Реферат: Національно визвольний рух в Індії

Національно –визвольний рух в Індії

                                                       Виконав: ШармаАдітье                      

10 – Бклас

   Індія в період першогореволюційного натиску и утворення масових політичних організацій (1918 –1927рр.)

    Посилене пограбування ІндіїАнглією під час першої світової війни тяжко відобразилося на становищіробітників міста і села. Єкономічне становище ще більш ускладнилося після двохне врожайних років(1919 і 1921). Підйом національно-визвольного руху почався в1918 р. з виступів робочого класу в Бомбеї, Мадрасі, Канпурі. Під час виступівпочались виникати профспілки. Перша профспілка виникла у Мадрасі у 1918 р.ВАхмадабаді під керівництвом М.К. Ганді біла утворена Асоціація робітників — текстильників. Лютнева революція в Росії вразила  індійських націоналістів та надихнула їх напосилення визвольної боротьби. В аллахабадській газеті від 24 березня 1917рпідкреслювалось, що Російська революція підтвердила, що немає в світі сили, якуб не переміг націоналізм. Сільське населення дізналося про революцію в Росіївід демобілізованих солдат, що повернулись з Європи. Ще в березні 1919 р. вбільшості міст Пенджаба почалися антианглійські мітінги і демонстрації. Післяцього в деяких  крупних  центрах   провінції — в Лахорі, Гуджранвалі  харталита мітинги переросли у збройний протест, в якому приймали участь робітникизокрема залізничники. Колоніальні власті  в Пенджабіна чолі з губернаторомО`Двайером і командуючим військами Дайером прийняли рішення про жорстокепридушення повстання. Для цього ще 9 квітня в Пенджаб були викликані військовізагони. 13 квітня на головному майдані в Амрітсарі було вбито 1 тис. і поранено2 тис. беззахисних демонстрантів.

   В 1920-1921рр. відбувалосяподальше зростання страйків, в ці роки вже бастувало близько 500тис.чол. В боротьбупочали втягуватись найбільш відсталі загони робітничого класу – плантаційніробітники. В травні 1921р. На чайних плантаціях Ассама відбувся грандіознийстрайк 12 тис. робітників, які покинули плантації.

   В Бомбеї 1920 р. Булоприйнято рішення про заснування Всеіндійського конгресу профспілок (ВІКП), а також у 1920 р. був прийнятий статут про перетворення Конгресу в масовуполітичну організацію.Утворення ВІКП призвело до ще більшого розповсюдженнястрайкової боротьби: якщо в 1919 р.  було 19 забастовок то у 1920 р. – 200, а у1921р. – 400.

   На зміну першомуреволюційному натиску 1918 – 1922рр. прийшов період тимчасового затишшя, якийтривав до 1927р.

    Період з 1917 -1921рр.являвся свого роду  підготовчим етапом комуністичного руху в Індії. Марксистськігрупи виникали в крупних промислових центрах. Після повернення Шаукат усмани зМоскви у 1922 р., він утворив групу комуністів у Бенаресе. Одночасно з нимпочала працювати комуністична група в Лахорі на чолі з Гулямом Хусейном. Напротязі 1923 – 1925 рр. виникло ще більше марксистських груп в тому числі і увеликих промислових центрах таких як Канпур і Карачі. Вумовах жорстокогоколоніального режиму діяльність індійських комуністів була в крайньомузанепаді, але не зважаючи на репресії з боку англійського уряду, в 1924 – 1925рр. комуністичні групи ще більше посилили свою активність і у 1924р.канпурський журналіст оголосив про утворення легальної ”Індійської компартії “30 грудня 1925р. була проведена перша конференція індійських комуністів на чоліз Четтиаром і було прийнято рішення про утворення компартії Індії з центром уБомбеї.

     Підйом антиімперіалістичногоруху і боротьба за єдинний фронт (1928-1939рр.)

   Революційний підйом в країніпочався з робітничого класу. Вже у 1928 р. страйкувало понад 500 тис. чол.Наприкінці 20-х – на початку 30-х перші молодіжні організації утворенікомуністами, які були ще мало відомі в широких колах суспільства, бажалитермінових дії. В 1928р. на базі окремих організацій терористів була утворенаІндійська республиканська соціалістична  асоціація на чолі з Бхагат Сингхом,яка діяла майже у всій Північній Індії. Найбільш активною виявилась пенджабськаорганізація, яка налагодила в Лахорі підпільне виробництво бомб.  8 квітня1929р. керівники асоціації потрапили в будинок центрального законодавчого зборуі підірвавши там бомби дали себе заарештувати. Англійській поліції вдалосявикрити підпільну майстерню по виробництву бомб. По країні проїхалась хвиляпереживань та мітингів в захист в`язнів, які оголосили у в`язниці голодовку.

    Оскільки віце-король Ірвіндав негативну відповідь на запропоновані Ганді 11 пунктів про зміну економічноїполітики, де він вимагав зниження валютного курсу рупії, відміни соляноїмонополії та ін. Тоді той оголосив в квітні 1930 р. оголосив нову кампаніюгромадянського  не співробітництва.  В неї було включено пункт про солянумонополію. Сама по собі ця міра хоч і не вносила ніяких радикальних змін, алеодразу ж принесла популярність кампанії та її організаторам в найвищих верствахнаселення. В березні цього ж року Ганді, разом зі своїм прибічниками, вирушив упохід до містечка Данді, де бажав демонстративно порушити соляну монополію. Втравні цього року демонстрантів було заарештовано.  Найбільші зброєні повстаннявідбувалися у трьох     містах – Пешаварі, Чітагонті, Шолапурі.

    Арешт в квітні в Пешаварікерівників кампанії призвів до ще більшого повстання, яке згодом перетворилосьна барикадні бої, на допомогу повстанцям приходили селяни з найближчих сіл. Становищеанглійців ще більш ускладнилось, коли солдати відмовились стріляти поповстанцям, а навпаки почали з ними брататися.  4 травня англійські військавступили в Пешвар і придушили повстання. 

    18 квітня почалосяповстання у Чітагонті, під керівництвом Чакраварті і Сена, яке було чіткосплановано. Почалося воно з захвату арсенала і казарм, місто 10 дібконтролювали повстанці, але на 11 день вони відступили оскільки сили булидосить нерівні.

    8 травня в Шолапуріпочалися барикадні бої, повстанці спалили будинок колоніальної адміністрації тазахопили залізничний вокзал. Тільки після арешту керівників повстання 16 травняповстання було придушено.

   Найбільший національно-визвольний рух вплинув на князівство  Кашмір, де влітку 1931 р.селяни захопили столиця князівства   Срінагар. Англійці ввели в Кашмір військаі зуміли спровокувати індійсько-мусульманські сутички. Ці суперечки негативносказалися між відносинами індусів  і мусульман.

    В середині 1932р. почалосяповстання в Альварі між поміщиками, південними селянами з одного боку, які булиіндусами та селянами північного Альвару з іншого боку, які були мусульманами.Селяни Півночі вимагала припинити релігійний розподіл. Але в грудні цього ж року селяни-повстанці утворили свою 30-ти тисячну армію і підступили доАльвару. І лише через рік англійським військам  вдалося їх вгамувати.

    5 березня 1931р. за “круглимстолом”  була укладена угода між керівництвом Національного конгресу таадміністрацією віце-короля (Пакт Ганді – Ірвін), по якому англійська сторона зобов’язуваласявідпустити заарештованих, але тільки тих хто не приймав участі у насильницькихдіях. У вересні цього ж року Ганді вирушив у Лондон на другий з`їзд конференції“круглого стола”. Англійці намагалися звинуватити Ганді у провалі переговорівочікуючи, що по поверненню його на батьківщину престиж підірветься, але всевийшло навпаки.

  У 1934р. знову почалисястрайки, на початку року пройшли страйки текстильщиків, які тривали 3 місяці. В1935р. відбулися крупні по масштабам того часу старйки докерів тазалізничників. У 1936-1939рр. робітничий клас поступово перейшов від обороннихбоїв до наступальних під лозунгом підвищення заробітної плати.

Заключний етапборотьби за незалежність(1945-1947рр.)

   Одразу ж після другоїсвітової війни Повстання почали виникати ще з більшою силою. І звичайні страйкивсе частіше почали переростати у збройні повстання з поліцією. Перша такакрупна за масштабом сутичка виникла у Бенаресі. 22 листопада 1945р. в Калькуттімайже по всьому місту почали будуватись барикади і в результаті страйківоголошених робітниками місто залишилось без води і світла. Сутичкипродовжувались 3 доби. В лютому наступному році в Калькутті з новою силоюпоновились події листопада 45-го. Вулиці покривались барикадами, мітингисупроводжувались кривавими бійками з поліцією.

      На тренувальномуфлотському екіпажі “Тальвар” (Меч). Відбулося повстання матросів, якіскаржились на погане годування,  рис був змішаний з піском. На наступний день18 лютого до Тальвару приєднались інші 20 військових кораблів, що стояли в порту.Повстанці провели страйк у Бомбеї і вимагали визволити усіх політичних в`язнівта виведення військ з Індонезії. Демонстрація відбувалась під трьома прапорами– Національного конгресу, Мусульманської ліги и Компартії. 20 лютого в Бомбейбули введені воєнні кораблі для придушення повстання. Під час воєнних дій жодназ сторін не отримала чуттєву перевагу і о 16:00 був укладений  мирний договір.

    На протязі 1946 і 1947 рр.економічне становище країни ще більш ускладнилось. У1946р. відбулось 2 тис.страйків, в яких приймали участь 2,5 млн. робітників. 20 лютого 1947р. Еттліоголосив, що англійці не підуть з Індії раніше 1948р. Але незважаючи на це всерпні 1947р. англійський парламент оголосив Індію незалежною країною. В цейдень Джавахарлал Неру вперше підняв національний прапор Індії над історичнимКрасним фортом в Делі. Героїчна боротьба деяких поколінь індійських борців занезалежність вдало завершилась.

    Список літератури: ”ІсторіяІндії” К.А. Антонова, Г.М., Г.М. Бонгард-Лєвін.