Реферат: Конституцiя Украiни - фундамент подальшоi розбудови правовоi держави

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ УКРАїНИ

Івано-Франківськийінститут права, економіки та будівництва

Кафедратеорії та історії

держави іправа

КУРСОВАРОБОТА

натему:

“Конституція України –фундамент подальшої розбудови
правовоїдержави”

Виконала

студентка3 курсу

групиЮз-96

ГордієнкоМ.В.

Науковийкерівник

ВаськовичЙ.

Івано-Франківськ,1999.

<span Pragmatica",«sans-serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-bidi-font-family: «Times New Roman»;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">

Зміст.

<span Pragmatica",«sans-serif»;mso-ansi-language:EN-US;font-weight:normal; font-style:normal"> TOC o «1-2»

<span Pragmatica",«sans-serif»; font-weight:normal;font-style:normal;mso-no-proof:yes">Вступ.… <span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;font-style:normal; mso-no-proof:yes">PAGEREF_Toc464904115 h <span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;font-style:normal; mso-no-proof:yes">3<span Pragmatica",«sans-serif»; font-weight:normal;font-style:normal;mso-no-proof:yes"><span Pragmatica",«sans-serif»; font-weight:normal;font-style:normal;mso-no-proof:yes">

<span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;font-style:normal; mso-no-proof:yes">1.Розвитокконституційної думки в Україні як історична передумова сучасної Конституції…

<span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;font-style:normal; mso-no-proof:yes">PAGEREF_Toc464904116 h <span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;font-style:normal; mso-no-proof:yes">4<span Pragmatica",«sans-serif»; font-weight:normal;font-style:normal;mso-no-proof:yes"><span Pragmatica",«sans-serif»; font-weight:normal;font-style:normal;mso-no-proof:yes">

<span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;font-style:normal; mso-no-proof:yes">2.Конституція 1997 р. –Основний Закон сучасної Української держави…

<span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;font-style:normal; mso-no-proof:yes">PAGEREF_Toc464904117 h <span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;font-style:normal; mso-no-proof:yes">10<span Pragmatica",«sans-serif»; font-weight:normal;font-style:normal;mso-no-proof:yes"><span Pragmatica",«sans-serif»; font-weight:normal;font-style:normal;mso-no-proof:yes">

<span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;mso-no-proof:yes">2.1.Загальнізасади конституційного ладу України…

<span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;mso-no-proof:yes">PAGEREF _Toc464904118 h <span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;mso-no-proof:yes">10<span Pragmatica",«sans-serif»; font-weight:normal;mso-no-proof:yes"><span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;mso-no-proof:yes">

<span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;mso-no-proof:yes">2.2.… Конституційний статус людини ігромадянина  

<span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;mso-no-proof:yes">PAGEREF _Toc464904119 h <span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;mso-no-proof:yes">18<span Pragmatica",«sans-serif»; font-weight:normal;mso-no-proof:yes"><span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;mso-no-proof:yes">

<span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;mso-no-proof:yes">2.3.Конституція України про систему органівдержавної влади.   

<span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;mso-no-proof:yes">PAGEREF _Toc464904121 h <span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;mso-no-proof:yes">22<span Pragmatica",«sans-serif»; font-weight:normal;mso-no-proof:yes"><span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;mso-no-proof:yes">

<span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;font-style:normal; mso-no-proof:yes">3. Конституція України і перспективи подальшої розбудовиправової держави…

<span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;font-style:normal; mso-no-proof:yes">PAGEREF_Toc464904122 h <span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;font-style:normal; mso-no-proof:yes">24<span Pragmatica",«sans-serif»; font-weight:normal;font-style:normal;mso-no-proof:yes"><span Pragmatica",«sans-serif»; font-weight:normal;font-style:normal;mso-no-proof:yes">

<span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;font-style:normal; mso-no-proof:yes">Висновки…

<span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;font-style:normal; mso-no-proof:yes">PAGEREF_Toc464904123 h <span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;font-style:normal; mso-no-proof:yes">26<span Pragmatica",«sans-serif»; font-weight:normal;font-style:normal;mso-no-proof:yes"><span Pragmatica",«sans-serif»; font-weight:normal;font-style:normal;mso-no-proof:yes">

<span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;font-style:normal; mso-no-proof:yes">Список використаної літератури.…

<span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;font-style:normal;mso-no-proof: yes">PAGEREF _Toc464904124 h <span Pragmatica",«sans-serif»;font-weight:normal;font-style:normal;mso-no-proof: yes">27<span Pragmatica",«sans-serif»; font-weight:normal;font-style:normal;mso-no-proof:yes"><span Pragmatica",«sans-serif»; font-weight:normal;font-style:normal;mso-no-proof:yes"><span Pragmatica",«sans-serif»;mso-ansi-language:EN-US;font-weight:normal"><span Arial",«sans-serif»;mso-fareast-font-family: «Times New Roman»;mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-font-kerning:14.0pt; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">
Вступ.

Сучасна Конституція України, прийнята 28червня 1996 року -  найважливішийнормативно-правовий акт новітньої Української держави. Україна нарешті здобуласвій Основний Закон – необхідний елемент сучасної законодавчої системи, який єїї своєрідним підмурком. Конституція 1996 року закріпила статус незалежноїУкраїни – рівноправного учасника міжнародних відносин.

В данійкурсовій роботі розглядається зміст та значення сучасної Конституції України,докладно аналізуються I, II та III розділи Конституції, визначаються їх найважливішіідеї та потенціал у справі розбудови в нашій країні правової держави. Принаписанні роботи використовувалися підручники і посібники, монографії танаукові публікації в журналах. Застосовані також матеріали з історіїукраїнської конституційно-правової думки, що дозволяють побачити глибинніісторичні корені сучасного Основого Закону, виявити шлях визрівання йогопередумов, сприймати Українську державу як невід’ємну частку світового співтовариства.

Проте сучаснаКонституція України це не тільки підсумок процесів державотворення, це йсвоєрідний дороговказ подальшого вдосконалення нашої держави, наповнення їїсформованих інститутів реальним змістом, перетворення їх на реальні чинникиправового регулювання суспільних відносин в Україні. Слід зазначити, щоприйняття Конституції стало результатом компромісу різноспрямованих політичнихсил, тому її можна розглядати як запоруку майбутньої злагоди в нашомусупільстві, гарантію його розвитку на засадах забезпечення врівноваженостірізних соціальних верств та політичних течій за умови неодмінного визнаннянепорушності політичного суверенітету нашої держави.

<span Arial",«sans-serif»;mso-fareast-font-family: «Times New Roman»;mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-font-kerning:14.0pt; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">
1.<span Times New Roman"">        Розвиток конституційної думки в Україні як історичнапередумова сучасної Конституції

Термін“конституція” має латинське походження і походить від слова constitutio – “устрій”, “установлення”. У СтародавньомуРимі конституціями називалися акти, що їх видавав імператор. “Словникіншомовних слів” стверджує, що конституція - “основний закон держави, який визначає основи політичної, економічної іправової системи країни. Конституція закріплює форму правління й державний лад,порядок утворення, принципи діяльності і компетенцію центральних і місцевихдержавних органів, виборчу систему, права і обов’язки громадян, організацію та принципи правосуддятощо” [3;442].

Сучасний європейський конституціоналізм має витоки в середньовічнійАнглії, адже в 1215 році тут, на вимогу повсталих баронів та городян корольІоанн Безземельний затвердив Велику хартію вольностей, що вперще законодавчимшляхом обмежила королівську владу. Також хартія встановила недоторканість майната особистості англійців.

Першою загальновизнаною у світі конституцією є Конституція СполученихШтатів Америки, прийнята в 1787 р. Молода демократична держава, яку утворилиєвропейські колоністи в Північній Америці, одразу зафіксувала в законодавчомупорядку принципи поділу влади, народного суверенітету, забезпечення природніхправ людини. Правам людини було присвячено прийнятий в 1791 р. Білль про права,який увійшов до Конституції США.

У 1791 році з’явилася йперша конституція Франції. ЇЇ<span Arial",«sans-serif»; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;letter-spacing:.3pt">Ї

ї поява стала наслідком французькоїреволюції кінця XVIIIст.Під час цієї революції у Франції на зміну абсолютноїмонархії прийшла конституційна, а в 1791 році – республіка. З 1791 по 1799 рокиу Франції було послідовно прийнято чотири конституції.

У 1867 роцібуло видано конституці. Північнонімецького союзу, який обб’єднав більшість тодішніх німецьких держав.У 1871 році окремі німецькі монархії об’єдналися в Німецькій імперії, конституція якоїнадала всім німцям загальне виборче право, на засадах якого обирався рейстаг –загальнонімецький парламент.

Тривалішимбув шлях Росії до конституції. В цій державі ще наприкінці XIX – на початку ХХ ст. глибинні монархічнітрадиції поєднувалися з недорозвинутістю громадянського суспільства. Першаконституція побачила світ у Росії тільки в 1918 році.

Конституційніпроцеси відбувалися наприкінці минулого – в першій половині нинішнього століттяі в інших країнах Європи та Америки, призвівши зрештою до юридичного оформленняв них Основного Закону.  Своєріднимвинятком була Англія, де так і не з’явилосяєдиної писаної конституції. Основні засади державного ладу цієї держави викладенов декількох державно-правових актах. Проте ця особливість законодавчої системиВеликої Британії не зашкоджає їй бути демократичною.

І навпаки,формальна наявність конституції ще не гарантує того, що держава є справдіправовою та демократичною. Доказом тому є історія тоталітарних держав,насамперед СРСР. Ця держава, як і її східноєвропейські та азіатські сателіти таКитай, мали конституції, а конституція СРСР 1936 року стала для свого часунайбільш демократичною. Але на практиці комуністична влада всіляко нехтувалапроголошеними нею самою правами людини, наповнивши формально демократичнідержавні інститути тоталітарним змістом.

В Українізародження конституційної думки належить ще до початку XVIII ст. Автономний осередок українського державного життя– Запорозька Січ – традиційно функціонувала на засадах демократії навіть вумовах чужоземного панування на більшій частині України. Демократічний ідеалбув покладений в основу державотворчих процесів у Гетьманщині – українськійкозацькій державі, заснованій під час Визвольної війни 1648-1657 років. 

“Однією знайцікавіших пам’яток українськоїправничої думки є “Пакти й конституції законів та вольностей ВійськаЗапорозького”, що з’явилисяна світ у Бендерах серед тієї частини українського козацтва, яка пішла заМазепою і в результаті опинилася у вимушеній еміграції…Важливою особливістю,яка відрізняла цей акт від традиційних гетьманських статей і робила йогоподібним до пізніших європейських конституцій, було те, що він укладався не міжгетьманом і монархом – протектором української держави, а між гетьманом ікозацтвом, яке виступало від імені українського народу” [8;97]. Щоправда, автори підручника з правознавстваза редакцією І.Б.Усенка не вважають цей акт конституцією в сучасному розумінні,але в ньому були встановлені повноваження й порядок діяльності вищих органівкозацької влади, її головних посадових осіб, визначалися кордони козацькоїдержави, повноваження судових органі і т.і. За умов тодішнього панування вУкраїні Російської імперії та Речі Посполитої Конституція П.Орлика, що на 77років випередила Конституцію США, не набула чинності на теренах України,залишившися яскравою пам’яткоювітчизняної конституційно-правової думки.

Вагомийдоробок до історії українського конституціоналізму належить видатномуукраїнському громадському діячеві другої половини XIXст. М.Драгоманову, який “…розробив конституційнийпроект перетворення Російської імперії на децентралізовану федеративну державу– «Проэктъоснованый устава украинскаго общества «Вольний союзъ» – «Вільна спілка» (1884 р.). Адміністративний устрій тутнагадує федеративні республіки США, Швейцарії…Однак Михайло Драгоманов реальнооцінює можливості докорінних змін у тодішній Російській імперії і пропонуєсистему не місцевого самоврядування і певної централізації, виборності тапризначення” [4;50].

Наступним кроком у формуванні історично-правових передумов КонституціїУкраїни можна вважати проект, який “…було опубліковано у вересні 1905 р. в першому номері часописуУкраїнської народної партії “Самостійна Україна” під назвою “Основний закон“Самостійної України” спілки народу українського”. Цей проект передбачав повнусамостійність України, територія якої мала складатися з дев’яти земель” [5;15].

Повалення російського царату 27 лютого (ст.ст.) 1917 року тапроголошення Україною автономії поставило питання про конституцію нашої країнив порядок денний. Новостворений орган – Українська Центральна Рада з червня1917року по січень 1918 року видала чотириУніверсали. I, II та IIIУніверсали виходили з ідеї автономіїУкраїни у складі оновленої федеративної Росії, а IV Універсал, прийнятий 22 січня 1918 року,проголошував незалежність Української Народної Республіки. Рівно роком пізніше,22 січня 1919 р,, було прийнято акт про злуку Української Народної Республіки йЗахідноукраїнської Народної Республіки в єдину УНР.

У 1918 році“…29 квітня, на засіданні Центральної Ради ухвалено проект КонституціїУкраїнської Народної Республіки, зміну земельного закону (залишалося безвивласнення не 40, а 30 десятин) і обрано М.Грушевського на президента УНР” [7;485]. Конституція УНР ненабула чинності через переворот гетьмана П. Скоропадського.

Гетьманат П.Скоропадського та Директорія на чолі з В.Винниченком такожзалишили в історії певні конституційно-правові документи. Проте зберегтидержавну незалежність України в умовах московсько-більшовицької агресії їм невдалося.

Поразка українського народу в боротьбі за незалежність зумовилавстановлення встановлення в Україні радянської влади, жорстко керованоїмосковським більшовицьким проводом. На теренах Наддніпрянської Українипроголошувалася формально незалежна Українська Соціалістична РадянськаРеспубліка, суверенітет якої з самого початку існував виключно на папері.Доказом цьому може бути текст “Союзного робітничо-селянського договору міжРосійською Соціалістичною Федеративною Радянською Республікою й УкраїнськоюСоціалістичною Радянською Республікою”, укладеного 28 грудня 1920 року, в якомупередбачалося: “Об’єднанінародні комісаріати обох республік входять до складу Раднаркому РСФРР і мають уРаді Народних Комісарів УСРР своїх уповноважених, затверджених і контрольованихУкраїнськими ЦВК і з’їздомРад…Керівництво й контроль об’єднанихкомісаріатів здійснюється через Всеросійські з’їзди Рад депутатів робітничих, селян і чевоноармійців,а також І Всеросійський Центральний Комітет, в які УСРР відправляє своїхпредставників на підставі постанови Всеросійського з’їзду Рад” [2;211].

У грудні 1922року VIIВсеукраїнський з’їзд Рад схвалив ідею створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік івходження до нього УСРР. На практиці нове багатонаціональне державне утвореннястало відновленою Російською імперією на їнших політичних та економічнихзасадах, але з тою ж імперіалістичною сутністю.

Перебуваючи ускладі СРСР Україна послідовно мала чотири конституції, прийняті в 1919, 1929,1937 та 1978 роках. Вони являли собою скорше політичні, ніж юридичні документи.Формально наша країна була суверенною соціалістичною державою, але в дійсностіперебувала під цілковитим контролем союзних органів.

Першийважливий крок до реальної незалежності Україна зробила 16 липня 1990 року, колиВерховна Рада  прийняла Декларацію продержавний суверенітет УРСР. “Виходячи з невід’ємного права української нації на самовизначення,Декларація проголошувалав верховенство, самостійність, повноту і неподільністьвлади Республіки у межах її території, недоторканість і незмінність кордонів,право народу України на володіння, користування і розпорядження національнимбагатством, самостійного створення банкової, цінової, фінансової, митної іподаткової систем. Україна заявила про свої права на власні Збройні Сили,власні внутрішні війська та органи державної безпеки, підпорядковані ВерховнійРаді” [6;124].

Декларацію просуверенітет можна розглядати як початок новітнього періоду конституційногопроцесу в Україні. В даному періоді можна виділити три етапи:

1)<span Times New Roman"">

<span Arial",«sans-serif»;mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.1pt"> 16 липня 1990 року– 26 жовтня 1993 року.На початку цього етапу була створенаКонституційна комісія на чолі з тодішним головою Української державиЛ.М.Кравчуком. Ця комісія розробила Концепцію нової Конституції, в якій булосформульовано загальнометодологічні принципи майбутньої Конституції. Водночасдо чинної Конституції УРСР вносилися зміни й доповнення з метою приведення її увідповідність до положень Деларації про суверенітет та Акту проголошеннянезалежності України від 24 серпня 1991 року. Проте конституційний процес бувперерваний через загострення політичної ситуації та протистояння різних гілоквлади, представники кожної з яких мали різні, ба навіть суперечливі, баченнямайбутньої Конституції.

2)<span Times New Roman"">

<span Arial",«sans-serif»;mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.1pt">10 листопада 1994 року –<span Arial",«sans-serif»;mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.1pt;mso-ansi-language:EN-US"> 8 червня 1995 року. Під час цьогоетапу паралельно з розробкою проекту нової Конституції розв’язувалася проблема створення тимчасовогоконституційного порядку. Завершенням цього етапу слід вважати укладенняКонституційного Договору між Президентом України І Верховною Радою України проорганізацію державної влади та місцевого самоврядування на період до прийняттянової Конституції України. Цей Договір забезпечив умови для пришвидшенняконституційного процесу.

3)<span Times New Roman"">

<span Arial",«sans-serif»;mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.1pt">8 червня 1995 року – 28 червня 1996 року. Даний етап мавсуттєві особливості, що рідко зустрічаються у світовій практиці. Саме на цьомуетапі відбулися наступні вирішальні щодо прийняття сучасної Конституції події:

<span Times New Roman",«serif»;letter-spacing:.1pt; mso-ansi-language:EN-US">-<span Times New Roman"">        

24 листопада 1995 року Конституційна комісія створилана своєму засіданні нову Робочу групу з підготовки проекту Конституції;

<span Times New Roman",«serif»;letter-spacing:.1pt; mso-ansi-language:EN-US">-<span Times New Roman"">        

Конституційна комісія схвалила проект, представленийРобочою групою, і передала його разом їз зауваженнями і пропозиціями членівКонституційної комісії на розгляд Верховної Ради;

<span Times New Roman",«serif»;letter-spacing:.1pt; mso-ansi-language:EN-US">-<span Times New Roman"">        

5 травня 1996 року Верховна Рада створила Тимчасовуспеціальну комісію з доопрацювання проекту Конституції;

<span Times New Roman",«serif»;letter-spacing:.1pt; mso-ansi-language:EN-US">-<span Times New Roman"">        

Верховна Рада обговорила більшість статей Конституціїі прийняла нову Конституцію переважною, кваліфікованою більшістю голосів;

<span Times New Roman",«serif»;mso-ansi-language:EN-US">-<span Times New Roman"">        

28 червня 1996 року після завершального редагуваннятексту Конституції Верховна Рада остаточно прийняла Конституцію України, а 12липня її урочисто підписали Президент України й Голова Верховної РадиУкраїни.   <span Arial",«sans-serif»;mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; mso-ansi-language:EN-US">2.<span Times New Roman"">        Конституція 1997 р. – Основний Закон сучасноїУкраїнської держави2.1.Загальні засадиконституційного ладу України

Будь-яка конституція покликана встановитипевні правила, за якими мають будуватися найважливіші суспільні відносини.Приписи конституції встановлюють соціально-політичне обличчя держави, фіксуютьвихідні принципи їх функціонування й розвитку. В сучасній Конституції Україницьому присвячено передовсім I розділ.

Ст. 1 Конституції України проголошує:“Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна і правова держава” [1;4].

Суверенітет –одна з найстаріших категорій конституційного права. За часів середньовіччясуверенами вважалися монархи. В ХVI ст. видатний мислитель Ж.Боден висунув концепцію народного суверенітету,за якою джерелом влади в будь-якій державі є народ. “Суверенітет і незалежністьдержави означають, що її влада є верховною, повною, самостійною і неподільноюу відносинах, які мають місце в межах кордонів держави, а також її незалежністьі рівноправність у взаємовідносинах з іншими державами” [5;30].

Демократичнийхарактер української держави означає, що вона має на меті створеннясприятливихумов для забезпечення участі громадян в управлінні державнимисправами.

Характеризуючидержаву як соціальну, Конституція передбачає орієнтацію на здійсненняширокомасштабної та ефективної політики, виявом чого є забезпечення правлюдини, формування доступних для різних верств систем освіти, охорони з-доров’я і соціального захисту, підтримкималозабезпечених прошарків.

Ст. 2 Конституції проголошує Україну унітарною державою. Цеозначає, що в її межах немає інших утворень з ознаками суверенітету і правамивступати у відносини з іншими державами або вийти зі складу України.

За сучасних умов в різнихкраїнах існують дві форми правління. «Такими формами є:

а) монархія, в якій вища владаналежить одній особі (імператору, королю, шаху і т.п.), котра цю владу дістає успадщину, або, в рідких випадках, обирається довічно;

б) республіка, в якій вищу владу здійснюєколегіальний орган (парламент, народні збори тощо), котра обирається громадянамиданої держави на певний строк” [5;33].

 Ст. 5 Конституції України проголошуєреспубліканську форму правління в Україні. В цій статті також зазначено:“Носієм суверенітету і єдиним джерелом державної влади в Україні є народ. Народздійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевогосамоврядування” [1;4].

КонституціяУкраїни закріплює за народом виключне право визначати і змінюватиконституційний лад. Інакше кажучи, тільки з волі народу, виявленої навсеукраїнському референдумі, можлива зміна принципів організації тафункціонування механізму держави.

Розділ I Конституції закінчується описом державнихсимволів. “Державні символи – це встановлені Конституцією або спеціальнимизаконами особливі розпізнавальні знаки даної держави, в яких уособлюється їїсуверенітет, а в деяких випадках утілюється певний історичний або ідеологічнийзміст. Конституція України встановлює такі символи нашої держави: ДержавнийПрапор, великий і малий Державні Герби, Державний Гімн” [5;35].

Прапор України складаєтьсяз двох великих горизонтальних смуг синього та жовтого кольорів. “ВеликийДержавний Герб України встаноновлюється з урахуванням малого Державного ГербаУкраїни та герба Війська Запорозького законом, що приймається не менш як двоматретинами від конституційного складу Верховної Ради України…Державний ГімнУкраїни – національний гімн на музику М.Вербицького із словами, затвердженимизаконом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складуВерховної Ради України” [1;9].

Основні засади взаємовідносин держави йособи викладено у статтях 3 та 4 нової Конституції. Людина, її здоров’я, честь і гідність, недоторканість ібезпека визнаються в Україні найвищою суспільною цінністю. Саме права і свободилюдини та їх втілення в реальність визначають основний зміст і спрямованістьнашої держави. У ст. 3 закріплено принцип відповідальності держави за своюдіяльність перед людиною. Він підтверджує серйозність проголошеного курсу напобудову правової держави.

Ст. 4 встановлює принцип єдиного українськогогромадянства. Підстави й порядок набуття й припинення громадянства визначеніЗаконом.

Ст. 6 Конституції проголошує: “Державнавлада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу тасудову” [1;5]. Реалізація цього принципу в практичній діяльності державногомеханізму покликана запобігти концентрації всієї влади в руках однієї особи чиодного органу, що, як свідчить історичний досвід, загрожує свавіллям уздійсненні керівництва державою. Важливою передумовою втілення в практику цьогопринципу є створення системи взаємних стримань і противаг між різними гілкамивлади. Для запобігання переваги однієї гілки влади над іншими необхідна чітковизначити компетенцію кожної з них та створити реальні можливості уникнутиспроб будь-якої гілки влади виконувати непритаманні їй функції.

Теорія поділувлади була висунута ще європейськими просвітниками XVII-XVIII cт. Більшовики, прийшовши до влади в 1917році, знехтували нею, наділивши контрольовані ними Ради і законодавчими, івиконавчими повноваженнями. Повернення радянського суспільства до принципуподілу влади відбулося в роки ініційованої М.С.Горбачовим перебудови. Увідповідності до даного принципу до складу парламенту не можуть обиратисяпрацівники виконавчих органів, у т.ч. міністри. Не можуть бути депутатами йсудді. Виконавчий аппарат мусить бути підпорядкований законодавчим органам, асуд і прокуратура – незалежні від обох. Це елементарна основа організаціїправової держави.

У ст. 8, 9 та 19 Конституції викладеноосновні засади побудови та функціонування національної правової системи. Дотаких засад належать наступні:

<span Times New Roman",«serif»;letter-spacing:.5pt;mso-ansi-language:EN-US">-<span Times New Roman"">     

<span Arial",«sans-serif»; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;letter-spacing:.5pt">принципверховенства права.“…Всі положення правових норм повинні неухильно втілюватись у життя. При цьомуневиконання правових приписів не може бути виправдане будь-якими міркуваннямищодо їх політичної доцільності, своєчасності, справедливості тощо” [5;37]. І громадяни України, ідержавні установи повинні дотримуватися правила: якщо те чи інше положеннязафіксоване в нормах нормативно-правовому акті, значить, воно безперечно єдоцільним і справедливим;

<span Times New Roman",«serif»;letter-spacing:.5pt">-<span Times New Roman"">     

<span Arial",«sans-serif»;mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.5pt">принцип найвищої юридичної сили Конституції.   Всі без винятку закони та іншінормативно-правові акти мають прийматися тільки на основі та в цілковитійвідповідності з конституційними нормами. Якщо прийняті закони суперечатьКонституції, вони визнаються недійсними і не підлягають виконанню;

<span Times New Roman",«serif»;letter-spacing:.5pt">-<span Times New Roman"">     

<span Arial",«sans-serif»;mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.5pt">наділення положень Конституції властивостями норм прямоїдії.Це означає, щоконкретні конституційні приписи повинні впливати на суспільні відносинибезпосередньо, їх виконання не може відкладатись у зв’язку з відсутністю тих або інших роз’яснювальних актів. Велике значення маєгарантованість судового захисту прав і свобод людини безпосередньо на підставіКонституції України;

<span Times New Roman",«serif»;letter-spacing:.5pt">-<span Times New Roman"">     

<span Arial",«sans-serif»;mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.5pt">обов<span Arial",«sans-serif»; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;letter-spacing:.5pt;mso-ansi-language: EN-US">’<span Arial",«sans-serif»; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;letter-spacing:.5pt">язковавідповідність змісту міжнародних договорів, укладених Україною, положенням їїКонституції.У разікрайньої необхідності приєднання до міжнародної угоди, що суперечитьКонституції можливе тільки за умови внесення відповідних змін до ОсновногоЗакону;

<span Times New Roman",«serif»;letter-spacing:.5pt">-<span Times New Roman"">     

<span Arial",«sans-serif»;mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.5pt">визнання ратифікованих міжнародних договорів частиною національногозаконодавства України.Реалізація положень таких міжнародних угод забезпечується відповіднимиправовими засобами нарівні з приписами законів України;

<span Times New Roman",«serif»;letter-spacing:.5pt">-<span Times New Roman"">     

<span Arial",«sans-serif»;mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.5pt">недопустимість примусу до виконання того, що прямо непередбачено законодавством.“…Тут йдеться не тільки про примусове здійснення тих або іншихпротиправних дій. Забороняється примушувати виконувати й такі дії, що незабороняються законом і спрямовані на досягнення позитивних результатів, алезакон прямо не вимагає їх обов’язковогоздійснення” [5; 38]. Зокрема,таким, що суперечить Конституції буде визнано примусова вимога робитиблагочинні внески або вступати до громадсьої організації.

<span Times New Roman",«serif»;letter-spacing:.5pt">-<span Times New Roman"">     

<span Arial",«sans-serif»;mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:.5pt">функціонування органів державної влади та місцевогосамоврядування виключно на підставі, в межах та в спосіб, передбаченіКонституцією та законами України.  Ці органиможуть вирішувати тільки ті питання, які Конституція або закони прямо відносятьдо їхньої компетенції. Вони не можуть перевищувати свої повноваження, повинніздійснювати їх у цілковитій відповідності з процедурою, встановленоюКонституцією чи законом. Такі норми спрямовані на запобігання свавілля вдіяльності державних органів.

Статті 10,11 та 12 Конституції України регулюють основи національногорозвитку та міжнаціональних відносин в Україні. Конституція визначила засадиміжнаціональних відносин, закріпивши:

<span Times New Roman",«serif»;letter-spacing:.5pt">-<span Times New Roman"">     

принцип рівності всіх громадян незалежновід раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статітощо;

<span Times New Roman",«serif»;letter-spacing:.5pt">-<span Times New Roman"">     

основні напрями державної політики у сферіміжнаціональних відносин.

Згідно зі ст. 11 Українська держава сприяє консолідації та розвитковіукраїнської нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а такожрозвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіхкорінних народів і національних меншин України.

Статті 13, 14 та 16 закріплюють основні засади економічних відностин унашому супільстві. Нині економічна система України включає такі формивласності, як державна, колективна і індивідуальна власність. Конституціянаголошує, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природніресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси їїконтинентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктом права власності українського народу.

 Велику увагу приділяє Конституціяпитанням політичного розвитку українського суспільства, яке грунтується назасадах політичної та ідеологічної багатоманітності. На відміну від КонституціїУРСР 1978 року, нова Конституція принципово допускає діяльність у суспільствірізних політичних партій. Кожна з них в ході свого функціонуванні, привизначенні найближчих та перспективних завдань свого розвитку не може невиходити з певних ідеологічних, політичних або інших концепцій. Проте ціконцепції “…не можуть проголошуватись державою обов’язковими для вивчення, сповідання і пропагуванняпід загрозою тих чи інших санкцій. Кожна особа, кожне об’єднання добровільно й свідомо можутьобирати і дотримуватись тих ідеологічних настанов, які вони вважаютьпереконливими для себе” [5;41]. КонституціяУкраїни забороняє цензуру, тобто обмежувальні заходи щодо свободи друку.

Водночас ст. 36 Конституції згадує по обмеження,встановлені законом “…в інтересах національноїбезпеки та громадського порядку,охорони здоров’я населення абозахисту прав і свобод інших людей” [5;41]. Прикладом таких обмежень можуть бутиположення ст. 4 Закону України “Про об’єднання громадян”, прийнятого в 1992 році. Ця стаття встановлює, що непідлягають реєстрації, а діяльність зареєстрованих об’єднань громадян забороняється в судовому порядку,якщо їхньою метою є:

<span Times New Roman",«serif»;letter-spacing:.5pt">-<span Times New Roman"">     

зміна шляхом насильства встановленогоконституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі посягання натериторіальну цілісність держави;

<span Times New Roman",«serif»;letter-spacing:.5pt">-<span Times New Roman"">     

підрив безпеки держави у формі веденнядіяльності на користь іноземних держав;

<span Times New Roman",«serif»;letter-spacing:.5pt">-<span Times New Roman"">     

пропаганда війни, насильства чижорстокості, фашизму і неофашизму.

Статті 17 та 18 Конституції України закріплюють основи забезпеченнянаціональної безпеки і зовнішньополітичної діяльності нашої держави.Конституція закріплює вихідні положення щодо захисту суверенітету, територіальноїцілісності, економічної та інформаційної безпеки України, орієнтує зовнішнюполітику Україну на співробітництво з іншими країнами на засадах чинних норм іпринципів міжнародного права.

Окрема увага приділяється в Конституції захисту конституційного ладуУкраїни. Українська держава захищає конституційний лад і забезпечує йогостабільність. Гарантіями конституційного ладу є наступні положення Конституції:

<span Times New Roman",«serif»;letter-spacing:.5pt">-<span Times New Roman"">     

неможливість зміни Конституції, якщо цізміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянинаабо якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушеннятериторіальної цілісності України (ст. 157);

<span Times New Roman",«serif»;letter-spacing:.5pt">-<span Times New Roman"">     

неможливість зміни Конституціїв умовахвоєнного або надзвичайного стану (ст.157);

<span Times New Roman",«serif»;letter-spacing:.5pt">-<span Times New Roman"">     

ускладнений порядок внесення змін допершого розділу Конституції, присвяченого засадам конституційного ладу;

<span Times New Roman",«serif»;letter-spacing:.5pt">-<span Times New Roman"">     

конституційне визначення статусу Президентаяк гаранта
еще рефераты
Еще работы по конституционному (государственному) праву зарубежных стран