Реферат: Загальна структура мовної системи

ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА МОВНОЇ СИСТЕМИ

Для виявленнязагальних особливостей функціонування системи обробки символьної інформації якструктури, складеної із системи подання знань та лінгвістичного процесора,абсолютно необхідним уявляється посилання на головні результати, які отриманілінгвістами та психологами у сфері вивчення мови та мовної діяльності.

На шляху дослідження ключовим питаннямпостає дихотомія мовамовлення. Вперше ця проблема була сформульована тапоставлена Ф. Де Сосюром, який відокремив мовне повідомлення від мови взагалі.Але все ж,  значно точніше, та й набільш  високому рівні що проблемусформулював та визначив Л.В.Щерба у своїй програмній праці  “О трояком аспекте языковых явлений и об эксперименте в языкознании”. Ця праця, щопостає вершиною загальнолінгвістичних уявлень Л.В.Щерби, вводить ряд понять тавизначень настільки загального та фундаментального рівня, що вони необхіднимчином повинні враховуватись при моделюванні будь-яких мовних  явищ: тим більш вони повинні враховуватись(бути вибраними як конструктивні гіпотези) при моделюванні мовної діяльностілюдини, що охоплює як питання формування (синтезу), так і розуміння (аналізу)мовної інформації. Для подальшої розбудови моделі мовної системи обов”язковонеобхідно згадати найважливіші концепції Л.В.Щерби, які можуть бути поданінаступним чином:

1.   мовна діяльністьспирається на процеси синтезу ( мовлення) та аналізу (розуміння) текстовоїінформації, причому: процеси розуміння інтерпретації знаків мови будуть неменш активними але й не менш важливими у сукупності того явища, яке мипозначаємо мовою, і вони обумовлюються тим же, чим обумовлюється можливість іявища мовлення.

2.   Мовна діяльністьпостає перед нами як функціонування деякої мовної системи, “зануреної” у мовнийматеріал.

3.   Мовний матеріалвизначається як сукупність всього мовленевого та сприйнятного у довільнихконкретних обставинах і в ту чи іншу епоху життя даної конкретної групи, знього виводяться всі мовні величини, з якими ми оперуємо  у словнику та граматиці.

4.   Мовна система, яксукупність мовних величин та граматик, враховує, що зумовлюють особливостіформування окремих елементів понятійного апарату та особливості формуванняокремих елементів понятійного апарату та особливості їх функціонування умовному матеріалі.

5.   Мовна система – цесукупність окремих індивідуальних мовних систем, кожна з яких виводиться зконкретного мовного матеріалу.

6.   Мовна системапостає як деяка соціальна цінність, як щось єдине та загальнообов”язкове длявсіх учасників цієї суспільної групи, об”єктивно подане  в умовах життя цієї групи”, система ж мовнихуявлень у загальному випадку має індивідуальний характер.

Таким чином,загальна концепція може бути подана схематично наступним чином: деякий мовнийматеріал, що постійно діє на сприймаючу систему, формує індивідуальну мовнусистему., яка у подальшому зможе функціонувати у режимі мовної діяльності і,звичайно, поповнювати мовний матеріал. Сукупність окремих індивідуальних мовнихсистем у граничному випадку і складає загальну систему мови. Уявляється ймовірним,що відмінності індивідуальних мовних систем в основному зводяться до наповненнясистеми подання знань, тоді як правила функціонування цих систем більш-меншідентичні. Отже, окрему індивідуальну мовну систему можемо вважати доситьрепрезентативною  моделлю мовної системиі у подальшому аналіз виконувати на її основі.

  МОВА ЯК ВИЩА ФОРМА ВІДТВОРЕННЯ ЗОВНІШНЬОГОСЕРЕДОВИЩА .

Вхідною тавихідною інформацією індивідуальної мовної системи, яка більш-менш адекватнорепрезентує мовну систему в цілому, буде мовний матеріал, що достатньо повноподається через одну його складову – текстову інформацію. Отже, структуратекстової інформації та  особливості їїорганізації повністю визначають особливості будови мовної системи, принципипереробки текст. Інф. Лінгвістичним процесором. При цьому до ТІ ставиться лишеєдина вимога – бути достовірною як у граматичному, так і семантичному планах.Презумпція достовірності ТІ гарантує достовірність знань, отриманих на шляхуаналізу тексту.

    Щоб відповісти на питання, які пов”язані зорганізацією як мовної системи в цілому, так і окремих її складових зокрема,необхідно детально проаналізувати головні функції мови, особливо розглянути їїкомунікативний та відтворюючий аспекти.

Одним звизначальних принципів зародження та формування живої матерії постає адекватневідтворення зовнішнього середовища. Вся діяльність живого організму – це посуті прагнення до адекватного відтворення зовнішнього середовища й недотриманняцієї вимоги веде до конфліктної ситуації, яка буде несприятливою для окремогосуб"єкта, особи. Відображення  — цефілософська категорія для позначення внутрішньо притаманної  об”єктивній реальності властивості відносностійко зберігати зміну структури в процесі взаємозв”язку та взаємодії.

Кожен об”єктматеріального світу, будь-який об”єкти живої чи неживої матерії здатнівідображати зовнішнє середовище, реагувати на його активний вплив: вся справа втому, які форми відображення будуть при цьому.

МОДЕЛЬ ЗОВНІШНЬОГОСЕРЕДОВИЩА

Розглянемо, як та задопомогою яких засобів зовнішній світ відтворюється мовними засобами. Але, якщозасоби мови добре відомі та, головне, доступні для сприйняття та аналізу, то щоможемо сказати про оточуюче середовище? Мабуть, для вирішення цієї проблеминеобхідно побудувати модель оточуючого середовища, яку далі можемо зіставити змовними засобами. Щоб забезпечити максимальну відповідність моделі та середовища, модель необхіднобудувати на найбільш узагальнених принципах, використовуючи такі фундаментальнікатегорії як матерія, рух, простір та час.

Текстоваінформація у загальному випадку буде відтворення зовнішнього середовища, прицьому головні категорії дійсності знаходять своє відтворення у засобах мови, уформах її організації. У зв”язку з цим, уявляється необхідним детальнопроаналізувати структуру відтворюваного (зовнішнього середовища), щобспробувати визначити окремі залежності співвідношення “Дійсність – Текст” та вподальшому їх використати при побудові систем обробки текстової інформації.

ОНТОГЕНЕЗ МОВИ

Оскільки межалюдської цивілізації, в результаті досліджень останніх десятиріч, відступилав глибину віків на мільйони років, то знайти пам”ятки якихось первісних проявівмовної діяльності неможливо. Лишається тільки одна можливість  — створити модель розвитку мови, бо ніякихоб”єктивних орієнтирів в цьому напрямку немає.

Але якщобіогенетичний закон Ернста Геккеля, згідно з яким:”Онтогенез повторюєфілогенез, то справа постає дещо в іншому світлі і здається вже не такоюбезнадійною.

Згідно з цимзаконом особливості розвитку окремої популяції можуть бути адекватним чиномподані особливостями розвитку окремої особи, Якщо цей закон використати длядослідження питань опанування людиною мовними засобами, то його можемо подати внаступній інтерпретації: особливостірозвитку мови в суспільстві достатньо адекватно можуть бути репрезентованіосновними етапами опанування мови дитиною. А це вже зовсім інша постановкапитання, де є вже цілі пласти досліджень, виконані цікаві роботи.

Найбільш пліднимвнеском в опрацювання цього питання можемо вважати спостереження філолога О.М.Гвоздєва над своїм сином Женькою на протязі перших семи років.

Постійнийдопитливий погляд та професійний характер спостережень фахівця високоїкваліфікації дають нам дуже важливу інформацію про головні етапи оволодіння мовою,її граматичним ладом, та власними спостереженнями, то вже можемо побудуватибільш-менш сталу модель процесу опанування мовою людиною.

Ще одне зауваженнянеобхідно прийняти до уваги при аналізі цього питання: постійно требавраховувати когнітивний аспект процесу оволодіння мовою, тобто мати на увазі,що крім мовної інформації на дитину одночасно поступає інформація про оточуючесередовище взагалі, та про конкретну ситуацію, зокрема.

До речі, саме в такому аспекті і вівдослідження О.М. Гвоздєв, який кожен акт опанування мовним матеріаломпов”язував з реальним станом оточуючого середовища. Треба також зауважити,експеримент, поставлений О.М. Гвоздєвим, дуже добре забезпечений як внауковому, так і методологічному відношеннях.

Когнітивний аспект опануваннямовою  відносно загальної схемиінформаційного забезпечення означає обов”язкове урахування поточного стану якбази знань так і лінгвістичного процесора. Перше зауваження пов”язане з обсягомзнань, які на першому етапі нагромаджуються в пам”яті виключно через органисприйняття немовної інформації. Тобто на початковому етапі в БЗ накопичуєтьсялише інформація образного характеру, і дитина активно взаємодіє з оточуючимсередовищем немовним чином. Це означає пріоритетний характер формування напочатковому етапі першої сигнальної системи. Лише значно пізніше, після 7місяців, у дитини починається формування другої сигнальної системи. При цьомупроцес формування мовної системи має проходити відносно швидко і має майжеланцюговий характер, бо основою розвитку мовної системи стає когнітивнийпроцес, який відіграє роль додатного зворотного зв”язку. Як тільки-но дитиназрозуміє, що процес спілкування – це невичерпне джерело отримання знань, вонадуже активно опановує обробки цієї інформації, тобто активно формує свою мовнусистему. З розвитком мовної системи починається стрімке накопичення знань,здобутих вже через мовний канал, а не через безпосередню взаємодію зсередовищем. Ці знання значно впливають на прискорення процесу формуваннямовної системи, будівництво якої завершується десь біля семи років.

ПОЯВАЗВУКОКОМПЛЕКСУ ТА ЙОГО СЕМАНТИЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ

Поява комунікативних намірівта конвенційної сигналізації спостерігається у дитини десь у віці 8-9 років.Звичайно, прояви комунікативних актів зустрічаються і в більш ранньому віці,але дитина їх ще не усвідомлює як атрибут спілкування і всі свої проблеми бажаєвирішувати самостійно і на рівні активної взаємодії з середовищем, а не назнаковому інформаційному рівні. До цього часу йде активне накопичення знань в межахфункціонування 1-ї сигнальної системи. Досить ретельний аналіз цього ранньогоперіоду знаходимо у багатьох дослідників онтогенезу мови.

Не треба такожскидати з рахунку, весь свій час дитина знаходиться під безперервнимінформаційним впливом якраз мовної інформації, і можливо, у немовляти, щопостійно зіставляє мовне повідомлення з результатами його проявів в оточуючомусередовищі вже підспудно сформувалась одна складова лінгвістичного процесора –аналізатор мови. Лише десь потім, після цього, дитина починає шукати шляхів доактивної участі у цьому цікавому спілкуванні на знаковому рівні. Це вжезасвідчує початок формування другої складової ЛП – мовного синтезатора. Пошукшляхів реалізації комунікативної інтенції завершується синтезом першого осмисленогознака-звука.

У віці 13-місяцівдитина усвідомлює, що конвенція є знаковим засобом, а також, що кожен знакозначає поняття, окремі елементи ситуації або ситуацію в цілому. Цей вік,можливо, характеризується вже більш-менш закінченим онтогенезом нейронноїструктури аналізаторів, через які немовля сприймає оточуюче середовище. На цейчас спадає вже початок формування 2-ї сигнальної системи, як нейронноїорганізації, що має справу з мовною інформацією. Дитина на цей час усвідомлює,що через слово вона може реалізовувати свої комунікаційні інтенції.

Поява першогослова – звукокомплексу означає початок функціонування системи синтезу мови. Бомовний аналізатор на цей час вже може працювати на всю “потужність”, щонасправді так найчастіше і буває. Кажуть же, що дитина все розуміє, що дитинане може ще керувати не тільки процесом синтезу мови але й своїми голосовимизв”язками – голосовим апаратом.

МОНОПРЕДИКАТИВНИЙРІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ МОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ГОЛОВНІ ПРИНЦИПИОРГАНІЗАЦІЇ МОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Головним результатомонтогенезу мови було становлення базової конструкції SBO, що стає основноюсхемою як квантування дійсності, так і її відтворення мовними засобами.Філогенез – це об”єктивний процес, що супроводжує діалектичне буття мови. Алерозвиток мовних засобів не відбувається спонтанно, а зумовлюється головнимипринципами еволюції. Можемо подати в стислій формі ті принципи, стосовно дояких відбувається розвиток мовних засобів.

ПРЕЗУМПЦІЯЗМІСТОВНОСТІ ПОВІДОМЛЕННЯ

Вступаючи у будь-якікомунікативні стосунки, ми переслідуємо лише одну мету – передати або отриматиякусь суттєву для нас інформацію. І інформація ця подається на мовному рівні.Початок комунікативного процесу починається лише з моменту, коли акустичнийсигнал дитини починає адекватно співвідноситися з конкретною ситуацієюнавколишнього середовища. Починаючи з цього часу, кожне повідомлення тільки такі будується – як опис окремої динамічної ситуації середовища. Починаючи з цьогочасу, кожне повідомлення тільки так і будується - як опис окремої динамічної ситуації середовища. При цьому нас зовсімне цікавлять такі логічні категорії, як істинаправда: головне, що кожне зповідомлень може відтворювати потенціально можливу ситуацію зовнішньогосередовища. Це може бути навіть якесь абстрактне повідомлення, якому немаєвідповідності у навколишньому зовнішньому середовищі, але яке побудоване зурахуванням головних принципів відтворення зовнішнього середовища засобамимови. До складу повідомлення входить сукупність об”єктівсуб”єктів, пов”язанихадекватними просторово-часовими, причинно-наслідковими та іншими відношеннями.Інакше кажучи, у мовній діяльності маємо справу лише з осмисленимиповідомленнями, що несуть обов”язково певне семантичне навантаження. Стисло цятеза може бути подана таким чином: кожнемовне повідомлення містить у собі презумпцію змістовності.

Цей принцип дуже важливий наетапі оволодіння мовною діяльністю. Важливий ще й тому, що кожне повідомленнями або співвідносимо з конкретною об”єктивною ситуацією в середовищі, абореконструюємо останню в нашому мозку на образному рівні. Якби цей принцип  не утверджувався на кожному кроці, людинаніколи не опанувала б мови. Цей принцип заперечує використання в мовномуматеріалі, наприклад, таких штучних “конструкцій”, як “Глокая Куздра”Л.В.Щербитощо. У таких повідомленнях відсутня будь-яка змістовна інформація, хоч інаявна вся інформація щодо структури повідомлення, що важливо для нас в окремихвипадках(синтаксичного аналізу наприклад).

Незважаючи на очевиднийхарактер цього постулату, його потрібно завжди враховувати, бо на будь-якихетапах обробки мовної інформації ми завжди звертаємось до нашої пам”яті – базизнань, де в тому чи іншому вигляді присутня модель середовища, що нас оточує.

КОГНІТИВНИЙ ПРИНЦИП

Хочемо ми того чи ні, алеперша теза – презумпція змістовності – веде нас до другої тези, яка дужеважлива, але чомусь не дуже шанується лінгвістами. Суть у тому, що співучасникикомунікативного процесу в своїй мовній діяльності завжди спираються на своїзнання. Жодне повідомлення, жоден мовний акт не може бути сприйнятийрецепієнтом з “TABULA RASA”. Це як структурне формування нейронних ансамблів дитини, можливе лишев утробі матері, та й то, як твердять учені, як тільки морфологічно сформувавсяякийсь аналізатор, пам”ять дитини починає заповнюватися потрібною адекватноюінформацією. Факти свідчать, що ще до народження дитина більш-менш адекватнопочинає реагувати на слова матері. А вже перше осмислене повідомлення з тієюмоделлю зовнішнього середовища, що вже склалась у дитини на цей час. Діалектичнаєдність лінгвістичного процесора з структурами інтерпретації, збереження та використання знань є дужеплідною та перспективною концепцією. Без урахування цієї єдності всі нашітеоретичні розробки приречені на невдачу, а без їх моделювання ми не побудуєможодної адекватної мовної моделі. Отже, ця теза може отримати таке визначення:

Мовна діяльність людини можлива лише наоснові діалектичної єдності мовної компетенції та накопиченого вантажу знань.

Точніше: ця ситуаціязумовлюється фактом, що лінгвістичний процесор функціонує на базі знань, тобтовхідна та вихідна інформація лінгвістичного процесора визначається фактами, щомістяться в базі знань людини. Ще раз підкреслимо глибокий відрив сучаснихлінгвістичних концепцій та пошуків від того багажу знань, що його накопичуєлюдина, починаючи з перших своїх свідомих кроків.    

ПРИНЦИП СТРУКТУРНОЇОДНОМАНІТНОСТІМОВНИХ ЗАСОБІВ

Будь-яка мовна конструкція убудь-якому мовному оточенні і за будь-яких умов характеризується структурноюодноманітністю. Більш канонізовано цей принцип можна сформулювати так: довільнемовне повідомлення грунтується на одноманітних синтаксичних структурах, щомають статус атомарного речення. Тільки за цієї умов людина може таклегко орієнтуватись у складному мовному середовищі.

Ця категорична тезастверджує, що в основі будови будь-якого мовного повідомлення лежить структураатомарного речення, що раніше була визначена як “синтаксичний блок”. Конкретнареалізація цієї синтаксичної структури в реальному мовному повідомленні має триальтернативні напрями. Це може бути або сама атомарна конструкція, абосукупність їх, або лише її фрагмент. Зауважимо лише, що наведена теза будеконструктивною тільки за допущення можливих перетворювань цієї базовоїконструкції.(варіації та модифікації атомарної структури).

еще рефераты
Еще работы по литературе, лингвистике