Реферат: Образ матері в творчості українських письменників
Муровані Курилівці
СЗШ I-III ступенів №1
Реферат
На тему: “Образ матері в творчостіукраїнських письменників.
Образ України в творчості сучаснихукраїнських поетів.
Історичне минуле українського народу.”
Виконав
Учень 11-А класу
Луцак Микола
2008р.
План
· Образ матері в творчості українськихписьменників
o Вступ.
o Образ матері в поезії А. Малишка
o Поезія Б. Олійника про матір
o Образ матері-жінки в творах Т. Г.Шевченка
· Образ України в творчості сучаснихукраїнських поетів
o Д. Павличко
o І. Драч
o Б. Олійник
o Ліна Костенка
· Історичне минуле українського народу в зображенніІвана Франка
(заповістю « Захар Беркут »)
· Список використаної літератури.
Вступ
Із давніх-давен зверталося і звертається людство в піснях і молитвах, віршах і поемах до своєї берегині — до матері, уславлюючи її благословенне ім'я.Мати дарує людині життя, надихає на добрі справи, віддає все, що має: теплосвоєї душі, своє серце і безмежну любов. Її колискові супроводжують наспротягом всього життя, а мудре слово допомагає долати труднощі.
Самецьому образові присвячені найкращі твори відомих світових митців. Їй, дорогій і милій, єдиній і коханій присвячували свої поезії Т. Шевченко іЛеся Українка, В. Симоненко і А. Малишко.
В шістдесяті роки XX століття в українську літературу приходить плеяда талановитих українських поетів: І. Драч, Л. Костенко, Д. Павличко, Б.Олійник, В. Стус, В. Симоненко. Вони прагнули наблизити людей до ідеалів добра, справедливості, гуманізму, правди — цих загальнолюдськихцінностей, за якими не губилися ідеї національної свідомості, патріотичнихпочуттів.
Образ матері в поезії А. Малишка
Твори Андрія Малишка про матір — «Пісня про рушник», «Не стій, мати, коло хати»,«Яблуні» сповнені прекрасних почуттів до жінки, що випестила, викохала його,дала життєвий заповіт:
Мене навчала мати ще колись:
—Як виростеш, моя мала дитино,
Томудрим будь і мужнім будь в житті,—
Скупідва слова.
Нелегкідва слова.
Уцьому вірші образ матері наче огорнутий серпанком найніжнішої любові іглибокої пошани. Гімном материнської любові можна назвати вірш «Пісня про рушник»,що увійшов до збірки «Серце моєї матері». Ліричний герой Малишкових творів згадує своє босоноге дитинство, турботливі материнські руки. Йому затишно,коли він воскрешає у своїй пам'яті зворушливий образ рідної неньки.
Матидля кожного — то найрідніша в усьому світі людина. Можна вибирати друга і подуху брата, та не можна рідну матір вибирати, — писав інший видатний український поет Василь Симоненко.
ПоезіяАндрія Малишка пройнята материнським теплом і синівською вдячністю. Кожнийрядок його віршів випромінює любов і доброту.
У «Пісні про рушник» поет закохано пише і про українську землю. Тут і«росяниста доріжка», і «зелені луги», і «солов'їні гаї», і «тихий шелесттрав». Такі ніжні поетичні образи надають творові ще більшої краси. Вонидорогі поетові з дитинства, так само, як і образ рідної неньки, якийзігрівав його душу протягом усього життя:
Я знаю, що навіки і віднині
Мені очей старечих не забуть,
Подвір'я тихе і дідівську хату,
Казок дніпрових золоті мости,
Тебе, маленьку, рідну, сивувату,
Дано навіки в серці пронести.
Мати— це символ чистоти та любові, а образ рушника у вірші — символ життєвого шляху, долі. З яким душевним теплом автор говорить про матусю: «ріднамати моя», «твоя незрадлива усмішка, засмучені очі хороші твої». Образматері в «Пісні про рушник» набуває узагальненого значення. З глибиннихджерел народнопісенної творчості черпає Малишко барви для змалювання образуматері, яка проводжає свого сина в далеку дорогу:
Рідна мати моя, ти ночей не доспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
I рушник вишиваний на щастя дала.
Коли слухаєш пісню, створену на ці слова, аж сльози навертаються на очі відніжності і зворушення. У материнських очах — тривога і смуток, сподівання нащасливу долю сина, побажання йому добра в невідомім краю. Мати розлучається з сином і дуже сумує, але вірить у щасливе майбутнє своєї дитини: і запорукою щастя є «рушник вишиваний», який завжди оберігатиме відбудь-якого лиха:
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, щебетанні дібров,
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
Вишиваний рушник здавна сприймався українцями як один із оберегів родинного життя,він символізував долю, життєву стежку. Дівчата дбають про них, готують довесілля, щоб подружнє життя було щасливим. А при одруженні в найурочистішухвилину молодята стають саме на рушник — запоруку вірності та любові.
«Пісня про рушник» стала справжньою перлиною в українській поезії двадцятогостоліття. Вона і в майбутньому пробуджуватиме в наступних поколінь найсвітлішіпочуття.
Поезія Б. Олійника про матір
У грізний час війни Павло Тичина написав сповнені невтішного смутку й щемливоїніжності рядки: «Матері забуть не можу...»
Від Шевченкового «Там матір добрую мою» до оцього Тичининого зізнання українськапоезія протягом віків співає величальну пісню матері.
Уся ж бо краса світу, його безмежність і незбагненність втілилися для нас у жінці-матері. Вона — наша порадниця й розрадниця, наша наставниця йзаступниця. Перше слово, яке ми вимовляємо, звернене до неї, матері, що подарувала нам життя, трудом і мукою щоденною навчила нас говорити, бачити сонце, слухати пісню. І тому з образом матері пов'язуємо ми найдорожче серцю: рідний дім, квітучий сад, запашний степ — усе те, що зветьсяБатьківщиною:
Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
Махнула рукою — злетіли увись рушники.
«Лишайтесь щасливі»,— і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки.
Із сучасних українських поетів Борис Олійник чи не найбільше віддає свого натхнення саме уславленню й возвеличенню Матері. Звісна річ, у цьомусуттєву роль відіграв біографічний фактор: зовсім малим він залишився сиротою— батько загинув на війні, і хлопець зростав під опікою матері, тіток та бабусь. Отож їм,
страдницям і невтомним трудівницям, поет і присвятив зворушливі
рядкисвоїх віршів:
Мати наша — сивая горлиця.
Все до її серденька горнеться:
Золота бджола — намистиною,
Небо — празниковою хустиною...
І стали ці люди й для нас рідними й дорогими — так завжди буває в талановитиххудожників: сокровенному, суто особистому вони вміють надати прикметуселюдського.
Без перебільшення можна сказати: образ Матері в творчості Бориса Олійника — домінуючий. Мати в нього — це міра всього доброго й чесного в житті.
Образматері-жінки в творах Т. Г. Шевченка.
Видатнийукраїнський поет та письменник Т. Г. Шевченко змалював у своїх творах як:“Катерина”, “Наймичка”, “Сова”, “Марія”, тяжку долю жінок матерів, які з різнихпричин пережили різні трагедії свого життя самостійно виховуючи своїх дітей.
В цьому творі, я хотів би дати характеристику образам матерів, яких змалювавШевченко у своїх творах.
Першим твором в якому описується тяжка доля жінки-матері була поема “Катерина”.В ній автор змальовує тяжку долю матері яка народила свого позашлюбного синавід москаля, який нібито пішов на війну і не повернувся. Дівчина у розпачі, незнаходячи підтримки від своїх батьків, йде шукати на чужину свого коханого і втяжкій душевній травмі вона кориться своїй долі, залишає сина напризволяще, ітопиться. Автор описує Катерину, як слухняну дівчинку, яка усе життя буланадією своїх батьків. Автор вже побачив, що чекає дівчину у світі, та її тяжкудолю у таких рядках:
Катерино, серце моє !
Лишенько з тобою!
Де ти в світі подінешся
З малим сиротою ?
Хто спитає, привітає
Без милого в світі ?
Осьтака доля чекала Катерину, одинока в злиднях вона шукала отця хлопчика, якийпокинув їх на завжди.
Другимтвором був твір під назвою “Наймичка”. Її доля трішки відрізняється від доліКатерини, але в вони десь перетинаються. Так наймичка яку звали Ганна, народилахлопчика Марка. Автор не дає навіть стислої історії його народження, а починаєописувати події з того моменту. Як Ганна підкинула його, ще зовсім малого в дімдо заможних селян. Чому мати йде на такий вчинок залишається тількиздогадуватися. Потім молода дівчина наймається до прийомних батьків свого сина.Перед Ганною стоїть тяжке випробування жити разом зі своїм сином, так щоб віннечого не запідозрив. Але саме найтяжче було питання: чи прийме він її, чи незвинуватить її у її вчинку. Так безперечно ці питання мучили жінку до тогомоменту, аж поки вона все не розповіла своєму синові. Хоча Ганна жила у добрихлюдей та все ж її долю можна назвати дуже тяжкою. Бо не кожна мати в наш часможе витримати такі випробування.
Якми бачимо із попередніх абзаців загальний образ жінки-матері в творах Шевченкає таким: проста, добра, гарно вихована, красива дівчина, яка палко закохалась,але не вдало, має мужній характер, кориться своїй долі, (чого не можна сказатипро Катерину, на мою думку, вона поступила не правильно), хоче щастя для свогомалюка.
Осьтакий образ жінки матері розкриває нам Шевченко в своїх творах.
Образ України втворчості сучасних українських поетів
ДоляУкраїни, її минуле, сучасне і майбутнє – лейтмотив творчості українських поетівXX ст. Ця тема стала актуальною і для наших сучасників: Д. Павличка, І, Драча,Б. Олійника, Ліни Костенко.
Утворах Д. Павличка образ України насамперед асоціюється із рідним краєм –Гуцульщиною, до якої він звертається з глибокою повагою, патетикою:“Франківщино! Моя ти рідна земле...”. “Син простого лісоруба, гуцул ізКарпатських гір” на все життя зберіг синівську любов і відданість цьомукуточкові української землі. Тут поет зростав, тут узяв він “пісню в серце ізлюдських сердець” (вірш “Там, де Лючка круто в'ється.”). Звідси, з цієї“високої землі” пролягла його дорога до України
ОбразУкраїни у творчому доробку Д. Павличка постає зі спогадів про важливі історичніподії, про прекрасних людей, чесних, духовно багатих. Поет неодноразовозвертається до Тараса Шевченка, пророчі слова якого сприймаються як наукаУкраїни. Тому й складаються думки Д. Павличка у молитву до Кобзаря (вірш“Молитва”), щоб наповнитися і освятитися генієм “віку двадцять першогопредтечі” на великі звершення в ім'я України. Творчість Т. Шевченка Д. Павличкосприймає як історію українського народу.
Утворах циклу “Вірші із Монголії” звучить гнівне слово Д. Павличка проти тих,хто зривав золоті верхи із наших соборів, і проти тих, хто “висаджувавфундаменти”, “каміння звідси рвав” – “батирів Сталіна, Постишева та Косіора”. Увіршах названого циклу створено образ України, яку віками нищили різні зайди,але не змогли зламати її духу.
У1983 р. Д. Павличко написав вірш “Бабуся з квітами”, який уже з перших рядківвикликає своєрідні аналогії, порівняння старої, зморщеної бабусі-матері ізсамою Україною. У гамірному місті старенька бабуся продає букетик лілій, якізавжди були символом чистоти. Сумний образ одинокої старенької жінки, майжежебрачки па велелюдді, викликає у поета гострі відчуття болю за долюукраїнських матерів, самої України.
Утворчому доробку Д. Павличка є чимало віршів, присвячених Україні 90-х років.
ОбразУкраїни по-своєму оригінальне створив І. Драч. Поєднавши новаторську формусвоїх віршів із глибоко національними поетичними засобами та прийомами, поетбачить Україну в образі калини (вірш “Лист до калини, залишеної на рідному лузів Теліженцях”), вишневого цвіту (“Вишневий цвіт” із поеми-симфонії “СмертьШевченка”), у трагічному образі Чорнобильської мадонни із однойменної поеми. Деб не був поет, його думки завжди з Україною.
ОбразУкраїни І. Драч, як і Д. Павличко, поєднує із образом Т. Шевченка. Упередсмертних мареннях “біжить до сина Україна одганяти знавіснілу смерть”.
Поетпланетарного мислення, Б. Олійник проблеми України найчастіше поєд-нує іззагальнолюдськими проблемами. Та ряд творів поета присвячено тільки Україні. Вдалекій Америці приходить до нього поетичний образ білої селянської хати,викликає тугу за Батьківщиною (“Від Білого дому до білої хати”). Духовнийродовід народу, його історична пам'ять– важливі мотиви поем Б. Олійника “Рух”,“Доля”, “Дорога”, “Дума про місто”, “Сковорода і світ” та ін. Сутність людини,її гуманізм, висока порядність завжди беруть початок із рідного кореня. Такудумку стверджує автор у поемі “Рух”.
Поема“Дума про місто” присвячена 1500-літтю “матері міст руських” Києву. У нійвзаємопов'язане минуле і сучасне. Тільки такий зв'язок, на думку поета,забезпечує ідею єдності народу і дає можливість осягнути вершини людськоїмислі і дії.
Незважаючина гостре відчуття недолі рідного народу, присвячена Україні поезія ЛіниКостенко не звучить песимістично. У ній по-філософськи мудро обгрунтовано думкупро велике майбутнє України. Поетеса неодноразово звертається у своїх творахдо славного минулого українського народу, з ним пов'язує пекучі проблемисьогодення. У циклі віршів “Ікси історії” Із книги “Неповторність” вона нагадуєсучасникам славетні імена, героїчні події, які перегукуються із сучасністю,кличуть до дій. Сюди ввійшли такі твори, як “Древлянський триптих”, “Лютіж”,“Князь Василько”, “Чадра Марусі Богуславки”. Ці твори доповнюють наші знанняпро ба гату історію українського народу. Численними поетичними творами ЛінаКостенко відгукнулася на сучасні пробле-ми України, пов'язані зі станом освіти,культури, зокрема мони, на проблеми її демократичного розвитку.
Історичне минуле українського народу в зображенні Івана Франка
(за повістю «Захар Беркут»)
ІванаФранка завжди цікавило історичне минуле українського народу. Ним написанонемало творів на історичні теми. Та повість «Захар Беркут» стала однією знайцікавіших і найяскравіших сторінок в освітленні нашого славного минулого.
Розмірковуючинад подіями давно минулих років, письменник пильніше придивляється досьогоднішніх днів. Великі зміни, на думку Франка, відбулись як у природі, так ів суспільному житті Карпатської Русі, Народ став нужденний, кожний дбає тількипро себе, забуваючи, що так руйнується громада. Нужда зламала «свободну,здорову вдачу» народу. І змальовуючи тухольську громаду XIII століття,письменник певною мірою ідеалізує її життя. Живуть тухольці в повному достатку,серед них немає ні багатих, ні бідних. Громада має своє самоврядування, радагромадська завжди вершить праведний суд. Письменник залишається вірнимісторичній правді, показуючи в образі Тугара Вовка роль князів і бояр утогочасному українському суспільстві. Війни проти князя Київського, князяВолинського ослаблюють Київську Русь, розпорошують її сили, знищують тисячіпростих людей.
Правдивігероїчні і Прекрасні сторінки минулого створює у своїй повісті Франко. І цепередусім згуртованість, мужність і самовідданість українського народу вборотьбі за свою незалежність. Як живі, постають перед ними створені уявоюавтора люди тих часів. Та славна і грізна епоха дала своїм синам і донькам(Захар та Максим Беркути, Мирослава) волелюбну, мужню вдачу, світлі характери,вроду і силу та трагічні, нелегкі долі. Письменник реалістично змалював іобрази ватажків монгольських загарбників Пети й Бурунди. Обидва вони маютьсильні характери, але славляться своєю жорстокістю, егоїзмом,людиноненависництвом.
Твірнаповнений високохудожніми описами Карпат тих часів, чудовими тухольськимипейзажами, картинами просування й загибелі ворога. Своїм основним настроєм,красою образів і почуттів цей чудовий твір перегукується з величним «Словом ополку Ігоревім» і стоїть в ряду найцікавіших історичних творів українськоїлітератури.
Списоквикористаної літератури:
1. Волощук Є.В. Українська література 2004р.
2. Олійник О. Українська мова 2007 р.
3. Ю.В. Бураков. Г.М. Кипаренко ІсторіяУкраїни 1996 р.
4. А. Б. Уліщенко, В.В. Уліщенко Українська література(хрестоматія) 11 клас 2004 р.
5. О. М.Біляєв, Г.Т. Шелехова Українськамова 10-11 класи 2004 р.