Реферат: Кирилло-Мефодьевское братство: программа его деятельности

Кирило-Мефодіївськетовариство

вступ

З березня1847р.студент Київського університету Олексій Петров доніс царським властям про таємне товариство, існування якого він, ніби, випадково дізнався. Поліція одразу жзаарештувала провідних членів цієї групи йдоставила їх у Петербург. У результаті посилених допитів власті дізналися проіснування товариства св. Кирила та Мефодія в Київі. Це була перша у Новій істроіїїУкраїни сугубо українська ідеологічна організація.

Основна частина

Незабаромстало очевидним, що побоювання властей відносно наявності широкого підпільного руху булиперебільшеними.Товариство складалося всього з десятка активних членів та кількох десятків співчуваючих. Це булимолоді українські інтелегенти. 30-річний історик Микола Костомаров незадовго досвого арешту отримав кафедру у Київському університеті. 22-річний ВасильБілозерський у дні створення товариства, за спогадами Костомарова, жив у Київі“по окончании курса в университете… в надежде найти себе служебное место”, якей знайшол у Полтаві, де до арешту викладав у кадетському корпусі. Микола Гулакперебував на службі в канцелярії київського генерал-губернатора на посадіперекладача археографічной комісії. Хоч два інших інтелігенти—викладач гімназії та письменник Пантелеймон Куліш івже добре знаний поет Тарас Шевченко—підтримували з товариством не дужестійкі зв'язки, їх також заарештували.

У 1846році “заговорщики” створили братство ім. Кирила та Мефодія, члени якогосповідували гуманістичну ідеологію, що базувалась на ідеях християнства –любові до ближнього, щирого прощення людських помилок. Соціальний склад братсва– різночинці, дворяни. Товариство було не лише малочисельним, а й обмеженим усвоїй діяльності. Протягом приблизно14місяців його існування“браття” збиралися кілька разів на тривалі філософські й політичні дискусії(під час однієї з них якраз і був присутній донощикПетров) та підготували ряд положень своєї програми.

Серед цихположень особливої уваги заслуговує написаний Костомаровим “Закон Божий(Книга Буття українського народу)”. Написаний в дусі романтизму та ідеалізму тогочасу, пройнятий шануванням християнських цінностей і панслов'янськимиелементами, цей твір, що зазнав сильного впливу польських моделей, закликав доперебудови суспільства на засадах справедливості, рівності, свободи,братерства. Серед пропонованих у ньому конкретнихзаходів були скасування кріпацтва, ліквідація юридичних відмінностей міжстанами, доступність освіти для мас. Національнепитання, що з усією очевидністю привернуло найбільшу увагу товариства,ставилося на широкий контекст панславізму: “Всі слов'янські народи маютьправо вільно розвивати свої культури і, що важливіше, вони повинні утворитислов'янську федерацію здемократичними інститутами, аналогічними тим, що є у Сполучених Штатах”.Столицею федерації мав стати Київ.

На думку кирило-мефодіївців, сучаснеїм українське суспільство, найбільш пригнічене і найбільш егалітарне серед усіхслов’янських суспільств, водночас є й“найрівноправнішим”, оскільки не має своєї особистої знаті.Ось чому у програміКирило-Мефодіївського товариства провідна роль відводилася Україні: саме вонамала очолити рух усіх слов’янських народівдо майбутньої рівноправої федерації.

Подібне доХристового, воскресіння цієї країни описувалося у псевдобіблійному стилі: “І зруйнували Україну. Але толише здавалося… бо голос України не змовк. ВстанеУкраїна з своєї домовини і закличе братів-слов'ян;почувши її заклик, повстануть всі слов'яни… і стане Україна самостійноюреспублікою у слов'янському союзі. Тоді всі народи вказуватимуть туди, де накарті розміщена Україна, і казатимуть: “Дивіться, відкинутий будівельниками камінь ставнаріжним каменем”. Таке мессіанське баченнямайбутнього України у рамках федерації хоч і спиралося на надмірно ідеалізовану картинуїї минулого, але виключало ідею її повної незалежності. Переважна більшістьчленів товариства, за винятком Шевченка й ще кількох, сумнівалися у здатності своїх “м'яких” і “поетичних” співвітчизниківіснувати незалежно.

Погоджуючисящодо загальних засад, учасники групи, однак,розходилися в питанні про те, що вважати першочерговим інайголовнішим; у питаннях досягнення політичної мети погляди членів товаристварозбігалися. Представники помірковано-ліберального крила, яке представлялиМ.Костомаров, В.Білозерський виступали за реформи. Першоочерговим для них були єдність ібратство слов'ян. Т.Г.Шевченко за поглядами належавдо радикального крила братства, тому що в своїх поезіях він щиро співчувавпригнобленим народним масам, виправдовував жорстокість народних рухів ізакликав народ до сокири, палко вимагав соціальногой національного звільнення українців, наголошував на важливості розвитку української культури. Більшість висловлюваласяза еволюційні методи, сподіваючись, що загальна освіта, пропаганда й “моральний приклад”, який вони подаватимуть властям,—це найдійовіші засоби досягнення поставленої мети. На відміну від них Шевченко і Гулакпредставляли думку меншості, згідно з якою лише шляхом революції можназдійснити бажані зміни.

Втім цірозходження не слід перебільшувати. Членів товариства безсумнівно об'єднували спільні цінності та ідеали й,що найхарактерніше, бажання покращити соціально-економічну, культурну й політичну долюУкраїни.

Відносно безневинний характер товариства царські власті вирішилипокарати його провідних членів. При цьому суворість покарання була неоднаковою. Костомаров, Куліш та інші помірковані дісталипорівняно легкі вироки, що передбачали заслання вглиб Росії на рік і менше,після чого їм дозволялося продовжити попередні заняття,однак Костомаров все ж таки провів рік в “Петропавловке”. Гулака засудили до трьох років ув'язнення уШлісельбурзькій в’язниці. Та найсуворіше було покарано Шевченка, в якому царі його чиновництво вбачали найнебезпечнішогоучасника товариства. “Поэта Шевченко послали рядовым вОренбург, а потом в Новопетровское укрепление, — писав журнал “Колокол” у 1860р. – Николай Істрожайше приказал, чтобы ему непозволяли ни писать, ни рисовать… Шевченко пробыл более десяти лет в такой нравственной пытке”. Фізичні й моральні муки цього заслання спричинили передчаснусмерть Шевченка у1861р.

Олександр ІІ давамністію членам Кирило-Мефодіївського Братства,

які перебувалина засланні.

висновок

Значення Кирило-Мефодіївського товариства важливе з кількохміркувань. Воно явило собою першу, хоч і невдалу, спробу інтелігенції перейтивід культурницького до політичного етапу національного розвитку; вонопривернуло увагу царського уряду (що доти намагавсярозіграти карту українофільства проти польськихкультурних впливів на Україні) до потенційної небезпеки зростаючої національноїсвідомості українців; ліквідація товариства дала сигнал до наступуантиукраїнської політики і ознаменувала початок довгої безупинної боротьбиукраїнської інтелігенції з російським царатом.Основна мета – об’єднаня слов’ян на засадах федерації при рівностіта дотриманні прав і свобод громадян, скасування кріпацтва, та самодержавства,соціальне і національне визволення українського народу. Члени братстваідеалізували козацьку минувщину і в її суспільній організації вбачали майбутній суспільний устріій України.Історичне значення діяльності Кирило-Мефодіївського товариства полягає втому, що це була перша спроба національного відродження України політичнимизасобами, на основі програми, статуту та інших документів. 
Використанналітература

1.

ГрушевськийМ. ІсторіяУкраїни—-Руси:У10т.Нью-Йорк,1954.

2.

ГуржійІ.Україна в системі всеросійськогоринку60—90-х років XIXст. К.,1968.

3.

ІсасвичЯ. Братства таїхня роль в розвитку української культури XVI—XVIIIст. К.,1966.

4. Субтельний О. Украина история: К., 1994.

еще рефераты

Еще работы по истории

Реферат по истории

Рабовладение у восточных славян VIII-Х вв.

19 Июня 2015