Реферат: Правовое регулирование инвестирования предпринимательской деятельности

<m:mathPr> <m:mathFont m:val=«Cambria Math»/> <m:brkBin m:val=«before»/> <m:brkBinSub m:val="--"/> <m:smallFrac m:val=«off»/> <m:dispDef/> <m:lMargin m:val=«0»/> <m:rMargin m:val=«0»/> <m:defJc m:val=«centerGroup»/> <m:wrapIndent m:val=«1440»/> <m:intLim m:val=«subSup»/> <m:naryLim m:val=«undOvr»/> </m:mathPr>

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Правове регулювання інвестиційної діяльності.

1.1.Поняттяінвестицій та інвестиційної діяльності…………………….5

1.2.Інвестиційна діяльність, види ………………………………...……...6

1.3. Суб’єкти таоб’єкти інвестиційної діяльності……………  ………..8

2. Державне регулювання інвестиційної діяльності.Захист інвестицій……..12

3. Правове регулювання інвестування закордон……………………………...14

4. Поняття, види і форми здійснення іноземнихінвестицій

4.1. Іноземніінвестори та інвестиції: поняття та правове

регулювання……………………………………………………………….19

4.2. Формиздійснення іноземних інвестицій………………………...…21

5. Державні гарантії захисту іноземних інвестицій…………………………...25

6. Форми спільної інвестиційної діяльності

6.1 Підприємствоз іноземними інвестиціями………………………….29

6.2Інвестиційний договір: поняття та види…………………………….32

Висновок…………………………………………………………………………42

Список літератури……………………………………………………………….43
                                                        Вступ

Здійсненняглибокої структурної перебудови української економіки вимагає істотногозбільшення обсягу інвестицій, консолідації всіх джерел інвесту­вання,активізації інвестиційної діяльності.

Діяльністьбанківської системи, фондового рин­ку, спеціальних (вільних) економічних зон незабез­печує зростання обсягів інвестицій в економіку України.

Недосконалістьзаконодавчої бази, відсутність досвіду і практики проведення позик, нерозвине­ністьінфраструктури ринку цінних паперів, обме­жена кількість ліквідних об’єктів,недостатні пра­вові гарантії для інвесторів стримують акумулюван­ня інвестиційчерез цей ринок.

Правоверегулювання інвестиційної діяльності викликане необхідністю забезпеченняпідприємниць­кої діяльності фінансовими коштами, без яких вона не можездійснюватися.

Нормативно-правовимиактами, що детально ре­гулюють інвестиційну діяльність в Україні, є Закон України«Про інвестиційну ……………………..» та Закон України «Про …………………………….».

Інвестиційнадіяльність суб’єктів  України  за   їїмежами регулюється законодавством іноземної держави, на території якої цядіяльність здійснюється, відповідними договорами України,   а також спеціальним законодавством України,

Особливостіздійснення інвестиційної діяльності на території України суб’єктамиінвестиційної діяльності, розташованими за межами України, а також цихсуб’єктів і суб’єктів України в зонах вільного підприємництва в Українівизначаються спеціальним законодавством України.

1. Правове регулювання інвестиційної діяльності.

          1.1. Поняття інвестицій таінвестиційної діяльності.

Інвестиціївизначені в Законі «Про інвестиційну діяльність» як всі види майновихта інтелектуаль­них цінностей, що вкладаються в об'єкти під­приємницької таінших видів діяльності, в резуль­таті якої створюється прибуток (дохід) абодося­гається соціальний ефект.

Більшістьміжнародних договорів про взаємний захист інвестицій під терміном"інвестиції" розуміють будь-який вид майна, що юридичні або фізичніособи кожної держави інвестували (уклали) на території один одного. При цьомутермін «майно» стосовно визначення "інвестиції" означає:

•  як рухоме, так і нерухоме майно, у тому числіречові права;

•  акції, частки   в  статутному фонді  інших  суб'єктів;

•  облігації або інші будь-які зобов'язання закре­дитами, а також державні цінні папери і цінні муніципальні утворення;

•  права вимоги стосовно грошових вимог, у томучислі прибуток;

•  авторські і промислові права, а також гудвіл;

•  будь-які економічні   права,  пов'язані   з  одер­жанням ліцензій і привілеїв, включаючиправа на розвідку, видобуток і експлуатацію природ­них ресурсів;

•  будь-яке збільшення цінності початкових інвес­тицій.

Інвестиціїтакож визначають як матеріальні і не­матеріальні блага, вкладені в об'єктипідприємниць­кої та інших видів діяльності з метою одержання при­бутку і досягненняпозитивного соціального ефекту.

Виділяютьтакі ознаки інвестицій:

•  вони   вкладаються  в  об'єкти  підприємницької та інших видів діяльності,тобто не використо­вуються для особистого споживання;

• метою вкладень є одержання прибутку і досяг­ненняпозитивного соціального ефекту;

•  суб'єкт,  що здійснює вкладення даних  ціннос­тей,  повинен мати право на здійснення даного видудіяльності;

• діяльність суб'єкта характеризується  самос­тійністю та ініціативністю;

•  вкладенимцінностям додається статус інвес­тицій шляхом підписання інвестиційного дого­вору.

Закритерієм характеру цінностей, що вклада­ються в об'єкти діяльності, Законкласифікує інвес­тиції так:

•  кошти, цільовібанківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

•  рухоме  та  нерухоме  майно (будинки,  споруди, устаткування та інші матеріальніцінності);

•  майнові праваінтелектуальної власності;

• сукупність технічних, технологічних, ко­мерційних таінших знань, оформлених у виг­ляді технічної документації, навиків та вироб­ничогодосвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але незапатенто­ваних («ноу-хау»);

• права користування землею, водою, ресурсами,будинками,   спорудами,   обладнанням,   а також інші майнові права;

•  інші цінності.

Такимчином, у законі міститься великий, але все ж не вичерпний перелік тих благ, щоможуть бути інвестиціями.

Інвестиціїу відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасівздійснюють­ся у формі капітальних вкладень.

1.2. Інвестиційна діяльність, види.

У Законі«Про інвестиційну діяльність» подано її легальне визначення:інвестиційна діяльність – це сукупність практичних дій громадян, юридичних осібі держави щодо реалізації інвестицій.

Такіпрактичні дії починаються з ухвалення рішення про вкладення коштів якінвестицій, для чого дослід жуються інвестиційні можливості, роз­робляєтьсятехніко-економічне обґрунтування, під­готовляється  контрактна і проектна документація, бізнес-план, укладається інвестиційний договір.Потім практичні дії спрямовані на виконання обов'язків за інвестиційнимдоговором, тобто реалізацію інвестицій, що можуть опосередковува­тися різноюдоговірно-правовою формою і спричиня­ють створення об'єкта інвестиційноїдіяльності.

У   Законі  виділяються   такі   види  інвестиційної діяльності залежно від підстав її здійснення:

• інвестування, здійснюване громадянами, недер­жавними під-приємствами, господарськими асоціа­ціями, спілками ітовариствами, а також гро­мадськими і релігійними організаціями,  інши­ми юридичними особами, заснованими на ко­лективнійвласності;

•  державне  інвестування, здійснюване органами влади іуправління України, Автономної Рес­публіки Крим, місцевих рад за рахунок коштівбюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствамиі установами за рахунок  власних  і позичкових коштів;

• іноземне інвестування, здійснюване іноземнимигромадянами, юридичними особами та держава­ми;

•  спільнеінвестування, здійснюване громадянами і ………………………………………………………..

Крім того, за джерелом фінансування інвес­тиційна діяльність поділяєтьсяна таку, що здійс­нюється за рахунок:

• власних фінансових ресурсів інвестора (прибу­ток,амортизаційні відрахування, відшкодуван­ня збитків від аварій, стихійного лиха,грошові накопичення і заощадження громадян, юридич­них осіб тощо);

•  позиковихфінансових коштів інвестора (облі­гаційні позики, банківські і бюджетнікредити);

•  залучених  фінансових коштів  інвестора (кош­ти, отримані від продажуакцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

•  бюджетнихінвестиційних асигнувань;

• безкоштовних і добродійних внесків, пожертву­ваньорганізацій, підприємств і громадян.

Зазмістом виділяють такі види інвестиційної діяльності:

• пряма, коли відбувається безпосереднє вкладен­няцінностей у виробництво товарів (робіт, пос­луг);

•  позичкова,  здійснювана у формі надання пози­ки, кредиту;

• «портфельна», що означає вкладення  інвесто­ром коштів уцінні папери.

Інноваційнадіяльність є однією з форм інвес­тиційної діяльності, що здійснюється з метоювпро­вадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальнусферу, та включає:

• випуск і …………………………………………технології;

•  прогресивні………………………………………….;

•  реалізацію  довгострокових науково-технічних програм звеликими строками окупності витрат;

•  фінансуванняфундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивнихсил;

• розробку і впровадження нової, ресурсозбе­рігаючоїтехнології,   призначеної для поліп­шеннясоціального та екологічного становища.

Правові,економічні та організаційні засади дер­жавного регулювання інноваційноїдіяльності в Україні визначає Закон України «Про ………………… діяльність»від 04.07.2002р. Він також встановлює форми стимулювання державою інноваційнихпро­цесів та спрямований на підтримку розвитку еко­номіки України інноваційнимшляхом. В цьому Законі інноваційна діяльність визначена як діяльність, щоспрямована на використання та ко­мерціалізацію результатів наукових дослідженьі розробок, та обумовлює випуск на ринок конку­рентоспроможних товарів іпослуг.

1.3. Суб’єкти та об’єкти інвестиційної діяльності.

Суб'єктамиінвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України таіноземних держав, а також держави.

Вониподіляються на інвесторів і учасників.

Інвестори- суб'єкти …………………………….., які приймають рішення про вкладення власних, по­зичковихі залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Отже,інвестор — це лише одна група у системі суб'єктів інвес­тиційної діяльності,які здійснюють вкладення влас­них, позичкових або залучених коштів у форміінвестицій та забезпечують їх цільове використання.

Фізичніі юридичні особи можуть виступати як інвестори залежно від джерел фінансуванняїх діяльності, якими можуть бути власні кошти (при­буток, амортизаційні відрахуваннята інші власні фінансові ресурси), позикові фінансові кошти (наприклад,одержувані від продажу цінних паперів), інвестиційні асигнування з бюджету.

Інвесториможуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконуватифункції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Учасникиінвестиційної діяльності — громадяни і юридичні особи України, інших держав,які забез­печують реалізацію інвестицій як виконавці замов­лень або на підставідоручення інвестора.

Об'єктиінвестиційної діяльності — ……………, у тому числі основні фонди і оборотні кошти вусіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошовівнески, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єктивласності, а також майнові права.

Отже, об'єктамиінвестиційної діяльності є матеріальні і нематеріальні цінності, створення івикористання яких відповідає вимогам законодавст­ва, не завдає шкоди правам таінтересам, що охо­роняються законом, приносить прибуток і дає пози­тивнийсоціальний ефект.

Забороняєтьсяінвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогамсані­тарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архі­тектурних та інших норм,встановлених законодав­ством України, а також порушує права та інтересигромадян, юридичних осіб і держави, що охороня­ються законом.

Правасуб'єктів інвестиційної діяльності. Всі суб'єкти інвестиційної діяльностінезалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодоздійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчимиактами України.

Розміщенняінвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено абообме­жено Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємнимправом інвестора і охороняється законом.

Інвестор самостійновизначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації надоговірній основі будь-яких учасників інвес­тиційної діяльності, у тому числішляхом організації конкурсів і торгів.

Зарішенням інвестора права володіння, користу­вання і розпорядження інвестиціями,а також ре­зультати їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам таюридичним особам у порядку, вста­новленому законом. Взаємовідносини при такійпе­редачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Для інвестуванняможуть бути залучені фінан­сові кошти у вигляді кредитів, випуску в установ­леномузаконодавством порядку цінних паперів і позик.

Майноінвестора може бути використано ним для забезпечення його    зобов'язань. У заставу приймається тільки такемайно, яке перебуває у  власності   позичальника або належить йому на правіповного господарського відання, якщо інше не пере­дбачено законодавчими актамиУкраїни. Закладене майно при порушенні заставних зобов'язань може бутиреалізоване відповідно до чинного законодавства.

Інвестормає право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатамиінвес­тицій, включаючи реінвестиції та торговельні опе­рації на територіїУкраїни, відповідно до законодав­чих актів України.

Інвестормає право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіббезпосе­редньо або через посередників за цінами і на умо­вах, що визначаютьсяза домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обме­женняза обсягом і номенклатурою.

Інвестору випадках і порядку, встановлених законо­давством України, зобов'язаний:

• подати фінансовим органам декларацію про обсяги іджерела здійснюваних ним інвестицій;

•  одержати   необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів  та спеціальних служб на капітальнебудівництво;

• одержати позитивний комплексний висновок державноїекспертизи щодо додержання в інвестиційних програмах та проектах будівни­цтвадіючих нормативів з питань санітарного и епідеміологічного благополуччянаселення, еко­логії, охорони праці, енергозбереження, по­жежної безпеки,міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а такожархітектурних вимог.

Суб'єктиінвестиційної діяльності зобов’язані:

•  додержуватидержавних норм і стандартів, по­рядок встановлення яких визначається законо­давствомУкраїни;

• виконувати вимоги державних органів і посадо­вих осіб,що пред'являються в межах їх ком­петенції;

•  подавати  в установленому  порядку бухгалтер­ і статистичну звітність;

• не допускати недобросовісної конкуренції і ви­конувативимоги антимонопольного регулювання.

Принедодержанні договірних зобов'язань суб'єкти інвестиційної діяльності несутьмайнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України іукладеними договорами.

Сплата штрафів і неустойок за порушення умов до­говорів, а такожвідшкодування завданих збитків не звільняють винну сторону від виконаннязобов’язань, якщо інше не передбачено законом або договором.

Зупиненняабо припинення інвестиційної діяль­ності провадиться за рішенням: інвесторів,при цьому інвестори відшкодовують збитки учасникам інвестиційної діяльності абоправомочного державного органу.

Рішеннядержавного органу про зупинення або припинення інвестиційної діяльності можебути прийняте з таких причин:

• якщо її продовження може призвести до пору­шення встановленихзаконодавством санітарно-гігієнічних, архітектурних, екологічних та інших норм,прав та інтересів громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом;

• оголошення в установленому законом порядку інвесторабанкрутом    внаслідок    неплатоспро­можності;

• ………………………………………………………..;

• ……………………………………………………….

2. Державне регулювання інвестиційної діяльності. Захист інвестицій.

Державнерегулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізаціїекономічної, науко­во-технічної і соціальної політики. Воно визначає­тьсяпоказниками економічного і соціального ро­звитку України, республіканськими ірегіональними програмами розвитку народного господарства, рес­публіканським імісцевими бюджетами, передбачу­ваними в них обсягами державного фінансуванняінвестиційної діяльності.

Державнерегулювання інвестиційної діяльності включає управління державнимиінвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності й контроль заїї здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.

Управліннядержавними інвестиціями здійсню­ється республіканськими і місцевими органамидер­жавної влади й управління та включає планування, визначення умов івиконання конкретних дій з інвестування бюджетних і позабюджетних коштів.

Регулюванняумов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:

• надання фінансової допомоги  у вигляді дота­цій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремихрегіонів, галузей, виробництв;

•  …………………………………….;   

•  заходів  щодо розвитку та захисту  економічної конкуренції;

•  роздержавлення іприватизації власності;

• визначення умов користування землею, водою та іншимиприродними ресурсами;

•  ……………………………………..;

 • проведеннядержавної експертизи  інвестицій­них програмта проектів будівництва тощо.

Згіднозі ст. 19 Закону України «Про……………………………» захист інвестицій – цекомплекс організаційних, техніч­них і правових заходів, спрямованих настворення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досяг­ненню цілі внесенняінвестицій, ефективної діяль­ності об'єктів інвестування та реінвестування, за­хистузаконних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку(доходу) від інвестицій.

Державагарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземнихінвестицій. Інвесторам, у тому числі іноземним, забезпе­чується рівноправнийрежим, що виключає застосу­вання заходів дискримінаційного характеру, які моглиб перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню та ліквідації, а такожпередбачають­ся умови і порядок вивозу вкладених цінностей і результатівінвестицій.

Відповіднодо Закону «Про інвестиційну діяль­ність», державні гарантії захистуінвестицій – це система правових норм, які спрямовані на захист інвестицій тане стосуються стану фінансово-госпо­дарської діяльності учасників інвестиційноїдіяль­ності та сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів). Державнігарантії захисту інвестицій не можуть бути  скасовані  або звужені стосовно  інвестицій, здійснених у період дії цихгарантій.

Державагарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання праві закон­них інтересів її суб'єктів.

Умовидоговорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають своючинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладеннязаконодавством встановлені умови, що погіршують становище суб'єктів або об­межуютьїхні права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.

Державніоргани та їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність суб'єктівінвес­тиційної діяльності, крім випадків, коли таке втру­чання допускаєтьсячинним законодавством і здійс­нюється в межах компетенції цих органів і посадо­вихосіб.

Ніхто немає права обмежувати права інвесторів у виборі об'єктів інвестування, завинятком ви­падків, передбачених Законом.

У разіприйняття державними або іншими орга­нами актів, що порушують права інвесторіві учас­ників інвестиційної діяльності, збитки, завдані суб'єктам інвестиційноїдіяльності, підлягають відшкодуванню у повному обсязі цими органами. Спори провідшкодування збитків розв'язуються судом.

3. Правове регулювання інвестування за кордон.

Відповіднодо Закону України «Про оподаткув…………………………»під інвестицією розу­міється господарська операція, що передбачає при­дбанняосновних фондів, нематеріальних активів, корпоративних  прав та  цінних  паперів в  обмін  на кошти або майно.

Інвестиціїможуть здійснюватися у вигляді майна або у вигляді валютних коштів.

Якщоінвестиції виражені у вигляді майнових цінностей, то порядок їх здійсненнярегулюється Указом Президента України «Про інве………………………………………………………»від 13.09.95 р. № 839/95.

Відповіднодо цього Указу резиденти України мають право інвестувати майнові цінності замежа­ми України з метою:

а)  внесення  до   статутних   фондів  підприємств, створених за кордоном;

б) закріпленняза філіями, представництвами та іншими окремими підрозділами для виконання по­кладенихна них завдань.

Відповіднодо Указу від 13.09.05р. інвестування майнових цінностей за межами Українипідлягає ліцензуванню, що здійснюється Міністерством еко­номіки та з питаньєвропейської інтеграції України.

Інвестиціїза кордон можуть здійснюватися у вигляді майнових прав та майна, крім сировини,комплектуючих виробів і запасних частин, товарів народного споживання, а такожтаких, які від­повідно до чинного законодавства віднесено до високоліквідних тастосовно експорту яких передбачено ліцензування, квотування або спеціальнийрежим.

Будь-якімайнові цінності, що інвестуються рези­дентом за кордон, оцінюються в іноземнійконвер­тованій валюті на підставі цін міжнародних ринків.

Продажмайнових цінностей, інвестованих від­повідно до Указу, з експортом товарів. Прицьому виручка в іноземній валюті, одержана в результаті їх продажу, підлягаєзарахуванню на рахунки рези­дентів в уповноважених банках у строки виплатизаборгованості, зазначені в контракті, але не пізніше 90 днів з моментупідписання акта або іншого документа, що засвідчує продаж цінностей.

Положенняпро порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами майновихінвес­тицій за межами України затверджено постановою Кабінету Міністрів Українивід 19.02.96 р. № 229.

Відповідно доцього Положення видачу ліцензій здійснює Міністерство  економіки та зпитань європейської інтеграції України на підставі подання за­значених уПоложенні документів.

Рішенняпро видачу або про відмову у видачі ліцензії приймається протягом 15 робочихднів по­чинаючи з дня звернення.

Підставамидля відмови у видачі ліцензії можуть бути:

• подання документів, що свідчать про намір здійснитимайнову  інвестицію, яка  не може бути предметом інвестування;

• ………………………………………………………………;

• невідповідність поданих документів  вимогам законодавства України;

• ………………………………………………………………..;

• заборона або обмеження щодо іноземних інвес­тицій,передбачені    законодавством   країни, куди мають інвестуватися майновіцінності.

Терміндії ліцензії визначається Міністерством економіки та з питань європейськоїінтеграції України виходячи з необхідних для здійснення май­нових інвестицій замежами України термінів.

Положенняпро порядок контролю та звітності щодо використання майнових цінностей, якіінвес­туються за межами України, затверджено постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 19.02.96 р. № 229.

У цьомуПоложенні, зокрема, передбачено обов'язки резидента, що отримав ліцензію наінвес­тування майнових цінностей:

а) здійснитидекларування майнових цінностей шляхом подання до Національному банку Українишляхом повідомлення про фактично  інвестовані майнові  цінності  (другий примірник  з відповідною відміткоюНБУ  подається до Міністерства  економіки  та  з   питань  європейської інтеграції України);

б) податиДержавній податковій адміністрації України декларацію про всі одержані врезультаті інвестування надходження на їх користь в іно­земній валюті (другийпримірник з відміткою Дер­жавної податкової адміністрації України подається доМіністерства економіки та з питань європейської інтеграції України);

в) подати вМіністерство статистики відомості про інвестовані цінності відповідно довстановленої форми.

Відповіднодо Декрету Кабінету Міністрів Ук­раїни «Про систему валютного регулюванняі валют­ного контролю» від 19.02.93р., здійснення інвес­тицій за кордон, утому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів абоінших корпоративних прав, отриманих фізичними особами – резидентами якподарунок або спадщи­на, вимагає одержання Індивідуальної ліцензіїНаціонального банку України.

Згіднозі ст.5 зазначеного Декрету КМУ Національний банк України в межах своєї компетенціївидає ліцензії на вивезення за межі України тільки валютних цінностей.

Отже,для інвестування українськими суб'єктами підприємницької діяльності майновихцінностей за кордон необхідно одержати індивідуальну ліцензію МЗЕЗторгуУкраїни, а для цієї самої операції щодо валютних коштів потрібна індивідуальналіцензія Національного банку України.

З метоюврегулювання капітальних операцій, пов'язаних з інвестуванням резидентамивалютних коштів за кордон, Національний банк установив певний порядок, що визначенийІнструкцією про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійс­ненняінвестицій за кордон, затвердженою постановою Правління Національного банкуУкраїни від 16.03.99р. № 122.

Індивідуальналіцензія Національного банку на здійснення інвестиції за кордон – це  належним чином оформлений письмовий дозвілНаціонального банку України на право здійснення конкретним резидентомконкретної інвестиції. Для здійснення всіх видів інвестицій  за кордон  (незалежно  від строків та сум) резидентам потрібно обов'язково попередньо одержатиліцензії. Здійснення резидентами інвес­тицій без одержання ліцензії тягне засобою відповідальність згідно з чинним законодавством.

ВІнструкції інвестиція за кордон визначена як господарська операція, якапередбачає придбання суб'єктами інвестицій основних фондів, нема­теріальнихактивів, корпоративних прав, цінних паперів та їх похідних в обмін на валютніцінності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Не єінвестиціями операції ре­зидентів із перерахування коштів для утримання власнихпредставництв (філій) за кордоном згідно з їхнім кошторисом витрат (за виняткомпридбання за кордоном нерухомого майна), оплата членських (вступних) внесків доіноземних (міжнародних) організації та установ, включаючи оплату участі вміжнародних системах транспорту, телекомунікацій і зв'язку тощо, страхових імедичних послуг, а також відкриття рахунків в іноземних банках.

Доінвестиційної діяльності не належить також створення та функціонуваннядипломатичних, кон­сульських, торговельних та інших офіційних пред­ставництв закордоном, які користуються імуні­тетом і дипломатичними привілеями.

Відповіднодо тлумачення поняття "інвестиції", поданого в Інструкції, інвестиціїподіляються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Капітальнаінвестиція – це ……………………………………………………, які підлягають амортизації. При цьомуслід мати на увазі, що під нематеріальними актива­ми розуміються об'єктиінтелектуальної, в тому числі промислової, власності, а також інші ана­логічніправа, визнані в порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктомправа влас­ності резидента.

Фінансоваінвестиція – господарська операція, яка передбачає придбання корпоративнихправ, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.Корпоративними правами вважається право власності на частку (пай) у статутномуфонді (капіталі) юридичної особи, включаючи права на управління, отриманнявідповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також частки активів уразі її ліквідації відповідно до чинного законо­давства.

Фінансовіінвестиції, у свою чергу, поділяються на …………………………………………………………………………….

Відмінністьпрямої інвестиції від портфельної полягає у тому, що пряма інвестиція — цегоспо­дарська операція, яка передбачає внесення коштів до статутного фондуюридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичноюособою, а портфельні інвестиції передбачають при­дбання цінних паперів, їхпохідних і фінансових активів за кошти на фондовому ринку.

Реінвестиція– господарська операція, яка пере­дбачає здійснення капітальних або фінансовихінвестицій за рахунок доходу (прибутку), отримано­го від інвестиційнихоперацій.

Суб'єктамиінвестицій можуть бути юридичні особи, а також фізичні особи, як визнанісуб'єктами підприємницької діяльності в установленому законо­давством Українипорядку, так і не зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

Підставамидля відмови у видачі ліцензії, вне­сення змін і доповнень до неї, длятимчасового при­зупинення розгляду клопотання резидента про вида­чу ліцензіїможуть бути:

а) відсутність документа (документів), переліче­них вІнструкції;

б) невідповідність поданих документів вимогам законодавстваУкраїни;

в) виявлення в поданих документах недостовірноїінформації;

г) порушення проти заявника справи про банкрутство;

д) заборони або обмеження щодо іноземних інвестицій,передбачені чинним законодавством України або країни інвестиції.

Підставамидля анулювання ліцензії можуть бути:

а) порушення власником ліцензії її умов, вимог чинногозаконодавства України;

б)  письмова відмовавід здійснення інвестиції;

в)  припиненняінвестиції;

г) установлення факту подання резидентом доку­ментів  для отримання ліцензії,   що  містять зазда­легідь недостовірну інформацію.

Анулюваннявиданої ліцензії тягне за собою без­умовне повернення резидентом в Україну устроки, визначені Національним банком України, всіх інвес­тованих за кордонзгідно з ліцензією коштів і отри­маних від інвестиції доходів (прибутків).

4. Поняття, види і форми здійснення іноземних інвестицій.

4.1. Іноземні інвестори та інвестиції:поняття та правове регулювання.

Спеціальнимнормативно-правовим актом, що ре­гулює іноземне інвестування в Україну, є ЗаконУкраїни «Про ……………………………………» від 19.03.96р.

Крімвнутрішнього українського законодавства, існує група міжнародних договорівУкраїни з окре­мими країнами про заохочення та взаємний за­хист інвестицій, щоє одним із джерел правового регулювання іноземного інвестування в Україні. Вонимістять низку особливих положень, відмінних від положень національногозаконодавства. У них для іноземних інвесторів із країн, що є сторонамидоговору, може встановлюватися більш пільговий, відмінний від національного,правовий режим.

Основнимиположеннями договорів про заохочен­ня та взаємний захист інвестицій є такі:визначен­ня термінів "інвестиція", "інвестор",«доходи», «те­риторія» тощо; визначення сфери застосуванняцього договору; умови сприяння і захисту інозем­них інвестицій; умови наданняіноземним інвес­тиціям національного режиму найбільшого сприян­ня; порядоккомпенсації збитків іноземним інвесто­рам; умови експропріації; умови переходудоходів від іноземних інвестицій та інших платежів; поря­док вирішення спорівдоговірною стороною та інвес­тором іншої договірної сторони і між самимидоговірними сторонами; застосування інших правил і зобов'язань тощо. НиніУкраїна є стороною більше 40 міжнародних договорів про заохочення та взаємнийзахист інвестицій, що знаходяться на різних стадіях процесу їхнього укладання(проект, підписання, ратифікація). Згідно зі ст. 7 Закону України «Про міжнароднідоговори України» такі угоди після підписання підлягають обов'язковійратифікації Верховною Радою України, тому багато з них ще не набрали сили .

У ЗаконіУкраїни «Про режим іноземного інвес­тування» подані визначення деякихпонять.

Іноземніінвестори — суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на територіїУкраїни, а саме:

• юридичні особи, створені відповідно до законо­давстваіншого, ніж законодавство України;

•  фізичні особи — іноземці, які не мають постійного місця  проживання    на  території України і не обмежені удієздатності;

•  іноземнідержави, міждержавні урядові та не­урядові організації;

•  інші  іноземні суб'єкти  інвестиційної діяль­ності, які визнаються такими відповідно до за­конодавства України.

Слідвраховувати, що в інших нормативно-право­вих актах зустрічаються ще двапоняття, подібні з поняттям іноземного інвестора.

Так, уЗаконі «Про ……………………………….» визначене поняття "іноземні суб'єктигоспо­дарської діяльності" як суб'єкти господарської діяльності, які маютьпостійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.

Доіноземних інвесторів застосовуються положен­ня чинного законодавства України,що стосуються їх безпосередньо, а також іноземних суб'єктів гос­подарськоїдіяльності та нерезидентів.

Відповіднодо законодавчого визначення, іно­земні інвестиції — цінності, що вкладаютьсяіно­земними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяль­ності відповідно дозаконодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціальногоефекту.

Уміжнародній торговій практиці під іноземними інвестиціями та пов'язаними з нимивидами діяль­ності часто розуміються широкі відносини, що стосу­ються не тількиумов самих іноземних інвестицій, а й умов діяльності суб'єктів з іноземнимиінвес­тиціями. Аналіз актів національного і «міжнародного»законодавства дозволив виробити найзагальніше виз­начення міжнародноїінвестиційної діяльності, під яким розуміються дії юридичної та (або) фізичноїособи чи держави щодо відокремлення частини свого майна (інвестиційного майна)і залучення даного майна в господарський обіг на території іншої дер­жави зметою одержання прибутку (доходу) або досяг­нення іншого значимого дляінвестора ефекту.

4.2. Форми здійснення іноземнихінвестицій.

Іноземніінвестиції можуть здійснюватися у виг­ляді:

1) іноземної валюти, що ви………………………………………………...

Іноземніінвестиції в Україну здійснюються у вигляді іноземної валю­ти, що відповідно доКласифікатора іноземних валют, затвердженого постановою Правління Наці­ональногобанку України від 04.02.98р. №34, визнається вільно конвертованою і широковикорис­товується для здійснення платежів з міжнародних  (перша група);

2) валюти України – при реінвестиціях в об'єкт первинногоінвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування   відповідно  до   законодавства  України за умови сплати податку на прибуток(доходи).

Іноземніінвестиції при первинному інвестуванні можуть здійснюватися у вигляді валю­тиУкраїни, яку придбано за іноземну валюту на міжбанківському валютному ринкуУкраїни або одержано іноземним інвестором як прибуток (дохід) внаслідокздійснення іноземних інвестицій в Україні. Тим самим розширені для іноземногоінвестора можливості використання гривні в Ук­раїні. Іноземні інвестиції припервинному інвесту­ванні можуть здійснюватися у вигляді валюти України, що маєбути придбано за іноземну валют