Реферат: Судебная баллистика
План.
І. Вступ.
ІІ. Основні питання вивчення судовоїбалістики.
1) Загальна характеристика судовоїбалістики як галузі криміналістичних знань.
2) Поняття вогнепальної зброї та їїкласифікація.
3) Криміналістичне дослідження слідівзастосування вогнепальної зброї при вчиненні злочину – загальна характеристика.
4) Нові технічні засоби проведеннясудово-балістичної експертизи.
ІІІ. Висновки по викладенійінформації, проблемні питання.
І.Вступ.
В сучасній криміналістичній науцііснує декілька думок про те, що вивчає судова балістика. Але всі вонипогоджуються в одному: що одним з предметів вивчення є ручна вогнепальна зброяі сліди її дії. Очевидно, що дедалі більше злочинів вчиняються з застосуваннямвогнепальної зброї. Це пов’язано перш за все тим, що де в чому риноквогнепальної зброї став ліберальнішим, а також з’явилося більше можливостей дляздобуття зброї незаконним шляхом. Тому важливо розвивати судову балістику,застосовувати нові технології в процесі судово-балістичної експертизи. Цеприведе до швидкого і точного накопичення доказового і оперативного матеріалуі, звичайно, полегшить роботу слідчим та оперативним органам. Оскільки частішеза все злочинцями використовується ручна вогнепальна зброю, і хочспостерігається тенденція використання вибухових пристроїв, все ж таки в моїйкурсовій роботі я вирішив більш детально викласти аспект вогнепальної зброї всудовій балістиці.
ІІ. Основні питання вивчення судової балістики.
1. Загальна характеристика судової балістики
як галузі криміналістичних знань.
Як розділ криміналістичної наукисудова балістика використовує спеціальні знання військової балістики для отриманнядоказової інформації, розробляє методи і технічні засоби для виявлення,фіксації та дослідження матеріальних слідів, які утворюються внаслідоквикористання вогнепальної зброї при вчиненні злочинів.
Об’єктами судово-балістичногодослідження є:
а) ручна вогнепальна зброя та їїчастини;
б) патрони до ручної вогнепальноїзброї – як споряджені, так і їх компоненти, в тому числі вистріляні кулі,стріляні гільзи, дріб, картеч, пижі, прокладки, порох і т.д.;
в) сліди-пошкодження при ураженні зручної вогнепальної зброї;
г) інші боєприпаси (гранати, міни), їхчастини, сліди їх застосування;
д) вибухові пристрої, вибуховіречовини і сліди їх застосування.[1]
Деякі дослідники, такі, як Біленчук,Дубовий, Салтевський, Тимошенко, дещо розширили об’єкти дослідження і до вищеперерахованих додали приладдя до зброї (шомпол, протирка, кобура чохол; тайникизберігання зброї (книги, бруски дерева з виїмками для зберігання зброї);пристрої та предмети, які не є зброєю, але схожі з нею (стартові пістолети,будівельно-монтажні пістолети, газові пістолети, пістолети-запальнички,іграшки, пневматична зброя та інші); матеріали та інструменти для виготовленнята спорядження боєприпасів; сліди-відображення на гільзах, кулях, дробинахпрокладках та пижах. Так, можна визначити, що судова балістика – церозділ криміналістичної науки, який використовує спеціальні знання військовоїбалістики та інших наук для діагностики та ідентифікації ручної вогнепальноїзброї, вибухових пристроїв, боєприпасів, їх частин, тощо, що є основою длянакопичення доказового матеріалу у справах про злочини, пов’язані звикористанням, виготовленням, зберіганням вогнепальної зброї, вибухових пристроїв,вибухівки, та інших боєприпасів.
Чим же відрізняється судова балістикавід військової балістики. Взагалі то балістика вивчає метання снаряду (кулі) зствольної зброї. Балістику поділяють на внутрішню та зовнішню. Внутрішнябалістика вивчає явища, що мають місце в стволі в момент постріл. Зовнішнябалістика пояснює “поведінку” кулі після вильоту її з стволу. Судова жбалістика використовує технічні знання як зовнішньої так і внутрішньоїбалістики, але задачі її багато в чому відрізняються.
Всі задачі, що вирішуються вбалістичних дослідженнях, поділяються на ідентифікаційні і дослідницькі. Доперших відносяться: ототожнення зброї по стріляним кулям, гільзам, дробу; встановлення групової належності, в тому числі загального джерела походженнябоєприпасів, їх компонентів, частин; ідентифікація шляхом встановлення цілогопо частині (куля і гільза, пиж і частина аркушу паперу). До діагностичних задачвідносяться: а) задачі, пов’язані з встановленням відповідності об’єкту заданимхарактеристикам: чи є даний об’єкт вогнепальною зброєю; чи справна вогнепальназброя і чи придатна вона для стрільби; чи можливий постріл з даної зброї безнатиску на спусковий гачок; чи є даний об’єкт вибуховим пристроєм, тощо; б)задачі по виясненню механізму події, що відбулася: встановлення факту пострілу;визначення його напрямку і дистанції; встановлення місця пострілу, місцявибуху, тощо.
Судова балістика взаємопов’язана зіншими розділами криміналістики, зокрема, трасологією, теорією ідентифікації тавстановлення групової належності за слідами на кулях та гільзах. Трасологічнимдослідженням саморобних куль, дробу “катанки” та “січки” інколи можливовстановити, якими інструментами користувався злочинець, розшукати їх таототожнити. Можна сміливо сказати, що основні положення трасологіївідображаються в судовій балістиці. Судова балістика також безпосередньопов’язана з судовою медициною, судовою хімією та судовою біологією, прийоми іметоди яких використовуються для дослідження зброї, боєприпасів та слідівпострілу. Так при наявності пошкоджень на тілі та одежі живих осіб і трупівпроводиться комплексне судово-балістичне та судово-медичне дослідження.Фізичними та фізико-хімічними методами визначають якісно-кількісний складдробу, слідів металізації на пошкоджених снарядами об’єктах.
Балістичне дослідження дозволяєвстановити факти, необхідні для належної кваліфікації злочину. За допомогоюкриміналістичних досліджень зброї, боєприпасів і слідів пострілу, виясняютьсутність події, що відбулася, визначають місце, час і засіб його скоєння;встановлюють причинний зв’язок між діями і наслідками (кількість пострілів, їхчерговість і т.д.). Знання судової балістики та практичне використання її данихдозволяє слідчому одержувати докази про використання вогнепальної зброї привчиненні злочинів.
2. Поняття вогнепальної зброї та її класифікація
Українські дослідники дають такевизначення вогнепальної зброї: вогнепальна зброя – це пристрій, в якому длявильоту кулі з каналу ствола використовується енергія хімічного розкладувибухових речовин[2].Це визначення де в чому звужене, оскільки стосується вогнепальної зброї, щовикористовує кулі для пострілу і не стосується вогнепальної зброї, щовикористовують для пострілу дріб, тощо. Перевагами цього визначення є те, що вньому відображена енергія, за рахунок якої функціонує вогнепальна зброя.Науковці кафедри криміналістики Томського юридичного інституту дають такевизначення: вогнепальна зброя – це ствольна зброя для стрільби кулями абоіншими уражуючими елементами[3]. На мою думку доцільно було б об’єднати вказанівизначення і дати більш повне і точне визначення вогнепальної зброї. Наприклад,вогнепальна зброя – це ствольна зброя, в якій для вильоту кулі абоіншого уражуючого елементу з каналу ствола використовується енергія хімічногорозкладу вибухових речовин. У слідчий практиці зустрічається багато предметів,які можуть вражати, але вони не є вогнепальною зброєю. Такі стріляючі об’єктиможуть бути заводського, кустарного чи саморобного виготовлення. Інколи вони зазовнішнім виглядом та формою нагадують вогнепальну зброю, навіть стріляють, алене є вогнепальною зброєю. Тому віднесення предметів до вогнепальної зброї чибоєприпасів відбувається не лише за військово-технічними ознаками, а й зацільовим призначенням.
Вогнепальну зброю класифікують запризначенням, за способом перезарядки і ступенем автоматизації, за характеромстрільби, за кількістю патронів, за способом зарядки, за кількістю стволів, закалібром зброї, за довжиною ствола, за конструктивними особливостями каналуствола, за способом виготовлення, за особливостями конструкції, способувикористання та тримання.
За цільовим призначенням розрізняютьбойову (військову, цивільну, поліцейську (міліцейську)), мисливську(промислову, мисливсько-спортивну), спортивну (тренувальне, цільове). Бойовазброя являє собою зброю заводського виготовлення, найчастіше одноствольну,багатозарядну, з нарізним стволом, призначену для стрільби кулями. Але,звичайно, існують винятки з такого визначення, так на озброєнні армії СШАстоїть 6-ти ствольний станковий кулемет Vulcan. Мисливська зброя – це зброя заводського виготовлення,довгоствольна, призначена для промислового чи спортивного мисливства.Мисливська зброя буває кульова, дробова, комбінована. Кульова мисливська зброямає один нарізний ствол для стрільби кулями (оболонковими танапівоболонковими). Кульовою мисливською зброєю є карабіни (калібр 5,6-9 мм),нітроекспреси (калібр менше 16 мм), штуцера (калібр 12-28 мм). Дробовамисливська зброя має один або декілька гладких стволів, розташованихгоризонтально або вертикально по відношенню один до одного. Такі рушниціпризначені для стрільби дробом або картечею, а також свинцевими кулями круглоїформи або спеціальної конструкції. Калібр їх відповідає кількості сферичних(шарових) куль, рівних діаметру каналу ствола, яку можливо відлити ізанглійського фунту чистого свинцю (453,5 г). Найбільш розповсюдженими калібрамигладкоствольних рушниць: 12 (18,2 –19,3 мм); 16 (16,8-17,75 мм) 20 (15,7 –16,6мм); 24 (14,7-15,5 мм). Для поліпшення бойових якостей дульна частина стволаможе мати звуження (“чок”). До спортивної зброї відносять малокалібернігвинтівки та пістолети, цільові під патрони для військової зброї, садочні рушниці (двохствольні гладкоствольні, призначені для спортивної стендовоїстрільби.
За способом перезарядки і ступенемавтоматизації розрізняють:
· неавтоматичну зброю (стрілецьку зброю, в якій всіоперації перезарядки і виконання кожного пострілу здійснюється стрілком вручну.До неї відносяться револьвери, вся однозарядна та магазинна зброя, в якійпатрони подаються в патронник ствола вручну).
· автоматичну зброю (стрілецьку зброю, в якій всіоперації перезарядки і виконання чергового пострілу здійснюються без участілюдини за рахунок енергії порохових газів або інших джерел енергії).
· самозарядну зброю (не дозволяє вести безперервнийвогонь, хоч перезарядка здійснюється автоматично, а для виконання кожногопострілу необхідно натискання на спусковий гачок. До нього відносятьсябільшість пістолетів, багато карабінів, гвинтівки і т.д.)
За характером стрільби розрізняють:
Ø зброю одиночного вогню (дозволяє вести стрільбутільки одиночними пострілами; до неї відносяться вся неавтоматична ісамозарядна зброя);
Ø зброя безперервного вогню (не розрахована навиконання одиночних пострілів і дозволяє вести тільки безперервну стрільбу: всікулемети, деякі пістолети-кулемети);
Ø стрілецька зброя серійного вогню (являєтьсяавтоматичною зі спусковим механізмом, що автоматично обмежує тривалістьбезперервної стрільби; серії є короткими, за звичай 3 або 5 пострілів;з’явилась така зброя лише в окремих країнах в останні десятиріччя ірозповсюдження не отримала);
Ø зброя комбінованого вогню (дозволяє вести стрільбубільше чим одним його видом; частіше за все комбінується зброя одиночного ібезперервного вогню (автомати, більшість пістолетів-кулеметів, автоматичнігвинтівки, деякі автоматичні пістолети).
За кількістю патронів виділяютьоднозарядну зброю (ручна ствольна зброя, що має пристрій для розміщення одногопатрона або пулі в кожний ствол) та багатозарядну зброю (ручна ствольна зброя,що має пристрій для розміщення і подачі двох або більше патронів або куль хочаб в один ствол).
По способу заряджання зброю поділяютьна дульнозарядну (як правило саморобну), яка в свою чергу за засобомспламеніння поділяється на капсульну, кременеву, фітільну, запальну, іказнозарядну (виготовляється за звичай під унітарні патрони) і поділяється на:
Ø зброю бокового бою (шпилечну) – капсюльний складрозташовується всередині гільзи безпосередньо в контакті з зарядом димногопороху, а крізь бокову стінку гільзи вставлена шпилька, що виконує роль бойка,один кінець якого спирається в капсюльний склад, а по другому наноситься ударпласкою ділянкою курка зброї при пострілі;
Ø зброю кільцевого бою – вибухова речовина, щоініціює постріл, розташована в краях шляпки (фланця) гільзи по колу, бойокударника розташований так, що наносить удар по краю денця гільзи;
Ø зброю центрального бою – бойок ударника наноситьудар в центр денця гільзи, де розміщується капсюль.
Також розрізняють зброю за кількістюстволів – одноствольну, двоствольну, багатоствольну; за калібром зброї –малокаліберну (<6,5 мм), середнього калібру (6,5-9 мм),крупнокаліберну (>9 мм); за довжиною ствола –довгоствольну (>550 мм), середньоствольну (160-550 мм);короткоствольну (<160 мм); за конструктивнимиособливостями каналу ствола – нарізна, гладкоствольна, гладконарізна (колидульна частина стволу для поліпшення бойових якостей має нарізи – “парадокс”);за засобом виготовлення – заводське, кустарне (в тому числі перероблене), тобтовиготовлене в кустарних майстернях без дотримання стандартів, як правилоневеликими партіями, саморобне, тобто виготовлене взагалі із підручнихматеріалів іноді з частковим використанням деталей заводської зброї абояких-небудь пристроїв.
За особливостями конструкції, способувикористання та тримання:
1. Стандартна зброя.
2. Нестандартна зброя.
3. Атипічна зброя.
Стандартна зброя буває таких видів:
1) Револьвери (від англ. revolve – крутитись) – портативнаручна вогнепальна зброя з барабаном, що крутиться, на 4-12 (найчастіше 5-7)патронів, камери якого служать патронником. Довжина ствола за звичай не більше200 мм. Призначений для ураження противника на відстані до 50 м.
Поява револьверів відноситься до XVI ст. Широкого розповсюдження набули з 30-хроків XIX ст. З появою в першійполовині ХХ ст. самозарядних пістолетів, револьвери поступово втратили своєзначення і були зняті з озброєння армій. Однак, завдяки своїй високійнадійності і постійної готовності до застосування, в поліції, спецпідрозділах,а також для спортивної стрільби револьвери використовуються по наш час. Калібрбойових револьверів складає 7,62-11,56 мм, маса – 0,7-1,3 кг, ємність барабану– 5-7 патронів, швидкість стрільби – 6-7 пострілів за 15-20 секунд.
2) Пістолети – портативна ручна зброябез барабану, одно- або багатозарядна, для ураження противнику на відстані до50-70 м. Довжина ствола за звичай не більше 200 мм.
Сучасні пістолети, як правило,самозарядні. Деякі зразки можуть вести автоматичний вогонь. Для підвищеннястійкості при стрільбі такі моделі мають приставний плечовий опір, а такожпристосовані для прикріплення дерев’яної чи пластмасової кобури-прикладу абомають додаткову відкидну рукоятку.
3) Гвинтівки – це ручна вогнепальназброя з гвинтовими нарізами для ураження противника на відстані до 2000 м.Довжина ствола більше 600 мм. Перші зразки зброї з гвинтовою нарізкою в каналіствола з’явились на початку ХVIст. В Росії називалися гвинтовими пищалями (до XVIII ст.), пізніше гвинтовими рушницями, штуцерами, а з 1856 р. –гвинтівками. Після другої світової війни в основному застосовуються автоматичнігвинтівки і карабіни. Існують також снайперські і спортивні гвинтівки. Вавтоматичній гвинтівці передбачено ведення як автоматичного вогню так іодиночної стрільби. В порівнянні з неавтоматичною (магазинною) вона має більшушвидкість стрільби, забезпечує меншу втому стрільця і зручність спостеріганняза цілями. Перший проект такої зброї був запропонований в 1863 р. американцемР.Пілоном. В Росії перша автоматична гвинтівка була створена Д.А.Рудницьким в1886 р. Автоматичні гвинтівки під малокаліберний малоімпульсний патрон маютьвагу 3,0-3,9 кг, темп стрільби 650 пострілів за хвилину, бойову швидкістьстрільби 30-200 пострілів за хвилину, ємність магазину 20-50 патронів,прицільну дальність стрільби 300-800 м. В гвинтівках нормального калібрувикористовуються більш потужний патрон, вони тяжче на 1-2 кг і менш точні приавтоматичній стрільбі. З самозарядної гвинтівки стрільба ведеться тількиодиночними пострілами. Вона має масу 4-4,5 кг, бойову швидкість стрільби 30-60пострілів за хвилину, ємність магазину 10-20 патронів, прицільну дальністьстрільби 500-1300 м. Снайперські гвинтівки призначені для ведення високоточноїстрільби по найбільш важливим одиночним цілям з використанням оптичногоприцілу. При стрільбі вночі використовується нічний приціл або підсвітка прицільноїмарки оптичного прицілу. Снайперські гвинтівки можуть бути неавтоматичними,магазинними та самозарядними. Для стрільби застосовуються, як правило,снайперські патрони з покращенною балістикою.
4) Карабіни (від франц. carabine) – точна копія гвинтівки з довжиноюствола до 600 мм. Використовувалась для озброєння переважно особового складукавалерії і артилерії. Вперше з’являється в XVI ст. Розрізняють магазинні та автоматичні. Їх вага складає 2,5-3,5 кг,бойова швидкість стрільби 10-40 пострілів за хвилину, ємність магазина 5-10патронів, прицільна дальність стрільби – 1000 м.
5) Пістолети-кулемети (ручнавогнепальна нарізна зброя з довжиною стволу 200-500 мм для ураження противникана відстані до 200 м.)
Вони збирають в собі портативністьпістолету з безперервним кулеметним вогнем. Перший зразок пістолета-кулеметастворений італійцем А.Ревеллі в 1915 р. Широке застосування набрали під часдругої світової війни. В наш час стоять на озброєнні спеціальних підрозділів,МВД, поліції, повітряно-десантних військ, екіпажей бойових машин та ін.
6) Автомати (від грецького automatos – самодіючий, термін “автомат”застосовується тільки в країнах СНД, в інших країнах зразки зброї подібногокласу називаються автоматичними гвинтівками або автоматичними карабінами) – ручнавогнепальна зброя з довжиною стволу 200-500 мм під проміжні патрони.
Вперше автомат створений в Росії в1916 р. В.Г. Федоровим, під 6,5 мм японський гвинтівковий патрон. Автоматирозроблені під патрон, що займає проміжне положення між пістолетним і гвинтівковимпатроном, а також під малоімпульсний патрон малого калібру.
6) Рушниці – призначені для полювання,дуже різноманітні за конструкцією – гладкоствольні, нарізні, комбіновані,кількість стволів від 1 до 4; довжина стволів від 600 до 800 мм; куркові табезкуркові.
7) Штуцери – призначені для полювання,довжина стволів від 400 до 500 мм, калібр від 13 до 21 мм.
8) Кулемети – це автоматичнастрілецька зброя для стрільби з спеціальної опори (станка, сошок), призначенедля ураження кулями, наземних, повітряних та надводних цілей (найпотужнішавійськова бойова стрілецька зброя безперервного вогню з нарізними стволами(іноді змінними)). Калібр від 5,45 до 8 мм, а у крупнокаліберних – від 12,7 до14,5 мм.
Перший кулемет був винайдений в 1883р. американцем Х.С.Максимом. Своїм зовнішнім виглядом він нагадувавартилерійську гармату. Живлення патронами здійснювалось за допомогою холщовоїстрічки. Для охолодження стволу застосовувалась вода, що заливалася в кожух, вякому знаходився ствол. Вперше в бойових діях кулемет був застосований вангло-бурській війні 1899-1902 рр., де показав достатньо високу бойовуефективність. На початку ХХ ст. з’явились ручні кулемети, а в 1918 р. –крупнокаліберні. Станкові і ручні кулемети широко застосовувались в роки першоїі другої світових війн. Після другої світової війни на озброєння армійпоступили нові кулемети з більш високими бойовими характеристиками. Діяавтоматики більшості сучасних кулеметів базується на використанні енергіївіддачі стволу або на відводі порохових газів через отвір в стінці стволу.Живлення патронами відбувається з стрічки чи магазину. Стрільба може вестиськороткими (до 10 пострілів), довгими (до 30 пострілів) чергами та безперервно.Охолодження стволу, як правило, повітряне. Живучість деяких кулеметів (наприклад ККМ – кулемету Калашнікова модернізованого) забезпечується заміною розігрітогопри стрільбі стволу на запасний, що входить до комплекту. В залежності відспособу (місця) використання, будови і призначення кулемети поділяються наручні (на сошках), станкові, крупнокаліберні піхотні, зенітні, танкові,бронетранспортерні, казематні, корабельні та авіаційні. В якості зенітних,танкових, бронетранспортерних і корабельних за звичай використовуються піхотнікулемети, пристосовані до умов експлуатації та монтажу. В наш час великогорозповсюдження набули так звані єдині кулемети, що мають великий спектртактичного застосування.
Єдиний кулемет дозволяє вести стрільбуяк з сошок, так і зі станка. Стоїть на озброєнні мотострілецьких (піхотних,мотопіхотних) взводів і рот. Калібр єдиних кулеметів 6,5-8 мм, маса 9-15 кг(17-27 кг зі станком), темп стрільби 500-1300 пострілів за хвилину, бойовашвидкість стрільби 100-300 пострілів за хвилину, прицільна дальність 1000-2000м.
Крупнокаліберні кулемети застосовуютьсядля ураження повітряних і легкоброньованих наземних та морських цілей. Вонистоять на озброєнні мотострілецьких (піхотних, мотопіхотних) підрозділів. Крімтого вони можуть встановлюватись на танках, бронетранспортерах, літаках,вертольотах та кораблях. Їх калібр 9-14,5 мм маса 28-50 кг, темп стрільби –400-600 пострілів за хвилину, бойова швидкість стрільби – 100-150 пострілів захвилину, дальність ефективної стрільби до 2000 м. крупнокаліберні кулемети, щовикористовуються в якості зенітних, застосовуються з універсальних станків абоустановок (зенітних, турельних), що забезпечують великі кути підвищення (до 90градусів) і коловий обстріл, з використанням для наводки зенітних прицілів(ракурсних та колиматорних).
Стрільба з ручних кулеметів ведеться зсошок з упором прикладу в плече. Обслуговуються одною людиною або двома(наводчик та його помічник). Калібр ручних кулеметів складає 5,45-8 мм, маса5-10 кг, темп стрільби 600-750 пострілів за хвилину, бойова швидкість стрільби150-250 пострілів за хвилину, прицільна дальність 1000-1500 м.
Станкові кулемети являються груповоюзброєю, при пересуванні розбираються на декілька частин. Для забезпеченнястійкості, зручності наводки і високої точності стрільби по наземним іповітряним цілям вони встановлюються на спеціальному станку (колісному аботренажному). Стрічкове живлення, масивні стволи, їх охолодження або замінадозволяють отримати високу бойову швидкість стрільби (250-300 пострілів захвилину) і вести безперервну інтенсивну стрільбу (до 500 пострілів) без замінистволу на дальність діючого вогню (до 1000 м). Калібр станкових кулеметів 6,5-8мм, маса 15-20 кг (до 46-65 кг зі станком), темп стрільби 500-700 пострілів захвилину, прицільна дальність до 3000 м.
Кримінальна зброя, як правило,короткоствольна. Вона поділяється на:
а) саморобна, тобто виготовлена вцілому або з використанням окремих частин заводського виробництва. Це можутьбути пістолети, що заряджаються з дула (шомпольні), або казнозарядні, виконаніпо типу пістолета чи револьвера. Саморобна зброя може бути як однозарядна так імагазинна, і, навіть, автоматична. Стволи за звичай гладкі. Нерідко таку зброюмаскують під авторучки, парасольки, тощо;
б) обрізи, що виготовляються шляхомвідрізання стволів (а також ложа) бойової або мисливської зброї;
в) спеціальні пристрої, призначені длястрільби снарядами (пістолети і револьвери сигнальні, стартові, газові,будівельно-монтажні);
г) заводська зброя, що перероблена підінший патрон.
3. Криміналістичне дослідження слідів застосуваннявогнепальної зброї при вчиненні злочину – загальна характеристика.
Криміналістичне дослідження в широкомурозумінні в будь-якому випадку направлене на виявлення, фіксацію та дослідженняслідів вчинення злочину. Застосування вогнепальної зброї при вчиненні злочинівпризводить до численних слідів на місці події. Сліди зброї різноманітні ізалежать від багатьох факторів: моделі зброї; використовуваних боєприпасів;умов вчинення злочину; дій, що виконує суб’єкт для приховання слідів злочину.[4] Сліди зброї – це,насамперед, сліди-предмети: залишені зброя, боєприпаси, різні речі (шомпол,протирка, кобура, пакувальний матеріал, в якому зберігалась зброя (тканина,папір, дерево)), а також патрони з осічкою, гільзи, дріб, пижі, прокладки,незгорілі порошинки, сліди копті. По-друге, це сліди взаємодії зброї,боєприпасів з предметами оточення: пробоїни, вм’ятини, зруйновані предмети(скляні, керамічні), зрештою, це сліди на тілі людини, розриви, кіпоть натканинах (поясок обтирання), укорінені порошинки, опіки, тощо. Найбільшакількість слідів зброї залишається на гільзах, снарядах (куля, дріб),перешкодах (предмети, тіло людини), тілі того, хто стріляв і потерпілого (наруках, обличчі, одязі). Тому при огляді місця події саме ці джерела інформаціїзаслуговують на особливу увагу, проводити огляд їх і дослідження необхідно ззалученням спеціаліста. Вид слідів, особливості їх розміщення допоможутьрозв’язати багато питань, які постають перед слідчим. Крім того фіксація їхзабезпечить успішне проведення судово-балістичної експертизи та інших судовихекспертиз. Для того, щоб розслідувати злочин, вчинений з застосуваннямвогнепальної зброї необхідно чітко мати уявлення про механізм утворення слідів,засоби фіксації та дослідження.
Криміналістичне дослідження може бутинаправлене як на дослідження самої зброї безпосередньо (на предмет чи є вонавогнепальною, до якого типу вогнепальної зброї вона відноситься, йогобалістична характеристика, наявність чи відсутність факту пострілу з цієїзброї, справність зброї, здатність до пострілу та самопострілу, тощо), так і надослідження патронів, в тому числі стріляних куль та гільз, і на дослідженняслідів пострілу.
При виявленні зброї на місці події їїфотографують, не беручи в руки, відмічають місце її знаходження в протоколі іна плані (схемі), вказують вид і систему зброї, розташування по відношенню дотрупа, куди направлений ствол, на якій стороні (боку) лежить зброя і т.д.Вилучають зброю обережно, маючи на увазі те, що вона може бути заряджена. Першза все зброю необхідно розрядити, після чого приступити до огляду. Оглядаючизброю звертають увагу на те, чи немає на її поверхні відбитків пальців, слідівкрові, бруду, тощо. Особливу увагу звертають на стан зброї, в тому числі йогоударно-спускового механізму, наявність патрону в патроннику і патронів вмагазині (барабані), наявність в стволі порохового нагару і порошинок, що незгоріли, запаху горілого пороху в каналі стволу. Після огляду зброї її упаковуютьі направляють на експертне дослідження. Самими розповсюдженими є дослідженнязброї на предмет її справності і здатності до здійснення пострілів.[5] Вирішення кожного з цихпитань має самостійне значення. Зброя може бути несправною, але придатною дострільби, тому ставити питання для експертизи тільки про справність зброї булоб невірним. Визначаючи справність зброї, виясняють, чи можлива з ньогосистематична стрільба або тільки одиночними пострілами. Важливо встановитихарактер несправності зброї, оскільки злочинець може вилучити якусь частинуударно-спускового механізму, а під час виявлення зброї послатися на їїпринципову непридатність. Встановлення причин несправності зброї важливо і длятих кримінальних випадків, коли необхідно виявити можливість самовільнихпострілів (не плутати з випадковими пострілами, коли присутнє натискання наспусковий гачок).
Розглянемо механізми утворення слідівпри використанні вогнепальної зброї згідно з етапами пострілу: заряджанням,пострілом і екстрагуванням гільзи.
При заряджанні неавтоматичної зброїпатрон вручну вставляють в патронник, потім замикають ствол. На денці гільзиутворюються сліди ковзання від нерівностей щитка колодки, інколи сліди відбойка у вигляді трас. При заряджанні автоматичної зброї затвор, рухаючисьвперед, натикається на патрон, при цьому на краю денця гільзи може утворитисяслід досилювача, характерний для АК і АКС. При цьому гільза ковзає по губкахмагазину і на її корпусі нерідко виникають лінійні сліди ковзання у виглядіпаралельних боріздок, які розміщені діаметрально протилежно одна одній. Затворпродовжує рухатись вперед, досилає патрон в патронник. Коли патрон повністюувійде в патронник, зачіп викидача заскочить в кільцеву проточку і залишитьслід ковзання на ребрі денця гільзи. Рух затвора зупиниться, патронниквиявиться закритим, а зброя – зарядженою.
При натисканні на спусковий гачокударник з бойком зривається з бойового взводу і, рухаючись вперед, натикаєтьсяна капсуль, утворюючи на ньому об’ємний слід тиску, який за формою схожий наформу бойка. При ударі бойка капсуль загоряється і підпалює пороховий заряд. Впатроннику виникає великий тиск порохових газів, під дією яких снаряд отримуєкінетичну енергію і виштовхується із ствола, а гільза з такою ж силоюпритискується до затвору і на її денці утворюються сліди тиску, які називаютьслідами переднього зрізу затвору (патронного опору). Оскільки метал капсулязначно тонший денця і більш м’який, тому сліди переднього зрізу затвораутворюються насамперед на капсулі навколо сліду бойка. Практично слід бойка іслід попереднього зрізу затвора залишається на гільзах, відстріляних ізбудь-якої зброї як заводської, так і атипічної.
На снарядах (куля, дріб) залишаютьсясліди каналу ствола зброї. Під тиском газів снаряд, рухаючись по стволу, ковзаєпо його стінках і на циліндричній частині кулі утворюються сліди полів нарізів(виступів між канавками – нарізами) і сліди граней нарізів – для нарізноїзброї. Куля, залишаючи патронник, рухається прямолінійно і при вході в нарізина ній залишаються первинні сліди нарізів, які розміщені паралельно осі кулі увигляді боріздок і валиків. При подальшому русі куля повторює напрямки нарізів,отримує обертовий рух і на її поверхні залишаються сліди граней нарізів і поліву вигляді нахилених пучків трас. У вітчизняній бойовій зброї ствол має, якправило, чотири нарізи, які в’ються вверх зліва направо. Ширина полів і нарізівможе бути визначена за їхніми слідами на циліндричній частині кулі. Ці слідиназивають в літературі повторними слідами каналу ствола. У гладкоствольнійзброї сліди каналу ствола залишаються на дробу і спеціальних кулях. У дробовомузаряді не всі дробинки торкаються ствола, а лише крайні, до того ж не всієюповерхнею, а окремими точками. В цих точках утворюються сліди каналу ствола увигляді площадок поверхні на сферичній частині дробин. На дробу, розміщеномувсередині заряду, слідів каналу ствола не залишається, але інколи зустрічаютьсянезначні поглиблення від контакту з сусідніми дробинками. Такі сліди називаютьконтактними полями. Останні часом можна зустріти на поверхні пижа або картонноїпрокладки.
Процедура пострілу триває мить і зацей час затвор набуває моменту руху, і, переборюючи стан спокою, починаєрухатись назад. Зачіп викидача, який утримує гільзу в чашечці (вінчику)затвора, витягує гільзу і разом з нею відходить назад. При русі гільзи впатроннику на її стінках можуть утворитись сліди патронника від нерівностей,які є на його стінках. Сліди патронника мають форму паралельних трас,розміщених на циліндричній частині гільзи, ближче до її денця. Як тільки гільзазалишить патронник, вона натикається на відбивач, одержує обертовий момент івикидається. Оскільки відбивач майже у всіх зразках зброї розміщений злівавнизу, то гільза вилітає вправо. При цьому від удару гільзи об відбивач на їїнижній кромці утворюється слід тиску, який називається слідом відбивача. Удеяких зразках вітчизняної зброї, а саме АК, СКС, ПМ, АКС, екстрагуючись,гільза при польоті вдаряється об край вікна кожуха затвора або ствольноїкоробки і на гільзі утворюється характерний слід тиску або ковзання, якийназивається слідом вікна кожуху затвора (для пістолетів), або вікна ствольноїкоробки (для автоматів і карабінів СКС).
Сліди на гільзах і снарядах атипічноїзброї рідко відповідають стандартним слідам, оскільки атипічна зброя, якправило, ненарізна, неавтоматична, не має відкидача. Якщо ж така зброявиготовлена із заводської зброї (обріз), утворення і види слідів на кулях тагільзах залишаються такими ж, як і для зброї, з якої вона виготовлена.Саморобна зброя найчастіше виробляється під 5,6 мм малокаліберний патрон імеханізм утворення слідів на кулях та гільзах залежить від якості їївиготовлення.
При зіткненні з перешкодою снаряд,володіючи кінетичною енергією, може утворити об’ємний слід тиску, пробоїну(наскрізний отвір), або ненаскрізний (сліпий) отвір. Навколо пробоїни є слідикіпті, незгорілі порошинки (при близькому пострілі), на стінках кульовогоканалу можуть бути сліди металізації, як правило, невидимі, а на еластичнихтканинах по краях отвору – поясок обтирання у вигляді частинок змазки, металуснаряда. Сліди кіпті є не лише на поверхні “цілі”, але й на інших об’єктах, якібули в зоні дії порохових газів, а саме на тілі й одязі особи, яка стріляла іосіб, які були присутні при цьому. Особливо це важливо при встановлені факту:чи стріляли в живу людину або в мертве тіло.
При слідчому огляді кулі відмічають їїзовнішні ознаки: вид (оболонкова, напівоболонкова, безоболонкова); колір металу(кулі, оболонки); наявність пофарбування (для кулі спеціального призначення,тобто трасуючої, запалюючої); форму головної частини (гострокінцева,тупокінцева, тощо); розміри (довжина, діаметр); наявність на поверхні куліслідів від нарізів. Вказані загальні ознаки дозволяють встановити, до зброїякого типу і яких систем призначався патрон, з якого явилася куля. Експертнедослідження цих ознак і в особливості слідів від нарізів дозволяє визначити, зізброї якої системи стріляна куля. Куля, що направляється на експертизу,пакується в окрему коробочку або обшивається целофаном на аркуші картону, такщоб не пошкодити сліди, що на ній залишені. Якщо куль декілька, то кожній з нихприсвоюється номер з вказівкою на плані, де яка куля знайдена.
4. Нові технічні засоби проведення
судово-балістичної експертизи.
Оскільки ствол кожної окремої зброїмає індивідуальний мікрорельєф, то практикується ідентифікація зброї по слідамна кулі. Раніше це було можливо лише у випадку виявлення зброї, застосуванняякої при вчиненні злочину потрібно було довести. В такому випадку робивсявідстріл декількох куль і “вручну” порівнювались залишені сліди на відстрілянихкулях і на кулях, знайдених на місці вчинення злочину. Зараз практика такоїідентифікації звичайно не сильно зменшилась, але з’являються нові засоби, щовиникли внаслідок розвитку комп’ютерних технологій. Так в 1995 році впідрозділах МВС Росії почали використовувати систему АРСЕНАЛ, щовикористовується як для дослідження слідів на кулях та гільзах, так і длястворення регіональних баз даних по нарізній зброї, що стоїть на обліку ворганах внутрішніх справ, створення регіональних баз даних по кулям і гільзам,що вилучені з місць вчинення злочинів, вводу і зберігання зображень ведучоїповерхні куль і слідів на гільзах в базі даних, автоматизації перевірок побазам даних і порівняльних дослідженнях куль та гільз, автоматизаціїдокументування результатів експертиз, міжрегіонального обміну інформацією.
Перші версії цієї системи комплектувалисямікроскопом МБС-10. Такі системи були встановлені в Сочі, Челябінську, та іншихмістах. З 1997 року система АРСЕНАЛ почала комплектуватися балістичним сканером“Папілон БС 7.00.1”, що автоматизувати отримання бокової розгортки куль.Системи з таким прибором успішно функціонують і сьогодні у Варшаві (Польща),Астані (Казахстан). В кінці 1999 року запущений у виробництво балістичнийсканер нового покоління “Папілон БС 7.00.2”, заснований на лінійній ПЗСматриці. Прибор дозволяє не тільки
/> /> /> /> /> /> /> /> <td/> /> <td/> />отримувати бокову розгортку куль, а й сканувати денця гільз./> <td/> />
Папілон БС7.00.2 Встановлення кулі Процес сканування Обробка інформації
Гнучкість такої системи полягає втому, що можливий підбір необхідної конфігурації в залежності від потреб.Основними критеріями для вибору необхідної конфігурації є ємність бази данихоб’єктів (від декількох сотень до декількох сотень тисяч об’єктів), кількістьробочих місць операторів, кількість балістичних сканерів. Наприклад,конфігурація системи АРСЕНАЛ, що розрахована на базу даних з 10000 об’єктів,складається з: балістичного сканеру “Папілон БС 7.00.2”, монітор 17 дюймів1600х1200, Системний блок Dual Pentium III 500 MHz, 196 MB RAM, 10 GB i 2x20 GB HDD, 3,5”FDD, пристрій для запису компакт-дисків, монітор 21 дюймів, 1600х1200;принтер НР Laserjet 1100; модем33600, пристрій безперервного живлення Smart 1000.
Результат праці експерта криміналістанапряму залежить від часу, що необхідний на дослідження об’єкту. Затримка врозкритті злочину ускладнює відвернення інших злочинів. Система АРСЕНАЛнабагато скорочує час порівнювальних досліджень, а часто дозволяє знайти тойєдиний з багатьох тисяч об’єктів, що вручну знайти було б неможливо.
ІІІ. Висновки по викладеній інформації, проблемніпитання.
Судова балістика – широка галузь знанькриміналістичної науки, тому в моїй курсовій роботі висвітлені лише окреміпитання, найголовніші, що стосуються широкого кола осіб, а саме – слідчих,учасників кримінального процесу, експертів, тощо, багато питань було висвітленовідносно поверхнево, оскільки вони стосуються лише експертів. Так, наприклад,особливості проведення балістичної експертизи в моїй роботі не висвітлювалось.Починаючи цю роботу, я вважав за необхідне висвітлити лише ті питання, які вбільшій мірі стосуються роботи слідчого. Головною проблемою – є систематизаціязброї й боєприпасів. Причиною цього є наявність безлічі критерії, а такожбезлічі зразків зброї. Таким чином, можна зробити висновок, що систематизаціязброї і боєприпасів потребує подальшого доопрацювання.
Також неможна не зазначити важливостірозвитку технологій для проведення судово-балістичної експертизи. На прикладі застосуваннясистеми АРСЕНАЛ в Росії та країнах СНД можна сказати – що встановлення такихсистем по всьому світу сприятиме підвищенню якості і швидкості балістичногодослідження. На сьогодні, на мою думку, — це найперспективніший напрямокрозвитку криміналістичної техніки, і за недовгий час існування поступово стаєпріоритетним.
Література:
1. П.Д. Біленчук,О.П. Дубовий, М.В. Салтевський, П.Ю. Тимошенко «Криміналістика», К-1998.
2. Т.В. Аверьянова,Р.С.Бєлкін, Ю.Г. Корухов, Є.Р. Росінська «Криміналістика». Підручник для вузів.М.-1999.
3. П.Д.Біленчук«Сучасна криміналістика», К.-1989.
4. М.В. Салтевський«Криміналістика», Х.-1997.
Сторінки в інтернеті:
1. www.crime.tsu.ru/crimeteh
2. www.papillon.ru/arsenal
3. www.ada.ru/guns/ballistic
4. plinker.w3.kiev.ua/ballist.htm