Реферат: Народный депутат Украины (Народний депутат України)

Народний депутат України

Верховна Рада складається з 450 народних депутатів України (конституційнийсклад), якими мо­жуть бути лише громадяни України, що на день виборів досягай21 року, мають право голосу і проживають в Україні протягом останніх п'яти років.

Депутат має бутигромадянином України, бо саме громадянство визначає наявність повноцінних пра­вовихзв'язків між особою і державою, у тому числі й усіх юридичних прав таобов'язків, передбачених Конституцією. Встановлення вікового цензу пояс­нюєтьсятим, що для участі у виробленні та прийнятті важливих і складних рішеньзагальнодержавного зна­чення народний депутат України має мати певний життєвийдосвід.

Вимога щодо проживання депутата протягом останніх п'яти років на територіїнашої держави спря­мована на забезпечення знання і розуміння тих проб­лем, якіпостали перед суспільством і державою.

За відповідності усім зазначеним вище вимогам громадянин не може бутиобраний до Верховної Ради України лише утому разі, якщо він має непогашену і незняту у встановленому законом порядку судимість. Однак наявність непогашеноїсудимості за злочин, вчинений з необережності (тобто коли особа не бажа­ла, алепередбачала можливість виникнення суспільне небезпечних наслідків своєї дії чибездіяльності та лег­коважно розраховувала на їх відвернення або не перед­бачаламожливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла передбачати —наприклад, убивство з необережності), не є юридичною перепо­ною для обраннягромадянина народним депутатом України.

Особи, обрані до складу парламенту, мають здій­снювати депутатськіповноваження на постійній основі. Це означає, що вони повинні відмовитися відіншого представницького мандата і не можуть перебу­вати на державній службі. Щож до несумісності депу­татського мандата з іншими видами діяльності, то вонаповинна бути встановлена спеціальним законом.

При вирішенні цього питання у деяких країнах парламентаріям забороняєтьсязайматися будь-якою діяльністю, крім наукової та викладацької, а поєднан­нядепутатських повноважень і посад у структурах виконавчої влади принципово недопускається. В інших державах, наприклад, у Великій Британії,прем'єр-міністром може бути лише депутат парламенту — представник партії, яка має у ньому більшістьголосів.

Повноваження народних депутатів України почи­наються від моменту складанняними перед Верховною Радою присяги такого змісту: «Присягаю на вірністьУкраїні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежністьУкраїни, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу.

Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконуватисвої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників».

Текст присяги перед відкриттям першої сесії ново­обраної Верховної Радизачитує найстарший за віком народний депутат України. Потім депутати ставлятьсвій підпис під її текстом, що й означає її складання. Якщо ж депутатвідмовляється скласти передбачену Конституцією присягу, він втрачаєдепутатський ман­дат. У такому разі у відповідному виборчому окрузі повиннівідбутися нові вибори до Верховної Ради України.

У деяких державах, де набуття депутатами повнова­жень також обумовлюєтьсянеобхідністю складання присяги, відмова зробити це може мати інші наслідки.Так, якщо депутат італійського парламенту не складе присягу протягом трьох пленарнихзасідань, він не втрачає депутатський мандат, однак позбавляється де­путатськихправ до виконання передбачених у зв'язку зі складанням присяги процедур.

Конституція закріплює низку гарантій, поклика­них забезпечити сприятливіумови для виконання депутатами своїх повноважень, а також захистити їх відрепресій. Однією з таких гарантій є депутатська недо­торканність. Народнихдепутатів України не може бути притягнено до будь-якого виду юридичноївідповідаль­ності за діяльність, яку вони здійснюють у ході реаліза­ціїдепутатських повноважень. Йдеться про виступи у парламенті чи в його комісіях,про позицію при голосуванні з того чи іншого питання тощо. Це правило чинне іпісля того, як депутат втрачає свої повноваження.

Однак з нього є виняток: депутати несуть юридичну відповідальність заобразу чи наклеп. Ця особливість покликана запобігати зловживанню народнимиобран­цями своїм статусом, дисциплінувати їх. Вона закликає керуватися неемоціями, а неспростовними, юридичне значущими фактами.

Депутатська недоторканність означає й те, що народного депутата України неможна притягнути до кримінальної відповідальності, затримати чи заареш­тувати,якщо на це немає згоди Верховної Ради. Така згода має бути висловлена увідповідній постанові, прийнятій на пленарному засіданні парламенту. Однак длядопиту депутата як свідка згоди парламенту не потрібно.

Депутатська недоторканність поширюється на членів практично всіхпарламентів світу, але її зміст може відрізнятися від недоторканності народнихдепутатів України. Так, у Росії та деяких інших країнах депутата можназатримати, заарештувати, обшукати, якщо він затриманий на місці вчиненнязлочину, без звернення до парламенту за одержанням згоди на це.

Обсяг повноважень народних депутатів України визначається Конституцією ізаконодавством. Ці пов­новаження починаються від моменту складення депу­татомприсяги і припиняються одночасно з припинен­ням повноважень Верховної Радивідповідного скли­кання.

Конституція України (ст. 81) передбачає й можли­вість достроковогоприпинення депутатських повнова­жень у разі:

1) їх складення заособистою заявою депутата. Конституція не визначає причин подання такої заяви,а тому вони можуть бути будь-якими. Однак для скла­дення повноважень необхідно,щоб Верховна Рада визнала ці причини переконливими;

2) набрання законноїсили обвинувальним вироком щодо депутата. Треба мати на увазі, що притягненнядо кримінальної відповідальності, арешт, винесення судом обвинувального вирокуще не є законними під­ставами для дострокового припинення депутатськихповноважень. Так, вирок набуває законної сили через десять днів післяоголошення, а в разі його оскаржен­ня — після здійснення відповідних процедур;

3) визнання депутатасудом недієздатним або без­вісно відсутнім. Суд може визнати депутата, як ібудь-яку іншу особу, недієздатним, якщо він внаслідок ду­шевної хвороби, травмита інших причин не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Безвісновідсутньою вважається особа, про яку за місцем її постійного проживанняпротягом року немає ніяких відомостей;

4) припиненнягромадянства депутата або його виїзду на постійне проживання за межі України.Ці обставини призводять до втрати депутатом юридичних або фактичних зв'язків знашою державою, що й робить неможливим виконання ним депутатських обов'язків;

5) смерті депутата.

За наявностізазначених вище обставин питання про дострокове припинення повноваженьнародного депутата України розглядається на пленарному засі­данні ВерховноїРади. Відповідне рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувалабільшість від конституційного складу Верховної Ради, тобто не менш як 226депутатів.

Достроково за рішенням суду повноваження на­родного депутата Україниприпиняються й у разі невиконання ним вимоги щодо несумісності депу­татськогомандата з іншими видами діяльності, тобто коли після обрання до Верховної Радиособа не відмов­ляється від інших мандатів або продовжує перебувати надержавній службі. Відповідна процедура має бути врегульована законом.

Однією з конституційних форм депутатської діяль­ності є депутатськийзапит  звернення народного де­путата допевного органу чи посадової особи дати офіційне пояснення з питань, якіналежать до їхньої компетенції.

Процедура здійснення депутатського запиту вста­новлена Законом України«Про статус народного депу­тата України» від 17 листопада 1992 р. тарегламентом Верховної Ради України. Відповідно до регламенту де­путатськийзапиту письмовій формі вноситься Голові Верховної Ради, оголошується ним назасіданні та передається Секретаріату, який зобов'язаний негайно надіслатитекст запиту відповідному адресату. Офіцій­на письмова відповідь на запит усемиденний або інший, встановлений Верховною Радою, термін повинна бутинадіслана Голові Верховної Ради та депу­тату, який його вніс. За наполяганнямавтора запиту і не менш як однієї п'ятої частини від фактично обраних доВерховної Ради депутатів відповідь може бути обго­ворена на пленарномузасіданні Верховної Ради. Підсумки такого обговорення дістають вияв у поста­нові,яка разом із текстом депутатського запиту і відповіддю на нього публікується уВідомостях Верхов­ної Ради України та газеті «Голос України».

Гарантією ефективності депутатського запиту є закріплений у ч. 2 ст. 86Конституції України обов'язок відповідних посадових осіб повідомити народногоде­путата про результати розгляду його запиту.

еще рефераты
Еще работы по конституционному (государственному) праву зарубежных стран