство аграрної політики України).

1.5. Центрринкових інформаційних технологій і маркетингу (Міністерство промисловоїполітики України).

1.6. ГИВЦДП НЕК «Укренерго» (Міністерство палива і енергетики України).

1.7. «Софтвер-Рейтинг»(Міністерство освіти і науки України).

1.8. ГАК“Укрресурси” (Державний комітет з державного матеріального резерву).

1.9. "Інститутаграрної економіки" УААН (Українська академія аграрних наук).

2.Інтегратори обласних державних адміністрацій:

2.1. Кримськийдержавний аграрний учбово-консультаційний центр (Автономна Республіка Крим).

2.2. ОКП«Агроїнформ» (Вінницька облдержадміністрація).

2.3. ВРІАЦ«Волиньсофт» (Волинська облдержадміністрація).

2.4. Житомирський«Центр науково-технічної і економічної інформації» (Житомирськаоблдержадміністрація).

2.5. ТОВ«Радіогрудка» (Запорізька облдержадміністрація).

2.6. ТОВ«Агроїнформсервіс» (Івано-франківська облдержадміністрація).

2.7. Асоціаціяпромислових підприємств Луганської області (Луганська облдержадміністрація).

2.8. ПТЦ«Агрософт» (Львівська облдержадміністрація).

2.9. КП«Обласний інформаційно — аналітичний центр» (Одеськаоблдержадміністрація).

2.10. ПолтавськийЦентр науково-технічної і економічної інформації (Полтавськаоблдержадміністрація).

2.11. Регіональнийфонд підтримки АПК (Сумська облдержадміністрація).

2.12. Херсонськийдержавний університет (Херсонська облдержадміністрація).

2.13. ХмельницькаТорговельно-промислова палата (Хмельницька облдержадміністрація).

2.14. Товарнабіржа АПК ЦО України (Черкаська облдержадміністрація).

2.15. «Агентствоекономічного розвитку м. Севастополя» (Севастопольська міськадміністрація).

3.Постачальники контента і технологічні партнери:

3.1. ЗАТ«Українська фондова біржа» (Київ).

3.2. ТОВ«Філадельфія — Т» (Одеса).

3.3. ТОВ"Інтелект" (Київ).

3.4. АОЗТ"Інтер-телеком" (Київ).

3.5. ТОВ«Координаційний центр Інноваційної діяльності» (Київ).

3.6. Національнаасоціація агроторгових будинків України (Київ).

3.7. Асоціація«Український діловий центр економічного розвитку СНД» (Київ).

3.8. ЧП«Швейна фабрика «ГАЯН».

3.9. ТОВ«НАТІКАННЯ» (Київ).

3.10. АТ«Кредит-банк (Україна)» (Львів).

3.11. ТОВ«Фінсвязьсервіс» (Київ).

3.12. ТП«Агротехнопарк» (Київ).

4.Організації-учасники з країн СНД:

4.1. ФДМ«Центр ринкової інформації АПК» (Міністерство сільського господарстваРосійської Федерації).

4.2. ГНУНІЇекономіки сільського господарства Росельхозакадемії (Російська академіясільськогосподарських наук).

4.3. ІРУП»Національний центр маркетингу і кон'юнктури цін" (Міністерствозакордонних справ Республіки Білорусь — Національний замовник РеспублікиБілорусь).

4.4. Асоціація«Український діловий центр економічного розвитку СНД» (Москва).

4.5. ТОВ«Торговельно-промислова група Інтеграція плюс» (Москва).

4.6. Міністерствосільського господарства Республіки Азербайджан.

4.7. ЗАТ«Республіканський центр сприяння сільському господарству» (Міністерствосільського господарства Республіки Вірменія).