Реферат: Поняття криміналістичної версії
Зміст
Вступ............................……………................................................................2
1. Поняттякриміналістичної версії...………….......………….....................4
1.1. Види ікласифікація версій і їх побудова і перевірка в процесі розслідуваннязлочинів............................………………….........7
2. Елементипланування. Особливості планування при порушенні кримінальних справ поофіційним матеріалам і оперативно-розшуковимданим.......…...............……………………………………..…..................20
3. Версії іпланування по справах податкових злочинів…………….......27
Висновок.....................................................................………………........34
ВикористанаЛітература.........................................…………….......36
Вступ
Розкриття злочину— процесвстановлення об'єктивної істини у справі, який здійснюють на основі загальнихположень теорії пізнання. У пізнанні обставин злочину важливе місце посідає метод аналогії. Під час попереднього розслідування та судового слідствазвернення до аналогії досить правомірне: бо вона часто є стимулом до роздумів ілогічною основою побудови версій. Порівнюючи розслідуваний злочин за подібнимиознаками (способом і знаряддям вчинення, способом приховування та ін.) з аналогічнимираніше розкритими злочинами, слідчий може встановити нові суттєві обставини укримінальній справі.
У процесі розкриття злочинів слідчий звертається до фактів іподій минулого, тому особливе значення має формально-логічна категоріягіпотези. Стосовно діяльності правоохоронних органів з розкриття злочинівгіпотеза дістала назву криміналістична версія— обґрунтованогоприпущення, яке пояснює характер злочину в цілому чи його окремих обставин.
Необхідно зважати на те, що гіпотетичний методпізнанняхарактерний не тільки для попереднього та судового слідства. Його широкозастосовують в оперативно-розшуковій діяльності, а також експерти.
Відповідно до норм чинного кримінально-процесуальногозаконодавства України завдання попереднього слідства полягає у викритті осіб,винних у вчиненні злочинів, шляхом обирання й перевірки доказів, щоздійснюється з метою визначення предмета судового розгляду з огляду на цезазначене слідство — це виявлення, розгляд, перевірка й оцінка фактичних даних,що мають значення доказів у кримінальній справі та відіграють роль засобувстановлення обставин останньої. Вони повинні відповідати вимогамдопустимості, а саме:
1) виходячиз джерел перелічених у ч 2 ст. 65 КПК України;
2) мативідношення до предмета доказування;
3) відповідативимогам процесуальної форми тобто сукупності визначених процесуальним закономумов необхідних, з одного боку для виконання органами слідства тих дій якісприяють здійсненню їх функцій в галузі розслідування, а з другого — дляздійснення громадянами — учасниками кримінального судочинства дій, спрямованихна реалізацію їх прав і виконання покладених на них обов’язків;
4) відповідативимогам принципів та гарантій кримінального судочинства.
Пізнання злочину здійснюється у повній відповідності ззагальнимизакономірностямиі категоріямитеорії пізнання.Злочин, як подія що маламісце в минулому, не може бути сприйнятийслідчимлише черезоргани почуття. Безпосередньо сприйматися можуть лишематеріальнісліди та наслідки злочину. А для розшуку цих слідів таоцінки їхзначення необхідна напруженарозумова діяльністьслідчого.
Слідче пізнання як й будьяке інше є єдністю юридичнихі психологічнихзнань, що коригується практикою. Існують дваосновнірівня пізнання:
1) стихійноемпіричний(повсякденно життєвий), притаманний усім людям;
2) науковийвластивийспеціально підготовленим фахівцям (професіоналам).
Розслідування злочинів обґрунтовано відносять до специфічноїпізнавальної діяльності тієї, яка має творчий характер. Важливою умовоюуспішного вирішення завдань що виникають при цьому є єдність психологічних таінтелектуальних якостей слідчого.
Методом організації розслідування виступає планування дійслідчого, а логічною основою планування слугують слідчі версії – одна зрізновидів криміналістичної версії.
1.Поняття криміналістичної версії
Важливим логічним інструментомпізнання є гіпотези, які у слідчій діяльності прийнято називати версіями. Уперекладі з латинської слово «версія» означає поворот, видозміну. В юридичномурозумінні воно вживається як синонім будь якого припущення, передбачення здогадки,які виникають у процесі більш або менш складної розумової діяльності. Версіядетермінована з проблемною ситуацією, з питаннями, які не дістали вирішення упроцесі розслідування.
У гносеологічному (пізнавальному) аспекті версія являє собоюформу переходу від не знання до знання про подію, що розслідується. Тому, нанашу думку, її треба розглядати як форму і процес відображення явищ матеріальногосвіту, осягнення думкою об’єктивної природи предмета що пізнається.
Процес пізнання не передбачає розмежування окремих боківпроцесу мислення. Логічний процес не існує без пізнавального і психічного,пізнавальний — без логічного і психічного, а психічний — без пізнавального ілогічного. Усі вони взаємопов’язані та взаємообумовлені. Це різні сторони єдиногопроцесу мислення.
Психічна діяльність є діяльністю мозку органу мислення(психічний бік мислення) і водночас відображенням, пізнанням світу об’єктивноїдійсності (пізнавальний бік мислення), а думка — це насамперед продукт мисленнякінцевий вияв процесу (логічний бік мислення).
Розділити окремі сторони процесу мислення при йогопрактичному застосуванні неможливо. Лише у разі дослідження останніхздійснюваного з метою визначення їх специфічних ознак доцільне розмежуванняцієї складної розумової конструкції.
Більшість авторів ставлять знак рівності між версією ігіпотезою. Аналіз сучасних дослідників дає підстави говорити про те, щовідмінність версії від гіпотези полягає не в її пізнавальній природі, а вспецифіці умов використання, побудови і практичної перевірки. Версіязастосовується у такому специфічному виді діяльності, як розслідуваннязлочинів. При цьому має місце оперування фактами, що мають значення длявстановлення істини у справі, процес збирання інформації під час висування іперевірки версії відзначається підзаконним характером обмеженістю іненадійністю фактологічної основи, протидією з боку зацікавлених осіб. “Однієюз форм пізнання невідомого є гіпотеза. По своїй природі, версії — різновидгіпотез. На відміну від наукових гіпотез версії не переслідують метистворення наукової теорії, а їхня перевірка здійснюється в термін, установленийдля розслідування.”[1]
Версія, з одного боку, є окремимметодом криміналістичної науки, а з другого — ймовірною інформаційно-логічноюмоделлю проблемної ситуації, результатом розумової діяльності слідчого.Оскільки пізнавальна діяльність слідчого має творчий характер, в її структуріприсутні як обов'язкові та неусвідомлювані компоненти інтуїція, здогадка,установки, уявлення, професійні знання, фантазія.
Велике значення мають інтелектуальнийпотенціал, рівень освіти, спосіб мислення, професійний досвід слідчого, йогоздатність використовувати передовий досвід розслідування злочинів, запобіганняїм. Це дозволяє слідчому розгорнути припущення в систему фактів (доказів),пояснити процес їх формування, встановити правильність або помилковість йоговисновків стосовно події, яка розслідується.
У науковій літературі немає єдностіпоглядів щодо сутності, місця, значення та ролі версії під час здійсненняпопереднього слідства.
Уявляється, що для визначення поняття«криміналістична версія” велике значення мають й істотні ознаки. А такимиознаками є те, що слідча версія — це самостійна форма мислення, яку не можнаототожнювати з поняттям, міркуванням, висновком, а також висунуте слідчимприпущення, що підлягає обов'язковій перевірці.
Таким чином, криміналістична версія — цеприпущення слідчого стосовно невстановлених обставин події, яка досліджується,максимально широке узагальнення наявних відомостей і фактів, що відзначаєтьсяєдиним поясненням і спрямоване на розслідування злочинів.
Криміналістична версія – це обгрунтоване припущення про факт,явище або групу фактів, явищ, що мають або можуть мати значення для справи;версія вказує на наявність і пояснює походження цих фактів, явищ, їхній зміст ізв'язок між собою і служить цілям встановлення істини по справі.2
Версія — обґрунтоване припущення пронаявність і обставини розслідуваної події, про дії конкретних осіб і наявністьу цих діях складу визначеного злочину.3
Надаючи версії статусу методупізнання, можна говорити про те, що основним її призначенням є упорядкування ісистематизація наявної інформації з метою пояснення фактів. Версія — цеготове, хоч і неповне, недостовірне, ймовірне, знання про об'єкт, що досліджується (обставини, які підлягають доказуванню),інструмент подальшого дослідження, в результаті якого досягається достовірне,істинне знання. Вона забезпечує всебічний пошук, виявлення фактичних даних(доказів), сприяє ґрунтовній перевірці та правильній оцінці останніх.
1.1. Види і класифікація версій і їх побудова іперевірка процесів розслідування злочинів.
Науковці класифікують версії за:
— суб'єктом висування: слідчі,оперативно-розшукові, експертні, судові,(ці версії, як правило, взаємозалежні і можуть випливати одна з іншої.Так, слідча версія може випливати з експертної, оперативно-розшукова — зіслідчої і навпаки.)4
— за обсягом встановлення обставин події, що досліджується:загальні, призначені для пояснення сутності події в цілому, її характеру,причинного зв'язку між фактами; окремі — ймовірне судження про місце, час,знаряддя вчинення злочину, походження окремих слідів тощо.
— ступенем конкретності: типові— пояснення події в цілому на підставі даних узагальненого досвіду судової, експертної,оперативно-розшукової практики, конкретні — робочі версії, над якими працює утой або інший момент слідчий.
— велике теоретичне і практичнезначення має розподіл версій на основні і контрверсії. Роль останніх особливовелика в процесі судового розгляду справ, але і при розслідуванні злочинів, і векспертній діяльності вони виконують важливу функцію попередження однобічностіі необ'єктивності, орієнтуючи на розширення кола фактично можливих версій.Контрверсії висуваються не шляхом багатоетапного версійного процесу, а більшпростим способом, за допомогою логічної операції заперечення. Наприклад, якщоосновна версія: “ймовірно, що вбивство зроблене К.”, то контрверсія буде матитакий вигляд: “вбивство зробив не К., а хтось інший».
— визначене значення має диференціація криміналістичнихверсій на пошукові і дослідницькі. Розходження між ними полягає в тому, щоголовною метою першої підгрупи є пошук джерел (носіїв) інформації, а цільдругої полягає в дослідженні уже виявленої інформації. Дана класифікація версійбезпосередньо пов'язана з реальним існуванням пошукових і дослідницькихтруднощів, що виникають у процесі вирішення проблемних ситуацій.
На процес розробки версії яклогічного методу пізнання впливають дві обставини :
1) потребаслідчого у встановленні та наступному поясненні невідомих фактів,
2) наявністьнеобхідних для цього фактичних даних — інформаційного базису.
Версії, що виникають у процесі дізнання та попередньогослідства, називаютьсяслідчими, а ті, що формуються на стадіїсудового розгляду, судовими. Версії, яківисуваються під часоперативно-розшукової діяльності, називаютьсяоперативно-розшуковими.В експертній практиці використовують так званіекспертні версії.
Як загальну форму розвитку людськогознання гіпотезу (версію) широко застосовують у плануванні розслідування,пізнанні обставин кожного вчиненого злочину. У цьому пізнавальному процесіверсії відіграють роль вірогідних інформаційно-логічних моделей розслідуванихдіянь і поділяються на два види:
• загальні — припущення, які охоплюютьзлочин, що розкривається, у цілому;
• окремі, які пояснюють певніобставинизлочину.
У літературі зустрічаються такожпоняття версії робочої (припущення стосовно дрібних і другорядних обставинзлочину) та розшукової (припущення про місцезнаходження розшукуваного злочинцячи предметів, речей), які належать до різновидів окремої версії.
Слідчі, судові, експертні таоперативно-розшукові версії мають єдину логічну природу. Деякі їх особливості йвідмінності визначаються характером судової, слідчої, експертної йоперативно-розшукової діяльності та функціональними відмінностями її суб’єктів— слідчого, судді, експерта, оперу повно важеного Крім зазначених укриміналістиці розрізняють щетипові версії, характернідля типових ситуацій, щовиникають у процесі розкриття злочинів.Наприклад під час розслідування справи за фактом пожежі, коли її причину невстановлено, типовими слідчими версіями можуть бути такі:
• пожежа сталася внаслідок злочинногопорушення правил протипожежної безпеки;
• пожежа сталася через впливприродних факторів, наприклад унаслідок дії блискавки, відсутності чинесправності захисних засобів;
• пожежа сталася випадково черезсамозаймання, яке неможливо було передбачити;
• пожежа сталася внаслідок підпалу.
Здійснюючи розслідування по конкретній кримінальній справі,слідчий висуває не типові, а конкретні версії, які ґрунтуються на матеріалахсправи, але з урахуванням типових версій.
Типові версії можуть бути загальними й окремими. Наведені ранішеверсії про причини пожежі є загальними. Типовими окремими вважаються версіїщодо особи, винної в підпалі (особа, яка працює на цьому об'єкті; сторонняособа).
Зазначені різновиди версій і теоретичні положення, щостосуються їх змісту, класифікації, стадій розвитку, а також умов достовірності,становлятьучення про криміналістичні версії.
У розвитку версії можна виділити три етапи: 1) побудови(висування припущення), 2) дослідження (суджень, висновків), 3) перевірки.
Побудова версії здійснюється в міру накопичення, логічноїобробки і осмислення фактів. На основі наявних знань, власного досвіду, результатівузагальнення практики слідчий формулює висновок у вигляді судження, яке даєймовірне пояснення події при цьому треба додержувати певних правил. Так, версіяповинна бути обґрунтована реальними фактами, не суперечити науковим даним,відзначатись конкретністю, логічно правильною побудовою і несперечливістю.Треба мати контрверсію у справі, висувати максимально можливу кількість версій.
Під час розробки версії слідчий має застосовувати логічніприйоми (аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії, рефлексії), законилогіки (тотожності, несперечливості, виключеного третього, достатньоїпідстави).
Висунуті положення необхідно доводити, не сприймати на вірубездоказові твердження. У процесі оформлення інформаційного базису великезначення мають спостереження, експеримент, порівняння, аналіз, індукція.Порівняння дозволяє визначати тотожність встановлених фактів і різницю міжними, зіставляти їх з вже відомими даними. У процесі аналізу досліджуютьсяокремі властивості фактів. Метод індукції дає можливість групувати ті факти,які мають які-небудь загальні ознаки.
При висуванні версії необхідно широко застосовуватианалогію. Вона лежить в основі розшуку злочинця за способом вчинення злочину.Як правило, версія повинна обґрунтовуватись множинністю фактичних даних. Прицьому велике значення має їх узагальнення на основі поєднання подібних суттєвихознак і зв'язків багатьох відображених мисленням предметів.
Сутність пізнання версії полягає в розумовому дослідженніприпущення, виведенні із нього висновків, їх деталізації.
Дослідження версій повинно відповідати таким вимогам:
1) з нихмають бути зроблені всі логічні висновки,
2) судженняповинні бути логічно узгоджені між собою,
3) результатиперевірки окремих версій мають використовуватись як основа побудови загальноїверсії,
4) послідовністьперевірки версій повинна визначатись умовами розслідування.
Перевірка версій передбачає як попередню розумову діяльністьслідчого, так і його профілактичну роботу по виконанню запланованих слідчихдій й оперативно-розшуковик заходів. Усі версії мають перевірятися одночасно.Причому повинні бути перевірені всі судження, що випливають з них. Дані, якісуперечать одні одним, мають перевірятися до усунення суперечностей.
Однією з умов повноти таоб'єктивності розслідування є дотримання правил побудови таперевіркиверсій. Стосовно кожної неясної чисумнівної обставини вчиненогозлочину мають бути висунуті та перевіренівсі можливі нацеймомент версії: не можна захоплюватися одними зних та ігнорувати інші натій підставі, що вони здаються маловірогідними. Кожна версіямає бутидостатньо обґрунтованоюй підлягає ретельній перевірці.Порушенняцієївимоги породжує обвинувальний нахил у розслідуванні, якийнайчастіше є не так результатомнавмисної тенденційності слідчого, якнаслідкомйого однобічності, захопленнятією чи іншоюверсією.Надійним засобом попередження такої необ'єктивності слідчого поряд з іншимиє його постійний самоконтроль, уважне, критичне ставлення до матеріалів,правильна їх правова оцінка, глибока та всебічна перевірка всіх висунутихверсій.
Версія як ідеальна (уявна) логічна модель вчиненогозлочину,як було сказано вище, проходить у своєму розвитку три чітко окресленіпослідовністадії, які відображають процес розслідування: -- виникнення(висунення) версії;
— аналіз (розробка) висунутогоприпущення та визначення ряду наслідків (обставин, подій, фактів), які логічновипливають із висунутого припущення;
— практична перевірка можливихнаслідків та порівняння їх із тими, що врезультаті перевіркивстановлені насправді. Якщо це порівняння засвідчить, що наслідки, які булилогічно виведені аналізом змісту версії, насправді неіснують, то цеозначає, що висунута версія не відповідає об'єктивній істині і має бутивідкинута.Якщо ж можливі наслідки відповідають встановленим фактам дійсності, то висунутаверсія є вірогідною (можливою). Але вважати її достовірною (що відповідаєдійсності) на цьому етапі поки що не можна, бо одні й ті самі наслідки можуть випливатиз різних підстав, і не виключено, що встановлені факти дійсностізумовленііншою закономірністю(причиною), яка не охоплюється висунутоюверсією.Наприклад, якщо під часперевірки версії пророзкрадання на фірмі“Х” було встановлено, що заступник директораостаннім часом придбав багатодорогих речей, то це ще не означає, щовінпричетний до розкрадання, бовін отримавспадщину.
Поділпроцесу розвитку версії на три послідовні стадіїмає великепрактичнезначення. Побіжневрахування абоігнорування тієї чи іншої стадіїпризводить до суттєвих помилок уплануванні розслідування і, як наслідок, — до порушення строків розслідуваннята його низької якості.Іноді слідчий, плануючи розслідування,обмежується формулюванням версій і переліком заходів їх перевірки, не аналізуючизмісту версій, невизначаючи можливих наслідків (фактів, обставин), незупиняючись на конкретнихпитаннях, які слід з'ясувати в кожнійзних.У результаті перелік заходів перевіркивисунутих версійвиявляється неповним або випадковим.Розумова діяльність у процесівисування та аналізу версій охоплює сукупність встановлених у справіфактів,їх оцінювання таможливіпричини.
Через тещо справжня причинаявища, яке перевіряється, фактично невідома, одразу виникають кілька версій, щовиключають одна одну, конкурують між собоюдоти, поки не будевстановлено, які з них є безпідставними, аяка відповідаєоб'єктивнійістині.
Зі структури версії як логічноїмоделі розслідуваного злочину в цілому чи його окремих епізодів випливає, якіелементицієї моделі є в наявності, а які відсутні й потребуютьдодаткового пошуку та перевірки для того, щоб модель стала повною. Виявленняпід час перевірки версії нових фактів, невідомих до її висунення, підвищує ступіньїї надійності. Спроможність версії не тільки пояснювати раніше відомі факти, аи виявляти нові — важлива умова можливості перевірки висунутого припущення,свідчення великого пізнавального значення криміналістичних версій.
Логічний процес побудовиверсійє єдиним длявсіх її різновидів(слідчої, судової, експертної,загальної, окремої).Версія не може бути продуктом необґрунтованих інадуманих здогадок іприпущень.
В основу версії мають бути покладені фактичнідані,які поділяються на дві основні групи.
1. Дані, отримані з різних джерел, які стосуютьсякримінальної справи.Вони можутьміститись у судовихдоказах, матеріалах оперативно-розшукової діяльності, актахвідомчихперевірок, заявах і повідомленнях громадян, повідомленнях засобів масовоїінформації та в інших джерелах.Для побудови версій на основі даних цієїгрупи застосовують переважно такі логічні прийоми та формимислення, яканаліз і синтез, безпосередні та опосередковані (здебільшого індуктивні)умовиводи.
2. Дані, які є результатом наукових узагальнень ібезпосередньо не стосуються кримінальної справи. Цеданіприродничих, технічних та інших наук (криміналістики, судовоїмедицини,фізики, хімії), а також отримані з життєвого та професійного досвіду слідчого,узагальнень слідчої, судової та експертної практики. Зокрема, велике значенняпід час висунення версій мають результати кримінологічного аналізу і видовакриміналістична характеристика злочину.
За допомогою аналогії, порівняння та дедуктивних умовиводівці дані можуть бути використані як основа длявисунення версії.
Важливим є використання професійного досвіду слідчого, протеслід обережно підходити до обґрунтування версії за допомогою «слідчоїінтуїції», бонепродуманий підхід до побудови та висунення версіїнедопустимий.
Існує безпосередній зв'язок між побудовою слідчих версій іприйняттям процесуальних рішень. Як для процесуальних висновків та рішень, такі для висунення слідчих версій необхідні надійні критерії їх оцінювання.Висунення слідчих версій та їх подальша перевірка можуть потребувати прийняттяпроцесуальних рішень, застосування заходів процесуального примусу (обшуку, виїмки,затримання, арешту). Перевірка за допомогою таких засобів необґрунтованихверсійможе призвести до порушення прав і законних інтересів громадян, щонеприпустимо.
Висунення версій — процес, що охоплюєвсі сумнівні та невідомі обставини розслідуваного злочину. Якщо будь-якіобставини слідчому поки що невідомі або сумнівні чи є дані про їхсуперечливість, необхідно щодо кожної з цих обставин висунути всі можливі нацей момент розслідування обґрунтовані версії.5
Процес розкриття злочинів звикористанням гіпотетичного методу пізнання передбачає оцінюваннярозслідуваної події в цілому та висунення загальних версій, кожна з яких потімдеталізується, поділяється на низкуверсій за окремими обставинами, щоохоплюються загальною версією. Наприклад, уразі виявлення трупа людиниз ознаками насильницької смерті розумова діяльність слідчого розпочинається іззагальної оцінки отриманої інформації та висунення таких можливих загальнихверсій:
• вчинено вбивство;
• ставсянещаснийвипадок;
• вчинено самогубство.
Кожна зцих трьох загальнихверсій передбачає висунення та перевірку окремих версій. Так, припущення провбивство породжує версії про час, місце, мотив і мету вбивства, його виконавцята співвиконавців, знаряддя вбивства, інші обставини злочину.
Обсяг окремої слідчої версії можебути різним: версія може стосуватися будь-якої обставини, що перевіряється,події чи охоплювати дві та більше взаємопов'язані обставини. Іноді воднійокремій слідчій версії об'єднуються кілька припущень щодо різних обставин злочину(наприклад, про суб'єкт, мотив, час, місце та спосіб). Аналіз і перевіркатаких«збільшених», великих за обсягом версій ускладнені і їх можутьздійснити тільки досвідчені, висококваліфіковані слідчі. Під час розслідуваннябагатоепізодних, складних злочинів бажано, щоб окремі версії охоплювали якусьодну обставину. При цьому збільшується кількість версій, але спрощуються їханаліз і перевірка.
Логічна розробка висунутої версіїпризводить до уявлення про те, які факти, явища й обставини мають існуватинасправді, якщо висунута версія виражає об'єктивну істину. Визначенняконкретних наслідків, що випливають з кожної висунутої версії, — основнезавдання аналізу (розробки) версії.
Важко передбачити всі наслідкивисунутого припущення. Ступінь надійності версії тим вищий, чим більшенаслідків виводиться з версії і підтверджується під час перевірки. Наслідки, щовипливають з висунутої версії, мають бути максимально деталізовані для того,щоб полегшити їх порівняння з фактами реальної дійсності.
Логічнінаслідки зробленогослідчим припущення щодо певної обставини розслідуваного злочину відображаютьсяв питаннях, що мають бути з'ясовані. Визначення стосовно кожної висунутоїверсії вичерпної сукупності таких питань — одна з передумов повноти, всебічностіта об’єктивності розслідування справи.
Здійснювана при розслідуванніперевірка логічно виведених з висунутих припущень наслідків (фактів, явищ,закономірностей) спрямована на те, щоб виявити, чи існують вони насправді.
Засоби та методи перевірки криміналістичних версійрізноманітніі відрізняються від тих, які застосовують дляперевірки гіпотез унауковомупізнанні закономірностей природи та суспільства. Цівідмінності пояснюються передусімтим, що засоби й методи перевіркикриміналістичних версійпризначені для практичного пізнанняконкретного соціального явища —злочину — і спрямовані навирішенняпитання про винність або невинність конкретного суб'єкта. Тому вони маютьвідповідатисуворим критеріям надійності, правомірності, моральності таприпустимості. Здійснювана в умовах певного правового режиму перевіркакриміналістичнихверсій не можебазуватися назастосуваннінормативно несанкціонованих методів і засобів, методик, які науково не обґрунтованіі перебувають на стадії експериментальної перевірки.
Засоби й методи перевірки криміналістичних версій визначаютьзалежно від того, до якого різновиду вони належать. Слідчі та судові версіїперевіряють переважно виконанням слідчих і судових дій.При цьомузастосовують також оперативно-розшукові засоби й методи, однак вони маютьдопоміжний характер.Для перевірки оперативно-розшукових версійнайчастіше використовують засоби й методиоперативно-розшуковоїдіяльності; при цьому процесуальні засоби доречні лише в тому обсязі, вякому їх застосовують під час розслідування кримінальної справи, щоздійснюєтьсяпаралельно. Застосування процесуальних засобів перевірки оперативно-розшуковихверсій поза межами судочинстванеприпустиме.
Специфічні й формизастосуванняспеціальних знань для перевірки слідчих, судових і оперативно-розшуковихверсій.Під час перевірки слідчих і судових версій спеціальні знаннявикористовують переважно у формі експертизи та залучення спеціалістів доучасті у виконанні слідчих дій, адля перевіркиоперативно-розшукових версійхарактерна не процесуальна формазастосуванняспеціальних знань. Експертніверсії перевіряють також наосновісуворої правової регламентації іззастосуванням загальнонауковихіспеціальнихметодів.
Існують загальні правилаперевірки криміналістичнихверсій. У теорії криміналістики використовують принциппаралельної (одночасної)перевірки версій, що забезпечуєнайоптимальніший темпрозслідування,економію робочогочасу слідчого, його сил, атакожкоштів.Поступова перевіркаверсій з дотриманням черговості не гарантуєотриманняцих переваг, а навпаки, містить загрозу втратити слідизлочину, цінну доказовуінформацію, що спричинює необхідністьздійсненняповторних слідчих дій, призводить до порушення процесуальнихстроків розслідування.
Кожний наслідок, що випливає з висунутої версії, необхіднодетально перевірити.Доки версія не спростована і не відкинута, кожнийфакт, що логічновипливає з неї, необхідно перевірити з позиціївідповідності чи невідповідності його реальній дійсностіОбмеженняперевіркидослідженнямтільки якоїсь певної частини наслідків не дає підстав длявпевненості, що підтверджена версія виражає об'єктивну істину у справі.
Якщо при перевірці отримано суперечливі дані, одні з якихпідтверджують версію, а інші спростовуютьїї, зупиняти перевірку цієїверсії неприпустимо — вона повинна тривати до повного виявлення та усуненнярозбіжностей.
З метою глибшої та детальнішої перевірки обставин, що випливаютьіз висунутої версії, необхідно використовувати, якщо можливо, комплекспроцесуальних і не процесуальних засобів (наприклад, необхідно допитатисвідків, здійснити слідчийексперимент, оперативно-розшуковізаходи).
Послідовність виконання комплексу слідчих іоперативно-розшукових дій визначається з урахуванням певних факторів. Передусімвиконують дії, спрямовані на виявлення йфіксацію слідівзлочину,що швидко змінюються, а також доказів, якіможуть бути втрачені чинавмисно змінені. Першими здійснюютьтакож заходи, спрямовані наприпинення злочинів, що готуються, а також на те, щоб перешкодитизлочинцюзнищити речовідокази, утекти чи покінчитижиттясамогубством.
За інших рівнихумовнасампередвиконуються дії, результатиякихмаютьзначення для перевіркикількох версій, а також ті, які в тому чи іншомуконкретному випадку можутьдати істотніше та надійніші результати.Дії, спрямовані на встановлення попередніх епізодів злочину, доцільновиконувати до здійснення заходів, спрямованих на перевірку фактів, виявленихпізніше.
Важливе загальне правилоперевірки версій полягає в тому, що перевірка здійснюється доти, поки висунутаверсія не буде спростована або поки не з'являться умови, за наявності яких їїможна буде вважати об’єктивною істиною.
Філософи твердять, щоприпущення про будь-який факт перетворюється на достовірне знання про нього,якщо можна довести, що з цього факту й тільки з нього випливають виявленінаслідки. Гіпотеза перетворюється на достовірне знання й тоді, коли доведено,що з усіх можливих причин певного факту треба виключити як недоведені всіпричини, крім однієї, що спричинила цей факт.
Наведені умови достовірностігіпотези застосовують і до криміналістичних версій.Версія достовірна втаких випадках:
• якщо було висунуто всіможливі припущення стосовно обставини злочину, яка перевіряється, іприрозслідуванні на основі нових додаткових даних не виникло іншої версії, щостосується тієї ж обставини. Наприклад, у справі про вбивство з трьох можливихверсій (умисне вбивство, необережне вбивство, нещасний випадок) підтвердиласяверсія про умисне вбивство. Якби при розслідуванні було встановлено, щоможливих причин смерті в цьому разі більше, то виключення двох із них не булоб достатнім доказом істинності третьої версії. Версія про умисне вбивство сталаб неправильною, а істинною була б версія (про самогубство), не висунутаслідчим;
• усі висунуті версії пропевну обставину були перевірені, і всі їх, за винятком однієї, що булаоб'єктивно підтверджена, було спростовано та відкинуто;
• усі наслідки (обставини),що логічно виводяться з підтвердженої версії, були всебічно досліджені тазнайшли підтвердження, тобто виявлені насправді;
• підтверджена версія повністю узгоджується з усімаіншимиобставинами справи.
Тільки за наявності сукупності наведених умов можна визнативерсію, що підтвердилася, такою, що відповідає дійсності, виражає об'єктивнуістину по справі.
Зазначені умови достовірності можназастосовувати тільки до однорідних версій, тобто до тих, що стосуються однієїобставини злочину, яку перевіряють. Якщо, наприклад, перевіряють три версії:про спосіб, мотив і суб'єкт злочину, то підтвердження будь-якої з них ще не єпідтвердженням її достовірності. У цьому разі наведені раніше умовидостовірності версій застосовувати не можна, бо версії, які перевіряють, не єоднорідними. Зазначимо також, що в цьому разі щодо трьох різних елементівскладу злочину було висунуто тільки по одній версії, тоді як будь-яка обставинасправи, яку перевіряють, породжує два протилежних припущення (версії): тезу таантитезу (вчинено розкрадання — розкрадання не було). Тільки за умови перевіркиоднорідних версій можна застосовувати умови достовірності.
2. Елементи планування. Особливостіпланування при порушенні кримінальної справи по офіційним матеріалам ірозшуковим даним.
Розслідування злочинів є нездійсненним без чіткої організаціїпланування одного із загальних принципів методики розслідування.
Другим напрямом оптимізації діяльності слідчого є планування.Це одна з обов'язкових умов розслідування, що являє собою складний розумовийпроцес, який полягає у визначенні завдань попереднього слідства, а також шляхіві способів їх вирішення відповідно до вимог закону.
Планування – це складний розумовийпроцес, суть якого полягає у визначенні направленості і засобів розслідування,способів і засобів їхнього рішення в рамках закону. Воно не є методомрозслідування, як іноді вважають, оскільки саме по собі не слугує засобамвстановлення істини.6
Планування має здійснюватись здодержанням певної системи принципів. Воно повинне бути законним, тобтовизначення завдань розслідування і вибір способів їх вирішення маютьздійснюватись з додержанням норм кримінального і кримінально-процесуальногозаконодавства та підзаконних актів, зокрема тих, що закріплюють необхідністьвсебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, виявленняпричин і умов, які сприяли вчиненню злочину, обставин, що підлягаютьдоказуванню (статті 22, 23 і 64 КПК).7
Визначення завдань кожного етапу розслідуванняі шляхів їх вирішення повинне здійснюватись на основі оцінки характеру подіїта всієї сукупності фактичних даних, що є у розпорядженні слідчого. Маютьвраховуватись дані оперативних підрозділів, науково-технічні досягнення,передовий досвід розслідування злочинів. Планування повинно здійснюватисьбезперервно, супроводжуватись внесенням до плану змін у разі одержання новихданих. Мають враховуватись реальні можливості слідства та оперативнихпідрозділів.
У плані не повинно бути нечітких,розпливчастих формулювань. Усі плани розслідування того або іншого злочинумають бути об'єднані загальною метою. Вони повинні оптимізувати діяльністьслідчого з найменшими економічними та часовими затратами і дозволяти досягатинайвагоміших результатів.
Організація розслідування — значноширше поняття, ніж планування. Організувати будь-яку діяльність, в тому числіі розслідування це належним чином підготувати її, налагодити визначити засобий методи, упорядкувати та спланувати.
Організувати розслідування означає :
1) розробити погоджений план засобівмісцевих правоохоронних органів (слідчого апарату, міліції, прокуратури) навипадок небезпечних, надзвичайних пригод. У цьому плані передбачаєтьсяформування слідчих груп, бригад, технічних засобів тощо,
2) у справах, порушених заоперативними матеріалами, розробити спільно зі слідчим план реалізаціїматеріалів,
3) налагодити належну взаємодіюслідчого з оперативними працівниками експертами, громадськістю, які залучаютьсядо розслідування (розкриття) злочину,
4) забезпечити кваліфікованекерівництво слідчо-оперативною групою (СОГ) бригадою,
5) чітко визначити обов’язки міжчленами СОГ,
6) організувати регулярні оперативнінаради СОГ з метою обговорення результатів і наступних завдань розслідування,
7) налагодити систематичний обмінінформацією,
8) спланувати роботу слідчого з урахуваннямусіх справ які є у провадженні,
9) забезпечити технічну оснащеністьСОГ,
10) забезпечити чітке виконанняплану розслідування,
11) підібрати необхідний нормативнийматеріал та забезпечити нерозголошення даних попереднього слідства,
12) забезпечити діяльність членів СОГза умов дотримання наукової організації праці та управління.
Планування та організаціярозслідування, хоча й тісно пов’язані між собою, але різні за змістом іфункціями.
Планування розслідування не зводиться тільки до складання планурозслідування, і це частина великої проблеми розкриття злочинів. Тому вонозастосовується в слідчій, оперативно-розшуковій, експертній діяльності. Планування- це організаційний та творчий бік складної розумової роботи слідчого, яказдійснюється з першого моменту розслідування до його закінчення.
Планування розслідування в кримінальній справі необхідновідрізняти від планування окремої слідчої дії, тактичного прийому, тактичноїкомбінації, тактичної операції. Планування розслідування злочину складаєтьсяз:
1) визначення завдань розслідування зурахуванням вчиненого злочину;
2) побудова (висування) слідчихверсій;
3) аналізу версії та визначенняобставин (питань), які необхідно встановити;
4) визначення слідчих дій,оперативних засобів та інших перевірочних і
профілактичний заходів, необхіднихдля встановлення запланованих обставин;
5) вибору конкретних виконавців ітермінів виконання.
Принципи планування: індивідуальність, динамічність,реальність та конкретність.
Існує кілька рівнів планування: планування роботи слідчого(календарний план), планування розслідування в кримінальній справі, плануванняслідчої дії, планування тактичної операції, тактичного прийому, плануванняпочаткового наступного та заключного етапів розслідування.
Кожний рівень планування складається з чотирьох стадій:
1) визначення загального напрямкудій, формування цілей, побудова версій та виведення з них логічних висновків,цілей, підцілей;
2) виділення обставин, які необхідновстановити;
3) визначення засобів, за допомогоюяких будуть встановлені обставини вчиненого злочинну, прийняття тактичнихрішень;
4) визначення виконавців і термініввиконання.
Планування окремої слідчої діївключає три стадії:
· визначеннямети слідчої дії (обставини, питання, які необхідно встановити);
· встановлення(вибір) конкретних ресурсів — інформаційних, психологічних, технічних, якізнаходяться у слідчого, та визначення їх співвідношення з конкретною метою,якої необхідно досягти;
· безпосереднєрозроблення організаційно-тактичного змісту слідчої дії із визначеннямпослідовності застосування тактичних прийомів, тактичних операцій.
Інколи планування може бути уявним, тобто слідчому непотрібно складати письмового плану. Це може мати місце на початковій стадіїрозслідування, при виявленні ознак злочину та порушенні кримінальної справи. Утакій ситуації слідчий, базуючись на висунутих версіях, як правило, типових,складає приблизний план розслідування з провадження самих невідкладних слідчихдій та оперативно-розшукових заходів. І вже після цього приступає до складанняписьмового плану.
Існує кілька форм планів, які відображають етапи плануваннята цілі, яких потрібно досягти. До загальних елементів плану розслідування вкримінальній справі належать: а) версії; б) обставини, які необхідновстановити; в) слідчі дії, оперативно-розшукові та організаційні заходи; г)вказівка, хто виконавець і термін виконання; д) матеріали, які слідвикористати. Графічно він має такий вигляд:
План розслідування
з обвинувачення
по кримінальній справі №
Прізвище, ім’я та по батьковіобвинуваченого за ст.
Короткий зміст фабули справи
Слідчі версії Обставини (питання), які належить з’ясувати, встановити Слідчі дії, оперативно-розшукові заходи Терміни та черговість виконання Виконавець і строки виконання При-міткиБільш компактним виглядаєплан розслідування, коли версія виноситься у заголовок плану. Таким чином, уплані перелічуються всі версії та розроблена кожна з них окремо:
Версія ______
Обставини (питання), які необхідно з’ясувати Слідчі дії, оперативні заходи Терміни та черговість виконання Виконавець Примітки, відмітка про виконанняДодатково до основного планунерідко складають різні допоміжні документи з метою систематизації зібранихматеріалів у кримінальній справі:
— «особові рахунки» — картки, до якихзаносяться всі епізоди злочину, здійснені обвинуваченим;
— «шахматки» (шахові відомості) — таблиці, де поєднані вертикальні та горизонтальні графи, у горизонтальнихперелічують звинувачених, а у вертикальних — епізоди.
Приклад «шахматки»:
Епізоди Звинувачувані№1 Короткий
ЗМІСТ
№2 Короткий
ЗМІСТ
№3 Короткий
ЗМІСТ
№4 Короткий
ЗМІСТ
№5 Короткий
ЗМІСТ
Петров А.Б. Іванов П.Л.У складних кримінальнихсправах (убивство, порушення правил охорони навколишнього середовища,громадської безпеки), злочинах у сфері економіки нерідко для розслідуванняформують бригаду слідчих, яку очолює досвідчений керівник слідчого підрозділуабо слідчий в особливо важливих справах Генеральної прокуратури. Аварії натранспорті, шахтах, значні розкрадання державного майна, як правило,розслідуються бригадою слідчих. Бригаді підпорядковують оперативні підрозділи,засоби зв’язку, криміналістичної та оперативної техніки, а також групифахівців. Керівник групи (бригади) складає загальний план розслідування, дедетально розробляється кожна версія, епізод. План обговорюється на оперативнійнараді, до нього вносяться корективи і кожний член групи отримує завдання(наприклад, обробка однієї з версій, встановлення певного епізоду, проведенняслідчої дії).
Слідчий згідно з одержаним завданням складає власний планйого виконання (наприклад, затримати особливо небезпечного злочинця) тапогоджує його з керівником групи (бригади). Керівник групи регулярно проводитьоперативні наради, на яких заслуховуються результати розслідування, а членигрупи одержують нові завдання.
Планування окремої слідчої дії проводиться у зв’язку і в ходіреалізації плану розслідування в кримінальній справі. Окремі слідчі дії непотребують складання письмового плану, особливо для досвідченого слідчого.Однак, незважаючи на це, слідчий робить замітки, визначає основні питання,обставини, які необхідно з’ясувати у ході слідчої дії.
У складних кримінальних справах, особливо в конфліктнихситуаціях, слідчі дії необхідно планувати (наприклад, при провадженні оглядумісця події на великій території, групових обшуках, затриманні небезпечних злочинців,допиті звинувачених, що відмовляються, або лжесвідків). Планувати необхіднотакож окремі тактичні операції, якщо вони проводяться за складних умов.
План окремої слідчої дії або оперативного заходу складаєтьсяз трьох елементів: конкретизація цілі, тобто обставин (питання), які необхідноз’ясувати та встановити; визначення тактичних прийомів і технічних засобів длявстановлення обставин вчинення злочину; перелік матеріалів, довідкової інформації,необхідної для з’ясування обставин, визначення послідовності застосуванняприйомів і засобів одержання інформації, тобто реалізація тактичного задумуслідчої дії (використання матеріалів справи, речових доказів, логічних іпсихологічних прийомів).
Необхідно планувати допит (пред’явлення звинувачення, допитпідозрюваного). Без попереднього плану ці допити не мають відчутногопозитивного результату.
Будь-який план розслідування та окремої слідчої дії повиненбути конкретним. У плані неприпустимі такі завдання, як «встановити винністьпідозрюваного», «дати завдання органам міліції», «з’ясувати обставини вчиненнязлочину». Необхідно конкретно вказати, які саме обставини встановити, яке завданнядоручити органам дізнання.
3.Версії і планування по справах податкових злочинів.
При розслідуванніфактів внесення перекручених даних у декларацію про доходи або прихованнядоходів (прибутку) або інших об'єктів оподатковування типовими обставинами, щовимагають встановлення, є:
• встановленняюридичного статусу суб'єкта злочину: фізична особа, фізична особа-підприємецьбез створення юридичної особи, юридична особа (підприємство, організація) — чипройшло воно державну реєстрацію;
• чи зобов'язана фізична особа абопідприємство (організація) сплачувати податки;
• які види податків і іншихобов'язкових платежів зобов'язана сплачувати особа (фізична, юридична);
• чи має особа (фізична, юридична)право на пільги по сплаті податків;
• який порядок веденнябухгалтерського обліку і представлення звітності на підприємстві;
• з якого моменту і якафінансово-господарська діяльність здійснювалася платником податків;
• протягом якого часу здійснювалосявнесення перекручених даних у документи бухгалтерського обліку і звітності;
• хто керував підприємством і нісвідповідальність за бухгалтерський облік у період перекручування зведень вобліку і звітності.
• хто безпосередньо причетний доздійснення злочину, хто його ініціатор;
• ким, коли і при яких обставинахбули виявлені факти приховання об'єктів від оподатковування;
• які законодавчі і нормативні актибули порушені платником податків;
• які об'єкти оподатковування булиприховані й у якому розмірі;
• який розмір податків, не сплаченихіз прихованих об'єктів оподатковування, яка загальна сума несплачених податків;
• які міри варто прийняти длявідшкодування збитків;
• який використовувався спосібприховання об'єктів оподатковування;
• які обставини сприяли здійсненнюзлочину
Типові версії, використовувані дляпобудови загальних і приватних, по конкретній справі при розслідуванніподаткових злочині:
1) приховання об'єктівоподатковування здійснювалося за рахунок заниження виторгу (доходу) взаліково0відлікових документах;
2) приховання оподатковуваногоприбутку здійснювалося за допомогою завищення даних про матеріальні витрати інезаконне списання устаткування і запасів;
3) приховання оподатковуваногоприбутку здійснювалося шляхом фіктивного збільшення боргів, перерахуваннякоштів підприємству, що користується пільгами на законній підставі;
4) мало місце списання боргів поподатках на третю особу в розрахунку на його банкрутство (плановане або вжездійснене).
З урахуванням криміналістичноїхарактеристики розглянутих злочинів і приведених вище типових версій в розвитоккожної з них можуть бути висунуті як загальні, так і приватні, тому що іприватні версії, засновані на конкретних даних, зібраних у справі.
Так наприклад, за версією проприховання оподатковуваного прибутку шляхом заниження виторгу (доходу) приватнимиверсіями, що стосуються способів здійснення злочину і його суб'єктів, будутьнаступні:
1) заниження виторгу здійснювалосявнесенням перекручених зведень в обліково-звітну документацію;
2) найбільше ймовірно, що суб'єктамицих дій були керівник підприємства, головний (старший) бухгалтер;
3) перекручування зведень про виторгздійснювалося шляхом заниження кількості придбаних товарів, заниженням ціниреалізації товарів (послуг), шляхом оплати товаром (бартер);
4) у документи первинні, облікові ізвітні внесені фіктивні записи, маються ознаки як інтелектуальної, так іматеріальної підробки.
Якщо такі дії мали місце, тодокументальними джерелами інформації будуть: шляхові аркуші,товарно-транспортні накладні, журнал обліку руху товарно-матеріальних цінностейдоговору, платіжні доручення, банківські виписки, баланс, звіт про фінансовірезультати діяльності. Зведення, що відображають фінансово-господарськудіяльність, можуть бути відбиті в чорнових записах, що має бути знайдено. Привиявленні і вилученні зазначених документів можуть бути призначені експертизи:техніко-криміналістична — для встановлення ознак матеріальної підробки;судово-економічна— для установлення фактів перекручування зведень, видуі розміру прихованого податкового об'єкта, та ін.
Поряд з версіями, що стосуються восновному роботи з документами, можуть бути висунуті і версії по вивченнюособистісних якостей суб'єктів злочину, їхніх дій, зв'язків і т.п. Подібніверсії можуть стосуватися обставин створення підприємства, його структури істатусу, керівника цього підприємства, головного бухгалтера, їхньогоматеріального стану, умов життя, їхніх соціальних зв'язків (включаючи ізлочинні), взаємин з ревізорами, аудиторами, податковими інспекторами іподатковими поліцейськими. У версіях повинно бути відбито: коли і кимпроводилася остання документальна перевірка; які її результати; яким чиномзацікавлені особи пояснюють приховання прибутку.
Після побудови загальних і приватнихверсій може бути складений план з визначенням обставин, що вимагають встановлення,характеру і черговості виконуваних для цього дій.
Заплановані дії можуть бутиорганізаційними, оперативно-розшуковими, слідчими.
До числа організаційних дій, щовимагають для свого здійснення тривалого часу і тому, як правило, призначуванихпо даній категорії справ відразу після порушення кримінальної справи,відносяться: документальна ревізія, інвентаризація, запити у вищестоящіорганізації, запити в інформаційні центри й обліки, запити в податковіінспекції, запити в КРУ.
Оперативно-розшуковідії з використанням негласних сил і коштів — спрямовані на встановлення осіб,причетних до злочину, і обставин його здійснення.
Первісні слідчі дії: виїмкадокументів і їхній огляд, обшук, слідчий огляд, допит співробітників,керівника, бухгалтера, призначення і проведення експертиз, очні ставки.
Виїмка. Документи різного родувідіграють істотну роль при розслідуванні податкових злочинів. При всійскритності цих злочинів ті або інші дії, у тому числі пов'язані і зі злочинноюдіяльністю, неминуче знаходять своє відображення в документах. Тому напервісному етапі розслідування надзвичайно важливо вжити термінових заходів повиявленню і вилученню визначених документів.
Виїмка документів здійснюється ворганізаціях, підприємствах, установах, коли маються достовірна інформація пронаявність у них шуканих документів. Своєчасне вилучення документів здатнеперешкодити злочинцям сховати сліди злочину. При розслідуванні податковихзлочинів шукані документи вилучають у секретаріатах, бухгалтеріях, архівах, укерівників і т.п. Документи обліку операцій по розрахункових рахунках вилучаютьу відповідних банках і інших кредитно-фінансових установах. Деякі видидокументів можуть бути вилучені в контрагентів (договори, акти перевірок), уголовної організації, у транспортних агентствах, в аудиторських фірмах і т.п.
Як орієнтир може бути позначенийнаступний перелік документів :
• реєстраційні документи організації(установчий договір);
• протокол загальних зборів,свідчення про реєстрацію;
• документи бухгалтерського обліку і звітності(бухгалтерські книги, регістри, звіти і баланси);
• накази, розпорядження, службовапереписка, договори, книга обліку видачі доручень;
• документи обліку операцій порозрахункових рахунках (платіжні вимоги і доручення, картка зі зразкамипідписів осіб, наділених правом підпису грошових документів, і відбиткомпечатки організації, банківські виписки);
• первинні касові документи (касовіордери, касова книга)
Обшук. На первісній стадіїрозслідування обшук проводять для виявлення і вилучення приховуваних офіційнихдокументів, а також чорнових записів, усіляких записок, номерів телефонів іпрізвищ осіб, з якими зв'язані у своїй діяльності підозрювані, і іншихдокументів. Фактор раптовості при обшуках по справах про податкові злочининезначний. Звідси не завжди позитивним є і результати даної слідчої дії. Разомз тим обшуки варто проводити, тому що при них можуть бути виявлені і вилученіважливі документи.
Місцями обшуку можуть бути ті жприміщення, де проводилася виїмка. Разом з тим, як свідчить практика, найбільшефективними виявляються обшуки за місцем проживання (керівника, бухгалтера), уїхніх гаражах, на дачах, у підсобних приміщеннях, в автомобілях і т.п.
У ході обшуку вилучають чорновізаписи, неофіційну облікову документацію, документи, що містять необумовленівиправлення, підчищення, додрукування і т.п. Нерідко подібні неофіційніоблікові документи дозволяють установити щире значення й обсяг тієї або іншоїгосподарсько-фінансової операції. Ці документи уможливлюють зіставлення данихнеофіційного обліку з даними бухгалтерської звітності. Виявлені відхиленняможуть свідчити про приховання оподатковуваного об'єкта, про ухиляння відсплати податку.
Плануючи обшук і приступаючи донього, необхідно враховувати, що неофіційний облік— це явище повсюдне,дія, здійснювана матеріально-відповідальними особами за власною ініціативою длясамоконтролю і контролю. Документами неофіційного обліку є записи в зошитах, нааркушах папера, у записних книжках, настільних календарях і т.п.
За допомогою вилучених і систематизованихдокументів неофіційного обліку, що відображають фінансово-господарські операціївизначеного періоду, може бути отримане ширше уявлення профінансово-господарську діяльність організації навіть у тому випадку, якщоофіційні документи «загублені» або бухгалтерський облік не вівся зовсім.Головне при роботі слідчого з неофіційними документами — це визначити спочаткуїхню допустимість і відповідність. Неофіційні документи не мають реквізитів,ніде не реєструються, не підписані особою, що їх склала, і т.д. Усе це даєпідставу виконавцям подібних документів стверджувати, що документ не більш ніжнереалізований проект, передбачувана, але нездійснена угода.
Слідчий огляд. По справах проподаткові злочини найчастіше слідчий огляд здійснюється у відношеннідокументів, у яких відбиті фінансово-господарські операції. До оглядудокументів з урахуванням їх специфіки доцільно залучати фахівця.
У ході огляду документа встановлюють:
• вид документа (договір, накладна,рахунок-фактура і т.д. ),
• ким і коли виданий, виготовлений,
• ознаки зовнішнього вигляду (папір,барвники, спосіб нанесення тексту),
• зміст (які факти й обставини,важливі для розслідування, відбиті в документі),
• ознаки змін тексту, реквізитів,зовнішнього впливу.
При вивченнізовнішнього вигляду звертають увагу на відповідність форми документазагальноприйнятої для таких документів. При огляді документів терміновоїзвітності звертають увагу на номери і дати видачі, чи зареєстрований документ увідповідному журналі обліку. При цьому доцільно перевірити правильністьрозрахунків у документах і їхню відповідність пропонованим вимогам.
Слідчому оглядупідлягають також складські території, виробничі площі, транспортні і підсобніприміщення, кабінети керівника, бухгалтера
Предметом оглядуможуть бути, неврахована сировина, невраховані товари, готова продукція, їїсліди, устаткування, транспорт, що не складаються на балансі підприємства.Важливим буває встановлення в ході слідчого огляду площі цеху, складу;кількості і якості сировини, що зберігається, готової продукції, інших товарів.
Допит. По справах про податковізлочини допит доцільно починати з осіб, що виявила порушення, що здійснювалиперевірку діяльності платника податків. Це можуть бути співробітники податковихорганів, ревізори, аудитори. Допит цих осіб дозволяє установити обставинивиявлення податкового злочину, усвідомити суть виявленого порушення податковогозаконодавства. Допит зазначених осіб не представляє особливої складності, томущо вони не зацікавлені в результаті справи і дають правдиві показання. Очніставки. Проведення очних ставок по справах про податкові злочини вимагаєособливої уваги. Справа в тім, що істотні протиріччя, що виявилися, упоказаннях осіб не є звичайно результатом безпам'ятності. Це усвідомленепрагнення однієї особи скласти провину на іншу особу. Мова йде про протиріччя впоказаннях керівника і головного бухгалтера, керівника і підлеглих, керівника іпредставників інших організацій, з якими здійснювалися комерційні справи.
З огляду на, щоосновою протиріч у показаннях є помилкові показання одного з допитуваних,вирішувати питання про доцільність проведення очної ставки випливає з облікомтого, чи можна одержати достовірні дані про обставини з інших джерел, якимидоказами підтверджуються правдиві показання, як себе можуть повести на очнійставці допитувані.
Висновок
Роль версій у пізнанні в процесі розслідування надзвичайновелика. У зв'язку з цим існують дві проблеми, вирішення яких визначаєефективність розслідування, досягнення об'єктивної істини.
Перша проблема — пізнавальна роль версії, її функція якметоду пізнання в конкретній області, який є судочинство.
Друга проблема — методи побудови версій у різних ситуаціяхрозслідування:
а) при обмеженій доказовій інформації,
б) при відсутності доказової формації,
в) при її значному обсязі.
Пізнавальна функція версії складається:
а) у систематизації доказового матеріалу,
б) його аналізі,
в) обгрунтованому висуванні припущення, що визначає найбільшшвидкий та ефективний шлях встановлення істини.
Методами побудови версій є їхній логічні основи — індуктивнийметод, дедуктивний метод, аналогія. Пізнавальнароль версії полягає нетількив тому, що вона може пояснити вже відомі слідству обставинизлочину,а й у тому, що за її допомогою встановлюються новіобставини й факти,які не були відомі слідчому намомент висунення версії.Якщоверсія виражає об'єктивну істину, то з її змісту аналітично можуть бутививедені не тільки ті висновки (факти), встановлення яких передувало висуненнюверсії, а й ті, які стали відомі після її висунення.
Знання про криміналістичні версії дає нам можливість недопускати помилок, як такі, що зустрічаються у юридичній практиці, так ітаких, які зустрічаються в повсякденному житті і навіть у літературі. А саме:вислів “версія свідка”, “версія потерпілого” в дійсності означають лишеприпущення, пояснення і аж ніяк не версії.
Цінність знань про версії полягає і в тому, що практичнезначення типових версій було підтверджено останніми вдалими розробками на їхоснові – типових програм дій оперативних груп, що отримують повідомлення прозлочин. Такі типові програми не рідко знаходяться на озброєні у черговихчастинах органів внутрішніх справ. Вони базуються на мінімальній вихіднійінформації, що дозволяє швидко та ефективно використовувати їх у невідкладних ітермінових ситуаціях.
Використана Література
1. “Криміналістика.Підручник.” Заред. П.Д.Біленчука. — К.: “Атіка” 2001 р.
2. “Криміналістика” заред. І.Ф.Герасимова та Л.Я.Дранкіна. — М.: “Вищя школа”, 2000 р.
3. “Криміналістика.Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів.” За ред.В.Ю.Шепітько. – Харків, “Одисей”, 2001 р.
4. “Криміналістика(криміналістична техніка). Курс лекцій”
за ред. П.Д.Біленчук, А.П.Гель, М.В.Салтевський. — К.:2001р.
5. “Криміналістика”. — М.: 1995р.
6. “Криміналістика”. Заред. А.Ф.Волинського. “Закон і право”. — М.: 1999 р.
7. “Криміналістика”.Підручник для вузів. Р.С.Белкін. — М.: “Норма”, 2000 р.
8. “Криміналістичнаенциклопедія”. Р.С.Белкін. — М.: 1997 р.
9. Кримінально-процесуальнийКодекс України.
10. П.Кубрак, В.Мікулін,О.Павлючук, О.Садченко.журнал. “Пізнавальна сутність версії та принципипланування розслідування злочинів” // “Право України”. 2001. № 8.