Реферат: Письменники-учасники Великої Вітчизняної Війни

РЕФЕРАТ

Письменники-учасники

Великої Вітчизняної Війни

  Підготувала: прроол

учениця11 – Б класу і

середньоїшколи № 31

КандибкаКристина  р

м. Дніпропетровськ 2003р.

       Героїчна робота поетів України нафронтах Великої Вітчизняної війни і втилу збільшувала бойову енергію народу, зміцнювала йоговолю до боротьби.

     У роки війни поети та письменникиУкраїни були з народом на найрізноманітніших ділянках його праці. Їх голослунав на сіх шляхах і роздоріжжях війни. Робота в редакціях газет, виїзди довійськових частин і на передній край на фронтах, участь у підпільній боротьбіна території, захопленій окупантами,  рейдах партизанських загонів – уже  цейдалеко не повний перелік дає уявлення про масштаб і розмах письменницької участі у війні.

     Більшість письменників з першого поостанній день війни були на фронті. Йшли разом з армією гіркими шляхамивідступу, брали участь у наступі, у визвольному поході в Європу, у остаточномурозгромі ворога.

     В рядах Червоної Армії перебувалиМикола Бажан, Іван Вирган, Сергій Воскрекасенко, Сава Голованівський, ІванГончаренко, Любомир Дмитренко, Петро Дорошко, Степан Крижанівський, АндрійМалишко, Ігор Муратов, Іван Нехода, Леонід Первомайський, Микола Рудь, МихайлоСтельмах, Микола Упеник, Павло Усенко, Микола Шеремет, Антон Шмигельський.

     В армійських дивізійних газетахз'являються твори молодих поетів-фронтовиків      

Андрія М'ястівського, Олександра Підсухи,Василя Швеця, Ярослава Шпорти, в партизанській пресі – Платона Воронька.

     Виїздили на фронт, виступали по радіо тана різноманітних зборах поети, які працювали в тилу, — Максим Рильський, ПавлоТичина, Володимир Сосюра, Микола Терещенко. Вони жили життям народу, широкийрезонанс мало їхнє художнє слово.    

                                                *    *     *     *     *

    Як відомо, давній вислів “Коли говорятьгармати, музи мовчать” в історії людства інколи не підтверджується. Так було вроки Великої Вітчизняної війни. Ревли гармати, гуркотіли танки, йшла в атакупіхота, горіли міста і села, на землю прийшло тяжке лихоліття. У цей різний часз особливою виразністю розкривається роль палкого письменницького слова.Вражаючої сили набувають яскраві публіцистичні виступи. Щиро, натхненно звучитьмужня і ніжна поезія.

     Літераторів старшого поколіннязобов'язали залишатися в тилу. Серце кожного з них було з фронтовиками.Філософське осмислення буття людини в жорстоких умовах війни, оптимістичнежиттєствердження звучало в рядках віршів П. Тичини, М. Рильського, М. Бажана,А. Малишка та багатьох інших.

     Переважна більшість письменників була вті роки в діючій армії. Працюючи в редакціях армійських та дивізійних газет,вони ділили з бійцями всі труднощі й безпеки війни. Багато хто з них не повернувсяз фронту.

     Роздуми, враження, мрії й сподіваннябійців віддзеркалюються у віршах, які часто писалися при світлі каганця вземлянці. У цих віршах відтворюється весь спектр відчувань, думок і настроїлюдини з автоматом в руках.

     Л. Первомайський у своєму листі написав:“Можливо, перебільшенням було б сказати, що слово вело солдатів на бій, але непідлягає сумніву, що воно йшло в одній лаві з солдатами і не лише їм додавалосил, але й від них черпало свою силу.”

Андрій Самойлович Малишко (1912-1970)

     А. С. Малишко народився 14 листопада 1912року в селі обухові на Київщині в багатодітній сім'ї сільського шевця; нанаддніпрянській землі виріс, а всі подальші етапи його життя пов'язані з містомна Дніпрі – древнім Києвом: тут він закінчив у 1932 р. Інститут народноїосвіти, тут на повну силу розкрилася його яскраве обдарування, звідси пішов нафронт, сюди повернувся після війни, тут 17 лютого 1970 року перестало битисяйого серце.

     Дуже важливий період у творчості А.Малишка почався з першими днями війни. Поет відразу відчув себе мобілізованимна битву з фашизмом. Разом з багатьма письменниками він іде на фронт.

     Нерозривний зв'язок з життям народузавжди позначав поезію Малишка. Немалу роль в цьому відіграла і глибока закоханістьавтора в народнопоетичне слово. Органічне і глибоке засвоєння фольклорнихскарбів естетично формувало юного поета і дозволяло йому встояти перед натискомформалістичних віянь.

     Служить військовим кореспондентом угазетах “Красна Армія”, “За Радянську Україну”, “За честь Батьківщини”. У важкідні наступу гітлерівських військ на Сталінград Малишко стає комуністом. Весьсвій талант поета і публіциста н віддає всенародній боротьбі з фашисткоюнавалою. Незважаючи на несприятливі умови для “нормальної” літературної праці,поет за роки війни написав вісім поетичних книг. “До бою вставайте” (1941).“Україно моя” (1942), тут чудово передано емоційну напругу і зміст переживаньрадянського патріота в період навального наступу гітлерівських загарбників наУкраїні. Невимовний біль за рідну землю, за всім, що було завойоване нашимилюдьми ціною крові та невсипущої праці і тепер топчеться й нівечитьсяфашистськими нелюдами, проймає вірші циклу. Він складається з п'яти поезій,пов'язаних між собою глибинним настроєм. Велика ідейно-виховна сила циклу“Україна моя” зумовлювалась глибоким розкриттям патріотичних почуттів радянськоїлюдини, точністю психологічного малюнка, емоційною наснаженістю твору. Саметому він і зараз, через кілька десятиліть після написання, по справжньомухвилює читача.  “Понад пожари” (1942), “Слово о полку” (1943),“Полонянка”(1944), “Ярославна” (1946).

     В іншому, конкретно — реалістичномуключі були написані численні вірші Малишка, присвячені рядовим воїнам –фронтовикам. По-новому, ще з одного боку, розкрилися свідомість, духовний світнашого солдата, коли він переступив соціальний кордон і вирушив на допомогуБатьківщині.

    А. Малишко зробив великий вклад упоезію Великої Вітчизняної Війни. Помер він 17 лютого 1970 року у Києві.

Олександр Петрович Довженко

 (1894-1956)

    Олександр Петрович Довженко народився 10вересня 1894 року в м. Сосниці на Чернігівщині. На околиці цього містечка, щозвалася В'юнище, за п'ять верст до чарівної Десни, і проживала багатодітнасім'я Довженків, предки яких прибули до Сосниці з Полтавщини ще на початку XVIII століття.

     Довженко вчився в Сосницькій початковій,а потім у вищепочатковій школі, був відмінником, вступив 1911р. до Глухівськогоучительського інституту – задля цього навчання батько був змушений продатидесятину землі. Юнак дуже багато читає, зокрема і заборонену літературу, доякої тоді належали і твори Тараса Шевченка, Лесі Українки, знайомиться зреволюціонерами, бере участь у маївках, виставах, малює, організує українськийетнографічний хор в одному з ближчих до Глухова сіл, займається репетиторством.

    Багато чого дала йому самоосвіта, зустрічз різними людьми. Але Довженко мріє про університет, Академію мистецтв, береприватні уроки малювання, але тим часом 1917 р. він перейшов на вчительськуроботу до Києва і вступив на економічний факультет Комерційного інституту.

     Коли почалася війна, Довженко, вже майже п’ятдесятилітній,не при великому здоров'ї, проситься на фронт і, хоч спочатку мусив евакуюватисядо Уфи, Ашхабада, врешті домагається свого. Протягом 1942-1943 рр. Він працюєяк пропагандист політуправління на Північно-Західному, Сталінградському,Воронезькому фронтах, активно й сумлінно, дістаючись не раз до самої лініївогню, несе службу політпрацівника, військового кореспондента. Одночасно вінставить документальні фільми, пише кіносценарії, оповідання і статті, постійновиступає по радіо.

     Працездатність, обсяг зробленогоДовженком за роки війни – величезні. Великий і його творчий набуток воєнногочасу: ці написані протягом 1942-1943 рр. Кіноповість “Україна в огні”, протягом1944-1945 рр. – “Повість полум'яних літ” і друковані в газетах “Красна Армія”,“Комуніст”, “Известия”, “Красная звезда”, статті “Народні лицарі”, “Я бачуперемогу”, “У грізний час”, “Слава народові – воїну!” та інші, і оповідання“Ніч перед боєм”, “Відступник”, “Стій смерть, зупинись”, “На колючому дроті”,“Воля до життя”, “Битва” (“Перемога”), “Мати”, і вибухаючий священною пристрастюнарис про Зою Космодем'янську “Дивіться, люди!”, і листівка для поширення уворожому тилу – зразок викривальної публіцистики – “Лист до офіцера німецькоїармії”, і чимало іншого.

     1943 р. Довженко знімає повнометражнийдокументальний фільмі “Битва за нашу Радянську Україну”, який дубльовано 26іноземними мовами. Дикторський текст – пристрасний, влучний – написаний самиммитцем.

     1945 р. Довженко створює ще один такийдокументально-хронікальний фільм – “Перемога на правобережній Україні івигнання німецьких загарбників на межі українських радянських земель”. Цістрічки мали не тільки велике ідейно-виховне значення, вони давали новийпоштовх розвитку художніх засобів у воєнній ккінодокументалістиці.

     Увесь воєнний доробок Довженка – це нібиєдина натхненна книга про народ, його героїчний подвиг, його страждання й трагедіїі його нечувану перемогу.  

     Що відрізняло творчість Довженка воєнногочасу? Тут поставали не тільки незламність і незнищенність радянського народу вйого тяжкій боротьбі за свою свободу, а й найсуворіший драматизм цієї боротьби.Не лише героїзм, а й подолані ним страшні трагедії віїни.

     У публіцистиці, оповіданнях, щоденниковихзаписах, усій воєнній прозі Довженка вражають найвища напруга пристрасті,“вогняна патетика”. Відкриті почуття болю, любові, тривоги проймають Довженковіроздуми про Україну, загарбану ворогом, в них палахкотить жагуча ненависть дофашистів, до їхніх прихвоснів, гнів і презирство до зрадників, боягузів,слабодухих. Довженко умів звертатися до всього народу, говорити від його імені,умів і створювати образи, в яких ніби матеріалізовано весь народ, його дух.

     Помер Олександр Довженко у 1956 році.

     Творчість Олександра Петровича Довженка –кінорежисера і письменника має широке світове визнання. Сказані митцем слова “Яналежу людству” сьогодні цілковито підтвердили його право на них.

(1898 – 1965)

     Володимир Миколайович Сосюра народився 6січня 1898 року на станції Дебальцеве (нині Донецька область). Мати поета М. Д.Локотош, робітниця з Луганська, працювала в домашньому господарстві, батько –Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною непосидющою перемінивбагато професій.

     Надміру чутливий змалечку, В. Сосюра рісдитиною гострих, нестримних емоцій.

     Велика Вітчизняна війна застає ВолодимираСосюру у Кисловодську. Він повертається до Києва і за рішенням урядовихінстанцій разом з іншими письменниками старого віку виїздить до Уфи. Тут пишепоему “Син України” (1942), видає поетичні збірки “В години гніву” і “Під тилкривавий” (1942).

     Зброєю слова разити ворога, будити всерцях ненависть до загарбників і підносити любов до Вітчизни – так розумієпоет свій громадянський обов'язок. Два головних мотиви пронизують поезіюВолодимира Сосюри воєнних літ: непохитна віра в перемогу народу, що виявляєнебачений героїзм, і передбачення щасливого майбутнього країни, який не можезатьмарити і гіркий дим пожеж (“Ми переможемо”, “Ворожий зір покриє тьмою”,“Коли палка синім оком…”).

     Поет гадає, що щастя наступить післянеминучої перемоги, буде відновленням вільної і плідної праці, відродженням їїміст і сіл, і самої природи. Це буде і радість і кохання в колі простогодомашнього затишку:

Не раз я йшов, — моя весна, -

Спахне в ранковому інеї,

Й – шибки знайомого вікна…

Це там пісні складав я милій

Про синь закоханих очей.

І чорний кіт в марищі білій

Мене зустріне край дверей.

     В естетично-філософському плані воєнналірика В. Сосюри є художнім осмисленням боротьби і перемоги добра над злом. Уцій моральній перевазі поета – джерела оптимізму його воєнної лірики.

     В роки війни В. Сосюра, як військовийкореспондент фронтової газети бере участь у роботі українського радіокомітету,виступає як пропагандист і агітатор, виїздить на фронт.

     Володимир Сосюра помер у 1965 році наУкраїні.

(1895 – 1964)

     Максим Рильський народився 19 березня1985 року в сім'ї прогресивного культурного діяча, економіста і етнографа Т. Р.Рильського.

     Дитячі роки майбутнього поета минули вбатьківському селі Романівці на Київщині (тепер Житомирська область). Як вінпізніше згадував, вони залишили безцінні враження – по-перше від краси селянськоїприроди, в яку він був закоханий протягом цілого життя, по-друге відспілкування і дружби з селянськими дітьми.

     М. Рильський навчався в одній із київськихприватних гімназій.

     Зростаючи в атмосфері культурних,мистецьких інтересів, він рано почав писати, і вже у 1910 році вийшла першазбірочка його юнацьких віршів – “На білих островах”.

     М. Рильський вчився у Київськомууніверситеті на медичному факультеті, потім перейшов на історико-філологічний.

      У роки збройної боротьби радянськогонароду проти фашизму видає поетичні твори: “Слово про рідну матір”, “Я синКраїни Рад”, поема “Жага”, численні інші вірші та публіцистичні статі, напоєніпалкими почуттями патріотизму, вірою в перемогу, ненавистю до ворога, сталивсенародно відомими, знаходячи сердечний відгук на фронті і в тилу.

     Саме в ці часи М. Рильський назавждиз'єднав свою долю з комуністичною партією: 1943р. постановою ЦК ВКП(б) його булоприйнято в члени партії без проходження кандидатського стажу.

     Коло його творчих і наукових інтересів,громадських обов'язків  і доручень особливо розширюється в повоєннідесятиліття.

     Лірична поезія в її різноманітнихтематичних розгалуженнях і жанрових формах була головним полем художньогосамовияву Максима Рильського – при всьому тому, що він з успіхом працював і вгалузі епіки та ліроепіки. В ліриці найбільш зримо виступають і етапи йогоідейної та художньої еволюції, і те глибинне, стрижневе, що визначає цілісний увсіх відмінах характер, індивідуальність митця, його творчу особистість.

    Твори Максима Рильського в якихвідображається ясність бачення світу і людей, мальовничість і багатствопредметних деталей відносяться до найкращих творів, до вищих досягненьРильського — поета.

    Помер М. Т. Рильський 24 липня 1964 року.В домі, де він жив, на добре відомій його читачам Голосіївській околиці Києва,тепер – літературно-меморіальний музей поета.

    У роки війни поети і письменники Українипідтримували народ своїм словом. Багато з них були серед фронтовиків, багато зних так і не повернулись. І в тилу і на фронті вони душею були з народом.

     Їхнє слово придавало народу мужності, хоробрості,віри і надії.